| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Коли відкриваєш двері і відчуваєш:
запах мандарин на дворі,
сніг замітає довкола, і тільки
кава – твоє майбутнє, на наступні три дні.
крига, ще не скоро, але ось, уже,
готуйся, закривай по швидше, вимочуй в вині,
останні паростки осені, та перші,
сніжинки на промерзлій землі.
хлопчисько, оплачує проїзд у метро,
дівчисько, хапає запах літа,
та катається подумки на слоні.
торкаючись скла, він махає тобі рукою
та малює долоні на холоднім вікні.
зима, - скажеш ти з просоння,
ні, - відповім я пошепки відганяючи сни,
щоб дочекатись, нам ще одна станція, люба,
спи.
21.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
Діти, з попрасованими сорочками,
та білими бантами, бігають
щодесять хвилин містом.
Купаються в фонтанах,
заправляють свою молодість,
алкоголем та ще декількома кроками
дорослості. Діти, на обличчях яких усмішка,
в душі - невизначеність, а в очах -
максималізм.
Посміхаються, хлюпають в обличчя водою,
фотографуються біля вокзалу та ратуші,
біля зацвілих вишень та на трухлявих
лавочках старого міста.
А місто? Що місто. Воно тисячами
бачило їх, сотні років. Воно
невгамовно вистукує бруківкою по
покришках машин, воно дихає, своєю,
енергією. Воно затихає з
настанням ночі. Тільки дощ, у тиху пору,
повільно, руйнує його.
Міста і школярі, ось що головне на цій території,
зіткнення молодості та старості,
саме те, що будує нові колії
та заправляє всі
аварії.
26.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012
Не читайте дітки книжок, бо то є,
така сволота,
Що потому - думки лізуть, наче чорти
із болота.
Не ходіть дітки до школи, бо вона
ота барвиста,
Відбирає ваші роки, - наче гроші
у міністра.
Десь зачув таке Іванко, і прийшов з зібрань до дому,
Й почувгав з порога в хату, скинув шапку і кальоші
тай почав таке казати: ”Люди добрі, люди добрі,
розповім я тут поему, байку, шваньку
й наливайку про оту міську богему.
Вийдів я в житті багато та й з пів-сотки жив я в лісі,
Вирубав бескиди і граби, і стелив сіно на стрісі,
Та не вийдів ще такого, як я ввийдів нині в місті:
Перша пані, друга пані, а за ними два колєґі,
Йдуть собі отак під ручку, та й не стидно їм холєрі.
Один чорний, другий білий, а та трета десь зі сходу,
Та не то шоби не файна - та лице, як у свині після городу.
Дівка йде собі спереду, та й чіпає другу дівку,
За спідницю та мережи, а то щипне за сідницю,
Я вам кажу люди добрі, а ті двоє, що позаду,
Такі си узяли з два, та й щипают си по заду.
Я як то ото увийдів, та ми чуть не відригнуло,
То їв шем я із ранку, і то шо їв їм на полудне.
Пролетів я міську раду, та й давай бігом додому,
Отаке, я хтів сказати, шо ми трапилось старому.”
Бугі-вугі 2012,
Бугі-вугі 3001,
Ми все частіше вигадуємо нові слова
Щоб просто розділити два на один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Я знаю хто розставляв ці пастки. Та восени оголив черговий сіновал,
чому літом закінчуються теплі листи, чому закривається нічний підвал.
Я знаю хто першим роздавав червоні картки. Розкривав очі мертвим птахам,
бо так просто не пускають сітки, бо так просто не приймають іслам.
Я знаю хто першим прийде в кінці. І розбурхає в пізнання вулкан,
бо весь сенс не в алкоголі чи молоці, бо так просто не піднімають стакан.
Я знаю хто обніме твої вилиці та кістки. І зведе найвищий у світі вігвам.
(Цікаво: вона бачить усі мої сни, чи поодиноко, залишаючись сам на сам?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012
Весна починається з птахів, що ніби
невдахи-авіатори, розбурхують
моря, і садять літаки, ломлячи, ще
одні крила та передостанні статори.
Весна починається тоді, коли
дощем заправляєш атоми, коли,
здається, що, з-під твоїх нігтів
пробуджуються вулкани,
і залишають, по собі,
пусті кратери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012
Новий документ Microsoft Word.
З часом, відмовляєшся від багатьох речей,
як ото, радості, - наприклад.
Свідомо, несвідомо, свідомо.
В колонках черговий натяк на музику,
вечір заповнюють роздуми і зелений чай.
Тільки справа, - мовчазно блимає курсор,
і періодично пропадає wi-fi-й.
Скрипка розтягує нічні психози.
Море, розбивається в скелю, як вижатий лайм.
Збивається ритм, від нескінченної прози.
Вітер. Шум весняного дощу.
Вітер.
Тихо.
Тихо.
Мовчу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Насправді, ніхто не хоче слухати, ти тільки заливаєш затоки,
Інколи чистиш вуха, приходиш додому надто втомлений,
Удома, удома також, якщо відверто – розруха.
Відкриєш старий програвач, заведеш на 6-у будильник.
Ліжко. Боже, як все набридло: суєта, трамваї, щоденні колії.
Давно уже не було смачно, давно вже пустий холодильник.
Якось снилось, що десь на межі, десь за Берліном,
Відкрив свою студію, нарешті, купив піаніно,
Залишив усе позаду, не так щоб зовсім, - а так як можна,
Завів собаку, по вихідних награвав джаз, тобі, Ніно..
Згадував, купався у старих спогадах, недостатньо їх,
Шукав щось інше, зустрічався в поглядах.
Не те, не те! просто сни, вони маряться,
Промовчу. Скажу. І хай так станеться:
“Розчарування, приходить з тобою, можливо, так і треба,
Бо інколи не достатньо слів, знаєш, інколи недостатньо неба.”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Твоїм запахом, могли б наповнюватись долі,
Твоєю ходою, можна покоряти схід,
Коли ітимеш, - не оглядайся ніколи,
Щоб побачити свій хаотичний слід.
Насправді, шкіра нічим не наповнюється,
Насправді, нічого не міняється,
ну,
персонально для тебе.
Тільки течії і припливи,
тільки моря,
і озера,
тільки хвилі й згустки слини,
інколи,
проростають, мов зерна,
без твоєї присутності,
та якоїсь вини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2012
Море.
Перший зимовий бриз.
Сидиш, розливаючи хвилі та горе,
Смакуючи, видаляючи її перший каприз.
Іноді, зима починається літом.
Не пройшовши поверхи та осінній застій,
Чекаєш, плекаєш гасовим гнітом,
Декілька невідомих (нікому) мрій.
Розставляючи фрази, слова і букви,
Оглянусь, кивну тільки привітом,
Хтось скаже: ”Дивись – сніги, вже сніги.”
Тихо, мов вперше, дихну літом,
І відповім: ”Добре. Та мені б береги.
Береги.”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2011
У нас так мало снігів, та так багато ріки.
Переливаючи з зовнішнього,
помилково ставлячи коми й крапки.
Та, інколи, можна просто,
більше музики, там де потрібно іти.
Вибач, хотілось, бува,
щось про наше життя,
та бачу - збиваюсь,
та знову пишу про я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2011
По деревах (незайманих), давно пройшовся листопад,
Інієм покриваються поля на безмежних ланах,
Тихо скрегоче (мов вперше), у затишку град.
У моду вже давно пішли сонети,
Алкоголь, як засіб спішних фраз,
Кричать, п’яніють та ла-ла поети,
В голові все той французький zaz.
Надривно, склеюючи слова та спів,
Кидаючи прикметники і звороти,
Змальовуючи барви попередніх снів,
Хоча потрібно було брати просто вищі ноти.
Залиш її,
Цю осінь тиху й скуту,
Пробий нові мости, нові вже ринки збуту.
”Гу-гу” - десь кажуть сови й фазани,
Я так люблю ці перші кроки невідомої зими.
22.11.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Бо дивні діла твої господи,
і проповіді твої дивні, і провідники, що ходять вокзалами,
стадіонами і крематоріями,
вбиваючи віру та лякаючи дітей бабаями і школами.
І любов твоя дивна,
насправді, ти хочеш сказати, щось таке: ”Ті, що прикриваються масонами,
і відкривають душу мені,
будуть спалені або зігріті небесними ковдрами,
попередньо змоченими у вині.”
І дотики твої дивні,
бо перший, завжди останній, а останні завжди будуть першими.
і навіть тоді, коли на спині, -
нестимеш всю ненависть, потугу та якісь невідомі псалми,
хтось все-одно буде виглядати в вікні.
І віра твоя дивна господи,
бо ти нічого не просиш, хоч і ставиш перед якимись пекельними ворітьми,
роблячи акцент на гріхи та спогади,
та не показуючи так і ніколи різницю між началами світла й пітьми.
І тоді коли твої рухи та погляди, не скривились в прокльоні чи лютій зимі,
будеш оберігати усі входи та виходи, заводячи останні поршні землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011
Ця жінка, зводить з розуму,
Виколупує очі, коли бачить все.
Самотність сама проводить додому,
та десь серед наркому, починаєш своє перше есе:
“Знаєш, у світі так багато банальних фраз,
і чомусь завжди здавалось, що всім подобається джаз.”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2011
Вона пішла, так само як і появилась.
Просто і невагомо. Не кажучи нічого,
просто пішла. Навіть не побажавши добраніч. На ніч.
Ви просто собі жили, хтось ставив чайник на плиту,
Ти забирав її, з репетицій оперного оркестру,
Вона забирала тебе з мусорних баків.
Клала у ліжко, і лягала поряд. Саме так, вона лягала,
розпалювала вогнище, розтирала твої обморожені ноги,
і ще раз. Цілувала. Не так як вперше. Та і не так як завжди.
Іди, завжди іди за нею, вона твоє слово, твоя першість,
твоє енергоначало, твій парцептрон, торкайся її обличчя
і долонь. Бо це, знаєш, важливо.
Не залишай її, навіть тоді коли вона піде,
Тільки відпусти, вона знову прийде, -
якщо відпустиш. Бо це все має вигляд
такого собі життєвого курника, де нижчі,
підпорядковуються вищим. А ті, що зверху
не живуть без тепла нижніх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2011
Знаєш, я люблю ці порожні міста,
Вони як перший алкоголь, що вливається в кров,
А потім знову виходить на зовні.
Перший цілунок, необдумана думка і ска,
Так, я люблю ці порожні міста.
Вони як саксофоніст на проспекті,
Імпровізація – його джаз,
Сон на лавці, гроші в конверті.
Заходиш в кав’ярню, і мовчки слухаєш джа,
Так, я люблю ці порожні міста.
Вона бере твою любов, і ставить в кошик,
Надрізаючи скибки овочів і фруктів,
Ніжно пестить і малює носик.
А туман, ще зовсім не зійшов, як імла,
Так, я люблю ці порожні міста.
Крутись, десь на першій хвилині,
Зриваючи маршрутні таксі і банкомати,
Кілька пляшок портвейну, і ганджубас на спині.
Сонце, що вже вийшло за хмари і спа,
Так, я люблю ці порожні міста.
Як перший алкоголь, що вливається в кров,
А потім знову виходить на зовні.
Перший цілунок, необдумана думка і ска,
Так, я люблю ці порожні міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2011
Червоні долі, чорні ноші, білі ковдри, крики щоночі,
кохання?
Остання зарплата, нова косметика,
істерика.
Прокурені клуби, життя до рання, навіщо все,
світання..
Борделі, кафе, алкоголь, тютюн,
недосипання.
Подерті стіни, кров в туалеті, підвести вії, танці на сцені,
благання.
Обриганий всесвіт, замучені долі, закрити очі,
немає любові,
Випадкові знайомства, сон на лавці, роса вранці,
Прощання.
Вокзал, інше місто, бруківка,
Нова зустріч, знову автівка,
Люди, він, передчасна готівка,
Готель, 9 номер, плівка.
Лиш хвилина, обірве бажання,
Головою вниз, призирливі зітхання.
Палата. Сонце. Ти у довгій комі.
Та сниться сон, наче у своєму домі.
І все інакше, життя кишить на повну,
Сонце підганяє працю кровну,
І ти щаслива, посмішку даруєш,
І спів дзвенить, на всю округу, чуєш.
Проснулась. А тут нема нікого.
Як все банально, ти – ніхто.
Пуста палата, ще якісь ліжка.
Дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011
Не тому, що її ти не потрібний, просто тому, що щастя,
воно як літаки повітряних сил, яким не вистачає пального,
ходить десь поруч, і ти не можеш просто так його вхопити за волосся,
Без пів літри та спірту сухого.
Бо літо не закінчується там – де починається осінь,
Літо закінчується там – де закінчуєшся ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2011
“Ти”
Як багато вкладено у цих двох звуках,
Скільки людей повторюють це слово кожен день,
Мільйони разів його сказали й Ви.
Можливо, зовсім мало часу нам дається,
Щоб знову, легким поворотом вуст, вимовити його,
Щоб зрозуміти його суть,
Суть того, хто є це “You”
Споглядаючи з неба,
Хоч на хвилинку хочеться затамувати подих,
Думати про ніщо, про порожнечу,
Та думки не дають забути “Ти”
Крокуючи білими сторінками Інтернету,
Ми завжди лишаємося осторонь всього світу,
Поринаємо у мільйони сторінок,
Та посеред них, на екранах затертих моніторів, появляєшся “Ти”
Відкривши нову книгу, і ще зовсім не зіпсувавши її,
Своїми брудними пальцями від щойно зірваної ромашки,
“Ти” знову приходиш у наші думки,
Їх багато, та зловити неможливо, вони повсюди.
Заселяють наші скверні тіла.
“Ти” в доторку, в губі, в новітніх книжках,
“Ти” супер, “Ти” ніжність, незайманий птах,
“Ти” подих душі, величне багатство,
“Ти” сірість, буденність, зачинене братство,
“Ти” муки, тюрма, і грати насилля,
“Ти” щось, когось, щоденне безсилля,
“Ти” любиш, кохаєш, кривдиш хвилини,
“Ти” звір, та, на жаль, з душею людини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010