| Сторінки (4/304): | « | 1 2 3 4 | » |
1Івана 4:8 «Хто не любить, той
Бога не пізнав, оскільки Бог є любов»
Чи вміємо належно оцінити
Кому завдячити за все:
За людську вроду, почуття любити,
За дар кохання, що життя дає.
Що нам бракує щоб щасливо жити.
Ціла планета – наш розкішний дім.
Їди і сонця не бракує……
Якби ми вміли жити в нім.
В людську сім׳ю проникло зло лукаве,
Всі цінності змінилися нараз.
Обдурені переконанням злого
Прародичі у гордощах марнують час.
Ніхто не зміг змінити злого світу –
Імперія брехні, кривих дзеркал.
Під гаслами свободи і порядку
Суцільний морок землю обійняв.
Слова красиві пустотою дзвонять.
Як пелена, що прикриває гніт.
Діла і вчинки про реальність свідчать:
Морально впав і опустився світ.
Яку любов до грішних треба мати
Щоби у вир зіпсутого життя
Послати Сина захистити людство
І задум ворога розкрити до кінця!
Чи є іще якась дорога
Аби отримати життя:
Любов саможертовно проявляти
До ближніх, і найперше – до Творця!
16 Адже Бог так полюбив світ, що віддав свого
єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє,
що вірить у нього, не був знищений, а отримав
життя вічне. 17 І Бог послав свого Сина у світ не
для того, щоб він судив світ, а щоб через
нього світ отримав спасіння
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
(Матвія 24: 14 І цю добру новину про царство
будуть проповідувати по цілій населеній землі
на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець.)
Наш юний друг, під впливом Муз,
В пориві ревності до Бога
Наївно вилаяв мене
І звинуватив в чомусь злому.
Йому ніяк не до душі,
Що я цитую Біблію повсюдно.
Солідні люди, мов, говорять щось нове,
А той зациклився на виразах занудних…
Тому я хочу заявити всім,
Що Біблія – то Слово Бога.
До нас без змін воно дійшло,
Хоч лютий ворог не давав дорогу.
Багато чесних громадян
За правду Біблії життя вiддали.
Сьогодні вчені і Святий Синод
Її як Божий Промисел признали.
Не просто було відрізнити тих,
Хто з добрих намірів, на славу Бога
Писав трактати і книжки
Про подвиги побожного народу.
Їх не відкинули, бо цінний чесний труд,
Описані події історичні.
Та духом Божим він не надихавсь…
Тому і твори ці апокрифічні.
Книжок без ліку на землі,
Ніхто не може всіх перечитати.
Та всі вони – людські знання –
Хто сміє їх до Божого рівняти!
Павло, aпостол і cвятий,
Покликаний Ісусом у Дорогу,
В листі до Тимофія розповів,
Що все Писання – то натхненне Богом.
Дух Божий вплинув на святих,
Щоб описати всі події.
Ми знаєм чесно, без прикрас,
Що навіть вибрані блудили.
Ми знаєм з Біблії як поступив Адам:
Не витримав лукавства і облуди.
Відтоді зрадник – Сатана
Керує світом, що постійно блудить.
Але прийшов жаданий час,
Коли пророцтва писані від Бога,
Як Боже Слово, вже доступні нам,
Розвінчана брехні дорога!
Матвій, апостол, цитував Христа,
І описав сьогоднішні події:
По всьому світу буде вістка ця –
Новина Добра, щоб ніхто не згинув.
Безбожні люди знищили Посла,
Сміялись, не впізнали Сина.
А нині Біблію не хочуть дослідить –
Апокрифічні міфи розум полонили.
Вихоплюють з Писання фрази і слова.
Бояться Ім׳я Боже освятити.
Молотять машинально « Отче наш»
І до ладу не вміють пояснити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
(1Коринфян 10:6-8 «Усе це — приклад для нас
, аби ми не прагнули чогось злого, як прагнули вони.
7 І не ставайте ідолопоклонниками, як дехто з них.
Бо написано: «Народ сів їсти й пити, а тоді встав,
щоб розважатися». 8 І не чинімо блуду, як дехто з них;»
В поганських храмах кланялись божкам –
На всі часи надуманим героям.
В уяві хворій визріли вони.
Мистецтвом втілені, вже не дали спокою.
Хтось їм присвоїв риси чарівні,
Могутність і жорстокість як основу.
Хоч ці подоби немічні були,
Та страх наводили на прокляті народи.
Сьогодні древності в музеях.
Немає тих хто їм служив.
І більшість з них в цінителів приватних,
Немов трофей, як скальпи ворогів.
Та ляльковод своїх затій не кинув.
Удаваної святості у карнавальній суєті:
Безпечним, нерозбірливим, веселим –
Старі проблеми -- в розуми пусті.
Що з того, що історики довели
Про марноту і вигадки поган –
Живу ялинку в шабаші на жертву,
Коли приходить в дім дволикий Ян!
«Різдво Христове», ніби вексель,
До сатурналій приплели….
Мовчать « святоші», якось страшно
Мамоні всупереч піти.
Чарівна фраза: «то народна воля,
Традиції і вивихи – святі».
Цікаво, що ви скажете народу,
Коли він Біблію розгорне без ченців!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011
( Еклезіастова 8: 9 « І був час, коли
запанувала людина над людиною
на лихо для неї)
Гниле суспільство не обходиться без влади.
Це вияв немочі, безглуздя громадян.
Поставити монарха над собою,
Щоби лінивих до порядку закликав.
Такий порядок не несе спокою —
Умовність покривати зло.
Всі атрибути влади бутафорні
Гірким блюзнірством
розправляються з добром.
Злодіїв неможливо виявляти.
Суди пильнують хабара.
А ті, що мали би мораль тримати
За індульгенції покинули Христа!
І звиродніла вседозволена еліта
Себе відгородила від юрби.
Наївну байку про народну мудрість
Як демократії тріумф признала
назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011
Луки 6:26 «Горе вам, коли всі
люди вас хвалять, бо їхні прабатьки
те саме робили і лжепророкам.
Для чого нам духовні поліцаї,
Обтяжені принадами гріха.
Коли в молитві ми на «Ти» до Бога,
Цілуєм ряси п’яного попа!
Син Божий вчив усіх любові,
Не думати про себе звисока….
Хто нині нам покаже приклад
І зглянеться на бідака?
Чернець з монастиря по радіо волає,
Байки розповідає про «святих».
А правду з Біблії минає,
Бо сам з поводирів сліпих.
Ми всі в традиціях поснули.
Заколисав нас «Дід Мороз» чи «Миколай»
По віку слід би інших вчити,…..
Та ми все – у Гвінею, в Папуа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011
Матвія 7:21 "Не кожен, хто каже до мене:
«Господи, Господи», увійде в царство
небесне, а тільки той, хто чинить
волю мого Батька, який на небі"
Ми тішимось ілюзією правди,
Якої вже давно нема.
Ще сотні літ молились до « Ярила»
А Рим спотворював Христа.
І знов вернулись до старого,
До вервичок, постів, тріад.....
Все, що від демонів навчились,
На папський притягли вівтар.
Зробили папу непомильним,
Безгрішним, чистим І святим.....
Так ідоляни освятили
Ганебну похіть темноти.
Забули рівність перед Богом,
Судити стали всіх малих.
У родовід вписали мавпу,
Заповнили насильством світ.
Тепер вже важко зрозуміти
Хто перший не сповнив закон.
У лицемірстві цього світу
Сам Сатана – і цар і бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2011
» Саме тому Бог підніс його на вище становище
і великодушно дав йому ім’я, вище від будь-якого
іншого імені. 10 Він зробив це для того, щоб перед
Ісусовим ім’ям схилилось кожне коліно тих, хто на
небі, хто на землі і хто під землею, 11 та щоб кожен
язик відкрито визнав: Ісус Христос —то Господь на
славу Бога, Батька.» Филип׳ян 2:9-11.
Не перебірливі, всеядні....
Заради втіхи, хоч на мить
Вже назбирали так багато,
Що днів забракло для «святих».
Хіба ті всі «святі» нероби?
То чим відзначились вони?
Вони колись шукали Бога,
І все ж до Нього не дійшли.
Не вдалось їм знайти Святого,
Бо хтось затьмарив розум всім.
До ідолів пішли вклонятись
І присвятились марноті.
Самі не проти честі, слави.
Нікчемні, ниці, мов раби.
Негідних сліпо величають,
Щоб потім проклинать могли.
Князі всі ваші – скоморохи
Насмішники, жорстокі, злі.
Ви їх на празниках придбали,
Неперебірливі, хмільні.
Вином розпусти всіх поїли
Ті, що навчали про «святих».
Самі настільки змізерніли,
Аж блуд тілесний розвели.
Якби вони боялись Бога,
То Сина шанували б теж.
Для них ялинка більше важить,
Ніж мир із Сином, що воскрес.
Воскресне суд для всіх негідних,
Нещирих, підлих хижаків.
Їм всього завжди є замало....
Ще трохи, проковтнули б світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2011
(Виступ по радіо відомого
бандуриста Романа Гриньківа
03.12.2011)
Депресія від браку знань,
Від переповнених емоцій.
Від швидкості бездумного життя,
Від усвідомлення безвихідності ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2011
(Римлян 12:16: Думайте про інших так
само,як про себе. Не виношуйте зверхніх
думок, а керуйтесь скромністю.
Не ставайте мудрими у власних очах)
Перш ніж стати у позу героя,
Ти спокійно навкруг подивись.
Не спіши споглядати звисока,
Просто, ти на гігантах стоїш….
Ми не вмієм цінити старого,
Нас дратують немодні батьки,
Ми готові давати поради
Навіть тим, що до нас вже були!
Нарікання – то справа убогих,
Знати винних у кожній біді.
Треба чесно себе оцінити,
Не творити проблеми нові.
Колись древні євреї блудили
Між богами від міфів пустих,
Нарікали на слабкість Адама,
На наївний прародичів гріх.
Бог вказав їм на розум зіпсутий.
І пророк гордих всіх застеріг:
Ваші вчинки – ще більша огида
І чому ви не бачите їх?
Ти ж бо вмієш лишень обіцяти,
Нарікати на тих, що були.
Де ми бачим нові результати,
Щоби ворог сміятись не смів.
Що ти вмієш, - тримати гітару?
Навкруг себе збирати пусте.
Хтось на глум обізвав все це фанами,
Бо фанатик – то слово тяжке.
Споживацькі убивчі ідеї
Полонили наївних людей.
І веде їх ціла індустрія – дух видовищ,
Вина і – бездумний плебей!
Хтось бринить про велике майбутнє,
Про високу і чисту мораль….
Покажіть но ці голови світлі,
Що ведуть нас в омріяну даль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2011
Ми слухаєм улюблені програми,
Не кожна припадає до душі.
В ефірі перешкоди обминаєм
І голоси не чуємо чужі.
Ніхто змінити погляд не примусить.
Ми вiрні тим, хто полонив наш світ.
Батьки передають цю вірність дітям
І вже традиція панує над усім…
Та раптом випадок нам відкриває очі.
Ми ширше дивимось на світ.
Як птах, що у шкарлупу не вертає,
Наш розум не відкине знань нових!
Як довго нас у догми заганяли,
Лякали непізнанністю буття.
Наш розум марнотою полонили
І закривали правду про Творця.
Бог не скривав від розуму людського
Як силою Своєю витворив Він світ.
Ця сила здатна бути всюди,
І духом Божим названа повік.
Тож Божий дух дає життя усьому,
Ми в нім живем і тішимось життям.
Він при житті тримає навіть того,
Хто до тепер про Бога ще не знав.
Наївні і не хочуть знати.
Їм,ніби гості випадкові на балу.
Та час приходить, дякувати треба,
І знати треба за що і кому.
Тож як впізнати випадкових гостей…
Самі їх вчинки – то всі їх плоди.
Бо ті, на кого Божий дух впливає
Живуть у мирі й радості завжди.
Галат 5:22-24 « А плід духу — любов, радість,
мир, довготерпіння, доброта, великодушність,
віра, лагідність, самовладання. Проти цього
немає закону. До того ж ті, хто належить
Христу Ісусу, прибили до стовпа плоть
разом з її похотями та бажаннями.»
Галат 5:16 «Але кажу вам: продовжуйте
ходити згідно з духом — і не піддастеся
жодному плотському бажанню»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2011
На все свій час, життя як довга нива-
Весна надходить – зеленіє, все цвіте.
І не лякають ні вітри, ні буйні зливи.
Рослинність юна все міцніє і росте.
На все свій час, природу не зупиниш.
Панує літо чарівне….
Плоди дозріють легко і барвисто,
Час стрімко, без журби пливе.
На все свій час, і треба оглянутись,
Розважно подивитись на свій шлях;
Вже осінь барви золотить на листі….
Чи ми готові дати звіт на час.
Що ми залишимо по собі,
Як люди дивляться на нас.
Чи наші діти до життя готові?...
Або хтось скаже: «що, пропав хижак!»
Зриває вітер листя одиноке….
Залишимо всі мрії в забутті.
На все свій час, і треба відходити.
Чи легко нам межу цю перейти?
Коли помрем, чи будем знову жити?—
Питання, що цікавить всіх людей.
Ще давній Йов хотів про це дізнатись—
І всю надію на Творця поклав.
Бо Слово Боже всім дає надію:
«Померлі знову оживуть».
Лиш «праведні вспадкують землю
І житимуть повіки тут.»
Нас лицеміри тішили обманом,
«Безсмертну душу» вигадав Брехун.
І всупереч знання від Бога,
Адаму приписали душу, а не дух!
Адам був створений душею,
Коли ввійшов у нього дух.
Як і тварини в ньому пробувають…
І як вмирають, знов у землю йдуть.
Творець повік не забуває,
Всі праведні в Нього живуть.
Надійде час і пам׳ятні могили
Знов до життя померлих віддадуть.
Син на Землі засвідчив Божу силу:
Вернув життя кількох людей.
Вони заснули знов, та в Божім Царстві
Не буде більше слова «смерть»!
Книга Буття 2:7 «І створив Господь Бог
людину з пороху земного. І дихання життя
вдихнув у ніздрі її, -- і стала людина
живою душею.»
Йова 14:14 «Як помре чоловік, то чи він
Оживе?...
Ісаї 26:19 «Померлі твої оживуть, воскресне
Й моє мертве тіло. …»
Псалом 37:29 «Успадкують праведні землю,
І повік будуть жити на ній.»
Луки 20:37,38 «37 А те, що померлі воскресають,
навіть Мойсей виявив у розповіді про терновий кущ,
коли назвав Єгову «Богом Авраама, Богом Ісака і
Богом Якова». 38 Він Бог не мертвих, а живих, бо
для Нього всі вони живі».
1Фесалонікійців 4:13 «До того ж, брати, хочемо, щоб
ви знали про тих, хто засинає смертним сном, і щоб
не сумували, як інші люди, котрі не мають жодної надії.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2011
"Ви пізнаєте правду, і правда
зробить вас вільними." Івана 8:32
Бо не знаємо врешті хто ми,
І для чого всі тут на Землі.
Навкруг нас міліон меценатів.
Кожен вчить про науки нові!
І дарма, що ідеї нікчемні,
Ні для тіла вони, ні душі.
Вир подій незбагненних по змісту
Тягне нас у пітьму, в кут глухий.
Не спасають нас "стоптані храми",
В них проблеми в мамоні, свої.
Про любов аж ніяк не згадають-
Капелани сьогодні не ті....
Буде вічність, коли ми дозрієм,
Коли праведний буде цвісти.
Цього нам не дадуть комерсанти,
Треба Біблії норми знайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011
Що роблять люди у пітьмі?
Блукають, навмання шукають,
Не можуть сміло йти вперед –
Страх незнання не дозволяє.
Проте сміливці серед них,
Попросту кажучи, герої
Невпинно «творячи прогрес»
Ведуть ватаги за собою.
І от, дороги їх зійшлись—
Для кожного стіна спереду…
В пітьмі не можна розійтись,
А справу вирішити треба !
В той час один апологет
Дає пояснення для своїх:
"Спереду ворог, терорист,
Він демократію загробить,"
Та в супостата є свій план,
Він вміє чітко описати:
"Там – демократії розгул…
Нас може в небуття загнати" !
Чи вдасться їм прозріти на кінець,
Розвіяти прадавній морок.
І « Вірую» молитву, не на слові
Навчити правди спрагнених сердець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2011
Дуже прикро, що на сайті з,являються особи, котрі дозволяють собі виражатися матірнею і нецензурною лайкою.
Как много уважительных причин,
Когда нам не под силу воздержаться.
Есть слово, что сочувствия полно:
Лишь инвалиду мы не станем удивляться
Диагноз «недержание» понятен всем.
На людях с ним опасно появляться…
Но худшее в сто раз бывает там,
Где сквернословие готово прорываться!
Кто не способен удержать язык,
Нечистоту, коварство извергая,
Тот не достоин быть среди людей –
Он род людской жестоко унижает.
Слова гнилые – весь его запас.
Зловонием любого наделяет.
Трусливо перед властью лебезит,
Всем не доволен, каждого достанет.
Не знает места своего,
Безумец с манией величья.
Тем, чем стыдиться надо всем,…
Он вдруг надумал пошлостью гордиться!
Ефесян 4:29,31 «29 Нехай з ваших уст не виходить жодне гниле слово, а лише добре, яке при потребі може зміцнити; тоді воно принесе пожиток слухачам. 31 Відкиньте всіляку озлобленість, гнів, лютість, крик та образливу мову з усім злом.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Не кажи «ніколи»,
Бо це слово – меч.
Ним вколоти можна
Іноді на смерть.
Треба мати вправу
І належний хист,
Щоби стало Слово
Як духовний меч
Хто мечем воює,
Від меча впаде.
Тільки Слово Боже
До життя веде.
Правду не відстоїш
Многотою слів.
Ваше «так» хай буде
Завжди і в усім.
А коли відважно,
Твердо скажеш «ні»,
Вмій його відстояти
Серед ворогів.
Хто шукає Правди,
Матиме життя……
Слава і багатство –
Суща марнота …...
Де минулі велетні,
Воїни, царі? …
Навіть в людській пам́яті
Не живуть вони.
В’януть наче квіти,
Як земна трава,
Суєтою вражені,
Бігом навмання.
На якій дорозі,
До чого стремлять…
«Альфа» і «Омега» --
Не дано їм знать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
З чим ми йдемо в широкий світ,
І що дізнались ми про нього,
Щоб помилок минулих не творить,
Коли безумці починали з руйнівного.
Були такі, що руйнували все «старе»
Не вміючи нового будувати.
Змітали все, що на шляху,
Аби у темряві і злиднях панувати.
Світогляд – це осмислені знання.
Співзвучні з тим, що ми надбали.
Це звички, поняття від мами,
Шкільний багаж, і з нашого буття.
Від прадідів багато нам дісталось:
І зло і праведність змішалися в одно.
І ми надовго в темряві зостались,
Нас «серце найлукавіше» вело.
До нині ми роздвоєні, убогі…
Наука нам – сумний авторитет,
Бо професори визнати не здатні
Хто ми і звідки взявся світ.
Освіта нині додає безумства;
На розуми дітей страшний тягар:
Спотворені знання без Біблії про Бога,
І на довершення марксистська маячня!
У цім вертепі філософія – спасіння,
Тому у неї панівні права:
Розповідати непристойні небилиці…
Просвіта і «лік без» - її межа.
Байки, традиції, легенди
Утримують чудово простаків.
Єдиний засіб глитаям сьогодні –
Про демократію всесвітній міф!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2011
Коли до Марії звернувсь Гавриїл
З Новиною Доброю людям,
Вона відповіла покірні слова:
"Я Божа раба, Алілуя!"
Син Божий до нас як Спаситель прийшов,
Навчав нас про істини Божі.
Молитвою Богові дав нам зразок
І "Отче наш" знає з нас кожен.
Та нині настали сутужні часи:
Всі ревно взивають до Бога...
Намножили вчень, кожен знає своє,
А в світі біда і тривога!
Напевно, потрібно пізнати Творця,
Вклонятись у дусі і правді.
Не варто шукати міфічних богів...
Плоди їхніх вчень неприглядні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2011
Чи можеш ти наблизитись до Бога?
Він таємниці не відкриє враз.
І чудесами раптом не здивує
Бо кожен витвір чудом є для нас.
Не грізний Він, хоч Всемогутній,
Не задалеко є від нас...
Створив нас здатними любити
І вічність вклав у розум наш.
Як людське плем′я змізерніло
На подарованій Землі.
Мов наймит у чужій коморі
Зухвало нищить і майно й харчі.
Хто в нас забрав надію на майбутнє,
Зробив рабами марноти,
Посіяв недовіру до Святого
І в мороку плюндрує, в темноті!
Не вір всім закликам миттєвим
Збагни що ти — носій життя.
Ти можеш вічність осягнути,
Пізнавши Правду про Творця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2011
Є в різнобарвнім розмаїтті прапорів
щось притягаюче, пророче....
Горять вогнем серця мужів ---
і кожен за свободу вмерти хоче.
Однак, до волі не дійшли,
хоч нею марять і химерять,..
.
Веселка в хмарі свідок всім,
що розпорядок тільки з Неба.
А втім, розважно розсудім :
звідкіль у нас так дуже злості,
Нащо для всіх людських родів
потрібен прапор свій і мощі ??
Ісус прийшов до всіх племен,
не бачив вищості ні в кому.
Сам показав Своїм життям,
як жити нам у Божім домі....
Скільки народів перейшло,
яких героїв змарнували !
І не навчились ні про що –
крім сатанинських куцих правил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2011
«Всяке добре дерево приносить добрі
плоди, а спорохнявіле — погані» (Матв. 7:17).
Чи вміємо розпізнавати по плодах?
У світі, де багато фальші.
Між злим і добрим граней вже нема.
І зло панує насміявшись з правди.
Чим ми харчуєм розум і серця,
Які в нас мрії, ідеали…,
До кого в гості йдем через екран,
Чи ці кумири у біді є з нами?
Насмішники не сходять із екранів,
Як скоморохи, гострі і нудні.
Висміюють беззубими ротами
Себе самих і разом всіх!
Хто ворушить цим балаганом,
Чим живляться його уми?...
Пророк фальшивий у овечій шкурі,
Насправді – хижі, мов вовки.
Все виміряється на гроші,
Зібрати більше фанів і зівак.
Хвалитися достатком «поза очі»
І виставляти зраду напоказ.
Спорохнявіле дасть плоди погані…
Навчімося розпізнавати поміж слів
Де є діла і вчинки, що достойні,
Хоч нині небагато їх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2011
Розмови про мораль сягнули апогею.
Ще мить, і скалку з ока приберуть...
Та раб мамони має інші плани,
І знов "колода" закриває путь!
Все чисто і прозоро на папері,
Продумано всі плани до мети.
Нажаль, мета допоки невідома...
Здається, вилізти з убогості й біди.
Тисячоліття в крові проминуло...
Прийняли нову правду і мораль.
На свій манер поганський, "охрестили"
Весь темний люд, що в незнанні блукав.
Та дикості до нині не позбулись...
Напротязі віків, тисячоліть
Вельможі і попи Закону не навчились --
На всі лади вигадують нові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2011
Було, було, а стало віртуальне,
Самі штрихи та нашої уяви плід...
Хіба колишні не кохали
І мріяли про вічність, як і ми?
Астрологи не дуже нас потішать --
Людського марива наївна суєта.
Дорога пізнання тісна, терниста,..
У Біблії описана вона.
Торкнутись часу нам поміг Всевишній,
Через пророків описав початок і кінець
Про всі події нам каміння свідчить -
Нам в мирі жити заповів Творець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2011
Когда молчит, проходит за большого.
Хоть вид убогий, бегают глаза....
Без звука можно ошибиться,
Картина не закончена пока.
В писаньях внятно говорится,
Что "не дослушав до конца,
Не надо с речью торопиться,
Чтоб титул не принять глупца".
При первой встрече вас жалеют...
Не просто так, а с искрой, от души.
Но эта искра сжечь готова,
Без церемоний, даже задушить...
Непроизвольно видится Ягненок,
Виновен только в том, что Волк больной.
Но стоит ближе приглядеться --
Щенк взъерошенный и даже без зубов.
А хватка борзая и грудь вперед,
И петушится напоказ, парадно...
Как невоспитанный Петух,
В своей манере неприглядной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2011
Я так хотів на вибори піти,
Обов'язок почесний доконати!
Не маю авта, зіржавіло вже…
«Москвич» служив піввіку,як фіати.
Не добре серед публіки пішком…
Приїдуть на «Тойотах» меценати,
А я, мов бідний, бо дурний –
Нічо не зможу показати…..
Майнула думка: «Я ж міліонер,
Мої всі ваучери до нині в банку.
Я вклав їх чесно в «Галінвест»,
Є чим гоноруватись наостанку!»
Тепер ніщо не пропаде.
Держава рідна пильно дбає.
Кожна копійка на «щоту»,
Верхова рада не дрімає…
На радощах все внуку розповів,
Мов, маємо такі прибутки:
Інвестор «Гал» розбагатів
І нас потішить не на" шутку"!
Малий мерщій у інтернет,
Тепер малого не надуриш,
Шукає фірму «Галінвест»
І викладає все, що було:
То мильна булька в понад
два мільярди
Сам Садовий Андрій ковтнув.
Шукали і суди і прокурори,
Та люд убогий вже забув…
Напевно мер піде в столицю,
Таких героїв треба там.
Як добре мати «чисті руки»!
Все інше не важливе нам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2011
Професія почесна і важка.
Її дорога встелена терниною…
Хто смерті в очі загляда,
І спокою не має день за дниною?
Чи винен медик що приходить смерть,
Чи він дуелі назначав навіженим…
Чи війни в світі піднімав,
Або хвороби планував намірено?
Історія засвідчує одне:
Без медицини одиноко і тривожно.
Як бідний родич, діти береже
Лиш до межі, наскільки можна.
Розказують старі байки,
Що, ніби, була клятва Гіппократа….
І міжнародний договір про те,
Що медиків в бою не можна зачіпати…
Реалії життя цілком не ті:
Ми визначаєм медикам умови,
Бо вибираєм уряди такі,
Що ділять медицину на загони.
Всі маємо однакові права…..
Закриті клініки – лише експерименти…
То мирний заклад, щоби взнать
Чи багачі так само смертні…
На жаль, вмирають ті і ті,
Статистика лишень дає різницю:
Коли за скоро вичерпав ресурс,
Вам не поможе навіть заграниця.
Як можна медицину не любить!
Виконує всі наші забагеньки:
Кому потрібно – зайве забере,
Чи силікону дасть, коли худенькі.
Ми, видно, задалеко забрели
У пошуках достатків і екстриму
І медицину слухаєм тоді,
Коли вже на життя нема надії.
P.S. MANUS MANUM LAVAT ! *--
Золоте правило сучасної хірургії.
* (лат. – рука руку миє)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2011
Матерії високі про мораль.
Патріотизм, любов до України…
Поклони перед пам’яттю дідів,
До пам’ятників ритуальні квіти.
І все святе, підвищене, прегарне
Нараз стає знівеченим у мить
Брудною поведінкою у касти,
Що нищать добре ім'я вчителів!
Є серед них зіпсуті, ниці.
Людську подобу втратили давно.
За хабара продали гідність,
Дитячі душі зводять на ніщо.
Їм не поможуть заклики державні,
Брудна нажива засліпила їх…..
Вони Табачника штурмують…
Найперше виявіть «табачників» своїх!
Що допоможе тут просвіта?
Продажний ниций рудимент.
Вона освітою ніколи не займалась
І ворохобила неграмотних людей.
До кого піде скаржитись дитина,
Коли у ролі друга, вожака
Закоренілий рекетир і здирник,
Насильник і лукавий їх слуга!
Уважно подивімось поміж себе.
У кожного однакові права…
Щоб Україна процвітала,
Злочинцям в школі місця вже нема!
Хто дав їм право розділяти учнів,
Медалями, оцінками вести торги.
Чи діти підлості не бачать?
Як це суспільство дійде до мети?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2011
Не може людина, коли вона йде,
Сама визначати дорогу.
Дорога вождя непроста і важка…
Спокуси людські нівелюють відвагу.
І наміри праведні губляться десь –
Величність, всесильність, зневага.
Маєтки і розкіш затьмарюють зір.
І радник нещирий вже рветься до влади.
Не можна відразу змінити народ,
Природу людську не змінити.
Нерівність і пиха придворних катів
Обернуться крахом еліти.
І валиться раптом система крихка,
Де рівність лише на папері….
Занедбані люди готові на все,
Бо всі інституції мертві !!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2011
Що ваше серце здатне помістити,
Наскільки розум ваш погас.
Людина створена щоб вічно жити.
Це Бога дар для кожного із нас.
Від прабатьків на нас прокляття,
Непослух коштував життя.
І людський рід почав вмирати
Забувши наміри Творця.
Брехня почалася з Едему,
Де Єву Божий ворог звів.
Сам звихнений у гордощах мізерних
Людину в ранг богів возвів.
До нині гордість править світом,
Бо Сатана отримав шанс:
Зіпсутим людством керувати
Аж поки прийде звітний час.
Нам результати очевидні,
Син Божий також розповів:
То буде горе, будуть бідні,
Раби пороку, злих панів.
Та людством правити не легко,
В людини риси від Творця:
Свобода, рівність, справедливість
Постійно жевріє в серцях.
І ворог вигадав затію:
Ділити по ознаках простаків.
Так легше управляти світом,
Бо ненависть народить ворогів…
Царі не бачили різниці
В синах своїх, -- чужих царів.
Ба, навіть шлюби дозволяли,
Щоб в мирі із сусідом жив.
То де ж взялися патріоти?
Хто визначає статус їх.
Котрі банкіри в вишиванках?...
І що їм до безмовних і німих….
Яка відмінність в капелана,
Що німця в наступ посилав
І капелана – англікана,
Що німця вбити закликав?
Коли ми «Отче наш» говорим,
То Батьківщина – вся земля…
То ж хто нам туману пускає,
Що далі кухні – справа не моя!
Чия ж тоді? – політиків бездарних,
Що війни точать за ніщо.
Попів, що їм безбожно служать,
Чи комерсантів, де мамона – бог!
2 Тимофія 2:24-26 « Рабові ж Господньому
не потрібно сваритися. Навпаки, він має
бути до всіх люб’язний, підготовлений, щоб
навчати інших, повинен панувати над собою,
коли зазнає́ лиха. 25 До того ж він має з лагід-
ністю наставляти тих, хто налаштований
недоброзичливо: можливо, Бог дасть їм
покаяння, яке веде до точного знання правди,
26 і вони отямляться, вирвавшись із пастки
Диявола, бо зрозуміють, що він зловив їх
живцем, аби вони виконували його волю."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2011
Не кожен лідер годен на значне.
Замало духу, мусять бути в зграї.
Лишень окремий з поміж них
Веде…,бо він харизму має.
Що то за дар поміж людей,
Звідкіль взялася сила тая,
Коли юрбою вороги
Побачивши його тікають…
Завіса відхилилась на кінець,
Таємне стало бути явним.
Століттями історія мовчить,
Щоб здивувати приспаних нащадків.
І Гордість відкриває рот,
Немов повітря їй забракло.
І образи героїв – ватажків
Нараз нікчемніють і блякнуть.
Сліпі фанати жертвами стають,
Надія вся і гордість їх пропала.
Під ними грунту вже нема,
Земля, здається, захиталась.
Хапаються наївно за марне,
Пусті, заплісняві ідеї.
Клянуть усе, що на путі,
І ворогів шукають у пустелі.
Помалу пил згасає в простаків,
Та й часу мало, треба жити:
«Нова доба, нові святі»
Он де, вже відтягли корито!
Одна біда, «нове» вже було,
Хоч майже всі про це забули,
Та пам'ять нації живе –
Знов повертаємось де були.
І що ми маємо тепер?....
Лукавий всюдисущий «Інтернет»,
Що факти зводить всі до купи,
Руйнує чийсь авторитет.
Машина не питає права,
Вона мудріша за людей.
Людина, мов мутант, лукава,
Не хоче праведних ідей.
Досягши апогею слави,
Лихе козацтво, лицарів сини,
Нам пояснили джерело відваги:
Їх отамани – характерники були!
То ціла галерея патріотів,
В церквах їх прирівняють до святих…
Молитись можна всім до них….
Без них все людство би пропало…
Хто скаже нам про капеланів,
Чи в них той сам «побожний» хист,
Чи воякам «Устав» читають,
Чи Божу заповідь «не вбий!»
Тож скільки треба було часу,
Щоб легко зрозуміти ми змогли:
«Князь світу» кожному дасть владу,
Аби йому покірними були!
Одне на думку може впасти:
Гармидер по усій землі….
То не кінець ще, але скоро
Армагедон зрівняє всіх…
Івана 12:31 « Тепер настав суд над цим
світом, і тепер його правитель буде вигнаний геть.»
Івана 14:30 « Я вже небагато скажу вам, бо
надходить правитель цього світу. Наді мною він
влади не має, але щоб світ зрозумів, що я люблю
Батька, я виконую заповідь, яку Батько мені дав.»
Обявлення 16:13-16 « Потім я побачив, як з пащ
дракона, дикого звіра й фальшивого пророка
виходять три нечисті натхнені вислови, подібні
до жаб. 14 Ці вислови натхнені демонами.
Вони чинять ознаки і виходять до царів усієї
населеної землі, щоб зібрати їх на війну, яка
має відбутися у великий день Бога Всемогутнього.
15 «Ось іду немов злодій. Щасливий той, хто не
спить і стереже своє вбрання, щоб не ходити
нагим та щоб ніхто не бачив його сорому».
16 І зібрали їх на місце, яке єврейською
називається Гар-Маґедо́н.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011
Не кожен лідер годен на значне.
Замало духу, мусять бути в зграї.
Лишень окремий з поміж них
Веде…,бо він харизму має.
Що то за дар поміж людей,
Звідкіль взялася сила тая,
Коли юрбою вороги
Побачивши його тікають…
Завіса відхилилась на кінець,
Таємне стало бути явним.
Століттями історія мовчить,
Щоб здивувати приспаних нащадків.
І Гордість відкриває рот,
Немов повітря їй забракло.
І образи героїв – ватажків
Нараз нікчемніють і блякнуть.
Сліпі фанати жертвами стають,
Надія вся і гордість їх пропала.
Під ними грунту вже нема,
Земля, здається, захиталась.
Хапаються наївно за марне,
Пусті, заплісняві ідеї.
Клянуть усе, що на путі,
І ворогів шукають у пустелі.
Помалу пил згасає в простаків,
Та й часу мало, треба жити:
«Нова доба, нові святі»
Он де, вже відтягли корито!
Одна біда, «нове» вже було,
Хоч майже всі про це забули,
Та пам'ять нації живе –
Знов повертаємось де були.
І що ми маємо тепер?....
Лукавий всюдисущий «Інтернет»,
Що факти зводить всі до купи,
Руйнує чийсь авторитет.
Машина не питає права,
Вона мудріша за людей.
Людина, мов мутант, лукава,
Не хоче праведних ідей.
Досягши апогею слави,
Лихе козацтво, лицарів сини,
Нам пояснили джерело відваги:
Їх отамани – характерники були!
То ціла галерея патріотів,
В церквах їх прирівняють до святих…
Молитись можна всім до них….
Без них все людство би пропало…
Хто скаже нам про капеланів,
Чи в них той сам «побожний» хист,
Чи воякам «Устав» читають,
Чи Божу заповідь «не вбий!»
Тож скільки треба було часу,
Щоб легко зрозуміти ми змогли:
«Князь світу» кожному дасть владу,
Аби йому покірними були!
Одне на думку може впасти:
Гармидер по усій землі….
То не кінець ще, але скоро
Армагедон зрівняє всіх…
Івана 12:31 « Тепер настав суд над цим
світом, і тепер його правитель буде вигнаний геть.»
Івана 14:30 « Я вже небагато скажу вам, бо
надходить правитель цього світу. Наді мною він
влади не має, але щоб світ зрозумів, що я люблю
Батька, я виконую заповідь, яку Батько мені дав.»
Обявлення 16:13-16 « Потім я побачив, як з пащ
дракона, дикого звіра й фальшивого пророка
виходять три нечисті натхнені вислови, подібні
до жаб. 14 Ці вислови натхнені демонами.
Вони чинять ознаки і виходять до царів усієї
населеної землі, щоб зібрати їх на війну, яка
має відбутися у великий день Бога Всемогутнього.
15 «Ось іду немов злодій. Щасливий той, хто не
спить і стереже своє вбрання, щоб не ходити
нагим та щоб ніхто не бачив його сорому».
16 І зібрали їх на місце, яке єврейською
називається Гар-Маґедо́н.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011
Чи священники можуть брехати?
Ч и релігія здатна на це?
То в кого нам про правду питати,
Коли сумніви мучать людей?
Якби вчили законів від Бога
І закони повік берегли,
Не було би сьогодні терору
І про війни не чули би ми.
Не в релігії всі ці проблеми,
Бо релігія злого не вчить.
Та коли її наскрізь спотворять,
Не дає вона праведний плід.
На основі якого закону
Ці святоші всіх кличуть на бій…
Щоб терору на світі не було,
Закликають убити їх всіх!
Слово Боже не вчить нас такого,
Коли кажеш: «Я Бога люблю» -
Звідки ненависть в тебе до брата….
Ти лукавиш, ти просто брехун.
Як ми можем себе оправдати,
Говорити високі слова,
Коли Син Божий вчив нас любити
Навіть тих, що ворожі до нас.
Нас навчили неправди про Бога,
Ніби мстить Він і втілює страх,
Що Він пекло створив неслухняним,
Сатаною карає Він нас!
Бог створив першу душу – Адама.
Ми сьогодні нащадки його.
«Душі всі, що грішать, помирають»
Так Святе нас навчає Письмо.
Нас лукаві ченці обдурили,
Ніби в нас є безсмертна душа,
Ніби тіло вона покидає
І мандрує світами сама!
Коли б так воно було насправді;
За мільйони невинних в землі,
Не дали би убивцям спокою
Чесні «душі, що вічно живі»…
А вони безпорадні, безсилі,
Їм «поможуть» хіба що ченці…
Тільки гроші потрібно на тацу
І кропити могили німі.
Доки будемо темні, невтішні,
Жити в сфері облудних байок?
Слово Боже, що світло дає нам
Ми ніяк не візьмемо до рук!
1Івана 4:20 «Якщо хтось твердить:
«Я люблю Бога», а брата свого ненавидить,
той брехун. Бо хто не любить брата,
якого бачить, не може любити Бога, якого
не бачить. 21 І він дав нам таку заповідь: хто
любить Бога, повинен любити також свого брата.»
Матвія 5:44 « А я вам кажу: не переставайте
любити своїх ворогів і молитися за своїх гонителів»
Єзек. 18:4: «Душа, що грішить,— вона помре».
єврейське слово не́феш у цьому вірші перекла-
дається словом «душа», і це показує, що вмирає
саме душа. У декотрих перекладах, які в інших
місцях передають не́феш як «душа», у цьому
вірші вжито слово «людина» або «той». Отже,
не́феш, душа,— це особа, а не якась нематері-
альна її частина, що живе далі після смерті тіла).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2011
Межа людських можливостей велика,
Ми тішимось талантами весь час.
Сприймаєм розум як належне,
Возносим славу більшим проти нас.
Великий подив і пошана
Творцям мелодій, словників;
Енциклопедій, де весь розум людства…
Хто б нам про все це розповів?
Є серед нас феномени і інші,
Де всі знання і весь багаж
Спрямовують у інше русло:
Живуть минулим і легендами весь час.
То не секрет, що навіть професори
Захоплені бажанням поклонінь,
На пам'ять знають кожен гол в футболі,
Про всі подробиці життя кумирів всіх.
То дуже модно і престижно
Довідатись подробиці життя,
Ба, навіть про інтимні справи
Нас інформують чесно без кінця.
Нам всім цікаво, навіть дуже,
Як зірка Мері провела цю ніч.
Хоч ми в щілину не дивились…
Все телевізор розповість.
Класичні міфи стали забувати.
Тому на часі супермени і нові…
У кожній нації свої герої –
То «нові руські» і «хохли нові».
Всі подвиги на кінострічках:
Заможні, владні і «круті».
Трясуть, здається, цілим світом,
Та потім нидіють в пітьмі.
Одні втопились в алкоголі,
А інші перебрали наркоти….
Хто де пропав –то так важливо!
І творять для всіх них хіти…
Купуємо все нові диски…
У Вас хіба іще нема?....
То так прикольно і відстойно,
Що не вміщає голова!
Ти не придбав «круте» лахміття?
Ну, як ти вийдеш між людей?
Таке теля в елітнім стаді
Втрачає шарм і привілей!
А ти, ти теж без вишиванки?--
Зневага явна до батьків.
Там вся символіка Дажбога,
Сварога знаки і волхвів….
Та ми йдемо великою юрбою….
Хто нас веде?..А де перед?
З обтяженою наскрізь головою
По колу блудим до тепер.
В нас розуму для логіки достатньо:
Що шлях цей просто в нікуди.
Коли в нас Хтось поклав такі задатки,
Шукаймо справжньої мети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2011
Коли дитина бавиться в дорослих –
Всім зрозуміле і доступне почуття.
Коли ж поважний вік впадає у дитинство,
На це, напевно, ліків вже нема.
Ми здатні розуміти юних,
Бо кожен звідтіля прийшов.
Але брикати і плести дурниці –
Ніхто причини досі не знайшов.
Як сумно споглядати бабцю
В одежі підлітка, в барвистих кольорах.
Немов метелик забавляє око,
Гадаючи, що зупинився час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011
Найперше вчімося любити...
Не протилежну стать, а всіх.
Як можемо на світі жити
Без справжніх і глибоких почуттів.
Не будьмо скорі на поради
Ще не почувши не судім.
Хіба нас хтось уповноважив.
Поставив вищим понад всіх?
Докладно зважмо, дослідімо
Свої найглибші почуття.
Що нас веде у цьому світі:
Богатство, слава, чи просте життя.
Не підміняймо простоту простацтвом,
Без розуміння, без поваги і без знань.
Не станемо по справжньому щасливі,
Не обминем погроз і зазіхань.
Не задивляймось на кумирів легковажних.
Вони, немов вогні, що блудять навмання.
Не слухаймо байок продажних,
Що всім отруюють життя.
Всі добре знаємо про ціни:
Де роздають безплатно сир.
Ніхто задармо не годує...
Лиш у трудяги буде мир!
Нас обдурили гаслом непристойним,
Що,ніби тільки млодим,
Належить вимагати все й одразу,...
Та що вони дадуть взамін?
Нема світогляду, освіти...
Набір окремих непридатних знань.
Ми хоббі ставимо в основу,
За марнотою йдемо без вагань.
Надходить час, панує домінанта.
Ведуть гормони у недобрий час.
До справжнього життя ми не готові,
Та вже кохання полонило нас.
І ті, що нам книжки писали,
Бо був папір, було перо,
Самі любов не дослідили,...
Кохання в блуд переросло!
Як вдячні ми цнотливим, скромним,
Що з ніжністю карбують почуття!
І за межу пристойності не носять
Сторін інтимних з власного життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2011
Хто Вам сказав – така банальна фраза!
Та в ній вміщається весь світ.
Ми зрозуміємо про рівень пізнання негайно
І фібрами душі відчуєм чийсь політ.
У анатомії цієї фрази
Відома мудрість від віків:
Щоб легше зрозуміти хто ти,
Скажи, хто друзі є тобі?
Швидкими будьмо слухати розмову.
Уважні будьмо до кінця.
Бо хто спішить відповідати
Подібним стане до лупця.
Розважність і розумна мова
Не завше притаманні сивині.
Коли дітей належно вчити –
Думки у них тверезі і ясні.
Коли неправду повторяти,
Правдивішою не стає.
Хто вміє хибне розрізняти,
Той у житті не пропаде.
Авторитети, затоки, кумири…
То ще не значить вищий клас.
Вони законами стихії,
Яскраво світять на короткий чвс.
Творці сенсацій, жовта преса,
Немов блукаючі вогні,
Притягують безпечних, нерозумних,
Щоб потім обдурити їх.
Ентузіазм політиків бездарних
Харизмою гіпнотизує простаків.
Погрози, ніби Бог жорстокий
Годують збочених ченців.
Хто Вам сказав, що правди не існує?
Не вірте всім філософам марним.
Людське знання таке мізерне….
А навкруги пульсує дивосвіт!
Щоб зупинити темряву і горе
До нас від Бога Месія прийшов,
Вказав дорогу миру і любові,
Для вічності надію віднайшов.
Нічого не казав від Себе.
«Написано» - Святого цитував.
І кожне слово, що прийшло від Бога
Як хліб людині для життя Він дав!
Івана 17: 3 "А щоб отримати вічне життя, потрібно пізнати Тебе, єдиного правдивого Бога, і посланого Тобою Ісуса Христа."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2011
Стара ідея, наче світ.....
Невігласів хіба би здивувала.
Ваш батько ще до Єви говорив...
Хіба його Ви не впізнали?
Вам імпонує безнаказаність і глум,
Анархія і безпринципна слава.
Німрод ще не таким героєм був,
Та Вавилонія руїною зостала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
В моєму розумі стихія !
То не керований процес.
Думки химерно, хаотично
Мандрують світом в пошуках чудес.
Ми линем думкою світами.
Хто дав нам цей чудовий дар?
Де є межа емоцій і пізнання
Реальності, чи вигадок нездар.
Наш розум полонили мрії,
Казки наївні, сповнені жахів.
Потустороннє, віртуальне
Без дозволу прийшло в життя і дім.
Ми створені в любові жити,
Бо ненависть руйнує і товче.
Чомусь цей світ лукавий і сердитий,
А ми б хотіли ласки понад все!
Будуємо свої світи окремі,
Химерні, нереальні, неземні.
І навіть почуття кохання
Спотворюємо, відриваєм від землі.
Чиї закони нам до серця?
Ми ж відчуваємо, бо щось не так.
Чому ми мусимо за рівність воювати,
Коли її ніхто не відміняв!
Багато хто від втоми і безсилля
Немов метелик, що лиш день життя,
Щебече про любов, фактично про кохання,
А ніс за вітром, навмання.
І досі ми себе не знаєм..
Звідкіль взялись, куди йдемо.
Не зможе рима нас звільнити,
Допоки в казці живемо !
Івана 8:32 «Ви пізнаєте правду,
І правда зробить вас вільними».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
2 Фессалонікійців 2:9-11 «А присутність беззаконника внаслідок підтримки Сатани буде супроводжуватися могутніми ділами, фальшивими знаками, пророчими чудами, 10 неправедністю і всіляким обманом. Усе це буде спрямоване на тих, котрі гинуть, отримуючи відплату, бо не прийняли любові до правди, завдяки якій могли б врятуватися. 11 Ось чому Бог дозволяє, аби, піддавшись впливу омани, вони повірили брехні.
Пилат замучив на стовпі Святого,
За триста років дерево знайшли…
До цього часу навіть не шукали,
Бо християнами були!
І ім'я це носили від Христа,
Від Сина Божого, що врятував від Злого.
Він став помазаним Царем (крістос)
І людству показав Дорогу.
Погани хрест значили віддавна,
Ще в Вавилоні був як символ Сонця.
І Юлій Цезар до народження Христа
Вже карбував монети
Ми зачаровані байками до тепер.
Та ж наш земляк, шановний вчений
Переклад Біблії правдиво відтворив:
Читаймо в «Діях», всі ж письменні!
Легенда каже: Костянтин
Побачив хрест такий у небі.
Видіння Злого привело
Під знаком цим до воєн без потреби.
До нині нас тримають в темноті
Апокрифічні міфи і герої.
І тацею поділені церкви
В своїх інтригах не дають спокою.
Знаряддя страти возвели в святе.
Вже Сина Божого за ним не бачать.
Сліпі поводирі і стадо їх німе,
Ідуть дорогою незрячих!
Дії апостолів 5: 29,30 « У відповідь Петро та інші
апостоли сказали: «Ми повинні підкорятися Богові,
а не людині. 30 Бог наших прабатьків воскресив Ісуса,
а ви його вбили, прибивши до стовпа.»;
Дії 10: 39 «. І ми є свідками всього, що Ісус
зробив в юдейському краї та в Єрусалимі.
Незважаючи на це, його погубили, прибивши до стовпа.
(Біблія в перекладі Огієнка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
(На передачу всесвітньої служби
«Радіо Україна» 23.03.2003.)
Мистецтва суть у тонкощах прийомів
Як розуму і серця досягти.
Щоб жертва навіть і не зчулась
Коли її у пастку затягли…
Мистецтво правди має перевагу –
Воно не любить темноти,
Не прагне вищості над іншим,
Постійно йде до вищої мети.
Тому усі, хто дружний музам,
Хто вправну риму осягнув…
Пильнуйте в творах своїх глузду,
Бо світ у розкошах заснув.
І от, поганський лірик—дзвоник
Шанує маму навмання,
В його хиткій, слабій уяві –
То перший стовп всього буття.
І Україна вже «Мадонна».
Розп'ята, разом і свята,
А розум в тім ліричнім зойку
Затьмарює гірка сльоза.
Марія не була розп'ята,
Не була також і свята.
Рабою будучи для Бога,
Покірною Йому була.
В страху Господнім вчила Сина,
І Йосип вчив, бо Бога знав.
У Храмі будучи щороку
Син Божий величчю зростав.
Тому і став для нас тим шляхом:
«Дорога, Правда, Майбуття»…
Немає іншої дороги,
Щоби отримати життя!
А ви оспівуєте маму –
Поганську берегиню суєти…
Хто породив хусейнів – яничарів,
Хто сталінів і гітлерів сплодив?
В той час як нелюди грабують,
Плюндрують на на усі лади –
Не треба «серденьком співати»
Ліричну колискову для біди!
Бог визначив для нас закони
В них місце жінки величне, святе.
Її обов’язок як мами і особи
Від часу творення освяченим буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
(Не питай, не кажи)
21.09.2011 «Голос Америки» по 5тому телеканалі
повідомив про відновлення дозволу гомосексуалістам
служити в армії США
Содомський гріх в Америці в законі!
Вершина демократії і прав.
Кого збоченці можуть захищати?
Якщо в їх розумі прокляття і провал.
Двох тисяч літ для них було замало
Щоб зрозуміти наміри Творця.
У мисленні своєму отупіли
І темрява в серця їх увійшла.
Апостол Божий пояснив причину,
В листі до відданих римлян
Павло сказав, що Бог їх вже не стримав
Від похоті ганебної у неприродний стан.
В цім бруді опинились обі статі,
Тіла безчестять ті і ці.
Відплата довго не барилась –
Мораль убога і смертельний СНІД.
Все, до чого неправедні спроможні
В Євангеліях не приховано від нас:
Пожадливість, негідність, заздрість, вбивство.
Зухвалі, ненависники добра.
Від давніх літ плетуть інтриги,
Їх слово лиш улесливе, пусте.
Любов природна їм незнана,
Немилосердні, скорі на лихе.
Хоч добре знають Божу постанову:
Що справи ці засуджені на смерть.
Проте, в тупім завзятті блудять далі.
І схвалюють всіх тих, що чинять це.
Якраз сьогодні « свято для Марії»
Хоч в Біблії не писано про це…
Апокрифічні домисли говорять
І «священство» шанує, мов святе.
Пориви ці, можливо їм на руку,
Бо не один «душ пастир» в цім гріху.
Хоч целібат є мовчазна вказівка
Педофілії, блуду і наруг.
Зійшлися всі проблеми разом:
Все беззаконня від поганських днів:
Традиції, обряди, забобони….
То Вавилон Великий вже дозрів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
Як щиро ми частуємо всіх пивом…
На кожнім кроці, навіть інтернет.
Яка подія!, хтось сполошив риму –
І вже йому і пиво і букет.
Без пива на футболі неможливо,
Як символічно піниться воно.
Зникають перешкоди і бар'єри…
І різнобарвний натовп – вже одно!
Піна, а радше шумовина –
То ліки від порядку і мети.
Вона змітає все з дороги
І завжди спричиняє до біди.
Шукають довго винних і невинних,
Допоки публіка натомлена не спить.
Весь час будують світлу долю,
Та все панам, та все не тим!
І мимоволі згадуєш героїв,
Що бачили все глибше і пряміш.
Про пиво Швейк з наївністю святою
Історію правдиву розповів.
Коли монахині несли воякам пиво
В дзбанках розкішних, щоб кріпити дух,
Останні до часу були щасливі,
Та у вагонах то невдалий трюк.
Природу обдурити неможливо,
Ні надлишку не терпить, ані пустоти.
Коли ж бешкетники дзбанки ці повертали,
Вони чомусь наповнені були…
Тому то, пиво – справа стратегічна.
Бездумно не жартуймо з ним.
Баварські товстуни гіпертонічні
Теж жертвами надмірності були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
Книги – морська глибина,
Пощо пірнати до дна…
Уламки невдачі шукати,
Людських байок додавати..
Минають віки, покоління,
Людина до нині тлінна,
Мріє про РАЙ і безсмертя,
Та Бога не слухає вперто.
До Божих порад байдужі,
За міфами прадідів тужать.
Бачать руїни прадавні:
Все марнота нездоланна.
Божі пророцтва збулися –
Світ на межі опинився.
У Злого байки не пірнайте,
Біблію пильно вивчайте.
Гордість людська і впертість
Будуть назавжди стерті.
Лагідні Землю вспадкують…
Та нефіліми не чують.
Мають і силу і владу.
Врешті, здається, порядок.
Та миру і далі немає
У тих, хто Дороги не знає.
Замки, садиби, фортеці
Нас не сховають при втечі.
Кожен свій звіт мусить дати,
Золотом гріх не здолати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
Зневажені закони і права.
Вельможні не дотримують порядку.
Слова красиві втратили вагу,
На всіх ділах – провин печатка!
Шляхом непослуху відважились іти,
Зганьбили праведну дорогу.
Вигадували неіснуючих божків
І ними прикривали неуцтво убоге.
Не мають оправдання, аж ніяк!
Сумління від Творця, незмінне.
І коли хтось його приспав,
Надійде час і кара неодмінна.
Нам радить Біблія Свята:
Про блуд не згадувати навіть.
Ми ж опинились у пітьмі,
Де ним живуть, пишаються і марять!
Та Слово Бога – то могутній вплив,
Міцніше урядів, меча і зброї…
Воно розділить, розрізнить…
Змете лукавих, мов мітлою.
За нами вибір, всі свідомі ми.
Навчились зло і підлість відрізняти.
Не зможемо служити двом панам.
Дорогу чесну варто вибирати!
(Євреїв 4:3,11 -13: «3 А ми — ті, хто повірив,
— таки входимо в Його відпочинок. Бо Він
колись сказав: «Тож Я поклявся у Своєму
гніві: «Не ввійдуть вони у Мій відпочинок»,
хоча Він і припинив працювати ще за часу
заснування світу. 11 Тому з усіх сил
намагаймося ввійти у цей відпочинок,
щоб ніхто не піддався гріху й не пішов
шляхом непослуху, як це сталося колись.
12 Бо слово Бога живе і справляє могутній
вплив, воно гостріше від усякого обосічного
меча та проникає настільки глибоко, що
розділює душу й дух, суглоби й кістковий
мозок, і спроможне розрізняти думки та
наміри серця. 13 І немає такого створіння,
яке було б невидиме для Нього, але все
наге й повністю відкрите перед очима
Його — Того, кому здамо звіт.)
(Ефесян 5:3 : «Нехай блуд і
всіляка нечистота й ненаситність навіть
не згадуються серед вас, бо це не
личить святим.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2011
Для відваги потрібна Мета.
Не наївна, химерна, убога.
Нею правлять палкі почуття…
Ті, що вже не вступають з дороги.
Дон – Кіхот був щасливий в житті.
Може, хтось би йому і позаздрив.
Та на світі з'явилися інші мужі:
Безпринципні, жорстокі, азартні.
Для відваги потрібні знання,
Не байки фантастичні, а справжні.
Легковірні шукають дарма
Швидкоплинних наївних сенсацій.
Ейфорія досягнутих мрій
Полонить всіх безпечних і гордих.
Нумізмати, цінителі славних картин…
Володіння гаремів потворних.
Соломон дав вельможним урок:
Їх шляхи і важкі і примарні
І гібридний, крутий нефілім
До потопу лиш був можновладний!
Всі зусилля, таланти і хист
Ще цілком не достатні для того,
Щоби власність мільйонів осіб
Так успішно пливла до одного!
То могутня система речей,
Де мамона людей подолала.
Довела до занепаду світ,
Особистість нікчемною стала.
Хтось задумав нищівний проект.
Кожен крок – на канаті над прірвою.
А наївні «маститі» уми
В демократію вперлись, мов в ідола.
Для відваги потрібна любов…
Не потворна, спльондрована, змінена.
Світ, що Божі Закони забув,
Має шанс в теократію вірити!
Історик Йосиф Флавій написав про унікальну
форму уряду: «Деякі люди вибирають собі
найвищу політичну владу у формі монархії,
інші — олігархії, а ще інші — правління народу.
Проте нашого законодавця [Мойсея] не
привабила жодна з цих форм політичного
устрою, і тому він надав своєму основному
закону форму такого правління, котре,
— якщо вжити штучний вислів,— можна
назвати «теократією» і за яким весь суве-
ренітет і влада перебуває в Божих руках»
(«Проти Апіона», II, 164, 165, англ.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2011
Людина має незбагненний дар,
Вінець буття – відкритий розум.
Нелегко зберегти його
У світі, де панує морок!
Мільйони схиблених понять,
Порад, інструкцій, забобонів…
І цей бридкий конгломерат
Руйнує пагінці здорові.
Всі щиро нарікають на дітей.
Дивує родичів відвертість і зневага!
Це ж наші копії в житті
Зі схибленим поняттям переваги.
Зухвалі, скривджені самі,
Дітей обманюють жорстоко.
Довірливі, беззахисні уми
Впрягаються в ярмо безглуздя і пороку.
«Все краще – дітям»: гасло глитаїв..
І байка ця міцніє з кожним роком.
Ми так у неї всі вросли,
Що з розумом дитячим йдем до гробу.
Чому всі люблять простаків,
Ласкаво називаючи народом.
Бо мислити їх ворог відучив –
Традиції юрби і нетверезий розум.
Народ потрібен лиш на час,
Коли нові приходять «слуги».
А далі, той самий вертеп
Брехні, традицій і облуди!
«..Так сталося, так Бог хотів…
Мовчи, терпи і не питай дурного!
Ти грішний раб без слова і ваги
В своїй біді не підеш ні до кого.»
Хіба що, сповідь, до «святих»…
Та і до них бар'єр – на тацу…,
Бо, коли мало покладеш,
Тебе заглушать товсті меценати.
(Євреїв 5:12 « Бо з огляду на час ви
вже мали б бути вчителями. Та ви
знову потребуєте, щоб хтось від самого
початку взявся навчати вас азів Божих
священних висловлювань, і ви стали
людьми, котрим потрібне молоко,
а не твердий харч.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2011
Запорожець з-за Дунаю
Їдучи в вагоні
Зустрів дівку—аксельратку:
Все добро – горою!
Дуже пишна і нарядна,
Рот не закриває.
Зачаровує попсою,
Та мови не знає.
Де ж ти, дівко, горе наше,
Росла , виростала,
Що по розмірах велика –
Голова ж пустая?
Кажеш, була у Європі,
І там успіх мала…
Начепила атрибути,
«Язиком болтала…»
Скоморохи всім цікаві,
Тішаться, брикають,
Забавляють всіх невтішних,
Без зубів кусають….
Де твоя убога мати
Стільки бруду взяла,
Щоб твоє життя у наймах
Так невтішним стало?
Коли й далі прикидатись,
Чесно в роль входити –
Можна часом, ненароком
Без гландів лишитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2011
Однако, не однаково,
Коли немов ломакою,
Виховують тебе!
Відвертою зневагою,
Жонглюючи поняттями,
Наводять каламбур.
І ти вже сам не відаєш,
Чи плакати, чи тішитись…,
Або…..закрити рот.
Дзвінкими пусто фразами,
Їдкими і заразними
Вас взяли в оборот.
Нараз ми опинилися
Десь трохи нижче плінтуса –
Знекрилений політ.
І в ейфорії творчості
Пуста розмова точиться…
Все задом наперід.
Здається, ми опірились,
Авторитетом гріємось
І знаємо себе.
Брикаємось, кусаємось,
Часами величаємось,
Бо любимо себе!
Та час приходить істини:
За фарбою облізлою
Видніє просто Лис!
І корифей натомлений
Із сумнівом запитує:
Прокляття то, чи хист?
Розумний чоловік сказав:
«Поета роль не примусова,
Людиною ж ти мусиш буть!»
Людини хрест обов’язковий !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2011
(В телерекламі два убогі, підтоптані
українці радять: «Кришу треба
крити ондоліном ! »…)
Он-лайн, поїхав в мене дах!
Ніхто мене, в натурі, не кришує….
Вся медицина в київських хітах
Рекламою брутальною мордує!
Ми зрозуміли враз, що хворі всі,
Що кожне серце до роботи не готове!
Мужчини всі з сумнівним реноме,
До подвигів занадто кволі.
Хто порятує нас в біді ?
До кого маємо звертатись…
Може, у сплячку, хоч на пару літ
Допоки обіцянки стануть відбуватись.
Прокинемось і вже нова земля!
Нема проблем, немає супостата.
Нема п’явок, в мутанти перейшли,
Десь зникли рекетири і магнати…
Ми би поснули залюбки,
Та хто піде голосувати?
Хто нагодує рідних депутатів…
І слуг, що про народ так вміють дбати.
А поки – без реклами ні на крок!
Без етикеток ми не здатні розрізняти.
Нас тішить хімії невпинний рух…
І вміння все сміття консервувати.
Про ціни ми не станемо питать…
Життя важке, в нас сумнівів немає.
Ми гордимось, що хліб в нас дорогий…
Коли він буде добрий – ще не знаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2011
„Ніхто двом панам служити не може,—
бо або одного зненавидить, а другого
буде любити, або буде триматись
одного, а другого знехтує”.— Матвія 6:24.
Процес далеко не новий,
Відколи світ звернув з Дороги,
Комусь потрібно найманців – рабів,
Обдурених покірних і убогих.
Коли втрачаєш гідність і снагу,
Коли закриті всі дороги,
Інстинкт тваринний нищить все,
Бажання вижити стає горою.
Лукавий вигадав абсурд –
Між двох панів наївно користати.
Лиця не мати там ні тут,
Холуйську службу відбувати.
Для багача нема границь --
Вони вирішують «глобальне, міжнародне».
Звичайно, для фанатів від м’яча
Теж допускаються поїздки неповторні….
Чи був десь в світі прецедент,
Щоб зрадників вітали і любили.
Їх радо приймуть, вибілять, але
Нагоди не упустять щоб убити.
Якби ми знали правду про життя,
Про те, що ним не можна зловживати.
Лиш Той, хто це життя створив
Достойний звіт у кожного спитати.
Не бійтесь тих, хто тіло вб’є ….
Вони не володіють світом.
Їх час мине і пам'ять пропаде,
Як імені Німрода не розкрито.
Сходознавець Е. Ф. К. Розенмюллер написав:
«Ім’я, яке було дане Німродові, походить від
єврейського слова [ма•ра́д], котре означає
«він збунтувався», «він зрадив». Далі
Розенмюллер пояснює, що «жителі Сходу
звикли називати своїх видатних людей іменами,
які давали їм після смерті, що інколи приводить
до дивовижного узгодження між іменами
та ділами тих людей».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
Північний папа, глашатай пітьми,
Слуга політиків безбожних.
Збирає бутафорних королів,
Що самостійно мислити не можуть.
Нищівну зброю замість мирних слів
Благословляє, мов шаман, до бою.
Глухих овець, що відреклись Христа
Шикує знов до «подвигів хрестових».
Син Божий попередив всіх,
Що меч в руках – погибелі дорога.
Чи військо капеланів миру вчить,
Чи заповідь «не вбий» - то не від Бога?
Хто дав їм право «іменем Святих»
Знущатися з наївного народу.
Мир Божий вищий понад все,
Лишень любов несе свободу!
Ефесян 6:17 : «Крім того, візьміть шолом
спасіння і духовний меч, тобто Боже слово»,
Матв. 26:52: «Кожен, хто візьме меча,
від меча й загине»
«Нову заповідь Я вам даю,— каже Ісус.
— Любіть один одного! Як Я вас полюбив,
так любіть один одного й ви! По тому
пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати
любов між собою» (Івана 13:34, 35).
У лондонському Католицький герольд було сказано:
„Перші християни... слухались Ісуса й не служили при
римському війську навіть коли б їх карали смертю за це.
Чи ж історія людства не була б інакшою, коли б церква
була додержувала своєї оригінальної позиції?.. Коли б
сьогоднішні церкви з’єднались і осудили війну,.. то це
значило б що кожний член був би зобов’язаний сумлінням
стати таким як християни, і через сумління відмовитись
від військової служби. Але ми знаємо, що так ніколи не буде”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
«Господь близький всіх, хто взиває до Нього,
хто правдою кличе Його» (Псалом 145:19).
Чи здатні осягнути ми
До кого шлем свої молитви.
Чи, може, в клопотах сумних
Себе обманюєм навмисне.
Купуємо написане людьми,
На кожен випадок обдумане, готове.
Немов прохання до царя,
Що писар для неграмотних готовив.
Ми ж молимося до святих –
Надуманих, міфічних нереальних.
Як лист «до діда на село»
Ми адресуєм у проханнях марних.
Син Божий дав для всіх зразок,
Навчив молитися як треба.
Лиш «Отче наш» звертався Він,
Бо тільки Бог нас чує з неба.
Нікому більше не дано
Молитву слухати людини
А красномовство марних слів
Творець належно не оцінить.
Навчав нас Син: «Просіть в Моє ім’я!»,
Що згідно волі Батька хтось попросить,
То матиме, бо сумнів пропаде…
І в серці зла уже не носить.
Моліться подумки, чи в голос.
В дорозі, на постелі, чи в сім’ї…
Де б ти не був, твій Бог почує,
Він Бог живий, Єдиний Він!
Не дивно, що не чує Бог
Молитви суєвірних можновладців.
Вони до Нього не дійшли,
Їх засліпили інші ошуканці.
Придворні екстрасенси, ворожки
Готові зграями служити…
Пророцтва їх лиш на лихе,
Від бід не здатні захистити!
Найбільше зло, що скоїли ченці –
Закрили правду про Святого.
Як посередники від Злого
У Сина відняли життя.
Тепер вони єдині непомильні…
Трактують Біблію Святу.
І хоч релігій сотні натворили,
Нема ні миру, ні ладу!
Століттями чекає Бог,
Коли нарешті зрозуміють.
І всі знання, що в Біблії Святій
Серця черстві наповнити зуміють.
Щасливі спраглі справжніх знань
Щасливі чесні, миротворці.
Попри весь бруд, насилля і обман
Вони не звернуть на шляхи потворні!
(1 Петра 3:12: «Очі Господні — до праведних,
а вуха Його — до їхніх прохань, а Господнє
лице проти тих, хто чинить лихе!»
(Івана 14:13,14,16:«Все, що тільки попросите
в моє ім’я,— я зроблю». «Я попрошу Батька,
і він дасть вам іншого помічника, який
перебуватиме з вами вічно,— дух правди».
(Матв. 6:7) «Молячись, не повторюйте одне
і те ж, як люди з інших народів, бо вони думають,
що будуть вислухані за своє багатослів’я»
(1 Коринтян 8:5,6: Бо хоча і є ті, кого називають
«богами»,— чи то на небі, чи на землі,— адже
існує багато «богів» і багато «го́сподів», але
для нас лише один Бог, Батько, від якого
з’явилося все і для якого ми живемо, а також
один Господь, Ісус Христос, через якого все
з’явилося і завдяки якому ми живемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2011
Бажаю Вашого прогресу….
Чим здивувати можу Вас.
Плести мереживо безглуздя,
Чи зоопарк описувати враз.
Людські фантазії безмежні,
Їх живлять демонські страхи.
Про «пекло» вигадали міфи,
З прибульцями братаються лохи.
Які б конфесії не були,
Хто б Біблію не видавав –
Змінити тексти не під силу…
Бог дозволу на це не дав!
Єдине Джерело від Бога,
Не змінене за всі часи..
Невігласи плели інтриги,
Та правду стерти не змогли.
Пророцтва в більшості збулися,
Ще небагато – на часі.
Замовкли фантазери – дурисвіти,
Їх обіцянки марні всі!
Прислухаймось до Розуму, що Вічний,
Що Всесвіт розумом пустив у рух,
Створив планету – чудо небувале…
Живі створіння мають Його дух.
2 Тимофія 3:16: « Усе Писання натхнене Богом
і корисне для навчання, для напучення, для
виправлення, для напоумлення в праведності,
17 щоб Божа людина була в усьому вправна й
цілковито споряджена до всякого доброго діла.»
Обявлення 22: 18,19 : «Свідкую я кожному,
хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли
хто до цього додасть що, то накладе на
нього Бог кари, що написані в книзі оцій.
А коли хто що відійме від слів книги
пророцтва цього, то відійме Бог частку
його від дерева життя, і від міста
святого, що написане в книзі оцій»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2011
Самозакоханих минайте! ,
Розсадник гордощів і зла.
То привиди людей правдивих,
Прокляття знак на все життя.
Їх вигляд самовпевнений вже ранить,
Тупа наївність поглинає всіх…
Здається їм, що Сонце ясно світить
Лишень, коли вони зя’вилися на світ.
Хто може щедрість оцінити,
Коли герой закликує усіх:
«Підставляйте долоні,
я віддам вам пів-сонця»..
(Бо цілого донести б не зміг).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2011
Яка подія! Раз на рік!
Ми маєм право трохи величатись.
А втім, наш труд насичений, важкий,
До лікарів нас можна прирівняти.
В нас є і право і мораль,
І рівні, від столиці до задворків.
І хто би нашу працю не читав,
За кожне слово відповісти годні.
До моноліту нам іще рости.
Наразі всі шукаєм Правду.
Тому на кожен смак і апетит
Читач знайде собі пораду.
Нажаль, ще жовтизною віддає,
Часами – виразно бульваром.
Та як зарадити юрбі,
Котра уважно не читає.
Коли ми нонсенс подаєм,
То чітко пишем, що не винні.
Ворожки, шахраї і чаклуни
За ваші гроші нам потрібні.
Ми інформуєм про життя,
А шлях – вам треба вибирати.
До лікаря приходить той,
Хто не навчився виживати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2011
На всі болячки, навіть на інтим
Дадуть вам вичерпну пораду.
Що важливіше,:грошей не беруть…
Присмоктуються напрочуд одразу.
Вам серце з розкошів болить,
Ви реагуєте на урядову зраду…
На вас чекає вже ламінарин,
З морів японських, хворим на відраду.
Суглоби ваші стерлись до кінця,
Ходити вільно вже не в силах…
На вас чекає Каре – макс….
Облегчить все, що в домі ще лишилось.
По всій державі медики – ніщо,
Не здатні хворих лікувати.
Лишень гінці доставлять в руки вам
Весь крам, який в аптеці не дістати.
Родина ваша п’є тому,
Що вчасно до столиці не звертались.
Мужчини втратили снагу,
Бо київських пігулок не вживали.
І день і ніч турбуються про вас,
Для бесіди безплатні телефони.
Психологи маркетингу в злий час
Медичні терміни стосують для мамони!
Безплатне все в безцінному житті.
Ми про ціну не хочемо й питати.
В руках збоченців – павуків
Ми і п’явок не вміємо боятись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2011
Впіймали блудницю, при свідках...
Готові всі спинити зло, каміння вже в руках
І навіть той, хто був із нею --
Вже перший свідок, жертва як не як!
Клекоче гнів високої моралі,
Порушені всі норми співжиття.
Оратори вправляють вислови готові,
Щоб публіку підготувати до кінця!
Є навіть свідки, що розкажуть правду
Про все, що було, або й не було….
І плакальниці так давно чекають
Пустити в хід убоге ремесло.
Нема арбітра, лиш сліпа феміда
З терезами, що важать щось не так.
Здається, Божий Син вам дав пораду :
Хто без гріха, закінчуйте спектакль.
Коли вже нишком розійдетесь?
Бо є проблеми, що псують життя:
Байдужість до чужої долі….
Не знають ще, що доля всіх одна!
І пощо ближнього гризете,
Чому любові в вас нема…
Чи, може, то на вас ознака:
Самих себе довести до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2011
Узнал я, что Письмо Святое
У изголовья Вашего лежит.
Поэтому, Вас затруднять не стану…
Цитатами ли Вас томить…
Не всë от нас порой зависит.
Судить нам, право, не дано.
И коль закрыто пеленою, ( 2 Коринфянам 4:3,4)
Мы не поможем всë равно.
Не каждому оно дано, (1 Коринфян 13: 4—7)
Не всякий этого желает.
Да и насильно мил не станешь,
Любовь не купишь, всë равно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2011
З часів біблійних мантія - наряд,
Щоб відрізнити стать людини.
Жіночі вишиті, барвистий колорит,
Чого не смів вдягати чоловік. (Повт. Закону 22:5)
Вбрання ж бо біле, тога, чи хітон,
Як символ благочестя слугували.
Царі, вельможі, королі та знать,
Хоч, часом не по праву, їх вдягали.
Та з часом занепала вся мораль,
Все більше темні сили наступали.
І влада, що пітьмою керувалась
Всіх по своїх смаках вдягла…
З часів середньовічної пітьми, (Луки 21: 24)
Коли в людей затемнення настало,
Про рівність і не мріялося вже –
Окремі атрибути не пропали…
Щоби надати неприступний вид,
Щоб жертва вже про честь не дбала,
Вдягнемо суддів, вчених і ченців
В одежі, що дають їм право.
То ще не маска, але близько вже!
Зручне, просторе чорне покривало,
Де особистість не існує вже.
А безсторонність байкою зосталась.
І манить мантія усіх,
Хто мріє про велике, неповторне,
Хто чує в собі кров богів,
Та не звітує «’ам гаۥа’рец»* потворним.
*-- ( ’ам гаۥа’рец – євр. - люди землі)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2011
Знову цвітуть каштани….
Мільйони рожевих лампад.
Хто з нас відважиться нині
Співати хвалебних тирад.
Забули зненацька про щастя.
Ще в пам’яті рідний мотив…
Та вносить життя корективи –
Сьогодні каштани не ті.
Лишень починається літо,
Потрібно б рости і цвісти,
Та листя у плямах смертельних…
Чи зможуть дозріти плоди?
Мов реквієм, квіти каштанів,
Горять, мов свічки вздовж алей.
Немов про загублену юність
Мільйонів невинних людей.
Це крик невимовно скорботний
Про людську мізерну вагу….
Ми саджанці яблунь ростили,
Щоб Марсу надати красу….
Як легко нам всім обіцяти,
І плести наївним байки,
Прогнози бездумно складати,
Не знавши, що буде за мить !
Життя у людей нетривке і тернисте,
Мрії, надії далекі всякчас.
Навіть не знаєм для чого живемо,
Праведність наша лише напоказ.
Віримо ницим попам і мундирам
Зносимо легко нестатки і гніт.
Нас дурисвіти навік полюбили…
Певно, на Марсі припишуть нас всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2011
Милый мой, ты Исааком представился,
Имя это пришло от веков.
Был Исак, о котором описано (Бытие 21:3)
В Книге той, что от Бога идет. (2 Тимофею 3:6)
Людям храм ни к чему – (1 Коринф.3: 16)
вся планета как дом,
Храм природы его величают. (Эфесянам 2: 19-22)
Создан он навсегда, как и сам человек,
Но мы правды об этом не знаем. (Откровение 21: 3)
Боги все – это просто обман… (Деяния 17:18)
Как и сказки для детского разума.
Виртуальный мираж, танк фанерный в бою,
Для стратега прикрытие главное.
Между гнусных богов, извращенных манер
Враг обманом, прицельно, намеренно
Скрыв коварство и дерзость свою
На Создателя вел нападение. (1 Коринф.8: 5-7)
И сегодня мы видим плоды:
Меж людей темнота и растерянность.
Бога вовсе не знают они
И не знают Его намерения.
Но приходит пора и не скрыться врагу,
Не помогут фантомы религий.
Храмы все, бутафория вся
Не закроют ту правду, что ТВ Библии.
Бог нас создал, чтоб жить на земле,
Даже мертвые к жизни воскреснут.
Он начало любви, что живет навсегда.
Он Отец наш и Бог наш небесный.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011
«Створімо людину за образом нашим»,
Із глини створімо, з землі. (Буття 1:26)
Тому і назвемо особу Адамом,
Щоб знали нащадки усі.
Як нам зрозуміти природу людини.
Як стала душею вона? (Римлян 2: 7)
Коли з елементів, що землю складають
Вдалося створити життя.
До кого підемо, щоб правди дізнатись,
Пізнати навколишній світ. (Римлян 1: 20)
Звідкіль в нас відвага, любов і розважність,
Чому доброта в нас і віра живі?
Належить пізнати Творця щонайперше,
Він дав нам про Себе знання. (Івана 17: 17; 2 Тимофія 3: 16)
І духом Своїм побудив написати
Правдиві навіки слова. (Ісаї 48: 17)
Біблійні знання – найщиріша порада
Як жити у мирі нам всім. (Галат 5: 22,23)
Чому ми в упадку і хто в цьому винен,
Чи Рай буде знов на землі…. (Прип.2: 21,22)
Наївні живуть чи байками, чи міфами,
Не бачили Божих пророцтв. (2 коринтян 4: 3,4)
Лукаві ченці усіма способами
Біблійне вчення не пускали в народ.
І ми не занадто цікаві до правди….
Хоч Біблія в нас між книжок, (Марка 7: 7,13)
Читати не станем, - обтяжливо дуже-,
Послухаєм всіх традиційних байок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011
Тривожить Муза спокій наш,
Дивні флюїди не шукають рації.
Немов сомнамбули, на чийсь наказ,
Ми продукуємо наївні епібрації.
Хто вловить наш порив душі,
І струни серця зрозуміє.
Коли нема таких як я…
Самотність пусткою жевріє.
Хто здатний бачити себе
Не в ореолі симонії і овацій.
Бо світ підступний і складний
Химерно зміщений в небаченість.
З середини нам розуміти не дано.
Хоч геніїв часами призначаєм,
Без світла ззовні, все одно,
В наївній темряві блукаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2011
(Годівниця несправжнього життя)
Та й, справді, пенсія – відносна річ.
І старість міряють не календарними роками.
Коли зневірена душа,
Коли ресурс знецінений не нами.
То справа етносу, народу і еліт.
Традиції у побуті й культурі.
Коли господарем твоєї долі
Не наймит, перекінчик, дурисвіт.
Причина наших негараздів
У віроломності панів.
Зневажили закони Божі....(2 Тимофія 3:5)
Сам вигляд благочестя не поміг.
Продажний суд, роздвоєні стандарти,
І політичний «знаю як»…
Найбільший гріх на ситих ієрархах,
Що не спинили марноту поган. (Євреїв 10: 38)
Вчимося ми від Божого творіння.
Він до мурашки радить нам піти.
Людина створена творити,
А не шукати споживацтва суєти…
У вічності немає спину,
Бог не втомився, рухається все.
Творець працює і до нині (Івана 5: 17)
І Син Його всіх праведних веде.
Тому даремно не тривожтесь,
За марнотою не тужіть. (Матвія 6: 31)
Якби ми чесно працювали,
То статків було би для всіх.
Хай кожен з себе починає.
Шукати скалку – праця надарма. (Матвія 7: 3,4)
Для дурисвітів оправдання вже немає,
Надходить Суд, де підкупу нема. (Юди: 14-16)
Не буде пенсії, бо старості не буде,
Хіба Обۥявлення писалось не для нас?
Ціла планета – для людей оселя, (Обۥявлення 21: 3-8)
Де Бог нове все творить в добрий час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2011
( Тлумачити Слово Боже на невідомій
Мові ( латинь,старословянська) – злочин, прийом духовного
поневолення, елемент інквізиції.)
Чому ми схильні до обману
І потураєм брехунам?
Багато було дурисвітів,
Що правду закривали нам.
Високі титули – облуда, (1 Кринтян 1: 27,28)
Для Бога всі вони – ніщо.
Коли ж задумав зневажати Слово –
Невинним не залишиться ніхто.
Григорій, папа, названий «великий»,
Коли на світі був лиш шестисотий рік,
Впровадив єресь – невідому мову,
Щоб в службі Богу мавпували всі.
Не личило йому історії не знати: (Дії 2:4 – 11)
Як на апостолів від Бога дух зійшов.
Усі народи мовою своєю
Новину Добру чули без умов.
Павло, апостол, радив коринтянам:
Коли між вас хтось іншомовний є,
Нехай стоїть і той, що мову знає…
А якщо ні, -- то все марне. (1 Коринтян 14: 27,28)
Не гоже мовою незнаною дразнити.
Хай буде все пристойно, до ладу.(1 Коринтян 14:33)
Бог миру Сина не прислав для того,
Щоб можновладні сіяли біду.
Ця пошесть тягнеться до нині.
Нема поваги до малих.
Чому не слухаєте Сина : (Луки 22: 26)
«Хто вищий, хай слугою буде їм»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2011
Коли вас дійсно чай бодрить,
То не потрібно надриватись.
Вас видно здалеку і так,
Не варто матірнею величатись.
Звідкіль у шахтах взявся чай,
Чи, може, ріс на териконах….
Нащо гонити порожняк,
Коли усі чаї в законі.
Така реклама нижче всіх вимог –
Під плінтусом вона проходить.
Як добре, що чужий «експерт»
Не розуміє тої мови.
Та вам, однак, на все плювать,
Чи ваші жарти зрозуміють….
Он, папуасів, в рубриці «атас»
По цілім світі бачити воліють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2011
«Демократія далеко не досконала, але людство ще досі не …. придумало нічого кращого» …Не міг він не знати Десять
Заповідей і блюзнірства священства всіх мастей.
Лукавив можновладний пан,
Коли оправдував удавану свободу.
Він мріяв примирити простаків,
Знедолених, обдурених ще зроду.
- Миріться з тим, що маєте наразі,
Настане час, зросте людський прогрес….
Машини будуть працювати,
А людство в гуманізмі досягне небес.--
Якби він знав, що на його маєтку
Господарями стануть холуї,
Його манери і гримаси
В музеях будуть на порі.
Не міг він про історію не знати,
Достатньо було чесних писарів.
Про всю неправду встигли описати -
Про те, як дурисвіти множили богів.
За всіх часів Творець дав людям знати,
Що їх природа досконала і пряма.
І створені вони не випадково –
Чудові якості і вічне майбуття.
Найбільшим проявом довіри і любові
Був вільний вибір і свобода дій.
Та світ такий складний і неповторний,
Що без порядку не прожити в нім.
Тому в засадах, незбагненних людям,
Допоки не настане повнота,
Потрібно чесно довіряти Тому,
Хто дав оселю і захопливе життя.
І вже тоді з’явився ворог,
Могутній, досконалий Божий син,
Що мав би людям помагати,
Дійти до Вічності вершин.
А він сьогодні вангами морочить,
На екстрасенсів напускає дурману,
Прибульцями лякати хоче…
Не світові кінець – лише йому.
Свій вибір він схилив до того,
Щоби супроти Бога йти,
Та, знаючи свою мізерність,
Зумів обманом першу пару відвести.
--Навіщо слухатися Бога,
Коли живете ви і так.
Земля багата і чудова,
Грабуйте все, воно ж для вас…
Історія описана докладно,
Як в світі появився гріх.
Як досконалість смертю закінчилась,
А ворога до нині Бог зберіг.
Тепер ми звіт повинні дати,
Куди ми дійсно хочемо іти:
Чи теократію вітати,
Чи сатанинські норми берегти.
Великий Вавилон, могутній…
Панує владою насильства і страху.
Весь світ у темряві блукає,
Але кінець призначено йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2011
Мм народились у пітьмі,
Батьки світогляд формували.
Свої мізерні, отрадичені знання
В дітей, немов нудьгу, переливали.
Чи сміємо їм докорить,
Коли гнобителі в розгулі.
Безбожні вчені, не від нас
У мавпячу науку навернули.
Комуни привид по Європі мандрував.
Ніхто його не пробував спинити.
Прогресом тішились, вбивати вчились…
І ненавидіти довірливих братів.
Мовчали всі священні папи,
Ніхто науки Вчителя не вчив.
Чомусь так легко відійшли від того,
Щоб брат на брата меч свій не гострив.
Не ми в хрестові йшли походи…
Зі знаком сонця, свастики – хреста.
Ми від поганства ледве відцуравшись….
Отримали спотворені знання.
Лукаві люди прикривались Богом.
Хтось їх навчив робити благочестя вид.
Та їх серця жорстокі і потворні,
Всі відреклися праведних доріг.
Широкий світ, барвистий, многолюдний.
Довірливий, придатний на раба…
Та хто посмів зухвало панувати,
Про рівність добираючи слова!
Минають і імперії й держави –
По багатьох згубився навіть слід.
Та не вмирає каста дурисвітів,
Що Богом прикриваються повік.
Вона тривка, гнучка, багатогранна.
Дарма, що помсту Бог заборонив…
Інакодумців і допитливих занадто
Палила, вішала не гірше від катів.
Щоб пожиточні були громадяни,
Придатні щоб для будь – яких панів:
Працюють неусипно капелани –
Патріотичний і святий загін.
Яка ідилія зразкового порядку,
Святої помсти, самозабуття:
Коли католики німецького ґатунку
Мотлошили британського братка!
Наскільки легше стало жити,
Яка побожність серед мас !
Соцтабір втратив комісарів….
Нарешті, капелани миротворять в нас !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2011
Нарешті вполювали ватажка,
Помстились за невинно убієнних.
Та радість обертається на сум.
Коли задуматись куди це все поверне.
Гарячі голови клянуться всім святим,
Що помста ворога настигне.(Повт.зак. 5:17; 1 Івана 3:15)
Життя своє залишать залюбки,
Аби лиш ворога зі світу зжити.
Звідкіль така пекельна злість, (1 Івана 3:10-12; 1Коринт. 1:10)
Як можна з тягарем цим жити?
Дітей ростити, в храм до Бога йти,
І про любов безстидно говорити.
Яке ж полегшення всім тим, (1Коринт. 3:19; 15:32)
Хто примирився з витівкою Злого:
Свою спорідненість із мавпою признав
І право сильного – звірячої природи.
Людина всіх тварин не в силі підкорить,
Хоч має розум і свободу…
Хто ж панувати нас над братом научив,
І рабство узаконити у всьому! (Еклезіястова 8:9)
Ми про ціну вже торгу не ведем,(1 Івана 5:4,5)
Потрібна нам одна лиш перемога.
Свобода для людини понад все,
Хоча не знає де туди дорога.(Римлян 8: 20,21)
Минув той час і пафосна пора,(Галат 5:19-21)
Коли слова красиві цінували.
Сьогодні у дітей імунітет, (Якова 2:14)
Тому дорослих зневажати стали.
Хто має благочестя вид, (Єремії 9:7)
Повинен ділом доказати.
І кожен, хто задумав зло,(Якова 1:22)
Не буде вічно царювати.
Скажіть, хто смертників довів
У ейфорії фанатизму, (Івана 3:20)
Їх патріотами назвав, (1 Івана 2:9-11)
Вклав люту ненависть до ближніх?
Коли знецінене життя, (1 Івана 4:20,21)
Ніхто в біді не йде на допомогу,
Коли ти не потрібний всім…(Матвія 15:9,14)
І капелан покропить на дорогу…(Матвія 26: 52)
Ми ще до нині не второпали самі
Різниці поміж патріотом й терористом…
Коли фашист загарбати прийшов,
Він партизанів не признав за військо.
В’єтнам стояв на смерть свідомо,
Загарбник мусів відійти.
Ірак до нині не навчився
Як жити в світі без біди.
Америка – зразок цинізму –
За ширмою розкішних фраз
Мільйони в резерватах поховала,
Щоб в світі панувати повсякчас.
Пустила долар, ніби рекетира,
По цілім світі відриває куш,
Виводить недоуків в мільярдери,
Мамоною полонить несвідомих душ.
Бін – Ладан, як і всі, пішак, (Ефесян 2:2; 2 Коринт. 4:4)
А ляльковод далеко, в камуфляжі.
Сліпих поводирів наслав (Івана 8:44; Івана14: 30)
На люд, що не пізнав заразу! (1 Івана 5:19; Об’явлення 16:4)
P.S. Чи мертвий Ладан не страшний,
Що може він вчинити після смерті..?
То вся проблема в головах живих,(Івана 13:35; Римлян 13:10)
Чи у любові схочуть подолати впертість.
Можливо, зарахують до святих…
Чи з автоматом чи без нього.
Патріотизм – релігія сліпих,(1 Івана 3:1,10,11)
Що знають світ від печі до порога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2011
Що роблять люди у пітьмі?
Блукають, навмання шукають,
Не можуть сміло йти вперед –
Страх незнання не дозволяє.
Проте сміливці серед них,
Попросту кажучи, герої
Невпинно «творячи прогрес»
Ведуть ватаги за собою.
І от, дороги їх зійшлись—
Для кожного стіна спереду…
В пітьмі не можна розійтись,
А справу вирішити треба !
В той час один апологет
Дає пояснення для своїх:
Спереду ворог, терорист,
Він демократію загробить,
Та в супостата є свій план,
Він вміє чітко описати:
Там – демократії розгул…
Нас може в небуття загнати !
Чи вдасться їм прозріти на кінець,
Розвіяти прадавній морок.
І « Вірую» молитву, не на слові
Навчити правди спрагнених сердець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2011
(«Я мудрість п’ю із черепа епохи,
Напій цей має український смак»)
Коли ваш розум не в порядку,
Коли вас сумніви гризуть…
Є лікарі, що вам бебекнуть «правду»
І в трупнім черепі відраду віднайдуть…
Був Косідовський, Губельман….,
Що з Біблії знущались безуспішно.
Тепер новий оракул марноти
З атеїстичним нахилом невтішним.
І кожен тиждень, у недільний час
На всю страждальну Україну
Арійський сонцесяйний ідеал
Всім будоражить розум непокірний.
«Я мудрість п′ю із черепа епохи…»
Вона ж минула, раз і назавжди,
Часи поган і мракобісся
Вже волею Творця у небуття пішли.
Ще Даниїл, пророк Єгови,
Для всіх уважних написав.
І ті, хто з черепа отрути не напились,
Підняли голови, бо час кінця настав!
А Даниїл вказав на відлік часу,
Коли євреї у полон пішли. (Даниїла 4:7-13,20)
І Вавилон запанував над світом –
Часи поган свій відлік почали… ( Луки 21:24)
Вже сім часів буремних проминуло
У війнах, у ненависті, у злі, (О’бявлення 12:6,14)
Багато хто не в силі зрозуміти
Хто винен у людській біді.
До нині одержимі дурисвіти
Байки на всі лади плетуть:
Змагання екстрасенсів демонструють,
Про НЛО і іншу маячню несуть.
Без Нстрадамуса не можуть ані кроку,
Бульварна преса – гороскопи на щодень
І знамениті маги і пророки,
Мов павуки, що лізуть до кишень.
Феміда проти них безсила –
Законів, бачите, нема….
Верховна Рада поки не прозріла,
Щоб бачити де починається пітьма.
Не Янукович в цьому винен,
Ні чесний Путін, ані Буш…
Князь Світу піде у відставку,
І разом з ним – елітний кіш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
У кожній церкві дивні образи –(Вихід 20:4,5; Ісаї40:18)
Петро з трьома великими ключами…
Де двері, що то за замки?
Хто їх закрив і як їх відчиняли?
Коли «душа» у небеса летить, (Єзекіїля 18:20)
То їй замки і двері ні до чого….(Луки 20:37; Івана 11:25)
І як Петро обслужить цілий світ,
Щоб кожного спровадити в дорогу?
Якби ми Біблії не мали, (2Тимофія 3:16,17)
То довго слухали б байки.
Та справа просто виглядає (1 Івана 1:5)
І всім доступна, залюбки.
Всі три ключі – то символічна мова,
Про Божий намір визволити люд.
Син Божий посланий найперше до євреїв,
До тих, з кого почався царський рід.
Та добровільно, підло відреклися.
Знівечені, забиті до кінця. (Дії 13: 46,47)
Сьогодні як царя вітали…
За тиждень вимагали розп’яття!
Шеол Його не міг тримати, (Євреїв 7:15-17,23-25)
Отець вернув Йому життя, (Римлян 6:9)
Поставив в небі біля Себе, (Матвія 28:18)
Царем поставив в вічне майбуття.
Тепер же силою своєю,
На знак завершення всіх справ
Святого духа, нездоланну силу
Бог до покірних учнів надіслав.
Сто двадцять душ учасниками стали,
Вогонь на них на кожного зійшов (Дії 2:-14)
Дар мови всі нараз дістали – ( 1 Петра 3:20)
Кожен язик пояснення знайшов.
В той саме час, коли всі дивувались
І силу Божу зріли наяву, (Дії 2: 14- 39)
Петро, натхненний Божим духом
До каяття запрошував юрбу.
Та він ніяк не був суддею, (2 Тимофія 4:1; Ефес.2:20)
Щоб вирішити хто у Царство йде. (Матвія 21:42-45)
Ісус судити має і живих і мертвих— (1 Петра 2:4-8)
Він «Каменем наріжним» назавжди.
То перший ключ – юдеї й прозеліти
Пізнали намір Божий до кінця.(Дії 2:5-13,38-47; 8:14-17)
І охрестились, стали християни
В надії на велике майбуття. (Матвія 16:24; 1 Петра 3:21)
Відтоді народився перший збір,
Котрим Христос керує з неба.
Всі рівні і свобідні, як брати,
Їм знаті, пап, царів не треба!
Петро отримав від Ісуса другий ключ,
Щоб двері знань відкрити в Самарії. (Дії 8:14-17)
Поклавши руки на охрещених братів,
Святому духу дали проявитись….
Побожні люди із поган
Ставали християнами завзято.
Корнилій, сотник, і його весь дім
Отримали від Бога знак посвяти.
Петро від Бога мав наказ:
Піти в Кесарію до того,
Хто для євреїв поганином був…
А Божий дух зійшов на нього!
То третій ключ отриманий Петром—
Для всіх язичників надія і відрада.(Дії 10: 44-48)
Ніхто від Бога не відніме їх, (Матвія 16:19)
Хто серцем чистий, не піде на зраду.
Тепер учень, як в Вавилоні, (1 Івана 4:1-3; Матвія 24:24)
Кишить Земля пророками пітьми…(Івана 8:28; 2 Солунян 2:9,10)
Шукають жертви з поміж всіх народів, (2 Коринтян 4:3,4)
Хто світло Біблії не здатний віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
В солов’їнім гаю від прадавна – давно
Жили пташки, що вміли співати.
Все в них добре велось, і їда і гніздо,
Але згодом все стало мінятись.
Стали діти рости, вдвоє більші батьків,
Дуже мудрі і їли багато….
Видно час на героїв прийшов,
Просто діти тепер акселерати.
Для батьків тих турбот - від зорі до зорі,
Треба дітям тепла, провіанту.
Решта якось мине, може сови навчать,
Мусить школа навчити порядку…
Дні минають і пір’я росте,
Час прийшов щоби іспит давати…
Аж тепер зрозуміли батьки,
Діти їхні лиш вміють кувати.
Вже гніздо замале, вже не треба й батьків,
Та і мова якась кострубата…
..Так не знали наївні батьки,
Що дітей хтось зумів підміняти.
Діти наше майбутнє, святе.
Хто їх сміє в сім’ї ображати!
Коли треба, то й паспорт дамо,
Що не мусять вони щебетати.
А й, справді, всіх їх Бог створив,
І рівновага мусить бути.
Та для людей понад усе --
Щоб чисту мову не забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2011
У Єрусалимі, в храмі "Гробу господнього" не за Біблійною хронологією з`являється в печері "благодатний вогонь", котрий літаками доставляють до всіх православних церков. Католицький світ не отримує такого привілею, хоч вважає папу "намісником Бога на землі". На Україні зареєстровано 55 різних конфесій, які вимушені жити без нього.
Вогонь – могутнє Боже диво,
Рушійна сила в намірі буття.
Людина розумом керуючись у всьому
Його на службу вічну прийняла.
Коли стихія вирветься на волю…
Руйнує все, що стріне на путі..
Лише тоді ми можем розуміти
Свою мізерність на святій землі.
До Космосу, до Всесвіту – ми діти,
В наївних пустощах шукаєм в небо шлях.
Один наївний став апологетом,
Бо передбачив голови великі в нас…
То був посвячений у «Променисте людство»,
Від них отримав втаємничені знання.
Істот зелених бачив на орбіті,
Польотами у космос марив навмання.
Щоби безглузді зрозуміли силу,
А друзі Божі впевнені були,
Не раз вогонь у чудодійний спосіб
Спровадив Бог до впертої юрби.
Вогонь не шкодив бранцям Вавилону,
Коли страшна палахкотюча піч (Даниїла 3:15,27,28)
Віддала неушкоджених героїв,
Що не злякалась Божих ворогів.
Жерці Астарти і Ваалів (1Царів18:24,25)
В присутності Ізраїля всього
Свою облудну неміч показали,
Відкрили сатанинське зло. (Ефесян 2:2)
Царі продажні, священство лукаве
Супроти Божих вказівок пішли.
Пророк Ілля отримав від Єгови
Вогонь, що знищив ворогів.
Вогонь явився і Мойсею, (Вихід 3:2—5)
Тоді його послав Творець.
Народ ізраїльський з Єгипту
Пішов із рабства, накінець !
Коли Син Божий з небуття воскрес
І до Отця пішов у небо, (Матвія 28:18)
Дух Божий на апостолів зійшов
Вогнем на кожного окремо. (Дії ап.2:3)
І демон вмів вогонь зіслати,
Коли на Йова напад був.(Йова1:16)
Свою невинність той не втратив,
Прихильність Божу привернув.
Ми в суєті не бачим сьогодення,
Навколо нас події не прості…
Ми прагнем чуда: знову, знову,
А розумом наївні і сліпі.
Шукаємо свободи від порядку –
Раби фальшивих релігійних вчень.
Комусь від цього спокій і достаток,
А ми – борці за безпросвітний день.
На наші розуми дрімучі
Достатньо вигадок, легенд.
Прадавні звичаї поганські
Нас відділили від небес.
Земне, наївне, недалеке…
Мов гніт, що тліє, догора…
Як очерет надломлений під гнітом,
Останній прояв розуму зника!
В нас дурисвітів не бракує.
І кожен переконує в своє.(1Коринтян1:19—25)
Ніяк до купи їх не можемо зібрати,
Щоб зрозуміти, звідки цей вертеп.
Чи ми на розумі звихнулись,
Чи хто на нас зіслав напасть:
Коли одним вогонь з’явився,
То іншим до святого зась !! (Об’явлення 13:13)
Католикам вогонь не сходить…
Що, благодаті в них нема? (1Тимофія 3:2; 4:1—3;)
Чому ж до папи на поклони (Матвія 7:21—23)
Спішить засліплена юрба?
Що за всеядність безрозсудна,
Який іще екуменізм….?
Людей, що Бога відреклися,
В одне ярмо – примарний комунізм?
Тепер прозрійте, розміркуйте:
Для всіх один Єдиний Бог.
І Сина Він послав для того,
Щоб з кожного народу праведний прийшов.
Бо Пастир лиш один, одна отара.
Хто розділяти хоче нас?...(Івана 10:16; Колосян 2:8)
Легендами, байками від традицій….(Псалом 65:2,3; 1Кор.10:14)
Світає вже, надходить Правди час! (Івана 1:6,7)
Царює Син, один між ворогами – (Об’явлення 1:7; 12:9; 21:1)
По цілім світі – Біблія в руках. (Матвія 24:14)
Лукавий не здолає многотою мови,
Ніхто до Правди не закриє шлях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2011
Уклін вам, мов чужих знавці,
Чужих повадок тлумачі.
Важкий ваш труд, почесний він,
Лиш тільки сумнів є один.
На світі мов безмежна тьма,
Та життєдайна лиш одна.
Вона обۥєднує усіх,
Долає легко страх і гріх.
Її не знають королі,
Сміються з неї глитаї.
І дурисвіти всіх мастей
Не здатні йти на подвиг цей.
Ні упереджень, ані рас.
І вибраних нема, ні каст.
Братерська рівність не в байках...
Котрий народ таке досяг?
Ця мова легка і проста
Коли не скривлені уста,
Коли до Правди линеш ти,
То чиста мова назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
Просвіта в християнській державі
–нонсенс, нісенітниця
Просвіта й освіта подібні слова
Та суть їх інакша, як смерть і життя.
Освіта дає об’єктивні знання,
З наукою рідна, брехні в ній нема.
Просвіта панує де темінь і гріх,
Де люди забиті, що збились з доріг.
Освіта стремиться до правди завжди –
Просвіта не має такої мети.
Освіта готова пізнати весь світ,
Просвіта готує фанатів на гніт.
Освіту лиш точні науки ведуть –
Просвіті філософи вибили путь. (Просвіту філософи вивели в путь)
Освіті не просто пізнати Буття,
Просвіта людей приведе в забуття.
Освіта насильно у маси не йде,
А та – пропагандою давить усе.
Та мудрість народу не раз доведе –
Насилу любити – ніяк і ніде !
Минуться традиції, вигадки всі,
А Правда залишиться нам назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
Ніяк збагнути я не міг
Як ворогів своїх любити,
Як в мирі жити з усіма,
Не заздрити, не красти і не мстити.
Якби Син Божий не прийшов,
І не навчив як в світі жити:
З любові дав Своє життя,
Щоб грішних з Богом примирити.
На вічність Бог надію дав,
Створив людину досконалу.
Та Ворог в заздрості тупій
Все зруйнував лукавством і обманом.
Впродовж віків суцільна тьма,
Закони Божі у зневазі.
Пихаті, горді глитаї
Весь світ зуміли обібрати.
Син Божий всім нам пояснив,
Як ми щасливі можем бути:
Допоки Царство не прийде,
Любов’ю мусим світ здобути.
Всіх, хто при владі до часу
Ми мусим щиро поважати.
Їх труд важкий, їх пан – брехун,
Зумів в полон наївних взяти.
З часів Едему обдурив,
Щоб кожен знав свою дорогу.
Коли до людства смерть прийшла,
У всьому звинуватив Бога.
Наївних заспокоїв враз.
Навчив їх про безсмертну душу.
І хоч Адам душею був,
Зіпсутий розум Бога вже не слухав.
Байок, релігій натворив,
Все закріпив в обрядах, ритуалах.
Традиції і марноту поклав
У буйні голови, що Бога вже не знали.
Поклони Сонцю дотепер,
Чи дикуни, чи християни:
Хрести магічні, крашанки
Обожнюють вкорінені погани.
Тепер обізнані в Законі всі,
Бо Біблію багато хто читає:
І до Христа лиш той прийде,
Кого Отець для Сина вибирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2011
Ми в особливий час живемо.
Наперекір стихіям і вітрам
Піднявся людський геній до вершини,
Коли осмислити своє буття потрібно нам.
Які великі потрясіння,
Криваві війни, голод, геноцид,
Імперії, що потрясали світом –
Все людству довелося пережить.
Не все гаразд іще донині.
Нелегко зупинити зло.
Та ми його почали помічати
Ціною жертв, що марно полягло.
Лукаві люди правду не цінили.
Історію писали королі.
Хтось зіпсував їх розум недалекий,
Бо вже братерство стало не в ціні.
Часи поган засвідчили чудово, (1 Самуїла 12:12, 19)
Бо навіть Богом вибраний народ
Не зміг відкинути спокуси
І в безлад свій додав чужий обряд.
Царя хотіли над собою:
Сатрапа, ляльковода, пастуха!
Здрібніла вся людська родина,
Скотилась до самого дна.
На лихо всім була затія –(Дії 7: 41,; 1Івана 5: 21)
Робити ідола з людей.
Вже не поможе байка про кумира
Та решта псевдо праведних ідей.
Скільки віків нові експерименти,
Завіса темряви, невігластва і зла.
Під виглядом науки, дурисвіти
Плели інтриги отупіння простака.
Попереду, як личить ерудитам,
Як вибраний привілейований загін –
Насмішники, нероби, пустодзвони:
Філософи і священство усіх мастей при нім.
Універсальний засіб для покори,
Священна піраміда для зівак –
При демократії народ керує…
Все решта – справа царських посіпак.
Для них свобода, перший аргумент:
Свобода вибору безумства і сваволі,
Статевий нігілізм, наркотиків дурман,
І зграї однодумців в шоу на футболі.
«Видовищ і вина!» давно відомо,
Ще Рим нам приклад показав.
Та волею Творця не встояв…
Через пророків Бог нам написав.
Тепер нові ознаки виступають.
Бог не жартує, витівкам кінець.
Щоб не казав ніхто, ніби не бачив –
В нас на очах пророцтва, мов вінець!
Всі вони будуть одночасно,
Діагноз певний, навіть для простих.
Філософам тепер пора мовчати,
І навіть Дарвін не поможе їм.
По всій планеті, не питаючи «знавців»
Потужні землетруси мусять бути –
Ісус апостолам сказав – (Марка 13: 8, Луки 21:11)
Людина це не зможе відвернути.
Хоч ми трактати пишем про достаток
І ожиріння мучить необачних бідолах,
У світі кожен сьомий голодує (Марка 13: 8)
І смерть від голоду повсюдний факт.
Зараза нищить з середини,
Загрожує довкола всім. (Луки 21:11)
Найменший вірус непоборний,
Наука не встига за ним.
Нема природної любові.
Брутальна хтивість нижче всякої межі.
Спотворені людські стосунки, (2 Тимофія 3:1-3)
Корупція тотально нищить всіх!
Хоч хвалимося розумом великим,
Та ми скоріше хижаки. (Об′явлення 11:18)
Якби людину не спинити,
Зламала б Землю залюбки!
І як не дивно, Добра Вість (Матвія 24: 14)
Про визволення від біди і горя
Є певним знаком по усій Землі…
Щасливі, хто про це говорить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2011
Возвеличення Шевченка дійшло до межі
коли його «Кобзар» стали називати
«Євангелієм для українців»
Знов нас наївних хочуть ошукати
І наші біди та нужду
Собі на службу мріють взяти
Бо ми до нині темні, без ладу.
Який величний, трепетний борець
Не скорений суцільним блудом.
Повстав як і його народ
Проти тиранів, вбивць і носіїв облуди!
Та скрили правду від простих,
Тлумачать так як їм потрібно.
Закрили Батька від людей
І вперто нищать кожне світло
.
Спочатку Бога відреклись,
Шанують замість Батька Сина.
А далі Слово Боже – Вість
Людським «пророком» підмінили.
Тепер святоші і чинці
Святити підуть постаменти
Де син України стоїть
Закутий в бронзу, як безсмертний.
Колись він Біблію читав,
І трактував як вмів і слухав.
Тяжке «чому» весь вік питав,
Та думки Бога не дослухавсь.
Син Божий не на те прийшов,
Щоб ненависть посіяти й розруху.
Він кров Свою за всіх пролляв,
Щоб вічно жив, хто Правди слухав.
Тому для всіх, на всі часи
Євангеліє – слово миру......
Кобзар зацькований волав
До помсти за свою Вкраїну.
Та навіть в непробудній тьмі
Поет не стримуючи гніву
Картав гнобителів – ксьонзів,
Паскудив «церкву – домовину».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2011
Людина в космосі! Який тріумф!...
Ми навіть про ціну не запитали.
Так хочеться довідатись про все,
Довершити знання, яких не мали.
Будуєм кораблі, щоб жити в них,
Бо Землю вже намірені лишати.
Як діти, в затишку сім’ї,
В квартирі у наметі люблять спати.
Нам прагнеться надмірних почуттів,
Адреналіну, слави і свободи.
Та не задумались на мить
Хто ми самі і що тут робим.
Планета – наш космічний дім,
Надійний, щедрий і просторий.
Дано нам розум, щоби жити в нім..
І кожен квартирант безцінний, неповторний.
Чи маємо моральне право
Підноситися до небес?
Звання людини з прописних писати,
Коли тотальний геноцид не щез.
Пропали десь глашатаї братерства,
Байок про рівність вже нема,
Космічна техніка воякам непридатна,
Туризм космічний – нова маячня.
Збоченець тратить міліони,
Бо він їх, безсумнівно, вкрав,
А тисячі знедолених страждають,
Не маючи елементарних прав.
Полагодіть зіпсовані рельєфи,
Хімічні терикони приберіть.
Мільйони, що від голоду страждають,
За спільні статки вдосталь накорміть.
Тож пригадаймо ейфорію перемог,
Коли Гагарін інтерв’ю давав бабусі:
« Якби я Бога в небі зустрічав,
То на престол Йому би сісти мусив!»
Нікчемні, в мавпячім запалі,
Законом сили мріють покорити світ.
Творець над вами посміється,
Безумства не допустить гніт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2011
Перо велику силу має,
Коли навколо читачі… (Матвія 4:4)
Проте, чи вміємо читати, (Матвія 24:15)
Чи бачимо як уночі? (Римлян 13: 12)
Ми всім подобатися хочем, (Якова 4:4)
Втрачаєм навіть власне Я,
Чужим гримасам потураєм,
Шукаєм миру і добра.
Та правда в тому полягає,
Що ми судити замалі. (Луки 6: 37)
Творець закони встановляє,
Дає нам волю до межі. (Якова 4:12)
Ми любим тих, хто лестить вуха,
Готові дати хабара, ( 2 Тимофія 4: 3,4)
Тупого, ницого невдаху (1 Івана 4:1)
На глум підняти до царя.
Ми Слово Боже не читаєм, (1 Івана 4:1)
Достатньо вигадок «отців». (Єремії 6:10)
З людей, що мученими були
Ми творимо нових богів.
І молимось до них у небо, (Псалом 146:3,4)
До тих, хто є у небутті…. (Еклезіастова 9:5)
Вони воскреснуть свого часу, (Дії 24:15; Івана 5:28,29)
Так воскресатимуть усі. (Луки 20:37,38)
Нікому права не дано, (Псалом 65:3; 138: 6)
Лиш Бог молитви наші чує.
Син Божий показав зразок ( Матвія 6:9)
І «Отче наш» не змінено існує. (Івана 14:6,14)
Коли Ісус був на Землі (Матвія 23:8,9)
Навчав апостолів і учнів,
Його хотіли за царя,
Щоб годував і догмами не мучив.
Вже стільки часу перейшло,
Новина Добра ходить світом, (Матвія 24:14)
А ми – погані читачі, (Римлян 10:2,3;Єремії 7:28)
Кумирами захоплені, мов діти. (Повтор. Закону 4:24).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2011
Скільки народів по землі пройшло,
Якими мовами вони не говорили,
А слід залишили не всі….
І памۥяті по собі не лишили.
Тепер історики шукають їх сліди,
Копають мури і кургани,
Шукають записів старих
І висновками всіх нас потрясають.
Зі всіх історій, міфів і байок
Історики до фактів повертають.
І оживають Біблії слова, (2Тим.3:16)
Нам оцінити Правду помагають.
Ми дізнаємось про народ
Цілком нечисленний, прадавній.
Походив з поміж тих племен,(5 Мойсея 7:6-8)
Що кланялись стихіям марним.
Серед обманутих людей,
Потомків Ноя і родини
Семіт поміж халдеїв, муж Аврам
Був вірним, Бога не покинув.
За вірність і побожний страх
Він другом Божим стане величатись,
Як Авраам, як Ізраель,(Євреїв 11:8-10)
Що вибраний для Бога називатись.
Пізнавши Бога, відреклись
Від всіх божків убогих, рукотворних,
Творцеві Неба і Землі
Віддали розум свій і долі.
Бог їм пророків посилав,(Єзек.1:3)
Навчав їх як у світі жити.(Єрем.1:4-8)
Своїм Законом від біди беріг,(5 Мойсея 5:1-3)
Всіх ворогів вони зуміли покорити.
Народ цей трапив у біду,
Рабами стали Божі діти.
Єгипет світом володів,
Часи поган були ще у зеніті.
Чи Бог дорадників шукав? (Йова 38:2-4)
Чи дозволу просив у когось…
Аж десять кар – насмішки для божків,
Урок нікчемному фанату фараону.(Вихід 7:2-5)
Щоби підняти весь народ,
Щасливо вийти всім з полону
Бог дав наказ для тисяч тисячів :
Сигналом буде Місяць для походу.
Як тільки рівнодення промине,(Вихід 12: 1-51)
Пильнуйте повний місяць над собою.
Готові будьте, заколіть ягня,
Спожийте Пасху і мерщій в дорогу !
Відтоді день цей став святим,
Чотирнадцятий день Нісана.
Лиш Місяць в небі править ним,
Для лжепророків – справа нездоланна.
І сотні літ наказ цей був святим.
Ніхто не міг його змінити. (Галат 3:19-24)
Лише Месія дав Своє життя,
Щоб кожного від смерті відкупити.
Коли Син Божий землю покидав,
Давав наказ апостолам і учням:
--Я покидаю вас, проте(1Кор.12:12-13)
Ми у науці і любові нерозлучні.
..Мені подарував вас Бог,(Псал.2:7,8)
Він наш Отець, Єдиний, Непорушний,
Лиш Він життя дає всім залюбки,(Колосян 1:15)
І помилки прощає простодушним.
-Я буду з вами до кінця,
Моє правління буде з неба..(Матвія 28:18-20)
Отець зішле вам дух святий,(Галат 5:22,23)
Котрий плоди дасть при потребі.
Бог з поміж вас знайде людей,
Що будуть вірні і відважні.
Закона будуть берегти,(Матвія 24:45-46)
Дорогу вам пряму покажуть.
Ви ж стережіться марноти,
Принад і помислів потворних.
Багато хто за цим піде…(1 Тимофія 6:10)
Та шлях широкий лиш для гордих.
Щоб не блудити в темноті
У пастках філософії пустої,(Колосян2:8)
Досліджуйте Святе Письмо,
Дарунок Бога – людською рукою.(2 Петра1:20,21)
І кожен рік, в той самий час,
Коли з Єгипту виходили…
Святкуйте Викуп назавжди (1 Коринф.11:16-29)
Коли за вас помер Месія.(Луки 22:1,17-20)
Хтось, може, скаже – Це не так.,
Та з Богом сперечатися не станем.
Святе Письмо для нас дороговказ,
Широким шляхом хай ідуть погани..
Нові традиції – то жарти Сатани,
Де вплетені поганські ритуали.
Бо Сонцю кланялись давно…
Десята кара єгиптян спіткала.
Є в світі й інші гордії, (Івана 1:14;3:16;
Що Сина Божого не знають. 8:58;17;5;
То інша каста, але з тих, 1 Івана 4:9)
Що Сина Батьком величають..
Багато пасток в Сатани. (2 Кор.4:3,4)
Хоч Біблію в руках тримають,
Не здатні горді вийти з темноти…
Покірні ж привілей цей мають. (Приповістей 2:21,22)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2011
Не зраджуй першої любові,
То щедрий і безцінний дар,
Бо і в коханні втратиш радість,
Життя заповнить марнота.
А може ще замало сили
Щоби збагнути суть життя.
Дочасні успіхи і гроші
Заводять розум в небуття.
Які спокусливі принади,
Який рожевий, мирний світ.
І лотерейні перспективи
Штовхають мрійника в політ.
Чи неопіреному птаху
Вдається досягти мети?
Коли відкинеш Божу мудрість,
Чи щастя зможеш досягти?
Не будь наївним, придивись:
Там бомж безпечний опинивсь,
Он, наркомани в смітниках,..
І пияки до них спішать.
То звідки вся оця орда
Хто вишколив її в життя?
Кого наслідують вони,
Коли людський втрачають вид?
Хто відповість тобі на це
І хто потішить, накінець,
Що зла не стане назавжди,
Бог визволить нас із біди!
А може ти – успішний бос,
І гроші є для тебе бог....?
То знай, що ти не перший,
Наївний, але смертний.
Чи ти настільки ерудит,
Що сам собі – дорога...
Не вередуй і не мавпуй –
Залежиш теж від Бога.
Он той, в сутані, як святий...
І каже – з Богом він на «ти».
Все може він владнати,
Купити і продати.
Хіба не знаєш, Божий Син
Нам « Отче наш» дав не за тим,
Щоб правди ми не знали
І з Богом спілкувались?
«Будь мудрий,сину»- каже Бог,
Ти здатний осягнути –
Тісна дорога до життя...
На ній лиш варто бути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011
Мелодія невпевнено звучала
Мов пташеня, що рушило в політ.
Приваблювали ніжні звуки
Правдивих, щирих почуттів
Щось прилучалось до гармонії і змісту,
То невловиме, рідне і своє.
Як чисте джерело збережене в природі
Струмить, хвилює, життєдайно бۥє.
Хотілось доторкнутися до нього
До чистого, простого без прикрас.
І боязко нарушити цей спокій,
Щоб звук тремтливий часом не погас.
І раптом все на диво зрозуміле,
Мелодія надривна і тужна –
Музика був сліпий від роду,
Він світ інакше відчував.
Чи я йому зумію пояснити
Про різнобарвний і чудовий світ,
Про задум і гармонію в природі,
Про вічність подаровану для всіх.
Він тішиться життям як вміє,
Не ставить зайвих нащо і чому,
Чи він захоче вірити в майбутнє,
Де не буде ні смерті ні жалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011
Як помиляємось ми дуже
У справедливості своїй.
У царстві підлості й обману
Нам хочеться помститись всім
Обурені, в священнім гніві…
Думки всі наші в боротьбі.
І всі недоліки ворожі
Як сіль у оці, всі в ганьбі.
Далеко інколи заходим,
На карту ставим все життя.
Та не розсудимо по праву –
Хто судить вірно, Хто Суддя.
Ми часто ворога не бачим –
Причину заколоту й зла.
Він найчастіше в гарній масці,
Як ангел світла і добра.
Ми ж серця людського не бачим,
Його мотивів і доріг….
Себе не завжди розумієм,
А мрієм винищити гріх.
Чи ми самі не помилялись,
Чи завжди було все гаразд…
Чи ми не зраджували друзів,
Що терпеливіші від нас.
Вгамуймо гнів свій нерозсудний,
Шукаймо миру і добра.
А Той, Хто має право суду –
Не лишить нерозкаяного зла.
Бо помста лиш Йому належить.
В нас досить клопотів своїх….
Чинім добро допоки можем,
Старанно обминаймо гріх.
А людські судді – то до часу,
І адвокати, хижі пси…
Не мають спокою ніколи,
Немов московськії попи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Шановний пане голова!
Частини люду, що самі себе назвали.
Я смію відповідь просить, (Ісаї 43:9,10)
Бо я також між Шевчуками.
Наскільки ми свідомі віддавна,
Бо Слово Боже непорушне,(Обявл. 22:18,19)
«Нема ні грека, ні скита»…
Христос є Цар, всі знають однодушно
Коли підступні зрадники-жиди
Його про владу запитали, (Івана 14:10,28)
Він вчинками і словом доказав,
Що сам Отець до нас Його направив.
Не правом демократії Він йшов,(Івана 5:19; 6:44; 17:6,7
Апостоли Його не вибирали. Галат 5:22
Бог їх для Нього з-поміж світу взяв
І Своїм духом до мети провадив. (2 Тим.1:7;1 Коринф.3:16)
Щоб за Ісусом нам іти,(Івана 14:6)
Бо лише Він є і Життя й Дорога,
Не можем ми ділитись у собі…(Марка 3:24; 7:13)
Обряди і традиції від Злого. (Колосян 2: 8)
Христос про час кінця сказав, (2 Тим.3:1-5)
Що буде поділ, недовіра і тривога…
Чому синодам так бракує знань,
Щоб об’єднатись і шукати Бога?
Чому Вишинський, кардинал
По Імені звертавсь до Бога, (Івана 17: 26; Рим.10:13)
А нинішні відступники – ксьондзи
Вже відреклися від Святого.
А ще, був Вишенський Іван,
Народжений у Вишні , біля Львова,
Жив між святих, десь на Афоні…
Монахів дуже докоряв…
Його життя нам описав
Знавець історії старої –
Шевчук, трудяга Анатолій…
Як і належить підмайстрам.
Тілесна вправа мало дасть,
Втекти від Правди неможливо.
Часи поган минули вже
Шукаймо Бога у сім′ї єдиній!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
До чого нас штовхають Музи,
Коли ми прагнем досконалості пера.
Відточуєм добірні фрази,
Мов ювелір, до блиску добира.
Все ідеально, витримано все,
І рима і співзвучність, як оправа…
Лиш сутність теми десь блука….
Вона до нас іще не завітала….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2011
Не перебірливі, всеядні....
Заради втіхи, хоч на мить
Вже назбирали так багато,
Що днів забракло для святих.
Хіба ті всі «святі» нероби?
То чим відзначились вони?
Вони колись шукали Бога,
І все ж до Нього не дійшли.
Не вдалось їм знайти Святого,
Бо хтось затьмарив розум всім.
До ідолів пішли вклонятись
І присвятились марноті.
Самі не проти честі, слави.
Нікчемні, ниці, мов раби.
Негідних сліпо величають,
Щоб потім проклинать могли.
Князі всі ваші – скоморохи
Насмішники, жорстокі, злі.
Ви їх на празниках придбали,
Неперебірливі, хмільні.
Вином розпусти всіх поїли
Ті, що навчали про «святих».
Самі настільки змізерніли,
Аж блуд тілесний розвели.
Якби вони боялись Бога,
То Сина шанували б теж.
Для них ялинка більше важить,
Ніж мир із Сином, що воскрес.
Воскресне суд для всіх негідних,
Нещирих, підлих хижаків.
Їм всього завжди є замало....
Ще трохи, проковтнули б світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2011
Ти хлопцем був і мав думки дитячі,
Бог розумом тебе не обділив.
Багато ти пізнав, багато бачив
І вийшов на арену, мов на бій.
Життя публічне як на сцені:
Невдалі маски, пафосні слова.
Жадана ейфорія слави
Манить і тягне в суєту буття.
Хто тут не був в пориві благочестя
Закохані у власних почуттях:
Герої із вчорашніх п’єдесталів
І не обтяжена пороком дітвора.
Та все-таки, чогось бракує…
Твій інтелект не зраджує тебе,
Коли з-під плінтуса, зухвало
Нікчема « Славіком» зове.
Прости йому, бо він незрячий,..
Але і в цьому є урок,
Бо розум твій вже не дитячий,
Чому не знаний ти Савлом?
Той муж для багатьох є приклад,
Як відректися суєти.
І людські суєвір’я подолати,
Стремитися до справжньої мети.
Не просто у сучаснім світі
Позбутися традицій марноти,
Однак, події вже самі нам свідчать --
Лиш Бог порядок зможе навести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2011
Чи то мій дар,чи то колючка в тілі..
Що діється в душі моїй?
Процес, якого не спинити,
Мов раб надмірних почуттів.
Здається, ніби рифми, рими
Самі приходять звідусіль,
А влесливі, лукаві музи
Виплескують їх на папір.
Минає час і сором десь зникає
Відвертість проситься на світ.
Наївний розум ставить запитання..
Та хто їх зрозуміє, відповість.
У хаосі думок, понять і суджень
Я хочу зберегти своє лице.
Пробач мою наївність, Боже,
Бо Ти дав право кожному на це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2011
Приходить час і застаріла мода
Цікавість нашу вже не може зупинить.
Вже Леніна томи, як рідкість,
Ще не відкривані пішли з полиць.
Нас мудрагелики і дурисвіти
Знов дурять таємничим і страшним.
Ефір напружено пульсує,
Окультний світ наш розум полонить.
На всі смаки невігласів забитих
За гріш, за ламаний п’ятак .
На перехрестках, переходах і вокзалах
Нам цей непотреб збути норовлять.
Їм Нострадамус все відкрив…
Нема для них ніде нового.
Так простаки, відкривши рот
Геть відвернулися від Бога.
Хоч кожен має Біблію свою,
Як талісман, як справу звичну…
Хто дослідити захотів?...
Відповідально і критично
Написано в самім кінці,
Для всіх лукавих осторога,
Що Документ незмінний цей,
Інакше справу маєш з Богом.
Хто нам до нині пояснив,
Яка чекає нас Дорога…
Нам вічність Бог у розум дав.
Щоб вічно жити, йдім до Нього!.
Івана 17:3 ; Римлян 6: 23; Об’явлення 22:18,19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011
Ми прагнем затишку і миру,
Над головою - мрієм дах.
І згідно скромності своєї
Самі встановлюєм метраж.
Які ми різні в апетитах!
Хоч всім про рівність дуднимо…
Людська зрадлива, горда вдача
З цим вже покінчила давно.
Ми вийшли з темноти віків,
З часів поганських міфів і божків,
Де дикі орди по закону зграї,
Трощили все, що було на путі.
Був час, коли лякали Богом,
Навчали «правди» дикунів.
Самі ж у єзуїтській злобі (1Івана 3:15)
Готові знищити братів.
Ніхто не має переваги.
Для Бога рівні ми усі, (Дії 17:26)
Хто ж нас навчив створити резервати
Та інших мати за рабів?
Напевне вся проблема в тому,
Що Правди ми не досягли.
Традиціями підмінили Слово (Матв.15: 3,9)
Свої закони завели.
Ми не кривили всі дороги,
Заслуга в цьому прабатьків.
Проте, ми маєм власний розум,
Хіба його хто засліпив…( 2Кор.4:4)
Хто нині ми, які засади,
Окрім кордонів, мов тини кошар,
Де глитаї на рідній мові
Визискують німий товар.
Байки нахабних посіпак
Про перспективи і про мрії
До отупіння довели людей.
До кожного чиновника вже алергія.
Та наше визволення близько,
Бо сцена світу не стоїть (1 Кор. 7:3)
Потворні царства і держави (1 Кор. 15:24)
Навіки зникнуть, мов дочасний сніг.
Написано: «творю все нове» (Матв.4:4)
Нова земля і небо, теж нове (Об.21:5; 7:9 )
То будуть люди, що відкинули лукавство
І уряд, що злодіїв всіх змете.
І лиш тоді, нарешті, зрозумієм,
Що вся планета – наш чудовий дім,
А кожен рівний і достойний,
І Бог з людьми перебуває в нім. (Об.21:3).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011
Захиріла Україна і вся її слава
Всюди наймити панують, продають державу
І якраз до цього часу мати би еліту
Щоби лад навести в домі, зупинить неситих.
Та вчорашні професори, вилупки комуни
Замість справами займатись лізуть на трибуни.
Чи ж політиків забракло, дорогих портфелів...
Видно тужать за парткомом та його брехнею.
Там таємні директиви, привілеї, шана-
Безпартійні тоді були як мошва незвана.
Як та партія потрібна, з’єднує активних,
Упосліджених неробів і до всьго здібних.
Професори від парткомів накінець дозріли,
Марноту свою в науці добре зрозуміли.
Зате вищі ешелони справу бачать далі...
«Академіки» -- міністри в науку подались.
Як весільні генерали на учених радах,
Зате пильні і активні в рухах, спілках, зрадах.
Що ви важите в науці, внуки Маркса й мавпи..
І тому девіз один ваш – лиш би виживати.
Не пропустите нікого, хто в науці більший
Клани, рекет і продажність для вас наймиліші.
Вже нема такої сили щоби вас спинити....
От би вічність десь купити—«для народу жити!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2011
«Просвіта»,»освіта» -- могутні слова,
Для темряви й бруду в них місця нема.
Та в світі, де морок, де підлість і зиск
В них змісту немає, лиш зовнішній блиск.
Щоб зищити розум, свідомість і глузд
Насмішник наплутав нове слово-блуд.
Відтоді у сумнівах гине усе,
І слово «світогляд» оправдує це.
От, в нього світогляд, що світ на слонах,
А бабця його- в амазонських лісах...
Закон демократії право дає –
Содом і Гомору приймай за своє.
...А цього світогляд у космос стремить,
Для нього Земля – то лиш вічності мить.
Він марить прибульцями, руки простер,
Та той, хоч мудріший, до нього не йде.
Он, третій щасливий – в нірвану пішов
До суті просвіти чомусь не дійшов.
Уважне суспільство згубило його –
Сам винен, світогляд недобрий знайшов
Хто знає, що Світло до світу прийшло?
Чому до просвіти Воно не дійшло?......
Яка мусить бути в ній темрява зла,
Що Правду прийняти ніяк не змогла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2011
Нас оточили вороги,
Забрали світло, правду, волю.
І щоб не встали ми з колін
Про демократію говорять.
Нелегкий до порядку шлях,
Потрібно починати з себе.
Та хто осягне велич всю
Як Бог не говорив до тебе.
І от, нікчемним і сліпим,
Погрузлим в мріях і бажаннях
Нам ніжно шепчуть: «Ви боги,
Творіть себе, ви зорі ранні».
Та правду неможливо скрить,
Бо зорі, що зірвались раптом
В падінні сяють тільки мить
І в небутті свій шлях кінчають.
Не вірте закликам брутальним:
«Ви патріоти, козаки, захисники
свобод банальних»....
Вас в рабство хочуть запрягти,
Вас козачками мріють бачить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2011
ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ
БІЛИЙ, РОЖЕВИЙ, ЧЕРВОНИЙ
Три кольори ведуть мене в житті
Попри чудові різнобарвні весни.
Усяке нам трапляється в житті,
Та випадок не може нас відвести.
Яка велика многота
Людей правдивих, добрих, чесних
Мене від бруду берегла,
Давала приклад чистоти і честі.
Потрібен час осмислити свій шлях,
Добро і зло навчитись відрізняти,
Щоб вибілити власні почуття,
Не заздрити комусь, не зазіхати.
Рожеві мрії – не творити зла
У світі де багато злості
Дали надію на часи,
Де все нове, де райський простір…
Не просто бачити в людині
Відбиток Божого єства.
Ще важче розумом ущербним
Судити інших за діла.
Лишень любов на подвиг здатна,
Вона сумирна і проста…
Нам відкриває сутність Бога,
Що дав за людство кров Христа.
≠ ≠ ≠
Три кольори як символ чистоти,
То святість, що належить Богу.
У білих шатах, Вічний і Живий,
Творець, що визначає всім Дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011
Чому дивуєшся наївно,
Що світ жорстокий і марний.
Назбируєш все більше фактів,
Неначе ще замало їх.
Напевне тішишся таємно,
Применшуючи власний гріх,
Про те,що ти ще не останній
І до такого не доріс.
Облиш фальшиве міркування,
Бо правда полягає в тім:
Хто вірний буде у найменшім
Той у великім є таким.
Дорога світу у змаганні,
В жорстокій і безглуздій боротьбі,
Де ідолом на мить бажають стати,..
Як зорі, що зірвалися з орбіт.
...І навіть для невдах знаходять втіху,
Скромнішу, звісно не таку.....
В смороді алкоголю і гашишу
Немов комети покидають світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011
От уяви, що віршик цей
Уже не піде в небуття.
Дасть Бог, і в тебе будуть діти,
Як вплинеш ти на їх життя.
Ти сповідалася прилюдно,
Не знавши справи, навмання.
Бог через Біблію нам радить:
Шануй батьків, що дали вам життя.
І коли мати постаріла,
І батько немічний в літах –
Вони тобі добра бажають
Та добре бачать що не так.
Надходить час, зростають діти
Гніздо здається їм тісним….
Завзято, впевнено махають крила,
Та до польоту ще далеко їм
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
Яке найбільше надбання
Сховаю я у світі злоби.
Всі царства світу не мої,
І для царів нема підмоги.
Для чого в світі живемо,
Очікуєм якої слави....
Коли йдемо у небуття –
Єдиний шлях, що всі зазнали.
Герої кануть в забуття,
Облишать наміри і мрії,
Відійдуть, мов гірський туман,
А праведні повік цвістимуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
З часів прадавніх, з глибини віків
Прародичі несли тягар Адама.
І темні сили навۥ язали їм
Культ поклоніння Сонцю і Ваалам.
Міфічні знаки, ритуалів рій.
Священні атрибути, обереги
В неволі залишали рід людський
Допки Правда не явилась з Неба.
Син Божий визволив людей
Від ідолів і забобонів.
Та твердошиї дотепер
Поганські звичаї проводять.
Так вміло діяв Сатана,
Що дав нове життя обрядам.
І вже Ісуса нарекли
Тим «Сонцем,що і не заходить».
«Святі отці», всеядні і сліпі
Знов яйцями тривожать Бога.
Несуть для Сина крашанки,
І писанки поганської природи.
ТО НЕ ДИВНО
То не дивно, що погани
Нині такі люті .....
Обікрали їх майстерно,
Не можуть забути.
В живі очі, всі це знають,
Мають документи:
Вкрали писанку святкову,
Не сміють відпертись.
Та підступно, ніби блудні,
Мов нічо не сталось,
З вавилону взяли звичай,
Від самого Хама...
Образили саме Сонце –
Божество – світило.
Це ж для нього попри весну
Писанки носили.
Сам Даждь-бог, або Ярило
В писанках вітає....
Кожна лінія чи «свастя»
Лиш йому співає....
Нащо було християнам
Демонські обряди
Мавпувати так безглуздо,
Щоби з них сміялись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247059
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.03.2011
Лукаве серце не сховаєш під рушник
Ні під розкішну вишиванку.
Данина моді – добрий знак,
Що всі ми мислимо однако.
Та патріотам невтямки,
Що ворог – перший в камуфляжі.
Таж атеїсти – стукачі
В церквах сидять на перших лавах.
Де комісари в фуфайках?
Еліта в бурках і шкірянках?
Пропали, зникли, розпливлись,
Чи знов крадуть у інших рамках.
Тепер всі демократи – трударі.
Що награбоване – не трогай….
Продажні депутати захистять,
Бо зграї цій -- одна дорога.
Вже їхнім дітям тісно тут,
Вивозять капітал за море.
..Чим темну публіку занять…
Без вишиванки – просто горе.
P. S.
У резерватах індіанський вождь
Сидить в плащі із пірۥячка колібрі.
І поки папуаси нищили пташок
Самі позбулись власної домівки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247057
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2011