| Сторінки (6/513): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Холод, холод навкруги
“Зуб до зуба скаче”
І що маєш ти робити
Із цим небораче?
Чим зігрієш грішне тіло
В обідню годину ?,
Як надибаєш в дирявих
Кишенях гривину .
А надибаєш, то що
Купиш за купюру ?
Лиш “Мівіну”, чи подібне
Купиш собі з дуру.
Розжиєшся кип’ятком
Запариш і грійся,
А на кусок хліба
Навіть не надійся.
Бо хто біду знає,
Без хліба ковтає,
Вважай на дієті
Безплатно худає.
“ Нету худа без добра “, -
Кажуть з-за границі,
Хоч яке то “худо”,
Як повні полиці.
В Міні , Супермаркетах
В ятках , на базарі
Розмаїття так і пре, -
Товар на товарі.
Та від тої смакоти
Павлова собаки
Задавились би слиною
І життя ознаки
Не подала б жодна...
Що там говорити -
Поміж то ходити
Й людині не можна
Бо клітина кожна
Зразу ж реагує,
Як запах почує, -
Запах шаурми
Й рецепти Бурми.
Похлептав гарячого, -
Надивився “ кІна”,
За твою зарплату
Спасе лиш “Мівіна”.
21.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294913
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.11.2011
Сонце сходить я журюся, а заходить плачу
Яку люблю дівчиноньку тієї не бачу.
Давно чутки вже немає про милу дівчину
Цілий вік свій я все плачу на лиху годину.
Не щебечи соловейку, як сонце пригріє
Не щебечи соловейку і як вечоріє.
Твоя пісня дуже гарна, ти гарно співаєш
Ти щасливий собі вдався, що гніздечко маєш.
Ти лети співай тим людям котрі веселяться
Вони піснею твоєю будуть забавляться.
А мені такая пісня душу розриває
Сильно б’ється моє серце аж дух замирає.
Пугач мені так годиться стогне не співає
Нехай стогне коло мене, на смерть сповіщає.
9-V-43
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Сиджу на чужині тай думку думаю
Коли я вернуся до рідного краю
До рідного краю, до милої рідні,
Відбилась від роду в чужій стороні.
В чужій стороні тяжко проживати
Навіть нема часу листа написати,
Листа написала тай стала плакати,
Ой, що ж там думає моя рідна мати.
Сиджу на чужині, дивлюся в віконце
У ту сторононьку звідки сходить сонце,
На ту доріженьку де я проїжджала
Де за мною матуся рідненька вмлівала.
Десь мою доненьку Німеччина взяла,
Ой чому ж вона так довго листа не писала
Чи вона думає, що я ще є жива,
Чи вона думає, що я вже не жива.
Не плач мамцю, не плач не журися,
Як буду щаслива додому вернуся
Вернуся додому буду говорити,
Як нам українцям в Німеччині жити.
В Німеччині жити , в німецькому краю
Відбилась від роду в сторонку чужую,
Щоб ти мамцю знала, яке мені горе,
То ти б переплила через синє море.
Згадай мене мамцю в сінях на порозі,
А я вас згадаю в далекій дорозі.
Згадай мене мамцю вечеряти сівши,
А я вас згадаю неївши, не пивши.
13 – І – 44 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Жала пшениченьку правою рукою
Я не сподівалась бути в чужім краю
Бо в чужому краю вони не гуляють
А в неділю раненько музиченьки грають.
Десь нема родини вийшла на гуляння
Родина гуляє мене споминає
Десь нема дитини марно пропадає.
Терпить тяжкі муки десь наша дитина
А де ж тії куми що мене христили
Чого ж вони мене тоді не втопили
Несли через Дунай, через бистру воду
Чого не втопили ви мене молоду.
А де ж тії куми, куми молодиці
Чого ж не втопили в глибокій криниці
Луче було б мамо в криниці на дні
Чим мені тепер в чужій стороні.
13-І-44 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Цей цикл, данина пам’яті моєму батькові Буй Івану Гавриловичу, який в юному віці був насильно разом з іншими вивезений по “ вербовці ” в Німеччину з с. Янчинці , Деражнянського р-ну, Кам’янець-Подільської обл.,(тепер Хмельницької) Україна.
Так написано в Альбомі, який розпочато 18 квітня 1943 р. в м. Саарбріккен в Німеччині на границі з Францією. В цьому Альбомі записані вірші, пісні молодих Остарбайтерів з Поділля. Їхня туга за рідним домом, за Україною ( не СРСР ). В віршах описано їхні поневіряння в лагерях на чужині, дорога до Німеччини і сум за домом. Цей Альбом був дуже дорогий моєму батькові, адже зберігаючи його там можна було попасти з лагера в концлагер. Та батько провіз його через всі границі вертаючись додому і зберіг. Хоча й за Радянського Союзу за такі вірші могли посадити до буцегарні на довго. Тепер Альбом зберігаю я.
Вірші вписані різними почерками, може не дуже рифмуються, але я не поміняю ні однієї букви, ні однієї коми цих вистражданих віршів, які мають право на те , щоб бути почутими нащадками в вільній Україні, яку вони любили понад усе.
Пісня
про любу, цвітучу Україну.
На ставу ставочку плавають качата,
Ой виходять замуж молоді дівчата,
Ой виходять замуж в такі тяжкі рочки
Ой, як їм здається як плетуть віночки.
Як плетуть віночки і музики грають
В далекій Росії з окопів стріляють і снаряди рвуться
Брати кров проливають, сестри віддаються.
Котрі хлопці вдома, як мак процвітають,
А котрі на фронті з голоду вмирають.
Як нам Бог дасть війна закінчиться,
Війна закінчиться вожді помиряться
Хлопці поприходять, листи поприносять,
Листи поприносять з чорними хрестами.
Котрі хлопці живі додому приходять,
А котрих немає , в землі спочивають.
Жінки та дівчата сльози проливають
У неділю рано о восьмій годині
Приїхали німці на новій машині
Розбили Україну на дві половині.
Першу половину то забрали німці,
Другу половину забрали руминці.
Чи ви хлопці спали, чи ви в карти грали,
Що ви Україну без бою віддали ?
Ой ми не спали і в карти не грали
Но ми Україну без бою віддали.
Наші командири пили та гуляли
Цвітучу Україну без бою віддали.
Україно люба, Україно мила
Багато ти дівчат без хлопців лишила.
Україно люба, Україно мила
Багато ти жінок без мужів лишила.
Україно люба, Україно мила
Багато ти дітей посиротила.
19-ХІІ-43 город Саарбріккен. Х.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Горить лампадка в хаті тихо
Уся сім’я спокійно спить,
А мати з горя і з досади
Сама заплакана сидить.
Сидить вона сама сумує
І гірко сльози пролива,
Давно півроку вже минуло
Дочки з Німеччини нема.
Мені ніхто не перекаже,
А я ї ждатиму всігда,
А вранці встану знов заплачу
Куди не гляну скрізь сама.
Дівчата людські усі дома
Моєї донечки нема
Ой доню, доню, моя доню
Чого нещасна в мене ти.
Зазнаєш горя і страдання
Серед проклятої тюрми,
А дочка тоже там сумує
І сльози гірко пролива.
Вона і днями і ночами
Нещасну долю проклина
Ой мамо, мамо, моя мамо
Нащо мене ти родила.
Нащо на білий світ пустила
На муку й голод оддала
Мені не снилося ніколи
У цій Німеччині бувать.
І на чужій землі далекій
Прийдеться з голоду вмирать,
А прийдеш вечері до дому
Сльозами койку обіллєш.
І сімейку свою рідну
Кожну хвилину вспом’янеш
Папа, мама і сестра,
А ото братіка родного
Буду згадувать всігда.
У всіх друзів лиш одна мета,
Коли прийдеться побувать
На своїй рідній Україні
Про лагеря не споминать
Бодай ліса повигоряли
Бодай цей лагер ізгорів,
А ми на рідній Уркаїні
Жили з сім’єю сміючись.
І мама лампу погасила
Бо зна, що донечки нема
Про її муки і страдання
Вона ніколи не забува.
Б.Г. 20 -ХІ – 43
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Ми завжди прагнемо тепла,
Тепла душі, тепла долонь,
Тепла взаємин, почуттів ...
Від малих літ, до сивих скронь.
В думках воно у нас зимою
І в пізню осінь із сльотою,
Нас тепла думка зігріва, -
Я не кажу вже про слова,
Які бувають різні – різні,
Бувають добрі, - є і грізні,
Що холодом вповзають в тіло
Нераз і серце заболіло
Від сказаних, - почутих слів,
Нераз той холод нас завів
В безвихідь, - у глухий куток,
Де горло дре сльози ковток.
А тепле слово сушить сльози,
Спадають лютії морози...
Як та травинка крізь асфальт,
Проб’є воно душі базальт.
Безвихідь щезне, як туман,
Те слово вижене дурман,
Що вповз із холодом у тебе,
Пригорне лагідно до себе,
Закутає пухким теплом
І над зажуреним чолом
Твоїм засяє блиск НАДІЇ ,
Холодні щезнуть думи злії
В тобі розійдеться тепло
І холоду, - як й не було.
Нам всім побільше теплих слів
Не тільки чути , - ПРОМОВЛЯТИ !
Тоді так бажане тепло
Всі разом з вами будем мати !
15.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2011
“ Немає нічого понад людяність. “
Мирослав Дочинець
“Вічник. Сповідь на перевалі духу.”
Виховуйте людяність,
люди, у собі
Бо це в першу чергу
потрібно ТОБІ !
Тобі , - “ Homo sapiens”,
“чоловік розумний”
І будь ти при цьому
тихий і безшумний,
Будь не галасливий
і не показний,
І , як втому з тіла,
гордість з себе змий.
Твори добро людям,
та тим не гордуй
Може і воздасться ?
але не шкодуй
З добра, - добро родить
полетить у світ
І уже байдУже
хто дав крилам літ !
11.11.11 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011
( 11 сек.11 хв. 11 год. 11 числа 11 місяця 11 року )
Зійшлось дванадцять
одиничок,
Тай пустились
у танок,
Лиш секунду
станцювали
І у ВІЧНІСТЬ, -
вийшов срок !
11.11.11 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292376
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 11.11.2011
Це було у літню пору,
Якраз сніг зійшов,
Птахи в вирій відлітали,
Дрібний дощик йшов.
А ми хлопці вусачі
Рішили купатись
Тільки сніг пішов із хмари
Й треба було вбратись.
І ми, довго не думавши,
Пішли на дурницю,
Щоб не зимно нам було
Залізли в копицю.
Я , Оверко, Гриць, Остап
Усі свої хлопці
Й вірно про нас люди кажуть, -
“ Родились в сорочці ! “.
Бо ми собі із соломи
Поробили весла,
Щоб, коли будем купатись,
Нас вода не несла.
І не встигли ми як слід
До води дійти,
Як на річці льодохід
Почав раптом йти.
Та хлопці ми не такі,
Щоб чогось боятись,
Веслами стопили лід
Й почали купатись.
Позалазили у воду,
А там риби тьма
Ми спіймати їх хотіли,
Так сітки нема.
Але звісно на ту пОру
Павук не дрімав
Й на деревах павутиння
Помалесенько сплітав.
От Оверко і узяв
Оту павутину
І у воду устромив
На яку хвилину,
А як витягнув її,
То щоб ви гадали ?
Стільки риби там було,
Ледве повиймали .
Наварили цебер юшки,
Наїлися раків
Немає по всім Сереті
Більш таких хлОпаків !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291956
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 09.11.2011
"Запахи ... Се пожива Неба. “
Мирослав Дочинець
“Вічник. Сповідь на перевалі духу.”
Нам теплить душу зір і слух,
Але немало важить нюх,
Ті запахи Землі і Неба
В яких є теж в житті потреба.
В глибинах пам’яті, на денці
Є запах молока ... , в пеленці
Плекали матері нектар
Цей життєдайний, Божий дар.
Там запах дому, стін, підлоги...
Звели нас запахи на ноги
Ми простягнули руки в вись
Пішли, - по світу розбрелись.
Та в пам’яті закарбувалась
Та стежка, - запах полину,
Гарячий порох на дорогах ,
Що нас покликав в далину.
Як пахне день після грози ?!
Стерня, напившися роси,
П’янить букетом різнотрав,
Ліс додає своїх приправ
Цієї страви для душі
Цей запах проситься в вірші ...
Бентежить нас морозний ранок,
Коли лиш теплиться світанок,
Скрипучий запах снігу й льоду
Дають нам чисту прохолоду ...
Даруєм запах квітів ми,
Які приймають зі слізьми,
З сльозами радості кохані
Це в пелюстки барвисті вбрані
Флюїди радості й любові
Не треба тут звучати мові.
Усе ж бо ясно і без слів, -
Це запах двох до купи сплів.
“ Запахи ... Се пожива Неба”,
Споживаймо, - бо так треба !
09.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291945
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.11.2011
Ніч спокійна, зоресвітна
Ступає безшумно,
А кому не спиться,
То на душі думно ...
Роєм думи, думи, думи
Просто думи невпопад
Падають, як плоди стиглі,
У твій нічних думок сад.
Тих плодів не позбирати,
Закотились у траву
І уже не розібрати,
Чи це сон? Чи наяву?
Куди тебе заведуть,
Яку глибину дадуть
Тобі зачерпнути
І у що пірнути?
Ніч минає, сон згасає
Загорає свічка дня,
Рій думок десь відлітає,
Пройшла ніченька твоя...
04.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2011
Мово, - мово,- Ти ріка
Бурхлива, печальна,
Тиха , лагідна, весела ...
Пісня повивальна.
З джерела життя народу
Маєш свою власну вроду,
Свою долю і талан,
Гордий, неповторний стан.
В ній краса смерек, дібров
Десь по горах знов і знов
Шумом вітру зазвучиш,
Так спочинеш, - замовчиш ...
Щоби морем розплескатись,
Шумом хвиль до нас озватись,
Сонця променем, зорею,
Досягнувши апогею
Зазвучати !!! ... Чистота ...
Мово рідна, - Ти свята !
"Олекса Терен"
04.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2011
Що таке периферія ?
Це тьму-таракань ?,
Не цивилізація ?,
Це відсутність знань ?
Кому дали право
Клеймити клеймом ,
Чому часто обзивають
В нас людей - “ селом ”,
Адже всі ми люди,
Кожен має фах
І яка різниця
В степу чи в горах,
В селі чи в столиці
Живеш в даний час ,
На терези хто поставить
Кожного із нас ?
В чому один майстер,
То другому, - зась,
Бо не кожному “ жар-птиця”
У руки далась.
А знання ,- вони відносні ,
Хто більше читає
Це іще питання,
Чи він більше знає .
Від природи розум є ,
Світорозуміння
Поговориш з дідусем
Й настає прозріння,
Просте розумiння
Істини буття, -
Цінності життя.
Ні , - нема периферії
Там де місце є Надії,
Місце творчості й роботі
I горшку з глини на плоті.
01.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290172
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2011
Зі святом Вас, водії,
Автомобілісти
І окремо однокашники,
(ми ж - спеціалісти!)
Немало доріг “прекрасних”
З’їздили ми з вами,
Промовили слів зубастих
До кожної ями.
Скільки часу пролежали
Під своїм “мустангом” ?
Тепер в крижах віддає
З болем бумерангом.
Але , що там не кажіть,
Авто, - то є штука
Не затьмарить радість їзди
Ремонту розпука.
Коли жмеш акселератор,
Бензин пре у карбюратор,
Свічки, іскра, поршень, вал
І рука взяла штурвал.
Ти козак, - бо на “коні”
Автотраса в далині
Вітер б’ється в лобове
І у даль тебе зове.
Даль незвідана й знайома
Не сидиться тобі вдома
Бо ти автомобіліст,
Ти по житті оптиміст !
Яка ціна на бензин ?
А резини магазин,
Які ціни заправляє ?
Та то нервів не хватає !
Але їдемо, братОве,
Бо життя, воно ж фартове
В далину нас шлях веде
Поки нас, - то так буде !
28.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Є в людини душа й тіло , -
Рівні половини ,
Та в гармонії вони
Тільки у дитини.
Бо , що думає дитина , -
То те вона й робить
Не роздвоюється навпіл,
А у парі ходить.
Так задумано Всевишнім,
Так повинно бути
Тільки з часом тіло душу
Всеж не хоче чути.
Молодому добрі дяді
Дадуть вина , пива ,
Так горілочки, цигарку
І стаються дИва ...
Бо калічить само себе
Тіло й вже не чує,
Як душа забита в кут
Без тіла банує.
А трапляються моменти,
Що і залишає, -
Тоді п’яне тіло
Вже й не пам’ятає,
Що воно робило,
Де воно було,
Яку дозу спирту й диму
В себе прийняло.
Подумайте, молоді ,
Бо час летить швидко,
Щоб душі вашій за тіло
Не було так бридко.
11.11.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289265
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.10.2011
Знову, моя мила, ніч
Над домом заходить,
Знову тінь Твоя у снах
До мене приходить.
Ти являєшся у сні,
Наче на яву,
Бо щомиті я Тебе
До себе зову.
По зірках ступаєш Ти,
Йдучи з темноти,
З Місяцем пливеш в ночі,
Як Тебе знайти ?
Та являєшся сама
Тут переді мною
І німіє моє тіло, -
Невже я з Тобою?
Ти стоїш, - в устах усмІшка
Коси на плечах
В димці прозора накидка
Сльози на очах.
“ Чому сльози ? , моя мила,
Я їх осушу “.
“ Ні , - не треба, мій коханий,
Я тебе прошу.
Я тебе прошу, - не треба,
Бо не сльози це,
Це нічна роса з далека
Впала на лице ”.
Ти схиляєшся, як фея,
Тихо наді мною
І стрічається сльоза
З моєю сльозою.
Так стікає та сльоза
По теплій щоці,
І уже Твоя рука
У моїй руці.
Знову разом ми з Тобою, -
Жаль не на яву
І приходить розуміння
Слова, - я ЛЮБЛЮ !
15.09.2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2011
Як Християни , ми по праву
Усі Ісусу Христу славу
В день Воскресіння воздаєм
І всім вітання подаєм, -
Вітаєм вербною лозою,
Освяченою Свят Водою
Яйцем вітаємо свяченим,
Ягням, як паска, золоченим.
У день Святого Воскресіння
Усім нам світлого прозріння,
Надії, Віри і Любові
І розуміння в щирім слові.
Хай наші щирі молитвИ
Ісус почує з висоти.
Христос Воскрес !
Воістину Воскрес !
15.04.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289030
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 27.10.2011
Незбагненна музика, - музика природи
Міріад мелодій щодень дають сходи
На безмежній ниві землі і небес
Кожному окремо по крихті чудес.
Особлива музика , - різна повсякчас
І усе це нам , - і усе для нас...
Прелюдія до східсонця , де-де тихий звук
Потім все сильніше , - чути тук -тук-тук...
А так стоголосо ранньою порою
Ожива природа в звуках чарівною, -
Чарівною піснею , во славу життя,
Щоб переповняло живих почуття
Причетності до краси, до сущого в світі
До Сонця вседайного, що світить в зеніті.
Вітер зашумить - шу-шу..., там капля – кап- кап...
Початок симфонії , - далі грому залп !
Розряд блискавиці в безмежній імлі
Це іде гроза по мокрій землі.
Далі буря, - реквієм, - стогнуть осокори
Заповняє МУЗИКА всі доли і гори !
По грозі тихенько зазвучить сонет,
Як вода струмочком задзюрчить в кювет.
З дерев знову – кап- кап- кап... листя вальс до долу
Це вже осінь покликала всіх дітей у школу.
Ось і вечоріє, - вічний деригент
У чохли збирає дивний інструмент.
Звучить акапельно тиха колискова,
Бо уже зійшла зоря вечорова !
26.10.11 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288850
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2011
Того , що було, -
вже нема
Не тратьте нерви
задармА ,
Даремно бісер
не мечіть,
Переваріть, -
і дальше йдіть ...
26.10.11 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288849
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.10.2011
Народився я в селі
На нашій Вкраїні,
Народився в Улашківцях
В зеленій долині.
Де звивається, як вуж,
Серет між горами,
Де співають соловейки
Літніми ночами.
Тут уперше протоптав
Я свою стежину,
Тут почали з карапуза
Ліпити людину.
Був у мене на ту пору
Вже старший братОк
Й треба було заводити
З ним якийсь зв'язок.
Захотілося мені
Йому щось сказати
Та виявилось, що не вмію
Ще слів вимовляти.
От підходжу я до нього
Та як ущипну,
А він мене як угріє
От я вже й реву.
Похникаю, похникаю
Ззаді підійду
Тай легенько його штовх, -
Й він вже на полу.
Так ми з ним порозумілись,
Так в контакт ввійшли,
Й за ворота на вулицю,
Обнявшись пішли.
А на вулиці у нас
(Ви мабудь не чули )
Ні одної вам дівчини,
Одні хлопці були.
Василь,Богдан,Славік,Ігор
Роман та Іван,
Володимир, Антон, Міша
Гена щей Степан.
Не було навіть й хвилини,
Щоб ми нудьгували,
Як не бігали з м'ячем,
То у війну грали.
А як підем на Серет,
Що тече в долині,
То аж ввечір з води вийдем,
Як базники сині.
А додому лиш прийдеш,
То як скинуть штанці,
Враз на синіх сидниках
Заблищать рум'янці.
Тебе б'ють, а ти собі
Знов складаєш плани,
Як би вирватись із дому
На завтра з вудками.
Ранок. Тиша. За Серетом
Вже пташки співають
Й тебе горе-рибака
З ліжка піднімають.
Нишком-тишком підводишся
( Навики вже були )
Через вікно й за вудочки, -
Тільки тебе й чули.
Заберешся в верболози
Вудку спорядиш,
Поплюєш на червячка
Й тихенько сидиш.
Сидиш,сидиш і мабудь
Вже б терпець ввірвався,
Але , що це ? поплавок
Весь в воду сховався.
Тут берешся за вудочку
Обома руками
Тягнеш, - дивишся, а там -
Цілий пшик з бульками.
От так стративши півдня
Додому ідеш
За плечима замість риби
Вудочки несеш...
От таке було дитинство, -
Було, - та минуло.
Може то був тiльки сон
І воно заснуло ?
15.08.1977 р. с.Улашківці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288135
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.10.2011
У японців є , як звісно, “Чайна церемонія”
Там розписано усе, - там повна гармонія,
Які чашки, чайники, кісточки, салфетки,
Що за чим повинно йти, все згідно абетки.
Усі рухи розписані до автоматизму ...
А якщо це пропустити через нашу призму ?
Яку церемонію щодня ми провадим з вами,
Яка гідна описатись ретельно словами.
Послідовність щоб була, були рамки часу,
Щоби в світовій культурі мала певну “масу”.
Процедура є одна, - різне виконання
У робітного і без , у час прокидання.
Перше виконання
У сім ноль-ноль ліве око привідкрий повільно,
Потім праве і обидва зафіксуй стабільно.
На 15 градусів голова йде вправо
Потім ноги на підлогу і шукаєш жваво
Спершу тапочки, шкарпетки, штани і сорочки
Ремні , сведри, шнурівки , - ще якісь “примочки “.
Швидко в ванну , - бриття, зуби,
Хто в спідниці - красить губи.
Присядь в кухні на хвилину,
Ковтни кави, ні – то слину
Ще секунда - вже на двОрі
Тебе ждуть завод й в канторі.
Друге виконання
У сім ноль-ноль праве око привідкрий повільно
Потім ліве і обидва закривай надійно.
На 45 градусів голова йде вправо,
А так вліво й за годину підводишся мляво.
Спершу кухня, холодильник, чай, кава , канапки
Потім думка в дев’ять ноль-ноль : “ Ну де ж взяти “бабки “ ?
О десятій макіяж , бриття, марафет
Думок різних в голові осінній букет.
В одинадцять прогулянка, так – аби куди
Спершу вправо, потім вліво, так –сюди,туди.
Ще пару годин й додому, -
Завтра по кругу другОму.
От такі в нас “церемонії “ проходять щоднини,
Що розписані , за звичай, майже до хвилини.
19.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287309
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.10.2011
Залітаєш у підвал,
Лиш світло мигАє,
Одні чорні силуети
Хтось в кутку конає.
Гримить музика й народ
У такт їй трясеться
І якийсь баран , спіткнувшись,
На мене несеться.
Але падати не треба,
А міцно держатись,
Бо якщо впадеш під ноги,
Не зможеш піднятись.
І тому на місці ти
Гарцюєш ногами
Відганяєш всіх від себе,
Махаєш руками...
І корпусом помагаєш
Й головою трусиш,
Бо шейк тільки що почався
Й танцювати мусиш.
Витискаєш усміх з себе,
Дивлячись на даму,
Вона ж бідна ледво дише,
Наче риє яму.
Я вже мокрий і з чола
Піт тече рікою,
Але я ще не здаюся
Дригаю ногою.
Друге дихання напевно
У мене відкрилось,
Але хтось десь там зомлів
І все зупинилось.
Зупинилося усе
І я зупинився,
Провів даму, посадив,
Легенько вклонився.
А самому під стіну
Довелося стати,
Пропустивши один танець
Почав підсихати.
Висох, - і повільний танець
У цей час заграли
Я дівчИну запросив
І ми собі стали.
Та не думайте, що ми
Десь збоку стояли,
Ми в середині були,
Ми так танцювали.
І танцюєш, і стоїш,
І стоїш, -танцюєш
І поговорити можна,
І музику чуєш.
А опісля того танцю
Як врубили “ Боні еМ”,
То я думав, що оглохну,
Що всі чути не будем.
Танцювати я пішов,
Бо встоять не в силі
Й клята струйка потекла
Знов з чола по хвилі.
Чую, - дихати не можу,
Чую, - серце рветься,
Вікна в залі запотіли,
Народ все трясеться.
І ось настав перерив,
Довго його ждали,
Все вивалило в коридор
І мене забрали.
Думав , що повітрям чистим
Дихну хоч з хвилину,
Тільки задихався там
Я від нікотину.
Потім десь іще з годину
Я робив ногами
І що з мене залишилось
Не сказать словами.
Тільки одне пам’ятаю,
Що блудив словами
І на ліжку лежачи,
Я дригав ногами.
А на другий день коли
Я до пам’яті прийшов,
Каблуків від своїх туфлів,
Як не шукав , - не знайшов.
От так собі станцював,
Наче якийсь крос зробив
Одного тільки не знаю –
Чи я справді відпочив ?
30.03.1978 р. м. Львів
дискотека на “Чистій”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286590
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.10.2011
На війні я не бував,
Тай не міг там бути
Та все ж довелось мені
Пороху нюхнути.
Ні, - не думайте, що я
Так зміг закохатись,
Що потому з противником
Довелось стрілятись.
Просто, нАпросто, - ап – ч – хи !
Чорти б його били,
На Березіна – 4
Мене поселили.
Поселили, дали кут,
На ліжко лантУхи,
Попросили, щоб у хаті
Я не пив сивухи
І ще щось там говорили,
Щось забороняли,
Ага !, - згадав, щоб в ночі
Всі ,як один, спали.
Непогане було жИтло,
Можна було жити,
Та задумалось комусь
В нас ремонт робити.
Повиламували двері,
Стіни повалили
І весь паркет в коридорі
Порохом покрили.
І тепер живемо ми,
Немов при дорозі,
Бо їдять нас порохи,
А ми їх не в змозі.
Тож які в нас можуть бути
Справи з курсаками,
Як припали на два дюйми
Вони порохами !?
16.03.1977 р. м. Львів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286589
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.10.2011
Чи всі пом'януть тую славу
В отій омріяній країні,
У День Покрови світлій днині -
Простого хлопця з України,
Що захищав тепло родини,
Що воював на два фронти,
Щоб лиш своє уберегти.
Уберегти родину й мову,
Щоб не казали знову й знову:
" Ти раб, - ніхто, й не твій це край
І не буде твоїм, - так знай !"
А він жадав на краще змін
Він знав, - підніметься з колін
Народ преславних козаків,
Національних воякІв,
Що боронив свою свободу
І землі іншого народу
Собі загарбанням не брав,
А лиш своє все захищав.
Пом'янім уклінно , браття,
ВоякІв УПА,
Нелегкою була їхня
Жертовна тропа, -
Вічна Слава всім Героям !
Слава Україні !
За усіх захисників
Помолімся нині !
14.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286159
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2011
Художник осінь в барви вбрала
Все, що за літо пристарала
Був зелен-колір головою
Та вже розтратив силу свою
І вже додались помазки
РізнокольОрів на смаки.
Щодень мазки сильніш, - сильніші
Вже заповняють свої ніші
Усі відтінки веселкОві
Та з часом різнокольорові
Замінить жовтий навкруги,
А коли лист задасть круги
У падолисті , - посіріє
Вже в голих кронах вітер віє...
А так палітра побіліє
Й природа вже в котре зуміє
Почати з чистого листа
Усе це мабуть не спроста
Ці кольори все нОві й нОві
Так неповторно веселкОві..
Художник осінь, - не спіши
Свої творіння залиши !
13.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286097
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2011
Як гарно пахне новий віник ...
Він пахне літом і теплом,
Він пам’ятає теплі днини
Своїм уже сухим стеблом.
Стерні там запах, - полину
Сухого запах бур’яну
Зерна мітличини, мов льону,
Вінчають віника корону.
Була мітличина, - вона
Родила гронами зерна,
А зжали , - появився - він
Пов’язаний з усіх сторін.
Вона тягнулася до світла
Була все ввічлива й привітна
Хилила голову вітрам
І вдячна тим рясним дощам,
Що її спрагу гамували
І зерна стиглі наливали
На нові стебла з року в рік
Щоби був довгий роду вік.
Буде у домі чистота,
А з чистотою доброта …
Все має свою долю й шлях
І віник, - і у небі птах !
13.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286096
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2011
( Від колишнього курця )
Де написано, скажіть,
Що треба курити,
Що із рота дим стовпом
Повинен валити ?
Розкурили індіанці
Колись трубку миру,
А до тепер з тим курінням
Вже бісяться з жиру.
Так вони трубку курили
Може й раз на рік,
Скільки сигарет в нас курять ? -
То вже збився лік.
Як то круто закурити !
МОлоді втирають,
От вони кільцями дим
Устами й пускають.
Спочатку противно,- гірко :
" Ти, що, - не пацан ! "
І полізла вже за "димом"
Рука у карман
І не зчувся, як втягнувся
Вже "бички" зшибаєш,
Коли грошей на "димок"
В карманах не маєш.
От вже кашель, вже віддишка
Голова кругами,
Вже тримає вас куріння
Обома руками.
Може б лишив,- та не можеш,
Бо вже засмоктало
І пару пачок на день
Тобі звісно мало.
Так й пускаєш з димом
Ти життя і гроші
І наслідки тебе ждуть
З часом нехороші.
Бо все гарно лиш в кіно, -
Всі круті й здорові
Смокчуть дорослі дядьки
"Соски" паперові.
Рішив кинути палити ?
То знову дай гроші
Тобі зразу ж "допоможуть"
В нас дяді хороші.
Рішив кинути ? Кидай !
І ні в кого не питай,
І нікому не кажи,
Сам собі допоможи!
Бо в житті щось й краще є
Від тієї "соски"
Лиш задуматись об тім
Треба хочаб трошки !
09.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285149
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.10.2011
На лекції із ТММ сиджу
На дОску поглядаю,
Але про що розмова йде ?
Ніяк я не впіймаю.
Тай як я можу щось піймати
І як почну роботу,
Коли на лекції сиджу
В “найтящий” день, - в суботу.
І хоч на лаві я сиджу, -
Думками вже богзна де ...
І повертаюся тоді,
Як слово в вухо впаде.
А хлопці, що збоку сидять
Не пишуть, - жваво розмовляють,
Наговорившись, замовчать
В квадратики пограють...
От так на лаві я сиджу,
От так вікно вивчаю,
От так підперши голову,
Я на дзвінок чекаю.
14.02.1976 р. м. Тернопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284717
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.10.2011
Вишиває Доля кожному сорочку
То хрестиком, то стіжком щодень по кусочку.
Кожен день свій колір має і свої узори,
То долини, то рівнини, то високі гори.
Одні світлі, другі темні і сірих багато,
Бо не кожен день буває лиш смуток чи свято...
Все життя, як вишиванка, спершу чисте полотно
Світлі днини, світлі ранки, безтурботність все одно
Куди йти і що робити навкруги безмежний світ,
Навкруги усе прекрасне, попереду многа літ...
Але з часом уплітає Доля нитку й з чорних бід.
Й вже мережить полотно різнокольора́ми,
Затягує з сере́дини міцними вузлами,
Що карбуються на серці, гудзують нам душі
Забирають спокій на морі й на суші.
Коли шиється сорочка, то не треба нити,
А що вишито до цього, то треба й носити,
Бо усе то наше, усі кольори,
Що вплiтає Доля рiзної пори.
Нехай буде білий світ до усіх привітним,
Хай життєве полотно буде більше світлим !
03.10.11 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2011
Як би ви знали, ті що ситі,
Як часом їсти хочу я,
Коли сиджу на першій парі,
А у кармані ні рубля.
Ви скажете : “ Яка дурниця ...
Хіба ж то їсти головне,
Як говорити про це можна,
Хіба ж той голод не мине ? “
А до стипендії зосталось
Не так вже й мало, -
Ще три дні
І чим же я вас запитаю
Напхати нутрощі мені ?
Тому то я сиджу і слину
Ковтаю з думкою про те,
Що я стипендію одержу,
Що скоро в мене харч буде !
08.04.1978 р. м. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2011
Як відомо, що студент,
Коли все вивчає,
Після того неборака
Ще практику має.
От і нас з десяток душ,
Як того бажали
На практику, на курорт
У Ялту послали.
Тільки прийшли в АТП,
Стали оформлятись,
Як нас скромно попросили
Всіх за мітли взятись.
І, як кажуть, без п’яти
Хвилин інженери
Почали мести подвір’я
І збирать папери.
Перенесли гору ми
Каміння руками
Потім порпались з півдня
З якимись дошками
Аж на другий день хоч нами
Трохи нудили, крутили,
Та відважились й усіх
До автобусів пустили.
Ну а хлопцям з ПТУ
Майстри наказали,
Щоб майбутніх інженерів
Дечому навчали.
Та в кінці –кінців всіх нас
На змазку послали,
Де два цілих місяці
Ми і кантували.
Мажем тоті “ Ікаруси”,
А ще більш себе
І стікає солідолом
Порване хебе.
Все волосся у нігролі,
Груди в ТАП – 15,
А роботи не так мало,
Машин ще з сімнадцять.
Сидиш чорний у тій ямі,
А спати ж охота,
Бо працюєм ми не вдень
В нас нічна робота.
Стоїш крюком й хрестовини
Чим є тим і мажеш,
Лиш поїде той автобус,
Де стоїш там ляжеш.
Та на другий день на морі
До смерку час гаєм,
Випростовуєм хребти,
Сохнем, загораєм.
Все прекрасно й з висоти
Сонця промінь грає,
Лиш мене чомусь одна
Все думка глодає, -
Якщо отак на практиці
В ямі простояти,
Про майбутню професію
Можна хоч щось взнати ?
25.07.1978 р. м. Ялта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
Цього року ми на ВАЗі
На практиці були
Ви ж напевно про Тольятті
Ще мало, що чули.
Тож сідайте по зручніше,
Ось й місце знайшлося,
Я ж вам зараз розповім,
Як нам там жилося.
На роботі перший місяць
Ми були в ПеПе,
Зараз я вам розтолкую,
Що воно таке.
Це є дуже страшна штука,
Бо любить кусатись
Зазіваєшся й без рук
Можеш враз зостатись,
А якщо ти цілу зміну
Отам відкантуєш,
То потому з півгодини
Нічого не чуєш.
Бо і прес реве, як лев,
Й кари сновигають
І студенту-практиканту
Страху наганяють.
І за місяць там по вуха
Наївшися страху
На конвеєр головний
Пхнули бідолаху.
Виявляється, що пре він
Шість метрів в хвилину
От тут мені і сказали :
“ Давай, працюй, сину ! “
І почав я із машини
В машину скакати
Й до новеньких “Жигулів”
Ручки прикріпляти.
Що робота, то робота, -
Там не віддихнеш,
Щоб напитися води,
Дві години ждеш.
Хоч всього лиш за два метри
Та вода стоїть,
А ти ж другому не скажеш :
“ За мене зробіть “.
Та якщо б я довго там
Працювати став,
В марафонськім бігу зразу ж
Першість би дістав.
А прийшовши із роботи,
На ліжко паду
І у вісні, як конвеєр,
Знов чомусь пливу.
Але на конвеєр я
Кривди не тримаю,
Що таке робочий день
Тепер добре знаю !
06.08.1977 р. поїзд “Москва- Львів”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
Ні, - Всевишній не дарма
Дав жінку мужчині,
Бо жили б хлопи в печерах
З стрілами й до нині.
А так жінці все щось треба, -
Всього їй замало,
Так, - жіноцтво щось робити
Нас все заставляло :
«Жити не буду в печері ! -
Постав мені хату,
(А фантазію вони все мали багату)
Пішки не буду ходити, -
Запряжи коня ! –
Й в одній шкірі я ходити
Не буду щодня !”
От так думали жінки,
А хлопи робили,
Щоб фантазії ті їхні
Наяву ожили.
Тепер їздим машинами,
В шафах лахів тьма, -
Ну а їм все мало й мало :
“ Вбратись в що нема ! ”
От так поки жіночкам
Буде всього мало, -
Мужики й мусять робити,
Щоби всього стало !
29.09.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283369
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.09.2011
Всі працюєм в колективах
Та приходить час, -
( Кому рано, кому пізно )
Й вже не треба нас.
Чи по " власній волі ",
Чи там примусово
І не важить у цій справі
Уже твоє слово.
Коли йдемо на роботу,
То все нам не так, -
Тяжко нам ранком вставати
Все нам часу брак
Наче встав зовсім не пізно,-
Та знову бардак ...
І нема змоги відчути
Навіть кави смак.
А приперся на роботу,
То думка одна :
“ Ну коли вже закінчИться
Ця мука тяжка ? ”
От і закінчИлась, -
Ну і що тепер ?
Як було у колективі
Тепер вже допер ?
Що ? - ще хочеш рано спати ?
Чи сон не бере ?
А у грудях дивний звір
Тебе не дере ?
Що не кажіть, - але мудрий
Сказав ті слова :
“ Добре там , де нас із вами
В даний час нема ”
І коли щось тратимо,
То не нарікаймо,
Бо нема уже того, -
Тепер лиш згадаймо .
Нема мАрного на світі, -
Усе на добро,
А коли щось втратимо, -
Відчує нутро !
27.09.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283046
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.09.2011
Чому лелека чорно-біла ?
Чи так природа захотіла ?
Чи цим Всевишній знак подав,
Щоб всяк живий на світі знав,
Що радість є в житті і горе
І в парі у бурхливе море
Життя, - нам вірність треба брати,
Щоб рифи грізні подолати.
Плече і руку підставляйте,
Піклуйтесь, бережіть і дбайте
Одне про одного й тоді
Лиш щастю бути , - не біді.
Щоб "Гірко ! " тільки на весіллі
Було між вами на устах,
Попутній вітер тільки в спину
Дув завжди в ваших парусах
І , як лелека, - до загину
Свою кохайте половину !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2011
Як описано в легенді
У часи предавні
Мужчин й жінок не було
Були люди славні.
Жили мирно у ладу
Кожен сам з собою,
Але Бога прогнівили
І тоді рукою
Кожного з них роз'єднав
На дві половини,
Тому то й шукають люди
Оту половину,
Щоб з'єдналась душа й тіло
У одну - єдину.
У єдину, нероздільну,
Ні Горем, ні Раєм,
У безмежну і величну
Аж за небокраєм...
Жити можна з ким завгодно
Щасливо лиш з нею
Тільки важко у житті
Зустрітись з своєю
Таке щастя випадає
У житті не всім
Розпізнати її можна
Лиш серцем своїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2011
Вже прийшла Друга Пречиста
І вплела в свої намиста
Грона калино́ві, плоди пурпурові
Із яблук налитих, із груш соковитих,
Із кавунів, динь і слив
З неповторних земних див.
Різних сортів винограду,
По дозрілому йде са́ду,
По щедрій землі, по плаю
Це тобі й мені - я знаю
І всім сущим на цім світі
Оті дари розмаїті,
Оця краса урожаю,
Ці лани з краю до краю,
Ця безмежна неба синь
Навкруги, де зір не кинь!
Подякуймо, поклонімся
І уклінно помолімся
До Діви Марії
За дари такії.
21.09.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2011
По зошиті ручку воджу
Рука зомліває,
Лектор ходить під доскою
Лекцію читає.
То не лекція, а мука,
Одні лиш рівняння,
Задубіли й болять пальці
Від того писання.
Але, що ти не кажи,
Все ж мусиш писати,
Бо , що буде у зошиті,
То те й будеш знати.
Тільки знати будем ми,
Коли почнем вчити,
А що корисного при писанні
Ми можем зробити ?
От , наприклад , прив’язати
До ручок по дроту,
Тоді здійснювати будем
Корисну роботу,
А як виведем ті дрОти
На периферію,
То з’єднаєм з ричагом
Й виконаєм дію.
Ось так можна під час пари
Хоч воду качати,
Тільки треба глибше нам
В суть справи вникати !
17.02.1976 р. м. Тернопіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281733
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.09.2011
Коли башку з науки принесу,
Де по мозгах немов пройшла отара,
То душу враз свою я відведу,
Лиш зазвучить в моїх руках ГІТАРА!
І вилітають враз із голови
Всі теормехи, ТММ і сопромати,
Коли свою гітару я візьму,
Коли візьму її і почну грати !
12.02.1976 р. м. Тернопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281496
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.09.2011
( сестрі заробітчанці Наталії в далекій Італії )
Різні крайнощі є в світі, -
Чистота і бруд,
Порядок, повний бардак,
Є лінь і є труд.
І що краще, - однозначну
Відповідь не даш,
Та це добре на чужИні
Знає народ наш.
От чистота і порядок , -
Краще за бардак ?
А якщо це крайність , -
То так, - чи не так ?
Якщо чистота вже є,
А треба пахати
І годин п'ять на колінах
Чистоту втирати
В кахлі і так сніжно-білі,
В ванни і дзеркАла,
А прийдуть з "лупою" й скажуть:
" Он, - пилинка впала! "
Це ж шизоїдний синдром,
Це ж в голові кулі,
А ти можеш їм крутити
Лиш в кишенях дулі,
Розпливаючись в усмішці
Хазяйці сеньйорі
І відводиш душу
Зразу ж в коридорі.
Лиш вона зачинить двері,
То добірним матом
Пошлеш її, - тії кахлі
З її вічним святом
Чистоти й порядку
На до.....вгую згадку.
Різні крайнощі є в світі
Тож в них не впадаймо,
А десь так, - по середині
Свій розум тримаймо !
19.09.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281474
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.09.2011
Земле, земле , - чорна земле
Годувальнице свята,
Ти прекрасна в гожу днину
Личить тобі і сльота.
Неповторна в різнотрав'ї,
В розмаїтті кольорів,
Що по батьківськи Творець
В твої чорні коси вплів.
Личить тобі з листви ковдра
І перина біла,
Як озимина тендітна
Горнеться до тіла...
Коли доля нам торує
Шлях іти між люди,
Мала горстка землі-неньки
Зогріва нам груди,
Неньки для всього живого
На білому світі.
Вскормлені землею всі
Й Сонцем обігріті.
Тільки Сонце десь далеко,
Земля ж під ногами
Тому й шану віддаваймо
Їй частіше з вами.
18.09.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281308
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2011
Встав я ранком, потягнувся,
На паркет ступив
Холодною водицею
Лице покропив,
Одягнувся, причесався
Сумку в руку взяв
Й до рідного інституту
Щодуху помчав.
В гардеробі роздягнувся,
Номерок дістав,
Побіг швидко у їдальню
Кави похлептав.
На трьох парах посидів
Науки набрався
І незчувся, як голодний
Живіт мій озвався.
З інституту прямим курсом
Побіг їсти я
І в нутрі моєму їжа
Вмомент зникла вся.
По обіді в гуртожитку
Я трохи повчився,
Сюди-туди, туди-сюди
Тай день закінчився.
От такі то мої будні,
Так я поживаю,
Так по лавах інститутських
Штани протираю.
24.03.1976 р. м. Тернопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280391
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.09.2011
Кажуть є на світі люди
( Всі повинні знати ),
Що конають по ночам,
Бо не можуть спати.
Кажуть, що вночі приходить
Їм лиха година,
Бо до сну їх не склоняє
Навіть медицина.
А я студент-політехнік
Рішив добрим бути,
Рішив отим бідним людям
Я сон повернути.
Магнітофон тільки треба
На лекцію взяти
І все те , що лектор каже,
Все, все записати.
А потому лиш пустити
Ту балаканину,
То людина без пілюль
Проспить цілу днину !
16.09.1976 р. м. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280388
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.09.2011
Подивіться в очі дітям
Дошкільного віку
Де ще чисте все, безгрішне
Й не робіть каліку
Душевного, бо, як губка,
Вони все вбирають
І дозволу на ті “знання “
В вас не запитають.
Не грішіть хоч перед ними,
Без потреби не кричіть,
Подивіться в оченята,
Й правильні слова знайдіть,
Вони ж знизу вверх в надії
З слізьми дивляться на вас
Ви ж єдина в них опора
У житті в цей ранній час.
Пригорніть міцно до себе,
Теплими руками
Не одні лиш бабка з дідом, -
Хочуть тата й мами.
Приділяйте їм увагу,
Більше розмовляйте,
І, як муху назойливу,
Щораз не ганяйте,
Як прийшли ті оченята
В вас щось запитати,
Вони ж ще такі маленькі
І все хочуть знати.
Підтримуйте чистоту,
Що їм дана Богом,
Бо все скверне, осоружне
Знайдуть за порогом.
12.09 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2011
Від мами.
Сповивала тебе, сину, теплими руками
Та співала колискові довгими ночами,
Обмивала у джерельній воді, у рум’янку
Ти ж до мене усміхнений щебетав щоранку.
Бо немає радості більшої над свІти,
Як здорові, усміхнені твої рідні діти.
Так пішов ти у світ білий босими ногами
Простягнувши рученята до мене, до мами.
А я доленьки просила в молитвах до Бога,
Щоб прихильною була життєва дорога.
Обминали лихі люди, добро прибувало,
Щоб ні горя , ні біди серденько не знало.
На весільнім рушнику стоїш, мій синочку,
Привів Ти мені невістку, як рідную дочку.
Благослови Тебе , Боже, - й я благословляю,
Щоби щастя в вас було, як небо безкрає,
Щоби діти ваші були чисті, як Христос,
Щоб зазнали ви в житті лиш радості сльоз !
Від Хресної мами.
На руках Тебе, дитино, до Христу тримала,
А в молитві добру долю у Бога благала
Для похресника малого,
Так як для синочка свого.
На очах Ти виростав і виріс нівроку,
А ми всі раділи разом від кроку до кроку, -
Яким йшов до школи і в дальню дорогу
За таку дитину, дякувати Богу.
Тепер Ти вже легінь , - тверду руку май
Найдорожче в цих руках, - завжди пам’ятай.
А сьогодні Ти ступив на рушник весільний
І цей крок Твій , як і всі , хай буде надійний.
Хай здійсняться усі мрії, щастя Вам без ліку,
Хай династія зростає од віку до віку !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280198
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.09.2011
( ТММ, викладач - КОБА )
Була в нас на другім курсі
Одна дисципліна,
Від якої в понеділок
Трусились коліна,
Від якої ти раненько
Не міг їсти , пити,
Від якої в понеділок
Не хотілось жити.
Але , як там не було,
Треба було вчитись,
Треба було з тим “драконом”
Нам якось миритись.
І знайшли ми тоді вихід
( Бо ми ж інженери ! )
І на зло всім січкарам
Пішли в рух папери.
Всю неділю, як скажений,
Задачі шрайбуєш,
Та зате у понеділок
Собі й в вус не дуєш.
Бо не тільки є домашні
Задачі в натурі,
Але й класні з домашніми
У мініатюрі.
І все ж прийдеш на ту пару
Й знов дух-духа б’є,
Знов трясешся, як той заєць,
Най го грім поб’є !
Сидиш ніби й не сидиш,
Дишеш і не дишеш
Й ручка скаче, як скажена,
Коли нею пишеш.
А як вийдеш з тої пари,
З того катування,
То рівняєш дві години
Двом тижням навчання.
От такий то був предмет,
Такі були муки,
От таке було навчання,
Такі були штуки.
18.06.1976 р. с. Улашківці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279969
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.09.2011
Не думала, не гадала
Братія завзята,
Що навчальний рік прийде
Й нас пошлють до ката,
Що заберуть з інституту,
Залишать на полі
І примусять до смерку
Збирать бараболі.
Ой куди ж ти загнала
Нас гіркая доле?
За що кинула нещасних
На радгоспне поле?
За що, за що я питаю
Ти нас так караєш
І щодня о сьомій тридцять
Вставать заставляєш?
Та нічого, доле наша,
Не на тих напала,
Як сюди вже завела,
То щоб правду знала,
Що ми хлопці роботящі,
Але й любим їсти,
Бо хлопці ми не прості,
Бо ми ТФЛОЛ П І істи.
І так, - робота вже почалась,
Вже годі базікать
Й перестаньмо накінець
У столовій ікать.
А то, якщо збоку подивитись,
Де гріха таїти,
Три обіди в день їмо,
А де силу діти ?
І встаєм ми , як один,
Вмиваємо вуха
І на поле картопляне
Летимо щодуха.
Там згинаєм тіло наше
Під прямим куточком
І мчимося , захекавшись,
Довгеньким рядочком.
Бараболі миготять,
Сонце припікає
Ноги ниють, аж болять,
Поперек ламає.
Руки стали, як граблі,
Задубіли пальці,
Але не всі ми такі
Є серед нас й “ зайці”.
Ходить таке запишиться
Візьме себе в бОки,
Нічого само не робить,
Щей дає уроки.
І І
От таке то в нас життя,
От таке збирання,
Як приїдем чорні з поля,
То-то вже купання !
Поскидаєм з себе лахи,
Залізем у воду,
Бо брудними ще такими
Не були ми зроду.
Морда порохом припала,
Очі лиш блищаться,
Волос з бруду посивів
Й не хоче чесаться.
Ноги чорні, як земля,
Спина заріпИлась
Й шкіра дихати не може,
Бо брудом забилась.
А як вилізем з води,
Боже Твоя воля, -
Увесь бруд лишивсь в воді,
Що принесли з поля.
І вода вже, - не вода,
Така брудна стала,
Якби риба нахлебталась,
То вся б поздихала.
Після водних процедур
Ми йдемо в їдальню,
Де животи так наб’єм,
Ледве зАйдем в спальню.
Полягаєм на годинку,
Храпака утнемо,
Лише крикнуть : “ Є машина ! “,
То ми знову йдемо.
Знову тоті бараболі,
Знову болять боки,
Вже витягла клята бульба
З нас останні соки.
Але новий метод ми
Винайшли збирання,
Довгим рядом бараболь
Прем без розгинання.
Один з відрами гасає,
А двоє збирають,
Один плечі рівно має,
А два знемагають.
Як дотнуть ті два до краю,
То вже так втішаються,
Й щоб прямими знову стати
До землі рівнаються.
І І І
В Всесвіті Земля кружляє
Скоро дні злітають,
Тільки хлопцям не до цього
Картоплю збирають.
Та не думайте, що ми,
Як сюди прибули,
Цілком про все , крім картоплі,
На світі забули.
Випадає і у нас
Вільная година
І тоді тісною вже
Здається хатина.
Хто ногами не махав, -
Той б’є у футбола,
А хто рук не підіймав, -
Грає в волейбола
І таких спортсменів з себе
Хлопці поробили,
Що радгоспних футболістів
Ущент розгромили .
Так картоплю ми збирали,
Так відпочивали
Й подумавши про майбутнє,
В відчай повпадали.
Бо скінчаться бараболі
Й прийде нова мука
І прочнеться знов у нас
Проклята наука.
І почнемо, - ой не можу !
Знову креслити, писати
Й до кінця граніт науки
Все довбать, довбать, довбати.
Й тільки часом, як будем
Бульбу наминати,
То усім нам , правду скажу,
Буде що згадати !
26.09.1975 р. с. Теофіпілька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279967
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.09.2011
( в співавторстві з Володимиром Гордієм)
Першим вийшов виступати
Хлопець з групи ААГа
З чорним чубом, прямим носом
На прізвище Шкамбара.
Говорив він небагато,
Говорив він влучно,
Щоб усім сидячим в залі
Не було так скучно.
Посадили Шкамбару
За такії речі
Й витягли сказать з півслова
Бобрика за плечі.
Бобрик тоже говорив
Не дуже багато,
Та усім було чомусь
Трохи скучнувато.
Вийшов Явний на трибуну,
Обперся руками
Зо три рази крикнув-пчихнув
І сказав словами :
“Друзі мої дорогії,
Братове студенти,
Що я вам буду казати,
Того всім не розгадати.”
Ось виходить Бойчук –ас,
Кращий наш історик,
Як виходить і говорить, -
Замовкає зразу ж крик.
Бо солідної статури, -
Майбутній начальник,
Якщо писнеш щось не те,
Зразу дасть в хлебальник.
Тут до Гайди козаченька
Вже черга підходить,
А він став, перелякався
Й ніяк не виходить.
Визивали Хібовського
Ой довго- довгенько
Але він собі балакав
Дуже помаленько.
Виходить патлатий
Ігора Зятківський
Він рукою схопив пейса
Гаспид “Рогатівський”
І почав він видавати
Такії цитати,
Що після його розмови
Всі почали спати.
Враз з-за парти вийшов Гірка
Таку річ толкати,
Щоб усі після ІгОри
Перестали спати.
Вийшов Голуб, як “фільозоф”,
Протер окуляри,
Повів носом й заскрипів,
Як старі гітари.
Ой довго він говорив,
Говорив – балакав,
Його Гончаров змінив,
А Голуб “ заплакав “.
Гончаров розправив плечі
Розкрив свого рота,
Схопив себе за живіт,
Бо взяла нудОта.
Напхало собі живіт,
Мамина дитина,
А тепер стоїть мичить,
Як та худобина.
Викотився за трибуну
Солідняк Трембіцький
І промову так провів,
Як лектор “Агліцкий”.
Ось виходить майстер спорта
Сергій Соколовський,
Це вам друзі спортсмен,
Не те, що Хібовський.
Історично підкований,
Одітий по моді,
А як скаже пару слів
Усі кричать : “ Годі ! “
Не про всіх ми написали,
Не всі виступали,
Але головне , що всі
Заліка дістали .
04.06.1975 р. м. Тернопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279425
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.09.2011
Добре, як добрі сусіди
Не страшні тоді нам біди
Більше сусід, як рідня,
Бо здибаємось щодня.
Треба солі чи олії,
Чи обговорить події,
Що відбулися недавно...
Переходять вони плавно
У тривалі посиденьки,
Бо хтось спік вже солоденьке :
" А може поп'ємо чаю ?
Я сьогодні пригощаю !"
Газди йдуть на перекур,
Після різних процедур,
Чи там цвях в стіну забити,
Місце шафи замінити
У кімнаті на нове
І замітьте без "лаве".
Чи хвороба там приміром...
Враз життєвим еліксиром
Без рецепту в один день
Вилікують, як кремень,
Міцно станеш на своїх, -
Лікар би не допоміг.
Чи пораду мудру дати,
То в Інтернет заглядати
Я скажу вам не резон,
Навіщо вам той полон
Різношерстної реклами
Порозкиньте ви мозгами,
Вірне рішення знайдеться
І питання утрясеться.
З сусідом плече в плече,
Бо життя разом тече !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279227
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.09.2011
Поїхала, доню, я
Далеко від дому
Не бажала б "щастя" я
Такого нікому.
Серце крається в журбі
За вами щоднини,
Не приїду на весілля
Рідної дитини ...
Не приїду , не обнІму,
Не розплету кОсу,
А гіркою я сльозою
Примножу ту рОсу,
Яка очі виїдає
В далекій чужИні,
Яка серце вириває
З туги по родині...
Благослови дітей, Боже,
Як я не зуміла,
Я би до вас, як та пташка,
На крилах злетіла.
Дочка моя у фаті,-
Щастя тобі, доню,
Хай не впаде
В житті твоїм
Сльоза на долоню,
Щоб обоє у злагоді
І любові жили,
Щоб терпіння Бог давав,
Щоб ви мали сили
Гідно по житті пройти,
Вік не розлучались,
Щоби серця ваші юні
В одне об'єднались.
Обнімаю вас, цілую,
Тугу від вас гОню...
Не журіться, веселіться,
Пробач мене, - доню ! ! !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2011
Яке то щастя
просто йти,
Дивитись, чути,
смакувати
І ні від кого,
от для цього,
На допомогу
не чекати...
2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2011
Щоби находився,
Скоро не женився,
А коли жонатий,
Щоби був багатий.
Жінка не кричала,
Люльку набивала,
Добре готувала,
Столи накривала,
Друзів частувала,
Весела стояла.
Тобі після "бодуна"
Наливала стаканА,
Було пиво й вобла,
А не в барі "шобла".
Щоб набої готувала,
Снасті на рибалку,
Готувала щоб підкормку,
Закуску ,баклашку.
Щоб будила на рибалку
Чи там на охоту
Задоволена була,
Злості, - ні на йоту.
Щоб "молилася " на тебе,
Акі на святого,
На такого "козака"
ВІчно молодого.
Як прийшов з охоти,
Взяла б кулі, шроти,
Завершив рибалку,
Взяла ніж, - не скалку.
Почистила рибу,
Не брала на дибу,
Не виймала кулака
До "під шофе" рибака.
Коли ж рано очі
Відкриєш пивочі,
Пред тобою Сонце
Очей засіяло
Яке б тебе , дурню,
До життя вертало.
В яких прочитав би,
Що ти баламут
І радуйся , нензо,
Що погляд , - не кнут
На тебе зійшов,
Щоб ти чмо безроге
До тями прийшов,
Щоб ти зрозумів,
Що в житті знайшов.
Тому сиди тихо,
Не накликай лихо
Легко дуй в дві дирки
І бережи нирки !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278789
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.09.2011
( в пам'ять ще юної згаслої зірки в 1979 р...)
Дарую сонячне проміння,
Дарую шум зелених трав,
Дарую зоряне горіння . . .
Віддав би все, щоб тільки мав.
І з цілої Землі букет
Зібрав би дорогій сестрі
Красивішої за яку
Не найдеш на усім Дністрі !
1978 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278562
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.09.2011
Нелегко пережити біль душі
І не втечеш від нього в камиші...
Не вирвеш камінь той тяжкий з грудей
І не підеш з тим болем до людей.
Той щем лиш твій, - день без надій ...
Тобі з ним жити, - пережити
І , як сукрицю, по краплині
Вичавлювати, - далі сині
Ще будуть вабити твій зір.
Хоч , як нелегко, та повір,
Повір у себе , - зможу Я !
Така вже доленька моя ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2011
Творім добро - воно БЕЗЦІННЕ ! ! !
І , як ДУША , в віках - НЕТЛІННЕ ! ! !
Що спільного в віровченнях основних релігій світу ?
Що складає основу віровчень світових релігій ?
Це творення ДОБРА ! ! ! в різних його іпостасях.
ХРИСТИЯНСТВО.
Ісус Христос.
Нагірна проповідь - " ...ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші ДОБРІ діла, та прославляли Отця вашого, що на небі ".
"...Я повинен звіщати ДОБРУ Новину ..."
ІСЛАМ.
Покора,Віддання,Зобов'язання Аллаху.
Шість стовпів віри. 6. Віра в ДОБРУ чи злу долю. Нічого не стається без Божої волі.
П'ять стовпів ісламу. 3. ДОБРОдійність (закят) - обов'язок віддавати частину свого доходу та вартості майна. (сура 24:54).
"А тих, які увірували і творили ДОБРО, Ми введемо в сади, внизу яких течуть ріки, щоб вічно перебувати там". (сура 4:57).
ЮДАЇЗМ.
Релігія народу.
Десять заповідей - перші чотири стосуються віри, інші вказують на зв'язок між ДОБРОЮ поведінкою і належними стосунками з Творцем.
Поглиблене вивчення Тори, молитви, ДОБРІ діла.
ІНДУЇЗМ.
Ахімса - ненасильство, ДОБРО по відношенню до всіх живих істот.
БУДДИЗМ.
Навчає про шлях до досконалої ДОБРОТИ.
Восьмеричний шлях - правильне бачення, правильна думка, правильна мова, правильна дія, правильний спосіб життя, правильні прагнення, правильна увага, правильне зосередження.
Просвітлення та спасіння - ідеальний стан нірвани походить з середини самої людини, коли вона намагається чинити ДОБРО, правильно мислити.
ДАОСИЗМ.
Дао - шлях, яким людина повинна йти, не втручаючись в перебіг подій.
Коли правитель намагатиметься справедливо виконувати свої обов'язки стосовно людей, то народ втішатиметься миром та ДОБРОбутом.
КОНФУЦІАНСТВО.
Кожна людина має свою роль.
Тянь - Небо - втілення чесноти й моральної ДОБРОТИ,
воля якої керує всім.
Чотирикнижжя. 1." Велике вчення" - основний підручник ДОБРОчесної людини, перший текст, який вивчали школярі.
Людська природа у своїй основі є ДОБРА, ДОБРОта в батька, ДОБРОчинність у володарів.
СИНТОЇЗМ.
Релігія свят.
Коли вчинки сприяють злагоді й ДОБРОбуту якоїсь спільноти, вони є ДОБРИМИ.
Медіум пересвідчує, чи розташування нового будинку щодо старого віщує ДОБРО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278188
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.09.2011
( повний діалект окремо взятого села )
Ніхто в водпуск в нас не йде
Без цегли, цементу,
Піску, глини, вапна, ґіпсу,
Ружного струменту, -
Біґи, шуфлі, рискалє,
Тьорки, кельні і клевцє,
Васерваґи, п'йона, лома
І риштовка також дома
Вже на поготові
Має бути при будові.
КАМАЗ піску, ЗІЛ щебнє
Всьо чекає того днє,
Як ґосподар із роботи
Прийде в водпуск до роботи.
Жінка плани непідйомні
Зложила давно,
Помінєти й не зробити
Їх вже не дано.
Вот і вОдпуску дождовсє, -
Пристаров всьо - приготовсє !
Підйом в шестій й до роботи :
" Щос нині зробив ? -
Та ти , діду, навіть цьвєка
В скіну не забив !
Тутка прибав комірчини,
Розшир стайню на пацє
Я тобі се намалюю
Подай мені олівцє. "
Жінка файно намалює,
А ти давай план :
" Та роби вже щось, ледащо,
Чо розводиш балаган ! "
Хлоп небритий, всьой в цементі,
В ґіпсі і вапні
Кайстра так на "півгектара "
Жде го день при дні.
І колотит він роствори,
Мальту подає,
Якщо майстер хоч єден
Коло него є.
Як пожичив бетонєрки,
То лекше на руки
Вже так крижі не болєт, -
Та ті дикі звуки
Ріжут вухо, як ножем,
Як пацє голодне,
Завиває на подвіру
Желізо холодне.
"Прораб" все нові ідеї
Підкидає звісно :
" Щось воно помало йде ?! "
Промовлєє злісно.
А Канари і Мальдіви
Видиш лиш вночи,
Та про се краще не думай, -
Спи тихо й мовчи,
Бо не будеш ти там нІґди
Поки є пісок й цемент,
Трошка землі коло хати
Й будівельний реманент.
От і водпуску кінец, -
Слава Богу, що малий,
Бо такий , як в депутатів,
Не потєгнеш ти старий !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2011
От коли ми молоді
Здається, що час
Старить усіх навкруги,
Та тільки не нас.
Безшабашна молодість,
Такою їй й бути
І що там старе верзе,
Хто то хоче чути.
“Я такий розумний, -
Та я знаю все,
Кого хоче воно вчити, -
Що воно несе ? ”.
І не слухають порад
Стають на граблі,
І одержують від долі
По твердім чолі,
А коли вже заіскрить
З очей у всі боки,
От тоді на зустріч старшим
Вже зроблять два кроки.
" Треба на чужих помилках,
Не на своїх вчитись",
От тоді можна в майбутнє
Впевнено дивитись !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277505
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.08.2011
Найцінніше для людини
Звичайно здоров’я,
А от , що іде за ним,
Як це не печально,
Більшість думає, що гроші
Статки і маєтки
Вілли, бари , ресторани,
Блондинки, брюнетки.
І горбатиться бідака
З шкіри вилізає,
Бо сусід більше від нього
Магазинів має.
А коли всього багато,
Треба "пантрувати",
Щоб не вкрали, -
Мур в шість метрів
Треба вгору гнати.
От й збудована “ тюрма ”
Крута, персональна,
Охорона на воротах,
Техніка сигнальна.
Виїжджаєш із “тюрми”
Лиш при охороні
У броньованій машині
Й тільки у колоні.
І за всі оті “удобства”
Вправно платиш сам
І хто, - зек ти ?, - чи на волі ?
Спитай себе там.
Та чи варто було так
Тяжко надриватись,
Щоб за мурами отими
Тепер всіх боятись?
Лиш родиннеє тепло
Справжню ціну має
І щасливий той в житті
Хто його пізнає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277502
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.08.2011
Всецарице Пресвята,
Заступнице Мати,
Всеблагая Матір Божа
Будем уповати
На заступництво Твоє,
Чудотворну силу,
Над хоругвою явивши
Свою постать миру
Ти благословила нас
Правицею грішних,
Щоб побільше справ творили
Ми для Тебе втішних,
Щоб по заповідях жили
Для нас Богом даних,
Щоб не було в нас думок,
Ані справ поганих.
Щоб приходили до Тебе
В добрі дні й лихії,
Щоб уклінно помолившись
В вірі і надії,
Зцілені душею й тілом
Додому вертали
Богородицю Марію
В віках прославляли !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277350
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 28.08.2011
От, що є краще у природі ,
Як запах кропу на городі ?
Серпневим ранком із росою
В траві незайманій косою...
Повітря мерехтить, мов дим,
Із запахом терпко-густим
Від розмаїття дивотрав,
Які нам літній день послав.
Волошки, м'ята там, меліса,
Лопух, будяк , чебрець, полин
Із хрону листя там завіса,
Там бузина вросла у тин.
Чому безжально вириваєм
Оті , так звані, бур'яни ?
Для чогось же крізь твердь землі
На білий світ прийшли вони.
Щоб лікувати, дивувати
Так неповторною красою, ...
А ми все прагнемо зірвати
Їх гостролезою косою.
Для чогось всі прийшли в цей світ ?
У всіх нас місія своя
І скільки тут пробути літ
Вершить рука все ж не твоя !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277214
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2011
На Борщів туман лягає
Вже завтра зима
Снігу поки що немає,
Але то дарма
Бо вже дихають зимою
Ранки й вечори,
Ніч панує,бо діждалась
Своєї пори.
Лист останній, попрощавшись,
На землю упав
Це прощальний вітер танець
Із ним станцював.
Замковий ліс посірів
Сумної співає,
Коли вітер господарем
По кронах гуляє.
А без вітру,тихо-тихо,
Втомилась природа
І байдуже їй напевно,
Яка в нас погода.
У Борщів іде зима
Вже осінь відходить
Й зима вічною не буде,
Вона весну родить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2011
С П О В І Д Ь П И Я К А
І я пияк,
І ти пияк,
І як то стало воно так,
Що нас скрутив отой хробак ?
Отая гадина зелена,
Що крутиться мов навіжена
Кругом бокала - гранчака,
Що робить з хлопа мудака.
Стаєш ти в часі, як те чмо
І вже тебе кудись несе
Шукать пригод на своЇ груди
Хіба ж то личить таке, - люди ?
І вже верзеш ти казна-що,
І вже рикаєш, як горила...
От що та гадина зробила,
Зробила з трезвої людини
Таку "потіху" для родини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276917
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.08.2011
ЗАРОБІТЧАНКАМ
Подивись, мила, на Місяць
І я подивлЮся,
Усміхнися Ти до нього
І я усміхнуся,
Поговоримо з ним в парі
В цей вечір з Тобою
Хай забере він наш смуток
Разом із собою.
Хай забере від нас смуток
Залишить кохання
За розлукою, як Сонце,
Знов прийде єднання.
Тихий вечір, літній вечір
Місяць у повнІ,
Як Тобі там , моя мила,
В чужій стороні ?
Чи Ти їла, чи Ти пила,
Чи тяжко працюєш ?
Чи короткими ночами
З краю вітер чуєш ?
Чи доносить він до Тебе
Думки й слова мОї
І чи душу не ятрить, -
Лишає в спокОї ?
Ніч минеться, день настане
Минеться й розлука,
У житті всього потроху, -
То радість, - то мука ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
"Світе ясний, світе тихий...".
Т.Г.Шевченко
Світе милий, світе красний,
Моя Україно,
Коли Твої сини й до́чки
Зійдуть воєдино?
Воєдино з усієї
Землі всеблагої,
Поклоняться й припадуть
До Тебе святої.
Що родила і пустила
По світу блукати
І з собою світ широкий,
Безмежний рівняти.
Є у світі ріки й доли,
Ліси й полонини,
Та не має на всім світі
Землі, як Вкраїни,
Що притягує до себе
Кличе, огортає,
Обопільною любов'ю
Усіх нас єднає.
І любов ця є і бу́де
Вові́ки із нами
Чи жиємо в Україні,
А чи за морями.
Наш народ не дивна птиця,
Що в скруті співає,
А в буденному житті
Голову схиляє.
Бо співали ми й співаєм
І будем співати,
Й в піснях свою́ Україну
Будем величати.
Україна, як світ Сонця,
Всіх нас зігріває
І до себе душі наші
Грішні пригортає,
Пригортає, не д́ілячи,
Бо ми ж християни,
Одне ціле, не ділиме,
Для Вкраїни-Мами.
Тому треба усім нам
Матір шанувати
Хто ми? Звідки? Чиї діти?
Пора б уже знати.
Знати й випрямити спину
Гордо, як народу,
Що не одним поколінням
Здобував СВОБОДУ!
Бо немало буйнесеньких
Голів полягло,
Щоби наше покоління
Вільнеє було.
Земний уклін нашим предкам,
Що життя віддали,
Щоб ми з вами Україну
Без бою дістали.
Будьмо ж гідними, нащадки,
Нашого коріння,
Щоб на оновленій землі
Проросло насіння,
Щоб буяли і цвіли
Гори і долини,
Щоб примножувалась слава,
СЛАВА УКРАЇНИ!!!
16.06.1998 р.
P.s.
Дістали справді без бою,
Та воюєм знову,
Щоб майбутні покоління
Не стерли в полову...
"Олекса Терен"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2011
Прийшов Спас
Знов до нас
Густими медАми,
Яблуком налитим,
Спілими грушками.
Зібраним зерном
Нового врожаю,
Буйноцвіттям квітів
Землі, - наче Раю !
Господу хвалу віддаймо
За його щедрОти,
Многотрудні результати
Плідної роботи.
Благодатний час
Нам Всевишнім даний
В розмаїття, - розмаїття ...
Спаса день весь вбраний.
Творцю хвалу даймо
За його труди,
Господньої пастви
Земнії плоди.
Так як Він нас любить, -
Любім і Його
В молитві торкнімся
До чола свого !
19.08.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275870
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.08.2011
ЧОГО ВИ СКИГЛИТЕ , НЕБОГИ ?
Чого ви скиглите, небоги ,
Чи нам давно крутили роги ?
Дітей у церкву не пускали
І всіх на мітинги зганяли ,
І на паради під розписку.
Не було чути ані писку
Мовчали всі і слова злого
Ми не почули ні від кого.
Та що там слова, -пам'ять спала
Лиш те, що треба видавала.
Як свята Божі святкували ,
Вечерю тайно споживали ?
Забули ?, - черги, дефіцити,-
Та що там марне говорити -
Це вже в кінці,- а на початку
Яку “совіти” мали хватку ?
Хто 33-й рік створив, а 47-й,-
Теж забули, давно голодний стогін чули,
Як за колосся на Сибір
Вас гнав на смерть цей лютий звір,
Як все забрав у вас до щенту,
Як вас позбавив реманенту
І у колгоспи, як рабів,
Погнав України синів.
Де ви задармо працювали
Вас за людей навіть не мали,
Не видаючи паспортів,
Лиш вимагали трудоднів.
Аж в шістдесятих попустили,
Коли мільйони погубили
І справді,- легше жити стало,
Але ж яку ціну віддало
Те покоління перед нами
Щоби ми ситі були з вами.
Звір відібрав останню тріску,
А потім кинув голу кістку,
А ви забули й хвалите
І в пащу знов йому йдете,
Бо мали ковбасу й зарплату
І ззаді на штанах заплату.
Кричати всі тепер гаразд
Та не помітно отих газд,
Що все своїм горбом робили
І ні у кого не просили
На кусок хліба,- а ставали
І до схід сонця працювали.
Так, як в колгоспі,- вже не буде,
Бо не худоба ми , - а люди !
Щоб нам в корито насипали,
А ми від радості мичали.
Ми ВІЛЬНІ , й треба вибирати
Чи відчепитись,чи стояти !
1998 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2011
Доля України
Ой гірка ти доле,
Доле України...
Чом твоя дорога
Терни та руїни ?
Чим ти прогнівила
Господа самого,
Що він одвернувся
Від народу твого ?
Дав він тобі землю,
Що кращу од світу
І дощем политу
Й сонцем обігріту.
Може ті щедроти
Людей розлінили,
Чи їх батьки - діди
Поганому вчили ?
Бо ніяк не можуть
Собі раду дати
І твердо на ноги
В білім світі стати.
Чи такою будеш
Ти уже на віки,
А чи даш надію
Й сліз тих щезнуть ріки ?
Тож молімся Богу
За долю Вкраїни
І прибуде слава,
Слава України !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275655
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.08.2011
Вот приїхов я в Закрочим
Гроші зароблєти,
Бо ту, люде, тра робити
Нема що вилєти.
А на полю, як то звикле,
Цебуля, морхефка,
Копер, овсик і огурки
Капуста "Зрудевка".
На тих полЯх нас ве троє
Панів з України -
Пані Ола, пан Роман
Й Олекса до зміни.
“Пани” в витертих штанах,
Здертих рукавицьох
І з запалими щоками
У всіх трох на лицьох.
Бо робота від шестої
До двадцєти й далі
І то всьо більше на хлібі
І топленім салі.
А на полю ґута-ґута
Півачем від раня,
А то тридцять тисяч рухів -
Не до витриманя.
Тридцять тисяч ґута-ґута
Без "пшерви" руками,
Одночасно тридцєть КеМе
По полю ногами.
А коли немає "ґута",
То цебулю полем
Гаком на всіх чотирох
Прем безкрайнім полем.
А ще сонце припікає,
Як не в карк то в груди,
Так то гроші зароблєют
Українські люди.
До такої до роботи,
Тра мати терпіннє,
А ще з поля ми збираєм
Тонами каміннє.
Яке росте на полях,
Як гриби у дощ,
Тилько тих "грибочків" ти
Не кинеш си в борщ.
Лише крикне Вальдек: " Хвопи !"
Ми вже тут, як тут
Нас машина і трактОри
До роботи ждут.
Самі їдем до роботи
"Жукем" й тракторами,
Ані Вальдек ні Едіта
Вже не їдуть з нами.
Кажут, що маєм робити,
І ми даєм план,
Так то на панів працює
Український пан.
А коли прийдем з роботи,
То вмиєм си твар,
Навіть їсти вже не хочем
Щоб швидше до "нар".
Правда маєм телевізор
В кольорі у хаті
Трохи його "огльондаєм"
В неділю при святі.
По роботі випадає
Капусту пантруєм,
В добу 22 години
Ми тоді працюєм.
В двадцєть з полє, в двадцєть єден
Вже їдь на дижур
Цілу ніч сидиш в машині
Вочі не прищур.
В пєтій приїдеш до хати
Хап хліба, хап чаю,
Бо в шестій знову на поле
Від краю до краю...
Так робили і так робим
Нема тому краю
2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2011
АННІ ФІГУС-РАЛЬКО
Редактору видавничої спілки "Тризуб".
( Вінніпег, Канада )
Там де річка Збруч й Нічлава,
Де Довбуша давня слава
В серцях зерном проростала
З колін зводитись благала,
Виростали батько й мати
Там біліли їхні хати
Між садів вишнево-білих,
Між хлібів налитих, спілих
Босоніж у чисті роси
На луги в п'янкі покоси
Зазивав їх зелен-край,
Де природа наче рай.
Та не в добрую годину
Із Отчизни на чужину
У далекую Канаду,
Кращого життя принаду,
Слізно їхать довелося
Та коріння зосталося
Проросло й пустило сходи
Між чужі пішло народи,
Але свого не цурались
Українцями зостались.
По зернинці, по крупинці,
Як в вишиваній хустинці,
В краю клена люд наш став
І його весь світ признав.
Є українська Канада,
Є українська громада
Гордо голову тримає,
Бо синів і дочок має,
Що в Україну з далека,
Як зажурений лелека
В думках-мріях прилітають
Люблять, тужать, помагають.
Ця любов не на словах,
А примножена в ділах.
"Український голос" -
З зерна родить колос,
І спілка "Тризуб",-
Як могутній дуб,
Все для блага України,
Української родини.
Доземний уклін і шана
Вам, шановна пані Анна,
Й Благодатная Марія
Всесвятим шатром,
Хай завжди покров тримає
Над Вашим гніздом !
2001 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275455
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.08.2011
Встань,Тарасе,подивися,
Як ми поживаєм,
Як здобули Україну
Й самостійну маєм.
Маєм ми тепер свободи,
Тарасе, до ката
І кидає по всім світі
Вкраїнського брата.
Знов працюєм батраками
У польського пана
Припадаєм на полях
На оба "коляна".
І лишають наші хлопці
Теплії постелі
Й я подався на зароби
З рідної оселі.
Інструментом моїм стали
Шуфля і рискаль
І мені вже все єдино
Поляк чи москаль
На кого маю робити
В зуби заглядати
Бо не хоче моїх рук
Українам - мати.
І роблю я кожен день
По годин п'ятнадцять,
Був би більшим світлий день
Робив би всі двадцять.
І не те,що я так хочу
Панове бажають
Все одно за цілий день
Одну плату мають.
І пустаки я робив,
І землі нарився
Не один раз при роботі
Гірким потом вмився...
Спи спокійно наш Тарасе,
Не журись ти нами,
Як ходили , так і ходим
По світі з торбами.
1993 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275451
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.08.2011
ПОДЯКА
Я дякую долі
за друзів , родину,
Батьків і за брата,
синів і дружину.
За те, що прихильна
окремій душі
І з цим не зрівняти
якісь бариші.
За внучку маленьку,
дарунок в мій день,
Яка вже береться
співати пісень.
Я Радість пізнав,
пізнав Дружбу й Любов,
А це є на світі
основа основ,
Я дяку в молитві
складаю щодня
За те, що такою
є Доля моя !
15.08.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2011
ПЛИН ЧАСУ
За секундою секунда
От вже і хвилина,
За хвилиною хвилина
Тут тобі й година
Раз година, два година
От і день пройшов
За днем знов день поспішає
Глянув й місяць вже минає.
Тільки що була весна,-
Літній дощ пройшов,
Вже зібрали урожай
Тут і сніг пішов.
За роками летять роки
Вчора був малий,
А тут виріс і вже сивий,
Завтра вже старий.
Дуже швидко все минає
Проплива мов сон
Тільки чути того часу
Коліс перезвон.
Кожна мить по свому цінна,
Свою ціну має,
Та людина зазвичай
Їй ціни не знає.
І марнуємо ми час
Направо й наліво,
Боже , - вразуми Ти нас
Й Пресвятая Діво
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275120
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.08.2011
ПАРАЛЕЛЬНИЙ СВІТ.
От живемо на цім світі, -
З ранку на роботу,
Кожен має свої біди
І свою гризоту,
Нам здається , що на світі
Іншого й немає
І зусилля на щось краще
Дармо пропадає.
Та напевно десь існує
Паралельний світ,
Де дзеркально навпаки,
Де немає бід,
Живуть люди там , як люди,
А не виживають,
Де на усіх сущих
Одну правду мають.
Одну мають правду
І одні закони
Одні другим не створюють
Штучні перепони,
Щоб урвати собі більше,
А другим нічого,
Де сорочка не є блища
Лиш до тіла свого.
Уявляєте собі , -
Дороги , - як стіл,
Тротуари, - кругом квіти,
А не чистотіл ,
ДАІ усім помагає, -
Така в них робота,
А не ловлять радарами
З- за кожного плота.
Всюди прибрано, як в салі,
Кругом чистота
Де не кинеш оком , -
Кругом красота.
І то так усюди,
А не вибірково,
І над тим усім безкрає
Небо пурпурове.
Люди ввічливі, привітні,
Бо про них там дбають,
Ті кого вони щороку
Собі обирають
Для ведення господарки
У їхньому краї,
Щоб засіяні були
В них лани безкраї,
Щоб була робота,
По труду зарплата,
Щоб дививсь привітно
У них брат на брата.
Де за їхні гроші
Їм же помагають,
А не як скотину
По кругу ганяють,
З кабінету в кабінет,
Щоб взяти папір,
Там службовець тобі брат,
А не хижий звір.
Все робиться для людей,
Щоб по людськи жити
По ухоженій землі
Впевнено ходити...
Спокійний, щасливий,
Дивовижний світ
Розмаїтої природи
Веселковий цвіт...
То у паралельнім, -
А ми у прямім ,
“Маємо, що маємо” , -
Й хто зарадить в тім ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275118
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.08.2011
" Гуляє Карл, як моря хвилі
Як в бурю здиблена ріка
Шумлять кругом в відвазі й силі
Непереможнії війська
Обносять чаші круговії,
Смолені бочки в ряд стоять
І грізно пісні бойовії
В повітрі дзвонами звучать.
Герой війни, обранець слави
Гуляє Карл серед ланів
Непереможні скандинави
Куди б безсмертний вождь не вів.
І за здоров’я дороге
Того хто їм товариш, брат
П’є вповні братство бойове
І чути крики : ”Карл , віват !”
І Карл встає. Вітають гості
Величчю б’є спокійний вид,
Він випива при кожнім тості
Співати й пити знов велить.
А поруч з Карлом келих пінний,
Сидить весь в бархаті старий
Сивії вуса , погляд змінний,
То лагідний, а то і злий.
Вогонь ховають очі й тайну
( Була в них доля не легка)...
і знову тости : ” За Украйну,
І за Мазепу-старика!”
Бенкет для нього, а до того
Зумів він Карлу доказать,
Що об’єднання дане слово
Підтвердить запорожців рать.
Дражнити їх ніхто не смій,
З такою раттю лиш держись
Там перемога де є бій.
“Та он вони ідуть: дивись !”-
Крикнув Мазепа...
Аж стемніло
Клубилась курява в степу
Від раті грізної гуділо,
В стременах кожен мав стопу.
Спітніли , змучилися коні
Покрив їх степу прах густий
Неначе бігли від погоні
Чи бій кінчали нелегкий.
І зупинились. Здивування.
Карл дивиться на цих гостей,
Пройшов півсвіта без вагання,-
Таких не бачив він людей.
Хто в чім. На тім папаха,
І чорний з соболя окіл,
На тому із парчі рубаха
Цей майже голий,- наче кіл,
Тільки грудей пів закривають
Вуса ,- аршин десь довжини
Зате відмінну зброю мають,
Крутої Хортиці сини.
По переду, як з бронзи литий,
Гарцує справжній ісполин,
Це атаман їх знаменитий,
Це Гордієнко Костянтин.
Кунтуш на ньому, чорна бурка,
Що не скриває тонкий стан :
В Царграді забраний у турка
Блистить в алмазах ятаган.
Чуб з під папахи кучерявий
Через плече на груди впав...
Що атаман так величавий,
Ніхто із шведів не чекав.
Веде до Карла Гетьман гостя
І грізний атаман йде з ним.
Ось , Гордієнко славний , Костя
Тремтять від нього поляк й Крим.
Ось війська нашого відрада
Немало наробив він див,
Нераз твердині Цареграда
Хоробрий рицар наш громив.
Ось він, - надія наша й доля
І предків наших заповіт,
Як Костя твій , і Божа воля
Так ти підкориш цілий світ.
І дав тут руку Карл герою,
І з атаманом поруч сів,
І знов лилось вино рікою
Банкет ще більше закипів.
Чашу у двох несуть для гостя
І з почестями Карл встає,
Здоровий будь, король! І Костя
До дна всю чашу залпом п’є.
-Вино не те , що у поляків
Король уміє пригощать,
Та є звичай у нас кОзаків :
Налий іще, щоб не хромать!
Здивовані і Карл і шведи,
Та чашу повную несуть,
Над нею ще раз перемоги
Від гостя страшного не ждуть.
- Козак готовий все до бою,
Гуляти, битись ,- все одно,
І взявши чашу лиш рукою
Він показав сухеє дно!
-Здорові будьте, шведи-браття
За вас іще я буду пить,
Бажаю вам в бою завзяття
Вам помогти - сам Бог велить.
Не ждем ми милості від неба
Нам пити, битись - все одно.
Король, - налити й хлопцям треба!
І крикнув Карл:
- Давай вино!
Пирують шведи з козаками,
Гуляють об руку рука,
І обнімаються братами
Об’єднані в одне війська.
Тут до потіхи дали знак
Пішли втішатись боротьбою,
В пустині тигри грають так,
Так леви грають між собою.
Виходить швед, стрункий, високий
Не сходить усмішка з лиця,
Спокійний і в плечах широкий
Він з усмішкою жде борця.
Це Гінтерфельд, що зветься “Пушка”
Він охоронець короля
В його руках і кінь, як мушка
Заледве носить йго земля.
І в охоронці ще недавно
ВипАдком зовсім він попав,
Ім’я його вже всюди славне
І кожен швед його признав.
В ночі сам Карл раз війська свого
Повністю лагер обходив
І біля пушки постового
Випадком сонного зловив.
Це Гінтерфельд був. Як комета
(Що провинився, добре знав)
Він з страху пушку зняв з лафета
І швидко нею честь віддав.
Карл зупинився (світ не бачив)
Від здивування перед ним
І не вагаючись призначив
Тілохранителем своїм.
Прозвали “Пушка”. Лиходій
Не знав суперників собі
Ні в славній “Речі Посполитій”,
Ні між своїми в боротьбі.
Ось він стоїть між козаками
І виклик війську подає
Неначе в землю вріс ногами,
Він кожним м’язом виграє.
- Позвіть Бугая!
Де Бугай ?
Почулись крики , вже пора
Нехай швед силу нашу взнає –
Встав запорожець, як гора.
На плечах жили, як канати,
Ноги, як довбні, а з чола
Чуб величезний , що й казати,
Звисає в пояс у орла.
Якось зірвався бик в окрузі,
Та всіх почав рогами бити
І до бика ніхто не в змозі
Був навіть близько приступити.
А він – за це між козаками
Його Бугаєм нарекли,
За роги взяв бика руками,
І в землю роги увійшли.
І от зійшлися між собою
І сильно двоє обнялись,
Їх руки сіткою стальною,
Корінням дерева сплелись.
То крок назад , то в бік качнуться,
Від криків в горлі вже дере,
Спотіли двоє , страшно б’ються
Та верх з них жоден не бере.
Дивиться Карл, він просить Бога
Усмішка на його вустах,
І радий Карл , бо перемога
У Гінтерфельда вже в руках.
Раптом Бугай об щось спіткнувся
І очі заволік туман,
Секунда... Друга... Похитнувся
І впав козачий велика
Віват ! – тут шведи закричали.
А козаки :
Брехливий бій !
І ятагани заблищали,
І зашумів козацький рій.
Швед витягає шаблю злий
Ще мить – і дійсно кров буде,
Та чути голос громовий
Це Гордієнко сам іде.
Геть ятагани ! Чи не бились,
Чи мало крові і війни ?
Вмить руки долу опустились
І шаблі сховані в ножни.
Тут не війна, - маєм потіху
Ми просто граєм між собою,
А ви , братове , замість сміху
Готові взятися до бою.
Ну, швед , давай зі мною битись
Сам я боротимусь в цей раз
Й повинен хто несуть звалитись,
Побитим буде хтось із нас !
Дав згоду швед і ставши боком,
Один в одного вже в руках
І не моргнули шведи оком,
Як Гінтерфельд вже в порохах.
....................................................
Спокійно після тої драми
Карл у своїй палатці сів,
Дійшло – з якими козаками
Його старий Мазепа звів ! "
1880 р.
( Володимир Гіляровський )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274891
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.08.2011
. . .
" Темніє вже
світанок з трьох
сторін,
а все ж руці не дістає
відваги,
щоби пробитися до
білизни бумаги
через повітря,
що затвердло над
столом ."
( Белла Ахмадуліна )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274889
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.08.2011
В пам'ять брата Ростислава.
Брати й сестри однокровні
Киньте пересуди,
Бо з одного гнізда-дому
Вас вивели в люди.
З джерела одного воду
Ви спраглі ковтали,
Перші кроки одні руки
Ступить помагали.
Завдавали стусанів,
Ви один одному
Та мирились, як інакше ?
Щоразу потому.
Як вам заздрили ті діти,
Що братів немали, -
І сестер, яким волосся
У коси сплітали.
Тож бережіть ті зв'язки,
Що вам дані Богом
Не скверніте пам'яті,
Ділячись порогом,
Який разом оббивали
Разом й доглядайте,
На шматки отче гніздо
Не передирайте.
Бо що рідная кровина,
То рідна у всьому
До вас у лиху годину
Хто прийде додому?
Хто порадить ? Хто поможе?
Як не брат з сестрою,
Хто розділить тяжку ношу
Разом із тобою.
Обніміться брати й сестри,
Поки ще живії,
Бо є такі в кого згасли
Вже на то надії.
Відлетів й мій брат у вічність
В клині журавлинім,
Заблукала душа його
В пуху тополинім,
В осокорах над Дніпром,
В вербах над Серетом,
Залишилася на спомин
Тужливим сонетом...
Обніміться брати й сестри,
Поки ще живії,
Обніміться і не дайте
Ви згасти надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2011
БІЛЕ І ЧОРНЕ
Нема білого на світі
Й чорного немає
І що добре , а що зле
Хто ж то його знає .
Бо що біле одному,
То другому чорне,
Добре одному , - другому ,
То зло непоборне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011
РИБАЛКА
Що таке, - Р-И-Б-А-Л-К-А ! ! !
Ранок на ставку , -
Десь ще спить Русалка
Вплівшись в осокУ,
Туман над водою,
Тихий плескіт хвиль,
Ранньою порою
Вже рухнувсь мотиль...
За лісом спить Сонце,
Вже обрій сіріє
В зарослях віконце ! -
Рибак ледь не мліє,
Бо знайшов хороше
Місце, - а це фарт
( Ні він не відкриє
Іншим своїх карт ).
Спочатку підкормка, -
Кулеша й приправи,
Щоби до вподоби
Були рибі страви
Тут свої секрети, -
Що й як готувати,
Скільки зілля і якого
У підкормку дати.
Вудочки вже розмотав,
Поплавки поправив,
Біля себе всі наживки
Вкругову розставив,
А це манка, червяки,
Перловка, горох,
Опариші, кукурудза,
Пінопласт, - що всох...
Наживка вже на крючку, -
От й перший "заброс"
І чекає вже рибак
На рибацький "льос".
Дві вудочки на "пружину"
Далеко закине,
Почепить дзвіночки, -
Й слухає чи лине
Від отих дзвіночків
Довгожданний звук,
Щоби взяти вудочку
До тремтячих рук.
От дзвіночок "заспівав",
Сіпнулася жилка,
А тепер не лови гав, -
"Чревата" помилка.
Миттєво вудка в руках, -
Ривок !, - є щось там
І як витягти те ЩОСЬ
Тепер думай сам.
За катушку, - і до себе,
А жилка в всі бОки,
Та радості я вам скажу ...,
Приємні "морОки".
З комом в горлі, - до берега,
Підсак в кулаці
Завів легенько під нього, -
Й карась вже в руці !
Карась, скажу , немалий
Більший за долоню
Та не думайте, що я
Так собі трезвоню.
Кожен рибак звісно свою
Рибу вихваляє,
Якщо каплю перебільшить, -
Лихого ж не має.
Коли почало клювати,
Тут весь світ зчезає,
Сконцентрований він там, -
Де поплавок грає.
От і повний вже садок,
Вже й Сонце сідає,
Радий рибак, йде до дому,
Але все ж зітхає ...
Коли випаде нагода
Ще піти над вОди ?
Кругом поплавка узріти
Кругові розводи !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274559
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.08.2011
Тому кому до вподоби
Зимова рибалка
Знає,- для цього потрібна
Немала закалка.
Щоби витягти зпід льоду
Якусь там рибину
Треба добре потрудитись
Не одну годину.
Ще задовго до рибалки
Мотиля намити,
А то треба місце знати,
Ополонку бити.
Перемиєш мотильницею
Із центнер болота,
А там мотиль не мотиль,
Лиш одна дрібота.
Як намиєш мотиля
“Крупняка” багато,
Як висушиш й в холодильник
Покладеш , - то свято
Бо вже є з чим на рибалку
Іти , цеж півділа,
А щоб тебе на рибалці
Башка не боліла
Заготовити ще треба
“Гумак” й провіянту.
Цибулину , хліба, сала
Чаю або “Фанту”.
Перебрати вудочки,
Мормишки, кивочки,
“Чорти”, ”Краби”, поплавки,
Катушки, дзвіночки.
Подивитися на “чуні”,
Пешню і на бур
Й тільки після того всього
Отих процедур
Ти готовий до рибалки
Уже ніч не спиш
І на ящику в “комплекті”
Вже майже сидиш.
Темна ніч , мороз на двОрі
Ти вже на ногах,
45 секунд на збори
Пешня у руках
Гімн заграє, стоїш струнко,-
Наче усе взяв,
Зачинив тихенько двері
Й по шпалах погнав.
За п'ять з гаком кілометрів
“Мушкатівка “ жде
Й не одна в темряві постать
Вже туди бреде.
По коліна у снігах
Дехто на машині,
А деякі із ящиком
Й "ровером " на спині.
От нарешті й на льоду
Вже обрій сіріє,
От й настало врешті те
Про що рибак мріє.
Першим ділом лунка
Буром чи пишнею,
Почищена, ящик ззаді
І ти вже над нею.
На ящик м’яка посадка
Мормишка в руці,
Вудочка вже на льоду
Мотиль в кулаці.
Засиляєш мотиля,
В горлі став комок,
Мормишечку в лунку – бовть
Весь взір на кивок
Через якусь хвилю – сіп,
Кивок захитався,
А ти уже весь в напрузі ,
Вже твій зад піднявся
Кивок пішов у долину
Вудку вгору – Є !
Кинув її і за жилку
Не прогав своє
І швиденько до гори
Тягнеш , - є “матрос”
Й чи дальше буде клювати
Це вже “ нє вапрос”,
Бо зловив ти вже й тепер
Можна закурити
І спокійно з вуст кругами
Можна дим пустити.
Все, - рибалка вже вдалась,
Вже окунь на леді
Ну а решта свята далі,
Трохи по переді.
Той зловив, - он той зловив
Димок уже в’ється
Зараз народ в компанії
У дружні збереться.
На ящику вже газета
Застелена рівно
І на ній все постає
Буквально дослівно,
Що сказано було вище,
В час приготування,
Тільки в декілька раз більше,
(Це від об’днання.)
Перший тост – “ Ну , - за рибалку ! “,
Щоб добре клювало
Стопка перша – хряп у горло
На закуску сало.
Вже пішла тиха розмова
Морозу не чути
Після другої чарчини
Можна і курнути.
Вся розмова про рибалку
Хто скільки й якої
Витяг риби із під льоду,
Про секрети свої
Тепер можна знов до діла
Кров у жилах грає,
Коли вудочка твоя
Кивком замахає.
Туди пішов, сюди пішов
Сніжок пролітає
І у ящику твоєму
Улов прибуває.
От так викуриш півпачки
Походиш по стАву
Думаєш - чи краще було
Піти на “Нічлаву”,
Бо в рибака там клює
Де його не має
Коли, куди , з чим іти
Не кожен вгадає.
Порибачили й додому
Вже пора вертати,
Бо зимою день короткий
Почина смеркати.
Пешню на плече , так ящик
Й по снігах до хати,
Як повезе по дорозі,
Можуть й підібрати.
А прийдеш додому, - ніч
Рибу чистить треба
Ну плотва ще півбіди,
Тут зусиль не треба,
А от окуня почисть,-
Весь будеш в лусці
Треба ще тримати вміти
Його у руці...
Ну , - нарешті все, - почистив
Можна і лягати
І до другої рибалки
Знов дні рахувати !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274558
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.08.2011
Сиділи двоє у трамваї
Осінній дощ у Львові лив
Вже листя де-де опадало
Трамвай все вулицями плив.
І наче все враз десь поділось
Нічого я не помічав
Лиш був трамвай і були очі
Яких я зроду не видав.
А ми все їхали й сміялись
І своєрідним дощ той був,
І на душі було так легко
Й про все на світі я забув.
І так хотілося мені,
Щоб дощ цей зовсім не кінчався,
Щоб очі були проти мене,
Щоб ними завше милувався !
1978р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2011
Про погоду звісно кожен
Хоче усе знати,
Та не може собі кожен
Барометр придбати,
А тому простий барометр
Я вам пропоную
І як ним користуватись
Вас проінформую.
Треба взяти добрий камінь,
Яку шпагатину
І підвісити той камінь
На любу жердину.
Якщо камінь ваш сухий,-
Погода прекрасна
І найблищим часом також
Мабудь буде Ясна.
Якщо мокрий камінь ваш,-
Значить паде дощ,
Краще сидіть собі в домі
Й наминайте борщ.
Якщо білий камінь ваш,-
Значить сніг паде,
Мабудь вже прийшла зима,
Чи скоро прийде.
Як розкачується камінь,-
Вітер на дворі
І не вщухне він напевно
Точно до зорі.
Як підскакує ваш камінь,-
Землетрус затріс,
Якщо каменя немає,-
Ураган поніс !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274403
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.08.2011
( Батькові )
Я осінь пізню не люблю
За сірі дні, за темні ночі,
За дощ протяжний не люблю
Й холодний вітер прямо в очі.
За думи тяжкі, що в кінці
Листопадової зажури
Вповзають в мене, мов імла,
Вповзає крізь камінні мури.
Мій батько в вічність відійшов
У цю сумну й гнітючу пору,
А він лиш сорок з лишнім мав
Йому б іще іти під гору,
Йому б онуків на плечах
Носить,- та виросли онуки
Не довелося взяти їх
Моєму батькові на руки.
Так за що , ти мені скажи,
Тебе, листопаде, любити ?
Це ж ти в передостанній день
Зумів мене осиротити
І я цього ніколи вже
Не вибачу і не забуду
Пробач, листопаде, тебе
Любить ніколи я не буду .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Вже на дворі студеніє,
Вже рілля давно чорніє
Скрізь болото,-вітер віє
Дрібно дощ на землю сіє.
Гонить жовтий лист ярами
Вороння кружля хмарами.
Сіре небо над землею,
Сірі люди ходять нею
Голови втягнули в плечі,
Не злізає кіт із печі.
Все уже зими чекає,
Все живе тепла шукає.
Ліс сумний шумить верхами
Розпрощався він з птахами,
Залишили гнізда звиті,
Між гіллями неприкриті,
Пішло тепло з гнізд,-немає
Тільки вітер завиває
Сумну пісню на органі
В бур'янах,що на майдані
На зелених озимах,
Смарагдових килимах.
Осінь втомлена лягає
Ковдру снігову чекає,
Щоб прикритись і заснути
Дихання землі відчути
І чекати на свій час,
Щоби знов прийти до нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274194
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.08.2011
( музика Ярослава Злонкевича,
виконує гурт "Меломани" м. Чортків )
І
Там де роси світанкові
У промінні грають,
Там мОлоді козаченьки
Додому вертають
Поводило їх по світу
Покрутило вусом
Стрічайте їх дівчиноньки,
Вишитим обрусом.
Дай козаку кварту й волі, -
Він ,один у полі воїн,
За Вкраїну-неньку стане -
Ворог землі не дістане.
Не дістане, подавиться ,
Як наш козак розізлиться
Їх в ту землю повганяє
Нехай ворог наших знає !
ІІ
Коней хлопці відпускають
Пастися у лузі,
Самі ідуть до дівчини,
Що краща в окрузі.
Стають за столи дубові,
Вклоняються земно,
Чуби й вуса опустили
Тай сідають чемно.
ІІІ
Погостили козаченьки,
Файно поспівали,
Дякували газді й Богу,
Дівчині моргали.
Осідлали вітром коней,
Вусом засвистали,
А дівчата молоденькі
Тай засумували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274073
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 08.08.2011
Зробіть собі люди празник
Посеред гризоти,
Зупиніться на ходу
Відкиньте клопОти
Подивіться на світ Божий
Очима дитини ,
Відірвіться від землі
І випряміть спини.
Бо проблеми є і будуть
Малі і великі
Ми ж в проблемах, як в смолі,
Ходимо безликі
Око зрить , але не бачить
І уста закриті,
А що робиться з думками ? ...
В нас мозги забиті
Виборами і чеканням, -
От прийде “месія”
Й в оду мить все добре стане, -
Та тане надія ...
Тому, - зробіть собі празник
Собі і родині,
А гризота сама прийде
" Мо завтра, мо нині ."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274067
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.08.2011
Щоб цвіла, як ружа,
Щоби знайшла мужа,
Щоби він тебе любив,
Щоби на руках носив.
Возив тебе в “Мерседесі”
Купив дачу десь в Одесі.
Щоби був моторний
На кухні проворний
Варив пироги й борщі
Щоби не спав у ночі,
Щоби прав і прибирав
Тещу “мамо” називав.
Порався в городі,
Вбирався по моді,
Щоби був красивий
Стрункий,чорнобривий.
На бік не ходив,
Люльки не курив.
Щоби на клич,- “фас”
Прибіг той же час,
Щоби Тебе слухав
Горілки не нюхав
На дивані не лежав
Телевізор не включав,
Щоб приносив гроші,
Не мізер, - хороші,
Тобі віддавав ,
Собі не лишав.
Щоби не сварився
На Тебе молився.
Щоб жили ви довго
Щасливо й багато,
Щоби в вашім домі
Завжди було свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273913
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.08.2011
Не знаю я чому така
На мене туга нападає,
Як сонце за гору піде
Й на землю тиха ніч лягає.
Я забуваюся тоді
Й душею лину в ту хатину,
Де я дитинство залишив,
Як ніжну пісню журавлину.
І перед взором повстають
Мої невдалі перші кроки,
Що батьку й матері моїм
Дали приємної мороки...
І не гадалося мені,
Що все оце колись скінчиться,
Що я покину рідний дім
І згадувать про все прийдеться.
Та ні покинути його,
Його ніколи я не зможу
Бо світла пам'ять в мене є
Й без цього жити я не можу.
А рідний дім, як мати жде,
Як мати жде дітей додому
Стаємо знову там дітьми,
Там залишаєм буднів втому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2011
Не рівна життя дорога
Можна й оступитись,
Та перше, ніж щось зробити
Треба подивитись,
Обдумати кожен крок
Й хибно не ступати, Щоб потому все життя
Себе не карати,
Щоб онуки й діти наші
Голів не схиляли,
Коли про нас ненароком
Десь - колись згадали,
А спокійні були діти
І горді за нас,
Що ми гідне щось зробили
На землі в свій час.
Ні ,- не робім , люди, кривди
Найперше собі
Не раз доля за все грішне
Гримне по горбі.
Не лишаймо ми ганьбу
Нащадкам у спадок ,
Якщо не буде маєтків,-
Це ще не упадок, -
Златом совість не купити,
Її треба мати,
І ніколи у житті
Совість не втрачати !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2011
Як тяжко нам пуститись берега,
Йти по незвіданій дорозі,
Хоч знаєм , - одчепитись треба,
Та ми ступити крок не в змозі,
Бо засмоктала трясовина
Одноманітних, сірих днів
Це ж кожен з нас сам мимоволі
Собі такий “маєток” звів.
Так , - ніби злого і немає
Тече повільно течія,
Та деколи сама собою
Приходить в груди печія,
Що щось в житті міняти треба, -
Зробити вивірений крок,
А не ловити лиш думками
Таких омріяних зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2011
ЗАПАДЕНСЬКИЙ РІК.
Починаєсє в нас рік
Від Різдва звичайно
Тож почєти його траба
Не просто, а файно.
До Різдва в нас сє готуют
Ще з літа, завчєсу,
Підгодовуют пацє,
Щодо чемерґесу,
То вже гонєт не багато,
Так трошка - для себе,
Пару ж ящиків горівки
Мусит бути в тебе.
Засолюют вогирки,
Мочут помідори,
Квасєт бочками капусту -
Й то всьо до комори.
Закривают кабачки,
Роблєт мармуляду
Розмаїті ті припаси
Ховают за ляду.
Бо то не на будний день,
То всьо лиш на свєта,
Щоби був багатий стіл,
Би були котлєта,
М’єса щоб було багато
Зрази там, рулєти,
Шинка, сало і ковбаси,
Вуджєнка, крокети.
Яке свєто без гижок ?
Гижки мусєт бути,
Ну і голубців цеберко
Траба крутанути.
Тісто з юшков - се свєте,
І з начинков качка,
А ще з ребрами капуста
Воселедців пачка,
Риба жарена, салати,
Канапки добав
І то всьо на другий день -
Крім дванадцєть страв.
І готуют жіночки се
Дітей відганєют,
Яких від тих запа́хІв
Аж шляхи трафлєют.
Півроку тєжка робота,
Аби стів накрити,
Аби ніхто із сусідів
Не смів говорити,
Що у тебе на столі
Було мало страв
Й ніхто в тебе на забаві
Під твій стіл не впав.
Страв на столі в три пове́рхи
Мишчина на мисці
В кльоші ружного сухого
Стоїт, як на вишці.
Хлопи сє понапивают,
Газдині кричут:
“ А би тебе шлях вже трафив!”
Й по крижох товчут.
“ Абис грани вже напивсє,
Ти свиньо паршива!
Ти, скотино!.." ( О йо-йой
Не слухай дитино).
І такого славослів’я
Йде на хлопів злива.
І так у нас цілий січень,
Бо є три празни́ки
І від них в бідних хлопів,
Аж рожеві пики.
А що? - жінка готувала,
То тра скоштувати,
Щоби сє не змарнувало
Траба споживати.
Як відбудут вже Різдво
Всьо поприбирают,
То всі дружно, як один,
Вже Паску чекают.
І знов жіночки готуют
Майже тото саме,
Що ми тілько прочитали
Троха вище з вами.
Та ріжут більше пацєт,
Би були ковбаси
І поповнюют звичайно
Горівки припаси.
Яке свєто без горівки,
А є - то тра пити,
Аби мали жіночки
На кого кричєти.
Тепло стане - на городі
Накопают хріну,
Куплет перцю, помідорів
Зроблєт лігуміну,
Цвіклів зроблєт з буречком,
Накрасєт яєц,
Зарубают когута,
Зварут холодец.
Після посту розговіют,
А то три дні свєт,
І не мало за ті дни
З’їдєт в нас пацєт.
Після Паски йдут городи -
Садєт бараболі,
Кукурудзу, бураки,
Дині і фасолі,
Помідори, вогирки,
Кабачки , капусту
Від шкідників захищєют,
А нема вже дусту.
Лиш вилізли бараболі,
Їх вже тра кропити,
З’їдєт жу́ки на корню,
Що будеш робити ?
Травень, червень - сапанє,
Война з бурєном
Хочеш сапай, хоч кропи
Каждий агроном.
Снуют люди по городах
Під прємим вуглом
Загоре́ний мают твар,
Вокур над селом.
Бараболі підгорнули,
Жу́ки покропили,
Після того до збиранє
Набирают сили.
По Зелених свєтах -
Івана Купала,
А так зразу Петра й Павла
Й жнив пора настала.
Викосєт озимину
І ярі культури
Натєгают зерна міхів
І жили, як шнури.
Після Спаса, Матка Божа-
Починай копати,
Барабольки із землиці
Траба вибирати.
Цалий вересень в роботі,
Акі у смолі,
На руках шкіри нема,
Єдні мозолі.
До Покрови всьо зібрали,
Збіжє у коморі
Ще городи тра зворати,
Що там скажут зорі ?
На майбутній урожай
Чи будемо з хлібом ?
Чи побити, чи лишити ?
Що робити з дрібом ?
Введениє, Миколая -
Вже Різдво настало
І давай знову по кругу
Би здоров’є стало !
Що там довго говорити -
Свєта - то є свєта,
Має бути стів накритий
Й горівка налєта !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2011
Вірші, вірші, вірші, вірші ...
Це виплекана думка,
Яка лягає на папір
У формі візерунка
Із букв, із слів, із цілих фраз
Нашептаних вустами,
Мов перевіяне зерно,
Що сієм разом з вами . . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273638
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.08.2011
Т.Г.Шевченко " Причинна ".
Недавно довелось почути
Цей рев та стогін на яву,
Як "Дніпр широкий... " піднімає
Могутні хвилі на гору,
Як розбиває їх об кручі,
А хвилі вперто йдуть і йдуть,
Як вІтри буйні над рікою
Стома голОсами гудуть.
Реве Славутич, - шаленіє ,
Мов виривається з оков,
А верби гнуться у покорі
Та вітер виє знов і знов.
Могутність, - сила тут у всьому
І велич, - велич вікова
Над всім безмежне чорне небо
І грізна хмара грозова.
Перекіт грому, - блискавиці . . .
Аж переймає в грудях дух,
Переповняє почуттями, -
І , як не дивно, вабить слух.
Нарешті я зумів почути
Те, що колись почув КОБЗАР,
Його безсмертні слова й думи,
Які поклав він на вівтар !
03.08.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273494
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2011
Життя складається
з проблем,
Постійних, - майже без
зупину
І ми у них, як тінь,
бредем ,
Що йде за Сонцем , -
кожну днину.
11.07.2011 р.
Людина прагне
спілкування,
Людина прагне
співчуття,
Людина має
сподівання,
Що люди мають
почуття .
12.07.2011 р.
Цінніше, що є
за довіру,
За вірність між
двома людьми ?
Хіба це має
якусь міру ?
Як світло,
що іде з пітьми !
13.07.2011 р.
Біда, коли
нема єднання,
Як свічка,
скапують бажання
І вже примарні
сподівання,
На те омріяне
братання.
14.07.2011 р.
Творіть добро, -
І вам воздасться ,
Коли в свій час
Прийде ненастя.
15.07.2011 р.
Скажіть , - чому
не спиться ?
Бо літо на дворі.
Чомусь і сон
не сниться, -
Чекаємо зорі !
20.07.2011 р.
Цінуймо те,
що маємо,
Воно ж таке
крихке,
Що прийде,
ми не знаємо
Колюче, чи
пухке ?
21.07.2011 р.
Як добре, що є
однодумці
На рідній
з прадіда землі,
Як добре, що є
вихід думці
На білий аркуш
на столі !
26.07.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273493
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.08.2011
П'ЯТЬ ПРИКМЕТ
Важко жити,- безробіття
За горло хватає
Всюди лиш одна розмова,
Що грошей немає.
Всюди стогони, зітхання
Все на долю нарікання...
Та є таких п'ять прикмет, -
Як поміркувати,
Розібратися у них,
Можна й не стогнати.
Перша
Як прокинувся ти вранці,
Значить ще живий,
Значить ти на цьому світі
Не один такий.
Жити на цім білім світі
Випало не всім
Ти є вибраний з мільйонів,
Подумай об тім.
Друга
Як підвівся ти з постЕлі,
Значить ти здоровий
Бачиш, чуєш, відчуваєш
То будь ґоноровий.
Подивись, як все живе
Сонце зустрічає
Посміхнись,- воно й тобі
Промінь посилає.
Третя
Якщо маєш куди йти, -
Значить задоволений,
Бо не ходиш з кута в кут,
Як “пІтьма” , неголений.
Значить маєш ти роботу,
А це вже немало,
Значить тебе безробіття
Іще не спіткало.
Четверта
Як винагороду маєш,
Там куди ти йдеш,
То ти радий, бо як-неяк
Вже за щось живеш.
Вже си купиш хліба, сала
Олії, цибулі
Й тим, що ходять без роботи
Крутиш в штанах дулі.
П'ята
Як чотири ті прикмети
Є в друзів й родини
Ти щасливий і будь таким
Щодня, щохвилини.
Якщо не всі,- лиш декілька
З тих прикмет ти маєш,
Не такий ти вже й нещасний,
Як собі гадаєш.
Хоч би перші дві при тобі, -
То вже є багато
Так не буде все, й до тебе
Прийде врешті свято !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273343
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.08.2011
Марікуют старші люди
За тими роками,
Коли були молодими,-
З своїми зубами.
Хлопи були не жонаті,
Кавалєрували
Ще їх дома з макогоном
Жінки не чекали.
Могли цалу ніч гулєти
До самого рана
І ніхто їм не кричєв :
“ Ти свиньо погана !
Де Ти вештовсє, скотино,
Де гроші ?, пияку !”
Не тра було відбивати
Милої атаку.
Жінки були круглолиці
Про зморшки й не знали
І щомиті своїм чадам
Носи не втирали.
Кажда мріяла про принца
Знала, - буде так :
“Мені точно не попаде,
Якийсь там пияк.
І всьо буде , як в кіно
За Йвана , - нізащо,
Нащо мені коло хати
Якесь там ледащо.
Буде палац і фазенда
Муж , - Ален Делон
Аби троха відпочити, -
Буде закордон ”...
Пройшли роки, мрії згасли
І хочу сказати,
Нема чо нам старикам
В ті роки вертати.
Сорок років до свободи
Вів народ Мойсей, -
І у каждого із нас
Такой термін сей.
Так до років десєти
Життє без турбот
Ніяких тобі проблем,
Ніяких гризот.
Дали їсти, дали пити, -
“ Може поспиш, доню ?
Мо на льоди п’єтку дати
Тобі у долоню ? “
А так перша йде десєтка
Наука, наука...
ЕкзамІни, інститути
Невесела штука
То коптіннє над книжками
Заліки, контрольні,
АвтобУси, гуртожИтки, -
Діти підневольні.
З двадцєти до тридцєти
Всі шукают пару
І життє тут підкидає
Нормального жару.
Так спочєтку всьо в порєдку
Молода жона,
Але скоро життє вставит
В то свєто клинА.
“ Так, - по перше, - де нам жити ?
Ну ясно вокремо,
Що з батьками будем разом ?
Ні, - на бік підемо”.
Починаютьсє квартири
І сопливі діти,
А їх траба годувати,
Тра їх в щось одіти.
Би було грошей до волі
Потрібна робота
Та таких , як ти, немало :
“ Де прешсє , - голота !”
Каждий хоче, як найкращу
Роботу знайти,
Бо потреби всьо зростают
Плати і плати ...
Найшов якусь там роботу
Жінка хоче хати,
Бо вже діти підростают
Траба свою мати.
З тридцєти до сорока
Школа і будова,
Збори батьківські, уроки
Про віддих ні слова
У відпустку за границу
Зароблєти “бакси”
Поки діти ще у школі
Кладут в зешит клякси.
Вигнов хату, діточки
Вже школу кінчєют
І тобі за шкіру сало
Полегонько лєют.
З сорока до п’єтдесєтки
Діти в інституті,
А наука то в нас платна
І ти знов у скруті.
Тілько вивчив своє чадо, -
“ Женитисє хочу !
Віддавайте мене , тату ,
Бо у гречку скочу !”
Позалазили в борги,
Весіллє відбули:
“ Тату, - нам траба десь жити !,
Ви молоді були ? ”
Із сватами діточкам
Гніздо влаштували,
Слава Богу пішли внуки
От й дідами стали...
І ви хочете назад
Знов туда вертати ?
Ще пройти тих сорок років ?
Можна шизу мати !
Тільки після п’єтдесєтки
Починаєш жити
І не траба за роками,
Що пройшли тужити.
Віддихніт си старики,
Шо там сє лишило ?!
Чи мало за сорок років
З нас потів скотило ?
Якщо маєш хату, внуків
І здоров’є шмат
Не насилуй себе більше
Ти ж собі не кат.
Пожий троха без ґалопу,
Як кінь , не ґарцуй,
Подивисє на світ білий
І життє відчуй .
Якщо ж за тими роками
Маєш таку тугу,
То бери внуків за руки
Й по другому кругу !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273300
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.08.2011
А
Бо
Все
Го-ґо,
Добре ,
Елегія
Є,-а як нам
Жити далі
Знає хтось ?
И,- і затялись,
І почухались
Ї демо прямо,чи
Йдемо вже назад ?
Коли буде якийсь
Логічний напрям і
Милосердя до свого
Народу? Але всі нації
Обирають завше таких
Правителів,яких гідні.
Раба з себе ми не вигнали,
Страх перед начальством
Такий,як був і раніше,і чому
Україна тепер в такій кризі
Філософствувати нема сенсу.
Хтось з-за "бугра" чхав на нас тут,
Ціль у них напрочуд проста,-щоби
Чим більше вижати з щедрого краю.
Шкода,що така багатюща земля мала
"Щастя" родити нас м'ягкотілих,як той
Ь.Але ж були до нас покоління,що дбали
Юності своєї не жаліли,для блага краю,
Який любили,задумаймось,українці,-час !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273235
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.08.2011
Хто історію не знає
Власного народу,
Тому доля не покаже
В ріці життя броду.
З виру в вир кидати буде
Щей о камінь бити,
Щоби знали, як на світі
Без коріння жити.
Щоби знали, пам'ятали,
На помилках вчились
Українець з українцем
Щоб порозумілись
Не чубились між собою,
А за розум взялись
Бандерами й москалями,
Щоб не обзивались.
Не раз шкоди завдали нам
Міжусобні чвари
Стільки лиха не принесли
Й "монголо-татари".
На Дніпра березі правім
В славній Хвастовщині
Полковник Семен Палій
Служив Україні.
Голову він не схиляв
Катам на угоду
Вірой й правдою служив
Власному народу.
І з Мазепою Іваном
Думав побрататись,
Щоб два берега Дніпрові
Могли об'єднатись.
Об'єднатись і за волю
Одностайне стати,
Щоб не могли ті кацапи
Нами помикати.
Попросив Іван Семена
В Бердичів на раду,
Та знайшов там хвастовчанин
Мазепину зраду.
Закував гетьман Семена
Й здав царю Петрові,
Ніби є Семен Палій
З шведами у змові.
Бач збоявся вже старий
Гетьман молодого,
Щоб бува не відібрав він
Булаву у нього.
І в далекий у Сибір
Семена заслали,
От так сили козацькії
І не об'єднали...
Роки йдуть. Гетьман Мазепа
Проти Петра став,
Та із шведами до бою
Сили об'єднав.
Щоб визволить Україну,
Продану Богданом,
Бути на своїй землі
Не рабом, а паном.
Та цар Петро із Сибіру
Палія вертає
І Семена на Мазепу
У бій посилає.
І чубляться козаченьки,
Цар в вуса сміється,
Що козак із козаком,
Не з ним насмерть б'ється.
Так безславно під Полтавой
Мазепу побили,
А Семена Палія
Й сліди загубили.
Хто правий, хто виноватий,
Не нам їх судити,
Та висновки з історії
Пора б вже зробити.
Бо й дальше так за чуприни
Будемо тяга́тись,
А недруги будуть в вуса
Єхидно сміятись.
Дивлячись, як Захід з Сходом
Згоди не дійдуть,
Спільну мову між собою
Ніяк не знайдуть.
Пожалійте діти неньки
Не ганьбіть святої,
Що лиш стає на крило
Волі молодої!
Дай нам Боже в розумінні
Й терпимості жити,
А нащадків взаємної
Любові навчити.
Схаменімcя! Українці!
Поки є ще воля!
Лиш від нас одних залежить
України доля!!!
03.12.1997 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2011
Лежить малесенька зернина
В сухому місці, у теплі,
А незбагненну силу має, -
Ховає всесвіт у собі.
Тримає в пам’яті до часу
Все до малесеньких дрібниць,
А коли треба по порядку
Все забере з своїх полиць
І в послідовності незмінній
Так скрупульозно, - до мікрон
Усе відтворить від листочків
Аж до величних, дужих крон.
Навчить коли їм оживати,
Після тривалої зими,
Коли цвісти і лист скидати,
Як піклуватися дітьми, -
За зернами , щоб не пропали
До часу щоб не проросли,
Щоб з року в рік життя давали
І щоб незмінними були
Для свого виду, для родини ...
Це розумом не осягти, -
І щось ще має механізм цей
Ключем із кодом завести.
Цей ключ, - ВОДА , - це Н2О,
Якби ж то просто так було ?
Має вода якийсь ще знак,
Який нам знати не дано,
Але життя дає воно
Оте незвіданеє - ЩОСЬ
І все оте придумав ХТОСЬ.
Лиш капля впаде на зернину
Враз запускає ту пружину,
Що зжата була до пори,
Як знак, що десь прийшов з гори.
І оживає Всесвіт там,
І починає жити сам
По непорушних там законах,
По відшліфованих канонах.
Вода - життя, вода - початок,
Вода - кінець, вода – нащадок
Це пам’ять ВСЕСВІТУ з віків,
Це ключ життя наших років !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273105
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 01.08.2011
Посвята мамі Перун Єві Миколаїні
Хіба ж то можна підібрати
Епітети до слова МАТИ ?
Чим зміряти її добро,
Чи материнськеє тепло?
Що гріє все життя дітей,
Які пішли поміж людей.
Чим зміряти безсонні ночі?
Жури й любові повні очі,
Думки , думки,- як там дитина ?
В жорстокім світі мов билина.
Щоб там не скривдив хтось її
Молитви Богу шле свої
І звістку жде,жде допомоги,
Вдивляючись за край дороги,-
А дітям все бракує часу
Проблем бо завжди мають масу
І маму згадують тоді,
Коли вже місце є біді
І вже нема товаришів,
І повертаються до слів,
Якими мати научала,
Коли в дорогу виряджала.
Бо лиш вона тебе прийме
І вислухає й нагодує,
Коли з твоїх тремтячих вуст
Про допомогу клич почує
І вірне рішення знайде
Тривогу відверне від тебе
І,як в дитинстві, зі слізьми
Пригорне з ніжністю до себе.
В шаленій круговерті днів
Не забувайте матерів
Пишіть, дзвоніть і приїжджайте
"Як там здоров'я ? - запитайте,
Що мамо їла ти сьогодні?
Чи стіни в домі не холодні?
Їй легше стане на душі
Й засне нарешті у ночі
Бо у дитини добре все,
А це для мами,- над усе.
Не забувайте матерів,-
Скажіть їм кілька теплих слів !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2011