| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
Свобода, воля, перемога –
Це, брате, Україна!
Незламна, сильна і розлога,
Для нас вона єдина!
Пр.: Вставай з колін, моя державо!
Назустріч новій долі.
Тобі, моя країно, слава!
Хвала твоїм героям!
Ми – твої діти, Україно!
Ти – наша мати рідна.
Тобі ми служим вірно й гідно,
В нас кров жовто-блакитна!
Пр.
Ми – українці: Карпати й Донбас,
Брати – від Дністра до Айдара.
У серці кожного із нас –
Козацького духу заграва!
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589575
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.06.2015
І знову наші душі обнулилися.
І знову опустіли, знов зеро.
Питаємо себе: «Знов помилилися?
Привиділось? Чи щастя все ж було?».
Амур, мабуть, і цього разу схибив –
Завадив, певно, сильний снігопад.
Дряпнула лиш стріла, а не пробила.
Такий от несмішний невдалий жарт.
Тому й кохання наше швидко згинуло.
Сади он вже у квіти загортаються.
Амур з новими чарівними стрілами
Сидить і в вишнях кучеряво посміхається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Зіграй мені, світанку,
Веселого етюду.
Налий у філіжанку
Міцне кохання-згубу.
Додай вершки-цілунки
Із присмаком кориці.
Прикрась всі дні малюнком,
Неначе хвіст жар-птиці.
Хай щастя розіллється
Кавовим ароматом.
Нехай воно торкнеться
Усіх, хто вмів чекати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Очікувань залу нарешті покинув ти,
Зібравши в валізу кохання і роки.
Мабуть, вже набридли байки самоти,
Тож час вирушати до станції «Спокій».
На поїзд ти сів «Наша Помилка - Київ».
І чай заварив із зелених думок.
За вікнами вітер і сумніви виють,
Та ти вже до щастя зробив перший крок.
Втікає щодуху від смутку експрес,
Лікуючи душі розбиті в вагоні.
І сумнів останній за обрієм щез.
Чекаю тебе я уже на пероні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011
Куштую аромат садів вишневих,
І п’ю пожадно співи солов’я.
Привітно посміхаються до мене зорі з неба,
З вербою привітаюсь і обійму гілля.
Біленька кішка поруч примостилась,
Ну що, подруго, цей концерт для нас?
Метелики яскраві в танок нічний пустились,
А вітер награє їм п’янкий повільний вальс.
І солов’ї щебечуть. Про що вони співають?
Ба про кохання вічне, про почуття палке.
Провісники любові, вони, мабуть, не знають,
Що ще бува кохання нещасне та гірке.
Що розбиває серце, лама нещадно крила,
Що спокій відбирає, і сон, і смак життя.
Та то було учора, сьогодні ж я щаслива,
Я згадую минуле без сліз і каяття.
Знов фарби повернулись у сни мої мрійливі,
І знову я радію світанку і дощу,
Як пташки, потягнулись до мене дні щасливі,
Я відчай й безнадію більш в серце не пущу.
Куштую аромат садів вишневих,
І п’ю пожадно співи солов’я.
Бо впевнена, що зможу прожити і без тебе,
Мабуть, десь забарилась ще доленька моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2011
Гуляли ми Хрещатиком,
Забувши всі турботи.
Компанію нам склали
Настирні сніг з дощем.
І було так спокійно нам,
БайдУже до погоди.
Серця нам наповняли
Любов й солодкий щем.
Весь світ став кольоровий.
І ми, немов у казці.
В очах блищить та міниться
Коштовне почуття.
Ця подорож чудова
З Хрещатика до щастя
У пам’яті залишиться
Моїй на все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2011
Я так хочу зірватись у небо
І летіти за вітром увись,
Де чекати й боятись не треба,
Де знайду я спочинок колись.
Так набридли притворство й нещирість,
І пропахле брехнею повітря.
Я не можу так більш, я втомилась,
Я повинна цю стіну розбити!
І я б́ю, я трощу, я ламаю,
Вибиваюсь з останніх вже сил,
Але муру цьому, мабуть, краю немає,
І мені не розправити крил.
Та у мене ще є трохи волі,
І так просто мене не зламати,
А бажання побачити зорі
Здатне всі перешкоди здолати.
Розіб́ю я байдужості стіну,
І, розправивши крила, зрадію.
Вільним птахом у небо полину,
І дістатись зірок теж зумію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2011
Якби я стала небом,-
Намисто із зір яскравих
Тобі б я подарувала,
Щоб мрії збулись твої.
Якби я стала сонцем,-
То з променів ласкавих
Я б хустку тобі зіткала,
Щоб стали тепліші дні.
Якби я стала морем,-
Коралі б усі і перли
Із темних глибин дістала,
Достаток щоб був завжди.
Якби обернулась в гори,-
То я б Роман-Кош й Говерлу
По-дружньому попрохала,
Щоб стали щитом від біди.
Якби дощем я стала,-
То ніжними крапельками
Я б втому і смуток змила
Із рідного лиця.
Якби я час впіймала,-
Чергуючи дні з роками,
Дорогу б тобі простелила,
Щоб бігла вперед без кінця.
На жаль, я всього лиш людина,
Не владна над часом і небом,
Але я всім серцем полину
З словами подяки до тебе.
За те, що в душі моїй квітне
Рясне буйноцвіття добра,
Бо ти, моя матінко рідна,
Любов’ю її полила.
За затишок вдома, за очі ласкаві,
Підтримку в усьому й завжди.
За рученьки ніжні, що втоми не знають,
Й боронять від зла і біди.
За всі ті тривоги і переживання,
За щастя хвилини, за втому щоденну.
Прийми слова вдячності і шанування,
І низький уклін мій доземний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2011
Тому що різні ми з тобою,
Тому що я – трофей для тебе.
Сміється наді мною доля,
А я тихенько плачу з небом.
Мене хотів ти приручити,
Закрити в клітці золотій.
Та як в неволі буду жити?!
Невже байдуже? Ти постій.
Ні, я не буду експонатом
В музеї твоїх перемог.
Це ж смішно і уже занадто,
Ти лиш людина, а не Бог.
Так, я кохала і кохаю,
Та ти мені злетіть не дав.
Тому що я тепер все знаю,
Тому я йду. Оревуар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2011
Так важко буває на самоті
Зостатись зі смутком віч - на - віч
У всіх нас бувають моменти в житті,
Коли іще мить – і заплачеш.
Питаєш себе: ”Що не так я зробив?
Чом доля така неласкава?
Адже я надіявся, вірив, любив,
Хіба для небес цього мало?
Я вчився прощати й робити добро,
І вірив, що я все зумію.
І дуже хотів, щоб не згас той вогонь,
Що в серці запалюють мрії.”
На моїм шляху так багато пасток,
Ти йдеш, як по мінному полю.
Здається, іще один крок –
І ось вже омріяна воля.
Та знову згасає надії вогонь.
Свобода – то крила Пегаса.
І птиця удачі вже рветься з долонь,
А ми всі залежим від часу.
Але все дарма! Я не здамся в полон
Ні смутку, ні часу швидкому.
І знов розведу ще ясніший вогонь
Не знаючи болю і втоми.
Я йтиму вперед, не жаліючи ніг,
І всі перешкоди здолаю,
Бо жити нащо? Коли на землі
Ні мрії, ні долі не маєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2011
Я тебе випадково побачу
Серед люду в вагоні метро.
Не чекай, більше я не заплачу,
Серце звикло до болю давно.
Скажеш: „Ти така гарна сьогодні.”
І розгубишся, очі опустиш.
Ти щасливий?! Та ні, я не згодна.
Це ж помітно – дружину не любиш.
Не змогли зберегти ми з тобою
Почуття, найцінніше в житті.
Я тебе віддала їй без бою,
Ти мене теж віддав. Самоті.
І одразу весь світ став жорстокий,
Кидав докори в спину, мов стріли,
Геть пішли і надія, і спокій,
Я – як пташка у ніч горобину.
Та нічого, зуміла простити,
Шкода, серце укрилося кригою.
Буде сонце тепліше світити,
То настане весна із відлигою.
І у мене колись буде свято,
Треба лиш почекати хвилинку.
„Вибач, любий, моя вже зупинка.”
І за мною закрились дверцята
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2011
Зачем живем на этом свете?
Зачем любуемся дождем?
Зачем смеемся, словно дети?
Зачем напрасно чуда ждем?
Зачем обманываем близких?
Зачем куда-то все спешим?
Зачем сжигаем память - письма?
Зачем не чувствуем души?
Зачем мы любим и страдаем?
Зачем вопросы задаем?
И снова я не понимаю:
Зачем сердца любимым бьем?
Зачем друг другу дарим розы
И обещаем птицу счастья?
Зачем, глотая боль и слезы,
Смеемся мы в лицо ненастью?
Зачем воздушный замок строим?
Зачем клянемся лучше стать?
Зачем мечту под землю роем?
Зачем не пробуем летать?
Быть может, мы всего лишь капля
В бескрайнем жизни океане,
Но ведь нельзя же забывать нам,
Что жизнь свою мы строим сами.
Поверишь в чудо- все свершится,
Цветок мечты вдруг зацветет
И защебечет счастья птица,
Любовь растопит в сердце лед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244575
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.03.2011
Опадают мечты, словно листья,
И желтеет надежда моя.
Я пытаюсь найти смысл жизни,
Но никак не сойти мне с ноля.
Я блуждаю в пустыне обмана,
А вокруг лишь одни миражи,
Но питать я иллюзий не стану,
Мне б сберечь лишь оазис души.
Сохранить свой родник вдохновенья,
Откопать каплю веры в песках,
Не сгореть под лучами сомненья,
Не растаять бесследно в веках.
Мимо плавно идут караваны,
У них есть своя цель, свой маршрут.
Но за ними идти я не стану,
Даже если меня позовут.
Ведь они - лишь толпа или стадо,
Что боится с дороги свернуть.
Ну а мне такой доли не надо,
Я сама выбираю свой путь.
Пусть он будет тернистым и длинным,
Непростым пусть он будет, но мне
Лучше гордо идти через мины,
Чем погонщика мчать на спине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244384
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2011
Від нескінченних нападів депресії
Мене рятують кава і Вівальді,
Та ще безмежний світ поезії,
Де мої думи чогось варті.
Самотність знову кличе на побачення,
Та я, мабуть, піду в кіно з дощем.
Для мене лише щирість має значення,
То ж ми із ним удвох від фальші утечем.
По вулиці підемо з ним під ручку ми,
Від нього всі сахаються, а я його люблю.
Можливо, хтось назве мене неправильною, дивною,
Та я лиш те, що серденько підказує роблю.
«Ну от вже й нагулялися», - мій «кавалер» прощається,
А в мене на душі вже ластівки співають,
І вже до мене з неба він веселкою всміхається,
Тож кава і Вівальді до завтра почекають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2011
Лише два слова: „Не кохаю”,
Лише два слова: „Не люблю”.
Лише учора ще жила я,
А вже сьогодні я піду.
Піду шукати вічний спокій,
Міняти розпачі на віру.
Туди, де не рахують роки,
Мости де зводять, а не стіни.
Так, я піду, але востаннє
Погляну на квітучий сад,
Де ми з тобою на світанні
Вдвох проводжали зорепад.
Мені хотілось трохи дива,
Але моє ти диво вбив:
Ти почуттями грав моїми,
Мене ніколи не любив.
А я, наївна, віддавала
Усю себе тобі сповна,
Бо слова „зрада” я не знала,
Лише тобою я жила.
А що тепер мені зосталось?
Життя самотнє і пусте.
Хоч як би я не намагалась,
Не можу стримати себе.
Зберу уламки свого дива,
І душу заберу назад,
І з даху полечу щаслива
Кудись далеко в зорепад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011
Мене ненавидять, бо сильна.
І люблять теж за силу ту.
Я силі дякую,що вільна,
Й кляну її за самоту.
Не та то сила, що у м’язах,
А та, що в серці не вмира.
Її вогонь горить не зразу,
Його запалюють слова.
Я сильна, так, нехай вважають,
Що мужня і непробивна.
А я за крицею ховаю
Чутливу душу, як струна.
Ридає, кривда як торкнеться,
Та нишком, потай від усіх.
Назовні ж миттю донесеться
Назло всім бідам впертий сміх.
Не боюся я вітру випробувань,
Хоча й сильно мене потріпав.
Бо ж я сильна і вже загартована,
І йому тепер не по зубам.
Як же хочеться бути слабкою,
І про гордість забути на мить.
Та пожити спокійно, без бою,
Й не сміятися вже, як болить.
Але звичка ця, мабуть, назавжди,
І завжди говорила відверто:
Скрізь шукатиму я лише правду,
Сильним легше – ми всі трохи вперті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011
Метро,тунель,час пік і ОЧІ.
«Сідайте,пані». - він шепоче.
Соромиться: «Спасибі,хлопче.»
Кіно, кафе, палкі цілунки,
І без нагоди подарунки.
Він переміг – геть обладунки.
Весілля, свято, дім і діти,
І вже лише з нагоди квіти.
Всім догодити треба вміти.
Будильник, душ і кава вранці,
Піднять дітей, зібрати ранці,
Сніданок милому на таці.
Робота, побут, сил немає.
«Пішли в театр,- вона благає,-
Ще ж молоді, а час минає».
«Не можу,люба, не встигаю.
Зробити план і звіт ще маю».
Вона лиш сумно так зітхає.
Години, дні, роки, чекання.
Всихає дерево кохання,
Нестерпними стають зітхання.
Квиток, вокзал, дорога, мама.
«Прощай,- в записці написала,-
Я в хащах буднів заблукала».
Тусовки, друзі і горілка,
Але чомусь на серці гірко.
Він зрозумів свою помилку.
Квиток, вокзал, вона на ґанку
В самотньо-сірому серпанку.
«Пробач мене. Почнем спочатку».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2011
Жив був собі один поет,
Так званий майстер слів.
Міг швидко зримувать куплет,
Та оживить не вмів.
До нього прилітала
Примхлива муза з неба.
Лиш зрідка надихала,
Сміялась над поетом.
Казала: «Ти нікчема,
Що хисту геть не має.
Відбірні сієш зерна, –
Бур’ян лиш проростає.
Не можеш написати
Ти жодного шедевру,
Щоб зміг всіх здивувати,
Засяявши, як перли.
Ти не здобув визнання,
І я з тобою гину.
Ось спробуй-но востаннє,
Бо я тебе покину».
Примхливу музу з неба
Поет любив без тями.
«Не відлітай, не треба,
Я стану, обіцяю,
Відомим і заможним,
Тебе всім одарую,
Створю шедевр, що в кожній
Газеті надрукують».
Поет не спав відтоді,
Не їв, не пив, бідненький.
Затих собі, мов злодій,
Писав рядки рівненькі.
Слова, мов намистини,
Нанизував старанно,
Крізь душу пропустив їх, -
Твір вийшов бездоганний.
І скрикнув: «Так, я маю дар!»,
Тримав конверт – тремтіли пальці,
У скриньку кинув і поштар
Забрав листа уранці.
І став чекати визнання,
Бо вірив – все здійсниться.
Читав газету він щодня,
Та лист той загубився.
Заскочив був поштар-роззява
До пекарки на каву,
Надворі сумку він поставив,
Що ненароком впала.
Недбалість ту угледів вітер,
Що нудьгував на лавці,
Схопив конверти, ніби квіти,
І закружляв у танці.
Поніс далеко їх за місто,
Щоб міг він розгулятись,
На вулицях бо ж йому тісно,
От став він розважатись.
Набридла скоро та забава,
Побачив в небі хмари.
Відкинув «квіти» він недбало,
Що злякано ридали.
Упали на брудну дорогу,
Де курява панує,
І стали звать на допомогу,
Та хто ж їх там почує?
Минають люди ті конверти,
У справах поспішають.
І що в одному твір поета,
Шедевр його, не знають.
А бідолаха все чекає,
Минає тиждень, третій.
Та слави й визнання немає,
І твору немає в газеті.
«Мабуть, я знову помилився.
Та ні, я ж вклав всі сили.
Чому ж в газетах не з’явився?
Невже не оцінили?
Виходить, я таки нездара,
Брудню папір даремно.
Не буду більше я бур’яном
Глушити цінні зерна».
І муза вже надула губи:
«Де розкоші й визнання?
Ти не дотримав слова, любий,
Ми бачимось востаннє».
І стала плавно підійматись
До зір у небо синє.
Поет молив її зостатись:
«Без тебе я загину!»
Вона лиш дзвінко засміялась:
«Невдах я зневажаю.
В тобі я сильно помилялась,
Прощай, я відлітаю».
«Ні, ні, постій, я за тобою
Піду хоч на край світу!»
Поет забіг на дах стрілою
І кинувся летіти . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Конверт підняв з дороги
Цікавий подорожній.
Читав рядки він довго,
Захоплюючись кожним.
«Це треба друкувати,
Негайно, в цю ж хвилину.
Народ повинен знати
Ту видатну людину».
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
На ранок у газеті
З’явився твір поета.
І люди так відверто
Казали про куплети:
«Який шедевр! Чудовий твір!
Він справжній майстер, браво!»
Поет не чув хвалебних слів,
Лиш муза на небі ридала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2011
Усе життя давно вже оцифровано,
Думки усі в форматі mp-3.
І гігабайти пам’яті заповнені,
Ти що, не віриш? Спробуй- но зітри!
І мозок наш уже як картка пам’яті,
Що впевнено записує життя.
А непотрібні і невдалі файлики
Сортує й відправляє в небуття.
Життя тече крізь сітку інтернета:
Паролі, сайти, форуми і чати.
Ми самі плетемо міцні тенета,
Та треба вміти в них не потрапляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2011
Колись я знов зрадію сонцю,
Колись я знову посміхнусь весні.
Й тоді, напевно, доля на долоньці
Квиток у щастя простягне мені.
Я не повірю фарту і злякаюсь:
Чи це не сон, бува, а може жарт?
Як равлик, в мушлю від людей ховаюсь,
То, може, й зараз відійти назад?
Але вже годі, годі, я втомилась.
Втомилась завжди бути так, як всі.
Крізь пальці на потік життя дивитись
Мені не вистачає вже терпців.
Хоч віра ледве дихає у скриньці,
У потаємній скриньці мого серця,
Відкрию кришку і розправить крильця,
У дзеркалі душі промінням відіб’ється.
Хвилюючись, візьму квиток у руки,
Зайду і сяду в першому ряду.
Забуду я про гордість і що скажуть люди,
Скажу йому нарешті:”Я тебе люблю!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2011
В її шарфу дрімав тихенько вітер,
А як набридне, - грався досхочу.
Її усмішка всіх могла зігріти,
Та серце в неї рвалось від плачу.
Вона любила дощ і подарунки,
Писала вірші, грала у пінг-понг,
Збирала залицяльників цілунки,
Але у снах лиш бачила його.
Навчались на одному факультеті,
І бачились на лекціях весь час,
Але у нього інша на прикметі,
Не помічав любові у очах.
Ридало серце, знала: треба жити,
І бути вільною від болю і плачу.
В її шарфу дрімав тихенько вітер,
А як набридне, - грався досхочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2011
Це смішно – ти мене не любиш…
Це смішно, так, проте я вірю.
Це сумно – ти мене забудеш…
А я, це смішно, не зумію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2011
Три подружки, три дівиці
Влаштували вечорниці.
На столі «Бір мікс» та пиво
(Зараз це уже не диво,
Щоб пила дівчина пиво
Ще й цигарочку курила).
Тож,смакуючи темненьким,
Гомоніли потихеньку.
Про Білана, про «Маргошу»,
Скільки хто потратив грошей
На косметику й спідниці.
Завершались вечорниці,
Коли хтось затонув тему
Про глобальную проблему:
«Що ж у світі це твориться?
Де поділися всі принци?»
«Так, не густо зараз їх,
Що не парубок – то сміх».
«Ні, подруги, ви неправі,
Навіть в нашому Лимані
Повно принців благородних.
І у джинсах новомодних,
І на скутерах-конях,
І з мобілкою в руках».
«Благородних» - ну й сказала!
Тут таких я не стрічала,
Хоч одне б ім’я назвала”.
«Ну, візьми хоча б Івана».
« Голопупенка?! Жартуєш!
Та його ж не прогодуєш.
Ну, заможний, джипа має,
Так в ворота ж не влізає.
Я б на кухні мала жити,
Щоб устигнуть все зварити.
Я ж не буду куховарить,
Час люблю на себе тратить».
«А Микола Непийпиво?
З ним би ти була щаслива:
На руках тебе б носив,
Часто б у кіно водив,
Каву в ліжко б подавав,
Сам би й прав і готував».
«Ну, не парубок, а диво!»
«Але ж він не любить пива!
Не сучасний він,дівчата,
Та й книжок чита багато.
Це не модно вже сьогодні,
Ви ж зі мною, любі, згодні?»
«Ще одного хлопця знаю,
Книг він точно не читає,
DVD й комп’ютер має,
За «Динамо» вболіває».
«До безграмотних мажорів
Інтересу я не маю,
Та й для мене він, як ворог –
Я за «Шахту» вболіваю».
«Ну, а Курочка Микола?
Поважають всі навколо.
Справжній він інтелігент,
Та до того ж ще й поет».
«В злиднях я не хочу жити,
Віршами не будеш ситий.
Та ще й прізвище смішне,
Всі дражнитимуть мене».
«Ну, лишається Микита,
З ним ти точно будеш сита,
І худоба, й зЕмлі в нього,
Ще й ставочка має свого».
«Нехай сам худобу дбає,
Й огороди прориває,
Таке щастя не для мене,
Я люблю життя веселе».
«Я вже, певно, всіх назвала,
Ти ж нікого не обрала».
«Мабуть, ти була права –
Справжніх принців більш нема».
Ну, на тому й розійшлися.
Завершились вечорниці,"
Кісточки всім перемили
Й висновок собі зробили.
Чи праві вони? Не знаю,
Все трапляється в житті.
Кажуть, принців вже немає,
Та й принцеси вже не ті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2011
Я не можу забути ті миті,
Як були ми з тобою удвох.
А тепер я збираю розбиті,
Так, розбиті, тобою розбиті,
Так жорстоко, безжально розбиті
Незліченні уламки серця мого.
Пр.: Чому, я сам не знаю
Кохання так вбиває,
Й вогонь життя без тебе
Самотньо догорає.
Мене на цьому світі
Нічого не тримає,
Хай прошепоче вітер,
Що я тебе кохаю.
Я до тебе летів, мов на крилах,
І червоні троянди тримав.
Так хотілося вірити в диво,
У казкове, чарівнеє диво,
У твоє і моє, наше диво,
Та мене лише розпач чекав.
Пр.
Я віддав тобі душу і серце,
І життя своє теж віддаю.
Хочу вірити, що одзоветься,
Твоє серце з моїм в такт заб’ється,
Наша доля назавжди сплететься,
Адже я тебе палко люблю!
Пр.
Але ти ті троянди не взяла,
Не почула крик серця мого.
Усміхнулась на те і сказала:
„Вибач, любий, та я не кохаю,
Так, тебе, друже мій, не кохаю,
Я люблю не тебе, а його.”
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2011
Вони не знають як почати
Оцю розмову непросту.
Обом набридло пригощати
Солодким чаєм самоту.
Вона ще вірить, що він любить
І все чекає на дзвінок.
Кусає він нервово губи,
Закривши серце на замок.
Вона листи його читає,
А залицяльникам знов «ні».
Лиш мама сумно так зітхає:
«Чекаєш принца на коні?»
Вони не знають як почати,
Стрічаються лише у снах,
Обом несила вже мовчати,
Але лиш тиша на вустах.
Такі смішні вони,мов діти,
Нещасні, а тому сумні.
Та все ж повіє щастя вітер -
Він уже скаче на коні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011
В кімнаті зостались лиш тиша і кішка,
Хазяйки немає, хазяйка пішла.
Залишила сни недобачені в ліжку,
З собою в кишені рішучість взяла.
Купила квиток від проблем до Варшави,
Подалі від зради, брехні, каяття.
Ковток щоб зробити духмяної кави,
А разом із нею – нового життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011
Я вишиваю дні сіреньким шовком смутку –
Скінчилися рожеві нитки щастя,
Його ж бо не купить і не піймать на вудку,
Тож оживить пано, мабуть, таки не вдасться.
В газетах знову пишуть про політику:
Вона працює… Він вже президент…
Та щось роботу не помітно ту,
Бо й досі діти у метро дають концерт.
Бо й досі жебракує Україна.
Кому поклони бити: Заходу чи Сходу?
Хоча, мабуть, самі у цьому винні,
Товчем свою свободу, мов у ступі воду.
Ми молимось на покемонів й аватарів,
Без кока-коли й чипсів не живемо й дня.
На лукашів уже не діють мавок чари,
А зерна волі й єдності склювало вороння.
Так, щось шиття не ладиться:заплутаюсь, вколюся,
Та й візерунки-хрестики щось схожі на хрести.
Я відкладу забаву цю та й Богу помолюся:
Байдужих і нещирих, нас, Господи, прости!
За те, що забуваємо прості одвічні істини,
Розпродали ментальність минулих поколінь,
Що матінку природу ми зрадили умисно.
Помилуй і прости, нас немічних. Амінь.
Ми розучились один одного прощати,
Кохання на базарі продаєм, як сало.
І вже не модно, щоби на ніч мати
Дитині казку про Телесика читала.
Життя в нас штучне, пластикове, вбоге.
Кричу щосили: «Схаменіться, люди!»
Прощення нам і захисту вимолюю у Бога
І дуже хочу вірити, що ще далі буде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2011
Таких, як він, - на мільйон один,
А, як вона, - мабуть, на два.
Він любить ризик, азарт, екстрім.
Вона проводжає весну сама.
І не зустрітись ніколи б їм
На цій безталанній землі,
Та доля знімала про щастя фільм,
Вони лиш грали ролі свої.
Її побачив уперше він
У парку – шукала себе.
Тепер його вірний залізний кінь
Забутий, хазяїна жде.
Вони не блукають вже більш навмання,
Шукаючи зірку ясну.
Тепер вони разом сідлають коня,
І вдвох проводжають весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2011