| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
Ця ніч безкінечно байдужа
Нема в ній початку й кінця
Раніше змогла б це подужать
Та згасли в мені всі сонця
Усе це фільшиве й ніяке
Обмежене й йде в нікудИ
Я тут нікудишній вояка
Забудь мене і не буди
Чому так паршиво від себе?
Й куди відійшов алкоголь?
Мені не хотілось до тебе
Не вірю в іронію доль
Тепер я кричу за тобою
Та щоб його, що я роблю?
Дві миті назад була злою
І певною, що не люблю
Не вірю собі, не пускаю
Від себе пусте відчуття
Що я вже назавжди втрчаю
Таке щось потрібне з життя
І досі. Я досі не знаю
Хто ще. Ну хто ще, як не ти?
Мене за дурне покарає
І сенс допоможе знайти.
Невизначеність дійсно вбиває
І це доведеться пройти
Ні з чим тих життя залишає,
Хто досі не має мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
Обід. Час пік. Людей чимало.
Стояла в натовпі одна.
А в телефоні пролунало "ало",
Усе. Пішла до дна.
Потрібно було говорити,
Я ж подзвонила недарма.
Хотілося усе спинити,
Бо я дурна, дурна, дурна!
Ми не мовчали, слава Богу,
Так швидко десь взялись слова,
Плекала ніжно святу змогу
Почути голос цей. Провал.
І кожну буквочку хапала,
І кожен порух його вій,
Я наче тілом відчувала..
І щось кричало, що він свій!
І щось благало зупинитись,
І щось шептало мені: "Стій!
Тобі потрібно боронитись
від цих старих юнацьких мрій."
А я так вперто поринала
У теплу осінь його слів,
І задихнуся.. Добре знала,
У павутинні, що він сплів.
Але, напевно, й цього досить,
Хоч серце часто повстає.
Бо хтось взаємності попросить.
Мені ж достатньо, що він
Є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014
О! Твої найп"яніші очі.
О! Мої найп"яніші руки.
Потопаєм в найкращій ночі,
І відходять пусті розлуки.
Дим блукав біля твого рота,
І заходив у мій повільно.
Не така вже й складна робота -
Почуватись в полоні вільним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Тихий день, пекельний вечір,
Дощ змиває,
Грім все грає.
Я візьму себе за плечі,
Бо ніхто вже не тримає.
Брешеш, справді всі тримають!
Сильно так
Тікати хочу,
Але ж звідки вони знають
Про його безмежні очі?
І про наші дивні ночі
О,
як серце вибухало!
Й ми були такі охочі,
Але мало, нас так мало!
Не тримав мене ні миті
Я у ноги
Край дороги.
І серця мої розбиті
І до біса застороги!
Покалічив, а я рада.
Покохала
І продала,
Глузд - єдина моя зрада
Так, пропала. Я пропала!
Не кохаєш? Справді, милий?
Сумно.
Ех, ревіти марно.
Плач нікчемно тут безсилий.
Ти такий жахливо гарний!
А я п"яна. Дощ зі мною.
І ми падаєм,
Нестримно.
Чесно? Краще із тобою:
Завжди літо й трошки зимно.
Я зникаю. А для раю..
Покахай мене
Я знаю.
Ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2013
Щось так проситься звільнитись, та не йде,
Розриваючи мій спраглий світ із середини,
В голові ледь чутним шепотом гуде,
Забираючи в життя швидкі години.
Щось ховається в мені, не даючи
Відпустити з серця вічний сум забитий,
Він там прописався, плачучи,
Він там буде жити... хоч прибитий.
Щось все ріже мою волю - гострий страх.
Сильним треба бути, нас же вчили.
Хто ж іще продовжить розпочатий шлях?
Хто ж іще додасть у ці долоні сили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Привітання, подарунки, щирі побажання -
Цього мало, щоб віддати всі наші вітання.
Ми вітаєм добре серце - справжнє і гаряче,
І в міцних наших обіймах воно не заплаче.
Всі перерви і уроки, що проводим з вами,
Нас повчають й зігрівають мудрими словами.
Ви по-доброму сувора, мила й галаслива,
І всі ваші настанови - знань могутніх злива.
Коли виростем великі купим вам машину,
Щоб ви їздили у гості до нас у хатину,
Щоб ви нас критикували правдою відважно,
І кричали нам, як завжди: \"Слухаєм уважно!\"
В нашім класі тридцять учнів гордістю палають,
Бо найкращу шкільну маму щодня зустрічають,
Бо в очах у неї сяють два шматочки неба,
Ми зірки у тому небі, бережіть як треба.
Якби з вами розплатитись за всю ласку ніжну?
За турботу безкорисну, за усмішку втішну,
За підтримку й допомогу, коли не встигаєм,
За це... і не тільки... Безмежно кохаєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013
Немое небо давит и зовёт к себе
Их беспокоит смогут ли они проснуться
Чтобы увидеть день, которого тебе
Не хочется,... а им бы прикоснуться.
А как это - мечтать в последний раз?
И без надежды так желать спасения
В себе тонуть среди потёртых фраз
Розтягивать на вечность все мгновения.
А как это - неизвестностью дышать?
И может с алкоголем забываться
Отчаянно за руки жизнь хватать
Хоть проиграть, но всё еще сражаться.
А как это - в железе мысли все?
Как гири повисают на сомнениях
Сбивают вновь по встречной полосе
И заставляют плавать в сожелениях.
Реветь не выйдет, слишком уж пусты
А пустоту не выреветь из сердца
И в стены превращаются мосты
А в голове скрипит стальная дверца.
А кто виновен? Он. Она. Не смей.
Не смей винить. Не смей судить, не зная.
Никто не знает сколько еще дней
И нам осталось всё пройти до края.
Смотри в глаза им, радости полны,
Ведь в их глазах таится бесконечность
Сомкнуть навек. И видеть свои сны
В холодном теле вновь пылает вечность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378583
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.11.2012
Мои стихи - последний вздох,
Как можна глубже я вздыхаю,
Когда в душе переполох,
Я слишком много понимаю.
Ты осуждаешь за печаль,
Что в уголках моей улыбки,
Такой прозрачной как хрусталь,
Что позваляет скрыть ошибки.
Я принимаю твой упрёк.
Мои стихи так часто плачут.
Ты принял это за порок,
Но что же.. что же это значит?
Мне от тоски не скрытся здесь.
Уж слишком часто мы встречались.
Мечта и боль - взрывная смесь,
Они во мне всю жизнь сплетались.
А кто-то пишет о любви,
Надеждам душу отдавая,
Надежды лучше ты порви,
И пей лишь правду всю до края.
А может лучше верить в ложь?
Не замечать как вянут люди.
Стакан обмана... не нальёшь?
И всё готово, всё на блюде.
А если я не пью обман
А если я страдать умею?
А если вижу сквозь туман
Неужто плакать не посмею?
Хотя ты можешь осуждать:
"Твои стихи так часто плачут"
Прости, но что ты можешь знать
Про мою боль. Что она значит?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
Я повісилась в твоєму серці,
І тепер йому легше не стало,
І тепер вже причин не замало,
Чемно вигнати мене за дверці.
Я до цього йшла поступово,
Мене вбили не наші розмови,
Безкінечні німі всі відмови,
Роз"ідали багаторазово.
Хочеш, я розповім тобі правду?
Ти відчуєш ту тисячну болю,
Що ламала мою слабку волю,
Підривала, немов петарду.
Ти не хочеш? Ну добре, не треба.
Правда мало цікавить, я знаю.
Раз - я тебе забуваю.
Два - з горем навпіл без тебе.
Але ні.. зачекай, дай сказати!
Я так вдячна тобі - це відверто.
Моя віра у нас давно стерта.
Лише зараз це можу сприймати.
Я не бачу себе у люстерці,
Я, напевно, прозорою стала,
Існувати на мить перестала,
Я повісилась в твоєму серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
Викидати на папір душу і ніби легше стає. Відкриватись комусь зовсім чужому, далекому...не тому, що слабкий. Просто кіпить. Так нестерпно. Здається все так спокійно, здається минуло, здається переболіло.. а ні. Просто чекало потрібної миті, щоб вийти назовні бурхливим потоком думок і капризною істерикою. Ти болиш....Десь всередині. В кожній думці і далеко поза нею. А я лікувалась. Чесно. Я намагалась, а потім зрозуміла, що мені подобається бути хворою. Подобається страждати, подобається зривати себе посеред ночі, подобається марити, подобається мучитись новими порціями старих образ, подобається відтворювати з пам"яті до болю потрібні дотики та погляди, подобається травитись наївними надіями. Хоча...Не те щоб подобається. Просто по-іншому я не хочу, не можу. Я застрягла десь між щасливим минулим і пустим сьогоденням. Дні перетворились в календарні цифри. А спогади - наркотик, що розмальовує сіру, безглузду, примітивну реальність та змушує робити кволі та незграбні кроки вперед..туди... в майбутнє. До дідька майбутнє! Навіщо воно? Скажи. Чому? Чому воно мені так огидне? Все, що в мене є..це шматочки минулого. Складаю кожного дня докупи. Бережу, плекаю. Нікому не віддам. Шматочки з життям...шматочки з тобою. Розчиняюсь в них, віддаюсь їм повністю, існую в них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371328
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Знаєш, так чудово, що ти є.
Мені так приємно відчувати,
Твої фрази… і усе твоє,
Я так люблю поглядом торкати.
Мов спочатку… як в дитинстві… знов.
Ми, як діти… щиро так і сильно,
Ти життям наповнив мою кров,
І я знову стала так безсильна.
Але раптом розумію що…
Хтось тримав цю душу вже так близько,
Покалічив… Але він ніщо!
У його долонях було… слизько.
А в твоїх лишилась би на вік,
Щоб устигнути насолодитись,
Нашим світом… й не зімкну повік,
Але ні… Ти ж будеш мені снитись?
Ти тут, поруч. В серці щось щемить.
Я забула.. як же мене звати?
О Боже! Як прекрасна мить!
Дякую, що навчив літати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2012
Хтось торкнеться…може лиш на мить,
До душі твоєї без границь та бруду,
До душі, лікуючи простуду.
Хтось торкнеться… може лиш на мить.
Хтось все ж плюне глибоко туди.
І зламає правдою навмисне,
Щось лихе і щось таке корисне,
Хтось все ж плюне глибоко туди.
Ти когось ламаєш – ти слабкий.
Сильні не живуть в старих образах.
Сильні бачать суть в своїх указах.
Ти когось ламаєш – ти слабкий.
Комусь крикнеш : Я молю, не йди!
І затягне спогадами небо,
І тебе затягне ним. Не треба.
Комусь крикнеш: Я молю…не йди.
Відчувати – це найбільший дар.
Покохати – вірити, чекати!
Покохати – тихо помирати.
Відчувати – це найбільший дар?
І загояться колись усі сліди.
На твоєму тілі…може і на серці,
Хоча що тобі.. досвідченій гримерці,
Так, загояться колись усі сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
Десь між пальцями ковзає моя пустота,
Десь в повітрі застиг мій прострочений сум -
У думках він складний, у словах - простота,
І по венах усіх розганяє свій струм.
Десь в сльозах загубилась самотня любов,
Що в безмежність стікає по моїх щоках...
Осягнути б її... Проковтнути всю знов,
Але боляче. Знаєш? Немов на голках.
Десь в тобі загубилась частинка життя,
Десь всередині колить тебе, чи не так?
Не лякайся... Це просто мої почуття
Вони хворі. Їм важко...Напевно це рак.
Зупинився божевільний потік думок,
Ціла вічність минула. Так мало для миті.
Так довго вагалась нажимати на курок,
Та воно того варте: почуття всі розбиті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012
Цей дивний погляд в нікуди і сльози мимовільні
Сьогодні навіть німа тиша гучніша за думки
І загубились серед правди надії божевільні
В безодню із очей моїх так стрімко б*ють струмки
Паралізована. Мовчу. Втомилася кричати
Закінічився прямий ефір… напруги вже нема
Пусте. Ніяк. Ніщо. Ніде. Немає сил страждати.
Інферно. Все. Зникає сенс. Усе було дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Так, я хочу кричати.
Дико. Немов божевільна!
Може відімкнуться грати
І прозвучить тихе «вільна»?
Може зірвуться всі маски
І всі безглузді розмови
В них не шукатиму ласки
Не повернусь до них знову!
Мені набридло мовчання
Думки доповнюють тишу
Наче німе страждання
Мене це не полишить
Жаль, що так пізно приходить
Розуміння справжнього щастя
Коли воно вже відходить
Коли зупинити не вдасться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2012
Моя сльоза. Кому вона? Ну звісно що для тебе...
Її зітру так жадібно, як ти стирав мене.
Те почуття скалічене, що ти підніс до неба,
Втоплю в твоїй байдужості. Хай там воно мине.
Моя любов. Твоє "пробач". О Господи! Востаннє.
Молюсь за тебе вірно знов. Ну хоч би не пропав..
Тебе чекала завжди я. Вночі і з позарання..
Не вірила сама собі... Не йде чи заблукав.
А ще не вірила тобі. Я знаю... не даремно.
Бо в нас було, як на війні. Ти цілився й вбивав.
І почуття мої - мішень. Попрошу тебе чемно...
Забудь про них! Тікай туди, де завжди ти зникав!
Все кінчилось.. Все кінчилось!? І цілий світ з собою.
Все рухнуло! Все зникло! Досягнута мета.
І зовсім скоро хтось новий наповниться тобою...
А я вже краще залишатимусь пуста і геть не та..
бережи себе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
Слова...слова і стіни. Ми одні?
Так пусто...пусто й тісно. Я на дні?
Думки...думки. Не вірю. Ви мої?
Зітхання, втрати - важко. Всі свої.
Чекаю. Знаю марно. Ну не йди...
Зламай мене чи викинь. І знайди..
Хоча.. не треба. Забирайся! Хоч кудись..
Як хочеш - зникни. Ні? - то зупинись.
Я винна. Знаю.. Знаю? Чесно? Ні!
Де можна заховатись від власної брехні?
Ігнором вперто бігти навпростець...
Це був початок? Чи це був кінець?....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
На зубах у мене дротик,
Відкриваю часто ротик,
Ти стоїш немов невротик,
Щей вхопився за животик.
Це для тебе, як наркотик-
Заглядати мені в ротик,
Там блискучий довгий дротик,
Із зубами тісний дотик.
Настрій падає одразу,
Коли бачиш ту заразу.
Та доводжу до екстазу,
Коли кажу якусь фразу.
А я буду говорити,
Щоб тебе повеселити,
А ти будеш тихо нити,
Та мене не зупинити.
Я відкрию ширше ротик,
Вигляне блискучий дротик,
Ти трясешся, мов невротик
Вистачить? Чи ще наркотик?
присвячується одному невротику
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312009
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.02.2012
Один дзвінок. І ти вже інший.
І ти вже втрачений для всіх.
Тобі хотілося все більше,
Тих почуттів і перший сніг.
Один дзвінок. І всі зітхання.
Глибокі, що не мають меж.
Це відчай, сум, та не страждання,
Хоча воно напевно теж.
Один дзвінок - усе й нічого.
Я не існую. Чому так?
Шукати ліки? Та від чого?
Маскую біль - поганий знак.
Один дзвінок. І ти не віриш.
Наївність б"є вже через край.
Твої думки не перевіриш.
Набридло слово "Зачекай".
Один дзвінок. Чого чекати?
Ти втрат не витримаєш знов!
Чому тобі кортить тримати,
Того, хто лише труїть кров.
Ну звісно! Ти будеш страждати.
Тобі ж подобається це...
Віршами тонко натякати,
Бо правду не сказать в лице.
І вийшли вже гарячі сльози.
Вони мов залишок надій,
Та замерзають на морозі...
І десь зникають з твоїх вій.
Нехай зникають. Буде краще.
Ти не пускай їх у свій світ.
Вони тягар, із ними важче.
Вони є наслідком всіх бід.
Такі безпомічні і бідні...
Вагаємось зробити крок.
Від тих, хто були нам як рідні,
Ми все чекаємо дзвінок.
А щастя все ж було так близько,
Ховало нас від бід та мук.
В долонях наших стало слизько,
І щастя вислизнуло з рук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011
У моїй кімнаті стало холодніше.
Закриваю вікна, бо набрид вже світ.
Сміх усе тихіше, сум все голосніше.
Мертвий погляд в стелю залишив мій слід.
У моїй кімнаті стає все темніше.
Наступає вечір і приходить біль,
Точить свої леза як можна гостріше,
Потім на всі рани розсипає сіль.
Я руками часто закриваю очі
Шукаючи маску для свого лиця,
І не розумію де усі охочі,
Що казали будуть зі мною до кінця.
У моїй кімнаті стає все пустіше.
Хотілось кричати від власних думок.
Життя нас повчає і робить сильніше,
Та це вже занадто болючий урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
Мій сірий біль, даремних днів,
Давно на серці прикипів.
Холодна ніч, одна сльоза,
Вона втопилась у грозах.
Це мій обман. Твоя любов.
Об неї я спіткаюсь знов.
Гарячий сніг на серці ліг,
Ти відпустив...ну як ти міг?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2011