| Сторінки (1/53): | « | 1 | » |
Так, ідеш - з роботи - додому, на
тебе чекають там чоловік і син,
так, ти змучена, втомлена,
маєш сивину, та разом із тим
ти не втратила свого шалу,
ти - все те ж дівчисько, тож
ти поглядаєш на хмари
і мрієш потрапити під дощ.
Ти хочеш потрапити в зливу,
без парасолі або плаща.
Хочеш жити легко й красиво,
попри все, ти - все те ж дівча!
Згадай, ти знала це: щастя не
можна вберегти, лишити в схові,
не буває колишнім чи краденим,
його лиш твориш щоразу знову.
Ти знала й заради тих митей
зановотворення втрачала глузд.
Ти досі не відаєш, як треба жити..
та тих хто відає - я боюсь -
чекають розчарування.. цьому є
пояснення.. та я дивлюсь, мовчу.
Ти йдеш, а душа твоя танцює
у пасмах, у хвилях, в обіймах дощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669746
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.06.2016
[i][quote]Люди з великої літери..
Слово "люди" пишеться з великої літери[/quote]
Єгор Лєтов[/i]
У кожного з них свій голос тихий,
у кожного свої маленькі справи —
маленькі люди, на котрих звикли
плювати ті, великі, що правлять.
Маленькі люди — така їх сутність:
окремо мудрі своїм сміхом і болем,
окремо — слабкі.. разом — могутні,
разом підвладні лиш власній долі.
З їх праці постали тюрми й храми,
на їх кістках зростали міста, і
рід їх щоразу сіється кістками
й щоразу заново проростає.
Маленькі люди. Така їх вдача:
сміятись приводам незначущим,
маленькі люди так щиро плачуть,
коли зачіпають їх великі душі,
коли так боляче зачіпають..
Я сам — із них, і цього не забуду.
Всьому, що я вмію, всьому, що знаю —
мене навчили маленькі люди!
Я сам — із них і мій голос — тихий.
хоч би волав ці слова на всі груди —
ти б не почув.. просто ці рядки
шепочуть разом маленькі люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650332
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2016
Нічого не бійся, мій маленький друже:
це просто така гра у дорослих дядь,
що замість даруночка під подушку
потрапляє артилерійський снаряд.
Правда ж, ти і не встиг злякатись?
Спалах і біль, як бува уві сні.
Під далекі глухі гармати
легко падає сніг.
І біль - не більш як порізав пальчик
або впав й на колінці шкіру роздер.
Ти, будь ласочка, не оглядайся,
все добре, все буде добре тепер.
Тут всі - тобі друзі: доросле й мале́,
тут вже не буде ні болю, ні кривди.
Тато і мама в лікарні зараз, але
скоро до тебе прийдуть.
І тут є справжній Святий Миколай!
І справжній янгол скуйовдив тобі волосся,
і вгору відносить. А для землян -
так, наче нічого й не відбулося.
Мій маленький друже, нині - зірковий,
тримайся там, ясно-ясненько гори́!
Крізь дим сніжинки летять додолу,
а одна - догори.
(Вільний переклад з російської.
Оригінал: "Рождество" Кірілл Іванов, гурт СБПЧ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629794
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.12.2015
[i]з циклу Горобець і Психея[/i]
Горобець – невибагливий птаха,
як і я. Може доля за це
дасть мені (для своєї ж розваги)
народитися знов горобцем.
Як саме буття знеособлений,
рівнозначний лиш сóбі самóму.
Може, це і приваблює в тóбі,
що живеш і не шкодиш нікóму?
І якраз, може, діло у тім, що
твоя вдача проста і легка,
тому й спів – і чистіш, і дзвінкіший,
і надійніший цього рядка.
Від життя мені треба так мало:
не глушіть лише спів горобця!
Щоб над світом журним все лунала
і лунала проста пісня ця.
----------------------
[i]Оригінал:[/i]
Воробей — терпеливая птица.
Мне, быть может, когда я умру,
Суждено в воробья превратиться
На сквозном ленинградском ветру.
Как само естество, обезличен,
Равнозначен себе самому,
Воробей оттого симпатичен,
Что живёт, не вредя никому.
Потому ли, товарищ мой нищий,
Осторожный жилец чердака,
Ты мне дорог, что голос твой чище
И надёжней, чем эта строка?
Ничего мне от жизни не надо —
Дайте только пропеть воробью,
Просвистеть в полутьме виновато
Безголосую песню свою.
27.02.78
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489902
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.04.2014
Вітер здіймає хвилі у нас під ногами і
золоте море хвилюється листви опалої.
Золота піна на хвилях булижника чорного,
хвилі назустріч і ми - ув обіймах, як в човнику.
Човник у волі хвиль - без весел, без вітрил.
Човник танцює на хвилях: раз-два-три, раз-два-три..
З вітром, мов зорі, знов падає листя, глянь -
скільки ми можем у цей зорепад загадать бажань!
В цей зорепад, на човні серед моря із золота -
вічну любов загадаємо, щастя і молодість..
Вже не забудеться нам львівська теплосінь ця -
Вік золотий, у який знов і знов переносимося..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2013
Сьоночі ще теплосінь,
ще тепло
лишило нас не зовсім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453623
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 10.10.2013
Вість моя вам.
Оленів клич.
Сипле зима.
Минув Самайн.
Сівер вгорі.
Сонце низьке –
йде хутко день.
Море гуде.
Ржа корчить лист
папороті.
Звичним стає
гусячий крик.
Б'є вліт птахів
холоду спис.
Злі стали дні.
Ось моя вість.
[b][u]Оригінал:[/u][/b]
Scél lem dúib:
dordaid dam,
snigid gaim,
ro-fáith sam;
gáeth ard úar,
ísel grían,
gair a rith,
ruirthech rían;
rorúad rath,
ro-cleth cruth,
ro-gab gnáth
giugrann guth;
ro-gab úacht
etti én,
aigre ré:
é mo scél.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451491
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.09.2013
Сонечко, повір моїй філософії:
просто світи́, просто світи́ на все це!
Надскладна історія, ніхто її
далі не передбачить. Живи́ серцем!
Надто складно, щоби про все це думати.
Просто люби́, просто люби́ як здатна!
Світ — в'язкий, як жувальна гумка. Ти
сама маєш бути собі константа.
Візьми приклад з серця: воно б'ється
до останнього, попри тиск і кризи.
Слухай бій його, з нами завжди є ця
"шпора" з відповіддю данському принцу.
Так світи́ ж, сонечко, бийся серденько,
люби так, як ніхто тебе не..
Все розщепиться в пил, але будь впевнена,
що така — ти жадана для мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2013
Філоло́, ти моя філоло́!
Та я ради тебе, мала,
поузгоджую час і число
і відміни у дієсловах!
Дієприкметниковий зворот
зайве я тепер вже не вжию́.
Не картатиму серця твого,
філоЛЮ, ти моя філоЛЮ..
І русизмів, і суржику більш
не почує від мене ніхто.
Запорукою буде цей вірш,
Граммарнаці моя, філоло́.
І дзвенітиме мов джерело,
стане чистою мова моя!
Все заради кохання твого,
філОля́, ти моя філОля́!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447005
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.09.2013
добра ніч,
я так журився без твоїх обійм,
хоч день цей добрим був, не злим..
та час з тобою - зовсім інша річ!
чуєш, ніч,
я не бував іще чеснішим, ніж
тепер з тобою віч-на-віч,
хоча і не без протиріч..
знаєш, ніч,
давно мав мовити ці кілька слів,
та не знаходив відповідну мить -
аж дотепер:
не любив або не вмів
любов так проявить,
як зараз, коли я люблю тебе!
як зараз, коли я люблю тебе!
вдячний? - ні
не просто вдячний, а суцільно - твій,
я розгортаюсь, мов старий сувій
і знаки мої - стерті в давнині..
та ти читаєш між
рядками, наймудріша ніч,
і повертаєш значення мені..
і повертаєш значення мені..
глянеш в ніч
й не стає в серці місця для брехні.
перед безоднею - хто я такий?
й це істина, а не тваринний страх..
глянеш в ніч -
на небі сяють ті ж зірки,
що й у твоїх очах.
на небі сяють ті ж зірки,
що й у твоїх очах..
_______________________________________
* Сергій Галанін, гурт "СерьГа", пісня "Ночь" (1993 рік?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013
Єгору Грушину, чудовому композитору та піаністу.
І СОлі.
Водночас, дивовижно і природно,
що, слухаючи фортепіанну гру,
не лиш на слух,
але і в пальцях рук
я відчуваю музику. Сьогодні
в Кенасі своє "Прощення" грав друг
Евтерпи і кийнет-спільноти.
Ожилі ноти -
інструментів подих,
пробуджували несвідомий рух..
Я був з коханою, її долоня
була мені за інструмент:
П'ять "клавіш", та яка симфонія!
І знов підтверджується думка -
Енергія народжується не
в істотах, але у стосунках.
Київ, 12.02.2013 - 15.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401593
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.02.2013
Єгору Грушину, чудовому композитору та піаністу
Як на мене, чудово сказали:
музикантові (після Греммі)
найлюбіша - тиша у повній залі.
Спостереження й роздум в цій темі.
...
Коли черга дійшла до музики,
Вами ж названої "найкраща",
наче з вуст розв'язались вузлики,
ніби тиші розбилась чаша..
Хай нервує, та це - в природі!
Саме в цьому музики магія:
Ви, граючи цю мелодію,
даєте найбільше наснаги.
Дівчина, розправляючи плечі,
випадково роняє сумку.
Інша вперше за вечір
стискає хлопцеві руку.
Цілуються. На них шикають.
Біля виходу, раптом, сміються.
У когось просто дихання
змінюється, частота пульсу.
Життя прибуває хвилями,
Сили, наснага, натхнення
пронизують всю будівлю:
шум за стінами, шум над стелею..
Десь (на щастя) побили чашки,
десь спів про зламані заборони,
і чомусь на сусідній башті
саме в цей час калатають дзвони..
Це - не на зло, не беріть в голову
дурного. Побережіть нерви!
Повірте на слово: це - здорово,
якщо так іде на концерті.
Львів, 3.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401554
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.02.2013
Знаючи, що вже скоро відлига,
грав у сніжки проти дорожніх знаків.
І там, де я черпав жмені снігу,
є сліди - мов силуети птахів..
Найчастіше не в ціль, але близько,
кидав через плече, вбік і прямо.
І подекуди є сліди - білі риски
на стовпах - мов би шрами.
І позначив той вечір рядками літер,
пальці мерзли, хоч вітер уже не злий дув.
З телефону #твірш надіслав у twitter.
Все відлига змила, крім цього сліду!
24 грудня 2012, 20:57 - 9 лютого 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399488
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.02.2013
Бувають вулиці: йдеш такою
і дуже цікаво, чим це закінчиться,-
може, проломленою головою,
може, і чимось гіршим, чим це..
але, як правило, просто - нічого:
йдеш собі, йдеш, що далі - не ясно.
Лиш ворон чорний, мов стяг на щоглі,
і ліхтарі над тобою гаснуть..
Львів, 10 листопада 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399482
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.02.2013
Баїньки-баюсі,
пуп'янок на пузі,
вище - дві татухи,
грудку гріють руки,
в шийку - поцілунок,
подихом на о́чка,
на вушко казо́чка
для чарівних юнок..
А казочка тиха - слів нема
в ній: лиш дотики і подих..
най насниться, як тебе милий обіймав,
най насниться, як пестила його ти..
_____________
12 серпня 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398896
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.02.2013
Засинай вже, баю-бай.
Заціловані повіки - затуляй.
Ми сьогодні обходили
цілий білосніжний рай.
Понови на завтра сили,
спи вже, мила, засинай!
Ми знайшли такі ходи,
де, судячи зі слідів
на рипучому снігу,
до нас були лиш коти..
Та і хто би лазив там,
по дворам і по дахам..
Час вже пізній, час нічний,
поринай у світлі сни.
Бережи його доро́гу,
в небі зіркою ясні́й.
Сон сильніше молитов -
правдивіший. Будь ізно́в
з ним. Навіюй світлі сни
на цей скрижанілий світ.
Нічним сонечком блисни,
вбережи в дорозі від
Лиха.Будь ізнов із ним.
Мила, спи-засни, засни..
___________
ніч на 15-те грудня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398880
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.02.2013
З вирію верталися Ви, весни провісники,
На лимани наймиліші, тихі рідні ріки.
Тільки рано, рано, лебеді, ви до нас летіли:
Льодом вкриті ще лимани, ріки - скрижанілі.
Але лебеді милі кригу крилами били,
Дзьобами дзьобали крижаную крицю..
Пір'яна метелиця стелиться на біле
Кров вогненна ллється на смерть блідолицю.
Вже затихли, бідні, припадають снігом.
А кров іще сяє світлом від зірок,
І - о диво! - пломінь її розтоплює кригу!
Чи не такі ж поети - за правду і волю,
Офірують собою, краплять за рядком - рядок
Кригу супокою віршами й кров'ю.
(лютий 1999 ?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373677
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2012
- Як осінь? Що нового у житті?
Нового - ніц в житті, так, різне:
Купив чорнила і перо залізне,
Писатиму листи на бересті..
- На бересті? А відправляти - як?
Голу́б’ячою поштою? - Красиво,
Але навряд.. - Зачєееем? - Мені - пустяк,
Зате, для когось - безкоштовне диво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012
Так журно й голосно заграв старий вівчар,
Мов янгол опові́стив згубу світу.
І поки він тримав свою трембіту,
Піднялось сонце з гір і з хмар.
І поки сонце сходило із глибу
Долин земних на гору-небосхил,
Старий під казаном вогонь палив
І запах чаю з трав овіював колибу.
7.08.2012, с. Заріччя, Делятинський район, Станіславщина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2012
Йде електричка. Загальний вагон,
третину займає циганська сім’я.
Ось жінка - горда, немов барон..
а чоловіки щось - ніяк:
Один сів на лаву, інший - ліг.
Взяли на всіх, жують пиріжки.
Потяг по рейках так біг би вік
і їх би віз, і мене між них.
Говорять гучно і всі - разом:
то діти в сміх, то дорослі в спір.
Третина вагону - живим вузлом,
а дві третини - самі в собі.
Ромале, як заповідав Бог,
Живете нині - єдиний Рід.
Дороги ваші - мов Крішни крок,
ваш спосіб захопити цей світ.
25-27 липня, 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012
Влийте в горлянку глек вина прохолодного!
Кожен в Елладі знає, що це за псяча пора:
Вдосвіта зблискує пес оріонів оком
І слідом сонце встає, і падає спека страшна.
В’януть рослини. Лиш у цій тиші пекельній
Гучно співає цикада між віття дерев де-не-де.
Крильцями лиш поворушить – стрекотом стрельне.
Колючка чортополоха співає беззвучно – цвіте.
Жінка тепер шаленіє, та муж – мов блаженний,
З ложа не встане його “помічник” для утіх.
Жінка тепер шаленіє. – Та що мені, жено?
Голову твою і киях мій – Сиріус спік.
Оригінальний текст на зображенні і нижче (можливі помилки!)
Τέγγε πνευμονα Ροίνω ‘ το γαρ ἄστρον περιτίλλεται,
ά δ’ ώρα χαλέπα , πάντα δι δίψαισ‘ ύπά καύματος.
ἄχει (?) δ’ εχ πετάλων Ράδεα (?) τε’ττιξ,
πτερύγων δ’ ὔπα κακχέει λιγύραν ἀοίδαν,
ὄπ-ποτ-α (?) φλόγιον καθέταν (?) ἐπιπτάμενον καταυδείη, ἄνθει δὲ σκόλυμος,
νῦν δὲ γύναικες μιαρώταται λέπτοι δ’ ἄνδρες,
ἐπεὶ κεφάλαν καὶ γόνα Σείριος ἄσδει.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351759
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.07.2012
Вони зустрічаються довше
всіх друзів: роки чотири;
уже б одружились, може,
та, кажуть, нема квартири.
Він вчить щось не дуже точне
(бувають такі предмети),
перейшов на заочне,
працює ким- і де-небудь.
Вона опікає мамку,
яка звикла міцно пити.
Вона заробляє змалку.
Їй, знаєте, не до освіти.
Удома то храп, то крики.
То “сволочі” – всі, то – “рідні”.
Що нині зустрінеш рідко,
вона із тим має гідність.
Та хтозна, може, ще трохи
й зламалась би в тому дурдомі.
Добре, що хоч ці роки
вона уже з ним знайома.
В стосунках у них все просто,
так просто, як має бути:
обійми – то їхній острів,
де всі проблеми забуті.
Він добре не розуміє,
як сильно їй це потрібне,
та вдячний за кожну мить їй.
То слабшає, а то кріпне
зв’язок їх. І мліє серце,
й жага їх єднає знана.
Із ним їй, навіть, здається,
що вдома не все погано.
Мило. Хтозна, як далі
склалися б їхні долі.
Та в черговому скандалі
справа дійшла до крові.
Все, певно, почалось мирно:
зі ста або більше грамів,
але вже за півгодини
вона зачинилась в ванній.
“Золушка” (пральна машина) –
остання її барикада.
І ломиться мамин “мужчина”
з другом, з ножем і з матом..
Отримавши її виклик,
ледь не впустив мобільний.
Кинув роботу, вибіг.
І вже за якісь хвилини
вломився у її хату
з товаришем, всіх розкидав,
вивів її в парадне,
за двері ущент розбиті,
притримуючи за плечі,
які ще здригає відчай.
— Забираємо завтра речі,
ти сюди не вернешся більше.
Поживеш у моєї бабусі,
як хочеш. — Уже в автівці
цілує. Її ще трусить.
Проїхав бобик міліції.
Товариш довіз на місце:
— ..що треба, дзвони, — поїхав;
на сході блідий зрів місяць.
Вона така слаба й тиха.
— Якби не ти.. — Не продовжуй..
Це вперше? — Так, в такій мірі..
Як люди звіріти так можуть?.
— Не ображай-но звірів!
Посмішка. — Моїх предків
ти ж знаєш.. Отак між п’яні
й сам уже недалеко..
— Ти не такий, не обманюй!
— А знати б яким я стану..
Дурні думки, але все ж, це:
побачиш колись мене п’яним,
без роздумів бий! Клянешся?
— З любов’ю влуплю по пиці!
— Ти – краща. — Але й ти правий..
Як знати, в якому віці..
як знати, як підуть справи..
— Вб’ю! Чула? От не дай боже! —
Погоджуються в обіймах
Усміхнена: — А це схоже,
знаєш, як кажуть в фільмах
про зомбі: “Якщо хвороба
здолає мене, помилуй!
Пусти мені кулю в лоба,
щоб я не пішла за ними!”
літо 2011 – 12.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336871
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.05.2012
Дівчата грали над водою пі́сні.
Гітара у одної, папірці
із текстами у другої в руці.
І голоси у них, як хвилі, - різні.
І наче хвилі - міняться із плином.
Про що ті пі́сні - з далеку не чуть.
А води мелодійні все течуть
і з ними човник паперовий лине.
Чи є на нім хоч слово, а чи ні,
і чий він, звідки він? - того не знаю.
Співа́чок він неспішно оминає
і тихо запливає у пісні́.
Не хвиля, а струна його колише.
І не в воді розчиниться, а в тиші.
14.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330254
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 14.04.2012
Як гуляли у ніч на сьогодні,
Переміни застали погодні:
Коли хмари порідшали в небі,
Солов'ї заспівали квітневі.
Заспівали-затьохкали ранні,
Зізнаючись коханим в коханні.
4.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Я йду за колом - коло. Гіркий шлях.
Всі думи - біль. Всі почуття - тривоги.
Кажу вам: "Ле́гким є ваш переляк!
Легки́м, як птах, що здійнявся з дороги."
Якщо ви раптом вирішите: "Край!" -
Не кличте смерть, собі брехати - годі!
Бо, в порівнянні, ваша доля - рай.
І відчай ви прибережіть на потім.
Ви - радісні, гадаю? Коли - ні,
Сідайте, тихше, і змикайте вії,
Вдивіться в сяйво, що із глибини,
Зсередини повіки вам залиє.
Оригінал:
Я, проходящая за кругом круг
Все мыслимые муки и тревоги,
Я говорю вам: легок ваш испуг,
Как птица, вдруг вспорхнувшая с дороги.
И там, где вам почудится предел,
Не кличьте смерть – самим себе не лгите.
Я говорю вам: легок ваш удел –
Вы слезы на потом приберегите.
Вам радостно сейчас, а если нет –
Зажмурьтесь, сядьте и хоть в кои веки
Вглядитесь в тот необозримый свет,
Что изнутри заполнил ваши веки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328864
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.04.2012
Професія соціального працівника
має свій темний бік:
мене відвідують у думках
всі ті, кому я не допоміг.
Чоловік при здоровому глузді,
освічений так, як і всі,
та до мене приходять душі.
Подумки й уві сні
я з ними мовчки стаю́,
а їх — ряди́ і ряди́.
Знаємо правду свою:
вони — сестри мені і брати,
не тримають на мене зла
і моєї нема вини.
Навіщо я з ними стаю́ — хтозна́
і хто́зна навіщо вони...
Щороку їхня юрма
збільшується на ряд.
Щоночі чиясь сурма
підіймає нас на парад.
Різного віку, статі, освіти,
різні — та як і ви,
декотрі вже і з того світу,
більшість іще живі́,
стаємо, аби в мовчанку
зіграти. Стаєм, аби
мовчки побути разом до ранку.
Кажуть, німі — раби.
Риби або раби ми,
хтозна, та — байдуже.
Я добираю рими,
пізня ніч, край уже!
Як далі з цим жити?
Як я іще не вар’ят?
Чи, ду́ше моя, і ти
станеш колись у ряд?
І ще цікаво: а чи
хтось у владних кріслах
хоч раз у житті бачить
подібне у своїх снах?
Рими стають рядами,
як ви, то може й ви
ходите моїми снами
щоб я усе оповів?
Про прірву згуби та втрат,
рятунок і новий зрив, —
і так за рядом ряд,
доки вистачить слів.
І ряд за рядом зника́.
І втрачено долям лік.
Професія соціального працівника
має свій темний бік.
2.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2012
Кру́жат ве́тры в городских дворах
прошлогоднюю листву и вечный прах.
Разметает ветер по углам
мелкий сор и вездесущий хлам.
Кружится, ветра́ми взятый в плен,
перекотиполиэтилен.
Брошеные всем ветра́м дворы
не мертвы́, но и не живы до поры..
Переменчиво, но верно носит Он
тучи пыли, полчища ворон.
В голых кронах, по земле сухой
чешется Он ветряно́й рукой.
Говорит:
- Что брошено на ветру́,
Заверчу и ве́твями перетру.
08.02.2010-21.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323724
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.03.2012
На площі Ринок ковзає дівчина:
такі граційні рухи - мах, розбіг
і випадковий погляд у мій бік,
і впала золота коса на спину.
І відраховує на Ратуші годинник:
Удар на мить, удар на цілий вік.
І знову погляд, знову мах, розбіг.
Дівчина ковзає на площі Ринок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318898
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 04.03.2012
Християнському святу Пасхи передують дні Страсного тижня, в які заведено згадувати останні дні земного служіння Христового, його суд, муки, смерть і поховання.
В цьому вірші - погляд на тодішні події простого послідовника учителя з Назарету. Тут присутні вульгарні вирази, що вповні відповідає походженню перших християн, присутні сумніви та малодушність, які навіть у апостолів проявилися в ті дні, присутні невідповідності текстам Евангелій.
Прошу в коментарях утриматися від конфесійних дебатів та суперечок про віровчення. Дякую.
..То, що тепер, куди іти,
як буде, що робити?
Мабуть, Іона у киті
такий же був прибитий.
Три дні я никався в садах
десь там у передмісті,
сьогодні вийшов, попри страх,
на світ, узнати вісті.
Жахливий, а не Мирний град!
І храм, і той - жахливий.
Святим ти був за пра-пра-пра-
дідів, можливо.. Вбили
тут чоловіка одного,
був вчителем від Бога.
Народ мій довго-ого-го
не знав уже такого.
Він нас добру і правді вчив.
Легка була дорога з
ним. Як учив - так жив, а чи
це - не найліпший доказ?..
..О, як зустріли тут наш чин
за кілько днів до того!
Він сяяв місяцем ясним,
що добирає сили,
коли нас люд вітав із ним.
Нам віттям шлях встелили.
О, серце моє! Жах і жаль!..
Що з дітлахом тим стане,
який нам радісно кричав:
- Осанна, цар! Осанна!
Бо далі, - о, Єрусалим!
як згадувати гірко! -
висміювали нас із ним,
наш звичай і говірку.
Він римлянам попався, від
них я утік і крився.
Аж тоді на весь білий світ
пав кров’ю повний місяць..
Всі учні, як і я, хто - де.
А римський прокуратор
його судив. І другий день,
як привселюдно стратив.
"Він мертвий" - в голові гуде.
Все втрачено. Заради
отих його ласкавих слів,
котрим він до загину
був вірним, я громаду, дім,
сім’ю.. я все покинув!
Тепер вертати до села?
До ремесла? До тата?
Минуле течія знесла.
Ні, я минуле втратив.
Без нього - хто я? Та і з ним..
Ех, соромно згадати,
як мріяли: поборим Рим,
ділили вже посади..
Тепер, без нього, хто ми є?
Чужі між своїх, секта.
Нащо зламав життє моє,
Учитель з Назарета?
Все ж, будь, надіє! Хоч жеврій!
Лихий мене не скорить!
Що кажете? Що він - живий?
не смійтеся над горем!
Воскрес? Хто його бачив? Ви?
Він нас збирає скоро?.
(3.04.2011 - 3.03.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318895
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.03.2012
Синім бе́зкраєм сонце котиться,
Пестить променем зе́млі лагідно.
Щирим золотом жито родиться,
Келих повниться соком ягідним.
літо 1998?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302347
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.12.2011
Адвент, і в душі я - волхв-халдей. І
Мій внутрішній голос диктує мені:
- Поквапся, залишились лічені дні!
Збирайся вставай і йди за зорею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297089
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.12.2011
Сьоночі на воді став перший лід.
Такий тонкий, що й птаха би не втримав,
Такий тонкий, неначе ритм і рима,
Такий тонкий, неначе вітру слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297088
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 01.12.2011
- Слухай, а що таке цi: економiкум, полiтикум..?
- Ну, бачиш, люди чимсь переймаються, починають навчання разом, роботу, спiлкуються, заводять сiм'ї...
- Та до чого ти ведеш, куме, коротше!
- Та до того й веду, що вони кумуються в своїх колах i виходить: полiтикум - полiтичне кумiвство..
- Таки-так, вони ж там всi за одно, хоч i б'ються про людське око..
- Отож.
- Куме, а ти менi - який кум? Полiт.. чи економ..?
- Ну, не полiт, бо з наших балачок жодного ґешефту нема.
- I не економ, бо як прошу позичити грошей, то..
- А шо ти про мене, от маєш собі яскравий пиятикум: з Недутихатою та Гордiєм..
- Гордiй - падлюка, я з ним не пию. А то, ще маю роботикум, в ньому - колегiкум i начальникум. I куритикум.
- А в мене футболiкум i бiблiотикум.. Не знаю, як я тобi, а ти менi складаєш гулятикум та смiятикум.
- А ти менi - експертикум..
- Ну, оце ти вже з газети взяв!
- Та нi, видумав, чесно!
Надибав у своїх ґуґль-док’ах з датою 5/15/10. Пригадую, тоді трапилась на очі стаття, автор якої гнівно лаяв за вживання цих кальок "економікум, експертикум". Спробував зараз і її знайти, але ґуґль не пам’ятає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289263
рубрика: Проза, Гумореска
дата поступления 28.10.2011
Якщо чуєш, брате, серцем, - повставай!
Наш народ уже виходить із полону!
Із гірких від крові річок Вавилону
Встав і йде у прабатьківський край.
Буде нам нова держава й храм,
як батькам благовістив Ісай.
Нумо, брате, час постати нам!
Якщо не чуєш... вороже! спи й далі!
Як спав під зойки вбиваних братів,
як спав і тихо в забутті радів,
коли на вижилих кайдани накидали.
Спи у невігластві так солодко. Але
знай: прийде ворог у вогні і сталі,
твоє коріння посіче гниле!
(24.03.2011)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280043
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2011
Не ешь и не пей
жизнью дыши
чтобы найти
желание жить
не нужно идей
не нужно причин
просто дыши
просто молчи
Можно вдвоем
лучше один
забудь о своем
встань и иди
просто дыши
просто молчи
просто ищи
желание жить
Час или день
день или ночь
время идет
время может помочь
просто дыши
доверься пути
без веры желания жить - не найти
Небо в стекле
свет на листве
ветер в ночи
звездочка-две
лишь не устань
этим дышать
желанье жить даст
о себе знать.
31.07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272958
рубрика: Поезія, Прибаутка
дата поступления 31.07.2011
Дме стійкий південний вітер.
Що несе він із собою?
Що тримає за спиною?
Чи нові тропічні види,
Чи хвороби позабуті,
Чи корвети та фрегати,
На яких ідуть пірати
З Сомалі або Джибуті?
Що несеш ти цьому місту?
Чи ще тиждень спеки злої?
Може, й димові сувої
Нез’ясованого вмісту?
Хмари.. Марева зрадливі?
А чи - істинну розраду, -
Будеш зе́млі напувати
Соком вранішньої зливи?
Що несеш ти, що несеш ти?..
Я не знаю, я не знаю..
Ждати лиха? Ждати раю?
Ждати спокою, нарешті?
Серпень 2010 - липень 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2011
Не буди в реке зверя,
не делай из нее моря!
Отпусти всю ее на волю.
Не делай ей больно.
Лучше семь раз отмерь и
не наступай на горло.
Не смотри, что кругом мели,
отовсюду видать берег,
что она, как бы, спит стоя.
Отпусти всю ее на волю!
Понемногу пускай сбегает,
превращаясь опять в реку.
И рекой течет, как таковая,
отпусти, будь человеком!
А не то с ней хлебнешь горя,
когда дамбу она развалит.
Лучше сам отпусти на волю.
18.VI.2009 - 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265663
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 17.06.2011
"Але в тому єгипетськім сні ми здрібніли серцями –
І ото вже хвороба, яку виліковує смерть." - Ігор Жук "Пісня Мойсея".
"Пока совки не вымрут - ничего в этой стране не изменится" - расхожее мнение.
***
Мы, как будто бы, движемся из
и, как будто бы,– в.
Ни наук, ни искусств,
ни обычных ремесел у нас.
Ни хлебов для себя,
ни скотине подножной травы
Не имеем на завтра,
надеемся: Бог подаст.
И дает, как ни странно,
и – как тут не верить! – дает.
Так, как мы, не живет
ни один современный народ:
Всех работ, что Он дал нам,
и всех-то забот –
Только выйти из, бросить
и двигаться от.
Где о голубых городах –
и молвы не слыхать.
Где, не то что “нога не ступала”,
где зверь не ревел!
Мы бредем. Но, все так же,
рукою подать до греха.
И не слышим пророка,
не видим царя во главе.
Ты иди, не гляди: впереди
то, что и позади.
Солнце давит из глаза слезу.
В соленом поту,
Так, видать, мы и ляжем костьми
в сих краях, по пути
В те, где дети – дай Бог! –
независимость обретут.
XII.2009 - I.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265658
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.06.2011
В Межиріччі серце моє,
в Межиріччі нива моя:
так віддавна було і є.
Я не чув від людей, що гріх -
напувати свої поля
водогонами від двох рік.
Все приймає моя земля.
Покуштуй, я прошу, хліби -
чи в них язва, чи гіркота?
Словом неба вже не гніви,
бо під ним і земля, й вода, -
все єдине, моє й твоє,
і в Міжріччі нива ота.
Так віддавна було і є.
2007-2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265348
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.06.2011
З дитинства стали рідними мені
слова "Белеет парус одинокой".
Допоки ще не зник у далині,
і я живу - двомовний, як двоокий.
Не язиком, а ділом на Русі
доводять здавна хто є друг і
хто ворог. Я ж, та і усі
живем - двомовні, як дворукі.
Не йде земля з-під коренів моїх
(до Вітебська, до Волги - ген!- розлогих),
хоч і кордон уже на неї ліг.
А я живу - двомовний і двоногий.
VIII.1999 - III.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265347
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.06.2011
ветра
резкий свист
в кронах
веток стук
дятла дробь
трели призывны
волнительны
частые
сильные
долгие
прохожу по тропе у пруда
вдоль лесистого склона обращеного к югу
на нем
сквозь бурую дымку листьев
из тумана
серой земли
проступают берега долгожданной весны
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265325
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 15.06.2011
Вверх по теченью речи, -
проще сказать: в историю, -
оставив, сереющее
льдом, за спиной море
немоты. Отвергая границы! -
вместо них за преграды
здесь - каменистые
пороги и водопады.
Будто бы руку гладя:
с ладони, к локтю, на плечи, -
с ясной ли целью? - вряд ли.
Вверх по теченью речи
только любовь, - не больше, -
движет идущими этим
руслом - прорезью в толще
немых тысячелетий.
Речь протекает мимо...
медленно или быстро...
в ней - словно картина
импрессиониста:
целы либо разрушены
город, мост, пристань, башня,
церковь. В одну и ту же
речь не войти дважды.
Вверх по ее теченью:
все так же - мимо, глядя
больше на отраженья
на беспокойной глади,
чем на здания, вещи,
природу, следы, знаки, -
видимые на побережьях
речи (в блеске ли, в прахе
ли - все равно), ими
сможет владеть только
тот, чье имя
изречено у истока.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265324
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 15.06.2011
Забута людьми та мова,
якою до серця мого в
щасливі миті натхнення
звертається муза блаженна.
Якою Вона до мене
своє промовляє Слово
прадавнє чарівне священне
музики вічної повне.
Ця довавилонська мова,
для людства була єдина.
А нині вона - незнана.
Та близько вже час і знову
згадає її Людина
і Вік Золотий настане.
2007-24.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264930
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 14.06.2011
На земле
старые задрожали листья,
вырос бугорок,
двумя шагами дальше -
еще один,
то - крот,
слепой землекоп;
ты не ищешь кладов,
так просто живешь,
идешь,
своим тайным путем,
неведомым никому,
не значимым ни для кого.
И лабиринты
моей судьбы,
ее подземные галереи
ты скрытно прорыл
в этой серой земле,
запутанные переходы,
неведомые никому,
не значимые
ни для кого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264926
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 13.06.2011
Я весну ищу
словно жемчужину.
В сером городе
в лицах горожан
в городских дворах -
ее нет
и нет улыбки неба,
ни - тепла песен,
ни - полета птиц.
Отправляюсь туда,
где земля взволнована,
где волнами поднялись холмы
и ныряю в высокий прибой
за ней,
словно
за драгоценнейшей
тайной земли,
за драгоценнейшей тайной,
за жемчужиной,
за любовью
я весну ищу
я весну ищу
я весну ищу
словно жемчужину
IV.2002-IV.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264925
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 13.06.2011
Человек слышал звон.
Человек вышел вон
из тюрьмы,
той, где всё еще - мы.
Человек слышал звон
в этом месте реки,
в этом скверике.
В этой улице шумно по выходным.
Тут ходил человек, и в один ясный день
свой пятак бросил нищенке,
в суме звякнуло: "Дзень!" -
кто-то шел вслед за ним
и отстал. Тень.
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264580
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.06.2011
В кімнаті світла забагато:
нам світить шість яскравих ламп.
Звучить моє "спасибі" -... Вам
за це маленьке дружнє свято. -
Звучить твоє: - Давай на "ти".
А свято, - сміх, - будь-ласка, прошу. -
І я кришталь до вуст підношу,
та зупиняюся: - Зажди.
Ми, врешті, здихались зими,
тож, за тепло - стихійне, п'яне,
в якому пробудились днями
з зимових снів і світ, і ми! -
І ми смакуємо вино.
І, хоч в кагорі правди мало,
просторіше у грудях стало,
мов відчинилося вікно.
Розмова пари вуст тече:
Слова, зізнання, скарги, вірші.
I точиться куди жвавіша
Розмова наших пар очей.
Про що велись розмови ті -
то не забавка для сторонніх.
І ось, рука торкнулась скроні
і ніжно гладить по щоці.
Зійшлись, сплелися пальці рук.
Вуста зійшлись, мов хмарки в небі.
Шкода, пристойне олівцеві,
на ваду перетворить друк.
Змикалися на стінах тіні,
у грудях пінилось вино,
а крізь відчинене вікно
лунали співи солов'їні.
II.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2011
Друг мой! Без страха входи́, если
дверь откроется сама по
себе, пустит внутрь, исчезнет.
Вверх по лестнице мягкой лапой
подтолкнет, молчаливо прячась,
кто-то. И много ступе́ней
пройдешь, прежде чем станешь зрячим
во тьме. Бояться тебе́ - нет,
не́чего. Ни слу́ху, ни ду́ху
за спиной. Ничего́. Вверх и
вверх восходи́. Испугу руку
не подавай, страх отвергни.
Голоса́ и во тьме пробоина
подмигивает надежде.
И надо глаза настроить на
свет, он слепит так, как прежде
тьма. Стол, семья. Добр, как светляк,
кто-то провозглашает за
вошедшего тост. Это жизнь для
тебя лишь начинается.
ІІІ.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264553
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 11.06.2011
Замирает волна дыханья.
- Ах, взволнуй меня напоследок!
Чтобы воздух ударился в берег
Умирающих тканей и клеток. -
Замирает волна дыханья.
Предзакатный румянец солнца.
А восток уже тускл и бледен.
- Отвори, отвори оконце!
Замирает волна дыханья!
Слышишь, рифмы стиха - слабее,
Дай мне ветра глотнуть на прощанье... -
Побережия холодеют.
Занавески недвижней камня.
Над туманами звездый веер.
Замирает волна дыханья.
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264548
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2011
Не приходь, а прийшов - то назад повертай,
в тебе є свій куток, в тебе є свій врожай;
я про рідний мій Київ читаю вірша -
не чоло, але - чрево країни,
де святими вже є лише стіни.
Де завали сміття у скарбницях дворів,
там не люблять себе, а чужих - поготів.
Спершу, ніби все - як ти хотів,
потім - менше, ніж на половину,
зрештою - спльовуєш слину.
Тут фастфудні* життя, і любов, і усе
(далі йде каталог
на декілька сторінок).
тож, якщо ти не мазох, якщо не осел,
то тримайся землі та батьківських осель!
*(англ.) fast food - швидкого приготування
III.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264216
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 10.06.2011
Шмель -
случайный попутчик,
тонким ручейком -
жужжание
над следами листопада
и над молодой травой,
следуем
одной дорогой:
он - по воздуху,
я - рядом,
одного и того же ищем:
цветок ароматный,
чашу счастья
нектарного;
поем свои тихие песни,
почти
не замечаем
друг друга
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264215
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 10.06.2011
Канал и ветровые турбины под грозовой
тучей, которой (если бы подоить)
всему полуострову хватило бы с головой
покрыть дефицит электричества и воды.
Дорожный пролог Керчи: чей-то роман.
Их общий отпуск сорвался, она едет домой;
его вызвали в Астану или Ереван,
оттуда, сменив командира борта, - в Ханой.
У ней Окуджава на МР3. При мне
она звонит сыну от другого отца.
Может, и лечит, но никого умней
время не делает в -надцать или -десят.
Все то же самое: не то, чтоб мы не
имели совсем, но не умеем взять.
4.I.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264199
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.06.2011
Кому землю бог дав,
а мені - дві руки, дві ноги,
серце ле́гке до справ,
голову для ваги.
Кому долю бог дав,
а мені - всі шляхи,
тiльки де б не блукав -
все ж виходив на береги,
Де сади́ - мов феєрверк,
хоч весна, а хоч би й осiнь.
Звiдки я піді́ймусь вверх
за течiєю Росi.
Хоч i близько я шукав
щастя й вiддалеки, -
є лиш ця любов-рiка
й те, що принесуть лелеки.
Як, відко́ли люди є,
зi всiма бувало досi, -
стане день, я вийду вверх
за течією Росі.
3.I.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264197
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.06.2011