| Сторінки (1/80): | « | 1 | » |
Я була повією. І жила так, що ночувала в одному з притулків для бездомних. За одну ніч там брали 26коп.дивної не нашої монети. Мене це цілком влаштовувало, ще тим що жінка яка брала плату, крім того що була сувора, не задавала жодних зайвих питаннь. Так я могла вводити в свою кімнату кого захочу. Кожної ночі я приводила іншого чоловіка, він платив за мене, за себе ( такі були правила, навіть якщо кімната була одна), купував мені фруктики, я просила його про це, ковбасу копчену, якої я навіть не торкалась і пляшку шампанського( її чекала така ж доля як і ковбаси).
Вони були зі мною обережними, як з живою, а не просто маріонетка, яку можна купити за 26 монет...
Вони ніколи не скидали із себе цих важких, темних костюмів, і ніколи не просили мене роздягатись, це було втіхою для мене. Їм був потрібний лише ''вхід'', а мені лише їхня ''спрага'' та можливість поспати цю ніч в ліжку.
Це був вечір, уже за 22год. Ярмарок дорогих, темних, синіх, таких строгих кустюмів, які просто пачками лежали та висіли і за прилавків. Та таких же високих, тепних постатів які снували туди та сюди. А поряд з цим, прям на витягнутій руці — шаховий турнір, де ботани та, ті хто хоч трохи мав сміливість, змагались за звання кращого шахіста в цей вечір. Вони пропонували мені взяти участь, але я відмовлялась в страху що не зможу впоратись і мене засміють.
Я була вдягнута відкрито і достатньо непристойно, як на такий вечір ділових людей. Ніхто ж особливо і не звертав на мене увагу, тільки розтупались, коли йшла їм на зустріч із закладеними в замочок руками за спиною та смішливо - допитливим поглядом.
Гуляння тривали до світанку. Уже під обід, практично нікого не лишалось, так ніби страхітливі люди-костюми, як ті вампіри боялись денного світла — зчезали, лишались лише поодинокі, невиспані шахісти і я зі старим, бородатим сторожем, який ставився до мене, як до рідної доньки. Пам'ятаю, стою навпроти нього, а він розказує щось, своїм тихим добрим голосом і показує прозору коробку з пожертвами за вечір, де поскладено багато однакових 100гривневих монет в рячок і я думаю: ''бляха муха, до чого ми докотились, уже 100грн.монетами вибивають''. Я дивлюсь пристрасно на монети і розумію що можна було б щіпцями спробувати дістати хоч одну, навіть одна 100гривнева монета змогла б забезпечила мені хоча б 3-4 ночі в тому притулку, але ні, я не злодійка щоб на таке йти. Обертаюсь я до стола, а там всякі наїдки, беру шматок чізкейку, обертаюсь до старого і думаю: ''хоч би тут яєць не було, ну та ладно, разок можна'', згораю від сорому що мушу йти на такий крок, і ще чуже беру, але що поробиш, їсти то хочеться, а все от м'ясне і такоє. Насправді за бажанням, думаю собі я: вкрасти ті гроші, було б не проблемою, старий мені як донці довіряє, інші теж мене знають, часто тут ошиваюсь та й ключі на видному місці лежать, ніхто і не запідозрив би. Тільки неправильно це, краще вже заробляти як виходить чим йти проти своєї совісті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912432
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Ятсирх —це чорний камінь з яскраво червоними прожилками, схожий на амарат, нерівної з гострими кутами та виступами форми.
Зустрічається він вкрай рідко, високо в горах біля виверження вулкана(кратера).
Ця назва — Ярсирх означає відвагу і терпіння.
Той хто хоче його відшукати, має мати в кишенні не одну дюжену відваги і достатньо терпіння, щоб проходити усі труднощі на своєму шляху. І є легенда, що той хто здобуде цей камінь, до кінця життя, відважно і з великим терпінням буде долатиме труднощі, які траплятимуться на його шляху до мети.
Одного разу, молодий юнак, ззовні так схожий на молоду дівчину, особливо своїм довгим, заплетеним в хвостик волоссям і ніжною стрункою фігурою, озброївшись кольчугою( без меча), зібрався в похід по камінь. Село де він жив розташувалось в долині вулкану і часто звідти вітер приносив іскри чи загорівші від полум'я частинки листя, гілки дерев. Кольчуга мала захищати самі вразливі місця на тілі, але насправді кольчуга була і на руках, ногах і ще шлем на голові з червоним пір'ячком. Хлопцеві зовсім не подобалось таке вбрання, але селяни, особливо старшина села, старшина— це жінка з довгим сивим волоссям зібраним у злегла розтріпаний хвостик та у вільний по тілу лляний одяг кольору теплої охри, наполягала, щоб Він йшов Саме в такому вигляді. Руками він зможе захищати обличчя від перешкод: каміння, гілля, іскор, які летітимуть згори до низу. І обов'язково велику торбу з їдою( юнак хотів взяти по більше, щоб не витрачати час на пошуки їжі) і всякими дрібницями, типу вервечки з хрестиком, записника з ручкою в шкіряній палітурці( шкіра мертвого олення, вбитого тигрем).
Все це дійство розпочалось десь година 9-10 ранку, однак через низовине місце де розташовувались село і високі дерева на пагорбах, побачити схід сонця було практично неможливим, хоч в той момент все село заливало сонячним світлом.
Піднявшись уже на пару метрів(200-300м) над селом, юнець зупинився перепочити між кількома деревами, які росли таким пів колом, мов запрошували в гості на приємну бесіду. Уже на такій висоті, сонце ледь-ледь пробивалось крізь гущу лісу. Крім того зліва від нього була невелика печерка з якої по невідомим причинам виходив дивний, кусаючо- щипучий ніс — запах і невеличкий водоспадик трохи дальше з чистою, прозоро-бірюзовою водою, яка радісно бавилась із сонячним промінням, мов дівчинка, яка намагається зловити долонями сонце чи сонячних зайчиків і попри це вона була холодна по своїй природі, як і личить гірському струмку.
Юнак присів у такому сум'ятті і незрозумілій глибокій паніці, коли кров приливає до голови і обличчя стає таким рожевим кольором, як захід сонця, яке тільки дає знати, що хоче заходити за обрій. Він ніяк не міг зрозуміти, навіщо взяв з собою вервечку, адже він навіть до кінця молитись не вміє, може краще кружку взяв би?!
Він так і лишився спати серед дерев, голодний в недорозуміні себе і вибору, який зробив.
Йому наснився сон, де невідомі люди обступили його зі всіх сторін і кричали, що це проклята гора і він не вернеться з неї живим.
Пухка голова зранку не самий вдалий початок дня, особливо коли на дворі не розібрати день це чи ще ніч. Коли з печери почали активно вичалапувати ящірки, юнець швиденько схопив торбу і в мить побіг до холодного струмка.
Дальше він уже драпався по скелям стараючись невтратити з поля зору цей чудовий водоспадик.
На другому рівні уже не було дерев, одне голе, сухе, черстве каміння і поодинокі тоненькі рослинки, які ззовні нагадували розмарин, і які зі всіх сил намагались вижити тягнувшись до сонця, попри нестерпну спеку та іскри вогню, які легко долітали сюди. Юнець важко дихав, піт стікав з його лоба, щоків, носа з інших частин тіла. Одночасно хотілось пити і разом з тим завмерти і не ворушитись і це втомлювало, як фізично так і психологічно.
В такі моменти з'являються сумніви: '' чи треба було мені це все?'' І питання, які терзають тебе так, мов б'ють розкаленим батогом по плечам. Тільки це все в голові і ти не можеш втекти, заховатись, знищити —'' ні можеш!''— говорить тобі голос десь з глибини тебе. Тільки це все так затуманює, що зовсім скоро тобі здається, що цей голос всього лише ілюзія. Фізично ти такий слабкий, і тіло твоє так швидко розпадеться на дрібні елементи, ти навіть не помітиш цього. Але ти кричиш і плачеш одночасно: '' ти ж не за цим сюди йшов!!? Ти не хочеш, щоб все так закінчилось!!! І все таки за чим ти сюди йшов насправді?!''.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881273
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Ясю і Ньос — це дві маленькі білі рибки з коричнево-жовтими квадратними крапинками на тілі та темним хвостиком(не кінець тулуба, а хвіст), вони як інь та янь, плавають проти часової стрілки створюючи невеличкі хвилі за собою. Їхній світ це маленький ставок з кількома очеретами та високою травою, яка відгороджує їх від зовнішнього світу. А там за його межами, зовсім поряд розкинувся величний палац, якихось заможних царів або царівнь Китаю, білі обороні стіни, які прикрашені червоною плиткою у формі прямокутних доріжок.
Але вони цього не знають, єдине що їм відомо — це те, що до них час від часу приходить старий, згорблений, з сивою борідко як в козла — дідок, щоб кинути їм жменьку корму і розказати про своє враження від прожитого життя.
Одного разу, він заговорив тихше чим зазвичай і голос його звучав більш м'ягко. Історія починалась з великої кількості зеленої трави, напевно це було квітуче поле, десь там, серед гір...і старої пані, яка також мала сиве волосся, довге сиве волосся, як паутинки, яких розносить вітер в якийсь із теплих місяців року. — ''Ми не часто їх бачимо, тому і не знаємо, коли вони появляються'' - подумали рибки, згадавши той час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881272
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Я ніколи не вважала себе віданною...чого б це не стосувалось...я всього навсього лицемірка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2019
І коли душа покине ''моє'' тліне тіло
не проводь пишних церемоній
не сумуй й не плач...
...я пішла дальше в наступне життя
Непотрібно дорогого надгробку чи труни
всіх родичів чи друзів
навіть священика не треба
Якщо вирішив закопати це тіло в землю
то просто посади зверху квіти
квіти що будуть цвісти щороку й до самої зими
посади ''мені'' жовті червоні сині сухоцвіття мох...
а може краще закопати без труни?
так колишнє тіло стане більш корисним для землі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824936
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 10.02.2019
Ми всі в цьому світі хворі
і наша хвороба - це ототожнення
ототожнення себе з тіло, з розумом,
з характером, з емоціями, з чутями
Ми всі в цьому світі хворі
блукаємо, шукаємо себе в діальності(творчості),
шукаємо себе на тренінгах,
в іншій людині, в самому собі
і все це якось не те,
немає тієї цілісної картини, завершення
Ми всі в цьому світі хворі
тільки забули за це
і так блукаємо в темряві
шукаючи те світло, ту Особу,
яка розкаже і покаже нам,
хто ми є насправді і для чого тут
на цій землі, планеті
Ми всі в цьому світі хворі
бо втратили зв'язок з Тим, хто любить нас безумовно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796752
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2018
У Вас було колись таке, що ви боялись проявити свої справжні емоції...ні не так...боялись проявити і залишити їх в такому стані, не міняючи на швидкоруч, не виправляючи замальовуючи їх іншими... лишити їх саме у тому першому стані, в якому вони проявились?
Розум часто штовхає мене на те, щоб замаскувати самі перші почуття, мов вони під табу, мов тоді їх обов'язково осудять і всяке таке інше.(не скажу що я так думаю)
Це лягає на мої плечі і давить, мов я ношу мішок з камінням ...і як не дивно так було завжди...відколи себе пам'ятаю...
І хоч багато що міняється в моєму життя, цей страх продовжує лишатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775173
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018
От якось ти так спілкуєшся з людьми (тобто переписуєшся-переписуєшся) і в якиййсь момент розумієш, що тобі геть вони не цікаві...може це просто перенасичення їхнею філософією життя...можливо варто просто глянути на світ і сказати те, що ти побачив в ньому, так як це є...без складнощів...
Я бачу листок - жовтий, він лежить на брудному і гарячому від сонця асфальті...моя увага прикована до нього, бо зараз літо все таки, а він жовтий...це нагадує мені осінь..а осінь...
А що для Вас осінь?!
Або ще безліч інших Ваших варіантів, чому Вам сподобався цей листок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744814
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2017
Люди люблять говорити в ночі про огидні, тілесні речі, ніби ніч тільки для цього і створена, а якже сон, споглядання зірок за вікном чи може машинних фар на дорозі, кому до зірок поверхів не вистачає...філософствування про високі матерії, створення світу...я спеціально не конкретизую романтику, бо вона в мене з різними речами асоціюється і деколи це, як стояти коло вікна з чашкою паруючої рідини і ділитись своїми думками про місяць, так і щось більш інтимне, все залежить від настрою...от зараз у мене смутний настрій і асоціації дивні...на писанину пробило, давно я не писала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741938
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2017
У мене в голові люди живуть, багато різних людей, найбільше з минулого. Я часто з ними розмовляю, сперечаюсь, щось доводжу, хоча це давно не має жодного сенсу.
Вони починають говорити до мене в стресових ситуаціях, навіюють страх того що сталось, доводять до істерик своїми словами...
Деколи, я розмовляю з людьми з теперішнього, розказую про свої справи або ділюся з ними своїми проблемами, переживаннями, зазвичай це мої найкращі подруги в цей відрізок часу, так як все змінюється, і навіть я.
Тільки от, втіхи більше не відчуваю від цього спілкування ...замість того щоб з Богом говорити, я з ними балакаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741935
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2017
Це єдине, що залишилося мені бачити у темряві... твою худу, зігнуту постать, без емоцій та обличчя, без ознак на щасливе життя...щораз ти віддаляєшся все дальше від мене, мов тікаєш... від кого...чи чого? невже я такий страшний?́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703129
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
Інколи так хочеться багато чого сказати, і ти сидиш в темряві і говориш, говориш поки не виговориш усе що на боліло....
...але в голос цього сказати ніколи не зможеш, так як собі не зможеш...і клубки в горлі, безбарвні сльози, крик без звуку в пустоту....
....в голові мерехтять зображення людей, ти впевнена що говориш це йому, тільки він глухий, далекий, і взагалі його тут нема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628017
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015
На дворі гуляє літо, вчора було перше, сьогодні друге, так у мене перше почалось з 2-го числа. Навкруги тепло і сонячно, що може бути краще ніж щебетання пташок?!
Та, залишу Йому цей ранок:
зараз пів на 5-ту годину ранку, світло вимкнула трохи раніше звичного, здалось що хочу спати, але вирішила трохи пописати не піднімаючись з ліжка;
перед тим з'їла ще пару бутіків з варенням(твоїм домашнім, яке ми колись привезли), виміряла температуру і накрилась ковдрою;
на дворі по трохи світлішає небо, із ближніх дерев долітають звуки - цвірінькання пташок, які розмовляють уже від давно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624327
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Дощ падає, капельки повільно стікають підвіконням, і байдуже що плачу, сильно не замислююсь над цим, тільки сумно як і дощу, дощу якому нема із ким розділити свої сльози, поговорити, пожартувати, тому Він гуляє містом вдень і вночі в пошуках тих унікальних життєрадісних осіб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624325
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Більшість пішло, а ми лишились самі посеред поля, посеред зеленого лісу тихо прислухаючись до співу пташок, таких далеких від реальності, від тієї сіризни, якою наповнився світ навкруги. Ми стояли й роззирались, ми шукали надію
Без крапки, без крапок, без продовження, лише невідоме, лише темрява, лише невідворотнє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596411
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2015
Я сиджу і бачу крізь вікно як повз мене по тротуару проходить хлопець з рюкзаком тримає телефон у руках вдивляється в екран а щойно перед тим смс своєму хлопцю надсилала і думала: скільки ж номерів у цьому світі, скільки людей...і чому Ми від самотині, смутку чи радості не можемо ввести номер навмання чи написати пару простих але приємних слів?! Можливо саме зараз Йому або Їй так потрібні вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2015
Кулями любов...ти думаєш я фальшивлю!? Кулями любов стріляєш у мене, ніби цілишся, а може й ні...вони розчиняютъся в мені, моє тіло просто поглинає їх, всмоктує даючи можливість розцвісти червоною квіткою, яка зав'яне щойно ти припинеш мучити й катувати...коли розвернешся, світ посіріє, солодкий яд витече з моїх вен і кулі мов ті зерна ще довгий час будуть гнити в моєму уже мертвому тілі.
П.С.: надихнула афіша майбутнього концерту групи Мері зі словами:"Кулями любов..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575383
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 18.04.2015
Друзі повернули на зизгагоподібну стежку викладену червоною цеглиною. Вони дальше гуляли парком, таке відчуття, мов час зупинився щоб подумати.
" - Наскільки мені пригадується, Ви деякий час жили разом." - заговорив товариш.
" - Так у неї було улюблене місце, що залишилось із самого дитинства. Коли її голову заповнювали гнітючі, липучі думки, вона заповзала під стіл і ховалась там, визираючи лише тоді, коли помічала щось цікавеньке. Нагадувала перелякане кошеня в новому домі".
" - Улюблена гра була - хованки, я й дотепер вадко усвідомлюю, як Цій вдавалось сидіти тихо й майже нерухомо декілька хвилин... і так легко відшукувати тих хто заховався...інтуїція це її козир".
" — Носила плаття по коліна, розфарбовувала сама".
" — Вибігала під дощ, скакала по калюжам, гралась із равликами коло струмка в парку, розказувала як справи, забуваючи де і ким була, але чомусь любила бути на самотині".
" — Дратував, коли працював з дому, почувалась мов під чиїмось наглядом ( я й справді заглядав за нею, однак у неї була манія).
" — Ти запитувався від чого..?" — Знову в голові луною прокотився голос друга.
" — Розмовляла весь час переважно з собою, часом адресувала комусь слова і речення, почуття, емоції, але то був не я.
" — Ти чув їх ?".
( Яке безглузде запитання!)
" — Вона писала, я забував".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573312
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Коротко про те, як прийшла ідея, яка насправді дуже проста: спершу була плутанина, легке затьмарення розуму, яке нагло не помічалось і зрештою переросло і витекло у відкрите божевілля, яке надихнулось лишити по собі слід. Це трошки про мене.
Примітка: дальше лише божевілля, нагле й легкодумне.
Одного разу, гуляючи в залитому сонцем парку, я відшукав, тобто він сам натрапив мені на очі — конверт, без адреси чи будь яких інших надписів або знаків з допомогою яким можна було б відшукати адресата/ відправника. Зрештою зручно всівсь на лавочку під навислим, чорним, металевим ліхтарем, хлопець витягнув з конверта складений вдвоє аркуш паперу, який уже встиг об шарпатись і по надриватись і почав уважно перечитувати.
"— Якою Вона була?! - запитав мене друг, після півгодинної пішої прогулянки парком".
Відповідь була короткою.
"— У неї в голові були слоники", - задумливо - мрійливо відповів хлопець".
" — Що...еее...слоники?!(а це вже відкрита недовіра).
"— Як ви зустрілись?"
"— Бували моменти..."
"— Де ви зустрілись?!"
"— Бували моменти, в неї починалась істерика, паніка, сльози, які переростали в крик, гнів, злість, образу без будь яких пояснень, а виправдання було одне — слоники вибігли з кліток...вона любила їх і ніяк не могла погамувати".
" — Чому ви розійшлись?"
"— Не знаю..."
"— Куди ти зараз?"
"— В Нью-Йорк, мені за пропонували роботу і навчання, останній курс універу...гріх пропустити".
" — Ти...?"
"— Ні..., я не вернусь. Якщо зустрінеш її, скажеш..., - задумався, а потім махнув рукою, - хоча ти знаєш.
Пауза
" — Та, я знаю що їй сказати, - відвівши очі проказав товариш.
"— Вони тобі набридали(слони)?"
"— Ні, це ставалось рідко".
" — А що тоді?"
"— Часті перепади настрою..."
"— Всі кого я знав колись, хоча б на другу частину від цілого свого єства хворіли циммм...и постами в соц-мережах, навіть я часами захоплювався через раз, а вона — ніколи. Постійно повторювала, що бажає спілкування, хоче ділитись з людьми спільною радістю і красою від пережитого й побаченого, але геть нічого не друкувала, зрідка в Клубі Поезій вихлюпувала те, що вже рвалось назовні! Дивною була".
" — Вона була весела, слухала джаз і любила маки. В неї довге кучеряве каштанове волосся з кількома прядками кольору стиглої вишні, спеціально для мене зафарбовані після тижневої зустрічі".
"— Вона цінувала людей за їхні душі, відкритість і намагання самовдосконалюватись. Разок, ми сиділи в кафе, розмовляли про всяке різне, пили чай/каву їли десерт з морозива й раптом з її ротика почулося не задоволене бурчання, коли я розчув слова, з'ясувалось дівчину обурила власна ревність по відношенню до дитини, яка привселюдно голосно плямкала незважаючи на не задоволенні погляди відвідувачів. Дальше моя мила вже сварилася на повний голос, тим самим перевершивши дитину з плямкання.
П.С: це тільки початок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566932
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.03.2015
Сиджу малюю сумних рибок, стараюсь не крутитись у кріслі яке скрипить, щоб не розбудити сплячого позаду мене. позираю час від часу за вікно, де прорізується крізь гілки дерев небо, і ще верхній його шар світиться нічною тугою і сіризною, такою ж як день напередодні. згадую краєвид за вікном у себе дома, але бажання повертатись не повертається. написала листа.. заспокоїлась..урівноважила свої емоції і почуття, захотілось щось написати, щось близьке до: " на дворі ніч, світлом темним гуляє у всі можливі шпарини зазирає...на частині краю світу" - важко останні слова в голові втрамбувати...якось сумно, головне не боляче. все вже сказане, і давно зрозуміле, повтору не потребує, але повторюється...знову сумно, але що поробиш...голод фізичний...набрид.
Людина змінилась, страхи лишились.....крапка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546614
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Падає дощ, але я все одно виходжу з дому, люблю теплі, переповненні автобуси, які мчать мокрими, слизькими вулицями; вірю у доброту людей, які поступляться місцем іншим і показуватимуть приклад у подальшому житі. Постійно один і той ж краєвид за вікном, - набрид! - хочеться пересісти, але дорога лишається одною. - А якщо раптом, є інший шлях?! Перш ніж зайняти своє місце у прямокутній коробці на колесах, я цілу хвилину стою і прокручую це все у себе в голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531824
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.10.2014
- "До побачення!" Я йду, у забуття, у нічну зливу, яка без жалю ллє з неба. Таке відчуття, ніби була в гостях і тільки зараз повертаюсь після затяжних, нудних, замучених частувань. Байдуже, що на дворі злива, а я без парасолі, це зовсім не суттєво, принаймні тепер. У мене була нагода зрозуміти усе, що намагались донести, дещо я спеціально упускала, а щось зрештою таки достукалось до моєї підсвідомості - це мізер за чиїмись мірками, а мені і цього поки вистачить.
Тільки люди, людинка, яку я встигла пізнати по глибше теж ввійшла у моє серце, саме з нього...їй буде найважче піти..(якщо ви розумієте про що це я)............найголовніше це прийняти її, правду, суть...
(навіть не розуміючи її, хоча цього разу, таке задоволення, відчуття чогось нового, незнаного........)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2014
Розкажіть мені "про це"....
Поговоріть, розкажіть мені що вас хвилює, що ви відчуваєте
Ви читали Іздрика " About"? що ви відчуваєте після прочитання кожного його вірша, вам важко описати "це"...я не можу, мене це заковтує з головою, містика, духовність, енергія яку він вклав у них, я навіть не в змозі це описати
але так хочеться щоб мені розказали "про це", адже у кожного воно різне, своє надзвичайне й загадкове( я боюсь його показувати)
я не шукаю чогось конкретного ні за чим не ганяюся, але якесь дивне бажання..вірші мене наповнюють тією силою яка присутня у них, спонукають копирсатись у собі, відшукувати, пізнавати
Найбільше люблю філосовствувати з собою на одинці, завжди вважала що мене є дві, говорю, відповідаю:"ми зробили, а не я" для мене - це норма
Останнім часом відчуваю все більше заглиблююсь у себе, мов вишукую, збираю себе...
Я й забула коли востаннє писала вірші, тепер це щось зовсім інше, однак я продовжуватиму...мало хто певно зрозуміє, я часом сама не розумію всього що пишу... але нащо відмовлятись, якщо це приносить втіху
4 жовтня 2014р / 17:15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527759
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 04.10.2014
Ось так просто, не докладаючи жодних зусиль ми підіймаємось догори...заради чого - душевного спокою? а він там є?! хто його зна....зараз це точно не має значення, але пройде час, настане день і він неодмінно прийде, це й зміст...недосяжність, безглуздість, абсурд
What do you feel ? - Що ти відчуваєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014
Куди тебе занесе дорога?! Якщо ти наважишся піти зі мною? В ліси, хащі непрохідні, де ліщина й колючі кущі обдирають плечі й шию. А може у пустелю, до скорпіонів і пісків, отруйних змій і брак води. Чи на крайняк у далекі океани, де хвиля розіб'є човен враз, роз'єднавши на віки нас?! Ти не знаєш цього і не взнаєш, якщо відмовишся піти зі мною. Ти ніколи не побачиш, що таке солена вода й коралові рифи; горді верблюди й теплий пісок; солодкі ягоди й високі гори, з яких ти побачиш усе довкола, навіть своє "старе" життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500694
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 23.05.2014
Не думаю, що вийде написати у літературному стилі, однак сподіватимусь я зможу донести до вас те, що хочу.
Як це правильно назвати, у нас з вами є звичайні, самі звичайні будні, а є моменти коли ми вирушаємо на відпочинок: чи то в гори, на пляж, в незнайоме місто. І тут я Вас запитаю, ви...уявимо ви не склали плану проведення дня, ви будете заглядати на годинник перевіряючи час?
Я недавно їздила в Тернопіль і Вінницю (1 день в Тернополі; 2 у Вінниці), план був оглянути місто - все! Зараз я Вам коротко розповім те, що дійшло до мене лише щойно.
Всі ми певно зіштовхувались із нестачою часу і пошуками його вирішення: "як більше встигати і менше тратити час", правду я кажу?! Так от, не знаю звісно, як це діятиме в "буденному житті", проте я вважаю, що люди не повинні так багато на ньому зациклюватись, треба просто робити те що подобається, а ЧАС сам підлаштується під Вас.
Так от:(Тернопіль пролетів взагалі дуже швидко, тому почну відразу з Вінниці). Пізно ввечері ми приїхали у Вінницю, посилились в готелі, перед тим замовили на 9-ту годину ранку обід. 1 день - прокинулись напередодні дев'ятої, телефонний дзвінок в номер повідомив нас, що сніданок вже чекає нас в низу. Дальше поснідавши ми рушили в місто, перед тим звісно ж подивились як туди пройти( де хороше кафе поблизу центру - не знайшли, вирішили будемо по дорозі шукати) і вирушили в "мандрівку".Коли мій животик почав видавати незначні і не дуже гучні звуки що він трохи зголоднів, ми поглянули на годинник і потрохи почали шукати кафе-ресторани(зовсім навмання, от які сподобались, такі і обрали; щастило нам скажу я вам), однак майже після перевірки годинна дивним чином вивітрилась з голови. Задача була поставлена.
Ми гуляли, розмовляли(я з хлопцем їздила), оглядали місця навколишні, час від часу вирішували куди завернути в яку сторону і куди краще піти спершу, абсолютно не підозрюючи яка зараз годинна, та й це здавалось якось не важливим. Коли почало темніти, ми по-трошки вертались назад, лягли спати, зранку встали(спати в новому місці було важко, тому я прокидалась часто в ночі і під рано, тому заглядала на годинник) а так, як перший день так і другий пройшов для нас вільно і розкуто, не прив'язуючи себе до часу.
І знаєте що, ми втигнули оглянути все що хотіли, було достатньо лише не дивитись на годинник.
Наведу Вам ще один приклад: починається тиждень, у мене як і у всіх є якісь справи, які я собі запланувала, я(мені так легше) складаю їх в тому порядку, в якому хочу їх зробити, кажу: так на цю справу 2 год, на цю 3 год часу, і мені не треба перевіряти годину, бо точно через 2 години, я втомлюсь і захочу щось інше. Треба просто запрограмувати себе і забути що ТИ повинен підлаштовуватись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495372
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.04.2014
Сніг - це померлі душі тих людей, що відмовились відправлятись на той світ. Кожного року, вони збираються в одному й тому самому місці, а потім відправляються звідки їх забрали. Якщо це була природня або неумисна смерть, вони дарують оточуючим сміх і радість, якщо - ні, завірюхи й замітілі триватимуть доти доки кривда не буде виправдана.
Але бувають часи, коли і їм потрібен відпочинок, тоді вони безглуздо й хаотично літають в повітрі милуючись навколишнім життям, яке щохвилини кудись поспішає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489605
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.04.2014
- Це було немов марення, але десь між цим світом і світом сна.
Море. Не надто довга, кам'яна пристань, що розділяє пляж на дві частини. На запитання: "Як я дізналася, що це саме Вона?". Замість відповіді, я лише знизую плечима і кажу "Не знаю". Я майже відразу зрозуміла хто ця граційна, зваблива, спокуслива й заворожуюча жінка, яка ні на мить не дозволить тобі відволіктись від неї. Навіть перевівши погляд, ти розмірковуватимеш про її наступний крок уявляючи її стрункі ноги на високих підборах(які з її грацією здадуться тобі пір'їнкою) та соковиті, мов ті стиглі вишні - губи, які так і хочеться лизнути хоча б кінчиком язика.
Голі, білі плечі, які лишаються біліти, навіть попри палаюче жовте сонце, яке не згодне щоб йому ставили умови. Вона робить кроки і вітер здіймається; навкруги все починає потрохи пливти, і вже не видно тих розширених зіниць і перекошених гримас людей, які були до цього. Ще трохи і жінка в чорному, облягаючому до колін платі з на пів прозорим шлейфом по заді буде над обривом. ЇЇ чорні нігті відмовляться вигоряти. Акуратний, маленький капелюшок нахилений на бік. Вона злегка згинає коліна, щоб присісти, однак вчасно опам'ятовується, пригадавши що без трусиків.
Її подальші дії мені не відомі, лише бажання захопити мене в полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489603
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Ти хотіла на море, любила цей запах, запах морської солі, я ж ніколи тебе до пуття не міг зрозуміти, а ти раділа, як те мале дитя, раділа і зовсім не зважала на мої почуття...так було щораз...зрештою, я загубився, а ти знайшлась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469941
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.01.2014
Вона та, котру я кохатиму все життя, яку ніколи не залишу, не залишу на одинці зі своїми страшними думками
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469909
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.01.2014
Осінній День розквіт за моїм вікном, коли розплющивши очі підійшов я до вікна, там жовте листя колихалось і повільно опадало. Я згадав, що уже так давно не дивився крізь вікно, згадав що мені страшенно не вистачає тебе - таку розкішну і спокійну, котра холодними ночами заповзала до мене в ліжко, закутувалась в простирадло і ніжно засинала, а я стояв коло вікна й позирав то на тебе, то на листя, я й на мить не міг подумати, що одного разу тебе не стане, що я спатиму один, а листя, колись жовте, перетвориться в суцільну сіризну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469908
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.01.2014
Ось, яке воно життя - безрадісне й гірке, сповнене болю й розлуки.
Ти не знав мене, і тобі було важко пізнати мене, а я...я блукала...десь у собі...у густому лісі з якого не могла вибратись, а ти не зміг знайти. Наші дороги розійшлись. Сумно на душі...я ж тебе любила і зовсім не хотіла, щоб і ти так жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469568
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.12.2013
Скажи мені, чого ти хочеш?
Скажи мені, куди ти йдеш?
Скажи мені, кого чекаєш?
Скажи мені, що намагаєшся знайти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469567
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.12.2013
Музика, що розслабляє, вводить у дивний стан...стан забуття. Коли ти ні про що не можеш мислити, крім...чути спів власної...душі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469323
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.12.2013
Я сумую за тобою, тією радістю, яка панувала в мені, немов та пора року за вікном...колись...давно, в тому...далекому, усім минулому... потонула ти! у забутті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469322
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.12.2013
Можна, я просто тебе кохатиму?!
Просто так, ні за що...лиш за те що ти є..лиш за те що ти підтримуєш мене...поряд, коли хворію...грієш, коли холодно...зазираєш в очі, коли сумно, щоб втішити...віриш, коли опускаю руки...і вчиш...вчиш бути особистістю..надихаєш і любиш...любиш ні за що!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463015
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.11.2013
- Чому??? засуджують інших людей, зовсім не знаючи їх. Засуджують за дії, не взнавши попередньо справжньої причини. Не поставивши себе на їхнє місце.
- Чому??? люди більше не слухають свого серця. Я не стверджую, що воно ніколи не помиляється, буває й таке, ми не правильно трактуємо його прояви, але в багато чому його варто було послухатись.
- Чому??? люди, що відчувають один до одного мінімальну симпатію, сваряться через дрібниці. А дрібницею стають, таке як: котрась гордість або егоїзм, який не дозволяє саме ТОБІ зробити перший крок до примирення, хоча б спробувати, помиритись з людиною яка тобі не байдужа, але ні твоє "Я" важливіше!
Це викликає у мене легкий страх і безмежний жаль до таких людей, вони мають не малий шанс зостатись самим, при цьому завдавши іншим кривди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460348
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 13.11.2013
- І світ крутиться навколо мене, поки я лежу на дивані...і зорі блискають за вікном, в той час, як на іншій півкулі пригріває сонце. Любов що мешкає за чорними дверми й навіть не підозрює, що її чекають внизу. Вона спокійно спить, їсть, ходить до туалету, поки десь там на кілька поверхів нижче, якийсь сором\'язливий, але із тим - відважний і наполегливий хлопчина, тупцяє за дверима, з насолодою очікуючи її прибуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460343
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.11.2013
Колись росло таке дерево, як дерево-сподівань. Його недаремно так назвали, кожного разу, як люди підходили-відходили, на ньому виростав новий листочок, і вряди-годи сподівання, якими ділились люди з деревом - збувались. За умови, якщо людина дійсно бажає, сподівається і старається. Одного разу, до дерева підійшла молода дівчина, у неї хворіла мама, і вона зі всіх сил намагалася допомогти їй подолати хворобу. Щовечора, коли звичні люди сиділи дома й пили чай: ВОНА -> втомлена, йшла пішки з роботи, майже неосвітленими вулицями, а рано-вранці підтюпцем бігла до лікарні, щоб занести матері те, що зробила за ніч. Дуже часто, єдиним в нічній темряві орієнтиром, їй ставав білий місяць. Так сталось, що рослина знаходилась у погано освітленому провулку, куди через щільність і вузькість будинків, попадало лише трішечки місячного світла, і ходити туди в пізній час було вкрай небезпечно.
Як пізніше виявилося: дерево відчуло всі ті емоції, які так старанно приховувала дівчина, і зрідка показувала. Воно так перейнялося її долею, і долею її матері, що забрало місяць із неба і заховало у себе між гіллям, щоб уже ніхто не вкрав і не перемістив його.
Тепер світло від місяця вічно освітлює вулицю, від початку до кінця.
А віра дівчини у краще й досі живе у ній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447968
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 08.09.2013
Ти зустрів мене,
коли я мокра під дощем стояла,
курткою вкрив і додому відвів.
Тоді я ще не знала,
що попаду в твої лещата.
Дурною і наївною тоді була.
Ти був добрий і ніжний.
Хвалив мої очі, жовте волосся,
казав, що кращої ще не зустрічав,
що я мов той Ангел
з білими крилами на спині.
Я ж засоромлено очі закривала,
ти ж не зважав, продовжував компліменти казати.
….
Ти називав мене своїм Ангелом,
яким я завжди мріяла стати…
…
Що ж ми закохалися.
Ми кохали один-одного,
так як ніколи досі.
Проте…уже незабаром
усе забулося, стерлося,
перетворилося на прах
і ті фото, що ми робили
на пам’ять з тобою
вже нікому непотрібні…
і точно тобі!
Ти використав мене,
мої почуття, плюнув у душу,
а коли йшов,
тобі навіть сміливості не вистачило
обернутися і вибачитися.
Лузер, боягуз…ненавиджу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
Заховати світло...заховатися у темряві, щоб ніхто не бачив...не бачив сум, біль і сльози на очах - це плата за щастя...достойна. Я приймаю її гідно і стоятиму до кінця (але вибачте за мою тимчасову слабкість перед нею).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424990
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.05.2013
Ми їхали поїздом у далекі краї, забуваючи про минуле, теперішнє й майбутнє. Ми поглядали у вікно, бачачи у ньому чужих нам людей. Тих, які ніколи, може лише зрідка виходили в цей світ. А в повсякчас вони ховались, десь там...
Зелені дерева - жовті лани - ось такі спорідненні і водночас чужі.
Хтось зайшов у наше купе і запитався чи ми бува не бажаємо чи то чаю, чи то кави, ми ж лише відчужено поглянули в його бік. Незабаром він покинув нас, пішовши пропонувати свої напої іншим.
А ми продовжили сидіти, поки один із "нас" не почав шурхотіти обгорткою від печива, намагаючись його розпакувати. Діставшись нарешті до нього, він підніс до кожного, щоб хто хоче міг узяти. Після цього ледь не всі заметушилися, хтось почав діставати із схованки варення, хтось включив якийсь "музон", ще хтось вийняв із сусідньої сумки кольорові соломинки і виголосив ідею стосовно: змагання з дуття через соломинку - нехай буде вулкан!
Зрештою, нас все ж таки щось об'єднює, і це певно бажання залишитися в компанії тих людей,яких ми любимо і поважаємо, там де не буде смутку і завжди буде підтримка.
Вилізши на "другий поверх" купейного вагону і притиснувши до себе коліна, я сиділа й думала про людське буття. У голові грала своя особлива мелодія...на душі було легко, а в серці приємно.
P.S. : вірші у прозі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421769
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2013
...моє серце й досі налите кров'ю. Воно б'ється не на життя, а на виживання. Кожен новий удар відриває моє тіло від цієї противно-холодної, металевої поверхні, на яке його без дозволу поклали, все сильніше і сильніше. Воно береться! Хоча у цю частину кімнати уже давно ніхто не заходить...усі там на верху, де розквітає життя, а не смерть...і це цілком природньо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413832
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 29.03.2013
На дворі не вщухала злива. Куртка, яку накинула собі на голову дівча, давно вже промокла так же, як і вона сама. Нарешті угледівши о такій пізній годині світло, що лилося із невеличкого кафе, дівча перебігло вулицю, просто-таки заскочило до середини. Перечепившись вона ледве не впала, підошва була мокрою і слизькою. Біля стійки, дівча почало шукати табло з розділом – “ Гарячі напої ”, а там чай з лимоном і м’ятою.
Замовивши, дівча обрало собі віддалений столик у кутку кімнати і вмостившись по зручніше стала чекати. Вже незабаром у проході дівчина побачила хлопця-офіціанта з тацею у руках, на якій стояло білосніжне горнятко, біля якого на блюдечку акуратно лежали м’ятні листочки. Запримітивши це, дівча махнуло рукою, подаючи знак, що це їй. Після того, як хлопець поставив на стіл замовлення, він ще деякий час не відводив від дівчини очей. Коли ж він підвівся, губи його заворушилися.
Клієнтів було мало, а на мені був такий мокрий одяг, що хлопець-офіціант злякався, щоб я часом не простила і запропонував мені перевдягнутися в одну із уніформ їхньої працівниці, яка як виявилось сьогодні не вийшла на роботу.
— Гаразд, – відповіла я.
Форма мені йшла, нагадувала діловий костюм, навіть піджак був.
Виявилося вони обслуговували клієнтів ще й на даху, а так як бажання клієнтів — закон, то доводилось вдягатися по тепліше. Хлопець також сказав, що його зміна скоро закінчується і він міг би скласти мені компанію, а потім і додому провести. Я не мала нічого проти.
Годинник почав бамкати, однак побачити котра година мені не вдалось, бо він стояв за стіною, а рахувати якось не хотілося. Коли ж годинник затих, хлопець-офіціант, що приносив мені чай, підійшов до столика за яким я сиділа, зняв фартух і присів напроти. За хвилину він підвівся, а коли повертався ніс у руках дві паруючі чашки із запахом м’яти. Я заглянула у чашку: кругла долька лимона плавала на поверхні, а біля неї на блюдечку красувались зелені листочки м’яти.
Я вже й не пригадаю, про що ми тоді розмовляли, і коли я повернулася додому, але добре запам’ятала, що після того ми тепер завжди п’ємо цей чай разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409904
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Знаєте за що я люблю дивани?! За те, що з якої сторони не ляжеш всюди перед.
Знаєте за що я люблю гітару, що висить у мене на стіні?! За те, що вона моя, а ще за те, що я навіть серед ночі можу встати і заграти на ній.
Знаєте за що я люблю писати?! За те, що історії розказують набагато більше чим прості слова.
Знаєте за що я люблю музику в мр3 ?! За те, що вона заміняє мені колискову і стає провідником у сни.
Знаєте за що я люблю лежати в ліжку, слухати музику і дивитись у вікно?! За те, що в цей час у голову приходять цікаві думки, а разом із ними й відповіді до запитань.
Знаєте за що я люблю кохання?! За те, що його не можливо описати. Це єдине, що...
Знаєте, що означають крила?! Вони означають політ, свободу...
Знаєте за що я люблю випадковості в які не вірю?! За те, що вони "оживлюють" людей.
Знаєте за що я люблю себе?! За те, що я є я і цього нікому не змінити!
Знаєте, який сьогодні день?! Сьогодні день музики!
Знаєте за що я люблю розмови серця?! За те, що воно завжди говорить правду.
Знаєте за що я люблю Храм святого Андрія?! За те, що там ходить Бог.
Я знов жива, і знову маю сили щоб продовжити свій шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки не доберешся до цікавого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403892
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2013
Машина мчить
пустим шосе.
Навкруги ніч,
лиш зорі,
виблискують вгорі
і
засніжені гори
видніються вдалині —
там, де не має
галасу, шуму,
проблем та турбот,
там, де не має
поганих людей.
Машина мчить
пустим шосе.
А у салоні,
двоє з тиха,
наспівують улюблену
мелодію,
розгойдуючись у такт
і посмішки не сходять
із їхніх облич.
Машина мчить
пустим шосе
і жоден із них,
навіть на мить
не оглянеться назад.
П.С. надихнула музика bark_psychosis-the_b.mp3
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383397
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.12.2012
Червону троянду,
я покладу на твою могилу,
коли прощатимусь з тобою.
А ти стоятимеш поряд
у білому лікарняному халаті
й дивитимешся на мене
своїми глибокими, блакитними очима.
На обличчі твоєму,
я прочитаю подив і здивування
змішаним із запитанням:
- чому я стою тут у таку пізню годину?
Не втримавшись,
я пущу сльозу,
тоді ти підійдеш до мене,
візьмеш мене ніжно за руку,
а я в той час
невідривно дивитимусь у низ
на твою, ще не закопану труну.
Ти простежиш за моїм поглядом,
опустиш очі,
але замість здивування
ти із цікавістю розглядатимеш квіти,
які хтось приніс до мене.
Я стисну долоню по міцніше
забувши на хвилину,
що тіло твоє
уже не належить мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012
А на дворі
у танці вальсу
кружляють парасолі
і майже не видно за ними людей.
А дощ продовжує
підкручувати гучність
і ось уже зовсім не чути
тупіт перехожих.
Вітер не хоче миритись
із цією несправедливістю
і вириває парасолі
із рук людей
що кричать
і простягають руки.
А парасолі летять
і летять догори.
І ось нарешті
небо вкрили ці особливі
і такі різні за виглядом парасолі.
А люди розійшлись так
і не піднявши голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2012
Літати літати
ми ще не навчились
літати літати
ми ще не навчились
ми ходимо поки що
тільки по землі
...мріючи про далекі краї...
...недосяжні острови...
...рожеві хмарки...
хоч ми й літаємо на
літаках і вертольотах...
це не справжні польоти
справжні у наших серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2012
Я буду з тобою
Я буду з тобою
завжди
Я буду з тобою
Я буду з тобою
і вдень і вночі
Я буду з тобою
навіть якщо ти підеш
Я буду з тобою
в твоїх снах
із тобою на яву
Я буду з тобою
бо дорога ти мені
Я буду з тобою
доки ти не попросиш мене піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Я стою за тобою
так як Він стоїть за мною
я ходжу за тобою
так як Він ходить за мною
ти можеш подумати
що я слідкую за тобою
але це не так...
я лише виконую Його вказівки
ти можеш опиратися йому
а я вже ні...
ти можеш позбутися мене
але я не зможу зробити того ж з ним...
тому я вічно ходитиму за тобою слідом...
а Він за мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
...і море виблискує над містом,
і шум прибою заміняє вітер,
і хвилі змінюють одна-одну,
як ті хмарки на небі.
P.S. Надихнули вірші Ліни Костенко і власна творчість у малюнку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316652
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.02.2012
Серце розрізали кінчиком ножа,
що колись так билось в такт...музиці.
♥ ♥ ♥
Я злизую каплі крові з ножа,
що завдав тобі такого...полегшення.
І чорну троянду,
я покладу на твою могилу,
щоб ти вічно пам*ятала свого рятівника,
що звільнив тебе...від болі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2012
В неї було руде волосся й мила усмішка,
вона любила акробатів, що ходили по канату
на висоті десяти-п’ятнадцяти поверхового будинку.
З того часу, як вона в перше їх побачила,
вона тільки й мріяла навчитись так само.
Але в неї ніяк не виходило втримати рівновагу
на такому тонкому канатові.
Одного разу, за півгодини до початку виступу,
вона прийшла вся в сльозах.
Акробати в той час,
якраз репетирували свій номер.
А вона стояла, дивилася на все це й не могла заспокоїтись,
поки до неї раптово не підійшов наймолодший
із сім’ї - акробатів – син,
яких вона так любила і обожнювала.
Їй було 14 років
йому десь стільки ж.
Він перший заговорив з нею,
почав розпитувати, що сталось,
вона сказала, що захоплюється його трюками,
і трюками його сім’ї, і що теж намагалась,
щось повторити із побаченого, але вона нездара,
бо елементарно втримати рівновагу не може,
а ще їй сумно, бо це їхній останній виступ,
і після цього вона більше їх не побачить.
Тоді син-акробат, поклав їй руку на плече
й сказав, що не зможе пробачити собі,
якщо хоча б не спробує здійснити мрію дівчини.
Дальше він вже кличе батьків,
розказує їм про проблему, що виникла
і вже хвилин через десять,
сім’я – акробатів показує дівчинці,
як правильно тримати рівновагу,
щоб не впасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012
Як в останній раз
ми були разом
й танцювали вальс
на дворі де не було нікого
лише зорі освітлювали нас
З кожним новим рухом
моє серце билося сильніше
даючи зрозуміти
що я ще залишилася твоя
Танець пришвидшувався
я відчувала що скоро все мине
тому не хотіла відводити від тебе очей
щоб по довше твій образ
в своїй у*яві зберегти
а потім згадувати його
коли мені сумно буде
бо Я КОХАТИМУ ТЕБЕ ЗАВЖДИ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2012
Оповідання
Давно вже за опівніч. Це десь у теплих краях. По ліву сторону – пляж з теплим, жовтим пісочком, що тягнеться аж ген за обрій; по праву сторону – широка викладена бруківкою дорога, що зараз виблискує після кругло-добового дощу. За нею височіють височенні, чорні фігури ліхтарів, що мерехтять у темряві, а ще за ними виструнчені як під лінійку, прямокутні коробки-будинків, де-не-де у вікнах можна побачити світло але біль-шість вже спить.
Повіває легкий і такий приємний на дотик вітерець. Між пляжем і дорогою, по тротуарі не йде а летить, як та хмарка на блакитному небі в день – дівчина.
У сутінках її можливо розпізнати, лише за жирними, чорними штрихами, що змальовують її миле, веселе і замріяне личко, її тендітні й ніжні руки, її худеньке тільце вдягнене у футболочку і довгу аж по коліна спідницю, її маленькі ніжки у туфельках на низьких підборах.
Це – дівчина, що впевнено крокує кудись-туди вперед, ні разу не оглянувшись назад. Цілком прийнятно для себе, вона зупиняється, занурює пальці правої руки у свої жовтогарячі кучері і повільно розчісує їх, як гребінцем. Закінчивши цю приємну для себе процедуру, вона ні скілечки не дивується, побаченій фарбі на пальці руки, яку тільки-но піднесла до очей.
Така дрібниця не змусила її зупинись на довго, вже незабаром вона продовжила свій шлях.
Близько 1-шої ночі вітер подужчав. Спідниця дівчини була у рюшечки але мала всього дві кольорові смужки в самому низу. Найнижчою була оранжева, а за нею йшла салатова. Розвіваючись на вітрі, ці дві смужки на темному асфальті, здавались кольоровою плямою.
А проте, щось все таки стрельнуло у голову молодій дівчині, від чого вона різко розвернулась, підскочила до фортепіано, одним махом висмикнула кріселко (таке, без спинки), всілась, відкрила кришку і по дитячому почала натискати на білі й чорні клавіші не тямлячи себе від радощів.
Такими-самими легкими і не вимушеними рухами, вона припинила гру, встала, знову зав’язала на руку мотузку, крісло одразу ж заховалось, із якимось тільки їй відомим тріумфом попрямувала дальше вперед, тягнучи за собою не маленьке, чорне, як начищені до блиску черевики – фортепіано, а разом з ним на окремій мотузці кріселко, що ховалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290314
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.11.2011
"Я не буду малювати,
я буду писати".
Вона ні в чому себе не пробувала,
вона лише писала.
І чужа думка її не цікавила,
і загальних правил вона не дотримувалась.
Її не брали на жоден конкурс
але вона не переставала писати...
вона писала
і не здавалась.
Я буду, як вона...
писатиму і не здаватимуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2011
В моїх руках, щойно зірвані пелюстки квіток...
...вони лоскочуть мені шкіру...
...розтікаються по кімнаті п*янким ароматом...
...я згрібаю їх до купи, щоб у*явити цілісну квітку...
А3 розірваний на дрібні кусочки...
...мну їх у своїх руках,
випускаючи гнів і злість,
що накопичилась в мені...
...роздумуючи про прекрасне...
...малюю я погано,
фотографую не цікаво...
...єдине без чого не можу
це - писати...
...але Мої не хочуть
цього визнавати...
...в мене, в руках
кольорові пелюстки...
...а я лише думаю, як краще
їх описати чи може сфотографувати?...
...інші ж бачать - білий розірваний папір
посеред кімнати...
...ця реальність не для мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2011
Передмова
Ви ходите по колу,
бо попали в пастку
з якої Вам вже не вибратись.
♥ ♥ ♥
Ви думаєте,що маєте владу над ним
але це все брехня!
це Він має владу над Вами
коли Він смикає за мотузки
Ви покірно йдете гадаючи,
що зможете зупинитись,
тільки треба захотіти
Він просить Вас,щось зробити
але насправді наказує
ВИ У ЙОГО ВЛАДІ,
ВИ У ЙОГО ГРІ
і придумує правила теж Він
але Ви,ще можете здивувати,
викликати сум'яття в залишку його душі...
це буде не на довго
Він просто посміється з Вас
сказавши про себе,такі слова:
- Які ж Ви наївні,намагаєтесь боротись
хоча чудово знаєте,що вже програли
але ж все таки...на деякий час
Ви звільнились з обіймів...
Смерті.
P.S.було написано під впливом емоцій,що на пливли в наслідок
багатогодинного читання фан-фіків на одну тему.
P.S.S.продайте душу демону і
Ви вже не виберетесь з такої пастки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273791
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.08.2011
Жовтень-це вир емоцій, душі, бажань. Ти ходиш парком де нікого немає а дороги вистелені жовто-гарячим листям. Зверху крапає прохолодний, мокрий дощик але тебе це мало хвилює, адже в правій руці ти тримаєш парасолю. І раптом і за дерев вилітає пронизливий свист вітру, що роздуває не лише твоє волосся а й все інше. Тут зелене, жовте, оранжеве, червоне листя відірвується з гілок дерев й починає кружляти у тебе над головою. Таке велике бажання кинутись йому в обійми....Не витримавши ти стаєш танцювати, задерши голову і руки догори у такт осінній музиці, що вкрила з головою не тільки тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270238
рубрика: Проза, Пейзажна лірика
дата поступления 14.07.2011
і вітер розігнав смог з доріг
відчуваєш свіжий запах дерев
і сонце проглядає крізь шпарину хмар
і легко на душі стає
проблеми відходять назад
краду листочки з татового блокноту
я відчуваю це всередині себе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2011
Мабуть,непотрібні події ніколи не трапляються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265579
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2011
Я лежу на ліжку,
повернувшись в сторону вікна,
на годиннику давно вже за північ.
В моїй голові зринають різні:
картинки,спогади,ідеї.
І ось є одна,яка потім
переросте у спокусу.Це?
Повільно встати,
залізти на стіл,
забрати все з підвіконня й
поставити на підлогу,
потім відчинити навстіж вікно,
всістись,взяти папір з ручкою й
продовжити заглядати вниз.
Але спокуси виявилось недостатньо,
щоб витягнути мене з ліжка.
( автобіографічний )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265489
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 16.06.2011
Саме те, що важають легким є найважчим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265247
рубрика: Інше, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2011
Тік-так,
тік-так
-Привіт!
Тік-так,
тік-так
-Що робиш?
Тік-так,
тік-так
Стандартні фрази
ми говоримо.
Тік-так,
тік-так
А потім на
особисте переходимо.
Тік-так,
тік-так
Кудись біжить час
в годиннику.
Тік-так,
тік-так
Стрілки рухаються вперед,
назад їх уже не вернеш.
Тік-так,
тік-так
Дальше продовжувати
я не стану.
Тік-так,
тік-так
Щоб дорогоцінні хвилини
не втрачати.
Тік-так,
тік-так,
тік-так
P.S.за годину до екзаменів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2011
Ти зустрів мене,
коли я мокра під дощем стояла,
курткою вкрив і додому відвів.
Зелений чай зробив і
перед каміном посадив.
Хвалив мої очі, жовте волосся,
казав, що в мене на спині,
як в Ангела, білі крила мають бути.
А я від втоми очі закривала.
А ти думав я засоромилась
й компліментами продовжував засипати.
…
Ти називав мене своїм Ангелом
і я була ним.
…
Ми закохались.
Ми кохали один-одного.
Ми злизували білі вуса
з губ один-одного в кафе.
Ми голубів на вулиці
з рук годували.
Ми вертілись…кричали…
і сміялись.
…
Я була для тебе Ангелом!
А ти пішов, покинув,
нічого не сказавши.
Ти просто зник.
Тим самим серце
на друзки розбив!
…
Я була для тебе Ангелом,
якого ти кохав, чи лише вдавав,
що кохав?
Це вже немає значення
я сама зібрала своє серце до купи
але навіть так
я відчуваю біль і тугу.
…
Знай!
Ти більше ніколи
не зможеш бути зі мною
і якраз це завдає
мені найбільшого болю.
P.S.Надія залишилась в її серці, але й біль також,
саме він завадить бути знову з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2011
Прокралась в мій розум
тьма й пустота але
перемогти я її змогла
в цьому мені допомогли друзі,
навіть не підозрюючи цього.
Вони привітали мене
з Днем Народження
і я їм усім дуже-дуже
вдячна за це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263460
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.06.2011
Цілу ніч не спала
цього дня чекала...
...4 червня за вікном
я на балконі в трусах стою,
дивлюсь на небо й смугасті хмарки...
...розглядаю кота,
розміром з м*яча
він сидить на підвіконні
протилежного дому...
...тепле повітря і щебетання пташок
викликає бажання танцювати...
а тепер,бувайте
я іду спати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2011
Сьогодні особливий вечір і ніч...
сьогодні я слухала надзвичайну, дивовижну а тепер улюблену пісню...
сьогодні я розглядала рай на фотографіях...
сьогодні на небі спалахують хмари...
сьогодні я знову бачила Велику й Малу Ведмедиці із зірок...
сьогодні я знову уявляла білі ангельські крила в себе на кріслі...
сьогодні кульок з книгами здавався мені здоровим білим, пухнастим котом...
сьогодні я довго обговорювала творіння письменників...
сьогодні я дійшла до най-найромантичнішої частини книжки-"Джейн Ейр",де Джейн воз*єднюється зі своїм коханим...
сьогодні я відчула переживання, радість, піднесення разом...
сьогодні я не спатиму цілу ніч...
сьогодні я запивала печиво яблучним соком, через-що печиво набувало яблучного присмаку...
сьогодні, зараз - четверта ранку, я сиджу на підлозі й пишу це...
...задоволена, як ніколи в житті!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261617
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 25.05.2011
Я не така проста,
як ви думаєте,
ззовні я можу бути
тихою і доброю
але це лише омана.
Насправді я: весела,
дотепна,хитра,
трохи егоїстична,
щира й дружелюбна,
я та дівчина що,
тримає в шафі
не один "скелет",
я та,яку треба:
досліджувати,розгадувати,
розуміти і любити,
мене інакше не зрозуміти.
А той хто буде ставитись
жорстко,ображати і знущатись,
отримає жорстокість у відповідь
і не сподівайтесь від мене пощади,
через ВАС Я НЕ БУДУ СТРАЖДАТИ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259654
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 14.05.2011
Щось спати заважає, -
та це ж метелик
б'ється у вікно,
потрапити в середину намагається.
Я квартирку відкриваю
і він залітає.
Спочатку 1-2 хвилини кружляє,
місце в чужій квартирі шукає
але втомлюється й над
портретом Т.Шевченка сідає.
Я ще довгий час дивлюсь
на нього, а потім
- На добраніч!
бажаю і очі закриваю.
(автобіографічний)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2011
У своїх мріях
в мене виростуть крила
і я полечу й оселюсь,
в Італійському містечку
біля узбережжя океану.
З заходом сонця
у кафе і клубах,
даватиму концерти
на електро-гітарі
а платитимуть мені,
оплесками глядачів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256354
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 27.04.2011
Дроти, як змії,
що ховаються в норах,
легко можуть вдарити
струмом або зав'язати
петлю на шиї.
Кожна змія має свій вид,
так і шнури, наприклад:
шнурки в кедах, красовках, черевиках,
яких носить кожна людина
короткі й не отруйні, але
і їх не варто дражнити,
бо можуть у вузол зав'язатись.
Підкрадаються вони тихо,
пакостять коли особа
розмовляє по телефону,
або коли сидить на унітазі.
Недоводіть дротів до сказу,
бо вони починають
бризкатись струмом і ламатись
( а шнурки тікати ).
Щоб загладити свою провину,
ви повинні вибачитись і
залишити їх на самоті.
Чим довше, тим краще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256040
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.04.2011
Я люблю море
й морський прибій.
Я люблю маяки,
які височіють вдалині.
Я люблю чайок,
які літають вгорі.
Я люблю пірси,
по яких гуляють босоніж.
Я люблю ніч,
бо на небі світяться зірки.
Я люблю мушлі,
бо з них виповзають слимачки.
Я люблю кораблів,
які запливають дальше буйків.
Я люблю кольорові парасольки,
бо вони блищать на сонці.
Я люблю їсти морозиво,
бо на губах залишаються білі вуса.
Я люблю тварин,
бо вони милі і чудові.
Я люблю цей світ, -
бо він добрий і казковий.
P.S.мене надихнуло одне кіно:)))...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254669
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2011
Поки не викрикнула
я,Ура!
в голові була пустота
а тепер думки
все рояться і рояться.
Добрі й погані,
погані-вірші
заважають писати,
виходять вони
якісь кострубаті.:)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
Я люблю будувати
замки із піску,
надвечір, коли сонце
вже зайшло і
людей зовсім не лишилось.
Милуватись морським бризом
а щоб фортеця не валилась
тунель рити знизу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253779
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.04.2011
Я гуляю под дождиком летом
и держу зонтик в руках.
Каждый встречний кажется
мне знаком,но я одинока
в цем свете большом.
Встречаю и друзей,
говорим друг-другу:
-Привет!
-Привет!
Дождик заканчивается,
светит солнышка.
А потом или он,или ана уходить
и я снова остаюсь одна.
И снова одкрываю зонтик,
понимая что мы не друзья.
И иду домой в слезах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253544
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.04.2011
Композиція 2
Білі, чорні й білі з чорним вівці
Гарний сонячно-літній день, попереду красуються гори на вершечку, яких й досі лежить білосніжний сніг, навкруги оточують ліси з сосен і ялин, внизу дзюркотить струмочок а зверху гріє тепле сонце.
В цей час на галявині пасуться білі й чорні вівці, їх десь 10 душ. Раптом все завмирає а дальше…тиша. Декілька овець відійшли в бік від групи до струмка ( напевно щоб напитись водички) але вони не знають, що струмочок переходить у невеличкий водоспадик, водоспадик може бути невеликим а ось течія є сильною. Одна з овець, біла з чорними плямами пошовгується на слизькому каміні і падає в річку, її несе все ближче і ближче до краю, вона борсається хоче врятуватись але їй це не вдається …і падає вниз. Тварина летить з шаленою швидкістю, побачивши таке здалеку можна подумати, що хтось з схилів викинув ВЕЛЕТЕНСЬКУ М’ЯКУ ІГРАШКУ-ОВЕЧКУ, такою легкою вона здавалась .
Композиція 1
Кавказ
Полудень + 35С градусів тепла , високо в небі припікає сонце, а в низу тріскається земля, в небі ширяє орел а на землі ростуть самі кактуси і перекотиполе. Ні це не пустеля! Це Канзас! Тут на рівнинах і схилах живуть білі люди, у білих фургончиках. Коли настає ніч «будинки на колесах» починають світитись білим світлом, як зорі на синьому небі.
Кінець
Мене звати Христя я склала малюнок з чорних доміношок й уяви а потім записала, добавивши трохи деталей, щоб було гарніше. Прочитавши, ви знатимете що це вигадка, і це буде правдою але суть залишиться справжньою.
P.S.:
Правда завжди ходить з брехнею так, як і добро зі злом( або навпаки без різниці).
Композиція 2
Овечка бухнулась у воду, навіть хвильки пішли. Інші зійшли з пагорба до краю, витріщили очі і по позирали в низ , вівці не могли бачити бульбашки на воді і спуститись також, тому просто чекали. Невже кучерява тварина потонула? Ні! Ось біло-чорна овечка вилазить на берег вся мокра. Їй сподобалось купатись і літати теж. Це можна сказати з щасливої мордочки, чорних маленьких вушок, вже висохлих плям у вигляді п’типелюсткових квіток на тілі і чотирьох по кісточки чорних лапок
Христя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253110
рубрика: Проза, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2011
вони поїхали дальше хмар
а я вже там, в хмарах
вище землі, ближче до сонця
де мене ніхто не бачить,
не чує, де я можу усамітнитись,
закутатись у білу пухнасту ковдру
і ніхто-ніхто не знатиме про що я думаю,
мрію, фантазую, які я складаю історії.
Це наче мій дім із замкнутими зсередини
на ключ дверима. І якого ні в кого немає.
Мій дім у хмарах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252705
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 09.04.2011