| Сторінки (9/816): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
[img]https://pp.vk.me/c628721/v628721639/429/noy9VfWIODw.jpg[/img]
Ніколи знову, чуєте, ніколи!..
Хай буде травень, сонце і роса,
Бузкова повінь, ніжність матіоли,
Хмарин отари в мирних небесах…
Хай буде щебет вранішньо-пташиний,
А не зловісні постріли гармат,
Щасливий сміх маленької дитини,
Лиш не тривожний подзвін у набат…
Хай буде річки свіжість кришталева
Замість багряно-спечених струмків,
І буйноцвіттям дихають дерева,
Лише б не чаду видихи їдкі…
Лише б не вдів згорьовані обличчя,
Гірка розпука в маминих очах…
Нехай війна до зброї не покличе
Простого хлібороба-орача…
О, скільки їх пішло за виднокола!..
Чи є десь мірка втратам і жаля́м?
Ніколи знову, чуєте, ніколи!
А хто посміє - проклене Земля!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015
Травень феєрверками цвітінь
Вибухнув у просинь василько́ву
І пташине радісне "цвірінь"
Розгойдало вранішню діброву...
З пелюстково-лагідних піал
Обтрусило бджіл рудих і сонних.
Попливли, полишивши причал,
В океан смарагдовий балкони.
І, напнувши сріберну вуаль,
Розлякавши риб прудких лускатих,
І моє вікно пустилось в даль,
Мов саме відчалило від хати...
В дивовижні сяючі світи,
Звуками наповнені і цвітом!..
Як відрадно травами пливти –
По краплинках м'ятного мохіто!
Аж ряхтить в калейдоскопі див
Ця весна розбурхана і п'яна!..
Наче Бог долоню притулив –
І війни́ загоїлася рана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2015
[img]http://muzmix.com/images/songs/80856/2.jpg[/img] [img]https://cs7058.vk.me/c540102/v540102906/5a637/WIDDvCydRpI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c625823/v625823731/28078/z0gGP25U6Es.jpg[/img]
Травню, поклади мене на музику –
Ніжно-ніжно, нотками весни…
Вже бруньки, зав’язані у вузлики,
Вибухнули вицвітом* лляним.
День, як вулик, бджолами махровими
Аж гуде і хлюпає увись!
І гаї милуються обновами,
Травню мій бузковий, подивись!
Доторком розбурхай сонні клавіші,
Випусти крилатий нотний рій
І вербові струни найяскра́віші
Підіграють музиці твоїй…
Мій натхненний звабнику і злодію,
Це для нас весна полотна тче!
Поклади мій настрій на мелодію,
А долоню теплу на плече.
[i]*Вицвіт (діал.) – цвіт.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2015
Мама розсипала сонце
у нас під вікном –
жовті чубаті нарциси
розкрили долоні,
леза листочків
розрізали ґрунту рядно,
вітру кивають
голівоньки ніжні і сонні.
Мама блакить заплела
у волосся весні –
крокус-метелик
обтрушує зрошені крильця,
квітень його пеленає
в ранкові пісні,
спати вкладає під вечір
у тепле кубельце.
Мама, як щедра весна,
розплескала тепло –
і розмаїття тюльпанів
стрункими рядами
вздовж огорожі
строкатим огнем зацвіло,
двір оживився, немов
петриківський орнамент.
Мама посіяла слово
в дитячій душі...
Слово зійшло,
ніби сонцем обніжені квіти,
тягнеться в небо
проз вії густих споришів...
Світить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2015
Упасти в ніжне прядиво трави,
У китиці махрові молочаю
І слухати бджолині молитви
У купелі весняного розмаю...
І думати про світле й неземне –
Яке це щастя в сій буремній ері!..
Коли тебе натхнення доторкне,
Відкривши серцю в раювання двері...
Упасти поміж косами струмка
І наслухати шепіт загадковий,
Коли дзюрчання музика легка
Вплітається у кучері діброви...
І ніжити долоні в завитках
Грайливо-неприборканих потоків...
І стежити, як розтинає птах
Небесні плеса, чисті і глибокі...
Промінню підставляючи лице,
Усотувати проблиски медові,
І прорости у землю деревцем,
По вінця повним цвіту і любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Вітре, передай привіт квітневий
Тій, котра приборкує вогонь,
У котрої клени, наче леви,
П’ють росу з оливкових долонь…
Передай трембіти клич ранковий
Зо самого серця гір Карпат
Тій, котра оздоблює підкови
Каменями в тисячі карат…
Тій, котра жене хмарин отари
По небесних луках голубих,
Ловить на невидимі радари
Космосу найменший видих-вдих…
У котрої Всесвіт за дверима –
Говір лісу, древній, гомінкий!..
Тій, котра вплітає зорі в рими,
Промені і зливи у рядки…
Вітре, передай весни цілунки
І квітневі пригорщі тепла
Тій, котра у мідні обладунки
Сонця власне серце одягла…
Передай роси дрібне намисто,
Згусток неба – чистий, мов топаз!
Хай їй буде світло і врочисто
На душі у цей квітневий час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575714
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.04.2015
Дівчинка на гойдалці скрипучій
Розтинає ночі органзу!
І зірок побря́зкачі* лискучі
Пригинають небо, мов лозу.
Дівчинка підошвами лоскоче
Вишитий сузір’ями велюр!
Місяць-кіт примружив сонні очі,
І приліг на хмарці від кутюр.
Поведе хвостом, як опахалом –
І дмухне лелітками в пітьму,
Зблисне оком жовтим, як опалом –
І траву оберне в бахрому.
На його нашийнику зі шкіри
Мерехтить в оправі адуляр
І холодних відлисків рапіри
Розрізають поволоку хмар.
А внизу, на гойдалці крилатій,
Під шатром нічного полотна,
Сновидінь метелики строкаті
З рукава витрушує весна.
[i]*Побрязкачі (застаріле) – монети.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/0/113/289/113289206_large_520371_original.jpg[/img] [img]http://muzmix.com/images/songs/102743/7.jpg[/img][img]http://img829.imageshack.us/img829/2185/forumdasnetpamukcicegi.jpg[/img]
Квітень брунькою вербовою
Впав у пазуху весні…
Не питай, що я приховую
В серці, на самому дні:
Чи хурделиці непрохані,
Чи пелюстя пелену́?
Квітень мрійником закоханим
Заколисує весну.
А вона кружляє звабою,
Сіє блискітки з-під вій…
Не питай, чи я пригадую
Трішки хриплий голос твій?
Пам’ятаю все доне́схочу
І не стерти, хоч умри!..
Крізь розрізану небес парчу
Видувають сніг вітри.
І летять бавовни клаптики,
Студять квітневі чоло…
Навіть наших душ галактики
Білим пухом замело…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2015
Ці болі давно вже фантомні,
А ниє щораз, як колись.
Жалі, мов собаки бездомні,
Провулками днів розбрелись…
І ти не приборкуєш крики,
Заламуєш руки худі…
Збери все докупи і викинь
На звалище мертвих надій!..
Чи варто дражнити минуле
І штрикати десь під ребром,
Коли, мов розлючений вулик,
Думок навіжених огром*?
Чи варто хапати мотузку,
Яка перепріла давно?
І щастя, розбите на друзки,
Летить у відкрите вікно…
[i]*Огром – громаддя або шум, гамір.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
[i] (Лесі Геник в День народження)[/i]
Веснянко вродлива, гуцулко з карпатських країв,
Невже заквітчала у коси розніжені трави
І спів солодкавий гірської флояри струмків,
І вітру соснового подих духмяно-ласкавий?
Невже повплітала слова у розкішний ґердан*,
Що грає на сонці і милує зір мерехтінням?
Душа твоя ніжна – то світлом наповнений жбан,
Лише привідкрий – і засяє медовим промінням!
І згарди* квіткові, і пахощі ніжні, й дива
Зібрала у тайстру* й кудись понесла ворожити:
Вплітати красу в дивовижно-чуттєві слова,
Як маки й волошки природа вплітає у жито.
Окрилена па́вітром*, купана в росах землі,
Цілована музою, сонцем і березне-квітнем,
Нехай рушниками гуцульськими стелить плаї
Усміхнена доля до мрій веселкових і світлих!
(10.03.2015.)
[i]*Ґердан – діал. Шерстяна стьожка або ажурний
комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та
Закарпатті жінки прикрашають шию або голову.
*Згарда – діал. Намисто з монет або хрестиків.
*Тайстра – діал. Гуцульська торбина, яку носять через плече.
*Павітер – слабкий вітерець або вітер змінних напрямків.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
[img]http://uzhgorod.in/var/plain_site/storage/images/media/paska_verhovina/9786/630534-1-rus-RU/9786_fit_content_width_watermark.jpg[/img] [img]http://www.ekomissionka.kiev.ua/content/2011/20111224/u39279/images/201112/f20111224102327-motanochki-2.jpg[/img] [img]http://picsfab.com/download/image/74570/640x480_krashenki-kulich-pasha.jpg[/img]
Бабця пече зави́ванці великодні,
Запах такий духмяний – на цілий двір!
Ніби спускається з неба Дух Господній,
Піч позіхає жевривом, як факір.
Бабця пече паски́ і солодкі ба́би,
Сипле родзинки в тісто, немов зірки…
Мліє гаряче диво, рум’янцем вабить,
Лиже вогонь засмаглі хрумкі боки.
Збоку росте найменша рум’яна паска –
Буде смачна потіха мені малій!…
Піч розпеклася, наче нагріта праска,
Пара, як біле мливо, повзе по склі.
Тихо сиджу, бо рипатися негоже,
Щоб не потало тісто, що підросло.
В кожному де́ку вродиться сонце Боже,
Кі́птем обтрусить в комині темне зло.
І Берегиня роду тонка, мов свічка,
Руки, від тіста білі, здійме увись…
Бабці давно немає і давня пічка
Вже не вагітна здобою, як колись…
Але у Страсний тиждень, за крок до свята,
Щось дивовижне коїться – вір-не-вір:
З пам’яті виринає старенька хата,
Мліє у пе́чі паска рожевувата –
Запах на цілий Всесвіт, не те, що двір!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2015
Цитринний кіт сидить на парапеті,
Заходить сонце, плавляться дахи…
Далекий дзвін, як лама у Тибеті,
Читає сутру* голосом глухим.
А кіт очима плутається в зорях,
Крізь глянс вечірній дивиться углиб
Де у чорнилі, мов у хвилях моря,
Пливе сузір’я двох космічних риб.
Очей нефрити глипають на мапу,
Штовхає ніч від берега ковчег…
Цитринний кіт кладе махрову лапу
Мені на голе вистигле плече.
[i]*Сутра – (санскрит – буквально, нитка) – у древньо-індійській філософській літературі афористичний вислів
філософського характеру, а також сукупність сутр, об’єднаних
в одне ціле, так звані трактати, що несуть у собі певну концепцію.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
Люблю міста великі й метушливі,
Юрбу строкату в пазусі весни,
Обличчя світлі, мрійні і щасливі,
Зустрічний погляд, теплий і ясний!
Люблю гортати слайдами пейзажі,
Будівель древніх стіни кам’яні,
Де леви у дозорі, ніби стражі,
Суворо в очі дивляться мені.
Вони мовчать про давні таємниці
Розвіяних в історії віків.
Мій гордий леве, як тобі сидиться
На цій плиті холодній і слизькій?
Такий у тебе погляд норовливий,
Що і на мить не викаже жалю,
Не личать левам чуйності пориви…
Тому, і велич лев’ячу люблю!
І так відрадно зліва заховати
Чужого міста теплий аромат
І повезти, як спомин, у Карпати
Цю жменьку щастя, взяту напрокат.
І при нагоді вийняти зі скрині,
Пірнути з головою в теплі сни
І так пливти, відбившись у вітрині,
В юрбі строкатій… В пазусі весни!..
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/c0f722e5326440affbe56285c826efd4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/4832b64fad3c003b840e1b5fe7457224[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
Що мені вдіяти з цим божевіллям весни?
Як вгамувати свою неприкаяну душу?
Мокрими віями небо лазурне ворушу,
Хмари пливуть, наче пір’ям набиті човни.
Теплими пальцями міцно хапаюся за
Нитку, що сонце, мов кульку шафранну тримає…
Пахне повітря зеленим жасминовим чаєм,
Схоже, в душі назріває майбутня гроза…
Збити б усе, як вологу у хмари пухкі:
Дрібкою перцю розвіяні кривди й образи,
Поза контекстом розсипані жмутками фрази,
Де обпікають слова полиново-гіркі…
Всі попелища в тісних закомірках душі
І недовіру, помножену вдвічі на гордість –
Вилити все у чуттєве співзвуччя акордів
Цих життєдайних, нашептаних небом дощів!
Що ж мені вдіяти? Я, наче буря хмільна,
Що проти вітру здіймає обшарпані крила!..
Тільки чуттєвий порив заглушити несила,
Крокусом ніжним в душі ворухнулась весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015
Розпогодилось наче —
аж бризнуло в душу коктейлем
березневого фрешу!
І серце зробило кульбіт!
Бірюзова весна
розсилає по світу е-мейлом
у рожевих конвертах
мімозово-ніжний привіт.
У навушниках — щебет
і теплі котячі концерти,
на щоках — мітки янголів —
милі й чудні ямочки́!
Як дощам не під силу
прикмети весняні зітерти,
так і сонця не згаснуть в очах
золоті світлячки.
Розпогодилось наче:
в душі, у природі довкола,
життєдайними соками
знову нуртують бруньки...
І потягує віти розве́снена
вишня спроквола,
умокаючи пальчики
в ніжні хмаринні вершки.
Рештки талого снігу
бринять, мов акорди гітари,
стугонить металева труба,
як запалений нерв!..
Відпускаю тривоги свої,
мов небесний ліхтарик,
залишаю у серці
любові і світла резерв!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Моїм думкам сьогодні не до сну,
Війнула в душу свіжість березнева!
Ти знаєш, як чекали на весну
Оті сумні оголені дерева?
Як колихали подумки бруньки,
Немов у сповитку дрібну дитину
Гойдає мама й тулить до щоки,
Наспівуючи пісню лебедину?
Чи знаєш ти, як проліски малі
Вовтузилися нетерпляче в лоні
Заплідненої березнем землі,
Як розпускали крильця безборонні?
Як гнізда, спорожнілі восени,
Тепло тримали парам журавлиним,
Допоки ті плекали теплі сни,
Витаючи над берегом чужинним?
І як будили сонну комашню
Посланці сонця – промені ранкові,
Кору пробивши, як товсту броню,
Не стрілами, а дотиком любові?
Як лід ламали води навісні,
Пізнавши березневе розговіння?
Отак і я, довірившись весні,
Очікую між нами потепління…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/0/35/475/35475367_088004.jpg[/img]
Мрійливий дощ, закоханий француз,
“Падам-падам” з весною елегантно
Закружеляв серед акацій-муз,
Замерехтів гранованим брильянтом.
Свічада вулиць мокрих і слизьких
Сповила мряка газовим вельоном,
Лискучі туфлі й модні чобітки
У па легких красуються синхронно.
По маківках картатих парасоль,
Повзуть дрібні кристалики вологи.
Весна – немов закохана Ассоль,
Дощ навіть небо кинув їй під ноги…
І заквітчавши гронами мімоз
Її русяве сплутане волосся,
Він вальсував – умілий віртуоз!
І крапель монотонне суголосся
Десь деренчало в ринві, аж луна
Дзвеніла в рукавах порожніх вулиць…
Лише двірник (ну, що йому весна?),
Різкий, немов розладнана струна,
До ниточки промокнувши, зіщуливсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sx3lyGqjBQw[/youtube]
[i]Слова: Наталя Данилюк.
Музика і виконання: Володимир Сірий.
Відеоряд: Олексій Тичко.[/i]
Слово об’єднало нас в родину,
Стало оберегом назавжди.
З кожного куточка України,
Мов на крилах, линемо сюди -
Ув обійми нашої світлиці,
Під її осонцений покров,
Де в очах у кожного іскриться
Незгасима лагідна любов.
Слово об’єднало нас , поетів,
Пригорнуло теплими крильми,
Мов ключі журавликів у леті,
Вкупі всі тримаємося ми.
Несемо велику силу слова,
Щоб запричастилася душа
І дзенить співуча рідна мова
У піснях, у прозі і віршах.
Тут єднання кожного зігріє,
Надихнувши на високий злет.
Слово об’єднало наші мрії
У святе покликання “Поет”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2015
[img]http://www.samara-photo.ru/images/49cfcc35924bd.jpg[/img]
Розвесніло, ніжність березнева
Зранку розбудила сонний сад.
Пухови́м десантом на дерева
Приземлився справжній котопад.
Хутряні мішечки муркотливі
Животами гріють ріжки крон
І хвости розпушено-красиві
Підмітають хмари в унісон.
І вмокають мордочки ще сонні
Котики у спінену блакить,
Сонце, мов пластинка в патефоні,
Сліпить очі, грає й мерехтить.
Вже весна калюжі розпустила,
Розметала друзками свічад...
Підставляю руки, наче крила,
Під весняний теплий котопад.
Упіймати б, душу відігріти,
По шерстинках пальцями гребти!..
Та коти вчепилися за віти
І муркочуть ніжно з висоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
Безхатько-пес з вологими очима
На тротуарі ловить горобців,
Його зажура – майже невловима,
Як тінь від гілки у моїй руці.
Весняне сонце, мокре і сонливе,
Ще ледве гріє вулиці сирі,
А пес – такий безклопітно-щасливий!
Ця вулиця для нього – оберіг.
Тут все йому близьке і майже рідне:
І кущ отой, і лавка, і смітник,
І дерево безлисте непримітне,
І завше набундючений двірник.
Ніхто не знає, як живеться псові
На велелюдній вулиці брудній,
Та очі в нього сповнені любові,
Довірливі і трішечки сумні…
І може хтось десь віником огріє,
Чи жартома запустить камінцем,
А пес – благий, він злитися не вміє,
Десь біля плоту вляжеться тихцем.
Він радий, що позаду довгі зими
І тішиться омріяній весні –
Безхатько-пес з вологими очима,
Що так запам’яталися мені…
[youtube]https://youtu.be/06DJA1Z7mO8[/youtube]
[i]Неймовірна робота проекту Сила слова на вірш "Безхатько-пес"! [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Березень порюмсав і притих,
Дощиком урвався на півслові...
Знов у тренді проліски й коти,
Шарфики лимонні й бірюзові.
Парасольки теплих кольорів
І парфумів пахощі принадні:
З нотками лавандових вітрів,
Цитрусові й ніжно-шоколадні...
Знов у моді ритми каблучків
По розмитих теплих тротуарах,
А квітчасті плаття – й поготів!
І нічні прогулянки у парах...
І за склом осяяних вітрин:
Гіацинти, крокуси й тюльпани –
Вибухові свіжі кольори,
Що бентежать запахом весняним!
І акорди хриплої струни:
То різкі, то трішки полохливі...
Тільки ми не в тренді у весни,
Крапельку принишклі і журливі...
Тільки ми, розкидані в юрбі,
(Кожен зі своїми тарганами),
Затаїли кривду у собі
І ніяк не прийдемо до тями...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015
Є час для відчаю і втрат,
Для неповернень-непробачень,
Коли життя твого трактат
Вже набуває інших значень…
Коли не хочеться плеча,
Яке тобі прихилить небо.
І чи з мечем, чи без меча –
А все одно змиритись треба.
І ти, чіпляючись за те,
Що вже по швах тріщить і рветься,
Збагнеш одвічне і просте:
Не можна приручити серце.
І, може, вперше без образ,
Не закусивши зуби злісно,
Повіриш, що приходить час,
Коли вже пізно… Надто пізно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
[img]http://img01.chitalnya.ru/upload2/520/231897624675184480.jpg[/img]
Дощ перестрів мене раптово
На тихій вулиці міській,
Де усміхались волошково
Весняні бісики з-під вій...
Де все було таким ще сонним
В обіймах ранньої весни...
Лиш розфіранчені балкони
Пливли в повітрі, як човни,
А вітер дмухав на вітрила
З легкої диво-органзи.
І я віршами говорила,
Виймала слово зі сльози,
І лікувала наболіле,
Допоки дощ оцей не вщух.
А краплі бісером летіли
І шелестіли біля вух.
Я затуляла теплі груди,
Немов боялася, що хтось
Тепло в душі моїй остудить...
А з неба свіжого лило́сь
І обмивало все на світі:
Тривоги, біль і гіркоту...
І стін зволожене графіті,
Мов розтікалось на льоту.
І так хотілось розгубити
У цій мандрівці дощовій
Все відболіле й пережите!..
Але найдужче... Образ твій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Сонце рум'яним панкейком* пірнуло у пудинг
Талого снігу, сиропом густим потекло...
Схоже, весна повернулася, чуєте, люди?
Хлюпають ринви і маківку гладить тепло!..
Вікна всі навстіж, хай світло заповнить оселі,
Вивільнить сирість зимову з трухлявих дірок,
Перші турботи весняні, немов каруселі,
Стрімко завихрять і день пригальмує свій крок. .
Срібні калюжі лоскочуть намочені п'яти,
Сніг розвезло по асфальті, мов кашу, проте,
Хочеться йти і очима повільно спивати
Хма́рки вершкової лагідну пінку-латте.
Хочеться сонцю назустріч летіти на крилах
І виднокрай розтинати залізним конем...
Коси, пропахлі бруньками, весна розпустила
І поцілунком у скроню торкнула мене!
[i]*Панкейки ─ невеличкі пухкі млинці, политі сиропом.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561355
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.02.2015
Я ─ бірюза,
інкрустована
в перстень весни,
камінь
солоного моря
і вільного вітру…
Ніч розчинила в мені
свої кавові сни,
темні прожилки вплела
у яскраву палітру.
Я ─ німфаліда небесна,
що снить на плечі
літа
з відтінком шафранним
густої засмаги…
Крил моїх цятки ─
розтоплений віск
на парчі,
море збирає його
у смарагдові фляги.
Я ─ на осінній долоні
ще теплий бурштин,
пам’ять застигла в мені,
мов скрипуча цикада…
Час перемеле на жорнах
роки,
наче млин,
тільки моя таємниця
йому непідвладна.
Я ─ намистинка прозора
з ґердану зими,
криги уламок
у серці ображенім Кая…
Вирви мене,
якщо зможеш,
візьми й розломи!..
Розум забуде про все.
А душа?
Пам’ятає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015
Дівчино, Воїне, Птахо,
Сонце твоє не зайшло!
Поки, кероване страхом,
Плем'я примножує зло...
Поки стриножена воля
Б'ється у клітці грудьми
І сатаніє сваволя,
Дико шматуючи мир...
Ти не здаєшся і віриш:
Правда здолає брехню!
Серце своє для офіри
Міцно закуй у броню.
Кожен борець, як месія,
Будить із рабства людей,
Бо недарма ти — Надія,
Та, що до світла веде.
Як би не видалось важко
В морі людської біди,
Дівчино, Воїне, Пташко,
Будь на льоту, не впади!
[i]Малюнок художниці Asta Legios.
На днях Благодійний фонд *Віта Дольче. Серце патріота*
видав поетичну збірку *Живи, Надіє!* на підтримку нашої
Жанни д'Арк — ув'язненої Надії Савченко. До збірки увійшли
вірші авторів з різних куточків України, присвячені Наді,
також — і цей вірш. Книга буде передана Надії через
її адвоката. Сподіваємося, збірка стане підтримкою
для нашої відважної льотчиці у такий складний для неї час.
Живи, Надіє! Ти — незламна, як Україна![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560604
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.02.2015
Сонце моє вже сходить! Хоч і поволі
Медом густим сочиться крізь діри хмар,
Плутаються гілками стрункі тополі,
В небо вмокнувши крони, немов у кляр.
Сонце моє, ну, де ж ти було донині?
Запеленали душу густі сніги...
Схоже, зима вантажить дубові скрині,
Пролісками вагітніють береги.
Скоро крізь товщу по́всті* землі сирої
Пустять зелені стріли тонкі ростки,
Вибухнуть на деревах, немов набої,
Кігтиками листочків тугі бруньки.
Пирсне цитринним соком на шибку сонну
Ранок новий, розбризкає свіжий фреш...
Сонце моє, спасибі, що безборонну
Душу мою у теплий полон береш!
[i]*Повсть — вигот. із вовни способом валяння
цупкий матеріал, який використовується для
оббивання дверей, вироблення теплого взуття,
капелюхів і т. ін. Повсть виробляється з грубої
кінської або коров'ячої шерсті, змішаної
з борошняним клейстером.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2015
А сніг до взуття прилипає, мов жуйка,
Вкриває дорогу рядном
І серце моє — то повітряна кулька,
Яку ти наповнив теплом.
Тримаю її за мотузку думками,
Ще мить — відпущу, полетить!..
Так пахне ваніллю повітря між нами,
Аж гусне зефірно блакить.
За промені світлі, неначе за віжки,
Хапаємось міцно удвох,
Мов сонця налив із медової діжки
Нам добрий усміхнений Бог!
Іще не пора березнева, лиш лютий,
Та щастя зриває нам дах!..
Мій погляд замріяний, ніби прикутий
До блиску в коханих очах.
Минаємо натовпу тьму кольорову,
Маячимо в люстрах вітрин...
Тримай моє серце за нитку шовкову,
Тримай, бо втече догори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
Припудрились лискучі болота́,
Імлою затягнулась далеч синя,
Димар задер кошлатого хвоста
І лащиться об сиве хмаровиння.
Розчавлений холодний рафінад
Підхопить сі́вер* і жбурне під ноги,
Кадильниці засніжених лампад
Куря́ть уздовж порожньої дороги.
Вдихаю свіжі пахощі сосни —
Димлять ліси, розпатлані вітрами...
Здавалося б, рукою до весни
Подати — і забутись до нестями!..
Примарилось: не сніг, а пелюстки
Посипались згори мені на плечі!..
Та ще зима розв'язує мішки,
На волю випускаючи хуртечі...
Свистить її тонесенький батіг
Аж курява димиться по дорозі!..
І білий лев у гордій самоті
Дрімає на порепанім порозі.
*Сівер — холодний, пронизливий вітер
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2015
[i]Ta гей, зима! Ну де це ти блукала,
Чого це ти тепер несеш сніги?
Горлиця.[/i]
Агов, зимо́, невже прийшла до тями
І натрусила свіжого сніжку?
Під ранок спорожнілими полями
Хурделиця промчала на скаку́.
Збиває хтось розпорену перину ─
Мете довкіл, аж куриться земля,
Сховалась під пухо́ву скатертину
Волога наїжачена рілля.
Запізно ти взялась хазяйнувати,
Дарма пряде замети вправна рать!
Хоч в кожухи убралися Карпати,
Та вже струмки весняні жебонять.
Дивись, весна задихала у спину,
Хоч ти сліди ретельно замела,
Вона тебе, ображену дитину,
Голубить ніжним дотиком тепла.
То залоскоче проліском чуттєвим,
Хлюпне́ в обличчя ніжний аромат,
То голосом поважним королеви
Раптово оголосить шах і мат.
І струшує тонка чорнява вишня
Дарунок твій ─ намітку снігову...
Агов, красо погордлива і пишна,
Даремно закопилила губу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
Пташко моя, а небо так низько-низько,
Борошно трусить лютий і буде сніг...
Сльози течуть шибками, бо їм там слизько,
Вітер у спину дме і збиває з ніг.
Знай, то є щастя ─ бути крилом для когось,
Знай, що любов ─ насправді свободи вдих!
З давніх давен закладена мудрість Богом
В істинах вічних, наче вода, простих.
Кожна душа ─ то квітка, що сонця просить,
Штучним теплом даремно не приручай.
Є такі крила, що й неба для них не досить,
Розмах такий безмежний, що аж за край!..
Є такі люди, що космос несуть у грудях,
Втрапиш туди і втопишся камінцем!..
Що ж ми так мало тямимо часом в людях ─
Не роздивитись, поки лице в лице...
Не зрозуміти, поки мчимо нестримно,
Поки шалені темпи збивають з ніг!..
_________________________________
Пташко моя, закутайся, буде зимно...
Борошно обертається в білий сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Вивчати тебе, як ревний нічний звіздар
Вивчає на мапі неба чудні сузір'я,
Ловити найменші імпульси на радар,
Торкатися мрій, як легіт легкого пір'я...
Вивчати тебе, а спільно ─ й себе в тобі,
Крізь призму душі твоєї уздріти власну,
І кожен запеклий в серці своєму бій
Навчитися обертати на мить прекрасну ─
На видих весни в погожу духмяну рань,
Де гнів ─ лиш палка корида ривкого вітру,
І кров ─ це не кров, а вибухла в день герань,
Малесенький штрих в чуттєву м'яку палітру...
Вивчати тебе по крапельці, мов дитя,
Що порух найменший вловлює вмить очима!..
І пульсу твого, і серця чітке биття
Вплітати в розмову з небом, у сни і рими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
[img]http://tomatoz.ru/uploads/posts/2013-10/1382543089_0_acd02_deeb0041_xl.gif[/img]
Дрібні зірки розсипались на друзки,
Немов старі розбиті ліхтарі,
Рогаликом рум'яним на мотузку
Ніч насилила місяць угорі.
Вчепилася гілками щупла слива
В небесне оксамитове сукно.
Десь у дворі малеча галаслива
Словами сіє щедро, мов зерном!
Там, під горою, притулилась хата,
Лампадкою ряхтить проз гілочки...
Немов прудкі весняні ластів'ята,
Гучні щедрівки б'ються у шибки.
А сивий комин трусить бородою ─
От-от насипле повні жмені див!
І сам Господь йорданською водою
Благословенний двір сей окропив!
Радіє серце, святом обігріте!
Та все ж бентежать по́мерки журби:
Чи дочекаєш, мій коханий світе,
Щасливої і мирної доби?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552738
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.01.2015
Стікає багряними ріками
Згасаючий день з висоти...
Краса під твоїми повіками,
Лише привідкрий ─ і світи!
Спивай виднокола, окреслені
Довкі́л облямівкою хмар.
Хай крила, мов зи́ми розвеснені,
Обтрусять вечірній нагар.
Як мушлі, наповнені рокотом,
Вітри притуляй до щоки,
Вслухайся, як сунуться покотом
Посріблені хвилі ріки...
Як безгомінь, за́склена кригою,
Немов оживає, рипить...
І світ вибухає відлигою
На ранок у чисту блакить!
І мріється легко, і те́плиться
В тобі, мов у звитку гнізда,
Весняного цвіту метелиця ─
Як свіже вино, молода!
Як провесінь, чисту, оновлену,
Зачерпуй життя із ковша,
Бо світлом таємним наповнена,
Мов шопка різдвяна, душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]
Ніч обростає снігом, мов деревій,
Знову на небі борошно труть крізь сито...
Снишся мені у пору рясних завій ─
В час, коли вітром шибку душі розбито.
Виють крізь неї протяги, як вовки,
Б'ються крильми замети, мов дикі гуси...
Ти говори зі мною, сотай думки,
В серці вгамуй цунамі і землетруси!..
Взявши за руку, в далеч мене веди ─
Десь у надхмарний простір, а може й вище!..
Не озирайся ─ сніг замете сліди,
Не прислухайся ─ вітер дротами свище...
Ліпить хуртеча в очі ─ ну, хай їй грець!
Комин коптить у небо, немов сигара,
Вітром розсіяний відгомін двох сердець
Ловлять з висот небесних земні радари.
Так мені легко в аурі світлій цій,
Проз хуртовину світить щаслива зірка!..
Просто приходь у пору рясних завій ─
В час, коли серце гупає до одвірка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Дива́ таки трапляються, повір,
І засвіти лампадкою надію
У ніч, коли посріблений факір
Зірок огненних вивергне завію
В безодню неба, вижухлий велюр
Вмить спалахне гранатовим камінням
І в завитках розкішних шевелюр
Зимових крон розсипле мерехтіння.
Обтрусять сажу в комині вітри,
Як чорну пудру на обличчя ночі,
Різдвяний янгол спуститься згори,
Крильми́, мов хуртовина, залопоче...
І за собою мовчки поведе
Настрі́чу дню січневому новому,
І розіллє багряне каркаде
Світанок у мереживі тонкому
На вовну хмар, і перший промінець
Затягне облямівкою тонкою
В душі твоїй задавнений рубець,
Немов сам Бог торкнув тебе рукою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015
[img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/pozdorovlennya-na-rizdvo.jpg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/novorichni-pozdorovlennya.jpeg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/virshi-vitannya-na-rizdvo.jpg[/img]
Гірські вітри збудили заметіль,
Крильми тріпоче лебідь білоперий!..
Сніжинно-візерунчасті химери
Злітаються роями звідусіль.
На блискітками вкритій білизні́
Слідів чужих присипані мережки...
За стріху зачепились, мов сережки
Бурульки кришталево-осяйні.
Так прибрано і чисто ─ все до свят:
І затишок, і щедрість, і турбота.
Припудрилась ялинка біля плота,
Чекає на різдвяний маскарад...
Коли строкаті вервиці вогнів
І дощику вплетуться в пишні віти,
І голосом карпатської трембіти
Святе Різдво озветься вдалині.
Важким був рік: і відчаю, і втрат
Йому не бракувало... Дай же, Боже,
Забрати у Новий усе хороше,
Що приведе з собою низка свят!
І запалити в кожному вікні
Зорю пресвітлу віри і надії!
Хай заметуть ці щедрі сніговії
Обпалені війною чорні дні...
Нехай новонароджене Дитя
Благословить кожнісіньку родину,
Чиї батьки й сини в тяжку годину
Стоять на варті миру і життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547488
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2014
[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]
Мої думки, оголені дерева,
Гілками присягають висоту
І паморозі стружка металева,
Здіймаючись, згасає на льоту.
А спогади – захекані хлопчиська ─
Вже вкотре повертають у Різдво,
Де світ дитинства, як ніколи, близько,
Де з вітром неприборканим удвох
Розхитуємо гойдалку скрипучу ─
Аж п’ятами торкаємося хмар!
На прутику різдвяну зірку кру́чу,
Усівшись на засніжений димар…
І пряники розвішую медові,
Стрічками почепивши за гілки.
Тут відлиски на шибці кольорові
Мені малює місяць від руки.
Вкладає бабця казку сизооку
В картатий вузлик: “Спи, дитино, спи…”
І серце розбігається з півкроку,
В сузір’їв позолочені снопи
Пірнає легко, тоне в мерехтінні,
Вбирає в себе зоряний пилок…
На стику часових космічних ліній
Відлунює кожнісінький мій крок…
Минуле там розсипалось, мов сонях,
Насінням перепріло в рукавах…
І тільки пам’ять гупає у скронях,
Вривається у сни мої безсонням,
Як посвіт із далекого Різдва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
[img]http://cs623627.vk.me/v623627689/cabc/LT0-2ZDJJfc.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c623321/v623321564/10e90/FEskYzU6Q90.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c540103/v540103614/65af6/Zwzv4jm3g40.jpg[/img]
Вже й зима надбала хуртовин
І діброви міряють обнови.
Ніби угорі прорвало млин -
Небо сіє борошно зимове.
В білій пудрі змерзли ліхтарі,
Іній закосичив туям вії,
Паленіють пишні снігурі
Яблуками у густій завії.
У спітнілій рамочці вікна
Вгадую розмиті силуети,
І сліди згортає білизна,
Засипає, ніби трафарети.
Довгожданна радісна пора
З присмаком ванільно-мандаринним!
Золотить блискуча мішура
Колючки патлатої ялини,
Що притихла в нашому дворі
І мовчить в очікуванні дива...
Кучугура ген на димарі,
Мов сова сердито-полохлива,
Примостилась - і ні пари з вуст,
Лиш у пір'ї блимають очиська.
Під ногами чутно снігу хруст -
Вгадую, що ти вже зовсім близько...
Скрипнувши дверима, зазирнеш,
Обтрусивши комір од сніжинок!..
І розсиплеш радощі без меж
Пахощами свіжих мандаринок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/01/04/8863.jpg[/img]
[i]Слова Наталі Данилюк.
Музика Віктора Охріменка.
Виконує Ярослав Чорногуз.[/i]
На розі, в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
На ніжних картинах примарних...
Де тануть свічки на стіні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
Там стрінуться наші долоні
І пальці сплетуться тонкі,
І з кошика маки червоні
Нам зронять легкі пелюстки...
І я,неймовірно щаслива,
В очах твоїх карих втону!
І променів сонячна злива
Заллє потемнілу стіну!..
І може всі давні оскоми
Ця зустріч загоїть мені
В кав'ярні, до болю знайомій,
Де янголи плачуть сумні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540103/v540103614/62f12/-f-6oXC-X4M.jpg[/img] [img]https://fbcdn-sphotos-h-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xpf1/v/t1.0-9/10417460_577476412352032_7608391884958944755_n.jpg?oh=e8c0f5261b3277f3e83f5d76ffaf4a75&oe=5502A76D&__gda__=1427875591_72b1c78e761b325f6730831b32319f07[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c622820/v622820913/a8e8/rlg2LQUYZWY.jpg[/img]
Притрусило пудрою легкою
Листопадом випрані плаї,
І пірнули в купіль супокою
Мовчазні оголені гаї.
Де-не-де поцвіркують синиці,
Чубляться пискливі горобці
І гойдає вітер годівниці
На гілках, неначе каганці.
Нависає ковдрою важкою
Сиве небо. Гранули краплин,
Наче бісер, обліпили хвою.
Інею тендітний серпантин
Замережив білопавутинно
Мокрі віти й шишки-їжачки.
День чи два – обсипляться жасмином
Хмар пухкі шовкові подушки.
Вдарить в очі свіжими снігами,
Від морозу дихання зіпре́!..
Зарипить приємно під ногами
Білизна́, немов білковий крем!
І, зігрівшись кавою терпкою
В затишній кав’ярні край вікна,
Я пірну у купіль супокою,
Від краси зимової хмільна!
Розчинивши пінку в порцеляні,
Наслухати буду залюбки,
Як шустять* у дні передріздвяні
Ласими цукерками думки.
[i]*Шустіти - шурхотіти. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Горянко-зимо́ з фіалками ув очах,
Твій погляд криштально-чистий і майже теплий...
У грудях твоїх тріпоче тендітний птах,
А вітер тонкі бурульки, мов коси, клепле.
В судинах бурлять нестримно прудкі струмки -
На дотик такі студені, що аж пекучі!..
Хоч голос твій, мов крижина крихка, тонкий,
Та крикнеш - і пруть лавини з гірської кручі!
А кинеш мрійливий погляд - і ніжний сніг
Здіймається вгору вальсом лелійно-білим...
І навіть січневе сонце тобі до ніг
Складає проміння гостре, неначе стріли.
Люблю споглядати магію у вікні
Під шепіт вогню у пічці, під шурхіт книги...
Так пахнуть фіалки-очі в ту мить мені,
Як свіжо-весняний подих у мить відлиги!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014
Тулитись теплими думками
До захололих щік твоїх...
Вслухатись в те, як під ногами
Рипить, мов цукор, білий сніг...
Як десь хрумтить скоринка льоду
Під гострим лезом ковзанів!
Вдихати теплу насолоду
Терпкої кави у вікні.
Ловити цитрусові нотки,
А поміж ними - хвойний бриз:
Зимовий мікс, не то солодкий,
Не то з кислинкою сюрприз.
І упиваючись, п'яніти
Чи то від сяйва ліхтарів,
Що заливають, мов софіти,
Слідів мережку у дворі...
Чи то від іскорок гарячих
Твоїх усміхнених зіниць!..
І пресувати сніг у м'ячик
Теплом ворсистих рукавиць.
І затуляти що є сили
Тендітне щастя від завій,
Що, мов метелик тонкокрилий,
Бринить у тебе в рукаві!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]
Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.
О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..
Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...
А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.
Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...
Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
Скинув жовтень мідні обладунки,
Перепрів у стосах падолист,
За плечима осені-чаклунки
Золотиться промінь, наче спис.
Допиває сонце по краплині
Захололе дзеркало ставка,
На стрункій розпатланій модрині
Засріблилась паморозь крихка.
Тліє листя, скручене в пергамент,
Мов уламки згаслої зорі.
Ще дивують айстри кольорами
О такій притлумленій порі.
При́йде час і айстрову гординю
Вистудять непрохані сніги...
Вже зима опоряджає скриню,
Репаються змерзлі береги.
Запрягає коней білогривих
У скрипучі сани - і гайда!
Вислизає осінь полохлива,
Мов лисиця загнана руда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c622716/v622716407/924b/zITekzL8UZI.jpg[/img]
[i]Слова - Наталя Данилюк
Музика - Микола Шевченко
Виконання - Марина Романович
[/i]
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
твої, ледь обвітрені, скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/28123/kS94X0GuDn4.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280de/yvtYhxm--yY.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280ce/H9T_gUb2Nl0.jpg[/img]
В листопадову пору
останнє осіннє тепло
струменіє глінтвейном
під замшею теплої шкіри
і тонкі промінці розтинають,
мов гострі рапіри,
полинялих дібров і садів
оксамитове тло.
В листопадову пору
так багнеться* серцю стрічань,
найніжніших обіймів
і щирої з кимось розмови,
смакувати ковтками легкими
вино пурпурове,
милуватись, як в небі
вечірньому квітне герань...
Прислухатись до шурхоту
листя у прілій траві,
коли вітер обтрусить на землю
кленову перуку,
і тримати когось так дитинно
за лагідну руку -
відчувати, як щастя бринить
у м'якім рукаві!
І як лоскотом ніжним
нестримно біжить по спині
хвиля теплого струму,
що легко поколює п'яти...
Загорнувшись у плед,
ні про що таємниче мовчати,
задивившись, як вечір
запалює перші вогні.
В листопадову пору
так солодко пахне любов
і терпкий післясмак ностальгії
так часто бентежить...
Заліковую смуток душі,
як набридливий нежить,
філіжанками кави
і дозами щирих розмов.
[i]*Багнеться - хочеться, бажається.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014
[img]http://effectfree.ru/useruploads/results/2014/11/04/15/1e56fe8.jpg[/img]
Терпи, любове, біль тебе шліфує,
Відточує старанно кожну грань,
Ані зусиль, ні часу не шкодує
Для чергової порції страждань.
Гори, любове, бо тобі не вперше
Дражнити долю розпалом борінь!..
Один щабель, що на путі до звершень,
Стількох вартує злетів і падінь...
Одне маленьке скельце кольорове -
А розіллє веселку у пітьмі...
Борись, любове, ну ж, борись, любове,
Кричи, коли вуста твої німі!
Гартуй себе у полум'ї нещаднім,
Не вір у підлі підступи афер,
Лише тобі думки твої підвладні,
Лише тобі здолати цей бар'єр!
Провадь крізь бурю свій побитий човен
І будь комусь, як по́світ у вікні!
Терпи, любове, ох, терпи, любове,
Бо тільки справжнє вистоїть в борні.
І тільки вічне, мудре і терпляче,
Засіявшись, дозріє у врожай...
Терпи, любове, Бог тобі віддячить,
А від людей подяки не чекай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014
Осінній ліс готується до сну,
У ясенів потріскують суглоби,
Вже літній час на зиму повернув
І вижухле вбрання не до вподоби
Гірським вітрам, на клаптики дрібні
Шматують оксамитові обнови...
Вже сирістю димлять вологі пні,
І плакальниці-вільхи, наче вдови,
Відспівують над ними парастас,
Висить в повітрі ладанна завіса...
Залиш мені хоч трішечки прикрас,
Мій кароокий мідночолий лісе!..
Хоча би жмуток глянцевих листків,
Що виграють на сонці кольорами...
У дні зими, холодні і терпкі,
Зігрію душу теплими дарами.
Вдихнувши хвої пряний аромат,
Надпивши сонця із долоньок листу,
Згадаю щедре золото Карпат
В осінню пору, тиху і барвисту...
А ще - знайомі пахощі грибні,
Що кличуть пориватися у мандри!..
Даруй на згадку мрійниці, мені,
Тепло осіннє, зібране в гірлянди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Осінній день у глечик димаря
Налив густого во́гкого туману,
А горобині кетяги горять,
На паморозі білу порцеляну
Течуть багряно викислим вином,
Немов поранив жовтня хтось у груди...
І жолуді тріщать, як доміно,
Настукують свої чудні етюди.
Осінні мряки виїли парчу,
Із листя змили золото сусальне.
Ні посвисту,
ні крику,
ні плачу -
Лише німе спустошення криштальне.
Лиш я і сад у пасмах димарів,
Що злилися із молоком туману,
І яблук мерехтливі ліхтарі
Над мокрими штахетами паркану...
І перемерзла вицвіла блакить,
Що сніг плекає у своєму лоні...
Кленове листя жмутками летить -
Легке і тепле, як твої долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
Це інша осінь, мокра і понура,
Крізь сітку мряки глипає з-під брів...
Вже поріділи пишні шевелюри
У кленів молодих і яворів.
Обсипалось оздоблене убрання
І пліснява покрила теплу мідь,
Бринить в гаю мелодія прощання
Між голих неприкритих верховіть.
Це інша осінь - зраджена коханка,
Загорнута в пожухлий кашемір...
Минулася жовтнева лихоманка
І золото зотліло, мов папір.
Ах, золото!.. На вигрітій долоні
Тремтить листок - загублене крило...
Які ж оті дерева безборонні
У дні, скупі на сонячне тепло!..
У час, коли важкі кудлаті хмари
Торочаться на во́вняні нитки
І тріскають тендітні капіляри,
Знекровлюючи листя і гілки.
Це інша осінь - тріснута лампада,
Вже майже спорожніла, не жахтить
І проситься в обійми листопада,
Щоб душу відігріти хоч на мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2014
Муркоче дощ за плівкою вікна,
Таке приємне тепле муркотіння!..
Мов десь бринить приглушено струна –
Мінорних нот мелодія осіння.
Розкішні крони виїла іржа,
Сповзла блискуча штучна позолота,
Листком обдертим зраджена душа,
Немов сирітка, тулиться до плота.
Горить багряно мокрий виноград,
У сиву мряку вибухнувши кров'ю,
Бо і його нещадний листопад
Не омине своєю нелюбов'ю.
Завихрить листя п'яна круговерть,
Награвшись, кине тліти і забуде...
Там, де життя вирує, тінню смерть
Чатує поруч – так було і буде.
Муркоче дощ, грайливе кошеня,
Бо що йому природи обмирання?
Ще буде у дерев нове вбрання,
Бо ця плаксива осінь - не остання.
Ще соками заграють гілочки,
Весна розтопить плівку захололу,
Проклюнуться, мов зубики, бруньки,
Нове життя забігає по колу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Чатуєш на мене, моя сивоока хандро,
І пальці холодні, мов щупальця, тягнуться в душу...
Спиваючи сонце, так спрагло вустами ворушу,
А листя лягає у стоси, мов карти таро.
Ну, що наворожиш мені на прийдешню зиму́,
Які передбачиш прогнози, невдачі і втрати?
Цей погляд застиглий мене спонукає кричати,
Мов плівку, здирати руками загуслу пітьму!..
Не вірю тобі і твоїм захмелілим вітрам,
Усім падолистам, дощам і вологим туманам,
Ти просто міраж, ти фантазія хвора й омана,
Я серце своє на поталу тобі не віддам!
Я буду впиватись останнім осіннім теплом,
Ловити на кінчики вій теракотове сяйво,
Тулити до щік оксамитово-плюшеві айви,
Сміятись усім ностальгіям і смуткам на зло!
Полюєш на мене, чатуєш уперто, як звір,
Терплячість незламна твоя і жага ненаситна!..
Дарма сподіваєшся, чуєш? Сьогодні я спритна –
Стратегіям хитрим і підлим підставам навкі́р!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Надбала до свя́та Покрови
Деревам розкішних обнов
І хлюпнула барв кольорових
В гущавину сонних дібров.
Мережив з тонких павутинок
Навішала поміж гілок,
Сипнула багряних жаринок
В застиглий холодний ставок,
Де вітер у ніжному танці
Гойдає вербу золоту
І сонця рожеві рум'янці
Вистрелюють враз на льоту,
Мов бризки грайливі шампану!
І ллється медова теплінь!..
Вона ж оглядає старанно
Красо́ти своїх володінь.
То тут начаклує дбайливо -
Заграє палітра жива!..
То там оксамитове диво
Здмухне зі свого рукава...
І всюди вона господиня,
У кожному за́кутку лад:
Набита розко́шами скриня
І міддю притрушено сад!
Сотають з вершечків діброви,
Проміння тонке на нитки
До світлого свята Покрови,
До перших морозів терпких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014
[i] Ріднюся, сестрюся з Тобою, огнистости Жрице,
у звичаї скіфів - бо глас давнини не ущух.
У венах мені хлюпочи, відігрійся...Чи ти це -
у oсінь облачена, Долe? Чи Oсені дух?
Роксолана Вірлан[/i]
Міднокоса мольфарко,
в руках твоїх сонце, як бубон,
по лискучій мембрані
вдаряєш долонею в такт
захмелілим вітрам...
Кароока спокуснице-згубо,
перед сяйвом твоїм
навіть кетяг калини побляк.
Відспівали жита,
поспліталися туго снопами
і добірним зерном
обважніли тугі колоски...
Ну, а ти, невгамовна,
дивуєш усіх кольорами
і лелітки роями
летять з-під легкої руки!
Заклинаєш дощі
і вишіптуєш ранки погожі,
гонихмарнице - та,
що приборкує норов стихій!
І в покорі дерева вклякають,
як вірні сторожі,
перед блиском огненним,
що грає рубіном з-під вій.
Як тебе не любити,
моя кароока чаклунко,
не купатись у барвах,
не пити янтарне вино?
Упиваюсь красою твоєю,
немов диво-трунком,
огортаюся теплим багрянцем,
неначе рядном!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014
Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...
Вона така розгублена і мила,
В руках потерті рукавички мне,
Тріпоче, мов метеликові крила,
На вітрі теракотове кашне.
Погомоніть про те, про се, мій пане,
Під шурхіт падолисту і газет,
Під брязкання металу й порцеляни
Послухайте розчулений кларнет.
Хай ваша пані теплими вустами
Пригубить кави терпкість запашну
І загориться іскорка між вами,
І затеплі́є погляд пані... Ну!..
Побудьте трішки звабником принадним,
Даруйте компліменти і вірші,
Хай подих тютюново-шоколадний
Здіймає ураган в її душі!..
Летять думок розірвані конверти...
Та хто там знає, може й неспроста
Чомусь вам личить стриманість уперта,
А вашій пані - скромна простота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014
Карпатський ліс. Готичні цитаделі
Смереками втікають догори.
Вже де-не-де шафранні акварелі
Позолотили клени й явори.
Гірська стежина, всіяна голками,
Між валунів холодних поповзла,
Берізка юна тягнеться гілками
Крізь гущину́ у пошуках тепла...
Її листочки - крильця невагомі -
Лоскоче пряний подих вітерця.
Тополя заплела у коси промінь,
Їй золото осіннє до лиця.
Гриби свої беретики вощані
Ховають у намітці листовій,
Сочаться сонця полиски медвяні
Крізь опаха́ла хвойних темних вій.
Ген по горі високій і плечистій
Розлила осінь теплий теракот...
У тиші цій намоленій і чистій
Душа радіє бе́зміру щедрот!..
І так відрадно серцем доторкнутись
До цих тополь, смерічок і беріз!..
Вже вкотре мною пройдені маршрути,
А ніби вперше забрела в цей ліс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014
[img]http://www.mobinations.com/mediacontent/image/osenniy-listik.gif[/img]
Розпогодилось! Сонячний спис протаранив діброву
І застряг у густій шевелюрі тополі. А день
Заплітає у вільхові кучері стрічку шовкову
З потічків говірких і веселих пташиних пісень.
Розпогодилось! Боже, ну, що іще треба для щастя?
Може крил невагомих для злету в небесну теплінь?
І нестримної віри в душі, що усе в тебе вдасться,
Що відступить тривоги і сумніву капосна тінь!
Що утрати минулі ти при́ймеш в душі, як належне,
Не зронивши за ними ні краплі гіркого жалю...
Глянь, як пізня троянда на клумбі удосвіта мерзне,
Та вона не розмінює теплу надію свою...
Її віра у ранок прийдешній росте безупинно,
І у сонце нове, що розсіє кристали роси...
Так і ти не здавайся і вір у прекрасне, людино,
І радарами серця лови неземні голоси!
Налаштовуй себе на красу, на любов і на диво,
Хай тебе не зламають підступні зневіра і страх...
Озирнися довкола: як сонячно, легко, красиво -
І у світлому храмі природи, і в тебе в думках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014
Відаро́мило в полі покосами,
Відболіла ключами блакить...
Мов долоні багряної осені,
Листя клена чуттєво тремтить,
Опадає з гілок сухозліткою,
Захурделене вальсом чудним...
І гілками риплять, наче хвірткою,
Поруділі гнучкі ясени.
Шкаралупки колючі каштанові
Підмітають вітри-двірники,
Блискотять болота порцелянові,
Відбивають небесні хмарки.
Тут роса кришталевими нотами
Мерехтить на судинах листків...
То чому ж не радію щедротами,
Не хапаю лелітки крихкі?
А стою, мов якась наполохана,
Відгорнувши цю щедру парчу...
Наче осінь пробіглась непрохано
Холодком по моєму плечу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525975
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2014
Як затишно сльотавої пори
Вмоститися біля старої пічки
І слухати, як буки і смерічки,
Враз полум'ям охоплені рудим,
Нашіптують легенди і казки
Старого лісу. Блискітки грайливі
Пищать, немов комарики дражливі,
Гойдаються вогненні язики,
Облизуючи темряву густу,
Похмурі стіни покривають лоском!
На блюдці мед солодкий тане воском
І сон легкий наблизився впритул.
За вікнами вдаряє у шибки
Сирої мжі розсипана крупиця
І змокла осінь, мов руда лисиця,
Припала до кленової руки
І лащиться, шукаючи тепла,
В'ючи́сь довкола змійкою прудкою!..
У купелі чуттєвій супокою
Моя душа по хмарах побрела...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2014
Хлопчику мій, цей
самотній покинутий скверик
в пам'яті нашій, мов
Богом забутий Версаль...
У позолоті сусальній
дерева-химери
струшують мідну фольгу
на холодний асфальт.
Як же тут тихо,
неначе у ветхому склепі,
сонце вчепилось за гілку
рудим кошеням,
теплі пейзажі прокручую
слайдами сепій,
смолами рани затягує
хвойна броня.
Може тобі і не стане
причалом ця лавка,
серця чужого поманить
далекий маяк...
Тлінь уплітає деревам
у кучері мавка,
як заховатись від неї,
мій хлопчику, як?
Чим побороти в душі
гіркоту розставання,
як не розсипати крихти
тепла і надій
в час, коли осінь
розгубить сусальне убрання
в цьому забутому скверику,
хлопчику мій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2014
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка,
Спокійний погляд, мудрий і сумний...
Ще наші сни ховаються у шпарки
І пахне пам'ять подихом весни.
Яким ти був – кумедним і зухвалим,
За спритним вітром нісся навздогін!
І росянисті трави лоскотали
Тебе, мов мавки, із усіх сторін.
А як удвох ховалися від хвищі,
Обтрушуючи краплі, мов разки,
І порпалися на старім горищі,
Де ночували бабині казки!..
І здмухували у небесну просинь
Кульбабок парашутики чудні,
Пірнали у розніжені покоси,
Шугали невгамовних цвіркунів!
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка...
Невже й тебе завихрив листопад?
І не знайти чудесного дзиґарка*,
Що дні твої відміряв би назад?
Та стрілки вже повернуто на зиму
І я в очах уловлюю твоїх
Ні, не якусь тривогу незбориму,
А тихий смуток, чистий, ніби сніг...
[i]*Дзиґар, дзиґарок (заст.) – годинник.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Бабине літо сидить на строкатому пледі,
Здмухує бульбашки мильні в погожу блакить,
Хмари повзуть – вайлуваті кумедні ведмеді,
Річка косулею спритною в далеч біжить.
День підсолоджений гусне в липкій карамелі,
В пасмах трави розплескалось обіднє тепло,
Жваві пташки розсипають чаруючі трелі –
Мов розлітається друзками тріснуте скло!..
Десь у смарагдово-мідному плетиві пущі
Млин причаївся, як ветхий біблійний ковчег,
Проз його стіни трухляві, колись невсипущі,
Сонце груше́вим сиропом у шпарки тече.
В кучері річки нападало прілого листу,
Хвильки грайливі розхлюпали світлу печаль,
Клен молодий у чуприну яскраво-огнисту
Вплів, наче бантик, серпанку тендітну вуаль.
Бабине літо надбало тонких павутинок –
Між гілочками напнуло чудні макраме...
Світку мій милий, як легко на серці й дитинно!..
Вітер попутний у плечі окрилені дме...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2014
[img]http://grandwallpapers.net/photo/osennii-park-640x480.jpg[/img]
Стихли натруджені бджоли,
Вигорів буйний спориш,
Вересню мій мідночолий,
Як невблаганно мовчиш...
Мов розгойдали смереки
Неба вселенську печаль,
Міряють крила лелеки,
Кличе незвідана даль.
Сонце тримає гілками
Явір, що майже зачах,
Скелі лягли кістяками
В темних вологих лісах.
Пахнуть грибами і мохом
Теплі осінні вітри,
Серце моє ненароком
Впало кудись догори.
І загубилось в лелітках,
Мов у крупинках перги!..
Листя тонка сухозлітка
Вкрила пусті береги.
В сиву ріку по судинах
Збігли гірські потічки.
Я - невловима краплина
В ю́рмищі течій гірських...
Я в нерозпізнані крики
Тихі вплела́ молитви...
Вересню мій мідноликий,
Тріснуло сонце. Кровить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014
Затягнуло з ночі органзою
Захололу вигаслу блакить,
Небо, розколисане грозою,
Мов оркестр, гучно торохтить.
Павутинки сріберних сузір'їв
Затулили хмари дощові,
Змахує верба вологі вії,
Діаманти губить у траві.
Золотаві яблука-лампадки
Нагинають віти до землі,
Струшує тополя мокрі прядки,
Аж від бризків будяться джмелі.
Ну, а ми, захекані, мов діти,
Під плащем куценьким біжимо
І ліхтар далекий тепло світить,
Вабить рій окрилених думок.
А калюжі коляться на друзки,
Розсікають сіточку дощу!..
Я до тебе, наче боягузка,
Притулюсь і вже не відпущу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2014
Урвала голос ві́трова трембіта
І цвіркуни розпирскали пісні...
Залиш мені медову краплю літа
У гущі кави, чорно-смоляні́й.
Нехай мені розвидниться раптово,
Коли ти будеш десь по інший бік,
Заграють барви тепло-кольорово
В моїй осінній лагідній журбі.
Коли туман моло́ками густими
Стече в багряне прядиво дібров,
Я заплету свої журливі рими
У світло-ніжний спомин про любов.
Княгиня-осінь, горда і вродлива,
Розсуне штори сивої сльоти...
Залиш мені маленьку краплю дива
В сім океані смутку й самоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2014
І не мариться вже, і не сниться
Солодкаво-серпнева імла...
Теракотова спритна лисиця
Павутинку хвостом замела.
І припудрились міддю дерева –
Хоч дивуйся обнові, не вір!..
Срібнодзвонить печаль кришталева
В пасмах річки прудкої між гір.
Ще бринять у квітках медоноси,
Допиваючи літній нектар,
Відшептали у полі покоси,
Буйні трави обстриг перукар.
І заплів золотаву пшеницю
У сухі шурхотливі снопи.
Де-не-де розілляв багряницю
Щедрий вересень. Чуєш, поспи,
Моя ду́ше натомлена, квола,
Відпусти ці тривоги й жалі!..
Даль осіння, немов захолола,
Пригинає печаль до землі.
І у сяйвом наповнену шпарку
Виє протяг, пече до кісток!..
На розписаний вижухлий аркуш
Опустився кленовий листок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2014
Хлюпнула осінь багрянцю
В літній притишений сад.
Клич мене, серпню, до танцю
В цей вогняний маскарад!
Пишні оливкові крони
Вкрив золотавий пилок,
Листя, неначе дублони,
Жевріє поміж гілок.
Зранку молочні тумани
Пряжить вологий ефір,
Лускають стиглі каштани,
Гепають на кашемір.
Яблук медові плафони
Сіють лелітки дрібні...
Скирти вляглись, мов бізони,
На обгорілій стерні.
Поле поголене гладко,
Серпень щетину зібрав...
Хто ти, руденьке хлоп'ятко
В купелі пряних отав?
Первісток осені? Промінь,
Вкраплений в пізні листи?
Серце в раптовій судомі
Скапує медом густим.
Сонце мольфарить над лугом,
Крильця лоскоче джмелю...
Будь мені, вересню, другом
Й тим, кого щиро люблю...
Тим, хто не тішився цвітом
В буйному морі весни,
Всім, недолюбленим літом,
Вколеним жалом війни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014
Ще крок до перемоги, мій народе,
Один лиш крок, але який важкий!..
Нема шляхів широких до свободи,
Лише тернисті і вузькі стежки.
Ще подих до омріяного волі!..
А поки задихаються в димах
Твої калини, верби і тополі,
Твої багряні маки у житах...
А поки кров'ю скроплена землиця
Щодень палає в лютому вогні
І роздирає грізна блискавиця
Блакить небес. І гинуть у борні
Твої сини за правду незбориму,
Бо голос крові праведний не вщух!
Під обстрілами в гіркотинні диму
Гартується незламний їхній дух.
Ще крок до перемоги, ще лиш подих,
Одне зусилля – хай і надважке –
До справжньої свободи, мій народе,
Бо згине зло лукаве й нетривке!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2014
Простромлено вишню
призахідним сонячним списом,
черлені листочки
кривавлять густим каркаде...
На лапах нечутно
підкрався допитливим лисом
сатиновий вечір
і згустки багряні краде.
Згортається кров
у вишневій пораненій кроні,
зализує лис теплу рану
м'яким язиком,
і пирскають краплі,
немов пелюстинки червоні,
у збанок небесний
зі свіжим парним молоком.
Розтрушує сажу
дрібну зореока арабка
і сипле монети-зірки
зі свого рукава,
вигойдують віти
медові ліхтарики-ябка
і дихає пряно
розпорена лезом трава.
В тонку паранжу
загорнулися сонні дерева,
у тиші вечірній
думками тривожусь про те,
що серце моє –
то простромлена крона вишнева,
що теплою кров'ю, немов
пелюстками, цвіте...
І добре мені...
І така моя рана приємна,
бо списом тонким
мене вразила світла любов!..
А ніч за вікном, ніби знахарка,
завше недремна,
пораненій вишні
нитками затягує шов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/8/100/629/100629979_1.jpg[/img]
Занурена у музику дощів,
У сиву органзу краплин прозорих,
Бреду босоніж в мокрому плащі
Повз ліхтарів яскраві метеори.
І, плавно розсікаючи озон,
Мов плазму океану каравелла,
Вслухаюся в небесний баритон -
Розспівується грозова капела.
Б'ють на ударних блискавки прудкі
І спалах розсікає темні хмари!
Свої перуки, змоклі і важкі,
Обтрушують на во́гкі тротуари
Акації у гранулах краплин,
Мов парижанки, горді і високі!
Закутана у зливовий сатин,
Вдихаю шепіт вулиці крізь кроки.
І так мені спокійно на душі,
Пряде вечірнє небо сивий ку́жіль...
Пунктиром обриваються вірші
І... плюскаються у дзвінкі калюжі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014
В'ялить сонце скошені отави,
Яблучно-медово пахне Спас.
День такий криштально-золотавий —
Мерехтить, немов іконостас!
Ще тривожить плюскотом грайливим
Плесо невгамовна дітвора.
Достигають синьоокі сливи
В чепурних садочках і дворах.
Гусне медом полудень спекотний,
Шурхотять позліткою снопи,
Вже позаду липень безтурботний,
У полях виблискують серпи.
І кипить до вечора робота,
Виростають скирти у рулон.
Де-не-де торкнулась позолота
Кущиків смарагдових і крон.
Ще так ясно, тихо і прозоро,
Хоч і чутно осені ходу,
І пастельним лагідним декором
Узялися яблука в саду.
Ще душа в легкому мерехтінні
Гладить сонце кінчиками вій!..
Хоч і курить пахощі осінні
У садах медовий Маковій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
[img]http://www.patogh90.com/wp-content/uploads/0.890245001315292912_parsnaz_ir2.jpg[/img]
Літо, немов марокканка в тонкій паранджі,
Мідний пісок обціловує ніженьки босі.
Дай мені руку, дійдемо удвох до межі,
Де починається теплою охрою осінь.
Очі твої – антрацити, глибокі, мов ніч,
В їхньому затінку вкотре ховаюсь від спеки...
Десь в павутинні планет, межи світлосторіч,
Кличе нас мрія, мов острів незнаний, далекий.
Літо танцює саіді*, оливкові сни
Нас накривають, як море, розніженим шовком!
Чи бракуватиме щастя цього восени,
В час, коли вітер завиє покинутим вовком?
В час, коли міддю обсиплються пишні сади,
Трави обпалені вкривши важкою парчею,
Стразами з неба покотяться краплі води,
Клен спалахне під дощем і погасне свічею?
Як бракуватиме світла цього й кольорів,
Шепоту хвиль, арабесок тонких силуетів!..
Соком налиті ренклоди, немов ліхтарі,
Сяйвом наповнили скель дивовижні мечеті.
Літо гаряче, мов кава, пікантно-терпке,
Тепле каміння пахтить, мов розпечені праски...
Дай мені руку, збудуємо свій Марракеш*,
Щоб не прощатись з обіймами літньої казки!
[i]*Саіді (Saidi або "Ракс ель асая") – східний танець з тростиною.[/i]
[i]*Марракеш (араб.[/i] مراكش) –[i] одне з чотирьох імперських міст в Марокко.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2014
Осінній дух обкурює снопи,
На вітрі шурхотить суха солома.
Поспи ще трішки, вересню, поспи,
Дозволь набутись літечкові вдома.
Серпнева спека випалила луг,
Вже де-не-де трава руда, мов грива.
Нап'яв ставок вербовий капелюх
І спить в полоні лагідного снива.
Лящить коса в отаві запашній,
Пластки шовкові стеляться під ноги,
Вже цвіркуни в мелодії чудні
Вплітають нотки смутку і тривоги.
Осінній дух, мов злодій сторожкий,
Крадеться тихо, ледве чутно шерех,
І календарні видерті листки
Відносить вітер на далекий берег...
Де тепле море лащиться до скель,
Де гордих пальм пустельні бедуїни
Обвили ноги органзою хвиль,
Де ніжність оксамитової піни
Змиває на піску чужі сліди
Під сонячним розжареним софітом!..
Не йди ще трішки, вересню, не йди,
Дозволь мені набутися із літом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515833
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.08.2014
[img]http://www.ledi.lt/vartotoju-galerijos/1153_beach_girl_sea_summer_sun_favim_com_49347_large_jpg.jpg[/img]
Дівчинко, ти – океан, що навиворіт!
Тиша назовні і буря всередині.
Серце сльозами солоними вигорить,
Та все одно очі в небо підведені.
Што́рмами доля розгойдує дні твої,
Мов паперові тендітні кораблики,
Знову підставиш бліді щоки вітрові!..
Ми зі світами своїми, мов равлики:
В декого зовні будиночки-мушельки,
В декого – мікросвіти, мов галактики,
Гори такі, що нікому не зрушити!
Хтось в океані малесенькі клаптики
Облюбував, засадивши оазами,
З Богом говорить у тиші намоленій,
Хтось за гіркими словами-образами
Прагне сховати думки свої зболені.
Дівчинко, ти ─ океан, що навиворіт,
Равлик із мушлею-світом всередині.
Доля людини – у вічному виборі,
Поки приціли ще тільки наведені…
Поки немає межі неповернення,
Вільні думки у польоті високому,
Світла душа ще нічим не осквернена –
Ні гіркотою провини, ні докором…
Будь комусь мрією, доброю, чистою,
В хащах болотних водою прозорою!
Може, якщо не зламаєшся, вистоїш,
Станеш корабликом, станеш опорою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014
[img]http://img12.proshkolu.ru/content/media/pic/std/5000000/4198000/4197062-0411c70257b344e3.gif[/img]
Розмитою мозаїкою площ
Пливуть юрбою мокрі парасолі,
Липневий день закутався у дощ,
Скриплять протези залізничних колій.
Кипить буденна звична суєта,
Їй і дощі не стануть на заваді,
Свічадами лисніють болота́,
А горобці таким розвагам раді!
Дощ-піаніст на клавішах дахів
Нові акорди пробує сміливо.
Гортаю давній пам'яті архів
Під монотонне замовляння зливи.
А там таких облич, імен і дат,
Таких дрібничок, серцю надто милих!
Гіркої кави теплий аромат
Моїм легким думкам дарує крила.
І над буденним виром суєти
Я, мов малий журавлик-орігамі,
Лечу в далекі пам'ятні світи
По рівній дощовій кардіограмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]
Прадавній лісе, вкрий і прихисти
Нас, пілігримів, у своїй дрімоті,
Де сивих гір потріскані хребти
Ряхтять на сонці, ніби в позолоті.
Тут зупинився звичний часоплин,
Мов збився з ритму суєти мирської,
В затишші хвойно-букових гардин
Гриби собі дрімають в супокої.
Вузенька стежка мохом поросла –
Ступати м'яко, мов по ковроліні,
Янтарним воском скапує смола
І мерехтить у теплому промінні.
Застигла брила ве́тха, мов ковчег,
Посеред моря зелені і моху,
Грайлива річка піниться, тече
Отарою овець з переполоху.
Фарбує день медовим олівцем
Прозорі хвилі, схожі на цирконій.
Тут кожен з нас – тендітне деревце
У мудрого пралісу на долоні.
П'ємо ковтками спраглими озон,
Вростаємо у пам'ять корінцями.
Могутня скеля, дужа, мов бізон,
Згори до себе манить манівцями.
Тут по обіді небо в молоці
Купає соснам чубчики колючі,
Важкі думки летять, мов камінці,
У пащу прірви зі стрімкої кручі.
І вже душа, просвітлена, легка,
В обіймах лісу наслухає го́вір.
Чиясь міцна невидима рука
Збиває хмар подушечки пухо́ві.
Така краса, аж розум солодить,
Очима не вловити всю палітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2014
Мамо, я падаю в небо – все вище і вище...
З лівого боку не серце, а чорна діра.
Там, піді мною, суцільне димить попелище,
Битва триває між силами зла і добра.
Голими п'ятами ковзаю плавно по хмарах,
Мов паперовий кораблик, що з бурі війни
Вирвала смерті раптова холодна примара...
Мамо, прошу, не шукайте чиєїсь вини.
Може й мене хтось покликав тримати це небо,
Стати на варті мільйонів невинних життів,
Поки чужинська орда розкрадає ганебно
Землі мої, наче зграя скажених вовків.
Так повелося: хтось мусить собою прикрити
В пастці скалічене миру тендітне пташа,
Важко злетіти увись, бо крило перебите,
Але ж яка в нього вільна живуча душа!
Скроплене кров'ю загиблих, воно стрепенеться,
Змиє високо і темінь густу розітне!..
У відголоску його невмирущого серця,
Мабуть, пульсує й малесенька частка мене...
Мамо, я падаю в небо – далеко-далеко,
Наша хатина, як цятка, ще мить – і нема...
Там, піді мною,– пекельна задушлива спека,
Попіл кружляє, немов серед літа зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014
Криваві жнива на моїй волелюбній землі,
Що стала, немовби розпечена лава на дотик...
Тут замість ракет агресивних прості журавлі
Із давніх-давен розтинали небесні висоти.
Тут ґрунт засівали не гільзами – чистим зерном,
Леліяли хліб, а не покручі Буків і Градів,
Тут завше стрічали смачним калачем і вином,
Бо здавна велось, як у всіх: чим багаті, тим раді.
Тут вчили синів не тримати в руках автомат,
Не битись за землі чужі, а свою боронити,
Щоб кирзовим чоботом жоден докучливий "брат"
Святині вкраїнські зухвало не смів очорнити.
Тут вчили любити і спадок батьків берегти,
Тут пісня й молитва кріпили в думках і у праці...
Допоки не вдерлись до рідної хати "брати" –
Загарбники вільних і духом нескорених націй!..
Криваві жнива – небувалий рясний урожай...
Втішайся набутком, кульгава беззуба потворо!..
Чи є у жадобі твоїй ненаситній межа,
Чи знайдеться світло, що здатне поглинути морок?
Ще визріє хліб у напоєній кров'ю землі,
На чорній золі проростуть чебреці й матіоли...
Та вбиті життя – заблукалі навік журавлі –
Із вічного вирію вже не повернуть ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.07.2014
Смаглявий липню, вдячна за тепло,
За карамельну спеку полудневу,
Що цілувала бронзове чоло
У тиші парку мовчазному леву.
За бірюзову свіжу акварель,
За кужіль хмар, що випряли світанки,
І за медово-сонячний коктейль,
Розлитий у квіткові філіжанки.
За огнедишні пасадоблі гроз,
За мантри вітру у густому житі,
За хвиль атла́сних лагідний гіпноз,
Що дарував такі чуттєві миті!
За органзу духмяних вечорів,
За кастаньєтне брязкання цикади,
А ще – в густому сяйві ліхтарів
Арабки-ночі профіль шоколадний.
За поцілунків присмаки хмільні
На задніх крі́слах пізнього трамваю!..
Коли прийдуть осінні тихі дні,
На самоті я все це пригадаю.
Перегорнувши спогадів альбом,
Зап'ю́ солодким чаєм ностальгію...
За липнем липа плаче за вікном –
Вона, як я, прощатися не вміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014
Гусне спека яблучним сиропом,
Смалить сонце кучері беріз,
З дня у день мандрує автостопом
Юне літо з купою валіз.
Модні джинси, кепка, мокасини
Із квітковим принтом — супер стиль!
Миготять вітрильників чуприни
В бірюзі шовкових море-хвиль.
А у літа — бронзова засмага,
Мерехтливі стразики в очах!
Вітерець, закоханий стиляга,
Причепивсь до літа, мов реп'ях.
Дражнить струни сонної гітари,
Щось мугиче лагідне під ніс...
Начепивши модні окуляри,
З чередою напханих валіз
Знов мандрує літечко русяве
Там, де море — чиста бірюза,
Де толочить викохані трави
Спересердя вершниця-гроза...
Де шумлять грайливі водоспади,
Скелям білять голі кістяки,
Де на плитах кінчиком помади
Хтось послання пише у віки...
Де пісок пилюкою із міді
Прилипає до вологих п'ят,
Де гасає липень на боліді,
Розвіває платтячка в дівчат.
Там в кав'ярнях до міцної кави
Додають справжнісінькі казки,
Юне літо, миле і смагляве,
Тістечком ласує залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
Коли спіткнешся, думай про політ,
Не про каміння, а про світлі зорі.
Яким стрімким не був би цей кульбіт*,
Над долею твоєю Бог в дозо́рі.
Коли життя закрутить дикий вир,
Свободи смак вдихни на повні груди!
Нехай душі́ чіткий орієнтир
Убереже від фальші і облуди.
І вір собі на зло усім вітрам,
Усім життєвим пасткам і невдачам,
Хай віри непорушний світлий храм
Плекає серце мудре і терпляче.
Хай ніжний порух чистої весни
В тобі розбудить вічне і високе!
Коли спіткнешся, крила розгорни,
Спрямуй у небо невагомі кроки.
[i]*Кульбіт - переворот вперед через голову з опорою на руки.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2014
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/8/101/640/101640858_Stanislav_Sidorov__TuttArt___9_.jpg[/img]
[i]Дожди, как жизнь, всегда разнообразные...
Нет в жизни одинаковых путей...
Как судьбы у людей, бывают разные...
Так и характер разный... у дождей... [/i]
[i]автор: невідомий, на вірш натрапила в інтернеті[/i]
Буває дощ тонкий, мов павутинка,
Ковзне по шкірі лоскотом легким ─
І невагома вовняна хмаринка
По небу розтечеться, як вершки.
Буває дощ насуплений, понурий,
Заторохтить по плитах черепиць,
Деревам розкуйовдить шевелюри,
Неоном навіжених блискавиць
Розріже небо, кашляне громами
І в сиві пасма щільно заплете
Веселку кольоровими стрічками,
Розсіє в полі мрево золоте.
Буває дощ веселий і грайливий,
Або ж мінорний, тихий і сумний:
То награє піднесені мотиви,
То ностальгує в дотику струни.
А ще буває ніжний, мов романтик,
Вінки сонетів пише на шибках!..
Тополям розплете шовкові банти,
Сховається хлопчиськом у кущах
І радісно хіхікає, бешкетник,
Крізь зуби цідить іскорками сміх!
То розсипає жменями монети,
То затрубить у кришталевий ріг.
Дощі бувають різними, як люди:
У кожного свій норов і струна,
Свої ескізи, нариси, етюди,
Свій почерк і космічна глибина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
Діду-діду, лавка захолола,
Зачекалась в затінку на вас...
Журна вишня схлипує спроквола
Під скрипучий вітру контрабас.
Все минає: час, події, люди
В цій хиткій нестримній суєті.
І невже отак воно і буде:
Перетне межу на самоті
Кожен з нас, лишивши після себе
Невигойну траурну журбу?
Ще не раз запалиться крайнебо,
Сповістивши про нову добу...
Ще не раз дощі свої етюди
Відіграють клавішами стріх...
Та чиєїсь зірки вже не буде,
Тільки попіл - сивий, наче сніг.
Розтривожать душу мідні дзвони,
В голосінні вдарять у блакить!..
Діду-діду, стежка захолоне,
Заростуть в минуле рубікони,
Тільки пам'ять час не спопелить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505967
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.06.2014
Заплети мене в коси трави
золотим сухоцвітом
і на згадку п’янкий оберемок
собі зберігай,
коли взимку раптово душа
засумує за літом,
завари собі з медом
на травах настояний чай.
І впивайся теплом і ковтками
смакуй ностальгію,
ще й приправивши ніжністю,
ніби вершками, напій…
Хай за вікнами вовна
густа на деревах біліє,
ти у спогадах ніжних себе,
мов дитину, лелій.
І пригадуй жита ─ золотисті
й тугі, наче дреди*,
кучерявих волошок і льону
легку голубінь,
і, намочені пасмами річки,
протоптані кеди,
що ловили у полі мою
наполохану тінь!
Буде в шибку мести
й лютувати лиха завірюха,
буде вітер гасити
лимонні старі ліхтарі,
притули оберемок пахучий
до теплого вуха,
наслухай шепіт літа крізь
кашель зими в димарі.
*Дреди - особливо заплетені і скручені в ковтуни пасма волосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014
Крі́зь бірюзові скельця
Сонце, неначе лайм.
Слухаю ритми серця,
Літо в мені онлайн.
Зві́льна* сотаю стежку
Через густі лани.
Вставивши свіжу флешку,
Червень гортає сни.
Хвилі, немов позлітка,
Весело шурхотять,
В радощів - безлімітка,
Сонцю кричу: "Дай п'ять!"
Тепла його долоня
Лине навстріч моїй!
Цідить сонливий сонях
Промені поміж вій.
Крізь бірюзові скельця -
Неба аквамарин,
Між децибелів серця
Вібротони́ судин.
Шепіт морської піни
В мушельках теплих вух,
Скелі, як бедуїни,
На трав'яний кожух
Сіли лічити хмари
Крізь золотий пилок.
Проблиски, мов динари,
Сиплються між гілок.
В турці парує кава,
Наче арабська ніч.
Сонце моє русяве,
Клич за собою, клич...
Літо моє, не сердься,
Вітер у голові!
Крізь бірюзові скельця
Фарби, немов живі!
[i]*Звільна - повільно.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Хурделить пухом тополиним,
Лоскоче листя теплий сніг,
Немов сатинові перини
Настромлені на гострий ріг.
Така хурделиця січнева
На старті літа почалась,
Аж наіндичились дерева,
А гордий дуб, могутній князь,
Набравши пуху в сиві вуса,
Примружив очі - і як чхне!..
Верба полоще, як медуза,
Із вовни в'язане кашне.
І я дивуюсь, мов дитина,
Підвівши очі в голубінь,
Де тополина хуртовина -
Поміж янтарних мерехтінь
Тримає Всесвіт у полоні -
Така ангорова, така,
Мов лагідні твої долоні,
Мов оксамитова щока!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
[i](навіяне поезією Сергія Осоки "Мадам Донателла")[/i]
Корицева донна
стоїть на терасі нічній,
велюрова сукня блищить,
ніби шкіра пантери,
і профіль її витікає
чорнилом у скверик,
і кров закипає
подвійним еспрессо у ній.
Самотня і горда,
цигаркою дражнить імлу,
роздмухані іскри,
мов паприка, в'їлись у вени...
І погляд її неприкаяно-
гірко-шалений,
мов лазер тонкий,
розсікає застиглу смолу.
Корицевій донні
так личить лискучий велюр,
у ньому вона, ніби пара,
легка й безтілесна,
налиті глінтвейном,
паша́ть оксамитові перса
і глянцевим полиском
вабить її манікюр.
Між пальців худих
розтікається сивий димок
і губи її кровоточать
солодким мускатом,
розщеплюють спазми
у тілі кожнісінький атом,
і подих терпкий обпікає
вогнем до кісток.
Корицева донно,
спокусо, спокуто гірка,
ти диханням рівним
затлумила крики і кроки!..
Під атласом шкіри
вирують рубінові соки
і ніч, мов пантеру,
твоя приручає рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
Розплеска́лось небо поміж гір
Пригорщами ніжних незабудок.
Борознять колоною маршруток
Бджоли напарфумлений ефір.
Розсікають чисту голубінь,
Що настояв день на медуниці,
На солодких пахощах кориці,
На смолі янтарних мерехтінь.
На шовкових кісоньках верби
Вітерець музичить, мов на арфі.
Річка у меланжевому шарфі
Берегам розчісує чуби.
Мерехтять наскрізні гребінці
У яскравих сонячних софітах,
Світяться зелені очі літа
У краплині на моїй руці.
У гаю мелодію дзвінку
Цвірінчить, насвистує синиця
В діамантах росяних іскриться
Бедрик на вологому листку.
В купелі квіткових ворожінь,
Небом заколисана вершковим,
Споглядаю простір неозорий -
Незабудок чисту голубінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500527
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.05.2014
Гримить. Крізна́ краплинна сітка
То налетить, то зникне враз,
Огрядна хмарка, сива тітка,
Знічев'я дра́жнить контрабас.
Пташки скрипалять в міжребер'ї
Слизьких і вимоклих гілок.
Виводить дощ, мов на папері,
На склі кожнісінький рядок.
То спритне сонце злиже почерк,
То здує хвацько вітерець
І, мов хлопчисько, зарегоче,
Чкурне до лісу навпростець,
Де строгі сосни курять ладан
Із позолочених кадил,
Де у зволожених шухлядах
Парфумить хвойний еліксир...
Де трав магічні привороти
Кладеш на душу, мов компрес,
Де потічки вплітають ноти
У дивовижний полонез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499616
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.05.2014
Періщить дощ на втіху полуницям,
Грибам і травам, юним деревця́м.
Тендітна слива в затінку сльозиться,
Крізне намисто так їй до лиця.
Періщить дощ, розписує курсивом
Тоненьку шибку в рамочці вікна,
Тріпоче листя вишні полохливо,
Холодні краплі здмухує весна.
Дзвенить у ринві, наче у бляшанці,
Намокле пір'я вичищає птах.
Топлю́ зажуру в білій філіжанці,
Гаряча кава гіркне на вустах.
До тебе стежка майже захолола,
Пече розлука в серці, як миш'як...
Періщить дощ і студить все довкола,
Лише думки не вистудить ніяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102904/1c3be/ujEB08Rvetc.jpg[/img]
В оливкове світло крон
Аромить квітковий опій...
І сон мій - давно не сон,
Кульбаб посивілих попіл
Хурделить в небесний льон.
Меланжева шаль думок
Лягає на теплі плечі.
Скрипалить вертки́й струмок
І трав килимки овечі
Затягують кожен крок.
Розлито густий акрил -
На сонці ряхтить палітра!
А тіло не чує крил,
Бо крила у змові з вітром -
Чуттєвіші од вітрил!
В полоні бузкових рим
Спинитися б і стояти...
Де травень, мов пілігрим,
І втрати - давно не втрати,
Минулого сивий дим...
Зректися б усіх спокус
У цій непорушній тиші,
Де байковий мох-обрус
Холодну росу колише,
Де промінь, як мед, загус.
Де зранку хмільну весну
Купають світанки свіжі...
Нашіптую мантру сну
І вітер мій шепіт ріже,
Як скальпель тонку струну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми...
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.
Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.
Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця...
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
На вітах кошлатих
вигойдує велет-горіх
ранкових пташок
дивовижні пісні-перегуки,
рипить перестигло
старенький дубовий поріг,
сухим різнотрав'ям
пропахли бабусині руки.
І так мені любо
і затишно, мов у гнізді
малому пташаті:
злітаю і падаю вгору!
А крила у тата
і мами - такі молоді,
мені розвіконюють
теплу блакить неозору!
Тулюся думками
до споминів через роки,
що в рі́зьбленій скрині
пиля́ться укупі з казками...
Хурделять у вікна
тендітні легкі пелюстки,
біліють, як іній
на скронях у сивої мами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
Весняний день тюльпанами розцвів -
Така строкатість, аж бере за очі!
І сонячно-медові поторочі,
Мов дітвора, стрибають у траві.
Дурманять вишні цвітом запашним -
Така духмяна тепла завірюха!
Лінивий кіт нащурив гострі вуха
І наслухає порухи весни.
Руда бджола принишкла у траві
І, наковтавшись пахощів, шаманить.
Моріг бентежить ароматом пряним,
Лоскоче п'яти кінчиками вій.
Нап'яв павук тендітне макраме
Між гілочок у білосніжній піні.
Скупавшись у янтарному промінні,
Розніжився замріяний ромен.
Вигойдують росу, неначе ртуть,
Тюльпанові осяяні фужери,
Волами повлягалися кичери,
Хмаринну вовну клаптями скубуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494911
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.04.2014
Твоя весна порозплітала коси
І побрела босоніж по землі,
Їй проз ажурну хустку абрикоси
Бриніли вслід цитринові джмелі.
А свіжий ранок жестом ювеліра,
Мов діамант, відточував росу
І кожна грань у сяйві мерехтіла,
В собі відбивши Всесвіту красу.
Голубив день вербовими бруньками
І хмари пряжив, ніби молоко,
На полотні ворожив кольорами:
То пурпуровим вибухне бузком,
То закульбабить охрою у травах,
Немов розгубить сонечка дрібні!..
Розніжилась конвалія білява
У малахіті листя, наче сніг.
Твоя весна замаяна цвітінням,
Розбруньчена, мов гілка золота,
У світлий день святого Воскресіння
Природи й духу, сонця і Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493626
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.04.2014
Народе мій, воскреслий у віках,
Тобі між націй європейських бути,
Бо ненаситне зло спіткає крах
І крик його залишиться невчутим…
І лють його нещадно спопелить,
І вичахнуть ліси, немов пустелі.
А над тобою лагідна блакить
Розмиє веселкові акварелі!
Після грози розбурхана весна
Сади зама́їть пишно, як на свята,
Задріботить у полі борона,
Зодягнеться у цвіт вишневий хата.
А рідна мова стане на крило,
Мов журавля, злетівши понад хмари!
Заб’є ключем засохле джерело,
Пощезнуть воєн да́внішні примари…
І ти кущем добірним зацвітеш
Між європейців, мудрий мій народе!
Господь поставить Слово пресвяте
На варті миру, правди і свободи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493131
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2014
Хлопчику юний
за сірим пробитим щитом,
що є у тебе зі зброї -
крім віри у Бога?
Лиш оберіг молитовний
над теплим чолом
і материнська любов,
і душевна тривога?
Поки тебе під прицілом
тримають бійці,
рвуться гранати
і кров багряніє невинна,
вервицю мама стискає
у теплій руці
і засинає щоночі
з думками про сина.
Молиться Богу,
щоб рідну кровинку беріг,
тільки б живим повернувся
до отчого дому!..
Поки чекають дітей
із війни матері,
ми сильні духом
і нас не зламати нікому.
Поки на варті свободи
такі, як і ти,
ладні померти
в нерівному лютому герці,
буде міцніти народ
і думками рости!
Хлопчику юний
з кривавою раною в серці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490537
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2014
Бруньки вербові жовті, мов курчата,
На сонці гріють золотий пушок
І хмарка, як цукрова біла вата,
На вільховий намотана вершок.
У філіжанці париться ожина,
На блюдечку янтариться медок,
Духмяних трав розлога скатертина,
Розшита візерунками квіток
Шовкових анемон і первоцвітів,
Підбі́лу китиць милих і густих.
Промінням заціловані й зігріті
Приймають ванни сонячні коти:
Хто на даху, а хто собі в городі
На моріжок приліг, мов на кожух,
То вітерець по спинці заскородить,
То завібрує бджілка біля вух.
І навіть я жалями відболіла,
Немов лампадка, сяю і цвіту!
Це алича так ніжно забіліла,
Чи наречена міряє фату?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014