| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Повертаючись додому, мене зустрічало сонце...
Я йшла до тебе, в твої обійми
Я згадувала наші дні і ночі щастя
Я думала про часи коли "Ми"
Повертаючись додому, мене зустрічало сонце...
Мене переповнювало відчуття ейфорії
Мене переповнювало бажання побачити тебе
Мене переповнювала надія на можливість знову разом
В кімнаті був відчутним запах чужих парфумів
В кімнаті розбивались як дешеве скло мої сподівання
В кімнаті все кричало про присутність іншої
Вдома мене зустрів лиш холодний місяць..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2012
Зима не віщує щастя. Сіро,холодно,самотньо як і осінню,як і весною, як і літом,як і завжди. Ти нібито йдеш по коридору і зазираєш у кожну бодай трохи освітлену кімнату, але всюди порожньо, а той вогник,що так манить за собою – це всього лиш сірник,який зацікавить, поманить і згасає. А всі ці розмови про світло в кінці тунелю – це безглузда видумка – вкінці є тільки велике Ніщо, пустота,самотність. Все життя чомусь проминає у сірому кольорі,як то інші фарби вже закінчились.або хтось скупиться їх розтрачувати. Страшно що і все життя пройде такт одноманітно і безбарвно. Ні,цього допустити аж ніяк не можна. Якщо життя вперто виплескує літри сірої фарби на твої дні, знайди веселку і розфарбуй його як тобі заманеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327946
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.04.2012
Недосяжних вершин не існує. Кожен з нас здатен подолати найважчі труднощі на шляху до своєї мети. Навіть складно уявити, на що здатна людина, коли вона чогось прагне. Єдина проблема, яка стає на заваді нашого успіху – це страх. Ми боїмося братися за щось складне і неопрацьоване, забуваючи при цьому, що завдячуємо прогресивним розвитком саме тим, хто не злякався і все ж зробив свій перший крок. А як щодо сердечних справ? Ви тільки уявіть собі, що було б якби люди перестали освідчуватись один одному в коханні боячись відмови? В якому світі ми б тоді жили і чи жили б взагалі? «Краще воювати за здійснення своєї мрії і у війні цій програти кілька битв, ніж бути розгромленим і при цьому навіть не знати, за що ж ти бився.» Так казав відомий письменник Пауло Коельо. Він зміг досягти своєї мети, що ж заважає кожному з нас? Так, інколи все це здається нереальним і ми вже готові ось-ось опустити руки. Якраз в такий момент несподівано з’являється якась потаємна сила, що допомагає нам, рухає нами і завдяки якій ми досягаємо свого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Дружба, кохання, щастя...Ми так часто вживаємо ці слова, що вони вже давно стали звичними. Проте кожен трактує їх по-різному і вносить в них якийсь свій особистий сенс. Проте знайдуться й скептики, які взагалі не вірять ні в кохання, ні в щастя... В чому ж причина? Незважаючи на те, що ці три поняття звучать з наших вуст чи не щодня, вони настільки абстрактні, шо сформулювати точне їх визначення просто неможливо...вони такі туманні.. До того ж ці позитивні на перший погляд слова несуть в собі міхи сліз, горя і невдач. Ми часто забуваємо про те, що за задоволення потрібно платити, тому за найвищі почуття ми платимо найвищу ціну. Лише людям з неймовірною силою волі та терпінням це до снаги. Пробиратися через незнання, приниження, робити неможливе для досягнення мети завжди важко, проте результат - насолода, яку важко описати словами - насправді вартий того, щоб пройти через все це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327732
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Ця історія відбулася в одному далекому милому містечку. Там жив хлопець,який захоплювався квітами. Він мав вишуканий сад. І була там одна квітка якою він дуже дорожив, яку оберігав і найбільше любив. Вона була найпрекрасніша. Ще ніхто і ніколи не бачив раніше такої краси. Всі захоплювались і дивувались її чарівністю, не виключаючи і самого майстра. Та одного разу сталася подія, яка повністю перевернула його життя. Цю божественну квітку було викрадено. Це було страшним ударом для садівника, ця втрата назавжди розбила його серце. Після цього його сад став у сто разів кращим, там з’явилось безліч нових рідкісних квітів, але жодна з них не могла знову склеїти серце садівника. І так він і жив, вірніш просто існував, з розбитим серцем, постійно страждаючи. Одного разу, навіть важко сказати як таке могло статись, проте одного разу в цей сад потрапила зовсім проста квітка, яку навіть краще було б назвати бур’яном – це була маленька польова ромашка – і досить сильно вросла корінням у землю садка. Вона була несхожою на інших, тепличних, адже любила свободу і була занадто наївною. Ромашка одразу ж закохалась у садівника. Вона знала, що його серце холодне як лід, але по своїй наївності вірила, що їй вдасться все ж зробити те, чого не вдалось нікому- розтопити цей лід і знову змусити його покохати. Проте це були лише мрії наївної квіточки. Всі ці рожеві ілюзії почали розвіюватись з дня у день, коли квіточка почала розуміти, що садівнику насправді байдуже чи цвіте вона взагалі, адже йому подобалось страждати через минуле. Ромашці було дуже боляче і вона навіть хотіла скоріше зів’янути і для цього ховалась від сонця під листками… Їй майже це вдалося, але садівник помітив це і не дав їй засохнути. Так і залишилась ромашка мовчки страждати в його садку. А що ж садівник? Він так і не побачив як його люблять і продовжував жити минулим, адже йому подобалось страждати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273654
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.08.2011