Мазур Наталя

Лічилочка

(гра  для  дітей  -  повторення  слів  та  рухів)

Плескаєм  руками  -  раз  і  два!
Тупаєм  ногами  -  буде  гра!

Пострибаємо,  як  м'ячик,
Або,  як  сіренький  зайчик.

Покружляємо  в  таночку
У  зеленому  садочку.

Вклонимося  всім  низенько,
Сядем  до  землі  близенько.

Головою  похитаєм,
Мов  нічого  ми  не  знаєм.

В  небо  тягнеться  рука  –  
Адріанка  ось    яка!  

(останю  срічку  можна  замінити  на  
"Наша  доня  ось  яка!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380484
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.11.2012

След от помады

(На  стихи  golod00x  "Ты  проснёшься,  и  стыдливо…"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378064)

Мне  не  жалко  помады,
И  так  все  разорвано  в  клочья  –
И  мечты,  и  надежды,
И  серого  неба  холстина.
Снова  дождь  зарядил,
Он  мне  косы,  рыдая,  полощет.
Вот  и  тушь  потекла…
Только  дождь  ли  тому  был  причиной?

Что  помада?
Безделица!
Ну  и  пускай  от  Dior-а.
Чем  еще  написать  мне  на  зеркале
Было  в  прихожей
Буквы  красные,
Словно  сигнальный  огонь  семафора?
Отпускаю!
Прощай!
Оставляю  ключи  твои  тоже.

Ты  внезапно  проснешься,
Разбуженный  утренним  ливнем.
Сонно  выйдешь  на  кухню
В  накинутой  наспех  рубашке.
И  застынешь  в  дверях,
На  столе  удивленно  увидев,
Недопитый  мой  кофе,
И  след  от  помады  на  чашке.

16.11.2012г.          21:05

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378293
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2012

#Про що мовчав бузок

День  догорав  у  зарослях  бузку,
Вдивляючись  у  річкове  люстерце.
Чорнявий  красень  дівчину  струнку
Голубив,  пригортаючи  до  серця.

"Красуня!  Мрія!  Зіронька  ясна!
Моє  кохання  ніжністю  розлито!"  -  
Він  личко  цілував  їй,  а  вона
Дивилася  на  нього  сумовито.

Бо  завтра  вже  його  не  буде!  Ні!
Їм  вісімнадцять,  то  ж  йому  служити.
Прощальний  погляд  милому...  Сумні
Зітхання  обпекли  бузкові  квіти:

"Коханий,  я  чекатиму!  Лишень
Скажи,  чи  буде  зустріч  довгождана?
Писатимеш  мені  ти  кожен  день?"
Він  очі  цілував:  "Щодня,  кохана!"

У  стоптаній,  безросяній  траві
Слова  прощання  танули  помалу.
Вона  ридала  гірко,  коли  він
Із  рекрутами  йшов  у  бік  вокзалу.

Гірчила  осінь  спомин  полином,
Бузкове  листя  стомлено  опало.
Вона  з  дощем  зітхала  під  вікном
І  все  листа  чекала...  Все  чекала!

Вже  й  рік  пройшов,  а  дівчина  сумна.
Весіль  у  подруг  відбулось  чимало.
Її  за  дружку  кликали.  Вона
Без  нього  веселитись  не  бажала.

Минали  дні,  ішов  за  роком  рік...
Та,  раптом,  люди  стали  гомоніти,
Що  сивий  однорукий  чоловік
Щовечора  бузку  зриває  квіти.

В  полоні  незабутніх  почуттів
До  нього  йшла...  На  щастя,  чи  розлуку?
Він  простягнув  їй  тисячу  листів,
Вона  міцніш  стискала  доньці  руку.

15.09  -  05.11.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2012

Сурми слова Ігоря Федчишина

2012  року,  у  м.  Хмельницькому  побачила  світ  авторська  збірка  тернопільчанина  Ігоря  Миколайовича  Федчишина  «Дух  землі».  Наклад  1000  примірників.  
     У  збірці  автор  висвітлює  своє  бачення  історії  України  і  ділиться  роздумами  з  читачами  на  суспільно-політичні  теми.  До  книги  увійшли  цикли  віршів  «Дух  землі»,  «Дідова  наука»,  «Козацька  рада»,  «392  сходинки  до  правди».  Книга  розрахована  на  широке  коло  читачів.  
     Книга  формує  у  читачів  знання  про  Україну,  її  народ,  її  історію.  Книга  довершена  за  змістом  і  виконана  на  високому  естетичному,  художньому  та  поліграфічному  рівні.  
     У  книзі  «Дух  землі»  Ігор  Федчишин  виступає  співцем  соціальної  і  національної  свободи.  Його  вірші  відбивають  не  тільки  почуття  і  прагнення  самого  автора,  але  й  думи  українців,  їх  віковічні  прагнення  волі.  
     У  віршах  органічно  переплелися  фольклор  і  усна  оповідь,  доповнені  спогадами  дитинства  та  філософськими  роздумами.  У  них  розкривається  багатство,  співучість,  краса  і  милозвучність  української  мови.  
     Доля  рідного  народу  глибоко  хвилює  поета.  Україна  для  нього  –  не  тільки  в  красі  землі.  Україна  –  це,  насамперед,  доля  людей,  це  історія  народу  з  найдавніших  її  початків.  
     Як  співці-кобзарі,  лірники,  поет  звертається  до  свідомості  українців,  до  козацького  духу,  до  народної  гідності  і  честі,  словом  Тараса  Григоровича  Шевченка  в  дусі  Василя  Семеновича  Стуса.  
     Поет  оспівує  волелюбний  народ,  героїчно-визвольну  боротьбу,  душевну  та  духовну  красу  українців.  Ігор  Федчишин  закликає  не  відрікатися  від  Батьківщини,  не  нехтувати  своєю  мовою,  культурою,  історією.  
     У  віршах  Ігоря  Миколайовича  простежується  мрія  поета.  Мрія  про  велику  Україну.  Її  велич  він  вбачає  у  величі  краси,  неповторності,  одухотвореності  та  пам’яті  народної.  Кожен  вірш  відкриває  для  читача  поета-патріота,  котрий  любить  свій  народ,  та  з  великою  повагою  ставиться  до  інших  народів.  
     Поетичне  слово  виявляє  безкомпромісність,  несхитність  та  порядність  автора.  Цільність  та  всеосяжність  його  патріотизму  вражає!  Поет,  живучи  на  чужині,  снить  і  марить  Україною.  За  кожним  віршем,  за  кожним  словом  –  синівська  любов  до  своєї  землі,  найбільшої  його  святині.  
     Поезія  Ігоря  Федчишина  –  незвичайна,  прекрасна,  художньо  довершена.  В  ній  знаходить  відображення  наша  історія,  наша  філософія,  наша  релігія.  У  ній  минуле  і  сучасне,  передумане  автором  і  вивершене  у  звитяжних  сурмах    слова.  


Є  країна  в  якій  океан  повносилий  реве,
І  оливки  ростуть,  до  небес  простягаючи  віти,
Там  вкраїнський  поет  з  серцем  сповненим  туги  живе,
Як  малий  журавель,  що  не  в  змозі  у  небо  злетіти.

Наче  птаха  ота  він  тужливо  зорить  у  блакить,
І  всі  думи  його  про  свій  край,  найрідніший  та  любий,
Бо  у  кожному  сні  він  назад,  на  Вкраїну  летить,
В  край  дитинства  де  з  дідом  сиділи  у  лісі  під  дубом.

Він  козацького  роду,  людина,  він  воїн-поет!
Він  набатом  і  віршем  усіх  підіймає  на  сполох.
Він  державних  злодіїв,  що  ласі  лише  до  монет,
Влучним  словом  таврує  і  каже  на  ворога  –  ворог!

Дух  Землі,  що  у  ньому,  наснаги  йому  додає,
Щоб  боротися,  жить  і  молитися  Богу  Святому.
Він  ще  буде  із  нами,  бо  так  вже  на  світі  цім  є,
Що  із  вирію  птах  неодмінно  вертає  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375962
рубрика: Анонс, Присвячення
дата поступления 06.11.2012

Ne cede malis!

За  окнами  ноябрь  ветрами  воет,
Подруга-ночь,  как  бедный  пилигрим,
Стучится  в  дом.  Входи,  нас  будет  двое,
С  тобою  по-душам  поговорим.

Поведаю  в  тиши  о  том,  что  было,
В  камине  грусти  вспыхнет  уголек.
А  знаешь,  ночь,  я  так  его  любила!
Как  жаль,  он  чувство  это  не  берег.

Но  все  равно  скажу:  "  Ne  cede  malis!"  *
Пусть  грусть  уйдет  из  сердца  побыстрей.
Среди  клочков,  осколков  и  развалин
Вновь  прорастет  росток  любви  моей.

*Ne  cede  malis  -  Не  падай  духом  (лат.)

14.07  -  01.11.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374870
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.11.2012

#Груша

.          Грюкнули  двері.  На  подвір’я  вийшла  Стефка.  Сипнула  кукурудзи  курям,  влила  в  миску  води  псові,  та  й  задивилась  на  зеленобокі  груші.
           Ох  і  груші,  ох  і  груші!  Одна  краща  іншої.  І  багато  ж  їх  вродило  цього  року!  Зараз  вони  ще  тверді  та  зелені.  Та  Стефка  дасть  цьому  раду.  Вона  обережно  зірве  кожну  грушку.  Щоб  не  побилися  і  не  прим’ялися,  поскладає    їх  на  солому  в  ящик.  А  зверху  знову  ж  таки  соломою  притрусить.  Так  в  льоху  вони  до  Різдва  пролежать.
         А  взимку  внесе  Стефка  побілілі,  налиті  соком  груші  до  хати.  От  тоді  вона  і  поласує  запашним  фруктом,  з  якого  сік  аж  збігатиме  по  пальцях.  Стефка  ковтнула  слину.
         Загавкав  собака,  і  аж  тепер  Стефка  побачила  коло  воріт  жіночу  фігурку  у  чорному.  «Хто  б  то  міг  бути»,  -  подумала  про  себе,  і  через  все  подвір’я  попрошкувала  до  воріт.  Жінка,  що  там  стояла,  була  не  стара,  але  якась…  замучена,  чи  що…  Змарніла  на  лиці,  худа,  в  стоптаних  чоботах,  що  вкриті  жовтим  пилом.    Жінка  дивилася  в  глибину  подвір’я,  і  ніби  не  помічала  господарки.
-  Чого  вам,  -  звернулася  до  неї  Стефка.
         Жінка  наче  прокинулася,  закліпала  очима  і  видушила  з  себе:
-  Водички  б  попити…
         Стефка  метнулася  до  криниці.  Вправно  закрутила  корбою,  дістала  води,  зачерпнула  алюмінієвою  квартою  з  відра,  і  подалася  знову  до  воріт.
         Жінка  спрагло  припала  губами  до  кварти,  та  погляд  її  не  відривався  від  подвір’я.  Стефка  прослідкувала  той  погляд.  Жінка  дивилася  на  її  грушу…
         Груша  і  справді  була  чудовою!  Висока,  розлога,  пишна!  Розкинула  віття-руки  на  всеньке  подвір’я.  Велике,  оксамитове    листя  створювало  тінь  та  прохолоду.  Не  даремно  Стефка  так  любила  вечорами  сидіти  під  грушею,  спершись  натрудженою  спиною  до  теплої,  гладенької  кори  дерева.
         А  який  весною  над  подвір’ям  запах  стояв,  коли  груша  зацвітала!  Бувало,  сидить  Стефка  і  слухає,  як  хрущі  гудуть.  Дивиться    як  вони,  вдарившись  об  гілля,  сиплються    додолу,  а  потім  отямившись,  знову  злітають  до  запашних  квітів.
         Жінка  вже  й  пити  перестала,  а  поглядом  так,  ніби  вчепилася  в  її  грушу.
-  Зелені  ще,  -  промовила  Стефка.    То  зимові.  Їм  вилежатися  треба.  А  зараз  ще  тверді,  як  камінь.
         Та  жінка  ніби  й  не  чула  Стефчиних  слів.
-  Можна…  можна  я  підійду  до  дерева,  -  попрохала,  а  сама  не  відвертала  очей  від  груші.
-  Та  що  вам  треба,  жіночко?  Йдіть  собі!  –  Стефку  почав  дратувати  той  погляд  в  глиб  її  подвір’я,  та  й  ця  обірванка  також.
-  Та  куди  ж  я  піду?  –  запитала  жінка.  Та  це  ж  моя  хата.  Її  ще  мій  дід  будував.  І  грушу  оцю  –  серед  двору,  він  садив.  А  під  грушею  у  нас  стіл  стояв.  І  вся  сім’я  наша  вечеряла  за  ним  влітку.  Та  дід,  і  мама,  аж  поки  не  повмирали  там,  в  Сибіру,  все  оцю  грушу  згадували,  і  плоди  її  запашні  та  соковиті.  А  мама,  як  вмирали,  то  просили  хоча  б  шматочок  нашої  грушки  скуштувати.  А  я  їм  слово  дала,  що  скуштую.  За  них,  і  за  себе…  Дай  мені,  дай  мені  зірвати…
-  Та  що  ти  верзеш?!  –  закричала  Стефка,  -  сама  не  помічаючи,  що  перейшла  на  «ти».
-  Який  дід?  Який  Сибір?  Іди  собі!  Стала  би  я  на  своє  подвір’я  приблуд  пускати!  Іди,  а  то  собаку  спущу!  Ач!  Груші  їй  закортіло!  Йди  геть!  -  все  дужче  і  дужче  кричала  Стефка.
         Жінка  раптом  заплакала.  Сльози  цівкою  стікали  по  запилених  щоках,  залишаючи  брудні  потьоки.  Далі  впала  перед  ворітьми  на  коліна,  шльохаючи    і  простягаючи  до  Стефки  руки,  заголосила:  «  За  ради  Христа!  Дозволь  мені  скуштувати  грушу!»
         Стефка  холодно  подивилась  на  неї,  сказала  ще  раз  «йди  геть»,  відв’язала  собаку,  і  грюкнувши  дверима,    пішла  до  хати.
         До  самого  вечора  заглядала  Стефка  через  вікно,  аби  дізнатися,  чи  пішла  жінка  в  чорному,  чи  ні.  А  та  сиділа,  як  німий  докір,  на  горбочку  під  ясенем,  якраз  навпроти  її  хати,  і  була  схожа  на  кам’яну  брилу.
         Ранок  наступного  дня  видався  теплим  та  погожим.  Голосно  кукурікали  півні.  Жінки  в  чорному  не  було…
-  Наче  страшний  сон,  -  промовила  Стефка,  та  й  пішла  поратися  по  господарству…
     …  А  за  тиждень  груша  всохла.  Спочатку  вкрилося  чорними  плямами  і  обпало  листя.    Потім  обсипалися  збабчені  плоди…  «Може,  хто  наврочив»,  -  казали  люди.
         А  може,  спокутувала  людський  гріх….  Хто  зна…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374329
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.10.2012

Стакато дощу

Сіє  дощ  на  вервечки  машин
І  автобусів  жовто-яскравих.
Край  вікна  у  кав'ярні  один
Ти  сидиш  з  філіжанкою  кави.

Ароматний  напій  і  терпкий
Закінчився  так  швидко,  як  літо,
Наче  спогад  приємний,  який
Знов  у  пам'ять  забрів  сумовито.

Може,  ти  пригадав  у  цю  мить
Почуття,  що  стелились  габою?
У  зажурі  з  дощем  гомонить
Пізня  осінь  -  не  наша  з  тобою.

Задощило  стакато  в  душі...
Залишивши  усі  свої  справи,
У  кав'ярню  заходжу  мерщій,
Щоб...  замовити  чашечку  кави.
(Розтривожив  мене  запах  кави)
(Щоб  зігрітися  чашкою  кави.)

16-23.10.2012р.      Львів


II  варіант  

Йду  дощем  обіч  низок  машин
І  автобусів  жовто-яскравих.
Край  вікна  у  кав'ярні  один
Ти  сумуєш  за  чашкою  кави.

Ароматний  напій  і  терпкий
Закінчився  так  швидко,  як  літо,
Наче  спогад  приємний,  який
Знов  у  пам'ять  забрів  сумовито.

Очевидно,  згадав  у  цю  мить
Почуття,  що  стелились  габою?
У  зажурі  з  дощем  гомонить
Пізня  осінь  -  не  наша  з  тобою.

Задощило  стакато  в  душі...
Залишивши  усі  свої  справи,
У  кав'ярню  заходжу  мерщій,
Може,  разом  ми  вип'ємо  кави?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2012

Я тебя придумаю сама

Я  тебя  придумаю  сама,
Назову  любя  -  моя  надежда,
И  тобой  наполнившись  сполна,
Засияет  мир  мой,  как  и  прежде.

Для  тебя  уютный  уголок
Отыщу  на  самом  донце  сердца,
Чтобы  ты  зашел  на  огонек,
Я  оставлю  приоткрытой  дверцу.

И  пускай  в  ту  дверцу  по  утрам
Устремляются  мечты,  как  птицы.
Зерна  слов  для  них  насыплю  там
И  воды  студеной  дам  напиться.

А  когда  мечты  споют  тебе
Песню  о  любви,  твой  слух  лаская.
Может  быть,  ты  улыбнешься  мне,
И  поймешь,  что  я  одна  такая.

14.10.2012г.

II  вариант

Я    тебя    придумаю    сама,
Разодену    в    яркие    одежды,
И    тобой    наполнившись    сполна,
Засияет    мир    мой,    как    и    прежде.

Для    тебя    уютный    уголок
Отыщу    на    самом    донце    сердца,
Чтобы    твой  теплился    огонек,
Я    оставлю    приоткрытой    дверцу.

И    пускай  в  ту    дверцу    по    утрам
Устремляются    мечты,    как    птицы.
Зерна    слов    для    них    насыплю    там
И    воды    студеной    дам    напиться.

А  когда  мечты  споют  тебе,
Ласковою  песней  слух  твой  нежа,
Станет  ясно  -  ты  в  моей  судьбе
Не  случайно  названа  -  "надежда"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371314
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2012

А пам'ятаєш

А  пам'ятаєш,  як  раділа  осінь,
Коли  ми  йшли  за  клином  журавлиним?
Траву  намистом  прикрашають  досі
Червоні  ягоди  розкішної  калини.

А  пам'ятаєш  зібрані  у  жмені
Смарагди  крапель  ніжно-прохолодні?
Багряне  листя  із  осик  та  кленів
Тоді  так  опадало,  як  сьогодні...

Чому  ж  нам  вітер  проспівав  прощальний
Мотив  кохання,  що  було  шаленим,
І  цілий  день  колючий  дощ  безжальний:
"А  пам'ятаєш,"-  все  питав  у  мене?

14.10.2012р.                          19:10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2012

Скажи

Скажи  ще  раз:"  Кохана,  я  люблю!"
Повторюй,  мов  уперше,  безупинно!
Додай  ще  сил,  як  вітер  кораблю,
Коли  вітрилам  надимає  спину.

Скажи  "люблю"  -  твоїх  чекаю  слів.
Дозволь  насолодитись  почуттями.
Хоч  досить  є  гордіївих  вузлів,
Будь  мрійником,  закоханим  без  тями.

Дарма,  що  зморшки  стеляться  чолом,
Та  прикрі  будні  посріблили  скроні.
Скажи  "люблю",  щоб  серце  розцвіло
Під  супровід  небесних  передзвонів.

30.09.  2012р.  Львів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2012

Примета

Осень  златокудрая  моя!
Что  ты  мне  подаришь  вместо  лета?
Тишину  в  прохладе  сентября,
Где  надежда  грёзами  согрета?

Или  грусть  слезами  на  щеках,
От  разлуки  с  тем,  кто  сердцу  дорог?
Ожиданье  от  него  звонка
Под  листвы  прощальный  мягкий  шорох?

Росы  жемчугами  на  траву
Выплесни  безмолвно  до  рассвета.
Сон  тогда  заветный  наяву
Совершится  верною  приметой.

Мне  вчера  пригрезилось  во  сне,
Что  в  его  объятья  окунусь  я…
Улыбнулась  осень  мило  мне:
"Он  всегда  уходит,  чтоб  вернуться!


24.09.2012г.  23:55
Львов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366458
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.09.2012

Delete

Писала  життя  різнобарвну  картину
І  ніжністю  слів  прикрашала  невпинно.
На  крилах  уяви  у  небо  злітала,
Та  раптом  все  зникло,  нічого  не  стало.

Розхристане  небо  змарніло  сльозами,
Скуйовджена  пам'ять  пробігла  рядками.
Обірвані  крила,  дощі  звинувачень,
Не  стало  цілунків,  не  стало  побачень.

Звелося  до  крапки  все  на  моніторі,
Слова  позникали,  як  вранішні  зорі,
І  думка  застигла,  згубивши  політ...
Тремтяче  рука  натискала  "Delete".

09.04.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012

Невысказанное

Стояла  молча,  превращаясь  в  льдинку.
А  то  хорошее,  что  между  нами  было,
Сорвал,  как  календарный  лист,  ты  смело,
Без  сожаленья  выбросив  в  корзинку.

Безжалостно  мечты  разбиты  тоже,
Как  чашка  пополам  -  неосторожно.
Хоть  половинки  склеить  две  не  сложно,
Но  пить  из  чашки  все  равно  не  сможешь.

Нет,  не  надейся,  истерить  не  буду.
Не  стоит  прикрываться  мне  бравадой.
Но  знаешь,  для  себя  ты,  Бога  ради,
Купи  настольный  календарь!
Не  бей  посуду!

14.09.2012г.    21:45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364185
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.09.2012

Встреча

Куда  же  ты?  Смотри,  на  стрелках  десять!
Как  мало  мы  с  тобою  посидели...
За  окнами  мерцает  еле-еле
Лимонной  долькой  изумрудный  месяц.
Сентябрьский  вечер  дивен  и  чудесен!

Прощай?  А  может  просто  до  свиданья?
Не  знаем  мы  о  том,  что  будет  после,
Но  жизнь  прожить  в  разлуке  так  непросто...
Во  все  века,  с  начала  мирозданья,
Нам  не  дано  судьбу  узнать  заране.

А  хочешь,  напророчу  нашу  встречу,
И  то,  что  буду  я  тобой  любима,
Что  рядом  мы,  присевши  у  камина,
Когда-то  вспомним  вместе  этот  вечер.
Я  знаю,  время  раны  все  залечит...

12.09.2012г.        22:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363773
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.09.2012

Блики ночи

Ведунья-ночь  в  мерцаньи  тусклых  звёзд
С  трудом  бредёт  по  краешку  постели,
За  ней  влачится  время,  еле-еле...
Мой  сон  подобен  миражу  из  грёз.

Пугливой  птицей  вьётся  тишина
В  белёсом  свете  лунного  овала.
"Ну  почему  тогда  я  промолчала?"  –
Нахлынула  раскаянья  волна.

Не  знаешь  ты  о  том,  что  в  каждом  сне
К  тебе  прижаться  -  хоть  на  миг!  -  мечтаю.
Мне  одиноко…  Комната  пустая,
И  только  блики  ночи  на  стене…

03.09.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361837
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2012

#Крок осені

Вітерець,  що  аж  пашів  від  спеки,
Поблукавши  між  прив'ялих  трав,
Стару  лавку  з  дощеч́ок  смереки
Листям  липи  вправно  посипав.

На  дошках,  пошерхлих  від  негоди,
Що  ввібрали  в  себе  спеку  дня,
Почитати  книгу  в  прохолоді,
Ненадовго  влаштувалась  я.

Сонце  липі  золотило  коси,
Повагом  ховаючись  за  став.
Майстер-дятел  "Скоро  прийде  осінь"
На  корі  шовковій  карбував.

А  коли  було  вже  по  роботі,
Задивився  на  чеканки  тло.
Легкокрилий  вітер  у  польоті
Вчив  листок  ставати  на  крило.

І  беріг  його,  немов  обранця
Осені.  Пронісши  між  гіллям,
Вклав  на  лавку.  Жовтого  блукальця
Довго  роздивлялась  мовчки  я.

Так  пос́еред  тиші  і  мовчання
Осінь  ще  підкралася  на  крок.
Я  вірші  читала  про  кохання...
Липа...
Лавка...
І  сухий  листок...


23-29.07.2012р.        13:15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.08.2012

Нічний дощ

Знов  у  Львів  завітав  тихий  дощ,
Не  спішить,  накрапає  за  звичкою.
Із  камінням  брукованих  площ
Гомонить  неквапливо  водичкою.

Лопотить  по  зеленій  траві,
Стриптизером  танцює  за  вікнами,
Поцілунками  мокрих  кобіт
Зачаровує.  Далі  привітними

Вулицями  заваблює  в  ніч,
Сповиваючи  ратушу  хмарами.
З-понад  хмар  дощових  навсібіч
Десятьма  б'є  годинник  ударами.

Лад  наводять  в  нічній  темноті
Ліхтарі,  розсипаючи  золото.
Чом  же  в  ніч  цю  не  спиться  мені,
Хоч  і  знаю,  у  дощ  спати  солодко?..


II  варіант

Знов  у  Львів  завітав  тихий  дощ,
Не  спішить,  накрапає  за  звичкою.
Із  камінням  брукованих  площ
Гомонить  неквапливо  водичкою.

Лопотить  по  зеленій  траві,
Стриптизером  танцює  за  вікнами,
Поцілунками  юних  кобіт
Зачаровує.  Мокрими  квітами

Чепуриться  спокусниця  ніч,
Сповиваючи  ратушу  хмарами.
З-понад  хмар  дощових  навсібіч
Десятьма  б'є  годинник  ударами.

Лад  наводять  в  нічній  темноті
Ліхтарі,  розсипаючи  золото.
Чом  же  в  ніч  цю  не  спиться  мені,
Хоч  і  знаю,  у  дощ  спати  солодко?..

12-20.  08.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359038
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.08.2012

Ты куришь

Ответ  на  комментарий  golod00x  к  стиху  "Кава  без  цукру"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345869

Ты  куришь  «Winston»,  попивая  виски.
Один  глоток  остался,  вот  облом…
А  я  ушла  сегодня  по-английски,
Покинув  бедный,  неуютный  дом.
Ты  грустно  улыбаешься.  Спокойно
Нажав  на  «Enter»  ждешь,  когда  письмо
Отправится.  И  в  тишине  невольно
Припоминаешь  все…  Как  повезло
Вчера  на  сайте  встретиться  со  мною.
On  line  была  я.  Ты  хотел  on  love,
И  наши  чувства  океанскою  волною
Накрыли  нас…  Ну  а  потом  читал
Ты  мне  Варлена,  Валери,  Бодлера,
Под  регги,  ска,  рокстеди  и  дансхолл.
Зачем-то  клялся  честью  офицера,
Роняя  пепел  сигарет  на  стол.
Ты  был  в  ударе.  Ночь  была  безумной!
А  кофе  –  горьким…  Но  вся  сладость  в  том,
Что  где-то  есть  дорога  ночью  лунной
В  убогий,  неуютный,  но  твой  дом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358809
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.08.2012

Романс "Не торопи, судьба" (Автор музыки Виктор Охрименко)

Не  торопи,  судьба!  Не  торопи...
По  жизни,  как  по  лезвию  кинжала,
Всегда  вдогонку  за  тобой  бежала.
Не  торопи,  судьба,  не  торопи...

Позволь,  прошу,  пока  не  вышел  срок,
Перевести  дыхание  и  мысли,
Замедлить  бег  свой  по  спирали  жизни.
Позволь,  прошу,  пока  не  вышел  срок.

Дай  мне,  судьба,  еще  подняться  ввысь
И,  ощутив  свободу  и  пространство,
Даруй  поверить  в  это  постоянство.
Дай  мне,  судьба,  еще  подняться  ввысь.

Чтоб  не  померкнул  свет  в  моей  душе,
Не  отнимай  любовь,  надежду,  веру!
Дай  нежностью  наполниться  сверх  меры,
Чтоб  не  померкнул  свет  в  моей  душе.

Дай  счастья  мне  испить  еще  глоток:
Любимых  губ  касаться  на  рассвете,
Быть  для  него  единственной  на  свете!
Дай  счастья  мне  испить  еще  глоток.

17.08.2012г.  17:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358177
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 17.08.2012

Не торопи

Не  торопи,  судьба,  не  торопи...
По  жизни,  как  по  лезвию  кинжала,
Всегда  вдогонку  за  тобой  бежала,
Истерла  ноги,  догоняя,  до  крови.

Позволь,  прошу,  пока  не  вышел  срок,
Перевести  дыхание  и  мысли,
Замедлить  бег  свой  по  спирали  жизни,
Спокойствия  мне  дай  испить  глоток...

15.08.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358039
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.08.2012

Як починається осінь

Може,  так  починається  осінь:
Спрагле  літо,  втомившись  від  спеки,
На  поля,  де  зібрали  покоси,
Побіжить  проводжати  лелеки?

А  можливо,  на  всю  зелень  листя
Рудуваті  розќидає  барви?
Дощ  рясний  над  садами  зависне,
Аби  їх  відіпрати,  та  марно.

Ну,  а  може,  як  вітер  щодуху
У  гіллі  затріпоче  високо,
І  попадають  яблука  глухо
В  сухотрав'я,  спливаючи  соком?

Та  буває,  відчувши  самотність,
Що  у  лінію  долі  злам  вносить,
Усвідомиш  життя  незворотність  
І  збагнеш  -  починається  осінь!

13.08.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012

Не приеду

Ты  не  ведаешь,  я  вечерами
Умирала  в  тисках  одиночества,
Со  свечой  меж  двумя  зеркалами
Чуда  жаждала  или  пророчества…

Заклинала  тебя  небесами,
Зазывала  объятьями  нежными,
И  постель  застилала  шелками
На  двоих,  ожидая  с  надеждою.

Обречённо  бродила  вдоль  сада,
Что  судьба  уготовит,  не  ведая.
Но  однажды  в  тиши  листопада
Услыхала:  "К  тебе  не  приеду  я…"  

10.08.2012г.    18:50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356379
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2012

Не зрозумів

Відповідь  на  коментар  IgorKo  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216

Навіщо  ти  чекав  слова  зізнання?
Перевіряв,  чи  зрілі  почуття?
А  я  несла  своє  сліпе  кохання
У  вир  подій,  до  тебе,  до  життя.

Несла  мов  відра,  сповнені  водою,
Боялася,  щоб  необачний  крок
Не  вів  до  каяття,  не  став  бідою,
Хоч  у  думках  летіла  до  зірок.

Про  тебе  мріяла.  У  мареннях  блукала,
Засвічувала  жовті  ліхтарі,
Коли  небес  шовкові  покривала
Тонкий  ховали  місяць  угорі.

А  ти  чекав...  Скажи  мені,  навіщо?
Слова,  як  хвилі,  що  несе  вода,
Розіб'ються.  Моє  кохання  вічно
Світитиме!
Не  зрозумів...
Шкод́а...

06.08.2012р.            22:50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2012

Стогін яблук

(Пам'яті  батька.  05.08.2012р.  -  дев'ять  днів  по  смерті)

Пригадалось  дитинство:  коли  мій  веселий  татусь
Щ́епи  в  двір  наш  приніс,  навмання  з  них  узявши  котрусь,-
Помістив  її  в  ямку  й  присипав  пухким  чорноземом.
"То  -  пап́ірка*,  -  сказав.  -  Вродить  нам  вона  яблук  смачних,
Буде  сік,  а  до  осені  зможемо  разом  із  них
Сушен́і**  насушити.  На  зиму  врожай  збережемо."

Як  же  рясно  цвіла  та  пап́ірка  цієї  весни,
І  птахи  щебетали  так  дзвінко  пісень  голосних,
Сонцесяйна  коли  до  небес  запліталася  стрічка!
Ох,  і  яблук  було!  Гілля  гнулося  дугами.  Лиш
Не  торкалося  ледве  стежини,  де  вився  спориш...
У  ту  пору  спекотно-суху  згасла  батькова  свічка...

...Тихо  він  відійшов,  залишивши  земні  свої  справи...
Усю  ніч  з  глухим  стогоном  падали  яблука  в  трави...

*Пап́ірка  –  сорт  літніх  яблук.
**Сушен́я  –  висушені  на  сонці  скибочки  яблук.  
(Подільська  говірка)



01.08.2012р.  17:20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355276
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.08.2012

Дозвольте лиш

Дозвольте    лиш    любити    Вас,
Прошу,    благаю    милостиво!
Кохання    розцвіло,    мов    диво,
Зумівши    вправно,    без    прикрас,
Вас    огорнути    в    сонця    блиск.
Життя    буяє    в    барвах    літа,
У    серця    келихи    налито
Любові.    А    було    колись
Там    повно    жалю,    болю,    сліз.
Хоч    відстань    чимала    між    нами,
Та    з    Вами    поряд    я    думками,
Коли    Ви    дивитесь    на    Віз
Малий.    В    чарівнім    сяйві    зір
Ваш    погляд    бачу,    Ваші    очі.
Я    б    розчинилась    в    них    охоче
Після    нещасть,    незгод,    зневір.
Чому    з'єднала    доля    нас,
Довівши    до    кінця,    до    краю?
Я  ні  про  що  Вас  не  благаю  -  
Дозвольте    лиш    любити    Вас!



26.07.2012р.        22:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2012

Поцелуй

В  безбрежном  небе  чудо-облака
Воздушные  и  белые,  как  пенки,
Неспешно  плыли.
Голые  коленки
Ласкали  травы  луговые.
И  пока
Я  провожала  взглядом  стаю  туч,
Коснулся  нежно  ты  меня  губами...
Склонялись  травы  и  цветы  над  нами...
Как  сладок  был  твой  поцелуй  и  жгуч!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353209
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.07.2012

#Яблуко в долонi

Після  прочитання  книги  "Перлини  надвечір'я"  Євгенії  Бучківської

 Спрацьований,  з  поморщеним  лицем,
 Сидів  Семен  самотньо  на  ослоні
 В  садку,  де  пахла  м'ята  з  чебрецем,
 Червоне  яблуко  тримаючи  в  долоні.

 Те  яблуко  блискуче,  молоде...
 В  Семена  раптом  засльозились  очі.
 Він  пригадав  Марусю.  Як  на  те
 Наснилася  йому  цієї  ночі.

 Її  веселий  сміх,  неначе  птах,
 Летів  із  вітерцем  за  огорожі.
 А  на  рум'янім  личку,  щічки  так
 На  яблучка  маленькі  були  схожі.

 Покликала  до  яблуні  у  двір,
 (Вони  її  колись  садили  разом),
 Багато  літ  пролинуло  з  тих  пір,
 Гілки  безжально  покрутило  часом.

 І  яблук  не  було,  крім  дрібноти.
 Казав  онук,  що  буде  не  до  сміху,
 Як  яблуня  порве  гіллям  дроти,
 Або  понІвечить  в  негоду  стріху.


 Та  дід  не  дав  спиляти,  бо  вона
 Дружиноньку  нагадувала  милу...
 Тремтів  у  серці  спогад,  як  струна,
 Увись  підносячись  по  небосхилу.

 ...Так  і  помер  із  яблуком  в  руці,
 Немов  заснувши,  відійшов  у  вічність.
 З  усмішкою  на  зморщеній  щоці...

 А  яблуню  зрубав  онук...  у  січні...


 16.07.2012р.        22:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350880
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.07.2012

Чи я просила

Після  прочитання  книги  "Світло...  Тінь"  Софії  Кримовської

Чи  я  просила  щось,  окрім  любові?
Ти  ж  у  своїм  минулім  був  уперто,
Ще  й  говорив  мені  про  це  одверто,
І  біль  був  у  словах...  У  кожнім  слові...

Чи  я  просила  щось,  окрім  бажання
З  тобою  бути  під  вечірнім  небом?
А  ти  мені  казав:  "Облиш,  не  треба,"–
Й  зникав  мерщій,  кивнувши  на  прощання.

Чи  я  просила  щось,  крім  мати  крила?
А  ти  мовчав  і  уникав  побачень.
Та  знаєш,  можу  все  тобі  пробачить,
Бо  я  люблю!  Тобі  ж  любить  несила.

14.07.2012р.        17:50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2012

#Довічним Ангелам Неба

Помолюся  за  вас,  мої  рідні  матусю  і  тату,
Помолюся  за  те,  щоби  ви  іще  довго  жили.
Було  прикрощів  так  у  житті  вашім,  знаю,  багато,
Та  усі  негаразди  ви  разом  здолати  змогли.

Як  малі  ластівки,  будували  свою  власну  хатку,
Годували  двох  доньок,  ростили,  давали  знання.
Дочекалися  внучок,  і  навіть  одне  правнучатко
Своїм  сміхом  дзвінким  вашу  старість  тепер  звеселя.

Пережиті  роки  осідають,  як  попіл  на  скроні,
Ще  й  хвороби  обсіли,  як  сови  високу  сосну.
Я  дивлюся  на  вас,  на  пошерхлі  від  часу  долоні,
І  не  можу  спинити  сльозу  трепетливо-ясну.

Ці  долоні  колись  мені  бант  заплітали  у  коси,
Ваша  мудрість  і  різка  учили  по  правдоньці  жить.
У  надії  на  краще  пройшли  сімдесят  треті  роси,
Хоч  для  вас  були  всі  вони,  як  передранішня  мить.

Мамо!  Тату!  Рідненькі!  Ви  Ангели  Неба  довічні!
Хай  Господь  посилає  вам  сонечко  ніжне  Своє,
Не  тривожать  нехай  страхітливі  вас  сни  опівнічні,
Хай  ще  довгі  літа  вам  зозуля  в  садку  накує!

11.07.2012р.      12:00


Фото  автора

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349568
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2012

Эхо прощания

На  стихотворение  Потустороннего  "Прости"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314606#com1565699

Сказал:  «Прощай»,  -  и  длинный  коридор  
Тебя  бездумно  проглотил,  прохладно,
А    раставанья  мысль,  как  приговор,  
Терзала    душу  болью  непроглядной.  

Недоуменьем    наполнялся  взор…
Ах,  искренность  моя,  как  ты  фатальна!  
Я  вспоминала  прошлый  разговор…
Грусть  изливалась,  как  ручей,  печально.    

Ты  уходил  так  тихо,  неспеша:
«Я  для  тебя,  наверно,  лишь  утеха?»  -  
Глаза  сухие,  плакала  душа...  
Ты  уходил,  и  затихало  эхо.



 05.07.02012г.

 Для  илюстрации  использовано  картину  Karol  Bak
 http://art-assorty.ru/259-karol-bak-karol-bak.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2012

Стрелки

Плейкаст  на  это  стихотворение  можно  прослушать  здесь:
http://www.playcast.ru/view/1884943/e16f18fc9fe4af83e2625a4b260f56d2fbbdff29pl
Автор:LuChi

Луна  все  звезды  залила
 Янтарной  краской.
 Я  прождала  тебя  всю  ночь
 Опять  напрасно.
 Часы  чеканили  свой  шаг
 И  били  глухо.
 Назойливо  пищал  комар
 Над  самым  ухом.
 А  я  смотрела  на  часы,
 И  в  лунном  свете
 Две  стрелки  медленно  ползли...
 А  на  паркете
 Вязали  тени  кружева,
 Их  в  ночь  вплетая.
 Стояла  стрелка  на  пяти,
 Ну  а  большая
 Спешила  к  ней,  проделав  круг
 Без  остановки.
 Им  встреча  суждена  судьбой!
 Удар  негромкий  -  
 Часы  обрадовано  бьют,
 Хоть  встреча  эта
 Всего  лишь  несколько  секунд.
 Она  согрета
 Теплом  слиянья  стрелок  двух.
 Вот  так  же  люди
 Простившись,  встречу  ждут  опять
 Сквозь  серость  будней.
 Минутной  стрелкою  вперед
 Ты  мчишься  снова,
 А  я  тебя  прощать  и  ждать
 Всегда  готова.
 Уверовав,  что  сделав  круг,
 Как  стрелка  эта,
 Вернешься  ты.  И  потому
 Я  жду  рассвета.


20.06  -  03.07.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347896
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.07.2012

#Хусточка

Пам'яті  свекрухи  Таїсії  Іванівни  Мазур
(22.11.1933-23.03.2013)

З-за  причілку  хати  виглянуло  сонце,
Всипавши  проміння  яблукам  рясним.
Задрімала  мати,  сівши  край  віконця,
Спогади  до  неї  вкралися  у  сни.

В  спогадах  матуся  -  зовсім  ще  дитина,
На  рум'янім    личку  п́осмішка  блука.
З  ярмарку  вернувся  тато.  Як  просила,
Хусточку  привіз  їй  -  радість  то  яка!

Час  біжить  так  швидко,  як  літа  дівочі,
Вже  весну  двадцяту  соловей  співа.
Танула  в  обіймах  милого  щоночі,
Хусточку  коханий  їй  подарував.

Виростила  діток,  сп'ялися  на  ноги,
У  світах  далеких  донечка  і  син.
Вкралися  у  серце  мамине  тривоги,
Присмак  залишивши,  мов  гіркий  полин.

Часом  телефоном  гомонить  із  ними,
Слухає  внучаток,  наче  солов'їв.
Знає,  що  приїдуть  десь  на  іменини,
...Хусточку,  можливо,  подарують  їй...


27.06.2012р.  17:30



Для  ілюстрації  віршу  використана  картина  
Малявіна  Ф.А.  "Девочка  в  белом  платке"
http://www.artlib.ru/index.php?id=11&fp=2&uid=5063&iid=59055

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012

Кава без цукру

Наша  осінь  була,
Як  цукрована  кава.
Наша  осінь  удвох  –
Я  тебе  так  кохала!
У  обіймах  твоїх    
Засинала  щоночі...
Промайнуло  усе,
Ніби  нас  хтось  наврочив.

Білий  сум  у  душі
Поселився  на  денці.
Білий  сум  огорнув
Опустошене  серце.
Пам'ять  палить  мости,
Розсіваючи  згадку.
На  стривожених  днях
Туги  слід,  як  печатка.

Новий  день.  На  плиту
Збігла  зварена  кава.
Новий  день.  Ти  прийшов,
Я  тебе  не  чекала.
Тихо  кажеш:  "Люблю..."
Дістаю  другу  чашку:
"Знаєш,  цукру  нема..."
Чомусь  дихати  важко...


23.06.2012р.                      4:45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2012

Збірка віршів *Душа на кінчику пера*

Скромність  -  перший  крок  до  невідомості.  (Софія  Кримовська)
Скромність  -  такий  же  смертний  гріх,  як  і  гординя.  Тому  що  
зайва  скромність  і  є  гординя,  що  намагається  прикритися  маскою.  (Олександр  Пахнющий)
Швидше  за  все,  вислови  не  належать  тим  людям,  імена  яких  
зазначені  в  дужках,  але  саме  від  них  я  вперше  ці  слова  почула.

А  тому,  хочу  повідомити  усім  друзям  і  читачам,  
що  побачила  світ  моя  збірка  віршів  «Душа  на  кінчику  пера».
У  книзі  три  розділи:  лірика  кохання,  пейзажна  лірика,  філософська  лірика.
Вірші  українською  мовою.
Безкоштовно  збірку  можна  скачати  тут:
http://shedar.ru/load/poehzija/avtorskie_sborniki/natalija_mazur_quot_dusha_na_kinchiku_pera_quot/245-1-0-985

Вступне  слово:  Матіас  Г.М.
Видавець:  ФОП  Стасюк  Л.С.
Дизайн:  Мазур  Т.А.
Графічні  малюнки:  Тищенко  Н.А.
Меценат  збірки:  Мазур  А.А.

Усім,  хто  по  життю  зі  мною  поряд,
Хто  дарував  краплиночку  тепла,
Оці  вірші…  У  них  до  вас  говорить
Моя  душа  на  кінчику  пера.

           Щиро  ваша:  Наталя  Мазур

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345093
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 20.06.2012

Расставанье все ближе

Расставанье  все  ближе.  Расходятся  наши  пути.
Ничего  не  поделать,  не  можем  мы  вместе  идти,
К  сожаленью.  Не  можем,  как  прежде,  мы  также  остаться.
Вам  на  запад,  а  мне,  если  верить  преданью  –  на  юг,
Размыкается,  пройденный  суетно,  жизненный  круг,
Видно  время  пришло,  навсегда    нам    друг  с  другом  прощаться.

Вы  уходите  в  осень,  где  ветер  бросает  листву.
Там  озябшая  дверь  издает  оглушительный  звук
В  час,  когда  одиноко  вы  в  доме  пустынном  молчите.
Намолчавшись,  искать  вам  захочется  пламя  огня,
Но  согреться  душой  не  получится  вам  без  меня,
Ваши  поиски  тщетными  будут,  хоть  все  обыщите.

Что  же  станет  со  мною?  Зачем  это  знать  нужно  вам?
Будет  все  хорошо!  Но  не  верьте  вы  этим  словам…


12.06.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343491
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.06.2012

Гадання на ромашці

Посеред  розмаїття  квітів,
В  барвисто-щедрий  ранок  літа,
Побачила  ромашку  білу.
Колись  таку,  мені  несміло,
Ти  дарував  із  поцілунком.
Тоді  химерні  візерунки
Пливли  хмарками  понад  нами,
Ніби  небесними  човнами.

На  мене  спогад  враз  налинув...
Я  зазирнула  у  краплину
Роси,  в  середині  ромашки.
Та  враз  зітхнулось  мені  важко,
Думки  накинулись  юрбою:
-  Чи  бути,  милий,  нам  з  тобою?
-  Кохаєш  ти  мене,  чи  ні?
Повзуть  тривожно-руйнівні
Питання:
-  Може  погадати
На  пелюстках    малих,  крилатих?

Ромашки  пелюстки  тендітні
Тремтять,  тріпочуться  на  вітрі:
-  Ромашко,  не  втрачай  надію,
Тебе  зірвати  не  посмію!
Рости,  цвіти  на  радість  людям,
Розвеселяй  їх  сірі  будні,
А  той,    хто  ключ  від  серця  має,
Я  знаю!  Знаю!  Він  кохає!!!


11.06.2012р.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2012

Ничего не случилось (Автор музыки Виктор Ох)

Послевкусие  от  прочитанного
Весняна  Осінь  "В  серці"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342207#com1544878

Ничего  не  случилось.  Все  также  рассвет
Силуэты  деревьев  рисует  на  стенах.
Только  память  осталась  о  том,  чего  нет,
Слово  "мы"  впопыхах  перечеркнуто  мелом.

Ничего  не  случилось.  Опять  суета,
Где-то  губы  влюбленных  слились  в  поцелуе.
Только  в  доме  надрывно  звенит  пустота,
Слово  "нас"  растворилось  и  не  существует.

Ничего  не  случилось.  Заплаканность  глаз
У  любви  отнимает  небесные  крохи.
Только  кто  мне  ответит,  зачем  каждый  раз
По  утрам  неизменно  готовлю  два  кофе?


07.06.2012г.                          14:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342525
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.06.2012

Гроза у горах

Гроза!
Точ́ене    листя    дуба
Термосить    вітер.
Білочуба
Береза    хилиться    додолу.
По    ніжній    бересті    подолу
Дощу    стікають    краплі    слізно.
Повзуть    над    лісом    хмари    грізно.
Чіпляються    за    гострі    шпилі...
Грім    у    небесному    горнилі
Роздмухує    вогонь    священний.
Полоще    дощ    розлогі    клени,
Сплітає    віти    осокорам...
Гроза    несамовита    в    горах!

Ми    у    печері...
Камінь...    Тиша...
"Моя    голубко    наймиліша",    –
Почула    раптом.
Завмираю,
Мов    потрапляючи    до    раю.
І    вже    нема    грози,    ні    грому...
Несе    солодка    хвиля    втому.
Усе    пливе    перед    очима,
А    в    серці    спрага    невтолима.
Шепочу:    "Найдорожчий    мій,
Ми    вдвох    отут,    серед    стихій.
Дарма    негода    й    дощ    стіною,
Аби    ти    поряд    був    зі    мною!"


06.06.2012р.

Для  ілюстрації  використане  фото  зроблене  в  с.  Маліївці
Дунаєвецького  району  Хмельницької  обл.  
"Грот  під  водопадом"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2012

#Осколки лета

Плейкаст  на  это  стихотворение  автора  LuChi  можно  посмотреть  здесь:
http://www.playcast.ru/view/1860720/3d6c7f58a65f6439fc01655d174776f6d2aa9c33pl


Июльской  ночи  бархат  синий
Ложился  с  таинством  на  плечи.
Твой  силуэт  из  тонких  линий
Напомнил  о  далекой  встрече.

...Слова  любви  шептала  нежно,
Слегка  касаясь  губ  губами.
Струилась  радость  безмятежно,
Окутывая  нас  волнами...

А  ночь  дарила  всплески  счастья,
Роняя  звезды  для  желаний.
Ты  мне  промолвил  нежно:  "Здравствуй",
Прервав  поток  воспоминаний.

Глаза  в  глаза,  как  вспышка  света!
Нет!  Время,  видимо,  не  лечит.
Как  долго  на  осколках  лета
Жила  я  ожиданьем  встречи...

 01.06.2012г.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342304
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2012

Вишневый сад

На  стихотворение    golod00x  "Я  поразился  –  лето  на  пороге…"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341197#com1540874

Плейкаст  на  это  стихотворение  (автор  LuChi)
http://www.playcast.ru/view/1859251/c12971428bae089bc2b17ad711ab7a789fdecd31pl


Вишневый  сад...  
Ах,  как  он  цвел  в  апреле!
Стояли  молча  мы  под  белой  пеной.
Благоуханием  цветов  хмелея,
Тебя  поцеловала  неумело.
А  ты  был  притягательно  желанен,
Был  смелым  и  настойчивым,  как  витязь.
Дурманила  весна  пчелы  жужжаньем,
В  нем  слышалось  призывное:  
"Кружитесь,  -  под  белый  вальс,  
Плывущий  над  землею,
Под  музыку  небес  и  пробужденья!"...
Неужто  это  было  все  со  мною?
Опять  апрель!  
И  снова  наважденье...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341993
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.06.2012

#Лелечий сум

Він  стояв  і  мовчав,  опустивши  в  траву  довгий  дзьоб.
Він  немовби  завмер.  Він  нічого  не  чув  і  не  бачив.
Біль  його  передався  мені.  Закричала  я,  щоб
Зупинились  машини,  що  мчали  до  пунктів  призначень.

Зупиніться,  будь  ласка!  Затримайте,  люди,  свій  біг!  
Та  мій  крик  відчайдушний  заплутався  десь  у  смереці...
Він  до  нас  прилетів  через  сотні  далеких  доріг,
Та  невже  задля  того,  щоб  сум  був  у  долі  лелечій?

Він  у  теплих  краях  мріяв  палко  про  землю  дідів,
Він  летів  через  море,  до  крові  стираючи  крила.
Із  коханою  він  звити  разом  гніздечко  хотів
У  краю,  де  барвиста  веселка  кришталь  розгубила.

Він  ростити  так  прагнув  у  рідній  землі  лелечат,
Коли  є  і  кохання.  і  дім,  і  сім'я,  і  дружина.
То  чому  ж  польові  запорошені  трави  мовчать?
І  чому  безсердечно  зустріла  його  батьківщина?

Він  зігнувшись  стояв  на  червоних,  тоненьких  ногах.
Він  утратив  усе:  свою  віру,  любов  і  надію.
А  у  неї  життя,  на  узбіччі,  де  куриться  шлях,
Закінчилося  щойно  на  білих  квітках  деревію.

По  дорозі  машини  байдуже  неслись  в  далечінь.
Над  коханою  в  тузі  самотньо  стояв  бідолаха...
Крізь  вологу  очей,  я  вдивлялась  в  небес  голубінь,
І  сльоза  поповзла  по  червоному  дзьобі  у  птаха.


Це  сталося  нещодавно.  Я  поверталася  з  відпочинку  додому.
Зненацька  на  узбіччі  я  побачила  лелеку,  що  похнюпившись  
стояв  і  не  ворушився.  Під'їхавши  ближче,  я  угледіла  в  
бур'янах  мертву  птаху.  Лелека  стояв  над  своєю  подругою
і  оплакував  її.  Побачене  так  схвилювало  мене,  що  я  довго
не  могла  заспокоїтися.  Ця  картинка  і  досі  у  мене  перед  очима.
Власне,  ця  пригода  спонукала  мене  до  написання  віршу.


24.05.2012р.  00:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339479
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.05.2012

Шаленство кохання

Щоб  відстань  між  нами  збороти,
До  тебе  лечу  я  на  крилах.
Ти  вийди,  коханий,  навпроти,
Скажи  мені  лагідно:  "Мила!"

Я  хочу  обіймів  без  тями,
Ти  вкрий  поцілунками  очі
Так  ніжно,  щоб  поміж  серцями
Не  стало  повік  злої  ночі.

Я  хочу  ловити  твій  подих,
Від  спраги  кохання  тремтіти,
Щоб  літо,котре  вже  надходить,
Сплітало  для  нас  ложе  з  квітів.

Я  хочу  на  стані  тендітнім
Відчути  твої  дужі  руки,
Щоб  з  першим  промінням  досвітнім
Забути  всі  довгі  розлуки.

В  бажанні,  повік  незбагненнім,
Піднестися  понад  землею.
Мене  щоб  під  ласки  шалені
Назвав  ти  любов'ю  своєю.



12.05.2012р.        12:00

Автор  картинки  Володимир  Чос
http://vchos.livejournal.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339116
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.05.2012

Я так тебе кохаю!

Тебе    кохаю!    Так    тебе    кохаю,
 Як    любить    сонце    небо    у    блакиті
 І    пестить    його    лагідно    щомиті,
 Цілунками    вкриваючи    до    краю.

 Так    ще    веселка    літній    дощ    кохає,
 Розповідаючи    свої    секрети,
 Сплітає    семибарвні    амулети,
 Розвішуючи    там,    де    він    бажає.

 Кохаю    безтурботно,    як    уперше,
 Коли    життя    стелилось    рушниками,
 Ведучи    в    світ    незнаними    шляхами
 Під    білий    вальс    заквітчаних    черешень.

 Кохаю    так,    що    калатає    серце,
 Коли    в    твоїх    обіймах    затихаю,
 Зненацька    потрапляючи    до    раю...
 Коханий    мій,    чи    знаєш    ти    про    все    це?



14.05.2012р.  Сатанів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2012

#Віночок кохання

Пишні    щічки    жовтеньких    квіток
Заціловує    сонечко    з    неба.
Я    сплітаю    з    кульбабки    вінок,
Але    думкою    лину    до    тебе.

Враз    забракло    повітря    мені...
Пригадала    взаємні    зізнання,
Незабудки    в    очах    голубі,
Що    зронили    у    серце    кохання.

Як    сплела    пальці    рук    у    вінок
І    тебе    сповила    ним    грайливо.
У    шаленстві    щасливих    думок
Спраглі    губи    шукала    квапливо...

Серед    теплих    кульбабкових    мрій
Незабудки    малі    голубіють,
У    віночок    вплітаю    їх    свій,
Щоби    він    тобі    спогад    навіяв.



 09.05.2012р.        Сатанів

 Для  ілюстрації  твору  використана  картина  Ольги  Воробйової.
 http://www.liveinternet.ru/users/4284186/post175812026/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2012

#Лісова царівна

Де    соловей    витьохкує    чарівно  –
Серед    дубів    кремезних,    серед    кленів  –  
Конвалія,    як    лісова    царівна,
Росла    струнка    на    пагінці    зеленім.

Росу    ввібравши    чисту    світанкову,
Сріблились    дзвоники    прозорим    блиском,
Згортаючи    обгорточку    казкову
Над    пуп'янком  –  пацьоркою    намиста.

А    запах!    Ніби    ангели    із    неба
Подарували    свіжі    аромати!
А    знаєш,    вона  квітла    задля    тебе,
Щоби    тобі    себе    подарувати.

А    ти    проходив    мимо    і    навмисно
На    ніжну    квітку    наступив    ногою.
Поранена    душа    її    повисла
На    ниточці    і    витекла    сльозою.

Скажи,    чому,    не    можу    я    збагнути,
Приніс    царівні    лісовій    страждання?
Та    знай:    якщо    щасливим    хочеш    бути,
То    не    чини    подібного    з    коханням.


08.05.2012р.  Сатанів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336829
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2012

Цілувати веснянки

У    горах,    де    квіткова    заметіль
Вкриває    трави    ніжно    пелюстками,
Де    чути    щебет    птаства    звідусіль,
Де    дуб    старий,    не    схилений    роками

Стоїть,    мов    страж    пахучих    полонин,
Підперши    небо    дужими    плечима,
Де    хмари    невагомий    палантин
Розвішують    на    кам'яних    вершинах,

Де    ручаї    дзвінкі,    немов    струна,
Де    срібні    роси,    мов    смарагди    чисті,
Ходитиму    невдовзі    я    одна,
Купаючись    в    промінні    золотистім.

На    неба    волошкового    блакить
Я    буду    задивлятися    щоранку,
Пригадувати    нашу    кожну    мить...
А    сонце    цілуватиме    веснянки.




04.05.2012р.  14:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334903
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2012

#Лети… Лети…

Серед  гаїв  зеленокосих,
Там,  за  селом,
Шлях,  що  заплутався  за  обрій,
Ліг  полотном,
А  понад  шляхом,  на  черешнях
Буяє  цвіт,
Дочці  матуся  промовляє:
-  Пора  в  політ!
До  тебе  світ  сміється,  доню,
З  дитячих  мрій,
Серед  усіх  шляхів  життєвих
Знайди  ти  свій.
Даруй  тепло  всім  добрим  людям,
А  злих  -  прости...
-  Та  як  же  я  без  тебе,  мамо?
-  Лети...  Лети...
Нехай  про  мене  нагадає
Спів  солов'я,
Тебе  завжди  удома,  доню,
Чекаю  я.
Шепочу  молитви  тихенько,
Де  б  не  була,
Щоб  щастя  доля  дарувала,
І  два  крила.
Та  коли  важко  тобі  стане,
Охопить  сум,
Коли  життя  твоє  торкнеться
Мінорних  струн,
Лети  до  маминого  серця,
Воно  умить
Загоїть  ласкою  своєю
Все,  що  болить.
Бо  серце  мамине  навіки  -
Вміст  доброти.
-  А  як  же  ти  без  мене,  мамо?
-  Лети...  Лети...

24.04.2012р.                    02:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332772
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2012

#Турман

.                    "Ты  слышишь  ли  крик  журавлиный,
                       Глядишь  ли  на  турманов  стаю?
                       На  ветках  цветы,  или  иней?
                       Я  память  твою  листаю..."
                               (Матиас  Г.  "Память  сердца")

Хохлатый  турман  в  синем  небе
Вертел  круги,
Взлетая  ввысь  за  стаей  следом
Быстрей  других.
Умеючи  вращали  сальто
Все  вертуны,*
Садились  лихо  на  асфальте
Возле  стены.
Бросаю  зёрна,  хлеба  крошки,
В  горсти  пшено.
Смотрю,  как  турман  из  ладошки
Клюет  зерно,
И  вспоминаю,  что  однажды
Ворвался  ты
Нежданно  голубем  бумажным
В  мои  мечты.
Тогда  голубкою  летала
Я  над  землей.
Нам,  помнишь,  ночи  было  мало
Вдвоём  с  тобой.
Мой  сизый  турман,  может,  скажешь,
Что  дальше  ждет?
Вы  с  ним  похожи…  В  жизни  важен
Для  вас  полёт…
Что  ж,  мне  –  доверчивой,  беспечной
Не  быть  опять,
А  птицу  вольную,  конечно,
Не  удержать.  


21.04.2012г.


*Турманы,  вертуны  -  порода  голубей.  Получили  свое  
название  за  способность  кувыркаться  и  перевертываться  
в  воздухе  через  голову,  через  хвост  и  крыло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332066
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.04.2012

Пасторалi дощу

Малює  дощ  на  листі  кленів
 Рясні  рядки...
 Давно  для  мене  незбагненні
 Твої  думки.
 Чи  доведеться  зрозуміти,
 Чому  все  так?
 Сплелися  наші  дві  орбіти
 В  таємний  знак.
 Передусім,  кому  потрібно
 Було  все  це?
 Жбурляє  дощ  краплини  дрібно
 В  моє  лице.
 Життя  пригадую  картини  -
 Сумне  кіно...
 Згортаю  пам'ять  неупинно,
 Як  полотно.
 Ховаю  спогади  подалі
 Я  стрімголов...
 Дощ  таємничі  пасторалі
 Малює  знов.

 18.04.2012р.  02:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331171
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2012

*Розбите боліти не може

Замість  взаємних  пробачень,
Шалені,  мов  змилені  коні,  
Летіли  слова  звинувачень
І  жалом  впивались  у  скроні.

Чомусь  запекло,  закололо,
До  щему,  до  крику,  до  болю,
І  раптом,  весь  світ,  що  навколо,
Пролився  гіркою  сльозою.

Словами  скалічене  тіло
На  одяг  старий  стало  схоже...
Та  серце  уже  не  боліло,
Розбите  -  боліти  не  може.

01-09.04.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2012

#Приїздіть до мами

Тривалою  щось  видалась  зима,
У  квітні  ще  кидається  снігами.
Дивлюся  у  віконце  крадькома,
Чи  не  приїдуть  діточки  до  мами?

З  надією,  що  скроплена  слізьми,
За  вас  шепочу  молитви  ночами,
Щоб  Ангел  Божий  огорнув  крильми!
Чому  ж  не  приїжджаєте  до  мами?

Смачненькі  приготую  пиріжки,
Округлі,  із  блискучими  боками.
Почастувала  б  діток  залюбки...
Коли  приїдете  у  гості  ви  до  мами?

Минає  час...  Ідуть  за  днями  дні,
І  старість  підкрадається  з  роками.
В  якій  би  не  були  ви  стороні  -  
Не  забувайте,  приїздіть  до  мами!

01-06.04.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012

*Як просто

Як  просто  не  почути  слів  образ,
Як  просто  не  скипіти  на  півслові,
Та  пригадати  світлу  мить  любові,
І  ніжність,  і  тепло  найперших  фраз.

Як  просто  не  спалити  всі  мости,
Як  просто  не  зронити  слово  люті,
І  не  зривати  ланцюги  прикуті
Між  двох  сердець,  щоб  їх  не  розвести.

Як  просто  ще  уникнути  біди,
Як  просто  ще  триматися  за  руки...
Чому  ж,  скажи,  прямуєте  туди,
Де  чорний  день  від  розпачу  розлуки?


02.04.2012р.                        18:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2012

*Солодкий сон

Долає  ранок  ночі  тьму
У  споконвічному  двобої.
Мій  сон  сьогоднішній  чому
Так  розтривожений  тобою?
Чому,  скажи,  мої  вуста
Без  поцілунку  ти  залишив?
Нерозуміння  нароста
І  загортається  у  тишу.
Ти  ж  обіймав  мене  у  сні,
Я  пам'ятаю  кожен  дотик.
В  словах,  що  говорив  мені,
Вчувалися  журливі  ноти.
Уява  то  моя,  чи  ні?
Хитнулася  ураз  гардина...
Твій  голос  чую  вдалині,
Шепочеш:  "  Спи,  моя  єдина.
Світанку  сяючий  бутон
Іще  блукає  десь  шляхами."
І  знов  мене  солодкий  сон
Твоїми  обійма  руками.

22-27.03.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2012

В окне души моей

В  окне  души  моей  темно...
Там  слез  жестоких  оправданья,
Застряв  в  бессвязности,  давно
Кружат  в  тумане  раставанья.

Разбитой  вдребезги  мечты,
Осколки,  острыми  краями
Впились  в  обиду.  Но  чисты,
Мерцая  тусклыми  огнями.

Там  слезы,  вылившись  в  печаль,
И  опустившись  в  пыль  забвенья,
Застыли  в  камне,  как  печать,
Покрывшись  пеплом  сожаленья.

Сухие,  как  гербарный  лист,  
В  душе  висят  воспоминанья
О  том,  как  был  мой  путь  тернист,
И  полон  разочарованья.

Там  пол  заплеванный.  Не  раз
Плевали  в  душу  все  охотно...
Но  это  в  прошлом.  А  сейчас
Закрыты  двери  в  душу  плотно.

Но  где-то  там,  среди  вещей,  
Испепеленная,  седая,
Вздыхает  тень  любви  моей,  
Твоих  ладоней  ожидая.


15-20.02.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323655
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.03.2012

Моє Поділля

.                            "Краса  України  -  Поділля"
                               Леся  Українка

Моє  Поділля!  Краю  волошковий!
Межи  Дністром  ти  і  Південим  Бугом
Розкинувся,  як  велетень  казковий,
Що  сонце  зводить  понад  виднокругом.

Прозорі  ріки  і  гаї  затишні,
Поля  розлогі  під  бездонним  небом.
В  садах  весною  зацвітають  вишні,
А  літо  пахне  молоком  і  медом.

Тут  мозолясті  руки  хлібодара
Плекають  здавна  врожаї  багаті.
Між  Товтрами  вервечкою  отари
Скубуть  на  луках  килими  строкаті.

Моя  земля!  Поділля!  Краю  отчий!
Твої  хліба  хай  колосяться  в  полі,
Зозуля  літ  багато  напророчить
Щасливої,  заквітчаної  долі.


19.03.2012р.      17:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323418
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2012

Лелека на варті

На  гербі  міста  Дунаївці  зображений  срібний  лелека  із  
червоним    дзьобом  і  червоними  лапами,  який  у  правій  
лапі  тримає  срібний  камінь.  
Лелека  здавна  вважався  дуже  обережним  птахом.  
Використання  його  зображення  в  геральдиці  означає  
особливу  увагу.  Лелека  стоїть  на  сторожі,  оберігаючи  
свою  зграю  від  ворогів.  Він  тримає  камінь  навмисно.  
Якщо  постовий  лелека  засне,  камінь  з  шумом  впаде  і  
розбудить  його.


В  калиновім  краю,  оповитім  віночком  барвінку,
Де  в  затишних  долинах  ясніють  ставки  голубі,
На  хатину  край  міста,  у  дзьобі  принесену  гілку,
Примостили  лелеки,  щоб  звити  гніздечко  собі.


Серед  пишних  ланів  вибивалась  пшениця  у  колос,
Лелечаток  своїх  піднімали  птахи  на  крило.
Закликали  лелеки  надію  на  щастя  уголос,
Щоб  добро  повсякчас  у  містечку  маленькім  жило.

А  коли  восени  вітер  спомин  приніс  іздалеку,
Знову  в  теплі  краї  полетіти  зібрались  вони.
Та  зостався  їх  син,  молодий  білокрилий  лелека,
Захищати  свій  дім,  місто  це  і  свій  край  від  біди.

Він  і  досі  стоїть,  срібний  камінь  тримаючи  в  лапі,
Щоб  бодай  уночі  не  заснути  хоча  би  на  мить.
Так  і  нам  Україну  ріднесеньку  слід  вартувати,
І  любити  її,  бо  звемось  українцями  ми.

19.03.2012р.              21:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323412
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2012

*#Странник

Ты  уходишь  в  мечту,  исчезаешь  за  синими  далями,
Босоногий  свой  след  оставляя  росой  на  траве.
Ну,  а  я  остаюсь  в  тёплом  доме  со  старыми  ставнями,
Взгляд  подняв  к  небесам,  постоянно  молюсь  о  тебе.

Ты  шагаешь  вперёд,  одиноко  скитаясь  дорогами,
Выбиваясь  из  сил,  ищешь  надпись  со  стрелкой  «Вчера».
Собираешь  надежду,    судьбою  разбросану  крохами,
В  левый  рваный  карман,  но  и  там,  к  сожаленью,  дыра.

В  километрах  дорог  ты  бредёшь  галактическим  странником,
Без  любви  и  тепла,  не  смывая  усталости  пыль.
И  колотится  сердце  твоё  под  изодранным  ватником,
Боль  утраты  стараясь  на  вечном  пути  позабыть.

Странник  миленький  мой,  заблудившийся  между  столетьями,
Добрый  Ангел  пускай  охраняет  тебя  от  невзгод.
Лучезарными  пусть  Он  наполнит  дорогу  рассветами,
Но,  поверь,  от  себя  не  уйти  тебе  за  поворот.

12.2011  -  14.03.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323138
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.03.2012

*Досі люблю (Автор мелодії Віктор Ох)

По  весільному  вбрались  дерева  в  садах,
На  серпанку  весни  колихається  спомин.
Ти  сьогодні  наснилась  мені  молода,
Цілував  твої  очі  у  сні  барвінковім.

Від  цілунків  моїх  ти  була  осяйна,
І  мені  раптом  легко  і  радісно  стало.
У  буянні  садів  вирувала  весна,
І  кохання  моє  у  душі  розквітало.

Пролетіли  над  нами  роки,  як  птахи,
Та  тебе,  ніби  вперше,  у  скроні  цілую.
І  хоч  білі  заплутались  в  них  пелюстки,
Щиро,  ніжно,  як  в  юності,  досі  люблю  я.

16.03.2012р.  18:10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2012

Вальс "Там за окном" (Автор музыки Сергей Голоскевич)

Клип-  карооке  можно  посмотреть  здесь:
http://www.youtube.com/watch?v=wk08ra4GgF8
Автор  клипа  Таира.

Ночь.    Город    дремлет    давно
После    тревожного    дня.
Сонно    баюкает    снег,
И    засыпает    меня.
Я    утомленно    бреду,
Звуки  ловя    из    квартир.
Там    высоко    -    окно,
Ты    за    окном    -    один.

Желтым    квадратом    глазниц
Смотрит    на    улицу    дом.
Я    постою    здесь    чуть-чуть.
Знаешь,    что    будет    потом?
Просто    потом    я    уйду,
Пряча    от    снега    лицо.
Так    и    должно    все    быть...
Прав    ты    в    конце    концов.

Там,    за    окном,    тишина,
И    в    центре    комнаты    стол.
Ты    с    тишиною  вночи
Длинный    ведешь    разговор.
Чай    подливаешь    себе,
Капли    стирая    рукой.
Там,    за    окошком,    -    ты,
Мой...    но    совсем    чужой...

24-25.12.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321596
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2012

* Шепчешь - Тебя люблю…

Капли  дождя  на  щеке,
Вечер.  Иду  под  зонтом.
Ключик  заветный  в  руке,
За  поворотом  твой  дом.

Легкую  дрожь  не  унять,
В  доме  том  ждешь  меня  ты.
Возле  окна  -  рояль,
А  на  окне  -  цветы,
А  на  окне  -  цветы.

Дождик  стучит  по  стеклу,
Вторит  мелодии  вальс.
Я  вспоминаю  весну
Из  недосказанных  фраз.

Звук  замолчал  в  вышине,
Прячу  улыбку  свою.
Ты,  подойдя  ко  мне,
Шепчешь  -  Тебя  люблю!
Шепчешь  -  Тебя  люблю!

09.03.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321471
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 13.03.2012

*А весною - зима

Знову  сніг  завітав  на  дахи,
Загорнувши    дерева  в  хустини,
Білим  пасмом  накривши    шляхи,
Незбагненні  малює  картини.

Розкидає  зі  скринь  чудеса,
Сипле  біло-холодної  манни.
Веретеном  пряде  в  небесах
Волохатий  сувій  домотканий.

Сніг  січневі  вертає  борги,
Та  тепер,  навесні,    він  не  радує...
За  вікном,  у  душі  -  навкруги
Сніг  все  падає,  падає,  падає...

12.03.2012р.          7:30

Для  ілюстрації  використано  картину  
Ігоря  Радіонова  "Мартовский  снег"
http://www.artrussia.ru/russian/artists/
postcard.php?pic_id=8091&foa=
f&rarity=&salon=1

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321263
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.03.2012

*Стомилася

Стомилася...  Терпіть  не  сила
 Страждань  вагу  несамовиту,
 Щоб  заховатися  від  світу,
 На  руки  голову  схилила.

 Думки  колотяться  шалено,
 Волають  щось,  товчуть  у  скроні.
 Біль  заповзає  у  долоні
 І  звідти  дивиться  на  мене.

 Стомилася...  Стомилась  дуже...
 Лютує  біль  в  шаленім  герці...
 Чи  в  світі  хто  стерпів  би  все  це?
 Та  світ  довкруг  мовчав  байдужий.

 10.12.2011
 27.02.2012
 10.03.2012(зведено  і  надруковано)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320746
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2012

Доню, моя донечко (Автор мелодії Віктор Ох)

Від  біди,  печалі  і  тривог,
 Збереже  нехай  всіх  Бог!

 Доню,  моя  донечко,  сльозинко  на  очах,
 Відлітаєш  ти  від  мене  у  життєвий  шлях,
 І  де  б  не  була  ти,  у  які  не  йшла  світи,
 Мамина  молитва  тебе  буде  берегти.

 Від  біди,  печалі  і  тривог,
 Збереже  тебе  хай  Бог!

 Не  шкодуй  із  серця  людям,  доню,  теплоти,
 Будь  завжди  привітна  і  до  всіх  ласкава  ти,
 Щоб  життя  колискою  для  тебе  все  було,
 А  знайдеться  милий,  на  його  зіпрись  крило.

 Від  біди,  печалі  і  тривог,
 Збереже    удвох  вас  Бог!

 Тільки,  доню,  пам'ятай  про  батьківський  поріг,
 Про  матусі  серце,  що  для  тебе  оберіг.
 Знаю,  заклопотана  ти,  та  хоча  б  до  свят,
 Ти  привозь  бабусі  онучаток-пташенят.

 Від  біди,  печалі  і  тривог,
 Збереже  усіх  нас  Бог!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012

*Я хочу повернутися у осінь

Заплакала  під  стріхами  зима,
І  небо  одягнулося  у  просинь,
Сльозинку  я  змахнула  крадькома,
Думками  повертаючись  у  осінь.

Птахи  на  крилах  принесли  весну,
Дівчатам  грає  сонце  у  волоссі,
Струмок  співає  пісню  голосну...
Та  як  же  я  забути  можу  осінь?

Забути  зустрічі  під  поглядом  зірок,
П'янкі  цілунки  пам'ятаю  досі,
З  минулого  в  майбутнє  тільки  крок...
Я  хочу  повернутися  у  осінь.


23.02.2012р.                    11:20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012

*Я приснюсь тобі

В  час,  коли  всерйоз
Затріщить  мороз,
Загудуть  вітри  грізним  клекотом,
Захурделить  ніч
Снігом  навсібіч  -  
Я  приснюсь  тобі  тихим  шепотом.

В  час,  коли  зима
Майже  крадькома,
Закує  вікно  срібним  помахом,
І  захочеш  ти
Краплю  теплоти  -  
Я  приснюсь  тобі  ніжним  подихом.

В  час,  коли  тобі
Важко  у  журбі,
Бо  без  мене  ти,  як  з  одним  крилом.
Якщо  ось  в  цю  мить
Серденько  щемить  -  
Я  приснюсь  тобі  добрим  Янголом.


9-10.02.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2012

Не разгадать (Песня Mariah Carey - Looking In)

Ты  любишь  на  меня  смотреть.
Тебе  кажусь  волшебным  сном.
Не  верь  глазам,  все  кажется  тебе,
Но,  знаешь,  промолчу  о  том...

Девчонка,  что  внутри  меня,
Задумчиво  впадает  в  грезы
В  мечтах  своих.  А  на  закате  дня
Тихонько  утирает  слезы,
И  рядом  в  небе  плачут  звезды.

С  девчонкой  вместе  мы  вдвоем,
Два  сердца  в  унисон  в  груди.
Не  сожалею  ни  о  чем,
Меня  пойми!

Как  будто  бы  всегда  была
Чужой  для  прочих  всех  людей,
Но  к  ним  всегда  открыто  шла,
Стремлюсь  всем  сердцем  и  теперь...

Но  лишь  не  буду  я  твоей,
Меня  не  разгадать  тебе.


Оригинал

Mariah  Carey  -  Looking  In

You  look  at  me  and  see  the  girl  
Who  lives  inside  the  golden  world  
But  don't  believe  
That's  all  there  is  to  see  
You'll  never  know  the  real  me  

She  smiles  through  a  thousand  tears  
And  harbours  adolescent  fears  
She  dreams  of  all  
That  she  can  never  be  
She  wades  in  insecurity  
And  hides  herself  inside  of  me  

 Don't  say  she  takes  it  all  for  granted  
 I'm  well  aware  of  all  I  have  
 Don't  think  that  I  am  disenchanted  
 Please  understand  

 It  seems  as  though  I've  always  been  
 Somebody  outside  looking  in  
 Well,  here  I  am  for  all  of  them  to  bleed  
 But  they  can't  take  my  heart  from  me  
 And  they  can't  bring  me  to  my  knees  
 They'll  never  know  the  real  me


16.02.2012г.      22:15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314574
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 16.02.2012

*#Как обычно

Как  обычно  приходит  рассвет
В  сине-белой  рубашке  из  снега,
На  тропинках  невидимый  след
Оставляет  от  быстрого  бега.

Прилетают  к  окну  воробьи,
И  дерутся  за  хлебные  крошки.
Коготочки  припрятав  свои,
Хитро  щурится  рыжая  кошка.

День  приносит  заботы  с  лихвой,
Рассыпается  снегом  по  крышам,
Наполняет  хрусталь  синевой,
И  замерзшие  ветви    колышет.

Измотавшись,  клонится  ко  сну  -
Слишком  короток  он  и  застенчив.
А  усталость,  скользнув  по  окну,
Опускается  тихо  на  плечи.

Ночью  время  воротится  вспять
В  недописанный  стих.  До  рассвета,
Как  обычно,  я  буду  скучать,
Только  ты  не  узнаешь  об  этом...


15.02.2012г.                                23:45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314351
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.02.2012

*#Спливає час

.                                  На  тему  "Еміграція"

Спливає  час...  так  непомітно...  Як  в  кіно
Мигочуть  кадри  чорно-білі  і  субтитри.
Міняються  у  пам'яті  "давно"
На  обнадійливі  слова  -  "ще  буде  видно".

Та  хто  б  заглянути  зумів  за  горизонт,
Сказати,  чи  настане  скоро  літо?
Чи  ти  повернешся?  Чи  будемо  разом?
Адже  між  нами  відстань  у  пів  світу.

У  пів  життя,  де  нарізно  жили...
Пил  пам'яті  на  серці  осідає.
Мені  б  тебе  спитатися  "коли",
І  не  почути  відповідь  -  "не  знаю".

12.02.2012р.                    8:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2012

*Буквы на сердце

Плейкаст  автор  AmriLaura  можно  посмотреть  здесь:
http://www.playcast.ru/view/1756624/25d6268c08ee9cedb776425a55858f57affa8464pl



Ночь    без    сна    и    подушка    в    слезах    -    
Результаты    the    end    this    love    story...
Впрочем,    слез    бы    хватило    на    море,
Но    нужна    ли    морям    бирюза?

Видно,    нашей    любви    вышел    срок:
Все    имеет    конец    и    начало...
Видно,    сердце    твое    замолчало,
Или    ты    по-другому    не    мог?

Неразгаданный,  вечный  вопрос...
Разлетелись    мечты,    как    осколки,
Только    на    сердце    татуировка    -
Красным  
             буквы    
                       (латиницей)  -    
                                               SOS

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313204
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2012

Зимнее танго (Автор музыки Cергей Голоскевич)

Ты    очень    далеко,
 В    кафе    сижу    одна.
 На    небе    высоко
 Полночная    луна.
 Смотрю    на    телефон,
 Жду    твоего    звонка.
 Взгрустнула    о    былом
 Упавшая    звезда:
 Любовь    -    беда...

 Зима    бросает    снег
 В    замерзшее    окно.
 Все    было,    как    во    сне,
 Между    тобой    и    мной.
 Цветы    и    снегопад,
 Притихшие    дома.
 Кто    в    этом    виноват,
 Что    мы    сошли    с    ума?
 Любовь    одна!

 Разлука    не    страшна,
 Поет    аккордеон.
 Гитарная    струна,
 Расскажет    дивный    сон.
 Закружит    танго    нас.
 Нас    двое    -    ты    и    я.
 В    зрачках    зеленых    глаз
 Вращается    земля...
 Любовь    моя!

 Ты    обними    меня,
 Прижми    к    своей    груди.
 Любовь    не    потеряй,
 Все    будет    впереди.
 Веселый    Новый    Год,
 Рождественская    ель.
 Зажжется    небосвод
 От    нежности    моей!
 Любовь    сильней!

 03.12.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312933
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2012

Татуировка

.                                      (Подруге)

Ночь  без  сна  и  подушка  в  слезах  -  
Результаты  the  end  this  love  story...
Впрочем,  слез  бы  хватило  на  море,
Но  нужна  ли  морям  бирюза?

Видно,  вашей  любви  вышел  срок:
Все  имеет  конец  и  начало...
Видно,  сердце  его  замолчало,
Или  он  по-другому  не  мог...

Давит  мыслей  нахлынувших  пресс,
Разлетелись  мечты,  как  осколки...
Только  нА  сердце  татуировка  -  
Черной  буквой,  латиницей  -  S


09.02.2012г.                                    17:15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312684
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.02.2012

*#Свиристели

Заправский  день  бежал  в  закат,
Крепчал  мороз,  снега  скрипели.
На  стайку  радостных  ребят
Смотрели  с  ветки  свиристели.

Топились  печи.  Меж  ветвей
Стелился  дым,  кружась  прозрачно.
Задернув  шторы  поплотней,
Сосед  ругал  соседку  смачно.

За  стенкой,  в  комнате  пустой,
Приятно  пахнущей  геранью,
Сидела  женщина,  с  тоской
Поддавшись  горестно  страданью.

Свой  взор  поднявши  к  небесам,
Среди  унынья  и  молчанья,
Сидела  женщина  в  слезах  -
Ей  выпал  жребий  расставанья.

Вдруг  что-то  показалось  ей
Знакомым  в  птичьем  щебетанье,
К  окну  придвинулась  скорей,
Согрев  его  своим  дыханьем.

На  ветке,  средь  снегов  и  льда,
Две  птицы  -  певчие  свирели...
Когда  приходят  холода,
Надежду  дарят  свиристели.


08.02.2012г.                                                    22:10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312428
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2012

Потери

Пытаюсь  собраться,  но  как-то  отсутствуют  мысли...
Зачем  вы,  потери,  бредете  во  след  мне  по  жизни?
Зачем  забираете  тех,  кто  любим  и  кто  дорог?
Но  слышу  в  ответ  лишь  приглушенный  шелест  и  шорох.

Сгорают  мечты  все  дотла,  превращаются  в  пепел...
В  прорехи  души  забирается  яростно  ветер,
Танцует  на  пепле  в  припадочном  вихре  безумства,
Свирепый  сквозняк  задувает  зажженные  чувства.

Потери  идут  со  мной  рядом  давно  и  незримо.
Они  забирают  куда-то  друзей  и  любимых...
И  глядя  им  вслед,  крикнуть  хочется:
Хватит!  Довольно!
Мне  больно...
О,  Господи!
Как  же  мне  горько  и  больно....


10.01  -  07.02.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312023
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.02.2012

Сюрреализм (Ответ boroda 171)

Ответ    поэту  boroda  171  
на  его  иронические  стихи  "Пролетая  над  строфами"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311713

Скован  ритмом,  как  вор  острогом,
Но  морзянкой  стучишь  в  эфир,
Серж!  Смотри,  за  твоим  порогом
Простилается  целый  мир.

Мир  из  сна  и  реальных  красок,
Мир,  где  живы  Магритт  и  Дали,
И  хоть  он  сюрреален  часом,
Заглянуть  в  него  мы  бы  смогли.

Взявши  в  руки  свой  ямб,  амфибрахий,
С  анапестом,  коль  хочешь,  хорей,
Позабыв  дома  все  свои  страхи,
В  этот  мир  поспешим  мы  скорей.

Не  держись  дедовских  запретов,
И  в  утиль  не  бросайся  ты,
Будь  как  прежде  -  отличным  поэтом,
Из  души,  доброты,  теплоты.

Пусть  не  киснут  мозги  в  испуге,
Пусть  сердечко  влюблено  поет.
Напиши  стих  своей  подруге,
Отпусти  свои  мысли  в  полет.

Пусть  душа  воспарит,  играя,
На  Андре  Бретон  держим  курс,
Пусть  поэзии  грань  другая
Ощутит  твой  новаторский  пульс.


В  качестве  иллюстрации  использована  картина  
Рене  Магритт  (Magritte  Rene)  "Прекрасный  мир"  
 1962г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311836
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 06.02.2012

#Зарождается вечер

Зарождается  вечер  из  сини
 В  колыбели  поющего  ветра,
 Под  седым  балдахином  из  нитей,
 Что  сплетает  зимой  тишина.
 Из  жемчужно-серебряных  линий
 Перламутром  застывших  на  ветках.
 Из  снежинок,  прильнувших  к  раките,
 Что  склонилась  во  сне  у  окна.

 Зарождается  вечер  случайно
 Из  урчания  тихого  кошки,
 Из  желания  счастья  простого,
 Что  дается  одно  на  двоих.
 Из  кружочка  лимонного  к  чаю,
 Из  упавшей  на  стол  хлебной  крошки.
 С  мирным  скрипом  засова  дверного,
 И  озябших  ладоней  твоих.


 28-31.01.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310403
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2012

Пам'яті поета Миколи Антоновича Верещаки

Поет  нашого  сайту  –  Верещака  Микола  Антонович  (ID  –  10645)м.  Черкаси  більше  десяти  років  прикутий  до  ліжка.  
В  даний  час  він  перебуває  в  притулку  для  людей  похилого  віку  і  почувається  дуже  погано.  
Микола  Антонович  потребує  допомоги  на  лікування  та  телефонні  розмови.  
Людям,  котрі  знаходяться  на  грані  смерті,  страждання  можна  полегшити  навіть  добрим  словом.
Із  всіх  засобів  зв’язку,  Микола  Антонович    може  користуватися  тільки  телефоном.  
Номер  телефону:  067-94-23-835.
Це  звернення  Микола  Антонович  попросив  мене  адресувати  найперше    його  друзям  на  сайті.
Я  виконую  його  волю,  сподіваючись  на  вашу  небайдужість.



12.02.2012р.    пішов  із  життя  Микола  Верещака...
Поети  не  помирають...  вони  живуть  до  тих  пір,  поки  їх  вірші  читають....
Світла  пам"ять  талановитому  поету!
Головна  сторінка  Миколи  Антоновича  Верещаки:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10645
Книга  пам"яті:
http://www.poetryclub.com.ua/mygbook.php?userid=10645

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309403
рубрика: Анонс, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2012

*#Мне не спеть

Мне  не  спеть  уже  звонкой  свирелью,
Потому,  что  простужено  лето,
Потому,  что  года  в  поднебесье
Не  поймать  на  исходе  дня.
Потому,  что  седой  акварелью
Расплескались  мои  рассветы,
И  осталось  намного  меньше
Тех,  кому  доверяю  я.

Табунами  несутся  мысли,
Вдаль  спешат  за  звездою  алой,
К  той  черте,  где  медовой  тайной
Зарождается  Млечный  путь.
Может  быть,  на  закате  жизни
Ты  на  небо  посмотришь  устало,
И  увидишь  в  нем  взор  мой  печальный,
И  не  сможешь  спокойно  уснуть.


25.01.2012г.                            22:10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309137
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.01.2012

*Незбережені листи

.
                   Письма...  Она  их  писала  без  счастья...  
                   Капали  слезы  с  ресниц...
                   (А.Блок)


"Всі  тво́ї  розгубив  всі  листи
Та  не  знаю,  як  сталося  все  це...
Не  зберіг,  але  прошу,  щоб  ти
Не  лишила  це  смутком  у  серці.

Та  нічого  там  в  них  не  було
Особливого...  Стільки  тривоги?
Я  того  не  хотів...  Як  на  зло...
Засмутився  я  сам  до  знемоги".

У  мовчання  занурився  день,
Видаватись  не  сміла  сумною.
Не  було  там  нічого...  Лишень...
Все  життя,  що  написане  мною.

19.01.2012р.                                  19:40


Для  ілюстрації  використана  картина
англійського  художника  Джорджа  Гудвина  Килберна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308222
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2012

*Stella di Natale

"Для  тех,  кто  верил  и  ждал  -  
                     Все  воплощенья  любви...
                     Вдруг  загорится  звезда,
                     И    Stella  di  Natale"
                                 (Анатолий  Радгост  Рэд)
                                                                                                                                 


Называешь  меня  Natali,
Но  слова  говоришь  простые:
Что  идут  косяками  дни,
И  забот  не  меньше...
Густые
Накрывают  дома  облака,
Заслоняя  собою  звезды,
Что  настигла  тебя  тоска,
И  что  счастья  не  ждешь...
Слишком  поздно...
Что  любил  ты  один  только  раз,
Что  любовь  не  вернуть  с  годами...
И  зеленый  цвет  моих  глаз
Тебе  видится  синим.
Мечтами
Где-то  в  прошлом  живешь,
Тая
Ото  всех  свою  дивную  душу...
Замкнут,  строг  и  суров...
Знаешь,  я
Тишину  твоих  снов  не  нарушу.
Лишь  зелено-красный  росток,
С  лепестками,  как  алое  пламя,
Пуансеттию*  -  дивный  цветок
Подарю  я  тебе  на  память.
Посмотрев  на  цветок  в  Рождество,
Ты  промолвишь:  "Stella  di  Nat́ale".**
Из  гостей  не  узнает  никто
Твои  губы  чьё  имя  шептали.


*  Пуансеттия  -  молочай  прекраснейший,  
великолепное  растение,  зацветающее  под  Рождество.
Поскольку  и  время,  и  форма  цветения  напоминает  
о  звезде,  то  пуансеттию  в  народе  называют
"Вифлеемская  звезда"  или  
"  Рождественская  звезда"  (итал.  Stella  di  Natale  )

**    Stella  -  звезда  (итал.)


17-19.01.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307754
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 20.01.2012

*#Краплі запізнілого дощу

Надихнула  мене  на  написання  віршу  почута  мною  
по  телевізору  мелодія  "Краплі  запізнілого  дощу"  
композитора  Романа  Коляди.
В  пам'ять  про  мелодію  та  композитора,  я  
залишила  для  віршу  цю  назву...

Випав  дощ.  
Взимку.
Попри  закони,
Із  бездонного  синього  неба
Краплі  падали  прямо  на  тебе,
Цілували,  
Котились  за  комір.
Як  могло  таке  статись  зимою?
В  час,  
Коли  крижані  заметілі
Випускають  метелики  білі,
І  душа  оповита  журбою?
Коли  сковане  холодом  серце,
І  життя  
Затискає  в  лещАта,
Ніжні,  
Лагідні  краплі-малята
Зігрівають.  
Як  сталося  все  це?
Почуття,  
Що  намріяні  снами,
Що  у  долі  
Намолені  слізно,
Наче  дощ  -  
Той,  що  випав  запізно,
Кожну  краплю  
Ти  ловиш  губами.

13.  01.  2012р.                                    13:30

Виконавець:  Роман  Коляда  -  фортепіано
Мелодія  -  "Краплі  запізнілого  дощу"́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2012

#Не зря

Ну  и  что,  что  разбиты  мечты,  как  посуда  из  глины?
Ну  и  что,  что  в  одну  не  составились  две  половины
У  мозаики  той,  что  зовется  по-нашему  -  жизнь?
Назови  ты  мне  тех,  кто  не  ведал  ударов  ни  разу,
Не  терял  ни  друзей,  ни  любовь,  или  свой  светлый  разум,
Кто  терпеньем  испил  чашу  всю  из  измены  и  лжи?

За  ошибки  свои  кто  платил  по  счетам  всем  исправно?
Кто  себя  по  частям  раздавал,  забывая  о  главном?
У  судьбы  -  удалось  ли  кому-либо  выиграть  спор?
Но  живут  как-то  все,  огорченья  скрывая  улыбкой,
Что  давно  позабыто,  считая  невинной  ошибкой,
Понимая,  с  одним  им  крылом  не  взлететь  выше  гор.

Все,  что  было  когда-то,  что  есть,  и  что  будет  в  судьбе,
Посылает  Всевышний  не  зря  в  этой  жизни  тебе.

10.01.2012г.                                            15:30


В  качестве  иллюстрации  использовано  коллаж
"По  поводу  "Черного  квадрата"  Малевича"
http://forum.exler.ru/arc/uploads/77/post-1161249382.jpg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305564
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.01.2012

*Фантом

Когда  заря  зовет  подруг
Играть  с  луною  ночью  длинной,
Фантом  ко  мне  приходит  вдруг
Невидимо  из  недр  гостиной.

Не  оставляет  он  следов,
Бродя  по  комнате  привычно,
И  половицы  от  шагов
Его  не  стонут,  как  обычно.

Не  отражается  в  стекле
Старинном  -  зеркала  немого.
Все  замирает  в  тишине
В  воспоминаниях  былого.

Кружится  невесомо  пыль
Над  светлой,  лунною  дорожкой,
И  то  ли  сказка,  то  ли  быль
Лежит,  свернувшись  черной  кошкой.

Луна  в  застывшее  окно
Глядит  на  нас,  склонившись  низко.
И  только  стрелки  у  часов
Вещают  то,  что  утро  близко.

Дождавшись  утренних  минут,
Он  растворяется  в  сознаньи.
Лишь  губы  поцелуем  жгут,
Оставив  след  воспоминаний.

31.12.2011                        5:15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304055
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 04.01.2012

Вальс "Там за окном" (Автор музыки Виктор Ох)

Навеяно  стихотворением  
Александры  Жуковой  "Лунная  шаль"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301876


Ночь.  Город  дремлет  давно
После  тревожного  дня.
Сонно  баюкает  снег,
И  засыпает  меня.
Я  утомленно  бреду,
Звуки  ловя  из  квартир.
Там  высоко  -  окно,
Ты  за  окном  -  один.

Пятнами  желтых    глазниц
Смотрит  на  улицу  дом.
Я  постою  здесь  чуть-чуть.
Знаешь,  что  будет  потом?
Просто  потом  я  уйду,
Пряча  от  снега  лицо.
Так  и  должно  все  быть...
Прав  ты  в  конце  концов.

Там,  за  окном,  тишина,
И  в  центре  комнаты  стол.
Ты  с  тишиною  вночи
Длинный  ведешь  разговор.
Чай  подливаешь  себе,
Капли  стирая  рукой.
Там,  за  окошком,  -  ты,
Мой...  но  совсем  чужой...

24-25.12.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302303
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2011

*Ночью

Ночью  безмолвной  снимаешь  
       поклажу  усталости,
И  незамеченной  тенью  
       скользя  по  излучине,
Бродишь  сомнамбулой  
       призрачной  линией  радости,
На  берегах  моих  снов  
       оставляя  все  лучшее.

Ночью  себя  ты  мне  даришь
       всецело,  до  капельки.
Я  растворяюсь  в  тебе,  и
       плыву  по  течению.
В  небе  для  нас  зажигаю  
       цветные  галактики,
И  восхищаюсь  при  этом
       двойному  свечению.

Ты  исчезаешь  наутро
       туманами  синими.
В  жизнь  исчезаешь,  в  заботы,
       работу  и  прочее...
Кто  же  те  маги,  что  вместе  
       связав  наши  линии,
Ночи  твои  в  безмятежный  
       мой  сон  напророчили?


20-23.12.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301843
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2011

*#А утром…

А  утром  выпал  чистый  снег,
Прикрыв  все  улицы  пустые,
На  ветках  серебрился  иней,
И  был  прозрачен  на  просвет.

Вдруг  стала  чистою  душа,
Как  после  исповеди  Богу,
И  снег  все  сыпал  на  дорогу
Безмолвно,  тихо,  не  спеша.

А  люди,  сонные  с  утра,
Вновь  торопились  на  работу,
Предновогодние  заботы
Неся  с  собою  со  двора.

И  только  непорочный  снег,
Веленью  Божьему  послушный,
Кружился  над  людьми  воздушно,
Неслышно  засыпая  след.



20.12.2011г.                                              11:20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301265
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.12.2011

*#Кава в постіль

У  шибку
Ранок  зазирнув
Ласкавий,
Захоплюючи  жінку  
У  полон.
Відчула  запах  
Смаженої  кави,
Знімаючи  з  повік
Солодкий  сон.
Відтак  поворухнулася
У  ліжку,
Всміхнулася  
Світанку  за  вікном.
Невимушено  
Оголила  ніжку,
І  пригадала:
Вечір...
За  столом
Вони  удвох...
Їх  спрагнені  бажання...
Бездонний  погляд...
На  руці  рука...
Його  слова  палкі...
Її  мовчання...
Доріжка  місячна
Клубочиться
Легка...
Їх  дивна  ніч
Серпанком  огортала
Струсивши  зорі
На  своє  крило...

Вона  лежала  довго,
І  чекала...
Та  кави  в  постіль
Так  і  не  було.

16.12.2011р.                                13:45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2011

* Туман

Туман  розвісив  за  вікном
Свої  картини,
Розлив  досвітнє  молоко
Все  до  краплини.
Заполонив  мене  усю,
Моє  все  тіло.
Чекала  я  тебе  у  снах,
Я  так  хотіла...
Відчути  подих  на  щоці,
І  тихий  шепіт.
Прийди  з  туманом  разом  цим,
Відчуй  мій  трепет.
Я  розповім  про  снігопад,
Що  скоро  буде,
Хоч  хмурий  грудень  за  вікном
З  лицем  приблуди
Лишає  сльози  на  душі,
І  бруд  на  рамі...
Чомусь  так  хочеться  мені
Тебе  губами
Торкнутися  хоча  би  раз
Палким  цілунком...
Туман  у  скроні  проникав
І  стукав  лунко.


16.12.2011р.                              12:15


(попытка  перевода)

Туман  развесил  за  окном
Свои  полотна,
Разлил  с  рассветом  молоко
Весьма  охотно.
Заполонил  меня  кругом,
Все  мысли,  тело,
А  я  ждала  тебя  во  снах,
Я  так  хотела...
Испить  твой  выдох  на  губах,
Слова  хмельные.
Приди  скорей  с  туманом  тем
В  мечты  цветные.
Я  расскажу,  что  снегопад  -  
Он  все  же  будет,
Хотя  сейчас  скулит  декабрь
С  лицом  приблуды.
Роняет  слезы  за  окном,
И  грязь  на  раме...
А  мне  так  хочется  к  тебе
Припасть  губами.
Коснуться  бы  еще  хоть  раз
Тебя,  мой  милый...
Туман  в  висках  моих  стучал
С  огромной  силой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2011

Дежавю

Между  нами  минуты,  часы  и  года,
Между  нами  дороги,  мосты,  города.
Ты  в  одной  стороне,  а  в  другой  где-то  я...
В  неизвестность  пространства  несется  земля.
Все  течет,  все  меняется  в  жизни  у  нас:
То,  что  ты  пережил,  проживаю  сейчас.
Чем  живу  я  сегодня  -  ты  уже  жил...
Дежавю?  Или,  может,  судьбы  миражи?
Мир  становится  зыбким,  течет  как  песок.
То  он  призрачным  был,  стал  предельно  весом.
Мысли  рвутся  в  клочки,  устремляясь  назад.
Где-то  в  прошлом  брожу,  как  во  сне,  наугад.
Все  знакомо,  все  знаю,  но  все  в  темноте,
Значит,  близко  стою  я  к  заветной  черте.
Мне  б  ступить  за  черту,  посмотреть  что  за  ней,
Дивный  сон  пробивается  будущих  дней...
Вижу  я  сквозь  года  силуэты  мечты.
Я  иду  к  ней.  Я  знаю:  Мечта  -  это  Ты!

11.12.2011г.


В  качестве  иллюстрации  использована  картина  Сальвадора  Дали.
http://wwwhomes.uni-bielefeld.de/~achim/lib/bitmaps/dali1.gif

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299868
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.12.2011

*Забери мене (Автор мелодії Віктор Ох)

Кліп  можна  подивитися  тут:
http://www.youtube.com/watch?v=tyfRtsylQnw

День    у    морок    сховався    неначе.
Чуєш,    милий,    як    серденько    плаче.
Без    обіймів    палких    і    гарячих
Линуть    дні.    Дуже    важко    мені.

На    дворі    задощило    і    мряка.
Небо    плаче    і    я    хочу    плакать.
Сльози,    як    краплі,    падають    м’яко.
Все    неначе    у    сні.

       Я    благаю.
       Заклинаю.
       Забери    мене,
       Хай    мій    біль    мине.

       Забери    мене    з    собою,
       Щоб    не    зналося    з    журбою,
       Моє    серце,
       Моє    серце.

       Щоб    палало    від    кохання,
       Ти    любов    моя    остання,
       Подаруй    мені    світання,
       Зачаруй    мене    зізнанням,
       Ніби    вперше,
       Ніби    вперше.


Хай    всміхнуться    нам    радісно    квіти,
Я    тебе    буду    завжди    любити,
Бо    для    мене    найкращий    у    світі
Тільки    ти.    Не    барися    прийти.

Наша    доля    гаптується    в    небі,
Я    лебідка,    ти    мій    білий    лебідь.
Все    що    буде,    то    значить    так    треба,
Вже    нема    самоти.    

       Я    благаю.
       Заклинаю.
       Забери    мене,
       Хай    мій    біль    мине.

       Забери    мене    з    собою,
       Щоб    не    зналося    з    журбою,
       Моє    серце,
       Моє    серце.

       Щоб    палало    від    кохання,
       Ти    любов    моя    остання,
       Подаруй    мені    світання,
       Зачаруй    мене    зізнанням,
       Ніби    вперше,
       Ніби    вперше.

07.12.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299462
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 12.12.2011

Каприз

Новый  год  уже  не  за  горой,
И  хочу  я,  надеясь  на  чудо,
Нашу  встречу  представить  с  тобой,
И  я  верю,  когда-то  так  будет:

Елка  дарит  нам  свой  аромат,
И  мерцают  в  подсвечниках  свечи.
И  ты  видеть  меня  тоже  рад
В  этот  дивный  и  сказочный  вечер.

Капля  нежности  катится  вниз
Запотевшею  стенкой  бокала.
Ты  исполни,  судьба,  мой  каприз,
О  котором  я  долго  мечтала.

29.12.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299376
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2011

Хороводит зима

.                                        Сестре

Хороводит  зима  на  баском  скакуне,
Укрывает  меня,  от  тебя,  в  белой  мгле.
Засыпает  пути.  Нет  дорог,  только  льды...
На  ветру  замерзают  друг  к  другу  следы.
Застилает  зима  в  твои  ночи  рассвет,
Забирает  то  время,  которого  нет...

Ну  а  мне  бы  согреться  от  бешеных  вьюг,
И  в  ближайший  из  дней  навестить  двух  подруг.
Посидеть  бы  втроем  за  бокалом  вина,
Рассказать  о  себе,  повздыхать,  что  одна.
Поделиться,  по-бабьи,  горючей  слезой,
Погрустить,  пореветь,  что  нет  встречи  с  тобой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299164
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2011

*Стара яблуня

.                            l  варіант

Грудень  місяць,  хоча  й  плюс  дванадцять...
За  вікном  спить  садок  яблуневий.
На  мій  погляд  втрапляє  зненацька
Саду  край,  де  паркан  металевий.

Стара  яблунька  там  одиноко
Притулилася  -  пишна  й  розлога.
Жовті  яблука  радують  око
Серед  сірого  віття  німого.

У  цій  яблунці  бачу  я  зриму,
Ніжну  згадку  про  бабине  літо...
Так  і  я,  -  хоч  роки  вже  на  зиму,
Та  душа  вся  любов'ю  зігріта.


.                            ll  варіант

Уже  грудень,  хоча  й  плюс  дванадцять.
Я  дивлюся  на  сад  яблуневий.
Погляд  мій  зупинився  зненацька
На  межі,  де  паркан  металевий.

Притулилася  там  самотою
Стара  яблуня,  пишна  й  розлога.
Жовті  яблука  ваблять  собою,
Серед  сірого  віття  німого.

Постою  біля  неї  хвилину,
Щоб  згадати  про  бабине  літо,
Бо  й  мої  літа,  хоч  і  на  зиму,
Та  душа  вся  любов'ю  зігріта.

06.12.2011р.                          13:50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2011

Выход есть

Если  грустно  тебе  в  этом  мире  земном,
Если  думаешь  ты  день  и  ночь  об  одном,
Если  радость  исчезла  из  глаз  и  души,
Подожди,  обвинять  никого  не  спеши.
Если  мир  черно-серым  раскрасил  декабрь,
Если  ты  сторонишься  людей,  как  дикарь,
Если  мира,  покоя  иссяк  огонек,
Значит  что-то  святое  в  себе  не  сберег.
Значит  много  не  видишь,  не  чувствуешь  ты,
Существуешь  лишь  только  среди  суеты.
Не  живешь  полной  жизнью,  летая  в  мечтах,
И  не  видишь  надежды  лучей  в  небесах.
Заблудился,  возможно,  ты  в  мыслях  своих,
Заблудился  в  проблемах  гнетущих,  глухих.
Заблудился  в  годах  ты,  прошедших  давно...
А  тебе  нужно  сделать  сегодня  одно:
Вспомнить  должен  скорее,  что  жизнь  нам  одна
Для  любви  и  для  счастья  Всевышним  дана.
Выход  есть!  И  для  тех,  кто  все  сможет  простить,
Солнце  Мудрости  не  перестанет  светить.

05.12.2011г.  14:43

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298040
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.12.2011

Зимнее танго (Автор музыки Виктор Ох)

Видео-карооке  можно  смотреть  и  петь  здесь:
http://www.youtube.com/user/MazurNatalia#p/u/1/hQsvm7pz870
Автор  видео  -  Таира

Ты  очень  далеко,
В  кафе  сижу  одна.
На  небе  высоко
Полночная  луна.
Смотрю  на  телефон,
Жду  твоего  звонка.
Взгрустнула  о  былом
Упавшая  звезда:
Любовь  -  беда...

Зима  бросает  снег
В  замерзшее  окно.
Все  было,  как  во  сне,
Между  тобой  и  мной.
Цветы  и  снегопад,
Притихшие  дома.
Кто  в  этом  виноват,
Что  мы  сошли  с  ума?
Любовь  одна!

Разлука  не  страшна,
Поет  аккордеон.
Гитарная  струна,
Расскажет  дивный  сон.
Закружит  танго  нас.
Нас  двое  -  ты  и  я.
В  зрачках  зеленых  глаз
Вращается  земля...
Любовь  моя!

Ты  обними  меня,
Прижми  к  своей  груди.
Любовь  не  потеряй,
Все  будет  впереди.
Веселый  Новый  Год,
Рождественская  ель.
Зажжется  небосвод
От  нежности  моей!
Любовь  сильней!

03.12.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297697
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 04.12.2011

Прилети в мої сни (Автор мелодії Віктор Ох)

Прилети    в    мої    сни,
У    рожеві,    заквітчані    весни.
Принеси    лік    душі,
Що    стомилась    в    безмежжі    шляхів.
Промовляй    ті    слова,
Що    забуті    були,    та    воскресли.
Помолися    за    нас,
За    прощ́ення    минулих    гріхів.

Хай    молитва    твоя
Лине    тихим    зітханням    до    Бога.
Хай    сльоза    на    очах
Розплескає    найтяжчу    печаль.
Хай    від    нині    у    нас
Буде    тільки    щаслива    дорога,
На    якій    ми    удвох
Разом    знайдемо    втіхи    причал.

Там    зупиниться    час.
Хто    щасливий    -    живе    поза    часом
В    ілюзорних    світах
Безкінечних    вершин    таїни.
Там    звучатиме    Гріг,
Пісню    Сольвейг    прослухаєм    разом...
Та    потрібно    лише,
Щоби    ти    прилетів    в    мої    сни.

19-20    вересня    2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2011

*#Первый зимний день

В  тишину  приутихших  домов,  поседевший  туман
Оседает  прозрачно,  почти  невесомо...  Зима
Не  согласна,  чтоб  мы  вспоминали  о  ней  нынче  всуе.
Провожаю  задумчивым  взглядом  оставшихся  птиц,
След  тоски  удаляю  с  накрашенных  тушью  ресниц.
Мелкий  дождик  стучит  мне  в  окошко:"Давай  потанцуем!

Ты  усталость  сними,  сбрось  ее  -  надоевшую  кладь.
Пусть  уютное  кресло  тебя  подождет  и  кровать.
Полной  грудью  вдохни  свежий  воздух  из  капель  и  сини.
Пусть  наполнится  миром  и  светлым  покоем  душа,
Как  награду  от  Неба  -  блаженство  прими  не  спеша,
И  почувствуй  вкус  жизни  своей  в  первый  день  этот  зимний".

01.12.2011г.                                      20:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297233
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.12.2011

Квітка щастя

Осінь.
Місто  над  Смотричем.
Вона  і  він.
Вона  приїхала  до  нього.
Це  його  місто.  Він  веде  її  до  Білого  Оленя,  що  гордо  підняв  свою  голову  над  самісіньким  урвищем.
Потім  вона  і  він  кам’яними  сходами  спускаються  в  саме  серце  каньйону  до  водопаду.  Вона  не  помічає  дрібного,  холодного  дощу,  що  періщить  по  багряно-коричневому  листі,  ніби  хоче  відіпрати  те  листя  до  золотаво-жовтого  кольору.  Вона  весело  підставляє  дощу  свої  руки  і  плескає  мокрими  долонями.  Вона  засипає  його  дрібнесенькими  краплиночками  води,  зігрітими  її  теплом.
Він  веде  її  до  старої  кам’яної  фортеці,  показує  Кармелюкову  башню  та  Східну  вежу.  Показує  кам’яне  ядро,  яке  декілька  століть  назад  застряло  у  кладці  стіни.  Сірі  великі  хмари  зависли  над  правічними  мурами.  Вона  уявляє  собі,  як  закінчить  школу  і  як  це  місто  стане  їхнім  містом.
По  мокрому  блискучому  асфальті  вона  і  він  доходять  до  ботанічного  саду.  Доріжки  вкриті  опалим  листям.  В  далині  саду  зелена  кипарисова  алея.  Вона  і  він  сідають  на  лавочку,  біля  якої  стоїть  вічний  страж  –деревяний  воїн.  Вона  бачить,  як  воїн  весело  посміхається  їй.
***
Я  чекаю  її.  Я  люблю  її  і  тому  боюсь  за  неї.  Я  знаю  напевне,  що  перше  кохання,  яке  розквітає  трояндою,  потім  може  обернутися  зарослями  пекучої  кропиви  або  чагарями  колючого  будяччя.
***
Весна.
 Місто  над  Смотричем.
Вона  і  я.
–  Мамо,  ти  знаєш,  у  нього  сьогодні  весілля?!
–  Знаю,  доню.
Я  навмисне  приїхала  з  нею  сюди  саме  цього  дня.  Сьогодні  проводи  її  кохання
–  Мамо,  ходімо  до  Білого  Оленя!
–  Ні,  доню,  подивимось  на  нього  здаля.  Він  стоїть  над  самісіньким  проваллям.  Страшно.
–  Мамо,  ходімо  кам’яними  сходами  униз,  туди,  до  водопаду!
–  Ні,  доню.  То  звивиста,  важка  дорога  на  дно  каньйону.  Туди  далеко  йти.
Вона  показує  мені  фортецю,  Кармелюкову  башню  та  Східну  вежу.  Кам’яне  ядро,  яке  застряло  у  кладці  стіни.  Я  дивлюся  на  це  столітнє  каміння  і  розумію,  скільки  печалі,  болю  і  страждання  відбилося  на  ньому.
Такий  гарний  весняний  день.  Тріпоче  вітерець  лапато-зелене  каштанове  віття.  Осипає  пелюстки  ніжно-рожевого  яблуневого  цвіту  на  молодих  яблуньках  ботанічного  саду.
–  Мамо,  йдемо  до  кипарисової  алеї.  Бачиш  –  лавочка  і  її  вічний  вартовий  -деревяний  воїн.  Якийсь  сумний  він  сьогодні.
–  Ні,  доню.  Він  радіє,  що  закінчилась  зима,  що  знову  до  нього  прилітають  синички  та  приходять  люди.
–  Мамо,  дивись,  он  там  в  траві  квіти.  Це  ж  незабудки,  правда?
–  Ні,  доню,  то  інші  квіти.
Я  кличу  її  вперед,  на  іншу  галявину.  Подалі  від  незабудок.  Адже  там  попереду,  я  знаю  напевне,  є  галявина,  де  буяє  весна,  де  яскраво  світить  сонце,  де  росте  квітка  щастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297047
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 30.11.2011

С зазеркалья

С  зазеркалья  глядит  на  меня  бледный  облик  опять,
А  вокруг  тишина...  Почему-то  не  хочется  спать,
Хоть  все  звезды  сверкают  у  кромки  окна  очень  близко.
Сквозь  рубашку  в  горошек,  в  разрезе,  что  наискосок,
Пробивается  еле  заметный,  упругий  сосок,
Возбужденный  отвагой  своей  и  невиданным  риском.

Я  смотрю  на  неё,  ту  что  смотрит  сейчас  на  меня,
Объяснить  все  пытаюсь,  но  больше  пытаюсь  понять,
Что  за  тайна  сокрыта  в  зеленых  глазах  со  слезами?
Вдруг  внутри,  как  рыданье,  раздался  подавленный  стон,
И  споткнулся  о  темень,  текущую  с  разных  сторон...
То  душа  повела  свой  немой  разговор  с  Небесами.


29.11.2011г.                                    23:25


Для  иллюстрации  использовано  картину  испанского  художника
Cayetano  De  Arquer-Buigas
http://otdokhni.ucoz.ru/forum/92-5821-1

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296853
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.11.2011

*#Подаруй мені посмішку долі

Через  пасмо  дощів  подаруй  мені  посмішку  долі,
Простягни  через  простір  в  долонях  свою  теплоту.
В  кришталевому  серці  сховай  мої  думи  і  болі,
В  дивну  мушлю  скрути  смуток  той,  що  несе  гіркоту.

Принеси  мені  віру  в  безмежному  морі  любові,
Віднайди  всі  слова  в  незрівняній  перлині  душі.
Ніжну  пісню  твою    рознесуть  хай  вітри  світанкові,
Хай  зупиниться  час  і  народяться  знову  вірші.

Солов'ї  захмеліють  від  слів,  що  промовиш  до  мене,
А  досвітній  туман  твою  вірність  візьме  в  небеса.
Загориться  кохання  в  мені,  наче  сонце  огненне,
Почуття,  що  ніколи,  як  Вічність  сама,  не  згаса.



27.11.2011р.                                21:45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2011

Почему так жесток мир?

(Подражая  Ирине  Билык)


Почему  так  жесток  мир?
Убегают  за  днями  дни...
Среди  тысяч  окон  квартир,
Я  ищу  лишь  твои  огни.

           Забываешь  меня  подчас,
           Забываешь  мои  глаза,
           Огонек  твой  в  груди  угас,
           Забываешь  "люблю"  сказать.

Почему  тихо  плачу  я,
Одиночество  пригласив?
Почему  стала  мокрой  земля?
На  компьютере  грустный  мотив...

           Засыпаю  я  без  тебя,
           Просыпаюсь  я  от  тоски.
           Но  винить  никого  нельзя,
           Мы  с  тобою  так    далеки.

Почему  замирает  стон
На  губах,  что  кусаю  сейчас?
Колокольный  услышав  звон,
Помолюсь,  как  в  последний  раз.

           И  когда-нибудь  на  покой,
           Через  ветер  и  сильный  дождь,
           Ты  устало  придешь  домой,
           Но  меня  уже  не  найдешь...


22.11.2011г.  12:30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295099
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.11.2011