| Сторінки (1/76): | « | 1 | » |
Драконів уявляють різними! дракони добрі і лихі.
Вони вигадані і реальні одночасно. Хтось з них живе на дальніх планетах, та більше все ж на землі. Різні на вигляд і колір, та у мене є свій Білий Дракон, можливо і ви з ним колись політаєте…
Пробач Драконе!
що був не обачний,
раніше тебе не помічав,
у кришталі силует, лик твій,
На покуті, ти так безмовно стояв.
Друже Драконе!
ширяв ти майже вічність
у забутті - на краю альфа-центаври
і знаю, тоді твоя драконяча гідність
вертала тебе щоразу у хмари.
Величний Драконе!
Можливо і нас на скрижалі
вписали врокаші добродії
за наші подвиги та перемоги вдалі,
згадай вдячності очі благії!
Білий Драконе!
Став ти героєм сивих казок
сокотячи біатеки та злато
і не знали королівства війн та поразок
лицарів перед тобою схилилось багато.
Знай Драконе!
Ярисвіт тебе не покинув
хоча опинились у різних епохах
до побратима він уже ринув
в далечінь, по незвіданих чертогах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708555
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.12.2016
Слава осені! Слава Світовиду!
Комори повні збіжжя
В достатку, злагоді іголод оминатиме.
І осяяний буде той променем біжним,
Хто поживудля мозку, як скелю довбатиме.
І ми першачки засвоюємо нові уроки
Вже не загорами духовні жнива
Листопадом опадає вчорашнє щороку
А хтось на полотні своє щастя вишива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668575
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.05.2016
Гул...
Гуде...
гуде щосили
гуде під ногами
розпанахана Земля, родюча,
та наче вдова, що втратила ґазду.
Її гірке ридання, волання, болі не спиняє.
Вона вже і сама не своя
Кажу, а жеби заснула до весни.
Не видіти тобі б сисього бруду що пособі лишають
твої доньки? твої сини?
та Земля звернулась:
“а я ж жінка бажаю любові і тепла
о, люди праведні, захистіть від свавілля
судоми мої зупиніть і сонця-правди дайте
і водою живою окропіть.
Жеби була я знову вагітна.
І Ґазду до хИжі, домів верніть.
Порядного впустіть”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2016
так прикро і важко -
мрія вмирає.
думка - блискуча булька
вже відлітає
в далечінь, Дива...
ті злети і падіння
зламані крила.
моя строката надія
вишиванка так гріла.
лечу у пазурі Дива...
відпущу волів
на небесні луки.
Козак вже згорів,
Степ не видасть розпуки
Шлях чумака до Дива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640634
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.02.2016
Там за дуноном* світ пропадає,
там за межею сонце сідає.
І в надвечіря прийду
до храму, що зводили древні.
коло нього я залишусь
та із стінами знову зільюсь.
Світанок співанкою зустріну
і у колі закружляють безсмертні.
А як обернуся потім
на дуноні параднім оцім -
дивлюся, зірку несуть молоду
і друвіди і душі відверті.
"дунон" [b]-dunum,-dunon[/b] - з кельт. [b]Пагорб[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640633
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.02.2016
Я - син сонця.
Не тікаю від ночі.
Містом гуляю охоче,
Коли приходить вона.
Шіді-Ріді-Дана
Коли приходить вона.
Я син сонця
Під місяцем серце туркоче.
Ми з вовками поторочі,
Коли приходить зима
Шіді-Ріді-Дана
Коли приходить зима.
Я - син сонця,
В білому оболочі.
Сід нерви лоскоче,
Коли ж ти віддашся сповна?
Шіді-Ріді-Дана
Коли ж ти віддашся сповна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615650
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2015
скину наболіле, покине воно Явний світ.
Гей-дана-дана-ду-най
най Дана понесе у Дунай
гей-дана-дана-ду-най
най всяк лихо мене оминай.
Гей-дана-дана-ду-най
Сила в мене прибувай,
Гей-дана-дана-ду-най
Чисті твої води мене омивай.
Гей-дана-дана-ду-най.
***
ой як над полониною
буде сонечко сходити
Тоді будемо його у таночку
як пана Бога ми славити.
***
ой здойму я сорочку
тай порайбаю її у поточку.
гей дана-дана
най буде вона біла біла
а я буду сильна сильна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613519
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.10.2015
Ішли косарі на покоси
гея-гой
а вівчарі маржину у кошари гнали
гей-дана-гей
із дзвониками дзвеніли
гей-гой
***
верховина рідна мамка
полишу з нею наохтема серденько
а як згину загуде дримба
полиште за мною довгу журбу
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613516
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.10.2015
[i]Покручені дивні дуби, що напевно багато чого чули і бачили; Каміння, що своїм видом дає зрозуміти, що вони є свідком багатьох подій, і навіть один камінь наче промовляє загатдкове ГМММ, з виглядом древнього мудреця...
Ловачка - гора, що приховує забуту історію та традицію. З виду звичайна гора, звичайний ліс, що поріс...звичайні дерева.
та чи так воно насправді?..
Тут на цій горі дивні дуби закарбували у своїй пам'яті на віки відголоски минулого.
А по центру галявина, де люди відпочивали, як і нині. Предки святкуючи тут щорічні свята свого природнього календаря, такі як наприклад Весняне Рівнодення чи Белтейн, який тут міг називатись Галан-Маєм.
Та як і зараз настають злиденні часи, коли ворог посягає на твій дім.
Приблизно 1 ст. н. е. племена дакійців вирішують напасти на поселення Анартів, маючи за таємну зброю магію чаклунів…зараз Румуни, нащадки Даків називають цих чаклунів Хултанами.[/i]
Я тут багато сотень літ.
Тут проростало і вмирало моє насіння,
В дубраві серед скривджених братів.
Тут щодень плекав безслів'я
В супокої, без відчаю у даль я зрів.
Зрів багато сотень літ
повз пелену хултанів чаклувань,
Куряву ворожої раті, клубки диму.
О, Боги, не відаючі без вагань,
Неметони нищили, чому?
Знати би причину…?
Зостався лише тлін,
Недопалки і обриси румовищ,
те, що косицями увінчане - зів'яло.
Понесли думи святителі
до нових пристанищ.
І все мінялось, зникало,
Наче нічого й ніколи не бувало ...
Та пам'ятаю як колись
сходились ранньою весною,
На сонця дня рівний стан
ватаги в білих шатах
І галявини гуділи від містян, селян.
Пам'ятаю, як Церуннос - батько
Кронського лісу і звірів,
Вартував дерево життя,
Як святителі у колі братів
Гімни співали на злагоди злиття.
Пам'ятаю духмяний хліб із печі,
Ігрища і кошари крашанок
пращурам їх слали відрогами вод.
Пам'ятаю як орачі під молочний,
сонячний серпанок
Випускали духів дому на город.
А ще пам'ятаю любов і пристрасть
в галан-майську святу ніч.
Наша Ловачка вогнями горіла,
Вечірні ватри і коловоди пліч-о-пліч
Білояра-Белінуса старші і молодь чтила.
Лилось зелене зело та вино,
Галаманили дівчата й хлопці, як і нині,
Стрічками обвивали священні древа,
Вплітали щастя у ворожінні,
Коли зійшла ніч травнева.
Та із третіми півнями
Розчинились містерії вогню та ватр,
Відгомін прокотився долиною,
Галдіння, гуляння - зник театр
Вкрились хати жовтогарячою периною.
А я тут стою багато сотень літ,
очевидець злетів і падінь.
Згори вниз я пристально зрію,
краплин пам'яті в мені пракорінь
передати ладунок мрію.
І от, о Духи лісу, нарешті я почутий,
не мовчатиме і цей дивосвіт,
він вже давно не поснулий
як і я - багато сотень літ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
Ми живемо з тобою в казковому, фантастичному світі.
І він не вигадка якогось там фанатичного любителя
фентезі і казки, чи одержимого рольовика, який у грі
застряг, наче в трясовині. Ні - Ми реальні! Мислителя
діти, які жадають сонця над головою і щасливого життя.
Ми ті маленькі і, водночас, великі планети, ті, котрих орбіти
пересікаються, розташовуються поруч і з'єднуються зв'язками,
наче нитки ДНК. Ми разом пробуджуємо генетичну пам'ять,
вселенські ОМ та МА чують наші частотні хвилі і дарують
те, що ми заповнюємо в кульки своїми думками.
Магія мертва! магія веде душу до пекла! магія страшніше
від первородного гріха! Кричіть, як хочете, нам то що?
Нам магія солодша від пролитого за нас із чаші Грааля "вина"!
Нам сила думки і любов праведних Богів невсипущо
десницею стають на поміч явно і сущо,
з ними і магія дядька Простора проявляється сповна.
А далі, чим раз тим дужче просуваємось до перемог -
малих і великих, прикриваючи щитом один одного. І, щораз,
у боротьбі, чи остерігаючись сутностей, захистом чортополох
магічно стає в нагоді. Магія - наш дороговказ. Магія тепер у моді.
І нема звичайних випадковостей, бо притягуємо самі
собі подібних у потрібну, вдалу мить. Друга,
чи то звідника маємо на зв'язку, завжди на дроті
та творим зачароване, товариське коло, що бринить. Наша потуга
зіллятись ядрами невідчутна ще у спільному бажанні.
Проте, за лядою - генетична пам'ять - невичерпна скриня
до сердець любові двох півсфер магічні ключі cхороня,
а півсфери, що магнітними полюсами в космічному єднанні
плід сотворюють сонячний у симфонії начал - такі недоторкані,
наче Лада і Сварог, хаос, бурі на горизонті розганя.
Світає. Тягне, манить отча домівка перевтілень древніх
і не одне століття чуємо поклик предків ствердний - *ТуСтань!
Діти, здіймайтесь в ашрам, в обитель **білої правди і науки
на авторизацію, на новий виток й станьте під вінець пізнань
ореолів Сонця-Правди та скелей - охоронців меж. Без замовлянь
обереговим колом височіють дерева й ліс таємничий погуки
підслуховує, прощупує незрілі, урбанізовані вібрації.
В пересторозі вони, бо ми лише гості на тлі магічних променад.
Тож око своє розплющ і помисли прагнень очисть у медитації
до сіяння кришталю, до любовних монад, піднімайся до свого Граалю.
Перед скелею-вівтарем і прабатьками ми зійшлися по двоє,
в парі плетемо вінок із гілок та трав, що наче фільтр - магічна брама,
вхід до нового, родового вогнища і громада, убрана вишиваним строєм,
чинили суміш із стихій, енергій, людей - своя купальська програма.
А ще наш рушник, на нім древній орнамент, стали роззуті без зайвих вагань,
щоб наповнити змістом зоряний путь, строкатою, щасливою долею,
пахучі трави зав'язали вузлом і Сура закріпив печаттю, світлою волею.
От, обвінчавшись, косу жоні муж розплів задля нових починань,
бо ми шукачі, здобувачі золотого руна - працею рук, власних старань
папороті квітку знайшли, най бузьки радують нас породіллею.
*Тустань - ашрам Білих Хорватів. Скелі - це також частина Ашраму, вони слугують захистом.
**біла правда - це натяк на чистоту, на священне місце в серці Білої (Карпатської) Хорватії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2015
Чорно-біле відео,
Образи спокою плетуть
***
Течія…течія…каміння
Перекидаю у напівсні.
Ритм…ритм…кола
Виринають водяні пісні
Босоніж…босоніж…чую
Природо, мене прийми.
Справді…справді…розумію
Не вперше сюди ми прийшли.
Чайки…чайки…ширяють
Юні, щойно з гнізда.
Сорочка…сорочка…біліє,
У вітрі і крилах моя нужда.
***
Чорно-біле відео,
Образи спокою плетуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586262
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2015
присвячується тим хто по ту сторону…
— "Іноді, світ мертвих пересікається з світом живих".
З кінофільму "Інші"
Ми на берегах дивимося в трюмо.
Там, наче за вуаллю, закритий прохід.
Але ж комусь неодмінно повезло,
і між берегами знову оманливий брід…
А ви сидите в безтямі на наших берегах,
живих оплакуючи над кістками відмерлими.
А їм розрада не тільки в молитвах-
банують живі за бесідами душевними.
Банують сини за мамчиним покровом,
своїх вовченят кормила, сповивала.
Банує мамка, сниться видивом,
на тім берегу синів підтримки не спізнала.
Також до слова банують кохані поряд.
Вдивляються у ліжко - навпроти пустота.
"Кохана, доброго ранку" - порожній погляд,
"Залиш мене, ти ж відчалив на інші берега".
А бува, лицар з війни повернувся додому -
Брід перейшов, не стріляний від макітри до ніг.
Тіло своє полишив на березі бранному...
А сім'я банувала - "ой, чи вцілів чи поліг?"
…
Тривожить сумління, що не вислухані "інші".
Та чи полягли, вмерли, чи далеко вони?
Є річки і броди ще май глибші
На берегах наших, хочеш - крізь вуаль зазирни.
Кожен творець, майстер слова вкладає енергію в рядки, витягує (вибирає) з простору щось містичне і близьке його життєвим ритмам - те, що близьке його душі.
Та часом, майстер і будь хто за покликом серця чи за певних обставин ключем словесним, думкою-кодом крізь вуаль зазирає, а за нею...річка досить вузька, і ми можемо чути "інших" голоси, що хочуть відвідати чи повернутись на наші береги!
Може хтось бажає побачити рідню, переживає за них, хоче допомогти?
А чого хочуть неправедні душі? Чи не заподіють вони кривди, піддаючись такій спокусі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558557
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.02.2015
Свавілля в жесті і втрата чину,
отари овець у вовчій подобі
Заплямило суть правої славби,
Обезчестило в потворній, збоченій утробі.
Зіга! Слава від серця і до світила
Сонце-правдою сягає за обрій,
Зіга - Козацьке вітання благочестиве
Ореолом засяє на людині хоробрій.
Оберемка сонця- правди
Демони та упирі бояться, корчаться від болі,
Тікають від своєї суті - кривди
Не спізнають Орійської волі.
Зіга! То наче твій осиковий кіл
Нечисть незведе злого строю
Яничарин чи бастард непосяде на престіл
Отже, Бери свою Зігу і гайда до бою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558554
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.02.2015
На долині роса
Гея-гой
А у полі жито
гоя-гой
а у хаті боса
Гой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504953
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.06.2014
На швидкості заспаність покине
В ритмі чотириколісся
Мандрівника, що порине
У світанкове дійство закулісся.
Допоки глядач ще спить,
Готують виставу без лаштунків
Вершини, що очілля вдягли
З туманів, хмар і відтінків.
Птахи хоровими переспівами
Зачали побудку ніжну.
Сур'я встає, сур'я дарує,
Він ніч долає сурово-грізну...
І чада лісу, поля і поточків у людській подобі
Вбираються, красуються лляним вбранням
Та мандрівника у ладу та в супроводі -
Зодягають, на галявину ведуть загаттям.
І у колі край води
Молвлять чада гуртом:
Сур'ї дараб, Сур'ї дар,
Що так безмовно,
Проте мелодійно сходить -
Він ж бо господар,
Мо світанок приводить.
Приводить, коловорот заводить.
Водяне плесо виграє,
Проміння злате сурить,
Заграва чари розтуляє
Розтуляє - та забавою пробудить.
І бавлять флейта, волинка, флояра
В такт диких ударів стрімкого хороводу
І співанками чада зовуть Світояра
Аби ранок дню приніс насолоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504951
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.06.2014
[i]Люди забули легенди? – нову їм створи.
Юрій Клен [/i]
Це моя мала ода смерті!
1
Ні, не вмерти,
лише майнути до початку початків.
Посеред безоглядної німоти,
печерної пустоти
вихід до волі єству найти .
2
Вряди-годи
серця кволий стук
і здавлений повітря ковток у горлі,
промінь в зіницях ще не стух
Його зародок жевріє в жерлі.
3
Волога, сира стеля.
Не марним стане мій відхід.
Відійти хочу до вищих сфер,
скористатися нагодою світанку,
очистити свідомість у лоні печер.
4
І творячи легенду,
Прагну змінити світ,
Спадок предків возз'єднати воєдино,
Щоб зродився новий міт,
Нині себе старого я покину.
5
Непохований навік,
себе не прирік на погибель.
Звільнитися би від печерних кайданів
Долаючи варни щабель...
Чи стрітить святитель із кола рахманів?
6
На брунатно-зеленому мохові
Присів межи галасу , крякоту.
Дамся чути воронові,
Най витягне з печерного мороку,
Обміняю волю на мідний гріш…
Вороне, віднеси мою сутність мерщій, скоріш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489718
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.04.2014
Пригорнись душею до рідного поточку,
До каменю Роду, витоку твого і мого.
Слово якого з пра-віку не замерзає,
Доторкнися, Арію сущого!
Пригорнись до магічного древа,
Листя не жовкне із плином епох.
І стовбур, і гілля онде- ген неосяжні
Доторкнись Арію сущого, за восмирьох.
Пригорнись ж бо Дажбо Сур'ї дару,
Славно благо викришає нам
І речемо сохвален єси йому!
Доторкнись, Арію сущого, що сяє сам.
Пригорнись до предківського коша,
Руссю-Україною то осердя зоветься
з поточку божествене первісне МА
доторкнется дитяти, кошем навсібіч розіллється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489716
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.04.2014
Гуркіт коліс і цокіт підков
Із ліхтарями понурого вароша
3іллються в елегії жалю.
Руду паніку кудись везуть.3в'язана? Скута?
Всерівно, ай-но.., очі свої стулю.
Та ні, але все ж не однаково...
Зарадити хочу - волаю у спини,
давить мене панічний жах -
Те, як пручається, скута шпаргами,
І вирватись хоче в поривах.
Кіби ж я вас завчасно звістив…,
То феодал жадає спокусливу здобич.
Кожна в лещатах йому підкорима,
І сороміцька утіха з жоною - то є нич.
А ви непідступні, в тім і провина,
Що в немилість попала горда відсіч.
Та жорстока віра слабкодухих і капризних!
Чим завинила перед нею жіноча врода,
Чи не тим, що чарувала мужчин?
Та хіба не жахливіші гріхи губителя,
Що оправдовує убивчий вчин?
І лезо, на жаль, вершить безглуздя се.
Не намагаюсь вже що небудь змінити,
Це всього лиш видиво, марево,
Сиве минуле знайшло дірчину,
Паніко, най вам із Ирію засяє зарево…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460787
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.11.2013
СЛОНЦЕМІРЕМОЯТРЕБІЩЬЯСВИТУПРАВІЕМОЛБИТЦЕСЛОНЦЕДАРЕМОЯТРЕБІЩЬЯСВИТУЯВІЕМОЛБИТЦЕСЛОНЦЕЖІВЕМОЯТРЕБІЩЬЯСВИТУНАВІЕМОЛБИТЦЕ
СЛОНЦЕ МІРЕ МОЯ ТРЕБІЩЬЯ
СВИТУ ПРАВІЕ МОЛБИТЦЕ
СЛОНЦЕ ДАРЕ МОЯ ТРЕБІЩЬЯ
СВИТУ ЯВІЕ МОЛБИТЦЕ
СЛОНЦЕ ЖІВЕ МОЯ ТРЕБІЩЬЯ
СВИТУ НАВІЕ МОЛБИТЦЕ
Сонцу миру моя треба
світу права молеба
Сонцу дару моя треба
світу ява молеба
Сонцу живу моя треба
світу нава молеба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448678
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 12.09.2013
Безсумнівно - це воно! це дозріле вкарбоване у гербі гроно
Де річка гігантською повзе змією, спокійним вужем між берегів.
Між правим і лівим, між одною, другою, третьою домівкою я брів
Яку обрати наймилішу для спогаду - близька, рідна стороно!?
Безсумнівно, цей краєвид не проміняти - хоч і в бетонних стінах.
Оглядовий майданчик, звісно, не на вершині світу, проте за ним:
Розгорнулась долина, тішить зрання світанок із-за передгір'я, а потім -
Медитую. рожевий захід, їде сонце спати за лісом, на білих санях.
Безсумнівно, цю вулицю не проміняти - вона старовинна!
Та й будинок вже з помітною сивиною, в підніжжі мурів вару.
Як будь-який онук, слухав тут про родинну пам'ять змалку,
Де в саду абрикос та тюльпанів весняна краса вітринна.
Безсумнівно, допитлива атмосфера історика супутня,
У книжковій полиці, горіховому столі, зрештою, на папері.
Потрачені зусилля полишив у своєму домашньому архіві,
І колись відродиться таки історія звідси майбутня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445948
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.08.2013
Можна яро гутарити,
та краще нині змовчу.
Відчую, як сутність
зливається через лійку
на самісіньке дно.
З ватагою злитих,
які втомились шкребти,
присяду.
Що ж тримає відчайдухів,
яким все одно те дно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445947
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2013
Солодка втома з присмаком гіркоти –
Увіковічення витоків простору суму.
За чорною тіню – вічна мара безодні.
Оповитий, за тілесною маскою гриму
Ховаю пітьму.
Оповитий - безодня мариться білим,
Яка здається сліпучим тлом,
Де схована пітьма кублом.
Оповитий...
...ні початку, ні кінця суму нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440591
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.07.2013
Орь межи зорями з плугом небом снує -
Православний господар.
Без рабської покори - хрест вогнем палає,
О, Сур'я світосяйний,
Жаром вогненним ярма спопеляє.
В слід за плугом засіяні зерна
Із житніх снопів,
Діда-духа на врожай, родючість.
І окроплена нива -
Молоком, а не кров'ю рабів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440590
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 31.07.2013
Потік води дзеркала, люстерка всевидячого,
річкою плину між простору позачасового,
Відкрий таємницю - долю дівчати молодої
посеред мерехтіння свічки німої.
Через звуки, написані не мною,
і образ туги, сотворений тобою.
Покликані нащадками почуті
як спогади давно забуті.
Крізь густі тумани,
Крізь зачинені брами,
Лети, лети, думка вольная,
Де мелодія арфи сумная
Лунає з-під її дитячих рук…
В магічний часу простір
Крізь рунічний узір
Знаки на тканину ляжуть,
Все по правді скажуть:
“Авжеж, вона реальна!”…
І непроглядне надвечір'я
Зійшло на затуманене подвір'я,
І це я вже на порозі
Розгледіти в шпаринку в змозі
Ніжну на арфі гру…
О дівча, младе златокосе!
Чому така печальна?
Чому арфу повінчала із журбою
Для кого сага поминальна?
Неначе поминальне відлуння
дитинства босоногого,
Неначе плоду не судилось
Коріння соку почерпнути рідного.
Ні, ти не без кореню -
Мала сирітко, біла лебідко,
Оповідками бабусі Оріяни
Колисалась солодко.
Мандрівкою за оповідкою,
Сновидіння ж направду спогад -
Це спадок з бабусиної скрині,
Зверни ж на нього погляд!
Поглядом із трепетом
Ти не народжена у зграї,
Тож хоча б у снах вернись додому
У пташині співучі гаї.
Лебідко, лети стрімко
На схід. Сонцю лагідному всміхнись,
Всміхнись щиросердечно,
З ріки солодководої напийсь.
Квітучі за обійстям кручі,
А за тином мазану хатину
Облюбували лелеки,
В гніздо вплели пір'їну.
Припічок та закуток,
Гречаного меду запах.
З сімейним вогнищем
Хліб тепло трима у збанах.
Пісня і долоня -
Матір первістка голубить.
З яворової колиски як з гнізда
Вилетить та шляху він не згубить.
На скрижалях та на хвилях
Річки плину між простору позачасового,
Відкрий дівчаті шлях
До гнізда, до коріння родового.
Крізь звуки, писані не мною,
Через образ туги, сотворений тобою,
Покликаний нащадками бути почуті
Як слова старі забуті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422552
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.05.2013
Не так давно грали вони в одному відомому оркестрі,
Сподвижники нового революційного паритету
Без суперництва на перші чи другорядні ролі -
Дует всім знайомого класичного портрета...
І доля була у концертах, що кишать ощасливленими,
Вибухи емоцій, перенаповнених залів овації.
Так приємно засинати творчо, натхненно окриленими
Поринаючи в океан їхніх нотних прострацій...
Незлічима епічність суму, щастя, радості, болю звучало
З-під її чотирьох струн, вимолених ним з партитури.
А подекуди їм декількох хвилин не вистачало,
Щоб поєднатись наодинці стрілами амура…
***
Самі чутки відкривають карти, відгортають завісу,
Хто століттями бентежить людські почуття
Скрипка з смичком набули особливого статусу,
Надаючи душевності в музичне сприйняття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2013
Крізь коридори вулиць в шаленім ритмі
Лунає скажений джаз.
Його мелодія сумна затягує як нетрі,
Перехожих вводить у екстаз…
Вони сьогодні вкотре прокинулись
Самотні. Ранок звісно не цей…
Поодиноко на роботу вдягнулись -
Гравці своїх щоденних лотерей.
П’ють каву ранкову в кафетеріях,
Задоволення навіть від шоколаду нема.
Новини старі показують у фантазіях,
Потонуть вони самотні у керма.
Вона думає про доходи, відсотки, які ростуть
Доторки його гарячі відчуває на шкірі,
А йому байдуже, що клієнти потоками линуть
За нею скитається у четвертому вимірі.
Де шукати їм відповідь, правду найщирішу-
Колеги, псевдо-друзі, псевдо-поради про:
Знайди собі іншого, знайди собі іншу,
Всі як один, як праведники, сіють добро.
На вулиці випадкові слова, розірвані речення
Підслухані ними у вирі цілоденнім:
Чорна кішка, розлучаться, втрата, зурочення
Знічуються вони у безслів’ї смиреннім.
І тільки вечору в свіжості надвечірній
Розігнати буденну рутину, мов пил.
І тільки вечору по бруківці старовинній
Самотніх вернути до домашніх світил.
Коридорами вулиць, бруківкою спроквола
Він і вона клигають на звуки скаженого джазу,
Як і сім років тому, мелодія їх полонила,
Доводячи до шаленого, інтимного екстазу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2012
Поглянь, опинись серед мрій казкових, описаних на сторінках романів.
На узбережжі чекаємо кораблів чудових, при мерехтінні маяків, моря ветеранів,
Затишок чекає на самотині, коли в хатині запалає погаслий ліхтарний гніт.
Грають за вікном стихії, прибої всесильні, а в нас теплих емоцій душевний розквіт.
Тихенько потріскують дрова, романтична музика лунає, смачна вечеря при свічках,
Нехай твій день ніколи не минає, щоб кохання жило не тільки на книжкових сторінках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Храм життя заради життя,
от нерозділена частина буття.
Бути в колі призначень,
розширюючи поле своїх світобачень.
Дивитись на свій край з висоти пташиного польоту,
осягнеш вершину, красу, можливість зльоту.
Знайдеш ти храм, древню обитель,
де ти сам собі повелитель.
Душі пращурів там живуть,
часу свого завітного ждуть.
Хто загинув на цих теренах,
тече кров землі по їх венах.
Так, це нагадує Батґават гіта,
та такий кон давати народу Кони Ріта.
Називають Кам'яна могила,
для пізнання світу себе схоронила.
У світі наразі 7 великих центрів
кожний має по єднім енергетичнім елементі.
Зібравши їх силу до купи,
завершила б земля період розпусти.
Де одна дорога проходить, шукай там і другу,
Бо прямувати ними двома відаючому не в напругу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375710
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.11.2012
слова гурту Tristania на пісню "The Ravens"
Тільки попіл і кістки залишаються
Волосся змокло, очі хворобливо важкі
Минуле у багатті здіймається
Дихати не можу я, легені хрипкі .
Намагаюсь встояти на ногах, але паду
Намагаюсь іти, але тільки повзу
Життя, яким ми його знали, скінчилось
І ти зникла, зникла на віки, здійснилось.
Я не згинатимусь більше перед хрестом
На колінах не торкатимусь тебе чолом.
Жадібності гнів
Молодість нашу сплів.
Вежа впала бо ви до нас збайдужіли
Вся моя сила і весь мій голод зубожіли,
Зникли в пориві вітрів.
І ніхто не житиме, щоб до цього тяжів.
Я відпочиваю в руїнах минулих днів серед примар
Серед молодечої любові і оксамитових хмар
Жадібності раб …
Я не відчуваю більше жалю
Я відчуваю присутність птахів
Довкола мене, немає болю
І я пішов…
Темрява виринає щоночі
Місяць мертвий хрипоче
Я не ставатиму на коліна…
Вмерти вже би скоріше
Доля ставатиме гіркіша
Я не ставатиму на коліна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375708
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.11.2012
З-поміж безлічі звуків,
Почуй тільки тишу небуття - ту що ніщо.
З-поміж різноманітності смаків
Відчуй смак зі смаком – ніщо.
З-поміж безкінечності предметів
Побач лише матерію у формі – ніщо.
З-поміж багатьох запахів,
Вдихай пустоту без запашну – вона ж бо ніщо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373836
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.10.2012
Ци повісте ’ми, файні люде,
Вадь ци правдива ся оповідка?
Ош в однім селі жив дводушник,
І мерегованим вбалувався на воука.
***
Раз із жонов клали сіно.
Клали’сь ме шиковно, файно,
Згорі мало припікало, сонячно,
Пуйду я в зворину.
Не буйся, на копиці жди ня мало, но
Остуджуся за хвилину.
Cам не знаву, знає Буг таки,
Почом роблюсь воуком ушитки.
Почом такий ся вродив і вадь удки?
Ци з того cеренчливий?
До жони біжу, грявчати я типирки,
Ош докус им жахливий.
Ускочила вуна на громадну копицю,
Айбо напуджена зашто взяла патерицю,
Коли ухопив’им її за віган, спідницю.
Гойкає за мнов, ош воук,
«Рятуйте дахто!» - реве на всю околицю,
Пак згаладив, у корчAх замовк.
І в шокові вуна, до ниї потому вертаючись,
Як від смирті, від челяді згаладити вдалось?
До сіна шатую, вбалований, перенаджуючись,
Учувим: - «Гута би тя побила!
Десь ись пушов, де годен був завадитись!?
Повісти ти дашто не сила!»
Ти не звідай, вудки утварь у ня в синяках,
І вудки твоя черлена нитка у моюх зубах
Не захочеш учути правди у моюх словах,
Бо муг тя, спуджену, зухабити,
Штоб не засісти ти глибоко у печунках,
Звіздочко, мушу тя сокотити.
Не звідай ня, як йсе могло счинитися?
Бо таємницею йсе мало зостатися,
Но правді майже судилось одчинитися.
Маву серця два тай дві душі
Чулувік і воук наохтема поєдналися
Навроки жиют вракаші.
Повілась’ми: -поникати на йсе хочу
Як дораз скуру вбереш хижу, воучу.
- Добрі, лем ти не кричи, на тя не скочу,
А на місяць третюй іншак
Блукатиму звіром стративши серинчу
Як отлюдник, єдинак.
Всерівно юй, што позад того уповів,
Скуру воучу перед нюй нараз одів,
Напуджив до страху, неборачку довів
Гей воук! Бийте воука -
Не позирає пуд ноги, утікать домів.
А я йду’си, хащами блука.
Голоден, єден, блужу динь за дньом
Утікавучи, лабу си пробив сучком.
Нуччю стою перед колиби порогом
Жеби увидів ня чабан,
Што не буду’го вувцям ворогом,
Страдаву я от ран.
Чабан проснувся, учувши шелест,
Никає на ня, мовчить і ни пари з уст,
Вже думать ци живі вуці і про захист.
Та галиби ниє ніякої -
Звір я з хромов лабов і мирний маву хвуст,
Помучи жду дакої.
І ти сануєш звіра як брата вадь цімбора.
Межи нами най жиє сята довіра
Най вуна буде не чорна а вадь сіра,
Про вадаску забудем.
Полічиви’сь лабу та што була хвора
На сьому’си розійдем.
А коли студінь зимов на полонині
Ниє вшто їсти в кошарі й казані,
Принюс чабанові міх муки на спині.
Упрів им, верви боже,
Повів ми: І завштось то принюс мені?
Не знайомі’сь ме дуже.
Ти лем бери, за вшто не думай
Бо помуг ми аддика у галибі, знай.
- Колись може дашто і вчинив, ай
Не пам’ятаву я такоє.
А забуви’сь як лабу лічив? - згадай
Тіло воука - друге моє.
Повісти - сказати
Ош - що
Мерегований - Знервований, роздратований
Вбалитити - перекинути, перевернути
Шиковно - Швидко
аддика онде, онде там, (інколи) нещодавно
зворина – хащі, зарослі
Почом - чому
Ушитки - все
Вадь - або, чи
Удки - відки
Докус - повнiстю, цiлком
Напуджена - злякана
Дашто - щось
Згаладити - втікати
Пак - та, але
Челядь - народ
Переонадитись
Завадитись - подітись
Зухабити - лишити
Печунках – нирки, печінка
Сокотити – берегти
Наохтема - назавжди
Навроки – наперекір
Вракаші - разом
Поникати - подивитись
Дораз - зараз
Скура - шкура
Іншак - інакше
Серинча - щастя
неборачка
лаба - нога
Никає - дивиться
Хвуст - хвіст
Цім бор - друг
Полічити - полікувати
Вадаска - полювання
верви боже - чесне слово
вуці - вівці
галиба - біда, нещастя
дорас - зараз, зачекай
єдинак, єдиначка Одинак, одиначка
иншак - інакше
санувати - шкуодувати
навроки - наперекір
твар - обличчя
шатувати - поспішати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373833
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 28.10.2012
Той, хто ні разу не мокнув від буйної зливи,
Не пізнав свіжість після полудневої спеки,
Не почув світломузику блискавки й грому,
Той від ковтка повітря свободи далекий.
Блискавиці снують, наче шрами, небесним тілом,
Пробиваючи перед громами несподівано…
І прочани під хмарами натхнені, наче ашрамом
Зойкають, вражені епічністю, дивуються замріяно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349193
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.07.2012
І правда зараз є така, що здригається Карпатська земля, похитнулась народу Руського свобода й воля, і не сплять стражі гір, борються і моляться за кращу її долю…
Най праобрази: небо і земля – барви жовто-сині,
Вічний тризуб і ведмідь, засяють на бойовім щиті,
І меч в руках звитяжця – вольового верховинця,
Не заплямить слави нашої на визвольнім путі.
Поневолювачів супротиву шквал
Життя-віку поколінням нескоримих вкоротив,
Не раз загострений, розпечений метал
Люто розривав, труїв, у кров нескорену гатив.
Край загублена суцільна могила
Дерева, каміння, річки свідки визвольних змагань
Спитай їх за своїх прадіда та батька
Чи були вони свідками перемог та злягань?
Де поділись верховинців вірні звичаї?
Де поділись постолів і чобіт протоптані сліди?
І припалі осіннім листям плаї?
Які курені і сотні рятували від неминучої біди.
Кшатрії, витязі карпатської січі!
Скільки вас полягло на красних, ратних полях?
Уявіть їх сумні, змарнілі вічі,
Та понівечене тіло - в шрамах і твердих мозолях.
Проливали матері, дівчата сльози туги і смутку
Скільки часу виглядали вояків із-за порогів домівок?
Дітвора грається з речами батька в закутку
Знають чи долю його минулих, воєнних мандрівок?
Принагідно – є надія в червоних, краснÙх маках
Вірте, зростати будуть кшатрії за волю борці,
Брахманам шукати правди в писаннях, знаках,
Як заповідали їм во віки предтечі-мудреці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343173
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 10.06.2012
Слава Весні! Слава Ярилі!
Нове літо застигло в чеканні.
Вітайте воскресіння красне!
Зерна засіяні, думками плекані,
Вдягнуть вбрання чепурне.
Жайворонки співають вдосвіта,
Останню проводжають зорю.
Працею долоні пора зігріти,
Спаса чекати господарю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338211
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.05.2012
Подивлюся в синяву глибоку,
Де шепоче водоспад,
Немов виблискують в ній очі
Серед крапель міріад.
В азурній туніці, німфо,
Виринь до мене із води,
Посміхнись мені звабливо,
Та в глибини забери.
Побач, до серця причарований
В красу твою втоплюсь
Рукам ладен дати волю,
Під туніку ніжно заберусь.
Навіть німфі не встояти,
Супроти поцілунків, ласк
На цьому одрі ти безсила,
Не маєш нещирих маск.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2012
О, моя Царівно,
О, моя Королівно -
Образ безтурботних снів.
Ваші уста спопеляючі -
Один з найбажаніших відчуттів.
Хочу потрапити до вас у полон,
В королівство за три десяток земель.
І торкатися тіла вашого, ніжний шифон,
Щоб в серці моїм заграв менестрель.
Щоб пісня моя у вас завжди лунала,
Пливла, як човен пливе по воді,
На бурхливих хвилях міцно тримала,
Коли ви сумуєте на самоті.
Мрію про вас моя Королівно,
Світочу світлий серед варварських лиць.
Невідчутні на моїх колінах садна,
Стаючи перед вами на ниць.
Мрію про те, як в бузковім саду
Гулятимемо, вдихаючи п’янкий аромат.
І я, дивлячись вам в очі, скажу: "Я вас люблю"
Промовляючи завжди по стократ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2012
(Вірш був написаний шляхом медитації, і споглядання. Відчуття, що його хтось з потустороннього світу диктував)...
О річка, О небо, О сонце прекрасне,
ви наймиліші нашій душі!
Молимо за вас, за світ цей ясний…
Весну закличем, зиму люту подола,
щоб Весна швидше всупала у свої права.
Бо в тім є добрая, могутняя сила,
що думкою кличем до себе весну,
щоб живе від серця родила,
збираючи всіх у своїм саду.
І нехай глаголить від нас, голос предків, народу,
Що приходимо ми у цей час,
Що миром і злагодою одарити цю землю хочемо,
І чого прагнемо онуки від вас!
І нехай не стигне холод у п'ятах,
Від далеких, зістарілих слів,
Бо найстаріша істина,
Вона найсильніша, багата,
Що зростає на полі незораних нив.
І не знають невільні,
яку ганьбу вони творять,
Лишаючи землі попіл оцей,
Що кара від неба не забариться,
Змітаючи з груна нечестивих людей.
І діліться знаннями з тим з ким можна ділитись,
просіть їх у Богів, у Батьків,
бо лиш від них ми можемо вчитись,
Як засівати землю під мелодійний заспів.
І нехай ваші і наші діла процвітають,
Творіть і плодіть багато дітей,
Щоб по Мокоші впевнено ступали,
Втілюючи в життя безліч ідей.
І не журіться ви зараз діти,
Що на землі скрізь безпросвітна брехня,
Так і вона скоро скінчиться,
Як прийде нова ера буття.
І в кожного народу своя дорога життя,
Та ви діти Божі - тому вам не гоже,
Скидатись по світу.
Коли під ногами своя земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330083
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.04.2012
"...договор, скрепивший нас, Навеки нерушим..." (Роберт Бернс.)
Розправити крила, полетіти
В піднебесну сокільцем.
Залітати у твої палкі обійми
Кожен раз, день за днем.
З висоти пташиного польоту
Шукаю тебе, найбільший скарб.
Хоч в небі я і грізний лицар,
Та перед тобою я заслаб.
Сьогодні вкотре перевтілюсь
Заради любовного екстазу,
Та заснуєм таємний орден,
В якому ми одні щоразу.
Легко понесемо важкий тягар,
Піднявши до неба знамено,
І поставимо золотий вівтар -
Кохання нашого джерело.
Піднявши чашу, повною вина,
Натщесерце причастімось.
Ведмежа шкура – крок, ще крок -
Давай над нею вознесімось.
Спаде додолу важка зброя,
Вона давно вже заважає.
Припаду до тебе: “моя ти, тільки моя”
Кращої і за морями немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2012
Сходило сонце за горою
Ішли мавки юрбою.
Снилась їм земля
Вкрита кров'ю людською.
Ішов хлопець з юрбою
Вбитий тією мавок красою,
Мавки його зчарували
До кохання його закликали.
Довго-довго його любили
Доки нову жертву не зловили.
Споконвічні карпатські ліси
Зберігають таємницю земної краси.
Лісові духи знають тут життя:
В кожній краплі роси
В кожній скелі, траві
Над проваллями де літають соколи.
Виходив мольфар на Чорну гору,
Тай трембітав на всі гори.
Закликав мавок зупинитись,
В людську душу не дивитись
Людське життя під власне йому,
Він ним зупиняє грозу.
Виходили чабани на полонину
Випасати свою маржину.
Там блукає веселий Чугайстир
Зараз покличе чабана у танок
Разом з ним роздирати мавок.
І оживе голос сокири в лісі
Лісові духи за мавок піднялися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318487
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.03.2012
Яке це щастя і нещастя
Віддатись емоціям на поталу,
А потім день і ніч
Збирати нерви до загалу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318485
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2012
Нехай собаки вогненні, крилаті
Оберігають спокій у вашій хаті.
Нехай вся нечисть не минає повз
їх увагу.
Любіть собак і проявіть до них
свою повагу.
30 листопада 7519 літа Дажбожого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317783
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 29.02.2012
Слава Зимі! Слава Коляді!
Вже мороз пощипує щоки,
Та в тім є теж своя краса
На холоді ловити тепла потоки.
Забіліло, снігами вкрило
ПриРода готується до сну
Та в тім є теж своя мета -
Навчаючись, чекати на весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317781
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.02.2012
Де твій дух,
У космічному етері?
Вірю – не вщух,
Відчиню в серці йому двері.
Справжньому сину свого народу,
Гідному сину своїх батьків
Чи легко прямувалось крізь терни,
Одному з багатьох дітваків?
Знаю, не легкою була наука
Шліфував тебе терпець.
Чи пам’ятатимуть твої потуги
Як приклад або взірець?
Букви, слова на аркуші паперу,
Як лягали величним Шрифтом?
Твої рукописи та повчання,
Чи стануть між нами містком?
Книги, журнали та преса,
І ти їх постійний читач.
Чи володів би усіма знаннями,
Як інформації невтомний збирач?
Справжня рука допомоги,
Як простягати її yсім?
При житті ворогів не нажити,
I Бути аскетом передусім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315660
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2012
Горі долу, горі долу -
Лем грива й хвуст видніють,
То чортуватого коня Татоша
Люди днись не взріють.
Прийшов на буркут, на поток
Води студеної ся напити,
Ніхто ні в лісах, ні у горах
Не годен ’го нияк імити.
Десь вун стратив свою лабу,
Ще й підкови прибиті криво,
Но типірка шукайте коня
Де ’го крилатого носило.
Прийшов на буркут, на поток
Води студеної ся напити,
Ніхто ні в лісах, ні у горах
Не годен ’го нияк імити.
Файно му жилося в ґазди
Не битий, нигде не голоден,
Та сяк хтів вун тотої волі,
Через паланки був скакати годен.
Прийшов на буркут, на поток
Води студеної ся напити,
Ніхто ні в лісах, ні у горах
Не годен ’го нияк імити.
Літать татош попуд хмари,
Біла фана, кунь сиринчі
най'го люде нараз спузнають
по крилах в динь ай зночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315659
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 21.02.2012
На берегах твоїх, Дніпре,
Велична Орантія постала,
Щоб земля у Гой Дана танку
З небесним Родом возз'єдналась.
Тут предки коня приручили,
Сварог золотий плуг дарував,
Щоб плекав Орій чорноземи,
І за Чурами своїх не забував.
Cе бо наша матір годувальниця
Освятила нащадкам місця сили -
Непорушні Тустаньські скелі,
І Чурів Кам'яної Могили.
Під ногами і за небом одне бриніння
Колеса рух ніким не зупинний
Квітчають безкрайні степи і поля,
І Чури бережуть достаток родинний.
На святих Орійських святилищах,
Горять незгасимі жертовні вогні,
Приносимо дари полів наших,
«Прийміть, Боги, пожертви духовні, земні».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315619
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2012
Шепіт. Шепоту завжди бракує.
Прошептавши – розбуди мене,
Шепотом тихим, з кінця тунелю
Твій клич у явність поверне.
Шепіт, манить він - аж неможливо!
Такий прекрасний, барвистий, ніжний,
Як доторк чиїхось шовкових рук.
Пронизує все тіло, і так наживо!
Дарує мить коротких розлук.
Шепіт. У шепоту своя мова,
Яка так глибоко та легко огортає,
Струмом по спині пронизує наскрізь
І кожну волосинку, клітину зачіпає,
Шепіт – він завжди, шепіт - він ускрізь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315618
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 20.02.2012
Не спиняй, не відмовляй мене у моїй подорожі
Подивись як ідуть, кричать за мною подорожні,
Трава-струна натягнулась, звучить, тремтить
Тіло грає, знає, що не спить – траву втомлене давить.
Блищать пронизують промені - сонячна заслона
І на голові стають, як золота, ясная корона.
В парі цар свою царицю косицями введе – приведе
У театр, в поле, де казка безслівно ходе, броде.
Веселяться, грають актори, дивні, химерні фігури
Безтурботні як діти, не знають горя, не знають зажури.
Ранком босі витають, збирають роси поснулі,
Колисають зимніми ночами Ай люлі, Ай люлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314418
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.02.2012
Ідемо до штурму фортеці,
Не падаючи у сіті натягнуті.
Стати князями на престолі,
Об’єднати володіння здобуті.
Ідемо гуртом до штурму,
Звільнити челядь брану.
Не дамо з ганьбою маху,
Дружину ведучи на браму.
Ідемо до штурму сміло,
Оминаючи гриднів вправно,
Не опиняючись раптово -
Заручниками отчини безславно.
Ідемо до штурму, щоб пам’ятали
Ті, заради кого життями ризикували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314417
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.02.2012
Скажи мені добраніч,
Тобі на добру путь,
А ти мені лети на зустріч,
У сни які вже ждуть
***
Бродить мирний сон
І коло твоїх вікон.
Ступай за ним поволі
Довірся його волі.
***
Будь в цю ніч сновидцем
І гарних снів мисливцем,
Живцем їх собі хапай
У вінець казковий заплітай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2011
Часом і черезмірна тиша лякає,
Що наступає опісля сутінків
До тебе в кімнату не заглядає
Коли засинаєш від поцілунків.
***
Поєднає нас дощу симфонія
Навіть і за сотні кілометрів,
В хмарах грому - агонія,
Далеко ми від його нетрів.
В світлі небесного вогню
Купаєшся в затишку домашнім
Лягаючи в непогоду вечірню
Будь уві сні безстрашнім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2011
Холод.
Вічний холод.
Холод.
Вічна мерзлота.
Все замерзло, нема надії.
Нема надії на життя.
Життя давно померло,
Душа залишилась одна.
Тепер вона живе сама.
Крик душі не знає меж
У душі немає крику!
Душа холодна, як лід,
це тепер довіку.
Серед вічного холоду літає душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282181
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2011
Колись у бiлому саду
Чорна троянда розцвiла.
Росте i бачить, що навколо
Всi квiти кольоровi,
Та й подумала з сумом вона,
Що на свiтi, на жаль, одна.
Та не знала Чорна квiтка,
Шо на свiтi живе ще одна,
Така сумна, загублена душа,
Така сама, як i вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2011
Темрява породжує холод,
Темрява породжує страх.
Страх відчути самотність
Там десь, в далеких краях.
Колись ти загаснеш,
Відійдеш у той край
Там буде холодно,
Але це буде - рай.
Там ти віднайдеш себе,
Відчуєш безмежність світу,
Відчуєш самотність стану
І думки на рівні океану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2011
Вже осіннє сонце розчинилось,
В полоні густого, сірого туману.
З дерев останнє листя опадає,
Собою робить немов би хмару.
Вона пройшла забутою дорогою,
Якою давно колись несли мерців.
Стоять поодинокі хрести там,
І чути мертвої тиші тихий спів.
Сидить вона на забутій людьми могилі,
Задумалась про свій смертний гріх,
Без жодного суму або зітхання,
Чекає на вічний спокій від небес святих.
Життя земне приносило страждання
В обличчя смерті подивилася вона,
Душа блукає між небом і землею
Для Чорних Янголів в раю місць нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282084
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.09.2011
Тихо, тихо...
На місто ніч спустилась.
Нічого навколо не видно,
Нікого навколо не чутно.
Тільки плач порушує тишу
У дворі замку старого.
Плач Білої Діви,
Яка за кохання віддала душу.
Давно по замку блукає
Між стінами юності своєї,
І на коханого чекає
В потаємних коридорах, уночі,
Про які ніхто і не знає,
Тільки близькі з кола сім'ї…
Вояка-лях був з нетутешніх країв,
Посланий графський маєток здобути.
Та не думав він, що у графів Другетів
Чарівної вроди донька може бути,
Що їхня любов стане гостріша стилетів,
Ба навіть в парі - смерті їм не минути.
Серце графської доньки до ляха припало.
Зустрілись вони при свідках з бійниць,
Почуття кохання їх переймало,
Не вберегла вона замкових таємниць.
Забула, що за зраду на неї чекало -
Смерть або покаяння у стінах темниць.
Та батько про зустріч дізнався,
Варті наказав затримати молодих.
З розправою довго він не вагався.
Ляха обезголовив без слідів зайвих,
А над донькою нещадно познущався
Замурувавши серед стін замкових.
Тихо, тихо...
На місто ніч опустилась.
Нічого навколо не видно
Нікого навколо не чутно.
Тільки плач порушує тишу
У дворі замку старого.
Плач Білої Діви,
Яка Ляху віддала душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2011
Остання війна епохи металу,
Останній визначальний бій.
За землю святую Русь-Україну
Мертві воїни із Нави повстали,
Щоб свободу повернути їй.
Знову видно - в ковальні Бога
Палає Сварожича полум'я святе,
Яке сталь гартує по закону Праві
Та з Перуном оберігає життя земне.
Нас закликають безсмертні і древні:
"Піднімайся, рідний сміливий народ!
Беріть, люди, в свої руки теплі мечі,
Вставайте до лави із мертвими воїнами,
І бийтесь за славу святої землі!"
Ось уже час великого бою,
Проти безжальних орд ворогів.
Наше військо із силою мертвих
Перемогу здобуло на зламі віків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281846
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.09.2011
Не щадливою є сила любові.
За неї нещадливішою, є хіба що війна,
Вони не обирають за кольором крові
Потерпіла від них душа не одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281619
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2011
І настає у всесвіті час, коли тьма хоче перемогти світло, а світло бореться із тьмою.
І все у Всесвіті має зв'язок і рухається по колу. Коло за колом, життя за життям, твориться нитка буття.
Тому на рідній землі та в інших світах, предки і нащадки пліч об пліч стоять, даючи відсіч зайдам і ворогам. Нема для них меж і часових кордонів, бо Роди наші у вічності перебувають.
І мандрують звитяжці Перунові під покровом Слави у часі та паралельними світами, допомагаючи у війнах, злиднях та скруті Родам своїм, впливаючи на долю їх, аж до початку нового кола світобудови.
І правда зараз є така, що здригається Карпатська земля, похитнулась народу Руського свобода й воля, і не сплять стражі гір, борються і моляться за кращу її долю.
Заграю я на дримбі
в нескінченім ритмі,
Ритмі, що заворожує,
За обрій ген несе:
По зоряних долинах,
Квітучих полонинах,
До Ока Роду нашого,
Яке до витоків веде.
У серпневу пору,
Під розкати грому
Доба звитяг прийшла,
Голос трембіт луна.
Відаючий люд
Прямує з усіх-усюд,
Стати щоб у лави
Війська Бога Перуна.
Старійшинам родів
У колі дубових кумирів
Перше слово дають:
З вітрами переміни грядуть.
Роди наші нескінченні
Ворогом нескорені
На МаКоші і там, де зорі
Народу одна ми суть.
Станемо на стражі
Ми у своїй стороні.
Негоже під кочівниками,
З Турулом мир нести.
Над Дунаєм братнім
Чи бо у полі ратнім
Пам’ятайте, що хотіли
Нам предтечі заповісти.
За яким поконом?
З чиїм родом?
З предками, нащадками,
Як у вічність прямувати,
Як засівати цілину,
Ростити хліб, дитину,
Як готуватись до війни
Секрети бою пізнавати.
У колі єднайтеся, мужі,
Волхви і мольфарі,
Хто відьмацьку силу має,
Характерництво хто знає.
Підіймайся в гору ватра,
А в руках бартка,
Нехай Аркан нас поєднає,
Переродитись душам помагає.
Під воїнів мужніх танець,
Співанок гучних вінець
До Богів ми донесемо,
Зі Славою до звитяг підемо.
Кістки спочилі,
Паростки пророслі,
Рідний звичай зачтимо.
Білу Хорватію і Русь піднімемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281618
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.09.2011
Час, зрадливий своєю антищирістю,
Час, в якому ми живем,
Одурює душі попсовістю,
Дивує порожністю тем.
Безідейні обдурені люди...
Для влади вони безіменні,
Для влади вони сіра маса,
Хвороба в цьому сьогоденні.
Але є серед сірих мас
Кому по вулиці східцями вниз.
Східці, які відводять нас
В історії далекий час...
До Аріїв - пращурів наших,
Які дали Славам Веди знання,
До трипілля прошарків і намулів,
До зірки їхнього світання.
До розбурханого духу дикунства готів,
Який живе в нашій крові.
По капищам і забутим курганам сарматів.
В їх обійстя племінні.
До минувщини Запорізької Січі
В магію характерного козацтва,
Із сумом пам'ятаючи
Безжальність чорного кріпацтва.
В країну безтілесної язицької готики,
Від якої в жилах стигне кров.
Дух могутньої автентетики
З колін підніме нас знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281444
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.09.2011
З приходом дня нового
Ти сказав собі: "Йди!"
Поклик незайманої природи
Кличе тебе туди...
"Я візьму тебе у свої лона,
Від яких не може ніхто втекти!
Повідаю древні знання,
Якими не володієш ти!"
Подолавши шлях думок,
Постав ти перед світом.
Зробивши свій перший крок,
Здивувався природи цвітом.
І, увійшовши в дикі лона ті,
Відлюдник живе тепер в тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281443
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 19.09.2011
Варто померти в земному житті,
Щоб знати, що тебе чекає в майбутті.
Що там за обрієм? Ми того не знаєм,
Тілом своїм не відчуваєм.
Коли ти душу продаєш,
Стаєш на шлях Чорнобога -
Втративши тіло своє,
В наву прямує твоя дорога.
А там смуток і страждання
В царині темних сил.
І потворних створінь панування,
А за ними є тільки Див.
Коли серце в Роді перебуває,
Живучи в ладу зі світом,
Сокіл-Род браму вирію відчиняє,
Єднаючи тебе з вічним світлом.
А там птахи пісні співають,
Прославляючи рідних Богів.
І душі на землю проводжають
Для випробування нових життів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281178
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.09.2011
Зашуміло-загуло в повітрі,
Здригнулись гори молоді.
Розійшлися темні хмари,
Пустили сонце до землі.
На холодному груні,
Лежить гуцульський леґінь.
Лежить, поранений у груди,
А поруч з ним - мертвий чужинець,
Син пекельної облуди.
Кружляє орел-беркут небом,
Тай вдивляється в гірські простори.
Бачить – тіла, ніби мертві.
Чужинця знає він за роздори,
А леґіня по рідному духу крові.
Підняв леґінь втомлені очі,
З криком стогін його пролунав.
Серце, ніби востаннє, тріпоче.
Нема того, хто б його поховав.
Нікому допомогти в годину лиху,
Під ворожою п'ятою люд повмирав.
Нікому подати живицю воду-живу,
Бо в цих краях давно ніхто не бував.
А орел не той вже тепер,
Що завше плоть розриває,
І встромляє пазурі живцем.
Бачить, що леґінь помирає,
Що треба рятувати мигцем.
Здійнявся вітром крилатим
Туди, де вода в потоку вирує,
І рятує спраглих в дорозі,
Немічних і хворих лікує.
Орлові стала вона на підмозі.
Розгорнувши рану смертельну,
Цілющими краплями окропив.
Побачивши, що кров закипає,
Промовив до леґіня: "Ти ожив!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281174
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.09.2011
Тримайте порох сухим -
Ще не раз вмирати молодим.
І воюючи з побратимом за волю,
В руках міцно стискати зброю.
Тримайте порох сухим,
Не час ще спокійно спати,
Допоки нашій Долі
Недоля буде вузли заплітати.
Не доля нам жити в кайданах,
У ворога бути в рабах,
А доля вмирати щасливими,
Будучи в сивих літах.
Годі! годі вже злу коритись
Годі! треба до свого Роду хилитись.
Ти Рус – в руках меч сталевий.
Ти Українець – духом нескорений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280892
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.09.2011
Буває, шукаючи пригод
Ходиш по вістрі негод.
В обіймах спраги,
В обіймах жаги
Оазу свою віднайди.
Солодкий запах авантюр
Проникає світлом в амбразур.
За світлом прямуй
Метою одержимий,
Бо ти ще юний,
Тілом і духом сильний.
І сповідуєш героїчність,
Не боїшся ні грому ні вогню
І поразки тобі передрікають,
Та ти не з тих, хто сліпо іде на пню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2011
О, мій срібногривий друже,
Скільки під нами палала земля,
Скільки верст ми подужа,
Минали чорне рілля.
Не раз попадали в небезпеку,
Немов би ішли під укіс
Князів зустрічали здалеку,
Гордо задираючи ніс.
О, мій срібногривий брате,
Вірний супутник і провідник
Ідем разом де поле квітне,
Щоб ти в просторах не зник.
Бо нам ще сонце проводжати
За крутий, далекий небосхил
І потому в хліву спочивати,
Завтра в дорогу – треба сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280515
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 14.09.2011
Невидимий шум постукав у вікно,
Дух лісу, якого чекав я давно.
Тихо манить мене рукою:
"Іди по стежині разом зі мною".
По стежині незайманій, старій
В безпам'яті іду я на клич.
І місяць вигляда із-за ялинок,
На яких тихо гукає сич.
В обіймах тихого лісу
Дерева ніколи не сплять -
З духом Шумом-Шумлячим
День і ніч про щось говорять.
А десь там, на лисій горі,
О тій нічній місячній порі
Хтось забави дикі справляє,
Шумом своїм до гурту зазиває.
Я прямую на світло вогню,
Де чути - стьогає чийсь бич,
І крики зі співами дивних створінь
Доповнює гуканням сич.
То відьми з перевертнями
Чортами й упирями поганяють,
І тишу лісу нічного
З Шумом-Шумлячим розтинають .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280514
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.09.2011
Ох, сутеніє! Ох, сутеніє!
На заході видніють чужинці,
Копита землю трясуть
Тож бо здичавілі Дакійці
Горе на Галіш несуть.
Ох, прокляті ви!
Чуєте? Та де вам почути!
Сім’ї, роди племінні
В лихім передчутті.
Смерть, грабунок.
Де порятунок?
В нічної зорі прикритті.
В тривозі забилось мале серденько.
Невже тривога передвісник страхіть?
Пригортає дитя зажурена ненька,
Нехай дитина спокійно спить.
А варвари довкола села.
Прокидаються люди чимдуж.
Хто з косою, в кого вила,
А з мечами досвідчений муж.
Погрозливо гукають, репетують
Недаремно – перша рана,
Вогненні стріли засвистали,
Як із пекла негадано.
І той в кому звір живе,
Змагається не покладаючи рук,
У полі підкошено злягає
Не відчуваючи нестерпних мук.
Що з тобою буде, моя Галія?
Приречені наші роди.
Не почують отроки саг,
Коли помруть старці-діди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280332
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.09.2011
Над долиною,
над Латорицею
довірюсь власним відчуттям,
священним схилам,
густим дібровам,
довірюсь Кельтським сприйняттям.
Дитя небесне,
мудрий вороне
Богами посланий віщун.
Повідай правду,
мирну чи лиху
на каменях неба рун.
Цілителі тисячолітні -
дуби непохитні,
символи всесвіту трисутнього.
Коріння переплітаєте,
гілками закликаєте
до природи єднання могутнього.
Іде процесія.
Позаду долучуся
за жерцями у білих мантіях.
Ловачкою колословити -
обряд проводити
наукою учням в ініціаціях.
Спиною на захід,
обличчям на схід,
тримаючи рунічне письмо,
старійшини заклинають,
барди грають,
подяку і славу батькам воздамо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280331
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.09.2011
Стара хата.
Старий змужнілий дім.
Ніч. Чорногора.
Ні шороху довкола
В покої тім нічнім.
Тривожний подих
Тягарем на серці стигне.
Крок смертельний
Все ближче,
Все лине та лине.
А сивий мольфар –
Хранитель магії чар,
Пригнічений, доживав.
Не передав він дару –
Обраному святий алатар.
Осиротілі стіни.
Їх привид наганяє страх.
Вітрами дикими
В просторах неозорих
Розвіявся старого прах.
[i]Часом, долі здаються дуже подібними, між видуманими і реальними людьми. Подібними аж до того моменту, коли ти раптом розумієш, що писав про реальну існуючу людину.
Так сталось із мольфаром Михайлом Нечаєм - Доля його виявилась подібною до тої, яка лягла в основу вірша задовго до його смерті! А може це дійсно була його Доля?[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280099
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.09.2011
Збирається князь на татар, на війну,
Та й прощається із жінкою та сином:
"Вигодуй сина за всяку ціну,
Щоб народу був вірний завжди,
Аж до смерті загину".
Пішов князь у бій,
Та татари його розбили.
Грабуючи країну,
Могутній замок зайняли.
Ведуть людей в Татарщину
Разом з княгинею та сином,
Залишаючи руїну не одну.
Зловтішається татарський хан
Молодою, гарною, княгинею.
Сміючись, до неї промовля:
"Будеш моєю жінкою-рабинею,
А чоловіком буду тобі – я.
Будеш служити при моїм дворі.
А як ні, то сина твого
В темниці заїдять щурі".
Минають дні, минають роки
Народу славного в неволі.
Сина княжого до війська віддали,
В походи ходить він поволі.
Воює він із батьком своїм,
Не впізнаючи його у бої.
Іде княжий син з далекого походу,
Говорить татарському воєводі:
"В Карпатах хотів я славу здобути,
Та відвага і честь вражає в народі!
Хороброго князя край той має,
Що про його добробут дбає".
Почула їхню розмову рабиня стара,
Втішається, що живий її чоловік.
Якось до сина в саду підійшла,
Просила вислухать, стираючи сльози з повік:
"Край той далекий - батьківщина твоя.
Князь той – твій батько,
А мати –це я."
Вирішили вони додому тікати,
Ідучи через гори, мати сину каже:
"Я слаба, не дійду, лишай мене помирати.
Ось тобі цей медальйон,
Батько його має впізнати".
Вирив він шаблею могилу мізерну,
І поховав матір померлу.
Додому повертається через густі ліси,
Князь його на коні наздогнав,
Вбити хоче татарина того,
Бо за родину помститися мав.
Витягнувши гостру шаблюку,
Голову йому враз відрубав.
Впала до землі голова з медаллю
Побачив батько родинний оберіг -
Зрозумів, що вбив свого сина,
І плачучи, впав йому до ніг.
Серед рідних гір та рік
Батько славний похорон справив,
Не витерпів такої ганьби,
Що сина власного вбив,
І на очах у свого народу
Меч собі в груди встромив.
***
Потекла кров крутою скалою
І залила її червоною рікою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280098
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 12.09.2011
У вічних карпатських горах,
Під час кривавої війни
Помер хоробрий воїн,
Від ворожої стріли.
Колись він рідну землю захищав,
Коли нападали люті вороги,
І Праві завжди шану віддавав,
Щоб Боги її вічно берегли.
Тіло його тепер земля сира
Душа – в Ірій відійшла.
Там він буде вічно з тими,
Хто в силу Сварги свято вірив.
В царстві вічного світла,
Зустріне він древніх предків своїх.
Відчує вічний подих Свободи,
В битвах оберігатиме братів ще живих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279853
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.09.2011
Витешу деревяний амулет
Тріскель - лінії стихій
На землі проміння сурожій
Утворюють дороги, ясний силует.
Вдарю камінь об камінь,
Нехай заіскриться, зажевріє,
Нехай вогонь радість сіє,
Нехай від лихого очищає
Пожертву щиру він приймає.
У місці сходження вітрів
Нехай суще подихом пронизується,
Нехай живому добре дихається,
Нехай повітря думку очищає
Пожертву щиру розвіває.
Повниться вода у розі,
Нехай замовляється, тече,
Нехай сила живильна пливе.
Нехай вода все суще очищає
Пожертву щиру омиває.
Застиг на перетині трьох доріг
Між Правою, Явою та Навою
Між стихій частинкою живою
Де безмежності часу поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279850
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.09.2011
Де течуть Тиса та Ріка
Стоїть велична твердиня одна.
...
Славний Пинтя опришок,
Воїн-розбійник лісів,
Полюбляв грабувати палаци
Та Чужих недобрих панів.
Якось Пинтя опришок
Потрапив в руки панам.
Посадили його до темниці
На розсуд голодним щурам.
Подумав Пинтя опришок:
"Треба себе рятувати".
Розгніваний, виламав двері
І подався потай тікати.
Зібрав Пинтя братів Опришків:
"Гей! нумо ідем гармату клепати!
З рідних Карпатських земель
Чужинців зайд виганяти!"
Вирізали Опришки дерев'яну гармату,
В ковані обручі затягли
Котять її на Чебринську гору,
Щоб стріляти по твердині змогли.
Наказує Пинтя опришок:
"Заряджайте в гармату кам'яне ядро.
Нехай пани пам'ятають:
Опришки – захисники краю цього!"
Поцілили Опришки в твердиню
Та заледве пошкодили дах.
Пинтя крикнув: "Най тя грум поб'є!
Сипте більше пороху – розіб'ємо їх в крах!"
Залишили Опришки замок в руїнах,
Радіє тепер вільний народ.
Прославляє розбійників і Пинтю,
Не забуде тепер своїх воєвод.
...
Де течуть Тиса та Ріка
Стоїть твердиня в руїнах одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279559
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.09.2011
Срібна Земля предвічна
Колиска синіх гір
Зберігає давню таємницю
Де зустрілись Синь та Вир.
Земля піднебесних полонин,
Де Дажбо трави омиває,
Пасуться отари маржин
І Вівчар Вир на сопілці грає.
Сині очі, як неба блакить
Глибоким поглядом чарують
Ховаються за величчю гір
Де зустрілись Синь та Вир.
Як загули сокири в лісі
Синь пішла землі оглядати
Та й зустрілась вона з Виром
І Він перестав на сопілці грати.
Пронеслися чари Лади
Поміж Карпатських гір
Та й обрали вони те місце
Де зустрілись Синь та Вир.
Та злі, темні сили
Які обдурюють вірних людей
Батька Сині заговорили,
Щоб Вира відправив у царство тіней.
Батько послухав злі темні сили
Вирішив розлучити вірних молодих.
Покотилось на Вира каміння,
І вбило його у горах цих.
Затихла в тих краях
Сопілки музика чарівна
Дійшла до Сині новина страшна,
Що лиха смерть спіткала Вира.
Побігла вона крізь ліси
Туди де вчинилась біда
Та знайшла лиш каміння,
Яке накрило Вира.
Обійняла вона те каміння-могилу
Полилися сльози з Синіх очей,
Залили вони зелену долину,
Тепер вона з Виром у царстві тіней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279557
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 09.09.2011
Спомин кам'яних руїн
Про події давніх віків
Спомин про зле царювання,
Поган-Дівки недобрі діяння.
Ім'я її пам'ятають
Ім'я її проклинають.
Поган-Дівча
Поган-Дівча
Коли будували Невістський замок
Неспокій і страх панував між сімей,
Погана примушувала всіх працювати,
Не щадила – ні старих, дітей.
Нікого не жаліла
Нікому не простила.
Поган-Дівча
Поган-Дівча
В неділю людей, гнали на роботу,
Гнали й били батогами,
А немовлят від маминих грудей,
Безжально відривали.
Жорстоко катували
Немовлят вбивали.
Поган-Дівча
Поган-Дівча
Кожний носив каміння і воду,
Аж на самий верх крутої гори.
Кожний віддавав хазяйства приплоди
Аби ваковка трималась на віки.
Молочні мури звела
В них щасливо жила.
Поган-Дівча
Поган-Дівча
Як тільки за височіли вежі над Ужем
Зроблені людським кривавим потом
Голови летіли зрублені мечем
І невірники мертві падали в болото.
Вежі височіли
Голови летіли
Поган-Дівча
Поган-Дівча
Але не довго тривало зле царювання
Король Матяш замок обложив
Погана втекла до тихого лісу,
Та він наздогнав її і імені навіки лишив.
Замок Невицький захопив
Погану-Дівчину вбив
Поган-Дівча
Поган-Дівча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279427
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 08.09.2011
В мене виникло бажання
Побачити весни чування:
Коли річка своїми руками
Зливається з потічками.
Коли дерева,
сонячної енергії напившись,
Від вітру похилившись,
П'яні, зеленню колишуть.
Все це – спокій, гріє душу.
Без краси земної я нездужаю,
Лиш
Від краси природи я одужаю.
В мене виникло бажання
Побачити весни чування:
Коли птахи весняною ходою
Пролітають наді мною,
Коли туман над горою
Нависає білою рікою.
Я був свідком весни чування
До пізнього світання....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279293
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.09.2011