| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
В повітрі літали думки.
Ловила. Готувала гарнір-
олівцем... на папері.
Згадувала пройдене.
Щосили гонила мух -
перлись у мій простір.
Зачиняла вікна -
не вистачало повітря.
Закінчувала писати-
хотілося знову...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
життя -не вірш…не казка...
життя - не в римі..не в словах...
життя - малесенька коляска...
що потім зводить новий дах.
життя - проходиться поволі
від усмішки...до почуттів..
життя - не просить щастя в долі...
бо й сам не знаєш що хотів...
життя - іде...блукає…бродить…
хтось пізнається.. хтось - пропав...
когось за руку вночі водить…
когось проводить на вокзал…
життя - це все...це стан…це люди…
це - ті хто поруч не завжди...
і ті далекі… що так всюди…
але не знають...де є ти...
життя - пророчене щасливим...
і нам лиш треба...так прожить.!
не вимагай його змінити…
наступить інша – легша мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320235
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2012
Це відчуття …
Коли чогось не стало,
Та я за ним не побіжу.
Не простону, не закричу,
що мало.
Без слів, без болю відпущу.
Гуляло сонце…Все квітчало.
Пройшла ж його пора.
Мені не жаль ні мить не стало
На серце радість прилягла.
Усе змінилося раптово,
Хоч не значний це перехід,
Віддати треба шану Богу -
Усе стається так як слід.
Краплина падає додолу.
Земля дає смачнючий плід.
Відкриті оченька дитини
Штовхають сонця диск на схід…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011
Коли боїшся погляду
Бо втопишся в очах
Дивилася би вічно
І вірила завжди
Коли - міцніше обійми
не відпускай
Бо тану на губах
Ну і нехай
інакше – неможливо
Коли рука торкається руки
І дивишся туманно
Підтвердження шукає
серце і душа
- Коли отак ідеш
Ти просто обернись
Поглянь в очі
Питання: « Я ж буду вірити?»
Дай відповідь:
«Я віру збережу твою!!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011
одній душі(
Я б хотіла...
Прокинутись серед ночі,
Від того, що думки
Переповнили моє серце
Думками про тебе.
Я б хотіла...
Присвятити тобі
Лише кращі рядки
Віддати ранкові слова
І вечірній шепіт.
Я би так хотіла знати де ти!?
Відчути твою руку на плечі.
Поглянути в очі:просто так
До кінця життя, до дна.
Я б хотіла знати, що тобі добре,
Добре від того, що я десь є,
Що я твоя,
Що щаслива бо є ти!
Я б хотіла...
Дивитись як опадає листя,
Відчувати в цьому щось незвичне
І розказати про це тобі.
Взяти твою руку в долоні
І послухати твоє дихання.
Слухати тебе!?
Я б хотіла...
Прокинутись серед ночі
Від того, що думки
Переповнили моє серце
Почуттями до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2011
* * *
- Що з тобою стається,КОЛИ СПРАВДЖУЮТЬСЯ ТВОЇ СТРАХИ???
ЩО ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПІСЛЯ БОЛЮ?
...Що залишається після страху?...
...В тобі щось залишається?!
-....!?
-а ти впевнений?..
-...!
-ну тоді живи.
я поки посиджду і подумаю,що залишилося після мене?
що залишилось у мені?
...надто мало??
...надто багато?
...нічого?!!
А ЩО ЯК НЕ ЗАЛИШИЛОСЬ НІЧОГО?!.
НАВІТЬ МЕНЕ!..
і все було даремно ..
і все було моїм..
Р.S.
Немає слів.Немає сліз.Проходить останній страх.
І так хочеться плакати...
Та сльози стають льодом
І ти не знаєш як?!.
Як далі?
Як зігрітись?!
Твоє ж відображення змінює твоє обличчя.Змінює так ...що іноді всміхатись стає боляче.
Щось у тобі змінюється і ти - дивися вовчими очима на світ щеняти.
Але ні вовком ні цуценям не стаєш...
Окремі прояви двох світів рухають твій світ.І ти балансуєш..Як можеш?!
Р.P.S.
Ти звикаєш .,серце заспокоюється...душа не показує своє обличчя.
...а очі досі скляні?!!
І ти просто живеш:
-моментами щасливо
-моментами злюкою...Але живеш!
Розумієш що чекати нового страху не має сенсу-та і тобі просто набридає..Зароджується протест і...крихта підлої надії знов прокрадається в твоє серце.
І ТИ ЇЇ ВІРИШ!!!
..Хоч..ніколи (мабуть),нікому(мабуть) в цьому не признаєся - не зможеш віддати на розтерзання останній шанс...
Але ти і не знаєш- просто не хочеш пам'ятати ...скільки вже було тих останніх шансів.І боїся подумати,що на тебе чекає ще не один.І рано чи пізно черговий останній стане просто останнім...
P.P.P.S
Після слів - залишається багато?!.
Просто ти слів кажеш дуже мало..
НЕ хочеш !?Не можеш!?
- Боїся!- знову боляче?..
- І ти правий!! - болить менше ,та взагалі не болить...
- З часом лишається дуже мало..
Тебе.. лишається...зовсім трішки...
Льодова брила в тобі потроху піддається сонцю...Але..Цього не вистачає - вона ніколи не розтає.
Cтає породою... міцною.., із сірої - чорною..,із льодової - кам'яною...
Ти знову звикаєш.Вона ж - просто залишається..
Палюче вогнище (нарешті!!!) обпікає серце.Зусилля? тобі вже не відомі,мабуть,як і результат...
Раптом відкривається все божевілля твоєї надії...але..
Але цього не досить...
ВОГОНЬ НЕ СКРИШИТЬ КАМІНЬ...
V.V.V.S.
прийшов.побачив.
переміг.себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239517
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.02.2011