| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Падав дощ, сонце уже не світило,
Під градом зневіри стояла вона,
Очі зелені вона опустила,
Хотіла б ковтнути сухого вина...
Косметика потекла, як краплини
І одяг промок, як промокла душа.
Мрії усі тільки що потопила,
Стояла, затихла - наївна й проста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2011
Зливалося сонце із небом,
Зливався мій відчай із тим,
Що було для мене так треба,
Що було для мене святим.
Та святість для мене вже зникла,
Тепер це для мене - ніщо,
Як вітер весняний принишкла,
Як дощ ти для мене ройшов.
Проміння спліталося в коси,
Роса поливала траву,
Ходила колись я тут боса,
Та зараз безжально топчу,
Як ти потоптав всі надії -
Згорнув, розірвав і спалив!
Були це кохання наївні лиш мрії...
А ти їх, як монстр звалив.
А думала я і чекала,
Що час ще прийде. Але ти...
Як маля нерозумне не знала,
Що так несумісні світи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2011