Vlada Vostokova

Сторінки (1/2):  « 1»

Нам обіцяють великі морози…

Нам  обіцяють  великі  морози:
"А  завтра  у  Харкові  мінус  15".
Високі  намети  на  білій  дорозі.
Маршрут  номер  10  тире  11.
Я  нігтями  шкрябаю  скло  крижане,
Здираю  собі  епідерміс  душі.
Вдивляюсь  у  темряву  чорних  дерев,
Так  тоскно  сидіти  у  сірій  тиші.
Холодна,  вітрами  продута  кімната,
Холодна,  нічим  не  зігріта  свідомість.
Абсурдним  є  мікс  "гуртожиток  -  самотність".
Абсурдною  є  вкрай  спаплюжена  совість.
Розламані  меблі,  обдерта  підлога.
Але  можна  бути  щасливою  й  тут.
Не  знаю,  якою  моя  є  дорога,
Не  знаю,  куди  я  іще  забреду.
Сніжинки,  що  б'ють  підвіконня  собою,
Казковими  є  в  цій  звичайній  зимі.
І  кожну  із  них  щось  єднає  зі  мною  -  
І  я,  і  вони  у  цім  світі  одні.

13-14  квітня,  2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220695
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2010


Курю чужие сигареты…

Курю  чужие  сигареты,
В  чужой  квартире  ночью  сплю.
Такая  я.  Другой  не  будет.
Не  жаль,  что  я  себя  гублю.
Гублю  нерожденные  строки,
На  части  рву  плохие  сны.
Я  здесь  чужая,  я  не  к  месту,
И  в  этом  часть  моей  вины.
Раз  улыбаешься  -  нет  грусти.
Но  этот  смех  -  истерик  крик.
Ты  сквозь  него,  сквозь  омут  смысла
В  зрачки  мои  взгляни  на  миг.

Июнь,  2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220693
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.11.2010