| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Хтось скаже двадцять - це багато.
Я ж посміхнуся. Ні, ще ні.
І з ним маленькою я стала, -
а він чужий зовсім мені.
Про мене зовсім він не знає
нічого, нічогісінько.
Лише ім'я, і вік, і очі.
А всі думки мої пророчі,
а всі бажання і всі мрії,
всі сподівання, всі надії,
всі роздуми й меланхолії
Він не дізнається ніколи...
і Він, як сон, мене забуде.
Не знаю нащо я йому!
Я особистість, не тваринка...
Я - індивід, жива людинка.
І те, що в мене в голові,
й мою історію думок,
не передам і на рядок...
А він - то так, помилка дня.
Не ідеал. Та чи ж була?
Я - та, ким є, бо я своя!
Й мені противна метушня.
У мене є своє життя.
Нехай важке і не просте,
але воно моє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527592
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2014
Кобзар наспівував пісні,
калина шелестіла.
І в мою рідну Україну
їх вісточка летіла.
Про Княжу Русь,
тополю в полі,
про вітер і думки.
Десь колосились трави тихо,
плели свої рядки.
Відваги повне все минуле,
його не обійти.
Не долетиш до нас, ти, куле,
тобі нас не знайти.
Ми завжди будемо всміхатись,
бо діти сонця всі,
з його промінчиками гратись
в дитинстві, як тоді.
Я б обійшла усі дороги,
усі твої стежки.
Й на кожнім кроці опускала б
я руки до землі.
Ти вся згорьована сльозами
і кров’ю перелита.
Але в тобі ще стільки щастя, –
і омофором вкрита.
Нехай до нас ще заглядають
із хижістю орли.
Але вони не відшукають,
де серце твоє, ні!
Вже двадцять років,
як ти вільна, –
і я тобі вклоняюсь,
твоїм майбутнім бути намагаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275123
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.08.2011
Мій світ - одна кімната,
і я живу у ката.
А небо - біла стеля із сірими плямами.
Самотня чорна скеля, що виє під вітрами.
Мов дюною сховали з пустелі у пісок.
І відчаю не мали писати некролог.
І чим же я гордилась сама, мов навіжена.
Все не туди я пхалась і пхалася скажена.
Вже більш не оглянутись. Стою на краю прірви.
Мені б лиш дотягнутись. - а далі скроні виб'є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273612
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.08.2011
Руденька, з роду не смілива,
вона була іще й лінива.
До сонця руки простягала
і зірку із себе вдавала.
Здавалось їй, що вся земля
навколо тіла закрутилась.
Була вона іще маля,
а вже собою так гордилась.
Вона уся - мов золота,
але й не з срібла виливалась.
Одним лиш поглядом її
доля ломалась.
Але не знав ще той поет,
зложивши з перлами кларнет,
що ВІН дістане зірку ту,
таку далеку і пусту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2011
В моєму серці ціле місто
незвіданих доріг.
І це не просто, зовсім дійсно,
як званий оберіг.
Коли доба покличе шумом
за нею вслід іти,
одне залишиться у серці:
що оберіг - це ти.
Ми чули дзвони,
чули крекіт прадавньої пори,
і досі в жилах забобони
чиєїсь конури.
Нікому в голову не лізе
ця наша висота.
В огні горить і не згорає
рядками з-під крота.
Бо в України одне серце -
і іншого нема.
Воно болить за всіх і все це -
лише її вина.
Простягнеш руку - спотикнешся,
не осінь на дворі,
та всеодно ти повернешся
до рідної зорі.
Бо у думках на віки вічні
до неї всі стежки.
І Україна в твоїм серці
на віки і віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2011
Відпущу себе на волю -
не рабиня нічия.
Дарма я плекала мрію,
вірила у почуття.
Правду кажуть:
світ реальний.
І не плутайся в тенетах,
щастя йде - а ти у кедах.
Сонце сходить кожен день.
Не сьогодні і не вчора.
Тільки ти ані телень.
Розгубилася, прозора.
Бо свобода - найцінніше,
не втрачай її для того,
хто не вартий більше
неба твого голубого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2011
Добігла казка кінця -
я знову вдома, одна.
Все без пригод закінчилось, -
і моє літо сп'янилось.
Під стукіт вічних проблем
тепер нема діадем.
Із нами тиша навік,
ось так і течія з рік.
Де Прут тече, протікає,
хтось інший щастя шукає,
сама буденність навколо
своє доспівує соло...
Він погляд лиш залишив,
ми незнайомі зостались..
і коли дивлюсь в той бік,
на серце капає жалість.
А ніч, що в три почалась,
у п'ять уже закінчилась.
Під стукіт цих потягів
вона у пам'ять забилась.
Мовчали, вперто мовчали
і слова ми не сказали.
Нас скромність наша убила,
ранковим світлом умила.
Але так хочеться знову
нічних мандрівок по колу...
Можливо стрінемось ще,
якщо та казка все ж є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2011
Навіщо ти мене знову губиш,
навіщо ти говориш, що любиш?
Між нами тепер тільки провалля,
покину я зірок малювання.
Рожеві мені сни більш не снились,
з годинника мого стрілки збились.
І знову щось за душу торкає.
Не вірить він мені, та кохає.
А сонце все сильніше, сильніше,
і вітер все тихіше, тихіше.
Захопить моє серце зненацька,
немовби я для нього лиш лялька.
Тримаєш мою руку в своїй,
а що ти відчуваєш по ній?
Мовчиш, - моє зникає терпіння,
немовби вже вогню тільки тління.
Залиш ти моє серце пустим,
воно уже не буде таким.
Не зможу я тебе цілувати,
не зможу більше в мріях тримати.
Чужий, чи брат, чи друг ти мені,
проте вже не палають вогні.
Не треба ні хвилини розмови,
мені твої вже зайві окови...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2011
Українська година дня, -
за кордоном лиш ранок...
Приголомшує глибина слів
і долина арок.
Сонце десь в обеліску міста
загубилось.
Храми дивляться, - ми не бачим,
збилось.
Лісу лисина -
парок.
Не дерев,
а так - іномарок.
А кохання прямує -
збиток.
Це для серця його
міток.
Не самотність, не порожнеча.
Просто скупчення всіх,
втеча.
Затікає в провулок міста тиша.
Не спасе ізоляцію миша.
Сум навіють камінні вежі,
охоронці оберігають.
Кожен ранок в моєму серці
сигналізацію умикають.
А душа не летить вище.
Сонце збито й вітер не свище.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246441
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.03.2011