| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
І я чомусь на мить зробилася щаслива,
І я почула дзв́онів голоси,
Моєї вже давно заснувшої душі.
Пробудження це сталось навесні,
П'янко-солодко пахли абрикоси
І холод у повітрі десь літав,
І ти мене покликав із собою в д́алі,
І усмішку свою подарував.
Чомусь тебе назвала тигренятком,
Чомусь я стала янголятком,
А до недавна дивом лиш була.
Можливо скоро стану зайченятком,
Можливо буду ,а ,можливо, і була.
Давно у серці порпатися стала
Не знала ,що й кого чекала.
І вмить зробилася щаслива в душ́і,
І сіра злива відшуміла.
Звернув мої думки на іншу ти стежину,
Додав в них см́аку ,цукру і перчину.
Дивилася у небо- а зараз в твої очі,
І усмішка тікає від мене в твої ночі.
Ні ,не закохана не треба!
Розставить час діяння на поличках,
Напише хною долю на руках
І прошепоче те ,що розчинились ми в віках.
Але чомусь на мить зробилася щаслива,
Потрапила у ейфоричний вир життя.
Й ніхто не зможе відібрати цю хвилину,
Лише тобі довірю обірвати майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2011
В майбутнє я ступаю несміливо
І кожен подих сповнений страху,
І повернутися я знаю неможливо,
І знаю ,що мостів вже не зведу.
Я намагатимусь у часі ,що чекає,
Поменше в день робити помилок,
І лише Бог мені допомогає
Не напоротись на брехні кілок.
Цей люд ,цей світ усе -завада
Він проти нас стоїть на смерть,
І все це лиш оманлива принада,
Яка солодким димом туманить.
Майбутнє- це сипучії піски,
Затягнуть і не встигнеш озернутись,
І зможуть тобі лиш допомогти
Душі людської янголівські пута.
І ти не бійся в них заплутатись сильніше,
Якщо лиш правдою керується рука,
Не піде обертом буденна голова
Як не від болю істинного каяття.
Бо пустка не спроможна заболіти
А зло не здатне побіліти
Таке суворе є життя,
Таке ж суворе й майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241038
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.02.2011