| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Обійму край небосхила
Тільки подаруй мені свої випрані крила
Пробуди моє серце-воно чекає рук твого дива,
Твого тепла – в ньому моя сила,
Лише б ті крила…
І тих 1000 падінь – ти натхнення новий зліт,
Мого життя мрій цвіт..
Лише б ті крила, в яких та чиста сила,
І тих 1000 причин – щоб забути як кохати,
Не було б мені як згадати…
Тільки дай мені знати як тебе звати?
І на якій злітній смузі тебе шукати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2011
Сенсація..?
Душа зазнала сегментації,
Совість готова до ампутації,
Хвора свідомість потребує трансплантації,
Чесноти на грані інфляції,
Життю вже пора на реабілітацію,
Коли власне "я" творить свою коронацію,
Плювати на всіх - головне реалізація,
Побільше пафосу у презентації,
Гроші маєш - ось тобі рекомендації.
А хочеш реалії сучасної глобалізації,
Фільтруй "базар" мас-медіа трансляції,
Наш вибір у руках експлуатації,
Ми ж і є творці світових фальсифікацій,
Законопослушні до будь-яких регламентацій,
Насправді ми лиш жертви сенсацій,
Кальки "ідеальних" націй,
Марнославства радіацій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247362
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2011
Небо розірване навпіл,
Сонце кров’ю кипить,
Ревом наповняються священні води,
Від людських гріхопадінь.
Те покаяння в обрядах молитов,
Та щирість в словах –
Суїцидна міра на устах,
Пекло зводить віру на мостах в небеса,
Ваших зрадливих, безбожних серцях.
Це початок – війна,
Час косовиць великого зла...
Божі діти, що калічать Святі завіти,
Мародери віри, що не знають поклонінню міри,
Взивають на марне во Його Ім’я ,
Чи шукають правди долі в знаках сузір’я,
Довіряючи життя «бабі-ворожіння»…
Ось Ми такі вдячні Божі творіння….
Ми рвемо неподільні, вічні Небеса,
Чекаємо в чудеса…?
Істину не прийняти нам як дитині,
Нам легше блукати в її лабіринтах тині,
Яка так старанно творить наше буття,
Чи буде нести що нам в небуття..?
Ми складаємо закони,
Для чого нам ті написані канони?
Вилазимо на зігнилі трони,
Вдягаємо ржаві корони,
Гроші стали перепусткою в боги,
Купляючи моралі роги,
Які з добром, любов’ю в нас дороги..?
Клеймо у серці «сам для себе» - поставили пороги…
Перетнути їх до слів допомоги,
Долають неминучі погребальні дзвони….
Хмародери – мародери віри,
Чи ми ще люди, чи вже звіри?
Історії обпалі цвіти,
На місці нас ростимуть інші квіти?
Чи буде де?
Ці зерна нові просівати?
Чи час іти…чи час вмерати…
Хмародери….час свій світ міняти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247154
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.03.2011
Любов без значень – нічого не значить…
І кожен свою правду з багатьох сторін бачить,
Коли в серці у роздріб розпродаж пробачень,
Та тіло все шукає «новий товар» для побачень…
Нічого не значить – любов без значень…
Активи «поцілунків» – порівняння без призначень,
Почуття – дегустація, забута назва для позначення,
Це лиш фабула Амурового маячення…
Любов без значення…
Чи потребує вона якогось означення?
Кохання не хвойд@ – ось вам тлумачення…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2011
Як жаль, що некоханому-кохана,
І небажаному-бажана,
І вся та пристрасть в кольорі «асфальтна гама»,
Вибач, я не твого серця дама...
Порви світлину щастя в уявній альбомо-драмі,
Забудь, я склала почуття давно вже в орігамі,
Щоб ще повірити колись у казку у «буденній ямі»,
В якій ми пів життя розбиваємось по парах,
Заклеймовуючи Любов шрамами по ранах,
Відповідь чекаючи десь на сьомих Хмарах...
Як жаль, що не його я є кохана,
І небажаному-бажана,
Коли з тобою цілунки-як омана,
Пісна страва для гурмана...
Я оповім тобі, що відчувала, нарисом мого кохання,
Колись під зорепад, я загадала те бажання,
Обійми ті отримати, в яких немовби душі то зливались,
І трепіт і тепло в одному об'єднались.
Так сталось...
Я пам'ятаю безліч зір на небосхилі,
Стелив дорогу в море місяць в повній силі,
І акомпонував в усьому оркестр тиші сонним хвилям,
А погляд з обриву десь губився в милях...
Лише б слова..
Та любов німа...
Тільки там - в обіймах живучи та розмовля,
Творила вона історію- роман,
Чи може той, ще й насьогодні незрозумілий самообман....
Була лиш хімія-дурман...
І все, що маю я тепер слова...
Як жаль...
Що некоханому-кохана,
І небажаному-бажана....
18.12.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2010
Гламур –одяг від кутюр,
Чи секонд-хенд за декілька купюр,
І що не день, зачіска креатив - «фешен стайл»,
І на обличчі фальшивий смайл...
Гламур-манікюр та педекюр,
Давай поживемо в кольорах зіркових-лялькових мінятюр,
Якщо ж ти звісно маєш портмоне, що «кишить» грішми,
То так, ти крутий - тільки у сторону дешеві понти....
Гламур - візаж, перманентний макіяж, масаж,
Бренд «копія» - це світовий тираж,
Особистість нульова–чекаємо розпродаж,
Доки ін'єкції краси та пластика творять кураж...
Гламур- життя фастфуд,
І все у тебе ніби гуд...
Кохання вічне та для ночі обранці різні...
І все те щастя - щоб були напої міцні....
Гламур - «бомонд»у димі від сигар,
Дівчатка-каблуки,фігура-інвентар,
Хлопчики мажори-батьківські піжони,
І їм все пофіг- вони ж «жертви моди»...
Гламур вкусив -забудь,
Тобі собою вже не будь...
Ти знаєш у житті своєму суть?
Подивись на світ –ти справжній?
Ні, мабуть....
29.09.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229493
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 17.12.2010
Навіщо серце нам?
Навіщо всі оці вагання?
Весь біль і всі оці страждання..?
Коли весь світ руйнує сенс кохання,
Диктує моду – тваринний секс, мастурбування...
Навіщо серце нам...?
Фантастика від ліриків поетів,-
У пост-модерний час все зводиться до конілінгусів, мінетів
Святий союз подружжя в розпусті свінгерства, лесбійства, геїв..
Навіщо серце нам?
Коли кохання ми запхали в глиб аналу,
І вся ця пристрасть запах калу.
Де та невинність...?
Яку ми топим в калюжах крові, жіночих порваних вагін,
І та порядність ніби сором- настав той час руїн...
Навіщо серце нам...?
Жінки вже гірше навіть суки...
Прийнятність леза для абортів,-
Від вбивства ти не вмиєш руки...
І все те щастя в латексному диві,
І ми як ті тварини хтиві...
Та тільки в похоті своя розплата,
Ціна для світу венерична кара...
А ти собі ходи і далі як та примара,
І та байдужість вб“є твоїх дітей рукою ката....
Подумай... Навіщо серце нам....
21.07.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228894
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.12.2010
Сиджу за гратами - спокутою провину,
Я каюсь, загартовуючи свій дух - молюсь...
Терплю за гріх думок, за слабкість тіла,
Що не зуміла подолать...
В душі ще трохи злюсь,сама ж на себе,-
Та не здаюсь, та все ж молюсь...
Простиш Ти за біль незроблених обіцяних діл,
За гамір в серці,
За безліч сказаних без значень слів...
Сиджу рида-молюсь,
А краплі сліз утворюють швидкий потік,
Що змиває мій знебарвлений,жорстокий світ...
Я не Творець, ще навіть не Людина,
Моє життя-пустіє полотно,
Непочата ж мною картина,
Хоч за спиною помилки,
Закарбувала небесна книга.
Сиджу - молюсь...
Приречено здаюсь без бою,
Ти дай прощення-складаю зброю,
Вдосталь війни мені з Тобою...
Я не борець, я навіть ще не Людина,
За гратами сидить тварина,
Що ходить,їсть і п"є, вдихає,-
Свіжими ковтками життя себе наповняє.
Нічого більше їй не дано, не треба,
Бо лиш існує у власнозбудованій клітці- свій час марнує...
Сиджу за гратами - молюсь,
Я каюсь за даремно прожиті хвилини, дні, години....
Простиш Ти мені, що я не жила,-
Перекотиполем по землі ходила...
Ніколи в серце Тебе не пускала,
Ніколи щиро не любила,
У всіх невдачах своїх я винила,
І так за гратами себе ув"язнила...
Я каюсь...Сиджу-молюсь...
08.08.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228803
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 15.12.2010
1
Життя, як у казці вона уявляла,
Азартній долі довіряла...
Радість і гроші недовго мала,
Душу за дозу б продала.
Поради нічиєї не просила,
Голку- другом оголосила...
Бо накопичений біль отрута знімала,
Фантазія реалью ставала.
Та за хвилини ілюзія зникала,
Невимовна спрага знову вбивала...
Сила і воля її покидали,
Кінець близько - чи ти не знала?
2
Стоїть могила без ім"я,
Забрала у холодні нетрі земля...
Одиноко свічка палає,
Загублену душу зігріває...
Рідні більше її не шукають,
Бо втрачена назавжиди - знають...
Одиноко свічка згасає,
Так і людина у прірві вмерає...
Кожен шлях сам вибирає,
Тільки на долю все нарікає...
10.08.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228641
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2010
В похмурий осінній день,
Я йтиму востаннє до тебе,
Не матиму більше я сліз,
Щоб зжалившись обняв мене ти,
Як у той пам'ятний літній день,
Де зустрівшись - розійшовшись назавжди,
Я зуміла впізнати у любові печаль.
Я йтиму востаннє до тебе,
Як решта топтатиму міста броківку стару,
Лиш у руках нестиму відчай- книгу з словами люблю.
В похмурий осінній день,
Я йтиму востаннє до тебе,
Не матиму більше я сліз,
Щоб зжалившись обняв мене ти,
Не матиму більше я сил,
Щоб боротись безглузду за тебе,
Лиш у руках нестиму я відчай- книгу з словами люблю.
Не перетнути більше мені твого порогу,
Не бачитись нам більше ніколи...
Востаннє я йтиму до тебе
В похмурий осінній день...
Ми минатимемо засніжені вулиці, парки,
Нам байдужими стане той погляд зустрічних марев...
Ми забудемо спогад осінній,
Книгу з словами люблю...
Лиш зима зігріватиме душу,-
Небо летючих білих сніжин...
Любов та покине мене й тебе,
В обійми пригорне постійне чуже...
Я йтиму...
Топтатиму міста броківку стару,
Ти йтимеш...
Розминемося не впізнавши любов ту свою,
Останню зустріч осінню багато років тому...
... 08.09.08...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2010
Мертві несказанні слова,
Втомлений вигляд, печаль,
Чому все не так як хочу я?
Мені жаль. Хочу бути собою та я вже не я.
Мені жаль. Світ перетворився на ілюзію й обман.
Мені жаль.Люди втратили своє я.
Якби хотілось подивитись вгору,
Відлетіти високо вдаль.
Мені жаль. Мене поглинає світ у свій пекельний рай.
Стояти на обриві й дивитись вниз,
Затамувавши подих спостерігати за всім,
Хотіти німими слова сказати досить усім,
Відступити назад та нема вже куди,
Ніхто руки не подасть в час лихої біди.
Мені жаль.Хочу бути собою та я вже не я.
Мені жаль.Світ перетворився на ілюзію й обман.
Мені жаль. Люди втратили своє я.
29.05.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228352
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2010
Прийду до тебе вночі,
Візьму під опіку сон твій у долоні свої,
І шептатиму спи.
Спи, я ніжно тебе цілуватиму,
Тихо над вушком казки розповідатиму.
Спи, я пригорнувшись тебе обійматиму,
Теплом свого серця зігріватиму,
Доки сонце не зійде розвіявши чари,
А я не зникну як марево.
Спи, бо проснувшись відчуєш холод одноразових нових почуттів,
Що лежать біля тебе протягом багатьох днів.
Спи...
Я завжди у думках з тобою,
Хоч завдав мені ти болю,
Прийнявши невірність і зраду як долю.
Спи, бо згодом проснувшись чекатиме розпач,
Що відрікся кохання,
Обравши вітряне дранття.
Спи, бо вже не повернеш мене,
Лиш кара - марево переслідуватиме тебе,
А я життям своїм житиму і кохання у сльозах топитиму.
07.10.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2010
Легкий говір вітру,
Тихий шепіт морських хвиль,
Десь, де не видно стає берегів,
Пливе корабель моїх-чужих надій.
Десь, де не видно стає берегів,
Хтось стоїть на роздоріжжі доріг,
Долаючи сотні, тисячі миль,
Керуючись неспокійними хвилями нездійснених мрій,
З допомогою небесних зір,
І дальніх, ледь помітних маяків,
Шукає берег моєї душі,
Краєчок серця, щоб зігріти своє,
Таке холодне, без кохання пусте.
Десь, де не видно стає берегів,
Пливеш ти - кохання моє,
Виглядаєш пристань-чекаючи мене...
Та чи побачиш, впізнаєш?
Чи просто підеш?-
Туди, де не видно стає берегів...
21.08.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2010
Світанок самоти,
Хоч поряд багато таких, як ти...
Ти хочеш кудись втекти,
Обірвати рожевих мрій нитки,
Склеїти серце, заспокоїти біль,
Залишити по собі мерехтливу тінь,
Не залишати нічого, окрім шматочка любові до нього.
Ти хочеш кудись втекти,
Почуттів земних себе зректи,
Втопити кохання в своїх очах,
Втопити образ його у сльозах...
Ти хочеш кудись втекти,
Схід сонця у спогадах зберегти,
Коли востаннє бачились ви,
В холодний світанок самоти...
Світанок самоти,
Промайнули роки...
Посивіли твої коси русі,
А ти приходиш щороку на пагорб у полі,
Зустріти сонце, спом'янути любов,
Що погасла в полум'ї' битви,
В полум'ї кривавої війни....
Ти приходиш щороку на пагорб,
Прошептати молитву у полі,
Покласти двійку червоних гвоздик,
Омити пам'ять сумом кришталевих сльозин,
Бо нема могили в героя,
Що боровся за волю,
Лиш забуте ім'я,
Яке споминає знедолена сім'я....
Ти пригадуєш ранок холодний,
Його очі ясні...
Він казав, що вернеться,
Бо любов незнищенная є,
Та тільки війна не милосердная є...
Світанок самоти,
Хоч поряд багато таких, як ти...
Жінок, що проводять чоловіків на фронт,
А згодом зі слізьми підуть до дому,
Чекати...
Чекати, як занапастить різня їх любов,
Чекати, новину на пагорбі,
Чи повернеться батько дітям у сім'ю...
Світанок самоти,
Хоч поряд багато таких, як ти...
Ти хочеш, кудись втекти,
Обірвати рожевих мрій нитки,
Склеїти серце, заспокоїти біль,
Бо присмак новини роз'їдає душу,
Мов рану сіль...
Він більше тебе не пригорне,
Війна пригорнула його у лона пітьми.
Світанок самоти,
Промайнули роки...
Посивіли твої коси русі,
А ти приходиш на пагорб щороку,
Щоб схід сонця у спогадах зберегти,
Коли востаннє бачились ви,
В холодний світанок самоти....
31.07.08
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228243
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.12.2010
Спливають години життя,
Втікають навіки в небуття,
Спогади сум навівають,
Нездійснені мрії згасають.
Останні секунди минають,
Сльози з очей збігають,
Сумнів у полон охопив,
Що ти на світі зробив?
Тіло своє покидаєш,
Кудись, мабуть, відлітаєш?
Істину віру чекаєш,-
Правду тепер ти знаєш...
Кожний із нас шлях вибирає,
Кохання, здоров'я, щастя збирає.
Інколи чудес ми чекаємо,
Взамін нічого не міняємо.
Затьмарюєм очі обманом щоденним,
Слава, багатство - стало буденним.
Зникла мораль - це вже стандарти,
Життя- це ігра, як карти.
Кожний із нас дні проживає,
Для себе нове відкриває.
Задуманий світ ми наповняємо,
Його для себе прикрашаємо...
Кожна людина вічність здобуде,
Доки пам'ять про неї буде,
Все це залежить тільки від тебе,
Що ти зробив не для себе?
29.01.06́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227914
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2010
Цілуємо люблячи - не кохаючи,
В обійми пригортаючись-замерзаючи,
І далі гублячи-шукаючи,
Комусь серце своє довіряючи,
Хтось не оцінивши його-розбиваючи,
І знову від самотності втікаючи,
Серед шляхів чужих життів блукаючи,
Цілуємо люблячи-не кохаючи...
02.01.10́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2010