| Сторінки (1/83): | « | 1 | » |
Подбородочек-малютка,
Щечки, щечки,
Носик, губки.
А за губками - язык
С соской он дружить привык.
Глазки, глазки,
Бровки, бровки,
Лобик, лобик-умница -
Мама не налюбуется.
(Приговаривать, показывая, где глазки, носик и т.д.
На последней строчке можно поцеловать свое чудо.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747185
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.08.2017
Мій сильний, мій прекрасний, мій крутий!
Притиснусь – обпікаю всеньке тіло.
Який гарячий! Як усю уміло
береш на себе верхи… Ти, ти, ти!
Так тільки ти умієш – тільки ти!
Як закипаєш у моєму лоні!
Розпечене лице, тремтять долоні,
пливуть у вирій люди і світи…
Мережива мої – ще більший шал!
Я – лялька. Піді мною самовар…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014
У долонях весна -
так останні сніжинки тануть.
Ти отримав листа
від якоїсь білявки Тані,
я – отой гонорар,
що обіцяний був у грудні.
Знаєш, мозок не пар -
відпиши. Якось далі буде...
А весна у думках
і у светрах – бо пройми глибші.
В тебе тепла рука.
А до мене приходять вірші,
з 90-х. Оті –
дивні образи, білі рими.
Ти би нині хотів,
щоби ми знову стали тими?
Ластовиння скупе.
Білі котики в модній вазі.
І квартира-купе.
І квитка не було ні разу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013
А над містом сивіють сутінки,
кіт умоститься на колінах.
Вона любить дивитись мультики,
чай гарячий і джем з малини.
Вона любить чудні історії,
хепі-енди, підбори, квіти.
Вона нині доволі зморена –
школа, галас і діти, діти.
Часом сердиться, часом хмариться,
хоч і любить дітей нестямно.
Вона школі неначе матриця,
а для учнів немов би мама.
Кличуть сни у казки із ролями,
а вона ще не спить донині.
В неї зошити із контрольними –
перевірена половина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012
Коли розтане срібна пелена
скрипучих зим і скресне крига біла,
ти серце простягнеш в долоні: «На!
Бери. І щоб повік його любила».
Коли стечуть лютневі холоди
стрімким потоком в Буг або Синюху,
ти скажеш: «Я іду до тебе в дім.
І не переч. Уже мовчи і слухай».
Коли зболять нездійснені оті,
яким судилось душу спопеляти,
ти станеш раптом всесвітом тоді
і мужем, і, звичайно, знову татом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2012
Коли на порозі четвертих боргів
знову втрачаєш роботу,
хто б і чого би там не говорив,
радив повстання і спротив,
радив до суду, до блогерів ЗМІ,
в бій, на якісь барикади
битись спілкам чи, може й, самій
сміло гамселити гадів…
Ти ж, ну зізнайся, найперше в житті
маєш реальну нагоду
просто на волю… Спинись і постій,
або поїдь на природу.
Сядь в позу «лотоса» і погуди
мантри чи «мурку» - те саме
Більше ж не треба прасок, бігудів,
посмішок шефу. Лісами
ген поброди, повизбируй гриби –
навіть якісь мухомори.
Просто спочинь. Щось для себе зроби.
Ще перевернуться гори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012
У слові заплуталась, ніби в сорочці, яку
відкинула похапцем я (або ти) на підлогу.
А думка намацує думку. А рука м’яку
і сильну долоню. Нікого. Нікого. Нікого
я так не любила ніколи, як тут на межі
у цих коридорах, неначе порталах у часі.
Ти тільки читай мені вірші, дурниці кажи,
бо мить не вертається вдруге у жодному разі...
А ще не пускай із обіймів у ніч і громи,
і сни неміцні, як руду комашню, не полохай.
В однім перехресті життя опинилися ми
і перечепились обоє – ті самі пороги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Книга поезій побачила світ у друкарні ООО "Арт-Студія Друку".
На неї буквально скидувались всім світом. Найближчим часом буде розміщена інформація, де і коли відбуватимуться презентації.
редактор: Віктор Мельник
дизайнер: Ірина Вощикова
меценати книги: Юрій Вахоцький (Шепетівка), Ірина Вощикова (Ірпінь-Умань), Людмила Первова (Тамбов, Росія), Оксана Яблонська (Київ), Наталя Брусенцева (Київ-Умань), Ніна Михайлова (Умань), Надія Дейнека (Львів),Тамара Шевченко (Італія), Іван Гентош (Львів), Ярослав Петришин (Львів), Юрій Мулько (Умань),Тетяна Задорожна (Умань), Олег Король (Київ-Умань), Сергій Зозуля (Умань), Олександр Сторожук (Жашків), Андрій Дригант (Київ), Лідія Дригант (Умань)
Дякую, МОЇ ЗОЛОТІ, за допомогу у виданні книги! Без кожного з меценатів і читачів нічого б не було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012
Коли хрестовиння старого дерев’яного вікна розіп’яло перше проміння сонця, а з ванної почали доноситись дивні звуки води, яка тільки но з’явилась у водопроводі, Світлана ще спала. Підібгавши під повні груди пласкувату подушку, розлігшись на весь диван, солодко посапувала під ковдрою, яка ледь-ледь прикривала голе тіло. Як то рідко, ой як то рідко вона може собі дозволити цю розкіш – спати голяка. То свекруха у кімнату забіжить, то чоловікова сестра прийде шукати щось у їхній шафі, дві полиці якої забиті її мотлохом (дарма Світлана його складає – все одно одяг перегарбає так, що мотлохом виглядає), то чоловік носа зморщить: «Одягнись, а то мама зайде» І так кожного разу. Ще той шлюбний обов’язок як слід не виконає, а вже буркне їй, щоб одяглась, а сам повернеться до стіни і спить.
Спочатку її це ображало, мучило, боліло, а нині – байдуже, як байдуже, де до ночі пропадає Ігор, з ким, чого часом вертається напідпитку та похапцем вкладається. Хіба краще було б, якби він ще розказував дружині, хто в хаті господар?
Вчора свекруха зі своїми двома дітьми поїхала на весілля якоїсь родички. Світлану теж кликали, проте вона, пославшись на роботу та якісь папери, з якими спокійно попрацює вдома, відмовилась. Така розкіш – поспати голяка, нічого не готувати, стоячи на кухні під пильним наглядом любої чоловікової матусі, просто полускати насіння, спостерігаючи за людьми з балкону. І змінити все це на весілля чоловікової рідні? Ні! Навіть після свекрушиних слів – ні!
- Ти дивись, бо він у мене чоловік видний – уведуть, - дорікнула Емма Едуардівна Світлані та рішучо пішла до виходу. Емма Едуардівна – жінка цілком позитивна. Педантична, правда, до крику, навіть до судом Світланчиних, та й Ігоревих також, але жити з нею можна. Тим більше, що варіантів у молодої родини інших поки що немає. Світлана – менеджер сумнівної логістичної компанії, Ігор же – юристконсул у Білому Домі. Білим Домом у їхньому селищі звуть райдержадміністрацію. Якщо врахувати, що ні вислуг, ні категорій, ні стажу Ігор ще не заробив, то живуть молодята на Світланчині зарплатню та відсотки від загрузок-вигрузок фур, яких в очі ні Світлана, ні її керівництво ніколи не бачило. Емма Едуардівна проте не раз дорікає невістці, що та ні приготувати смачно не вміє, ні квартиру у чистоті тримати не може, тільки триндить по телефону. Ігор замість заступитись за молоду дружину просто нічого не помічає. Хоча зрідка кличе Світлану прогулятись у парк та довго дивиться на дружину, коли та змиває макіяж.
Світлана не раз дивується собі та намагається достеменно пригадати, чому вийшла за цього безбарвного, безхарактерного чоловіка. Проте з усіх пояснень знаходить лише одне – любов. Вона майже тваринно відчуває, коли він хоче торкнутись, коли хоче володіти нею. Так само вона майже тваринно відчуває негаразди. Тоді Світлана згортається калачиком біля його ніг, заглядає в очі, пестить його довгі пальці. Світлана тоді намагається догодити йому, добратись варениками і пестощами до серця, до душі, ніби саме це повинно розфарбувати його безбарвність, пригорнути його відсторонене серце до її, гарячого та невилюбленого. Бо скільки не люби її тіло, а душа ніби й незаймана ще… Хіба ж чоловік, який любить справді, любить не ноги, не груди, не оксамитову молоду шкіру, а її душу, буде так цинічно докидати:
- Свєт, ти б схудла, а то он яке сало… з тобою скоро соромно буде на люди ходити…
Та нині Світлана щаслива. Щаслива, як ніколи за останні два роки. Саме стільки триває їхній шлюб з Ігорем. Вскакувати готувати сніданок не треба, ховатись під халат теж. Вона нині вільна. Вільна спати, вільна валятись у незастеленому ліжку, вільна просто мріяти, просто думати, дивлячись у стелю чи за вікно, де синички щось видзьобують у хрестовинні вікна.
Скупе ранкове проміння розщедрилось настільки, що Світлана прокинулась. Власне, вона прокинулась давно, просто відкривати очі, відривати груди від подушки та відгортати ковдру не хотілось. Сліпе ранкове світло кімнати здавалось продовженням сну…
Піднятись з дивану примусив різкий дзвінок у двері. Похапцем одягаючи халат та взуваючи незручні широкі капці, Світлана пішла до дверей. У вічко вона побачила дівчину.
- Хто?
- Ви Світлана? Я Марина, колега Ігоря.
- Ігоря немає – через двері відповіла Світлана та думала уже йти знов валятись на дивані.
- Я з вами хочу поговорити, - чітко і якось боляче відповіла дівчина за дверима.
Ще прокручуючи ключ у дверях, Світлана пошкодувала, що погодилась на розмову. Та було якось незручно не відчинити. На вигляд Марині було років двадцять п’ять. Білявка, з кучерявим волоссям. Її сірі очі здались Світлані знайомими, проте впізнати дівчину вона не могла.
- Я, пробачте, не одягнена, - тримаючи полу халату, вимовила Світлана.
- То ви мене пробачте, що я так рано. - Попростувала дівчина у кімнату без усякого на те запрошення, - Я знала, що Ігоря не буде. Так ліпше… Ви повинні знати, що ми з Ігорем любимо одне одного…
Першою думкою Світлани була, чи не жарт усе це. Чи не сам Ігор та його дивна мама вигадали подібне. Друга думка гидко залоскотала у животі. Ця Марина така тендітна, така витончена. А Світлана…
- Я розумію, що він Вам нічого не розповів. Він же м’який такий, безхарактерний, - продовжувала Марина, сівши на крісло, - Він не любить Вас. Просто звичка.
Світлані паморочилось в голові від яскравого сонячного світла у кімнаті, від сліпучо-білої білизни, яка ніжила її ще три хвилини тому, від слів, які спадали з вуст цієї гарної, тендітної жіночки важким камінням на її груди, на її серце.
- Якщо Ви його любите… А ви ж його любите?..., - напівпитально, напівцинічно чи то спитала чи зробила висновок білявка, - то залиште його назавжди. Бо він Вас не любить.
«Він вас не любить…» відгукнулась в Світлані остання фраза і зависла павутинням чогось важкого і неприроднього в її чисто виметеному до того житті. «Він вас не любить…» вас. Кого вас? Нас? Кого?
- Кого?... ледь чутно спитала чи то у Марини, чи в себе Світлана.
- Вас, Світлано. Він Вас не любить, - повторила білявка та різко вставши, пішла до виходу…
Білий день у вікні ніби розіп’яв Світланину душу на херстовинні рами. Сонячне проміння та сліпуча постіль ніби засвічували думки, не даючи побачити головного, не даючи роздивитись те єдине слово, фразу, спогад, за які б можна було зачепитись та триматись на місті. Усе, що кілька хвилин тому було реальним та звичним, раптом набуло розмитих контурів.
Вхідні двері грюкнули. Світлана заплющила очі і, здавалось, припинила дихати…
Коли сонячне проміння залишило кімнату і зависло лише на косяку вікна, Світлана востаннє обдивилась кімнату. Зіставлений диван, педантично складені простирадла та мотлох сестри чоловіка у шафі. Вимита підлога, витертий пил. Світлана витягла з рамки весільне фото та поклала до валізи між паперами з офісу та власними пожитками. Потім повагалась, повернула фото на місце та набрала номер чоловіка:
- Ігоре, золотко, як ви там?.. А молода гарна?.. І я по тобі скучила… Дуже… І я тебе люблю…
Потім Світлана розклала речі по місцях, запхала валізу на шафу та скинула одяг. Залишок дня вона провела на дивані, замотавши голе тіло у м’яку ковдру….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319445
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Вчора пішов із життя Микола Верещака, який останні роки перебував у будинку ветерана в Черкасах. Попри прикутість до ліжка та важку багаторічну хворобу, він багато писав, читав та друкувався в інтернеті.
Нехай земля буде йому небом!
P.S.:
Вчора в Ірпені, де Катруся Матвійко презентувала другу збірку поезій та було багато відомих поетів з усієї України, вранці сталась неприємність. На порозі будинку, де ми проживали, замерзла птаха. У Катрусі навернулись на очі сльози. Олексій Тичко її і мене намагався заспокоїти. А Любов Долик пригадала притчу, коли смерть приходила до хати і забрала корову замість жінки, яку мала б....
Подумалось, що то так смерть сповістила нас про його смерть....
А ще минулого року він образився на мене, що його ім'я стояло поруч з іменами уже померлих поетів. Я намагалась пояснити, що у тому списку всі поети Черкащини, які жили і творили протягом останніх 200-х років.... Та те, певне, була не образа на мене, а передчуття кінця....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313567
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 13.02.2012
Повна пазуха… віршів. Ти
не прогав поміж них свої.
Як уміє вона іти!
Як гойдає.. думки твої!
Не губи голови проте…
і щелепи. Пиши! Твори!
Восьму книгу пиши про те
і про інше – одну чи три…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310168
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.01.2012
- То Змія, то Дракона – подуріли!
Я розумію Кролика, Свині.
Та хоч би й Курки рік. О, Курки-Грилі!
Ви, куме, згодні? Що такі сумні?
Зітхає важко кум:
- Змія дістала.
Іще не тещин рік. Але ж вона
Дракону теж заллє за шкуру сала,
як в рік Коня, Кози і Кабана.
Сумують чолов’яги біля бару –
хіба ж до дому звідси попадеш?
- Ці Змії та Дракони – нам і даром!
- От рік би Пива!
- І Тарані теж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304357
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.01.2012
Ні початку, ані кінця.
Дріботіла по східцях пам’ять.
Я торкалась твого лиця,
ти ловив мої теплі пальці.
Сонце падало між дубів
закульбабленою весною.
Так в очах мені світ рябів,
так яснився тоді тобою…
Ні початку, ані кінця.
Наче плями, чужі картини.
Ти і юна білявка ця.
Я і біла рука по тину,
щоб не впасти серед зими
на кривих тротуарах січня.
Хто пороги востаннє мив?
Хто казав щось нове і звичне?..
Ні початку, ані кінця.
Замітало сніжинки-долі.
Ти востаннє щось обіцяв
і ділив на майбутнє ролі.
Захлинались вночі вітри.
Горизонти білили ранки.
Не на двох – ти ділив на три,
чи на себе і на коханку.
Ні початку, ані кінця.
Сліпне пам’ять, як жінка сива.
П’ю любов із твого лиця,
тобто схожого дуже – сина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011
Цього року Святий Миколай не долає заметів.
У кишені завчасу напхав кольорові буклети
із крамниць по рибальству. Бо дощ і болото, і мряка.
Як у шубі і валянках нині?.. А знає ж усякий,
що прийде Миколай, покладе під подушку гостинці.
Неслухняному, може, солодку цукерочку тицьне.
Мамі – дикі парфуми , а татові – спінінг і вудки.
Діду з бабою – капці у клітку, а дядькові – дудки
(той, казала бабуся, проп’є навіть різку останню).
Дімі – кофту під горло, колготки – Оленці і Тані.
Всім кумам без розбору – шкарпетки у смужку з махрою,
Ой, Святий Миколай не рахується тільки зі мною.
Я пишу третій рік про дублянку і шапку у колір,
але він шоколадку приносить працюю відколи…
Та чекаю на свято, і жду Миколая Святого,
хоч дощі зачастили і дико розмили дорогу,
хоч пролізти болотом до хати зуміє не кожен…
Татів одяг рибальський йому я позичити можу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300271
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.12.2011
Зворушлива така, як перший сніг.
Така ж легка, як він... Але направду,
болить їй серце, розпинає гріх –
вона чужого любить. Дати б ради
своїй сім'ї! Он двоє дітлахів
витоптують взуття і рвуть колготи.
І чоловік, і тисячі страхів,
і свекор, і директор, і робота –
у неї все… ну так, як у людей.
А жінці віднедавна серце плаче.
Іде вона. І перший сніг іде.
І ще життя іде. І тане, наче…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299740
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.12.2011
Снігом бавиться пізня осінь,
снами дражниться ніч в авто.
Я воліла б сказати «досить»,
а натомість іду під сто.
Я додому. Даруй, що пізно
повертаю з важких доріг.
Вибачай, що не до, а після
втеч у безвість. А ти беріг
і листи, і книжки, і дати,
і неглянець моїх світлин.
Що я можу тобі сказати?
Дочекайся… У нас є син.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296458
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.11.2011
Антологія болю. Хронічного. Вже не до сліз,
коли тіло звикає віками повзти і сахатись,
коли голод примушує бігти світ за очі з хати,
коли на роздоріжжі епох лише бруд з-під коліс.
Антологія мрій про державність. І всі вхолосту.
В нас геройства достатньо, та тільки немає героїв.
Скільки ж блазні віками ще гратимуть гетьманські ролі?
Після котрого пряника спину підставлять хлисту?
Антологія сміху – і все зі сльози до сльози.
Світ регоче над нами. Ми тішимось часом із нього.
Антологія істин. Ми мітимо стрімко у бога
і у князя з багнюки. Проте не збагнули ази.
Антологія сірості. Шоу – замінник, токсин.
О велике прання не своєї – чужої білизни.
Антологія мрій про майбутнє. Аби не запізно
почали прокидатись… бо може проклясти і син…
Антологія віри. Але розіпнемо й Христа,
якщо церква проситиме… Звісно, не наша, а та…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
Осінь прийшла і сіла поруч на лаві в парку,
перебирала листя жовте. А я листки.
Поруч гуляли діти, грали у шахи, карти,
поруч палили листя, звісно, і цигарки.
Я ж бо – ну справді дивна – в парку читала вірші.
Ти, я не знаю точно, мабуть, писала їх.
Осінь – тонка поетка, певне, з усіх найліпша.
Не полишай писати. Де ще той перший сніг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2011
Коли мені було п’ятнадцять,
ти мав і досвід, і вагу.
Я ж тільки бігала на танці
і засмагала на даху.
Ховала від батьків помаду,
щоденник зрідка, табель теж.
Я не уміла дати ради
думкам і згарищам пожеж.
Ти ще не був тоді на схилі,
хоч третій шлюб тріщав по швах.
Цікаво, як життєві хвилі
загнали нас під спільний дах?
Я нині з досвідом, принаймні,
нема ні згарищ, ні пожеж.
Твоя ж вага, пробач, між нами,
давно сягнула всяких меж…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2011
Моя мелодія вітрів
несе тобі у вікна листя.
Клавіатуру пальці тиснуть,
ти йдеш по римах, як по вістрях.
А серпень рано догорів…
Джазує вересень дощем,
фонять відкриті парасолі,
О скільки слів! Які прозорі!
Який високий тон! О солі-
сти осені... І ще
потому тиша, як в раю.
І ти у римах, як в нірвані,
До півночі або до рання
на незастеленім дивані
ушосте ямбом виграю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
***
Село селом. Похилені двори,
дерева з омелою як вервечка.
Учитель сивий якось говорив,
що тут колись було гучне містечко,
сто років тому. Нині бідний слід
широких вулиць, кам’яних будівель.
Сидить на березневім сонці дід.
А діти по столицях. Важко дітям.
Та у селі – чекати смерть хіба.
Земля чужа – він сам позбувся паю.
Розумні кажуть – горе – не біда
а тут щось інше, але що – не знає…
Схилився тин у зарості бузку,
прогнувся сволок в глинобитній хаті.
Дід місить стежку чорну і в’язку
до магазину, щоб хлібину взяти.
і цигарок. Оце і все життя.
Курей десяток і коза Анфіска.
Він міг би до дочок, але зятям
там по столицях і без нього тісно.
По правді, і не хоче в місто дід.
Тут вік минув, город копав, криницю.
І бабу поховав… Аби тоді,
то ще б прижився. А сьогодні сниться
стара частіше. Ніби й не на дощ.
Все дивиться на нього із-за тину.
Він сам до неї скоро, мабуть. То ж
хіба козу і хату так покине?
Село селом. Похилені двори,
як люди у літа. І дика тиша…
А думка визріває, як нарив,
що не біда, не горе тут, а більше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2011
Пилом і полином перехрестя ляже.
Ти зібрався, кажуть, у важкий похід.
Там ліворуч, схоже, келихи і пляжі,
та пройти прийдеться три ріки убрід.
А праворуч, певне, гопники і злидні.
Але що із того – лишишся живим.
По обидва боки Трускавці і Відні.
Тільки прямо, кажуть, ти ідеш «на ви».
Обернись востаннє. Що тобі втрачати,
батьківську «копійку» і боргів ярмо?
Ти не жив ніколи. Ти життя на чатах
вистояв на совість – не допомогло!
Прямо йди. Пора вже "соловейка" бити.
Висвистів паскуда власне і твоє.
В тебе крім рутини і боргів є діти.
А у них надія на майбутнє є…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2011
Вона фарбувала життя, як годиться, яскравим.
Ні фарби жаліти не стала, ні рук, ні колін.
Старанно з кутка у куток. І забула про справи,
і навіть про те, що голодним повернеться син.
Підлога вітальні. Банальний ремонт. Але жінка
така ж незбагненна, як всесвіт, і дивна така ж.
Підлогу скрипучу – у колір достиглого жита
таки замастила. І навіть чудний декупаж
у дверях створила. Тепер на порозі волошки.
У когось – паркети, у когось – важкі килими.
А в неї квітує долівка, не вся, тільки трошки.
І хата, як поле. (Аби ж чоловік не гримів...)
І тільки би зливи нечасті, а зрідка – то можна.
І тільки би вітру поменше і більше тепла.
Вона фарбувала життя. Так змогла би не кожна.
І літо у хату, як тільки уміла, несла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
Залюль мене, залель, заколиши
і залюби як люблять раз на вічність.
Цілунком спопели страхи і відчай.
Не зволікай, не бійся, ну, мерщій…
І плач в мені неясністю надій
і подихом, і шепотом, і словом.
І не ставайся ранком аж до скону…
Залюль мене, залель мене… і дій….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2011
Зацілує весна вуста.
Фото фактом фіксує промінь.
До альбому вкладу свята,
у кишені – мої долоні.
У чернетках нові вірші
непомітно підуть у вчора.
Травень тижнями задощить
аби спогади змити скоро.
Зацілує весна вуста.
Заховаю подалі фото,
аби хтось на фінал спитав:
- На світлині з тобою хто то?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Наче снігом і уперше,
замете сліди.
Небо блискавицю скреше
на мої сади.
Розлетяться крила яблунь
плетивом вітрів,
схилить голову над яром
небо повне злив.
Буде світу, як малому,
лячно - пригорну,
Щоби не страшився грому,
донесу до сну.
Розповім йому про ранок,
про траву в росі,
про солодкий сонця пряник,
зорі у руці...
Заколишу ніжно-ніжно
дитинчатко-світ,
аби вранці бігли ніжки
і гукав: "Привіт!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Може, сон – то не сон, а ілюзія білих модрин.
Може, біль – то не біль, а статичність емоцій і тіла.
Ділить навпіл життя те, що мало ділити на три.
Ти пішов у минуле, розбивши на дрібочки ціле.
Навесні забузковіє там, де сиділи удвох.
Ноженята зіпнуться уперше, але не побачиш.
Нам любові і щастя відважив у синові Бог.
Ти пішов у минуле… Майбутнє – вагою пробачень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011
світ сивий-сивий наче тінь лісів
корону неба приміряти важко
на троні людства він - не БОГ - посів
а люд на те як і на час не зважив
ти тільки не рахуй сьогодні снів
вона як зморшки з далеку - міфічні
майбутній день приспати біль зумів
майбутні день як і майбутній відчай
незнаний... і тому течуть думки
і б'ється ніч у світлі без розпуки
світ витриманий - як вино- з руки
ти п'єш безбожно і німіють руки
і захмеліла старість наче юнь
і біль давно не біль а тільки спомин
а світ укотре вивіє чиюсь
любов як попіл... чистить жінка комин
22.04.11, 12:40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
тамую пристрасті
бажання
сивий день
з учора дощ невпинний
парасолі
болотом
із хрестом на спині
йдеш
на страту
Ти
а я?
а я із болем?
вінок терновий
не дістати
ні
троянди чи хоча б кульбаби
квітень
Тобі
сердего
важко
дай мені
допоможу на гору
буде світло?
долоні плачуть кров’ю
плаче світ
і образи
і свічка у долонях
ще трохи –
буду мати стільки ж літ
то може я народжуся сьогодні?
02.04.2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
Ще сонце не котилося з гори
і квіти у вінки не заплітали,
і обрій поза лісом не згорів,
коли ти обійняла небо станом.
Вросла росою срібною у квіт
буянням ще не кошеного сіна
у сім’я трав, щоб звідати політ
у літо, в осінь, і, напевне, в зиму.
Солодка, не заюшена слізьми,
жадана, не завіяна вітрами.
Які тоді подібні стали ми…
І скільки стало різного між нами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011
Залиши мене. Тут, у слові.
Хоч апострофом, якщо звуком
не захочеш. І я ранковим
м’ятним подихом стану, рухом
сонних вій. Ароматом п’яним
кави чорної із вершками.
Залиши. Дай хоча б зів’яну
у букетику біля рами.
Тільки б слово твоє, найперше,
стало словом моїм останнім.
Кажуть, крапкою бути легше,
тільки рано мені ще, рано...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011
Ганяє баба Купідона
вже другий день навколо хати.
Сама вдова живе у домі.
А тут зі стрілами вар’ята
угледіла на гіллі липи -
собі прицілює із лука…
Та хто ж до баби тут прилипне?
Хіба отой Степан, падлюка?
Чи два п’яниці, Гнат і Гриша?
Чи Ванька (трясця його мамі)?
Та краще вже в оселі тиша,
ніж з отакими то «панами».
Ганяє баба, аж упріла,
рум’яна, ніби молодиця.
Аж раптом - стоп… Ще ж є Кирило…
Та Бог з тобою… Добре, цілься…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252185
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.04.2011
Не зачаклую. Не кляни мене.
То очі чорні, почуття – прозорі.
Кохання нам за щастя чи за горе?
Пекельну муку?.. Може омине?..
У неї погляд світло-голубий,
але душі нікому не відкриє…
................................
«Марусенько, Марусенько, Маріє...» -
пригадується, що і не роби...
Про мене ніби складено пісні,
як чарувала та труїла Гриця.
Не дівка я, уже не молодиця,
варити зілля не збираюсь, ні.
Пісні складаю, начебто вона,
словами плачу і люблю у слові.
Болять тобі всі букви від любові?..
Не зачаклую... Тільки пий до дна....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Хочу бути
жовтою бабою КУЛЬ -
кульБАБОЮ...
Ярина Брилинська
пухом кульбаби
ангелом білим
подихом зваби
стануся
милий
сонцем у шибку
вітром у полі
свіжо і швидко
нібито спомин
юної мрії
ночі у липні
вистелюсь пір’ям
світлом засліплю
стануся літом
в холоді знаків
теплим ще слідом
встигни пізнати
ангелів пір’я
хмари цвітіння
небо у піні
нині
ще нині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Біля сільського храму
підсніжників білі хмари
хилять голови
у молитві.
А мимо у вічній гонитві
хмари пилу з дороги.
Сивий,
Старий,
убогий
дядько фарбує ворота
храму.
У нього своя турбота –
аби не стемніло рано
і висохло, і не всохла
посаджена горобина.
Білий храм, наче хмара,
за синім тином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2011
Нема Ґонти; нема йому
Хреста, ні могили...
Тарас Шевченко «Гайдамаки»
Тоді світало довго, майже тиждень,
бо згарища чаділи і тополі
протягували руки якось хижо,
такі згорілі, ламані і голі.
Вовки минали навіть чорну Умань,
зруйновану не вперше і забиту.
Здіймались в попелищах сиві думи,
вітрами розліталися по світу.
Зерном чіплялись ті, хто раптом вижив.
Замішували глину на полові.
І проростали з бур’янів і тиші
хатки у стріхах, у піснях і слові.
Здіймалася у небо дума думна,
літали голуби над ярмарками...
Моя старенька кольорова Умань,
обхоплена річками, як руками.
Відроджена укотре з попелища,
замішана на крові і на глині.
Із року в рік таки і ширша, й вища.
Та з битими дорогами донині.
Така ж, як і тоді, у ті століття,
у пазусі зі скарбом... і базаром.
Запилена, закурена у літі.
З чужими і донині образами.
Чого тобі, моя лукава мати?
Стели на оксамитах і ніколи
сльози не покажи. Тобі тримати
ще стільки неба, зір у видноколах.
Тобі ще пережити треба сили
синів, які випалюють без диму.
Ти краще би у гості не просила
того, хто ворітьми твоїми гримне.
Моя солодка, скільки руйнували
твоє життя і кидали зі скелі,
а ти одначе під фортечним валом
чужинцю, як своєму, м’яко стелиш.
І віриш у майбутнє, як у казку...
Чи вже не віриш, а вдаєш натомість?
Скидай терпіння ланцюги і маску,
байдужість, і смиренність, і утому!
І покажи усім своє обличчя!
І не мовчи, бо вигориш до кістки.
Ще є криниці, навіть трохи глибші,
ніж гайдамацькі...
І тепленькі крісла,
в яких стають глухими і сліпими,
з яких не видно далі рук і носа.
Вставай матусю, бо піде за димом
добро. І ти підеш по світу боса!
... Тоді світало довго, майже тиждень,
бо катували ватажків-героїв.
У відповідь – така болюча тиша...
І ми, матусю, мовчимо з тобою...
05-07.12.10.
Умань кілька разів була спалена. У 17 столітті турками і татарами. Через кілька років місто, в якому місцеве населення опинилось під фінансовим та податковим тиском багатих поляків та євреїв, захопили гайдамаки.
Майже сорок років тому був готовий проект пам'ятника Гонті та Залізняку, але досі його не встановлено. Останні двадцять років місцева влада зважає на думку паломників-хасидів, які встановлення пам'ятника розглядають як особисту образу єврейського народу. На час приїзду паломників, Умань нагадує гетто. Тільки в резервації - уманці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2011
Хочу літати, від щастя співати.
Бульбашки мильні пускати з балкону.
Хочу солодкої білої вати,
Хочу кульбаби букет у долоні.
Хочу босоніж іти по калюжах,
Без парасолі пірнати у зливу.
Хочу під ганком троянди і ружі,
Хочу будинок, великий, красивий.
Хочу літати з тарзанки у воду,
Сірих качок і гусей розганяти.
Хочу щоденно такої погоди,
Щоб відчувався не будень, а свято.
Хочу варення на хліб і на масло,
Чаю міцного, кіна без реклами.
Хочу, щоб посмішка сина не гасла,
Хочу, щоб тато здорові і мама.
Хочу світанків, цілунків, цукерок,
Квітів, каблучок і моря дрібничок,
Хочу вина чи з малини лікеру.
Хочу тебе без уїдливих звичок.
Хочу сто тисяч чотириста шосту
Серію опери про Маріанну.
Сукню від Gucci із шиком і лоском,
Щоб виглядати як зірка екрану.
Хочу роботи годину на тижнень.
Хочу машину – фераррі червону.
Хочу в Карпати чи Альпи на лижі,
Хочу відпустку, і то – терміново.
Хочу на море, під сонце і пальми,
Без відрахунку кінцевої дати.
Хочу свободи і щастя без гальмів!
Хочу, я хочу, я так хочу спати....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250689
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.03.2011
Замісила ніч на молоці –
сходило до ранку дике тісто.
Мила теплі руки у ріці.
Одягала сонячне намисто.
Вишиті червоним рукави.
Руки мліють од безсонь і сонця.
Ноги заплітаються в траві,
втома швидко – певне, буде доця.
Замішу любові на обох.
Біле тісто зійде вище хати.
Нам з тобою затишно удвох
прокидатись. А ще ліпше спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2011
У душі сутеніє...Ми
переходимо межі меж.
Виповзаємо зміями
зі страшенних нічних пожеж.
І скидаємо, як баласт,
власну шкіру, сумління і...
і вдаємо, що все гаразд,
і повземо по лінії...
І вдаємо, що живемо,
і тамуємо біль і страх
мегадозами нерозмов...
А літали?.. Хоча б у снах?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2011
Засмальцює вечір білий день,
згасне небо у захмар'ї чорнім.
Ніч самотня степом побреде,
в пазусі ховаючи "учора"
і зірки у жмені, і лице
від "сьогодні" і, можливо, "завтра".
Ніч піде до тебе, та про це
вголос говорити ще не варто.
Просто свічі довго не гаси
і замки не зачиняй у сінях.
І не розплітай її коси,
бо заплаче пугачем осіннім.
І не випускай руки із рук,
бо злетить угору жовтий бісер,
у гіллі сахнеться чорний крук,
скло вікна у хрестовинні трісне.
Обійми міцніше, прихисти,
заховай од вітру, мряки, мору...
І на ранок не бентежся ти,
якщо сном згадається учора...
День розвіє згадку, рознесе,
і солодку заховає втому...
Ніч прийде іще, але про це
не кажи ніколи і нікому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2011
З дахів весною скапує зима.
Капрони ніг на зміну вічним джинсам.
Ти у кафе сидиш іще сама
чи тет-а-тет із випадковим Джином?
Бажання є, півсотні, а не три.
Проте сьогодні вистачить одного...
Немов брасматик, що розтікся, три
свій сором зі щоки та йди до нього...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2011
Моє світло прийшло на поріг до твого безвіконня.
Захитало пилюку кутків, павутиння і тишу.
Хочеш, я залишусь і ці жовті малюнки залишу,
Хочеш, я перегляну чи просто понищу закони?
Та чого тобі лячно? Я просто відбиток люстерка.
Так, від сонця відбиток. Але не спалю. Не сахайся.
Може, досить наосліп ходити і дихати гасом?
Тіло звикло давно. А душа? А душа часом терпне.
І гнітиться у цвілі, і мацає променя спомин,
і пронизує тишу не зойком, не криком, а болем...
Хочеш, я залишуся назавжди, навічно з тобою
світлом жовтого літа у стінах твого безвіконня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2011
А потім що? А потім… Бідний Йорик!
Микола Бажан
Переорано рими. Засіяно слів на віки.
Переміряно болем і страхом, і, врешті, терпінням.
Простягали долоні, але не знайшлося руки.
Розкидали доволі, та ще не збирали каміння.
Переорано небо – у ньому достатньо зірок,
щоби їх роздавати праворуч, ліворуч у дозах.
А до вічності й краху всього, виявляється, крок.
А що потім? А потім... Неписана проза...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2011
Ранок у келихи світла наллє,
сонця ігристого майже по вінця.
Пристрастю сплетені руки у ситцях.
Літо у травах і квітах насниться,
Може, хлоп’ятко кирпате мале,
може, дівчатко? І сміх голосний,
руки замащені у полуницю,
небо і листя, і зоряні птиці…
Сплетені пристрастю долі у ситцях,
руки і ноги, і світло, і сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2011
Зброя не потрібна більше.
Запеклися кров і крик.
Виграв ти. У полі бій ще,
але виграв ти. Ти звик
до чола у листі лавру,
до трофеїв, до земель.
Що тобі? Грошей чи лярву?
Відсікти і на тарель
голову страшного ката? -
Переможцям можна все!
Чи музиків погукати –
хай луна в народ несе
звістку, славу перемоги...
На рубцях глибоких ран
недобитих і убогих
ти... Спаситель чи тиран?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2011
Світ не хитнеться,
не ляже доверху дном…
Серце у серці –
не серце, а ембріон?..
Важко годину,
чи тиждень, чи, може, два.
Не до дитини
обом?.. Ти, мабуть, права…
Тільки ридає,
спокутує людства гріх
та, що не має
дитини… за нас за всіх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2011
Цьому місту байдуже, хто ти.
Безперечно, байдуже, де,
ти уперше відчула дотик
і як жилами лава йде.
Цьому місту немає діла
ні до правди, ні до брехні.
Де губились душа і тіло –
в першім "так" чи у першім "ні".
В цьому місті ховатись легко
від людей і від себе теж.
У бетонно-залізнім техно
від прадавніх пече пожеж.
В цьому місті між лиць безликих,
в лісі вулиць і ліхтарів
ти ставала первіснодика...
Без прелюдій і навіть слів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2011
Ти не тільки роки розгубила.
Нитку снам перервала. І бісер
розлетівся зірками чи пилом.
Не до сліз, не до слів, не до списів.
Перший іній на пізні троянди,
позолота із просіддю - серце.
Не до меду, та ще не до яду.
Розгубила, розвіяла все це.
Не змести, не зібрати докупи,
не тримає рука у тремтінні.
Може, хустку ангорову купиш –
то зігріє у холод осінній?
Заспівають вітри опівнічні,
розіб’ється червоне намисто...
А тобі до болючого нічим
розлюбити самотності місто.
І поставити крапку на білім,
зазирнувши за обрій востаннє.
Розлетілося зоряним пилом
те, що словом і сонцем не стане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2011
Він мільярди лічить. Я – борги.
В нього – вілли, в мене – півкімнати.
В нього статків – де іще снаги
самому усе порахувати?
В нього півкраїни в кулаці,
в мене – тільки ручка, синя-синя.
Ще у мене усміх на лиці.
Він при владі – мушу бути сильна.
22.03.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
Дивні ми, чоловіче.
Плакати би і годі.
Щастю даємо відсіч,
любимо при нагоді.
Мріємо жити згодом.
У суєті і злиднях,
Господи, вже не годні
навіть зробити видих.
Дивні, бо не живемо –
вижити – справжня втіха.
Темні, коханий, темні -
кличемо правду лихом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2011
Прийшла і сіла. Гепнулася тобто
у давнє крісло. Ексцентрична пані.
Пристаркувата. А дивилась томно
у смугу світла на долівці спальні.
Не привіталась і не говорила,
так, наче вдома, не у нас – у себе.
А протяг підіймав завісам крила.
Та що цій жінці у квартирі треба?
Дивились, ніби з осудом, із рамок
пожовклі лиця тих, кого немає.
Вона пішла, так само рвучко, раптом.
І попросила корвалолу мама…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011
А за колючим дротом був садок
і автопарк, і вартові солдати –
об’єкт військовий. Але нам начхати,
бо до рум’яних яблук тільки крок.
Дірявила паркани дротяні
пузата дітвора, аби набрати
у пазухи солодких – і тікати.
Бувало доганяли, більше – ні.
А ми щоразу бігли в інший бік,
подалі від військових і дороги,
щоб смакувати «славу перемоги».
Солодшої не знатиму повік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011
Я просто жінка. Просто жінка я.
П’ять букв у слові – ну куди простіше?
Я люба, я кохана, я твоя,
Я та, яка на світі найрідніша.
Сумна і ніжна. Мовчазна і ні.
Я та, якій протягують долоні…
Я палена у відьомськім вогні,
Я писана у золотій іконі…
У муках я життя тобі даю,
Зціпивши зуби, на війну пускаю.
Біля вікна задивлена стою.
Я просто жінка … і немає краю
Такій ось простоті. З ребра чи ні,
Я Єва, я спокусниця Адама.
Я та, якій присвячують пісні,
Я та, якій гукають просто «Мамо…»
Я просто жінка. Грішна і свята,
Слабка і сильна, сіра і яскрава.
Я просто жінка, просто жінка. Та,
Якій потрібно щастя, а не слава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
***
Ці сходи у небо або на горище.
Будинок знесуть – то живи.
Бляшанка багаттям горить і чадить ще.
Під стіну з картону й трави
зробив собі ліжко. Пожитки нехитрі,
з якими прийшов у весну.
А літом ти спатимеш інколи в скирті –
думками – в сузір’ях до сну.
По сходах іржавих крокуєш по зорі –
визбируй – для тебе усі!
Захмарилось небо. Пробач. I’m sorry.
Самі лише сльози в руці...
http://www.youtube.com/watch?v=CgJoq5CrcDg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
Що тобі сниться, хато, в дощ і морози люті?
Чи не болять в негоду рами і стін шматки?
Чи пам’ятаєш, хато, як будували люди?
Як новосілля грали? Сволок і рушники?
Піч і хлібину білу, борщ і кутю у свято?
Галас до ночі з ранку, грюкіт дверей своїх?...
Дивиться в сиве поле осиротіла хата
і виглядає, схоже, тільки грудневий сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2011
місяць у повні повінь
повна печаль по вінця
п’ятий останній поверх
не кольорове сниться
сірі сирі відтінки
світ між кутів оселі
сива самотня жінка
тільки сусід веселий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2011
Б.К.
Твої світанки вічні, як душа.
Я гріюся у слові як у сонці.
Ти їх, ну звісно, іншим залишав.
А я пила і мед із них, і стронцій.
І падала у ноги дивних слів,
і плакала у слові і між ними.
А ти моїх боявся, наче злив,
бо не були в цвіту і запашними.
Гірка я. А світанки не такі.
Лиши мене у вечорі колишнім.
Часи, на жаль, даються узнаки,
а я ще згадку римами колишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
Ми бачились востаннє так давно,
на тім кінці заплутаних ілюзій.
Мабуть, у першій обопільній тузі
за почуттями, або тільки сном…
Ми плавили слова міцним вином,
даремно намагаючись збагнути,
хто з нас кому наплів на серці пута…
Ми бачились…
востаннє…
знов і знов….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011
У груші душа вразлива,
світанками оповита.
Болять їй суглоби в зливу,
як дідові... Оковиту
ковтає старий з розпуки,
вдивляється у тумани...
Гілляччя тремтить і руки...
А очі сумні і п’яні...
Всихає старенька груша,
вростає у землю хата.
А діда питання душить:
для кого грушки збирати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2011
Я щаслива – бери шматочок...
Чорні кубики шоколаду...
Я тебе пригостити хочу
снами, мріями... Поряд сяду...
Розфарбую для тебе простір
у квітневі пелюстки вишні.
Веселково змалюю просинь
межі хмари... Дивися вище..
Я щаслива – бери шматочок...
або все... Шоколаду хочеш?..
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011
Малює матір ниткою роки
на полотні, проколюючи рани.
І непомітно, ніби із туману,
з’являються то квіти, то птахи.
Не злічиш кольорів і хрест дрібний,
не вловиш слів у тихій пісні мами…
Так швидко сутеніє і тумани
вкладають спати наш садок старий.
Покрученим гілкам навіють сни:
буяння цвіту, яблука рум’яні –
і віти тарабанять в хатні рами,
і пуп’янки неначе навесні…
А мама шиє довгі вечори
чи скатертину, чи яку фіранку.
Хрести дзьобає до самого ранку –
від пізньої до ранньої пори…
Життя дошиє дрібно в полотні,
віддасть мені, як все, що в світі мала.
Моя красива, трохи сива мама,
гарячі руки, очі ледь сумні…
Розвію сум, тумани розжену
дитячим сміхом, сонцем і весною!
Буяє сад – цвіте разом з тобою
і я в тобі надією живу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
А ми сьогодні місимо сніги,
одні на двох, і танення весняне.
Все більший розмір сліду від ноги,
все нижчий тембр сонячного «мамо».
А нам сьогодні тепло після зим
і після слів про вічне і буденне.
Дві пари ніг у гумі – я і син -
зі школи у канікули ідемо.
Важкий рюкзак непізнаних світів
сховаємо у шафі до неділі.
Він у весну махнути захотів,
а я за ним, і, буцімто, по ділу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
Червоним-чорним. І чого це так?
Чому просили Ви мене розшити
рушник для Вас. Там голубки і мак,
і ще якісь невизначені квіти...
Рахую хрестик: вгору, вліво, вбік –
пташки клюють вже кетяги калини.
На дворі – чули? – двадцять перший вік
всі в Інтернеті майже щохвилини.
Тим більше дивно. Я стелю нитки,
я хрестиками вистеляю ночі
одні на двох. Між нами є роки,
які я рахувати вже не хочу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2011
Чого тобі? Чого піджав хвоста
і дивишся на двері, як на Бога?
Така в обох сьогодні непроста
робота – дожидатися... Небого,
у мене бутерброд, як хочеш, є.
Та не давись, хоч трохи пережовуй.
Сідай до ніг. Не надто, а стає
тепліше. А дощить з учора. Жовтень...
Ця черга нескінченна, як сльота.
Чекання сохне цуциком при вході.
Отак в порогах вистоять літа,
а двері не відчиняться – та й годі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2011
Відвоювали. Без боїв і куль.
Ми вбиті ще до власного зачаття.
Помножені прапрадідом на нуль
не від страху – у сподіванні щастя.
Ми кроєні такими сотні літ
із власного та із чужого сім’я.
Поляк, єврей, татарин власний слід
лишали в нас відтоді і донині.
Триматися научені за шмат,
мовчати й називатися хохлами.
Нам байдуже, де мова, а де мат,
кого ми називаємо братами.
Нам байдуже усе, окрім добра*
і ситості, і золотого краму.
Для нас життя, достоту, тільки гра.
Що програна вона – збагнути мало...
Відвоювали. Без боїв. На біс
чекають феєрверків на майдані...
... А ще чекає на козацтво ліс
і степ, і січ... Чи, може, досі рано?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2011
Хтось з його друзів сам послав останню кулю до скроні аби не піддатися. А він, Семен, хлюпик нещасний, та же слід було покінчити з собою, коли чекісти оточили криївку. Бо що має з того, що зберіг життя? Навіщо таке життя? Це ж рабство. А ще і строк 25 років - отже, прийдеться десь працювати на ворогів, зміцнювати вороже владарювання своєю працею...
Донат Кириленко «Сузір’я Магадану»
Вимірюючи ціпком нерівності на дорозі,
вдивляючись у життя нерадісну суєту,
чекав на далеку путь... Не раз на його порозі
стояла вона сумна... і кликала душу ту,
яка не жила іще... Ховала у рай від болю,
від голоду і хвороб, зневіри і ворогів...
Тебе не взяла. Мотав свої двадцять п’ять за волю...
З надією у душі усе пережити зміг...
А зараз, а зараз що? Зневіра, образа, втома?
За кого лягли кістьми мільйони, мільярди? Ну?
За кого згубив себе, коли яничари вдома?..
І як вистачає сил ще жити, я не збагну....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2011
Будильник. Чайник. Яйця і батон.
Маршрутка. Офіс. Кава. Секретарка.
Дзвінки. Папери. Поспішки. Дурдом.
Бухгалтер. Прибиральниця. І сварка.
Мівіна. А на більше ну ніяк.
Халявна кава. Знову. Слава Богу.
Фейсбук і Однокласники. А як
без цього із сучасністю у ногу?
Маршрутка. Півхлібини. Сіль і чай.
Пельмені. Телевізор. Дика втома.
Будильник. Пів на сьому. Баю-бай.
Я знову – аж на ніч – у себе вдома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2011
То так давно, немов у тім житті.
Пекли слова і літо, і... і люди...
Ти вчила аксіоми непрості.
І йшла не у майбутнє, а в нікуди.
І так боялась слабкості в ногах,
аби не підкосили ненароком...
То був лише початок, а не крах,
такий важкий. Тоді одна за рогом
стежок розбитих і чужих доріг
училась вперше жити проти волі.
Уперше на папір зрадливо ліг
твій розпач... або нерв кривавоголий...
То так давно... Але тремтять слова,
бо риторичні досі запитання...
Болить іще... Не дивно, бо жива...
Горить іще... Можливо, і розтане...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2011
А на папері насіяно снів.
Може, вони проростуть почуттями?
Думка вчорашня приходить до тями,
я видаляю себе, наче спами.
Ти на добу чи на світ обмілів?
Білий папір роз’їдає іржа,
букви на порох розвіює осінь.
Ти ще у мене нічого не просиш.
Ти вже у мене нічого не просиш.
Ми у минулому. Холодно. Жаль.
А на папері насіяно слів.
Марно любов зачепилась корінням,
марно майбутнє бубнявіє синім,
стебла чіпляються крапок і рими.
Ти ще у серпні усе спопелив...
І на папері нічого крім слів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2011
Я помилилася дверима? –
стандартні блоки під горіх.
Холодний протяг гулко гримнув
і стих, немов забутий гріх.
Між сотень варіантів «можна»
я зупинилась не на тім.
Чи всі у підсумку тотожні?
Не той під’їзд? Адреса? Дім?
А, може, помилилась містом,
коли рушала в довгу путь?
Та, зрештою, вертатись пізно –
назад годинники не йдуть…
І, зрештою, пора осісти,
врости корінням у квадрат
маленької квартири міста…
На більше поки що навряд…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2011
Зеленими були мої слова.
Їм дозрівати б, щоб тобі медами
вони ставали. Кругом голова
від цвіту і кохання поміж нами...
Спинався червень бігти по траві
і розганяти зграї ластівчині.
А я зі словом ще була на «ви».
(Чи вже воно на «ти» зі мною нині?)
Палало літо вишнями в саду,
губило сонце в зелені проміння.
Ти думав – я без тебе пропаду.
Ти був правий, бо пропадаю нині
у літі, у листві та у літах,
хоча тебе згадати вже несила.
Мої слова достигли на гілках
і падають, і котяться по схилу.
І зовсім не медові – гіркота.
Ну що візьмеш з покрученої дички
у передосінь?..
Тільки сивий птах
видзьобує в гіллі малі кислички
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2011
Гублю у задзеркаллі
ознаки, знаки, зуми.
Старе трюмо вітальні,
ключі, каблучки, сумка.
Жовтаве тьмяне світло
і запах нафталіну...
Іду назад я звідти,
де час не має плину.
Стираю товщу пилу
минулого століття.
Аби не впасти сили
і тихо не зотліти...
Аби було повітря
у затхлім коридорі...
Я знов собі не вірю,
що на реальність хвора...
Гублю у задзеркаллі
себе самої тіні...
І бачу все детально -
нікого... тільки стіни..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2011
Світ поділено навпіл. Звісно,
чоловічий і наш, жіночий.
На своїх половинах тісно.
То ж на іншу стріляють очі.
За краватки, за руки-ноги
перетягуємо в коханці.
Десь надавиш, дрібничку, трохи,
і коханий уже в обранцях…
Зовсім крапелька – ти не краля,
а обвішана пелюшками.
Таня, Маша, Лариса, Галя
із борщами і галушками.
Цілий рік круговерть кухонна.
Тільки тішить скупа надія –
8 березня. І коханий
фартух у квіточках надіне…
08.03.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2011
то теж було восьме березня
моя нескінченна вісімка
сніги непролазні випали
на зношеності чобіт
була я здається люблена
словами книжок минулого
була я тобою зраджена
не вперше.... а ще була
я космосом – майже мамою
зі снами на двох і піснею
із рухами що торкалися
душі і давали сил
не вірити в довгі паузи
які обернулись тишею
і в жовте мімозне «спізнюся
тому ти лягай не жди...»
моя нескінченна вісімка
вертаються сни мімозові
заметені непролазними
снігами мої слова
і тільки русяве сонечко
маленька нова галактика
голівкою на квітковому
спокійно собі сопе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2011
Ролі вивчимо, реплік мало.
Кінопроби на право жити.
Ми у світлі сліпучім стало,
та у кадрах чомусь розмиті.
Я запнуся на першім слові,
хтось відкашлятися не встигне.
В п’ятім дублі скажу поволі,
що потрібно, та надто тихо.
Режисер забракує, адже
не дотягую до таланту:
надто дивна і не типажна,
і збудована недоладно.
У кіно не візьмуть ніколи –
черги довгими нині стали.
Я достоту прошу у долі
власне місце в глядацькій залі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011
сонце таке холодне
наче твоє сумління
біла листа безодня
слово чорнильно-синє
падає вірш у прірву
букви ламають ребра
ми перебрали міру
зрештою так і треба
губляться в леті коми
плазма ковтне початок
холод чи тільки спомин
нам не дає кричати?
винна беру уповні
що завинили двоє
тільки мовчи сьогодні
вчора зійшло водою
тільки не пни у спину
я на краю на волі
слово моє не спиниш
навіть пекельним болем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011
Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
Я попелище. Ані сліз. Ні зла.
Комусь могла півсвіту зав’язати,
а ось тобі й краватку не змогла.
Комусь була я казкою роками –
тобі ярмом на шиї пару літ…
Я світ любила римою, словами,
а ти собою затулив той світ.
Відкрила свою душу! Що із того? –
Ти витер ноги, бо були брудні,
і крику не почув. І дикий стогін
закляк в мені. Ти недосяжний, ні!
…Я вчуся жити після катастрофи:
у кратері виполюю полин,
вертаю світло і любов у строфах
і частку нас, бо підростає син.
http://www.youtube.com/watch?v=8uUDRTZsBeE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2011
я тебе вичитую в рядках
я душею душу відкриваю -
ніжить серце а буває крає
твоє слово…
я тебе вимарюю у снах
я малюю променем в промінні
твої губи і цілую сильно
та раптово…
я тебе чекаю наяву
поглядом і подихом зігрію
собі серце - ти даєш надію –
то чудово!
я в тобі бруньково оживу
як зненацька оживають весни
я в тобі зігріюсь я воскресну
безумовно
я з тобою плачу між рядків
я сміюся між рядків з тобою
обертаюсь сміхом і журбою –
знову й знову
я з тобою на світанку снів
ти зі мною римою у слові
Друге – було зародок в любові
Перше – Слово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2011
***
Прийду до тебе променем у ліжко,
не дам доспати, додивитись сон.
Читай мене, гортай мене, як книжку…
І хай уже сигналять у клаксон,
а нам нема коли – вчимо напам’ять
вуста, коліна, пальці, голоси…
Прийду до тебе променем, що спалить.
А ти, здається, й душу віддаси.
Візуальна та звука версія вірша:
http://www.youtube.com/watch?v=BX3jZ4EbYrk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2011
Перепливти. А як перепливти
ріку мені, коли забракло сили?
Без броду. Широчінь. Стою на схилі
і виглядаю берег. Той, де ти.
Попалено мости, а я іще
в надії, що любов буває вічна.
Чи доживу до криги і до січня?
А як зима прийде лише з дощем?
А що, коли і не згадаєш ти
ім’я мого, і слів, що поміж нами
лягли закляттям? Чи лише рядками
і римою у віршах? Прагну йти!
Летіти! Обернутися умить
голубкою. І щоб на підвіконні
збирати крихти з рук твоїх холодних...
Чому так серце ниє і щемить?
Чи не тому, що інша у вікні?
Усміхнена, годує сиве птаство...
Тобою коронована на царство
у серці. Боже, як болить мені!
Чому ж не розірве? Живе чому?
І серце, і любов у хворім серці?
Закляття слів ачи закон інерцій?
Переживу... себе... себе саму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2011
І небо було твоїм
і я у ранковім сонці
Не міряй любов нічим
і ще – не розказуй сон цей –
хай стане одним на двох
у цім лабіринті долі.
Розводить нас світ чи Бог,
хоч ніби іще поволі...
Дає ніби шанс і час,
і нитку – дійти до цілі.
Ніхто не врятує нас,
коли почуття у цвілі.
Коли ми чужі, коли
світанком сама у ліжку
без мрій і без снів. Коли
уже без цілунку ліпше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
Ти мій лицар. І що із того,
що ні біцепсів, ні гроша?
Є своя, хай вузька, дорога,
повна сонця і мрій душа.
Ти мій юний і сивий-сивий,
Дон Кіхот, трубадур, піїт.
Де знаходиш велику силу
ув обіймах тримати світ,
і мене обіймати словом,
і вітрам городити шлях?
Я люблю тебе... ти ж ізнову
з вітряками... в чужих полях...
21.01.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
Мій ніжний хлопче, поміж нами слів
на сім життів, або лише на подих...
Ти сонцем невідомості заплів
мої думки мені самій на подив...
Мій сивий хлопче, не рахую літ –
моя душа раніше посивіла,
ніж ти уперше вимовив: «Привіт»
і крила дарував, і крилам силу...
Мій все ще хлопче, сивий, ніби бог,
з перепусткою вічності у слові...
Ми тільки мить колись були удвох,
а все життя здалося дріб’язковим...
25.02.2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2011
Нам не доступні більше
смайли у чаті, спами.
Паузу тисну – тиша.
Марно на мене палиш
трафіки Інтернету,
світло і нервів силу.
Маю квитки у Лету,
бо все одно зносила
білу сукенку, фото-
шопами прану часто.
Вибач, така робота...
Склеїли клони ласти...
Хочеш, зайду цілунком,
тільки у мене вірус?..
Банимо ці стосунки –
в тебе накрився Windows.
16.04.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011