| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Мріяла бути далеко, там за океаном…
З’явився корабель, сколихнув у свідомості вітром.
Зашуміла вода й розбудився ураган!
Розгорілася унутрі пожежа
Так, що вогонь не пішов на дно.
Дивишся оглядаєшся, а навкруги поєднання…віддзеркалення!
Аж горить…палає…скривджує…тисне в груди.
Важко дихати…Скрипить і виривається назовні – подих.
Ай! Тепло навіть зажарко,
Сонця нема…Літо палко кохає…чекаючи на свого
Часу, хвилини, події…Непередбачуване ніким!
Своє бажання!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
Слова, как гвозди, - в тело, в сердце.
А сердце - в части, в брызги, в боль.
Осколки - в пальци, люди - звери.
На рану - яд, на рану - соль.
А кровь, как ртуть, на белых ручках,
А кровь, как сталь в огне к виску.
Иисус на столб повесил крестик:
"Я твои косы заплету.
Ты дотенись, душой достань ты.
В крови, в слезах обмой свой грех,
Весь грех людской развей любовью,
Пусть слышен будет нежный смех.
Не упади, а если падать,
То крылья лишь успев раскрыть.
Весь свет погас и пахнет ладан,
Тебя вовек не позабыть!!!" (с.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242609
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.02.2011
Когда ты кроешь за собой слова,
Из под вина стакан пустой.
Ты травишь душу за себя,
Стоишь нема со скрытою игрой.
В глазах осколок от бокала,
Забыла все, скорее бы ушла,
Услышав звук от барабана
Тревога вдруг тебя нашла.
Стоишь, дрожишь и что же делать!?
Ступаешь шаг туда назад,
А тело все уже сгорело,
Осталась лишь внутри жива душа.
Ты ангелом хотела завладеться
И быть чистой перед собой,
А зеркало источник разгледела
Свое проиграно теперь евство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241402
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.02.2011
Огни в руках держу и улыбаюсь,
Ведь жизнь, как этот милый огонек:
Кто-то смеется, кто-то, обжигаясь,
Откинет прочь застывший уголек.
Я улыбаюсь, ведь смешные люди,
Неся огонь, что обжигает тьму,
Еще сильней глазенки закрывают
И в пустоте сбиваются в толпу.
Толпясь, пихаясь и крича от злости,
Пыхтя, царапаясь в кромешней темноте,
Ломают все друг-другу кости,
Деньгами угрожая слепоте.
Но лишь любовь зажжет просветный лучик,
И лишь она излечит раны все:
От каблуков, от сигарет, от скуки,
От слов: "Ведь ты никто в моей судьбе".
И лишь любовь заставит прикоснуться,
Пройтись по нежной, шелковой траве
И нагишом нас в море окунуться,
Увидеть свет в каком-нибудь окне.
(с.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241299
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.02.2011
- Ждешь??? И я жду…!?
- Вопрос…? А где найти ответ для тебя?
- Ищи выход?
- Увереность…Закружились и вместе!!!) Давай назвем все это секретной каруселью…Только вместе и навсегда…Перчатка…
- Уже засунул руку?…Теперь моя очередь…)Чувствуешь тепло? Банально?
- Нет…
- Я просто люблю твою руку…Тсссссс….спугнешь тепло…
- Ерунда!?…
- Да!…Но все же ты со мной…
- Мысли? Зовешь?
- Здесь…Рядом...Перчатка ответ! (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241143
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 15.02.2011
Душа моя, не будь зі мною
Та відійди у небуття.
Залиш мене! Прошу крізь волю,
Молю, піди з мого життя!!!
Не гідна я тебе сьогодні
У ці хвилини вже терпкі.
Забудь мене, не будь зі мною!
Прошу давно, а ти не йдеш.
Цей опір твій такий нестримний,
Кидає в жар мене піткий!
Не можу з цим уже я жити,
Так зводять муки унутрі...
І кинутися б в порожнечу,
Але тримаєш, не даєш.
Вхопилась кігтями так міцно
До крові шкіру вже дереш.
Болить не можу я терпіти.
І крик лунає на краю.
Покинь!!!!!!! Кажу тобі так гучно,
Та все не слухаєш мене.
І крок останній вже ступила,
Разом з тобою полетіла.
Тепер нема мене й тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2010
Падає сніжок лапатий,
Він є білий і крилатий
На віконця все летить,
Мов листочок шелестить.
Всі дерева накриває,
Їх від холоду ховає,
Всі дерева сплять у сні,
У сріблястому вбрані.
Вже не чути пташечок,
Їхній спів і голосок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218813
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2010
Відчуваю погляд цей
Ти мене кусаєш,
Але світ не без очей
Тому часто плачеш.
Розбиваються краї
Вже не цілої частини,
Розум каже тобі ні,
Серце ж б’ється, навіть щиро.
Як же хочеться мені стати кроком без надії,
Зробиш відступ від землі і одразу ти зомлієш
Хочеш гратися в раю і відчути сонце
Поспіши, час вже мине
І ти знову втратиш…
Те, що так дурманить цвіт,
Що в руках тримаєш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2010
Спогади…які ж вони солодкі, можливо й гіркі!!!!!! У кожного свій присмак цього життя. Але це все в образі, в нашій уяві, яка обманює нас частинкою реальності. Нам завжди хочеться повернутися, призупинитися, притаїтися в куточку спостерігача тих подій, пережити щось приємне, та пройти осторонь крізь кригу не розтоплених, гострих країв болю….. Ай!!!!!!!!! Що це? Здається вкололася! Ні… Це страх…неможливості вийти із цих крижаних, холодних граток, які закривають шлях до свободи, до чогось нового, нездійсненого. Мучишся? Так! Стоїш за два кроки до волі, але тебе не пускає спокусливий запах прохолоди…Залишся, я тебе не скривджу. Ти завжди будеш поряд і відчуватимеш мене. Перед тобою стоїть вибір: новий світ теплого, лоскотного сонця, що навіюватиме спогад про мене, чи звиклий, але холодний вітерець буденності, який не покидає тебе, міцно тримає за руку, проте завжди відпустить для цих двох кроків до того нового. Як буде гірко або солодко, можливо навпаки солодко або гірко? Заспокойся і відкрий очі…Це все спогади і вони маніпулюватимуть тобою…Але як я вчинила? Це вже твій вибір, бо він зараз в твоєму образі, в твоїй уяві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218387
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.10.2010
Чому мені погано?
Бо вже тебе не має поряд,
І хочеться заснути
Та не вставати довго…
Отрута мимовільно
Тебе у пекло зводить,
Не знаєш що робити?
А в голові цей спогад…
Забути хочеш все, але не можеш
І пам'ять каже ні..
Шукає твій легкий й болючий погляд.
Як виросла стіна…
Вже простору немає,
Тому це вже кінець,
Проте закінчення триває…
І не дає заснуть,
Тебе зсередини зжимає,
Покинь це марення!!!
Кажу покинь!!!
Та ти осліпла вже…
Й побігла боса.
Вже не вернеш нічого.
Нового ти не хочеш,
Тому так скоро вже заснеш
І не прокинешся на вихід сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2010
Осінь-це моя особлива зірка успіху, яку я люблю десь там у несвідомому житті. Хоча й кожна пора по-своєму гарна, та осінь прийшла до людства ніби з казки, але для кожної людини ця казка своя, особлива.
І от зараз я стою тут, поміж дерев, що поступово поринають в глибокий, нікчемний і водночас хвилюючий нас самих сон, який наспівує їм свою пестливо-оманливу колискову. Листя вже зайнялося рум’янцем; трава змарніла, поблідла так миттєво, як тільки може марніти жінка, до краю спустошена раптовим горем. Земля під ногами стала твердішою і жорсткішою. Повітря наповнилося свіжістю, холодною, нелюдяною свіжістю, і це гнітить! Тут мене ще бавить сонечко, пробиваючись крізь багряні крони дерев мерехтливими зайчиками, воно намагається розвіяти безнадійну спустошливість, турботу і біль.
Ця стара жовтоволоса чаклунка хоче заворожити все, але не так то буде. Я не згублю ті крихти радості, які мені повсякчас дарує розуміння того, що життя - найвеличніша і найцінніша річ, коли-небудь подарована людині, і що я дихаю ним повними надії грудьми. Я не хочу втратити з поля зору цю стежинку істини в мокрих туманах й імлі дійства осіннього театру, хоч і на кроткий час, не хочу ховати усмішку за тисячами безликих масок.
Я знаю вихід: знехтувати цією самопроголошеною богинею дощу й самому творити щасливий день і світлі мрії, і сонце, і вирватись із пітьми й сну, бачити у всьому лише прекрасне, осяювати собою увесь світ – ось рецепт такого життя, як ви хочете – щасливого й майже безтурботного…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215227
рубрика: Проза,
дата поступления 09.10.2010
Любове ніжна ти моя,
Зігрій мене собою!
Закутай тіло все тримке
Обіймами й душею...
Твій подих хочу чути я
І ці слова кохання:
"Навіки будеш ти моя
Солодка і бажанна!!!"
Цілунок твій в чоло моє
Ніколи не забуду,
Нема на світі кращого ніж ти!!!
Ти серце моє чуєш?
Як стрімко б'ється в грудях дзвін,
Воно тобі співає,
Бо хоче чути голос твій,
І знову...Це ж кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2010
Як іскорка, горить душа людини,
І кожен має право розпалить
В вогонь ту іскру – жевріння жарини,
І не втухать – довіку пломенінь.
І кожен має право індивіда
Відмінним буть, лиш треба захотіть.
І випадків, як птиць на горобиння,
До тебе буде світлом тьма летіть.
Лиш треба нам повірити у себе,
Хоч істину життя не зрозуміть,
Та щастя, всіх давним-давно на небі
Нас янгол встиг благословить.
Той янгол путь показує спасіння,
Та в темряві його розгледіть слід.
Сліпим не будь, ше крок – і вже падіння,
Розсипешся, неначе крихкий лід.
На грані згуби лиш невірний порух,
І серце розіб’ється на друзки.
Брудним залишишся, неначе драний конюх,
Бо скласти важче, аніж зберегти.
Ми, як ліхтарики, у темряві будення
Усі однакові за зовнішнім зразком,
Та цінувати слід того, хто світить
На землі грішні сонячним витком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213732
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.10.2010
Солодкий чар минувших днів
Відлунням б’є у груди.
Осінній жар іще не спав
Й шумлять у серці смутки.
Пульсує кров, у скроні б’є –
Крива кардіограма,
А серце схлипує усе
Від сліз гарячих дарма.
Його биття лишає слід
Банальної прямої.
Пурпурний колір геть ізблід,
Хоч має вдосталь волі.
Життя проходить, наче сон,
Смиренний до нудоти,
І все говорить в напівтон,
Напів замовкли ноти.
Напів шумить, а напів стих,
Напів ненависть й любість.
І плач напів, і сміх не сміх,
І ніжність – напів грубість.
Життя, життя іде напів:
Розтанула вся пристрасть,
Погасли очі юнаків,
А страх змінила прикрість.
Так прикро, гірко і мені,
Хоч й це напів байдужість.
Я руки простягну тобі,
Існує все ще мужність.
Молитва тихо шелестить,
Як вітер жовтим листом,
Вона до мене долетить,
І бути слід їй вірним.
Терпіти, доки стане сил,
Тримать життя зернинку.
Як ангелу літать без крил,
Так нам жить без іскринки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213731
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.10.2010
паде дощ...
і так цікаво послухать краплі в тишині,
по шибках стукають як камні,
легенько чуються мені
і викликають ту цікавість у невідомості в вікні...
а там же темрява... й нічого...
та ж зовсім пусто за вікном,
але краплини чую знову
і серце здрогується в звук...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
Як стрімко біжить час...
Чому мені так важко?
Не чую я тебе,
Мій голос ти - прекрасний.
Десь, щось почулось,
Але не те...
Цей звук бринить у серці,
Бо жалість кличе і реве,
А чути ти не вмієш.
Летять думки, летять роки,
Про все уже забуто.
Та я не можу вислухать тебе,
Не можу почути.
Глухі твої слова...
Хіба так не буває?
Та все таки мене зове,
Зсередини ламає.
Бринить внутрі, в моїх очах
Солодка кров надії,
Що зможу чути я слова,
Немов вони, то мрії.
О як болить мене струна!
Як тягне моє серце.
Завжди зі мною ці слова,
Почуті все таки від тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2010
Я помню этот день,
Когда увиделась с тобою.
Ты словно яркий свет,
Что покорил собою.
Все звезды и луна,
Что светят этой ночью...
Хочу отдать тебе..
И быть твоей любовью.
Не знаю где ты есть,
Но знаю что ты рядом...
Я чувствую тебя,
Как обнимаешь взглядом.
Все то, что слышу я
Не назовеш словами,
Наверно я лечу простыми облоками...!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213386
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2010
Чую тишу цю значну……
Звуки ці глибинні….
Так приємно розбудить у собі надії…
Впала нитка до землі і клубок розкрився…
Ось один кінець вже є…….
Інший з часом прийде……
Плавно куля ця мяка дійде середини…
Зупинитися не дасть їй той подих дивний…
Чує теплий вітерець, він дає їй сили…
І штовхає ніжно так…подумки я мрію…
Тож ніхто не відбере в мене цю надію…
Поки чую тишу я…
Значить ще живу…волію
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010
Покотилася сльоза, що це робиться зі мною
Я не вірю в це життя
Смуток лиш в душі, не спокій…
Розповім собі в думках,
Як минув цей день жорстокий…
Знову сіль солона ця,
Так із мене біль виходить!
Від очей і до щоки,
Річка тягнеться просторо,
Поки крапля не впаде,
Не покинеш смутку цього…
Хочу швидше відпустить
Я цей спогад, не надійний
Але віра не дає
Розтягає час нестримно…
Відпусти мене прошу…
А, то біль цей не вщухає
Я благаю так тебе
Та не слухаєш, співаєш…
Ці слова – вони ніщо
З тим, що дійсно відчуваєш
Ти живеш та все не те
Пустота уже тут зайва…
Розбиваєш камінь цей
А кайдани залишаєш…
Мучиш…мучиш ти мене,
Із невизначенням граєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010