| Сторінки (4/371): | « | 1 2 3 4 | » |
Кострубатими рухами сніг лягає у полі.
Між грудками - грудень.
Між світом і світом - зима.
А в мене за планом, як в Іронії долі,
кімната повна речами, але пуста...
Стривожені пальці перебирають тональність
і,
зупинившись раптово на ля-мінор,
згадалися люди теплі, як светр і крайні,
як хати у селах далекі за пагорбом.
Ті, що далекі зрідка, але ж вітають
словом, очима, хтозна, може, й нутром.
Ті, що теплі, взяті мною із раю,
з часом здружилися з дияволом...
І я тут не я.
І я тут
хто я?
Хто я?!
Хто я?!
...шпалери поникли у тиші стіни.
Кімнатою бігає запах хвої.
Сама із собою
граю в схованки.
І, може, це довго ще буде тягнутись.
А, може, постукають в шибу оті
і теплі, і крайні в місяці грудні,
як у фільмі про Іронію,
мені...?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2017
Замете скоро в полі
щілинки,
всі пагорби-хвилі.
Чорний крук передбачить
як завжди
стихію вітрів.
Що йому, одинокому?
День -
у секунді дотлів,
скоротивши у просторі
світло
на тисячні милі...
Ледь жеврі́ючі свічі
покажуть,
де вуличні грані,
де господаря видно -
шукає
сільгосп. інвентар.
Постривай!
Ще ж зима не відкрила
свій бліц-календар,
навіть діти не встигли
від радощів
сісти у сані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764971
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2017
І частина
От казав йому: «Акула!
Стережись, пірнай чимдуж!
Бо як щелепи та й стулить –
Скільки згубить вона душ!»
Кит мені – хвилясті смуги,
Свого чуба догори.
Щоб ви знали – він не слухав, -
От такі вони кити!
І на кожній такій драмі,
На морському рандеву
Кит з акулами то плавав,
То так глибоко тонув.
Виринав на хвилях диких
І здавалось зубаня́м,
Щоб мій друг таким великим,
Завдяки рибинам став.
Наче котиків і скатів,
Якщо буде їсти кит,
То напевно можна стати
Повелителем морським!
ІІ частина
От зібравши у плавці
Всі свої жалі і муки,
Вкрай розлючені гравці
Налетіли, як ті мухи.
І давай гадати думу,
Як провчити їм дитя,
Не здіймаючи ні шуму,
А тим більше ураган?
І дійшли такого краю,
Що якби цього кита
Начепити на аркані,
Щоб води він не дістав!
А без неї нема діла.
Все життя – одна вода!
На планеті в кожнім тілі,
Що не крапля – все вона!
Я тоді відчув це лихо
І малого застеріг
Нерухомим бути й тихим,
Бо акули ті не з тих,
Хто побавилися й годі.
Їм відразу нанівець!
Хай ти праведний чи злодій,
Чи романтик, чи митець.
У мого ж кита малого
Тільки мрії про велике –
Йому б плавати глибо́ко,
Й океан новий відкрити!
Та надіючись на диво,
Ми тримали разом спокій.
Невиправно нам щастило
Позавчора, зранку й досі…
ІІІ частина
Підпливав човнами вечір
Звідусіль, з усіх-усюд.
Омивали наші плечі
Теплих течій шовк і зуд.
Ми тоді лягали спати:
Кит, як завжди, горілиць,
Щоб либонь Електрик-ска́тий
Не під`єднував дроти.
І мене навчив на спи́ні,
Випрямляючи хребта,
Засинати міцно-міцно,
Щоб минула дня журба…
Кит сопів. Сопіли хвилі.
Віддалялися човни.
Я ж не спав у цій купи́ні,
Чув, як коник бубонить.
Чув. Не чув, - поснув. Хропа́тив, -
І проспав усю біду,
Що мого кита спровадив
В каламутну глибину
Хтось слизький, на вид зубатий,
Ніс, що хвесьчений язик!
І куди пливти шукати –
Невідомо ж куди зник.
Де мій синьошкірий кит?!
ІV частина
Я тоді зібрав валізу.
Зважив всі свої тривоги,
Всі хвороби з епікризу –
І в далекую дорогу.
Повз півострови і ми́си,
Гори, ріки, переправи.
Йшов долинами ірисів,
Трішки бігав, трішки плавав.
Йшов підніжжям Евересту,
Підкоряв глибини впадин,
Щоб не зрадить слово честі –
Перешкодам був я радий!
Та минуло вже не мало, -
Я втрачав усі надії.
Так згадав про свою маму,
Що колись мене навчила
Думать так, як може інший,
Себто стати, так як він,
Себто сісти на ослінчик –
Доторкнутись чужих мрій!
Я зробив усе, як треба.
Жаль ослінчика нема.
Я ж підстрибнув попід небо –
Ось дотягнеться рука!
Пам’ятаю кит в забавах
Говорив про відкриття:
Що зуміє доказати
Про нові, либонь, моря?
Ні, брешу я, - океани!
Він хотів знайти такий,
Щоб заживлював всі рани,
Мав зефірні береги.
І щоб всім, кому так гірко,
Тільки подумки про нього,
Тут як тут були - і більше
Не згадали про сіль-сльози.
Щоб усі, хто втратив віру,
Втратив мрію із дитинства –
Їв морські солодкі сливи,
І щасливим ставав принцем!
Але я кита натомість
Переконував про інше:
Океани всі солоні,
Ба буває навіть гірше!
Та вже досить, врешті дію.
Кит казав колись про жолоб,
Що портал якийсь там діє
Й дивака, що тицьне в лоба!
V частина
Океан навколо Тихий.
Вітер дув із Філіпін.
Ось тоді почався вишкіл –
Гартування моїх сил!
Я не плавать, ні ниряти
Так у морі й не навчивсь.
На спині́́ в кита присяду
І щоденно горілиць!
Він просив, хоч як собака,
Спробуй мілко погребти,
Мов нагадував про знаки.
Так і сталось – я один!
Я наважувався сильно!
Стрімкі течії ловив,
Потрапляв у дикі зливи.
І вдалося – я зміцнів!
Кит казав, що з-поза ранку
Починається велике.
Тож чекатиму у замку
(його вітер тут насипав).
З берегів нічних я бачив,
Що до жолоба пливуть
Кораблі, кая́ки, яхти
(неодмінно щось везуть).
І зникають геть, безслідно,
Провалились, мов під воду;
Не лишають навіть хвилі,
І нема мілкого броду.
Я поплив на корабель,
Що сіяв за видноколом.
Там зустрів той самий день –
Відкриття нового моря!
VІ частина
Там зустрів мене дивак –
тицьнув прямо в мого лоба,
Щоб щасливим врешті став.
В цьому морі був, як вдома!
Тут всі лицарі морські
Виправляють хребти й спи́ни,
ми́лять шиї і хвости –
звідусіль піснями лине!
Я упевнений був точно,
Що мій кит співає тут.
Підійшовши, вгледів квочок
З піснею: «Кудах-кух-ку!»
Виявляється, що марно -
Не було кита тут зроду!
«Але, друже, як тут гарно.
Ти ж хотів в цю саму воду!» -
Я про себе шепотів,
Щось мугикав – і заплакав,
Що напевно в цім житті
Друга кращого я втратив!
Я зібрав нарешті речі:
Капелюх – це все, що мав!
Під рожевий тихий вечір
В дім свій почимчикував.
VІІ частина
Повз минались мені скелі –
І одна на мене впала.
Маревом зринало: де я,
В кого б врешті запитати?
Розумію, що на дні десь.
Бачу щелепи акули-
бабці, що кричить: «Щасливець
Трапивсь у наші аули!»
І я врешті усвідомив,
Що потрапив прям туди,
Де кита мого в судомах,
Як мене перетягли!
Кинули в обійстя брами
З болотя́ної капусти.
Буде з мене "добра страва,
ніж з желейної медузи!"
Інші б плакали, та я
Навчений китом міцніти,
Хоч і проти течія,
Хоч востаннє зараз жити!
Я ж заради друга йшов,
Оминав тяжкі маршрути, -
Врешті і кита знайшов
Й океан в якому бути
Мають добрі, чесні, чуйні.
Це вода чистих сердець –
Не аку́лячих отруйних,
А тих, хто справжній молодець!
VІІІ частина
Ми зустрілися з китом.
Та ж історія, що й в мене.
Що ж робити обидво́м?
Думки впали на раме́на.
Знаєш, каже мені кит,
Президента вони мають,
Треба нам його провчить –
Хай «героя» в очі знають!
Це ж той самий Родіон –
Непомітний юний злодій,
Що підкрався і бігом
Розпатякав про пригоди,
Про новий мій океан,
Про життя в воді цілющій.
Попливе він на лиман,
там зачинемо під ключик!
День був я́сним для акул.
Президент мав показати,
Виринаючи з аул,
Управлінські свої сальто!
Ла́сі всі були до дива,
Тож покинули обійстя,
Навіть ті, хто посуд мили
І на стіл збирали їжу.
Нас у камерній капусті
Залиши́ли (ми ж злочинці),
Але мали на закуску
По завершенню поїсти!
Кит сказав про пана й пані:
«Пропадають хай, а ми –
Маєм знищити поганських,
Зачинивши всі ходи!»
З тисячного врешті разу
Ми капусту рознесли,
По ворожим дороговказам
Нові ко́ди нанесли!
Кинулись акули нюхом
Чути й шкірою біду.
Як годиться морським злюкам,
Рили носом мілину!
Не хотіли до лиману!
Бо негоже тим царям
(Як і врешті – чуже брати
Вухом, оком на свій лад).
Плакались, що більш не будуть.
«Родіона на лиман!»,
Поскладають свої зуби,
Щоб дружити з усіма!
*******************
Не збирайте обіцянок,
Бо коштовність дружби в тім,
Щоб зализуючи рани,
Друг у солі не змілів
І воді не розчинився…
От така кито́ва пісня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759698
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 10.11.2017
он чоловік
у сірій шинелі
білих підштанниках
що зодягала красиво
жінка
від чистого четверга
на раме́на спадають
пасма волосся
каштанового
не стриженого
від початку
якогось життя
на коліна йому
сідали
відкорковуючи віскі
під нігті - послання в майбутнє
- а він доживе
питали?
натомість
мотуззям
зриваючи листя
зникали
а він
оцей біль
і хрести
ще несе
за вас
легкодумів - дівчаток і хлопчиків
нерозли́йвод
що пишуть
на шкірі його
матюки
й імена
крейду збираючи
з пляшки
розбитого пива
наче не дерево
з коренем
а шлакоблочна стіна
Він не посланець чо́рта
а богове
земне зачаття
він би хотів тікати
та кожне
наздожене
насміхались ворони
з його весняного
плаття
а сьогодні
стоїть в шинелі
і струшує
чорних
геть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758208
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.11.2017
У девізі життєвому, вірою сповненім кредо -
орфографію видуло. Знаки від втрати ваги
зникли безвісти там, де й слова, залишаючи не-до-
вершеність, лю́дської волі і не-до-вірші...
Не-до-небо висить, угорі світять нам не-до-зорі.
Не-до-ранки заварюють каву із часткою не-
переводять годинники душі - забуті собори -
вивертаються зміями, роблять упевнено крен.
Не-до-танки стріляють по стінах цегля́них будинків.
Не-до-діти ридають підвалами темного дна
на руках не-до-матері. Спи-но, чужа не-до-жінко!
Не-до-батько, засни! То не в тебе за тином війна?!
Не-твої не-до-площі рахують героїв по сотнях!?
Це не-в-тебе Чорнобиль сидить за святковим столом!?
Не-тебе поховають ногами за сходами сонця,
бо ти сам кого схочеш затягнеш у пекло силком.
Одночасно в руках твоїх ніц, у руках твоїх сила.
Замість того, щоб сіяти вічне, саджати добро
і покликання варту нести за звання "Я-Людина" -
тільки вмієш безграмотно ставити всюди не-до...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729048
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.04.2017
Її живіт муркотить котами.
М`який на дотик, як муліне.
Високі вежі й горбаті крани
до неї туляться (мо ковтне?).
До неї липне жовтками сонце -
як наче мухи на майський мед.
В очах, немов між зелених сосен,
що йдуть дорогою на Еверест.
А цих вершин - ще-но буде вдосталь!
Ще буде спусків і підіймань,
бо надивитися в них - не можна,
а не дивитися - гріх. Бува
хребці рахую, як вдалі рими.
Я майже кожному дав ім`я!
Щоб на її, заблукавши, спи́ні -
знайти планету - натішиться.
Нагріти стопи її холодні,
зап`ястя рук, ви́гини колін,
ковтати сльози її солоні,
щоб їй не плакалося нічи́м.
І коли раптом їй стане гірше
(коти тікатимуть врізнобіч) -
я ледь торкаючись спини ніжно,
і живота поцілую - між...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2017
Як в добре знайомій задачі - спочатку було нас двоє.
Ми ставили "більше-менше", натомість одні нерівності.
Згодом і шлях примножили на довгі безглузді відстані,
де певно блукає істина, а "хто́ ти?" насправді, "хто́ я"?!
Маючи спільні значення - силу тертя і прискорення
повністю ми опинилися на різних кінцях планети.
У тебе в руках - магнолії, а в мене в руках - комети, -
стала задача з зірочкою* (такі задають додому)...
Отож... Ми прийшли додому (планета квадратна ви́далась).
За стіл, посадивши, втомлені дорогою, сво́ї тіла -
ти їв мене - і я з голоду - над`їла тебе, надпила́
стривожені наші ди́хання, та ти мене випрямля́в...
Усі мої гострі ви́гини (мою підсвідому зброю) -
ще світом небачені мі́ри ваги, довжини і ча́су
ти згладжуєш, - і лікує одна твоя дивна фраза:
"В житті, як в знайомій істині, вирішують тільки д в о є...".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
Посиділи очима
на площах міст-мільйонників,
напхавши хлібом повні
кишені через край.
Годують голубів
і будучи голодними
так пильно задивляються
і просять мов "ще дай"
ті двоє. Він із сумкою.
Позаду них рюкзак
її (такого кольору,
як море навесні).
Здається, що вона його
чи він її вже знав,
як наче супротивника
на затяжній війні.
Посиділи руками
про вічне і не дуже:
як міста-мільйонники
проґавлюють цей день!
А що вони робитимуть,
що із ними буде
як надвечір скотяться
у метрополітен...
А там самотня жіночка,
щоб раптом не проспав,
старими гучномовцями
хрипить наступну станцію:
- "Вокзальна" (а це значить,
́що попереду вокзал):
- а може, далі вийдемо?
- мабуть, ти маєш рацію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2017
Хай твого обличчя витонченість рисами
не втрачає злості, пильності, пих́и.
Бо коли я виросту понад кипарисами,
матиму за плечі хвойні кожух́и.
От тоді дивуйся поглядами дивними
як людина вміє гнити і рости!
Ти казав, що зломлена. Ніц не варта. Крихітна!
У твердій, горіховій наче шкорлупі!
Як же тебе нудила правильність і ввічливість!
Як же ти від цього, друже мій, міцнів!
А у цьому світі (більше сатиричному)
крізь усі "ніколи" взяв мене - й зустрів...
Ну кажи! Не ге́рбуй так. Свідків тут нема.
Я не підпиратиму ви́лиці руками.
Що зробила з нами ревна висота?!
Що мовчиш, мій друже? Скиглять твої рани?
То дивись на мене, як я тут зросла -
і давно навчилася
все...
тобі...
прощати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2016
Бруківка покрилась лускою рибин,
ударами ніг і прокурених кашлів
у місті, лишившім для мене хвости,
як учень, що вкотре не вивчив домашнє.
Сотаючи в пам'ять трамвайні антени,
і втомлений голос "наступна зупинка"
я спостерігаю, як люди веселі
бували сьогодні і вчора так рідко.
Оцим продавчиням квіткових кіосків
в часи налипання грудневого снігу
забули подякувать пари дорослих,
що вже не в аптеці зкуповують ліки.
Бездомним собакам і людям бездомним
у місті з будинками аж попід небо
не можна сховати ні лапи, ні стопи,
не кажучи вже ні про душу, ні серце.
В кишенях потерті квитки і магніти
столиць галасливих і довгих проспектів.
В мені помирають усі мої діти,
а значить мені вже так близько до смерті.
О кроки мої, ви тяжкі і хвостаті!
Жага до дороги позбавила дому.
Якби ж тим містам та про мене згадати.
Нехай не про мене.
Моє, хоча б,
слово...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Здається, зламався мій компас.
Обставини вищими стали
за ігри у "матері-доньки",
за вишки, що понад містами.
За віру в праобразі Бога.
За те, що рахують в хвилинах.
За мир, що принесений голубом
в долонях малої дитини.
Здається, зламався мій компас.
Та я ж підіймаючись в гори,
хотіла дістатися сонця,
бо хто, як не я, його скотить?
Своїми холодними стопами
вдалося лише притоптати
дорогу, що кольору жовтого
від листя, зазнавшого втрати.
Здається, зламався мій компас.
Кімнати в мені посварилися, -
не ставши укотре дорослою,
сховалася в шафу від привидів.
І так, загорнувшись у ковдру,
в надійних околицях брами
чекаю, коли вже додому
покличе мене моя мама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
ти рука руки моєї
рихлість і розкоченість
рукавів застираних
від буденних плям
зроблених навсидячки
інколи навстоячки
з важкістю чи легкістю
"пан або пропав"
ти щока щоки моєї
рідкісна рожевосте
стомлена й невиспана
зім`ятість бліда
і коли з`являтимуться
на обличчі ревнощі
обсипайся родимками
і мене спиняй
ти нога ноги моєї
з тромбами і венами
скорченими пальцями
тісного взуття
скільки буде янголів
стільки ж буде демонів
ми - одна парафія
ми - одна сім`я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Я тебе відвоюю
у дикого поля.
Серед злої,
голодної зграї вовків,
тільки маючи
широко розкриті долоні,
стану поміж,
аби ти лишився живий.
А якщо ти в країні
засніжених вікон
ледве стукаєш, сину,
з останніх надій.
Я зламаю молитвами
му́ри і стіни,
що заввишки бувають
у сотні аршин.
І коли упіймають
чотири стихії
тебе: вітер,
вогонь і земля, і вода -
я горою такою
зростатиму, сину, -
щоби звідти тебе
навіть Бог не дістав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2016
Всохли вишні.
Кісточки, мов кулі
нестримно падали
на траву суху.
І вже з рахунку
збилися зозулі -
анічичирк,
ані ку-ку-ку-ку...
Ручища дерева
скоцюрбились донизу,
крихка-потріскана
від пострілів кора.
Лише коріння
зі всієї сили
у глиб душі земної
пророста.
Геть голе-голе!
Зрадило і листя -
прийшов у червні
справжній листопад!
І не лишалося нічого,
крім молиться
на стовбур дерева
під крики канонад.
І чи почув тоді
мене Всевишній,
бо на війні
завжди глухонімі?!
Я підіймала очі - і висіли вишні,
а значить хтось іще шепоче молитви.
Ти всіх нас чуєш, Боже...
Дякую Тобі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684614
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2016
У нас забирають людей, не питаючи згоди.
Ніяких розписок, завірених, нам не дають.
І навіть обмежують право останньої спроби
устами закляклими вимовить стомлену лють.
У нас забирають людей кілометри і куби,
квадратні коробки із цегли на два-три вікна,
надземні дроти чи підземно закопані труби -
щоб врешті лишилась людина у світі сама,
щоб мала можливість не думать про пільги і квоти.
Ніхто їй нічого не винен, - то правда така -
людина людини тримається - та не на згоді,
а серцем і часом пророщених почуттях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2016
Стояло літо, скорчене спекою.
Земля у вирвах - боліла, пекла.
Із пилу-смолу димне плетиво,
бо зранку ворог по нас стріляв...
Я пам`ятаю, що бігли в окопи.
Солдати і кулі - ми сам на сам,
ганебні накази "Стріляйте в укропів!"
за метрів триста хтось там віддавав.
Не знаю. Сила - де брала натхнення
(в руках тримали лише автомат)?
А ГРАДи били-довбали землю,
під нею ховали сотні солдат!
Лани пшениці згорали тужно,
немов народ мій отам згорав.
І так здалося, що Бог не слухав,
неначе Він у тилу стояв!
Така зневіра жила в обличчі,
та попри це була думка одна:
що ми останні із цього сторіччя,
кому у в очі погляне війна.
Ми на поталу залишені владою,
поміж своїх ми були - вороги.
Але народу ні разу не зрадили
і, як щури, з корабля не втекли!
І хай вважали, що ми обеззброєні.
Та наша зброя - тіло, душа,
робочі руки, як сталь загартовані
і Батьківщина, як мама, одна!
Вкраїнське літо, скорчене спекою.
В ланах пшениці сонце блищить!
То на мій Донбас прилетів лелекою
над териконами спокій і мир...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681068
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.07.2016
Я, забувши слова, їх порядок і значення,
частоту коливань, час і місце подій -
стала мірою мір, стала багатозначною -
а покладено стільки на мене надій!
Хто бувало просив бути ближчим до Бога.
Свою віру плекать у святих молитвах.
Я до Нього йшла через іншу дорогу -
зачасту настигав коли відчай і страх.
Хто в любові просив нерухомо сидіти
і чекати чогось (та не знали чого)!
Я лишала таких і летіла за вітром,
наче пташка, на південь - шукати тепло.
Я шукала! Завжди прокладала маршрути -
піднімалась у гори мільйонів сердець,
але серця мого там ніхто не розчулив,
довгій нитці моїй не знайшовся кінець.
Та я вперто іду, нікуди не звертаю.
І коли запитають - ствердно скажу:
"Я надій не даю, а про завтра не знаю,
ще сьогоднішній день достеменно довчу!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2016
Вивертаю кишені назовні - а що показати!?
Тільки вітер гуляє. А я так багато хотів
із серцем дитинним та усмішкою немовляти
пізнати планету! Зелену-зелену! - ... й поготів.
Я був наполегливим - та хоч не дочитував книги.
Мені вистачало й думок, щоб знаходити суть.
І от - я з розумним лицем відмінника - недолуги,
не взявши білета, вирушав у далеку путь.
Крізь душу проходили люди, й часи міжсезоння -
між ними, подумав, що ось вже мені пощастить.
На жаль, я був мамин і вірив завжди в забобони -
і так не вдалося ні разу дійти до мети.
Старанність моя похилила донизу і спину -
я бачити став тільки тіні минувших людей,
і жоден із них до мене, на жаль, не спинився.
У власному домі мені не відкрили дверей!
Так довго в мені не всихали ні сльози, ні солі.
Стала віра моя, як на березі моря пісок.
Нерішучість тоді ухопила якась дивна воля -
де ні я, а тим більше мені не потрібен ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2016
Розкажіть мені, мамо про сонце
не по-книжному, а по-простому.
Де і звідки бере воно втому,
і надвечір лягає в траві?!
Каже мама: - "Вслухалися б люди
у серця свого глиби глибин.
Сонце-сонце так схоже на очі
тільки ті не навчились світить".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2016
В степу безкраїм не стоять на місці хмари.
На шпальтах неба їх збирають лиш дощі, -
і ми збираємо - з моїм найкращим татом
простенькі істини й ховаємо в душі!
В покосах трав зелених праця і натхнення.
Невтомна сила між рядів городини́.
Кохання соком наливається черешень,
а вічність з вітром хтось гуляти відпустив.
Краса в акації плете своє волосся,
у кудрях - запахи парно́го молока!
Доріжки втоптані ногами голобо́сими,
бо так неначе ближче до Бо́га.
А запах сіна! Сіна першого у лузі
він нагадав мені, що праця не дарма,
що тільки з того в світі. В світі діло буде,
коли усім наперекір ти підіймав.
Отак і ти мене навчив з дитинства, тато, -
робитись сильною з нічого і з ніяк,
здіймати очі в небо, як-хто раптом зрадив,
і бути радісним без приводів, а так...
Любити все, що робиш; все, що вмієш-знаєш.
За досвід бути вдячним й навпаки:
чого в житті своєму до сих пір не маєш,
напевно Боже так для тебе захотів.
Ми обійшли з тобою, тато, всі околиці
села з черешнями, що в пам`яті цвітуть;
стерню пшениці, що у ноги босі колеться,
і хмари степу, що без спокою і сну.
Отак всього тепер в душі моїй багато:
я поділюсь із світом, як мене попросять,
бо цим простим речам навчив найкращий тато!
Я вдячним серцем йому дякую за гордість!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669809
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.06.2016
Як репані вени міського асфальту,
розломи міцних тектонічних плит, -
раптово любов на мене напала
і я не знав, що із нею робить.
Як найрідніше, що має людина:
на хрестик почепить і захова.
І щоби втримати - у молитві,
склавши долоні, промовля слова.
Кожну букву, мов намисто,
перебирає голова,
щоб у коханні у цьому вистоять
"во ім`я сина, батька-отця".
На всю планету - важку й розхитану,
від щастя, люди, прошепочу,
"ваша любов під тектонічними плитами,
якби хто серцем її відчув..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016
Коли вітер, зірваний із повідків, свище.
Між дерев і трав, прокладаючи вигини.
Ти казав мені, любий: "Робися сильніше,
вороги нині ходять за спинами!"
Коли вираз обличчя скривився від ран,
і скудніли життя мого лінії.
Ти казав мені, любий: "Не йди! Ще не час!
Ще весь світ не почув твого імені!"
Коли наше у нас забирають святі
за законами Божого слова.
Ти казав мені, любий: "Най відпусти!
Возведи переправи й дороги!"
А коли навкруги заблукає пітьма,
дні і ночі круками чорними.
Ти казав мені, любий: "Я не сама,
що живеш під моїми скронями."
І коли раптом ворог, засукавши рукав,
в тебе, мила моя, схоче вистрелить.
Я скотюся з чола, я - солдатська сльоза.
Я за тебе, кохана, ще вистою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663911
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.05.2016
От якби колись мої накивали п`яти
й поміж виступів кутів не шукати п`ятий.
Не просити про любов! Затуляти вуха
і зробити так, як всі (хто тебе не слухав).
От якби я мала змогу жити біля моря,
я б втопила там усі свої сльози-солі.
Я б сховала увесь світ у маленькій мушлі!
Стали б в мене кораблями знівечині душі!
Я б навчила їх пірнати в бурі альбатросом,
шлях до істини, щоб їм прокладали грози.
І коли б нарешті зник Бермудський трикутник -
скільки можна кораблів в гавань повернути!
Я б проклала скрізь мости - на воді й на суші.
Не Земля оце була б - а планета Мушля!
Насаджу на цій планеті білі едельвейси!
Можна все зробити, люди, з мрією у серці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
Сидять на церкві голуби.
Воркують -
на струнах вітру
їх пронизливе "АГУ"
підхопить місяць сподівань -
підхопить лютий
давно закоханий
у дівчину-весну.
Дерев рожевих
проглядаються бруньки,
нетерпеливо у садах
зійшли тюльпани.
І вже підсніжники зросли в балках,
якби
не заважали б сонцю
вранішні тумани.
І вже б у полі
озеленених пшениць
літати ластівкам низенько
(щоб на дощ) -
лежить зима, невтомна пані,
горілиць
в снігами білими
притрушенім пальто.
І не очікують на диво
навіть звірі.
А про людину, -
їй завжди усе не так!
Лиш голуби на церкві закликають
віру -
до НЕБА ближче,
сівши просто на дахах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2016
Далі, мамо...
А далі, куди?!
Надять колом сторони світу.
Проти вітру летять голуби,
Назбиравши слова без літер.
Далі,
мамо,
лише вода
І незвіданість серед глиби.
Ані берега,
ні човна.
Ні жаги до життя,
ні сили...
Ні до Бога мені,
ні до бісу.
Я украла
у себе себе,
свою душу із хвойного лісу,
І тепер в ній ніхто не живе.
Мам, не дай мені підло зникнуть,
Не пізнавши істин земних -
На колінах стояти в молитві
За чужих і своїх,
як Ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638477
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.01.2016
Перекажи мене, як казку, до кінця.
Почни спочатку. Я без розділових знаків.
Без тіла, крові, без пониклого лиця.
Лише душа, яку несли на крилах птахи.
Вдивляйся в мене і вдихай мене усю.
Збери в долоні ще невиплакані сльози
І одягай мене порівняно митцю,
Вплітай ЛЮБОВ (з великих літер) в мої коси.
Як прийде час і ти побачиш, що зросла,
Почну ногами відміряти відстань. Тихо
Ходи навшпиньки, друже, по моїх слідах
(бо лід тонюсінький такий! Скресає крига).
І як тонутиму (тонула, пригадай!)
Хай все відчую на межі життя і смерті
Не дай втопитися мені, не покидай.
Ходи за мною, як блукають паралелі.
І не тікай, як перекажеш про зневіру!
І не суди нікого, Бог тебе не судить!
Прийми таку мене – похмуру і безсилу.
Постав три крапки у кінці...
МИ далі будем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
Все уявляється мені,
що ти прийдеш колись під ранок.
На склі мереживом повиснуть накрохмалені сніжки.
І як колись дітьми з тобою
ми заскочемо на сані
переполох робити.
Ох!
Уперше сніг такий крихкий!
Скриплять замети під ногами.
Дерева іній оповив.
Навколо дюни і савани,
горби верблюжі,
міражі.
А небо поряд - волошкове,
як хто рукою прихилив!
За нами пильно споглядало - дітьми із в`язаних шарфів.
І ми не виросли із казки,
а лиш змінили материк.
Під Новий рік на мерехтливі зорі
зиркаєм крізь вікна.
Слова несказані тоді -
не мають місця в голові
і по сьогодні не знайшовши,
турбують те, що
б`ється зліва...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2016
Із шиби на шибу проникливі риби
із неба морського у лоно землі.
Горохом прозорим скотилися в глиби
нестримні, спонтанні, осінні дощі.
Навколо шуміли...
А ми вечоріли.
Між нами спинялися люди. Й віки
повісили зброю, покинули стріли.
Пліч-о-пліч ставали, рука до руки.
Між нами країни, міста і години,
Між нами мільйони розбитих сердець,
між нами щасливі великі родини.
Між нами написано слово "кінець".
А в нас і початку не було ніколи...
Я на підсвідомому рівні
люблю
його
неповторні
вірші-матіоли,
його
непідступність
Богом Дану́...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
Змінюю міста й маршрути.
За собою спалюю мости.
І все менше мене там,
де люди.
І все більше мене там,
де ти.
Де просолений тобою пахне простір,
сині хвилі розбиваються в піску.
Здичавіло вітер бавиться
волоссям,
і чекає море
доки я втону.
Чайки білі перехоплюють тональність,
то їм штиль не той чи не так штормить.
А мені так гріє душу ця
незграбність!
Так бунтарка у мені моя
не спить!
І чим вище хвилі роблять віражі.
І чимдуж дзвенять хвилясті амлітуди!
Я зростаю як Людина у душі!
Так зростати має кожен, люди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015
а поряд не ті
з ким хотіла б ділити я світло,
робитися пяною
від круговерті листків
і біля вікна,
де чекає завжди мене крісло
втомившись упасти
і рахувати зірки
а поряд не ті
з ким би я сам на сам помовчала
чи покричала
із себе самої навсхлип
і від сарказму
чорною я б не ставала
знала б
де правильно вийти,
а де перейти
поряд не ті
з ким хотіла б я боже
померти
від щастя від болю
невиліковних хвороб
я ж мрію лише
і укладаю в конверти
надії
P.S. адреси не маю
і не чекає ніхто
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2015
З мене, мамо, росте трава...
З мене, мамо, росте трава
і гойдаються вранішні роси.
І йде обертом голова -
повертає Земля на осінь.
По мені ходить тільки дощ
і коли-не-коли ворона
закричить навіжено, бо ж
коло мене когось хоронять.
Здичавіло мені вночі,
бо шугає нестримний вітер
і скрегоче старий горіх,
пересушений від літа.
А ще боляче, мам, мені,
коли хтось обтирає ноги.
Я ж не просто малий спориш,
що росте біля дороги...
Я буваю таким м'яким.
Навесні. Особливо, в свята.
Розцвітають в мені голубі
малюки, мам, крокусята.
І буває, що горобці
перешіптують мої рани,
виполощують в молоці,
коли стеляться тумани.
Я так хочу, щоб ти прийшла
і сльозою мене зігріла...
Поросла по мені трава.
Поросла по мені могила...
aвтор: Ліна Біла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2015
Колихає осінь листя під вікном.
На вінілових пластинках грає жовтень...
Я читаю тобі казку перед сном:
заблукала ніч в твої блакитні очі.
Тільки лагідним стакато грає дощик -
тріп-тіліп-тіліп-тіліп-тіліп-тіліп.
Я дивуюся, як твій маленький носик
відчуває, що надворі вже дощить.
Я розказую тобі про кольорове,
про маленьких карапузів, як і ти.
Тебе янголи несли з дива земного
і поклали спати коло сон-трави.
Раптом бігла я крізь це високе море,
не згубити щоб ці миті коливань,
ці розплетені гаї й високі гори,
нитки сонця і преголубу вуаль...
І зненацька... Щось сопить в траві зеленій -
виграє на личку нитка золота,
ніжки бавляться, немов на каруселі,
а то грається з дитятком дрімота.
Я тебе маленьку пригорнула ніжно.
Так як Бог велів ікону цілувать!
Буду мамою тобі на зло невтішним!
Буду мамою, щоби благословлять!
А тепер маленька спи, моя рибинко!
Ще вінілова пластинка дограва.
Моя донечко, дрібненька намистинка,
виявляється ти сном моїм була...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2015
Запахло небо липами. Насиченими кліпами,
ще фарбами не змитими на фоні білих хмар.
Гойдаються на просторі в напів дешевих хостелах
маленькі абрикосики - солодкі і м`які.
Під ними ледь навпочіпки матусі ходять квочечки,
гуськом-гуськом і дочечки, і півники-сини.
В сусідніх траекторіях гучною магнітолою
по радіо історії у вусі дзеленчать...
І так радіють вулиці, що ближче-ближче туляться,
травою застелаючи асфальтові шоссе.
Малечі довподоби це, до сонечка своє лице
із дня у день як соняхи у пошуках тепла.
І пахне всюди липами, дощами нерозлитими,
а просто накрапаючи на спогади мої.
Туди я повертаюся. Вертаюсь! Не вертаюся...
Себе сама зрікаюся, як літо відплива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588798
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.06.2015
А я б тебе долонями зігріла!
Ти знаєш, так як сонце гріє дах!
Як міряє свободу вільний птах!
Як трави наливаються росою!
Як сльози висихають на вустах!
А я б тобі на вухо шепотіла
своїх віршів сумні, дитячі ноти,
про клавіші і струнні переходи,
дощів травневих лагідне стакато,
ставків глибоких каламутну воду...
А я б тебе взяла у даль з собою,
де край землі варту́є і життя,
зашкалює до вовчого виття!
Де вдих і видих у рельєфнім тілі
пришвидшує моє серцебиття!
А я б тобі співала колискову,
гойдаючи вінтажні твої сни
і бути то́бі при́кладом весни
найпершої, найтеплої, пянкої,
красуючи як ранні кро́куси...
А ти б у мене був найщасливі́ший,
моя святиня, гріх мій і журба!
З тобою, може, я б себе знайшла,
пірнаючи у хвиль життєвих бурі...
Але ж тебе катма, катма, катма...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
Почепила банти. Вітер бавить волосся.
На понурих плечах амплітуда весни.
Легковажні думки напівголі і босі
розляглися уздовж на незрілий спориш.
Почепила банти. Колір крові у моді,
в піднебессі тепер реєструють такий.
І пішла по руках, захопивши пуд солі,
воювати за мир і на повну ревти́.
Почепила банти. Йод втопила у ранах
і крізь Лондон дощів, і крізь Альпи снігів
не важливо, де йде, ну а де заблукала
і носліп піде в час зґвалтованих мрій.
Почепила банти. Зараз треба так жити -
у кармані завжди має будь пістолет.
(нишком скигле душа, щоб свого не убити.
Нишком скигле душа, бо не зна наперед)...
Почепила банти. Камуфляж вріс у тіло
і пішла у війни відвойовувать мир,
стане з нею у бій, буде міряти силу -
це жіноча війна, це війна за синів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
Такі часи бувають тільки раз.
Про них давно писали ще поети.
Це час, коли стає в повільний вальс
Матерія душі над рівнем неба...
......................................................................
Була весна в дорозі на екватор.
Цвіли сади під ластівчиний спів.
Зі мною прижилася втрата за втратою,
Думки із повідків зірвали гнів.
Я стала підвіконням - впасти в прірву!
Нікчемне тіло камнем розгатить.
Вагалася, та все ж змогла присісти.
Збагнула, що від себе не втекти...
Від сліз нікчемних я б і не воскресла,
Я випить мала горя океан.
Тоді весна зі мною грала чесно,
Вітрами видувала біль від ран.
Я мала жити, як святі веліли.
На долю і людей не нарікать.
Триматись у руках, плекати віру,
І що Бог дасть - тремтливо зберігать..
Тоді був день нічим не особливий.
В калюжах красувалися усі.
Я не була в очікуванні дива,
Кормивши ненаситних голубів.
Єдиний клік змінив земне тяжіння,
Тривожне серце вдарило чимдуж.
Буває, що нас мучають ведіння,
Але я зачиталась в рідний сум...
Я обіймала кожне твоє слово,
І знала наперед твій ДНК-а.
Під образ твій, неначе колискову,
Фіалкою нічною розцвіла!
Я з першої секунди закохалась.
Ні відстань не лякала, ні журба!
Хоч зустрічей у нас було так мало,
З неділі до неділі... До дзвінка.
В твоїх очах, як маминих, дбайливість.
Дощів весняних простір неземний.
І слів твоїх запливи і припливи.
...і холоду безжальнії мости.
Як завжди календар зриває дати.
Обставини нас змінюють щораз.
Любов вартує і життя чекати,
Не дивлячись на відстань і на час...
......................................................................
Мені тебе нагадують вокзали.
Такі, як ми, блукають там завжди.
Бо скільки раз надія не вмирала,
Я вперто до сьогодні там, де ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2015
Стікає стріхою весна в холодну землю,
на саме дно, де вени сплять сліпі-сліпі.
А по верху блукає розділ геометрії -
лише фігури беззмістовні і прості:
будинки-вежі, магістралі, світлофори,
нерівних колій розтривожений трамвай,
а з ним і серце скаче вниз, а потім вгору,
зірвавши нерви - тонкі струни майже вкрай.
Усі пояснюють діагноз - це медичний:
"вживайте овочі і фрукти без кінця"!
А я дивлюсь на це, всміхаюсь сатирично,
неначе голову знесли мені з плеча...
Що відбувається, що буде, що чекати?!
Яка тут віра, окрім знаків і кутів?!
Під що змогти себе у сон заколихати,
а ранком встати, як колись хтось так велів?!
Розчарувала ця весна - війни обличчя
і час прискіпливий вагою тонни тон!
Безликі люди, замість пальців мають спиці
і ними жалять! жалять! очі, наче скло...
_______________________________________
Ніхто не бачить поряд посмішки дитини.
Ніхто давно вже не годує голубів.
Переросли ми всіх, та тільки не тварину,
яка любов несе, не знаючи і слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015
ти стукаєш у двері, б`єш шибки
втрачаючи свідомість на морозі
під білий сніг ховаються сліди -
під білий сніг лягає тільки проза.
стають слова у довжелезні па
сюжет крихкий наповнює сторінку
ще так любов ніхто не називав
ще так про неї не писали плівку
бліда, голодна, висохла, худа
навшпиньки зачепилася за світло
змирилась з тим, що іншого нема
змирилась з тим, що їй чуже повітря
її давно не кличе далечінь
(спинила втрата серця на кордоні)
їй зрадив колір неба - синя синь,
очей відкрити не дають долоні
лиш пишуться без логіки слова
вливаються у кров стереотипи
... та як назло погода плюсова -
розтанув сніг, я стала знов хворіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
Ковтає день хвилини,
мов таблетки.
Зима вчепилась
в кінчики дерев.
Пульсують люди,
як маріонетки,
задавши рухам
монотонний темп.
Хронічно захлинаючись
в рутині,
наосліп по асфальту
можем йти,
поки біда нас всіх
не сповістила,
поки у нас у кожного
є "ТИ"!
Де будуть очі,
як "Тебе" не стане?!
Де будуть руки,
щоб "Тебе" піднять?!
Кому так треба?!
Зачасту́ нас ранять
всі ті, з ким ми,
здавалось, до кінця...
... а будем там,
де вперше ми зустрілись,
де вперше до́торк пальців
здивував,
де бавились у серці
переливи,
де кожен з нас
кохання величав...
тримайтеся за пам`яті причал...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015
Він тримав її, немов на повідку.
Відпускав гуляти майже кожен день.
Рідко гладив, може й душу мав скупу.
Сам блукав по світу як вона засне...
Він постійно щось шукав в далеких горах.
Він топився в морі - і не гаяв час.
Та губився він в пропитих коридорах -
сам від того напивався й тихо гас...
А на ранок розминались із ним люди.
І її безжально викидав на двір.
Наганяючи на себе сон пону́ро
напівплакав у кімнаті, напівтлів...
Вона так хотіла жити в його серці:
так ніхто не стукав в двері, як вона!
Та були часи, коли він у конверті
надсилав прості і радісні слова...
Не підозрював, що ними можна жити!
Закривав себе в блокнотних сторінках.
Та коли Земля скотилась із орбіти -
він прокинувся без всесвіту в руках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
обірвалася мить... аритмія.
і колонами танки гребуть,
розриваючи в ла́хи надію -
під людьми тихо міни кладуть.
там пішов по землі - не вернувся,
в брід по річці ідеш - не пройдеш.
Вгору глянув - на чорне натнувся,
ну а вниз - там труна забере.
і укопаним поглядом стигнеш,
поміж світом-несвітом жиєш,
бо колись розквіталися мрії,
блок-постів не було, навіть меж...
а тепер мій народ в карантині -
затяжною є кожна пора:
від учора лютневих - до нині
ми не знаєм, де наша земля...
розстріляли усіх з кулемета...
хтось лишився прислугою тим,
хто наважився аж на планету,
не привівши до ладу свій дім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542740
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.12.2014
Не проси мене... Я не вернусь!
Не підкину вже хмизу в багаття.
І у блуд не піду, не зіп`юсь,
і не тертиму милом канати.
Я не вигризу пам`яті код
і твої подарунки не знищу.
Просто жити без пільг і без квот,
до безтями кохати цю тишу...
День за днем обрива календар,
під ногами вже листя, під снігом.
Замість сонця жевріє ліхтар,
замість мене - одягнене тіло...
Все прекрасно у мене. Живу.
Руки гріє б/у фортеп`яно.
До весни певно ще протягну.
ну а може уперто не стану.
Ти наскільки прижився в мені!
Я твоїми словами гово́рю,
і воюю давно на війні,
не повіриш, сама із собою...
Не відпустиш мене й не прошу.
Просто поряд тягаю образи.
Навтішалася вже досхочу -
на любовне у мене відраза...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Крок за кроком йде життя як хуртовина
беззупинно - тільки нАтиск в різнобій.
А хвилини... Перелякані хвилини
з пантелИку збили думковИй потік.
ПеревАжені стають дедалі ночі.
Дні заочно пролітають за вікном.
Геть мутні стають колись яскраві очі
і бліда стою, мов гашеним вапном.
Ти мене не взяв з собою і не кинув.
Ти мені і краплі слова не сказав,
що колись в життя ми вимолим хвилину,
що колись від щастя скотиться сльоза!
Мов намисто, перебрала подих вітру,
змінні течії - від холоду й тепла.
Й місяці, коли все змінює палітру,
коли листя опадає зі стебла...
Я приблизно знаю поштовх твого серця,
частоту скорочень, видихи і вдих.
Та побачити себе все ж не вдається
у твоїх очах, як осінь, золотих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2014
Вицвітають кольори. Тьмяніє фарба.
Неслухняний вітер уриває дні.
У нічному небі стихли лунопарки,
підкорившись темно-синій глибині.
Тіні осені повисли на карнизі,
одягають стіни шкіряне пальто.
Щоб не змерзло листя - я сховаю в книзі,
покладу туди і те, що не було.
Знов поповниться моя бібліотека.
В золотій оправі тисяча томів:
так багато книг буває у поетів -
не змінили світ і світ їх не змінив...
І стою сама на перехресті лю́ду -
та ніхто не чує, лиш на розі клен:
шелестить собі, міняє амплітуду -
я нікому не потрібний дивергент...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2014
Так дивно. В епоху прогресу, мов люди німі.
Свої почуття доправляють по лінії дроту.
І ходять, забувши про небо, лише по землі,
Оптом, продавши за гроші, крила свободи.
Кого ми із себе зробили?! А ким ми були?
Нам радості більш не несе шоколадна цукерка.
Здається й того нас усіх з вами Бог розлюбив,
Бо 'люди' зовемся, а людяність наша померла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
Гойдаються фіранками проміння,
Помірно витанцьовує вітрець.
В повітрі запах стелиться осінній,
Укотре нанизАвши літній день...
Вабливі айстри вискочили нишком,
А відчуття - планети у руках!
Виходить, щастя - у маленькій тиші,
Де скажуть очі,а змовчать слова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2014
Лишилося писати про природу,
І мріять про незвідані краї,
Байдуже споглядати на погоду,
Й не вірити флюїдам міражів.
Лишилась на долонях вся планета
Заплакана, водночас і смішна.
Вагаюся. Куди взяти білета,
Щоб вийти там, де станція своя?!
Де будеш ти, оплаканий ночами,
Омріяна клітинка до клітин.
Де зможемо літати ми руками,
Єднати наші душі без вітрил...
На жаль, усе стирає нанівець
Прийдешній день, мій розум і свідомість.
Бо де ти ходиш, де ти в світі є?
Куди тебе сховала підсвідомість?
... І от наздоганя доба добу,
І вже не за горами жовта осінь.
А я тебе, не знаючи, люблю,
Чекаючи у снах своїх щоночі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Злітає час, немов музичне allegretto.
Не за горами і осінні вітражі,
Гаряча кава-чай, в дрібну клітинку пледи
І самота - тримає міцно дві руки...
Вона звучить моїм старим фортепіано,
Фальшивить нотами, тікає у мінор.
А я мовчу - мені ні добре, ні погано,
Мене давним-давно схопили у полон.
І я тікала й не тікала - та куди там?!
Немов гадюками обвиті всі стежки,
І навіть айстри (найулюбленіші квіти)
Уперше зрадили - в цю мить не розцвіли...
І не тікається вже більше в невідоме,
Бо неодмінно там хтось має зачекать!
Така біда - стали чужими всі знайомі,
І навіть я сама собі вже не своя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Оця весна мені уперше так зрадлИва.
І філігранність загубила всі кути.
Безхмарне небо у очах моїх втопилось:
змінили колір очі, навколо - кругИ.
Поля безмежних маків вигоріли миттю.
Нічні сузіря задушИла спекотА.
Відтінки ніжної ранкової блакиті
розмито присмаком полИню - ГІРКОТА.
Усе до болю миле ти украв для неї:
мій тихий травень, шелест листя і себе.
В старім замуленім ставку навіть лілеї
не так сміються, пропливають повз мене.
Такого болю я в житті не відчувала
як от тепер в байдужім світі між людей.
Я проклинаю день, коли тебе стрічала,
коли зрадливо ти підкрався до очей...
Іди на всі чотири стОрони щасливим,
безмежно радісним! Тебе ж я відбула!
Я стану сильною, що і тобі не снилось!
Мене полюбить той, кому потрібна я!
Нехай сьогодні жменька слів в долонях тліє,
кардіограма перебіжками тремтить.
Я відпускаю те, що в Бога попросила
і дуже вдячна, що я можу далі йти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
В один момент упало небо з неба,
втопилось сонце в глибині морІв.
Зненацька відцвіли квіти, дерЕва
і попелом осіли зграї слів...
Оті слова я вивчила напам`ять
і, мабуть, краще, ніж як "Отче наш"!
А ти тепер ідеш, мене минаєш,
немов осліп, оглух, а може й - фальш.
Ти навіть не здогадуєшся, як це?!
Себе привчати ранком до життя,
у відповідь казати - ВСЕ ПРЕКРАСНО,
а в серці накопичувать сміття...
Серед мільярдів люду так самотньо.
Лякає ця безвихідь та журба.
А ти все далі й далі. Ти холодний,
як лід, мороз, як в лютому зима...
Якщо забув, то й я тебе забуду.
Пущу на вітер: йди собі, лети.
Можливо не злічить мені простуду,
та з гордістю я зможу повз пройти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2014
Занотую весну у блокноті своєму в останнє.
Замалюю поля, насаджу густо-густо жоржин -
і дрібненьким дощем (утоплю безголосе кохання,
відспіваю його, а попереду сотні стежин).
І можливо мене на якійсь жде омріяна мрія.
Через терни пройду, через небо і землю чи смерть.
Головне, щоб моє... Моє серце щось щиро зігріло,
а не вкинуло знов у земну круговерть.
У блокноті моїм вже давно оселилась зневіра,
а я впевнено всім та й собі вже укотре брешу.
Бо зростило життя у мені, мабуть, хижого звіра:
не перечу комусь, лиш себе розриваю-душУ.
По краєчку листа слово в слово єднається в риму.
Між рядочків пливе лейтмотивом остання весна.
Я напевно засну. Хай блокнотом тиняється злива,
а пробудить хай той, з ким дорога єдина, одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014
На тереза́х весни вже переві́сив травень.
Замайорів немов сузір`ям дикий мак.
І повтікали хмари вліво, хто направо,
а я стою на перехресті - де мій шлях?!
Стою задумана... Бузкові квіти пахнуть,
це найріднійший, наймиліший аромат.
Весна вже вп`яте розбиває мої грати:
кудись веде мене, та грузну все назад.
І наче хочеться зірвати з неба зорі!
Кудись летіти, бігти, падати, могти!
Водночас думи ходять в голові поволі
і руки зв`язує майбутній страх рутин.
Від перевтоми біль урвала мої ночі
і краще б пам`ять я згубила назавжди,
чим боячись лягати спати, бачить очі:
такі далекі, недосяжні і близькі...
Я не багата, і не бідна, все як у всіх:
жбурляє струмом серце, кров собі біжить.
А ще люблю найбільше в світі білий сніг
як опадає на земне чоло і спить.
Мені одне болить - невизначеність в часі.
Я загубилась в свої двадцять і боюсь,
що світ міняється і люди - у гримасах.
Ще може крок і я у вічність розчинюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2014
У перевтомі часу я тебе зустріла.
Нехай позаочі, без дотиків і слів.
Отак зненацька моє серце сповістила
Хімічна тяга,в ній флюїдів міражі.
Нас розділяють кілометрів ешалони
І синє небо,що гостює тут і там.
І мабуть те,що в нас розписані дороги,
І спільна думка - не вертатися назад...
Я не скажу тобі,що серцем прикипіла.
Що в ньому б'ється струмом туга навісна.
Мені здалося просто,що я знов щаслива
Без забобонів і буденності ЖИВА!
Ти повернув на мить весну в мій вдих і видих.
Розплющив очі і долоні обігрів.
Додав в життя моє упевненість і силу.
Ти просто той єдиний,хто мене змінив.
Прости мені моє наївне і дівоче.
Я тобі вдячна за весну в моїх очах.
Ми не зігріємося,мабуть, спільним сонцем.
І не торкне чола мого твоя рука...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014
Розквітають квіти. Ходять небом хмари.
У повітрі шелестить нова весна!
Перекатами шумлять собі отави
в унісон з душею, що давно пісна...
Літо висушило, осінь розмочила,
а зима палац льодовий возвела́.
І, здається, що боротися несила -
в гострий кут ця безнадія завела.
Довго мучала чи довго не пускала,
та від березня сховати не вдалось!
І воскресла та душа, що довго спала,
на всі крила як у морі альбатрос!
Ви впіймайте, хто! Наважтеся! Не вийде!
Буду диким птахом, диким дикарем!
Я нікого не впущу й ніхто не прийде.
До таких чужих ніхто давно не йде...
Безнадійно обумовлена хвороба́!
Безнадійне завтра, рік, усе життя!
Відлюбила, відболіла! Поборола
тільки страх. Тепер чимдуж серцебиття...
Тут у морі я веду собі розмову
з безглибинним небом, краєм без країв.
Бультиха́ю часом душу свою кволу
й підлітаю навесні до берегів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
Весна пустила сонячні карлЮчки
і на дерЕвах іній квітковий.
Я, певно, буду довго на "беззвучці".
Звикатиму до того, що не мій.
Вдихатиму новий ковток свободи,
обмежений тобою, а нехай...
Бо ще лікує час і пора року,
книжкові барикади, теплий чай.
Розправлю плечі, гляну в синє небо.
Навчу себе любити це життя!
Я зможу рівно дихати без тебе,
зумію відновить серцебиття!
Й ніколи серед люду не загУблюсь.
Знайду себе! Знайду свій вірний шлях!
Я дякую за ліки і простуду,
мій ворог, мій колишній друг і кат...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Я знов собі придумала тебе.
Намріяла, в думках наворожила.
Вдихнула в очі небо голубе
і сонечком весняним відігріла.
Зростила на мольбе́рті наш будинок.
Кімнати - ген просторі! Як хотів!
Людині ж так потрібна та людина,
щоб взяв її за руку й полетів.
Куди? А не важливо! Тільки б ра́зом!
Тоді не страшно впасти з висоти.
Бо той, хто щиро любить - безвідказно
і небом, і землею зможе йти...
Я знов собі вигадую-мудру́ю:
безсонні очі стелю розгромляють.
А про́тяги ранкові так гартують -
в буденність продірявлену вертають.
І ось я тут: конспекти, свіжа кава,
прогулянки по місту навесні...
І змучена душа перечекала:
"Для чого почуття дано мені?!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014
Я ніхто тобі: ні рідна, ні далека,
ні пере́січна у тисняві міській.
А лишень, мабуть, як заспів чи куплети,
та і ті, напевно, іншій присвятив.
Ми ніколи не зустрінемось під сонцем,
під квітучими деревами весни!
Я кляну себе, бо знов припали очі
(невимовно-невловимі) до душі.
Я не вимовлю твого ім`я ніколи!
Відквітує квітнем, травнем віддощить.
Не віддам тебе, далекий мій, нікому,
бо нема що віддавать - не талани́ть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Самотній вечір, ранок, день. Та що - і ночі.
Усе по колу, і по колу. Де кінець?
Безглузді пари, соцмережі ці охочі
і пустота безмежна лайкнутих сердець.
А за вікном! А за вікном життя квітує.
Помпони зелені обабіч поросли́.
І зайчик сонячний в люстерко піджартує:
ми так давно-давно малечою були.
Мені не треба ні любові, ні потіхи,
я вже навчилася кохати в тишині:
нехай мовчу собі, кричу в собі без ліку,
але зневіра ця вертає в будні дні.
І з часом стерпиться надія й безнадія.
І на собі злічу ще сотні тисяч ран!
А все тому, що кожен рік весна рятує
і віддаляє на роки душевний рак...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2014
Привіт весна, запрошена, призвана.
Я так давно чекала. Де ти є?
Вбива мене зима ця, самозванна
і "прощавай" те кинуто-гірке...
Спасіння буде. Відстанню чи часом,
а може іншим... Ні!Забудь,забудь.
Надія загубилась у каркасах.
Я спробую, але чи щось доб`юсь?!
Привіт весна. Сховай у вітах сльози.
Сховай мене від "людяних" людей.
Я вдосталь начиталась тої прози,
а відповідей нуль: ні там, ні де...
І хай мене не буде на поличках
запилено-палаючих крамниць.
Я стану жити в голосі синички,
і в мерехтінні вранішніх зірниць...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2014
Вечірнім містом бігають маршрутки.
Переливається луною дикий шум.
Із-поміж цього хочеться забутись,
та потопаю в морі чайок - в морі дум.
Вечірнім містом ходять вільні люди:
щасливо вибілені, випрані, святі.
Завуальовано в болоті душі гублять.
Та зась - не каються, бо раз живуть в житті!
Вечірнім містом стомлено й безжально
своїх повік вітрини не складуть.
Бо так потрібно - цим живе реальність
й самотнім людям освітляє путь.
Вечірнє місто скорене Тобою,
усі вітрини, транспорт, дикий шум.
Ти ж так хотів мене любить такою,
а я давно Тобі - клянуся і брешу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2014
Я сьогодні заплакала ві́ршами
з-поза рання, можливо, зі сна.
Бо Тобою, неначе афішами,
устелилась душевна стіна.
Навіть сходами йду - і Ти поряд йдеш.
Повертаюсь на бік - Ти лежи́ш.
І собою мене вкотре проклянеш,
знов на місяць кудись полетиш...
Я люблю Тебе так! І не каюся...
По клапти́нках збираю Тебе.
Не чекаєш - не ждеш, і зрікаєшся
на сьогодні й на завтра. Й тепер!
Не люби мене, - хай... Тільки не тікай!
Дай вдихати Твій запах очей!
Хочеш серце бери моє - ЗАБИРАЙ!
В світі стане ще більше речей...
Я сьогодні заплакала ві́ршами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
Зима лютує жорстко за законом:
за ґрати небо рівно до весни.
Привозять сніг вагонами-вагони!
І тільки Ти квиток свій не зберіг...
Ти не зберіг, можливо, й не збирався.
Я не кляну, не лаю, - навпаки!
У почуттів приходять теж колапси
(нетямлячи тримають дві руки).
Я вже змирилась:я тебе не бачу.
Гучніше музику Шопена, а нехай!
Та тільки зимно у душі ворона кряче,
і вовчий страх привів всі зграї-зграй!
І ось стою - навколо поле біле.
Думки скажені (де там утекти)?!
А я тебе, коханий, так і не зустріла.
Мабуть, недоля в світі цім знайтись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2014
Спочиває вечір в сніговій колисці.
Мерехтливі зорі сяють де-не-де.
Знов опівночі у вікна подивився
той грайливий місяць в ніжнім деграде.
Так самотньо в цій красі і так щемливо!
Двадцять п`ятий вечір тугою затих.
Я одна тепер, і все ж - це справедливо.
Не навчилася кохати і ти зник...
Скільки люду на землі?! Німі-німими!
Геть однакові - хоч радість чи біда.
Ну і ми собі такі глухі-глухими
не почулися, що вже давно зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Жбурляє снігом по землі зима прийдешня,
ламає гілля ожеледиця-вода.
Але ж то як воно болить, як кров проллється?!
А все над Нами чужа влада і пиха́.
Мені не віриться, що гинуть Наші люди,
що Україну геть розгризли на шматки.
Кому не лінь - сюди злізаються приблуди,
та що ви знаєте, трибісові посли́!!!
О, мій народе! Мій великий, мудрий друже!
Не зупиняйся на досягнутому, йди!
Бо скільки можна бути Нам сусідським плугом?
Свої долоні зможуть виростить сади!
І я упевнена, що вернуться синиці,
що без запізнення прийде до Нас весна!
І покладемо до державної скарбниці
своє єство, свою свободу й благодать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474444
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.01.2014
Натерпілася у самоті вмирати
і тебе чекати більше за життя.
Твою тінь неначе пазлики складати,
коли йдеш невтомно як зійде зоря...
Вже я звикла, що на кухні одна чашка
і запилена поду́шка у шкафу.
Що залишилось, то це твої фісташки -
прикладаю їх до серця - знов живу!
Звинувачую тебе у цьому вірші,
це і все, на що я здатна отепер.
Та, можливо, не любили, а щось інше:
скажу більше - натерпілись! От і все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014
Тебе так багато в моїй голові!
Що ось зовсім скоро із глузду поїду.
Як бурі сибірські і дні снігові -
не поряд, не близько. Тиняєшся світом...
Тебе так багато в чернетках моїх
із ритмом кульгавим, повторами ка́льки.
Та ми так далеко, як пристань німих
без крику давно нас викльовують чайки.
Тебе так багато в скрипучій зимі!
Ти мав би згадати, що дуже я мерзну?!
Не любиш, не хочеш... Так дай до весни
підсніжником білим у полі воскреснуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2013
Прийде зима і гляне в куці вікна -
там є півмене і бокал вина,
недоп́алки і вицвіла палітра, -
і все, що в дев`ятнадцять нажила́...
А ще годинник, витертий зап`ястям
ховається під ліжком, - а нехай.
Туди я можу і любов покласти:
вмивайся пилом, стихни, прощавай.
Подумаю, поні́жуся і вийду,
вже досить у футлярі помирать.
Таким, як ти присвячую постскриптум:
вдягніть моє взуття-моє життя!
Ну як, не жме між пальцями, не тисне?
У відповідь мовчання, що й казать.
Не буду вам я дорікать навмисно,
я просто взимку стану оживать.
Отак, на зло, на радість - як захочу,
й любов шукати на заміну вам
не стану я. Живіте вдень і внОчі
своїм шляхОм, а не моїм взуттям...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Потреба у тобі... ковтаю каву -
чорнезну, безцукрову і гірку.
І у листках-чернетках слів замало...
Дозволь тебе у вірші заберу!
Живи у них! Чи бешкетуй!Що хочеш!
Я в тисячне готова їх писать.
Як пір`я, притуляючись, лоскоче -
отак я хочу чути тебе й знать...
Хоча б отак... Зненацька в сумну пору
(але ж без тебе всі тепер такі) -
заголоси́ в оголених просторах.
Клінічну смерть на хвильку обірви!
Потреба у тобі, немов за Маслоу
найвища, найскладніша, найМоя!
Ти не тікай, бо так болить, як впасти
удруге, де розходиться земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Не пишеться мені вже
так давно.
І пальці навіть не згадають
рухів,
і листям в серці по́верх
намело -
тиняюсь світом кинута
заблу́да...
Дерева всі розпатлані
від вітру.
Між ними йдеться, наче
по аду́.
Самотність мої сльози так
не витре,
хоча як мати, у моїм
садку.
Не знаю, може, осінь в цьому
винна,
що все згора, - і я тікаю
геть.
А може, то любов летить
за клином -
без неї світ прирік себе
на смерть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2013
Усе в НАС є: турецька кава, я і Осінь.
Мені не треба ти, тобі не треба я.
Ніхто не винен, що існує слово "досить".
Ніхто не правий, що всьому є забуття.
Холодних зір гірка і стомлена розмова
злегка бентежить руки і параліч б`є.
Я в самотинь цю закохалась як ніколи:
але, як ти, я не забуду всіх і все...
У Нас все є, - говорять згорблені тополі.
Вони найбільше знають, хоч як не крути!
У тебе - ти, і ви тиняєтесь по волі.
У мене - осінь, і тепер це до снаги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2013
Зоріє вечір паводком осіннім.
Свої суво́ї скоро скине ніч.
Де обернися: все в заціпені́нні.
Лише думки зі сна́ми пліч-о-пліч.
Вплітає руки мжичка вереснева,
туманний шлейфик виткали дощі,-
і стала туга багаторівнева,
багатоколійна у дзеркалі душі...
Зоріє вечір паводком осіннім.
Ген піктограмним почерком пливе.
Його життя, як наше, не безцінне -
на холод шати скине... от і все...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448558
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.09.2013
Шикує осінь на широку но́гу.
Сріблясто сипле ґудзики малі,
благословля пернатих у дорогу
і осипає листям по ріллі.
Перебира спори́шів сухожилля,
склада айстринок барви чарівні.
Вона, ця осінь - присмак божевілля,
епістолярний присмак у душі...
Шикує осінь ароматом кави,
акцентом Відня, Львова гомонить.
А я між ними, наче заблукала.
"Додому скільки повертатись миль?!"
І так щороку поїздом осіннім
переїжджаю відстані свої.
Так часом треба, мабуть, для спасіння,
бо нас з Тобою Боже роздвоїв...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2013
Останній вдих і видих цього літа.
За шпилі дому труться хмаринки́,
лякають дах ще сонячно прогрітий.
До вирію готові ластівки.
Пташки неначе чують і в останнє
така звучить довкола таїна́.
Задивишся і ніби проростаєш
ще раз, глибоко, як в нове життя...
Похнюпились травинка і квітинка,
мінорність наливає день-бокал -
звиває декупа́жем павутинка, -
і осінь через ночі інтервал...
Останнє все... згадається і зникне
ранковий світ - зірниці з-за хати́н...
Та до розлуки з любим я не звикну -
не звикну, що ти десь і не один!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446473
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2013
Кучерява просинь
сипле з-поза ранку,
умиває гілля
яблучних сортів.
Прикотили сонце,
наче полонянку,
із шляхів молочних
чумаки-старці.
Ось воно скотилось
із малого возу,
наче серпантином
сипле промінці
і красує доню,
молоденьку осінь,
умиває щічки,
крутить колоски.
Сріблом, діамантом,
золотом іскриться
і в гаях розлогих
липне акварель.
Як би не хотіли -
листячку не спиться,
щоби не проспати
сонячний ще день...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445998
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.08.2013
До мого дому йдуть важкі, перисті хмари,
злегка намо́чені в серпневий маринад.
Мене з собою забирають на пота́лу -
на переродження, де править зорекрад.
Зв`язали руки-ноги, - і лечу до ви́сі.
Ковтаю серцем ще пралагідне тепло.
А ось зима. Озон. І вітер собі риссю
перетира до блиску зорі - ремесло!
Мені цю осінь важко у собі прижити
і думку ту, що Тебе викрала вона.
Я пам`ятаю "Досить скиглити, тужити!".
Шкідливі звички не врятують ні на грам...
І от радію цим перинам піднебесним.
Усім єством я хочу жити навпаки.
Щоб Ти не став госте́м манірним і почесним -
я найріднішим присвячу свої рядки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2013
Заколосилася любов
у стрічках літа.
Плодово-ягідним
наповнилась вином.
І заспівала,
мов циганка-Кармеліта,
вдихнувши пристрасть,
вся пропахла тютюном...
Заколосилася любов,
і наче буря,
змінила спокій
на неспокій, й навпаки.
В такий момент
невиліковно вжалить куля
як серед розпачу
торкнуться дві руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2013
Прискаче осінь на буланому коні.
Своєю гривою підійме вітровії.
А літо-літо вже минає, й поготів, -
собі займає чергу в журавлиний ірій.
Так щедро пахне це ласкаве міжсезоння.
Повсюди мед. Вмокай! І випий з молоком!
Усе квітує! Навіть дике підвіконня
упавших зір центнери злиже язичком...
А у садочку, притуляючий до тину,
готують айстри букетований вінок.
І навіть шаль мережить біла павутина
для пави-осені із тисячі жінок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444970
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.08.2013
Мутний серпанок
розстелився, наче пле́со.
І зграї ластівок
несуть туди весло.
Де на човні приїде
вранішнім експресом
пахуче сонце,
що із меду проросло.
І стане радісно
в теплі гойдати трави,
і лоскотати
виноградні табори́.
Переливатися
в жоржинові отави
в передчутті
жовтогарячої пори.
Нехай з затримкою вже
дні лікують рани,
нехай безмежжя смутку
опуска мене.
Ця Осінь прийде -
молода і домотка́на!
Вона зі мною
біль розлуки прожене...
Мутний серпанок
розстеляється поволі.
Чомусь я вірю
в оце явище-обман?!
Колись нежданно в нім
зустріла свою долю...
Тепер лиш пам`ять,
коли навколо туман*.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2013
Була любов. Була...
і заховалась.
Немов метелик
днем одним пережила.
На чай прощальний
навіть трішки не зосталась,
а полетіла,
де гряде нова весна.
Була любов
ніжно-терпелива.
У почуттях
переважав легенький струм.
Не висохали
в нашій повісті чорнила.
Ніколи я не знала
про сердешний зуд.
Була любов.
Від неї вже рої́ться.
Стікають медом
сльози бу́вшого чуття.
Тебе не бачу,
та секундою приснися...
Оце і все,
що можу в суї попросить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2013
Я б хотіла часом загубити пам`ять,
але ліків цих в аптеці не знайдеш.
Бо від дум спекотно й накрива цунамі,
а до Смерті просто так і не прийдеш.
Я стою... потрохи в скроні б`є безвихідь.
Ти сказав: "Так буде краще нам обом...".
Без хлібини плаче долі черства крихта -
помира любов, не чуючи тепло.
Знов ці думи: може, я таки, проклята -
як йому розлука зовсім не болить.
Не женеться за життям, він хоче спати,
йому байдуже, що до кісток щемить.
Розумію, все потрібно пережити:
в світі гинуть від недуг скільки людей!?
Та любов оцю ніколи не спалити,
та й вже користі немає з неї геть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2013
Вітрець вечірній нагадав мені про осінь,
яка клубочком диму покотилась до́лі,
і десь скакнула поміж виноградні лози,
де снять метелики і тру́дять дикі бджоли.
Лякливо бавиться і тихо засміється -
жбурляє перші "жовті аркуші" землі.
ЇЇ ніхто не бачить, але так здається,
та небом йдуть її ж перисті кораблі!
Вечірні зорі цвіркунять у каламуті -
розводить осінь угорі такий пейзаж!
Клубочком дим, неначе шарики надуті,
у вись злітає, сотворивши камуфляж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441470
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2013
Закриє літо сонячну фіранку
і в кошик плетений збиратиме врожай.
Пахучим чаєм виллється у склянку
безмежносвітній розчинений розмай.
По серпантину спуститься серпневість,
передосінньо накиває спека п`ят
в напіварабську висохлу місцевість, -
листком упавшим не вернеться назад...
Ось промайнуло... і Чекають пані
осінню пані з позолоченим кільцем.
Не бува в природі: добре чи погано,
а на розсуд наший - будь-який кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440868
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.08.2013
Загралось літо в мене біля хати.
Немов узваром наповнюється день.
І справжня спека - хижа і патлата,
від міражів її у ву́хах дзень-дзелень.
Загралось літо, та й у всіх куточках
гарячий промінь миється в росі,
яку збирають бджоли на листочках
в долинах сонно-ранньої зорі.
Загралось літо. І на роздоріжжі
стою сама, не знаю куди йти:
чи у руках тримати жовте листя,
чи, може, квіткою ще раз хоч прорости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013
Втопають небом сніжно-білі пароплави,
Наздоганяє їх роздмуханий вітрець.
Немов пастух,що заганя овець в отару
І лине простором ця музика сердець.
То,чесно? - музика!А не атласне соло.
І кожен раз там вирина нове життя,
Коли поглянути у бездну невагому
У час безсвітнього безлюду-забуття...
Та в неба є,як всіх у нас свої капризи.
Я саме в цю годину прагну допомог,
А пароплави заховала синя пристань,-
Нове життя дадуть у визначений строк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
Грається собі ляклива тінь.
В душу молоду жбурляє листя.
Вчепиться від стоп і до колін:
Навіть до вікна не дасть присісти.
Відвертає посмішки людей,-
Відстанню обмежили нон грату.
Присмак болю у старих речей,
Зовні і в собі...Будуєш ґрати.
Світ тобі відкрив залізну спину.
Очі і лице дарує тим,
Хто завчасно живить магазин.
Ну а ти.а ти...один.
Виродились,мабуть,почуття,
Гуманізм і братерські турботи.
СНІД проклав коріння до путя:
Вирок - і тебе скоріш в болото.
Ти і не людина,і не мрець,-
Цим себе загнав у невагомість.
Хочеш бути тут,а може й десь.
Та у самоті гниєш натомість.
Карма в світі:зрозуміє той,
В кого вище людяність,ніж статки.
Є душевно рідкісне тепло,
І знущанням він поставить крапку.
Звикнути боротись - це твій спосіб
У новому придбанім житті.
Хай як є,та ти Людина досі,
І майбутнє колоситься у руці.
І не бійся жити серед хижих.
Ти не дарма зовсім народивсь.
Вирок - це нова сторінка в книзі.
Не шукай кінця,а щось пиши!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438655
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.07.2013
Загойдався коло річки очерет:
Дика качка з каченятьми підпливає.
Зорі місяцю невидимий корсет,
Мов чаклунки, непомітно-геть знімають.
Бульботи́ть собі на лотосі царівна.
Юні коники висвистують на біс.
Ніч персидськими очима так манірно
перламутровий розсипле свій каприз.
До опівночі втамує спрагу спека.
Річка вмиє діадему берегів
Не ховаючись, замріяний лелека,
свою лялечку в красі такій зустрів.
Перекатами шумлять ті очере́ти,
мов ховають що від людства на землі.
Виявляється у небі є карета:
розстилає казку на оці краї
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438294
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.07.2013
Мене вже завтра тут не буде.
Як завше, вимию весь дім.
Ввімку ефем. Злічу простуду.
Вживусь в пальто, що до колін.
І все... Автобусним маршрутом
Пущу заплакану сльозу, -
Бувай-прощай. Пошерхлі губи, -
Лиш пам`ятай мене живу!
Ти пам`ятай мене живу,
Усі слова і настанови:
Малину в чай і про весну,
І ліпше жайворон, ніж сóви...
А може... краще все забудь:
Спали оцю в пиляці книжку
Про надлюбовну каламуть
По діамантовій доріжці.
Спали усе, полий бензином.
Мене всім серцем прокляни.
Бо некохану, хоч клин-клином,
Але з життя свого жени...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2013
Липнева спека п`є прозорі, тихі роси
і на очах згасають намистинок бал.
То вперше хвилями з`являються поко́си, -
і так здається, наче хтось їх малював.
На дивних квітах, що у сонячній короні
шуга́є джміль, немов гойдається у ній.
Відкрило небо свої голубі долоні -
усе для збору урожа́ю й поготів...
Останні маки осипаються грайливо -
пелюстки, наче ті жаринки від вогню.
Дивися, стороже-козаче, так дбайливо,
бо на тобі відповідальність за красу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437017
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.07.2013
Прозорі роси розчесали вранці м`яту.
Умили яблука в бабусинім садку.
В обнімку з персиком гіллям підперли хату -
жаданий рай для господині в холодку.
А долі всипано петуній, портула́ку,
асфальт пронизує увесь малий спориш.
Плодово-ягідно дзижчать собі комахи
на день, збудивши, цю казкову тишу тиш.
І колись днем, одним липневим і гарячим,
я до бабусі її стежкою прийду.
Вона, як мати, у тривозі вже й заплаче,
а я із вдячності до ніг її впаду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436395
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.07.2013
У підніжжі сатинових хмар
дивним шелестом ходять блакиті,
наче тут акварелі розлиті, -
і спинився час-антиквар.
Тут літають казкові жар-птиці:
на одному крилі - міфофільм
з чудесами давно вже за "сім",
а на іншому - літні зірниці.
Не зустріти глибин і висот,
тридев`ятого царства зі злата,
а лише просторовість патлата -
тут її розсадив добрий Троль.
Розпорошено снігом акустика
осідає на цей дивний світ.
Веселково пливе диво-пліт -
розливає дощем оцю містику...
Тут до сонця можливо торкнутися,
не пектиме холодна зоря.
У підніжжі цього вівтаря
мрія зможе в життя обернутися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2013
Відерце зачепилося за місяць,
гойдається собі туди-сюди.
Ось-ось стіна дощів неначе пледом
накриє дикі пагорби й степи.
Поллє може із місяць не тривало
увечері, віщуючи свій план.
Веселка виграватиме октаву
на кінчиках розбарвлених лампад.
Ледь-ледь, скотивши сонце у комору,
опісля звеселяючих сонат,
піднімуть квіти голови угору -
передлипневий заведуть парад.
На ранок так духмяно пахне м`ята!
Заблимали петунії малі.
Бо вчора місяць віщував нам свято:
притихнуть трохи грозові дощі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433551
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.06.2013
Я наче і люблю, і не люблю.
Сердешно приклоняюся до тебе,
а відстань поміж нами, як те небо -
навшпиньки до чола не притулю.
Я наче не люблю, і знов люблю.
Росою перетворююсь на осад,
стежки переплітаю, наче коси.
Щоб ти не зник - все шовком застелю.
Я наче забуваю, не люблю.
Ось-ось піду і побажаю щастя.
Та щось мене примушує знов красти...
Мабуть, розлуки не переживу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2013
Покотився абрикосом стиглим вечір
у кишеню до чорнильного кота.
І метелики розправлять свої плечі
у політ до три-квіткового садка.
В прохоло́ді під листком квакоче жабка,
дмуха дудкою вже коник-стрибунець.
Їжачок на мить свою підніме шапку,
скоро зустрічі відкриється вінець.
Там, за схованим трояндовим намистом,
де обабіч розстелилась сон-трава.
Так не пахне навіть тра`вяним любистком, -
це чаклує тут фіалочка нічна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432267
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.06.2013
Вечірній сад в мережевній хустині
затих-притих, шукаючи свій сон.
І майський жук шуга́є по малині -
де б залягти корабликом на дно...
Пелюстки трьох розбавлених ромашок
у ароматах бежевих троянд,
так об`єднались, наче руки наші,
коли від всіх нас заховав фасад.
У павутинні причаївся промінь -
не встиг скотитись за небесний край.
А що було колись, - поверне осінь.
А що тепер між нами - не питай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2013
Галасливо проникли у тишу тополі хмаринки,
пролетіли в дворі і підкрались у біле вікно.
Стали долі пускатись коралові намистинки -
Сповістили той сум, що майбутнє в минуле пішло.
Із конвертів своїх висипали найкращі моменти,
а вони навзаєм так пропахли весняним дощем,
я з Тобою, мій рідний, забула, що в світі є щем.
А тепер анемія, збій у системі ферментів...
Я читаю листи і моєї вини там багато,
а найбільше там слів - божевільно-тужливо-терпких.
Не знайти в цьому світі схожих на тебе таких.
Не з`єднати вже НАС, бо зі слів металеві паркани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2013
Відбуваю любов свою віддану,
повертаюсь далеко углиб.
А душа так осінньо обвітрена -
вже в кайда́ни думки одяглись.
Нам так добре було в шумних за́кутках,
ми пили недешеве вино.
Грались в піжмурки. Наче екзаменом
очі стрілись і бігли в вікно...
А за дотик і потиск не згадую,
бо така частота раз на рік -
в гуркотінні сп`яніла громадою -
ти подав мій невипитий сік.
Ця любов, саме дивне, що радісна.
У мільярдах не знайдеш таку...
Ми кохали ні тихо, ні гамірно
і цурались свій вік по життю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Така в тобі весела, щира посмішка,
що і на мить я не зімкну очей.
В ній потопають перламутрів домішки
і йде тепло, стікаючи з плечей.
У тих вустах, що медом майським змащені
сховався світ, сховалася пітьма.
Думки луною - ХТО ЙОМУ ПРИЗНАЧЕНИЙ?
А йде весна, некошена весна...
Така в тобі весела, щира посмішка -
фруктовий рай, черешень перший плід!
Я оживу у полі білим проліском.
Лиш поцілуй і окрили́ політ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013
Весна розсипалася маковим горошком.
На росянисту постіль диво-спориша.
Вімкнула музику і сипати із ложки
Мілкі дощинки на плодові для життя.
Згукала бджоликів ансамбль розіграти
На струнах майської хурделиці-краси.
Усе для щастя є - чого іще чекати?
Можливо час,коли затягнуть солов'ї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
Твої слова опали яблуневим цвітом
злетілись вітром і померли на вустах.
Напіввечірнім поїздом приходить літо,
А ти вже вкотре сядеш не на той літак...
Змарніли очі все вдивлятись в піднебсся.
Там наче безлюдь розтягнулася на вік.
Оце б дізнатися,що як тобі живеться
Без того осаду,що словом приволік...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2013
Щебече травень. Морем зелені хвилює
і заховається десь по сільських садках.
Шукай-шукай! А я поки малюю
ранкове сонце в горизо́нтових руках.
Ще три хвилини - і я небом буду бігти,
наздоганяй, бо ще коли така гульба?
Коли цим запахом пропахли мої клітки -
любов-магнолія між нами розцвіла.
По венах наскрізно літають дикі бджоли,
а очі раптом застигають тільки мить...
А далі я собі нааївно-просторова
іду... зраділа... акварелева блакить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2013