| Сторінки (1/92): | « | 1 | » |
На путине закончилась Россия
Он погубил огромную страну,-
Вообразил себе, что он Мессия
И развязал жестокую войну.
Он пренебрег обычаями воен,
Договоренности народов растоптал.
Он был холоднокровен и спокоен,
Когда детишек наших убивал.
В нем сатана иль дьявол воплотился
(Об этом знают только старики).
В его стране народ не удивился,
Хотели только жирные куски.
За деньги россияне убивали!
(Он за убийства хорошо платил)
Особую жестокость проявляли,
Открыли всем, что значит "русский мир".
, Ну разве раньше "пыточные" были?
От русских пыток в жилах стынет кровь!
Мы ничего, что было, не забыли,
Оно нас догоняет вновь и вновь.
Обнулена российская культура,
(Жестоким и покорным стал народ)
В нее своя стреляла пуля-дура -
Событий страшных хмурый хоровод.
Навеки опозорена россия!
Она в своей неправедной войне
Всю свою сущность миру обнажила.
Мир - отшатнулся. А она - на дне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011536
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2024
Боже! Поможи нам! Велика біда-
Вдерлась в Україну ворожа орда.
Ніби православні - "браття во Христі".
Авеля вбив Каїн, це знають усі.
Гріха не бояться, по локті в крові,
Не знають, що хочуть в жорстокій війні.
Хочуть щоб ми зникли? Їм мало землі?
А у них же землі багаті свої!
Задля чого гинуть? Для чого живуть?
Якийсь дивний Путін їм вказує путь.
Думати не хочуть, мов діти малі,
І людей вбивають, і гинуть самі.
Боже! Поможи нам! Очі їм відкрий!
Боже! Нагадай їм слова "НЕ УБИЙ"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Ранні сутінки.Пізні світанки.
Листопад.Скоро буде зима...
Ще приперлися орки на танках,
В Україні жорстока війна.
Хто б подумав? Вже Хельсінки були-
"Непорушність кордонів- святе".
Та в Кремлі про це, видно, забули,
Або просто начхали на це.
Московщина росла як пухлина
Приєднанням сусідських земель,
І тепер в них найбільша країна,
Але й це не влаштовує кремль.
Ще замало! Щоб ще відібрати?
Так, щоб потім назвати своїм?
Їм Абхазію вдалось забрати,
А пізніше привласнили Крим.
...А в цей час увесь світ розвивався,
Щось вивчав, планував, будував,
І під впливом прогресу мінявся,
І гуманнішим далі ставав.
І обвал! Дике середньовіччя!
Це Росія пішла на війну,-
Показала нелюдське обличчя,
Показала жорстокість свою.
Нас не просто вони убивали,
Вони мучили наших людей,
Насолоду вони відчували,
Коли нищили наших дітей.
Що,Росіюшка? Впилася кров"ю?
Може п"яна? Піди і проспись!
Християнством своїм і любов"ю
Вже не треба ділитись. Заткнись!
"Руський мир" вони оголосили.
"Третій Рим" і ще був "комунізм".
Всіх людей вони жити учили.
А самі лиш котилися вниз.
Вже! Приїхали! Нікуди дальше.
На порозі війна світова.
І ніяк не второпає Раша,
Що загроза для світу вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
Великий Пу убив маленьку Лізу,-
Для нього дуже звично це.
У нього серце із заліза,-
Тверде, жорстоке і пусте.
Над Лізонькою перемога.
Йому недосить. Вбив. забув.
А це була б образа Бога,
Якби людиною він був.
ВІН-НЕ ЛЮДИНА! Таємничість,
Живе у декількох тілах.
ДУШІ НЕМАЄ. І самітність
В його підземних бункерах.
Він затуманив людям мізки.
Кричать "ми любимо його".
І постають там обеліски,
Де Православіє було.
Про його "подвиги" безславні
Не хочуть знати.Тільки страх.
І гинуть душі православні
В ним інспірованих гріхах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Коли повітряна тривога,
Мені спускаються вірші.
Не знаю, чи вони від Бога,
Чи просто муки у душі
Шукають слова, щоб вміститись.
Щоб захистити Білий Світ-
Душа не може примиритись,
Що нищать український цвіт.
Найкращі з нас на фронті діють,
Живуть в холодних бліндажах,
Переживають артобстріли
І весь оцей воєнний жах.
І я за них молюся Богу
І всім архангелам святим,
Щоб кожен після перемоги
Був неушкодженим й живим,
Щоб кожен після Перемоги
Добробут мав і щастя знав!
В боях за правду і свободу
Вже кожен з них Героєм став!
Героям Слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
Скоро зима. Літатимуть сніжинки,
За ними - бойовиті комарі.
У них аеродроми на крижинках.
У кожного -ліхтар на голові.
Вони маленькі, а такі сміливі,-
Кордони наче танки перейдуть.
Ні! Наче вертольоти! І віднині
Багато шкоди раші завдадуть.
Вони когось укусять за сідниці.
Комусь гудітимуть і спати не дадуть,=
Безстрашні "позаштатні одиниці".
... Вітри, сніги, і комарі гудуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
За путінські капризи умирати
До нас прибули путінські солдати.
Навіщо це? Чому? Цього не знали
Солдати, офіцери й генерали.
Бактерії ми ніби розплодили,
Які когось там боляче вкусили,
А може не бактерії, а миші?
Від цих казок поїхала в них "криша"
В них атомної зброї є багато,
А в армії багато є содатів,
Але російські браві генерали
Боялись, щоб на них ми не напали,
І нанесли удари "превентивні".
Що, росіяни, ви такі наївні,
Що України нападу боялись?
Ви так зганьбились, наче ...стакан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
Усе пройде. Мовчатимуть гармати
І на могилах розцвіте барвінок...
Тремтіть і бійтесь! путінські солдати-
Вам віділлються сльози українок!
Була незрозуміла ваша злоба,
Наших смертей нестримане бажання.
Ви існували у людській подобі,
Нелюдськими були ваші діяння.
На танках вдерлись у чужу країну
Почали нашу Землю плюндрувати,
В полоні ж корчили зовсім невинних
Дорослі дяді- путінські солдати.
Жагучі сльози матері -священні,
А ваші злочини - це непрощенний гріх.
В нас тисячі невинно убієнних,-
Небесні сили відомстять за них!
Ідея справедливості існує!
Вас Бог обов"зково покарає!
Нащадки ваші вас колись осудять!
Ніколи вас ніхто не оправдає!
Нащадки ваші будуть нещасливі-
Їм буде навіть соромно згадати
Те, що колись робили в Україні
Їхні діди-р-ф-овські солдати.
Нащадки ваші будуть нещасливі-
Ви зіпсували карму свого роду,-
Обмежені, жорстокі і брехливі...
Ми не поступимось у битві за СВОБОДУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Трапилось так: гроші украли
Свої ж, у бідного hello,
І щось розвідники збрехали,
І розпочалася війна...
Вже ясно всім, що "лоханувся",-
Чотири дні давно пройшли,
Та досі він не схаменувся,
Хоч сорок тисяч полягли
Його солдат. Він пів-росії
Положить, щоб убити нас,-
Такий скривавлений "месія",-
Загарбав Крим, вліз на Донбас.
Але йому і цього мало,-
Він же будує "руський мир".
І вибрався із-під завалів
Страшний, жорстокий руський звір.
...Іноді розум людям служить,
Щоб виправляти помилки,
Іноді совість щось розбудить...
Тут глухо все. І на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
У них багата є держава-
І газ, і нафта, і земля...
Та не дає спокою слава
Колишня карлику з кремля.
Смішний! Він хоче повернути
Те, що назавжди відійшло,
Деталей він не хоче чути
Про те, яким життя було;
Як жили люди у колгоспах,
Що значить слово "дефіцит"...
Немов дорослий переросток
У класі п"ятому сидить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Мільйони росіян нас хочуть вбити
За те, що ми - це не вони,
Що ми не хочем з ними жити,
Що ми свободи досягли,
Що сонечко у нас тепліше,
Що в червні - ягоди рясні,
І що хатки у нас біліші,
І дуже любимо пісні.
Будуємо свою державу
В своїх кордонах на Землі...
Скажіть, а по якому праву
Ви ці кордони перейшли?
Керує вами сам нечистий!
Вбивати - це для вас не гріх!
Шукаєте у нас фашистів?
,- Ви подивіться на своїх!
Вони вбивають безневинних
І творять пекло на Землі,
І перетворюють в руїни
Міста великі і малі
Якого чорта ви послали
Цю молодь гинути у нас?
Чому вам завжди свого мало?
Потрібен Крим? І ще Донбас?
Ви маєте свою країну,
У ній порядок наведіть!
Звільніть від себе Україну!
В відомім напрямку ідіть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Мільйони росіян нас хочуть вбити
За те, що ми - це не вони.
Це дуже важко зрозуміти.
Між нас кордони пролягли.
Імперський дух на розум тисне-
Вбивати - це для них не гріх.
Жорстокість рашівських фашистів
Дивує весь сучасний світ.
Вони вивозять наших діток.
Куди? Навіщо? І чому?
І що чекає на сиріток,
Яких повезли в чужину?
Загинуло дітей багато,
Калічки інші, ще малі.
До багатьох не прийде тато,-
Загинув, скажуть, на війні.
Їм скажуть- "тато був Героєм,
Він Україну захищав"...
Ми не пробачим того горя,
Якого ворог нам завдав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022
Все людство-наче сад прекрасний,
Культури в нім - немов квітки.
Важливо все, і людству ясно,
Що надбання слід берегти.
Живуть народи нечисленні
Десь в Амазонії, в лісах,
Чи в Африці, -туди учені
Крізь труднощі торують шлях-
Дізнатись все, сприяти людям
Свою культуру зберегти...
За нас розпорядмвся Путін
Зачистити від нас сліди
І знищити культуру нашу,
І мову, і усіх людей...
Могутня і злостива раша
В полоні д"явольських ідей.
І нас зовсім не має бути,
Бо він, (х-о, вв) про нас не знав,
Не мав він де про нас почути,
Книжок потрібних не читав.
...Сюди ввезе людей російських
На місце тих, що повбивав,
І скаже всім, що хан азійський
У нас Софію збудував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
У бідності були ми рівні,
Але ж ви захотіли з нас,
Щоб були духом підневільні.
Авжеж! Це зовсім не про нас.
І ми не станем на коліна
Перед царем, як було в вас,
Бо наша мати- Україна.
В нас дух козацький не погас.
Своїх Гетьманів обирали
І Президентів, й оберем!
А ви, нещасні, уявляли,
Що когось з ваших підберем?
Нещасні! Як ви помилились,
Коли кордони перейшли!
Навіки ви ганьбою вкрились!
На бідність рашу прирекли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
Нас обстріляли на світанку
Щоб несподівано злякати,
Потім приперлися на танках
Щоб тут людей поубивати,
Щоб знищити країну нашу,
А нас усіх поработити...
Злостивій і нікчемній раші
Ніколи нас не підкорити!
...Сповзла фальшива маска брата
З тих, що брехали без упину,
І проявилась морда ката,
Який не схожий на людину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022
Зачем вы перед миром позорите славян
Как будто бы в головке у вас большой изъян?
"катаетесь" на танках по миру каждый раз,
Вас не забудет Грозный, и как пылал Кавказ.
Отжали Приднестровье, Осетию и Крым...
Всегда всего Вам мало.
Да подавитесь им!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Плюгавий карлик із Кремля
Не знає де чия земля.
Він географії не знав
І наш народ не помічав.
Історії він теж не знав
І щось собі фантазував
І він собі постановив,
Що всюди буде "руський мир".
(Це не про мову, не вірші,
Це-ампутація душі)
Він армію на нас послав,
Щоб наш народ інакшим став,
Щоб ми покірними були.
Він що? Здурів? Ми не раби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Рідна мово! Як тебе принизили!
Вибач, що дратуєш ти мене,
Ріжеш слух своми фемінізмами.
З добрих намірів до пекла шлях веде.
Класики в гробах перевертаються,
Бо вони не чули таких слів,
Пані на "членкиню" озивається,
На "академікчиню"- поготів.
Прикро інтерв"ю двомовне слухати,
Ніби відмінили етикет
(перекласти, рідною продумати,
перед камерою быстрый дать ответ).
Рідна мово! Тебе тим накинули,
Кому рідною ніколи не була,
Ніби скарб в якесь болото вкинули
Ти ж лише для обраних була.
Ти ж могла заграти всіма фарбами,
Сяяти в поезії, в піснях,
Квіткою із золотими барвами
Поступово в душах розцвітать.
Можновладці все переінакшили,
Делікатні справи-не для них,
Чисте джерело вони залапали.
Прикро чути воріженьків сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
Эквилибристки! Среди двух миров
Пока что держимся еще мы в этом мире,
Но ясно, будто дважды два четыре,
Что мир иной уже принять готов.
Мир перехода неизвестен нам,
И мы к нему уже почти готовы,
Хоть уповаем на таблетки и уколы,
И доверяем юным докторам.
Вся мудрость в том, чтобы смиренно ждать,
Своим уходом близких не пугая,
На Божью милость все же уповая,
И помнить-два раза не умирать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
Всего восемь дней осталось
До конца зимы...
Но какую же усталость
Ощущаем мы!
Надоели нам морозы,
Снова карантин,
И печальные прогнозы
Будущих картин.
И хотя картина мира-
Каждому своя,
Но как общая квартира
Планета Земля.
Не спастись и не укрыться
Никому нигде,
Прокачала пандемия
Нас по всей Земле
А еще землетрясенья,
Штормы и вулкан.
Я молюсь за всех спасенье-
Людей разных стран
Ну а мне всего больнее,
Что идет война.
Все беднее и роднее
Родная страна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
Я-бедная Кассандра.Я чувствую беду.
Предостеречь, однако, людей я не могу.
Я очень одинока.Я мучаюсь одна.
Я знала, что жестокой получится война.
Болят чужие раны... О!Боже! Как помочь?
И юны ветераны.И бесконечна ночь.
И в свежие могилы -красивые тела...
И молодость.И гибель-война, война, война!
И как остановиться? Как это прекратить?
Как мучаются мамы, чтобы детей родить...
А сын -вот только вырос, и сразу - на войну...
О! Боже! Помоги нам остановить беду!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876673
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.05.2020
Не книжники ми -гречкосії.
Городець добре б обробити,
Або поїхати в Росію,-
Там можна більше заробити.
Там можно заробить машину,
Квартиру, дачу і так далі...
"Хахол", як добре вигне спину,
Дослужиться і до медалі,
І стане "руським"...Тільки знайте,
Що коли вихилить чарчину,
Затягне "...Хлопці, розпрягайте..."
Чи "...Повій, вітре, на Вкраїну,,."
1984
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Нам важко жити. Ми взяли
У наших предків в спадок бездержав"я.
І в нім закладені нерівність та безправ"я...
Цей хрест важкий довіку нам нести?
Ми дуже різні. Хтось запорпавсь в гній
І лиш матеріальне поважає,
А хтось висот духовних досягає -
На кожному із нас хреста оцього тінь.
Хтось хоче випростатись з-під цього хреста,-
Що ніби він не він і це не його ноша,
І взагалі, людина він хороша,
У нього навіть мова вже не та.
Його допустять до своїх висот
Пихаті, гонористі можновладці,
І стати одним з них можливо вдасться,
Заглядуючи старшому у рот.
І навіть жити в білокам"яній,
І лаяти Христа, Мазепу і Петлюру.
Народу рідного зневажити культуру
І трудно жити в шкірі не своїй.
"Нерусский" скажуть-"Кто ти єсть?Хахол"
Він, при чинах, відчує меншовартість.
Якби ж у нас була своя державність
Він був би українець, не хахол...
--------
Ніяковіли наші дітки в Чужині,
Яким батьки про Рідну Землю розказали,
Коли її ім"я на глобусі шукали -
Знайти і показати друзям не могли
Ніяковіє жіночка з села.
Натомлена колгоспна трудівниця,
Коли упевнена у собі продавщиця
Їй мову на російську поправля
Несемо хрест свій по усіх світах
І наші діти змалечку вже знають,
Що нас і нашу мову зневажають
І іншій мові своїх діток вчать
Несемо хрест свій. Горбимось під ним.
На жаль, його вагу ми дуже добре знаєм,
Це 33 рік, відібрані врожаї,
Колгоспне будівництво, дорога на Сибір.
Ми горбимось під ним.Його вага важка-
Повалені хрести, розстріляні поети.
Люд, розпорошений по всіх кінцях планети.
Порожні трудодні. Спустошена душа.
Несемо хрест свій. По усіх світах.
А дехто з нас його не помічає.-
Так віл в ярмі спокійно ремигає,
Чужого воза тягнучи на шлях.
Він привчений, що сіна свіжий жмут
Йому дбайливо кинуть за роботу,
Прив"яжуть, коли треба, біля плоту.
І люди деякі так як воли живуть.
-------------
Що відчувала - записала,
А може, цього вже не треба,
Бо зжалилось над нами небо,-
Імперія Радянська впала.
Державо Українська! Ти встаєш -
Омріяна, велична і прекрасна,
Обкрадена, оббріхана, нещасна,
Але тепер ми скинемо свій хрест!
Тепер ми можем всі разом,
Неначе в пісні про калину,
Підняти нашу Україну,
Якби ж були ми всі разом!
На превеликий жаль, знайшлись людці,
Які і тут знайшли собі тепленьке місце,
І спільний наш пиріг їм вдалося обгризти.
Уже сьогодні мають все.І камінці
Коштовні, і рахунки за кордоном-
На них осіло вкрадене в народу.
На жаль, каліфорнійські вя"зні не усі,
Хто крав. Злодіїв ще багато,
Що видеруть у матері і брата,
Нажите заховають у тіні.
Хоч знають-місце злодія в тюрмі,
Беруться нам Державу будувати.
О Боже! Що це сталось з нами?
Спустошенність душі відлунює з роками!
Спустошенність душі-байдужість до країни.
Спустошенність душі-байдужість до ідей.
Та щире золото любові до людей
Є в душах патріотів України.
Ми молимось ЩОБ ДОБРОЮ БУЛА
РОЗУМНОЮ І СИЛЬНОЮ ЛЮДИНА,
І ЩОБ НАЗАВЖДИ У ВІКАХ ЦВІЛА
ДЕРЖАВА НАША -МАТИ УКРАЇНА!
2000рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Яка безрадісна весна!
Дерева розпускають квіти,
Але в нас настрою нема
Квіткам і сонечку радіти.
Сьогодні той, хто ще живий,
Уже оплакує померлих,
В тюрму перетворився дім,
І все довкола б"є по нервах.
Людино! Опануй себе!
Глянь на травичку зелененьку,
І в тому, ЩО У ТЕБЕ Є,
Знайди утіху,хоч маленьку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
Поранений
Подаруй хустину, сестро,
Зав"язати мою рану...
А яку ти хочеш, брате-
Чи рожеву? Чи шафранну?
Будь яку, бо груди в крові,
Кров із ран моїх ятриться.
Тільки прошу, знак любові-
Серце виший на хустинці.
El herido
-Dame tu panuelo, hermana,
que vengo muy malherido.
-Dime que panuelo quieres:
si el rosa o color de olivo.
-Quiero un panuelo bordado,
que tenga en sus cuatro picos
tu corazon dibujado.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018
Автобази тремтять гаражі,
І костел часом блисне, мов кістка.
І падучі топази так низько.
Парк. Зірниці бурлять, мов в діжі.
В саду-тютюн.На тротуарі- натовп,
Що наче вулик бджіл гуде,
Нічний Поділ, обривки арій,
Невидимо Дніпро пливе.
"Прийшов", - летить між берестами,
І раптом звідкись надійшов
Важкий, безсонний, досконалий,
Чарівний запах матіол.
"Прийшов"-летить між стовбурами,
"Прийшов"-летить поміж людей.
Нічний Поділ.Грози удари,
Невидимо Дніпро пливе.
Удар, і другий, і пасаж. Відразу
В шарів молочний ореол
Шопена зверхтрагічна фраза
Впливає зраненим орлом.
Під нею - чад араукарій,
Але усім байдуже це,
Нічний Поділ, німий сценарій,
Невидимо Дніпро пливе.
Політ орла - оповідання,
В нім зваби Півдня і смоли,
В нім- всі молитви і сказання
Про всі стосунки між людьми.
Політ - це казка про Ікара.
І тихо з круч підзол пливе
Поділ глухий, мов каторжанин.
Невидимо Дніпро пливе.
Дарую, Гаррі, Вам баладу-
Свавілля марень і уяв
Тут не торкнулось того дару,
Яким Бог вас обдарував.
Це не забуду я ніколи-
На кручах парк, концерт іде.
Нічний Поділ і матіоли,
Дніпро невидимо пливе.
Дрожат гаражи автобазы,
Нет-нет, как кость, взблеснет костел.
Над парком падают топазы,
Слепых зарниц кипит котел.
В саду- табак, на тротуаре-
Толпа, в толпе - гуденье пчел,
Разрывы туч, обрывки арий,
Недвижный Днепр, ночной Подол.
"Пришел",- летит от вяза к вязу,
И вдруг становится тяжел
Как бы достигший высшей фазы
Бессонный запах матиол.
"Пришел",-летит от пары к паре,
"Пришел"-стволу лепечет ствол.
Потоп зарниц, гроза в разгаре,
Недвижный Днепр, ночной Подол.
Удар, другой, пассаж, - сразу
В шаров молочный ореол
Шопена траурная фраза
Вплывает, как больной орел.
Под ним - угар араукарий,
Но глух, как будто что обрел,
Обрывы донизу обшаря,
Недвижный Днепр, ночной Подол.
Полет орла как ход рассказа.
В нем все соблазны южных смол
И все молитвы и экстазы
За сильный и за слабый пол.
Полет - сказанье об Икаре.
Но тихо с круч ползет подзол,
И глух, как каторжник на Каре,
Недвижный Днепр, ночной Подол.
Вам в дар баллада эта, Гарри.
Воображенья произвол
Не тронул строк о вашем даре:
Я видел все, что в них привел.
Запомню и не разбазарю:
Метель полночных матиол,
Концерт и парк на крутояре.
Недвижный Днепр.Ночной Подол.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018
Мандрівнику, не спокушайсь, доволі-
Оманою привабливих доріг.
Кінець шляху вже визначено в долі-
Це хати материнської поріг.
Майбутнє-зазеркалля тих подій,
Що вже відбулися.Життя як мить пролине,
І не відмолиш вже до домовини
Всього,що долею призначено тобі.
В житті повторення як кругообіг вод,
Панують в світі кругові поруки-
Повторяться і радощі і муки.
З потилиці ми впізнаєм обличчя...
І зачарованого кола таємниці
І нас, і всіх людей переживуть.
Vuelve hacia atras la vista, caminante,
veras lo que te queda de camino;
desde el oriente de tu cuna, el sino
ilumina tu marcha hacia adelante.
Es del pasado el porvenir semblante;
como se ira la vida asi se vino;
cabe volver las riendas del destino
como se vuelve del reves un guante.
Lleva tu espalda refrejado el frente;
sube la niebla por el rio arriba
y se resuelve encima de la fuente;
la lanzadera ensu vaiven se aviva;
desnaceras un dia de repente;
nunca sabras donde el misterio estriba.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793561
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.05.2018
Скрипка заніміла і смичок пропав...
Мій дідусь на скрипці колись вправно грав.
Висить вона мовчки на білій стіні
Ніби посилає спомини мені.
Спомини далекі, з дитячих років,-
про діда, бабусю, дорогих батьків.
Бачу білу хатку посеред квіток
І гостей багато-дядьків та тіток.
Велика родина, голосні пісні,
З тих часів розмови пам"ятні мені.
Що не розуміла- в пам"ять залягло,
Потім прояснилось як тоді було.
...Якось на світанку хтось стука в вікно.
Бабуся на ганку - "захольте, Павло"
Зварили картоплю і накрили стіл...
Я тоді дізналась, що то є Сибір.
Що це значить "зеки" і "лісоповал".
Із країв далеких народ прибував.
І розповідали...Я була мала
І не мала права вставляти слова.
Поряд залізниця.Чути звук коліс,
А я собі чітко уявляю ліс,
В таборах працюють лисі і худі,
І беззубі зеки, старі й молоді.
Там і музиканти, там і вчителі...
Там людей багато полягло в землі.
Там був цвіт народу, там був страх і жах.
Там поети-зеки свій скінчили шлях.
...У бабусі сльози текли по щоках.
Скрипочка ридала в дідових руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779352
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.02.2018
Коли держава простягає руки
До найсвятіщого, що проросло в душі
З пекельної стривоженності й муки,
То хочеться промовити- мовчи.
До язв на тілі Мами не потрібно
Людей далеких погляд привертать.
Це нас болить.Це наші близькі. рідні.
На що це тим, кому на це начхать?
Навіщо визнання людей байдужих
Про те, що був у нас голодомор,-
Сучасних, молодих, вгодованих і дужих,
Яким це "неприятный разговор"?
У наших душах память не загине.
Скорбота має бути мовчазна,
Як і любов до рідної країни-
Негаласлива. безкорисна і свята.
То ж маймо гідність, любі українці!
Самодостатність душу піднесе.
Не треба слів. Помовчім наодинці.
Не треба галасу і пам"таймо все.
2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779241
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2018
Генерал Мороз розпорядився
Так, що майже кожен простудився.
Кашляють і діти і дорослі...
А зайці й собаки ходять босі.
У пташок і звірів мерзнуть лапи,
І не можуть їжі розшукати.
Дошкуляють їм мороз і холод,
Та найбільше дошкуляє голод.
Зайцям не дасте ви черевички,
А птахам-влаштуйте годівнички-
Всипте туди трішечки насіння,
Бо усе замерзло як каміння.
Пташечка щось дзьобиком довбає,
Але там-їстивного немає.
Згинули усі малі комахи,
Часом замерзають бідні птахи.
Все погане у житті-минеться,
Вже весна невдовзі розпочнеться,
Буде тепло, і багато квітів!
Будемо ми всі весні радіти.
Але щоб птахи могли радіти,
Їм потрібно зиму пережити.
То ж поки там з"явиться травичка,
Пташечкам влаштуйте годівнички!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779171
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.02.2018
І ти, мій брате, став поетом...
Сумно.
Поезія -це прихисток для тих,
Чия душа не може жить бездумно-
Все бачить, реагує і болить.
Є в цьому світі радощів багато.
Велика мудрість -вміти ними жить,
Але коли біда приходить в хату,
То важко тоді душу звеселить.
Четвертий рік уже війна триває,
Виснажує країну і людей.
І безголов"я рішення не має-
Не вистачає розуму, ідей.
Від всього цього в світі жити сумно,
Та є для чого жити, попри все.
Хай кожен з тих, хто добрий і розумний,
Свої ідеї світом понесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772087
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2018
Внученьку!
Якби могла я бігти,
Сорок кілограмів пронести,
Я б тебе воліла б замінити,-
Захистити, врятувать, спасти.
Знаю, що на фронті дуже страшно-
Може пощастить, а може й ні,
Та солдати, мужні і відважні,
Не тремтять, воюють на війні.
Віддані єдиній Україні,
Йдуть під кулі, гради і вогні...
Хай їх дочекаються в родині!
Щоб завжди щасливими були!
Щоб в житті ніколи не зазнали
Зради, відчаю, образи, втрат...
Щоб Вас завжди люди поважали-
На повагу заслужив солдвт.
Заслужив повагу всенародну
За відвагу й мужність на війні.
Ви усі -тепер для нас герої.
Низько Вам вклоняюсь до землі!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771739
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2018
Ну что тебе сказать, бездомный пес?
Нет косточки, а ты промок до кожи,
И грустно опустился мокрый хвост...
Мой милый пес, мы так с тобой похожи.
С доверчивостью в этот мир придя,
Его мы познаем в душевной боли.
Кем были те, что выгнали тебя?
Теперь свободно ты живешь на воле.
Свобода- одиночество порой.
И не на кого в мире опереться.
Порой свобода - жизненный покой,
Который молча разбивает сердце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771544
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.01.2018
Неприлично быть богатым в обворованной стране.
Не выплачивать зарплату-неприличнее втройне.
Уважать нельзя за деньги, если деньги - не за труд,
И не за изобретенье, а свалились сразу, вдруг.
Очень быстро поделили всенародное добро,
Одни много захватили, а другие - ничего.
Раньше мы учились в школе, и закон Лавуазье-
Ломоносова, тем боле, не забыли, не-не-не.
Он правдиво объясняет тот неоспоримый факт,
Что ничто не пропадает в этом мире просто так.
Если вдруг пропали вклады населения страны,
это значит - эти вклады на других перевели.
Если где-то появился вдруг роскошный новый дом,
То не с неба он свалился - все оплачено трудом.
Адекватна ли проплата за всю роскошь напоказ
Ежемесячной зарплате всех чиновников у нас?
Если бизнес дает прибыль, но находится в тени,
То кому должно быть стыдно, что такое развели?
С нами-нищета граничит! Рядом -роскошь напоказ!
Это просто неприлично для родной страны, для нас.
2000г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771540
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 15.01.2018
Гірській стократці
(по мотивам вірша Роберта Бернса "To Mauntin Daisy..."
О! скромна квіточко мала!
Лиха годинонька прийшла-
Не пощадить твого стебла
Важкий мій плуг:
Переорати мушу я зелений луг.
На жаль, не жайвір польовий,
Сусід, товариш дорогий
Нахилить вниз віночок твій
В п"янку росу,
Щоб ранку оспівать згори
Його красу
Серед байдужих валунів,
Де лише вітер шаленів,
А грунт тебе не підживив
Прийшла в цей світ;
Вітрам трималась супротив
Розквітнув цвіт.
За огорожами квітки
В садах високі і стрункі
А в тебе-навкруги грудки,
Убогий степ;
Прикрасила ж собою ти
Довкола все.
Ти скромно вбраною була
І таємницю берегла
Про сонце, промінці тепла,
Покірна вся...
Зовсім нежданно полягла
Твоя краса.
Так дівчина, мов маків цвіт,
Довірливо вступивши в світ,
Зазнає зради з юних літ-
Таке життя.
Розтопчуть душу як цей цвіт,
Немов сміття.
Так недогадливий співак,
Ще недосвідчений мастак
Не пристосується ніяк,
До різних драм.
В життєйськім морі одинак
Він гине сам.
Жорстокою є доля тих,
Хто підкорятися не звик,
Занадто гострий мав язик,
Протестував,
Аж поки Бог усіх таких
Не покарав.
Вселяє часом силу плуг,
Що знищує усе навкруг.
Протистоїть йому ще дух
Наперекір.
Та пре крізь все жорстокий плуг,
Йде смерть за ним.
Robert Burns . To Mauntain Daisy..
Wee, modest, crimson-tipped flower,
Thou's met me in an evil hour;
For I maun crush amang the stoure
Thy slender stem:
To spare thee now is past my power,
Thou bonny gem.
Alas! it's no thy neebor sweet,
The bonny lark, companion meet,
Bending thee 'mang the dewy weet,
Wi' speckled breast,
When upward-springing,blithe, to great
The purpling east!
Cauld blew the bitter biting north
Upon thy early, humble birth;
Yet cheerfully thou glinted forth
Amid the storm,
Scarce reared above the parent earth
Thy tender form.
The flaunting flowers our gardens yield,
High sheltering woods and wa's maun shield,
But thou, beneath the random bield
O' clod or stane,
Adorns the histie stibble-field,
Unseen, alane.
There, in thy scanty mantle clad,
Thy snawie bosom sunward spread,
Thou lifts the unassuming head
In humble guise;
But now the share uptears thy bed,
And low thou lies!
Such is the fateof artless maid,
Sweet floweret of the rural shade!
By love's simplicity betrayed,
And guileless trust,
Till she, like thee, all soiled, is laid
Low i' the dust.
Such is the fate of simple bard,
On life's rough ocean luckless starr'd!
Unskilful he to note the card
Of prudent lore,
The billows rage, and gales blow hard,
And whelm him o'er!
Such fate to suffering worth is given,
Who long with wants and woes striven,
By human pride or cunning driven
To misery's brink,
Till wrenched of every stay but Heaven,
He ruined, sink!
Even thou who mourn'st Daisy fate,
That fate is thine-no distant date;
Stern Ruin's plowshare drives, elate,
Fullon the bloom,
Till crushed beneath the furrow's weight
Shall be thy doom,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729386
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.04.2017
Жив у лісі їжачок.
Він складався з голочок.
І дружина їжачка
Теж точнісінько така.
Запевняю, друзі, всіх -
Важко розрізнити їх.
Ще в тім лісі заєць жив,
З їжаком ніби дружив.
Справжня дружба не така.
Зневажав він їжака.
Він вважав себе мудрішим,
Сміливіщим, кращим, вищим,
Ну, а бігає він так,
Що куди там той їжак...
Почав заєць нахвалятись,
Хизуватись, насміхатись.
Тут історія така:
Він образив їжака.
Розповів їжак дружині-
Своїй любій половині,
А в дружини їжака
Думка мудра і метка.
Не журися, чоловіче,
Пробіжиш ти краще, швидше,
Зайця точно переможеш,
Похвалитись також зможеш.
В їжачка вже слізка капа,
Бо короткі в нього лапи.
Як він зайця переможе?
Цього він ніяк не зможе!
Пригорнулась їжачиха,
Щось шепнула йому тихо.
Засміявся їжачок
І лизнув її бочок.
Звірям всім оголосили,
На змагання запросили.
У неділю на світанні
В лісі почалось змагання.
Заєць вирвався на старті,
Бо прудкі у нього лапи,
А до фінішу добіг-
Бачить - там їжак стоїть.
Як це так? Я з цим не згоден!
Тільки я добігти годен!
А не ти, коротконогий!
Біжи знов! Мерщій на ноги!
Заєць скочив і побіг
Із усіх спортивних ніг,
А до фінішу добіг -
Бачить-там їжак стоїть.
Як це так? Я з цим незгоден!
Тільки я добігти годен!
А не ти, коротконогий!
Біжи знов! Мерщій на ноги!
Це сказав і знов побіг
із усіх спортивних ніг,
А до фінішу добіг -
Бачить - там їжак стоїть.
Заєць бігав, нервував,
Так втомився, що упав,
І лежав там аж до ночі,
Заплющивши косі очі.
Хтось подав йому водички,
І у ліжечко поклав,
Лапки ковдрою прикривши,
В носика поцілував.
Відкриває зайчик очі,
Бачить там двох їжачків.
Заєць знову бігти хоче,
Але вже немає сил.
Любий друже!Не хвилюйся!
Ти видужуй! Вибач нас!
Тільки більше не хизуйся,
Не хвалися напоказ!
Не принижуй тих, хто слабший,
В кого ноги не такі.
Більш не буду,-заєць каже.-
Проучили їжаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608482
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.09.2015
Мій бідний Ангел! Ти, напевно, плачеш,
Підрахувавши біль моїх невдач,
Всі порухи душі моєї бачиш,
Не треба, милий Ангеле, не плач!
Мій добрий Ангел, я уже не плачу,
Душа заклякла, розум підкоривсь.
В житті довкола стільки горя бачу,
Що вже не вистачає сліз.
Шматує серце невимовним болем,
Я мужньо йду, мов крізь вогонь солдат.
Життя прожити - не пройтися полем.
Життя прожити - знати важкість втрат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608477
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2015
До Амстердаму коли під'їжджали,
Дуже пейзажі мене здивували-
Всюди канали, канали, канали.
Давні голландці вручну їх копали,
Завжди копали, копали, копали,
Землю у моря відвоювали...
З сірого неба сіється мжичка,
Всюди довкола- сіра водичка,
Сіра рівнина, лише з вітряками-
Воду з полів так колись відганяли...
А з океану- холодний вітрисько.
Там відчайдушні зростали хлопчиська.
Землі далекі собі уявляли
І кораблі їх світами блукали.
З теплих країв вони звозили квіти,
Щоб в ріднім краї могли їм радіти.
Під сірим небом рідного краю
Квітли тюльпани в яскравім розмаї
Знову копали, копали. копали,
Дамби, укріплення розбудували.
І Амстердам на холодній воді
Красенем -містом піднявся тоді.
Дуже багатою стала країна,
Вільна, розкута в ній кожна людина,
Тільки зодягнені ледь простувато,
Там- непристойно себе прикрашати.
Одяг розкішний вони зневажають,
Гумором трохи себе розважають.
Що заборонено в цілому світі,
Те в Амстердамі дозволять робити.
Досі виконують всі забаганки
Там, де на вікнах червоні фіранки.
Гарні, прекрасні від них кораблі
Йдуть до портів усієї Землі.
Під сірим небом прекрасна країна.
Хай має щастя в ній кожна людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605011
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.09.2015
Чи ласка долі, а чи кара,
Ота любов безглузда в серці?
Кохання давнього примара
Із розумом зустрілась в герці.
Ну що ти можеш пояснити?-
Мій кволий розум, неспроможний,
Що треба в світі далі жити?
А серце далі так не може!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
З Парижу я до Києва вертаюсь
І звуки мови рідної ловлю,
Від хвилювання навіть задихаюсь.
Мій Києве! Як я тебе люблю!
Мій Києве! Я скучила за твоїм
Високим небом, шепотом Дніпра...
Святої Лаври біло-золотої
У цілім світі більш ніде нема.
Цей краєвид моєму серцю любий-
Як в Ботанічному саду цвіте бузок,
Здається, ніби ангели і люди
В саду Господнім вийшли на зв'язок.
Тоді всі душі для добра відкриті,
Весна панує, віра і любов,
І всі молитви воєдино злиті,
Надії світлі розцвітають знов.
Мене філософ зустрічає на Подолі,
Якого світ ловив, та не вловив.
Всього найвище - прагнення до волі!
Усім своїм життям він це довів.
І наш пророк був як Христос, бездомний,
На Кос-Аралі кару відбував.
Не дивлячись на царську заборону,
Широкий світ в картинах змалював.
Народжений у бідності й неволі,
Досяг духовних визначних висот,
І чулим серцем відчував ті болі,
Якими мучився й страждав його народ.
Не дивлячись на царську заборону,
Він геніальні вірші написав.
До боротьби за волю і свободу
В своєму заповіті закликав.
Цей заповіт- немов народу совість,
І, Слава Богу, вже держава є.
Невже загрожує нам бездуховність?
Чому так зневажаємо своє?
З Європи в Україну повертаюсь,
Порівнюючи тут і там життя,
До мови перехожих прислухаюсь
І уявляю наше майбуття.
Майбутнє не дано нікому знати,
Та є у нас біда- в нас єдності нема.
Так можна в Вавілоні будувати-
Один у ліс, а другий - "по дрова́".
З Європи в Україну повертаюсь
І звуки мови рідної ловлю́...
Я тим, що там, захоплююсь й цікавлюсь.
Усе, що тут, до болю я люблю.
2004.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2015
Помогите! Не могУ!
Я хочу достать Луну!
Очень громко я кричу.
Я Луну достать хочу!
Я хочу иметь корабль,
А в придачу-дирижабль,
А еще бы -паровоз,
Чтоб меня куда-то вез.
Все что вижу, я хочу,
Маме громко я кричу.
Захотел велосипед-
Папа мне ответил - нет.
Если буду я кричать,
Плакать , хныкать и орать,
Будут все меня жалеть
И дадут велосипед.
Не хотят меня понять-
Тигра в Африке поймать,
Есть понятие "нельзя"
Рассказали мне друзья.
Палец всунул я в огонь,
Закричал "ой-ой-ой-ой".
Говорили мне друзья-
Делать этого нельзя.
Я хотел на красный свет.
Светофор сказал мне "нет!"
Защищает он меня-
Под колеса мне нельзя.
Рассказали мне друзья,
Что "Луну достать нельзя"
"Не иди на красный свет".
"То не твой велосипед".
Я и плакал, и кричал,
Но никто не потакал.
И теперь я не кричу.
Когда кашу ем -молчу.
Сказал папа "Милый сын!
Ты любимый мой, один"
Папа мне принес конфет
И купил велосипед
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603603
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.09.2015
Коли мене мелодія хвилює,
Чомусь здається ніби поруч ти...
Уява розтривожена малює.
Що можу я до тебе підійти
Ти -мов реальність. Ніби то й не бу́ло
Років розлуки- муки та жалю,
Життя, не дуже вдале промайнуло,
А я і досі ще тебе люблю.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2015
Я часто відчувала несвободу.
Вона була тягуча, як меди,
І каламутила джерельну воду,
І засмоктала душу за борги.
Вона дивилась хижими очима,
Вона могла зім"яти будь кого,
Душевної закляклості причина,
А при покорі- печиво було.
Те печиво-душевний спокій близьких.
Те печиво- "всеобщий одобрямс".
Спожив його - і опустився низько.
Спожив його -і жив, не прокидавсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2015
Стою розіп'ята між Заходом і Сходом
І від безсилля гірко сльози ллю.
Мікроскопічна часточка народу,
І Схід і Захід, всіх людей люблю.
Я трапитись могло між нами, браття?
Між нами фронт і ми мов вороги...
Чиєсь бісівське здійснилось прокляття?
Нащо варягів кликали сюди?
Невже самі не в силах розібратись
Яку державу треба будувать?
...Гудуть гармати, падають снаряди,
Земля двигтить, звучить відбірний мат...
Каліками приходять ветерани
І сиротами діточки зростуть...
На наших землях від снарядів рани
І рани в душах жити не дають.
Мабуть безсилі бурмотіння бабці,
Та Господа щодень про мир молю.
Соромлюсь, що по світу, голодранці,
Ми жебраєм на армію свою.
За "браттів во Христі" вже сором очі виїв-
Ті зброєю своєю наводять в світі жах...
Молюсь за тебе я, золотоверхий Київ
І за державу нашу, щоб квітла у віках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603386
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.09.2015
В дівчинки маленької сварлива
Й легковажна матінка була,
Та якось вона усім на диво
Пирогів бабусі напекла.
Через ліс йти молодиці важко,
Краще відпочине та засне,
І маленька дівчинка відважно
До бабусі пироги несе.
Небезпечно в цьому світі жити-
Різні в нім істоти, часом злі,
Поміж них доводиться ходити
Тим, які беззахисні й малі.
В тому лісі проживав вовчисько-
Сірий й недобрий одинак.
Він не їв траву на пасовиську,
Він був кровожерливий хижак.
Він шукав- на кому б поживитись?
Хто тут слабший нього в лісі є?
Може не зуміє захиститись
І віддасть йому усе добро своє?
Знають всі сюжет сумної казки-
Вовк рішив погратись в маскарад.
Хижаки вдягають часто маски,
Дурять в цьому світі всіх підряд.
Дівчинка довірлива правдиво
Сіроманцю розповіла все -
Хто вона, яке тут в неї діло,
Куди йде, і що вона несе...
Цю історію про дівчинку всі знають,
Знають колір шапочки її,
Та Червоні Шапочки блукають
Ще й сьогодні по усій Землі.
Ще й сьогодні хижаки проворні
Дурять і обманюють дівчат...
Та давайте глянемо у корінь!
Що в її житті було не так?
Мабуть тато дівчинку покинув,
Може й аліментів не платив,
Що таку безпомічну дитину
До вовків, до лісу відпустив?
Ну, а мама? Мусіла би знати,
Що у лісі водяться вовки!
Видно, їй було на це начхати.
Що ж, бувають і такі мамки.
І бабуся в неї також штучка-
Підозріло так себе вела,
Що її малесенька онучка
Вовка розпізнати не могла!
Діти не знаходяться в капусті,
Їх батьки приводять у цей світ,
Від любові, а не від розпусти
В їхній хаті розцвітає світ.
Діти - квіти! Діти -янголята!
Діти це великий Божий дар!
Але їх потрібно доглядати,
А не розглядати як тягар!
Але треба їм допомагати
Сильними й розумними зрости,
Зло й добро навчити розрізняти,
А тоді пускати у світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603170
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.08.2015
В душі у кожного...
Душа обязана трудиться
Н.Заболоцкий
В душі у кожного є квіти,
Які слід пестити й ростити,
Але життя так проминає,
На все часу не вистачає.
Душа живе у спраглім тілі,
Що застосовано у ділі-
У виробництві, в господарстві,
У землеробстві та скотарстві.
Поки зростили хліб для тіла-
Душа уже переболіла.
Їй так хотілось білу квітку!
І випорхнути аж за хвіртку!
І ген піднятися за хмари...
Їй все здавалось-незабаром
Та тіло втомлене боліло,
Уже нічого не хотіло,
Воно уже було мов з вати
І одного хотіло - спати.
В цім тілі і душа заснула.
Уже приреченою була
Лиш тільки мріяти і спати..
́ Душа ж повинна працювати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2015
Країна - це від Бога!
Держава - від людей,
(Відносна перемога
пануючих ідей).
Країна - це і клімат,
І надра, і земля,
Її прекрасний вигляд
(як золоті поля).
Господь до нас був добрим -
Таку країну дав,
Мов в цих степах і горах
Він Рай запланував.
Чи ж ми того достойні?
Втікаємо кудись...
Державу збудувати
Насилу спромоглись.
Земля прекрасно родить,
І в надрах дещо є,
А люди все говорять:
Держава не дає.
У нас хороший клімат -
Є літо і зима,
Є гори, є два моря...
Чого ж у нас нема?
В нас єдності немає!
У боротьбі ідей
Бува не вистачає
Поваги до людей.
Ми любимо зітхати
(Признаймось, маєм гріх)
Сміття з своєї хати
Виносим за поріг.
Народ у нас хороший -
Всяк про державу дбав..
Везуть в офшори гроші
Всі ті, хто більше вкрав.
Чого ж у нас немає?
У багатьох людей
Амбітності - без краю,
Та явний брак ідей.
Гриземося за владу,
Чи за якесь добро,
Ми слухаєм поради,
Примірюєм ярмо.
Ми чуємо \\\\\\\"поверьте\\\\\\\"
А бачимо - обман.
І кожен вносить лепту
У наш суспільний стан.
Та кожен просить Бога
Про майбуття дітей.
І спільна є дорога
У наших всіх людей.
І спільна є дорога,
І спільна є мета -
Щоб гідною країни
Держава в нас була!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2012
Поезіє!Ти в світі невмируща!
Яка б не була влада на землі,
Твої поети- в цьому світі сущі,
У тобі бачать світло і в імлі.
Поезія-це все найкраще в світі-
Любов до Бога, світу і людей,
Це-память про батьківські заповіти,
Це- світло від божественних ідей.
Це-віра в те, що світло переможе,
Це- співчуття до болей всіх, хто жив,
Піднесення душі, яке відчути зможе
Той, хто мости, чи хліб, чи вірш створив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198025
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.06.2010
Тепер нові часи прийшли,
Вони-свободу принесли.
Весь розкріпачився народ-
Не затикають йому рот.
Безстрашно можемо ми жити ,
Про що завгодно говорити...
Тепер ми вільні! Слава Богу
За необмежену свободу!
Страшний скінчився маскарад!
Всі йдуть без масок на парад!
О Боже! Що відкрилось нам!
Не світ-якийсь страшний бедлам!
І зовсім ми не уявляли,
Що лживі маски прикривали!
Що далі в світі наступає?
Хто цей страшний парад приймає?
Розпуста сорому не знає!
Багатий бідних оббирає!
Якась поширилась зараза-
Без праці мати все й відразу!
І від великої свободи
Злодії викрали заводи.
Почали брати хабарі
Викладачі і лікарі!
І зовсім опустився люд-
Несправедливо судить суд!
Сміливі пишуть журналісти:
В судді- не завжди руки чисті!
Та соромно й газетярам-
Не завжди правду пишуть нам.
І хворе все суспільство наше-
В тюрмі заокеанській Паша.
Цнотливість геть соромязливу!
Мистецтво славить похіть хтиву!
А як це ми дітей навчили,
Що вони мову засмітили?
Вони такі слова вживають,
Що вуха в"януть і палають!
Ганьба і сором кожній жінці,
І якої діти в сиротинці!
А може всі вони хороші?
Їх тільки зіпсували гроші?
Чи їх відсутність зіпсувала?
Бо всім всього, як завжди, мало!
Одні порізали заводи,
А інші-демонструють ноги,
І виявилось, як на гріх-
Став дуже безсоромним світ.
І дивна у людей мета*
"Тщеславіє і суєта".
Що можу я іще сказати-
Про все це соромно писати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198024
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2010
Стая сизокрылых голубей,
К сожалению, не пережила зиму...
Все спокойней, ближе и верней
Время, когда этот мир покину.
Не пугает душу время Х-
Все закономерно, справедливо.
Своей жизни разноцветный mix
Рассмотреть хочу неторопливо.
1.
Наше поколение пришло
В лучшее из всех времен на свете-
Воцарилось мира торжество
На измученной войной планете.
Все считали, что в последний раз
От бомбежек в мире гибли люди.
И отцы надеялись на нас,
Что достойной сменой мы им будем.
Оказалось в жизни все сложней-
Стали делать бомбы и ракеты.
Зависть и вопросы "Кто сильней?"
Жизнь определяли на планете.
Мы вооружались до зубов,
Идеалы тускли и бледнели.
Дежавю. Наш лучший из миров
Мы ничуть улучшить не сумели.
И могли мы только пожалеть
Тех прекраснодушных и наивных,
Что пошли за Будущность на смерть,
Пропуская к власти наглых, сильных.
Бедная, несчастная страна!
Как и кем ты только управлялась?
И закономерно, за два дня
Так бесповоротно вся распалась!
Только Правда вышла из оков,
Только гласность темень осветила,
Описать все-не хватало слов,-
Вся страна вдруг так заговорила,
Как не говорили на Руси
Со времен семнадцатого года-
Гласность, перестройка принесли
Слову долгожданную свободу.
Появилось право все узнать,
Все сказать и думать головою,
Мир и украшать и развивать,
Быть, в конце концов, самим собою.
Наша Украина поднялась,
Воплощая идеалы предков,
И своя, украинская власть
Стала нам родной, любимой, крепкой!
Наше Государство поднялось!
Слава! Слава! И осанну пели Богу,
И своя, украинская власть
Воплощала нам теперь свободу!
Только наш украинский народ
Как-то непонятно разделился-
Кто-то под себя все поволок
И за счет других обогатился,
А другие стали-как бомжи-
Без зарплаты и без сбережений,
Сохранив сокровища души
И заветы прежних поколений.
Многие, чтоб семьи прокормить,
Вынуждены ехать на чужбину,
А они своим трудом могли б
Поднимать родную Украину.
Я теперь, под занавес, скажу:
Мне всего дороже-Украина.
Очень видеть я ее хочу
Незалежну -сильной и единой!
Чтоб вернулись все ее сыны,
Дочери из вынужденных странствий,
Чтоб они на Родине нашли
Справедливость, мир, добро и счастье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184920
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.04.2010
Круговое движение тряпок
Мне приятно, как будто костер.
Его пламя от веток охапок
Привлекало и нежило взор.
Кратковременно все, быстротечно..
От костра -утром только зола,
Но как что-то, что дорого вечно,
Память мне все костры сберегла.
Помню всех, кто к костру был причастен,
И правдивость всех сказанных слов,
И, наверное, не был напрасным
Ни один у костра разговор.
Круговое движение тряпок
В барабане машины идет...
Я люблю, когда в доме порядок
Ну а грусть, как и радость. Пройдет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170922
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.02.2010
Милый мой!теперь ты старичок,
Может быть, и лысый, и беззубый.
Может быть ты даже толстячок,
И, упругие, твои обвисли губы...
И такого я тебя люблю!
Только чтобы был живым на свете,
И доселе Господа молю,
чтоб послал нам встречу на рассвете
или ночью, ну, когда нибудь,
где-нибудь,пока еще мы живы..
Милый, ты же только не забудь
Все свои прекрасные порывы!
Правда, я сутулая теперь,
Отрастила много подбородков,
Но зато моя открыта дверь,
Буду я доверчивой и кроткой.
Я была когда-то неправа,
От ошибок-локти искусала,
Ты не знаешь, сколько лет тогда
Я ждала тебя напрасно и искала.
Жизнь прошла.Теперь запретов нет,
Празднуют Святого Валентина
А из старых, невозвратных лет
Шлет тебе привет твоя Наина*
*персонаж поэмы А.С.Пушкина "Руслан и Людмила"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170920
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.02.2010
Ох! Какая зима наступила!
Показала нам "кузькину мать",
Заморозила и застудила,
И заставила многих страдать.
Наши "кони стальные" в заносах
Застревали, и чахнул мотор.
В нерешаемых трудных вопросах
Застревал не один разговор:
Где-то лопнули трубы стальные,
Где-то мало песка привезли...
Всюду скользко, и люди больные...
А тут выбор судьбы для страны!
И от этого можно рехнуться-
Жалко всех- и детей, и зверей...
И в гарантиях всех Конституций
Нет защиты от наглых людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170068
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010
Лютий місяць! Це плакати треба!
Взять чорнильницю й ридма ридать...
Хіба можна про слякоть і небо,
І проталини тихо писать?
Взяти тачку за декілька гривень
І на ній перенестись туди,
Де шумніше ніж сльози й чорнила
Линуть звуки дощу і грози.
Там, де наче грушки обгорівші,
З гілля здіймуться сотні граків
До весняних калюж, та найгірше-
Від них смуток сухий та гіркий.
І проталини вже почорніють,
Крики вітер зуміли порвать,
Випадково поети уміють
Писать вірші і ридма ридать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167475
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Я, утренняя вся,принадлежу работе,
Трамвайной толчее, звонку на проходной.
Фантазии мои высокого полета
В трамвайной толчее как шарик надувной.
Как хочется порой их сохранить на вечер-
И рифмы, и стихи, и утренний настрой,
Но только каждый день неумолимо точен,
Неумолимо точен звонок на проходной.
Но вот проходит день.Окончена работа.
Свободу возвестил звонок на проходной,
Но я уже не та.Какие там полеты?
Спустил веселый дух мой шарик надувной
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167474
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Фонарь.За ним мой старый дом.
Одна и та же каждый день дорога...
Дается в жизни все с трудом,
И все надежды только лишь на Бога.
Да, да, надеюсь, но самой нельзя
Ни оплошать, ни плакать, ни лениться,
И нужно каждый день бежать,
Бежать, бежать, но где остановиться?
Парад приоритетов каждый день-
Куда бежать? Куда направить стопы?
Согнать с души ласкающую лень!
Ведь каждый день невпроворот работы.
И хочется всегда красивой быть,
Все успевать и помогать всем бедным...
Как одинокая звезда в ночи горит
Простой фонарь над магазином хлебным.
Средь ранних сумерек он как морской маяк-
Колдобины в асфальте освещает,
Замотанных уставших быстрых злых,
Домой спешащих, женщин привечает.
Я будто перед ним держу ответ-
Где я успела все же провернуться,
Будильник заведу на завтра. В семь -
Уже бежать, и нужно в шесть проснуться.
И в daily записать пять новых дел,
И, возвращаясь к вечеру устало,
Вдруг ужаснуться- месяц пролетел,
А я успела сделать очень мало.
Парад приоритетов каждый день-
И в разных точках ждут звонков и писем.
Спасибо тем. кто ждет.Средь суеты и бед
От их любви и жалости зависим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165298
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Втомившись від балаканини
Всіх підлабузників, що крутяться навкруг,
Так хочеться життя згадати до хвилини,
Неначе це був сон і сяяв сонця круг.
Не вибирав в житті я смаку перетворень,
Вони прийшли самі, хоч я передбачав,
Не кликав, нервував, передчуттями повен-
Життя принесло їх, мов сутність всіх начал.
Роки ідуть по будівельним планам,
І знов зима, в житті лиш чорний бік.
Дві жіночки, мов відблиск ламп "Світлана"
Горять і світять вже четвертий рік.
Я їм кажу, що ми живем в майбутнім,
Що кожен там, хто жив у наші дні-
Здоровий чи слабкий, розумний чи безпутній-
Всіх переїхали колеса наших днів
І тези живих душ шикує п"ятирічка-
У нову далечінь вони повинні йти...
Якщо ж чомусь життя мого погасне свічка,
То час туди вільніше і швидше полетить
Тоді вже не тужіть і не конайте,
Клянусь, що моя слабкість ще буде жити в вас
А сильні обіцяли подолати
Останні язви, що ятрили нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163576
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2009
Казка в 4-х частинах
частина1.
У лісі дуже темному вовк Сірий проживав.
Вважав себе начальником і звірів зневажав.
Він ображав їх, лаявся, лякав і навіть їв,
І кожен звір малесенький від страху аж тремтів.
І раптом в лісі темному з"явилась новина:
"Вовк їде у відрядження"-шепталась звірина.
Коли була нарадонька, то вовку мудрий Лис
Таку подав порадоньку, що той аж кігті згриз.
Спочатку Вовк розсердився і Лиса покусав,
А потім він задумався, збиратися почав.
Лис-дуже мудрий, знаючий, він Вовку розповів
Про виховання правильне і про царя звірів.
Себе крутим начальником даремно Вовк вважа,
Ведмідь-сильніший далебі, і це ще не межа ...
Світ лісом не кінчається. Різноманітний світ-
Пустелі є, і тропіки, й місця, де завжди сніг.
У кожнім краї є своя цікава звірина.
А що наш Вовк? Обмежений! Не бачив і слона!
І про царя всіх звірів цих, про Лева він почув.
І Вовк себе неграмотним, обмеженим відчув.
І Вовк відчув, що сила ще у нього замала,
Що треба ще озброїтись-придбати ще Знання.
Книжок у Вовка не було, комп"ютера не мав,
І по Знання у подорож збиратися почав.
Купив він кеди і рюкзак, порізав бутерброд.
"Щасливої дороги вам!"- кричав лісний народ.
І Білочки, і Зайчики, і Мишки, навіть Лось
Раділи, що впіймати їх вовчиську не вдалось.
А Лис йому розказував про світ і про прогрес
(Лис на той час отримував від друзів sms).
Ярами, степом, балками Вовк в подорож пішов
І так до моря Чорного за місяць він дійшов.
Наблизився він до води-глибоко, холодно...
"О! Пане Вовче, йдіть сюди!"-хтось стукає в вікно.
Заглянув у віконце він-купив собі квиток,-
Сказали, що до Африки відходить пароход.
Ступає Вовк на корабель-від страху весь тремтить,
Бо море, в лісі живучи, не міг і уявить.
Воно велике, мов живе-хвилюється, біжить.
Гойдається весь корабель, в якому Вовк лежить.
Спустився Вовк в каюту, там- малесеньке вікно.
Не видно сонця, лиш вода. І що там пропливло?
Срібляста рибка пропливла! За нею-восьминог..
"-ну, дивний світ! "-подумав Вовк і з"їв свій бутерброд.
Колише хвиля корабель і спати хоче Вовк.
Він пригадав свій рідний ліс, затих, заснув, замовк.
І ти, м́аленька, уяви, що спиш на кораблі,
Гойдає хвиля корабель то вниз,то догори.
Заплющуй оченятка й спи. Ще завтра буде день.
Буде продовження казок, і ігор, і пісень.
А зараз- спати, спати, спи, спокійно, тихо спи.
Гойдає хвиля корабель то вниз то догори.
частина 2
Гойдався довго в морі вовк- і плакав він і вив,
була каюта замала, крутилась в вовка голова,
аж, накінець,доплив
Подали трап.По ньому вже спускаються усі,
І вовк знесилений іде і мріє про таксі
Він так втомився,зблід і схуд, додому заскучав,
А тут усі йому чужі і вовк заскавучав.
У рідний ліс він захотів, туди, де завжди жив,
Та пригадав що хитрий лис йому наговорив.
Десь лев живе в гущавині, керує звідтіля,
Куди ж податися йому. як тут чужа земля?
І раптом бачить звірів він-гойдаються в кущах,
-А хто ви будете такий?-загородили шлях.
Я- вовк. Звусь Сірий. Щойно я покинув корабель.
І хочу знати, хто із вас тут є найстарший лев?
-Ха-ха! Який ви, вовк, чудний! Ми ж-мавпочки смішні.
А Лев-цар звірів-не такий. Він хижий і страшний.
Далеко звідси він живе.Ще довго треба йти.
ще річку слід перепливти, савану перейти.
Працює в лева секретар. Запише в чергу вас,
Ну, поспішайте. Всім привіт! Не гайте дарма час!
Побігли мавпочки мерщій, і вовчик почвалав.
Він довго йшов, а потім враз перед рікою став.
Колода плаває на ній.Рішив-перепливу!
І на колоду скочив він.Ай-ай! Тону! Тону!
І знову помилився вовк.Це крокодил лежав.
Під теплим сонечком собі тихесенько дрімав.
Коли на нього скочив вовк, злякався крокодил.
Прокинувся, здригнувся весь і швидко так поплив.
Ой! Хто Ви будете? Мені пробачте і простіть!
Лише не їжте, не топіть, на берег завезіть!
Оговтався і крокодил. Сказав: Ну, постривай,
Я зроблю так, як просиш ти. Ти ж - звірів не лякай!
-Не буду більше,-каже вовк.-Лише перевезіть!
А сам про зайчика згадав, що й досі ще тремтить,
Бо вовк його наздоганяв і мало що не з"їв.
Та заєць добре тренувавсь, тоді втекти зумів.
Не буду більше. каже вовк і крокодил його
На другий берег перевіз, а там якесь багно.
В багнюці мокрий звір лежить.Широкий в нього рот.
О пане Лев!-звернувся вовк.-Та ні, я-бегемот.
Я мирно тут собі лежу, бува травичку їм.
Ніколи я не побіжу за звіром, ні за ким.
А ти хто будеш?-Та я вовк. Приїхав я сюди
Побачить лева, ще когось. Набрався ж я біди...
Біди набрався? Ти живий? Ти, значить, переміг!
Напевно ж, ти навчивсь чомусь? Зробив усе що міг?
Отримав ти, мабуть, знання? Сильнішим, значить, став!
І вовк подумав:"Саме так" і скиглить перестав
Залишим зараз ми його і підем в сад гулять,
Або на кухню й будем там мамусі помогать...
А що годинник показав? Ще спати не пора?
Дивись, уже лягає спать маленька дітвора!
А ти, маленька, уяви, що спиш на кораблі,
Гойдає хвиля корабель то вниз, то догори.
частина 3
А вовк тим часом далі йде- у нього є мета.
Втомилось в нього тіло все-від вух і до хвоста.
Нещадно сонечко пече-піт очі залива.
І вже боліти почала у вовка голова.
Та в нього вибору нема- він в дальній стороні.
Не повертатися ж назад? звичайно, ні! ні! ні!
Він розрізняти вже навчивсь рослинки,що росли
В місцях вологих, бо шукав напитися води,
Він придивлявся до рослин-банани, баобаб,
На пальмах фініки були-немов розкішний сад.
Тваринок бачив він чудних-у нас таких нема.
Побачив зебру, антилоп, а потім і слона.
Про нього теж подумав вовк спочатку, що це лев,-
Злякався і спостерігав за ним із-за дерев.
Слон був великий, хобіт мав і голосно трубив,
Та вовк побачив як цей звір травичку мирно їв.
Не лев це, значить, -зрозумів, додумався наш вовк,
Багато вже побачив він і дещо взяв у толк.
Одного разу-здивувавсь. Ішов і зупинивсь-
Був до кота подібним звір.Це виявилась рись.
Поговорили:що і як, і рись розповіла,
Що є у джунглях грізний тигр-він схожий на кота.
-На мене схожі хижаки-сказала гордо рись.-
Неначе добрі та м"які.Насправді ж - стережись!
Тихенько можем підійти, коли ніхто не жде.
А далі-навіть не просись-хижак всіх розірве.
І задоволена така, пішла вона кудись,
А спантеличений наш вовк їй довго вслід дививсь.
Не міг цього второпать вовк.Жирафа бачив він.
"Йому б корона підійшла",-сказати вовк хотів.
А ми залишимо його і підемо гулять.
А що годинник? Не пора уже лягати спать?
А ти , маленька, уяви, що спиш на кораблі.
Гойдає хвиля корабель то вниз, то догори.
4 частина
Уже по джунглях вовк біжить-все ближче до мети,
І думає: А як мені до Лева підійти?
Як же сподобатись йому, щоб він не покусав?
Колись погано дуже я всіх звірів зустрічав.
На них кричав, брав хабарі,тепер цього боюсь.
Я буду іншим, як колись додому повернусь.
Він охороні показав перепустку свою.
Йому сказали: "Не така. Ми випишем нову.
Ти тільки заплати за це.Два місяці чекай"
-Земляче! Йди мерщій сюди! Проходь скоріш давай!
-Це я? Вовк дуже здивувавсь.І охорона теж.
Але відомо, чудесам ніде немає меж.
Лисиця вовка зустріча.Вона тут секретар.
Проводить в офіс.Телефон. На стінці календар.
-Сідай, земляче, не журись і розкажи мені
як там наш ліс? Наш славний край? Як родичі мої?
Я тут пристроїлась.Живу.Не знаю я біди.
Скучаю дуже. А тебе що привело сюди?
-До Лева хочеш на прийом? Я запишу тебе.
Відпочивай. Я кави дам.Здається Лев іде.
-Рекомендую земляка,-Лисиця Леву промовляє.
-Ну, здрастуй, друже!-каже Лев і Вовку лапу простягає.
Вони проходять в кабінет, про щось там довго розмовляють,
Лисичка хоче чути все.Слова окремі долітають.
Там, видно, Вовку довелось багато того розказати,
Про що, подумалось йому, напевно, краще промовчати.
Питався Лев: Ну, як життя? Як ти керуєш в ріднім краї?
Чи чемна молодь підросла? І хто старим допомагає?
Чи бережете рідний ліс? Чи Лось уже обгриз всі віти?
Куди ялинку дід поніс? Що має з нею там робити?
Як зиму ви пережили? Чому від вас пташки втікають?
Зовсім знесилені сюди щороку взимку прилітають!
Що, Вовче, маєш на обід? І м"ясо хто тобі приносить?
Чому Зайчиха у твій бік завжди очима якось косить?
Йому Вовк дещо розповів.Лев цінні дав йому вказівки.
Потім пішли у ресторан і трішки випили горілки.
Лисичка з ними теж була.Фокстрот красиво танцювала,
На другий день вона уже додому вовка проводжала.
А зараз десь в дорозі він.Додому дуже поспішає.
У ріднім лісі звірина його, напевно, не впізнає.
Він буде ввічливим тепер. Він не наступить на комашку.
Зайчисі квіти піднесе.Напевно, вибере ромашку.
Як ви зустрінете його-привіт йому передавайте.
А зараз-казочці кінець.
Ви інші казочки читайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.12.2009
После кино
посвящалось постановочной группе фильма "Табор уходит в небо"
О! Хоть на месяц, хоть на день
Коня мне дайте на рассвете!
Ну почему так редко мне
Доступны радости на свете?
Ну почему огонь костра,
Что душу греет и тревожит,
Сегодня, завтра и вчера
Гореть не мог? да и не сможет?
Да что сказать? И солнца диск
Надежно тучами упрятан.
И даже в душу мрак проник-
А жизнь на радости богата!
О нет! Не дайте мне забыть,
Что на цветах блистают росы!
Что где-то слышен чаек крик,
А где-то зреют абрикосы.
Хорош, прекрасен этот мир!
Как хочется его увидеть.
Порою кажется, что жить-
Это любить и ненавидеть.
Забросить скучные дела
И побродить бы по дорогам...
Куда-то снова позвала
Меня неясная тревога
........
Может ген цыганский достался и мне?
Пошла бы бродягой по родной земле,
Или оседлала б доброго коня,
Но совсем другие ждут меня дела.
197о
В кино
Согласно стадному инстинкту
Пойду как многие в кино.
Мне абсолютно все равно
Чего я в будущем достигну-
На что потрачу два часа,
На что я жизнь свою потрачу,
Пусть обойду свою удачу
И это скажут мне в глаза.
Дай жизнью мне пожить другой,
Великий маг-Кинематограф!
Мои права-законный отдых
Реализуются тобой.
Я отключусь на два часа,
Не буду помнить о хлопотах,
О чем-нибудь, хоь бегемотах
Ты мне покажешь чудеса.
Но ты рассказываешь мне,
Что где-то любят и страдают,
А где-то за углом стреляют
В ночной прохладной тишине...
И жизнь везде, везде борьба,
У всех людей свои заботы:
О мире, хлебе, о работе
Из многих уст звучит мольба.
...Чужие страсти отшумели
и улеглись. Экран потух.
И жизнь, все та же жизнь вокруг,
Чужие песни отзвенели.
И все приемлешь так, как есть-
Безденежье. дожди, работу,
Разнообразные заботы,
Которых и не перечесть
И замечаешь вдруг-в дождинке
Алмазом преломился свет,
И рвешь свой синенький билет.
В глазах щекочутся слезинки.
1980
Выключаю телевизор
И пришли в кинематограф кровожадные
"садисты",
И теперь с экрана хлыщет и рекою льется
кровь.
Но в искусстве мое сердце утешенья
в жизни ищет,
Ищет веры в человека, в идеалы , и в
любовь.
Выключаю телевизор. Время сумерек настало,
Уже не моей подруги и любимых не вернуть,
Время жизни быстротечной протекает как попало,
К сожаленью, или к счастью, ничего нельзя вернуть.
И в различных передрягах, закалив, как можно душу,
Я ее в горбатом теле все ж пытаюсь сохранить,
И гармонии с природой ни за что я не нарушу,-
Этот мир, святой и грешный, продолжпю я любить.
Выключаю телевизор. Меня выстрелы пугают,
Равнодушие с которым режиссером льется кровь-
Все, что живо в этом мире, все страдая погибает
И спасает только души Богом данная Любовь
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14657
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.05.2006
Любе, ангелу
А однажды я метлу оседлала
И на ней высоко полетела,
Где хотела, я везде побывала,
Что хотела, я все подсмотрела.
Люди все от трудов отдыхали,
Кто-то жарко шептался в постели,
И пионы бутоны распускали,
Птицы в гнездах на яйцах сидели.
Сказки эту ночь наполняли-
Улыбались светлым снам наши дети,
Мамочки им песни напевали-
Это лучшее, что было на планете.
То, что мир наш прекрасен, я знала,
А теперь убедилась воочью.
Маттиола аромат разливала
И сверкали звезды той ночью.
Совсем рядышком ангелы плыли,
Иногда чуть крылом прикасаясь,-
Для того, чтоб на Земле люди жили
В своих ангелах не сомневаясь.
Они знают наши душевные боли,
Нас жалеют и нам сострадают,
И согласно Господней воле,
На Земле нам прожить помогают.
Иногда на Земле очень трудно,
И от бед опускаются руки,
Сестры, метлы всегда нам доступны!
Не смотрите под ноги, подруги.
Хоть на чем-нибудь в небо подняться!
И, любуясь на Божье творенье,
В ночных таинствах принять участье-
Написать себе стихотворенье,
Вспомнить запах ночной маттиолы,
Улыбнуться и вытереть слезы.
Восстановят душевные силы
В темном небе прекрасные звезды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14656
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.05.2006
И все мое замкнулось на тебе
Как будто в страшной, колдовской игре
Я нахожусь в недоброй чьей-то власти,
И мне ниспосланы все неземные страсти.
Я не хочу!Ты слышишь? Не хочу!
В лицо колдунье громко хохочу,
А на душе и страшно и тревожно-
Освободиться вовсе невозможно!
И все мое замкнулось на тебе-
И этот снег, некстати, в октябре-
Я думаю, что может там, где ты
Еще цветут осенние цветы...
И тот гудящий в небе самолет...
Ну кто? Ну кто его повел в полет?
И эта музыка, звучащая с балкона-
Такое- недоступно нам с тобою.
А все мое замкнулось на тебе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14405
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2006
Город наш, уютный и красивый,
Силой притяженья наделен.
Города могущество и силу
Нам дано познать со всех сторон
Город нас приветливо встречает,
Хоть порою мишурой блестит,
А потом на прочность проверяет
Благодарных пасынков своих
Неуютность серых общежитий,
Бормотанье бабушек в углу
Не мешают в жизни ждать открытий,
Верить в путеводную звезду.
Все стерпеть! И стать потом причастной
К этим стенам, улицам, домам,
И к любимым нашим городам-
В этом тоже часть Большого Счастья!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14404
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2006
Він кинув до ніг мені серце своє,
Наповнене гіркотою.
Мене вабить інше-пусте, молоде,
З веселкою голубою.
Мене вабить інше, що всіх обдає
Свого життєлюбства бризками,
Сміється, пустує, зігріє мене
І легко забуде так само.
Мене вабить інше.До нього лечу,
Неначе метелик на свічку.
Не крильця, а душу собі обпечу,
А може й життя покалічу.
А з серцем оцим, що належить мені,
Наповнене гіркотою,
Скажіть, що робити? Не можу пройти,
Його не торкнувши ногою.
Не можу сміятись, бо радість моя
У нім відкликається білью,
А жалість до нього мене огорне-
У ньому даремні надії.
...І в мене колись було серце таке,
Що часом заходилось плачем,
А я в таємниці тримала все те,
І певно, що так було краще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14403
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2006
И битвы, и скачки, и гонки,-
От Вас через тысячу лет,
Воинственные амазонки,
Ко мне долетает привет.
Без слез и без слабости бабьей,
Домашний очаг не храня,
Орудуя луком и саблей,
Подстегивая коня,
Промчались, расстаяли в дымке,
Исчезли в глубинах веков,
И только остались легенды,
О тех, что не знали оков.
Я вся современная очень.
Живу в постоянных бегах-
Успеть на работу на восемь
И выстоять в очередях.
Без слез и без слабости бабьей,
Дипломами вооружась,
Решаю проблемы не саблей,
Но с вами я чувствую связь.
Не чувствуя права на слабость,
Я слабости не проявлю,
Я скрою умело усталость,
Что выпадет-перетерплю.
Мой конь не закусит удила-
От счетчика шум в голове-
Азарта веселая сила
Пульсирует живо во мне.
Не чувствуя права на слабость,
В троллейбус последней вхожу,
Мужчинами не восторгаюсь,
Вниманьем их не дорожу.
Не чувствуя права на слабость,
Я силу лелею в себе.
Мне только гордиться осталось,
Что крепко уселась в седле.
...И только порой ощущаю,
Что я не верхом на коне,
А кто-то меня понукает
И носится, сидя на мне.
1984
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14401
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2006
Последняя любовь-нечаянная радость,
Богатый, щедрый, дивный подарок от судьбы,
Как будто бы в саду, где листьев не осталось,
Повеяло теплом дыхание весны.
Последняя любовь-как радуга на небе,
Когда двенадцать дней идет холодный дождь,
Когда дожди уже порядком надоели,
Когда прогноз плохой и непогоды ждешь.
Последняя любовь- под снегом хризантемы,
Их запоздалый цвет уже не даст плодов.
Зато они под снег идут как бы нетленны.
Уходит вместе с нами последняя любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14324
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2006
Обыкновенный серый вечер
Вдруг подарил мне эту встечу.
Признаюсь, очень много дней
Я грезила мечтой о ней.
Вернувшись в город я с вокзала
Всегда его в толпе искала.
Я запасала сотни слов,
Чтоб скрыть и выразить любовь.
И вот прошло пять тысяч лет,
Мне в старость выписан билет.
И вот октябрьский серый вечер
Вдруг преподносит эту встречу!
Но в мире есть одна беда-
Чем поздно- лучше никогда.
Я виду не подала, что я его узнала.
1979.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14323
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2006
В каждом умном и четком моторе
Много есть лошадиных сил...
Что же я, будто с веком споря,
Взволновалась при виде удил?
Вот седло, стремена и удила-
Отказались мы все от коня-
Лишь одна лошадиная сила
В том коне, всего только одна.
Тумблера, педали, тиратроны,
Рукоятки, шкалы, тормоза...
Лишним оказалось вдруг живое-
Лошади огромные глаза.
Лампочки контрольные мигают-
Что-то равнодушно говорят-
Ничего они не понимают,
И понять, конечно, не хотят.
Вы простите мне мое сравненье,
Только длинный влажный конский глаз
Дарит нам такое выраженье,
Что его не выразить подчас
В нем-надежда, грусть и благодарность
За сухарь и кто знает за что...
Что ж такая над тобой опасность,
Милое живое существо!
Помните, как в песне наших дедов
Пели "Сивий коник- то ж мій брат"?
Все же мы немножко обеднели
Среди перфолент и перфокарт.
Средь машин, моторов и приборов
Жизнь свою проводит человек-
Чуткое звериное, живое
Не вписалось в прагматичный век.
1976
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14322
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2006
Ни разу в жизни я не дам рубля
За желтый блеск холодного металла,
В огромной жизни эта сторона
Меня, на счастье, никогда не привлекала.
Я ценности сумею оценить,
Ради которых жить на свете стоит,
И, если с ними золото сравнить,
Оно, поверьте, ничего не стоит
Все лучшее- за деньги не купить-
Ни дружба, ни любовь- не продаются.
И те, кто не сумел их оценить,
Несчастными на старость остаются.
Бесценным мы порой не дорожим-
Прекрасные порывы в сердце душим,
Над выгодой копеечной дрожим,
А душу и насилуем, и мучим.
Чужую радость взглядом погасить,
На доброту ответить беразлично,
Беду увидеть - спокойно жить!
Признаемся, для многих так привычно...
А золото? Бог с ним, пускай блестит,
Оно по-своему красиво.
Опасно, когда золото слепит.
И думают, что в нем есть сила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14321
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2006
Вот так вот влюбиться?Скажите на милость
Ну, глупое сердце, зачем тебе он?
Быть может тебе это чувство приснилось?
Почти ничего ты не знаешь о нем!
Ну что же, ну что же, пусть годы проходят-
Останется в памяти этот вагон,
Дорога сквозь ночь, темнота, Бологое,
Засыпанный снегом блестящий перрон
И сон пассажиров в плацкартном вагоне,
(а мне интересно о нем говорить-
о суше, о море, о счастье, о горе...)
Я знаю, что эта любовь отболит.
Одумайся, сердце!Влюбленности легкой
Даешь ты высокое званье Любви,
А он для тебя и чужой, и далекий,
Ты силы свои для себя береги!
Любовь непрактична. Она возникает
В душе ничего для себя не спросив,
И светом своим нашу жизнь озаряет,
А мы от нее отрешиться спешим.
Любовь бескорыстна. Она-проявленье
Надежды и веры в хороших людей,
От спячки душевной порой пробужденье
От трезвых расчетов и мрачных идей!
Я знаю, что эта любовь безнадежна,
Не встретиться нам никогда и нигде...
А я допущу, что когда-то возможно
Мой славный попутчик взгрустнет обо мне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14152
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2006
Есть проблемы...
Я в церковь спешу.
Там на свечах мерцают огни.
Наши души чуть-чуть приподняв,
К Богу нас приближают они
Мы на этой Земле в суете
Вечно тщимся чего-то достичь.
С каждым годом трудней и трудней
Непосильную ношу тащить
Мы не видим ни неба, ни звезд,
Тяжко пашем за хлеба кусок.
Не открыв никому своих слез,
Носим в горле обиды комок
Боже! Боже! Дай силы подняться
Над обидами, над суетой,
Мир любить и всегда восторгаться
Бесподобной его красотой
И отдать свои слабые силы
На Добро-чтобы было у всех.
И дай, Боже, уже до могилы
Не увязнуть в какой- нибудь грех.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14150
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2006
Колись цікаву притчу мені розповіли:
Відбулись ці події в далекій стороні.
Там жили дві красуні - Аніта і Катрін,
В котроїсь народився хороший,гарний син.
В котрої ж народився?Цього ніхто не знав
Чи то бува лелека зненацька заблукав,
Чи може через поле вони удвох ішли,
Дитину у капусті вони разом знайшли.
Для жінки молодої дитинка- над усе,
Коли лежить під серцем чи коли груди ссе
Коли протягне ручку і слово промовля
Найперше і найкраще на мовах всіх "мама"
І у майбутнім буде велика гордість -син.
І до судді звернулись Аніта і Катрін.
Переконати хоче Аніта і Катрін,
Що тільки їй належить її маленький син.
І так вони ридають, що людям рвуть серця
Та дуже мудрий вихід знайшла пригода ця.
Суддею був старенький і мудрий Соломон,
На очі кепсько бачив, впадав частенько в сон,
Та мав він чуле серце і розум в голові
(історію цю знають старі і молоді)
Лукаво подивився на гарних молодиць-
Вони уже вмлівають,велів їм підвестись
І мовив мудрий старець:ведіть сюди дитя
Всевишньому належить саме його життя.
Візьміть його за руки і кожна потягніть
І хто сильніше любить, всім людям доведіть,
І котра переможе, ту мамою назвем
І до її хатинки дитинку відведем.
Аніта раптом зблідла.Всміхнулася Катрін
Я знаю, я сильніша і це буде мій син!
Аніта поточилась і каже: Заберіть...
Якщо його тягнути, то в нього заболить.
Все люди зрозуміли,
всміхнувсь старий суддя.
простіть, що нагадала
сьогодні притчу я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14148
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
Корабель на верфі народився,
Та наснився голубий прибій,
Невідомий берег уявився,
Що про нього нашепьав прибій.
Літаку хотілося літати,
Мчати швидше вітру, вище хмар.
Він зумів тяжіння подолати,
Скинути залежності тягар.
Корабель прозору хвилю крає,
В літака усе життя - це рух.
Той, хто мріє, той перемагає,
Той, хто вірить, не опустить рук.
Йди на поклик мрії голубої,
В сумнівах надію не згуби.
Вмій пройти крізь осуд і зневіру
Скептиків байдужої юрби!
Той, хто мріє, той свого досягне.
Той,кого приваблює блакить,
Нехтуючи силою тяжіння,
Неодмінно в небо полетить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14143
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
Мне зима катит в глаза,
я как будто стрекоза,
Лето красное пропела,
И нив чем не преуспела,
Невысокая зарплата
И квартира тесновата.
Ну, а рядом Муравей
Без высоких жил идей.
Он работал и копил,
Богател и этим жил,
И теперь у Муравья
Есть ведро из хрусталя.
Заработал он горбом,
Честным, праведным трудом.
Он не спал, не пил, не ел,
Песню никогда не спел,
Но зато у Муравья
Есть ведро из хрусталя.
Соседушка Муравей
Растерял своих друзей,
Никого не пригласил,
Никого не угостил,
Но зато у Муравья
Есть ведро из хрусталя
Я просила Муравья
Кусок хлеба для себя.
Больше хлеба не спрошу-
Я пойду и попляшу.
Мой читатель, у тебя
Есть ведро из хрусталя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14124
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2006
Рассматривать с завистью карту,
Представить себе океаны.
И вылежать целое утро
на вытертом старом диване
Представить за городом сосны,
На ветках их -сказочный иней,
И выстоять утро с авоськой
Внизу в овощном магазине
И чувствовать жизнь свою в темпе-
В движеньи, движеньи, движеньи.
Рассматривать в зеркале тупо
Своей седины отраженье
Звонить с автомата: ну, здрасьте.
А вы обо мне не забыли?
И чувствовать то, что и лошадь,
Которая загнана, в мыле
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14123
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2006
Как не стыдно быть настолько жадной-
Чтобы из лесу носить цветы,
Прерывая в каждом цвете, в каждом
Нить живую вечной красоты
Не прожить без красоты на свете-
От цветов-захватывает дух.
Только свежесть полевых соцветий
Гаснет от прикосновенья рук
Ваши колокольчики увяли,
Синие головки опустив,
А в лесу они бы продолжали
Еще очень много дней цвести
Надоевшим веником увядшим
Их опустят в мусоропровод,
Не отцветших, будто не отживших,
Не продолживших растительный свой род
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14122
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2006
Мы похожи на цветы и травы-
Зацвели - и время увядать.
До последней в жизни переправы
Нам уже маршрут не поменять.
У деревьев в жизни много весен,
У цветка весна - только одна.
Повезет - и в золотую осень
Будет плод, созреют семена.
Повезет- и в колоске зеленом
Спелостью наполнится зерно,
Через годы, в поколеньи новом
Вновь ему воскреснуть суждено.
Повезет - и яблоком румяным,
спелой вишней, золотым плодом
завершают жизнь цветы и травы,
Сладким хлебом, молодым вином.
Много цвета сорвано в букеты.
Говорят, что на миру и смерть красна,
А еще бывают пустоцветы-
Это очень трудная судьба.
Заморозки, эасухи, колеса
Много уничтожили травы,
Ей уже не выпустить колосья,
Не сносить зеленой головы.
Мы и похожи на цветы и травы-
Зацвели,- и время увядать.
Города и клумбы, и дубравы
Очень жалко будет покидать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14121
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2006
Если мне ветер задует свечу,
Я не заплачу, не закричу.
Только скажу-ветер- чудак,
Что--то ты ветер сделал не так.
Что-то ты ветер сделал не так.
Странный ты ветер, ветер-чудак,
Ты загасил мне мою свечу,
Чем я дорогу свою освещу?
Если мне ветер задует свечу,
Я, назло ветру,захохочу.
Я скажу странный ветер-чудак,
Путь свой осилю я даже так.
Путь мне осветит на небе звезда,
Та, что на небе светит всегда.
Очень неярко светит звезда,
Но никому незаметна слеза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14120
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2006
Нормальные люди не пишут стихов
И шпаги они не глотают,
Не верят в пришельцев с далеких миров,
Они в облаках не витают.
Нормальные люди нормально живут,
Ковры и хрусталь покупают,
Они презирают невыгодный труд
И деньги серьезно считают
А мы пропоем о других - чудаках,
Бродягах, безвестных поэтах,
О тех, что весь мир осчастливить хотят
И рады погибнуть за это
Они безразлично нигде не пройдут,
Их кошки о помощи просят,
Они незнакомому все отдадут,
взамен ничего не попросят
Их штормы качают в далеких морях,
На Полюсе льды обступают,
На совесть работают, а не за страх,
Плевать, что они получают
Пусть бедный владелец большого ковра
Их всех чудаками считает,
Но Жизнь, что по своему все же права,
Их счастьем дорог награждает
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14119
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2006
Ідуть дощі. Холодні краплі тихо
Спадають на засмучені квітки.
Минає літо. І єдина втіха-
Що не воно останнє у житті,
Що ще попереду будуть роки багаті
На щиру дружбу й радісну любов,
Що мрії колись здійсняться крилаті,
що радісно на серці буде знов.
Ця осінь - не остання.Далі буде.
Сторінки не заповнені в житті.
Та жаль стає, що яскавіщі-ззаду,
Що за плечима роки молоді.
1968
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14117
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
За все приходить розплата...
Навіть за сонця тепло
Дерева в листопаді платять
Золотом листя свого.
За радість любові і дружби
Життя у нас плату бере,
Коли час розлуки приходить
І сумно відразу стає.
За мрії високі, прекрасні,
Що роблять щасливими нас,
Є плата-жорстока реальність,
Прозріння пекучого час.
Самітністю платим за гордість,
І працею платим за честь.
Напевно якась справедливість
У цій непорушності єсть.
Можливо, що все так і треба,
Що в цім - справедливість буття-
Скупий нехай двічі заплотить
І дурнів хай учить життя.
Та боляче дуже дивитись.
Як дорого платим за те,
Що часом за правду сприймаєм
Чиєсь говоріння пусте.
1971
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14116
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
В зеленім листі більше жовтизни,
А в тебе-більше сивини на скронях...
Дерева дочекаються весни.
У нас лише одна буває осінь.
Зів"ялить погляд, душу схолодить,
На скроні снігу білого насипле,-
Пройдуть роки, немов єдина мить
І дійсність розіб"є всі сподівання світлі...
Майбутнього зваблива таїна
Ще невідома. І не можна знати
Чи варто дня майбутнього чекати,
Чи може буде дійсність вся сумна.
Живи сьогодні! І танцюй, співай!
Люби життя! Радій і вір коханню!
Щоб в старості не було каяття.
Не псуй життя сльозами та зітханням!
1968-2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14114
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
Поезія-такий душевний стан,
Коли все людство любиш аж до болю.
Відкинувши всю безліч дрібних справ,
Готовий вметри за його життя і волю.
Здається, ніби шкіра вся зійшла,
Ти- мов одна чутлива рана.
І жаль усіх-померлих надто рано,
І тих, чиє не склалося життя.
І жаль всіх тих, хто вже тепер старий-
Йому зовсім нема чого чекати,
Мабуть життя безрадісно потратив,
А ні, то все що було, втратив
І на сьогодні вже зовсім старий,
Хіба ж здійснилось щось із юних мрій?
І жаль всіх тих, хто сповнений надій,
В життя рушає, вірить у хороше-
На скроні біла випаде пороша,
Навряд чи щось здійсниться з юних мрій.
Життя пройде в нестатках, боротьбі,
Образи будуть, зради, помсти, сльози,
І не чатують на дорозі "рози".
Я співчуваю тим, хто молодий.
Я співчуваю пташці і траві,
І хочу всіх пташок нагодувати,
І трішки повалятися в траві,
Гірку травинку нащось розжувати.
І хочеться нагодувати всіх пташок,
Людей розвеселити, насадити квіти,
І стільки начитатися книжок,
Щоб всіх людей на світі зрозуміти.
Я співчуваю тому, що живе-
Рука аж просить-квіти насадити,
І хочеться життя навкруг любити,
Не шкода вмерти за усе живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14112
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
Не устану надеяться
В то, что рифма моя
Хоть когда-то отделится,
Будет жить вне меня.
Я в толпе многотысячной,
Глядя в лица людей,
Не устану надеяться,
Что найду в них друзей.
Верю в братство по разуму
И в родство по душе-
Открываюсь читателю
Будто другу уже.
Пусть мой стих ненавязчиво,
Как заоблачный свет
Передаст душам родственным
Мой негромкий привет.
Далеко мы разбросаны
По огромной стране,
Но я знаю,им дорого
То. что дорого мне.
Те же книги читаем,
Те же песни поем.
Может нам посчастливится-
Мы друг друг найдем.
Может быть-познакомимся
Может быть-никогда.
Все же вера, что есть они
Согревает меня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14098
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2006
Іду сама крізь старий парк,
Що памятає нашу зустріч.
Колись тут все було не так.
Тепер він сумно листя губить.
Коли ми тут були удвох,
Сніг срібним килимом здавався
І міріадами зірок
Під місяцем переливався.
Дерева спали ще. Та їх
Наповнило весни чекання.
Так навесні чекаєм ми
На несподіване кохання.
Осінній парк зовсім не той-
Листки розвинулись й зав"яли...
Незрозуміло як, чому
Мені той вечір нагадали.
Ми старанно забули все.
Напевно ж смішно пам"ятати,
Що я дозволила тобі
Мене тоді поцілувати.
Іду сама крізь старий парк,
Що памятає нашу зустріч.
Колись тут все було не так.
Тепер він сумно листя губить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14097
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
Я є безправний раб,що повзає по полю
І мусить те знайти, чого тут не було.
Спаралізовано моє життя і волю-
На повний термін* я відправлена в село.
Село, село на нашій Україні...
Чорноземи масні, а скривджене село.
Конкретні люди ці ні крапельки не винні,
Що все життя в селі не так як треба йшло
Усе життя в селі керується із центру-
Що сіяти, коли, і скільки слід збирать.
Живе життя ЦУ не слухає уперто,
Чорноземи масні про щось своє мовчать.
Чорноземи масні взяли у своє лоно
Багато поколінь покірних трударів.
Лише одно було посаджено в вагони
Й повезено в Сибір під звуки голосінь.
Мовчу, мовчу. Не треба розмовляти,
Я мушу те знайти, чого тут не було.
У цьому мушу я колгоспу помагати-
Саме для цього я привезена в село
*2тижні
1982
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14096
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
В потаємних закапелках моєї душі
Проживала поетеса й складала вірші.
Я жила як підневільна, була як раба.
Поетеса ж була вільна, гордою була.
І боялась вона тільки поганих віршів.
Поряд жив суровий критик.Він її гнітив.
Він сурово придирався до її віршів,
Він над нею насміхався, мовчати велів.
Вона кликала бувало із глибин душі-Прислухайся ж, моя мамо, вірша запиши!
Я була дочка, подруга, інженер, ще хтось
Їй увагу приділити часу не знайшлось.
І мені годинник стрілки невпинно крутив,
Світ довкола мене іншу бачити хотів.
Ще хотілось хліба з маслом-на роботу йшла.
Занехаянною часто лишалась душа.
І маленька поетеса, що жила в душі,
Образилась,замовчала і зникли вірші
1989
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14095
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
О!Подарунок долі-квітка,
Що самовільно розцвіла...
Було на серці в мене гірко
від того, що весна дала.
Мені в ту весну було сумно,
Про квіти не подбала я,
Лише одна з них нерозумно
На клумбі в мене розцвіла.
Пробачила і неувагу,
І, може, лінощі мої
І вечорами розливала
Чарівні пахощі свої.
Колись квітник давав віддачу
За мою працю-розцвітав.
Набором кольорів багатшим
Мені він очі чарував.
А я скажу спасибі квітці,
Яка самотня розцвіла,
Нічого в мене не просивши,
Мені відраду принесла
1980
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14094
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
Здрастуй, Весно!
Довгождана Весно!
Я тебе чекала стільки днів!
Я без тебе стільки перенесла-
Злість морозів, холодність снігів,
Вечорів самотніх довгий смуток,
Сірий дощ, що ллявся без кінця...
Весно! В тебе навіть у калюжах
Відбиваються малі ясні сонця!
Хоч не зрадь!
Нехай на небі сонце
Засміється вранці молоде,
В кожній бруньці, в кожному листочці затріпочеться нове життя, нове!
Нові квіти зацвітуть у травні,
Нові в них зав"яжуться плоди,
І дуби- високу, дужі, давні
Будуть давні, тільки не старі...
Хоч не зрадь!
Нехай травневим громом
Пружно радість котиться твоя,
І на ласку відповість врожаєм
Наша годувальниця-земля.
Хоч не зрадь!
Оновлення чекаю,
Як веселку в небі голубім.
Радощам твоїм немає краю-
Ти роздай їх,Весно, в кожний дім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14093
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
Морок ночі.І безмежне поле.
На шибках задощених-сльоза.
Одинокий в темнім полі вогник
Як надія-з"явиться й згаса.
Поїзд темряву вологу розрізає
Тілом сильним, довгим і міцним,
Із зупинок впевнено рушає...
Дай цеї рішучості мені!
Тільки що ти, поїзде, порадиш?
Ти по рейкам, що тобі проклали йдеш,
А коли до краю доїжджаєш,
Цим же шляхом знов назад вернеш.
Ну а що, як я дійнла до краю,
За собою запаливши кораблі,
І тепер таку надію маю,
як той вогник дальний у вікні.
1968
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14092
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
Косять луг,ромашками укритий.
Під косою падає краса.
Тут колись цвістимуть інші квіти,
І на них спадатиме роса.
Так же усміхатись будуть сонцю,
Цілуватись з вітром і дощем,
Може навіть так впадуть на землю,
Хоч підтяті іншим косарем.
Та ніколи луг не опустіє.
Після снігу-буде знов весна.
Вперто він квітками зарясніє,
Стверджуючи силу, сенс життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14090
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
Тихі лози над озером плакали,
Засмутилась зелена верба.
Білі лебеді в озері плавали,
А вода - голуба-голуба.
А вночі, при казковому місяці
Долітали далекі пісні,
Тихі верби здавались чарівними,
Оживали забуті казки.
Геній сплів ці казки у мелодію,
Голубу і прозору-легку.
Білі лебеді, бачені в озері
Залишились навік у танку.
Весь заповнений місячним маревом
І пекучим палінням чуття,
Розтривожений вранішнім заревом,
Світ у звуках знайшов відбиття.
Звуки музики! В серці спалахують
Радість, смуток, надія, любов.
Світлі мрії, нестримані прагнення
Душу вщерть переповнюють знов.
Звуки музики! Кличуть хвилюючи-
Оживають на сцені казки,
І розбурхані звуками враження
Будуть довго в уяві цвісти.
Білі лебеді в озері плавали,
Де журилась зелена верба,
Геній сплів їхню казку в мелодію.
Ця мелодія-вічно жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14089
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006
Люблю тебе, ранковий Київ
Як сонця вранішнє тепло,
Що на твоє святе каміння
Своє проміння пролило.
Милуюсь вітами каштанів,-
На них плоди, мов їжачки.
Веселку наш двірник тримає,
І нею сипле на квітки.
Краплини сонця відбивають
Шибки будівель і машин,
І перехожі поспішають
Крізь блискіт сонця золотий.
Люблю тебе, вечірній Київ,
На твоїх вулицях вогні,
У твоїх скверах довгі тіні,
І світло в кожному вікні.
Дніпро хлюпоче тихо-тихо,
Як тисячу років назад.
Сліпуче золото на банях-
Софії куполи блищать.
Ці стіни бачили багато-
Повз них Історія ішла.
В нелегкій долі формувалась
Народу нашого душа.
Я вдячна, Київ, що для мене
Ти як реліквію зберіг
Прадавню назву цю-Хрещатик,
Софії фрески і Поділ.
Епоха кожна накладала
Свою печать на образ твій,
А ти,і древній, і сучасний,
І зовсім, зовсім молодий!
У небі синьому будинки
Мов в невагомості висять,
Вогні, мов золоте намисто
На твоїх вулицях горять.
Безмежне небо над тобою,
Безмежжя в просторі, в віках.
Тебе, прадавній і новітній,
Ні з чим не можна порівнять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14088
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2006