| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Немає ніякого сенсу казати кохаю чи ні.
Це по очах твоїх видно,
тебе люди бачать наскрізь.
Немає ніякого сенсу співати любовні пісні,
Під тим вікном у якому
з’являється образ її
Немає ніякого сенсу сидіти й дивитись в ніщо,
Коли твоє серце розбите,
Неначе камінням вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Біля хати є криниця
А у ній чиста водиця
А водиця не проста
Та водиця чарівна
Покуштуйте ту водицю
З чарівної та й криниці
І три рази прокажіть
Чарівні слова оці:
О водице чарівнице
Помічнице всім дівицям
Покажи мені той хід,
Що веде у мрії світ.
Ось така у нас криниця,
А у ній така водиця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351890
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.07.2012
Я не хочу вірити в те,
Що мрії збуваються,
Бо життя тоді буде,
Солодким як мед,
Хоч не хочу я жити
в звичайній скучнезній
реальності,
хочу жити у світі,
дивних казкових химер,
де немає тварин,
де немає людей,
де чудовиська є,
на чай кличуть мене,
я дурненька іду,
перетворюсь в їду,
для них я делікатес,
що ж, цей світ
повен чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012
Я бачу сон,
У тому сні,
Вмирають мрії всі мої,
Вмирає день,
Вмирає ніч,
Усе що було пішло пріч,
Я не живу
Я й не померла,
Кудись пливу, хтозна куди,
Життя — це як гора Говерла,
Заліз наверх — кінець мети
Повільно йдеш все нижче й нижче,
А потім, зовсім вже внизу,
Немає сили далі бігти, ось так і ми,
Спустились вниз свого життя,
Втомились, спати вже пора
І закриваєм свої очі,
Усе, настала пора ночі….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012
День:
я купаюсь у променях сонця,
Я танцюю із вітром , дивись!
Листопад відкрив мені очі ,
Показав мені свій дивосвіт
Ніч:
ми ідемо тими стежками,
По яких йшло мільярди людей,
Щось незнане стоїть тут між нами,
Не дає з тебе звести очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012
Що таке кохання?
Це гарне є питання,
І дуже актуальне
питання у наш час.
Кохання от так штука:
Горять від нього вуха,
Сльозяться сильно очі,
Хворіє голова.
Не можуть люди спати,
Ні їсти, ні гуляти.
Лиш бачать пред собою
Той образ дивний в снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012
Чорна ворона і чорна земля,
Море є чорне і чорна гора.
Чорне чорнило і чорна хустина,
Чорнії очі. Ходила, молила, просила!
Чорная хмара і чорна ріка.
Чорна стиснула серце рука.
Нащо молила!? Нащо просила!?
Смерть тебе милий китайкою вкрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2012
Пройшов один місяць,
Минула зима
Руденька красуня Весна прокинулась,
Сонна вона потягнулась,
Оглянула землю та посміхнулась,
В одну мить прекрасну
Усе зацвіло, запахло і ожило.
Сиджу я на лавці, дивлюсь в нікуди,
Ще вчора сміялась, сьогодні вже ні,
Вернися до мене, а може…, хоча…,
Ні! До тебе ж прийшла Весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2012
Старенькі вулички у Львова,
Спокійні, тихі, запашні,
Ніхно не вимовить ні слова
Допоки грають скрипалі,
Допоки соловей щебече,
Допоки вулички співа.
У Львові тиша, в Львові вечір,
І тільки вітер щось шепта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349751
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.07.2012
Він цілував уже холодні губи,
Гарячі сльози замерзали на щоках,
Її нема, і більш уже не буде,
Вона злетіла в небо наче птах,
Вона злетіла і забрала із собою
Усе прекрасне, що колись він мав,
Забрала сонце вітер, колір,
Лишила тільки сірість, смуток й страх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
Хтось постукав у двері,
Хтось йому відчинив,
Ще хтось писав на папері
Кілька коротких слів,
Інший читав якусь книжку,
Ще хтось дивився в вікно,
Хтось там розплутував нитку,
Яку хтось заплутав давно.
Так можна писать безкінечно,
Роботи на світі гора.
Одне скажу беззаперечно,
Зайнятися чимось пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349562
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.07.2012
Коли на землю опускається ніч,
Коли на вулиці стає вже темно
З стареньким місяцем лишаюсь віч – на - віч,
Мені історії розказує таємні
А потім вітер, вічний холостяк,
Кржля навколо, пестить обіймає,
Його спіймати хочу, та ніяк,
Він все тікає, він все кудись тікає.
Пізніше, як настане вже світанок,
І заспівають солов*ї надранок у гаю,
Життю я скажу щиро:«добрий ранок!»
Тебе люблю життя, я так тебе люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349557
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.07.2012
А навколо лише пустота, тиха, холодна, німий вітер співає сонати, сліпі хмари милуються сонцем, темний місяць освітлює землю, а гучна тиша дарує мені до нестерпності приємний біль.
Що це, хто я, навіщо я?
Куди мерехтить вітер, для кого течуть зорі, хто палає вода, який дує сонце????
Ні? Звісно, що ні, хоча я б сказала скоріше так, а ти можеш підтвердити: ні, або ж заперечити: можливо. Хоч я все одно не стоятиму на своєму, я не вперта, що б цього не робити, а ти не зможеш… хоча, не знаю, ніхто не знає, ну добре, може і знає цвіркун, але ж він не скаже, хіба що бджолі, ну і ще стрикозі, ну і метелику, ну і мусі, а ти ж знаєш, муха балакуча, тепер всі знатимуть, і той хлопчисько з рудим волоссям, хоча він лише тихо мовчатиме, а ти ж знаєш, люди балакучі, коли мовчать… хоча ну його те мовчать, ти краще скажи, ти…ні, мовчи, ти ж все одно не скажеш, а так, я тобі сказала не казати, якщо б сказала сказати, то ти б не сказав, а так я сказала тобі не казати, і тобі не прийшлось нічого казати, от бачиш, і ми нікому нічого не сказали, навіть цвіркуну але ж він не сказав би, хіба що бджолі, ну і ще стрикозі, ну і метелику, ну і мусі, а ти ж знаєш, муха балакуча, тоді б всі знали, і той хлопчисько з рудим волоссям, хоча він би лише тихо мовчав, але ж ти знаєш, люди балакучі, коли мовчать… хоча яка різниця, ми ж…
Ми ж….
Ми ж…теж люди…, та ні, не люди, а хто ж ми ж тоді ж? Я кіт? А ти гусениця? Так, я кіт, а ти, хіхі, ти гусениця, ти зелений чи чорний, чи може.. фіолетовий, ні..? що ні, ти не фіолетовий, ні?? А-а, ти не гусениця? А… я… не кіт?, а хто я??? я слон? Чи може жираф? Ні?? А хто ти, ти людина?? А хто така людина??? Ааааа, згадала, це така птаха, яка дуже голосно мовчить… і я людина?, хааа, та це ти просто нічого не знаєш, яка ж я людина, в мене навіть хвоста нема, та й літати я не вмію, а що люди не літають, як це так, хіба люди не птахи, що, і хвоста їм не треба, та ж які вони тоді вовки без хвоста, ну от, зовсім мене заплутав, ну і нехай, все, іди собі… хоча… тебе ж і так тут немає, куди тобі іти, краще залишися…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349265
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.07.2012
Остання зоря гасне на небі. Потиху розвиднюється і ще сонне сонце чіпляючись промінням за темне небо повільно виповзає з-за обрію. Не вмившись, не причесавшись, заспане і вимнуте, воно всідається в своє любиме м’яке крісло і незадоволено буркаючи починало світити все ясніше та ясніше, торкаючись промінням так добре знайомих йому дерев, озера та поляни. Але щось не так, щось змінилося, на окраїні лісу промінь наткнувся на русявого юнака присипаного листям. Туман розвіювався, замітаючи за собою сліди, вологе повітря насичувалось запахом грибів, моху та опалого листя.
Що ж відбулось цієї ночі під покровом темряви і туману? Яка нечисть розважалась, яке щастя народилось?
Ліс шумів переказуючи дивну нічну пригоду:
Туман все згущувався і вже через хвилину хлопець не бачив навіть власних пальців.
-«Немає сенсу кричати, тільки вовків накличу. Треба йти, але куди йти, ні, лиш заблукаю ще більше»- роїлося в нього в голові.
Раптом він почув тріск сухих гілок і шелест листя. З темряви хтось наближався . До його грудей потягнулась брудна кістлява рука з довгими кігтями і він почув:
-«крові, свіжої крові»- голос був сухий, шиплячий та болючий. Хлопець кинувся бігти наосліп. Падав, спотикався, нарешті втомившись сів на зруб перепочити. Голодний і спраглий, його клонило в сон. Ні, спати не можна, не засинай. Встав і пішов вперед, намагаючись не заблукати, хоча все марно, ходив кругам весь час повертаючись до одного і тогож зрубу. І тут почув гамір, веселощі, тріск вогню. Виглянув з-за дерева і побачив чортяче збіговисько. Чорти з козлячими рогами та ногами та зі спотвореним обличчям танцювали гопака, кружляли навколо вогнища, стрибали через нього. Лісові, вампіри, мавки, уся лісова нечисть зібралась на невеличкій полянці.
-« Поможи Господи» - прошепотів хлопець, зблід і зсунувшись по дереву сів на вогку землю.
Повнолуння, місяць наче лампа «сотка» освітлював все навколо, хоча через туман, мало що можна було розгледіти. Десь далеко завив вовкулака, з дерев позлітали кажани. Він тричі перехрестився і читаючи молитву наосліп побрів вглиб лісу, врешті опинився біля невеликого озера. Сів на мокру від роси траву і почув солодкаво-ніжний голос:
-«Чого ти зажурився? Ходи до нас, закружляємо у танку, нам сумно без парубка.»
З води на нього дивилась кароока русалка з кучерявим чорним волоссям, рожевими губами та білою наче сніг шкірою. Хтів був підійти, та опам’ятався,
-« Цур тобі та пек нечиста сило»-ще раз перехрестився і чимдуж кинувся з лісу.
Довго біг, поки знесилений не впав на узліссі, адалі, тільки старі дуби знають, що трапилось з тим бідолахою.
А на небі гасне остання зоря. Потиху розвиднюється і ще сонне сонце чіпляючись промінням за темне небо повільно виповзає з-за обрію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349264
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.07.2012