| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Якось, в мовчазливій темноті,
Де сонце пожиралось морем.
Я тихо плила в тій імлі,
Захлинаючись своїм горем.
Душа була закутана в лати,
А тут взяла, і заіржавіла від солі.
Адже я змушена покидати,
Рідні, батькові руки захололі.
Колись, така рідна мені людина,
Стала чужа і на те є причина.
Спитаєте яка? Вона топилась в алкоголі…
Спогади, любов – все розчиняється поволі.
А скільки часу пройшло… от, пам’ятаю:
Як мала, зовсім крихітна дитина,
Тулюся до батька, і сонно позіхаю,
А він ставить в ліжко, й з головою вкриває.
Тихо скаже, що любить, - боячись, що почую,
Швидко зачинить двері, і залишить в самоті.
Та втім, я знаю, скільки для нього вартую.
І що я в безпеці, в його одвічній доброті.
Скільки я хочу сказати зараз
Спроба за спробою… і ще один раз!
Чи слова мої були зухвалі?
Чи буду я потрібна цій людині надалі?
В нього тепер, інші є цінності…
А я? Десь залишилась в морі.
Не любима, чужа, в човні «Безпомічності»,
Забута й покинута, в емоційному декорі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
Обвиняемый напрасно.
Рядом с тобой находится опасно.
Жестоко изгнан.
Ты убийцей признан.
Ты безжалостно убил всех своих,
Оставил только двоих.
Себя и брата -жить в боли.
Месть -дал брата воли.
Тяжела у тебя ноша.
Душа нежная, добрая и хороша.
Что же люди делают из людей?
Заставили тебя прятаться в теней!
Безразличное у тебя лицо,
На правом безыменном у тебя кольцо.
Плащ красный с облаков,
Ты такой, как с моих снов.
Ради брата, ты на это пошел,
И не ври что иного себя нашел!
Ничего слушать не стал
Только ним ты дышал.
Ты можешь обманывать всех, а не меня,
Был мучеником, отдал себя.
Твой взгляд — темной ночи, стекает слеза.
Боль и потерю -рассказывают твои глаза.
Твои волосы словно крылья ворона,
Скрывают лицо от сорома.
И резко куча голода
От того, что в постели полно холода!
Ты сделал все, ради других,
Не потому что должен был остаться в живых!
Вечность перед тобой открыта!
Душа кровью полита!
Человеческими слезами умыта!
Я буду надеяться что тебя заставили это сделать,
И до последнего вздоха буду в это верить!
Сейчас стою я на могиле одна,
Заплаканная, печальна.
Даже не твоя это могила,
Похоронен как бродяга, судьба твоя не мила.
У могилы ворон один, это ты сидишь,
Я знаю, прощения просишь.
Все отдам, чтобы в глаза твои черные заглянуть,
Душу продам, что бы прошлое вспомянуть.
Чтобы ты знал, что ты не один,
Я верю, что ты не убийца, а любящий сын.
Который дарит счастье и любовь,
А не страх, черноту и злость.
То сейчас Вороны лети,
Живи как птица, и мир этот спаси!
Не приходи больше у мои сны,
Другую люби!
Теперь ты волен, мой Вороны!..
Посвящено любимому герою с фильма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329253
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 10.04.2012
Я любила? Нет, всегда вела себя осторожно.
Не жалела, обижала, это же несложно!
Заставляла страдать, это просто было мне нужно.
Избегала себя, это возможно!
Да! Изменяла! Ну, не могу я без соблазна.
И без этого сарказма...
А что теперь? Ну да! Я полюбила!
Понимаю то, что я делала, что натворила.
Как больно, да, судьба немила...
Как любовь сердце мое убила...
А как сейчас? Как жить одной?
Нелюбимой, не родной...
Не твоей, просто свободной?
Ты не мой, а я не твоя!
Как же больно! Я просто изгой.
Так просто проиграла часть боя.
Где-то там, у дальнего моря...
Извини меня, я же не проживу без тебя!
Так просто, не прощаю себя,
Я убью любя...
Да! Так я просто жизнь отдала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288366
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2011
Посмотрю на звезды, на небо.
Стою на краю, тебе спасибо!
Летает ворон в облаках,
Смотрю на него, все в слезах.
Не любишь ты –в сердце яд.
Черные глаза, этот взгляд!
Мрак, боль, страх,
Закончилась жизнь, все в титрах.
Запах твой, волосы. Я кричу.
Жизнь себе ограничу!
Прости меня, я умру!
Последние: — Итачи, я люблю! – и навек я замолчу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288364
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 24.10.2011
Природа добра, лагідна до нас,
А ми злі і дволичні.
Вона прощала нас не раз,
А ми убивці безсердечні.
Вона безмежна і красива,
А ми лютий звір.
Вона любляча і мила,
А ми убиваємо її до цих пір.
Ми частина неї, ми її душа,
Вона про нас піклується,
А для нас, її нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2011
Ти сидиш і обдумуєш все.
Що в житті все не те.
Ти хочеш долю змінити,
Не хочеш продовжувати так жити…
Ти думаєш про всіх,
Створюєш цей не природній сміх.
Ти ж не хочеш мовчати?
Знову від кохання тікати?..
Так чому Ти все навпаки робиш?
Сам у самотності бродиш?
У коханню зізнатися не можеш?
Втратити –це ти хочеш?
То ж іди напроти долі!
Змахни крила волі!
Відчини двері нові,
Пусти життя, не тримай у собі!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2011
Хто потрібен, коли болить голова?
Хто потрібен, коли на серці біда?
Коли тобі не до сна?
Коли в душі чорнота?
Це ж рідна Мати твоя!
Яка не покине у біді!
За тебе потоне у воді!
Віддасть все у житті,
Щоб було тільки добре тобі!
Хто все життя тебе оберігає?
Ніколи не відпочиває, не досипає?
Ніжно тебе пригортає?
Навіть тоді, коли сама сили не має?
Це ж твоя Мати, твоя сестра!
Найкраща подруга за життя!
Ти частина неї –її душа!
Рідна кровина, частина її сна!
То чому ти Матір не цінуєш?
Любов її ігноруєш?
Чому страждання завдаєш?
Чому вісточку не даєш?
Чому душу розриваєш?
Болючою голкою в серце забиваєш?
Зрозумій, ти ж Мамина дитина!
Власна її частина!
Ти все її життя!
Ти сон і вода!
Ти ніч і гроза!
Ти незамінна складова!
Тому цінуй цю хвилину!
Цю не забутню годину,
Коли є Вона!
Рідна Мати твоя!
Присвячується всім матерям…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271819
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.07.2011
Які прекрасні хмари грозові,
О, яке чудове життя у вісні.
І тільки скажу при дощі,
Хто живе в моїй душі.
О, як же прекрасно при грозі.
Коли є ти у моєму житті.
Відіб’ється образ твій у вікні,
Коли засльозяться очі мої.
Плакала я в темноті,
Горить серце у вогні.
Моє кохання, ти прийди!
Кличу Янгола сюди!
Не плач душа при грозі,
Знайду тебе я у вісні.
Знайду і ніжно пригорну,
Та ніколи не відпущу!
Та нажаль проснусь я у ночі,
Самотньо розплачусь собі.
Бажанням знову розгорю,
Тебе так сильно я люблю!
Благаю тебе, прийди!
Мене звідси забери.
Себе у мене закохай,
Та ніколи не відпускай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2011
Обвинувачуваний надарма.
Жорстоко вигнаний.
Кров’ю обляпаний.
Убивцею визнаний.
Ти безжально вбив всіх своїх,
Лишив тільки двоїх.
Себе і брата –жити у болі.
Помсту–дав братовій волі.
Чуттєва в тебе душа,
Ніжна, добра і хороша
Що ж люди роблять з людей?
Заставили тебе ховатися у тіней!
Твоє ласкаве лице,
Заставляє краяти серце.
Ти ж не злий, і ніколи не був такий,
Та вибрав свій шлях самий.
Заради брата, ти пішов на це,
Душею ти заплатив за все.
Ти можеш обманювати всіх, та не мене,
Був мучеником, віддав себе.
Твій погляд –темніший ночі,
Біль і втрату –розказують твої очі.
Твоє волосся немов крила ворона,
Приховують обличчя від сорома.
Ти зробив все, заради інших,
Та не визнали тебе, терпиш муки душ вічних.
Темний Ворони, ти не заслужив цього,
Вічного страждання всього.
То навіщо, ти погодився це зробити?
Ти ж не зміг би довго у провині жити!
Обкраяне до крові серце твоє,
Миру бажає, плаче, крає…
Зараз стою я на могилі одна,
Розплакана, сумна.
Навіть не твоя це могила,
Похований як волоцюга, доля твоя не мила.
Біля могили ворон один сидить,
Я знаю це ти, дивишся на мене в цю мить.
Все віддам, щоб в очі твої чорні зазирнути,
Душу продам, щоб тільки пригорнути.
Щоб ти знав, що ти не один,
Я вірю, що ти не вбивця, а люблячий син.
Який дарує щастя і кохання,
А не страх, чорноту і страждання.
То зараз Ворони лети,
Живи як птах, в злети до мети!
Ти ж заслужив цього, що ж іди,
Тепер ти вільний, мій Ворони!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271074
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.07.2011
Туман землю полонив,
Життя миттю зупинив.
Нехай не буде ні села,
Нехай покриє все пітьма!
Туман землю полонив,
Моє серце Ти розбив.
Нехай не падає сльоза,
Немає у душі тепла!
Навіщо Ти мене спинив?
Життя миттю зупинив.
Нехай не варта я життя,
Не залишай мене Ти сна!
Дощ землю не полив,
Життя миттю зупинив.
Нехай вже не приходить зима,
Все-одно навік твоя!
Вітер листя вже збирав,
Дерева ніжно пригортав.
Нехай не буде ні села,
І хаток вже нема!
Сніг зиму вікривав,
На люті гори розкидав.
Нехай не буде ні села.
Тебе ще кохаю я!
Чому Ти мене не любив?
Чому ніколи не тужив?
Нехай не варта я життя,
Нехай покриє все пітьма!
Туман землю полонив,
Життя миттю зупинив.
Нехай не буде ні села,
Нехай покриє все пітьма!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2011
Все потемніло,
Почорніла земля.
Сонце погасло,
Завмерло життя.
Небо упало,
Погасла зоря.
Кохання розбила,
Безжальна брехня!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2011
Душа болить,
Все так тужить.
Серце колить,
Все так губить…
І тільки лишиться одно.
Прокричати в тишину: - Все-одно!
Все-одно не йди!
Прокричу у твої сліди…
Я прощу тобі все,
Тільки не залишай.
Я ж кохаю тільки тебе,
Тільки не покидай…
Прошу! Ти ж все моє життя!
В тебе друга половина мого серця!..
Скажу все у каятті.
Та ці слова не потрібні тобі…
Ти скажеш мені:-Не пара ми!
А я в думках все: -Не йди!..
Та ці слова і не зупинили б тебе.
Кохав завжди другу, а не мене…
Обернешся і підеш,
Зрозумію тоді, що не зігріє.
І на устах одне: -Не йди!
А в думках тільки: -Прости!
Що не зуміла зберегти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2011
Маскою одягнута,
Думками неприступна.
Іншими оглянута,
Нікому не доступна.
Вона ніколи не була одна,
Та завжди була вільна.
Ніколи не була сумна,
Та завжди була горда.
Вона завжди вірила волі,
Не шукала іншої долі.
І брехала не тільки собі,
Що все добре, в її житті.
Нехай нещирі її почуття,
Вона сама собі суддя.
І якщо добре її маску одівати
Цим себе від болю оберігати
Від себе все життя тікати…
То нехай буде так!
Як бажає вона.
Може це знак?!
Що вона ще одна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2011