| Сторінки (1/54): | « | 1 | » |
Така погода пішла для мене на користь - я нарешті взялася за прочитання подарованої мені подругою книги, про яку вже давно мріяла - роман Ліни Костенко "Записки українського самашедшого". Чесно кажучи, переглянувши на сайтах рецензій та наслухавшись відгуків знайомих, трохи боялася брати книгу до рук, аби не розчаруватися в геніальному стилі написання Пані Ліни, але, як я вже зрозуміла, це нереально. Книга дуже легка для прочитання, порівняти її з якимось іншим виданням неможливо - вона неповторна. У кожній думці, в кожному внутрішньому протистоянні головного героя я впізнаю себе, незважаючи на те, що я не 35-річний одружений програміст. У цій книзі ви не прочитаєте чогось фантастичного неіснуючого та поза реального - ця книга - це сурові описи буття нашого світу, а насамперед нашої країни, погляд на роки "життя" України очима реалії. Давно хотіла отримати гарну порцію чогось такого. Безумовно моє відношення до читабельності та змісту книги вкотре доводить, що в кожної людини особисті смаки, а також безумовно можу сказати, що Ліна Костенко - це геніальна людина нашого часу, її творчість надихає та невимушено наштовхує на роздуми про те, хто ми є і куди ми котимось. Я раджу усім, хто не байдужий до України принаймні спробувати прочитати цю книгу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409297
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 15.03.2013
ти мій келих вина...терпкого, хмільного
я хильнула б до дна, та не зможу без нього..?
ти маниш ароматом, я не втримуюсь, млію,
і збиваюся в атом, або ж просто п`янію..
легким доторком губ надпиваю краплину
в голові хмільний вступ, хочу ще, безупину..
ти пульсуєш в мені, і прирощуєш крила,
підриваєш вогні, досить вже, бо схмеліла..
дозу й лишу малу, буду пити повільно..
як зайду за шкалу - стану знов божевільна.
ліпше пити весь вік один келих міцного,
ніж "давити" з журби пляшку розбавленого.
Львів 02.12.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381816
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.12.2012
вже й моє небо затягнулось
в очікуванні сивого дощу
до мрії про кохання знову я примкнулась
тримаю сильно, вже не відпушу..
гуляють краплі по дахам будинків
зоря ховається у хмарній густині,
осінній смуток б'є на серці дзвінко,
по венам розливаючись в мені..
за вікнами ридає тихо небо
навідалась уже осіння та туга,
із нею далі крокувати треба
її я вічно віддана слуга.
парі це вигідне обом нам:
в моїй душі вона відпочива,
а я завдячую її обіймам -
із нею відчуваю, що жива..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Знову знайоме мені відчуття..вже навіть рідне. холодний вечір, захмурене небо, заплакані до болю очі, і не лише від сліз, а й від монітору комп"ютера. Ком у горлі дико ріже, тіло все тіпається, аж набридло, ламає і морозить. Що за дурний стан. Стан душевного мороку, серцевого голоду? Вже в"їлася в вуха одна і та ж пісня, а переключити не можу, бо так же ж вона нагадує мені тебе. Дивлюся наші фото, стає тошно, стає ще гірше, десь ізнизу живота йде відлуння образи і огиди одночасно. Але вимкнути не можу, очі не дозволяють, та і серце кричить горланить, що хоче тебе бачити. Але ти ж йому зробив шкоду...чого воно таке дурне?? Чого воно досі сумує за тобою, у щось вірить, і ніби кричить "Я І НАДАЛІ ВІРИТИМУ ТВОЇМ БРЕХНЯМ! Я І НАДАЛІ КОХАТИМУ ТЕБЕ, ДО ВТРАТИ ПУЛЬСУ. ТИ ТРЕБА МЕНІ, ЧУЄШ???" Одним словом дурне. Нічого з ним не вдію, кавою та пігулками його не лякатиму. А нерви не тішитиму цигарками, най псуються, хіба може бути гірше. І знаю що завтра буде новий день, але це все не мине. Може вже завтра тебе відпущу, може вже завтра давитимуся власною посмішкою поки на 31 зуб. Може вже завтра я зрозумію, що була дурною?? Ха, кому ж я брешу..? Не відпущу, розумію я те все і так, але..але...та дівчина, що всередині не відпустить, і не хоче розуміти, що ти її дурепою виставляв перед всіма. ну звичайно ж, її ніхто не бачить..дурепою ти виставляв мене. Дурна, наівна, вже не дуже мала, вже щось трохи скуштувала в житті, знаю що добре, що зле, знаю багато людей, знаю, що всі вони злі. Але не знаю одного - як звільнитися від тебе. Жалітися нема кому..всі розбіглися, як миші по вуглам, єдиним справжнім другом був ти, але, ні, мені здалося.
Колись це мине. Твоє серце-повія мене відпустить. Пройде час, мене понесе далі від тебе, ти будеш далеко, і моє серце тебе забуде. Можливо й знайдеться тобі заміна, що висміюватиме мене і дуритиме замість тебе...але, бляха, все одно не забуду..все, чуєш, все: від мізинця на нозі (котрий ти цілував, коли я ним боляче вдарилася) і до лавки в парку, на якій ми їли мівіну взимку, все нагадуватиме мені тебе.
І може, через рік, ми зустрінемося в кав"ярні, вип"ємо чоколате, з однієї великої чашки з двома соломинками, подивимося фільм в навушниках, закуримо і поцілуємось. Вдихнемо запах один одного, поглядом займемося коханням, ти запитаєш "як справи?", а я відповім "без тебе добре"...
Це буде. Я звільнюся від тебе, виплутаюся. І не таке переживала, хоча..ні, такого ще не переживала... Душа кричить "Чого ти, ідіотко, сама собі брешеш??", а мозок їй "Замовкни, у неї все буде круто, у неї вийде!"
28.08.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360534
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.08.2012
ти зник і зникло твоє серце вмить,
що обіцяло бути поруч вічно,
але моє несказано щемить,
тобою хвора я хронічно...
забуті всі давно пісні,
слова, рядки, мотиви щастя,
і клятви з губ твоїх рясні
переродилися у шмаття..
злітають з аркушів вірші,
що про любов писала донедавна,
що лились щедро від душі,
тепер й вона уже безбарвна.
ти сам поклав усьому край,
навіть того не усвідомив,
твоє єство кричить "бувай",
чим моє серце страшно ранив.
слова, що відали про почуття
вже покидають мою душу,
ти відібрав моє життя,
а я так далі "жити" мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2012
Ти був невинний, немов очі в немовляти..
Ти змушував мене невпинно довіряти.
Ти клав надію в серце, як золото в скарбничку
Але на місці нього ти бачив попільничку...
Гасив безжально в краї недопалки стосунків,
Вуглинки обіцянок і попіл поцілунків...
Ти був гарним актором, ну що ж тут ще сказати,
Не кожен так кохання ще зможе відіграти.
Ти відтворив всю душу, неправдою-брехнею
Твої дарунки "щастя" дійшли вже апогею.
Можливо то й не ти так біль чинив з жагою...
Та це вже я, я справжня прощаюся з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2012
Ти грієш душу і заводиш серце,
В моїх очах як сонце золоте,
Наше кохання, немов цукор з перцем:
Порой солодке, іноді гірке.
Ці смакові життєві перепади
Давно вже є частиною мене,
Вони потрібні як лягаю спати
І незамінні як нема тебе...
Сплетіння рук дарує стимул жити,
Зустріч очей - дивитись в майбуття,
Кохання змушує мене творити,
А ти прискорюєш серцебиття.
Твої слова лілеють ніжно вухо,
Твій образ завмирає в голові,
А подих теплий, мов у серце дмуха,
Вирує танцем пристрасті в мені.
Багато пар, що славились в романах,
Залишили в історії свій слід,
А наша казочка життя, коханий,
Лиш просто переверне цілий світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2012
Подивись на спину: там колись різались крила,
мого життя вітрила.
тепер залишились дві рани,
скажу я тобі між нами...
вони пекельно печуть як грішу я,
мене це не дуже хвилює...
крила лишили на згадку,
ще із дитинства, із малку.
з цим я вже довго прожила,
та не поверну вітрила...
скільки я перетерпіла?
де мої пурпурні крила?
в кров уже ніженьки збила
доки шукала ходила...
на голод, на сон не звертала,
довго молила, блукала.
тебе от нарешті зустріла,
трохи я хоч звеселіла...
може хоч ти скажеш, милий:
де мої пурпурні крила?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329210
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.04.2012
я психічно хвора, вибач, яка є...
все, про що говорю, діло не твоє.
все, що мені сниться бачу наяву
вибач, щось не спиться, я мабуть піду..
ти ніяк не можеш зрозуміть мене..
та мабуть не кожен ось таке пойме.
я й сама не знаю треба що мені
якось так шукаю, наяву, ввісні.
а ти не хвилюйся, сильно не кричи
золотце, вгамуйся, і пошепочи.
ти мене навряд чи зміниш навпаки,
обери щось краще, а від мене йди..
я мабуть змарнію, щось та розтрощу,
потім зрозумію, та й і відпущу.
просто я не хочу, щоби ти страждав
відкрий свої очі - скільки ж ти просрав!!
скільки ж ти потратив часу мимовільно,
доки мене пестив, а я ж божевільна...
йди собі тихенько доки маєш шанс
трохи запізненько, та який вже сенс
бути з дівкой хворой, що тебе гризе
ласуйся свободой, це тебе спасе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328603
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2012
Далеко за горизонтом мого життя є воно, хвилююче, часом спокійне а часом бурхливе, бездонне та безграничне...воно – море. Господи, як я люблю море. Його солоні прудкі хвилі, його неповторний синій колір та його чаруюче незрівнянну красу що так і манить до себе.
Море – воно жорстоке, забирає сотні кораблів та тисячі життів, не даючи пощади та помилування. Воно топить тебе у своїх широких обіймах, не даючи змоги вибратися та шансу на порятунок. Море – окремий світ в який варто бодай раз потрапити – і не виберешся ніколи.
Море – воно сипле щедрістю, даючи життя мільйонам організмів, що проживають у його світі. Воно не жалкує своєї краси, віддаючи її повністю на захоплення та омилування очей своїх поціновувачів.
Якщо ти хоч раз був на морі, хоч раз торкнувся ногами його дна, хоч раз відчув на собі прохолодний штурмовий вітер з краплинами солоної води, який захоплює у вирій незабутніх вражень – ти мене зрозумієш. У море неможливо не закохатися, і його неможливо розлюбити.
Невже можливо на щось проміняти відчуття, коли ти стоїш на березі моря, вдивляючись у горизонт, намагаючись щось вгледіти на лінії чіткого розмежування між небом та темно-синім полотном, що виблискує хвилями на сонці. Невже щось може бути краще?
Море має багато таємниць, прихованих щілин в які ще ніхто не забирався. Та їх і не варто чіпати, бо то його «скелети у шафі», і нехай вони залишаться нерозгаданими.
Колись я відвідаю той світ на великій глибині, потраплю у ту жорстоку та невимовно вбивчу красу, потраплю туди, що море так старанно приховує під своїми пінистими хвилями. Я туди доберуся і ми будемо разом, тільки я і море, і то вже буде наша з ним маленька таємниця...Господи, як же ж я люблю море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321790
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 14.03.2012
Я побудую власний світ,
На цій землі, що стала пеклом,
Де думки вільної політ
Не захлинатиметься пилом.
Де люди чутимуть вірші,
Так, як хотів би цього автор
Відлуння мов його душі
Реальніше за гру театру.
Я побудую власний світ,
Де церква стане знов святиней,
Коли при вході у воріт
Постане храм без темних тіней.
Де не лунатиме образ,
А лише пісня солов’їна.
І в цінності усіх прикрас
Не буде фальшу і руїни.
Де клятва литеметься з вуст
Наповнена словами правди,
І не втрачатиме свій зміст,
Без нот брехні в обіймах зради.
Де не вмиратиме дитя,
Від голоду чи від морозу,
Бо двох сердець в одне злиття
Не нестиме комусь загрози.
Де цінуватимуть життя,
Життя людини і тварини...
У грудях серця їх биття
Не заколотять в домовину.
У світі мому буде все,
Окрім сліз горя і утрати,
А кожного душі шосе
Не буде безвісти вмирати.
Там вічно поруч будуть ті,
Хто дорогий для нас та рідний,
Де смерті лапи несвяті
Забрати їх будуть не гідні.
Там не лунатиме «Бувай»,
Й гудки прощальні в телефоні...
Любов почує лиш «Вставай!»,
Чекаючи вже на пероні.
«Я побудую власний світ» -
Душа моя таке говорить...
Це буде через пару літ,
Якщо мені сам Бог дозволить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2012
зблідніла твоя дівчинка
змарніла геть без тебе.
та що ж тут говорити,
просто далі жити треба.
в обіймах цеї ночі
простягнулося бажання
тобі і їй забутися,
між вами лиш мовчання.
навіщо вже будити
вітер прожитого вами,
де ділося що було
ти не скажеш вже словами.
вона сидить і плаче
між рядками свого болю,
на думці залишився
тільки спогад про недолю.
уже минув ваш час
на серці смуток в неї й в тебе,
але обоє ж знаєте
за що боротись треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
Краплина душі і шмат його тіла,
Уже все не моє як би не хотіла.
На декілька хвилин зануритись у це
Все рівнозначно тому-зарізати себе.
Занадто бачили вже ці сп’янілі очі.
Занадто темно – я цього не хочу.
Тобою вже напилась скажу навіть достатньо
Так мучити те серце – напевно то природньо.
Пусті ті обіцяння що лилися у клятви
Від них не було сенсу, від них є лише жертви.
Я чемно попорощаюсь, безглуздо обіцяти
Що можна на щось інше таке вже проміняти.
Потік свідомих каянь лягають між рядками
Усе у мить зламалось, і нашими ж руками.
Не передать словами що серце відчуває
Колись усе в безодню без пам’ятки стікає.
Не хочу більше плакать в стражданнях омиватись
Та від кінця стосунків вже нікуди сховатись.
Забути миті щастя, зрівняти їх із болем
Так ліпше заливати усе це алкоголем.
Шкідливо для здоров’я, та гірше вже не буде
Не віднайти в минулім того що вже забуте.
Не передати смутком у протязі серцевім,
Тобі пора виходить – це наша вже кінцева.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012
Коли вже списаний папір
Дарма вигадувати рими,
Гаяти час, псувати зір...
Вже думка вдосталь сита ними.
Коли згоріла вже душа,
Безглуздо далі поспішати,
Уже не варта ні гроша,
За що її ще турбувати?
Коли вже серденько мовчить,
Навіщо кидатись словами?
Струна його не забринить
Взаємністю поміж рядками.
Коли прожив життя дарма,
Шукай помилку лиш у собі,
Де фальшу схована струна,
Можливо десь іще в утробі.
Коли розставлені крапки,
Скажений крик не допоможе.
І сповідь злита від руки
Стає негожа вже, негожа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2011
як в темну ніч поснуло тихо місто
в одній кімнаті світло лиш горить...
за тим вікном палають очі чисті
сидить вона, щось пише і не спить.
у серці загорілося бажання
цікавого донести до людей,
не про погоду, і не про кохання,
у скрині її вистачить ідей.
вона давно заповсталась у собі,
і світ її порвався на два \"Я\",
всередині щось виє у жалобі,
загублена тепер її земля.
доводиться чогось лише чекати,
кораблик пУстить свій на самоплин,
кому ж вдалося легко так зламати
і вкрасти безліч дорогих хвилин.
чи варто жити одним словом \"треба\"?
чи ліпше шепіт серця помага?
чи дертися ввісні іще на небо?
яка ж в душі до вічності жага...
як важко їй чіпати шлях дорослий,
як хочеться побути немовлям.
страх втрати проти змог усіх безсилий.
так житиме зі стрАхом й безсиллЯм.
прекрасно що заплющуються очі...
та мить ця дуже швидко пролетить...
прокинувшись чекатиме знов ночі-
щоб трохи від думок хоч відпочить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2011
ось ти зробив справу, тобі вдалося ідеально виконати кожну дрібницю, перед тобою стоїть тисячі людей, аплодуючи і не шкодуючи долонь, кричучи "браво" не думаючи про свій голос, захоплюються тобою, ти ідеал. браво! ти на вершині! тобі вдалося! та тут підкрадається непереборне бажання мати більше і більше, тобі треба увага мільйонів, їхні серця, це бажання ще дужче захоплює тебе, стискаючи своїми брудними руками, ставить перед тобою безвихідь, демонструє свою силу та владу над твоїм Я! і ти не вмієш сказати досить, ні...таке ніби просте слово, але його неможливо вронити з губ,коли досягаєш успіху...
порахуймо приблизно:
близько 20% людей на планеті вважають себе безкорисливими та немічними невдахами, що втратили сенс життя, не маючи до цього часу жодної цілі, мети, чи просто мрії. таких людей не мало; далі ми порахуємо осіб, котрі навіть не чули такого слова "успіх", "слава" та "вплив", (але навіть муха, що набридає нам щоранку може перевернути цілий світ, проте, зараз мова йде про інше) - таких людей приблизно також 20%. і що ми маємо: 60% людства на землі прагне того чого і ти, і ви повинні перевершити один одного, вилізти зі своєї шкіри, вивернутись, щоб тільки бути ближче до вершини!
ти починаєш генерувати ідеї, думки. тобі того стає вже замало, від одного успішного проекту ти одразу переходиш на другий, з того ще на інший, ще, і ще, ти гадаєш що з кожним разом вдосконалюєшся, розвиваєшся, підіймаєшся, перевершуєш супротивників, але ось у чому біда...з біологічної точки зору наш мозок дуже різко не може переключатися на різну тематику і має таке поняття як виснаження! з твоїми догадками ти не захоплюєш світ, а божеволієш: написав один вірш - вийшло досить добре, тебе погладили по голівці. дали цукерочку - молодчинка! та тобі ж захотілося ще, ти написав ще один, знову похвалили, ще один-похвалили, але зробили зауваження, ще-там вже маразм, ще-там безглуздя, ще-ти просто божеволієш, втрачаєш будь-яке бажання працювати так далі (це в кращому випадку, в гіршому приїдуть дядечки в білих халатиках, дадуть тобі пігулочку, і повезуть покататися з зав"язаними на спині ручками). а все це чому? - бо не вмієш сказати досить. а вас таких мільярди, і що тоді буде: лізтимете один по одному, виїдатимене очі слабким, як стерв"ятники, божеволітемите, і все заради похвали та слави? чудово=) ліпше бути дурним в камері ізоляції, проте відомим?
тож досягаючи певної межі, потрібно обов"язково зупинитися і задуматись чи варто здобувати більше, бо елементарне хоббі може перерости в безглуздий фанатизм і "катання в білій машинці". що маєш бережи! хоча я некажу повністю зупинитися в розвитку і деградувати. просто треба знати свої рамки, або встановити їх, тоді шизоїдний діагноз тобі не страшний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278911
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.09.2011
осінній дощ уже змиває сліди літа.
понуре небо пропливає над тобою.
в кімнаті потемніло й тихо...
тільки вікно поскрипує порою.
за літом дивно якось не сумуєш
сидиш один, вглядаючись у хмари.
як вітер трусить з дерева ошати..
в обіймах осені нудиш, немов в капакані.
блукає думка і ховається в краплині
дощу холодного, мов брила льодяна.
за дві секунди вільного падіння -
із краплею розбилася вона.
по тротуарах швидким біглим темпом
зтурбовано горцюють перехожі.
додому поспішають, несуть мрію
про бажані сухі і теплі речі.
а хтось далеко ніжиться на сонці,
посмоктуючи напій із стакану.
та я не там, я тут сиджу у Львові,
про відпочинок думати зарано.
дощ змив не тільки теплу літню пору,
спекотні дні та незабутні вечори...
він врятував мене від болю головного,
що навантажує тапер від метушні.
осінній дож змиває сліди літа,
понуре небо пропливає над тобою...
осінній час настав щоб відпочити,
і призвичаїтись до головного болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2011
Подорожуючи Черкащиною варто завітати в мальовниче провінційне містечко Христинівка, де привітливі люди приймуть Вас з "хлібом та сіллю", скажімо. Грандіозного активного відпочинку не гарантовано, так як це спокійне невеличке містечко, проте незабутні враження від подорожі забезпечені.
Запитуючи христинівчан про видатні місця свого міста Ви в першу чергу отримаєте відповідь "наш слон". Так званий "слон"-це фонтан у парку імені Тараса Шевченка, що знаходиться у центрі міста біля районного Будинку Культури. Процитую слова жителів жартома "В Христинівці, як в Африці: слони, дельфіни та пальми"- вигадливі дизайнери містечка не вдавалися до примітиву, і вирішили порадувати всіх незвичайними "тропічними" спорудами.
Кому відома історія своєї країни-той пригадає видатні роки Колїївщини - козацько-селянського повстання проти релігійного, кріпосницького та національного гніту (1768-1769рр). Повстання очолили Максим Залізняк та Іван Гонта, що отримали звання національних героїв. Іван Гонта народився у Христинівському районі, тож у 2009 році в нашому місті спорудили йому пам"ятник, єдиний на весь Світ. Якщо Ви відчуваєте себе нащадком гайдамаків - для Вас це місце буде "Святою землею".
Різноманітні спортивні та творчі гуртки не дають дарма проводити час молоді Христинівщини. Міський голова Наконечний Микола Петрович попіклувався про дозвілля нашого юного покоління, збудувавши тенісний корт, футбольне поле, що відоме місцевим, як "Коробка", відновивши стадіон "Колос".
Урочище Долинка стало відпочинковим місцем наших жителів, проте вони і не забувають про підтримку його чистоти. У свята чи спекотними літніми днями там можна побачити не лише молодь, а різні покоління.
Христинівка славиться своїми видатними місцями, проте краще їх відвідати, ніж гледіти на фото. Як то кажеться:"Ліпше один раз побачити, ніж сто раз почути"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260146
рубрика: Проза, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 17.05.2011
Я обожнюю свій рідний край,
Де родилася, вчилася жити.
Як опинюсь далеко, нехай,
Його менше не стану любити!
В своїх спогадах я віднайду:
Тихий ліс і заквітчане поле,
Синю річку і землю святу,
І безмежні країни простори.
Вічно житиме в серці моїм
Душі рідна, чаруюча мова,
Не забуду і в краї чужім,
Що звучить, як молитва до Бога!
Ароматні п'янкі вечори,
Свіжі ранки омиті росою,
Як спускається сонце з гори -
Все це житиме завжди зі мною!
Ще з дитинства привили мені
Любов й відданість своїй країні,
Буду жити на рідній землі,
І не зраджу нізащо єдину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011
Ти приїжджаєш у нашу державу,
Мало того, що смієшся над нами,
Та ще й на тебе немає управи,
З "хітрим ліцом" називаєш хохлами!
Ми не раби тобі і не болото,
Ми не дозволим себе ображати,
Ми є народ - аж ніяк не бидлота,
А от про тебе нам є що сказати...
Тож, не потрібні нам твої "капрізи",
Такі, як ти вже набридли буквально.
Нерви у нас, "дарагой",не з заліза,
Бо ми народ незалежний морально!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251401
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2011
Уранці ти вийшов з будинку,
Тебе намочили з калюжі,
Живий ледь добіг до зупинки,
В автобус заліз "нєуклюже".
А там якась бабка-зараза,
Навмисне ступила на ногу:
"Негіднику, чом ти одразу
Усівся й не вийшов за рогом?!"
Ледь вибрався звідти розбитий,
Дощ линув холодний поволі,
Захтілося впасти й завити,
Бо вдома забув парасолю!
Тебе ледь не збила машина,
Водій обізвав "ідіотом!"
Ти дивишся котра година -
На пари біжиш вже галопом!
Вриваєшся до універу,
Весь мокрий, брудний і нікчемний,
А прямо зачинені двері!
Так ранок почався шалений!
А далі було більш цікаво:
Лишився ти без Інтернету -
Зв'язок із людьми відібрали,
Сиди й перечитуй газету!
В МакДональдс пішов підживитись,
Грошей ледЬ хватило на Колу,
З цим варто давно вже змиритись,
Бо гроші давали на школу!
Голодний лягаєш до ліжка,
Про те, що самотній згадаєш...
Дереться під вікнами кішка,
Уваги на це не звертаєш!
Дні нові готують сюрпризи??
Всі плани страждають від краху??
Зроби веселішу мармизу,
Й зізнайся собі "Я НЕВДАХА!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249520
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.03.2011
Повсюду з нею лиш невдача,
В очах утома шаленіє...
В душі журба сидить та плаче,
І хто коли її зігріє...?
Вона журнали не листає,
Мейк-ап ніколи не наносить...
Можливо в снах лишень літає,
Про допомогу не попросить.
З людьми ніколи не ладнала -
Вони її і знать не хочуть,
Напевно щось таки проспала...
За спиною лишень бурмочуть.
А їй це все, скажу, до спини!
Піднялася з землі поволі,
Бо має лиш одну людину,
Чарівною є для якої!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011
Посміхнись, коли втратив надію.
Посміхнися - все буде гаразд!
Йди вперед і будуй нові мрії!
Пам'ятай, що на все є свій час!
Не сумуй, коли друзі забули,
І не плач, якщо сам залишивсь!
Прямуй далі, не згадуй минуле,
Крокуй впевнено та не згубись!
Посміхайся постійно й усюди -
Твоя посмішка є чарівна!
Бо на світі існують ще люди,
Кому радість нестиме вона!
Й не задумай сказати "Незможу..."!
Не ослаблюйся духом, борись!
Ти по іншому глянь на прохожих
І привітно до них посміхнись!
Посміхнися несказано щиро -
Подаруй незнайомим тепло,
Бо якщо привітати всіх миром -
Неодмінно вернеться воно!
І тоді на землі запанує:
Справедливість, добро і любов!
Та на собі це кожен відчує,
І захоче всміхнутися знов!
Й твоя посмішка може врятує
Від похмурості й смутку весь світ!
Радість в кожному з нас запанує!
Залиши свій в історії слід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
А я люблю зимовий вечір,
Як сніг на дворі замітає,
І віхола, мов казку шепче,
У сон поволі загортає.
А я люблю удень весною
Повітря свіжого вдихнути,
Розстатися навік з журбою,
І як то сумувать забути.
А я люблю у літку зранку
Босоніж сонце зустрічати,
Пройтись росою на світанку,
Душею радість обійняти.
А я люблю в осінню пору
Ногами листя загортати,
Упасти в золотаву гору,
І щось під ніс собі співати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246825
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 13.03.2011
Курличуть лелеки у небі над полем,
Сльозою вкрива Україну:
Ногами затопчену, вбитую горем,
Замучену нашу єдину...
Де дівся той час, де було на світанку
Пробуджує ненька дитину,
Вдягає малеча святу вишиванку,
І піснею славить Вкраїну!
Віночка з барвінку плете на подвір'ї,
Зірве і смакує калину,
І яблучко й грушку, що сонце зігріло -
Така українська дитина!
Нажаль, уже інші зовсім ідеали
Вишукує кожна людина,
Бо рідную нашу у нас відібрали,
Загарбали нашу єдину!
А ми мовчимо, боїмося сказати:
"Віддай що загарбав, скотино!"
Цураємось роду і прав відстояти,
То що говорить про дитину...
Загляньмо у душу, загляньмо у серце -
Там є почуття не з болота!
Без нас земля наша не повернеться!
Прокиньтеся! Ми ж патріоти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244436
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2011
Набридло постійно втрачати
Близьке, що до серця прикуте...
Що мала, що звикла кохати...
Цих втрат уже не повернути...
До сліз, до бажання кричати
Набридло цю "долю" тягнути...
Навколішки впасти, ридати...
Розбитися та не збагнути...
Навіщо до всього звикати..?
Так важко згадати забуте...
Все в собі постійно тримати...
Страждати та вже не звернути.
Набридло постійно втрачати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2011
Не йди туди, не варто,
Бо люди там лихі:
Здуріли від азарту,
Нікчемні, злі й пусті!
Вони тебе зруйнують,
Зламають все живе!
І совістьне почують!
Послухайся мене!
Благаю, не спускайся
У світ надій дурних...
Зі мною залишайся,
Бо ти ніхто для них!
Тебе я не оманю,
Як зроблять це вони!
В сліпому сподіванні -
Залишся! Не іди!
І ти ще не готовий
Спускатись до землі,
Бо біль не випадковий
Причинять там тобі!
Бо янгола у тобі
Побачила лиш я...
А ті, в людській подобі,
Загарбають життя!
Не йди туди, благаю!
Загинеш на землі!
Я там була, я знаю -
Усі вони лихі!
Для них не підберемо,
Що доброго дано!
Мене оті нікчеми
Вже зрадили давно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2011
Щось вітер тихо шепче
І зорі мерехтять.
Думки настиглі, наче,
У мені десь сидять.
Лягають так пістряво
Стрічками на листках...
Далеко не яскраві
Ті теми у думках...
З натхненням розлучилась:
Десь зникло назавжди...
Куди воно поділось?
І де його знайти?
Ще так багато маю
Донести до людей...
Себе вже не шукаю
З загублених ідей.
Не згадані бажання,
Не звершені верхи,
І втрачене кохання,
Погашені зірки.
Пройшло і розчинилось,
Чи вітром віднесло?
І мрія десь поділась
Й натхнення, що було...
І вже не закінчити
Розвіяних думок...
Так легко відступити
Зробити назад крок.
Та важко відродити
Утрачену любов:
Боротись за розбите,
Страждати знову й знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241820
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2011
Зима проходить...в спогадах лишає
Усе, що було: і приємне й зле...
Та час лікує, знаю, час минає.
Та спогад про кохання не мине...
Для розквіту потрібно щось змінити-
Весна настане, оживу і я!
Навчуся знов сміятися й любити,
Така напевно доля та моя...
Сама побуду та й перепочину-
Сама ні з ким, сама і нічия...
Я буду далі прямувати, без упину:
Так-так, це доля! Так, вона моя!
І виживу, і буду я щаслива,
І матиму усе! І досягну
Гармонії життя, а особливо-
Цілком я вірю в те, про що пишу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241424
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.02.2011
І знову ці безсонні пусті ночі...
Дурні надії, марні сподівання...
Проклятий біль і виплакані очі...
І ти затих, повсюду лиш мовчання...
Затихло й серце...бідне притомилось,
Йому набридло десь тебе шукати...
Чи то був ти, чи то мені наснилось?
Та ти вже звик постійно десь зникати...
А як без тебе жити я не знаю:
Як дихати, як бачити прекрасне?
Постійно тебе в мріях я шукаю-
Доки іскра ще в серці не погасла...
А ти в мені породжуєш страждання,
Та я не здамся, я буду боротись!
Чи то був сон, чи то було кохання?
Буду я добиватися свого десь...
І знов у снах своїх тебе зустріну-
Відвернуся, а може й поцілую,
Або ж і побіжу десь без упину-
Цим сон з тобою я лишень змарную...
Ти також думаєш про мене, знаю!
Прокинешся і запах мій згадаєш,
Та я тебе тоді вже не згадаю...
Знайоме серцю почуття впізнаєш...
І знову клята гордість пропирає!
Та де ж вона береться ця сволота?!
Вона міцніша, нас ущент здолає...
Кохання ти не зліпиш вже з болота...
І не повернеш вже тоді минуле,
Бо я до тебе зовсім охолону-
На тебе гляну і скажу: "Забула..."
Та в серці моїм житимеш до скону.
P.S. : обіцяю, так буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238002
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.01.2011
Тривога, непокІй та насторожа,
Що дістає з середини щоночі-
Без порівнянь це ні на що не схоже-
Цей страх, що заглядає прямо в очі.
А що в очах?-Там смуток та сумління,
Там біль та трішки, навіть, насолоди-
Без просвіту мізерного розтління
Страх закував, зоставив без свободи.
Нікому не відомо, як набридло,
Без права вибору всього боятись-
Це несказанно блідо та огидло
Страху свому дурному піддаватись.
Боятися пітьми, коли сама ти,
Боятись пустоти думок чи болю,
Або ж негідно все життя прожити,
Боятись існувати у неволі.
Найбільше смерті-вічності тієї,
Що забирає все кудись безслідно-
Боюсь жахливо смерті я своєї!
Та годі вже! Здаюсь! Мені набридло!
І взагалі страхам моїм немає-
Ні заборон, ні меж, ані кордонів-
Хто як не я їх назавждИ здолає,
І зробить світлими, мов на долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236666
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2011
НазАвжди забути
І спокій здобути.
Все стерти рукою-
І здатись без бою.
Усе зруйнувати-
Себе покарати.
Когось вберігати,
А смерть десь послати!
Кудись поспішати
І щось залишати.
Про те шкодувати-
Про себе мовчати.
Згадати минуле,
Яке вже забула.
Навіщо? Не варто!
Бо краще зі старту:
По новому жити,
Когось полюбити-
Без болю, без стрАху,
Без сліз і без краху,
Спокійно, чарівно,
Без помсти, стабільно.
Зірватись на волю-
Ліпить власну долю:
Своїми руками,
Без Вас і не Вами.
Історію власну
Про світле й прекрасне
Своє існування-
Без сліз, без страждання,
Де можна творити-
Себе не дурити.
І бути собою,
І вже не з тобою.
І вже не твоєю,
А тільки своєю.
Прослухать Нірвану-
Забувши про рани.
І знов не мовчати-
Цей вірш розпочати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236663
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.01.2011
Ти, мамо, немов квітка ароматна...
Така ж прекрасна ти і запашна:
Усе живе теплом збудити здатна-
Ти мій підсніжник, ти моя весна.
За всю твою турботу та опіку,
І за любов тобі-низький уклін,
Завдячуватиму усім довіку:
Своїм коханням і життям своїм!
Подяка, що в цей світ мене принесла,
За те, що виховала для життя...
Для мене ти найкраща, ти чудесна!
За твОї колискові вдячна я...
Ти, нене, моє сонце золотаве,
Що гріє серце де б не була я-
Таке ж привітне, світле і ласкаве,
Ти моє небо, радість ти моя!
Бо мати й донька найрідніші люди:
Душевний потяг, щирість почуттів-
Цього комусь другОму не збагнути,
Цього кохання доньок й матерів!
Я щиро від душі тебе вітаю
З чарівним Днем Народження твого-
Для тебе лиш найкращого бажаю:
Здоров'я, рідна, кращого всього!
Щоб вся негода тебе оминала,
Щоб шлях життєвий був без перешкод,
Щоб все здійснилося, що забажала-
Ріка життя вилася без пригод.
Щоб кожен день приносив насолоду,
Багато щирих посмішок, добра-
Даруй нам довго радість та турботу,
І безліч щастя, затишку й тепла.
Та й не рахуй свої роки, навіщо?
Для нас ти, мамо, зАвжди молода-
У тобі все прекрасне-все навічно
І зовнішня і внутрішня краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235938
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.01.2011
Нікому не відомо хто ці люди:
Душевно хворі-не такі як всі!
Чи прагнуть щось в житті вони здобути?
Чи прагнуть існувати на землі?
Вони не розуміють нас так само,
Як ми не можем зрозуміти їх,
Вони живуть окремо, хоч і з нами,
Вони живуть лише в думках своїх.
Та світ вони сприймають особливо...
Яким він постає в очах у них?
Їх скинули і відібрали крила-
На землю посеред людей простих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235934
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2011
Хто я насправді і чому така?
Яку від інших маю особливість?
І суть мого життя для всіх яка?
А чи принОшу хоч комусь я користь?
Який мій вклад в навколишнє життя?
Яке моє майбутнє чи минуле?
Які ознаки й вади маю я?
Що пам'ятаю ще, а що забула?
Що коїться у мене на душІ?
Що я ненавиджу-від чого млію?
Як я живу і як пишУ віршІ?
Що я планую і про що я мрію?
Ви знаєте-я не одна така...
Ніхто себе не вивчив ідеально!
Так-так, це спава не зовсІм легкА-
Навіть для себе ми чужі! Звичайно!
Тоді скажіть, будьласка, про таке:
Себе то ні-а бачимо лиш "грішних"!
Хто нам дозволив й право дав яке?
Осуджувати критикою інших!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234820
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2011
Що трапилось з тобою, Краю рідний?
Чому ти дав себе знаньбити їм?
За все прожите більшого ти гідний!
Помстись, народе, ворогам своїм!
Повір у свОї сили й свОю волю,
Країна вічних сподівань та мрій-
Тебе згубили навіть і без бою,
Розрушили красу і образ твій!
Всього про що Тарас писав нестало:
Свободи, що відібрана давно!
Важкі часи для тебе знов настали:
Ми пожинаєм те, що нам дано!
Як таке диво можна не любити?
Країну вітру й золотих полів,
Країну, де душа хоче творити-
З краси якої кожен би зомлів...
Навіщо ж руйнувати Богом дане?!
Де світові усі дива зійшлись!
Та скоро, Рідна, час і твій настане!
Вставай на бій, Могуча, і помстись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233588
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2011
Пошліть мене за обрій десь блукати,
Насамоті, далеко навіть там.
Пошліть і вічність й каяття шукати-
Якщо звичайно ж я набридла Вам.
Пошліть і не шкодуйте ні хвилини,
Набридла-значить непотрібна я.
І знаю, не лише така єдина,
Непотерплю цих скверностей й ниття.
Пошліть й своє відношення представте-
Я Вашу думку залюбки вшаную.
Та лиш лихе і добре Ви зіставте-
А не зіставите-все вщент зруйную!
Зруйную те, що віком вже набуте,
Взірву і те, що дороге для Вас.
Аби усю мораль мою збагнути-
Потрібен Вам ще довгий-довгий час!
Тож, посилайте, що Ви? Не цурайтесь!
Я лиш промовчу і піду кудись...
Та Ви самі собі зізнайтесь:
Де справедливість ділась? Схаменись!
Можливо я й нестерпна, розумію...
У мЕні щирість важливІше зла...
Когось спалю, когось теплом зігрію:
Для себе добра, а для Вас лиха!
Бо Ви вже втратили мою довіру:
Вона для Вас була завжди "нічим"-
Безглузді сподівання-все відірву,
І просто здамся, навіть без причин...
Боротися я вже не маю сили,
Мене знешкодили уже давно!
Мою упевненість Ви зупинили:
Не кожному триматися дано!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233213
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.01.2011
Там де зірка яснА засіЯла,
Коли Янгол на землю спустився,
Там у Діви Марії святої
Син-Спаситель Ісус народився.
І ще досі у кожній родині,
Насьогодні Свят Вечір шанують:
Традиційно до столу всі страви,
І кутю незамінну готують.
А у вечір Різдвяний наступний
Скрізь на дворі колядки лунають-
І дорослі й малі у костюмах
Щастя й радощів людям бажають.
І у кожному домі засяє
Серед столу святкового свічка-
Хай негода усіх оминає,
Всім здоров'я і затишку зичу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233046
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 05.01.2011
день обіцяв бути файним. з самого ранку гарний настрій, запаковані подарунки, куплені бенгальські вогники та розіслані привітання рідним та друзям. вже опівдень за філіжанкою кави були підведені підсумки старого року: було забуте та пробачене все негідне, та закарбоване в душах та серцях все гарне, радісне та вдале. магазини повсюду тішили око "знижками" що так навіювало настрій свята, а також вуличні відгуки "з наступаючим новим роком!". все було сплановано заздалегідь: і святковий стіл(який, до речі, я мала готувати сама без допомоги) і привітання, і роздача подарунків.
всім була помітна ця метушня, що відбувалася в центрі провінційного містечка. хоч і дитинство вже й покинуло нас, та все одно ми відчуали як в повітрі витає аромат Нового Року. тривоги навіть і не було. все ішло заплановано та без збоїв.
цілий вечір проведений на кухні дав мені багато повчальних уроків: це все таки не легко бути господинею, повчальна практика на майбутнє, і що не потрібно все таки експерементувати з традиційними стравами. та що б там не було-я справилася навідмінно!
хвилини все швидше та непомітно збігали. здавалося що я не встигаю накрити святковий стіл, та навпаки я це зробила раніше ніж повинна була.
скільки чудових, кумедних та різноманітних телепередач можна було побачити по TV, але тематика в них була одна і та ж- Новий Рік. привітання здавалося б щирі від президента, також від псевдо друзів з соціальних мереж, та все одно це було приємно.
посмакувавши різноманітними стравами, випивши класичне "Советское Шампанское" тримаючи за руку кохану людину, можна було з гордістю заявити, що Новий Рік я зустріла вдало.
далі ми вирушили в сквер, де на нас вже чекала невеличка компанія, волівша нас з нетерпінням побачити ще в цьому новому році. чи то реальна дружба чи то "показуха" не було зрозуміло.за весь вечір ми змінили зо три компанії, які нас з радістю приймали.
далі, сиділи в Інтеренеті, напевно вже не було чим зайнятись, хоча телефони так і розривалися від дзвінків друзів з питаннями "ДЕ ВИ ПОДІЛИСЯ???" та з відповідями "яка різниця, ми ж живі!"...
я навіть і не знаю що чекає на мене далі, бо зараз лише п"ята ночі чи вже ранку...вперше я легально так до пізна гуляю...
я сміливо заявляю: НОВИЙ РІК Я ВІДСВЯТКУВАЛА КАЗКОВО В КОЛІ ДРУЗІВ ТА КОХАНОЇ ЛЮДИНИ!!!" а що ще ж потрібно??)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232320
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.01.2011
зима вже трохи накидала снігу,
нарешті показала свій прихід.
принесла чарівних емоцій, сміху,
зима відкрила всім казковий світ.
вже чутно аромат Нового Року-
такий солодкий присмак мандарин,
до свята залишилось пару кроків,
воно летить, мов комом сніговим.
вже запаковані всі подарунки,
в цікавий розмальований папір,
з стрічками-бантами, мов на малюнку,
загорнені, щоб радувати зір.
і кожен в захваті чекає дива,
і подарунків хочеться усім.
малий то чи дорослий-неважливо,
Дідусь Мороз прийдЕ у кожен дім.
вже радує і тішить нас собою
ялинонька-красуня запашна,
укрита іграшками та любов'ю,
і вогником виблискує вона.
смачну вечерю вже готує мати,
у кожну страву додає любов,
щоб було вдалим для родини свято,
аби раділи рідні знов і знов.
образи всі потрібно пробачати-
аби спокійно у казкову ніч-
під бій курантів келихи підняти
разОм із рідними при світлі свіч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232246
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2010
ви говоріть, а я промовчу-
набридло сперечатись.
ось ця брехня чи видум творчий-
безглуздо так змагатись.
ви говоріть, а я розгляну,
слова пусті на вигляд,
хіба ж так правда не зів'яне,
коли заміна поряд.
ні, не мовчіть, я все ще тут,
я слухаю уважно,
скільки для правди є отрут,
це все так епатажно.
сказати нІчого? я бачу!
як хвацько закінчИли,
та хто вам цю брехню пробаче?
немає просто сили.
а я нічого не скажУ, промОвчу-
я краще вип'ю кави,
розглянула брехню я вбивчу-
так-так, переконали...
тепер мовчіть-я розповім,
чому переконали-
брехня закралась в кожен дім,
а правду ми прогнали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2010
над образом Марії я схилюся,
аби покаятись в гріхах своїх.
за всіх близьких та рідних помолюся,
щоби був спокій на душі у них.
"схилюсь до тебе-прощення просити
за всіх собі подібних на землі,
бо в світі стало неможливо жити!
набридло існувати у пітьмі!
пробач нас грішників, Матусю Божа,
самі не відаємо, що творим,
пробач, святая, якщо звісно ж зможеш,
надай здоров'я рідним та близьким!"
до берегині я також звертаюсь:
"прошу, мою сім'ю оберігай,
не лиш за себе, за всіх них покаюсь-
благополуччя у житті надай...
на вколішки перед тобою впала,
губами цілувала образ твій...
у цій молитві я вже все сказала...
прости нас, матінко свята! амінь!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231678
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2010
на землю тихенько спустилася ніч.
ніхто не бажає блукати.
а в тому вікні, де ледь свічка горить-
співа колисковую мати.
"спи тихо, спокійно, дитятко моє,
я буду тебе вберігати..."
цілує із ніжністю чадо своє,
життя вона ладна віддати.
любов'ю накрила своє немовля,
закутала в свОї обійми,
до серця прижала своє дитинча-
нізАщо! ніхто не відІйме!
над кожним із нас схилялася мати,
з дитяти очей не спускала,
їй вистачить зараз навіть подяки,
за те, що ночей недоспала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2010
здається ти нікому не потрібний,
на серці сумно-а в душі омана,
а в горлі комом біль пече нестерпний...
сидиш один, зализуючи рани.
тобі набридло тинятись по світу,
збиваючи об землю в кров коліна...
не маєш де душі, либонь, зігріти...
тобі вже важко, хоча ти й дитина.
"навіщо я...?"-замучало питання,
"чому не можна просто полетіти??"-
та відповідь проста і без вагання:
Ти не повинен здатися й зітліти!
ти хочеш вмерти? ти цього волієш?
свободу скуштувати несказанну?
свободу, від якої ти зомлієш,
запаморочливу, проте бажанну...
душею вмер, а тіло іще терпить,
а ти гадав так просто полетіти?
життя тебе ж бо не даремно мучить-
легкий політ ще треба заслужити!
у світі не живуть, а виживають,
гадаєш, лишень ти такий єдиний??
та тут людей за гроші убивають!
життя-це гра, запам'ятай дитино!
ото живи ще доки маєш право,
бо цього шансу може і не бути...
ласкаво просимо в життя, примаро-
цю гру тобі потрібно ще збагнути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230858
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.12.2010
Я це не змушую читати, тут домінує лиш повага...
Хтось скаже: "зачекай, не поспішай-
Одним життям годована не будеш.
Чому летиш? образ ти не тримай!
У кому мертвий спокій ти здобудеш?"
Жадаю кожної секунди я,
лИш головне минуле не тримати.
То моя думка, то і мить моя,
тИ між рядків навчися суть шукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230474
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 22.12.2010
хоч кажуть, що всі люди особливі,
та кожен мав період у житті,
коли тобі немов врізають крила,
і ти без взлету бродиш по землі.
період: незвичайний, загадковий,
чарівний та водночас навпаки
отримав давно назву "підлітковий",
та я б його минула залюбки.
коли ти вже не віриш в Миколая,
в снігуроньку із добрим Дідусем,
коли бабай тебе вже не злякає.
лиш окрім спогадів відходить все.
коли стають вже піжмурки безглузді,
та крейда, що стирав ти об асфальт,
ті твердження: "мене знайшли в капусті",
той час вже не повернеться назад.
наівність та дитяча промайнула,
в повітрі розчинився щирий сміх.
лиш із слізьми ти згадуєш минуле,
воно уже помчало вище стріх.
так швидко сплинули роки дитячі,
і не зупиниш невблаганний час.
та й від образ уже ти не заплачеш-
згадай, коли сльозив останній раз.
та для батьків завжди життя ми квіти,
і не дорослі, може й навпаки,
хоч навіть і давно уже не діти,
ніхто не всилі зупинить роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230234
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.12.2010
як важко іноді життя збагнути,
зануритись у нього з головой.
немов в бездонний океан пірнути,
пірнути усім тілом і душой.
нестримно важко без підтримки жити,
нестримно, коли ти насамоті.
ми мусим один одного любити,
бо радощів не буде у житті.
ми-люди! так навіщо ж нам цуратись,
істот собі подібних на Землі,
повинні за братів своїх триматись,
аби творити в світлі-не в пітьмі.
ми радощів без друзів не знайдемо.
незнайдемо спокою без сім"ї.
з опорою життєвий шлях пройдемо,
торкнемося рукою до зорі.
щоб там, на небі в спокої творити:
без помсти, без роздорів, без брехні-
повинні гідно ми життя прожити,
оберігати мир на всій Землі.
отож, найліпше пізно ніж ніколи,
повиправляти помилки життя-
останні кроки й шанс останній кволий,
адже вкінці не буде каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229405
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2010
я ладна віддати все на світі аби ти тільки забрався з мого життя, назавжди...аби вже ніколи не бачити твоїх очей...аби не цілувати твоїх губ...не вдихати твій запах, щоразу мліючи...аби не мучити себе питаннями: де ти? з ким ти? як ти?...а при зустрічі з тобою, щоб виникала лише одна думка: хто ти?...аби не зваблювати себе бажанням зателефонувати на твій номер, який назавжди закарбувався в моїй пам"яті...аби не шукати будь-якої мізерної нагоди побачити тебе...аби не згадувати все що було, і все, що мало бути...аби не тішити себе надіями про примирення...аби не переглядати фотографії з тобою...аби не запалюватися щоразу, коли чую телефонний дзвінок, гадаючи, що це ти заволів почути мій голос...аби не дурити себе, що кохання наше було справжнім...що слова ті твої були щирими та від серця...що твій поцілунок був найсолодшим...що ми довіряли один одному, мов дітлахи...що пестивши моє волосся, в твоїй голові був мій образ, була я...що твої обіцянки про щасливе майбутнє були справжніми намірами, а не просто сплеском емоцій чи багатою фантазією...я хотіла бути частиною твого світу, в який ти мене так і не впустив, зачинивши браму прямо перед моїм носом...але ж, чорт візьми, я все одно до тебе не байдужа! я все одно потребую твого кохання! я все одно залежна від тебе, немов від нікотину в шкідливій цигарці, що отруює моє життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228223
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2010
я хочу в небо полетіти...
дізнатися як янголи живуть...
від несказанної краси зомліти,
пройшовши довгу-довгу путь.
на хмарах хочу покататись,
вдихнути неземне життя.
від світу хочу відірватись,
і зрозуміти, що немає вороття.
хочу туди, де сонце сходить...
туди, де світяться зірки...
туди, де місяць ясний бродить...
туди, де не рахуються роки...
хочу набути цілковитого покою,
набути там, де зла нема.
і стерти всю брехню рукою,
бо захопила вже весь світ вона.
в гармонії я хочу існувати,
мир на землі оберігать,
щоб потім ніпрощо не шкодувати,
і уночі спокійно спать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228219
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2010
настала ніч. затихло все,
а я лежу і прислухаюсь-
як за вікном хуртелиця мете,
зимовим настроєм проймаюсь.
пройде морозом по спині
від згадки холоду нічного.
свист вітру чується мені,
як снігом криється дорога.
та раптом мені сумно стане,
піду, подивлюсь до вікна:
згадаю біль, печаль, оману-
щокою притулюсь до скла.
підійму очі вверх, на небо
безмежне сіре полотно.
я знаю, сумувать не треба,
життя чарівне всеодно.
на дворі нідуші немає,
всі в ліжку розглядають сни.
зимовий привид лиш блукає,
проймає настроєм зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227763
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.12.2010
тільки з"явившись на білий світ, дитина оцінює його вже по-своєму. важливу роль в світобаченні відіграють батьки. саме вони прививають любов до Батьківщини.
в серці кожного з нас йде відлуння батьківщини. навіть штамп в паспорті, що засвіджує громадянство, не є доказом душевного потягу. коли людина відчуває щось рідне, своє, близьке...де вона набуває цілковитого спокою, як душевного, так і моральногою. в кожному з нас є свій власний світ, і в кожного він особливий та неповторний. ось особисто моя думка щодо Батьківщини, і не має значення з якої літери це слово пишеться-суть всеодно залишається.
хтось не цінує те, що має, або ж не помічає, а хтось навіть помічати не хоче. люди плюють на те, за що боролися їхні діди та прадіди. адже наша країна-це багата країна, і ніхто не винен, що "дехто" нахабно її згнобив, та втоптав у наш родючий чорнозем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223981
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2010
зима...холодна метушня...
земля заснула, вкрившись снігом.
гаряча кава й посмішка твоя,
зігріють мою душу й тіло...
немовби все завмерло навкруги,
в очікуванні дива або казки...
мої холодні мрії збережи,
додай до них тепла і ласки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223786
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.11.2010
в лісі темному, в тумані,
де немає ні душі-
ходжу я з ножем в кармані,
жертв підшукую собі!
милі хлопчики й дівчатка,
що не відають ще зла-
ось що треба для маньяка,
ну, бо я ще замала...
я маньяк ще без освіти,
нещодавно почала,
та смакують мені діти,
ніби я цим і жила!
ось іду я по стежині,
дивлюсь, хлопченя біжить-
в голові у маньячини:
"треба ж бо його зловить!"
доганяю, чую будять,
от халепа, що робить?
в голові одразу думка:
"дурне сниться-дурне спить..."
а якщо судить логічно-
то який же я маньяк?
я ж жука навіть не скривджу,
що там думать про малят?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223159
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.11.2010
якби ти лише знав як важко тебе кохати...щодня, щогодини, щосекунди хвилюватися, не знаходити собі місця, розриватися на мільйони частин, незнаючи, що з тобою, де ти чи з ким ти! постійно в своїй голові я клянуся, що ти лише мій, що я лише твоя. клянуся, що ніколи тебе не відпущу. в моїх очах всі становлять небезпеку, кожен норовить відібрати тебе! я не розумію що зі мною...
якби змогла - зімняла б тебе в малесенький комочок і носила б в кишені біля серця, тільки біля серця. я б виймала тебе, щоб розцілувати, тримаючи в долоні, як ховрашеня. я вчепилася в тебе своїми пазурями і не віддам нікому, що б там не трапилося - буду тримати тебе , навіть якщо ти будеш кричати "відпусти!" - нізащо! не подумай, що я тварина.
ти змусив мене бути лагідною і водночас жорстокою істотою. я готова знищити кожного, хто наблизиться до тебе хоча б на метр, того, чий номер є в тебе в телефоні! це вже не ревнощі - це переросло в значно білше...я егоїст, я власниця, я хвора?? - можливо! та нехай, головне, що ти поряд, головне тебе не втратити...
ти мій ідол...кожна секунда мого життя без тебе вважається прожитою задарма! навіть незнаю кого винити...можливо себе чи тебе, хоча ні, в усьому виннамоя безглузда фантазія, яку я не в змозі контролювати. якби ти лише знав...ті слова, що я говорю тобі щодня про кохання - це лише мізерна крапля в океані моїх почуттів! один твій дотик здатен побудити в мені неконтрольований вулкан пристрасті. я втрачаю свідомість від твого важкого та такого теплого подиху, від твоїх очей налитих щастям та коханням. якщо зникнеш ти - зникну я, назавжди, і не повернуся в світ, де немає прекрасного, де немає цілі жити, де немає твого солодкого присмаку губ, де немає тебе...я тебе вбережу від всього, в моєму серці ти можеш почуватися в безпеці, де немає рутинних днів, злих поглядів, заздрісних думок...я вбережу тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222947
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2010