| Сторінки (1/80): | « | 1 | » |
Звідки твоя безнадія, мій любий друже?
Збитий у піну пухкий невагомий ранок
шаром тонким припаде до старої рани,
щоби зробити тебе до всього́ байдужим.
Тиша, настояна на ароматних травах,
більше не збудить тебе, не сп’янить зухвало.
Сонце зведеться вгорі золотисто-іржаве
й випалить в пам’яті все, що з тобою бувало.
Ро́диться ранок. Стирає нічні видіння.
З ніжністю матері злегка цілує в щічку.
Час виробляти корисну ранкову звичку.
Час підбирати розкидане в ніч каміння.
------------------------------------------------
Підписуйтесь на мою сторінку в інстаграм:
https://www.instagram.com/mariia_rodinko/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
Війна не приходить вчасно, зарано або запізно,
у неї немає сердця, а воля її залізна,
вона не чула про Біблію, не розуміє молитви,
дії війни безпідставні, підступні, жорсткі й непохитні.
Війна приходить до кожного, оселяється поряд,
їй абсолютно байдуже, що там про неї говорять,
штовхається ліктями, б'є під дих, нишпорить по кишенях,
і ти починаєш боятись її, немов навіжена.
Ти починаєш плакати, потім - молитись завзято,
потім ти думаєш: а як там зараз нашим солдатам?
Читаєш новини і, не зважаючи на тривоги,
остаточно впевняєшся у настанні перемоги.
Війна не приходить вчасно, зарано або запізно,
в чомусь для всіх однакова, в чомусь для кожного різна...
Але є те, що точно об'єднує нас всіх між собою -
віра у світло і мир, що прийдуть слідом за боротьбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022
Холодна кімната, і звуки незвично гучні
в пустому етері й мені відбиваються глухо.
Я бачила сон. Ми з тобою ішли уві сні
й такими легкими були наші посмішки, рухи.
Ти щось говорив і тримав мою руку в своїй,
і сходило сонце десь там, де кінчається небо.
А я так прицільно і ніжно дивилась з-під вій
і все не могла досхочу надивитись на тебе.
Цей сон розчинився в початках чергового дня,
а з ним і твій образ. І знову холодна кімната.
Я втратила віру, і наче живу навмання.
Але я одна. І це треба тепер визнавати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Стежиною в лісі чи то узбережжям ріки,
широким проспектом у спеку в обідню перерву...
Допоки в руці є тепло від твоєї руки,
байдуже куди на своєму шляху ми повернем.
Пливтимемо мовчки, мов риби в прозорій воді,
кричатимем голосно, начебто ми напідпитку...
Мене не турбують порядок і сутність подій,
допоки буваємо ми при свічках і без свідків.
Утомлене сонце сховається в темний пісок,
зеленого листя позбудуться довгії віти...
Коханню, зазвичай, так само відведено строк,
та я… я готова тебе безстроково любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020
Перетравлюючи повільно цю травневу задуху,
заплутавшись у напівсні, ніби у павутинні,
я дивлюсь на перехожих й слідкую, як рухаються
їхні втомлені, уповільнені спекою тіні.
І такі незвичні і довгі ці травневі хвилини,
і я знаю, що далі – літо чекає попереду,
з усіма його пахощами, тонкими стеблинами,
словом, всім червнево-липнево-серпневим переліком.
Всі чекають на літо, неначе на свято Різдва,
(тільки замість шкарпеток купують купальні костюми),
бо і влітку так само трапляються справжні дива,
тому з літом у мене такі доброзичні стосунки.
Ну, а поки я в цьому травні, поки у псевдо літі,
слідкуючи за тінями цих випадкових свідків,
передчуваю появу дощів і червневих квітів.
Усе трапляється влітку.
Усе збувається влітку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2015
Я перебираю думки старі,
намагаючись знайти щось цікаве.
А за вікном старі ліхтарі
загусають у ночі кавовій.
Радіоприймач гаркавить
звідкись згори.
Зорі, наче до віконного скла
притулилися боками барвними.
Ніч на грудях долоні склала
молитовно. До чого ж тут гарно!
Це клаптик нічного шарму
й тиша скляна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565414
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.03.2015
І знов весна прийде укотре,
на землю кинувши смарагди.
Переберу старий непотріб
у пошуках нової правди.
Зберусь для впевненого кроку –
в собі ховатися несила.
І не дарма ж оці півроку
земля весну в собі носила,
а я в собі – нові ідеї,
натхнення в купу назбирала…
Та ось весна сюди іде і
я, вмить відкинувши забрало,
стою оновлена, щаслива,
перед весною безборонна
дивлюсь, як березнева злива
на місто чисті сльози ронить.
Пишу сонети і верлібри –
весна дає нові сюжети.
А на дзвінок поставлю «вібро» –
на зайвий шум у мене вето.
Ось так у пошуках нового
весна промчиться, як скажена,
тому – зіп’ялася на ноги
і понеслася на зелений!!!)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565216
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.03.2015
Твоє вухо сьогодні – мій рятувальний круг,
бо тобі доповівши про кожен найменший рух –
я в захищеній мушлі на ці n-десят хвилин…
Ти сідати у крісло зручніше мені звели,
«Ви про це говорити хочете?» – запитай,
я почну говорити, збиваючись з теми, та й
за секунду до того, як перша впаде сльоза
я лиш встигну збагнути, що все, що хотів – сказав…
Та мовчання у мушлі стирає усі сліди,
і за ці n-десят хвилин, що я тут сидів,
я забуду найменше слово, найлегший рух,
і ще раз твоє вухо – це мій рятувальний круг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564535
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2015
Він наче вирвав з коренем усі думки про неї,
та звуком її імені шуршало листя вслід
частіше, ніж хотілося. І вицвілі лілеї,
що розкидали стінами десятки пишних віт,
дивилися розгублено й докірливо водночас,
великі квіти-привиди питалися: чому
вже місяць як навпроти них відсутні її очі,
і не почуєш слів на кшталт «люблю» чи «обійму».
І знов мине самотній день, він втомиться, засне і
вона до нього явиться – рум’яна і струнка…
Він думав – вирвав з коренем усі думки про неї,
та тільки голос милої у серці ще блука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2015
Коли закінчи́ться і ця зима,
і струсить останній сніжок з повік
земля, що його до весни трима,
тоді я нарешті прийду, повір,
тоді я розставлю усі крапки –
весною так легко давати шанс,
і будемо пити ми чай терпкий
чи, що там бажає твоя душа.
А поки не варто чекати змін –
зима до прохань, зазвичай, німа…
Ось так і чатуємо з двох сторін,
коли вже закі́нчиться ця зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549604
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.01.2015
Зима спонукала її до активних дій,
Тому, не зважаючи надто на вітер північний,
Вона, мов невмілий, втім заповзятий водій,
Обережно просувалася дорогою січня.
Дорога була слизькою і йшла уверх,
Проблеми весь час гальмували, немов даїшники,
А на кордоні стояла найдовша з черг,
Яку лиш могли б уявити останні грішники.
І вона перетнула бажану цю межу,
Подолавши усі вітри і зимові протяги,
Й кілограми цілком незримого вантажу...
Бо до мрії не можна просто дістатись потягом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549423
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2015
Я лише пам’ятаю тепло від його долонь,
Ані імені, ані риси його обличчя,
Він приходив щоночі, щоб взяти мене в полон,
І казав, що білявою бути мені не личить,
І казав, що печальною бути – великий гріх,
Особливо такій красуні, і ніжно-ніжно
Він своїми руками мої накривав і грів,
І тепло це повільно із серця виймало ніж, і
Розтікалось по всьому тілу казковим сном,
І до ранку в мені трималось з його подачі…
Та прокинувшись, я пам’ятала лише тепло,
За яке я йому й до сьогодні безмежно вдячна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546126
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.12.2014
запах чи доторк чи звук що завгодно любий
кожен твій подих на рівні моїх рефлексів
це за межею стосунків чи навіть шлюбу
це без прикметників милий красивий сексі
ти одинокий чи вільний нема різниці
не завойований і не обжитий острів
я посміхаюсь коли щось про тебе сниться
бо реагую на тебе занадто гостро
я призвичаїлась швидко спиняти тишу
я забуваю як серце свідомість губить
тільки б прокинувшись знати що ти залишив
запах чи доторк чи звук що завгодно любий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518110
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.08.2014
День тримає за руку, та знає, що я не втечу,
я від нього сховатися можу лише ненадовго.
Ніч міцніше чіпляється, й кожен хоч раз, та відчув,
як безсоння холодними пальцями шию зашморгує,
як рахуються вівці і згадуються імена,
як читається книга уперше й, напевно, в останнє,
як здається: от-от ти нарешті почнеш засинать,
і знайоме обличчя у сні неодмінно постане.
Але зашморг не слабне, і справа до ранку іде,
і хвилини, мов краплі дощу по обличчю стікають...
Я змирилась. І тут проступає світання бліде,
розчиняється ніч, ну, а я врешті-решт засинаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2014
Все, що лишається жінці у цю війну –
тихо молитись, аби живим вернувсь,
віру тримати у грудях і голові,
і не зламатись – він би цього волів.
- Десь у одному із прикордонних сіл
сотню убитих вкриває дорожній пил.
Тільки у жінки часу на це нема –
поратись з дітьми повинна тепер сама.
Віри й любові вистачить їй на двох,
в неї у серці живе особистий Бог.
І віддається в грудях і голові,
що не вмирають герої. Вони живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507959
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2014
Весна починалась без жодного натяку на
південні вітри і підвищення температури,
ти вранці так само у куртку зимову пірнав,
вдягав рукавиці і з виглядом знаного гуру
виходив на вулицю, де недозріла весна
іще не спинила знайомі морозні тортури.
Весна починалась без жодного натяку на…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487541
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.03.2014
Тане потроху лід під твоєю шкірою –
вже не такий холодний, та ще не теплий.
Білі пейзажі стають поступово сірими –
так відпускає на волю зимове пекло.
Небо тримається темного ґрунту міцно
в землю зануривши руки-дощі по лікоть,
тисячу днів ми долали уявну відстань
до голосних птахів і реальних квітів,
тисячу снів ми прожили ясних, зелених,
скільки із них забуто і скільки втрачено,
скільки у них траплялось дубів і кленів –
я за весь рік стільки дерев не бачила.
Швидко розтанув лід під твоєю шкірою,
вже не холодний зовсім, а дуже теплий.
Я просинаюсь й досі мені не віриться,
що відпустило на волю зимове пекло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486100
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 16.03.2014
Вулице безкінечно чорна,
скільки мені ще бігти тобою,
котра з твоїх служниць мене горне
і хто з вояків заряджає зброю?
Звідки береться чіпке коріння
й нащо вплітається в ноги хижо?
Ти вполювала стількох невинних,
хоч би дізналася, хто з них вижив.
Фарба чорнильна слизька і свіжа
густо розмазана тротуаром,
нібито на ковзанах чи лижах
я проминаю закриті бари,
тихі кафе і пусті крамниці,
й знову і знову себе питаю:
що мені вдома вночі не спиться?
Хто мене випхав до цього краю?
Страх перекочуючи в кишенях,
стиснута міцно в вечірніх жорнах,
трохи звикаю до ролі мішені
вулиці безкінечно чорної.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479505
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.02.2014
Коли ніч арештовує день і ховає за грати,
й розпускає волосся, в якому ховає зірки,
я вмикаю своє божевілля і йду полювати
на химерні сплетіння з морфем
терпкувато-гірких.
Прикладаю до вуст і смакую впольоване слово,
і звикаю до нього, і пещу його, як дитя,
і, здається, до мене ніхто його в світі не мовив,
а як мовив, то ще недозріле від серця відтяв.
І живе у мені таких слів не з десяток чи сорок,
вони сотнями риб пропливають в моїй голові.
Я вполюю нових, дочекавшись вечірнього мороку,
головне, щоб до мене їх інший поет не зловив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2014
Якщо б мене попросили розповісти, як я уявляю собі ніч, я б заплющив очі і сказав би, що бачу прекрасну темношкіру жінку, яка стоїть просто посеред неба. У неї чорне густе волосся, таке довге, що замінює їй одяг, воно обвиває усе її тіло аж до самих п’ят, спускаючись все нижче і нижче, у безкінечність, а якщо пильно придивитися, то можна побачити, що усе безмежне, чорнильного кольору небо – і є її волосся.
В руках у неї – срібляста труба, з якої вона видуває зірки різного кольору і розміру. Я довго не міг збагнути, як така неймовірна кількість зірок вміщається у цій маленькій трубі?! Потім зрозумів – зірки знаходяться не в трубі, вони народжуються у серці цієї незбагненної жінки, а труба – лише спосіб їхнього вилучення і розповсюдження.
Тож, якщо хтось мене спитає, як я уявляю собі ніч – мені буде, що відповісти. Тільки ніхто чомусь не питає. На жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472305
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Слухай, юначе,
тобі не важко тягти за собою увесь цей мотлох?
Терабайти пам’яті, модифікованої алкоголем і часом.
Її розділить непогано із кимось на двох, та
хто з нас захоче нести додаткову масу?
Ти дійсно вважаєш, що ця емпірична штука
вкаже на вірний шлях, зробить тебе свідомим?
Справа не в тому, у скільки дверей ти постукав,
а за якими себе почував, як вдома.
Каміння повинно залишатись твердим,
майбутнє – непередбачуваним,
бери приклад з Місяця: котиться небом вже стільки віків,
але не знає нічого, окрім хіба-що свого призначення.
Не вишукуй безкінечні загадки у незнайомих очах,
не діли все на чорне і біле, не пливи за течією чи проти,
просто скинь на хвилину усе, що так довго вивчав,
просто спробуй хоч раз не чинити бажанню спротив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468339
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2013
Ти не жінка – ворожий винищувач чоловіків.
Ти кружляєш над ними, прикинувшись Боїнгом-747:
із привабливим корпусом та із салоном зручним,
з персоналом охайним, шампанським і капучіно.
Вони швидко звикають до першого класу твого,
забувають одразу про рідний плацкартний вагон,
та коли віддають тобі повністю весь свій багаж
Боїнг-сім-сорок сім їх скидає як зайвий вантаж.
Вони згадують знову плацкартний вагон, але він
уже зникнув давно у одній з невідомих сторін…
Вони йдуть по пустому перону, а в небі яснім
на нових пасажирів полює твій сім-сорок сім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Ось наші з тобою два різних неба –
вони мають свої унікальні риси,
ось наші з тобою два різних сонця –
кожне по-своєму гріє і висить.
Ти побачиш моє особисте сонце,
і захочеш відтяти від нього промінь,
поженешся за світлом своєї мрії,
а воно мені застрибне за комір.
А воно сховається по кишенях,
я не проти мінятись жалем і щастям,
але сонце і небо – це те останнє,
що повинно залишитись різної масті.
Бо ці речі мені, як частини тіла,
як мої відбитки, як моя сльоза,
може ти не віриш, але я вірю
в те, що трохи поза, а може й за.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455758
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2013
Більше за тебе, більше за будь-кого,
втративши пильність, пришвидшую рух і подих,
чуючи зверху його чергове «Агов!»
і підіймаюся нашими спільними сходами.
Я відчуваю запах чужих жінок,
їхніх парфумів і довгих тонких цигарок,
він – не коханець, він – особистий пророк,
кожна із них віддала би йому чимало.
Ми не говорим про інші його життя,
зайві питання – порушення перших правил,
звісно, я в курсі любовних його звитяг,
тільки у мене на нього химерне право.
Час застига у вечері, як в смолі,
я залишуся назавжди, якщо попросить,
тільки намарно від нього чекати слів,
хоч дозволяє любити – цього вже досить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454244
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.10.2013
твій найбільший осінній страх – листопад
ніби те, що злітає з дерев – не листя
а частини твоїх таємниць і зрад
вони б’ють у вікно і «ні кроку назад» -
каже клен із обличчям землистим
ти лягаєш у ліжко в надії на те
що не знайдуть тебе до зими так точно
але кількість листви на подвір'ї росте
клен здіймає гілля у повітря густе
і твою вивергає порочність
і летить до землі цей гербарій з гріхів
де зникає не листя - найбільший острах
ліквідовано твій таємничий архів
листопад забувається, клен стужавів
і вітає кінцівками гострими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451627
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 29.09.2013
Ти – моє хворе горло,
дивне хронічне явище.
Я тобі чай з лимоном,
а ти як до мене ставишся?
Кашляєш агресивністю,
болем дзвениш у вухах.
Скільки ще бути сильною?
Скільки на рани дмухать?
Руки до мене випростав –
знов готувати ліки?
Я вибачаю підлості,
та не такі великі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2013
Осінь мені і радник, і ліпший друг.
Лист, пожовтівши, лягає на темний ґрунт,
голі кінцівки дерев підпирають небо,
що від дощів розм’якло. Така потреба
осені у рівновазі, та тільки ця
нібито щойно від самого Творця,
й міцно тримає в сильних своїх руках
першопрохідця осінній архіпелаг.
Я піднімаю комір свого пальта
і відчуваю - вітер у мене впліта
звуки низькі, об’ємні – осіннє стерео,
а літнє соло… так вітер, напевно, стер його…
Колір тепер за форму і за сюжет,
в осені це, взагалі, основна з прикмет…
Осінь – не просто час, це поняття ширше,
…певно, тому і пишуться кращі вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447836
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.09.2013
на небі дві зірки
всміхаються до мене твоїми очима
я розрізняю їх з поміж тисячі інших зірок
як найяскравіші
старенька велика ведмедиця поважно зітхає
її сльози – маленькі жовті зірочки
наче повітряні кульки рухаються у нічному небі
одна кулька висить так близько від мене
що здається зараз торкнеться моєї голови
і вибухне
день загальмував свої обертальні механізми
я дивлюся на дві зірки
моя душа здригається від народження сотні
блакитних метеликів
(блакитний – колір твоїх очей)
які злітають у небо
до великої ведмедиці
у небі метелики перетворюються на зірки
їх стає дедалі більше
але я дивлюся лише на дві
на небі дві зірки
всміхаються до мене твоїми очима
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2013
розвішуй страх на деревах
витрушуй його із вікон
роби це хоча б щотижнево
інакше заїсть довіку
інакше покриє пилом
примусить приймати ліки
і ти перед ним безсила
закриєш свої повіки
та будеш собі дрімати
на купі з подій минулих
зарившись у плед картатий
і заростати мулом
вдихай-видихай повітря
розвішуй страх на деревах
свідомість свою провітрюй
роби це хоча б щотижнево
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444923
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2013
Гіркота твоїх снів витікає з очей на подушку,
Відчиняються двері і гаситься вогник свічі,
Наше спільне кохання ти виніс, як множник,
за дужки,
Без якого ми різні доданки: лічи – не лічи.
Замикається простір навколо твоєї квартири,
І загусле повітря вплива у відкрите вікно,
Ти забув, як позначив кордони між нами
пунктиром?
Тож тепер, що з тобою, повіриш, мені все одно.
Ми з тобою у різних площинах, якщо науково,
Для перетину наших множин не існує причин,
Бо жага - необхідна, але не достатня умова
Для знаходження в нормі любовних величин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2013
Твоя непричесана ніжність сполохує душу,
стирає кордон, за який ще до того не рушив
ніхто і ніколи. А ти так нахабно заліз
без жодних пояснень, законних причин або віз.
З тих пір у моїй загартованій смутком душі
ідуть безупинно холодні весняні дощі,
я ними вмиваюсь і бачу обличчя твоє,
такого мій розум уперше в житті зазнає…
А очі твої, як великі морські маяки
засвічують простір, і тінь від твоєї руки
лягає на мій невеличкий розгублений світ,
і врешті любов, наче сонний насуплений кріт,
із темних глибин на поверхню землі виповза,
бо всі його сни ти на руку собі нанизав…
І ось це кохання, народжене на глибині,
наповнює ріки, вмика прибережні вогні,
і повниться світлом пливкий прохолодний етер,
і світ ворушиться, який до сьогодні завмер…
Глевке почуття обернулось коханням в мені…
Спасибі, що вліз за кордони тієї весни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2013
вона сидить на підлозі
очі-у-очі з тишею
метал потерпа від корозії
вона – від суттєво гіршого
тиша – німа і підла
мовчить і їй затуляє
рота. дівчинко бідна,
тобі заварити чаю?
тобі увімкнути телик?
чи може поговорити?
від цих мовчазних істерик
нікуди тебе не діти
ти просто на тишу хвора
і це не твоя провина
бо тиша – мадам сувора
затягує по частинах
сиди на підлозі мила
очі-у-очі з тишею
якщо вже тебе не вбила
то зробить лише сильнішою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441239
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2013
Літо плело кольорові фільми,
гілка до гілки лащилась ревно,
сонце вдягало хмару чорнильну
на загорілі розпечені стегна.
Сильна задуха міняла бажання
майже миттєво на протилежні,
в літа, здавалось, відмовили гальма,
літо уже викликало залежність.
Хмара чорнильна не розросталась,
не витікала у бочку з дощами,
літо ставало фізичною сталою,
скупченням щільним темних гущавин.
Літо трималось, не відпускало,
соком солодким стікало на землю…
Осінь на черзі із листям зів’ялим…
Літо ж колись закінчиться…напевно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440545
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.07.2013
Якби вона знала, що
від твого дихання зупиняються ріки,
Якби вона знала, що
від твого погляду застигають серця,
Тоді б ховала від тебе очі свої великі,
щоб не запам’ятати риси твого лиця.
Якби вона знала, що
пристрасть до тебе не пройде з літом,
Якби вона знала, що
тебе любитимуть Інші завжди…
Та можна хіба коханню несамовитому
сказати в очі просто отак «Зажди»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440080
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2013
Хронічність нашої втоми вже перестала когось дивувати,
Життя підкидає монетку – вирішує, що з нами далі робити,
Людська турбулентність тепер – нерозважлива мати,
А ми – її бідні і вічно занедбані діти.
Завершеність ліній й фігуративізм – не тенденції нашого часу,
В етері блукає нова ейфорія розпливчастих форм,
Доба розмаїття хитає й без того сумну біомасу,
Як вітер поривчастий човник легенький у шторм.
А вічність розписує будні, свята і готує багнети на потім,
Приборкане «я» захлинається мутною піною днів,
Людська турбулентність людей обертає на попіл,
Дивись, щоб і ти в ейфорії новій не згорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438874
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2013
У тебе стосунки з жінками завжди не складались,
сполохані феї чи відьми купальські, не суть,
усі вони міцно любили, та швидко щезали,
коли розуміли, яку небезпеку несуть
твої обіцянки і темно-коричневі очі,
нічних поцілунків солодко-пахучий букет,
вони б залишились з тобою назавжди охоче,
ретельно б збирали із вуст зацукрований мед
твоїх компліментів і віршів мрійливо-наївних,
але чомусь йшли. «Ну, чому так?» - запитував ти.
А просто вони закохатись боялися сильно,
тоді коли навіть захочеш – не зможеш піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2013
Все, що у тебе є – це твоя самотність.
Не розпліскуй її по квартирах чужих і ліжках,
На телефонні дзвінки і листи торішні,
Бо те, що учора здавалось тобі істотним,
Сьогодні – забута прочитана книжка.
Натомість самотність - не швидкоплинна річ,
Якщо вже у тебе вчепилась, то знай – надійно.
Її не бентежать ні радощі, ані війни,
Вона розпізнає тебе серед тисяч чужих облич,
Єдина, хто любить віддано й дуже сильно.
Самотність потрібно виховувати в собі
(якщо вже вона занурилась в твоє тіло).
І як би у дійсності це не звучало жахливо:
Коли ти утратив усе у важкій боротьбі,
Самотність – останнє, що в тебе лишилось, можливо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436015
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2013
Сутінки густо-сині.
Дихай, дивись на небо:
зіроньки-берегині…
Може, то так і треба –
листя в руці тримати,
дмухать укупі з вітром
сонцю в лице кирпате,
до неподобства хитре…
Брати на руки літо
і колисати ніжно…
Місто, дощами вмите
рясно на тому тижні,
гладити по бруківці
і по землі – твердині…
Тануть створіння всі ці
в сутінках густо-синіх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435470
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.07.2013
Ми ділили слова на двох
і наосліп пливли в любові
на кораблику паперовім,
а над нами схилявся Бог…
Світ зайнявся для нас обох…
Ми кохали у кожнім слові,
зачаровані, нетипові…
Незавершений діалог…
В нас любов проростати стала,
і повітря здавалось мало,
і кохали уже без слів…
Плід любові невпинно спів
під вервечкою літніх злив…
Я щаслива, що так кохала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2013
заходь по плечі у море
вдихай сутінкову свіжість
солоних його просторів
воно так приємно ніжить
воно обережно лиже
твої обважнілі ноги
вплітається трохи хижо
в волосся уже вологе
тримає тебе за руку
в сумні зазирає очі
і з кожним його рухом
ти плаваєш все охоче
заходиш по плечі в море
і хвилька тебе штовхає
в прозорий вечірній морок
підвалин морського раю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434695
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.07.2013
Дощ розтинає набряклу тишу.
Люба, наважуйся, люба, кричи!
Важчають звуки. Небо темнішає.
Родиться голос. Голос чи
може глибинне давнє хотіння,
світле зернятко, гірке на смак,
що визрівало під небом осіннім
і подало тепер знак?
Осінь плекає подібні зерна,
зрощує бережно під дощем.
Родиться голос. І слово химерне
в серці порушує щем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433771
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2013
Світ загортався у літо – задушливий червень,
Темна бруківка слухняно тримала тепло,
Спека немовби застигла в повітрі і, певно,
Десь по обіді ми вийшли з вагону метро.
Томне людське розмаїття текло по платформі,
Швидко впливало в холодні важкі поїзди
І прохолодним повітрям приємно огорнене
В роті тунелю зникало немов назавжди.
Ми розчинились у напівоголенім натовпі –
Час покидати приємну холодність настав.
Йдемо у пазурі літа. Хотілося знати б
Скільки ще буде висіти ця спека густа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432992
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.06.2013
Милий, ти чуєш, знову
ці голоси і співи,
я їх жбурляла в море
але вони живуть.
Милий, вони не тонуть,
милий, вони у вухах
скиглять у «ре мінорі»
і викликають лють.
Я б розпорола простір,
ці голоси і співи,
певно, всотались в нього
і бешкетують там.
Милий, вони існують!
Це не моя уява!
Я ж їх жбурляла в море
хвилям і морякам!
Милий, я так втомилась,
ці голоси і співи
вже проросли у вухах,
я і змирилась з тим.
Марно жбурляти в море
те, що тобі належить,
котрим воно б не було -
приязним чи гидким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432669
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2013
Ніжні доторки рук - випадково відтворена мить,
Ти кохав упритул, а я – гоїла рани опісля,
Наше небо дощить, бо у ньому навіки зависла
Чорна хмара – «брехня», і стрясає небесну блакить.
Я не хочу дощів. Хай стікають із інших облич.
І кохати впритул – небезпечно для мене, як бачиш,
Ми з тобою обоє занадто уже нетерплячі,
Забирай свою хмару. І більше ніколи не клич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2013
Розтікається літо по всіх найбрудніших кутках,
Недопалком зім’ятим нам кидає травень під ноги,
Починається спека, і дехто вже навіть засмаг,
Але я, признаюся, це літо ненавиджу трохи.
Я ненавиджу сонце, зелені обличчя дерев,
Їхнє темне коріння, яке проростає назовні,
Все це робить із мене ходячий оголений нерв,
Я втрачаю тебе і це літо стає беззмістовним.
Ти полишиш це місто, так ніби його і не знав,
І коріння столітнє ростиме без тебе спокійно,
І не знаю опісля скількох передранішніх кав
Я скажу, що забула твої полум’яні обійми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2013
Напружений вечір. Розхристане небо і ми –
виходимо «за» і ковтаємо приспаний відчай:
в тутешнє повітря ввібралися рештки вини,
які осідають в легенях надовго, зазвичай.
Бери і ховай до кишень попелясті вогні –
їх вечір розкидав для тих, хто шукає спасіння
від зливи із гострих уламків нудотливих «ні»,
розбитих об скелі у жовтому морі осіннім.
І вірна самотність лягає дощем на міста,
і струшує розпач у вигляді крапель на землю.
Заплющую очі. Рахую повільно до ста.
І втому поволі від себе у ніч відокремлюю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013
Сумом просякнута сукня її бавовняна -
він не торкається більше гарячих вуст,
все, що було лишилося дивним спомином -
кавою чорною й ниткою білих бус.
Каву без нього варити вона не вміє,
буси носити - також не має сил,
котяться сльози, хлюпають мокрі вії,
нащо любити, як він її не просив?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013
у твоєму маленькому місті вже тиждень ідуть дощі
і причина не втому, що з заходу сунуть циклони
просто ти загадала, щоб він не вертався додому
а лишився з тобою допоки на дворі хлющить
у твоєму великому серці вже тиждень іде війна
і недовго лічити поранених: ти і він
й лише дощ ненадовго до купи вас разом єдна
але це передих, а не перемир’я сторін
у твоєму маленькому місті вже тиждень нема дощів
і причина не втому, що сунуться антициклони
просто тиждень уже промайнув як він рушив додому
а у серці війна, і усе до останку трощить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
Сонна приваблива панна з густим волоссям,
вквітчана відчаєм, знічена чистим ранком,
в довгій сорочці (такі вже давно не носять),
очі примружуючи, розсуває фіранки.
Бавиться промінь в її золотій копиці,
панна пильнує, щоб він не поцілив в око,
день насувається, в’яже на товстих спицях
вічне кіно, зрежисоване нам пророком.
Тільки назад це кіно тобі не відмотати,
не перезняти і не змінити ролі,
панна неспішно складатиме постіль зім’яту
і розвиватиме денний сюжет поволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013
Тривожні думи. Сутінки. Туман.
Самотність вулиць. Боязке тремтіння.
І все жахне сплітається корінням
І припадає до відкритих ран.
І тягнеться вечірній караван
Чужих облич, думок і поговорів.
Ховаюся у вирі світлофорів.
Тривожні думи. Сутінки. Туман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Одягайся, ходімо дивитись, як місто звело судомою
від березневих морозів, що застали його у спіднім
і усупереч всім прогнозам відділили бридкою комою
потепління п’янке від прОвесни до початку бузкового квітня.
Приморожене і налякане, воно борсається стурбовано,
мов кошеня безхатченко, що не дається в руки,
я стою і дивлюсь на вулицю, на її тротуар запльований
і вдихаю повітря жадібно, і закашлююсь від пилюки.
Я люблю такі весни, знаєш, коли місто як на рентгені,
без гламурного сонця і неба яскраво-синього,
коли можна без зайвих «треба» відчувати весну в легенях,
не зважаючи на обійми і цілунки морозу сильного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
А небо куштує такі невагомі хмари,
і лютий виносить нам вирок своїм теплом,
роз’ятрене серце, та ще хепіендом марить,
як бідна комаха під лабораторним склом.
Забуті секрети вбираються, як на свято,
у ніжності зв’язані руки. Нащо, скажи,
з безвиході вихід шукати? Шляхи відтято.
Із пам’яті стерто. Назавжди. Хоч вузол в’яжи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400293
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2013
виходь зі своєї пустелі
зі свого одвічного страху
брудні придорожні мотелі
зробили із тебе невдаху
зализуй відкриті рани
терпи і плати рахунки
як списані ветерани
спроваджені за лаштунки
письменники реалізму
плекають таких героїв
із паростками цинізму
і вічного неспокою
тобі би поетом бути
виплескуватись лірично
поезія – це отрута
для тих хто живе статично
і небо тоді прикриє
турботливими руками
воно тебе розуміє
ділися із ним думками
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395081
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2013
Просякнута коханням і вином
ти ще існуєш, але десь назовні,
поміж галюцинацією й сном,
і це, по суті, є невиліковним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
Коли снігу між нами стає щогодини більше
І присутність зими відчувається вже на дотик,
Я сідаю за стіл і пишу новорічні вірші,
Які юнка-зима покладе незабаром на ноти.
І дістане з-під снігу чарівну льодяну скрипку,
І заграє жагуче класичні зимові речі,
І постукає тихо тобі у віконну шибку,
Яку ти зачинити забув у святковий вечір.
Не лякайся, бо ж це новорічне казкове диво!
І мелодія ця закрадеться у кожне серце,
Все що грає зима – вона грає лише наживо,
Не барись, а танцюй під її урочисте скерцо!
І закрутить тебе у танку заметіль зимова,
І захопить миттєво ця музика світ дощенту,
Саме так розважається юнка-зима казкова,
Під живе, неповторне, палке, снігове крещендо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387954
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2012
Передчувати усі твої чемні вчинки –
В цьому є щось невичерпне і злочинне,
Нашим відносинам це додає перчинки
І не карається законодавством чинним.
Передчуття – несподіваний дощ у липні,
Кави шпаркої ковток, що обпалює губи,
Лист пожовтілий, який до підошви липне –
Швидко сумний перехожий його загубить.
Передчуття розбавляє буденність сіру,
Перефарбовує заново звичні речі,
Навіть у тих тимчасово пробуджує віру,
Хто остаточно себе почував приреченим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
я усвідомлював з гіркотою,
відпльовуючись ві̀ршами постмодерну:
ріки, наповнені кислотою,
не перетворити на воду озерну
зношені кеди початку століття
вже ні про що нікому не скажуть
гей, позбавляйся старого лахміття
воно тебе, друже, лише вантажить
братські стосунки, чисте кохання
перетворились в суцвіття ілюзій
все, що лишилось – тривале чекання
змін на рятувальному крузі
вечір дзижчить надокучливим джмелем -
швидше б від нього уже відмахнутись
ніч постає нескінченним тунелем
в котрому нам до рання не зітнутись
наші душевні розмови на кухні
якось ладнали пересічні справи
коли ми гучно здіймали кухлі
за процвітання і велич держави
кухні тепер залишились далеко
десь на початку лихих дев’яностих
коли нас турбувала державна безпека –
ми цих розмов вже наїлись вдосталь
все, що я можу – плювати влучно
віршами в пики усім негодам
бути байдужим сьогодні зручно
мабуть я спробую дещо згодом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369180
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.10.2012
випивай мене зранку до дна
всмоктуй найменшу краплину
мого хмільного вина
з пекучим присмаком полину
сховайся в моїх долонях
зробивши їх космосом власним
відгукнися пульсом у скронях
впади дощем короткочасним
прокладай нові маршрути
і засновуй наступні станції
для сміливості можеш хильнути
так легше вбавляти дистанцію
але це розумієш непросто
поглинатися кимось повністю
втрачати увесь свій простір
ріднитися з невимовністю
таке звісно витримає не кожен
лише закоханий безнадійно
принести себе в таку жертву зможе
і спостерігати за цим спокійно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2012
коли дихаєш на самоті в унісон із власною тінню і тишею
а слова перекочуються в голові, наче жувальна гумка на язику
починаєш відчувати себе на порядок мудрішою
намагаючись зберегти цю мудрість – ламку й нетривку
в ці хвилини тебе накриває божественна хвиля споко̀ю
й ти сприймаєш себе як втілення безгрішності і моралі
повітря здається альпійським, постіль – занадто м’якою
всі твої лінії тіла, рухи, слова, думки – досконалі
але таке перевтілення не може занадто довго тривати
рано чи пізно потрібно вертатися на кола буденності
головне – це не дати їй назавжди себе вполювати
головне – не втрачати в собі цього почуття блаженності
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2012
біль витіка крізь пальці музикою дощу
я дістаю гітару, доки цей дощ не вщух
біль витіка крізь рота звуками голосів
я запускаю «мінус» і починаю спів
біль витіка крізь очі кольором і сюжетом
я завмираю з пензлем над черговим портретом
біль витіка крізь серце буквами і словами
я заповнюю зошит віршованими рядками
біль витіка крізь мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012
У розпалі стоять весільні дні,
огорнені серпневим падолистом,
який уже засвічує над містом
свої барвисті сяючі вогні
на темно-волошковім полотні.
Ці дні ти перетравлюєш завжди
із характерним трепетним мовчанням,
обмежуючись рідким листуванням,
ти замітаєш всі свої сліди,
міняючи ранкові поїзди.
Ти думав, що приборкаєш печаль,
вона ж тебе довічно ув’язнила
й хранителем своїм оголосила,
і ти неначе другий Парсифаль,
священний захищаєш свій ґрааль.
Скінчилась осінь. І печаль твоя
на зиму щезла із твого ефіру,
за цю пору ти заплатив офіру,
тепер рахуєш дні календаря
до першого пожовклого гілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
Я відчуваю, як серпень стискає в лещатах,
Він дістає з рукава свій останній козир,
Це означає, що нашу війну розпочато,
Кличем до бою нам стануть серпневі грози.
Він починає тепер звідусіль наступати,
Мучить розпеченим сонцем й палкими вітрами,
Я намагаюсь щосил оборону тримати,
Мислячи, як підійти до ворожої брами.
Й ось я нарешті на нього іду в контратаку,
З лівої – холодом, справа – рясними дощами,
Втомлений серпень відходить назад з переляку,
Я ж не даю йому шансів вернутись до тями.
Я споглядаю, як серпень складає зброю,
Як ледь несе звідсіля свої ноги босі,
Ми покінчили наразі з цією війною,
Я здобула перемогу. Я – Леді Осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012
о,ні, невже це знов ти
розтікаєшся холодною ранковою кавою
запалюєш потойбічні світи
і інтригуєш своєю появою
висмикуєш із самоти
наче жонглюєш моєю уявою
намагаєшся щось переповісти
але це виявляється марною справою
кажеш, що несеш за собою хрести
та я знаю, що всі ці слова – від лукавого
і все чого я тебе прошу – відпусти
доки вода між нами не стала іржавою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2012
це літо ми удвох наворожили
сплітаючись судинами сердець
де сині річкові гарячі жили
несуть бурхливі води навпростець
де ми ховали в ніч свої солодкі
сп’янілі безсоромні голоси
де ти писав вірші свої короткі
під впливом первозданної краси
а потім прокидаючись на ранок
цілунками пробуджував мене
роздмухуючи вранішній серпанок
допоки він дощенту не мине
і кінчиками пальців доторкались
до майже недосяжного буття
це літо у якому ми сховались
я пронесу крізь все своє життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Я помню твои странные стихи,
которые рождались вечерами.
Из них я знаю все, что было с нами,
а значит, уж не так они плохи.
Ты их писал, когда хотел открыться,
когда был неуместен и забыт,
когда тебя съедал ущербный быт…
Писал и не хотел остановиться.
Торжественны, немного пошловаты,
твои стихи не знали одобрений.
Но сколько мимолетных откровений
впитали в свою суть твои цитаты.
Ты жил в своем мирке, в своем пространстве,
избавленный от книжного уродства.
Какое поразительное сходство
я нахожу сейчас в твоем упрямстве
с моими зачерствелыми чертами,
с каким-то безрассудным аскетизмом,
теперь это назвали модернизмом,
а раньше нас считали бунтарями…
Ты знаешь, а ведь я еще пишу,
уже нечасто и не так контрастно,
но так же упоительно и страстно
я в этот миг волнительный дышу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345614
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.06.2012
Крихкі, нерозтрачені будні
Зап’єм підсолодженим чаєм.
Я гостро в собі відчуваю,
Що треба зайнятись майбутнім.
Я голі, подряпані нерви
Відправлю на реставрацію.
Зупинимо русифікацію,
На щастя, ще є резерви.
Завзято займемося сутнім,
І новонароджені істини,
Допоки вони ще не вистигли,
Вкладемо у вуха присутнім.
Тремтять твої руки холодні,
Не має кому їх зігріти.
Зі сліз проростають квіти,
І це видається природнім.
Забудь на хвилину про себе,
Ми маємо спільну ідею,
Ми всі стоїмо за межею
З якої рукою до неба.
Та наші гарячі промови
Не всім до смаку припадають,
І деякі нам закидають
Брудні політичні замови.
І знову повільно спливають
Крихкі, нерозтрачені будні,
І ми все займаємось сутнім,
Хоч, дехто уже забиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316595
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2012
Десь високо ясні зорі тихо плачуть уві сні,
Десь далеко швидкий вітер віє пісні голосні,
Десь танцюють сестри-річки, забувають про печаль,
Та цього не помічаєм ми, нажаль.
Ми вважаєм, в них не має ані серця, ні душі,
Та співаєм про них пісні і складаємо вірші.
Ми беремо у природи все, що треба для життя,
Все лише заради кращого буття.
Браття й сестри, люди добрі, ви послухайте сюди,
Ми ж народжені в природі, з її чистої води.
Значить ми недбалі діти, що покинули батьків?
Тож не треба ані пісень, ні віршів.
Краще киньте всі зусилля на відродження її,
І заграють тоді вітри, зорі, верби й тополі.
І тоді природа скаже: «Недаремно ж я жива,
Не даремно себе людям віддала».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2011
Чуєш мене, Україно?
Тужно взиваю до тебе,
Чуєш ти, мила, єдина,
Донька безкрайнього неба.
Що там у тебе в майбутнім:
Радість чи сум безкінечний?
Може любов незабутня?
Може капкан небезпечний?
Ти не хвилюйся, кохана,
Зможем тебе захистити,
Матінко наша рум’яна,
Краща у цілому світі!
Любим тебе, Україно,
Твої лани і діброви,
Любим тебе, Батьківщино –
Скажемо знову і знову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276425
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.08.2011
За що ти нас караєш, мамо?
За що соромиш нас тепер?
За що пригнічуєш, кохана,
Для нас твій образ не помер.
Ти кажеш в нас повно зневаги
До рідних селищ і лісів?
Дозволь мені звернуть увагу:
Слова ганебні – ворогів.
А ти для нас єдиний промінь,
Що гріє душі і серця,
Але минулого відгомін
Не відпускає до кінця.
Тримає він, неначе душить,
Нажаль від нього не втечеш,
Пробач, та ти чекати мусиш,
Бо час ти не наздоженеш.
Тобі, як будь-якій матусі
Хотілось бачити дітей
У щасті, в розвитку, і в русі,
Як білих, статних лебедів.
Свої ми голови поклали,
Життя за тебе віддали,
Тебе на мить не залишали,
Які б часи там не були!
Ми бились з ляхами до смерті,
Ми бились з ханом до кінця,
Були одні в нас списи стерті
Й земля улюблена оця!
Вчора стояли на майдані.
Ти думаєш не за тебе?
Відкинь думки свої погані,
Вперед нас слово поведе!
Живе, красиве, українське,
Від нього стигне в жилах кров,
І не москальське, не російське,
А що народжує любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276235
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.08.2011
Я виходжу в осінній сад,
В галерею чарівних полотен.
Їх тут декілька тисяч чи сотень,
Вони мають мільйони принад.
Я рукою до них доторкаюсь,
Вони подихи ловлять мої.
Зачарована наче спиняюсь
Перед дивом своєї землі.
Ці картини не можна купити,
Вони спільні й водночас твої.
Таємницею ледь оповиті,
І здається, неначе живі.
І, можливо, це просто химера,
Яку я уявила собі.
Та ці голі осінні дерева
Чомусь дуже мені дорогі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276234
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.08.2011
Тут затишно. Я можу розпалити
вогонь. Дістати келих і вино.
Відкрити пляшку. Трошечки налити.
До того ж, й не пила я вже давно.
Закутатись. Старий альбом дістати.
Перегорнути жовті сторінки.
Тут родичі, бабуся, батько, мати…
До чого ж я люблю фотокартки!
На них є ті, кого уже не має.
Кого не повернеш уже до нас.
Я впала в ностальгію? Я не знаю.
Напевно, досить пити. Спати час.
Та встати не встигаю. Засинаю
під легкий гамір вулиці нічної,
в якому я свої думки ховаю.
Від кого? Від себе самої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276092
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2011
Важко слова дозрівають,
наче дерева влітку,
і з вуст твоїх витікають,
немов крізь відкриту хвіртку.
Повниться тишею ранок,
тхне відчуттям порожнечі,
і сірий вогкий світанок
посилює прагнення втечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2011
Я не была никем иль кем-то,
Я просто кто-то из толпы,
Я лишь герой эксперимента,
Не воплотившего мечты.
Мои слова важны кому-то,
Хотя другим на них плевать,
Я не смотрю на время суток,
Когда ложусь в свою кровать.
Одни меня не понимают,
Но кто в восторге от меня?
Врагу я руку пожимаю
Всегда в кармане нож храня.
Я о прошедшем не жалею,
Меня грядущее манит.
Безумством я не заболею,
Пока мечта меня пленит.
Я стану кем-то, я сумею,
Не буду - «кто-то из толпы»!
Настанет день, и я посмею,
И воплощу свои мечты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275910
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.08.2011
Люблю пройтись по переулкам
В прохладе мартовского дня,
Родные сердцу закоулки
Так много значат для меня.
Пускай они слегка будничны,
Слегка неприбраны, пусты,
Но мне они не безразличны,
Об этом знаем я и ты.
Пройдись со мной совсем немного,
Я расскажу тебе о том,
Как много сердцу дорогого
Есть в этом городе простом.
Могу бродить вот так часами,
Как - будто здесь впервые я.
Под голубыми небесами
Болтать о смысле бытия.
Мой друг, скажу тебе я снова
В прохладе мартовского дня:
«Нет больше города такого,
Ведь Харьков – родина моя!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275909
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 19.08.2011
Крізь вогку сутінкову імлу
Я вдивляюсь в вечірнєє небо,
Мені б зараз до рук – по крилу,
І злетіла б я, Місяць, до тебе.
Я б кружляла навколо зірок,
І сміялась, тамуючи подих,
Коли тихий, упевнений крок
Я б робила по зоряних сходах.
Та не маю, нажаль, ані крил,
Ані жодної змоги злетіти,
Тому просто рахую птахів,
Проклинаючи західний вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275728
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.08.2011
Над втомленим містом туман-коктейль із життів,
Із хаосу, крику, болю, страху̀ і страждань.
«Гей, люди, постійте, сказати я дещо хотів» -
Кричиш та вони не чують твоїх намагань.
Ти наче в солодкім й водночас страшнім небутті,
Неначе в театрі абсурду і фантасмагорій,
І правду тобі відкопати, відрити, знайти,
Потрібно серед неправдивих, нечесних історій.
«Юначе, постій – тебе кликає раптом юнак –
Ти тут гаманець загубив, чоловіче, візьми».
Береш і міркуєш: «А раптом то якийсь-то знак?»
І зло обриваєш: «Ну, хоч казна-що не верзи!»
Постійно в полоні канонів навіяних світом,
Постійно серед нісенітниць і купи лайна,
Шукаєш за кожним усміхненим й добрим привітом
Брехні і нещирості, сповнених жаху та зла.
Та треба ж нарешті відкрити заклеєні очі,
На світ подивитись, сказати захоплені фрази,
Не треба здаватися гіршим із ранку до ночі,
Душа заспіває, побачиш юначе, одразу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2011
Замало кисню. Дихаю скоріше.
Ловлю повітря голими руками.
Секунди обертаються роками,
і галасом – ця показова тиша.
Забути все. Триматися потроху.
Не втратити розбурхану свідомість.
Роблю останній штурм, але натомість
гублю і цю слабку химерну змогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275612
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2011
Стрімкі маневри ранньої весни
без сумніву тебе заґартували.
Розправ скоріше плечі, адже ми
гучних поразок ще не зазнавали.
Довірся тим, хто просвітить тебе
в які ми одягнемось кольори.
Впізнай того, хто спокій твій вкраде,
щоб потім насміхатися згори.
В’язким потоком тягнеться життя,
немов гидка прострочена субстанція.
Для чого ж нам суспільне каяття?
У кожного своя окрема станція.
А Бог на все це дивиться уважно,
і поглядом прискіпливим сканує,
як ми пересуваємось поважно,
і, може, біля тебе пригальмує
і розпочне розмову неквапливу,
і поведе забутими шляхами,
і душу воскресить осатанілу,
забиту металевими цвяхами.
І божий поцілунок відобразить
на втомленому білому чолі,
що залікує всі твої образи,
отримані на грішній цій землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275609
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2011
Крихка свідомість душ осатанілих,
важких химерних постатей змарнілих,
дощем образ розмита й роздратована
вона вже майже заживо похована.
Останні кроки хворої уяви,
тобі іще ввижаються примари
колись простих і радісних речей,
і ллються сльози з втомлених очей.
Вологі очі і гарячі скроні,
шматок життя в потрісканих долонях,
і кров густа пульсує в голові,
й жорстка реальність гине у мляві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274286
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2011
Літня повінь не змиє смуток
з наших пильних душ.
Смак солоний гріхів спокутних
задовольняє не дуже.
Ти не прийдеш до мене в гості,
жодних перспектив.
Літній дощ добавить злості
і людський колектив
без зайвих слів і церемоній
рине навздогін
під звук складних дощових какофоній,
піднявшись із колін.
Така вже природа речей буденних,
такий вже наш світогляд.
І з різних причин: непевних і певних –
формується наш погляд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2011