Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Примхливо віє вітер
І згинає примхливо вербу,
А сонце примхливо світить
І весь час кличе зиму.
Картина така не з проста
Малюється перед очима,
Де юнак вбива юнака,
І спалює сонце дівчину.
До стану такого свідомо
Доводять люди себе,
Бо вибирають такого,
Що чорта за спиною несе.
Якби очі розкрились в людини,
Якби сни заспівали інакше,
То, можливо, текла б без зупину
Мудрість - і стали б багатше.
Та тільки криється в полі,
У житі з думок і байок
Крива і скошена доля,
А поряд сірий струмок.
Примхливо віє вітер
І згинає примхливо вербу,
А діти Вкраїни сиплять
Прокльони на долю свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278970
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2011
-Ля-ля-ля-ля-ля-ляаа...
-Годі співати. Припини.
-Ля-ля... Тоді віддай мені одну свою ноту.
-Ноту?
-Ну, наприклад, ля.
-Ля?
-Просто проспівай її.
-Ляаааа...
Вона щезла так раптово, як і з'явилась. Пішла разом з ніччю, яку замінив ранок. Вранішнє сонце засвітило в очі і змусило Його встати з ліжка. Сьогоднішній сон не відрізнявся від минулих. Знову снилася ця дівчинка в білій сукні і червоних черевичках. Її ніяк не звали, принаймні, коли Він питав ім'я, вона мовчала. Не міг зрозуміти, хто вона, чому приходить до Нього у снах. Кожного разу у руках вона тримала одну й ту ж книжку, проте ніколи не відкривала її. Ще й наспівувала однакову мелодію якоїсь до болю знайомої пісні. І коли Йому це нарешті набридло, вона за мочання попросила ноту. "Та ну його, цей сон. Сьогодні у мого братика конкурс зі співу, батьки поїхали, тож я повинен його підготувати. Він засумує, якщо програє", - подумав про себе Він почав готувати сніданок.
Ввечері, о шостій годині, розпочався конкурс. Для десятирічного братика це був дуже відповідальний момент. Він виступав останній - співав пісню про весну. Виконання просто чудове було, тільки один раз збився - ноту Ля фальшиво узяв. Та судді все одно високий бал поставили, тож молодий співак зразу на першому місці опинився. Але останньою виступала... Та дівчинка в білій сукні і червоних чобітках!!! Вона заспівала пісню, знайому усім здавна, притому чисто, легко і якось по-своєму. Найвищий бал отримала вона і звісно зайняла перше місце. "Як таке може бути?" - запитав себе Він. Проте під час нагородження дівчинка не з'явилась. Після кількахвилинної паузи церемонію продовжили, але без неї.
Біля виходу з концертної зали Він почув:
- А що то за дівча було? Чому за дипломом не вийшла?
- А ти хіба не чула? Вона була одна тут, без батьків. Після її виступу терміново мати приїхала, щоб подивитись на неї...
- Так чом не зявилася?
- Дослухай мене. Вона померла неділю тому від хвороби. Тобто її наче тут і не було...
+ + +
ПОСКРИПТУМ.
Слухайте серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278968
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 06.09.2011
Зі сторони жаданості,
З завісою миттєвості
Шукає вона пряності
для сну своєї долі.
Боїться все заплутатись,
Боїться все заслухатись,
Шукає все сховатися
і зникнути в ніде.
Шукала вона вічністю,
Своєю героїчністю,
Яку здобула, граючись
Із смертю десь в собі.
Хотілося спинитися,
Хотілось народитися
І знов живою стати.
А де ж шукать зірки?
Зірки же не спиняються,
У небо не ховаються,
Із вічністю лиш граються,
З хвилинами у сні.
За хвилю од жаданості
Вона дістала мужності
І з поглядом бундючності
Зрекла свої роки.
А ми ж пішли бо далі.
У хованки ж не грали,
І світу не скорились
І я, і ти, і ми.
Та тільки серце крається,
Питання не кінчаються.
Чому все так зробилось?
Чому це тільки сон?́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278966
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.09.2011