Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Хлоп»ям малим, цікавим був колись ти,
Матусі усміхався із колиски,
До затишку тягнувся і тепла,
Душа така незаймана була.
Та звідки, із яких, скажи, глибин,
Піднявся морок пекла на поверхню,
З яких гнилих боліт і трясовин
Така пиха роздута й така зверхність
До всіх, хто нижче статками і рангом,
(Для них бо лише писаний закон),
До "маси сірої", яка від ранку
Й до ночі заробляє "твій мільйон".
Звідкіль у тебе хиже ненажерство?
Де ти вхопив хворобину таку?
Що позабув і дружбу, і братерство,
Геть загубивши на своїм шляху:
І честь, і гідність, й незлобливу вдачу; -
Усе, що в дар отримав від зірок,
На владу, на маєтки, землі, дачі -
Ти все міняєш радо крок за крок.
І все то тобі мало, мало, мало,
І все то ти ніяк не наїсися
Усе - до рук, що тільки в око впало,
Нікого і нічого не боїшся.
А як уміло вмієш ти брехати
У нищівній за владу боротьбі,
І за багатство, що так хочеш мати.
Ти певно вже не віриш й сам собі.
Увірував у власну винятковість,
Що нібито дає лишень права,
А відданість, обов"язок і совість,
Для тебе усього тільки слова,
Слова: без вмісту й безперечно зайві,
Та певно зайвим є й здоровий глузд,
Інакше ти б прислухався принаймі
До грізних слів, що вилітають з вуст,
Зневіреного, втомленого люду,
(Чи може ти історію не вчив?)
Він довго терпить, але швидко судить;
І так, щоби тиран зовсім спочив.
І серце твоє вкрилося іржею
І в подиху - нудотний запах тління
І місце – в потойбіччі, за межею
Любові іскрометного горіння.
За гратами, за мурами в»язниці,
Що власноруч збудована тобою
Із жадібності і лихих амбіцій,
В постійному із правдою двобої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2016
Мамо, ще вчора буяла весна,
Дні усміхались і вабили ночі,
А вже тепер ненависна війна
Буками, градами в небі гуркоче.
Сипле і сипле пекельним вогнем,
Рваним металом впивається в груди,
День то чи ніч у диму не збагнем,
Ранок прийде чи його вже не буде...
Мамо, та я ще такий молодий,
Вдома чекає незаймана мила…
Як мені хочеться пити… води…,
З кров»ю спливають підстріляні сили.
Мамо, а в нашій криниці вода:
Чиста, смачна і така прохолодна…
Чи то чекали, що прийде біда:
Чорна, кривава і вічно голодна.
Мамо, та я ще нічого не встиг:
Лан не зорав, не поставив будинок
І не ступив на свій власний поріг,
Не посадив у садочку барвінок,
І не надихався смутком полів,
Не надивився коханій у очка,
Ніжних її не наслухався слів,
Не народив ні доньки, ні синочка…
Все перекреслила клята війна,
Що так бездумно розбурхали люди,
Та, що постала немовби стіна
Між, що було і чого вже не буде.
Всім, кому ця знавісніла війна
Є і дитина, і рідная мати,
Зичу упитися нею сповна!
Аж-но по вінця, аж до відплати!
Аж до останнього клекоту в горлі!
Аж до смертельної туги в очах!
Під невмолимими стрілами долі
Із тягарем каяття на плечах,
З жахом пекельним, що серце зриває,
В час, як полуда з очей упаде!!!…
Але вогонь все ніяк не вщухає,
І допомога усе не іде…
Мамо, я знаю, що ти на колінах
Молиш життя і здоров»я для сина,
Розуму людям у Бога проси,
Мамо, матусю, рідненька, спаси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703934
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2016
Мамо, ще вчора буяла весна,
Дні усміхались і вабили ночі,
А вже тепер ненависна війна
Буками, градами в небі гуркоче.
Сипле і сипле пекельним вогнем,
Рваним металом впивається в груди,
День то чи ніч у диму не збагнем,
Ранок прийде чи його вже не буде.
Мамо, та я ще такий молодий,
Вдома чекає незаймана мила…
Як же то хочеться пити… Води…,
З кров»ю спливають підстріляні сили.
Мамо, а в нашій криниці вода:
Чиста, смачна і така прохолодна…
Чи то чекали, що прийде біда:
Чорна, кривава і вічно голодна.
Мамо, та я ще нічого не встиг:
Лан не зорав, не поставив будинок
І не ступив на свій власний поріг,
Не посадив у садочку барвінок,
І не надихався смутком полів,
Не надивився коханій у очка,
Ніжних її не наслухався слів,
Не народив ні дочки, ні синочка…
Все перекреслила клята війна,
Що так бездумно розбурхали люди,
Та що постала немовби стіна
Між, що було і чого вже не буде.
Всім, кому ця братовбивча війна
Є і дитина, і рідная мати,
Зичу упитися нею сповна!
Аж-но по вінця, аж до відплати!
Аж до останнього клекоту в горлі!
Аж до смертельної туги в очах!
Щоб опинились під стрілами долі
Із тягарем каяття на плечах,
Що до нестерпного жаху злякає
В час, як полуда з очей упаде!!!…
Але вогонь все ніяк не вщухає,
І допомога усе не іде…
Мамо, я знаю, що ти на колінах
Молиш життя і здоров»я для сина,
Розуму людям у Бога проси,
Мамо, матусю, рідненька, спаси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553161
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.01.2015
Калини ягоди червоні
Скотилися з моїх долоней,
Розсипались дощем кривавим
В осінні вже пожовклі трави.
Не позбирать, не повернути,
В ту саму воду не пірнути,
І на порозі холод лютий,
І спогадів тугії пута
Скували сердце давнім болем;
Не вирватись ніяк на волю,-
Тиранять наболілу душу,
І жити, з цим я жити мушу.
Та я не хочу жить як мушу.
Пустіть на волю мою душу
Із пташенятами у вирій,
В рожевий ранок, а не сірий,
В яскраве сонячне світання,
У перше неземне кохання,
В життя, що тільки починає
І спогадів важких не має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263148
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2011
Здрастуй, любе сонечко,
Я тебе чекала,
В зимове віконечко
довго виглядала.
Аж весна квітучая
З вітром прилетіла,
шумом, співом, шелестом
все заполонила.
Ців, ців, ців, тьох, тьох, тьох,
все заполонила.
Здрастуй, щедре сонечко,
Подаруй промінчик,
Зроблю на голівку
золотий ремінчик.
У похмурий ранок
буду я вставати,
як маленьке сонечко
всіх навкруг вітати.
Ців, ців, ців, тьох, тьох, тьох,
всіх навкруг вітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260994
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.05.2011
Что же ты , сердце мое, молчишь,
Бъешься в груди малым-мало,
Не зарыдаешь и не закричишь,
Или от боли устало,
Иль состраданьем ко всем и всему
больше болеть не хочешь,
Или (тебя я никак не пойму)
голову мне морочишь?
Что же ты, сердце мое, молчишь,
Медленно такт отбивешь,
В бешенной скачке куда-то не мчишь,
вечным страстям потакая,
Или в надежде чуть-чуть отдохнуть,
чувством простым прикрывшись,
лишним движеньем его вспугнуть
неосторожным боишься?
Что же ты, сердце мое, молчишь,
В дреме незванной стынешь...;
Дверь заперта и дверные ключи
где-то затеряны ныне.
Ну не молчи, я прошу, не молчи...
Зноем исходит лето,
И самовар на столе урчит,
И песня еще не спета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260102
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.05.2011
Тихо колише на хвилях бажання
Чисте, святе почуття,
Руки сплелися неначе востаннє,
Розум пливе в забуття.
О так! О, тільки не йди, не лишай мене тут без надії.
О так! Я серце твоє, твою душу і тіло коханням зігрію.
В ніжних обймах твоїх наче тану,
Чути лиш серця биття,
Так би с тобою стрічать кожний ранок,
Так би прожить все життя.
О так! О тільки не йди, не лишай мене тут без надії,
О так! Я серце твоє, твою душу і тіло коханням зігрію.
О так! Ти щастя моє, ти любове моя богоданна,
О так! Із нами завжди наше зоряне, чисте і щире кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2011
Господи, помилуй и прости,
Господи, грехи мне отпусти,
Господи, причастия глоток,
Господи, ты тоже одинок.
Господи, ведь я несу свой крест,
С высоты заоблачных небес
На рабу смиренную взгляни,
Тонкий луч надежды протяни.
Господи, я больше не ропщу,
Мира и тепла душе ищу,
Мне мои обиды отпусти,
Господи, помилуй и прости.
Господи, прости унынья грех,
Средь земных бесчисленных утех
Помоги обресть мне благодать,
С нею жить, без страха умирать.
Господи, дай силы все стерпеть,
Чашу жизни пить и песню петь.
Ты один опора, ты один,
Господи, помилуй мя, аминь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258088
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2011
Не силуй серце і вуста,
Із долею не укладай контракти;
Життя розставить на місця
Усе, де-юре і де-факто.
Прими енергію землі
і космосу потік лавинний,
Не заблукай в густій імлі
чужих бажань, що павутинням
обплутать мозок наш спішать.
Люби життя в "аз єсмь" в нім,
Бажай і дій як наостатку,
Не гнись, не скни і стій на тім.
Живи, де-юре і де-факто!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257623
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2011
Як вперше дивує і вабить
Нестримнеє море кульбаби.
Чарують маленькі сонця
Потомлені містом серця.
І що то за щедрая сила
Все поле сонцями встелила.
Розбризкала золото в луках,
Які ж бо то добрії руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2011