| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
Згірклий ром осені
П’янить жовтогарячий листопад.
І спогади життя вже скошені,
Пора творить нове на новий лад.
Дощі, вітри – так сумно. Ну то й що ж?
Адже весна, підступниця ще та,
Чадивши димом шалості пекучим,
Хіба не ошукала нас, злочинниця, Юда́
Якщо вже довіряти, то лиш осені.
Вона не та, що сліпить і дурманить.
Її краса, що смутком припорошена,
Щиріша, зима ж так поряд лихоманить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011
Ти зустрічаєш поглядом чорних окулярів,
Та світ не знає ні думок твоїх, ні чарів,
Між вами надтонка стіна із пластику,
Тонка й глуха, яка у вухах барабанить басом.
Не перечитана і не досліджена,
У стінах чотирьох своїх уміщена.
Чекаєш дива, казочки складаєш.
Але життя іде, життя тебе ламає.
Щодня несеш свою ти оборону,
Немов тіару, що лиш мечем беруть в облогу.
Однак корона може потускніти,
Немов фальшивка зроблена з лахміття.
Відкинь свої ти забобони схиблені,
І викинь окуляри врешті «здимлені».
Пора вже за оправу свою виходити,
Бо в світло денне ще рано меркнути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
Ти тінь в руїнах,
Що несеш їх вперто.
Тобі не личить жаль і честь.
Ти шантажист і підлий вибрик,
Що їх не б’є кинджала жесть.
Ти замордовуєш таланти
І совість топиш у вині.
Ти вражий, з досвідом набутий зрадник,
Що скинеш навіть з висоти.
Не згинеш навіть ти із плоттю,
Хоч як травитимеш в собі.
Живеш ти в велетах сталевих,
Не гребуєш і падаллю в низах.
Занурений у мороки душевні,
Тече по жилах імпульсивний страх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011
Сирне, сирне сонце – відламай шматок,
З вранішніх туманів – от в стакані сок!
Ось рожеві бризки – як холодний лід.
А розталий місяць – довгожданий плід.
Зійшло сирне сонце, та мораль одна –
Як голодний шлунок – голова пуста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Замалюй кольорами
Пустку, що в душі.
Ти прохаєш далі
«Спокій залишіть..».
Неможливо бути
Вічністю в очах.
Але я не прошу,
Та й не хочу так.
Може треба більше
Прагнути й нести?!
Вічність – то коротка,
Ефемерні й ми.
Нанеси на обрій
Світла і тепла.
Намалюй, придумай!
Іншого ж нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2011
Чеканна фраза.
І залізо тиші.
Сталеві нерви.
Спокій у душі.
Камінні стіни
Виставлю перед собою.
Так легше жити.
З вежі висоти.
Сухі слова.
Терпіння десь пульсує.
Ти не чекай.
Вистави тут не буде.
І це не втома.
Це вже стиль життя.
Замурувати
Свій темперамент.
Так, що дощі
Не змиють цей make-up.
І не проси…
Заколисати.
Вже вечір йде.
І вже пора мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2011
Ти з’їв вершки Її дитинних мрій.
І губи в тебе ще липкі злочинно.
І у любовних рим у тебе вже застій.
Пора проводити план «Б» напевно.
Ти виливаєш пахощі недорогого лейблу
І мило дивишся блакитним озером очей..
У вушко муркотиш: «Облиш це, baby»…
«Я ж вільний кіт, що любить смак ночей»…
Заламіновані акторські фрази, трюки,
Немов жилети, що у сильний шторм
Рятують так надійно лиш в години смути,
Ти вибудовуєш на оборону знов.
Але ти стер вже механізм заведений.
Ти вичерпав запас красивих слів.
І не охайно бруд весь твій заплетений.
Бо навіть не роман це з Казанови снів.
Та і вона вже не маленька дівчинка.
Рожеві окуляри носить лиш для прикриття.
І ти не ідеально виписана іпостась-картинка.
Скоріше проміжний пункт того забуття.
У неї розцвітуть на пальцях вишні.
А мрії стануть ціллю в небесах.
Вершки розтали, та вони суєтні, грішні.
Бо суть живе у Ній самій, як синій птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2011
Закорковані почуття -
йди і виплесни!!
Намальовані мрії
сховай д́о весни!
Німувати не треба
До осені!
Бо сніги до зими -
Не запрошені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011
Легкий укол.
Не помічаєш…
Це ще не біль
І ти це знаєш.
Поки все добре.
Так лиш здається?
Байдужий вигляд.
А це минеться?
Ти не гориш.
Побарабану…
Чому ж в душі
Огидна рана?
Огидна пропасть.
Ти між життями.
А, ти ще зрадник?
Най б’ють ногами!
Най ріжуть нерви..
Нехай палаю..
Ти зрадив Серце..
А тіло – марне…
Тобі болить?
Це лиш початок.
Це божевілля
Твій знищить ранок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2011
Затинається слово, хитруючи з пером.
Заговорює фрази, затуманює задум.
Залопоче ніжно незнайомою фразою.
І виходить у тебе реченнєвий опіум.
Застромить у серце незбагненний напій.
Закодує смисли у твоїй голові.
Заронить прагнення бути іншим.
Тепер ти не будеш жити в стороні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2011
Поговори зі мною!
Можливо стане легше.
Я зраджена весною.
Коли прийшла вже осінь…
Поговори! Будь ласка…
Я стомлююсь чекати…
Тобі не личить маска..
Май силу бути щирим…
Поговори, я прошу!
А я шукаю весни,
Хоча у серці спершу
Пережила вже осінь…:((
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2011
Переплутай мої рими.
І знайди мій код.
Як душа одна, незрима.
Так і я без нот.
Змусь мене позабувати,
Що іще хтось є.
Я лиш хочу відчувати
В серці лиш тебе.
Засвіти на небі зорі.
Знівелюй слова!
В світі безліч ще просторів
Там де нас нема.
Переплутай мої рими.
І знайди мій код.
Хоч любов поки незрима,
Хоч не вивчив нот…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2011
Перепрошуєм.
Без запрошення.
Не чекали таких почуттів?
І не дивно.
Бо подорослішати
Ти ще зовсім
І не хотів.
Проклинаєш нас?
Що ж, це не перша з почутих образ.
Можеш плакати чи вдаватися
До лайливих, облудливих слів.
Можеш випити,
Чи втікти кудись.
Та не легко все ж з нами прощатися.
Заспокоїшся.
Переборешся.
Передумаєш, що воно й як.
Так, любов і ненависть,
Ми ходимо
Нерозділені людством ніяк.
Ти приймеш усе.
Пересвідчишся.
Що те серце
Той зрадник іще.
Перепрошуєм.
Без запрошення.
Бо інакше не можна проте. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2011
Загадай бажання.
І винь його з серця.
Покинь на дорозі.
І тікай щодуху.
Бо станеш рабом його.
Це як рана від скельця.
Не лелій його надто.
Відаляйся потроху.
Не чекай спасіння.
Не прийде одразу.
Поки сам не вип’єш,
Не знайдеш дороги.
Не питай де легше.
Це ще не відраза.
Лише бій відвертий!
Лише до знемоги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2011
Відпусти мою руку,
Не бійся,
Не втечу поміж зорі від тебе.
Не проси мене поки: «Залишся!».
В самоті перебути я хочу.
Зазирнути в середину себе,
І пізнати усе до останку.
Я вилущую біль помаленьку.
Це його, не моя забаганка,
Це ж його струна рветься.
Це ж його шалена швидкість,
Не лишає тобі місця,
Це ж його примхлива вдача,
Затопила мене по вінця,
Затопила мою волю.
Я вилущую біль по краплі,
Я знайомлюсь з його обличчям.
Чи він ворог мій? Можливо.
Він привів за собою відчай.
Він проник у мою думку.
Він шукає собі самовираз,
Як шукав його на полотнах.
Ти вже бачив його у музеях,
Що ховають в собі його запах..
Він закутий тепер у шедеврах.
Познайомся тепер особисто.
Привітай же його як друга.
Він моя нероздільна ємність,
У якій надвисока напруга.
Що ж, вітаю в моєму клубі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2011
Така собі любов.
Таке собі життя.
Іде, проходить повз.
Без щему, каяття.
Нащо дурні слова
Без сенсу, глибини?
Їх вишматувать треба
Із серця сивини.
Я дивлюся кіно,
Всі ролі граю я.
Поганий режисер.
Погана моя гра.
Тому покину зал,
І піду навмання,
Не хочу я таких
Любові і життя.
Піду почищу диск
Старих задач-програм,
Усе покину тут,
Лиш душу не продам.
Ніде, ніяк, нічого.
Я щось нове й легке.
Я стерла собі пам’ять.
Я світ новий в 3D.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011
Я запрошу тебе на побачення,
Мій фантом, моя мрія, мій сум.
Твоє ім’я немає ніякого значення.
Просто так добре нам тут.
Я почну говорити невимушено
Ні про що, просто так, навмання.
А ти пий вино розморено
І не питай мене ні про що.
Я запрошу тебе послухати,
Ритми блюзу, легкі і вогкі.
Я дозволю зорям поплутати,
Мою долю з твоєю на мить.
Я дозволю собі загубитися
Навпроти в очах сірих твоїх.
І момент – серце зупиниться.
Але далі не втримуй його.
А тепер поспішаю до виходу,
Не проси залишитись ще.
Не чекай. Мене не запрошено.
На твоє п’янке рандеву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2011
Ти сниш блакиттю
І граєшся вітром.
Ти молишся сонцю,
Стрічаєш ранком.
Ти в вечір тікаєш,
Шукаєш роси.
Зірки рахуєш,
І чешеш коси.
У світлім сяйві
До мене приходиш.
Ти водиш за ніс,
Казки приносиш.
Ти біль і радість,
Ти сліз ненависть.
Моя наївність,
Недосконалість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2011
Забути. Не знати.
Навпомацки жити.
Молитись, благати.
Весь світ полюбити.
Весніти. Рясніти.
Летіти й сміятись.
А потім раптово
У прірву зірватись.
Не жити. Ридати.
Весь світ проклинати.
В ненависті з люттю
В словах розписатись.
Жевріти. Молити.
Благати. І спати.
Робити наосліп.
І в снах не літати.
Пробачити. Стати.
І знов забувати.
А потім прозріти.
Прокинутись раптом.
Відчути. Збагнути.
Побачить світанок.
Злетіти. Розкритись.
Життя наздогнати.
Молитись. Кохати.
Любити. Мовчати.
Обіймами всі
Слова заміняти.
Розлитись блаженством.
Ступити у вічність.
Створити священство.
Забути незгоди.
Умитись росою.
Молитись. Кохати.
Летіти. Ширяти.
Про інше – не знати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2011
Ти десь згоріла в надрах мозку,
Залишивши у голові лиш біль.
І жаль. Не впіймана, як синя птиця,
Не самозахист і не самоціль.
Словами прикриватися не хочеш,
Вони втекли, не прагнучи до бою…
Залишили пусті зіниці й почуття..
Ну що ж, й таке трапляється порою.
Твій привид не дрижить у рамках нервів..
Ти просто витекла трьома крапками…
Одна. І друга… зайва третя..
Ти привид думки, знесилений замками…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2011
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.
«Квіти в волоссі», Бумбокс
Ти тут, і тут твій дім,
І ти щасливий поки тут жиєш.
Бо тут твій ґрунт, твоя земля, сім’я
Ти тут людиною ростеш.
У тебе входить ця культура,
Цей запах трав,
Зелено-ніжних і п’янких,
І їх шалено смарагдовий сплав.
Ти з сонцем у крові,
І небо прихилити, море перейти
Так легко все тобі.
Тобі так не сидиться
Вдома, ти гуляєш, п’єш каву,
У когось на розкішному балконі.
І дивишся за обрій,
Де не видно зорі,
І не думаєш,
Як то проживати не свою долю.
Тобі так хочеться
Побачити усе на світі.
Тауер, картини Далі, ха
Ми бачили і не таке
Уже сотні разів.
Тобі б дихати заокеанським повітрям,
Телефонувати друзям,
І казати «Я в Америці!».
Збудувати там лише свій дім,
Отримати машину ну і поки карту green.
Телефонувати мамі
І казати: «Я вже happy here».
Навіщо повертатись, коли тут добре?
Нащо плакати, коли все ОК, ОК!
Ми тут пригрілись, ми тут вже раді,
Коли ходимо у супермаркет у своїй піжамі.
Нам би залізти в свої джинси
Пити кока-колу, торгувати хот-догом.
І хизуватись своє свободою,
Коли в Belarus це точно свинство.
Ми занадто цивілізовані,
Наукою загіпнотизовані,
А Землі нам так вже мало,
Тому переселитись на Марс
Нам слабо точно не стане.
Ми – одна єдина нація.
Яка діаспора? Ви знущаєтесь?
Це колишнє – в прострації.
А он бачиш журавлі
У вирій летять.
Вони лишень перезимують,
Ну а потім назад, назад.
Ну а ви повернетесь?
Та мабуть ні..
Та ви ж не обіцяли,
Нащо плакати?
І старенька бабуся запитає у онуки:
Знаєш, де на карті Україна наша?
«Yes, of coarse. It is Russia!»….:((
P.S. Це просто важливо
Було сказати..
Не виїжджайте друзі,
Вас так важко чекати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2011
Себе мені не жаль…
Самотність не страшна.
В мовчанні не здурію.
Тавром не є «одна».
Ридати – не волію.
Я не впаду в провалля,
І не поглине сум.
Меланхолійний чад
Не в’їсться в колір дум,
Не принесе розлад.
Все буде як було,
До тебе, після вже.
Ритм буднів не зміню;
Усе це вже байдуже,
Однакове ж меню.
Тебе лиш жаль мені,
Бо ти ще повний сили,
Бо віриш в почуття,
Які не збайдужіли..
А я без каяття,
З тавром – дурна й одна..
В мовчанні не здурію.
Ридати – не волію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2011
Я не титан.
І не борець.
Не Прометей я
І не Данко.
Я не запалюю сердець.
Не грію я теплом вогненним.
Із сонцем я не прокидаюсь зранку.
Я не герой.
Не полководець.
Я не легенда
І не superstar.
І навіть я не міфотворець
Що кожен день дивує чимось,
Хизуючись і виставляючи свій дар.
Я не філософ і не футурист,
Я не художник, ім’я якому – правда
Бо це – лиш пафос,
Якому я не друг – антагоніст.
Я не піщинка. Я не вірю в фатум.
У цей камінний хрест,
Що носить наша доля-карма.
Мені бароковий цей атом,
Не до снаги вплести в косу життя.
Бо чиста у душі є в мене фарба
І не розтоптана в мені є гордість.
За те що ще жива, за те що повна.
У мене крил нема. Але є сила,
Є мрія, що як динаміт
Веде мене, несе і вибухає
І так зі слів народжується ДІЯ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2011
Ми кров переплавимо в лаву,
А повітря – в адреналін.
Нам простого екстриму замало.
Бо душа уже рветься в політ.
Нам ногами торкнутись до неба,
А земля щоб угору пішла,
Три секунди життя нам лиш треба,
Щоби сенсом наповнить до дна.
Все навколо мізерне й далеке,
Лише сонце, ти і політ.
Лише крик.
І захват.
І музика!
Тріпотіння дакронових* крил.
Ти не птах.
Не людина, –
Ілюзія!
Що життя коротке, як дим.
Ти великий фонтан – емоція.
Що росте серед хмарних долин.
______________________________
* дакрон – матеріал, з якого виготовляють купол парашута.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2011
Шелестить листя про спогади літні,
А за вікном хрипить незрозуміло дощ.
Осінь вривається у серденько самітнєє,
І огортає тишею, як в мокрий плащ.
Листопад рве несамовито пута,
В які горнемося усі щодня.
Я йду босоніж по калюжах тих забутих.
Я runaway від дійсності, та шлях для себе вибрала сама…
Зів’яле листя кружля у вогкому повітрі,
П’янкими ароматами дурманять небеса,
Тьмяніють зорі десь вгорі столітні,
І романтичний спокій думку огорта.
Зчорнілий пил асфальтових доріг
Вкриває товстим шаром землю,
Зчорнілий лист тополі стелиться до ніг,
І шепотить до мене, як словами сипле…
Парасолька рветься вгору до птахів,
Стираючи межу між небом і землею,
І, здається, вітер підійма мене в політ
Зробивши із реальності прозорі, світлі крила…
Спиняю погляд свій на свічаді тротуарів,
На мінливій масі перехожих і машин,
Я підіймаю пелюстки засохлих вже тюльпанів,
Це послання до нас, прийдешніх поколінь:
«Не спіть, не загасіте думки, в метушні складних подій…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2011
Співає пісню крило птаха.
Так ніжно й різко водночас.
Про те, що є,
Про те, що буде в нас.
Він не прощається з весною,
З її нестримністю в розвої,
З її духмяною душою,
З її солодким паром повноти життя.
Він тягне струни неба, що на сонці,
Голками падають додолу,
І губляться у травах-килимах, у серці.
У твоєму.
І моєму.
В половинах, більших за ціліші.
Різка і ніжна пісня крил на неба дні
Вирує, б’ється нотою, кипить і в’ється
Над мріями моїми, там де ти
Прекрасний Велет на Моїй Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2011
Хочу до тебе тягнутися.
Відчути тебе і твій рух,
Я хочу тобі посміхнутися,
Відчути дотик до рук.
Не критися, не плакати з відчаю,
А просто втопитись в тобі.
В твоїй величній безмежності.
Ти небо в моїй голові.
Прозоре і свіже, і чисте.
Високе, глибоке, і мрійне.
Ти велет Моєї Землі.
ІІ.
В тих зелених очах,
Що ховають в собі щось таємне
Проростає весь світ,
Проростає весною у серці.
І не можу у снах
Я звільнитись від них.
Від шаленого виру мовчання.
Де твій погляд тремкий,
Що ловила його на собі,
Де те небо високе, зелене?
Ти тримаєш його, у своїй голові
Бо ж ти велет на Моїй Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2011
Ти пожежа душі моєї,
Що хлюпочеться з краю в край,
Ти не знаєш, без тебе - шалію.
Що без тебе покину я рай.
Запалила. Горю. Займаюсь.
А ілюзія – моє джерело.
А тебе все немає й немає.
Але спокоєм не замело.
Сяє. Палає і рветься,
Шарпає образ серця.
І нехай вже ця гордість прогнеться,
Коли треба - спопелію дотла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2011
Мене ведуть палити на вогні…
І зараз я стечу брудною кров’ю…
За гріхи розплата – на драконовім стовпі…
Однак з жалю ніхто не поведе і бров’ю…
Я бачу смерть… її легкії шати,
Вона лагідно обійми до мене простяга…
Мені лишилось їй лиш руку дати…
Її хвилясте волосся вже і місяць затуля…
Як легко йти по висохлій землі,
Бо душі не зв’яжуть і кайдани…
Як у очах не втриматись сльозі,
Так володіти тілом – це замало…
Вогонь стелився м’яко, ніжно…
Уже торкався п’ят моїх…
Ножем розрізуючи шкіру тихо…
Уже не почувала ніг своїх…
Повітря і Життя…
Я – спалена душа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2011
Це ти. Лиш ти.
Чого лякатись?
Твій вигин брів,
І твій же усміх
І підборіддя теж твоє.
Здається, все.
Лиш не твої це очі.
Лякливі.
З сивою журбою,
Що постаріла
Раніше за твоє волосся.
Це не ти.
Немає глибини
На дні.
Захована в зіниці.
Пусті.
Можливо,
Ти просто хочеш спати?
Чи відпочити від
Земного світла?
Ти втомилась.
Однозначно.
Просто.
Складно.
Хто ти?
Я тебе не знаю.
Не пізнаю.
І не признаюсь.
Що знаю тебе довше за усіх,
Проте пізнати
Вище мої сил.
Бо ти – це я.
Це однозначно.
Просто.
Складно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2011
Пора зробить ремонт:
Повикидати сміття,
Поставить нові двері,
Проміннезорі вікна…
Зробити нову стелю
своїм приватним небом,
А на шпалерній ниві
Намалювать волошку,
Щоби вона любилась
З моїм маленьким степом.
У ванній приручити
Зелену хвилю моря,
І пальми посадити,
А поряд – квіти сонця.
І жити у цім світі,
Із райдугою в парі,
І жити аж до миті,
Коли ти скажеш: «Стоп.
Пора зробить ремонт!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2011
Ти знаєш чи ні,
Чому навесні
Так прагне душа до польоту?
Чому мої сни,
Тривожні, сумні
Зривають туги позолоту?
Чому восени
Так плачуть дощі,
І листя кружляє в повітрі?
Чому уночі,
Срібні зорі чудні
Співають пісні нам столітні?
Ти знаєш чи ні?
Ти знаєш? Та ж ні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2011
Серця удар – година.
Томління, марив та чекання.
Чому ілюзія то є кохання
Видиво, за яким ганяються?
Це сон. Я знаю.
Реальність ніколи не скаже «кохаю»
Або, як у Винниченка, – «люблю».
Вона вкриється пеленою сірості,
Автоматизму в наш постіндустріальний світ.
Не шукайте сенсу в цих словах.
Захлинаюсь у почуттях.
Сльози та соплі. Так скаже Тартак.
Кохати треба найкращих.
Але такого ніколи не буває.
Бо ми розбиваємо серця цих велетів.
Вони стають Мартінами Іденами у кінці.
Топляться в морі чи розмінюють життя на туман.
І я тебе ображу, хоч ти найкращий,
Найпрекрасніший та справжній.
Але любов дурна.
І ми нещасливі, боремось
Розумом з серцем.
І програємо.
Бо це життя.
І Бог нас може пробачить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2011
Ти вся створена із мережива,
І душа твоя лиш для ласк.
І навіщо знову бентежитись,
Коли хтось озирається вслід.
Не потрібно нічого доводити.
Фарбувати IQ свій у black.
Бо очам все дозволено мовити,
Хоч і бісиків пустиш в політ.
Ти можеш пити сонячних зайчиків,
І не тримати любов всю в собі.
У книгах хочеш, то малюй собі смайлики.
І солодке – все це після шести.
І нехай ті, що стереотипи придумали,
Не їздять поруч з тобою в метро.
А дарують тобі конвалії.
І думають – «Це вже було».
Один день прийде – і все зміниться.
Ти відкриєш для іншого світ.
Для того, кому все ще не віриться,
Що Бог сотворив тебе тут
18.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2011