| Сторінки (1/47): | « | 1 | » |
Я досі ще так не кохала,
Про тебе я мріяла, тебе лиш чекала.
І доля принесла мені подарунка,
Ти самий найкращий, оце я чаклунка.
Ти моє щастя, ти моя радість,
З тобою я мрію зустріти старість.
Тобі подарую казкові я ночі,
Аби ж тільки глянути в твої карі очі.
Усе, що бажаю – це бути твоєю,
Міцною і гарною бути сім’єю.
Де сміх дітвори і галас у домі,
Де бігають ніжки і все без утоми.
Тримати за руку тебе, цілувати,
І сильно до самої смерті кохати.
Сопіти на вушко, тобі усміхатись,
В обіймах твоїх від незгод заховатись.
Я буду для тебе і друг, і коханка,
І каву варитиму кожного ранку.
Шептати на вушко, тебе обіймати,
У горі і щасті кохати, кохати.
Від тебе я прошу поваги й кохання,
І усмішку гарну для мене зрання.
Ти моє серце, моє ти життя,
Я буду завжди коханий твоя!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016
Це перша осінь, що принесла подарунок,
Ввірвалась в душу, зруйнувала сум.
Подарувала крила, дала в руки клунок,
І випустила з клітки серця шум.
Коли почуєш стукіт у вікно,
Ти відчиняй я прилетіла.
Я принесла любов тобі, добро,
Розвіяти твій сум я захотіла.
Ввірвусь я в душу осені красою,
Відчинеш і я поруч, я в душі,
Умиємось коханням і росою,
І біль мине, ми будем знов живі.
Давай збудуєм новий світ для нас,
Де будуть жити спокій і кохання.
Без болю, сліз, отруйних фраз,
Де будуть щастя, сміх і розуміння!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2015
Ви знаєте як пахне медом липа?
Як пахне дощ, який цілує її квіти?
Немов маленькі руки-гілочки,
Здіймають голови до дощика роси.
А нам з тобою залишають аромат,
Що пахне поцілунками в твоїх руках.
Так чародійка липа забавляє,
Заварим чай нехай душа літає.
І лиш краплинки: крап та крап,
Злітають по листочках і гілках.
Нектар медовий омиває та вода,
Щоб липою умилася земля.
Вона чекала на побачення з дощем,
І хоч обійме прохолодою своєю,
І зросить грунт розпечений мечем,
І серце заспокоїться від болю.
Затихне тихо, буде слухать пісню,
Яку співають трави і кущі.
А дощ цілує її ніжно ніжно,
Бо швидко хмари понесуть в чужі краї.
І лиш одна миттєвість в них на двох,
І ніжні відчуття блаженства,
Дарує липа в червні аромат,
Для гарних хлопців й люблячих дівчат!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015
Ти вся в крові моя країно, Україно!
І в цьому році не цвіте барвінок.
Не плачуть верби, плачуть матері,
Бо їх сини померли в боротьбі!
За наше завтра, за наш мирний ранок,
За гарний чистий як сльоза світанок!
Сьогодні молиться і матір, і дружина,
Аби не в домовині повернули чоловіка й сина!
Він на війні, а влада каже в зоні він АТО,
Дитина завтра запитає, хто такий ото?
Хто зруйнував прекрасну Україну?
Перетворив за що державу на руїну?
Ми гордимось! За мужність, бойову відвагу
Дамо медаль посмертно, орден за наснагу!
Прийдемо в дім де горе, де печаль, де сльози,
Де біль і відчай, де нестрашні бурі й грози,
Потиснем руку батькові великого героя,
Не посивів він, почорнів, тремтить від горя!
Сьогодні в вишиванках, з прапором в косі,
Прийшли до школи українські школярі!
Лунає гімн повсюди, рідні патріоти,
Збирають все що можуть, щоб збороти,
Ворожу напасть, горе з-за кордону,
Істоту без душі, без роду, ту підлоту!
Українська арміє, ти не здавайся, ти борись,
І надіємось що зовсім скоро, не колись,
Ми скажем, що на рідній українській землі,
Ніколи більше не бувать страшній війні!
Держіться хлопці, з вами серце матерів,
Хай береже вас Бог, від злючих ворогів!
Ти захисти їх Божа Мати,
Від куль, поранень, від гранати!
Нехай настане мир і в кожній хаті,
Хай плаче з радості, не з горя мати!
Нехай повернуться додому діти України,
Нехай радіють вільній сильній Батьківщині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2014
Ах, я поднялась с колен! Спасибо!
Теперь хочу я дальше жить!
Спасибо всем, прошедшим мимо!
Мне в этой жизни есть кем дорожить!
Ах, да подарила жизнь мне испытание,
Чтоб научилась жить я и любить!
Я не сказала в прошлом: «До свидание!»
Ведь я сумела просто отпустить!
Ах, я плачу часто, ночью долго,
Когда за Солнышкову жизнь молюсь!
Я верю не бывает черных много,
Чернее черного полос, небось?
Нам не дано, чтоб все легко и просто,
Ведь к счастью путь тернист и долг!
И надо нос розбить, до крови локти,
Чтоб жизнь ценить и каждый вдох!
Чтоб так любить и быть любимым,
Как будто завтра ты умрешь!
Чтоб быть живым и быть ранимым,
Чтоб чувствовать мурашек, дрожь!
Ах, надышаться, вряд ли, не надышишься,
Ах, полюбить, но надо дверь открыть!
Ах, поскучать, поплакать, посмеяться!
Ах, давайте будем жить, но ТОЛЬКО ЖИТЬ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520959
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.09.2014
С Днем святого Валентина!
С Днем святой любви!
С праздником, мой милый,
Только не грусти!
Я не рядом…, понимаю,
Но придет пора.
И меня ты обнимая,
Скажешь ты права!
Нужно верить в чудо,
И мечты любить!
Все слова как мудрость,
Смело воплотить!
Нужно верить Богу,
И хвала ему!
За тернистую дорогу,
Поблагодарим судьбу!
Скажем всем спасибо,
И начнем с нуля!
Улыбнемся мило,
Жизнь была права!
Мне не нужно много,
Мне нужна рука!
И лишь знать, что в горе,
Больше не одна!
Что могу укрыться,
Под волной добра.
И в глазах искриться,
Человечная душа!
Ты прости, хороший,
За чистоту слов.
День ж такой погожий,
День влюбленных снов!
Пусть он принесет тебе,
Сказку с Украины!
Пусть подарит он тебе,
Взгляд родной М…..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483674
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2014
Весна наступила, а в сердце метель,
И слезы бегут со снегом капель.
Немножечко трудно, но надо дышать,
От рук пустоты никуда не сбежать!
Да - трудно, родной, ты был прав,
Одиночество - это сплошной ад!
Да - не хватает твоих слов...
Чтоб дышать и дышать вновь и вновь!
Не суди строго за любовь к людям,
За то, что жалею, сочувствую им.
За то, что люблю я свою Украину,
Я не фашист, я ее гражданин!
Мне тебя не хватает, молю... поверь,
Слишком много в жизнь дарует потерь.
Не отпускай меня навсегда лишь прошу,
Я тебя до сих пор за руку держу!
Разве наша дружба дешевле гроша,
Неужели стоит все, чтоб сказать " пока"!
Почему не сказать "привет",
И снять наконец этот злобный запрет!
Я тебя не хотела потерять и обидеть,
И надеялась все-таки вскоре увидеть.
Ты попробуй понять ведь у любой медали
Есть две стороны, а в машине педали.
Прошу не гони, прошу погоди,
Ведь жизнь-это та еще штука.
Прошу подожди нам с тобой по пути,
Хоть сейчас торжествует разлука!
Я не хочу и знает Бог что не хотела,
Тебя обидеть... разочаровать...
Я лишь понять политиков хотела,
Как удается нашу жизнь им разрушать!
Я прошу лишь пойми и во сне обними,
Не гони из страничек и жизни!
Пусть сегодня не гаснет огонь и внутри
Пусть живет и не меркнет надежда!!!
НЕ ОТПУСТИ, НЕ ПРОГОНИ, ПРОСТИ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483673
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2014
Ты море плещешь день у день,
Не утомляясь, бьёшься в скалы.
Я сяду рядышком, как тень,
Тебе я посвящу свои рассказы.
Я расскажу тебе как в жизни я прошла
Немного каменных порогов.
И лишь когда я жизнь свою нашла,
Для счастья мне осталось так немного.
То как мне в жизнь свою войти,
За дверью ту себя оставить.
Забрать с собою лишь мечты,
И в жизни точку там поставить.
Как с новой строчки написать
Свою счастливую картину.
Как человечку дать понять,
Что он нашел во мне свою Марину?
Ты море можешь и не говорить,
Я все сама прекрасно понимаю.
Чтоб по судьбе мосты суметь сложить,
Лишь надо все решить, я понимаю!
Но так боюсь я жизнь свою менять,
Что по душе бегут мурашки.
Сумеют ли они меня понять,
Ведь он мне подарил во сне ромашки!
Мы повстречались вдруг и неслучайно,
И неслучайно подарил нам Бог,
Вот эти две души же специально,
Родными сотворил Господь!
Вот шепчешь, шепчешь ты мне море,
А я не слушаю тебя!
Вот видело ж ты много горя,
И от того больна душа!
Ты днем бурлишь, а ночью тихо,
Поешь красиво при луне!
Я обещаю все не будет мимо,
Ведь он навек в моей душе!
Он в моем сердце, понимаешь?!
Его я жду на берегу.
Я все решу, ну ты же знаешь,
Что я не подведу судьбу!
Спасибо, скромное мое спасибо!
Могу сегодня дать тебе!
Надежды полное спасибо!
Не изменю своей мечте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458669
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.11.2013
Прости, пожалуйста, прости,
Плохого ты сказать не мог.
Вот если б я смогла прийти,
Ветрами прожитых дорог.
Тогда тебе б я рассказала,
Что в жизни знаю очень мало.
Но сердце чувствует одно,
Что лишь с тобою хорошо
Молчать, писать и улыбаться,
Родной мне в жизни повстречался.
Такой родной мой человечек,
Тебя ждала я будто вечность.
И все же нет преград для них,
Людей прекрасных и родных.
Ведь если даже километры,
Для них все это миллиметры.
Родным ненужно много слов,
Быть рядом нужно вновь и вновь.
Учиться, вместе развиваться,
Уметь и жить, и улыбаться.
Не уставать и каждый час
Ни как, ни где не унывать.
Делиться вместе интересом,
Заняться можна общим дельцем.
А если тоскно погрустить,
Разлуку долгую нельзя любить.
Спасибо, Боженька, тебе,
Что дал почувствовать ты мне.
Что кто-то может и понять,
Развеселить, принять, обнять.
Хоть виртуально, но реально,
Сказать прекрасные слова,
Улыбку вызвать моментально,
В тебя прекрасная душа.
Ты полон жизни, света, ласки,
Не любишь ты згущать все краски.
Тобой я увлеклась мгновенно,
Ведь ты родной, и не наверно.
Вот ты сказал, что я добра,
А я обидела тебя.
Я предала слова сомненью,
Прости, пожалуйста, меня.
Ведь это, …….., просто раны,
Хотят все в жизни защитить.
Но их осталось очень мало,
И ты помог их залечить.
Спасибо, мой родной, спасибо,
Что в жизни появился ты.
При встрече не пройдем мы мимо,
Ведь не спроста все это ли?
Прости, пожалуйста, прости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451982
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.10.2013
С утра уж дождь танцует за окошком,
Стуча по крыше каблуком судьбы.
Я о тебе вдруг вспомню ненарошно,
Вот если бы ты рядом был бы.
Мы б не грустили, мы б пошли гулять,
Под зонтиком из белой парусины.
И мне бы не пришлось одной скучать,
и небо б не казалось таким серым.
Пошли б туда, где дождь идет всегда,
Где нету неба, света,солнца.
Пошли б туда, куда зовёт душа,
Безгранный путь, где нет начала нет конца.
И мы бы шли, необорачиваясь смело,
Между капель манящего дождя.
И я бы песню спела как умела,
И ты б по настоящему обнял меня.
И вот тогда б и дождик прекратился,
Взошло бы солнышко на горизонт.
И лучезарный свет в сердечко бы пролился,
И жизнь прошедшая закрылась бы зонтом.
Вот только много "бы" в одном стихе вместилось,
Но для того нас поучила жизнь,
Чтоб нашы "бы", как слёзы испарились,
И в двух сердцах никак не поселились!
НУ ЧТО Ж ПОЙДЁШ СО МНОЙ ГУЛЯТЬ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451006
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.09.2013
[b][/b]Я благодарна, что живу, люблю и верю,
Могу дышать и по земле ходить.
Мечтать я тоже искренне умею,
И ждать, искать и говорить.
Встречать судьбу, уничтожать разлуку,
Писать стихи и просто жить.
В плохой момент не опускаю руки,
Я верю научусь любить.
Ты знай, я жду, мечтаю и надеюсь,
Что к сердцу подберешь ты ключ.
И стану я навеки лишь твоею,
И у душе не будет идти дождь.
Ты веришь? Встречи не случайны,
Мы все приходим в чью-то жизнь,
И оставляя там следы, безмолвно,
Уходим изменив тот мир.
Так приходи, иль ты уже пришел?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451005
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.09.2013
А я з понеділка починаю жити,
По-справжньому вірити, долю творити.
Я себе віднайду, душу в тіло поверну,
Я лиш прямо піду і нікуди не зверну.
Я знайду свою душу і серденько склею,
І не буду я більше старою "нею".
Я себе віднайду в доброті і любові,
Я прощення попросю за гріхи у долі.
Я себе відпускаю, більш не взмозі втримати,
І душевні рани вже час зашивати.
Я себе віднайду, я себе зрозумію,
І почати з початку я, повірте, зумію.
І для того, щоб з понеділка почати жити,
Мені треба лиш трішки почати любити.
Любити цей світ, своє місце у ньому,
І ніколи не ритись у житті старому.
Треба всі помилки в досвід свій поскладати,
І ніколи з них пил у житті не стирати.
Значить завтра збираю: душу, серце і долю,
І думки відпускаю я гуляти по полю.
Я з понеділка починаю жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2013
Сьогодні не спиться мені,
Дивні думки в голові.
Сиджу і дивлюся на тебе,
Яке ти сонько є у мене.
Тихенько сопиш у подушку.
«Спокійної ночі» на вушко.
Тихенько тобі промовляю,
І ніжно тебе обіймаю.
У тебе смішний теплий носик,
І брови нахмурились вгору.
А губи надув як Барбосик,
Легенько похрапує мура.
Я хочу, щоб тобі у сні,
Приснилися сонячні дні.
Щоб ти там завжди усміхався,
І ніколи один не зостався.
Тебе вже давно ніч колише,
А мені аби побільше тиші.
Напишу одну стрічку й другу,
А потім піду в твою люлю.
Хай доля буде щаслива,
Хай стежка біжить справедлива.
Хай горя ніколи не знає,
Хай людяність в тобі процвітає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
Прекрасна, ніжна, щира,
Жінка чи дівча,
Люба і красива,
Матінка моя.
Нема такої в світі,
Як друг вона мені.
У горі чи нещасті,
Не будем ми самі.
В житті оберігає,
В хворобу трепочить.
У сні нас доглядає,
Щасливо жити вчить.
Любов її міцніша,
За золото чи сталь.
Душа її тепліша,
За сонечка кришталь.
Ті руки найрідніші,
Мов винная лоза.
Ті очі найсвітліші,
Та сповнені добра.
Матуся – найдорожчий
Даруночок з рук Божих!
І наш обов'язок життя:
ЛЮБИТЬ ЇЇ Й ОБЕРІГА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
Я мрію про світ у квітках,
Де все не старіє в роках,
Де батько поради дарує,
А мати ні дня не сумує.
Я мрію про світ у зірках,
Де радість палає в очах,
Де відсутні розлука й біда,
Де ангел рятує життя.
Я знаю, що світ не стоїть,
Що час щосекунди летить,
Що мрії зостануться тут,
А я оберу свій маршрут.
Я знаю, що важко зі мною,
Коли зостаюсь я собою,
Та можна мене зрозуміти,
Бо треба в житті лиш радіти.
Я мрію і знаю й кохаю,
Я живу і радію, і маю.
Я хочу мріяти, знати й кохати,
І жити й радіти і мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013
Чому люди так мало в що вірять,
Чому землю не можна відмірять,
Щоб зробити щасливе містечко,
Де б людина змостила гніздечко.
Чому маємо жити ми тут,
Серед кількості трав і отрут?
Чому створено світ лише так,
Що не можем втекти ми ніяк.
Це суспільство, мораль і наука,
Обвели нас як «віти» павука.
Ця буденність, застій і спокуса,
Не помруть від страшного укусу.
Чи ще довго ми маєм боротись,
Буде день цей ще довго молотись.
Чи це все називається жити,
Де навчають кохати і вбити.
Зрозуміло! Це все є життя,
А що довго живе – те буття.
Ми – це люди суспільства свойого,
Обдарованого й вічно живого!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013
Чарівна мить схвилює серце,
І все поверне навпаки.
Душа відкриє свої дверці,
Прийме кохання залюбки.
А що тоді, що вже буде,
Чи покохаєш чи забудеш?
Та я все знаю, розумію,
Твій вибір я прийму, зумію.
В житті не будем разом – знаю,
Знаю, та важко я це все сприймаю,
Цей вибір я зроблю сама,
А чи помилка це, чи це мана.
Душа хотіла святкувати,
Тріумф всіх наших почуттів.
Чи зможу я ще відчувати,
Незнаю, мозок десь кудись взлетів…
Нам було добре вдвох, бажаю,
Щоб не знайшла душа відчаю,
А що там будуть говорити,
Не їм приймати, їм судити.
Я думаю… ти допоможеш,
Знайти моє життя ти зможеш.
Коли зустріну свою долю,
То відпущу тебе на волю.
Та я тебе і не втримаю,
Я знаю, знаю, добре відчуваю.
Та серцю, знаєш, не прикажеш
Мовчати, спати… Не прив’яжеш
У клітці власні почуття,
Та знайте – це моє життя.
Дурницю, може, натворила,
Велику кашу заварила.
О, Боже, ти зумій простити!
Мої помилки треба зрозуміти.
Мої думки стоять на перехресті,
Не можуть цей тягар душі донести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013
Заплутались думки і серце б'ється у тривозі,
Що коїться у мене в голові?
І дихати й мовчати більш не взмозі,
Мої думки зірвались у мені.
І біль, і радість рознеслись по тілі,
І вже не сила втримати в собі
Твої слова... Змінились мої мрії,
Ти повернув мене в моє життя.
Здалося, що до цього і не жила,
Не пила, не кохала, не хотіла,
Не бачила нічого і не знала,
Не цей світ своїм світом називала.
Не тою я дорогою ходила,
Не того я кохала і любила,
Не тою я була, та більш не буду,
І у собі себе я не забуду.
Та лиш скажи кого тепер мені любити,
Як в цьому світі вчитися без тебе жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013
Людей багато живе в світі,
Усі їх мрії не здійснить.
А мої мрії тим багаті,
Щоб було в світі легше жить.
Не з золота вождя нам треба,
А треба того, щоб любив народ,
Щоб він не був зажерлива підлота
І не ганьбив селянський наш город.
Ми - люди, вмієм жити добре,
Всі знаєм працю, відчуваємо снагу.
І розумієм добре своє горе,
Жорстоко відбиваємось в бою.
Не вийшла на арену всіх найкращих
Чудова Україна… Та невже?
У цьому буде горе і нещастя,
Що у безодню Батьківщину заведе.
Для тебе, земле, лише щастя
Бажає серце і душа.
В далеку путь через безмежжя,
Лунає звук любові утіша.
Мабуть, мене ти не почуєш,
Бо все в тобі кипить-біжить.
А моє щастя ти ж відчуєш,
Бо швидко звістка прилетить.
Ти ще така слабка, країно,
Але народ не хоче повставати.
Якби хотіли Україна-мама,
Могла б тепер спокійно процвітати.
В моїх ти мріях, земле рідна,
Цвітеш квітуєш, як той мак.
І твоє небо жовто-синє
Мандрує по своїх степах.
Невже ми – українці – не спроможні
Свою земельку уквітчать.
Не вірю, що пани заможні
Хотять Вкраїну сплюндрувать.
Хоч серед нас не всі доброти,
Та ми живемо, ми ідем.
Хоч не встають всі до роботи,
Та ми поможем, підіймем.
На тебе, український мій народе,
Свої надії поклада.
Для тебе, мій козачий роде,
І мрій своїх вже не шкода.
Аби любили всі Вкраїну,
Я б і життя вже віддала.
Якби вернулись в Україну,
Надія, мова і життя!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
Я не знаю, за що я кохаю,
Я лиш знаю, що сильно люблю.
І я Богу молитися стану,
Я повірю йому одному.
Я не знаю, що доля хотіла,
Я приймаю дарунок її,
І хай, що б там вона натворила,
Я віддячу за нього у сні.
Я не хочу втрачати надії,
Бо без неї я стану нічим.
Я не можу позбутися віри,
І зрадити мріям своїм.
Я повинна знаходити сили,
І не падати духом своїм.
І хай, щоб там вони говорили,
Я робитиму серцем моїм.
Хай мати мене зрозуміє,
Я робитиму все для добра.
Зупинити ніхто не зуміє,
Я в житті не останусь одна.
Я поборю весь світ і залишу добро,
І любитиме кожен ближнього свого.
І розквітне планета, і засяє зоря,
І в життя буде доля в кожного своя!
13.03.2007р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
Ти ніколи не любиш читати,
Тоді все розповім тобі я.
І щоб мрії твої розгадати,
Я віддала любові життя.
Я втомилась, наплакалась знову,
Я ж кохаю і просто люблю.
І сьогодні ми маєм розмову,
Як продовжити долю свою.
Один розумний землянин,
Сказав: “В любові закон один:
Коли любиш віддаєш, що маєш
І що ще віддати вже не знаєш.”
Але мені набридло віддавати,
Чекати і вночі безтями,
Шукати де твоє плече,
Коли сльозинка протече.
Я – всього на всього людина,
І не кажи, що я красива,
Я багато в тебе не прошу,
І любов за двері не відношу.
Я поваги до себе благаю,
І підставити вчасно плече.
І спокійної ночі бажаю
Котинятко моє дороге.
Якщо погано біля мене,
Ти просто, милий, розкажи.
Життя, коханий, швидко плине,
І легко розвести мости.
Давай робити щось з життям,
Не забруднити любові буттям.
Давай жити і гори здолати,
І разом навчимось ми кохати.
То ж я прошу не зламай мене,
Маю серце від Бога одне.
І душа не широка як вітер,
І життя не заправиш як принтер.
Ти люби, бережи і надійся,
Ти живи, в добру душу одінься.
Я чим зможу, тим поможу…
6 лютого 2008 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2013
Не дивись на неї так кохано,
Бо вона – це ніжна пектораль.
Не цікався нею так жадано,
Бо любов не виросте в очах.
Ти надією собі ще мрієш,
Ти ще думаєш: «Вона моя!»
А якщо ти поглядом зустрінеш,
Заплететься в шию їй змія.
Бо ж твої очиці, мов зірниці,
Пронизають тіло аж до п'ят.
Ти не думаєш, а їй п'яниться
Терпкий запах літніх м'ят.
А колись ти був на крок від неї,
То чому ж упав, мов п'яниця назад?
То чому ж не підійшов до неї,
А тепер стоїть гіркий форсаж.
Знай, між вами пропасть чи пустеля,
Знай, очима це не перейдеш.
А якщо ти докладеш зусилля,
То не буде вже ніяких меж.
Тільки ж прошу не дивись очима,
Не вчувайся в запах її дум.
Прошу не люби очима,
Все відбудеться з тобою друг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2013
Все пам'ятаємо тепер,
І навіть перший літній день.
Той день, де сонце нам світило
Той день, де нам було так мило.
Ми жили на своїй планеті,
Планеті, що Дитинство звалась.
Землі, де всі малі відверті,
Де небо світлим нам здавалось.
Все згадується, мов у сні,
А ми такі, такі малі,
І наші батечко і мати,
І той поріг рідної хати.
Ми досі ходимо по стежці,
Яку топтали ми уперше.
Ми добре знаєм, що тоді,
Були найкращі наші дні.
Як хочу я все повернути,
Усе, як ми жили тоді,
Щоб світ тоді ще повернути,
Щоб не ставали ми чужі.
Щоб я ходила в перший клас,
Щоб вчителька була у нас,
Щоб мати була молода,
І нам світила зірка світова!
То що ж тепер робити нам,
Коли нема планети там.
Ми так бажаємо співати,
І хочем Букваря читати.
То що ж ми знаємо тепер,
Коли у нас дорослий день,
Де ми відверті, ми щасливі,
Але батьки вже посивілі.
Ми пам'ятаємо дитинство,
Ми віримо в його святинство,
Ми любимо наш рідний край,
Але Букварику прощай!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013
Ви довго йшли по тій дорозі,
Здавалось, вже життя нема.
Та перемога на порозі,
Сама ж так просто не прийшла?!
Бо стільки крові, стільки смерті,
Нам принесла страшна війна.
Хотілось: «Тільки би не вмерти,
Дійти до краю, до кінця».
Я все лиш уявляти можу,
Нічим вже вам не допоможу.
Бо хтось вже спить у вічнім краї –
Його в живих уже немає.
А хтось старенький, той крепкенький,
Я бачу вас лиш раз на рік.
Той білокорий, той сивенький,
І вже скорочується лік.
Вас зостається зовсім мало,
Страшна війна бере своє.
І смерть з’являється, як жало,
І горе знов існує й є.
Чому не ввіковічить доля?
Цих ветеранів – трударів.
Була ж не їх ота сваволя,
Йти геть від дому, матерів.
Вони – сердеги – так старались,
За рідну землю позмагались.
Подарували нам життя,
Щоб йшли сміливо в майбуття.
Хай в їхнім домі світить сонце,
Хай місяць загляда в віконце,
Хай вітер принесе літа,
А зорі сіють їм життя!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013
Отут сиджу цей твір читаю,
А там нікого, там зима.
Десь за вікном птахи літають,
А я в кімнаті лиш одна.
Усе набридло, все змарніло,
В цю мить нестримну, нетривку,
Тремтіло ніжно моє тіло,
Читали очі ту строку.
І зараз, коли ніч надворі,
Хотілось вийти погулять.
А я сиджу, немов в коморі,
Уже не хочеться читать.
Бо взавтра буде все те саме:
Школа й музика, і мама.
Та час на місці не стоїть,
Він тільки рани загоїть.
Та, може, є ще ті хто дума,
Що кожен день – це нова гума.
Але ж я кажу, що тепер
І кожен день, мов старий пень.
А я сиджу й собі гадаю,
Кому ж то вірити я маю.
Як дехто бреше кожен раз,
То інші вже не вірять нас.
І що це я наговорила?
А потім ніби лице вмила.
І зрозуміла, що і я
Була красива і жива.
Коли усе жило й раділо,
Було і серцю в мені мило.
А коли всі пішли в брехню,
То що ж мені, немов ягню.
Ті кажуть, що і я збрехала,
А ті викрикують: «Ти права!!!»
І що ж мені робить тоді,
Коли сиджу на самоті.
Хотілось плакать – не вдалося,
Старалась вірить – та не те,
І все в одне живе злилося,
Що вже життя і золоте.
То я круг чого ж вас водила,
Невже незнаєте? Невже?
Що так не думає людина,
Яка не знала б усе це.
Я хочу, щоб і ви те знали,
Бо те, що мали – вже украли:
І віру, й щастя, і любов,
Тече потоками лиш кров.
Бо всі підставні, всі безчесні,
Всі турбулентні, всі старі.
Не бійтесь люди це не вперше
Приснилося мені у сні.
Бо якби все це довелося,
Мені для вас і довести.
Я б вирвала собі волосся,
Щоб світ від цього відвести.
Якби ми всі отак старались,
Та я – не всі, а всі – не я.
Якби хоч трішки намагались
Ми б зрозуміли – це життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Вітер шумить, не згасає,
Сонце пече, не ласкає.
Холод проймає, бентежить,
Зорі – від них ми залежим.
Їду і все край дороги,
Людей незнайомих стрічаю.
Гори, рівнини, пороги,
Там лиш шукаю відчаю.
Скільки поламаних долей?
В світі приходилось бачить.
Люди з очима і болем,
Люди, що ніби маячать.
Дивлюсь і з ними страждаю,
Горе я їхнє вже знаю.
Вони від життя вимагають,
Того, що самі і не знають.
Все ж ми відразу не можем,
Кожного дня пізнавати.
Ми ж не заможні вельможі,
Щоб нам зірки розставляти.
Треба сміло в житті крокувати,
Ні на які незгоди ніяк не зважати.
Треба вміти радіти кожну хвилину,
І прийде щастя і в нашу родину.
Треба вірити в краще і сильно любити,
І навчитись помилок життя не робити.
Хай в житті лиш хороше стається,
І у ваших серцях доброта розіллється.
18 березня 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Любов – це не слово,
Любов – це не річ,
Любов і дається лиш тому,
Хто в серці зуміє зберіч.
А в мене такого не буде,
Не буде такого і в вас,
Бо любов дається лиш тому,
Хто із нею живе повсякчас.
А коли ти її відцурався,
Не прийняв тоді, коли ждала,
То живи ти тепер без любові,
І незнай ти ні горя, ні зла.
Не кидайся ти нею на вітер,
Бо любов у житті є свята.
За любов'ю піду на край світу,
Туди, де зникають світа.
Не зумієш тоді наздогнати,
Бо пройдуть уже многі літа.
Я у вирій зумію злітати,
І затихнуть на ниві жита.
Зірка стане старою на небі,
І не буде кувати «змія».
Ти побачиш тоді у безхмар'ї,
Що ти втратив на віки життя.
Життя, що зоветься коханням,
Життя, що дається лиш раз,
Життя, що не буде взаємним,
Ти втратив щасливий свій шанс!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Краси на світі все ж багато,
А радість повнить нашу хату.
Про рід свій гарно говорю,
Бо так люблю рідню свою.
Коріння наше так цікаве,
Є люди там жорсткі й ласкаві,
Але то є моя родина,
Живу із нею кожну днину.
Бо це мій рід, моя рідня,
Які дали мені життя.
Вони мене благословили,
На світ, де люди добре жили.
Що можу зараз зробить я,
Щоб знала вся моя рідня,
Що я їм дякую й вклоняюсь,
Здійснити мрії намагаюсь.
За помилки пробачень просю,
В дарунок вірші вам приносю.
Щоб чули мертві і живі,
Я ВАС ЛЮБЛЮ МОЇ ОДНІ!
2003рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
В житті, як у казці буває,
З неба манна частенько падає.
Так тоді ти з'явився мені,
Хоч не янгол у білому сні.
Не чекала тебе, не хотіла,
Ти десь сам як із неба зваливсь.
Та лиш чара якась поманила,
І вже руки тихенько сплелись.
Як я згадую все те, що було,
В душі морок з'являється скрізь.
Все так швидко тоді проминуло,
Не відчула майбутніх я сліз.
Я скучаю, чекаю і плачу,
Бо тебе лиш одного люблю.
І хоч знаю тебе не побачу,
Я надіюсь, і вірю, і жду…
2004 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
Я звикла бачити сонце,
Я знаю звуки дощу.
І вітер, що дме у віконце,
Приносить долю свою.
Життя, ніби море безмежне,
Несе нас в небачену даль.
Кохання й розлуку дарує,
Ніколи нікого не жаль.
А я звикла жити тобою,
Прокидатись з усмішкою твою.
Обіймати тебе, цілувати,
Це називаю – кохати!
Нас з тобою доля єднала,
Хоча квітами все не квітчала.
Зате в горі ми разом ідем,
Разом вихід завжди знайдем.
Одна дорога нам дана від Бога,
Одну любов ми маємо завжди.
І хай зустрінем перепони й гори,
Кохати – це не річку перейти.
Коханий, я живу для тебе,
Для тебе усміхаюсь кожен день.
Тобі дарую ніжність і кохання,
Для тебе народжу дітей.
Я готова бути із тобою,
Хоч до смерті, навіки нехай.
Свою душу присвячу любові
І тобі дорогому віддам.
Моє серце належить тобі,
Тільки ти здатен його зігрівати.
І нічого не треба мені,
Лиш в обіймах твоїх засинати.
Тож навіки ми будем удвох
І кохання своє збережемо.
І надію, і віру й любов
Через стежку життя пронесемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
Світять нам вони в ночі…
Хто вони такі?
Це краплинки серед неба,
Це непройдені світи,
Це не може бути інше,
Як зірки з височини.
Зірка сяє, вона мріє.
Та для чого нам вона?
Зірка треба, вона вміє,
Як зробити світ добра.
Вона знає, хто кохає,
Зірка знає, хто не спить,
В кого думка десь літає
І хто в світі зміг тужить.
Зірка спить… чекає ночі,
Щоб зробити щось нове,
Людям світить у дорозі,
Щоб здолали вони все.
Лиш важкі, перисті хмари
Зможуть знищити її,
Як своїми рукавами
Геть затулять світ зорі.
Та і це не на всю вічність,
Це лише на даний час.
Та і це не може знищить,
Світ зорі, щоб він погас.
Зірка вічна, мов життя,
І завжди пливе вона,
За ті гори і долини,
Де чекає нас буття…
2002 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
Це давно повинно було статись:
Зрозуміли треба розлучатись.
Бо померло в серці кохання,
І на долі лежить розставання.
Ми не можемо жити для доні,
Бо не зміниш стежки на долоні.
З мене вистачить, мені вже доволі,
Все було зроблено з твоєї волі.
Я зробила все, щоби шлюб зберегти,
Але що ж тут поробиш пропали мости.
В тебе навіть не вистачило смілості,
Розповісти все без людської підлості.
Я сильна, бо я жінка, я живу,
І ніколи не здамся горю своєму.
Я витру сльози, і піду далі,
І не треба мені за це медалі.
Я не хочу більше чути слів,
Поганих слів з твоїх устів.
Я хочу на нову сторінку ступити,
І з чистого листка навчитися жити.
Мені лише доню нашу шкода,
Але не в цьому вся біда.
Біда, що не навчились жити,
І горе і любов на двох ділити.
Як не дано, то й не уміти,
Як не хотів, то й не учити.
Я хочу, щоб у твоєї і моєї долі,
З’явилося кохання, щоб доволі.
Хай Бог дарує щастя тобі,
А я прощаю і прощаюсь,
І крапку ставлю я в житті,
Що нашим шлюбом називалось.
Хай наша доня нам простить,
Але не в силах щось змінить.
Прощай, бувай і зоставайся,
А нам пора в нове життя,
де є майбутнє, та тебе нема.
30 березня 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
Дивлюсь краплі дощу на долоні.
Вони ніжні й криштально прозорі.
Безтурботні, живі і німі.
Що такого немає в мені?
Бачу сонечко грає квітками,
Все проходять роки за роками.
Ми зростаємо йдемо від мами,
Бо тепер ми керуємо нами.
Дивлюсь вітер гуляє по полю,
Як кохання, що йде за спиною.
Він холодний і дуже сумний,
Безтурботний, живий і німий.
Бачу люди ідуть на долині,
Всі щасливі й усміхнені нині.
Тільки вітер і краплі сумні,
Безтурботні, живі і німі…
Вересень 2004рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
Ти ніколи не любиш читати,
Тоді все розповім тобі я.
І щоб мрії твої розгадати,
Я віддала любові життя.
Я втомилась, наплакалась знову,
Я ж кохаю і просто люблю.
І сьогодні ми маєм розмову,
Як продовжити долю свою.
Один розумний землянин,
Сказав: “В любові закон один:
Коли любиш віддаєш, що маєш
І що ще віддати вже не знаєш.”
Але мені набридло віддавати,
Чекати і вночі безтями,
Шукати де твоє плече,
Коли сльозинка протече.
Я – всього на всього людина,
І не кажи, що я красива,
Я багато в тебе не прошу,
І любов за двері не відношу.
Я поваги до себе благаю,
І підставити вчасно плече.
І спокійної ночі бажаю
Котинятко моє дороге.
Якщо погано біля мене,
Ти просто, милий, розкажи.
Життя, коханий, швидко плине,
І легко розвести мости.
Давай робити щось з життям,
Не забруднити любові буттям.
Давай жити і гори здолати,
І разом навчимось ми кохати.
То ж я прошу не зламай мене,
Маю серце від Бога одне.
І душа не широка як вітер,
І життя не заправиш як принтер.
Ти люби, бережи і надійся,
Ти живи, в добру душу одінься.
Я чим зможу, тим поможу… 6 лютого 2008 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2013
Чому сум закрадається в душу мою,
Чому вірю я в правду, вірю в брехню?
Та ніхто не зуміє цього пояснити,
У житті всі незгоди краще прожити.
І відчути серденьком своїм дорогим,
Щоб рідним людям не стати чужим.
Всі ступені життя треба вміти пройти,
І свій хрест по дорозі зуміть пронести.
Треба вміти себе віддавати коханню,
І не буде місця в житті зітханню.
Кожен день як останній треба прожити,
І про зроблене діло ніяк не жаліти.
Всі моменти життя я уже прописала,
І свій досвід малий в ці слова я поклала.
Я не буду пророком і вчителем вам,
Я лиш можу пораду дать читачам.
Жити вас не навчить навіть кращий пророк,
Вірте в себе й живіть без усяких морок..
Всі повинні кохати, любити й радіти,
І ніколи усмішки не зможуть змарніти.
Треба рідних людей найдорожче цінити,
І від всяких незгод їх одних захистити.
Бо лиш рідні приходять завжди в допомогу,
Лиш вони зустрічають біля порогу…
Грудень 2010 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
В вирій справи потрапила птаха,
Зовсім мало часу в бідолахи,
Закрутилась щаслива була,
Бо той день, то чудова пора.
Усміхалась, душа говорила,
А мана все звала і ловила,
Розмовляла, брехала й ждала,
Поки серце своє не знайшла.
Потім були і руки, і тіло,
Справу зроблено, все полетіло.
Не чекала уже, не звала,
Тільки крила душа одрвала.
Та з'явилась крилатая віра,
Знов, як вітер глухий гомоніла,
Та і мрії закінчились знову,
Більш не було в житті перелому.
Вересень 2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2010
Сьогодні щось такеє сталось,
Прийшла додому, Букваря шукаю.
Шукаю тії дні, що там зостались,
Де ми маленькі, колись добре грались.
І от вже перша є сторінка,
А там зохована картинка,
Де рідна матінка моя,
А біля неї є і я.
Таке мале, таке щасливе,
Таке відверте і красиве.
А сонце світить так яскраво,
І мама теж дуже ласкава.
А коли другу я сторінку,
Перегорнула у затінку.
То буква «Б» так вихваляє,
Любити батька нас повчає.
А буква «В» така відважна,
То ж вчителька моя поважна.
Я пам'ятаю тож вона
Вручила вперше Букваря.
Вітала, щиро обіймала,
В мороз завжди оберігала.
Любила нас і любить досі,
Бо ми були простоволосі.
І так дитинство знову над очима,
Чарує, манить, затиха…
І знов за нашими плечима,
Дорога світла без гріха.
Я так знов хочу повернутись,
Знов у колисці колихнутись.
Згадати ті хороші дні,
Що лиш з'являються у сні.
Та вже Букварик закриваю,
Обгортку ніжно заправляю.
Бо там зосталося життя,
Яке простує в майбуття.
Там залишились світлі роси,
Там в мами були русі коси.
Але тепер я вже отут,
Буквар тепер лиш мій статут.
Але я знаю, пам'ятаю,
Свого дитинства рідний краю,
Свою протоптану стежинку,
Свою незловлену сніжинку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2010
О, тридцять третій рік!
Горе й смертельний потік!
Скільки дітей пропадало?
Скільки батьків помирало?
Мати дітей пожирала,
Обід і вечерю ж бо мала.
Люди всі розум втрачали,
Навіть і ті, хто не мали.
З хати у хату ходила,
Смерть всіх попідряд косила.
Вогники в домі згасають,
Люди голодні вмирають!
Все вимирало пташина,
Люди й усяка тварина.
Небо було чорнооке,
Сіре, сумне, одиноке.
Ворони в небі кричали,
Людям біду провіщали.
Всіх, хто помер, поховали,
Хоч і по-п'ять поскладали.
Люди! Моліться сьогодні,
За тих, що вже Богу угодні!
Вони – без вини постраждали!
Вони – за наш край повмирали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2010
Я так люблю як вітер ласкає
Моє тіло, моє волосся.
Із дощем кожен день минає,
В серце щось темне влилося.
Більш не можу терпіть розлуки,
Опускаються важко руки.
І душа мене рве від розпуки,
Кудись кличе в зелені луки.
Більш нічого вогонь не скаже,
А розлука вузол зав'яже.
І засохнуть в серці моєму,
Почуття крізь віки полинуть.
Вітер дме нам у різні боки,
Вже ідуть, проминають роки.
Все із часом завжди минає,
А тебе все нема й немає.
Не діждусь я тебе, напевне,
Не чекаєш і ти на мене.
Це із нами доля вершила,
Але воля Божа усе зробила.
Ти – далеко, а мене – немає,
Будь щасливий, все минає.
Як побачиш, то зігнись додолу,
Своє серце я верну додому!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2010
Усіх по-різному навчають,
Усі по-різному кохають.
Але чи любиш Україну?
Чи мову вчиш, чудовий сину?
Наука – може, й нелегка,
Та чудернацька і летка.
Будеш ти вчитись – будеш жити,
Бо ж що то неуком робити?
Ви ж покоління – українці,
Живете в синьому барвінці.
То що, так важко захистить,
За рідну землю положить?
Шматочок рук своїх важких,
Чолом зуміти поробить.
Принести людям і країні,
Чудові роки не збіднілі.
Та думайте сьогодні ви,
Бо взавтра будете батьки.
І діти схочуть запитати:
Чого навчились батько й мати?
Як народились в Україні,
Отак зумійте й відстояти,
Як боронились предки сиві,
Ви спробуйте повоювати.
Та тільки не війною, прошу,
Бо знищите усе хороше.
Ви розумом зламайте кригу,
Творіть свою новітню книгу.
Подякуйте своєму роду,
Прощення в Бога попросіть!
Знайдіть же правду і свободу,
Й нащадкам все це розкажіть!
Що жити в світі – всім нам просто!
А жити гідно – це геройство!
30.12.2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2010
Друзі, кажуть, в біді пізнаються.
Так, це правда…
Друзі – це люди, за яких б'ються.
Так, це правда…
Дружба – це слово широке.
Може, я права…
Дружба – це щастя високе.
Може, я права…
Друг – це людина прекрасна.
Я добре знаю…
Друг – це ворога ласка.
Я добре знаю…
Віра – це та, що спасає.
Не помиляюсь…
Віра – це та, що вселяє.
Не помиляюсь…
Віра – жива і нова.
Не сумнівайтесь…
Без віри я б не була.
Не сумнівайтесь…
Надія – квітуче імення.
Я запевняю…
Надійтесь і буде спасення.
Я запевняю…
Любов – це не річ.
Я розумію…
Любов важко зберіч.
Я розумію…
Розлуку важко любить.
Я зневажаю…
Розлуку не можна убить.
Я зневажаю…
Розлука – проклята й лиха.
Я зневажаю…
Розлука веде до гріха.
Я зневажаю…
Щастя не можна забуть.
Воно всебічне…
Щастя не можна збагнуть.
Воно всебічне…
Щастям людина живе.
Переконалась…
Щастя – прекрасне й нове.
Переконалась…
Рідні – це люди живі.
Я їх люблю…
Рідні – це ніби святі.
Я їх люблю…
Захоплення – щось то таке.
Я вже незнаю…
Захоплення – вільне й легке.
Я вже незнаю…
Сонце – його не сягнуть.
Я вірю…
Сонце – його не збагнуть.
Я вірю…
Сонце, що нас зігріва.
Я його бачу…
Сонце – зірка велика й нова.
Я його бачу…
Доля – вона здожене.
Я не втікаю…
Долю ніхто не мине.
Я не втікаю…
Кохання - п'янке й чарівне.
Я не зустріла…
Кохання – лілеє й не жде.
Я не зустріла…
Земля – це все, що в нас є.
Не помиляюсь…
Земля існує й живе.
Не помиляюсь…
Серце – плаче й болить.
Я його чую…
Серце – ніколи не спить.
Я його чую…
Мрії – це вічно живі,
Я утверджаю…
Мрії – зірки золоті.
Я утверджаю…
Життя – не просте й не легке.
Я ним крокую…
Життя – не буває м'яке.
Я ним крокую…
Життя для всіх вічне.
Пізнайте його…
Житття – не всебічне.
Розгорніть його…
Людина – створіння Землі.
Так всі пишуть…
Людина – зрозумій її.
Так всі пишуть…
Скільки писати мені?
Щоб ви зрозуміли.
Ми – істоти земні,
Що жити не вмієм!
Вересень 2004рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2010
Присвячено картині
Ф.З.Коновалюка «Трояндочки» 1947р.
Похмурі тіні у куточку,
Похилі квіти на столі,
Сумна картина у віночку,
Троянди білі і сумні.
Зігнули голови донизу,
Стоять у задумі самі.
Ще мить і вже вони загинуть
Й навік залишаться одні.
Чому нема води в графині?
Чому стакан стоїть пустий?
Все вимерло, немов в пустині,
Стоїть покинутий цей стіл.
Вже не надіється троянда,
Що буде жить вона завжди.
Як та покинута людина,
Сумна від горя і біди.
А скатертина біла і проста,
Немов життя картина та.
Де все змальовано: любов,
І горе, й віру, навіть кров.
Троянди – це ж найкращі квіти,
А білий колір - доброти.
Чому ж сумні стоять троянди?
Це все художник знаєш ти.
Бо тільки Вам належить зміст,
Про те, що створено в картині,
А ми шукатимемо міст,
Щоб зрозуміти все віднині.
Чому трояндочки сумні?
Що сміло так їх зажурити?
Чи так залишаться одні?
Чи хтось зуміє їх полити?
2005р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2010
Ви хочете то вірте, може, й ні,
Але приснивсь Тарас мені.
Дідусь Шевченко наш крилатий,
Почав мене про все питати.
Як Україна? Як живем?
По стежці правдою ідем?
Чи щось у світі та змінилось?
Чи є в людини Божа милість?
А що я маю говорить?
Стою руками лиш гойдаю.
А серце, серце так болить,
Додолу голову склоняю.
Тарасе мій, поете сизокрилий!
Моя душа тобою лиш жива.
Твоя онукая, Дідусе милий,
А мати – Україна молода.
Тебе всі знають, всі тебе шанують,
Та все ж надії так і не збулись.
Бо люди в світі правдою торгують,
В думках народи миром не зійшлись.
Твоїми віршами, поемами живемо,
Тебе, Шевченку, кличемо з небес.
У віршах душу до небес проллємо,
Щоб наділив ти силою і нас.
Тарасе, твої вірші – то перлини,
Твої поеми – то жоржини,
Талант у тебе – то кришталь,
Ще не засвоєний, нажаль.
Ми покоління нашої країни,
Ми є онуки серця Дідуся,
Ми любимо й шануємо калину,
Доносим мрії в світ митця.
Тоді благав мене Шевченко,
Нам Україну сохранить.
Казав «Лілею» й «Катерину»
У світ приносить і любить.
За нас я твердо відповіла,
Що Україна – це земля.
Де все відверто, все щасливо,
Де квітне мова золота.
Тарас мене тричі рукою
Перехрестив – благословив.
Просив не проливать рікою
Даремні сльози за віки.
Я усміхнулась, поклонилась,
Видіння дивне зникло згодом.
Отак розмова закінчилась
З Пророком нашого народу.
весна 2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2010
Нова зірка на небі зясяяла
І тебе на руках обіймала я.
Вже нарешті настав час
І ти, доне, з'явилась у нас!
Кругленькі ґудзиками очки,
Такі ж маленькі ручки й ножки.
Прекрасна, ніжна і красива
Нікуся наша народилась.
Та час іде, а ти ростеш
Вже діда поглядом знайдеш.
Ти вже гелгочеш і смієшся,
Сидіти хочеш не вдається.
Ти наше диво, наша радість,
І не страшна тепер нам старість.
Та тільки б ти була щаслива,
Здорова, мила і вродлива.
Ми завжди будемо з тобою,
Коли підеш своєю ти ходою.
Коли уперше скажеш мама,
Коли на руки вилізеш до тата.
Ти наша зірка, наше свято,
І щастя нам даруєш ти багато.
З тобою усміхаюсь я завжди,
Хай Бог не шле тобі біди.
Ти будь людиною простою,
Іди у світ з великою любов’ю.
Неси ти світло між людьми,
А ми будем твої батьки!
Жовтень 2009 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2010
Щоб сказати – я щаслива,
Слів буде замало.
Щоб сказати – я смілива,
Справ буде багато.
Щоб сказати, що здолала,
Я свої незгоди.
Я життя ще не прожила,
Вірите народи.
Я скажу, що я живу,
Я існую й маю.
Я скажу, що я іду,
Перепони знаю.
Я скажу, що я навчилась,
Вірити у краще.
Я скажу, що я трудилась,
Бджілоньки не гірше.
Вам скажу, що вірте долі,
Вірте Божій волі.
Що призначено, те і буде,
Бог гріхи вам незабуде.
Все, що недобре коїться,
Добром обернеться.
А ви сильними станете,
Якщо горе здолаєте.
Закликаю! Просто живіть,
Життя насолоді явіть.
Просто кохайте і майте,
Просто життя не зламайте.
Знайте, що буде краще,
Можливо, буде і важче,
Та сили в собі знайдіть.
Всі турботи переступіть.
Живемо раз не два,
І доля дається одна!
8.07.2008р. 12.50 год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2010
Бог створив їх із краси,
Щоб у світ добро несли.
Щоб любов посіяли,
Щоби зло розвіяли.
Щоби поклонялись їм,
І квіти приносили.
Щоб дарунки дорогі,
Золоті підносили.
Ми ж їх дуже любимо,
Бо вони чудесні.
На престол підносимо,
Вчинки піднебесні.
Ми їх поважаємо,
Ними гордимося.
Зали прикрашаємо,
Щоб добро велося.
Ось така вона –
Доля ця жіноча.
Ось така вона –
Воля ця пророча.
Нарекли жінок на світ
Щастя зберігати,
А тепер чудесний цвіт
Нікому плекати.
Бо жінки тепер у нас –
Воїни мужніші.
Бо жінки тепер у нас –
Стали наймудріші.
Вміють дати копняка,
Відіслать далеко.
Ось подяка вам така
Чуєте лелеки!
Добре, що тепер жінки
Знають собі ціну.
Задумайтеся мужики
Про свою картину.
В світ прийшли нові жінки,
Щоб його змінити.
Щоб невдячні вчинки ці
Сміло підкорити.
10 липня 2008р. 11.10год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2010
Іду собі по вулиці,
Навколо поглядаю.
Розповідаю донечці,
Як люди поживають.
Всі хочуть буть щасливими
І роблять так багато.
Щоб мріям стать можливими,
В житті настало свято.
Та щастя різне в кожного:
Комусь потрібні гроші,
А тим не треба жодного,
Лиш порвані калоші.
Он тим здоров’я треба,
Літа закрались в коси.
А тим безхмарок неба
І найчистіші роси.
Он ті – ще молоді,
Їм би кохання без зорі.
А тим потрібне тепле слово,
І з рідними була розмова.
Комусь потрібне розуміння,
І тим обійм не вистача.
І всім потрібне говоріння,
А тим пошли Бог дитинча.
Тож, доню, істина проста –
Для щастя треба річ одна,
Щоб люди жили й вірили,
Що будуть всі щасливими!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2010