| Сторінки (28/2736): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
[i]Осінь - сестричка.
Листя - сердечка
зігріють землю.
І світло до щему
очам клопотання.
Чи може кохання
самої природи
стане в пригоді,
хто ще самотній.
Хапаю емоцій
серед еволюцій
братика - часу.
Для вази понесу
букети любові
візерункові...
Тепло ́по кімнаті
у результаті.
Спокій на душі,
пледом дощі
мене заколишуть.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2018
[i]Ти у ме́не є,
і це - найголовніше !
Сонечко встає,
як задивляєшся пильніше
на оту маленьку постать
з-під хмар світу пелени...
Мабуть, твій небесний погляд
ще тримає тут мене́. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2018
[i]Сонце осіннє, мов лампа в кімнаті,
лагідно сліпить сенс дилетантський.
Метелик останній чи привид надії
шугнув попри мене як гонщик заправський.
Його не догнати уже та й навіщо
час поспішати - одна сміховинність.
Стою в павутині думок наче Ніцше,
і листом пожовклим дивлюся у вічність.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2018
[i]Часу ріка - стрімка течія.
Сенсу по груди набрало води.
З останніх сил кудись гребти.
У галасі літ знайти б тільки брід.
Не можу...Заносить
( де світло ледь же́врить )
кудись до поезії. Ковтаю ілюзії,
і дихаю легше, і плаваю наче.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2018
[i]В обійми вічності впаду :
простіть мене, коли не так
я жив, а жив як міг.
Старався бути простим чесним,
але кому воно потрібно
хіба що совісті моїй.
Вона знаходилась осібно
від хитрого оточення
реалій середовища.
Й плоди збирав із того саду,
хоча гіркі були вони,
бо правда завжди у осаді,
і зло постійно на коні.
Гарцює так, аж дух спирає
в долині сліз та боротьби,
під пресом якось виживати.
Та годі стільки нарікати,
пора красу ось тут шукати
серед каміння і людей :
зручненьких масок театральних,
одвічної посухи доброти,
де гідність не здавалась вкотре
попри усі колючі дроти...
Усе ж недарма я родився,
ба, мабуть, все таки згодився, -
криницю викопав зі слова.
Й приліг спочити врешті
на траву Господню мирну ![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805497
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.09.2018
[i]Початок вересня, журливий дощ
умиє літа щедру скатертину.
І лист вже деякий пожовк
від часу, що спорудить гільйотину.
Урізавши кожнісінькому лік,
бо хто ми тут, незвані гості ?
Прожити б тільки чесно вік,
ковтаючи гірко́ти, як ліки ́по ложці.
А на десерт хай буде він :
плаксивий, майже алкогольний...
Уже мовчу, лиш крапель передзвін
порушить спокій прикордонний.
І роз"ятряться вкотре давні рани,
слизькі шляхи по викрутасах долі.
Усе підслухали мої віконні рами,
та й просльозились мимоволі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805488
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2018
[i]Вмирає час,
а ми іще живі.
Й над обрієм прикрас
застигли у журбі
чиїсь прекрасні очі,
кого не має з нами.
А ми іще живі,
і нам іще долати
мандрівки небезпечні
в долині неспокою...
Як хмари - душі гречні
вмивалися сльозою.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804568
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2018
[i]Муха чкурнула до хати,
як нав"язлива думка.
Та й давай надокучати -
в шибки битись лунко.
Може то й не напасть,
а ідей розвідник...
Хоч компанія якась,
і я вже не самітник.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2018
[i]Вари́ть, нестерпно так вари́ть,
як хмари поскладались ладно.
Ще мить, напевно загримить,
і піде дощик благодатний...
На Землю, що майже іскрить
спекотним тілом безпорадно.
А небо збрую нагострить, -
стріляти буде наче з танку.
Ховайся, хто живий іще
кудись до хати, чи у погріб.
Бо вже ватаги блискавиць
почали затяжні гастролі.
За ними злива затягла,
по даху вальсували ноти...
Аж радість вийшла з берега́.
повітрям свіжим прохолодним.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2018
[i]Діамантові хмари в бурштиновім сяйві,
неначе пелюстки розкрили барви.
Й волошкові очі тягнулися вгору
до поля квітучого, ніби додому,
десь на родючі фантазій краї.
Скільки відтінків радості
є у небесній мозаїці !
Стільки ж проблем тут по Землі...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803062
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.08.2018
[i]Ми всі учасники параду
під назвою " Нажива та виго́да "
А що залишимо позаду,
коли прийде непрохана негода...
Кому потрібні будуть папірці,
що називаються грошима ?
Як піде морок по Землі,
й останній праведник дверима
так грюкне, аж здригнеться совість.
Раніше спала - жодної мороки.
І напишеться космічна повість
про людей, котрих вбили пороки.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802841
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2018
[i]Озеро моє лю́бе небесне,
хмари - хвильки інтересні.
В них умию від реалій очі,
і підсушуся на призьбі ночі.
Дуже легко там пірнати,
й тут на суші засмагати
берегом крихкої надії,
чи нездійсненної мрії...
Що ж, до завтрашніх побачень -
лазурових свіжих марень.
Знов чекатиму як риба
полоскань живильних неба.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2018
[i]Куди ви поспішаєте, автомобілі,
по сивих, геть заплутаних шляхах ?
Немов кінець приходить світу в тілі,
що вже судомить какофоном у вухах...
Позабували люди, що таке ходити,
бо є колеса, газ - педаль, кермо.
А пішоходам якось би вціліти,
і матінці - природі зайве те ярмо.
Вона заледве по довкіллі
усе ще дихає, аж тут на всіх парах
автівки мчаться як оскаженілі...
Й до неба зробить хтось невдалий мах.
Не поспішайте так, автомобілі...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802199
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2018
[i]Співай, пташко, співай
та й на всі голоси,
і мене звеселяй
у химерні часи...
Поки коти не підкрались,
поки лихо не торкнулось
десь капканом у траві...
Бо жива іще потреба
твого дзвоника - намиста
одягнуть довкола шиї
непривітної Землі.
А я також тут, як і ти,
недалеко від біди.
Кожен день, немов останній...
То ж давай уже від рання,
не чекаючи суботи,
повінчаємося в пісні назавжди, -
Господи благослови !
Співай, пташко, співай
та й на всі голоси,
і мене звеселяй
у непевні часи...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2018
[i]А я засну зненацька в дощ,
краплини ті ще сонні мухи,
немов колискою із лоз,
візьмуть мене та й на поруки.
І кинуть через літа до колиби,
де заховаюсь від батьків.
В ромашках марева садиби
хлопчатко радість собі плів...
Із павутини безтурботних,
як сонце, променів - деньків.
Пора вставати, але жодних
на те не було стимулів.
Бо вже давно негода у полон
взяла життя доросле і не йметься.
Хіба що пам"яті сухий кокон
хропінням солодким озветься.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2018
[i]Вже перший півень кукурікав,
аби збудити новий день.
І розіллє́ться той мов рі́ка
світанком бадьорих пісень...
Що візьмуть сутність наповняти
дзвінкими барвами життя,
та будуть хвилями іскрити,
аж ночі зрушиться плита.
Й побіжить у даль безмежну
глибока стрімка течія.
Мені би стати обережним,
щоб на плаву утримався...
Щоб хоч якусь малу рибину
із його виру упіймав.
І наближав вечірню долину
Рожевих Мрій як пароплав.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2018
Літо із приймачем...
Заряджається від посмішки сонця,
чи то від шуму дощу
у благодатну пору...
В діапазоні пташиних мелодій
так легко крутити ручку життя...
Й ловити хвилі блаженства,
допоки серце як батарейка
живиться настроєм простору...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800687
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.07.2018
[i]На небесному газоні
хмари грали сонцем
у футбол гарячий.
Гра була азартна,
я на трохи запізнився,
бо вже дощ пішов
на емоціях від спорту.
Аж птахи, котрим видніше,
щебетали десь із верху :
матч закінчився внічию, -
дружба перемогла...
Там пенальті мало бути,
замість того склався вірш.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800673
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.07.2018
[i]Моє мовчання - тиша світу,
така співзвучно досконала
умиротворена краса.
Неначе вся Земля заснула
спокійним пелюстковим сном.
Лиш чути як пісок із часу
щось висипає для блаженства.
То - певно дощ котрий із ранку
ледь чутно нотки підхопив
у спів пташиний перелив,
й рікою розійшовся в тілі...
Чи може вітру легкий подих
мені щось весело шептав,
як я на призьбі позіхав
і думав, що усе гаразд.
Десь щезли всі автомобілі,
спинились справи наболілі.
Немає ріжучого слова :
новин, пліток, печалі, зла.
Є тільки сутність мовчазна,
лиш серце б"ється наче дятел.
І я мов дерево стою
десь осторонь людей, -
кремезне, мудре, незворушне.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2018
[i]Життя - не цукерка, не мед і не пряник,
воно лиш повітря серпанковий шалик.
Мантію темну на когось зодягне,
та за собою у невість потягне.
І щастя примари набили мозолі,
і слина устами текла мимоволі.
А в лісі небесному ягоди - зорі
чиїмись сльозами котилися в нори
солодких бажань людських нездійсненних[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799820
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2018
[i]Давить стовп життя на мене,
ще тримаюся...Та вмить
розійдуся я рікою,
щоб іржа взялась нарешті
по шорсткій поверхні тверді
тих нав"язливих ідей,
що суспільство продукує
майже щохвилини,
аби взяти під контроль
у свої лещата душу...
Що ж бо коїться на суші,
особистості кінець ?
Та думки мої хвилясті -
струмені веселі чисті,
будуть той тягар ігристо
у прозорих ручаях
роз"їдати геть до тла -
навантаження буття,
як вода, що камінь точить.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799737
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2018
[i] - Та не хочу я в ту школу. невже не можна привести додому няньку, котра вміє читати, писати, рахувати, і мені з радістю цим поділиться. А решту мій розум сам доглупає, до чого я маю хист, - переконував я маму, котра щось теревенила, як мені буде важко у житті, коли залишуся малограмотний. Можна подумати, коли заб"ють мою бідолашну голову усіляким хитромудрим непотрібом, я враз просвітлію...Дурня то все.
Життя дається тільки раз, та повинно бути однією яскравою миттю, як весняний промінь серед людських зим. І насолоджуватися ним - моя прерогатива. А що ж суспільство робить ? Бере ту нещасну дитину у свої ціпкі лещата і виховує покірних солдатиків, котрі будуть виконувати усілякі його примхи та капризи. А я не хочу, я хочу бути самим собою ( не начальником, щоб керувати кимось, тим паче підлеглим, аби підкоритися, бо так того вимагає життя). А може я є восьме диво світу, унікальне та неповторне. Не заважайте йому розвиватися...
- Ану марш до школи, теж мені Мартен Лютер Кінг знайшовся, - вже без жарту нагримав на мене батько.
- Гаразд, я піду, але знайте, що за 100 літ жодних шкіл не буде...Кожна дитина буде виховуватися індивідуально, і вчителів надоїдливих також не буде. Замість них будуть комп"ютери - няньки. Все пояснять, розкажуть, допоможуть. Та й міністерства освіти не буде з його незрозумілими функціями.
І ці діти майбутнього створять новий набагато якісніший світ без воєн, без корупції, без агресії. Кожен буде прищеплений так званими уроками щастя, котрі будуть успішно прив"язані в процесі загального розвитку дітлаха на тих же комп"ютерах - няньках. Адже головне їх завдання - зробити щасливими кожну маленьку особистість.
Але це буде пізніше. Наразі мені поставлене надто складне завдання. 10 літ займатися казна чим на чиюсь догоду.
І ось перед мною просторе приміщення. Навколо мене метушаться такі ж неуки. як я. На портретах висять якісь зарозумілі дядьки. Один із них у кепці з хитрим чи то лукавим поглядом. Від такого мабуть годі щось чекати чогось доброго...
Спробую сісти за парту. Ой, чому так гризе ? Це не в колисці тобі гойдатися... Завидую білою заздрістю фінським діточкам. Їм дозволено вільно сидіти на коврику в зручному положенню.
А хто це прийшов до нас ? Вчителька...Ну, справжня богиня. Скільки пишності у погляді. Вона все знає на відміну від мене. Починає щось говорити та ще й оцінки обіцяє ставити пізніше. За що така кара ? І які ще домашні завдання додому розв"язувати ? Це вже диктатура. не знаю правда чого... Пролетаріату ? Та ні...Здається над особистістю.
Замість того, щоб провести найкращі роки життя у мультиках, іграх на свіжому повітрі, медитаціях на лоні природи зі своїми метеликами у голові ті бонзи - вчителі будуть щось втовкмачувати у мою свідомість незрозумілі формули з математики ( сам чорт собі хребет поломить від них ), чи хімічні реакції по хімії ( все одно колись усе зірветься ), чи лабораторні досліди з фізики (а хіба я Енштейн, чи Ом ?), чи запліднення личинок з біології ( сама природа єства все розкаже і покаже ).
Це все для " зубрил " та " ботанів ". Життя набагато простіше і водночас складніше за будь - які сухі теореми чи рівняння.Той умовний невідомий ікс, або ігрек можна шукати ціле життя, і не знайти ніколи. А жити якось треба. Більшість з нас в майбутньому розлетяться по світі на заробітки виконувати прості чорнові роботи, де не треба мати багато розуму, - головне фізичну силу, витривалість і кмітливість. Хто ж надумає поступати у ВУЗ, йому скажуть : " Забудьте, що вас вчили у школі, тут буде все по - іншому..."
І чому так мало уроків фізкультури ? В дорослому житті здоров"я буде відігравати чи найголовнішу роль. А де уроки футболу ? Подивіться, наша збірна ніяк не може стати чемпіоном світу, клуби так і не здобули жодного разу Кубок Європейських Чемпіонів. А все починається з малого, з тренувань у спортивних гуртках та занять на уроках футболу.
А чому на уроках співів не має гітар ? І чому такий убогий репертуар пісень. Хто ж тоді у майбутньому буде оспівувати усю недосконалість буття. Кожному варто було б роздати по гітарі. Обов"язково відкриються нові Боби Ділани чи Джоани Баєз.
Про історію та літературу краще промовчу, бо можу не стриматися.
Агов, хлопці. І навіщо один одному обличчя бити після уроків, воно ще пригодиться для поцілунків з дівчатами. Особливо вперті забіяки могли би записатися в боксерський кружок ( якби він був ) та в майбутньому заробляти пристройні гроші. Майк Тайсон підтвердить, що це є дуже прибуткова справа.
Ну нарешті перерва. Можна перерватися на спокійний сон. Все ж таки дитина, як не як. Сховаюся я під кремезним деревом, що гіллям заглядає до нашого класу, ніби промовляючи : " Кидайте ті нікчемні справи, і гайда у двір водити веселі хороводи довкола мене...А й справді дістала вже ця надумана сер"йозність... Рівняння, формули, якісь товсті книги....Тьфу...Заснути б з нудьги під цим самим деревом аж до випускного...[/i].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799498
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018
[i]Творець у мені квітку відкопав,
яка була серед лахміття справ
глибоко десь під самим серцем.
І ось тепер на хвилі скерцо
ловлю сигнали вищі сонця -
його промінчики - долонці,
що пестять ніжно те єство,
наперекір котре росло.
На ній метелики сідали,
собі щось там медитували.
А дощик щедро напував
коріння, щоби я не впав.
Лиш аромат п"янкий буяв,
на цілий Всесвіт віддавав
тепло весни і радість літа...
Уже нема чого терпіти,
хіба пелюстками тремтіти
від співу дримби чи трембіти, -
пташиних голосів у горах.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799482
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2018
[i]Щойно послухав старого мудрого Леонарда Коена, і захотілося самому співати про далекі, але такі смачні ягоди - зорі, що знаходяться в небесному лісі царівни буття - Ночі. Котрі нам так і не досягнути через туманні долини людської слабкості.
Красивий сум приходить спонтанно, як конфуз серед білого дня...
Й котилася чиясь сльоза течією життя. І сотні літ впадали в крайність, бачачи усю недолугість ситуації. І доводилось співати, аби не заплакати.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799380
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
[i]А чи гуляли Ви у дощ
без парасолі легко, просто ?
Де дзвін кришталиків із площ
гукав мені заздравні тости.
Бо я в пилюці був життя,
та навіть душ не допоміг
відмити всю печаль єства,
а дощ дрібний розмив поріг.
І я танцюю поміж рим
веселих крапель в унісон.
А з дзеркала калюж - вітрин
до мене посміхався Бог.
А чи гуляли Ви у дощ ?
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2018
[i]Язи́ком лизав мене вітер,
як я лежав у тіні літа.
Неначе старий добрий пес,
що десь із пам"яті воскрес.
Кудлатий рижий веселун,
якого знав увесь наш двір...
І так лизав той вітер - друг,
аж мокрим став оцей папір.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2018
[i]Боже, Боже
мене прийми за сльозинку,
на полі світання росинку,
що не погодилась буть людиною́
однією лихо́ю порою.
І жити в скверні тих остуд, -
земних пороків, як простуд...
У домі твоєму вистачить місця...
Нехай слова підсушить сонце
на безіменному стебельці
в районі теплих насолод
за крок від райського саду,
де озеро хлюпоче надії,
щоб прихистить свою краплину...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2018
[i]В моїй кімнаті лотос цвів.
І руки наче пелюстки,
і ноги вже міцне коріння
серед паркету шпар.
Під ним Земля біліє сенсом
на мудрості - вершині.
І стіни - непролазний ліс
з картинами на гіллі-цвяху,
та спокоєм до середини,
стежка́ми-медитаціями в даль.
І стеля - небо сиве-сиве
із легкими хмарками,
що мають колір вапен,
де загубитися не важко
від темних буднів у просторі́.
І сонцем стане абажур.
А я вже цілісна рослина
черпаю мудрості Богів,
і серце - радісна пташина,
співа у місті парникових газів
якусь душевну мантру...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798422
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2018
[i]Стакан парного молока
вип"ю залпом на природі.
І ландшафту толока
закружляє в хороводі.
Стану бджілкою носитись,
щоб збирать нектар - гіпноз...
Хочу літом розтопитись
у полях медами рос.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798075
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.07.2018
[i]На щирих словах гойдаються квіти :
айстри, волошки, тюльпани, герані.
Краще б дорослі жили як діти,
котрі ще не знають мирської печалі.
Котрі танцюють майже ́щохвилини,
і зустрічають день наче маму...
Краще б дорослі стали малими,
було би менше зла та обману.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797853
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2018
[i]Чи то буття - космічний жарт,
чи може з цирку трюк ?
Бо я вже акробат
над прірвою облуд
по тонкому канату
лінії долі
крадуся завзято
попри юдолі
до неба спокою...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797817
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2018
[i]А дощ полічить рани серця,
і виллє краплі як сльозини,
і змиє накипи із перцем,
що залягли десь всередині.
І хмара мов носовичок,
котрим я витру всі образи.
У танці легкому скік - скок
підкорю нові перелази.
Ті перешкоди чи проблеми,
які завжди є у житті.
Його соковиті поеми
текли по моєму вікні
до жил, де відновиться радо
система бідолашних клітин,
і буде стукати рівно
здоровий сердечний ритм.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2018
[i]Заслухаю дощ у спеці думок,
як небо пальчиками рук
розслабить легко поле болю,
та ситуацію патову мою.
І я вже є мильна бульба́шка, -
щаслива мала Капітошка.
Гасаю калюжами боса весела.
А по над обрієм смужка - веселка
дитинства спалахом барвистим
на мить закриє сенс імлистий.
Й мене поверне на місток,
аби я радістю промок
від спогадів хмільних пінистих...
І може трісну ненавмисно
бризками сміху невинного.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2018
[i] Природо, заспокій мене. Дай мені сили стати елементарною рослиною твого благодатного Всесвіту, що коріннями приросла до рідної матінки Землі, і вже ніколи не поїде на жодні заробітки в ближнє чи дальнє зарубіжжя. Дай мені забутися від людей, в яких давно розчарувався, в яких пороки домінують і провокують на сварки, розбрат, чванство та війни.
Але дай відчути радість світанку неквапливо - рожево - дитячого, де немає суєти, не треба нікуди поспішати, і не треба думати про хліб насущний. Він є поряд. То є небо, повітря і хмари, які в любий час можуть принести в подолку свіжої поживи. І насолоджуватися буттям в унісон з друзями - птахами. І вловлювати кожен звук музиканта - вітру, кожен акорд його чудернацьких хитросплетінь - мелодій. А потім слухати мантру сивої ріки, котра десь поряд, котра багато чого бачила на своєму віку, і може багато чого розказати. А в ночі дивитися на зорі статечні, немов на квіточки з нічного поля. І впиватися благодатним спокоєм. І сказати нарешті самому собі :
- Життя удалося ! - бо до зими ще так далеко...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797172
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.06.2018
[i]Де Ти, щастя моє піднебесне ?
Я чекаю Тебе на містку
усе життя своє злиденне,
як ніч визирає зорю,
щоб в мороці не вмерти,
як день потребує сонця,
неначе свого охоронця,
аби сховатись від біди
у сяйво марева так щемно...
А знизу темна течія :
бурхлива і підступна.
А я тримаюсь за поруччя
ледь - ледь, похитуючись п"яно
від виру обертів життя,
і міст вже майже розвалився.
Й основу захопила цвіль
корупції та сенсу ржаво.
І лиш промінчики з ріки
підморгують мені лукаво.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796872
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2018
[i]Зівнув світанок - рожевий легінь,
й не знаючи броду, скочив до " гречки ", -
у день, що рікою зайде в легені...
А зверху паслися сумирні овечки.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796870
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.06.2018
[i]Черпаю красу посеред людей,
там, де її зазвичай не має.
Там уже помалу згорає
знову намарно прожитий день.
І вечір скоро свічки запалить
сірником земного буття.
А я зніму своє взуття,
і нічка квіти мрій посадить
на мої темні - темні сни,
як та земля, що бачила усяке...
Там зацвітуть нарешті маки
в долині сліз і боротьби.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796654
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2018
[i]Такі легкі рядки у дощ,
як освіжаються думки,
уже біжать, течуть струмки
із лави розпашілих площ -
стражденних міражів, ілюзій,
засохлих на бетоні мрій.
І серце начебто трава,
що раптом знову ожила,
колише спокоєм слова...
Такі легкі рядки у дощ.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2018
[i]Невдалий сюжет - лінія долі,
не знати, коли обірветься,
а серце кардіограмою б"ється...
Йому би трішки тої волі,
що є у птахах на крилі,
та відірватись від судин,
нервових втомлених клітин.
Й відчути ясно угорі
усю химерність суєти
поспішної людської.
І доторкнутися до голубої
такої тихої планети,
де розжене ту кров поетів
за обрій неба, ген за край
прямісінько по жилах в рай
до саду власних творів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2018
[i]Я втомився жити і зашивати безперестанно діри душі у цьому крихкому, надто тонкому світі, де нищиться мораль на кожному кроці...Латка на латці, латка на латці, латка на латці...Уже немає живого здорового місця, тільки рубці та й ті гояться дуже повільно... Бо ниток - нервів бракує, і голка, що хоче скріпити сенс докупи, надто болюча, надто жорстока для м"якої тканини тіла...
І голова вже нагадує футбольного м"яча Такого, як у дитинстві : важкий, латаний, перелатаний купу разів, яким безтурботні малюки ганяли на пустирі від ранку до вечора...А зараз доросле життя вже мене футболить ( психологічно правда ), але суть та сама...Виживай як хоч, коли можеш, коли з товстої шкіри, коли в середину замість ганчірок ілюзій напхана тверда сила волі, здатна витримати будь - які підступні удари вертихвістки - долі...І опинятися раптово на якомусь клаптику життєвого поля, де так пече, що хочеться в аут...Але не виходить, я в центрі подій...Хіба що іноді, коли вже комусь дуже набрид, можна вилетіти за межі тої незрозумілої гри, щоб трішки відпочити та ненадовго...Мене знову потребують... Під свист невдоволеної публіки виходжу зморений, втомлений і продовжую бути у справі...Та є ще ніч, де зализую рани - образи, латаю вже інші каверни душі...Завтра знову виходити на матч повним сил і бадьорості.
Якби хто знав, що коїться усередині ?
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796235
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2018
[i]Круги на воді - мішки під очима,
скрипнуло життя за дверима,
і вечір настав, наче вирок,
і літам вже далеко за сорок...
І серце місцями так защемить,
але досить жа́лю того...Цить.
Бо сам ще пручаюся серед ілюзій,
по шибках грюкають спогади - друзі.
Й дощ наливає пляшку, мов ви́на,..
За вас мої любі, до самого дна !
Ви то усе, що лишилось мені
у якості найближчої рідні...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796097
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2018
[i]Я - риба літом, п"ю багато,
щоб море бачити своє,
де сподівання рвуть завзято,
а шторм зустрічний їх поб"є...
Я - лист осінньою порою
на старті вічного польоту,
пожухлий від життя двобою,
втікаючи від туги - слоти...
Тепло я посеред зими,
котре хіба що є у серці...
Мені б весною розцвісти
підсніжником в зеленій ленті...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2018
[i]У храмі спокій, благодать,
йде відправа урочиста рання.
Оспівують служителі рай
на моїх стражданнях...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795830
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2018
[i]Я за сонце в цьому світі,
та під хмарами життя
чую лиш слова позірні
і навколо суєта...
Непогодою лякають
шторми днів таких серйозних,
а конфузи псами лають,
тільки б не затнувся подих....
За промінчик би зловитись
в безпросвітній порожнечі.
Й вищим силам помолитись,
щоби опади були до речі...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795824
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2018
[i]І нас колись не стане, а робота буде,
як хитрий вовк у шкурі тих овець.
Але куди так поспішають люди,
і де є спокою завітний острівець ?
Усе змішалося між праведним та грішним,
лишень купюри в мізках шарудять.
А збоку саркастичне іронічне вічне
когось покличе раптом у блаженну даль.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795746
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2018
[i]Сільське життя не порівняти з містом,
виходиш за поріг і на тобі природу,
повітря свіже залоскоче ніздрі,
а що нам скаже вранішня погода ?
Бо треба ще сьогодні позбирати
ті крихти спокою на полі чи по лузі,
і стрілки часу коликом підперти,
та й заховатися, як борщівник, у смузі.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2018
[i]Місто розпечене в літі - пательня,
І люди як шкварки смажаться в ній.
Й дощу немає вже пару діб,
мариться пиво неначе спасіння...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2018
[i] Автомобіль як звір у великому місті...Гарчить, несеться з шаленою швидкістю, обкурить мене своїм перепаленим димом і налякає хитро, коли вулицю переходжу не в тому місці...А мої нещасні вуха ? Таких абсурдних децибел їм не доводилось чути навіть на пилорамі...Втікати від його шуму нереально...Він переслідує мене повсюди...Його лапи - колеса скрегочуть в унісон моїм нервам, його фари - очі наче промовляють : " Втікай чоловіче, поки живий ..." Бідні перехожі...Вони також заручники цих " живих залізяк " і бідна матінка - природа, що терпить це жахливе творіння в своєму ще поки що ледь чистому домі...
Ну все...З мене досить...Піду сьогодні пакувати валізи...І мерщій на дачу до природи, аби забутися хоч на пару днів від тої заводської какофонії...Завтра вдосвіта рушаю, поки більшість з них спить та бачить свої карбюраторні, чи то дизельні сни...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795470
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018
[i]Штормить океаном життя,
усі ми - титаніки тлінні.
І в кожного мрія - труба,
така химерна, ненадійна...
Де очі сверлили до самого дна,
шукаючи берег спокою.
А там невідома імла
умивалася злою юдоллю...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795389
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2018
[i]Білий славний голуб миру
захисти планету сиву,
що втомилася від воєн,
де вже кожен подумками Каїн...
Де ракети смертоносні,
як нарив у її оці,
де солдати мов пірати
ладні всіх перестріляти.
Хто ж залишиться тоді,
щоб ворота золоті
сонця зранку відкривати,
і за день розпізнавати
незбагненне у житті...
Тю - ті, тю - ті, тю - ті., тю - ті...
Дам тобі я крихту хліба,
і лети собі до неба.
Вірю в твою вищу силу -
розпростерті людям крила...
Боже, дай усім прозріння
зберегти оце творіння ![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795320
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2018
[i]Я спіймався на гачок.
Мене, як рибу, витягли на сушу,
і дихати якось ще мушу
у цьому світі варівкому...
Та принесіть мені хоч рому,
щоби на хвильку звеселів,
забувся від армагедону
вчинків нелюдських людей.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795212
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2018
[i]Слів збанкрутіле підприємство -
вірші голодні, більше нічого.
Але яке ж оте блаженство -
слухати душу розлогу...
Коли вона з опалу рветься,
щоб не плісніти в тілі занадто...
І сенс, прогорівши, озветься
тихим голосом щему утрати. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2018
[i]Яка несправедливість - жити в цьому світі,
де усе є тлінність, час хіба, що у зеніті.
Висипає з неба свій пісок до очей,
по сліпому трибі сенс якось волоче...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794583
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2018
[i]Шукаю роботу постійну,
або тимчасову.
Щоби добре платили і вчасно,
аби годували та масно,
і не сварили, й не заставляли
темно - чорно гарувати.
Бо праця має бути хобі
за покликом власного серця,
щоб нутро святого сенсу
грало - витинало скерцо,
наче пташка навесні...
Здається, то є маячня,
але така моя позиція.
Тому розгляну
любу пропозицію.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794471
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.06.2018
[i]Веселі листя весною
по клавішах настрою грають...
І вітер - їхній диригент,
і сонце власне президент.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792630
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.05.2018
[i]Гримнуло небо далеко у полі, наче господар у своїй хаті по столі кулаком, коли вже під " джмелем ". Сіра фіранка крапель легко лоскотала розпашіле від тривог тіло. Спрагла травичка смоктала свій улюблений напій. Замайоріла веселка над прірвою життя.
Після грози і дощу так хочеться просто дихати...А потім вийти на її місток та й покотитися ген за обрій до безхмарного раю дитинства.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792250
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2018
[i]Сірий дощ...У сірій кімнаті
вікна - очі крізь вії - фіранки
споглядають із самого ранку,
як зависнули сльози утрати
на блідому обличчі думок, -
їдкий до болю порошок.
Сіра кішка несе сонну вахту,
а дивак пішов правди шукати,
сенсу того не позбирати, -
розсипався весь на біду.
Уламки рожевої мрії
вицвіли і посивіли.
Хто тут крайній в черзі за сонцем,
хто застряг у днях безколірних
по калюжах невдалих розмитих
перевертнів - доріг ? Охоче
плечі підставлять хмари
для м"якої посадки... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2018
[i] Сьогодні на ринку мене покусали ціни...Вернувся додому ледве теплий і як завжди останнім часом приводив до тями свого змарнілого, худого, потертого гаманця...
- Вижити, вижити, вижити, - в унісон волали старенькі стіни, котрі втомилися від капризів сусідських витівок й також зачекалися капітального ремонту...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791664
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018
[i]Переможні кроки весни...
У собі вбити звіра
першою грозою квітня,
аби захопити проміння -
ті сонячні цимбали,
щоб з серцем грали в унісон...
І кров людська уже ріка
шумить поміж камінчиків - кісток,
як молодий гірський ручай.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790791
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.05.2018
[i]А світ не спитає про совість, а світ не спитає про людяність. І йому наплювати на красу чиєїсь душі, на якісь там химерні непотрібні нікому захмарні мости щастя, чи казкові мрійливі образи. Йому взагалі на все начхати. Він лишень сухо вимовить :
- Маєш добрий стабільний дохід ?[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790665
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2018
[i]Вуличний музи́ка грав на гітарі,
простір суворий засолодився,
і люд на хвильку спинився,
щоб випустити пар...
Якого підхопив мольфар,
та вже цвітуть квітки любові
посеред асфальту проблем.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2018
[i]Самотній до нескінченності,
дурні шукають дурніших за себе.
А смерть випікає на ганку млинці,
і пригостить кожного смачно...
Таке довге щасливе життя
для кожного із нас.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2018
[i]Почуваюся немов м"яч
на футбольному полі,
де кожен старається вцілити
у своїх власних інтересах...
І суддя не зупиняє гру.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790168
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.05.2018
[i]Уже нічого не лишилось по Землі,
а тільки гроші у людей на голові.
І стільки їх потрібно мати,
щоби зовсім про це не дума́ти ? [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789517
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.04.2018
[i]В мені квітка на устах зійшла,
й вазонком поселилась на душі.
Я давно не був такий щасливий,
як тепер у бузкові дні...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789072
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.04.2018
[color="#0f6b06"][i]Усе, що залишу по собі, -
зелені рядки білої весни...
Я хотів лиш на хвильку спинити
шалений біг людського життя.[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788809
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 24.04.2018
[i]До мене голуб якось підійшов,
і я одразу став травою...
Нехай скубе моє волосся,
щоб тільки висмикнув для людства мир.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788726
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.04.2018
Усі ми люди та кожен за себе,
і кожен за муром власних потреб...
Коли б сюди забрів марсіанин,
він би упав від розпачу справи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788583
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2018
[i]Яке ж то небо - море синє,
який цей квітень - тепло милий.
Защебетали ясні дні,
пора б отямитись мені...
А я ковтаю десь на призьбі
його молока ́мов із лижки.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788581
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2018
[i]Я місяця давно не бачив,
сьогодні глянув і зомлів...
Він маяк немов, а може човен
у людській пітьмі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788442
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.04.2018
[i]Вітер - митар дикого капіталізму,
Кишені по схемі зазвичай витрушує вщент,
Сильніший - слабкого, хитріший - простого,
Як на татамі болючий прийом...
" Закордон ", - в унісон 27 осінь курличе,
З нашим цвітом чужина укотре весну стрічає,
Напризволяще кидати доиівку,
Бо виживати треба якось...
Сезон - резон полювання на гідність людську,
З куща добра душа зробить собі перев"язку,
Розсипане сонце нічого не знає,
Що хтось опинився в ситуації " help "...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787979
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2018
[i]Дихати, заледве дихати
попри шалені ціни...
Вижити, укотре вижити -
синдром для України.
А комусь таки повезло -
вигрібати лопатою зло.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787939
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2018
[b][color="#2fde4c"]Е[/color][/b]рогенні зони спокуси - весни,
[b][color="#1fd93e"]М[/color][/b]ліє квітень на призьбі кохання :
[b][color="#1fd93e"]О[/color][/b]бручем квітів першотравневих,
[b][color="#2de34c"]Ц[/color][/b]нотливим танком аж до екстазу...
[b][color="#2de34c"]І[/color][/b] защебечуть у темному світі
[b][color="#2de34c"]Я[/color][/b]сні погожі білі деньки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786898
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 10.04.2018
[i]Доля - сирітка,
тіло як клітка.
А душа наче птаха,
бо життя є задушлива сага...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785142
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.03.2018
[i]Весна, ау ! Де Ти ? Я твій підсніжник, такий слабкий і теплолюбивий, сонцезалежний і дефіцитний. Ще якось тримаюся за корені віри у цих природних та життєвих аномаліях, в туманах сенсу та холоду реалій. А повсюди рискають любителі наживи, що хочуть заробити на мені. Тьфу - тьфу, може не знайдуть,може не затопчуть, і дотягну до світлих днів воскресіння усього живого, і буду тішитись райським солодким небом.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784972
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
[i]Сенсу тунелі без світла в кінці,
життя зійшло на манівці.
Цькування з дитинства і через роки,
як легко до неба складати мости...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2018
[i]Життя як парадокс,
і майже бій без правил,
чи небезпечний бокс ?
Де знову хтось прогавив
його підступний хук...
Здається, то вже я.
Немов маленький Мук
упав, лежу, " вставай ! "-
Бадьорить час - суддя.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783950
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2018
[i]Шумить епоха грішми - папірцями,
Усі роз"їхались наперекір розлуці.
Як хмари побрели світами :
Шукай колишніх друзів у фейсбуці.
Життя зійшло, мабуть, на виживання,
й спустошеність осіння защемить.
Та веснами птахів галасування
з надією додому прилетить.
І заселяться гнізда мимоволі,
Їм не цікаво, що там у людей.
Лиш співами курлиними доволі
Повітря заполонить терпкий глей.
" Ось тут наш обрій, тут наш край ! "
Гукала вірність лебедина,
Хоча далеко він не рай -
Таки миліший за чужи́ну...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783741
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.03.2018
[i]Неначе елегантна парасоля -
те небо філософське сіре.
Під ним сховалася доля,
тримаючись держака віри...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782379
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.03.2018
[i]В людських пороках, немов у лісі,
заплутався небіж...Ніяк не продертись.
А гілля поколюють з кожного боку,
і рани на тілі душі не гояться.
Лиш згадка дитинства пам"ять муляє.
Як птахом веселим на полі мрій
змій паперовий витьохкував серцем,
віднесений вітром до сонця надії...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782322
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 15.03.2018
[i] І ці хворобливі істоти змогли пережити мамонтів, динозаврів, птеродактилів, рептилій, птерозаврів та інших велетенських чудовиськ з могутнім здоров"ям в еволюційному процесі розвитку нашої Землі? Чогось не віриться.
Це я про себе та собі подібних. Бо болячки вчепилися до мене як реп"яхи до собаки вже із самого народження. Не вміючи говорити та навіть ходити, я почав досконало хворіти. Свинку підсунув Господь, а пізніше вітрянку, кір, хвороби ЖКТ ( не плутати з ЖКГ, яке теж барахлить доречі ще й дотепер) і тд, по списку.
Куди Творець дивився, коли створював таке слабке тіло...Загадка природи, як і самого світу. Добре, що хоч дух міцний, інакше зовсім би стало кепсько.
Але то був лишень початок. Мовчу про зуби, які поки що починали тільки різатися і лоскотати, хоча певний дискомфорт відчувався. Пізніше все буде набагато серйозніше. Ниючий, місцями нестерпний біль, болісне виривання нервів та самих же зубів, недоспані ночі, поламані пломби, коронки, підпухлі ясна. Але це буде згодом. Звичайно, хто доживе до цих принад життя. Інші частини організму також мають замасковані захворювання. На все свій час.
На загал складається сумна картина. Я опинився в царстві болю, де головне завдання кожного - вижити будь - якою ціною... Хоча для чого ? Філософське питання, чи не так.
Звичайно дитячий садок я не відвідував. Замість нього були поневіряння по лікарях, чи навіть знахарях. Щось мені кололи, ставили компреси, промовляли різні заклинання. А у вільну від процедур хвилинку мене заколисували поважні няньки з поглядом як у Сфінкса, котрий все знає...Але тупо мовчить, немов тримаючи подумки дуже важливий секрет. Мабуть він досить простий. Скільки би тут не мучився, все одно треба помирати. От і вся філософія. Все ж таки мудрі були ці жіночки. Я їх по втомлених очах розумів.
І тоді під звуки скрипучої колиски у польоті метелика легко було медитувати про суєтність речей, навіть розслаблятися від пережитого чи пережованого. Й справді людина чимось схожа на якогось мотиля, що не маючи великого здоров"я наосліп спішить у вогонь самого життя. Шансів вижити - нуль. Проте є можливість затриматись у часі, доки живі крила - ілюзії та придумувати по ходу сенси тимчасового перебування.
Я навіть плакати перестав, змирившись зі своєю невдалою роллю. Лиш тихо собі під ніс бубнів якусь химерну мелодію на зразок : " Мамо що Ти наробила, навіщо мене породила...", або " Не просився я у світ обома руками..."
Така халепа, то ж треба, щоб вона відбулася саме зі мною.
Єдине, що було плюсом у цьому хаосі те, що я навчився ходити. І не просто ходити, а бігати. Мабуть тоді іже хотів утекти від самого себе, полетіти ген за обрій якимось яскравим фарбованим птахом над цією долиною Сліз...
Та зась. Замість перламутрових казкових хмар на горизонті замайоріла школа. Ой, лишенько ! Ще мені цього свіжого клопоту бракувало до повного щастя. Але діватися було нікуди і я покірно почав готуватися до так званої дороги " знань ".
Прощайте мої синьоокі фантазії. Може колись ще побачимось, якщо переживу ці соціальні " інститути ".
- Там тобі вправлять розум, - буркнув батько і сунув у руку портфель. А за іншу повів мене до " світлого майбутнього ". Я шкандибав, покірно схиливши голову та підтягаючи соплі.
І що не можна було навчитися писати, читати, рахувати вдома у комфортних умовах, а в перерві дивитися мультики ? Замість того вставати кожного ранку і стільки часу тратити на уроки та домашні завдання, суперечки (місцями бійки ) з однолітками, прискіпливі погляди вчителів, наче їм був винен купу грошей. Якийсь суцільний абсурд. Не так би повинні організовуватися найкращі роки життя..
Але то вже інша історія. Болячка виявилася живучою...Тьфу - тьфу.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781530
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
[i]Посудомийник тарелі полоче,
які нагадують давні платівки.
І краплі води шумлять неквапливо,
зітхаючи трохи, стікаючи в роки,
вертаючи добу,
де голка - фецігорка
на програвачі душу колола
звуком як стріла Апачі :
" Ааааааааааа- ааааааааааа ".
А потім сам почав програвати
немов картяр в дорослій грі,
чи то спортсмен на біговій доріжці,
де вдача показала ріжки,
лиш пісня ще тягнула віжки.
Й дошкандибав якось до кухні
і влаштувався, щоби вижить...
Там апетити, скажу, огого.
Не вгледиш і тебе того,
а без роботи зараз ой як важко.
Тому поменше балачок.
Поправлю фартушок,
бо посуду ще стосів гора,
їх переслухати терміново пора...
" Поможіть мені - не дайте впасти
І несіть добра баласти - ласти.
В океані непорозуміння
Я шукаю спасіння ! "
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781457
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.03.2018
[i]Шевченкове поле - колюча стерня,
думами ріжуть скошені мрії.
Лиш перо є влучна зброя
на полігоні життя, як стихії.
Вийдуть повстанці - слова із підпілля
будити живих, ненароджених, мертвих,
щоби спинити наругу, свавілля.
І їх віками нізащо не стерти.
Усім дістанеться по кулі вірша, -
тим, хто правду плюндрує у краю...
Вкотре свище вітер біля Дніпра :
" Доборолася Вкра́їна до самого краю !"[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781261
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.03.2018
[i]Любім одне одного, бо ми ще живі,
і є ще шанс зігрітись в любові.
Інакше для чого жить на Землі ?
Лиш час коротати дарма мимоволі.
Замкнуте коло буття суєти,
як вузол морський, - не розв"язати.
Та щоби втекти від самоти,
терміново потрібно когось покохати !
Усе жіноцтво Клубу Поезії вітаю зі святом ! [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
[i] В муках ( чи то в зимовій муці ) народжується довгоочікувана весна. Щось схоже стається при народжені людини. Пологи проходили надто важко, але завершились успішно. Народилося дитя з весняними очима і солов"їним співом, себто плачем.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780005
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2018
[i]Коли застигли на деревах сльози,
й по шибках мертвіють мімози,
і кури яйця так мало несуть,
по магазинах ціни ростуть і ростуть...
Зима як мачуха, хоча відсутні грози.
Та між людьми лютують спалахи ворожі.
Бо хто - вельможа тут, а хто є раб ?
Ведмедиком скотитися б у храп,
й заснути аж до матінки - весни...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776521
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.02.2018
[i]Зойкнула тиша від скрипу ніг,
владарює Землею король Білий Сніг.
Підлеглі від холоду зціпили зуби,
а він потішається на повні груди.
Усе ніби світло, врочисто, святково,
кили́ми омани лягли по довкіллі.
Та душі шукали тепла терміново,
і лаяли погоду нужденні.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776215
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.02.2018
[i]Пригадав я свою добру няньку, -
сиву жінку в тоненьких морщинах.
Вона прихо́дила кожного ранку,
і дивилась на мене щемливо.
Яку таємницю несла на очах ?
Ніби долю мою вангувала.
Тільки погляд сумний у роках
щось виказував не дуже вдале.
Мабуть те, що життя є складне, -
світ дорослий тобі не дарунок.
Будуть там : і печалі, і зле,
та й обставин клятий трафунок.
Вип"єш чашу проблем ти до дна.
Може воїном станеш нарешті,
щоб удари тримати щодня,
як по рингу вгинатись подертим.
Все - попереду, майбутнє - туманом,
тільки справжнім стань, не здавайся !
А колиска рипіла котячим спокоєм,
а час мов собака біг, не спинявся.
І для мене підняв високо планку,
і падав у прірву із матом мужчина...
Пригадав я свою добру няньку, -
сиву жінку в тоненьких морщинах.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775792
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2018
[i]Чужий у великому місті,
неначе в химерному лісі.
Де автомобілі - звірі гасають,
й будинки вид заступають.
Лиш дерева, як ті мудреці
співчутливі, мовчазні.
Іще плентаюся, лаюся,
вже майже задихаюся
від гулу фабричного,
театру масок звичного.
Обличчями в проблеми
розплутувати схеми.
А десь срібніється ріка -
лугами чиста свобода...
Вдягаю одіж мов скафандр,
бо сам я майже Іхтіандр.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775429
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.02.2018
[i]Волосинка від смерті доволі тонка.
Думи подерті гойдає струна
нервів - цимбалів життя шкереберть, -
у дикому танці гарцює дуель...
Як фехтувальник змагається з небом,
а воно десь та й штрикне когось при потребі.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774322
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2018
[i]Монтує ліхтарики вечір у небі,
макросхема палає спокоєм.
Вже каву подали видіння кошлаті.
Як Стрілка і Білка десь на орбіті
поневірялися чиїсь думки.
Й драбина стелилась нагору,
і до стелі майже рукою подати,
коли напругу між людьми врахувати...
Та місяць - електрик дає добро, -
струмом лоскочуть лиш сни опівнічні...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773856
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2018
[i]Нетверезі фарби зимового лісу,
душа лизала сметану із снігу,
самотність клювала пшеницю на свята...
В колі ялинки дружні звірята.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773680
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 27.01.2018
[i]Як важко бути у світі одному,
подібно маленькому гному,
що вийшов із казки про щастя...
Але об дійсність спіткнувся.
Упала книжка розфарбована в траву,
я так просто тут не помру.
Все буде важко із надривом,
не врятуватися пивом...
Котигорошку, рідний брате,
твоєї опори шукаю - домкрата,
аби не впасти на поверхні болю...
Чую дитинства звуки прибою,
й хлопча доганяє сонце по полю.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773551
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2018
[i]Він прийшов доволі вчасно.
Та закрив мої проблеми темні
білим чистим покривалом
святкових лоскутин - сніжин...
І вже не знаю власне, хто я є.
Прищурені очі сліпить абстракція.
Почерком, немов ковзанами, пишу :
" Я до вас іще повернуся..."[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2018
[i]Пульсує біла кров :
шляхетна, королівська.
Немов заблукав Морозенко
у темному тілі землі.
Організм реагує хрустом -
зойком від кроку людини.
І душа моя стане донором,
щоби твоє життя відновити
хоча б на аркуші паперу...
О, мій капітане Теплий Сніг...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2018
[i]Сонце зимове лоскоче туманом.
Сяйвом полярним за душу візьме.
А ще літом його звали Паном...
Зараз ведмедиком білим повзе.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771996
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.01.2018
[i]Заступіться, Святі, за стражденних у долі,
бо правда ще здавна похована в полі.
Й журиться там берізка - вдовиця,
й банує душа - самотня вовчиця...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771637
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 16.01.2018
[i]Змащуй гітаро мої рани піснями Цоя,
я давно вже не вірю в теперішній світ.
Загасилася юності химерна зоря,
лиш реальність струмом коле під бік...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770397
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.01.2018
[i]Стоять дерева наче кремені статечні,
тримають небо на своїх плечах.
Як мудреці тибетські і поважні
ведуть розмови - мантри по вітрах.
Їм птахи проспівають щось таємне,
якусь мелодію нову талановиту,
і хмари понесуть у нескінченне
той погляд галузками звитий.
А я згинаюся в життєвій круговерті,
бо вир мете серед людського поля...
Сюди пришкандибаю весь такий подертий,
щоб рани залатати їхнім біополем.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2018
[i]Не сніжить, не мете, не веселиться.
Тільки хмари мов думи стривожені,
кучеряві, розлогі, натруджені...
Може якось усе перемелеться.
Білі коні застрягли у горах,
кучугури тріщать на підводах.
А внизу із серпанку - вуалі
темні смуги плели печалі.
Й чорні круки, земля та дерева,
зафіксують містичний сюжет :
"Збанкрутіла зима - королева
і нещасний на світі поет..."[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769473
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.01.2018