| Сторінки (1/36): | « | 1 | » |
Я девчонка-плохиш, и от жизни мне нужно не много,
мне бы день без тебя продержаться да ночь пережить.
В битве с прошлым моим не держу я любовь под залогом,
светлым будущим в небо ведет златотканая нить.
Ты меня не зови – не приду, и напрасно не жди.
Я домой провожала зиму, а весну не встречала.
Пистолет у виска – не конец, а начало пути,
если времени нет, начинаю с конца, не с начала.
Я девчонка-плохиш, птицу счастья устало кормлю,
отпустить бы ее, только ты все равно не поймаешь.
И, устав повторять никому в никуда "я люблю",
я гнездо ей совью в соловьином сиреневом мае.
Я девчонка-плохиш, на передней мне пули свистят.
Мне бы день без тебя пережить да уснуть темной ночью.
Птица счастья с собой привела всех амуров-орлят,
только сердце в плену у любви и свободы не хочет.
18.11.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254728
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.04.2011
Ты молчишь, я молчу, он давно и тактично молчит,
а она тебе носит чаи и готовит борщи.
Есть четыре угла, можно строить надежный дом.
Жаль, что в сказочный замок с тобой не поверим потом.
Ты молчишь, я молчу. Только гром нам устало гремит.
Он гремит, что молчанье твое – под любовь динамит.
Мы забыли, что надо креститься при звуке густом,
мы забыли и то, что где мы, там Исус наш и дом.
Ты молчишь, я молчу. А молчанье, как гром в ушах.
Разметать бы его, разнести бы мне в пух и прах.
Только каждый из нас трубку держит в другой руке.
И все тише шаги, и все ближе к забвенья реке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234019
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2011
Мне обещала подруга Машка
счастье в любви нагадать на ромашке.
Любит – не любит, ромашка гадала.
Счастья ромашкового мне мало.
Белое счастье умчалось с ветром.
Вроде бы близко, и рядом где-то.
Белая грусть, растворяясь с тоскою,
в белом бокале танго танцует.
Белое счастье ромашковой вьюги.
Как хорошо мне с тобою, подруга.
Не предлагай мне свою сигарету.
Было бы счастье, да милого нету.
Белые нимбы над головою,
дым сигарет нас упрятал с тобою.
Словно богини две в белом тумане.
Солнце в бокале нас снова обманет.
Вздохи на ужин, улыбки на завтрак.
Утром разбудит нас кофе запах.
Вытрем устало ромашковы слезы,
спрячем в улыбке о счастье мы грезы.
Ты мне соврала, подруга Машка.
Где мое счастье, не знает ромашка,
с кем мое счастье бродит по свету.
Как бы хотелось узнать мне ответы.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232528
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.01.2011
Що таке епсилон, знає не кожен. Хто в школі чи у вузі вчився, щоб навчитися, мабуть, пригадують, що епсилон – це така грецька буква, пишеться як наше прописне "Е", тільки розміром зі строкову (маленьку букву). А щоб зрозуміти, що це за величина, спробую пояснити на житейських прикладах.
Жінкам ця абстрактна величина буде найбільш зрозуміла, коли вони запам’ятають, що епсилон – це величина зарплати чоловіка, коли він три дні гуляв з друзями чи подружками. Добре, коли на рятівну пляшку пива вам не доведеться бігти позичати до сусідів, бо як таке бідацтво качалкою по голові бити, воно ж на ногах не тримається, і в душі замість трильона злості пробуджується ще один епсилон – жалості до тварини, в яку перетворився ваш коханий.
Дівчаткам, котрі ще не відчули на власній шкурі, що таке чоловік після триденної відсутносі з приводу зарплати, і котрі ще свято вірять, що саме їх чоловік буде щоразу в день зарплати приносити розкішний букет троянд чи віддавати розпорядження секретарці зв’язатися з флористичною фірмою, щоб ті посипали газон під вікном спальні мільйоном троянд, а на річницю знайомства, одруження і день народження дарувати путівки на Канари, Багами і Мальдиви, поняття про епсилон може стати більш зрозумілим, кли вони прив’яжуть цю величину до величини предмета чоловічої гордості їх коханого, побачивши який, вже не хочеться ні троянд, жодної причому, ні Канарів з Багамами і Мальдивами і з Балі на додачу. Причому їм також слід запам’ятати, що коли вони все ж захочуть побачити Балі не по телевізору, доведеться іноді прийняти епсилон як еталон, шукаючи розради в палких обіймах якогось туземця-Тарзана і не забуваючи про обережність, бо у тих, у кого одна величина епсилон, почуття власника дружини і ревнощі – величина обернено пропорційна до епсилону, тобто Отелло нервово курить збоку.
От чоловікам пояснити, що таке епсилон, не так просто, скажу я вам. Бо у кожного з них є свій критерій малості величини, з дитинства вони знають, що колись це може бути й ХХХ, а може й не бути. І коли вчителька у школі пояснює, що епсилон – це величина, як завгодно близька до нуля, але все ж більша, то дівчатка при цьому спокійно фарбують нігті, губи, вії, або вибирають, у чому їм на дискотеку піти завтра і з ким, а хлопці як один нервово напружують м’язи, щоб часом той епсилон справді не був більший всього від нуля. Добре було б, щоб хоча від 15 більший, тоді можна спокійно вчитися далі і не конче золоту медаль принести батькам на радість. Тож коли у вас юнацькі страхи успішно залишилися позаду і ви забули і оригінал теореми Піфагора, і закон Ома, а вдома не всидите і п’яти зайвих хвилин, а бачачи епсилон, думаєте, який ідіот пише великі букви маленьким кеглем, нагадати ази математики можна наступним чином. Це величина, котра приблизно дорівнює вашій лояльності і толерантності стосовно водія Деу Ланос, котрий мав таку наглість обігнати на автобані ваш шестисотий чи хоча б стареньку приятельку Тойоту Камрі. А коли ваші страхи, борони вас Боже, переросли б у факти, то факт наглості водія Деу Ланоса вас, як правило, хвилював би мало, ну так на епсилон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231661
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 28.12.2010
Ви бачили колись чарівну квітку?
Ніжнішої й милішої нема,
і навесні, і восени цвіте, і влітку,
і навіть взимку, як усе дріма.
Вона цвіте у пісні невмирущій,
і цвіт у пам’яті людській навік воскрес.
Вона співа, і спів той всюдисущий
з грудей, мов птаха, рветься до небес.
Вона із роду дів – провидиць віщих,
мов ружа, і небесна, і земна.
Ім’я цієї квітки – Квітка Цісик.
Та жаль, назавжди зірвана вона.
20.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2010
Спочатку було Слово.
І Слово було з нами.
І Слово було Бог.
І рідне найперше слово.
І слово було "мама".
І "тато". І ми утрьох!
І школа, науки основа,
і слово гірке, полинове,
і слово було "два".
І вдома був ремінь тата,
і так він літав крилато,
о бідна моя голова.
А потім урок п’ятий,
і можна уже тікати,
і слово… таке нове.
І знову вечір і ремінь,
та серце моє – кремінь,
бо в серці любов живе.
І знайте, мамо і тату,
я більше не хочу тікати,
я просто в школу не йду,
бо ми вже цілком дорослі,
бо нам тринадцять на носі,
і точно ми знаєм біду.
І нас вже життя навчило,
і керівничку – на мило,
директор – ну звісно, хам.
А краще – ну дай помаду,
навіщо четверту бригаду,
і ще твої шпильки, ну мам…
19/12/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2010
У кав’ярню вчора пізно
Я зайшла, щоб випить кави.
В голові гуло залізно,
день пройшов не дуже вдало.
За столом в кутку напроти
хтось сидів з бокалом пива.
Раптом глянув просто в очі
й посміхнувся він щасливо.
– Біля вас присісти можна,
таємнича незнайомко?
Як вас звати? Я – Микола,
мама кликала – Миколка.
Він чому підсів до мене?
І чому згадав про маму?
Наче я дівча зелене,
Що шукає тут стограми.
Незнайомець же тим часом
вже замовив свіжу каву.
Наче знав, що треба брасом
в морі мрій пливти зухвало.
– Ви чекали шоколадку
під подушку післязавтра?
Що за дивна ця здогадка!
Звідки сам, і як дізнався?
Я тоді, з-під лоба, нишком,
Роздивилась незнайомця.
Щось знайомий профіль трішки,
Стукав у моє віконце.
Бути цьому? Ні, не сон це!
Давня це дитяча згадка…
Лиш тоді святим посланцем
був сусідський красень-дядько.
Я тоді читала вірші
Й рахувала геть за сотню.
І дістала найновішу,
шовком всю розшиту, сукню,
й величезну шоколадку,
й цілу купу апельсинок.
От цікавим було свято!
Потім тато брав торбину,
І сусідські діточки
Діставали хом’ячків,
і машинки, й ляльку Ніну,
А Мишко – конструктор й шини…
…Я давно забула віршик,
і нема між нас сусіда.
Тільки знов згадалась віще
ностальгійна віра в чудо.
Незнайомець з дипломата
Враз дістав малий пакунок.
– Вам просили передати
добрі люди подарунок.
Вірте далі щиро в чудо,
Й Миколай вас не забуде.
Я побіг на іншу точку.
І мішок забрав з куточка.
Здогадалась я не скоро,
що ця зустріч не простая –
пила пізню каву вчора
із посланцем Миколая.
18.12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2010
Хлоп’ятко із личком циганським
дивилось очима сумними,
як справно вкраїнські матінки
дарунки для чад возили.
Христові молились ці очі,
в мороз стоячи на колінах.
Та ніяк подати помочі,
в руках коли три торбини.
Проїхавши три зупинки,
копійки тримав у жмені.
А вранці – ні в нього торбинки,
ні у сестрички маленької.
І що йому до традицій.
Казали ж довкола люди,
отримає кожен гостинці,
нікого святий не забуде.
Цукерок хоча б з десяток…
Хоча б одну мандаринку…
Давно не тримало хлоп’ятко,
крім хліба, ніяких гостинців.
І шкода чужої дитини.
Своїй розщедрившись у всьому,
дістала я дві апельсини
і пачку «Артеку» малому.
І сталось в маршрутці чудо:
до рук, від морозу здубілих,
попростягались зусюди
дарунки сердець не зотлілих.
Банан хтось, а хтось шоколадку,
цукерки котрась – не в гніві.
А пані у білій шапці –
грейпфрут, і два яблука, й ківі.
І так було гарно дивитись,
що душі ще є небайдужі.
Що дав їм Господь любити
не тільки рідних і друзів.
І ця незвичайна пригода
зігріла всіх літеплом свята.
Бо з радістю в ще одну хату
прийде Миколай бородатий.
19.12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2010
предків забутих тіні
в яні та іні
милих нащадків яні
в львівській кав’ярні
спогадів давніх іній
вигином ліній
кави гаряче диво
ллється тужливо
гущею в срібній таці
мир вам китайці
5.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2010
Не хочу малювать голодомор.
Учу я далі хліб місити доню,
що хліб і сіль – це не лише фольклор,
і що за щастя – тісто на долонях.
Не хочу ворушити давній біль,
котрий вже відболів три покоління.
Із сліз ріки гірка без хліба сіль,
не плачу я – бабусиним велінням.
Вона відплакала давно за нас, за всіх,
сховавши вміло куль зерна у полі.
Для партії то був смертельний гріх,
та став тоді спасенним жестом долі.
І те зерно мололи не в млині,
не жорна терли втіху для маляти,
камінчиком плескали по зерні,
щоб дяді не прийшли чужі до хати.
По двадцять зерен кожному в млинець,
а решта – лобода, пирій, квасець.
Кума нездужа, кум і дальній родич –
збирали корінці усім на поміч,
та смерті не пустили на поріг,
У тої й так було вдосталь доріг.
А свічку я поставлю за вікно,
хай знає доня, як було воно.
25/11/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2010
А я хотіла сказати тихо, німотним криком:
давай забудем, що будим лихо у світі дикім.
Давай забудем всі дні не разом, холодні ночі,
останні кривди і перші зради, що сни лоскочуть.
Хай не згадаєм найперший погляд, хай не промовим
і не змалюєм чарівним пензлем останнє слово.
Хай просто літо, спекотне літо голубить зиму,
хай буде сонце, хай буде днина, хай буде мир нам.
4/12/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2010
І навіщо приснився сьогодні,
навіть дозволу не питав.
Тільки сни ці такі немодні:
ліс, і поле, й зарослий став.
Спілі яблука рве селянка,
а корова дарує ріг,
і кохана я ще коханка,
і нікуди ти не побіг.
Біля мене ти – милим другом,
на воді не човен наш – ковчег.
І вода не пішла ще кругом,
у якому втоплю я щем.
4/12/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2010
не змикала очей
два дні
що повінчали троє ночей
милувалась дивних обставин збігом
причащалась після останньої сповіді дня осіннього
що кохався з не першим снігом
чекала намарне омріяного і вірного
та не прийшов мій принц казковий
він досі в Гайд-парку мерзне і плаче
хоч давно так згорів палац Кришталевий
а для вічності вчора неначе
а сьогодні відпочиватиму
від Романа Хануки і боротьби зі снідом
від спіткання з зимовими святами
від сніданку в парі з вечерею а не обідом
від привітання жителів американської столиці
від споглядання Мерилін Монро
на найпершій у світі Плейбоя першій сторінці
від трагедій новин і політики
від Ожьє з Наполеоном і кавою
я прокинусь коли поснуть всі веселі півники
або краще із першою справою
і заховаю у скриньку тітоньки Мнемозіни останні події першого дня зими
все одно так давно вже не разом ми
або обміняю на прихильність дев’яти її донечок-муз
усі твої не_ мій не_чужий не_коханий не_коханець не_син не_батько не_брат не_друг не_муж
02.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2010
після нас залишиться дерево
яке ми посадили
або не зрубали
після нас залишиться дім
який ми збудували
або не зруйнували
після нас залишиться пам”ять
в серцях внуків
яких ми виховали
якою буде пам”ять
якими нас запам”ятають ті
кого ми любили і ким дорожили
залежить від того як ми жили
в що вірили
як кохали
скільки добра в світ повернули
скільки зла подолали
скільки душ відмолили
скількох від гріха застерегли
і скільки самі не нагрішили
все запишеться і залишиться
в книзі нашого життя
яку не перепишемо
яку перечитають нам раз
останній
в день наш непокаянний
і крила в кутку припадатимуть пилом
на них ніхто нікуди не полетить
після нас залишиться хрест
який зотліє
після нас залишиться зірка
яка світитиме подорожнім
після нас залишиться дерево
і троянди
що ростуть з душ мрій
що недавно померли
і вони колись стануть гумусом
котрим живитимуться дерева
і посадять свої дерева
наші нащадки
і їх не грітимуть наші душі
їх зігріватиме їх кохання
а ми будемо дивитися на них
і молитися
щоб вони не повторювали наших помилок
2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2010
іноді ми як титанік і каліфорнія
пливемо по морю життя поруч
я подаю сигнал порятуй мою душу
у тебе вимкнена рація
всього година ходу між кораблями
всього секунда дзвінка між нами
та затонув титанік і півтори тисячі душ
прийняли перед смертю льодовий останній душ
я теж тону
у твоїх очах
у своїх сльозах
у твоєму голосі
у своєму безголоссі
у твоєму повчанні
у своєму мовчанні
у непрощенні і непрощанні
у безмовності невідомості
у глибинах підсвідомості
поки у морі образ
я не втонула останній раз
поки надія у рятівному костюмі
гребе до берега щосили
я не питаю чи ти кохав
і чи ти кохаєш
знаєш
ангели за нас у Господа просили
23.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223905
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 23.11.2010
Возвращаться – плохая примета.
Я в приметы давно не верю,
и стою пред распахнутой дверью
в осень раннюю. Сзади лето.
Я прикрою ту дверь, алея,
розвернусь, постучу несмело.
Песню лета свою не спела.
А потом и на бис смелее,
а затем на гастроли с весною,
соловьями в теплые страны.
Я осенней грусти не стою.
Может, это немного странно,
может, это не странно, дико.
Я ведь пахну шафраном, гвоздикой,
диким медом я пахну летним,
всем народным назло приметам.
28.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223689
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.11.2010
Я знов співати вчуся восени
печального прощального "курли",
що відліта не в ірій, в наші сни.
Ще влітку ми журавками були…
Я знов сміятись вчуся восени
з думками, що за мрію полягли.
Вслухаюсь, як вслухаються вони,
в пусті слова пророчиці – імли.
Я знов літати вчуся восени
на павутинці бабиного літа
у небо кольору твоїх осінніх зрад.
Я знов кохати вчуся восени,
і хоч душа – розчахнута трембіта,
осінній викликаю зорепад.
18.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2010
Як просто говорити про любов,
як важко про любов не говорити,
коли цілунок сонечком зійшов,
коли словами погляди зігріті.
Як важко говорити про любов,
як просто про любов не говорити,
коли вже серце просить: "не злослов",
коли з душею ви нарешті квити.
Та варто говорити про любов,
щоб слів не розівчитись говорити,
коли у вічність спогад відійшов,
і забуттям, немов крилом, накритий.
Собі сказати варто "я люблю",
нехай слова забудуть про манірність,
і наче чистий голос кришталю,
покотяться сльозою в тишу-вірність.
06/09/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2010
Білий храм. Білі хмари, немов лебедине крило.
Ти у білім костюмі, надія свята і безгрішна,
білі думи-стібки, рушникова ця гладь білосніжна,
білим сумом бентежать твоє неспокійне чоло.
На обрусі співає троянд сніжно-білих стебло,
і на білих столах казка вин білих мріє неспішно,
і духмяна амброзія білої тиші настояно-ніжна.
Так врочисто чекають кохання, що першим було.
І гарцює кінь білий в гаптованій білим попоні.
білим подивом біле повітря вдаряє у скроні,
білі пера дрижать тихо в білому плюмажі.
Білий прапор вже кличе до миру і доброї волі.
Білу манну із пуху дарують алеям тополі.
Тільки я ще у чорному. Досі. Ще доки, скажи?
07/11/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2010
чому мовчить
цей телефон
пощо їх створюють
купують нащо
щоб лиш мовчали
і тишею геть душу рвали
це ти мовчиш
він не мовчить
готовий донести
всі барви голосу твого
і фібри всі душі твоєї
мені у вухо
та дарма
пропущених дзвінків нема
і прийнятих також
Отож...
2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2010
Я сім небес прощення перейшла.
Мій світ на дибі зради розіп’ятий,
мій тихий ангел більше не крилатий.
Де сім ключів від раю – сила зла.
Я тижнів три чекала на листа,
поштар не оминав моєї хати.
Мовчання – надто відповідь проста,
та краще так, неправду ніж сказати.
Тепер би розібратись, хто тут туз –
в очах облуда, на очах картуз.
Не скаже карта і на масть не ляже.
Дарма забув ти літо дивне наше.
18.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2010
Я знов печу хлібчик, матусю,
забуте духмянеє чудо.
В небес разом з донею вчуся,
хоч він в супермаркеті буде.
Легенько місили Ви тісто,
хоч роси блищали на скронях.
А очі, такі променисті,
просили: хай виросте, доню.
І тісто собі виростало,
а з ним виростали і діти.
Та Вас вже, матусю, не стало.
Нема кому тісто місити.
Зжурилася пічка в сараї,
ще глиною мазана вами.
Поліна припасені в зграю
просилися із журавлями.
А донечка ластиться: мамо,
навчи мене хліб розчиняти.
Свіженьким окрайцем домашнім
дівчаток запрошу до хати.
І проситься пічка, мов з казки:
спечи в мені хліба, будь-ласка.
Згадаю я танець горіння –
прадавнє любові коріння.
Ще пам"ять жива у поліні,
котре не спекло хліб останній.
Пізнаю я чудо творіння,
вдихаючи дух життєдайний.
05/11/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2010
. Кольорові календарі
Не покажуть розтрачені дні
Саша Шевчук
кожного Нового року
розпочинала нове життя
кожного понеділка
боролася з поганими звичками
та звичок було більше
ніж понеділків у році
і це так нестерпно
і несправедливо
шукала особливий календар
вікторіанський
для перемог
над світом
над тобою
над собою принаймні
може такий уже існував -
ми ж із тобою у мріях не крайні
звикла бачити колоди у власному оці
полюбила свої колоди
коли їх ставало надто багато
витягала по одній
запалювала камін
гріла холодні пальці
і писала свою версію "Майн кампф"
скалки в чужому оці не помічала
бо завжди прагнула бачити в очах любов
у твоїх очах особливо
завела собі чорно-білий календар
у якому дві позначки
біла - змінювала себе
чорна - змінювала світ
14.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222683
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 17.11.2010
я больше НЕ
скучаю люблю хочу зеленого чая
я больше НЕ
серчаю тебя с улыбкой встречая
я больше НЕ
а для тебя старая истина о вине
стала непостижима
печень не выдержала нажима
отказав в самый нужный момент
отвалилась как хвост у комет
а твое слишком живое ядро
больше не примет на грудь ведро
и не договорится с белкой
о полюбовной сделке
после шальных посиделок
с кучей халявных телок
я снова ТАК
сжимаю душу в кулак
чтоб не рвалась в палату
не умоляла врачей
вспомнить что обещали они Гиппократу
прячу продажную слезу
говорю на неделе тебя увезу
в наш шалаш на берегу реки
и что вздор что теперь далеки
друг от друга и что вопреки
расстояньям и небесам
ты не будешь отныне сам
я снова НЕ
могу отыскать покой в вине
могу осознать истину обо мне
что открылась случайно на жизненном дне
ты любил не жалея сил
что ж ты истину утопил
16.08.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222655
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.11.2010
їй так хотілось писати
і огранювати Богом дані таланти
вона сміття виносила з хати
як каріатида атлантів
і байдуже що атланти
і каріатиди – балконів друзяки
вона мріяла про пуанти
і балеринячі паки
її лебеді на озерах
танцювати брейк-данси
ніколи не ставила на "зеро"
і полюбляла станси
запивала каву водою
як і прийнято у віденців
боялась померти молодою
бо досі не побувала у Ніцці
вона не марила днем в Парижі
бо це привілей плебеїв
її коси від народження рижі
приваблювали трансвеститів і геїв
вона мінорно співала у церкві
подражаніє церковному хору
на море їздила виключно в серпні
пишалась що взимку не відлежувала хвора
вона не любила футбол і бокс
і не цікавилась водним поло
та в її сумочці часто жив кокс
і всякі інші заборонені кола
їй плаття з рюшками і панчішки
старанно підкреслювали ознаки статі
вона вчила "украинский" трішки
та замість "до речі" вперто вживала "кстати"
хотіла усіх підкоряти шармом
як Юля з білими косами
та залишалась "крутим парнєм"
"с тропы войны сворачивающей босой"
вона була чоловіком з народження
котрий втомився від свого оточення
і вірив що хрест жіночий
кататись в раю щоночі
довкола куреню з милим
на мерседесі в милі
а потім їй так захотілось прочитати
як знайти милого
котрий би виносив сміття із хати
22/08/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2010
Я влюблю тебя в себя, мужчина,
абсолютно безнаказаннО.
Ведь на это есть своя причина –
будет знанье тайное дано.
Деньги, власть, Ожье, Арди и виски,
все рекой польется, не кряхтя.
И желаний страсных путь неблизкий
заманипулирую шутя.
Заказать мне стоит диск секретный,
вот чего придумал наш народ –
получу я код любви заветный
и в политику парадный вход.
Мне гипнозы – альфа, бэта, гамма,
даже дельта, если есть такой,
подчинятся, словно в школе гаммы,
сыгранные чуткою рукой.
Побелеют черные все дыры
и Сатурну станет горячо.
А пока прошу, позволь же, милый,
мне уткнуться носиком в плечо.
31/10/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222420
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.11.2010
моя мадам танцює рок-н-ролл
моя мадемуазель вперто слухає блюз
і поволі згадує Патрісію Каас
і вони ворогують
ото конфуз
вони зовсім не думають про нас
а я фарбую губи як Норма Джин
і забігаю разом із Мерилін у величезний хол
а ти чогось давно не вилазив з пляшки
як ти там мій улюблений джин
твоя вперта лялечка-неваляшка
скучила
виходь
у пляшці давно закінчився джин
поспіваємо разом
що нам уже втрачати
у тебе облізла борода з вати
а у мене стоптався підбор
ти така ж як і я зараза
ми обоє втомились виконувати чужі накази
дай мені свою пляшку
я залізу у неї і трошки посплю
а ти посидь отут біля мене
мій сон давно ніхто не стеріг
і я давно не знаю жалю
я тебе люблю
і ти мене розумієш
а виконати моє бажання
у тебе нема бажання
і ти знаєш що тобі нічого за це не буде
бо ми обоє надто хороші люди
02.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2010
Я погоняю колесницу,
чтоб достучаться до небес.
Смахнув слезинку на ресницы,
дороги все попутал бес.
И время не дает мне форы,
совсем темно, затор везде.
Мою нагайку сперли воры,
и конь не держится в узде.
Не хочет ни овса, ни сена,
ему бы в заводи опять.
Ведро воды – глоток абсента –
ну что, Пегас, пошли летать?
14.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222164
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.11.2010
Спочатку було Слово.
І Слово було з нами. І Слово було посеред нас.
А потім були вівці. І було безкраї синє небо, і був океан, і було море овець, і було Золоте руно.
Тому що був Пастух.
А потім Руно стало сірим. Тому що кожен баран захотів стати Пастухом.
А потім Руно стало чорним. Від крові баранів, котрі від люті і бажання влади-слави-грошей-овець-людей стали вовками.
Тому що вівці перестали слухати Пастуха.
Потім прийшов Страх. І Страх заховався у кожну вівцю, у кожного барана, у кожне ягня.
І вівці почали шукати Пастуха, кожна для себе.
Та Пастух був один.
А потім прийшов Фільм. І Фільм намагався подолати Страх, та Страх прийщов у Фільм. Щоб ще більше залякати ягнят. І ягнята перестали блеяти і замовкли.
Ягнята не знали, що буває Пастух добрий. Ягнята взагалі не знали, що буває Пастух.
А потім прийшов Павук. Павук, у якому море фільмів, і у кожному свій страх.
І Страх прийшов у Павутину. І Страх став могутнім. І Страх став думати, що він Вічний.
І фільм став культовим. І ягнята мовчали, і вівці мовчали, і барани мовчали. А люди жували попкорн, пили пиво і вирощували мовчання ягнят.
Дивитися фільм треба доти, доки не зникне Страх.
Або доки не прийде розуміння, котре нарешті сподобається твоїм вівцям.
Або доки не набридне, тому що питання "Чим тут думати" виявляється риторичним.
У будь-якому випадку рано чи пізно тобі набридає боятися. Боятися власного Страху.
У цьому помилка Страху. Він не завжди буває Вічним.
Тоді ти дивишся в очі Страху, і вони зменшуються на очах. Кажуть, у Страху великі очі. Так, великі, але тільки тоді, коли він дивиться на тебе. А коли ти насмілишся глянути на нього, він стає вівцею. І починає жалібно мекати.
А потім стає мовчазним ягням.
А ти садиш його за першу парту і наказуєш скласти руки на парті, а при бажанні вийти чи сказати слово обов’язково піднімати руку, не відриваючи ліктя від столу. І він приречений сидіти на першій парті, і його видно усім, а він не бачить нікого, крім Великої Указки.
І ти розумієш, що Велика Указка це інструмент Страху, а не інструмент Пастуха.
І думки сміливішають, вони вже більше не схожі на мовчазних ягнят. Вони розуміють, Хто Страх і Хто Пастух. Вони шукають Пастуха.
Де ти, Пастуше-Слово?
14/11/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222058
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 14.11.2010
Ты вдыхать перестал меня,
говоришь, не летают люди,
сказки – вздор, и любовь – фигня,
ты забудешь, и я забуду.
Ты – забыл, но забуду ли я.
Ты забил. Мой удар – по сердцу.
Пусть мне душу обвила змея,
мне ни соли не нужно, ни перца,
чтоб почувствовать жизни вкус.
На губах до сих пор горчица.
Ты, любимый, направду трус.
Да, я ранена, но тигрица
не совьется кошкой у рук,
не попросит хлеба и ласки.
И "люблю" не напрасный звук,
и живут в поднебесье сказки.
26/10/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221497
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.11.2010
А мій муз повернувся з курорту…
– Що ти там написала без мене?
– Знов про мову.
– До лисого чорта,
глянь, на дубі ще листя зелене,
а дерева усі дожовтають,
поставали у позу, бо дбають
про коріння, кору і підкорки.
Постихали в саду пізні кроки,
бо вже осінь із кремінь-рукою
листя – долу, а гілля – в дугу:
"Ми разом із сестрою-зимою
вам покажем мороз і пургу!"
Тільки дуб твій стоїть гордовито,
не боїться дощів і туманів.
Та один він, і жолудем ситі
тільки свині і дурні-кабанє.
А із яблук – повидло, мов щастя,
сік, і джем, і узвар на Різдво.
З винограду вино – до причастя,
олігархам на панське питво.
– Знаєш, музе, чудова порада,
тільки ж яблуні йдуть під сокиру,
коли схоче шановна громада
сад садити з елітних сортів.
Хоч лоза манить - милує око,
виноград обрізають нещиро,
щоб, бува, не поріс зависоко,
все забув, що побачив - хотів.
А той дуб, що стоїть одиноко,
таж під ним ще Богдан бачив сни.
Він зневажить ще тисячі кроків
лютих зим, й знов діждеться весни.
21.10.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2010
– А у нас на кухні газ.
А у вас?
– А у нас пташиний сказ.
А у вас?
– А у нас на кухні свято.
Мера вибори у нас.
– А чому не на дільниці?
Живете ж ви не в столиці.
– А у нас майбутній мер
бюлетні з дільниці спер.
Нам сказали – ось вам пляшка,
розслабляйтеся тепер.
– Ви пропили голоси?
Начувайтеся, носи.
– Нам сказали: ви, як воші,
буде той, що треба, мер.
ваше право – наші гроші,
усе порівну тепер.
Ось такий тепер закон.
Ви ж пишіть у свій ООН,
у ЮНЕСКО, Платіні,
в Спортлото, що на стіні,
в суд Печерський у столиці
чи вороні на дзвіниці.
Голос ваш почують радо
і в Верховній нашій Раді,
тільки мер уже у кріслі.
– Не судилось вашій пісні
голосом свободи стати.
– Отакі-то справи, брате.
Маєм спокій, років п’ять
не підемо обирать.
02.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221324
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2010
. Прийму як даність долю нелегку,
Коли зумію осінь полюбити.
І, може, по кленовому листку
Навчусь, як по долоні ворожити.
Любов Бенедишин
Поворожіть мені голосом осені,
ось вам моя долоня.
Тихо так, лагідно, серцем запрошені,
наче матуся доні.
Наворожіть мені листя зеленого,
щоб червонілося разом.
Танго останнього з жовтими кленами,
шалу багряної плази.
Наворожіть мені голосом осені
лінію довгу-довгу.
Вітром нечемним сліди розпорошені
вже не знайдуть дорогу.
Може, і я в тому тихому голосі
душу свою зігрію.
Злотом у серці і сріблом у волосі
приворожу надію.
03/11/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2010
Однажды несла я с рынка свежую рыбу. Ну очень захотелось жареного карпа. В голове всю дорогу вертелись картинки золотистой поджаренной корочки, во рту гулял вкус нежнейшего мяса. Я глянула на пакет, и вдруг мне показалось, что одна рыбина мне подмигнула. Что за чушь, мне уже рыбы подмигивают. А дома попросит, чтобы я ее не жарила, что она мне будет сказки на ночь рассказывать.
Прихожу домой, пакет на кухне оставила, сама переодеваться, руки мыть и проч и проч. Музыку любимую поставила. Настроение само собой улучшилось. Сейчас, родное, будешь ты еще романтичнее. Вот только рыбки пожарю, кофе сварю, в любимое кресло усядусь и улечу в неведомые дали, сытая и довольная. Ну и что, что одинока. Одиночество – не всегда плохо, оно дает возможность переосмыслить жизнь. Задолбала вконец, ее переосмысливаешь, переосмысливаешь, а смысла как не было, так и нет.
Нож в одной руке, рыбка в другой, ноги притопывают в такт мелодии. Одна рыбка, вторая лежат себе уже смирненько в миске, чистые и довольные. Беру третью, заношу нож над пастью, а она улыбается. Нагло так, с издевкой улыбается, тварь скользкая. Ну, думаю, хватит сидеть до четырех утра за компом, голова совсем ненормальная станет. И тут слышу такое…
– Ну что, так и будем таращиться, иль желание придумывать начнем?
– Какое еще желание? – Говорю и сама себе удивляюсь, доработалась совсем, с дохлой рыбой разговаривает.
– Ну как какое, заветное. Одно-единственное, которое жизнь твою горемычную с ног на голову перевернет, сделает тебя самой счастливой в мире, а мир вокруг тебя светлым, радужным и нежно-розовым. Ты же всю жизнь себе твердишь, что если бы сбылось одно твое заветное желание, все остальные, менее заветные, начали бы сбываться согласно принципу инерции.
– Да не говорила я ничего подобного. Ну, может, раз или два сболтнула что-нибудь подобное, но я уже не помню.
– Ну ты не помнишь, а я-то помню. И не раз или два, меня посылают после ста или ста пятидесяти раз, не менее.
– Да ладно тебе, брось шутить. Скажи, что на сковородку не хочется. Так и быть, брошу тебя в ванну, живи, пока не надоест.
– Ишь ты, какая добрая. Хотя за то, что пожалела, полагается тебе бонус какой-нибудь. Не все вот так с базара, голодные, готовы оставить купленную рыбу в ванной.
– Так ты просто рыба или рыбка золотая?
– Ну конечно золотая. Но мне что, пиариться тут пред всеми? Вот, мол, я какая, золотая вся - презолотая, любое желание исполню. Да меня ж живьем сожрут за секунду, желание загадать не успею. А потом внукам рассказывать будут, вот я, мол, хвост от рыбы золотой скушал. А мог бы на Канарах валяться всю оставшуюся жизнь, и вас бы, шалопаев, не было.
– А у тебя разве нет никакой неприкосновенности? Вот у наших депутатов даже есть, они себе преспокойно любые желания исполняют, и не только свои.
– Ну нам мандатов не выдают. Да вот у тебя в руке нож, была бы у меня неприкосновенность, ты б себе палец давно порезала. Да ладно, не бойся, я сегодня добрая. Видела бы ты, как у тебя глаза округлились, когда я тебе подмигнула на улице. Там еще в тот момент мужик один глянул, то ли на тебя, то ли на рыбу. Заулыбался весь, увидев твои глаза. Думал, это ты ему такие глазки состроила, карась жирный.
– А я и не заметила. Я давно не смотрю на мужчин на улице. Отвыкла.
– А ты смотри, смотри. И глазки строй, только не такие круглые. Учиться никогда не поздно. А рыбу жарь, что сидеть голодной-то. Небось, слюнки по дороге растеряла все до одной.
– Да ладно тебе. Что слюнки, тут голова кругом идет, теряется.
– А ты останови ее, и начинай думать. желание загадывать надо. Я же к тебе не на свежую рыбу в гости пришла. Я каннибализмом не страдаю. У меня рабочий день скоро закончится. Не успеешь желание выбрать, извини.
– Да что его выбирать-то. Вот подумаю и скажу. Тоже мне проблема, желание загадать.
– Ну думай, думай. Только хорошенько думай, оно-то уж точно сбудется, своевременность и качество гарантирую. Но за последствия не отвечаю.
– Какие еще последствия?
– Желания твоего последствия. Сама же писала вчера, бойтесь желаний своих, они могут сбыться. Что, забыла уже? Это не просто умные слова, которые все знают и которыми все друг друга пугают, как в детстве бабайкой.
– Да я помню, писала. На свою голову, что ли. Во блин. Вот тебе и сказки в поднебесье. Живут, оказывается.
– Да-да, живут, блин. А вы умные все и не верите. Напридумывали себе теорий, учений, мучений. Нет чтобы жить и радоваться на здоровье. Но для этого нужно хотя бы знать, ради чего жить.
– Опять смысл жизни. Ну ладно, вот с желанием определюсь, может, и смысл отыщется.
– Ну ты тут себе поешь, подумай. Только в холодильник не убирай меня. Холодно там. Один умник так размечтался, что забыл меня в холодильнике, утром только за завтраком достал. Хотелось мне ему такое желание устроить, но не имею права. Он меня морозил всю ночь, а мне пришлось отправить его с любовницей на Канары. Бедный, исчернел весь, от пива пузо лопнет скоро. Но сам возжелал – весь день на пляже, и чтоб пиво в бутылке не кончалось.
– Да не уберу я тебя в холодильник. Вот загадаю быстренько, и плыви куда хочешь.
И стала я думать, что бы такого загадать. Это только на первый взгляд легко. Вот у мужика зачетное желание было, сама иногда о подобном мечтала, а ведь обернулось как. Так и до меланомы рукой подать.
Первое, самое порядочное желание в наш посторанжевый век – куча денег. Задумалась, а куча денег – это сколько. Это ж в какой валюте загадывать, вдруг возьмет и в каких-то юанях или иенах накучает, и будет настоящая куча. Вот в долларах, или евро, или фунтах стерлингов – это уже лучше. Но вот, допустим, появится она у меня, эта куча. И сразу налоговая. Они ж, как собаки, чуют бабки за сотни верст. А от меня до налоговой не будет и полсотни. Прибегут, и что я им скажу? Что рыбка золотая мне отстегнула за то, что я ее не зажарила на сковородке? Во-первых, не поверят, во-вторых, спросят, где она, эта рыбка, в каких оффшорах плавает. А даже если мне расписку рыбка даст, что деньги все чистые, сотню раз отмытые-перемытые и что у нее нет станочка заветного, все равно проблем не оберешься. Теперь же с кучей бабок опасно. Сразу в партию тебя определят, депутата подсунут для раскрутки, два-три десятка национальных производителей да объектов для инвестиций. И все, уплывут бабусечки, таким честным единственным желанием заработанные, и первый миллион, и все остальные, за которые уже и отчитаться можно бы.
Что там у нас по порядку в списке желаний? Как сейчас опять принято желать, сибирское здоровье. Вот бы, как сибирячка коренная, обходить врачей десятой дорогой, тем более что и с моим-то здоровьем их лучше сотой дорогой обходить, долечат, только в руки попадись. Сами учились, знаем. А с другой стороны, кто его знает, как там сейчас у коренных сибиряков со здоровьем. Это мы считаем, чо сибирское – значит крепкое. А вдруг так же, как китайское – значит надежное. А сделает тебе сибирское здоровье – и придется в тайге всю жизню отсиживаться, прячась от вирусов разных и смога с последствиями химизации сельского хозяйства. Вот тебе и "радуйтесь, что вы не оленевод Крайнего Севера", мантра, которую я себе почти два года читала каждое утро. Так и дорадоваться можно. И еще, вот если я соберусь на Багамы когда-нибудь, зачем мне там сибирское здоровье. Меня ж тепловой удар через пять минут хватит, какое там весь день на пляже. И пиво не поможет. Нужно что-нибудь другое поискать.
Да что я все о себе думаю. У меня ж ребенок есть. А что ж ему пожелать? Быть самой красивой? Самой умной? Выйти замуж за миллионера и чтоб на руках носил? Это уже два желания или еще одно? А вдруг она скажет, зачем ей миллионер, ей бы мачо крутого с Харлеем? Это тебе не футболка из бутика, не нравится, в шкаф и пусть лежит, пыль собирает. Это ж как мужику весь день на пляже, умирай, но лежи, пока солнце стать не ляжет. В конце концов, у нее своя жизнь, вдруг она на следующей неделе пойдет за рыбой и ей тоже золотая попадется.
Кто там дальше в списке самых близких людей? Папа? Или Он? Да у папы все в порядке и со здоровьем, и со всем остальным. Красавец-мужчина, и никто ему его лет не дает, все на двадцать минимум ошибаются. Вот Он, тот в последнее время где-то порастерял здоровье, говорят. Может, за него словечко замолвить? Чтоб здоровье вернуть богатырское. И вдруг представила, как он, злобно рыча, спрашивает: "Зачем ты это сделала? Кто тебя просил?" А действительно, кто просил? Он вообще меня никогда ни о чем не просил. Вдруг его, такого здорового, перестанут носить на руках и цацкаться с ним, как с надтреснутой императорской вазой времен Цинь или Хань. А сейчас со всеми своими заморочками он любим и обихожен. Ладно, оставим тему здоровья в покое.
Так, что там еще можно придумать. Не опускаться же до уровня есть-пить, в конце концов. Надо что-то такое умное придумать. А в голове одни глупости. Вот было бы у меня хотя бы три попытки, было бы легче. Ну хорошо, пойдем другим путем. Выбираем три желания, потом бросаем хотя бы "чу-ва-чи", или три спички, или что-нибудь еще, и уже что выпадет, то пусть и сбывается. Но тогда это уже не мое самое-самое желание, а какой-то высшей силы. И почему это моя рыбка должна исполнять желание какой-то силы. Сила мои желания исполнять не желает. И опять все по кругу – какое мое самое-самое желание? Вдруг сила не исполняет. потому что желания-то нет. Сколько раз читала умные книжки про изменение коренным образом своей жизни, и всегда упиралась в одну и ту же стену – найдите свое самое-самое желание. Вот цели – это еще куда ни шло. Целей есть у меня парочка хороших, намеченных. Вот желание ползти к ним не всегда появляется. А что если пожелать, чтобы всегда было желание двигаться к цели? Но тогда на любую цель появится желание, и ты, как собака, будешь бросаться за каждой палкой. Собака может отдохнуть, а ты, как тот мужик на пляже, будешь мечтать, чтобы Солнце взорвалось к известной матери. А удовольствие от достигнутой цели где?
Во черт, замучилась я со своим единственным желанием. Хорошо мужикам, у них всегда есть в запасе одно хорошее желание, может, их рыбка и обходит стороной, чтобы нам, женщинам, можно было по улице пройти спокойно.
Кстати, как там моя рыбка? Не убежала ли в синее море? Да, о синем море, что там у Пушкина? На чем бабка загнулась? Ну корыто новое не нужно, понятно. Дом новый – да ладно, у меня свой пока еще крепенький, и меня, и детей моих, и внуков перестоит. А дальше как получится. Захотят – новый построят. Барыней стать никакого желания нет, царицей тем более, сейчас президентов выбирают, импичменты всякие, смута, колебания доллара, цены на нефть, золото, талибы. Нет, нет, и нет, и пчел тоже не предлагать. Что там еще было? Ага, владычицей морскою, и чтобы рыбка была в услуженьи. Да, бабка, я бы тебя тоже корытом по башке за такое желание. Но вот если изменить чуть чуть, не в услуженьи, а так, в консультантах, помощниках что-ли? А вдруг и меня корытом? Ладно, еще поправим. Хорошо, что я вовремя книжки умные читала о постановках целей. Наметили, а потом корректируем. Если не в помощниках, что там еще в команде президента? Пиарщики, психологи, психиатры, политтехнологи. Да, круто, рыбка-психиатр. Чур меня, чур. Успела мысль прочитать или нет? Блин, желание, достало. Это ж все мозги наизнанку вывернешь, пока поймешь, чего хочешь. Хотя, я же женщина, а еще ни одна женщина толком не знала, чего она хочет. И я имею право не знать. Да, но только не сейчас. А если попросить об этом рыбку? Вот такое желание ей загадать, чтобы всякий раз, когда я чего-нибудь пожелаю, она мне подсказала, нужно ли мне это, не пожалею ли я об этом. И желание одно, и рыбка помогает постоянно, и не в услуженьи вроде. Что ей там, глянуть в свои карты, зеркало, будущее или еще куда-то, и увидеть, как оно все обернется. И с этой мыслью я подошла к спящей рыбке и рассказала о своем желаньи. Та немного удивилась, ведь раньше у нее подобной бредятины не просили. Желания были четкие, конкретные, обдуманные или нет, но рыбка могла исполнить их за один раз и быть свободна. А тут получается постоянный напряг, и ведь желание-то одно. Оплошала рыбка, только поняла она это поздно. Нельзя женщине о своих желаниях долго думать, а то придумает такое, что одному Богу под силу… Но рыбка тоже не лыком шита, нашла выход из тупика, сказав, что для подобного рода заданий каждой женщине дан дар великий, интуиция, но они ленятся пользоваться ею. И что выбирать я могу только сама, решать – такого права у рыбки нет, поэтому она может сделать только, чтобы я всегда сама могла додуматься, что мне во благо, а что во вред. Как мудрые женщины во все времена.
Удивленная всем происходящим, я даже не спросила о бонусе, обещанном мне. Но рыбка не забыла о своем обещании и сказала:
– За то, что решила меня отпустить, причитался тебе подарок – путевка на Канары, о которых ты постоянно твердишь, когда злишься. Но за то, что не попросила денег, дом, остров, кусок карты на Луне и прочую дребедень, которую обычно просят, не подумав, мой тебе подарок – уверенность в том, что ты всегда найдешь силы, чтобы достичь любую цель, которую хорошенько обдумаешь, так, как сегодня. И тогда твоими будут и Канары, и Багамы, и Кипры с Борнео.
Очнувшись, я долго не могла понять, почему на тарелке остались только два рыбьих хвостика, хотя я точно помню, что продавщица заворачивала три рыбины. Наверное, одну она ловко спрятала под прилавком, пока я деньги доставала. А вся история с рыбкой мне просто приснилась в уютном кресле под теплым пледом. Нельзя столько просижывать за компом, даже если у тебя куча срочной работы и никаких других желаний, кроме как послать все подальше и махнуть куда-нибудь, хоть на Канары.
28/10/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221003
рубрика: Проза, Очерк
дата поступления 09.11.2010
Він учора досаджував сад…
Я казала: дай, Боже, вам щастя,
ваші груші, як медом причастя.
Засміявся: і я ще козак…
А сьогодні уже на столі.
Дядьку Грицю, хіба так можна?
Всі сусіди і внуки малі
витирають зрадливі сльози.
А дружина в Італії ще,
все шукає той зайвий квиточок.
А в душі вічний біль, вічний щем…
Ще лиш раз я поїду, хай дочка
накрива хату перед дощем;
і для внучки на школу ще рік.
Потерпи, ще той раз, заживем.
Він терпів… він старався… не зміг…
не сказав… не рахує годин…
в хаті-пустці вже другий десяток.
Так, у дочки вже ніби достаток.
Тільки внук у футбол гра один.
29.10.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2010
Дух непокори гепа в душу обривком літа,
дзвоном стриба у груди, крихти збира з руки.
Осінь, весна зболіло, наче з картини Клімта,
рвуться у спомин знову, просяться у думки.
Скільки мене буває зранку до темної ночі,
скільки тих "я" бажає першості в самоті.
кожна читає й пише власні слова пророчі,
кожна із "я" шукає свої сповідимі путі.
Я би вас позбирала в тихий гарем покірний,
щоб не блукали поночі, ніби привид вівці,
не роздирали плоті, шагрень моя не безмірна,
не шматували душу, тримали себе в руці.
Я би вас помирила, мрії мої забуті,
Я би дала вам крила, щоб не казились на пні.
Як би я теж хотіла не посиніти з люті,
з вами всіма літати, легко, немов у сні.
06/09/2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2010