| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Прокидаюся рано-рано,ще до сходу сонця...не відкриваю очей, лише слухаю, як він дихає...і німію від щастя!
Обережно повертаюсь, поволі знімаючи теплу обважнілу руку з талії, він щось муркоче собі під ніс, обіймає мене і цілує в лоб. Пригортаюсь до нього у відповідь, даруючи цілунок коханій щоці й дивлюсь, як він усміхається у сні...В такі моменти здається, що Бог переплутав концентрат і необережно дав мені 100%-ний розчин щастя.
Коли всі ще сплять, а місто огортає спокій та темінь- мене розриваєєєє від бажання ЖИТИ, бажання творити, бажання ЛЮБИТИ!!! І для цього досить однієї обважнілої руки і цих сонних очей.
Як важливо для людини знати, що вона потрібна, відчувати, що для когось ти- всесвіт! Як необхідно прокидатись і бачити поряд того, кому ладна віддати все і НАВІТЬ БІЛЬШЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476307
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.02.2014
Прокидаюсь о шостій годині ранку, звично кладу руку на протилежну сторону ліжка і серце починає давати збій...Відтепер воно стало цілком моїм.
Тут більше ніколи не лижатимеш ти, ніколи не обіймеш, ніколи не поправиш на мені ковдру...
Я прижимаю до себе холодне укривало і кладу голову на занімілу подушку, яка теж тужить за тобою...
Важко прийняти те, що люди зникають, йдуть із твого життя і розчиняються уже в іншому.
У мене залишились лише спогади, безліч непотрібних думок і РОЗУМІННЯ, що наше кохання не змогло пережити інфляцію.
Ти пішов найлегшим шляхом- просто перейшов на іншу валюту! А я...я залишилась тут, в урвищі чотирьох пустих стін, які колись вважала Раєм. Знеціненна...поранена...
Відпускаю, пробачаю тебе, але не можу забути. Лише спостерігаю, як ти будуєш майбутнє з іншою, губи, руки, ніс, волосся, запах і душа якої, відтепер для тебе найбільша цінність. Золото ж, що блистись в мені- ти закував в шматок непотрібного металу, який незадумуючись заховав у комод архаїки, разом з несказаними словами та залишками звички.
Проте, зі мною Господь, отож вірю- рано чи пізно мене знайде той, хто розгледить під товстою металевою гравіровкою, яскравий дрогоцінний камінець...і я покину твій Комод!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425335
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Життя стрімко біжить!-
Народжуємось, робимо перші кроки, вимовляємо перші слова, навчаємось, закохуємось, будуємо сім'ї, працюємо, нарождуємо дітей, чекаємо внуків, старіємо, виходимо на пенсію...вмираємо!А поміж тим-проливаємо тони сліз, випускаємо мільярди усмішок, обходимо тисячі доріг...і все заради одного- "відчуття щастя"!!!!
Останнім часом задумуюсь про те, як важливо знайти своє місце, розуміти, що знаходишся саме Там в саме з Тими; проживати кожну мить(неважливо- радісну чи печальну),і знати, що цей момент ти не хочеш викинути на смітник, чи заховати у далеку шухляду пам'яті, адже він лише твій, подарований лише Тобі!!!
...Ця ніч, холодна кава, пісня А. Мірзояна, ліхтарі, стомлені поодинокі постаті, відїзжаючі таксі- все це Моє, дароване лише Мені одній.
Щастя- як мало потрібно людині. Шкода, що на аркуші не можна передати той калейдоскоп думок, ту гаму відчуттів, в яких переплітається біль, радість, настальгія та безмежна дяка Богові за те, що "живу і люблю" в цей день,у цьому світі,при цих зорях!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331915
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.04.2012
Дарувати себе....повністю....віддавати тіло...і отримувати взамін біль....
Космос краде сон...трансформатор серця вибухнув...так не живе істинне кохання....
Йому потрібне тепло....
Воно замерзає...ти відкрив вікно....а на вулиці - 5.....
Чому ми забуваємо, що любові не місце у холодному дворі, вона не може існувати в холодильнику....і навіть градусник промерз....а ти хочеш, аби я спробувала катарсис...
і так засинаючи....ніч забирає нас із собою....слабких і сильних, щасливих та стражденних, хворих і здорових, промерзлих і самотніх, тебе і мене....не разом....по-одинці....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286421
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.10.2011
Я кохала двох
Згубила себе
десь на роздоріжжі
між пеклом та раєм
в чистилищі розуму
де пізно змивати гріхи
і рано відмовлятись
від благодаті любові
В задзеркаллі життя
душа шукає кисню
Важко дихати
ковтати повітря вустами
що дарували себе двом людям
і від обох отримували відповідь
Чи прийме Господь покаяння розуму
не підкріплене каяттям серця
Чи зможе очиститись душа
яка визнала гріх
відчужилась тілесно
проте досі розривається надвоє
Сила людського духу
полягає у вмінні
тілесним постом
досягти посту морального
аби прийняти Господа
так би мовити
натщесерце....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2011
Останнім часом задумуюсь
чи потрібні слова
щоб говорити з тобою
Інколи здається
вони лише перешкоджають нашій розмові
Коли простір поглинає мовчання
я дозволяю казати
субстанціям антибрехні
до тебе звертаються
очі
губи
зморшки благоговіння
на моєму обличчі
В такі моменти
відчуваю
як сам Господь
з усмішкою
споглядає на Нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256093
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 26.04.2011
Хто ти для мене, хлопчисько, що увірвався в життя, наче вихор, звів з розуму та вкрав безпеку і рівновагу?
Я боюсь тебе....і себе боюсь, бо не планувала цієї появи у моєму житті!
Досі моє серце належало мені, а зараз воно блукає у просторах невідомості...Стою на роздоріжжі почуттів і розриваю себе на дві частини.
Господи, яка я стала безвольна!!! Як легко ковтнула мене пристрасть в свої тенета, як ненаситно захопила в палючі обійми.
Ти вкрав моє життя! Поселився в голові і п'яниш її гріховними словами, загортаєш мою психіку в павутину, неначе павук.
Проте найбільше горе в тому, що я не пручаюсь, сама лечу на ці флюїди, як метелик на світло...
Чому ти прийшов саме тоді, коли на мені вже висіла бірка "кохаю", коли душа сказала "так" іншому?Навіщо штовхаєш на гріх?
Скажи мені, хлопчисько, чому світлофор моєї свідомості зламався і одночасно показує два кольори: розум твердить - червоний, а емоції несамовито кричать- зелений!!!?Чому я втрачаю самоконтроль в моменти, коли ти поруч?
Я забуду тебе,хлопчисько, тільки дай мені спокій, вилізь із голови, втечи від мене тихенько вночі, аби я не знала де тебе шукати!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253872
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2011
Я зустріну Тебе…
А ти стоятимеш, такий як і колись – рідний та важливий для мене. Підійду якомога ближче, намагаючись побачити у тобі свою тодішню долю. Шукатиму її у кожній цяточці твого обличчя, знаходитиму її у світлі твоїх очей, леліятиму її у теплоті твого голосу!
А ти стоятимеш , міцно тримаючи ту що поруч за руку, і щось тихо шепотітимеш їй на вухо. Ви дзвінко засмієтесь. Ваші голоси немовби зіллються в одне ціле, щось велике, непідвладне цілому світові…У цей момент відчую щастя,що забринить у ваших голосах, та разом із ним вирветься і мій, так щільно, здавалось, запакований роками біль.
Я буду зовсім близько, та Ти не помітиш Мене…
Чому життя знову дозволить нам зустрітись?
Не знаю, як опинюсь перед тобою, лише пам’ятатиму вираз твоїх очей…Ти дивитимешся на мене так, наче перед тобою стою не я, а привид! Якось мимоволі випустиш її руку…
Я шукатиму себе у безодні твоїх зіниць, потім ненароком погляну на Неї, на твою тремтячу руку, що знову потягнеться до її, усміхнусь…і зникну, зникну на завжди із твого життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240547
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 12.02.2011
Ти прийшов у моє життя, коли весна підбігала до свого завершення...
Я НЕ ПРУЧАЛАСЬ...вперше в житті пустила долю на самотік.
І ось ти поруч, такий рідний для мене. Якщо чесно, не надіялась, що Господь вдруге подарує мені здатність покохати, вдихнути повітря у грудну клітку, зробитися гордою, простягнути крила на зустріч сонцю і злетіти...високо-високо, де хмари кохають землю дощем...
ЛЮДИНА НЕ МОЖЕ ЖИТИ БЕЗ ЛЮБОВІ, З'ЯВЛЯЮЧИСЬ У ЦЕЙ СВІТ ВІД ЛЮБОВІ І ПОМИРАЮЧИ З ЛЮБОВ'Ю...
Все створене Богом насичене Нею...Вона народжується щостоліття, щороку, щогодини та щосекунди!
Любов усюди: в жагучому подиху вітру, у блиску вранішньої роси, у веселій брудній калюжі, що виблискує на сонці, у першому кроці немовляти, в твоїх очах та теплих обіймах...
ЛЮБОВ В МЕНІ!
Ці слова для тебе, коханий!
Я хочу, аби ти знав,що моє кохання давно перевершило всі земні спідометри, воно зашкалює серце!
І хоча ми з тобою лише двоє смертних людей, як і мільярди інших, знаю, що наші душі не просто так злились у медовий потік взаємин. Я називаю це «Імпульсом Господа», оскільки вірю, що він хотів, аби ми зустрілись та помітили одне одного у круговерті всесвіту…і Ти знайшов Мене…і Я знайшла Тебе..
Банально…як банально, напевно, звучать ці слова, проте ллються із мене вулканом тон почуттів!!!
Існують речі, які не можна, неможливо передати словами…Це сума безгранності подразнень людських рецепторів:тактильного, зорового, слухового, нюхового, смакового, кінестетичного…Усі разом вони утворюють це надзвичайне, райське сплетіння букв!
Бог є любов....А МИ ЛИШЕ ЗГУСТКИ ЦІЄЇ ЛЮБОВІ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239381
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 07.02.2011
Він пішов...а одіяло ще довго тримало у собі теплоту його обіймів...
Я огорнулася в нього з головою і вдихала ненавмисне залишений запах парфумів на простирадлі. Саме цієї ночі зрозуміла, що немає для мене у цьому світі дорожчої та ріднішої людини аніж він...
І як я досі не помічала, що пропахла цим чоловіком наскрізь, аж до глибини серця?
Життя таке стрімке та різнобарвне...Як важко інколи вчасно помітити найважливіше...не пропустити мить...лягаючи спати просто понюхати власне одіяло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238962
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 05.02.2011
Попіл!!!
Ось що залишилось від нашого кохання.Сірий, сипучий, м'який...
Та ще я, немов фільтр докуреної сигарети, в майбутньому нікому вже не потрібної. Місця у попільничці ще так багато, чекаю наступних ЖЕРТВ!
Та все ж, коханий, хочу тебе попередити- СИСТЕМАТИЧНЕ КУРІННЯ ВИКЛИКАЄ СЕРЦЕВІ ЗАХВОРЮВАННЯ...і ще: не всі сигарети мають фільтр,отож дивись пильно,так можна ОБПЕКТИСЬ...
Не даремно "минздрав предупреждает"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238889
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 04.02.2011
Ці стосунки ніколи не переступлять межу взаємної симпатії, можливо, частково навіть потягу один до одного...І хоча розумію, що своїми діями даю йому надію на ЩОСЬ, продовжую це робити...Навіщо? Для чого?
Моя душа двояка: в один момент прагну чогось сталого, близького, звичного та рідного мені; в інший- жадаю легкого та несерйозного- пристрасті, що вривається у серце так раптово, блискавично...а потім так само і зникає з небокраю життя!
Зупиняю себе на думці, що отримую задоволення від цієї гри...так, саме Гри, адже все так несерйозно, чимось навіть схоже на невеличку банальну п'єсу у якій я граю головну роль, проте яку ніколи не побачить велика публіка...лише Я та Він...лише Він та Я...а потім Він один-самотній герой чужого спектаклю...
Моментами опам'ятовуюсь, думаю: "Ей, дівчино,так, ти граєш, а він Ні!!!Для нього все серйозно...Цей хлопчик тільки недавно відійшов від минулої, спровокованої тобою,трагікомедії...і тепер знову біжить на сцену грати цю жахливу п 'єсу- ні навіть не Грати, а Жити!!!!! "
Тоді стає чомусь страшно...Так, ця ситуація до болі знайома!Неначе з минулого життя долітає думка:
"Таня, КОЛИСЬ ЦЕ БУЛО З ТОБОЮ "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238840
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 04.02.2011