| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
"..і зрозуміла, я на дні.."– серед осінньої зорі, з відвертим тремором в душі, читав мені написані вірші. Де зараз барви різної прекрасні олівці, котрі виводили кохання на листі. Тепер відчув:“Ти малювала на житті, шедеври кращі – дякую тобі!” Як жаль мені картин – закутаних у безліч павутин, їх так безжально б’є розлуки дим, розмазує природу чистоти святих годин.. Та знаю я, не вб’ють злі фобії і дня.. живі у пам’яті чудові обриси лиця, і ніжності слова,які з любов’ю говорив, не пропадуть.. я своє серце так навчив… Ще буде так:"Одягну чорний фрак, всю грацію у рух один вкладу, без сумніву проклятий пил з картин змету.. і стану в галерею доставляти.. ми заново почнемо малювати!.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2011
На заході блукає сонця слід..З надією шукає вхід у новий, благородний світ.. А я стою, замріяно вдивляюся в твою красу, і за тобою не кричу, тебе сльозами не благаю.. я мовчки лиш тебе кохаю.. з душевним болем відпускаю.. з тривогою, ще трохи зачекаю. Та бачу небо заважає, на голову розлуки дощ кидає, ілюзії наївні розмиває.. Минає мить.. Вже купол наді мною не горить. Залиті ріки темноти, в лазурні, оксамитові листи.Вже не протягне сонце руку з висоти, не визволить з кайданів самоти.. А ти -лети! Любові ніжні символи знайди. Тобі вже час.. але в останній раз, допоки промінь твій для ока мого ще не згас.. все те, що міцно так єднало нас, фінальним сяйвом заверши, історію кохання знову розкажи.. про ті роки, коли щокою до щоки, до ідеалів так нестримно рвались ми... Лети! Корону світлу.. на голову, яка без сорому і страху доведе, що - гідна, дбайливо, ніжно поклади, і у новому танці закрути, історію щасливої пори..А спогади про поцілунки мої, відклади, у півночі морози відведи, немає більше в них блаженної іскри.. Я на любов тебе благословляю.. один і мокрий.. далі я чекаю, і мимоволі відчуваю, як губить блиск потертий глянц, як розчиняється останній шанс - зловити світло чистоти, яке шляхетно догоряє, у спогадах вчорашньої весни. А ти - лети! Забудь мене, забудь протоптані шляхи.. дороги щастя і мости, перед собою відчини..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2011
- Король, ввійти дозволь.
- Ти антиквар чи варвар?
- Я совісті твоєї секретар.
- Як ти посмів! Ти розбудив пекельний гнів,
і не побачиш сонця до кінця віків!
Закину в склеп, де натовп ворогів!
- Хай так, для тебе я лише простак.
- Вульгарний раб бездарний!
- Ти не король - безвірний блазень марний..
- Йди геть з моїх очей, у пащу цербера, у слиз печер!
- Без охорони, сам піду. Та знай, якщо помру -
помре мораль, загине совість.
І ти за ними в кут глухий підеш,
про смерть благати тихим голосом почнеш..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2011
Поміж зелених трав злочинець спочивав, на мармур сходів раю поглядом задумливо кидав. “Як обдурити охорону, як непомітно винести царя корону.. і як потрапити туди - порозкрадати всі заховані скарби.. Тоді не треба б було різати, вбивати, в нещасних кусень хліба забирати. Хоча начхати – я все одно не перестану грабувати! ” – скажені плани мов заражені ходили в голові, колись титани так блукали по неосвяченій, сирій землі..
Ловив думки лихі, сухі долоні протирав,і згадував підступності знання, їх ще давно
закарбувала князя тьми, у пам’яті, поморщена рука.
Хвилина не пройшла.. Шахрай на ноги підірвався, як божевільний з сторони на сторону метався, кричав аж задихався:“Я здогадався, здогадався..! Я знаю як потрапити у сад, так щоб не вразив стріл отруйних град! Хай заздрить мудрості моїй блаженний Соломон, ще сяду я як він колись на трон!”
Ніч чорну мантію на день поклала, в розлогий каптур сонце заховала. Пропала усмішка крива з злочинця злобного лиця.. розпочиналась справа зла..
Цей переповнений бажанням здобичі лукавий вурдалак, одягнутий в лахміття, як жебрак, впав біля брами раю, чекав на добру душу, добрий знак. Він як обпечена, насмерть приречена змія звивався, руками землю загрібав, кричав, плювався.. волосся рвав на голові – обідранцем брехливо прикидався. І знав – ніхто без жалю не пройде, в едем хтось неодмінно забере..
Сліпучим блиском розірвала ніч душа.. симфонія під небом закружляла, як жива.. Шахрай злякався – вихопив ножа..та марно, розплавила у мить його гармонія безкарно..
Коли душа, старого мудреця, до входу в рай щасливо підійшла.. шахрай облудний план з розмови підлої почав:
-Візьми мене з собою, о великий пан, потрапив бідолашний я, в життя скрипучу пастку як лікан!
-Твої слова пусті, обман!
-Неправда це, на шиї в мене прокляте, шиповане кільце! І кожний день, як злий тиран, рубає тіло до глибоких ран.
-Дурман! Твої слова дурман! Ти красномовний! В оману вводиш розум, як в густий туман!
-Я вбогий злидар, о мій пан, і моя доля - холоду та голоду удар! Володар, вдар мене грозою, але молю тебе - візьми, візьми мене з собою!
-Я не покажу що за райською горою! І не проси! Cпокутуй спершу всі накоєні гріхи!
-Як так? Я ж просто спраглий і знедолений бідняк!
-О ні!Ти зовсім не жебрак! Потворні помисли твої, я наскрізь бачу, ти повір мені!
Крадій сльозами заливався, бо хитрий план його на тисячу кусків пошматувався.
А непорочна, створена із чистоти душа, сказала на кінець слова:
- Прощай шахрай, я не відкрию двері в рай, не буде чуда – не благай. Іди в свій рідний край, і перед сном святу скрижаль з розкаянням читай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Я вірю, що за барикадами лісів,
Літає благодатний серця спів.
Я проберусь туди – не сумнівайтесь!
Якщо ви без душі, будь-ласка – насміхайтесь!
Ваші слова для мене, лиш пусте звучання.
Таке ж пусте, як в ніч глуху мовчання.
Мої бажання – не беззмістовні сподівання.
Вони пророче пасмо днів, в яке запрошую кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011