| Сторінки (1/59): | « | 1 | » |
Чомусь темінь наповнена творчістю.
Певно Музи - створіння нічні.
Якщо очі не встигли закритися повністю
То приходять сюжети. Зазвичай сумні.
Веселощі швидше дар сонця.
А от місяць + тиша - занурюють в тінь.
Якщо звісно гормонів по вінця
Не кипить серед збуджених судинних сплетінь...
Вночі самі складаються літери
У слова такі гострі й крихкі,
Що до ранку сам автор зранений скалками
Пише кров'ю свої пісні.
Картини, рукописи, вірші чи ноти
червоними фарбами виблискують доки
Не вийде яскраве сонячне сяйво
Й розкине свої дисперсії барви
І рани на шкірі мало- помалу
Затягне тоненька шкірка екстазу
Від створення дива
Хоча би для себе
Хоча б на хвилину
Момент сотворіння
Емоцій кипіння
Їх вираження
І тління
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Записник потертий із ім'ям Софії...
Хвилею сумною нахлинули мрії
Прокинутись уранці сповненим надії
На світле майбутнє; на робочі будні;
Сніданок на сімейній кухні.
А не консерви в бункері.
У розбитій школі
Руїни історій
Творчої волі
Шедеври і долі
Поламані
Зичу щастя тобі, маленька Софіє.
Ім'я твоє сильне. Як похресниці моєї.
Бажаю тобі зазнати щастя і стати тією
Яку ця війна не зачепить більше нічим,
Крім як згадкою школи колишньої і віршем
Випадкового свідка твоїх теорем.
Як би я хотів
Миру і життів
Збережених і снів
Спокійних від обстрілів
Дитячих снів....
Малюнків завершених
Що зараз впали зі столів.
Не час жити минулим. Не час - в полоні мрій.
Хочеш мати майбутнє - твори, працюй - ДІЙ!
Здаватися ніколи не смій!
Народ наш - могутні титани.
Не ми вибирали насмерть з ворогами.
За дітей стоїмо. І Перемога - за нами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Йому боліло його минуле.
Від чужих і від рідних куль,
Ударів у спину, докорів в груди -
Рани, броня і емоції в нуль.
Він не впевнений, що полюбить.
Він вже не знає, чи колись кохав.
Цинік скептично скривить губи...
Чи колись полетить цей птах?
Чи навіки сковані крила?
Кригою вкритий чуттів океан.
Без нього літати - несила.
А може усе це - самообман?
Зціпити зуби. Зайнятись роботою.
НІЩО не зрівняється з минулою втратою!
Думки привести до звичного спокою.
Лиш смерть є безповоротною.
Йому боліло його минуле.
Від рідних і чужих - шрами.
Нехай болить. Його таланом
Крила душі заміняться реальними.
Без сумнівів і злості
Крила тепер гострі
Гартовані на Авдосі
Фізично смертоносні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
Спека настерпна
Ліворуч Дніпра.
Очікуєм серпня.
А сил вже нема.
Радієш всім хмаркам,
Що там, здалечіні
Підтримку словами
І тінню надії
Наближують мрію.
Але треба дії...
Бо справжня подія
Крапля свіжої води
Що від зневіри і біди
Рятує стомлені ряди
Дає азарт і сили йти
Знаходити нові шляхи
І у нерівному двобої
Вистояти і перемогти!
Стати дощем в пожежі століття
Визвались ми.
Роботи по вінця.
Кожен
може
допомогти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
Цей світ з ніг на голову
І крутиться вихором
Зминаючи долі
Не знаючи виходу
З історії болю
Не має спокою
Війна за війною
Страшною ціною
Лягає на плечі
Невинній малечі
Словами предтечі
За справи і речі
В новий перигелій
Всі наші оселі
Несуться галопом
До краю
Надія згорає
Чим далі тим дужче
Сіркою тхне
Людства майбутнє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Очі мої були блакитними.
І кров яскраво червоною.
Небом навколо стріляли і сни
Яскравою мовою
Розмовляли у спокою.
Сьогодні безоднею
Зяють зіниці вицвілі.
Ховаю їх при собі.
Не проси. І не дивись.
Крові густої темрява
омиває дно криниці
У душі із криці.
Крізь тріщини світиться
Вогонь, крики, вибухи,
Картини зневіри і вірності,
Жа́ху і відданості.
І болю сповнені вилиці...
Заковані, зашиті
в глибинах Пам'яті спомини
Виринають О́бразами.
Розповзаються су́динами.
Отрутою. Морозом.
Навіки зі мною
Смерть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024
Дорога на Схід
Тягнеться ниткою
Залишаємо слід
Тонкою голкою
Ми вістря. Ми спис.
Ми куля гартована
Щоб падати вниз
На давнього ворога.
Наточені кігті волинських соко́лів
Рватимуть плоть, окрасяться кров'ю.
Чорною кров'ю,
гнилою
Чужою
Щоб покінчити з тою ордою
Що інші бояться, марять грозою
Коли розгорнувся над головою
Хобот тайфуна, що зветься війною.
Дістане, як виросте, вас із собою.
Затягне, не втомиться жати косою
Що сама Смерть.
А ми в круговерть
Шторму століття.
Вступаємо в герць
Бороти страхіття.
Примару вічної війни.
Хто, як не ми?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
[i]Пообіцяй, що ніколи не спізнишся.[/i]
Прийду.
Я мрію давно поцілуком.
Як доторкнусь і пригорну...
Уперше - і так би й навічно
в обіймах
Даремні обітниці не прийме єство.
Я сам собі не належу.
Але у полоні твоєму давно
й залишусь від тебе залежним.
Прийду.
Обійму.
Ти пробач - як спізнюсь.
Я маю останнє завдання.
Нарешті зніму шолом і броню
і зброю - на зберігання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
І так завжди...
Як тік води
усе нове і новий ти.
Вічні циклічні моменти...
Літня спека. Жнива. І дощенту
змоклі веселі майбутні студенти.
Раптом осінь.
Тумани шукають жертву.
Без парасолі не вийти до центру.
Чай, чи глітвейн на затишній фазенді.
Ось і сніжинки
У танці на землю
і теплі шапки. Фарбують пастеллю.
Пора прикрашати оселю.
Чекати весну
Зелену й заквітчану.
Мокру, мінливу і голосну
від співу, що будить од сну
Тепло́...
Літо.
Знову прийшло.
Щоразу інше. І таке, як було
вже не раз. І буде новий сезон.
Спроба позбутись незасмаглих зон.
Плани на відпустку і маса перепон.
Рано чи пізно - антициклон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023
Хіба я пишу вірші?
Ні. Лиш вкладаю звуки в Слово.
Коли дощ барабанить самій душі
І у тріщини затікає смолою.
Коли грім прогримів
І сліпучий удар
Розколоти зумів
Камінь, лід і метал
То сочиться вода
Солона й важка
А за нею слова
Що говорить душа
А не я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
Ради красного словца
Ловят словно на живца
Вас на радость, смех и боль
Мастера словесных войн.
Не со зла. Самообман
Для красивой рифмы дан –
Приукрасить, приплести,
Пусть и это не в чести,
Больше драмы.
Больше - шарма.
Больше чувства! До экстаза!
Метать точно стрелы-фразы
В центры роста метастазов.
Поселиться в сердце разом.
Зацепить в мозгу заразой.
Глубоко, как укол шпагой,
Словом-триггером ужалить.
Пробудить и вновь заставить
Чувствовать эмоции.
Чтобы в ду́шах к солнцу
Потянулись тонкие
Росточки цветочные
Любви
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991247
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2023
Пора додому
Дорогою взяти морозиво
А над головою грому
гул і моросиво
дощу хвилями
мокровітряними
теплими привітними
Літніми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Як минула моя ніч?
Тихо. Сумно. Що опівніч
я шукав на небі зірку
Вони ж спала в себе в ліжку
Її мрії в небесах
заряджаються в пульсарах
пропадають в чорних дірах
і стикаються в квазарах
Цю ніч місячну і срібну
я не бачив ні одну
щоб скотилась небосхилом
Не здійсниться моя мрія
Не сьогодні.Тоді в сад
пошукати зорепад
вийду завтра серед ночі
Я згадаю твої очі
серед мерехтливих зір
що підморгують мені
тихим зовом в далечінь
Де Черкаси, де Волинь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
А я не часто читаю вірші́.
Хоча пишу. Вкладаю алегорії,
метафори, частинку філософії.
То хто я є? Профан? Поет чи ні?
Мій перший народився навесні.
Співали птахи. В блакиті танцювали
веселі світлі поодинокі хмари.
Мене ж покинули усі пісні.
Був дощ.
Гроза - дещо раніше.
Ударив грім. Нежданий, як то завше
перший весняни́й посеред площ
камінних.
З відлунням дивним.
Протяжним, сильним.
Шукає винних...
Тоді моя вина і сум, і розпач
розли́лися в слова,
а рими розсип
сам собою склався як прикраса
замі́сть кристалів скла,
прозорого й солоного
як та...
Закрита забороною.
Не личить чоловікові вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
Хлопчик хоче дівчинку,
А та його взаємно
Палає, мріє, пе́ститься
І зовсім не таємно.
Давно вже не маленькі ми
І вільні поза рамками.
І граємося іграми
Дорослими та масками
Із латексу, чи екошкіри.
І наші ролі в повну міру
Відображають наші мрії.
Ми маримо робити "Ох!"
Коли опинимось удвох,
Гармидер і переполо́х
Із сорочо́к, стільців, панчох.
Удень і в темряві в руках
Вібрації від твого "Ах!".
Не лише́ в звуках -
В судомах.
Рухах.
В солодких муках
Сплітаються руки,
Ноги, волосся і губи
Малюють магічні букви.
Програмують майбутнє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
Зранку важко встаєш, маленька моя.
Без кави не бачиш світлого дня.
Соннні, заспа́ні твої оченята
Щоранку так хочеться поцілувати...
Ніжно торкнутись тремтячих повік.
Під ними ще сонних ністагмів лік.
Губами покличу тебе в цей світ
і мій "Привіт" залишить гарячий слід...
На вушко "Муррр".
А ти мені "Гррр".
Між нами мир.
Це просто жар.
Ранок для пар
особливий жанр
ранкових страждань
прекрасних бажань
Вітання й прощань
у їх поєднанні...
Кавою стати для тебе мрію.
Гарячою, солодкою, ніжною.
Помолу грубого. Терпкою.
І з сильною прожаркою.
Стану для тебе самим ранком...
Щоб з радістю чекала світанку.
Спала і снила маленькою принцессою.
А прокидалась моєю драконессою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Якщо журба - броня,
То дуже вже вразлива.
М'яка, тонка вона,
під нею видно хвилю...
Нерівний пульс...
Можливо,
це важливо
хоч так сховати біль
вируючий у грудях. В тій
шматованій душі,
У зраненому серці. В тиші
зполонених думок...
"- Ти як? - Я ок."
©️
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Почуття, думки і букви.
склади, слова й речення.
Послідовність звернення
чогось зсередини до Яві?.
Душа то, серце, підсвідомість?
Дух чи голос Ангела?
Чи гормони плетуть повість
свого світобачення?
Невідомо, незнайомо,
буде вічно та́їною
як думки матеріальними
народжуться в Слово.
Постають на аркуші -
можна доторкнутись.
Устами сколихнутись
в потужній вібрації.
На екрані знаками...
В пам'яті - відбитками.
В душі бурею, штормами.
В серці - завмираннями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
Драконом би стати
І полетіти
Хмари зібрати
Погнати в Черкаси
Де твої квіти
так просять дощу
Лиш задля тебе у небо злечу.
Повітряну товщ сколихну, розсічу
Розмах на пів-неба крил грозових
Закриють лик сонця і неба блакить
Вітер шалений, і грім і світ вогняних
Блискавиць грізно співають благую вість
спразі кінець
Йде дощ рятунець
Я йду, мій Митець
Для тебе цей герць
Дивись і радій
Твори. Живи. Мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
Заглянув в календар
і звірив дату. Час на тижні.
Не все як планував.
Це звично...
Відмітки - не для всіх.
Є ціль. Є напрям.
Синдром панічних дій
взято́ під варту.
Чекаю і надіями живу
на право
зустріти справді ту,
яку шукаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Пити каву о 5й ранку...
Час для роздумів і планування.
Зустріч нового світанку...
Новий день для надії. Кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
Він не знає слова "Ненависть"
і вибуху емоцій напасть.
Його стриманість
стяжала свою плату.
Вогнем. А не златом.
Наука, чи фатум
його міцні лати
кували етапно.
Гарячим металом,
Щоб прилипало
рівно по формі панцирем литим.
Який не пробити.
Став давно шкірою,
живою і вірною
своїй справі.
Лиш рідко в щілини
трапляють піщинки,
що вибивають
рудимент поведінки.
2-3 сльозинки,
Латками новими на обладунок
з тверезих думок,
натомість римованих слів у короткий рядок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Странно и страстно мечется взор,
Вдруг углядевши дивный узор
Сребряных нитей, мерцающих троп,
Капелек цвета грез или снов
В нежных объятьях томных тонов.
Сердце влекущих снова и вновь
В тот первозданный мыслей поток
Что задевает струны души,
Восклицающих телу вдруг –
«Стой! Не дыши!»
И пульс, достигая горных вершин,
Вдруг замерев, побудет в тиши, -
Лишь на мгновенье, и с места галопом
В коже жаркими волнами…. Что-то
Взору никак не дает оторваться,
Никак невозможно не волноваться
От странной игры желаний и света
Как летний и теплый, ласковый дождь
Алмазами капель средь девичьих волос…
12.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985099
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2023
Холодне серце керамічне, -
То був дарунок символічний;
Там місце є і для свічі,
Є і свіча сама, та… ні…
Їй не горіти більш ніколи,
Вона погасне після спроби
підняти фенікса з золи…
Зібравши доводи і вперто
Ламати сумніви і жаль!
Стояти твердо і до пекла
Іти за здійсненням бажань!
Шукати! Мріяти! Страждати!
Чекати приводу й тікати
Від власних страхів
І сумнівних дум!
Давити кров’ю в серці сум,
Без помочі ключів до раю –
Без парів, диму, інших трун
Я од свічі і снів тікаю!
Бо вже нема тепла…
Холодна, кам’яна – вона..
****
- Сестричко, сонце, не сумуй,
Я ж зовсім не страждаю,
І не сварюсь, не серджусь, не горлаю,
я навіть суму чи журби – не відчуваю…
- Прошу, сестричко – не жалкуй
Про вже содіяне,
бо ж не твоя вина,
Що серце впало без вина;
Давно уже не новина,
Що б’ються керамічні подарунки...
(Червень 2011р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Яка ж бо гарна!
Яскрава. Блискі́тлива.
Так ніжно й тендітно вона
Виглядає на відстані.
Манить відчути на дотик…
А уява малює зі спогадів
Найкращий момент, коли котик
Під пальцями муркотів,
Гладенькою шерсткою ластився.
Спав і бачив солодких снів.
Вітром би назвався я
І полетів.
Якби ж умів!
Змінити б хотів
Її справжній покров
До основ
Розібрати тверду броню
Що боронить кров
Від вогню!
За гладенькою зовні красою
Тверда міць оборонних споруд.
До ударів чека звідусюди,
І постійно шукає де Брут.
Її шкіра стійка до погоди,
Відбиває промені злі
Чужих поглядів заздрісних й мови,
Що вона не така як усі.
Захистити від всякої шкоди
У обіймах і вдень і вночі
Так і просить моя природа
І у відчаї пише вірші.
(Фото автора Лана Краска :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
Ганяються за вподобайками
і блогери й моделі.
Художники. Фотографи. Веселі
Відео з котятками збирають
Сотні тисяч…
А хтось чекає найцінніший…
Один єдиний відгук –
Як мало це для світу!
Для нас він є- весь світ.
Живий!
Він має силу
натиснути сердечко!
І тьохне в грудях. І стає легко,
Як камінь із душі!
Нехай на час.
Він на нулі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
Тихими водами
жили між народами
Русичів дивні сини…
Мирні землеро́би ми.
Колись були скіфами…
Сіраками-Сарматами
Були загартовані.
Потіснені, страчені –
Та не поневолені!
Їх силу і зброю – зробили своєю!
Мудрість Еллади добавком до неї
Швидко засвоїли славні Енеї.
До сили і зброї –
потрібна відвага.
Тож мудрі старшини приготували
Болючі пригоди майбутнім навалам...
Так від варягів успадкували
Від Сяну до Дону у кожному серці
Шанс пробудитись у вої-берсерці
у битві, не втративши розум у герці,
Бо сила і мудрість, в бою щирий сміх
Для ворога страшно дивний сюрприз.
Чим важче двобій
Тим більше подій.
І в час безнадій
В душі українській
прокинеться геній –
козак-характерник!
Тоді буде пізно тікать через терні!
Ховатись безглуздо в лісах самих темних…
Їх кулі минають і сніг піде в серпні,
Якщо так захоче наш воїн-безсмертний.
Дух воплощенний давнього Роду
Що силу черпає із надра Земного.
Що тут проживає з початку Людського.
Що тут і залишиться. Вільним! Собою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Ти маниш і зваблюєш...
Чи знаєш - не має значення.
Магнітом краса твоя і твоє бачення
цього світу,
квітів цвіту,
зими і літа.
Так, тягнусь тіла.
Відверто, зуміла
запалити бажання.
Це ще не кохання.
Пристрасть?
Ніжність?
Мрії.
Слова і дії
по-різному жиють.
То я палкію,
то розумію
біду далечіні
між мною і тінню
своєї мрії.
Тлію...
Горіти не вмію
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
[i]Поетесам…[/i]
Ох… Якби ж усі вірші стали веселими...
Легкими. Жартівливими.. Але – чесними.
Не тими смішними, де за маскою – біль.
Ех.. Якби ж то щасливий, весняний стиль
Став масово сміхом бриніть звідусіль!
Який би був світ!
Ой би геній поетів цвіт
Враз заряснів на много літ
Щастям!
Так, може нам всім
Варто шукати натхнення у тім,
Що дає радість?
Ловімо! - цю «на́пасть» !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
Шкідливий кофеїн?
В здоров'ї - очевидно.
У побуті ж це вітер змін
і він же стиль стабільний.
Знайомимось за чашечкою кави.
Прощаємось - кавуємо всю ніч.
З журбою гіркоту пов'язувати стали,
Та в ній же збудження заейфорілих віч...
Бувають особливі люди.
Є пам'ятні місця.
Сьогодні капучіно... таке не всюди.
Це - особливе. Це - традиція.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
На зламі Світу,
На початку квіту,
коли промені світла
ламають зимові ліміти...
Спозаранку, вдосвіта
надивившись досита
снів примарних футажі -
я застиг у міражі.
Зблиском напіввидимим заглянуло в вікно
світло бурим привидом (так тьмяно!) й все одно
пронизливо проникливо покликало: - Оно!
Вийди, подивися в світ, послухай спів пташок,
що славлять Небо, Вітер, Землю і майбутній дощ!
Заглянь за обрій видимий, у самий центр Зорі!
Поки є час... Поки Її промені
прозорі, ніжні і м'які.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Почти закат. Лесок. Вода,
А в ней уже весна
Смеется смело.
Бурно.
Радо.
И умело..
Течёт как жизнь сама
То мягко, то водоворотами река.
У каждого своя.
Теряя берега.
Почти что вечная
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974764
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.02.2023
Минають дні... Минають ро́ки.
Мине й війна.
Зашелестить стяг синьоокий
в селі Рання Зоря.
З Любов'ю - відновимось.
Відбудуємо заново. Краще.
Як Любов'ю керуємось -
то й будемо найкращі.
Розумні. Сміливі.
Натхненні. Єдині.
Українці - чудові!
Лиш будьмо в Любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Я тут не весь.
Лишень частинка,
Що знає більше ніж увесь.
Я лиш емоцій шмат,
що мури не спинили,
Збудовані із втрат...
Який терпець
ще змалку дає сили
носити цей вінець?
Він тягне жили...
Але́ став милим...
Кінець?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Сьогодні, опівночі,
мало хто спить.
Такої ночі
Світло не гасне до ранку. Горить.
Веселить.
Майорить
Веселками, сніжинками.
Пахне ялинками...
Лиш сьогодні, опівночі,
Все інакше... Майдани мовчать.
Не горять гірлянди вуличні...
Та люди не сплять.
Сьогодні, опівночі -
ми святкуємо те що живі.
Ми сьогодні інакші.
Ми збороли орду у війні.
Ми сьогодні, опівночі,
Святкуємо те, що пісні
Ще не складені та не співані
Розкажуть в майбутні віки!
Ми сьогодні святкуємо
Перемогу в одвічній борні
За свободу!
За волю Народу.
Українського вічного Роду.
Русичів Духу Святого!
Ще сьогодні виють сирени,
Але ми довели на арені
Що за нами - і слава, і воля!
Що за нами - і доблесть, і доля!
Перемога - буде за нами.
Не сьогодні -
Але не за горами.
©️
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
Радість і щастя хвилю здійма,
Стрімко несе із самого дна
Практично забуті переживання –
Від їх рідкого використання.
Шторм, чи то буря – зараз встряхне
Знизу і доверху в тебе усе.
Серце звеселить, сумнів розвіє,
Полегшить, поніжить і навіть підніме
Що ти полетиш пером понад світом -
Чудовим, прекрасним в яскравому світлі.
Ніжному, милому, теплому - ніби
Повсюди течуть кисільнії ріки…
Умить промайнуло – вали почуттів, що змінюють долю
Із всього маху б’ють по самоконтролю.
Бризки летіли – в очах запалили
Веселі іскорки, посмішку, навіть сміху зуміли
Вибити трішки
Хвилі вершки,
Що понад мурами
Були перемахнулими…
Є такі люди, бувають моменти
І щирий сміх лунає дуетом.
Коли пишуться вірші, лунають пісні -
Як вал дев’ятий б’є по стіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Россияне - Великий Народ!
И пусть скажет какой-либо урод
Что Москва не смеет, право,
Диктовать свою волю налево и направо!
Всех убьем! Зарежем! Разорвем
По приказу Батюшки-Царя!
И плевать какова стезя
Ордынского главаря.
Главное - поболе край занять!
Насиловать! Грабить! Убивать!
Вы ни разу не русские!
Вы россияне!
Всю свою историю купались в кровавой бане
За свое «величие»! Вместо созидания
Вы множили страдания!
Культура, красивые здания?
Все это построили не вы -
а итальянцы, французы, датчане,
Изгои, диссиденты, англичане!
Вы рабы!
Все еще крепостные,
царскому сапогу верны,
с младенчесва в кандалах…
Главное нажраться до отвала
и приветствовать царя право
казнить и миловать как попало
своих и чужих.
Нету виновных
Кроме вас самих.
Стадо отстало…
В 21й век не попала
Орда кочевная…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957759
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.08.2022
Да, мужчина должен сделать первый шаг.
Да, так нужно. Сделать так
Чтоб проявить настойчивость и силу.
Шаг. Два. Три. Может быть - четыре.
Но дальше топать в пустоту?
Когда тебя и за версту
Ни слышать, видеть не хотят.
Лишь на прямой вопрос изволят
Кратко, просто отвечать.
Когда лишь вежливость велит из темноты
Спросить - "...а ты?
Слова пусты.
И я не пленник красоты.
Не очарован,
Не прикован
внешним блеском.
С неводом тесным
на крутом берегу не стою.
Я не рыбак. Не ловлю
знаки тайные в омуте.
Тела движения в глубине
манят тайною,
но целью печальною
всегда был блеск золота.
Пусть, женщине нравится
когда ее добиваются.
Но любой ли ценой?
Когда принципы ломаются?
как унижаются?
А что останется
после? Вспомните, милые,
Сказки родимые.
Кто приехал - тот ваш принц.
Без цветов, конфет и пицц.
Он не дев добивается.
Герой с драконом сражается.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937446
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2022
Казалось бы, закрыты,
Давно задушены, забыты
те вспышки, зарево... Метания.
Ну для чего мне это испытание?
Вывод какой? навыки? знания?
Что должен увидеть я на этой стадии?
Где моя роль и путь каков
Пусть мир укажет ясно и без знаков,
Коль лучше знает и ведёт!
Ну как его поймет
закрытый и глухой к себе самом?!
Да, знаю в чем я виноват -
Ленив, мечтательный дурак.
Я не умею говорить
О своих чувствах. Я любить
Совсем не знаю как!
Откуда? Фильмы, книжки?
Там лишь слова. В жизни
По иному идет дождь, ложится свет...
За много лет
Освоено полезное умение
Удерживать в себе без напряжения
Все что возможно.
Насколько есть терпенья.
Флегматик, циник, реалист
Как может научится вмиг
Пойти против своей науки
Выживания?
Нельзя же в муке
Открыться страданиям?!!
Впустить в себя боль -
и в ней утонуть?
Может, и правильный путь,
Но так сложно защиту прогнуть
Что строил год за годом
Всю жизнь. За слоем слой
Закладывал я свой покой
От прошлого, от боли
Непробиваемой стеной.
Камнями безразличия и холодом стали.
Все выше и толще. Оставались лишь детали
От детских воспоминаний.
От юности крохи мелькают в сознании.
30 и 3 года собирая знания
в памяти - так мало от меня.
Принимаю свой путь -
Ведь выбора нет.
Но не поверю, что судьбы кнут
Всегда прав и верно бьёт.
С уныния в смиренье взлет
Мне счастье обещал.
Потом веселия обет
Однажды миру дал.
Я им сорил, всем раздавал
И видел светлые проблески удачи.
Увы, лишь пятнами
средь черной полосы, и не иначе.
Прошу лишь об одном,
Коль слышит меня кто:
Дай передышку, и потом
Внеси ясность в свой урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936566
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2022
Як же неждано зриваються бурі!
Ще тільки-но справно і без напруги
Шуміло і стукало в груди.
І от!
Із двох перших нот
Спіткнулось… Завмерло –
На мить!
Але уже вічність, здається, щемить.
Пече. І болить…
Тоді вона грала - гарна й сумна.
Вуглі догорали. Мосту нема.
Ми все ще тут – в болючих іскрах.
Мій правий берег. А ти – не сама…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2022
Гул.
И стук.
Удары и стоны
Звучат в темном царстве бездонном.
Страшные визги, грохот и шорохи.
Вой и рокочущий свист, - никак конницы
Самого Ареса! На полном скаку.
В царствии том все звуки в ходу.
Одного лишь нет в невидимых залах –
Там нет тишины. Там даже в завалах
из мяса и кости, воздушных мешков
в сети из тончайших багряных оков
нету покоя, бездвижной стабильности,
нет мертвой беззвучной холодной наивности.
Но прежде всего,
Сильнее всего,
Грохочет размеренно
И преднамеренно
Гулко, ритмично, четко, буднично
Камень у красной горячей реки.
Камень, что полый, но занят внутри;
Что силу дает, направляет пути
И течения всех рукавов сей реки.
Поет он и стонет. Как все бытие.
Плачет, смеется, но все равно
Честь отдает призванию Мойр
И жизни плетя сложный узор.
Пусть под контролем химических узд,
Пусть отвечая на призывы гроз,
но отвечая громом на молнии
и сокращаясь как будто в агонии
Он дарит Жизнь!
Он дарит Мир нашему взору!
Он дает Быть! Впору ль, невпору –
Это совсем иное сказанье;
Кто-то кивнет, а кто-то в отчаянье
Еще раз, увы,
Сам себе режет нити судьбы.
Растлить, сделать мягкими даже каменья
Может столь многое в мире Презренья…
Что ж говорить о Нежных Сердцах?
Что могут любить, грустить и… страдать.
Как им беречься от палиц и жал?
Их порог боли столь низок, так мал! …
Ведь им не понять, как можно не петь.
Им не дано – закаменеть…
Стать четким и жестким, самостоятельным,
Работу менять – по настоятельным
И перепроверенным инструкциям свыше;
Раз уж тело быстрее дышит,
Разве уж мышцы делают дело –
Только тогда в нашем Царстве,
Наш Камень, - быстрее!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935679
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.01.2022
[i]Красиво и емко, как в древних стихах
в слове негромком лучится прах
целых веков, судьб и народов.
Так имя вещает о чем-то не-новом.
Об очень заметном, но не замеченном.
О чем-то конкретном,
но слишком изменчивым.
Наверно о Сути, быть может - Души?
О том что все время шепчет - Дыши!
Случайно увидел -
и сразу узнал.
Но как же я раньше не понимал?
Быть может виной тому моя леность...
Ведь это легко - Ты просто
*НЕЖНОСТЬ*[/i]
2010г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935645
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.01.2022
Я вижу путь.
С него свернуть
не страшно. Пусть.
Но все ж боюсь
что снова оступлюсь.
В который раз вернусь
к началу.
Кругами вновь займусь,
а бесконечность нарисует грусть...
В туман привычек окунусь,
Замру. Остановлюсь.
В пучину циклов вовлекусь.
Но - вернусь!
Я вспомню путь!
И выпятив грудь
сломлю будней муть,
их серость и жуть,
Пройду, пролезу хоть как-нибудь
к своей цели.
К мечте - по чуть-чуть.
Никому не вернуть
Прошлых ошибок. Нужен жгут
Чтоб выше раны потуже стянуть.
Ведь не совсем врут
что время не лечит...
Раны затянутся.
Память - затуманится.
И вдруг окажется
беда - страшным сном.
Мечта приближается.
Планы - сбываются.
Мир изменяется
и мы вместе с ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934924
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2021
Весна преподнесла сюрприз,
и лето было сложным...
Осень обещала приз -
С ним надо осторожно.
Так достали нестыковки...
Очередной облом. Проблемы. Водки
так хотелось иногда,
чтобы забыть... Не дни - года!
Минувшие, хорошие.
Спокойные.
Счастьем исполненные.
И любовью...
Наверное... уже не помню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933699
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2021
Пойдем со мною
Сквозь мира мрак и несправедливости.
Освети собою
Мне путь наружу с мрака внутренности.
Стань лучом
В микрокосме, надеждой и пламенем.
Не спрашивай зачем.
Дай ориентир.
Освободи мой мир…
Будь сердцем мне.
Пусть мои стены пылают в огне –
Ведь не рад им более…
Свободный, новый Я
Дам тебе все. Не жалея себя
Жизнь посвящу и сердце отдам,
Как верный Адам
Все для семьи найду и создам.
Достану, построю и сотворю –
Я смогу все, если люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933694
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2021
Сегодня вечер удался́.
Сегодня снова напивался.
Смешно конечно - лишь пивас,
Но пару лет и он не брался.
Делай свое дело
проклятый яд,
это твой единственный талант.
Ты стер в жизни так много у нас -
Именно то что нужно сейчас...
Хмель в голове.
Мир стал иллюзорным.
Проблема во мне
Висит нерешенной.
И сколько нужно выпить яда,
чтобы решить? Чтобы забыть?
Быть может, в при́дорожной канаве
удобней с небом говорить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932866
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2021
Привіт! (мій давній милий друг).
Тут - час забув свій рівний рух...
І ми однакові, ми як колись,
І ніби зовсім не змінились.
Для мене так.
Для мене як
Твій образ в пам'яті запав,
Таким його я пам'ятав
Завжди, усі роки.
Хоч рідко згадував. Думки,
Турботи - заплели, запеленали
І у майбутнє повели...
Та в зареві згоріли, заревли
пекельним полум'ям надії - вище! Вище!
Читаю мантру "Тихо. Тихше...
Мовчи. Сховайся в посмішку.
Не дай собі послабку,
Надійно куй броню
Від холоду, від болю, від вогню."
Банальні фрази. Буденний діалог.
За 5 хвилин вже склався епілог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
[i]"Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!"[/i]
***
Да! Я буду жить!
Достаточно уже жалеть себя и ныть
О тяжкой жизни, судьбе и невезении
У алтаря своей собственной лени!
О, какими щедрыми дарами
Он был усыпанный годами,
Что столь безценных подношений
Не знает мир за сотни лет прошений
Всех благ любого божества!
Вот он, идол большинства -
Всевышняя лень!
Достаточно! Прочь, моя тень!
Тёмная, вязкая, липкая натура,
Неразличимая фигура
Что тянет силы и
напрасно тратит нашу жизнь -
Уйди! Исчезни! Сгинь!!!
Собери свою волю в кулак.
Ощути свою силу, чудак!
Внутри есть источник - запомни навек!
Проснись и восстань - Человек!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.08.2021
Ой коли ще сколихнулося
в глибині гострими хвилями...
Колами ті розбіглися,
до країв наповнили ми
чашу і перелилися,
розгубилися,
із головою накрили ся
і на тисячі́ розбилися,
солоними пробилися.
Не зупинилися...
Чом колишете?
Чом не лишите?!
Так давно ж то минуло,
що ціле море збу́рило,
оголило дно
зім'яте, заломано,
назавжди іншим стало воно.
Хвилями-напливами,
відпливами-припливами
б'ється сила в берега.
В метал камінь закований
та тріщить по швам.
Хапатись за соломинку
що видимо навкруг?
Свіжі, гарні - повно їх.
Манять що рятувальний круг.
Та знов приплив
і страх лишив
в гранітній броні слід -
чи витрима соломинку
хребет, ще зовсім свіжий від ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
Просторный и темный.
Спокойный. Беспечный.
Как тихая зимняя ночь
Ритмичный и бесконечный.
Его не волнует что будет потом.
В защитной коробке живет микрокосм....
Но вот опять это знание!
Вспышками бьют воспоминания!
Свежие, четкие, будто вчера
Не выжигал их с мозга дотла!
Сносят защиту, ломают барьер,
в грудь мою снова вселяется зверь
И рвет в клочья душу!
Лезет наружу!
Рычит и клокочет
И укусить побольней хочет
Тебя!...
Прочь с моих глаз картины прошлых лет!
Все уже закончилось и шансов больше нет!
Решенья приняты давно,
Пусть я не знал ни про одно -
Мосты разрушены!
Обеты нарушены!...
Страшной потерей потушены
Страсть и любовь -
Так пусть несётся все это в огонь!
... мне бы немного магии,
И специалиста по забыванию,
Открой секрет, Рейстлин, о выжигании
Одного за другим - воспоминания...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921515
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2021
Як раптом розсипалась вічність.
Із мрій виткана.
Що значить насправді вірність?
В кого є вона?
Цинік справа сміється
Аж падає,
Зліва в грудях кується -
До болю б'є...
Так гаряче.
Буває - горить!
Палить душу гнівом та відчаєм.
Світ навколо нехай спопел́́ить
ця туга! Втрачати вже нічого!
Надія згоріла дотла
І життя розпил́илося іскрами.
Що бажання і ніжність, любов і краса?
Запалали, здійнялися в́исями! -
В небеса.
Там лишилися.
Комусь - згодилися.
Тут їм місця нема.
Всередині спорожн́илася
Майбутнього ріка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Горят мосты. Греют спину.
Во всем надо видеть позитив.
Не так ли? Но я хотел сына...
Молчит уже несбыточный мотив.
От зарева видно частичку пути,
Криво и тускло
Но можно идти.
Здесь стало пусто,
Рухнул весь мир,
облака пыли слетелись на пир.
Разум смешался, ослеп и оглух,
Чувства взорвались, вспыхнули вдруг
В сердце свехновой!
И черной дырой
Зияет в груди мой душевный покой.
Вовсе не зол.
Лишь на себя.
В том что случилось
Виновен и я.
Искры надежды
во тьме мельтешат
Но гасит их прежде
Случившийся ад.
Больно. Было так.
Отчаянье и гнев... Во прах
Разбиты чувства. Доверие, любовь...
Благо я обучен прятать свою боль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915511
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.06.2021
Епіграф:
полосатый - не значит черно-белый
Мир слишком сложен, чтобы состоять из двух цветов, если конечно не упрощать его до уровня асфальта, на котором мы - пешеходы, смотрим лишь под ноги....
...так и под машину недолго попасть (Кравчук О.А.)
***
Рожевим - для мене весь світ осіяє,
і трави, і землю усю покриває,
І сонце для мене, і небо рожевим,
у погляді світлому,
в серці безмежнім.
Сірим - тверезим і твердим, простим і сердитим
для мене являється світ нерозбитий.
І сірим, відвертим, несправедливим
є все в цьому світі, і це не-мінливо...
Чорним - жорстокими є наші дні,
гріховні і ниці наші думки;
Без світла не буде жити Добро,
як чорнії душі закриють Його!
Білою птицею жаркої Надії
Червоні з рожевого вибухнуть Мрії;
Сіра пітьма з чорними плямами
Освітиться зелено-жовтими днями,
З ними зустрінуться в світлі оркестрів
Спектри фотонів, ліній і треків
Розсиплеться різними сигналами в серці
І світ розмаїтиться,
бо ж він нечесний...
12.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287830
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2011
. Чому?
чому такі сумні вірші в думках твоїх витають?
Чому?
чому такі рядки палкі уста твої торкають?
Ти Жінка!
Так! Ти- щастя, радість й горе,
тендітна, ніжна й нерушима світова опора!
Сирена, німфа, муза й амазонка –
Це все є Ти –
жона, кохана, мати й донька...
Тяжке життя Твоє й палке,
але і буднями жарке
од вічно вогнища Буття
що Ти підтримуєш в умах!!!
Отож,
відкинь сумні думки,
бо Ти- Життя, і Світ є Ти,
і попри всі людські страхи
бажаю - Сонцю - розцвісти!!!
07.2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2011
Невже так віриш ти у мене?
Невже так віриш в мою кров??..
ти справді думаєш я здатен віддатись серцем? О Любов...
моя Любове... Де ти? що ти??...
ніхто не знає що є що
знаття не має і не бути йому ніколи ні-про-що...
Доки не скажеш добрим людям: -
"Прощайте добрії і злі,
мене забудьте не любіть,
не поминайте жодним словом,
ділами знову не будіть" ....
бо лише так, попід покровом
землі і дерева, небес
знання здобудемо про сенс
такого вічного живого -
що Є ЛЮБОВ.
Що є любов???
Що є Любов'ю? що Коханням??
А що лиш хімія? Бажанням
тілесним втіхам дати рід -
давно задурений інстинкт,
що кров'ю грає, виграє
двобій із розумом, дає
лиш серцю фору, але сам
(умілий, спритний диверсант)
підкорить швидко все твоє,
і моє тіло - не моє,
і наші думи повні снів
лишень послухай моїх слів....
30.07.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011
Скука и грусть –
живу, ну и пусть.
Нормально и так –
ведь это пустяк.
Ведь каждый из нас
увидит в свой час –
все то, что искал,
быть может, терял,
все то, что ушло,
быть может – не то...
Как знать, чего ждешь,
пока не найдешь?...
…………………………………………………………………………………
Но все же,
все то же,
смеяться негоже,
но очень похоже
на шуточки судьбы.
Ища, и найдеши,
К вопросу придешь ты –
Оно? Иль не это?
И как бы при этом
Не начать войны…
Войны с судьбой,
С самим собой,
Меж телом, разумом, душой,
Ища в броне ума покой,
Железом мыслей ведя бой,
Как правду не убить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247521
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.03.2011
Ты можешь не верить, но я ведь влюблён;
захочешь проверить, но это лишь сон;
ты призрак-мечта, повсюду со мной,
по краю сетчатки тревожишь покой,
бестелесный образ, мираж/дежавю,
всё время мечтаю, всем сердцем люблю
и жить не смогу без губ твоих света,
мёда амброзии вкуса привета,
без радостных бликов в хрустальных глазах –
от их и улыбки я ласковый прах;
Ветром лукавым тебя окружу,
честным туманом сердце вскружу,
всю правду отдам без единой ошибки
по разрешению в виде улыбки…
2009-12-09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247519
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.03.2011
- Тише!... Слышишь?!...
Любовь… Умирает…
Так іноді хочеш посидіти в тиші,
Так іноді хочеться мріяти лише,
Не чути ні світу, ні музики й серця,
Забути про вічність із долею герця...
Приходиш додому. Тут більше нікого.
Навколо лиш тиша...
Не чути навколо
Нікого й нічого, ні звуку в повітрі,
Жахом проймає в цій темній палітрі.
Страшно, бо знаю, СТРАШНО, Бо Чую
Як тиша беззвуччям по нервах маршує,
Тремтить і шепоче, слова ненависні,
І гарні й прекрасні, Чудові і Чисті,
Що душу тривожать в осінньому листі,
Турбують, ламають і біль обіцяють,
І зимні морози у серце пускають;
слова, що упали із уст ненавмисне...
Хто ж знав, що пошкодять?! Вони ж такі чисті?!!
Високі й колючі,написані Болем,
Серцем ПАЛЮЧИМ, враженим горем!...
...слова не погані (кляну ж поза очі),
Вони лишень сильні, терпкі
... і пророчі.
“Тише!... слышишь?! любовь… умирает…”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
Навіщо кохати, як можна кохатись,
без будь яких наслідків порозважатись,
ілюзію щастя в оренду на ніч
узяти наповнену блиском із віч?...
Навіщо любити, як можна шалено
віддатись інстинкту і бути напевно
на восьмому небі від сліз насолоди,
не треба кохати, ми хочем Свободи!
Свободи від серця, душі і від болю,
свободи від предків, що тчуть нашу долю,
Волі повсюдно, Волі від всього,
Волі щоб гори зрівняти під поло,
горе забути, сум і журбу
навіки запутать у блуднім кругу!
Любов і Кохання!? Навіщо? Сміття!!!
Лишень насолоди дарують життя!
Не треба нам того, забудь почуття.
Нам душу підпалять лише відчуття.........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011