| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Пісня щастя.
Всім, всім, всім.
Щастя, щастя, щастя.
Здоров"я, здоров"я, здоров"я.
Молодість, молодість, молодість.
Навічно, навічно, навічно.
Хай дає нам бог.
Для життя підмог.
А для щастя рай.
У душі тримай.
Благодать, благодать.
На собі постійно відчувать.
І візьмем своє.
Від життя що є.
Переможе гріх.
Наш щасливий сміх.
Благодать, благодать.
На собі постійно відчувать.
Тобі вдячні бог.
За життя у двох.
За дітей своїх.
Від чудес твоїх.
Благодать, благодать.
На собі постійно відчувать.
Будем добре жить.
Та з добром дружить.
І добра бажать.
І добро приймать.
Благодать, благодать.
На собі постійно відчувать.
6.12.17. В.Назаренко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Пісня щастя.
Всім, всім, всім.
Щастя, щастя, щастя.
Здоров"я, здоров"я, здоров"я.
Молодість, молодість, молодість.
Навічно, навічно, навічно.
Хай дає нам бог.
Для життя підмог.
А для щастя рай.
У душі тримай.
Благодать, благодать.
На собі постійно відчувать.
І візьмем своє.
Від життя що є.
Переможе гріх.
Наш щасливий сміх.
Благодать, благодать.
На собі постійно відчувать.
Тобі вдячні бог.
За життя у двох.
За дітей своїх.
Від чудес твоїх.
Благодать, благодать.
На собі постійно відчувать.
Будем добре жить.
Та з добром дружить.
І добра бажать.
І добро приймать.
Благодать, благодать.
На собі постійно відчувать.
6.12.17. В.Назаренко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764374
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2017
І знов нікчемність.
Нікчем в Росії загнуздали.
Нікчем в Європу не пускали.
Нікчеми зраду змайстрували.
Україну замарали.
Навік ганьбу собі обрали.
Щоб і потомків проклинали.
22.11.13. В. Назаренко.
Коли ж коли?
Україна вимирає.
Від безглуздя потерпає.
Сумні часи перебуває.
І нажаль виходу не знає.
Як завжди брехню сідлає.
Та по історії гасає.
Правду матінку ховає.
Тому й має те що має.
Коли ж прозріє, зрозуміє.
Цивілізовано посміє.
Жити й родити в добрі зуміє.
Себе спасти благоволіє.
30.11.13. В.Назаренко.
Господарю погоди.
Вітер, вітер небожитель.
Міг би ти добру служити.
Взимку нам тепло носити.
Влітку навпаки свіжити.
Своєчасно дощ створити.
Щоб рослини всі живити.
Все життя щоб напоїти.
Зберегти та ще родити.
Ти могутній так чинити.
Та неварто злом давити.
Суховієм все сушити.
Буревієм все валити.
Холодом нас застудити.
Заходись життю годити.
Будем всі тебе любити.
Шанувати та цінити.
Ще й вірші тобі святити.
6.12.13. В.Назаренко.
Що треба міняти?
Навіщо свиням конституція?
Як до вподоби їм корупція.
Та свавілля атрибуція.
Основна свиняча функція.
Найдохідніша конструкція.
Ось така собі презумпція.
Для народу екзекуція.
24.12.13. В.Назаренко.
Досі обхідний.
І знов святкують черговий.
Не зрозумілий рік новий.
Тисячоліття час значний.
Не святкувався як такий.
Століття теж лік не малий.
Для святкування обхідний.
Ну що там місяць молодий.
Чи пори року час який.
Не відзначався, не такий.
Чи менш значний, як рік новий.
У час надуманий, пустий.
Щось обрахунок не чіткий.
Не порядний чи хмільний.
Для вдосконалення простий.
Як глузд нормальний та стійкий.
На жаль ще й досі обхідний.
6.01.14. В.Назаренко.
Система ніпель.
Щось цвіте, щось відцвітає.
Щось живе, щось відживає.
Лиш брехня в людей кінця не має.
Споконвічно процвітає.
Та все забарвлення міняє.
Безсоромність зберігає.
З нахабством дружбу не втрачає.
Злодійсто стимулом вважає.
Нещастя по світу пускає.
Та завжди вигоду шукає.
Що знаходить, все ковтає.
Постійно совість лиш втрачає.
Та від цього не страждає.
Її ніхто не припиняє.
І навряд чи подолає.
Так живе, не пропадає.
Когось в чомусь виручає.
Як потрібно-добиває.
В пекло теж вона приймає.
По знайомству зустрічає.
Та по своєму вітає.
По блату місце вибирає.
По блату муки назначає.
Про бажання не питає.
Жарини на язик вкладає.
А коли згаснуть то міняє.
Чортам це дійство залишає.
І після цього покидає.
Свою місію кінчає.
Більше вже не виручає.
Інших грішників шукає.
Їх поки що вистачає.
12.01.14. В.Назаренко.
Забарились.
Хто не бачить, то хай знає.
Україна вимирає.
Нечисть владу в ній тримає.
Собі статки загрібає.
З жиру біситься, регає.
Себе звісно величає.
Народ палко зневажає.
Все брехнею прикриває.
Своє свинство приховає.
Та як пришмалять, все признає.
Народ поки що конає.
Від бога милості чекає.
Сам творити не бажає.
Все в брехні знання шукає.
Кожен свою думку має.
Об"єднання не сприймає.
Все на бога покладає.
Хтось за нього хай рішає.
Та час прийде, все здолає.
Україну хай спасає.
Нечисть з пеклом поєднає.
Честь і совість відмиває.
Розум для життя впіймає.
В добрі жити забажає.
14.01.14. В.Назаренко.
Одкровення.
Ні одна свиня не курить.
Ні одна свиня не п"є.
Курять тільки ідіоти.
Якщо гроші у них є.
П"ють одні лише придурки.
Пропивають все що є.
У курців легені пухнуть.
У п"яниць цироз стає.
Ощасливить їх могила.
Кожен платить за своє.
Не весела бач картина.
Але мають те що є.
15.01.14. В.Назаренко.
Така соборність.
Соборну, вільну та єдинну.
Добротну, гарну як дитину.
Дарував бог Україну.
На добро в кожну родину.
Що ж ви виродки вчинили.
Народ свій по світу пустили.
На вимирання полишили.
Добро його занепастили.
Брехнею все заполонили.
Себе ж нічим не обділили.
Загарбати чим більш посміли.
Найбільші пенсії зробили.
Ще ситі пельки не закрили.
То ж волю божу осквернили.
До пекла шлях собі відкрили.
Прокляттям рід лихий покрили.
Себе ви теж занепастили.
20.01.14. В.Назаренко.
Звернення.
Янукович президент схаменися.
Що накоїв сучий син подивися.
Україну доконав, зупинися.
Не спроможний на добро, відчепися.
Може досить всіх дурити, помолися.
На сповідь гріхів своїх попросися.
Що людей повбивав, проклянися.
Не від бога ти до нас заявився.
Хай чорти тебе візьмуть, не протився.
Та до пекла занесуть, не вернися.
25.01.14. В.Назаренко.
Виконувати чи міняти?
Може досить хитрувати.
Конституцію міняти.
Треба все ж порядність мати.
За дотримання подбати.
Хоч раз винних покарати.
Щоб не сміли попирати.
Декорацію вчиняти.
Та свавіллям дошкуляти.
31.01.14. В.Назаренко.
По-людськи.
Сонце, небо час погожий.
На добро такий похожий.
Для життя красою гожий.
Мав би бути всім пригожий.
Та не те щось натворили.
Зло з брехнею всяк схрестили.
Не чисті сили породили.
Щоб ті людством колотили.
То ж колотять до могили.
Під брехнею геть здуріли.
Від жадоби очманіли.
Доконають світ дебіли.
Може б Ви їх зупинили.
Добро сіяти привчили.
Втихомирення привили.
Щоб по-людськи в світі жили.
4.02.14. В.Назаренко.
Не рішають.
Здуру хворіють, здуру конають.
А шарлатани на них заробляють.
Спочатку лікують, а потім ховають.
Та правду для себе завжди замотають.
На жаль українці цього не сприймають.
Здоров"я втрачають, про нього не дбають.
Ті курять, ті п"ють чи непотріб ковтають.
І хімію різну на шкоду вживають.
Їдять що попало, а потім страждають.
Дітей тим годують, мордують, повчають.
Непотребом голови їх забивають.
А потім дебілами ті виростають.
Життям вередують та винних шукають.
За розум братись не бажають.
Бо справжніх вчителів не мають.
Кому що потрібно, те і шукають.
Не те що корисне, а те що впіймають.
На жаль цю проблему ніяк не рішають.
6.02.14. В.Назаренко.
Україно очистись.
Україна бруд великий має.
Московських пацюків тримає.
Ще й їм пищати дозволяє.
Сама себе цим оскверняє.
Світле майбутнє віддаляє.
Не зрозуміло що чекає.
Давно очиститись бажає.
Якщо рішучість відшукає.
18.02.14. В.Назаренко.
І знову мрія.
А в мене мрія знов з"явилась.
Щоб Україна вся переродилась.
На бридкому каченяті не спинилась.
А в красеня лебедя перетворилась.
Така ось мрія щоб здійснилась.
!8.02.14. В.Назаренко.
Не гідно.
Може досить вже дурня валяти.
На виборах рабство своє проявляти.
Таємно та підло голосувати.
Свою людську гідність при цьому втрачати.
Злочинцям можливість довільну давати.
Свій вибір нахабно фальшувати.
Хіба це свободою можна назвати.
Бо краще свій вибір в журнал записати.
Та підписом вільним своїм фіксувати.
І певний термін зберігати.
Ми ж Українці, навіщо брехати.
А потім долю свою проклинати.
Та від злодюг різних страждати.
Не краще з ганьбою такою порвати.
Та світу приклад показати.
Як насправді обирати.
22.02.14. В.Назаренко.
Дочекались.
Все москалі приготували.
Спочатку Януковича украли.
А потім Крим окупували.
Та пацюків своїх повідкривали.
Щоб ті повсюди бунтували.
І українців обвинли.
Що ті життя їм не давали.
Родную речь їх затикали.
Ще що хотіли те брехали.
На війну провокували.
Себе насправді показали.
Таке жахіття розпочали.
А наші певна річ проспали.
Все мораль свою тримали.
Окупацію сприймали.
Пацюків не розпізнали.
На батьківщину не прогнали.
Щоб ті у себе там брехали.
Та різні безлади вчиняли.
І речь свою демонстрували.
Та все навколо забрудняли.
А то в нас сало українське жрали.
Та Україну завоняли.
Московські паспорти чекали.
Щоб їх скоріш повисиляли.
Очистились та процвітали.
2.03.14. В.Назаренко.
Початок краху.
На гріх ганьбу за честь обрали.
Без бою Крим кацапам здали.
Своїх людей там покарали.
Зрадили, розчарували.
Скаржились, соплі жували.
Надіялись, чогось чекали.
Нікчемність свою прикривали.
Які вас дурні обирали.
Та всьому світу показали.
Як подарунок божий сплюндрували.
Крах України розпочали.
6.03.14. В.Назаренко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
Завіт.
Братайтеся українці.
Та не з москалями.
Бо москалі підлі люди.
Лихо буде з вами.
Історію пам"ятайте.
Що творили з вами.
Та того не забувайте.
Що були рабами.
Століттями покорялись.
Їх не добрій волі.
Вас гнобили, наживались.
На вашому горі.
Зневажали, обзивали.
Покидьки бідові.
До Сибіру заганяли.
Нелюди чергові.
То ж шануйтесь українці.
Самі між собою.
З москалями на одинці.
Будьте з головою.
2.03.14. В.Назаренко.
Маємо здійснити.
Прийшла пора українці.
Стати за свободу.
Як прийдеться відстояти.
Майбутнє народу.
Треба бити окупантів.
Бити, убивати.
Та гробами з москалями.
Привіт передати.
Бити путінських бандитів.
Як можливо всюди.
Без жалю і без упину.
Бо вони не люди.
Тварі підлі і жорстокі.
Виродки всі псові.
То ж потопимо сволоту.
У їх власній крові.
Та чим більше.
Та скоріше.
Будем їх мочити.
Вірогідніше зумієм.
Себе захистити.
І їх кров"ю заливати.
Путінську злу пащу.
Щоб втопився,буде мати.
Росію пропащу.
То ж рішаймось українці.
Себе відстояти.
І не варто в такій справі.
Життя шкодувати.
Бо не краще українці.
В рабстві зогнивати.
Та нікчемним москаликам.
Зади цілувати.
3.03.14. В.Назаренко.
Зрадникам.
Закортіло москалям.
Сибір заселити.
То ж придурків з України.
Треба заманити.
Відділити, залякати.
Куди треба відіслати.
Заставити працювати.
Та продукцію давати.
Від китайців захищати.
Та на цьому і сконати.
Не варто їх шкодувати.
Зрадники повинні знати.
По заслугам отримати.
Та на це все їм начхати.
Потім будуть шкодувати.
5.03.14. В.Назаренко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2014
Благодійник.
Дощик літній ти срібний.
А можливо золотий.
Та насправді ти безцінний.
Годувальник дорогий.
Для життя ти благодійний.
Як рясний або постійний.
Оживляєш світ ясний.
Це від тебе він живий.
Світ добра тобі підвладний.
Смачний, здоровий ненаглядний.
Твій дарунок просто вчасний.
Спасибі за добро краплистий.
17.07.12. В. Назаренко.
Не бреши.
Як не знаєш не бреши.
Краще чисто все скажи.
Маячню ту не чеши.
Своє майбутнє бережи.
Бо брехня що не верши.
Повертається завжди.
Отримати не спіши.
Не хвилюйся, підожди.
Прийде все через печінку.
Не пропустить селезінку.
То ж не знатимеш спочинку.
За брехливу поведінку.
Лікарі брехню ведуть.
Сто болячок ще знайдуть.
Гроші всі тягнуть почнуть.
Не відбрешешся, дожмуть.
Далі пекло підкрадеться.
Слово боже підведеться.
Вся брехня знову припреться.
Не надійся, не минеться.
Жарку сковорідку лизати прийдеться.
Пригадаєш в цій тортурі.
Всю брехню в літературі.
За чужу теж стрепенешся.
Тільки цим не обійдешся.
Вік цього не оберешся.
У брехні не захлинешся.
До нащадків не звернешся.
В долі їхній відгукнешся.
21.07.12. В. Назаренко.
На замітку.
Як до кого нам звертатися.
Хотілося б розібратися.
Зайвий раз не хвилюватися.
Та впевнено почуватися.
На слизьке не нариватися.
В адекватності переконатися.
У порядності лиш сприйматися.
І важливо не злякатися.
В першу чергу здогадатися.
Все по-людськи постаратися.
А при необхідності помінятися.
До реальності придивлятися.
На добро лиш не сподіватися.
Ворогами не поповнятися.
Свинством теж не вдовольнятися.
Відповідно перейматися.
Не додумайтесь довірятися.
Або з дуру ще розслаблятися.
Порядність може лиш здаватися.
Ну а свинство приживатися.
Своєчасно не розгадатися.
За брехнею приховатися.
І законами прикриватися.
І дуже міцно вкорінятися.
Не бажає потім вимітатися.
Дуже тяжко визнаватися.
Від корита відриватися.
Легко в цьому переконатися.
Людству варто вже помінятися.
Від негідного відмовлятися.
Та по-божому визначатися.
З свинством впевнено розпрощатися.
27.07.12. В. Назаренко.
Вони нам жити заважають.
Всі щось мають, здобувають.
Багатства різні скрізь шукають.
За них і сварки виникають.
Та війни дикі ще тривають.
І все їм мало, щось хапають.
Численні статки скрізь згрібають.
Добро на справді не сприймають.
І за безпеку не подбають.
Про головне не пам’ятають.
Що без здоров’я все втрачають.
Життю радіти не бажають.
Своє призначення не знають.
Лиш тільки барахлом линяють.
Свої мільйони виставляють.
За барахло життя втрачають.
Та іншим жити заважають.
Свою гординю роздувають.
І хибну значимість вітають.
Певно чорти їм підсобляють.
Свої амбіції вправляють.
Не гідно все це досягають.
Праведно жити заважають.
Дурне робити заставляють.
Брехню та хитрощі пускають.
Собі чини різні купляють.
Грошима рабство всяк тримають.
Цим все життя людей хитають.
В них необхідне відбирають.
Безвихідь різну підкидають.
Собі служити заставляють.
Життя псують та відбирають.
По суті пекло роздувають.
Навмисно злидні розмножають.
Цим користуються, впливають.
Цю правду потайки ховають.
Її на світ не випускають.
Брехнею вправно підміняють.
Від цього зиск великий мають.
Собі всі блага загрібають.
А іншим жити заважають.
І на гріхах своїх сконають.
2.08.12. В. Назаренко.
.
А за брехню треба карати.
Неприємно визнавати.
Що маячню прийшлось вивчати.
Життя не гідно витрачати.
Не вийшло вчасно розпізнати.
Як ввесь непотріб відділяти.
Щоб маячню ту не сприймати.
Як всіх негідників пізнати.
Ганебну практику кінчати.
Правдиво факти видавати.
Людську природу проявляти.
Про самодурство забувати.
А за брехню треба карати.
Не годиться ще прощати.
4.08.12. В. Назаренко.
Так ми фермерували.
Тоді часи низькі настали.
Перестройку доконали.
Якийсь там путч сфабрикували.
Союз швиденько розібрали.
Самостійність здобували.
Підприємства закривали.
Народ роботи так лишали.
Всю державу грабували.
За хабарі все роздавали.
Приватизацією звали.
Народу ваучери дали.
Мозки безглуздям заправляли.
А інші в той момент хапали.
Все що могли те видирали.
А попросту бандитували.
Своїх безстижо обдирали.
В людей останнє відбирали.
Первинний капітал клепали.
Потім чини собі купляли.
Порядними вроді стали.
Та суть свинячу не втрачали.
Свої амбіції втіляли.
Народу геноцид вчиняли.
Колгоспи швидко розваляли.
Підприємства розбирали.
А люди мовчки бідували.
Та тихенько вимирали.
Бо бомжами поставали.
В них останнє відбирали.
Так безжально доконали.
Як непотріб виживали.
Безпритульні сновигали.
Бездомні діти скрізь блукали.
Таку ось самостійність мали.
Злочинці владу упіймали.
Їх мафії конкурували.
Так Україну руйнували.
Народу жити не давали.
За бидло явно рахували.
А ми боролись виживали.
Коли всім землю обіцяли.
То фермерами раптом стали.
Землю обіцяну шукали.
Чиновників все турбували.
Вони нам труднощі кидали.
За довідками все ганяли.
А потім неудоби дали.
Схили що дощі порозмивали.
Які колгоспи приорали.
А люди скот там випасали.
Ті землі врожаїв не давали.
Лише затрат потребували.
Тому їх нам повіддавали.
Та потайки скрізь реготали.
А ми і раді хоч щось взяли.
Надіялись та планували.
Всіляко техніку збирали.
За кредити все купляли.
Та непотріб постягали.
Старалися, працювали.
На полях тих ночували.
Сіяли, культивували.
А нам худобу заганяли.
Та посіви випасали.
І кожен рік таке ось мали.
Структури владні кепкували.
На скарги не реагували.
Злодіїв винних не карали.
В закон для нас не заглядали.
Поза законом, так тримали.
Ми це глумлінням називали.
Ось так собі фермерували.
Як іноді врожай збирали.
За безцінь спекулянтам віддавали.
Вони з нас зиск добрячий мали.
Свою мафію склепали.
Та здорово нас обдирали.
І податківці не лишали.
Ревізії свої вчиняли.
Чималі штрафи накладали.
Та все брехнею прикривали.
А то і по судам тягали.
В’язницею завжди лякали.
На хабарі собі чекали.
А ми їх твердо не давали.
Тому нам обшуки вчиняли.
Всі документи відбирали.
Злочинні справи відкривали.
В суді брехливо обзивали.
Залякували та довбали.
Недоліки різні шукали.
А як діла не вигорали.
Все одно щось підбирали.
І господарство закривали.
Так працювати не давали.
І спекулянти не вщухали.
Непомірно обдирали.
Як запчастини продавали.
Чи пальне те поставляли.
А інші реманент покрали.
В металобрухт все поздавали.
А виручку попропивали.
Ночами спати не давали.
Все крали, крали, крали.
Знаряддя праці руйнували.
На брухт собі переробляли.
Ми захисту тоді не мали.
Хоч і для блага працювали.
Україну годували.
А нас за це ще й зневажали.
Різні здирства учиняли.
Як з кріпаками поступали.
Не всі такому відсіч дали.
Свою діяльність припиняли.
Паї в оренду віддавали.
А нас тихенько закривали.
Навіть бум агу не прислали.
Коли це рішення приймали.
Паї законні не віддали.
Таємне беззаконня мали.
Бо скарги всі ігнорували.
Поза законом нас тримали.
Фермерство в стаж не врахували.
Коли нам пенсію давали.
Стаж попросту фабрикували.
Свавілля як завжди вчиняли.
Злочинно, злісно кепкували.
Беззаконням щиголяли.
Безмірну дикість проявляли.
Владою безкарно зловживали.
Мерзенну сутність показали.
Ось так цей геноцид тримали.
Їх досі ще не покарали.
17.08.12. В. Назаренко.
Про те.
Чи про це, чи про те.
Торохтить завжди пусте.
Що брехня без декольте.
Що завгодно наплете.
Чи довірте, перевірте.
Краще попросту повірте.
Геніальне все просте.
Загадково проросте.
Своєчасно зацвіте.
Та плодами доведе.
Що воно є дійсно те.
І ніде не підведе.
А безтолковість розмете.
24.08.12. В. Назаренко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012