| Сторінки (5/445): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Ти, наче, тінь.
Немов вуаль зіткана з слів моїх несказаних,
Немов примара з недоторканих та вічно п’яних,
заблукалих у тумані сновидінь.
Надія не сховає і не скривдить правди,
Надія, ніби викинуті в вітер дорогі солова,
Адже я можу чути, бачити і відчувати завжди,
Що біля мене,
замість тебе,
пустота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017
жадібно пили ми воду і їли хліб,
ми спішили, кудись, не згинаючи рівну осанку,
і щоб нас наздогнати ніколи ніхто не зміг,
ми ішли на забій, ніби ночі в обійми світанку.
розкидаючи молодість хлібними крихтами днів,
тільки з досвідом можна було головне осягнути,
час безжальний - мов зграя голодних птахів,
час петля - яку треба разом затягнути.
не забудь, одягаючись зранку, свинцевий кастет,
покормити всю живність та вимкнути праску,
ти колись говорила з собою про те - як говорить ліс,
ти колись відчувала його, ніби мій подих, зранку?
час від часу здається мені що один божеволію,
час мій мертвий як ніч, він живий як вода,
він як потяг - то йде лиш в проложених коліях,
то несеться у прірву мов зграя скажених собак.
що безсмертя вартує без крихти прожитих днів?
ми насіння рознесене поміж доріг і терас,
ми колись проростемо, як колії, серед снів,
щоби так само жадібно пили і їли нас …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
А чого за цей час я досяг?
Наші зустрічі як і колись, залишилися короткочасними,
Ніби невчасними.
З різними гаслами я підіймав свій стяг!
З різними мріями і розрахунками.
Ночі приходили
І моніторили
Все -
що було за моїми лаштунками.
Мої козирі вимагаючи,
Ніби паспорта прикордонники,
Спроби ще в зародку убиваючи,
Вжитися у твоєму просторі.
Але ніч не забрала усі мої спогади,
Щоб стояв немовлям я німим і беззахисним.
Щоб палали надії,
І з дощем вони падали -
попелом.
Щоб повстав,
ніби фенікс,
для тебе, - сильнішим.
І хоча з усіх сил я щодня намагаюся,
Бути ближчим для тебе щоразу, ніж, був.
Ми спіткаємось,
розбігаємось,
Тоді що за цей час я здобув ?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
Давай почнемо з чистого листа,
Не треба входити в ту саму річку знову,
Не треба снів мені спотворених по колу,
Все можна написати, та з проста.
Давай напишемо спочатку все що любиш,
Давай напишемо твій ідеал щодення,
Я буду саме тим! Бо я є саме тим на ймення,
Кого із розуму щодня ти зводиш.
Я буду любуватись лиш тобою,
До дому буду бігти збивши ноги,
Давай напишемо і про пологи,
Давай напишемо і про пологи … !
Давай напишемо і щось про мене,
Мені багато не потрібно, один вислів,
Хай навіть буде він настільки стислий,
Але щоб був я завжди біля тебе.
Щоб зміг я прокидатися щоранку,
Й дивитися на тебе ніби в вічність,
І хай для тебе буде це все звичним,
Як після ночі темної наспівує світанок.
Як сяють зорі, дихаєш повітрям,
Давай напишемо все нами - ми чорнила.
Візьми мене за руку, давай спустимо вітрила,
І хай та річка нам виблискує промінням.
Давай почнемо з чистого листа …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
Залишаючи край, обертатися, кажуть, не варто,
Зупинитись на мить, ніби плигнути в низ головою,
Я так довго чекав, щоби серце забилось з азартом,
Знову втрапивши в пастку у боротьбі з собою.
Всі слова не суттєві якщо їх по колу твердити,
Я тебе не люблю, я тебе не люблю, я тебе не люблю …
Все стає недосяжне, якщо в нього просто не вірити,
Тільки я до останнього подиху не відступлю.
Знову тінь, знову ціль, недоказана рання молитва,
Ніби програна битва була, а не ціла війна,
Ще за мною прийдуть, якщо ти не опустиш вітрила,
Певна річ, що запросять ціну сповна.
Скоро прийде весна і весна ця для мене важлива,
Я чекаю її як союзника в нашім бою,
Я продовжу твердити, але не зможу повірити,
Я тебе не люблю, я тебе не люблю, я тебе не ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016
Це твоя остання зима.
Це наша
з тобою
остання зима,
Навіть осінь, авансом встеляє тобі снігопадом,
Щоби теплі та справжні лунали, мов спокій, слова,
аби все несуттєве у серці твоєму розтало.
пролетіли роки, виріс дуб у твоєму саду,
прилетять і синиці яких ти кормила з руки,
я до тебе
прийду,
я до тебе тепер не прийду,
По стежкам де сторожать глухі, безіменні круки.
Зла́та б взяти в дорогу, та воля й розцінки інші,
Де б купити ще час розмінявши його на весну,
Але знаєш, там буде для тебе ліпше,
Ще б собі заробити на місце в твоєму саду.
Ще би яблук зібрати, насититись всім і відразу,
Щоб втопити в собі всю печаль твою і самоту,
Все як ніч промине, заросте заблукалими фразами.
І до тебе прийду,
І тоді я до тебе прийду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Я насправді не раз тебе пробував
в мить спіймати одну на льоту,
І помірно тактовними дозами
Я твою смакував наготу.
І помірними дозами відчаю,
В самоті, де твій образ застиг,
Ти залежність, - тепер я засвідчую,
Що кохати тебе я не встиг!
І не встиг я зануритись повністю.
Вир бурхливий для тебе погас,
Почуттів що засохли із совістю,
Почуттів що були не для нас.
Відчуваю мені ще відгукнеться,
тихий голос з середини твій,
та петлею за мною потягнеться,
Із моїх нездійсненних мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016
Ти. Моя. Неймовірна. – Повір!
Посеред заблукалих гір,
цегляних будинків і сірих хмар,
посеред в’ялих людей примар.
Нам напророчено разом іти,
через землі й мости, через роки,
пити з медом вино, їсти хліб наш і сіль,
щоби стало для двох нас наснаги і сил.
Те що тягне у вись залишає сліди,
де би ми б не були і куди б не прийшли,
завжди видасть наш потяг і наше єство,
ти мій хліб, моя сіль – Ти моє Божество.
Всі мої перешкоди - мій шлях до мети,
і коли мені бракне повітря – світи …
крізь тумани, крізь скверну, крізь тонни води,
щоб дорогу до тебе я зміг віднайти.
Вір що прийде той день, що був вартий зусиль,
і стіна з слів несказаних зникне як пил,
паралелі зійдуться в єдину ціль,
паралелі зімкнуться в єдину ціль,
амінь …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2016
День мій сьогоднішній можна прикрасити спокоєм,
Дивна ця ніч, та вона як і час наш, пройшла,
Може пам'ять мою ми цим місяцем стерти спробуємо,
Тільки цей раз іди, йди назавжди, якщо вже пішла.
Я тебе намагався почути та зрозуміти,
Але деякі речі, нажаль, не вдається збагнути,
Це насправді як випити жадібно склянку отрути,
Щоб забути все те, що так важко вдається забути.
Може справді нам доля розписана і відточена,
А ми вперто ідемо по хибному сліду підошв.
А ти пам’ятаєш як пахне сіно, свіжоскошене,
Пам’ятаєш на смак який справжній холодний дощ!?
Не стояти під струменем вп’ялившись в землю у душі,
Не включати на записах ранішній спів птахів,
Ще би знову навчитися спокій знаходити в тиші,
І пробачити те, що торкнутись до тебе посмів.
Ще б залишити свіжого сонця ковток на останок,
І повітря вологе нам видихнути та вдихнути,
Після себе залишити спокій, як гідний спадок,
І забрати з собою все те, що не зміг осягнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Хто тобі час, що пройшов ніби янгол повз нас,
Він ніби лікар, та зовсім мене не лікує,
Ти в моїй голові, ти в мені ніби метастази,
І усе що мене воскресало – тепер руйнує.
Що було нам молитвою - стало як скверна звичним,
І надія – роса по мені безхребетнім стекло,
Нездоланною та небезпечною стала ти звичкою,
Хоч і все що насправді між нами було – було.
Ми до цього самі і дійшли, хоч скоріше самі докотились,
І здається в той час, коли ми мінялися демонами,
У мені прижилися старі, а нові у клубочку скрутились,
Продають мене, ніби у полі паї, частинами.
Я вивчав тебе досконало, і почав з наших мертвих стосунків,
І лежали вони на розп'ятті, ніби син що ходив по воді,
Адже все що без сліду пропало, все виходило знов з-за лаштунків,
І усе що в мені воскресало, в той же час помирало в тобі.
Та усе що мене турбувало - де початок й кінець твоїм згинам,
Ти звучала в мені як молитва, ніби янгол що йшов поміж нас,
Тільки пісня твоя незкінченна – твоя воля моя загибель,
І тепер де була порожнеча – ти в мені, ніби метастази.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Ти туман, що вбирає у себе живі кольори,
Після тебе, точніше, усе як в густому тумані,
Над безсонням моїм вже давно майорять прапори,
З пір як вщент розгромила мій подих, своїм прощанням.
Я у ньому блукав, час від часу я чув голоси,
Я і твій наче чув, але він мене вів в пастку,
А у цьому житті ми були вже з тобою, чи не були?
Я у цьому житті вже віддав свого серця частку?
З того часу, як сонце востаннє зійшло і зайшло,
Зупинився мій час, зник омріяний зоряний пил,
Ніби каменем став, але дивом щось в ньому жило,
Щось нове й несміливе, без тіла свого і сил.
Він стерв’ятник, харчується мною як той паразит,
Впився в шкіру спочатку, а потім у саму душу,
Я не те щоби знаю, та вірю що твій візит,
Як не вб'є його - то хоч на деякий час придушить.
Він вже скоро окріпне, ось тільки я навпаки,
І твердою рукою знесе всі тривоги й печалі,
Він сильніший за мене, він бачив мої помилки,
З сторони все видніше, а він якраз був подалі …
Як творець, я життя йому з попелу дав,
Харчувався він пилом моїм, неприборканим пилом, гарячим,
Тільки він став не мною - насправді це я ним став,
Він мені показав, що було до тепер незрячим.
Я вже знаю що буде і те, як було б навпаки,
Я побачив всю суть навіть в тому густому тумані,
Він не те щоб мені розказав про мої помилки,
Просто він показав з сторони, хто ти є насправді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
Є речі, які потрібно забрати в могилу,
Є речі, які я колись врешті-решт заберу,
Я пізнав, усю, болі і відчаю силу,
І в чергове я точно її не пройду .
Краще жити самому у повній, понурій тиші,
Тільки чути як цокають стрілки вперед і вперед,
А попало з ким жити, ніби коту і миші
Все одно що чекати, доки вб'є мене дим сигарет.
Так повільно іде все, іде все водночас стрімко,
І зогледітись навіть не встиг як пройшли роки,
Я й надалі один, все ще чую як цокають стрілки,
І до дому пустого, без тебе, не хочу іти.
Я посиджу ще тут, ніби сам на пустому пероні,
Адже всі є пусті, як слова не прикуті довірою,
Все життя це дорога в напівпустому вагоні,
А прості пересічні - скелети прикрашені шкірою.
Без емоцій не зміг, саме так як і здатись без бою,
Тільки програний навіть не бій, я програв тобі цілу війну.
Є ще речі що маю забрати в могилу,
Є і ті, які врешті-решт заберу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2016
З присмаком крові падаю втомлений в ложе,
Відпочити б цю ніч щоби рани мої зажили,
Щоби знову прокинутись, битися знову і може,
Я отримаю скарб, я дійду до своєї мети.
Одягаюся зранку, дивлюся на руки, обличчя,
Є незламна мета, що ніколи нікуди не зникне,
Знову в кляту дорогу, в яку забуваю зазвичай
Головне –
те,
до чого ти звикла.
Повертатись не важко, якщо є куди і до кого,
Тільки час невблаганний проходить зі швидкістю світла,
Адже те, що щодня спонукає мене боротись -
Є єдине, що хочу від цього світу.
Все залежить від вчинків та кожного слова,
Щоби міцно стояти потрібно розчистити бруд,
Хоч все сказане нами не є ні старим ні новим,
Є ще шанс нам розгледіти справжню суть.
Я біжу що є сил до того самого місця,
Де з радарів моїх засвітилась востаннє і зникла,
Лиш би взяти з собою усе, що забуваю зазвичай,
Головне –
те,
до чого ти звикла.
Адже завжди є шанс, що тобі залишусь я забутий,
З нетерпінням чекаю коли вже затягнуться рани,
Щоби знову прокинутись, битися знову і знову,
Щоби те що я хочу - ніщо не змогло подолати.
Щоби з серця мого ти ніколи нікуди не зникла,
Щоби в серці твоєму я зміг назавжди залишитись,
Ти насправді не знаєш та справжнє кохання-сила,
Але тільки разом ми зможемо все змінити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2016
Втомлені ночі бредуть як воли до води,
Прямо до місця де підіймається сонце,
Я втратив надію що ми – знову станемо “ми”,
Перетворимось як і раніше, на незнайомців.
Я повинний у тому що втратив твій присмак зими,
Я повинний що змерзли, як серце твоє так і руки,
Я так мрію щоб ти написала мені, прийди.
Щоби скинув у прірву, як шкіру - змія, свої муки.
Втомлені ночі, місяцем світять тобі,
Ніжно пестять й наспівують колискову,
Я пізнав головне, ми не будемо знову “ми”,
Крізь слова, що почув я колись випадково.
Втомлені місяцем ночі бредуть до води,
Щоб напитися вдосталь, ніби цей раз останній,
Я так мрію щоб ти написала, прийди.
Щоби запах вдихнути я зміг, кучер твоїх неслухняних.
Але втомлені ночі і дні повертаються знову,
Щоби сонце моє утонуло в нашій печалі ,
Ми з тобою не “ми”, цей тягар мені важчий оков,
Ми з тобою не “ми”, залишаємось і надалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2016
Я багато чого іще не розумію,
Може ти ще раз споробуєш мені пояснити.
Як відтяти голову зМію,
Якщо він тобі постійно говорить, що завжди тебе буде любити?
Якими шляхами можна його оминути,
І як взагалі можна його розрізнити?
Кожен з нас, обирає з ким йому бути,
І у цьому, нікому нас не спинити.
З кожним вчинком проводяться паралелі,
І ламаються долі як храми небесні,
Вітер завжди буде сильніший у полі,
Як і мрії, що відтворилися уві сні.
Я люблю такі подарунки передранкові,
Від них ніколи не хочеться прокидатись,
А якщо померти під ці сни казкові,
У них можливо назавжди зостатись?!
Послухай мене уважно, адже усе ще можна змінити,
І навіть якщо я не зможу ходити і дихати,
Утопи в мені злість, щоби зМія могла розрізнити,
Щоб тобі воскресати ніколи не було потреби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2016
Після того, як програно безліч битв,
Мої мрії лишаються до кінця ідеальні,
Тільки те, що на тебе має вплив,
Робить в серці моєму дірки вогнепальні.
Нами зроблено безліч безглуздих дурниць,
Навіть море моє ми змогли розділити,
Твоє висохло вщент і блищить на дні сіль,
Все моє, що жило в тобі, мусила вбити.
А в моєму як й завше блукають сліди,
Одинокі сліди, що вже мали би змитись,
Тільки в серці назавжди залишишся ти,
І мені як й тобі, доведеться змиритись.
Тільки я не жалію і ти не жалій,
Адже трапилось все лиш за нашим велінням,
Скільки в морі брести-по поверхні сухій,
Щоби все стало так - як в моїх сновидіннях.
Й після того як програно безліч битв,
Мої лишаються до кінця ідеальні,
Як шкода, що усе, що має на тебе вплив,
Робить в серці моєму дірки вогнепальні ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2016
На ранок,
доки всі сплять,
Я прийду до тебе на вулицю.
І дивитися буду на вікна сполохані,
Що ніби зорі спалахують
В поперек усього.
Навіть у відсутності місячних променів,
В поперек сумнівів,
В поперек снів твоїх і заборон.
Навіть в поперек заборон.
А сьогодні буде не сонячно,
Доволі похмуро та і настільки,
Що з досвідом можу сказати, що піде холодний дощ.
Невеликий, напевно, довірюся як і раніше для ворона,
Чорного ніби ця ніч що потроху стає світанком,
Добре що навіть у поперек всіх забобон, заборон,
вже поволі спалахують вікна сполохані,
й люди які вже прокинулись
кволо на кухню бредуть ніби роботи,
Сонні та невдоволені ,
Ніби ніччю цією спотворені,
В поперек мрій моїх і заборон.
Ось вже скоро і в тебе відкриються вікна.
І спальні просторі
Наповняться свіжим повітрям,
наповняться запахом вітру з дощем.
Тільки з них ти мене не побачиш,
Ми із вороном підемо в ранок і ніби туманом
Дорога скулить як покинуте цуценя.
Щоби все що в вікні не побачене,
Лишилось в пам’яті як все пробачене,
Щоби тліло туманом усе -
що святе нам і не святе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
Правда в кожного різна. І в тебе, насправді, твоя.
Ту що бачила, чула краєчком вуха,
Світ омани для тебе, на жаль, створив я,
І тепер я дивлюсь на все, ніби птаха.
З висоти трохи важче дивитися в низ,
І тому залишається тицяти по екрану,
І дивитись на тебе, але не як ти спиш,
Це розплата моя і болить вона ніби рана.
Я картаю себе за усе що недоговорив,
І за миті коли відпускав зайвий раз твої руки,
За усе що сказав, за юнацький нестримний порив,
За хаос почуттів, що подібні були до отрути.
За світанки без тебе, які проведу в самоті,
І приховану правду, яка б тебе попросту вбила,
Я не можу із нею миритись, та знаю що ти,
Міцно спиш і жива. Не моя, але щаслива ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2016
Всі слова твої линуть - як завис повітря мого,
З присмаком відчаю я намагаюся говорити:
А хіба подарунки, варті брехні і сумління твого,
І чи варто плекати надії, що він буде тебе любити?
Ця вода як і сонце, вона як і він, вона мертва вода,
Що стікається каплями в річку, а потім у море,
Відкривай свої очі, дивися там на березі гнізда,
З них полізе до тебе нове щось, нечисте і хворе.
Я не так і давно, з ним один на один, говорив,
Ми йшли втомлені в ніч, що світила усім алкоголем,
Я повторював все що почув, все було на один мотив,
Вириваючи тим що побачив, вириваючи своїм болем.
Адже все що ми робимо - часом іде якнайгірше,
І усе що для тебе хотів, обернулось до мене спиною,
Укріпляй оборону острогом, я тобі поясню, пізніше,
І готуйся ще з самого літа, до того що буде зимою.
І не варто плекати надій, що ще можна усе спинити,
І втекти нам не вдасться від того - що впевнено лізе,
Що нечистою й хворою правдою можна зцілити?
Адже те що було м’яке, як душа моя, стане залізним.
Я тобою живу, це єдине чого не змінити,
Як і те що повзе – неможливо мене зупинити.
Набираю повітря у груди, намагаюсь пояснити,
Я тобі обіцяю одне, що завжди тебе буду любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2016
А якщо я невчасно помру, напередодні липня?
І не встигну тебе привітати незграбно, несміло.
Не почую твій голос хвилюючий, ніби сопілка чи скрипка,
Не відчую, як він проходить, крізь моє тіло.
Це як хлопчиком мріяти про ігрову приставку,
І знайти її зранку як щось фантастичне й таємне.
Я б так зараз хотів подивитись на тебе справжню,
Адже ти є частина мене, частина яка невід’ємна.
Я б піднявся до тебе за так, я б піднявся з самого пекла,
Я проріс би тобі крізь асфальт, міцним та цупким стеблом,
Я би світлом на тебе впав, та спустився для тебе із неба,
Хай би навіть впав нижче, коли б напився, твоїм теплом.
Щоби кілька годин потримати тебе за руку,
Обійняти тебе й без зупину про все говорити,
Відчувати твій пульс, вслухатися в кожні звуки,
І ловити себе, що не в змозі тебе відпустити.
І ловити себе ніби пес що біжить по колу,
Намагатися вперто за хвіст свій себе вкусити,
Ніби смішно усім і його ж не дістати ніколи,
Але це те єдине, що стимулом є, щоби жити.
Як шкода що в реальності так мало казки,
І ніякий чаклун заклинання не скаже про себе,
Адже ти моє все-ти за гранню фантастики,
Хоч насправді, в мені ти не маєш потреби.
А якщо я невчасно помру, напередодні липня?
І не встигну тебе привітати незграбно, несміло …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016
Що мені з міста в якому тебе не знайти?
Що мені з міста в якому тебе не існує?
Я по звичці старій запинаюсь при слові, ми,
Я по звичці старій, роблю все що тебе дратує.
Застеляю слова поцілунками в такт з кожним кроком,
Чашку з кавою ставлю на стіл – не підставку,
А у слова люблю є придатності строки,
Чи гарантії від перебулого адресата?
Ти давно говорила, що я врешті-решт збожеволію.
Адже пам'ять моя-мої ліки, пам'ять моя-моя вбивця,
Це усе що в мені залишилось - це усе, від чого хмелію,
Це мій скарб і остання радість, в моїй голові – фортеці.
Хоч на кухні один, та навпроти твій чай, на підставці,
Де би ти не була я чекаю з ним тільки на тебе,
Я усе написав що хотів у своїй прощальній листівці,
І відправив із вітром його, на пошуки нашого неба.
Що мені з міста в якому тебе не знайти?
Що мені з міста в якому тебе не існує …?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016
Ніч, як і завше замінить багряний світанок,
Усе що живе буде жити й на далі без мене,
Тягарем мені став - твій, без мене, початок,
І усе що люблю, стало гірке й безіменне.
Чистота у очах твоїх-перший незайманий сніг,
Я борюся за мрію хоч мрія моя нездійсненна,
Я хотів покохати когось, та не зміг,
Адже тільки з тобою, була мить блаженна.
Отруїв свою душу, ішов проти вітру, і що?
Схоронив в цьому мороці тільки останню надію,
Адже правда моя – адже вчинки мої, ніщо,
Пустота… а торкатись тебе я не смію.
Ніч як завше замінить багряний світанок,
І усе що живе буде жити без мене незмінно,
Я отримав свій шанс-він тобі став, без мене, початок,
Початок кінця, що з любові залишив руїни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
Жінко моя, та що долею дана,
Ти живеш у думках що поновлюють рани мої.
В відчуттях як вулкан який щойно прокинувся,
Злий і безжальний,
Від гніву якого мені не спастись.
Як нестримна ріка, що несеться в провалля,
В темне провалля,
В провалля таємне,
Провалля де все помирає від доторку
Місця, де я потонув.
Ця ріка що подібна до водоспаду,
Бурхлива як відчай, з отруйним жалом,
Кровоточить із надер, бурлить ніби правда,
Адже правда гнітюча й гірка.
Це мій бій із собою, між серцем й знаннями,
Пам'ятати усе що було тільки з нами,
І постійно твердити, що я точно знаю.
Жінко моя, я тебе до нестями кохаю!
Все лишилось, як ранок вчорашній, позаду,
І усе заросло листям й гронами винограду ,
Заплелося як сітки рибальські, заплелося як павутина,
Я тобі ж говорив, що ніколи не буду стріляти у спину.
Все вже часом оплачено,
Сплачено те, що сплатити для долі не встиг,
Я і зараз надіюсь на те, що між нами нічого не втрачено,
І мій час, мій корабель що тоне, застиг.
Ти, тією же долею даною,
Аби бути здобутою, аби бути здоланою,
На одному із безлічі вимірів,
На одному з шляхів що для тебе лиш вигаданих,
Із шляхів що топчу ніби віл - та по замкнутім колі,
Топчу з борозною, топчу і потроху,
Я стоптуюсь, а може зношуюсь,
Під тяженною та невід’ємною ношею,
Ношею спогадів,
Ношею вчинків моїх.
Стань же світло моїм!
Я прошу аби стала ти мною,
Щоби стати тобою я зміг,
Щоб поштовхом бути, тягнутись в гору,
Щоб би тільки з тобою,
Щоби лише з тобою,
злетіти у вись.
Сонячна жінко, ти стала мені ніби ніч,
Нездійсненною мрією темною,
Що живе у думках прокрадаючись вовком,
У самі таємні, у самі нестримані області.
І тому, щоби я остаточно не зскочив з гачку,
Добровільно, один, загортаюсь у водорості,
Щоб самому втопити в собі свої повісті,
Загортаюсь у водорості,
захлинаючись спогадами,
У тобі - у собі я тону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016
Де наші душі заховані в тілі?
Тільки б нам рушити з місця, натомість
Усе повертається, перевертається
І душоньки наші стають не свідомі.
Не смілі будуть нові покоління,
Бо сонце скоро нікому не зійде,
Ми садимо танки, а не насіння,
І вітер натомість за нами прийде.
Аби рознести попіл наш ніби квіти,
Аби нами удобрити землю і море,
Аби прийдешні “ земні діти ”
Мали нормальну родючу платформу.
І нікому не допоможуть башти,
Ніхто не сховається в дзотах,
Можна спробувати себе перекрасити,
Та в яких себе потім шукати частотах?
Я за любий поворот, окрім геноциду,
Але тут допоможе кінець цього світу,
І кара чекає на всіх, не подаючи виду
За кожним примчить смертоносна свита.
Ховайтесь, ховайтесь! Шукайте причину,
Хоча її можна не знайти і до скону,
Запитайте в богів, може вони дописали частину?
Моліться своїм богам, моліться іконам.
Моліться усім хто може нас порятувати,
Та спочатку себе запитайте чи варто.
Можливо комусь пощастить героя назвати,
Хоча я особисто не вірю, якщо говорити відверто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016
Є мільйони причин за які тебе можна любити,
І дивитись на тебе так, ніби жадібно пити повітря,
Надивитись на тебе б за раз, щоби більше нікого не бачити,
Щоби більше ніколи нічого не чути!
Щоби тільки твій голос лунав,
Щоби тільки твій образ я бачив,
Ніби все що лишилось живим і важливим
Залишилось в пам’яті - лишилось мною на вік.
Потяг рушив вперед, а білет мій роками прострочений,
І тепер як би швидко не біг, наздогнати тебе я не в змозі.
Є мільярди людей, рівно стільки ж думок,
Та ніхто не сказав що є вірні шляхи і дороги,
Та і вірні шляхи вибирати б не зміг,
Адже ті не вели б до тривоги.
Хай відкриють ворота біди та чуми,
Хай все зло лиш на мене рухне,
Я не знаю що є важливішим, ніж, ми.
Я не знаю що далі буде.
Окрім нас, нам не скаже ніхто як нам бути,
А бажання твої рівноцінно моїм, навпаки,
Я прошу, дай ще раз, на останок тебе вдихнути,
Дай ще раз на останок тебе обійняти й вдихнути.
Щоби те що люблю, залишилось в мені назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016
Як нам вийти за рамки і все повернути?
Повернутись назад заплативши всю дань із пенею,
Я б віддав би усе, щоб її відчувати і чути,
Повернутись в той час, як в кохання пірнув з головою.
І якщо розібратись, насправді не мало б значення,
Де жили б ми удвох, головне те що ми відчували,
Все що маю тепер, невагоме в зрівнянні з втраченим,
Адже те що люблю, ніби сніг в її серці розтало.
Тільки бог, якщо є, знає як я за нею скучив,
Тільки він знає правду і те як безмежно кохаю,
Я лишився один, і вердикт мій по правді заслужений,
І якщо є душа, заберіть за один день із нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
Щастя моє вимірюється в одиницях,
Хоча рівно масштабам землі та неба,
В чітко виміряних пропорціях,
Так як у всьому є свій баланс на планеті.
Воно вимірюється не фінансово,
Не вжитими забороненими речовинами,
Щастя моє не одиноке, не масове,
Щастя моє так і залишиться поза новинами.
Щастя моє вимірюється кількістю -
Ця кількість рівна моєму смутку,
А так як баланс має бути у всьому,
Щастя - прожити з нею до сутінку.
Для щастя не треба дарунків та замків,
Тільки просто зустріти її на вулиці,
Дивитися в очі, радіти обіймам, цілункам,
Адже рідко виходить нам вийти за рамки.
І як би швидко не закривалися переді мною тенета,
Якби швидко не плинув час, якби довго він не тягнувся,
Я згорів би від дотиків, зотлів би, та не за так,
Я б розвіявся вітром, щоб щастя ще раз відчути.
Я знаю що доки живу, воно буде зі мною жити,
Бо щастя, насправді в простих речах,
Адже має бути баланс, і за все доведеться плати,
За усе, що залишилось в серці моїм і думках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016
Сьогодні вночі мені запропонували написати: “Що є щастям для мене” . Я запитав чи можна мені описати своє щастя в декількох словах. Я думаю що мені і чотирьох слів було би достатньо. Та на жаль, чи то на щастя, потрібно було розписати трішечки більше. І хоча мені не вистачило би часу, слів і двох життів аби розписати все, що на мою думку може бути щастям, я все ж спробував написати коротко і про саме головне.
Щастя моє – це вона. Щастя моє - прокидатися з нею щоранку. Щастя – це жити заради неї! І ніякі гроші не вартують цього моменту. Ніякі катастрофи не можуть завадити відчувати до неї те, що відчувається всередині. Коли при зустрічі все давить так, ніби наша атмосфера складається не з кисню, аргону і азоту, а зі звичайнісінького металу, байдуже якого . Вона саме те, що може вплинути на мій день, хай навіть день безнадійно втрачений, хай навіть день безнадійно прожитий, але після доторків ніжних її - він набуває сенсу. Він, набуває сенсу.
І тому моє щастя – вона. Хай кричать мені всі, те що я перебільшую. Хай кричать мені всі що на ній безнадійно зациклений, те що я втомлений і переломлений долею, Божею волею я зі своєю неволею впевнено можу кричати настільки, наскільки я можу, наскільки я зможу протриматись навіть втрачаючи голос свій, навіть втрачаючи молодість, ту що розтрачую. Ту, за яку не жалкую я здачі, адже щастя моє – це вона!!!
Адже щастя моє – це вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665373
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2016
Як ти з’явилася тут ?
Як так вийшло, що ти
ніби сон передранішній
зникла в моїй пітьмі .
Я у видіннях своїх бачив нас у вогні,
ми з тобою сплітались і перепліталися
в полум’ї,
ніби ми - змії.
Тільки я у воді,
б’юсь як риба об лід.
Адже бути без тебе - подібно лишитись повітря,
мені би лишитись з тобою навік,
і змиритись з моїм божевіллям.
Де ти ходиш у снах,
з ким літаєш у мріях?
В своїх мріях не вимріяних,
ніби невиміряних,
з точністю зважених
в грамах емоцій,
які дарувала мені.
Їх так мало лишилося,
Боже, як мало лишилося спогадів,
рідних та ніжних, як і твої дотики в нашім біблійськім саду,
що натомість тепер прокидаються злобою,
темною злобою, але знайомою,
в вухо шепоче мені і вимолює:
- Адже винний у всьому лиш ти.
Ти назавжди таким як ти є і залишишся,
і бродити тобі як монахам в пустелі,
і страждати тобі доки пил твій розвіється,
по місцях в яких був біля неї.
Доки сонце не згасне, а всесвіт не піде спіраллю,
доки вітер нестримний не стихне від вічної втоми,
знай, що все, що ти зробив, нічого не варте,
знай, що все, що ти зробиш - буде таке ж невагоме.
І немає різниці, наскільки ти будеш багатий,
скільки буде у тебе жінок,
чи згадаєш як кожну з них звати,
адже ти тільки з нею хотів би щодня прокидатись,
але тобі її не дістати - тобі її не дістати.
І немає причин перемелювати події,
перекручувати думки, які ніби тебе очистять,
я заберу у тебе останню надію,
вона насправді пуста, але в серці твоєму жевріє.
Пам’ятай про зірки, що чекають свого запалу,
пам’ятай про незнані місця із яких прилітають комети,
про слова, що сказав, адже їх неможливо стерти,
про події, які вже були, про свої найкращі моменти.
Адже пам'ять - це те, що по ній залишилось,
вона – твоє все, тому нікому не дай її відібрати,
читай це ім’я як молитву, розпиши ним усі стіни,
адже тобі її не дістати, тобі її не дістати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2016
Дерева прокинулись посеред темної ночі,
І покрилися цвітом під вікнами мов світляки,
Як забути тебе, якщо все що на світі я хочу
Це кохати тебе і що лишилось разом пройти.
Дай мені ще один шанс аби бути з тобою,
Ще один шанс аби птахом злетіти у вись,
Я буду з тобою як в радості так і з журбою,
Я буду тобою, ти тільки ще раз озернись.
Ще хоча б раз ти подай мені руку,
Дай мені сили прокинутись серед зими,
Дай відчути що наші серця в унісон пульсують,
Дай відчути що є тут ще щось, окрім пустоти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Давай поговоримо відверто,
Сонце крутилося й крутяться,
І хоч сонце палає та згасне,
Адже ніщо не вічне, адже усі забудуться.
Адже морок усіх настигне,
Тільки в мороці буде тиша,
Тільки в мороці все буде ясно,
Адже морок ніщо поглине.
Але так як це буде не скоро,
І можливо все пройде без нас,
Я хотів би тобі написати що є,
Без брехні і всіляких прикрас.
Щоб згадати усе забуте,
Аби бути тобі незабутнім,
Аби бути тобі майбутнім,
Хоча б раз ошукати час.
Мені би тінню твоєю насититись, а не світлом у лампі,
Повітрям з тобою дихати, як рослинам щастить і деревам,
Я б і пекло пройшов, як описував Данте,
Аби бути з тобою живим, аби бути з тобою мертвим.
Я би витримав сили вітрів, на полях безнадійно пустельних,
Я би птахом до тебе летів, аби знав що чекаєш на мене,
Я би повз по стерні, адже тілом ми тільки вперті,
Аби стала для мене усім, аби бути усім для тебе.
Я поняття не маю як повернути дороги,
Дві дороги які звуть життям, твою і мою,
Щоб звести їх в одну, щоб вела до одного порогу,
Як не вдасться, тоді мені шлях в пустоту.
Я багато мовчав, але ти стала всім для мене,
І повітрям моїм і потребою в завтрашнім дні,
Я не знаю що буде, та знаю що все минуло,
Ти приходь із минулим, хоча би в моєму сні.
Хай все буде як є, адже воля твоя є законом,
І закон твій звучить, він подібний мені до страти,
Я б віддав би життя, та надів би на тебе корону,
Щоби ти не хотіла ніколи мене відпускати.
Як і тисячоліттями, знову настане світанок,
Я прокинусь в обіймах гріхів й самоти,
Та ніхто не сказав що морок лиш мертвих дістане,
Він мені посміхнувся давно, як колись посміхнулася ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016
В мене є ще козирі, та вони всі залишаться у рукавах,
Я зробив все що міг аби перекрити свій шлях назад,
Аби не повертатись туди куди повертаєшся ти,
Якщо ти не розумієш, я тобі можу усе пояснити.
Давай розкинемо на пальцях, був я, він і ти,
Хай мене більше немає з тобою, але є всі вони,
Перемиваючи нам кістки, складають теорії і заговори,
Але я зробив все, аби вони перестали про нас говорити.
Я дав їм більше, ніж міг, я дав їм хліб, я дав їм води,
Хоча я і був самотній куди б ми разом усі не прийшли ,
Можна говорити про дружбу, можна говорити про втечу,
Але вкінці кінців, нас усіх змиє тією самою течією.
Я блукав й заблудився, чекав, будував нам мости,
Та натомість спалив все що міг в обіймах у самоти,
Час тече як вода, та і що я отримати міг у спадок?
Тільки спогади. До речі, про них тобі на останок.
Вибач мене за слова які я тобі наговорив,
Вибач за вчинки мої, але я до останнього вірив,
Що на цім кораблі, ми все ж зможемо кудись запливти,
Та насправді я потонув вже давно, як потонула і ти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2016
Я знаю що легку смерть потрібно ще заробити,
І я готовий за неї вбивати, я готовий за неї любити,
Сонцем її умиватися аби сонцем її насититись,
Аби бути до неї ближче, аби і для неї снитись.
Аби бути для неї небом, аби бути для неї часом,
Аби бути для неї єдиним, аби бути із нею разом,
І мені нічого не треба, окрім неї нікого не треба,
Аби тільки її потреби ставали моїми потребами.
Перевтілитись птахом чи звіром, або бути для неї світлом,
Аби бути для неї сонцем, аби бути для неї вітром,
Щоб торкатися ніжної шкіри, щоб вдихала мене у легені,
Аби дні перевтілити в вічність, щоб складали про неї легенди.
Я напевно прошу забагато, та готовий все взяти авансом,
Хай на рік, хай на день, на хвилину, аби бути для неї сенсом,
Я готовий зривати планети, або створювати вселенні ,
Аби бути до неї ближче, аби бути просто для неї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2016
Через сон прокидаюся в темній як чорна діра кімнаті,
Відіграють свою роль світляків cвітлодіодні лампи,
Я задихаюся в ній, захлинаюся, в ній ні пливти ні літати,
Забирайте нутро моє, забирайте що можу віддати.
У вікні майорить літак, як остання зоря надії,
Дотліває як свічка, горить як моя душа,
Догорить, і тоді хай розвіє мій попіл по світі,
Вітер змін, що чекала ти так з усіма.
Я востаннє побачив би сонну тебе і світлу,
Як на кухню біжиш і щаслива готуєш сніданок,
Я б затримався тут, та до тебе ніколи не дійду,
Але все ж, я б зустрів би з тобою світанок …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Ти пам'ятаєш. Я знаю ти пам'ятаєш усе.
І дотиками твоїми я ще керуюсь у цьому недосконалому світі.
Не те, що ти.
Він тобі не такий як мені
І
Нажаль
Я не зможу для тебе змінитись,
Як не хотів би та все ж,
Я не зможу.
Адже
не знаю
як.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
Я збагнув, що ніколи не бачив тебе у вечірньому платті,
Ще збагнув, що ніколи тебе не побачу я знову,
Вітер змін промайнув по моїй кімнаті,
Він мені розказав, що сьогодні хтось інший з тобою.
Знаю що тебе зрадили рідні й найближчі,
Хто як міг розкидав тебе скрізь по шматкам,
Тільки я, певно, з всіх них для тебе найнижчий,
Та повір що не я приніс сором й ганьбу у твій храм!
Я ходив по воді, але був в ній по самі коліна,
Я хотів полетіти та тварям повзти лиш дано,
Я ходив по воді, та насправді я плив як поліно,
Течією якого від тебе у далі несло.
Я не хочу не дні повертати , ні роки,
Хоч й кричу поверніть мені мій чотирнадцятий рік,
Я хотів повернути твої в мої руки,
І довіру твою, ту що втратив для тебе на вік.
Я хотів би назавжди лишитись твоєю тінню,
І вивчати тебе ніби мову по буквам й складам,
Хоча нас рознесло ніби вітер по світу насіння,
Я ніколи й нікому твій образ святий не віддам ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Я не говорю ні про кого з мертвими,
Я майже ні про що не говорю з мертвими,
Я взагалі стараюся не пересікатися з мертвими,
А особливо заводити з ними дружні стосунки.
Я і вам раджу не ходити з мертвими та за ними,
Хоча я і сам неживий, хоча я і сам весь спаплюжений,
Будьте завжди зневіреними та впертими,
Будьте завжди покірними та застудженими.
Пам’ятаєш я тобі говорив що готовий тут жити ?
Та і скрізь, де ми знімали наші квартири,
Я знаю, що ти, як і тоді не зможеш мені повірити,
Я знаю. Тому тут немає про що говорити.
Я знаю, та все ж я скажу кілька слів про квартири,
Про місця які мені не вдасться ніколи забути,
Я готовий скрізь, але тільки з тобою жити,
Адже мені неважливо де, аби тільки для тебе бути.
Я докурю чергову червону цигарку,
Як бачиш, я так і не зміг кинути для тебе палити,
Я на днях звабив одну вродливу циганку,
Вона мені напророчила, що я ще буду битись.
Чи то в конвульсіях чи то в вуличних бійках,
Чи то від наркотиків чи то від алкоголю,
Я розчарувався в часі та його підозрілих мірках,
Який мене окутав в свою неволю.
Він то летить стрімко то повзе немов черепаха,
Він зовсім не лічить, ми просто все забуваємо,
І я готовий жити вічно, навіть в ролі невдахи,
Аби не забути тебе, і той час на який впливаємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2016
Як мені закохатися в тебе аби було це взаємно?
І дороги що вже розійшлися, знову зійшлись,
Я кохав тебе щиро, всією душею, таємно,
Я б віддав би усе, аби бути з тобою колись.
Як мені закохатися в тебе аби було це взаємно,
Як зібрати мости, попіл вітер яких вже розніс?
“Від хороших не йдуть “- ти завжди говорила, й напевно,
Я не твій ідеал, та я бачу тебе в усіх, скрізь.
На бульварах, у парках безлюдних і мертвих,
І можливо колись піднімуся я птахою в вись,
Я для тебе ніхто. Та мої почуття безсмертні,
Я готовий піти на усе, щоби бути з тобою, колись …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
Це місто для мене вмирає у похоті,
Я надіявся щиро, що ти не така як всі інші,
Я чув від тебе багато казок і повістей,
Я так сподівався що ти, найліпша.
Це місто мертве, як в день так і в ночі,
Тут живуть продажні суки та стукачі,
Сюди не прилітають навіть лелеки на зиму,
Добре хоч в центрі міста виклали плитку пазлами.
Тут похмуро влітку у сонячний день,
З цінного тільки кар’єр де добувають кремінь,
Цілеспрямоване бидло прямує у напрямку смерті,
Вони не вбивали б себе так повільно і вперто,
Якби знали як відразу померти,
Відразу померли б.
Відлуння з минулого тут для трави та сексу,
За кутом стоїть ларьок з презервативами та кексами,
Ним заправляє якийсь грузин по кличці Галілей,
Він нічого не відкривав, просто був перший у місті відкритий гей.
Тут і надалі із розвитку будуть нові притони,
Дороги будуть іти тільки з макових полів,
Перетинай всі ліси і озера, перетинай кордони,
І не згадуй наших, не згадуй своїх богів.
Я колись повернусь, я колись усе це забуду,
Я забуду країну, калину, як пахне бузок,
Я так щиро надіюсь, коли я сюди приїду,
Я побачу наживо, одну із твоїх казок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641933
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.02.2016
Потрібно щось написати,
розказати усім про моє нерозділене кохання
хай на папері залишаються рани
рани рвані,
які не залікуєш ніякими ліками
Які не зашиють голками з нитками
Хіба тільки виріжуть з органом і феромонами
Або ще кулею на двісті сорок п'ять градусів.
Мені би чотири сторони і неволю обґрунтовану
Аби від тебе тепер й назавжди залежати
Аби вірила ти моїм мріям і подихам
Що так важко як айсберги рвуться з моїх легень.
Адже важче повірити в правду,
аніж ковтати як манну небесну,
як бичачі яйця у соусі
Або вбивати у друге чи сьоме,
брехню
Я хотів би аби ти мені лише вірила
Що я так як тебе вже нікого не хочу й не схочу
І плюватися спермою у пустоту
У німу, як кіно в дев'ятсот двадцятих
Що я так як тебе не любив і навік і тепер вже не полюблю
І ціннішого вже і тепер і навік не згублю
І тепер і навік хай залишаться рани,
Рани рвані які не зашиють голками
і ніхто тепер не допоможе
хіба що кулею на двісті сорок п'ять градусів
Аби показати тобі
хоч при розтині
Правду усю і усю брехню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2016
У цьому клятому місті занадто багато спогадів,
Де ти зараз і з ким ти ранки холодні вітаєш ?
Я хотів би з тобою іти, якби можна було нам йти далі,
Але спроба нова ніби куля у скроню зі сталі.
Де те сонце твоє, де тепер наша мертва планета?
Що ілюзії спокою була, що була як священний грааль,
Всі озера замерзли, відцвіла і засохла омела,
І закритою лишиться ткана із мрії вуаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016
Що мені до ще одного року без тебе ?
Що мені до холодів, хай навіть вічних?
Хай зорі падають градом з неба,
Хай зникне усе, що було для нас звичним.
Я десь читав про взаємне кохання ,
Де щирість в словах, це насправді красиво,
Але ця вся війна, ці всі вічні змагання,
Зробили тебе для мене дивом.
Я розгубився по цій дорозі,
Я загубив, що було, головне,
Що мені відтепер усі ваші погрози
Смішні, адже скоро усе це мине.
Снігопадом укриє усі наші стежки,
І замерзне вода ніби символ живих,
Я складаю у ящики свої поразки
І біжу навпрошки, і біжу до нових.
Я б зробив би усе аби бути з тобою,
Я б змінився тобі якби знав що не так,
Та не стану я іншим, не стану до бою,
Адже ти не говориш як йти нам у такт.
Я все ж буду на тебе іти як на світло,
Бо у темряві цій надто холодно й страшно,
Я буду йти в противагу снігу чи вітру,
Аби прийти до тебе вчасно,
аби прийти вчасно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2016
Я
ніби
тінь.
На воді віддзеркалення ніби
ніби ця незгасаюча осінь
яка всім набридла
яка всім прилипла до піднебінь.
Ніби
Тінь.
Що зникає без світла твого
що змішалася з сотнею сновидінь
що забудеться
як забувається літо коли на порозі зима.
Коли все те
що тепле було все утопиться в низці подій
і усі кольори
всі ті кольори неба мого, що старався створити для тебе змішаються з брудом опалого листя.
Тінь.
Просто тінь
просто тінь що без голосу вже і тепер й назавжди
що без тіла твого
що без світла твого
що без тебе
Я
ніби
тінь.
Пропадаю у низці подій
там
під брудом опалого листя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2015
Нам лучше с теми, кто понимает наши мысли,
Но мы придаём слишком большое значение жизни,
Мы предаём близких, близкие предают нас,
Нужно либо прощать научиться, либо жить
по приданию глаз за глаз.
Мы каждый день принимаем решения,
Кто-то зависит от них более или менее,
И, несмотря на твои поступки и поведение,
Кроме тебя всем насрать на твоё собственное мнение.
Мы влюблены в звёзды, хотя они все мертвы,
Мы убивали чувства вдыхая дым от травы,
И можно покончить со всем, всего лишь одним движением,
И умолкнут все твои мышцы, душевного изнеможения.
Любви ведь нет на самом деле, так как и нас,
Чувства это иллюзии всех земных и внеземных рас,
Все давно продались и сгнили на этой тёмной материи,
Ведь все решает бумага и власть через постель.
Мы живем все в иллюзиях собственных миров,
Но все начинается снова, когда нам не хватает слов ,
Мы делаем все свой выбор, но выбор придаст нас,
И мы не прощать научились, а жить по приданию
глаз за глаз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631174
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2015
Я хотів аби випав сьогодні сніг,
Я хотів би з тобою назавжди лишитись,
Та від мене залежить лише дотик ніг,
Та і тільки моїх, де я можу один зупинитись.
Я багато з тобою зробив дурниць,
Я зробив все не так, все не так як хотілось,
Мені би ще кілька з тобою дрібниць,
Що бути з тобою й для тебе на милість.
Я тобі доведу що вартий всього,
Аби бачити тебе одну без кінця,
І неба над головою і сонця твого,
Аби без страху називати твоє ім’я.
Я стану кращий за всіх кого знаєш,
Я тобі доведу що зможу змінитись,
Щоби всі знали кого ти кохаєш,
Щоби ти хотіла зі мною лишитись.
Щоби гам пройшов по всіх вулицях,
Щоби всі замовкли раз і навіки,
Адже тільки ти в голові моїй без кінця,
Адже тільки ти схожа на музику й вічні ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2015
Вір мені, я колись повернусь,
Снігопадом, дощем чи росою,
Через роки, але все ж доторкнусь,
Все пройду, щоб зустрітись з тобою.
Вір мені, як ти віриш в майбутнє,
Вір як вірила в добрі казки,
Бо вчорашнє твоє, мені незабутнє,
Хоч для тебе, моє, навпаки.
Вір мені, я колись повернусь,
Вір у те що на тебе чекаю,
Хай я сотню разів упаду і спіткнусь,
Повернусь, бо тебе лиш кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
Я тобі говорив що безмежно тебе кохаю ?
Я тобі говорив, тільки ти не хотіла чути.
Я вином утопив всю печаль і усіх кого знаю,
Я хотів все і всіх окрім тебе забути.
Я тобі говорив що сьогодні настала осінь ?
Я тобі говорив що ти схожа на неї ?
Я тобі говорив і ішов до тебе наосліп,
Поміж бульварів, де спогадів наших музеї.
Я тобі говорив наскільки ти завжди прекрасна?
Я тобі говорив що безмежно тебе кохаю?!
Тільки ти зі мною була нещасна,
І тому я вином утопив все і всіх, кого знаю ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
Осінь моя, без тебе не осінь,
Як і зима, промайне стрімко та непомітно,
Я розгубив всю людяність по дорозі,
Доки йшов на твоє чарівне світло.
Ти для мене була як табула раса,
Я хотів все почати з тобою по новій,
Я стараюсь, та вся ця тяженна маса
Для мене стає непід’ємною ношею.
І на зустріч вітрам і усім перешкодам,
Доки серце битись моє не перестане,
Я як есмінець, своїм важким ходом,
Буду рватись до тебе, щоб зайвим не стати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2015
Зорі не можуть сяяти без темноти,
Адже усі біжать на відкритий вогонь,
Навіть я, без твого добра й теплоти,
Розумію що краще для тебе - воля.
Я колись доберуся до храмів твоїх та святинь,
Нехай це буде не зараз, але усім на зло,
Я тебе не розлюблю, хоча сам я тебе й відпустив,
Аби ми не згубили те, що між нами було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Ми загубилися в темряві наших сердець,
Холод лютневий із ним в порівнянні ніщо,
Я залишуся бродити по місту, як мрець,
Я залишусь, адже має тут бути хоч щось.
Навіть ті спогади краще емоцій і барв,
Спогади кормлять мене і дають наснагу,
Я не маю на тебе й життя своє прав,
Але маю кінець, що наштовхує на відвагу.
Я залишуся у серпні тепер й назавжди,
Кажуть, що рай - це місце, де був я щасливий,
Моє місце квартира, де я тільки, тільки ти,
Рай мій і пекло, де був я тобі несміливий.
Ми загубилися в темряві наших сердець,
Холод лютневий із ним в порівнянні ніщо,
Я залишуся бродити по місту, як мрець,
Я залишусь, адже має тут бути хоч щось.
Лийся вино, лийся барвами після дощу,
Адже мрії мої мене завели в глухий кут,
Всі таємниці зі мною потроху стечуть,
І тому я з кривавим світанком залишуся тут.
В ванній вино, щоб сховати свою чорну кров,
Вимкнене світло сховає мою чорну душу,
Хай все буде як є, щоби знову і знов,
Я торкався до мрій моїх, що так душать.
Ми загубилися в темряві наших сердець,
Холод лютневий із ним в порівнянні ніщо,
Я залишуся бродити по місту, як мрець,
Я залишусь, адже має тут бути хоч щось …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Моя надія і опора, мій мур куленепробивний,
Захисти мене від цього прогнилого світу,
Захисти мене від самого себе та від слів на вітер викинутих,
Захисти мене від потреби
в тобі.
Колонії стали містами,
Міста із середини вимерли,
Тільки птахи перелітні місцями,
Осідають на місця які вже давно знесли,
На місця що давно поросли грибами та мохом,
І не зважаючи на те, що ми грали і виграли,
Мені все одно все вилізло боком.
Моя надія і опора,
Мій промінь надії що пробивається крізь попіл та хмари,
Зґвалтуй мене раз і зітри із часу назавжди,
Зітри те що буде завтра і те що було вчора,
Адже нікого немає, і немає тебе, і немає правди,
І на цій землі, із миру і муру побудованому із кісток,
Вже немає і не буде нас,
Так як зверху,
Немає нічого
окрім пустоти та холодних до мене,
холодних до мене так, як і ти,
зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2015
Ні друг тобі, ні ворог, ні коханець,
Просто прохожий, зайвий, без душі,
А нас чекає ще колись останній танець ?
А ми збудуємо собі нові мости ?
Для нас історія закінчилась розбіжно,
Мені це добра казка, а тобі кошмар,
Що втратив я тебе, збагнув я пізно,
Являйся завжди, хоча б в вигляді примар.
Шукаю в натовпі я твої карі очі,
Шукаю, ніби ти моє повітря,
І як моє життя не кровоточить
Я буду світлом, що тече тисячоліття.
Твоє ім’я в житті не опорочу,
Твої думки більше не зіб’ю з такту,
І хай мені що хочуть напророчать,
Я буду вірити твоєму лиш інстинкту.
Хоч я ні друг тобі, ні ворог, ні коханець,
Просто прохожий, зайвий, без душі,
Давай я запрошу тебе на танець,
І на коханні ми збудуємо мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015
Я іще потерплю, хоч терпіти немає сил,
Я іще поживу і можливо тепер по-новому,
В когось всесвіт в руках, ну а хтось робить щастя із брил,
В когось ти є, а мене роздируть по – живому.
Все таємне колись стане явне і обов’язково
ти згадаєш усіх, хто був поруч з тобою, для тебе,
я даю тобі душу свою, я даю тобі слово,
коли маски знімуть, я впаду лиш тобі із небес.
Я впаду снігопадом й розтану на тілі твоєму,
Я стечу тобі каплями змивши увесь цей бруд,
Я тобі прошепчу на остаток так ніжно й таємно,
Я кохаю тебе і від твого тепла розчинюсь.
Я іще потерплю, хоч терпіти немає сил,
Я іще поживу і можливо тепер по-новому,
В когось всесвіт в руках, ну а хтось робить щастя із брил,
В когось ти є.
В когось
ти
є.
В когось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015
Просто пиши мені, дзвони мені як і раніше,
Я не прошу тебе щось більше, аніж є,
Мені від дотиків твоїх було би ліпше,
Мені би твого сонця, що так гріє не мене.
Мені би тільки пасма твої перебрати,
Мені би стан відчути й дотику руки,
І я хотів би все що в тебе сталось знати,
Хай навіть жах наводить, як для тебе павуки.
Мені би трішки часу ще з тобою,
Мені би сонця що так гріє не мене,
Просто пиши мені, дзвони мені раптово,
Хай навіть це не зручно, хай горить усе вогнем.
Мені би партію з тобою ще раз танго,
Мені би засинати просто обійняв,
Бо ти мій сонячний безкрилий янгол,
Мій янгол охоронець, що мене благословляв …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015
Ти ідеш до дому, від ще однієї зрадливої жінки,
І ти ідеш до автівки, до зупинки за два квартали,
Твоя душа як і тіло в уяві прикута до стінки,
До тієї сторінки, до якої так довго звикали.
До тієї жінки, що постійно являється в думах,
Коли путаєш ім’я усіх на ім’я що для неї належить,
Коли все що прекрасне на запах в її парфумах,
Коли день твій від погляду ніжного її залежить.
Але світ став понурим і осінь всередині завжди,
Ти хотів же змінити усе і змінити на краще усіх,
Тільки вже не знайти, ні кохання тобі, ні правди,
І не перетворити всі сльози її на сміх.
Ти старався, я знаю, ти тягнувся до неї,
Ти тягнувся минуле змінити, яке не спасти,
Тільки всі твої брудні, правдиві ідеї,
Неможливо, бо пізно тепер, донести.
Тому і йдеш ти до дому, від ще однієї зрадливої жінки,
Ти ідеш під дощем що впивається в груди ножем,
І хотів би ти, щоби страта пройшла біля стінки,
Біля тієї сторінки, що кохання була міражем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2015
І немає нікого , ніде, ні душі,
Люди ходять порожні сосуди,
Я також як і всі і для всіх збайдужів,
Потяг їде мій шляхом в нікуди.
Ніби все є: і люди мої, і домівка,
Ніби люблять, та люблять мене не ті,
І здається що я непотрібна кінцівка,
І здається що тану у небутті.
І здається що сонце моє погасло,
І здається що гасло моє погасло,
І здаватись не можна на пів шляху,
Адже так непристойно і так не звично
Намагатись зібрати всі спогади з неба,
Що так стрімко злетіли й розбилися
Вгрузнувши глибоко в надра землі.
Та і так, що кінцівками не розкопати,
І кінці із кінцями тепер не зібрати,
І тепер залишається не існувати,
Не помирати і не розганяти,
Цю ношену і недоношену ношу,
Що зіграла із нами партію в карти,
Що зіграла зі мною партію в карти,
Хоч насправді я вправний шахіст.
І немає нікого , ніде, ні душі,
Люди ходять порожні сосуди,
Я також як і всі і для всіх збайдужів.
Потяг їде мій шляхом в нікуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2015
Я стікаюсь словами у вир повсякденного бруду,
я стікаюсь у біль як по каплях стікалося море,
будь зі мною, ти все що мене турбує,
будь зі мною, ти радість моя і горе.
Стук коліс, заміняє моє прощання,
і напевно ти скажеш для мене що я егоїст,
тільки ти з ним щовечір в новому вбранні
в ложе падаєш, в ложе і в ньому спиш.
Я не можу для тебе наразі лишитися другом,
і прощаюсь з тобою я квітами що при дорозі,
ти постійно в думках, і прокол мій по кругу,
твій бар’єр, подолати який я не в змозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2015
Мені не болить, просто в грудях як в грудні,
Мені не пече, просто їм певно щось не те,
Я колись розцвіту, коли двері відкриють безодні,
Я колись повернусь, після випарів, свіжим дощем.
Мені не болить, просто світ став пустелею ,
Люди зникли як вид, люди стали як звірі,
Ти мені заплети всі дороги свої павутиною,
Аби я не дійшов, щоб померли мої надії.
Мені не болить, так мені забивають у голову,
І кілком забивають все дужче і глибше,
Дайте хрест мій і цвяхів, все важчих, щоб всі із олова,
Щоб розіп’ятим бути, щоби було мені спокійніше.
І тоді повернусь я дощем після свіжих випарів,
І тоді розцвіту після смерті для тебе квітами,
І тоді я прилину з поміж міст цегляних із димарів,
І тоді я торкнуся до тебе, хоча би з повітрям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2015
Я занадто тебе кохаю, аби бути для тебе другом.
Я з середини надто змінився,
Я для тебе змінитись зумів,
Все без фальшу хоч він іде кругом,
Без зупинок, хоч я зупинився,
Я мав бігти, але зупинився,
І тому я для тебе згорів.
Я занадто тебе кохаю, аби бути для себе важливим,
Та нажаль не настільки, аби бути важливим тобі,
Я стікав би тобі росою, по якій ти ходила б босоніж,
Я торкався би шкіри твоєї,
Я торкався би шкіри й тоді,
І тоді я хоча б в половину, але був би для тебе важливий,
І я був би для тебе щасливий,
І для тебе я був би, тоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2015
В обіймах померти б твоїх, щасливим,
Залишивши позаду успіхи та невдачі,
І хай тепер змиє зради усіх зливою,
І зі мною хай щезне усе, що тобі незряче.
Хай заливає міста мого пусті вулиці,
Нехай в прірву стікають нещирі молитви,
Адже все що тобі так потрібне в житті та музиці,
Залишає на тілі моєму рубці від бритви.
Ти мені говорила про все що тебе тривожить,
Але саме важливе ховала у себе в шафі,
Я тягнувся до тебе як сонце до трав, хоч може,
Просто всесвіт хотів нашої катастрофи.
Ми з тобою обоє у точці неповернення,
Ми згубили себе, загубились в просторих вулицях,
Ти найкраще моє сонячне затемнення,
Ти останнє моє роздроблене серце.
В обіймах померти б твоїх, щасливим,
Залишивши позаду успіхи та невдачі,
І хай тепер змиє зради усіх зливою,
І зі мною хай щезне усе, що тобі незряче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
Якби ж все склалося,
все по іншому …
І слова мої недоказані тягнуться в вись,
Я б назвав би усіх тобі, але суки вони здебільшого,
Я б назвав би усіх, до єдиного всіх, колись.
І коли я зустрів тебе, то кошмари мене покинули,
Й обіцяв я собі що життя моє буде у барвах яскраво сонячних,
У тонах твоїх, що на мене так різко хлинули,
У тонах, що кричать тобі вслід, повернись.
Ти колись запитала мене, за що я тебе так кохаю,
Знаєш, відповідь справді банальна й проста,
Адже кохати тебе за щось, аж ніяк неможливо ,
Адже щастя мені - це торкнути твої вуста.
Адже за доторки твої, я готовий позбутися тіла,
Що тісне і водночас легке і важкими грудами
Клубком в горлі стоять всі слова, як моя домовина,
Й тепер серце моє як пробита трухлява стіна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2015
Як я давно … Я не бачив тебе,
Як я давно … Не відчував твої дотики,
пильними вулицями від застуди до засухи
небо спорожніло і зблякло
як я.
Може я так змарнів на обличчі,
дивлячись в дзеркало ніби дивлячись в чорну діру.
Кажуть ангели перевелись,
кажуть ангели збожеволіли,
не розрізняючи мертвих й живих,
не розрізняючи сторони.
Сонце скидає баласт свій потроху,
матерії чорні стають напівмертвими,
може Бог неживий, адже падали й падають ідоли,
адже люди шакали й стерв’ятники.
Як я давно … я тебе полюбив,
як я давно марю щастям чи спокоєм,
кажуть, ангели перевелись,
тільки я, відчував твої дотики …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
Я занадто люблю твої очі, аби дивитись у вічність,
Я занадто люблю твої руки, аби любити тепло,
Я занадто закоханий щоб роздивитись суміжність,
Між моєю реальність й справжньою, що наче скло.
Я колись розіб’ю його вилетівши з автівки,
Хоч на долю секунди побачити, що це не сон,
Хай шматками летить воно ніби прощальні листівки,
І солодкою піснею ріже метал бетон.
Я занадто люблю те волосся твоє, ніби ріки,
Що стікає з плечей твоїх сонячним ніжним теплом,
І немає різниці тепер звідки я, звідки ти,
Головне щоби небо тебе берегло.
Я занадто люблю твої очі, аби дивитись у вічність,
Я занадто люблю твої руки, аби любити тепло …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Я втомився бігати від пересічної до пересічної,
Шукати в них схожі затилки, повадки, вигини,
І стало мені це настільки звичним,
Що став я брехати усім не відчуваючи вини.
Я втомився кохаючись з кимось тебе уявляти,
І взагалі тебе уявляти завжди, я втомився.
В мене стільки ще справ, і сміття з голови прибрати,
Ти скажи, а коли я для тебе востаннє снився !?
Я привіт передам через крик у ніщо, може вітром,
Донесе він мій лист ніби голуб поштовий,
І в пустій самоті із обвугленим в смолах фільтром,
Я застигну в вікні, та чекатиму як вартовий.
Ти як завжди вродлива, а я по вуха в роботі,
Але це не назавжди, я зістарюсь і може посивію,
Та і сивим я стану від того що завжди в турботі
За тебе, як при тобі німію я і червонію.
І останні тепла дні, без тебе холодні,
Далі дощ, пересадки автобусні, відстань,
Я так хочу до тебе та нап’юся ущент сьогодні,
І накриюся ковдрою із пожовклого листя.
І обмившись росою ще в п’яному чаді,
Я піду тротуарами з думкою, аби не збився,
Тільки стіни мені мої завжди раді,
Але все ж, а коли я для тебе востаннє снився ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Відірви мені руки
Я зовсім не буду проти
Я не буду в конвульсіях проклинати усе на світі
Адже до серця мого прилине новий наркотик
І наркотик цей невидимий навіть на світлі
Відірви мені ноги
Аби я не сплигнув із обрію
Аби я не побіг за тобою в кінець вселеної
Ти ж не хочеш цього і у тебе тепер чужі мрії
Та й без рук мені важко носитися з ношею
Вирви серце моє
Що кров’ю завжди обливається
Щоби пульс мій не бився при тобі в істериці
Я не знаю як в вас тепер це називається
Хоч для тебе і досі до мене немає різниці
Розірви на шматочки мене
І розкидай по полю
Так ніби букви незнані у іноземній мові
Так вже склалося що наркотик мій це пігулки болю
Бо залишусь незнаним тобі як і букви мої у вимові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Головне посміхайся і він бодай в цьому тобі допоможе,
Посміхатися щиро, від серця, невимушено,
Я прошу тебе кинь на пів шляху мене прямо в прірву, Боже.
Адже все що хотів я колись, тепер знищено.
Головне посміхайся і смійся до втрати пульсу,
Смійся до сліз що стікають солоним дощем,
Всі подарунки мої, для тебе не мають змісту,
Навіть мої слова, що стікалися в сотні поем.
Головне посміхайся й не думай про мене,
Думай про вітер, море, пісок, пересічних,
Я для тебе залишусь незнаним і безіменним,
Я для тебе залишусь один з багатьох скалічених.
Головне посміхайся і він бодай в цьому тобі допоможе,
Посміхатися щиро, від серця, невимушено,
Я прошу тебе кинь на пів шляху мене прямо в прірву, Боже.
Адже все що хотів я колись, тепер, знищено…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Час мій тече як нестримна ріка,
Тебе відтісняючи світлом пекущим,
Ми стали в цій річці як два берега,
Твій той що світлий, а мій гнітючий .
І для нас тепер часу немає і місця,
І відсутність моя, тобі стане звичною,
Я зітруся із вулиць нашого міста,
І зітруся з землі, я зітруся із вічності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015
А як мені іще торкнутися до губ твоїх ?
Хіба що з келиха твого надпити,
Де поцілунок твій до вічності застиг,
Де в змозі він і без вина п’янити …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015
Я не стану у цьому житті відомим,
І не взмозі закрити у пляшці квіти,
Але знай, я буду кохати тебе аж до поки,
Мій останній листок не зірветься із вітки ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2015
Аналізую, п’ю, палю, аналізую,
Стаю таким дорослим як і всі,
Сіяй же сонце, я тобі імпровізую
І імітую посмішку в імлі.
Макулатурою стають усі культури,
Ароматичними свічками догорять,
Ведіть мене й катуйте на тортурах,
Адже жінки насправді манять і п’янять.
Я як годинник бігаю по колу,
Терновими полями і стежками,
Бери ж бо все, бери мою ікону,
Бери мою печаль стікаючу дощами.
Колись тобі я заспіваю пісню,
Хай навіть і останню, але знай,
Юність розтрачена моя уже на вічність.
Тому світи завжди, кохай завжди, літай …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2015
Такі божевільні сни. Навіть смішно.
І ти головна героїня,
на другорядному плані я.
Та і стрімко так рік пролетів,
як відколи я серце своє відколов й закохався у тебе.
І хотів я убитись колишніми,
тільки для них я був, як і для тебе я лишнім.
Так, як всевишній один.
Серед зрадників віри своєї,
соратників зради всесвітньої проти жінок,
що так пахнуть осінню, спілими фруктами й скошеними і переношеними трагедіями,
ніби комедіями, та все ж трагедіями.
Де все бридко і дико
і в кожного з нас свій порок.
І хотів я почати з початку життя, але факт залишається фактом,
його обірвати лиш можна,
втикаючи пальці в розетку чи різати вени у ванній повздовж,
щоби осінь моя була справді червоного кольору ,
Такого кольору, дійсно твого, через який я його й полюбив.
І ніколи не зміг, хоч би як не хотів, залишитись на цій буремній землі,
оповитій у сповідь мою, ніби цупка і водночас крихка пуповина.
Щоб проміння останнє залишилось тепле,
так як стікає у формі своїй із небес, десь у травні.
Де ніжно так гладить своєю - твоєю рукою,
де рухи твої як різкі і водночас плавні,
де ніжність твоя із словами пливе рікою.
Такі божевільні сни. І ти головна героїня.
На другорядному плані я. Все так грішно.
Знаєш, а це ж я посадив на цій мертвій землі насіння,
А тепер тримай ніж. Той що гостріший, ніж. На Віть! Смішно … ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015
Я тобі розказав би усе, але це “все” нічого не змінить.
Не змінити мої почуття, не змінитись самому нажаль,
Я шукав би когось, хто тебе хоч на трохи замінить,
Та все рівно не зможу убити в собі цю печаль.
І дожити б до літа мені, просто дожити мені, не завадить,
Просто б забути усе і бродити по світу так, як Ісус,
Говорити всім те, що мене як метелика манить
На відкритий вогонь, на твій смертельний укус.
Всю історію пишуть лише переможці,
Переможеним вистачить ранами рвати утрати,
Нам все спише війна, а як ні то візьми просто ножиці
І відріж усе те, що так важко було залатати.
І відріж по живому що може мене замкнути,
Бо гріхи мої тягнуть мене ніби якір до долу,
Якби знала як важко все бачити, знати і чути,
Якби знала як я, хотів би розвіятись полем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015
Ти мене проміняла вкотре, розмінявши свій третій десяток,
Не скажу що здивований, адже до цього я звик,
Ти напевно хотіла б зараз вина і солодких фруктів,
Ти напевно хотіла б, аби навіки я зник.
Ти мене не любила, не знаю для кого я створений,
Я не знаю для чого топчусь на цій богом забутій землі,
Зупиніть цю планету , я вами всіма спотворений,
Зупиніть мені час, я заплутався в вашій петлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
І тисячі слів мені мало, бо букви твої усі,
Я ніби супутник кружляю навколо твоєї осі,
І сонце тускніє моє, і я ніби тінь з ним зникаю,
Убий мою сутність, добий мене швидко, благаю.
За мною іди, відпускати тебе я не хочу,
Хоча потяг пішов наш і вже не нажати стоп крана,
Читай у моєму погляді все, адже очі мої шепочуть,
Що кохаю тебе, що для мене завжди бездоганна.
Що днем кровоточу, що час мій без тебе ніщо,
І він зупинився і ріже ножем по живому,
Давай говорити з тобою про все, ні про що,
Давай ми почнемо спочатку усе, по-новому.
Давай розвернемо потяг, зірвемо мости,
Давай розбудуємо землю обітовану,
Світ новий без брехні, без війни й темноти,
Новий світ де почнемо спочатку усе, по новому …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
Я захлинаюся,
Я бреду по шосе як бездомна собака
З якої постійно знущаються,
І чекаю на божого знака.
Просто вирвати серце і викинути,
Щоб ще билось в руці й кровоточило,
Ось би роботом стати, чи зникнути,
Щоб тобі довести, що воно жило.
Що воно ще живе і дихає,
Як якась чужорідна істота.
І злегка тільки біль притухає,
І від всіх припиняється рвота
Коли ти біля мене.
Світ стає трішки кращим і радісним,
І не хочеться з ліжка вилазити,
А кричати всім силам небесним:
Що зробити щоб вас не образити ?
Що зробити щоб вас всіх задобрити ?
Якщо душу, будь ласка,
І молитися буду і бога впущу
Тільки дайте мені часу й красок.
Але я захлинаюся,
Я бреду по шосе як бездомна собака
З якої постійно знущаються,
І чекаю на божого знака …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Я сьогодні буду відвертий. Можна ?
Тут зрадливі усі, як не перший то кожна,
І з пустими очима, із пустою душею,
Я дивлюся за вашою метушнею.
Я сьогодні буду собою, правдивим,
Запитай хто залишивсь собі незрадливим,
Я по правді скажу що смертельно втомився,
Я вагався, боявся, комусь навіть снився.
Я готовий піти коли ти мені скажеш,
Я залишуся тут, якщо ти забажаєш,
Я готовий на все, я готовий померти,
Аби бути собою, правдивим, відвертим ….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015
Як би ж ти знала скільки правди у моїх віршах,
Написані тобі, мені, нікому,
Колись, можливо ти складеш все по складах,
Колись поставиш крапку, а не кому.
Після добра, добра не ждуть. Переконався,
Що світ живе на повну навіть як спимо,
Тільки тебе весь час чекав, не дочекався,
Шкода що не на зустріч біжимо.
А ти біжи, біжи на схід, ближче до сонця,
Де океан бурлить, солоне море,
Щоб все що ти хотіла все збулося
Й зненацька не застало тебе горе.
Там де тепло постійно огортає,
Там чайки, черепахи і пісок,
Тільки тепло там тіло зігріває,
А я зігрів би душу до думок.
Як би ж ти знала скільки я чекав,
І через що пройшов, крізь що пробився,
Тільки тобі я непотрібний став,
Тільки втомив тебе і сам втомився.
Як би ж ти знала скільки тут брехні,
Як би ж ти знала те, про що мовчу ночами,
Як би ж тоді сказала мені ні,
Як би ж ще раз, це сталося із нами …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Допоможи мені дожити до весни,
Моєї двадцять п’ятої, останньої,
І знай, що не знайдеш ти тут вини,
Бо рішення мої як я, неправильні.
Багато ти писала мені і говорила,
Але як не крути, я крихкий і беззахисний,
Так незвично стікає життя з мого тіла,
Так й словесно стікаю і я у небесний злив.
Я сьогодні в чергове кидав палити,
Але ранок задався на диво важким,
Ось би сплигнути вниз головою з обриву,
І ніхто не тримав щоб, ніхто не ловив.
Ми зустрінемо старість мою по різному,
В різних закутках світу і всесвіту,
Я окутавшись в плащ у своїй домовині,
Ти у кріслі качалці ведучи бесіду.
Ми не будемо святкувати річницю,
Ту, двадцять п’яту, двадцять п’ятого,
І як я закінчу немає різниці,
І чи вірити буду в Ісуса розп’ятого.
Дай же сили тобі все пройти і забути,
Повернутися до безтурботного стану,
Я більше за все хотів би почути,
Що щасливо жила і туманом розтанути.
Кожен сумує за нами по різному,
Хтось в обіймах чужих безкінечно,
Тільки наша наповнена чаша тріснула,
Тільки потяг мій їде у шлях безкінечний …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
А що з діалогу якщо його треба забути?
Із пам’яті викинути ніби у бак сміттєвий,
Та нажаль я не маю таких собі функцій
Щоб відразу як робот став, не чуттєвий.
А що з наших слів що по місту розкинуті?
Що по буквах лежать як бездомні собаки,
Я ходжу і збираю, хоча налякають і крикнуть ті,
Що давно на мені хрест звели і поставили крапку.
Що мені з них, ми усі одне одного зрадили,
І руки мої як і їхні засохнуть від старості,
Половину пройшли та нічого по суті не втратили,
А листи у шухляді наповнені зрадою ненависті.
Ті листи як і букви мої невимушені,
Як і фото окутане часом пожовкне,
Ми забудемо все, та словами новими і зношеними
Не кричи в слід для тих, хто навіки замовкне.
То що з наших слів що по місту розкинуті?
Ті що по буквам лежать як бездомні собаки,
Я забуду усіх, заміню всіх живими і ті
Хай замовкнуть. Бо я ще живий, я три крапки …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015
Я осінь, тільки через тебе полюбив,
словами ніжними, жовто – багряними,
і наш годинник, все що міг, ще не відбив,
і наше море ще тече на повну кранами.
Міста ростуть як розростаються ліси,
і ми блукаємо ще різними кварталами,
тільки для кожного із нас свої хрести,
дорога кожному із нас з своїми планами.
Я осінь, тільки через тебе полюбив,
і ти любов моя такого кольору як осінь,
я загубився, та тебе ще не згубив,
адже іду на колір сонця і твого волосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015
Хоч ти не дощ, але стікаєш по обличчю,
Не море ти, але на смак солона,
Коли прийду в твоє я місто по узбіччю,
Не проганяй мене з свого порога.
Можливо я дійду до тебе тільки по складам,
По буквам розберусь або на розділові,
Тобі молитись буду і твоїм богам,
Як в день, так і в нічній густій покрові.
Ти посміхайсь частіше, адже тобі личить,
І погляд твій простий, та ніби океан,
Якби ж мені тебе хоча б на вічність,
Якби ж ще раз торкнути твій душевний стан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
Я опоздал, прости, моя вина,
Ведь я не знал, что ты меня любила,
И эту весть мне суждено до дна,
Испить в мученьях через силу.
Я опоздал, но ты меня прости,
Билет счастливый положу на видном месте,
Чтоб впредь, когда придут дурные вести,
Я видеть смог, что это пустяки.
Я опоздал.
Быть может это наказание !?
За все грехи, за все мои деяние,
Что делал в жизни мимо воли Бога
Которого до этого не знал.
И свет теперь какой-то блеклый,
Давай стреляй, ведь я совсем не смелый,
И только так смогу я стать свободным,
Порхая бабочкою в небесах…
Я опоздал, прости, моя вина.
Теперь, я зная, что меня любила,
С лихвою выпью горечь ту, что жизнью мне дана,
Что б все что было, ты не позабыла.
Прости меня.
Прости меня.
Прости
меня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562842
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.02.2015
Я хотів би тобі розказати історії,
Трішки вигадані, що вже пройдені,
В сонце і бурю весною осінньою,
В місті розбитих сердець.
Відчуваю смола з нікотином стержнями,
Із легень витікає у вени,
Ми одні як і всі у своєму пеклі, ми,
Ми одні на великій сцені.
Та не варто стікати слізьми за живими,
Якщо навіть надлишок солі в очах,
Я хотів би щоб все це сталося з ними,
А не розбитим сидіти в едемських садах.
І світ весь наш паралелі ілюзії,
Щастя ж прозоре як шар надувний,
Я б втратив що маю, навіть і друзів,
Як би знав що зможу побути єдиний.
І на кінець кінців я посягнув істину,
Яка допоможе мені все пройти,
Адже життя це ніщо без людини,
З якою хочеш його провести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
Зрештою, все мало статися рано чи пізно,
Коли зрозуміла б що я не той,
Я хотів побути для тебе стабільним,
А не вкритий туманом і тишиною.
Зрештою, це тільки я в всьому винний,
Не хотів говорити тобі люблю,
Ти не думай, я як і всі трішки дивний,
Та боявся що втрачу, якщо це зроблю.
Я боявся за нас, я боявся за тебе,
І настануть для нас вже нові часи,
Ти для нього даруй свій тендітний трепет,
Ну а я повернусь, тишиною роси …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
Я не маю права на існування,
Я не маю тіла свого і голосу,
Я істота на межі вимирання,
І у дар тобі душу свою принесу.
Я не маю сонця свого і місяця,
Я не маю землі під твоїми ногами,
Десь і на мене мабуть є мисливці,
Що поб’ють батогами, підвісять цепами.
Я не маю мрії, ми її втратили,
Я не маю права на біль і кохання,
Адже колись, я стечу тобі каплями,
І осіннім відгуком мого мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
В місто твоє, що на березі, не прилітають лебеді,
І море твоє замерзле й беззахисне,
І сонце твоє розтікається по воді,
І тіло в той час твоє юне й спокусливе.
У місті твоєму де мармуром хвилі замерзли,
І брили приховують сором й завалені горизонти,
Я пришлю тобі лист у якому будуть новели,
Написані мріям моїм, у спеку, під зонтом.
В місті твоєму у прірву стікають сни,
В місті твоєму всі ходять тінню по колу,
Ти чекаєш на квітку яка розцвіте восени,
Щоб відразу зірвати й поставити в вазу до столу.
Я у місто прийду непорочним ще, може тоді,
Розпливуся по морю безкрайнім пустим міражем,
І тому ти блукай як й блукаєш одна по воді,
Прикидаючись птахом в якого немає проблем …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
І жити сьогоднішнім днем,
Бо враження що все по колу пливе,
Я біжу за водою, та граюсь з вогнем,
І те що є рівне, насправді криве.
Я сьогодні пахну чужою жінкою,
В чомусь гіршою,
В чомусь ліпшою,
Відчуваючи голод за словами ніжними
Я жадібно заміняю тебе.
Там така чистота із небес падає,
Але мій заражений мозок хворіє,
Я з іншими сохну, почався процес,
Розколу душі що помалу тліє.
До тебе мені сотню років іти,
І у цьому й наступних життях обіцяю,
Я буду там, де будеш і ти,
Аби оберегом для тебе стати …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Я наче із тобою, але сам,
Ти наче з ним, та час від часу ти зі мною,
Не задавай мені болючих запитань,
Чи я люблю тебе, чи стану ще собою.
Ти з ним лягаєш в ложе, я пустий,
І час від часу переповнюють бажання,
Набрати ванну і зануритись у ній,
Мій світ як хвилі твого коливання.
Можливо я втомився бути сам,
Можливо я втомився бути кимось,
Можливо я втомився від чекань,
Можливо я втомився, ваша милість …
Цей грудень мокрий тягнеться у вись,
І час від часу я буваю і кретином,
Ти заповняєш пустоту, то помолись,
Я заповняю чадом й нікотином.
Наш Колізей насправді солодко гірчить,
Вину мою вином залити не так легко,
І щось в мені то плаче то кричить,
І манить як ліхтар кривою стежкою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
Місяць ходить по колу і шморгає носом,
І залежність моя безкінечності рівна,
Я чекаю на тебе як завжди о восьмій,
І залежність моя як ніколи помітна.
І ці небеса нас з тобою пробачать,
Ці небеса нас з тобою спокутають,
Адже хотіли ми щастя побачити,
Адже хотіли ми бути відчутими.
Ці п’яні оргазми ранкової осені,
Ці рвані шпалери з стиками помітними,
В дешевій квартирі з руками зав’язаними,
З дешевим вином і душевними криками.
І зранку як сонце впирається в небо,
В той час, коли в крані закінчиться море,
Ми втратимо віру у спільну потребу,
І інші закриють від сонця, нам штори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
Знову рік пролетів,
А я й досі жадано чекаю на тебе,
І не кваплячись втомлений рік пролетів як згорілий сірник,
Я не те щоб десь зник, просто душить повітря в легенях,
Я не те щоб десь тут, я не те щоб десь втік.
По проспекті насипало білого снігу,
Вечори вже світліші, не те що в душі,
Із вікна вид такий собі, все ж таки мертво і біло,
Сонні птахи - гірлянди повисли на гілці сухій.
Знову рік пролетів, він почався так само ,
А я й досі невтомно й жадано чекаю,
Тільки ти так далеко, ти під небесами,
І відчинені двері лишив я для тебе, навік …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Ми приїхали окремо у різні часи і дні,
Прикриваючи голови від камер та інших людей,
Ти завжди говорила, що приголосні і голосні,
Непотрібні для дивних й шалених ідей.
Я не бачив ще океану та й моря солоного теж,
Ти кивнула мені у відповідь як кивала мені завжди,
І брехні у твоєму киванні не було полів і меж,
І в розмовах з тобою правди мені не знайти.
Ми сиділи окремо, я взяв канапку і чай,
Перечитував план хоча й знав його назубок,
І тихенько бурмочучи в ніс, ти себе не втрачай,
Як стратег вирахував кожний наступний крок.
Я завжди говорив, Анно, ми всі хочемо одного,
І немає залежності, чоловік ти, жінка чи інкасатор,
Я знаю що в головного, не було пів року нічого,
Окрім кремів, сайтів та думки позбутись запору.
Наш план був насправді простий і легкий,
Як забрати цукерку в дитини – просто прийди і візьми,
Але страх переповнював наші з тобою байки,
Й накривав він мене як і місто накриє в пітьмі.
Сон постійно брав верх і другий водій з калашом,
Ліг на коштах поспати, як спати любив завжди,
Він молився на ніч знімаючи свій шолом,
І думав про зиму, сніги й холоди.
Ти стояла де треба, де шлях тебе не минав,
І водій що хотів давно зупинився по плану,
Якщо що друг прикриє, хоч одне він в житті добре знав,
Та і Анна була вродлива, подібна тюльпану.
І у вирі всього ти дістала свій ніж з-за спини,
І всадила у серце, але ми домовлялись про сонну,
І кричав він : стріляй, вже мене не спасти !
І той друг із просоння ріжок весь всадив з переляку …
Тільки місяць світив на усю загальну картину,
І в тобі стільки куль що стікала ти ніби фонтаном,
Тому другу помстився за тебе, хоча в половину,
І для мене лишишся назавжди прекрасним тюльпаном.
Я зробив все що міг, від таблеток до дорожніх пасток,
І до мрії і моря з тобою лишався останній ривок,
Але ти переплутала в плані простенький крок,
І тепер на мені три трупи, та зайвий квиток …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Розкажи мені про день свій, повіє,
І чому закриваєш свої тендітні зап’ястя,
І чому опинилася тут,
Саме тут.
Адже ти народилася
В іншій країні мрій.
Розкажи мені,
В мене ще є кілька сотень,
І від тебе не хочеться йти у цю ніч,
Адже холодно,
Адже на вулиці осінь,
Адже для мене ти зовсім
Не річ.
Розкажи мені звідки у тебе ці шрами,
Як ти різала вени у теплій воді,
І хотіла змінити прозору на інші гами,
Та лишитись назавжди вродливій і молодій.
Розкажи мені адже я просто прохожий,
Я сьогодні реально за крок був від смерті,
Розкажи мені все і про стіни подерті,
І життя у підвалах, на що воно схоже.
Я сьогодні дивлюся на все по новому,
І країна моя продається, і я разом в ній,
Я потрібен усім, та насправді нікому,
Я життя усе ріс, аби стати ніким …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Місто вкриє нас мідним жовтневим листям,
По проспекту освітить ліхтар дорогу,
Так як на тебе повний впливає місяць,
Так і мене накривають твої тривоги.
Так як на мене впливають твої прощання,
І ніби наркотики вводять мене у ступор,
І зустріч кожна для мене, ніби остання,
І солодша вона за мед і навіть за цукор.
І хай нас накриє місяць жовтневим світлом,
Адже сяйво його у цей час таке тепле й незвичне,
Хай віднесе тривоги твої і несе їх подалі вітром,
І хай зустріч наша остання, триває вічно …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
Вітер куйовдить її волосся на роздоріжжі,
Біля ніг так незграбно розставлені речі,
Ще на ній рюкзачок , більшість всього для їжі,
Вп’явся ніби зубами в її ніжні плечі.
Вона їде подалі від друзів і дому,
Щоб забути усе і почати з початку,
Так по колу тече, біль на нашій планеті,
- Це тату, як казала, для мене, на згадку.
Заживуть усі рани лиш шрами старечі,
Будуть бити у дзвони і пам'ять потому,
Надивилася вдосталь лайна й ворожнечі,
Я тону в цьому світі брудному і злому.
Ці тату в мене всі від порізів й побоїв,
Деякі з них іще від зґвалтування,
Дайте дозвіл на відстріл і купу набоїв,
Я покажу цим підарасам хоча б на прощання.
Я набивала сама їх, із кожним побоєм
Все меншало кольору чистої шкіри,
І навіть сантиметр її я віддавала з боєм,
Ніби це мій останній бій, останній клаптик надії.
Мене ґвалтував мій вітчим, я різала вени,
На моєму тілі пам'ять в малюнках й цитатах,
Я востаннє бачила матір, яка в ейфорії
Намагалася мене за дозу продати .
Я чотири рази робила аборти,
А мені всього на всього тільки двадцять,
В мені стільки болі, що не вистачить всіх білбордів,
Аби все розписати, та і вони мене не очистять.
І тому краще здохнути на вокзалах,
Працювати за їжу і спати в картонній коробці,
Аніж вірити і надіятись на якийсь невідомий спалах,
Я думаю, що у мене все ж таки все вийде …
Ну а потім під’їхав якийсь автобус,
Напрямком ніби був Київ-Одеса ,
Вона вскочила швидко лишивши хворобу,
Залишивши по собі лиш біль словесну.
Я її згадував вечорами, темними і безпощадними,
І дивувався чому вона заговорила саме до мене,
Адже це я, продавав наркотики її матері,
Адже це через мене, вона різала вени …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2014
І всім стане наснаги усе це пройти,
Як ідуть криголами і дроблять гарячим ножем,
Я згубився у світі і тобі мене не знайти,
Я пройдуся ще раз, сильним безхмарним дощем.
І ілюзія часу покаже хто буде в кінці,
І знімуть усі маски, знімуть всі свої хрести,
І підуть за тобою усі повсталі мерці,
І тебе понесуть, там де не зможеш пройти.
На моєму надгробку не буде ні дат, ні імен,
У моїй могилі не буде навіть мене,
Ти надай мені хоч один обґрунтований аргумент,
Доки час не дійшов до кінця, а він швидко тече.
І всі скоро забудуть усі мої імена,
І тебе понесуть туди, де мене не знайти,
І між нами назавжди лишиться стіна,
І між нами лишиться бар’єр – який не пройти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2014
І якщо є дорога, вона нас кудись заведе,
І якщо є пальне ми ітимемо далі,
Наша пам'ять як ніч, наша пам'ять як день,
Наша пам'ять - тупі рвані рани.
І у горлі стають найщиріші слова,
Їх хіба з кадиком виривати,
Ти казала колись, ти як завжди права,
Тому й страта мені не завадить.
І до нас заростуть скоро наші стежки,
І згниють всі мости і забори,
І уже не дійти і не перепливти,
І лишається лиш збожеволіти.
І якщо є пекло й вогонь без кінця,
Я до останнього подиху й серцебиття,
Буду душу свою на шматки роздирати,
Щоб слова із легенями виривати.
І якщо є дорога вона нас заведе,
І якщо є пальне ми ітимемо далі,
Наша пам'ять як ніч, наша пам'ять як день,
Наша пам'ять - тупі рвані рани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2014
І ти завжди залишаєшся у думах моїх.
Ти завжди там, десь глибоко в серці.
І хотів би я більшого,
тільки здебільшого,
я нажаль, зайвий.
Я ніколи не забуду як ти сиділа оголена у мене в автівці,
читала мені Вірші французькою, яку я не знав тоді,
та і зараз не знаю.
Як ти сміялася гучніше водоспаду,
сяяла яскравіше сонця і переливалася ніби веселка.
Я тобі розказував про мрії мої,
на яких саме зорях я хотів би побувати,
про мою теорію душі якої по суті не існує,
а тільки свідомість, яка нажаль без пам’яті,
і яка тиняється та подорожує, живучи у різних істотах,
у різних історіях і у різних куточках всесвіту.
Я ніколи не забуду як ти читала мені мої вірші,
пестила сяйвом своїм тіло моє, ще грубе і необтесане,
ніби поліно з якого ти день у день робила чоловіка,
такого, якого хотіла з дитинства, але не вийшло.
Мені тебе завжди недостатньо.
І якби ти була повітрям яким дихаю я,
я би вже задихнувся.
І якби ти водою в мені була,
я би зсохся.
Та якби ж ти була …
І ти назавжди залишишся у думах моїх.
Там десь, глибоко в серці.
І у різних куточках всесвіту,
і у різних історіях і істотах.
Я тебе незабуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014
І хотів би я, щоби ти знала, що я відчуваю,
І хотів би я, щоби ти відчувала те, що відчуваю я,
Ну а поки втікай від мене так, як я від тебе втікаю,
Ніби по реверсу, ніби нестримна ріка.
І якщо є пекло, я буду у ньому горіти,
І якщо є слова правдиві, я хотів би їх почути,
І мені би відразу згоріти, а не так поступово тліти,
І хоча би одне ще життя, аби усе забути.
Та нехай буде так і я зНайду для себе вихід,
Це похід мій хрестовий, це мій на спині тягар,
Я розставив фігури і пішаками зробив вже свій хід,
Аби згоріти відразу, аби позбутись примар.
Дощ по бордюрам вистукує іншу музику,
Вистукує в такт з думками і барабанить по склі,
Я любив це колись, та тепер це просто – істерика,
І я знову прокинувся з кимось, це знову не ти.
Я іще закурив би, та дощ не жалкує паперу,
Тобі забагато повітря, тому задихайся мною,
Я наллю тобі в келих крові з мого фужеру,
Бо ти річка із сліз, що тече стороною …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2014
Ближче до осені справи підуть на краще,
Хоча листя зів’яне від спеки, та ти будеш поряд,
І не треба мені нікотину та і кисень мені непотрібний,
Тільки б ринути знову у твій таємничий погляд.
Я залишаю у ванній горіти світло,
Я забуваю слова, випадають із рук моїх букви,
І в мені ти нове щось, лікуєш що так наболіло,
Відчуваю живий, відчуваю свого серця стукіт.
За твій дотик п’янкий, за хмільні поцілунки,
Я готовий віддати усе, хоча й втратив вже розум,
І не треба мені алкоголю і не треба тепер подарунків,
Тільки б бути для тебе потрібним і бути разом.
Хоч змінився я ззовні, але лишився таким же,
Таким же незвичним, готовим боротися з вітром,
Я чекаю на тебе, коли ти до мене прийдеш вже,
І тому я постійно лишаю у ванній горіти світло …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2014
Є забагато мінусів, аби шукати плюси,
Просто є забагато іншого, того що дійсно лякає,
Просто так історично склались чи розійшлися полюси,
Бо пояснень до дій моїх, в мене жодних немає.
Тому доїдайте мене мої сердешні демони,
Їжте з кістками, адже десерт поданий,
Адже згрішив я собі і дні мені стали темними,
І тепер я як інші всі, черствий, гнилий, проданий.
І я буду горіти у пеклі, якщо воно дійсно існує,
І готовий забрати гріхи усі й бути на скелі розіп’ятим,
Випивай мою кров із келиха й те, що мене руйнує,
Бо навіки я вічні, сам для себе став, проклятим …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2014