| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
Коханий, ти той кого я чекала весь час
Багато було до тебе, багато разів я помилялася
І знову шукала тебе...
Я не розчаровувалася, ні!
Я знала, що десь ти є, можливо й не сам,
Можливо обіймаєш і цілуєш зараз не мене,
Але я впевнена, впевнена, що прийдеш до мене,
будеш молитися, благати,
будеш кохати і помирати,
ти будеш моїм...
та зараз, ми бачимось лише уві сні..
ми живемо у нашій свідомості
але обіцяю, обіцяю тобі, любий,
обіцяю що скоро побачимося..
Ми будемо горіти, будемо вбивати,
спалювати ве навкруги нашим коханням
ти головне не бійся, не лякайся, адже все то нас
для тебе, чудовий, для тебе, коханий...
Ти дізнаєшся всю суть життя,
ти навчишся житти і цінувати..
ти прийдеш, а я відпущу
але не надовго, ти ж повернешся, правда?
\"Звичайно\" - скажеш ти у відповідь,
\"Звичайно, кохана\" - повториш, ледь усміхнувшись.
Чому я повірю? Хоча дивно було б підозрювати тебе у брехні..
звичайно повернешся..
Пройде час, в тебе буде інша,
і ти навчиш її цінувати все,
як колись навчила тебе я
ти обіймеш її і скажеш:
\"колись....я, будучи не сам, не зміг утириматись у тої,
що показала всю красу любові..
і я пішов
вона ж, наразі гине..
у лаві полумя думки про мене палить
і проклинає те, що називається коханням...\"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2013
Я думала то був шанс…тішилась, мріяла, була у роздумах. Мало курила, більше читала, навчилася радіти, забула що таке розчарування.. почала усміхатися, виявилось що то не так вже й важко, трохи наївності, і менше жалкування
Та пора вже б і звикнути що дива не буває, принаймні зі мною. Забулася, геть вилетіло з голови, і я знову на землі
Старі стіни, стара музика, давно забруднена кімнати, двері і 5 година ранку. Я відчула що десь недолюбила, і трохи перестаралась а може й недостаралась, тепер це не має жодного значення, ситуація відбулась і на цьому закінчемо.
Стільки раз собі обіцяла, недовіряти людям і знову на тому згоріла. Була у полум’ї неспокою, вини себе само що забулась про свою карму, ненадійну і щораз підводячу. Мене то кидало в жар, то піднімало вгору, з емоціями справитись змогла, та даремно, тре було випустити їх на прогулянку. Під світлі ночі, тихий вітер який би їх пригрів, а потім відпустив додому.
Та було пізно, шанс втрачений. Я вже змирилася, ви б теж після стількох разів навчилися б бути спокійними. Просто осад десь там в середині, поблизу легень і серця залишається, накопичується купа сміття, а це трохи не приємно. Цього відчуття я ще не навчилася позбуватися. Отож ти сидиш, знову нормально куриш, вмовляючи себе що все нормально, а сміття і далі є… розумієте?
Ні? Ну і ладно, навіщо комусь чужі проблеми, справді..
Краще поговорити про мистецтво, але в ньому я не дуже розуміюся, не цікавилась ніколи..про музику? Можна спробувати, це вже ближче для мене…
Та коротше, нікому не потрібна вся ця дурня, нікого не цікавить мій стан, всім все одно.. так влаштований світ, так було прийнято з початку віків, всі звикли жити на цій хвилі.
Та і я пишу це все для себе, щоб не забути, інколи перечитати, згадати і знову собі пообіцяти бути розумнішою. Побачити себе зі сторони, проаналізувати ситуацію, усміхнутися..а через деякий час, знову написати подібну штуку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423698
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.05.2013
Коли людину провідує думка про кінець життя
Вона хоче покинути всіх, і все почати з кінця
Коли думки лякаю, і не відчуваєш біль
Тобі здається що всі проти тебе, а ти сам не свій
Вигадуєш собі нові імена, і небесний образ
Ховаєшся в темряві, бо світло псує настрій
Коли предмети стали ближчі ніж власне серце
Приходиться змінювати життя і шукати щастя
Людина втрачає себе, губиться на дорогах
Тримає в руках ножі, а в середині пусто
Сидить на місці не рухається, пухне
Продає душу сатані, і це безглуздо
Зовнішність та ж сама, трохи схудла
Голова немита, тіло дохле
Людина втратила саму себе, загубила
Сторінки щоденника давно вже пусті
Пропав дар натхнення
Коли людина розуміє що скоро буде щастя
Все навколо нове, і жадає правди
Коли здається що все от-от настане
Прийде час і ти згадаєш минулі свої стани
Це називається періодом само опанування
Тобі добре, ти живий і одна думка гріє
Мрії наростають, інші з тобою радіють
Ситуації не лякають бо все йде за планом
Ховатися немає сенсу, ти людина
І це нормально
Світить висновок, що життя наше залежить від нас
Ми керуємо своїм станом, і керуємось навмання
Можна стверджувати що ми слабкі і німі
Бо хто б міг подумати, що ми можемо натворити
Так багато дурних подій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2013
А що для вас щастя? Можливо сім’я, кохання, успіх чи свобода? Чи може гроші, книги? Друзі, діти, алкоголь? Що підносить вас до неба? Що змушує сміятися, кричати і ридати від радості? Що ви можете відати, щоб отримати його? А головне навіщо?
Чому людина втрачає розум від чогось? Чому ми хочемо того що нам не належить…і чи належить нам взагалі щось? Тим часом хтось хоче щоб ми належали їм..
Чому ці питання виникли в мене саме зараз, я не знаю.. так завжди, наступає момент, коли ти переосмислюєш останні події, вимальовуєш картину минулого і змінюєш майбутнє…і саме дивне, що все це відбувається після отримання мінімального щастя. Цей момент пройшов і тобі стає сумно. Ти намагаєшся відтворити в голові всі дрібниці боячись що на ранок забудеш їх..ти перекручуєш все по-новому і новому кругу і боїшся, що більше такого не повториться..можливо ми і праві, але факт є фактом – щастя пройшло, чекай нового.
Людина вчиться на своїх помилках, а в мене таке відчуття, що ці помилки повторюються не навчаючи мене нічого. В чому проблема – потрібно розбиратися, все аналізувати і робити якісь висновки. Потрібно навчитися виходити за рамки самих себе, розвиватися в тому, в чому ми сильні, і пробувати те, що для нас нове. Потрібно доводити себе до кінцевої кондиції. Ось в цьому щастя. Знову сумно.
Хочу писати. Викласти свої думки, передати відчуття, показати сльози. Але нічого не виходить. Це важко, чорт візьми, це занадто важко. Хто казав що викладати на папері себе – це легко, ЩО НЕ ТАК?
Я не знаю з чого почати і як щось пояснити. Все є, і водночас немає нічого. Є я і мене нема. Є вони, але і їх нема. Є ми, але ми не ми, якщо нас немає.
Реальність полягає в тому, що ми творимо все самі – і себе, і події і щастя теж. Але не кожен в змозі контролювати цей процес. Підноситись до неба, здобувати адреналін і ейфорію, насолоджуватися всім – це ще треба вміти. Можливо податися в якусь релігію? Чи політику? Хто зна..
Важко.. сьогодні була 991 п’ятниця в моєму житті, остання п’ятниця мого вісімнадцятиріччя, остання п’ятниця першого тижня квітня дві тисячі тринадцятого року. Вона була гарна. Була сонячна і дощова. Алкогольна і наповнена вечірньою кавою. Була багата на розмови ні про що. Вона дала свій результат – роздуми. Вона була щаслива.
Знаш, я теж хочу бути щасливою. Хочу цінувати кожен прожитий момент, навіть банальний. Хочу посміхатися людям що мене оточують, не зважаючи на мій настрій. Розуміти їх. Хочу робити те, що мене цікавить. Порушувати правила гри і не боятися наслідків. Радіти дощу, холоду. Розмовляти з тими, хто мене підтримає і відштовхне. Дійти до розуміння самої себе і своїх вимог. Втілити в життя потреби. Я хочу володіти подіями мого життя. Я хочу робити когось щасливим. Я хочу бути щасливою... я хочу…
Не знаю чи варто щось продовжувати, чи просто закінчити це все на нічому? Лягти спати, а зранку прокинувшись згадати все і заплакати. Мовчати, закритися у собі і думати, думати й думати... Я не знаю.
Але час покаже. Змінимось ми, і зміняться події, погляди і вчинки. Все буде чорно-білим, але зараз я хочу насолоджуватися кольоровим.
Сьогодні був гарний день, навіть дощ його не зіпсував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416056
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.04.2013
Давно не було так холодно
Ти відчуваєш що тебе оточують різні люди
Люди які з тобою,але яким ти не потрібен
Ти як масовка, вторинний елемент їхнього життя
Що знаходиться поряд, але не є життєво необхідним
Тобі від цього ніби і не гірше, але відчуваєш якусь пустоту
Вже давно не було гарних моментів
Всі ті ж ранкові підйоми о 6й ранку
Все та ж кава і наперед відомий хід дня
Ти намагаєшся шукати когось в натовпі
Але як виявилось не можеш знайти навіть себе самого
Ти загубився в сотні різних облич
Вже давно не було так байдуже
До зроблених дій і поставлених цілей зарання
Все здається таким нестерпним
А вони все більше підкидають жару
Ніби не помічають цієї втоми від усього
І тобі знову не повезло зламати систему старого міста
Вже давно не було так важко
Ми перебільшуємо звичайно ж свої проблеми а іноді і втрати
Але вони щасливі, а ти чомусь «як завжди»
Не звикати до нової дилеми зруйнованих низів
Що творять твоє життя навіть без розуміння цього
Все як завжди, все як колись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412387
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 25.03.2013
в житті ми робимо безліч ходів
одні йдуть зАвжди наліво, інші в підземний перехід
не варто жаліти за свій невірний хід
бо зАвжди знайдеться причина яка створить ваш наступний хід
одного дня ми йдемо із дому
шукаємо свободи, нових вражень, нових знайомих
покидаємо усіх і знайомі стіни
не замислюючись над тим, що найкраще - все ж поруч
переживаємо нові відчуття
їх багато, сумні вони й інколи найкращі на світі
кидаємо людей на землі
не визнавши своєї вини за скоєні вчинки
тратимо гроші щодня
не усвідомивши що щастя далеко не в них
губимось серед натовпу
люди не помічають рідних їм людей
сьогодні я усвідомила суть
можливо не надовго і зовсім то й не та є суть
сьогодні я сказала все
тій людині яка дала мені життя і зрозуміла мене
думки наповнюють мізки
але не в силі висловити навіть пів тиску
хочу писати думки
виходять лиш якісь слова і то не завждИ
мені лише вісімнадцять
а я вже задумуюсь про своє майбутнє
хочу чогось дізнатись
та не можу дійти навіть до закінчення думки
колись я писала часто
тепер кажу що не мою часу, навчання, важко
останнім часом багато брЕшу
про свої справи, що все нормально в мене
хочу змінити все
та без власних сил наврядче щось вийде
кажуть що це осінь
та навіщо все спирати на час вікової категорії
завтра новий день
і будуть нові думки, нове життя, і старі шузи
я посміхнусь комусь
можливо сподобається погода, а може згадаю сьогоднішній запис
в житті ми робимо безліч ходів
одні йдуть завжди наліво, інші в підземний перехід
не варто жаліти за свій невірний хід
бо завжди знайдеться причина яка створить ваш наступний хід
́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374691
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.11.2012
вперше коли ми зустрілися здавалося що це сон випадок що увірвався в моє життя і покинув мене одразу ж.... і з віддаленням цієї миті почуття посилювалося. так і було
так і жила, так і мріяла. так і буде
хтось хоче-хтось отримує, ти один із тих, що отримує. а я боюся. я боюся тебе, себе, життя, смерть, розчарування, кохання вірності, смаку.. це хвороба.
це думки хворої людини, що втратила себе і надію, погляду не існує, в історії "нас" немає
чому не можна зупинитися і забути про те інше..?
знайди мене
ти усміхався.. то було щиро, як ніколи, справді. ти біля мене. ти зі мною. а далі тебе нема... нема вже довгий час і стількии ж не буде. знаю.
сон залишився економним, хоча це була реальність
на дворі похолодало осінь же..
я проводжу дні на навчанні, гуляючи, в роздумах.
умнічка-так, памятаю
ти неймовірний. ти не мій. ти не зі мною, не нам дано все.
ми чужі
ти вільний
а я завжди своя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295226
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.11.2011
кавярня. стіни вдавлюють морок, а серце планує жити
атмосфера стародавнього світу, трохи пітьми, і багато світла
світла з душі, старих спогадів про минулі провали
дивні тривоги, на вустах слова «будь ласка, дві кави»
тепло що охопить руки, пройде по жилах тіла,
завяже вузлом і тричі заставить відчути болість
нас приймуть за ще одну пару, що згодом зібється з дороги
та ми насправді, не скажемо що тільки-но знайшли вихід з кімнаті для когось
якась жінка сидітиме за сусіднім столиком,
за чашкою міцної кави з таємним присмаком мяти читатиме книгу
про загублених людей на остові, про сучасних підлітків і смакуватиме далі
вона виявиться вдовою, вдоваю старого мерця… кінець..
мине година,друга-ми розмовлятимемо ні про що
так байки не більше,можливо навіть менше ніж потрібно
але це не завадить нам зрозуміти життя
що здавалось раніше таким далеким, недосяжним квитком в небуття
тиша..
вимкнуться ліхтарі, і ми опинились на дворі
дощ, сніг, заметіль - ні, нічого цього не буде
лишень два замерзлих тіла, вулиця, трійка машин і запізня година
так виявиться що хтось із них, із верхніх істот, на нас зупинились..
попереду ніч, як темна мотузка охопить, задушить, завиє, збентежить
не дасть часу подумати, вирішити як вчинити далі
що зробити? яким чином? і чи потрібно взагалі діяти
а ти просто візьмеш за руку, без зайвих розмов, то буде вперше..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278931
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.09.2011
кав’ярня. чотири напівтемних стіни
близько десяти розкиданих столиків
і сотні таємних розмов
ось так розпочнеться наша історія..
це буде осінь.
щось середнє між вереснем і жовтнем,
а можливо пізня осінь,
але точно знаю - це буде та сама осінь.
насправді, не знаю як ми познайомимось
чи це буде у центральному парку,
чи ми будемо вже знайомі? – не важливо,
нехай це буде несподіванкою для нас з тобою, а далі спогад..
кожен розповість свою історію:
як він потрапив сюди,
як любить осінь, цю не зрозумілу осінь
що змахує часом на пил,
і хоче змінити життя, та тільки не знає -
не вистачаю йому – когось чи сил?
і, напевно, саме тоді в голові промайне думка:
«блін, а ми таки схожі»,
і кожен з нас це відчує водночас..
та це буде хибна думка, бо насправді ми дві протилежності,
як протилежно існують клеми у різній фазі –
так і ми,
але, напевно, саме це буде тримати нас надалі разом..
я буду одягнена в джинси і довгий світер
і ледь закручене волосся буде тріпатись в урізнобіч
а ти..ти будеш поруч в старих кедах, джинсах
а поверх футболки натягнуте щось схоже на кофту.
здійметься сильний вітер,
я подивлюся на тебе і зрозумію, що не хочу нічого втрачати
а ти просто скажеш : «Ходімо на каву»
ти зрозумієш..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276687
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.08.2011
насичені дні, божеволіють ночі
вже є недоречним закинутись, боже
пройшовши стежками, зустрівши свободу
чомусь розумієш - що це все пригода.
не так подивившись і погляд зустрівся
і враз ти в полоні ось так опинився,
ніхто не дізнається як то творилось
але досить знати що так судилось...
проходять роки-розбігаються люди
шукають причини і губляться всюди
та ми ж не такі, ми шалено щасливі
міняємо світ і вперед біжи́мо...
колись пролунають останні акорди
на цьому закінчимо наші розмови
до зустрічі, згодом, в наступному році
шукаю я стежку і нову свободу!
насичені дні, божеволіють ночі
вже є недоречним закинутись, боже
пройшовши стежками, зустрівши свободу
чомусь розумієш - що це все пригода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264188
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.06.2011
спустошиними стежками дороги у пекло
розвінчені жалел ставали у ряд
на запис до лікаря прийом назначали
недоживши до ночі;
квиток до зупинки - і дію втрачає
самостійними снами у зімятик простинею ночах
тримаються погляду віддалених грою, туман
симетрія долі якої не було нема і не буде
стратегія війн, не ховайтесь, ви певно наступні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256345
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2011
різке спотворення особистого світу
вихід моралі за межі
спад теплоти людського тіла
це ніби відбитки пальців
заражена кровю кров остигає
підвищення власних думок
шматок протилежного-і це убиває
притихли чужі голоси з раю
склеєна фігура глобусу-марна
звук в голові моїй
систематичне гортання книги
у пошуках власних історій життя
підтвердження надійного тіла існує
спробуй на дотик
провалення буде - не боляче
скоро відчую, скоро спробую
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252359
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2011
вона завжди не сама і це досить добре
Вона не любить життя, хоча інколи їй то потрібно
Зустрівши його все ж щось змінилось на краще
Ті самі люди, але думки все ж стали про щастя
Зявилась надія на щось, типу прекрасне
Він теж відчував піднесення і зрозумів все вчасно
Намагався не втратити її, тримався за кожне слово
Це безперечно була - ініціатива самого бога
За надто короткий період земля зійшлась з небом
Хоч відстань була значна, але так було треба
Потрібно було всі ці роки почекати
Щоб взамін отримати один одного вартих
Вона любила своїх друзів, хоч він їх не знав
Так само як і вона не знає його
Не стерпно її чомусь до всіх ревнував
Вона на то усміхалась, а в середИні жила
Ніхто не потрібен їм, крім них самих
Хіба ще хвилини на лайфові, д*дько
І то було весело спостерігати за них
Досить щасливих і трохи дурних!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2011
темрява та ніч-подих твій то день
захопила світ, та не знайшла себе
справжньої та суті: хто я? що я? де?
зрозуміла єдина - причина в мені є
я не та що хочуть бачити в мені
що карбує кожен в своїй голові
ніби всі вже звикли до таких подій
можливо і я, з ярликом "не свій"
звикнувши бачити образу в очах
ніхто не здогадується що кров на його руках
звикнувши казати "щось тут не так"
не знаючі насправді як то теє "так"
прорахувавши пророцтва що саме і як?
вважається честю підняти свій лад
створити єдину державну стіну
і битись за нею з ворогом в бою
критично сміятись над власним гімном
що хтось натворив в межах наших тривог
розгрібають все обрані, тобто народ
угинаючи голови від сорому вищих думок
змішала все що можна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2011
все втрачено було до того
як зрозуміла я допущені помилки мною
як розірвалися останні ті слова
а марні мрії дужче мали тіло
все знищила та впевненість гірка
що віщувала подвиги такі великі
хотілось правди, правди і життя
а виявилось, що то все даремно
клялась собі, що буду сильна далі
що жодна тінь не спинить на шляху
і крок назад необережно допускала
хоч і сама не признавала це собі
все далі лився час у нашій краві
і не важливо де ти є,
і що зі мною
можливо вже помер,
а я залишилась чужою
були періоди в житті, коли було занадто болю
достатньо того що було колись
і не важливо, що втрачала все і всіх
сама призводила до того ходу дій
сама пішла... надіюсь більш не повернусь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239935
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.02.2011
залишились ми, без права на майбутнє
втратили усе, і стало досить нудно
загубились в думках, у власному безсилі
безтурботне життя і те, нас залишило
ми не вірили їм і не було причини
захотілось піти, і хто тепер з нас винен?
соціалки, кохання, втрата чи вірність
ми вибирали самі без виправдання і зусилля
сумно бачити те, чого не бажаєш
хоча самим виправити щось сили не маєм
поспішаючи губимо весь відлік часу
достатньо було б зупини стан і побачить:
- не надійних людей, хоча справді щирих
- обманутих звірів, що все отримали
- диктаторів часом, що людством керують
- простих наркоманів, які все гатують
неправда у тім, що ми надто сильні
насправді це так, коли ближніх притиснем
помішані на дурних стереотипах часу
не надійні до жахів, ну тобто ми зайві
ніхто не приходить додому без діла
в усіх на меті, все ж є якісь цілі
підтримати статус, чи шлунок проклятий
доставити їжу і випивку й сажу
прикро це чути, а ще прикріше відчувати,
що ти один із вас, такий же пихатий
цей світ змінить всіх і ніхто не підвладний,
єдиний вихід не народжуватись у цім безладі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2011
памятай мене, коли серце залишить
коли стоятимеш не краю прірви
але раптом захочеться жити
коли втратиш свідомість
а простору буде мало
не відпускай мене..
памятай мене, коли насправді вже буде пізно
коли несправність буденних днів
буде доводити до сказу
коли клема замкнеться
і струм припинеться
запитай себе, чи саме цього хотілося?
памятай мене, коли всяткуватимеш дні народження
сумуватимеш наодинці
чи вбиватимеш свою фобію
коли солодкими ночами
під зоряним небом
блукатимеш вулицями забутого мною міста..
памятай мене, не важливо де і як
залишаючи щось по заду
на шляху що веде вперед
але ми не такі
серце рветься на волю
коли тіло переповнене страхом і болем..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2011
справжнє, без жодного фальшу і помилки.. воно бачить тебе коли ти ідеш вулицями міста, чи просто дивишся у вікно..
воно відчуває тебе, коли ти шукаєш зорі чи знаходишся на даху багатоповерхівки. воно знає, що потрібно саме тобі - воно вірить
ніщо не можна приховати, все буде відомо, все, а йому першому
коли ти лежиш на землі, а вітер лоскоче твоє обличчя, коли залізши під стару ковдру минулого століття ти грієш руки об гарячу чашку гіркої кави, чи просто все відбувається зимою, весною, влітку, а потім восении
під дощем і снігом, під сонцем і вітром, на кораблі чи в літаку, в будинку чи на дворі, на заході чи сході - безмежний край, - це є небо..
це є життя
це є ти і я
це мрії
спогади
зрада
єдині для всіх
подумай над цим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233116
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.01.2011
колись я ходила довгими дорогами
і роздумувала над своїми вчинками
було безліч варіантів покінчити з долею
але потім дійшла висновку, і позбулася віри
думки прокручувалися в голові одні і ті ж
іноді вони лякали, та згодом втратився рахунок
вже не так важлива була ціль на меті
достатньо було вигадати інших героїв
ні про що не жалкуючи я пішла далі
крізь терени страхів і зневажливих поглядів
це було не приємно, але згодом звикаєш
у собі топиш спогади, ненависть вбиваєш
позбувшись обов’язків - жити стає легше
менше проблем, менші втрати
зберігаються нервові клітини-а це вже цікаво
ні, не з точки зору медицини, а так, особисто для себе
присвячуєш все собі, все до єдиної краплі
твоя особистість з ніг до голови стає ла*ном
але в принципі тобі вже начхати
що і було на меті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2011
сповідалаль у снах
перечитувала книги
сміялась в думках
перечила світу
самостійно жила
періодично вмирала
смакувала кавою
пила без вагання
кидалась в обійми
інколи ображалась
кричала на себе
комусь заважала
не знала де світло
ставила якісь питання
їх було значно більше
ніж відповідей і зізнання
неприємностям лякалась
любила коли все йшло по плану
дещо все ж розслабляло
іншими словами-вона кайфувала
кайфувала під Led Zeppelin
пацифістів любила
от що ненавиділа, то це мило
всю ту банальщину що ліпили
хотіла їздити авто-стопом
чекаючи потяга Львів-Тернопіль
хоч сама була навіть не звідти
навіщо ж це було писати у вісті?
Львів-то її мрія
Тернопіль всього лише рима..
так-так, усяке буває
не виключення навіть те, що зникає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2010
відносячись до того типу людей
що завжди звикають до когось
Я спробувала змінити свій власний світ
та дійшла лише до чиїхось кордонів
намагаючись уникнути теми кохання
у своїх ненаписаних творах
я таємно молилась щоночі тобі
заганяючи це бажання на голод..
в не спроможності залишити алкогольні дні
що благали живитися ними
я боялась зізнатися сама собі
що давно уже втратила статус людини
а коли почала ненавидіти світ
проклинаючи все і всіх
в нікотиновій залежності проводила дні
що призводило до викачки сил
боючись тих моментів слабкості
що приходять в не витримці нервів
я руйную в собі особистість
і від цього стає нестерпно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2010
Баби, суки, трансвестити,
Ті що ходять в день, одягнуті як діти
Що цілують землю тільки-но ступивши
І проводять часом дії нам не звичні
Затягнули у бентежні павутини часу
Засунули у яму і назвали – даром
Що прийшов ні звідки і ніким не званий
Що послужить їм як раб у засланні
Тихесенько спалять, душу злукавлять
Мізками нашими гостей привітають
Розкажуть як жити і як силу мати
Вогонь добувати, а потім покажуть:
Як гратись з життям коли смерті чекаєш
Сміятись тоді, коли жахи лякають
Навчать не боятись нічого, крім себе
Не вірити в бога, ні в кого…не треба
Всі будуть здивовані, і трішки шоковані
Та згодом підтримають блядьську теорію
Що зрадники, себто повії-падлюки
Врятують свої ніженьки від пекельної муки…
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2010
Спалені душі мертвих,
говорячи про дух святих,
знаходяться десь там, між нами
не розуміючи втіх та біль..
не знаючи непокори,
що призводить до втрати думок-
вони губляться, межи пороху
заганяючи себе в кут!
Де цілуються пари закохані
і вмирають незаймані вірою
Там проллються: кров спогадів
І невинністю втрачені голови..
Загадавши, на пам'ять бажання
Що крутилось в чужій голові
Подається сигнал на мотузочці
Що плететься в підвалі чиїмсь
де проходили страти зрадників
і ніхто не вертався живим
прокидаючись нічкою темною
охопившись руками мов змій…
P. S. "закриті долонями очі
манила до себе біда
умиті свяченими водами
призводили до гріха…." ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2010
атмосфера не спадає,
біль проходить крізь туман,
сльози на очах - все тане
і залишається обман ...
обман лиш твій
і лиш для тебе,
секунди в вічність,
і ти - НІХТО,
ти недосяжна цьому світу
тебе цікавить не воно..
безглуздий намір підкоритись,
благати і над ним молитись,
життя віддати за хвилину -
блаженства, щастя і куріння..
звичайні будні все-тижневі
звичайні друзі - все ж миттєві
не зрозуміле відчуття
і боязнь спокою - сама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2010
забути, віддати,
покласти й забрати,
не серцем, а тілом,
не душу, а сон...
відчути ненависть,
закритися в собі,
дарувати відчай,
а брати тепло..
заснути на віки,
а може на вечір,
побачити сонце,
забрати його..
тримати при собі,
вивчати дослівно,
а далі по-кругу,
а далі все знов..
забери мою душу-візьми все що хочеш,
я повністю вільна, я просто живу..
дивись, не впади на досягненні свого,
я ж підкорю твоє тіло собі..
згадати-злетіти,
забути-упасти,
обличчям донизу,
чистим крилом..
брудними руками,
хворими думками,
забитись до смерті,
сміятись крізь біль..
фактично твоєю,
залишена в міру,
спотворена часом,
та вирвуся я..
знущань не забуду,
не бійся, я буду-
мстити по волі,
ножем та без крові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227904
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 11.12.2010
без розмов і дискусій
без правил на вибір
із щастям у серці
і мрією в небі.
між простором в часі
і віссю земною
за правдою думки
і вибором волі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010
ми всі знаходимось під впливом дивних відчуттів…відчуття кохання, втоми, ненависті, сумнівів, втіхи, чи бажання чогось...не ми підкорюємо їх, це вони-підкорюють нас..вони тримають контроль над нами, коли ми спимо чи цілуємо коханих людей, їдемо у трамваї чи сидимо на навчанні, тримаємось за руки і просто їмо…все це не має жодного значення, не важливо навіть те, хто ми є..до всіх всі рівні…це ніби дві паралельні прямі…
так яке ж відчуття охоплю вас??? Особисто я в стані незрозумілості і, можливо, трохи відчаю..не знаючи причину цьому, я просто продовжую жити і після багатьох спроб дізнатися суть, я покінчила з цією справою ..але я дізналася єдине, що відчуває кожен…
ми можемо заперечувати цей факт і казати що ми такі всі «бєсчувствєнниє сукі», але ж чуваки, будьмо реалістами!! Навіть зараз, читаючи це, ви виявляєте відчуття огиди чи незадоволення..проблема лише в тому, що інколи ці відчуття «не хочуть» себе показувати…сховавшись десь там, глибоко, вони очікують моменту свого виходу, так звану кульмінацію програми…що в даний момент відчуваємо ми??? Напевно якусь пустоту, втрату чогось, ніби і не значного, але досить важливого..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227625
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.12.2010
що робити, коли сонце твоє загасили,
коли ти розумієш, що ти впав та піднятися вже не в силі?
що робити, коли дня зовсім не стало,
коли ніч намагається жити двома життями?
що робити, коли всі майже повмирали,
коли лише дитина насправді є щаслива?
ми створили це життя і нам же руйнувати,
так важко вижити тоді, коли є все в порядку!
мрії вбиті назавжди,
реальність знищена повсюди
забиті вікна навкруги і подих змішаний із димом..
в очах зневіра,
а в серці зрада
руками б'єшся,
та все на марно..
і тіло збитеє до крові
додолу падає повільно..
що робити, коли всі відвернулись,
коли правди у світі уже не існує?
що робити, коли дощ не рятує,
коли все так і мовчить, терпить і молить..?
що робити, коли все розумієш,
коли серце благає, а ти шаленієш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2010
а мені б десь крила взяти,
і на Захід полетіти,
і про все життя забути
існувати, просто бути...
бути кимось поміж вам,
бути мрією чиєюсь,
просто так, щоб цінували
за життя що дарували.
але вам не зрозуміти,
ваші мрії вже згоріли,
втратили останні тіні
і до скону жевріти..
а мені б ще трохи волі,
і можливості літати-
залишила б все на світі
і чекала б до світанку..
а коли прийде нагода,
розповім про всі негоди,
про самотність і свободу,
що нема - того не буде..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226068
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.12.2010
зачинені двері, відкрите вікно
все що будували-згоріло давно
таємне прощання, зворотні листи
ніщо не вернеться-горіли б ви всі..
я буду горіти і вас прокляну
мене ж ви жадали - та страх ваш всьому
ви зморені голодом спіймані часом
ви знищили світ цей, ви просто невдахи
без імені народженні, без жалю поховані
мертвими душами прилюдно згодовані
під масками сховані, а тілом знеболені
між смертю й життям навіки приковані
любов не затроне, ненависть охопить
ваші серця , розірве й спотворить
синдромом хворі, анонімно вбиті
замкнуті в собі чи просто забуті
розірване тіло, залито все кров'ю
ставайте навколішки - моліться на волю..
зневажити...забити...прикути ..й убити..
ви світ зруйнували, нам нема де більше жити
на вашій кармі, на вашім обличчі,
сліди від рани, і шраму не буде
вам все простили - вашу провину
а нам встановили - наше життя підкорили
за ваші провини..
наші страждання..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226049
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 02.12.2010
коли ти сидиш і думаєш про щось, що підсиль зрозуміти тільки твоїм мізкам; коли ти біжиш, а все стоїть на місці, чи навпаки - іде деградація суспільства...десь випускають нові марки автомобілів, які насправді, не дуже то і відрізняються від наших "жигулів" (гадаю ви знаєте, про що я)...
тим часом, люди витрачають тоннами свої паперові причини щастя, щоб отримати отруту задоволення...дивно, чи не так?
нам не вистачає часу озирнутися навколо, побачити, що відбувається серед нас, відчути це.. я майже впевнена в тому, що ви не чули, як другу ніч поспіль вітер розпинає свої руки і намагається в обіймах задушити все на своєму шляху, злий гул і цокотіння шибок ти скла (примітка: ви багато втратили, якщо у вас метало-пластикові вікна)..
а ви знаєте, що коли ми спимо - ночами проходять жахливі зливи чи падає сніг, а інколи - вони поєднуються...? і усвідомлюємо це, лише прокинувшись зранку, коли ще зовсім не адаптовані до цього світу очі, дивляться у вікно, і бачать мокрі дахи будинків, калюжі...чи то все просто біле і лише де-не-де залишились сліди тварин та людей, які прокинулись раніше нас...а можливо вони і зовсім не спали!?
ми витрачаємо божевільні ночі життя на різні дурниці, такі як: телебачення, їжа, дискотеки...(примітка: хотілося б прив'язати сюди ще соціальні мережі, книги та алкоголь, але вибачте, тут вже і я з грішила..)
ми втрачаємо смак ночі, а якісь придурки й досі вважають, що він у коханні двох тіл..смішні...
губимось на темних перехрестях, де з усіх ліхтарів - горить лише один, і той має збій у системі..і, здається, дожив свій термін придатності багато років тому, коли ще наші батьки чинили дурощі по-молодості...а потім, з'явились ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225822
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2010
Коли серце покличе - піду за тобою,
Коли сонце догасне - залишусь собою.
Коли зорі розкажуть, як далі жити,
Тоді скажу тобі, що любила...
Якщо ти пробачиш - небо засяє,
Якщо не простиш - земля запалає.
Якщо відірвеш мене від себе,
То далі буду, вчитись, жити без тебе..
Коли настане ніч - прийду у твій сон,
Коли ти прокинешся - я вже не та...
Коли думки стануть лиш про одне,
Тоді скажу: "Я кохаю тебе"...
Ніщо не відоме і ми це знаєм,
Ніщо не є вічним, а ми писали:
"Твоє вже моє, моє ж стало твоїм,
Ти є у мені, і цього досить..."
Якщо годинник зупиниться - час наш прийшов,
Якщо тиша сподобалась - ми вже ніхто..
Любили, кохали, та що з того?
Нічого не взяли, ми просто ніхто...
Коли місяць заплаче - я це почую,
Коли ти спитаєш його - промовчу я..
Коли кров потече по теплому тілу,
Тоді я забуду про тебе навіки...
Недоступний зв'язок і ти замовкаєш,
Так важко збагнути, що все я втрачаю.
Не варто було все так залишати,
Та щось змінити вже сили немає...
Відчути тишу, твій дотик на собі,
Закрити очі і ринути в спокій..
Залишити мить цю у пам'яті своїй
І просто плакати, тримаючись болю....
Ніщо не відоме і ми це знаєм,
Ніщо не є вічним, а ми писали:
"Твоє вже моє, моє ж стало твоїм,
Ти є у мені, і цього досить..."
́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225807
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.12.2010