| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
«…аби досягти спасіння він повинен був повернутись до природи, знайти спосіб жити в гармонії з природою і зрештою прийняти своє місце в істинному порядку універсаму. Прийняття життя в піщаній ямі не варто тлумачити як покірність,а радше як форму просвітлення»
Патріша Еренс
У мене квиток лише в один бік. Виграний в лотерею під назвою Вічність.мої дні протікатимуть впевнено зі шумом поїздів, що колись приведуть мене на кінцеву зупинку. Нажаль час прибуття на білеті не вказано. Існує лише рух…
…Існує рух за вікном мого душного офісу. Я щоденно задихаюся від гнітючої буденності, що котиться нескінченною хвилею пожовклих документів. Інколи вони виринають піском на моєму столі і з них проростає мій химерний світ. Ідея служіння не виправдана,тепер я не можу згадати, як виглядає осінь в цьому місті. А коли приходить бажання бунту, так звана ідея «дивного птаха», час нагадує мені,що ця система поглинає мене з дитинства, що вона сидить у моїй голові, як вірус, який чекає моменту знищення свідомості. І тоді все протікає горизонтально. Адже не можна прожити час вертикально. Або ми просто не намагалися. Я завжди боялася впасти в яму, знаючи, що вже в ній знаходжуся. Але моя фатальність зникнути непомітною піщинкою з колообігу, не пробуджує в мені бажання вибратись. Це слабкість перед стихією. Або обставинами.
Образ жінки як питання всього мого життя. Хто я? Інколи схожа та, що дивиться на мене в дзеркалі, на чорного жука забуття. Інколи я намагаюсь виглядати красиво: малюю собі нігті і вдягаю кольорові спідниці. Виходжу на вулицю і шукаю чергову камеру в обіймах іншого. Кажуть, що відчути трагізм свого становища в’язня змушують не кам’яні стіни камери й залізні двері, а вічко, через яке за ним стежать. І я обдумано готуюсь до того, щоб мені залізли в душу. Щоб хтось знайшов у мені жіночу невинність, яка б залишила слід у чиїсь крові. Але це все абсурдно для мене, в основному слід залишається лише в чужій квартирі, а потім час губить його на берегах солоної води. І пам’ять зникає, залишає тільки право а фізичну свободу. На природний людський статевий потяг.
Про секс не можна висловлювати якихось загальних тверджень, бо все залежить від часу і обставин. Одного дня нам потрібні вітаміни, іншого- доза морфію. Віднаходження компромісу між суто статевими стосунками і чимось більшим, так званим «коханням» , заганяє мої думки у глухий кут і не дає мені елементарної відповіді. В моєму житті такого поняття не існує. І повертаючись в мовчазну квартиру включаю радіо і знову дивлюсь на себе в дзеркало- мої засоби єднання себе зі світом і з собою.
Минуло двадцять шість років з народження мого тіла в піщаній коробці. Мої ноги ходили край берега, але так і не наважились торкнутися мертвих вод. Я вибираю зморшки на своїй шкірі як сліди від дорогого циферблату. Я знаю, що ніколи не покину своїх демонів, що заставляють ходити мене на роботу, чистити зуби і пити дешевий алкоголь як ліки проти самотності. Вони не дадуть мені схибити, так, як слідкують за мною постійно з висоти своєї зоряної вишки. Вони використовують проти мене ефект поноптики. І я їм вірю, так, як більше не маю вірити кому.
Інколи я порівнюю своє життя з британським блюзом, що котиться по радіохвилях мого старенького радіо. Його звуки плавні і ритмічні, як кожний поштовх мого самотнього човна крізь піщані дюни.
В мене квиток в один бік- дорога розбитого по секундах життя…
Досьє:
Прізвище та ім’я: ----
Вік: 26 років
Зріст: 1 м 72 см
Вага: 52 кг
Волосся: темне каштанове, стрижка каре
Зір: праве око – 0,7 , ліве око- 0,9
Група крові: 3 резус плюс
Риси обличчя: Обличчя довгасте. Ніс довгий. Лоб високий. Ямка на підборідді.
Особливі прикмети: татуювання за правим вухом
Замкнута в спілкуванні, інколи агресивна, здебільшого мовчазна. Говорить тихо і невиразно. Схильна до гуманітарних наук. Вдягнута переважна у класичний стиль темних кольорів.
Фото відсутнє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316363
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2012
загубилися в днях кораблі, що втікали на північ,
хвилі виносять на бегег їх душі, ажурні, як небо у призмі.
хвилі змивають пісок і малюють на каменях будні,
сонно хитають медуз, що застигли в прощальній молитві
...плачуть в кімнатах дощі, ллються на срібну посуду,
чай, що зів яв, засипають кислотним намистом.
і заливають в мій світ невербальну холодну простуду,
що проникає у кров крізь мою темно-синю білизну
радіохвилі внесуть у сьогодні невинну поправку,
замотують тіло в чергові поразки суспільства
я щоб забутись плету собі вічності кокон
ноги мої вростають в паркет і пускають багрове коріння
лиш запах чаю верне мене в реальності вулиць,
тонкою тінню накине на плечі зимові прощання,
покличе самотність- мою невловиму недугу,
щоб та сховала мій голос у бархатні ночі мовчання
візьму папір і на ньому розкину всю правду,
кольором вишні зашию в ній старості діри
зроблю кораблик і пущу його в океани
щоби закрити в собі страх між часом і відстанню
сяду за стіл і одягну кислотне намито,
виведуть ноги до вулиць, де сирістю вкриті квартали,
тільки медузи все сонно хитаються з листям
жалами роблять у тілі все нові заглиблені рани
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315951
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2012
коли північними приливами
затягне ремінь невагомості,
в дешевих ринках і пакетах
продам нарешті запах скромності
в нічних валютах центральних банків,
де присмак гарбузів нагадує про море...
і в еклектичності червоних вітражів
минає сто годин
і жовтуватість поля
це певно вихід з нас дешевого суспільства,
бажання підкорити знов безлюдні узбережжя.
і дивний потяг мій мовчати у машинах
зализує цей сві у просторове з’єднання.
із витоків думок з міських іржавих кранів,
в холодних простинях з цензурою у снах,
я трачу одяг свій в блакитному екрані,
і заганяю час в прокурених вітрах.
лікуючись осінніми рефлексами
і календарних відліків самотності,
рахую області морів і їх окрестності,
і падаю на дно в солодку мертву воду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273097
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2011
Знаєш моя мила, ми не помремо в цьому місті,
Хоча для нас вже куплено і вирито могили поруч.
І ті, хтовираховує для нас ці календарні місяці
Загубиться в історії одним великим промахом
Знаєш, ти ніколи не цвістимеш для мене в червні,
Поміж білим жасмином я не знайду твій запах морфію.
Ти куритимеш люльку і в дим видихатимеш рими,
В твому соці житимуть освячені спогадом риби.
Ми не зрадим самотній посуд в квартирі,
В ньому стигне вся пам’ять незнаних пророків.
Ти купуєш в сітках вітчизняні брудні апельсини,
І лікуєш їх кольором ранкове осіннє сонце.
Знаєш моя мила, колись ми помремо разом,
Я шукатиму тебе на всіх вінтажних вокзалах.
Ти зариєшся в землю і пустиш собою коріння,
А із нього ростиме твоя цнотлива правда.
І коли я знайду твій слід зернистого серпня,
Що розкинеться житом на сірих асфальтних дорогах.
Знаєш, моя мила, я тебе сховаю у серці,
Ти розквітнеш жасмином крізь мої випрані очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273096
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2011
Спека розпочалась близько шостої,
Розмішана з чаєм й календарним відліком.
Під сірим паркетом із дотиком босої,
Що ніжно ступає повітряним місяцем.
І руки свої загортаючи в папороть,
Торкались чола його в ажурному світлі.
Будуваличовни йому в підсвідомому вимірі,
Розгортали міста без кордонів і жителів.
Й зацвітали сади з-під сухого асфальту,
У квартирах, де спали приручені квіти.
І в рожевому небі витав запах ладану,
Розливався в кімнаті й цілував йому шкіру.
А під ранок звучала невинності музика,
Розкидала на місто проміння і персики
І зникали міста, залишаючи істини,
Відцвітали сади забираючи всесвіти.
І обличчя його наповнялось самотністю,
Коли він просинався в холодному березні,
Залишав її образ, забував її руки
І розмішував з чаєм календарні окрестності
І ховав своє тіло у запахи ладану,
Загортав теплий вечір у квітчасті простині.
Повертаючи сон свій про місто і музику
В тонкі пальці його вінтажної босої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265569
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2011
ти посіяла в душі своїй насіння базиліку,
поливала його сльозами і вечірнім алкоголем...
боялась, що вже скоро задують перші сніги
і тепло твоє випарується прощальним вагоном
ти впустила в серце птахів, щоб співали про сонце,
плела із пам’яті вінки, пускала на воду.
а потім ночами курила у снах легкі цигарки,
й видихала із димом весь сором й ранкову нудоту
і твій чай засинав без цукру в холодному березні,
коли ти ходила по льоду боса й невинна...
сині риби торкаючись ніг твоїх перетворювались у дикі квіти,
і твій смак молока заставляв їхнє тіло жити
цілувала руками живіт, малювала на ньому пастелями,
запускала у кров свою жито і запах смородини,
і роса дарувала для тебе прозорі легкі сорочки,
творила із тебе воду,поїла тебе білим совам
...і коли любов твоя вибухнула,
і на світ вилилась сином,
твоя самотність нарешті закінчилась
і душа зацвіла базиліком
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265568
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2011
...свято вірити далеким зорям...
Світ закінчується на дні непомитих чашок.
Й календар, де щоранку вистукує море,
Нагадає мені про черговий початок.
Триста грам заховано під шкірою зліва,
Щохвилини збільшує ритм скорочень,
І прощальні листівки з далекого Відня
Залишають осадки усередині тіла.
Кожен з нас, що приходить сюди помолитись,
(В результаті відчути фатальне прощання)
Заливає свій страх порошком аспірину,
Проливає свій сон на коротке мовчання.
І чекаючи шум оборежної хвилі,
Я нервово загину у білих палатах...
Тільки знову думки повертають до Відня,
Де у нього великі ставки у картах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236413
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2011
Жінки, заховані в автомобілі.
На їхніх платтях проростають влітку маки.
Від їхньої мови тхне алкоголем і часом,
І їхня любов залишає фізичні відзнаки
Дихають в такт з місцевими радіохвилями,
В них на руках сліди від невимитих опіків.
І поки ти пишеш про них свої скромні поезії,
Вони забувають свій вік у салонах загублених опелів.
На їхніх червоних губах народжують нові історії,
Щоб тихі свої дні приправляти гіркою корицею.
Ти вдихай їхній запах волосся у весняно-холодних вітрах,
Й видихай їхню сонну любов в свіжі булки з хмільною чорницею.
Ці жінки, що так часто мовчать,
Люблять вдома читати поезію,
Загинають свій сум, як кути в сторінках,
Й декламують вірші про нічну Полінезію.
І найбільше плачуть в віршах про жінок,
Що так дивно подібні на їхні історії...
Ці жінки, що ховають свій біль у сумках,
І щоранку припудрюють горе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2011
блакитною зимою тягнеться пам’ять в мені…
вона проростає тюльпаном на дні недопитої кави.
Квиток в незакінчені дні залишає право на вічність,
І вітер в дорозі загубить мої перламутрові ночі-
це буде сьогодні доречно…
мій поїзд втопить мене і русалки сховають у мушлю,
їхні довгі ножі перетворять мій одяг у сітку.
срібним лаком покриються втомлені навиком риби,
я вкраду їх шкіру і собі приклею на спину.
сорок днів залишилось до заходу сонця у воду,
я чекаю його, щоби вкрасти останнє проміння.
в мене сотні думок, з них я роблю собі намисто,
в мене хворі жінки, що накриті прогнившим листям.
я лікую свій страх новим елементом у ліжку,
якщо хочеш, то можеш зварити розсипану каву…
і русалки, що тихо співають в мені,
заберуть тебе в море, так само ритмічно і п'яно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236324
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2011
Ти самотня неначе зелений чай на полиці,
Пересилюєш страх,
Перепродуєш тіло за гроші...
Переховуєш пам’ять у правій своїй рукавиці,
Щоб щотижня давати чужому свій сотовий номер
Ти холодна як чай, що забутий на твоїй полиці…
І у тебе два дні, щоб безслідно зникнути з дому.
Якщо хочеш давай я побуду повітрям в валізі,
Або тихо торкнуся весною аб твоє прокурене горло.
Ти проллєшся як чай і собою затопиш полиці,
Своїх сірих ідей, а іще незавершених планів…
І по тонкій межі, де закінчую вірші на грані,
Відбудуєш мій образ на проспектах своїх фотографій.
…я дощами впаду на твої розписані будні,
Щоб стати твоїм абонентом у зоні уваги,
І щоранку шукаючи сніг у пакетиках цукру,
Приноситиму чай у дешево-чужому бокалі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236322
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2011