| Сторінки (1/77): | « | 1 | » |
Посижу. Помолчу. Посмотрю в темноту.
Сниму тяжесть с души и повешу в шкафу.
Буду еле дышать, свои вздохи считать.
Никому эту ночь у меня не отнять.
Вечер позднего лета мне сядет на грудь,
Он заполнит пустоты, не даст мне уснуть.
Он не даст мне уснуть на подушке с тревог,
И мне в уши вольёт тишины сладкий сок.
Всколыхнет спящий мир только гул поездов,
Песнопенья цикад под открытым окном.
Где-то звук от мотора пыхтит невпопад,
А на небе уже стартовал звездопад!
Ветер нежно прохладой ведёт по щеке,
Подымает печали, что в сердце на дне.
В теплом свете луны утопает мой взгляд.
Я усну, а мечты-мотыльки пусть летят...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800034
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 20.07.2018
Когда-нибудь сорвусь и улечу
Куда лететь смогу и захочу!
Я выйду в чисто поле закричу
О том, что больше не молчу!
Исчезну дымкой, растворюсь ,
И к жизни прежней не вернусь!
Сама в себе утонет грусть
И мрак в ночи исчезнет пусть!
Вдох, выдох - научусь опять,
Свободы призрачную стать
Уйду в монастыри искать!
И не прошу меня понять!
С мольбами шла не в те края,
Держала курс не в те моря.
Крепко держась за якоря,
Ждала ветров попутных я.
Сил больше нет! Я не могу!
В силках держать мою тоску.
Исписанных страниц черту
Взмахну пером и убегу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791081
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 10.05.2018
Вже пів життя з тобою ми прожили в кредит,
А стрілки відліковують життя невпинний хід.
Все далі нас відносить від радісних надій,
Від світлого майбутнього і незкінченних мрій.
Життя все відкладалося на потім, на колись.
Багато тих бажань, що й досі не збулись.
І - ні упавші зорі, і - ні задуті свічі,
Запал юнацьких літ не повернуть у вічі.
Багато економили і слушний час чекали,
Допоки мимо роки тихенько пролітали.
А все матеріальне старіє разом з нами,
Свої пожитки трухлі ми заберем гробами.
Радіти кожній миті? Так нас не вчили "як?"
Не прийнято ходити з усмішкою в очах.
Ми звикли лиш у Господа просити новий день.
Ну ось він і прийшов! А ти? Сидиш як пень!
Не звикли звеселятися ми тим, що у нас є.
Чуже завжди красивіше, бажаніше чуже.
Для щирості і правди ми ждем останню мить,
Тільки тоді вже пізно - нічого не болить.
Давай, мабуть, з значки ми нашкребем хвилину
І віддамо на пам'ятник щасливої людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787286
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2018
Бывают дни, когда весны так не хватает.
Внутри как-будто что-то отцветает...
Весны в душе, и мыслях, и поступках.
Вся жизнь у нас разбита по минутках.
И мы всё ждём от солнца - теплоты,
Света - от дня, от ночи - темноты,
От шутки - смеха, от людей - добра,
И верим, что спешит и к нам весна!
А её нет! И мы сложили руки.
Забыли мы о мудрой одной штуке:
Ты не ищи тепла, а первым обними.
Улыбку не одев, во двор не выходи.
Создать свою весну - не лёгкий труд, поверь.
Но если не стучать, закрыта будет дверь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787150
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.04.2018
В мире столько людей,
Что не счесть, уж поверь,
Их эмоций, и бурь, и страстей.
У кого-то весна,
У кого-то года,
Нам их всех не понять никогда.
Кто с улыбкой идёт,
Кто уныло бредёт,
Кто опять свой проспал самолёт.
Но все беды у нас
От завистливых глаз,
Так что счастье своё не неси напоказ.
Своё счастье держи,
Отдавать не спеши
За красивые фальши гроши.
Не успеешь моргнуть,
Как его расклюют,
По кускам по домам разнесут.
И не плачь мне тогда,
Что ушло, как вода,
За какие грехи тебе эта беда.
Пусть падёт гора с плеч,
Помни лишь одну вещь,
В мире счастье своё нужно беречь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787146
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.04.2018
Напиться бы свежей осенью,
На полную грудь надышаться бы,
Чтоб волосы стали без проседи
И день за днём не одинаковым.
Уснуть чтобы крепко-накрепко
Под шёпот листвы желтеющей.
Одеть душу в крылья наново,
Укутаться солнцем млеющим.
Впитать кожей злато осени,
И неба мне бы в бокал налить.
Вы чувства всё те же носите,
А я хочу эхом осенним быть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754700
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 10.10.2017
Ну почему мы так стремимся
Все приукрасить и возвысить?
Мы жить неправильно боимся,
В любой пылинке ищем смысл!
По сторонам мы косо смотрим,
Ведем учет чужого счастья:
"Вон тот красавчик живет спортом,
Вон та сегодня в новом платье".
Изо дня в день терзаем душу
И в небо подымаем руки:
"Вон те на ужин едят суши,
А я сижу за миской супа!"
Те грани, тонкие, различий,
С которых соткан мир прозрачный,
Нам создают "Эффект двуличий"
И делают наш лик невзрачным.
И мы, как дикари без рода,
Кривляем всех и палкой машем.
Нам мало Мотиваций Года,
Нам все - родное, что - не наше.
"Цитат бодрящих в Интернете
На силу воли намотаем!"
Но куда дальше в таком виде
Маршировать? Увы, не знаем.
На сколько часто мы в соц.сети,
Чтобы самим хоть в что-то верить,
Всем заявляем о диете,
Но продолжаем лицемерить?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641287
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 04.02.2016
Забелила зима все дороги пустые,
Стоном ветра прошлась по озябшей душе.
Убегу, растворюсь, для мены вы чужие,
Вы и ваша любовь не спасают уже.
Я укроюсь во льдах, а намёрзшие тюрьмы,
Мне приют создадут и оденут в снега,
Одиночество вовсе собою не дурно,
В тишине утопая, умолкнут слова.
Все эмоции, чувства в туман превращая,
Мне вдохнуть бы мороза в сутулую грудь.
Без тебя не увидеть мне сладкого мая,
Мне бы просто застыть, затеряться, уснуть…
01.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584779
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.06.2015
Прильну губами я к твоим и растворюсь,
Развеюсь по ветру, как утренняя мгла,
На свет твой устремлюсь и снова обожгусь.
Ты беспощадна. Ты - моя игла.
Ни дня, ни ночи нет, есть только ТЫ!
Есть страсть. Есть дикость. И лишь миг -
И я у ног твоих, и с высоты,
Ты смотришь на меня, а я охрип.
А я немой, я гол, и весь в огне,
Я брежу и мечтаю о тебе,
Я твой до дна и до последней капли твой.
Ну что ты делаешь со мной?
Я разрываюсь на куски,
Хочу тебя! Молю - не пропади!
Я вновь и вновь хочу огнем пылать,
По венам пропускать смолу
И лишь тебя желать. Тебя одну!
И не дано мне умереть или устать,
В агонии, бреду, я по следам иду.
Ты, как звезда, тепла и холодна,
Ты радости мгновение до слез,
Любых заклятий я слова бы произнес,
Лишь будь мне предначертана ты навсегда!
Ты всё дала мне: воздух! жизни смысл!
И растопила льды души моей.
Мне не бывает пасмурных или ненастных дней,
Мне каждый новый час, как будто чистый лист!
Твоей любовью окрылен и побежден,
Зе терпкий, нежный, томный стон,
Я тысячу веков буду гореть в аду,
Но вновь рожусь, и вновь тебя найду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584369
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.05.2015
Написано ще в коледжі, для літературного гуртка)
Так ким він є - Іван Франко?
Це вже не просто постать, а легенда.
Він сам себе не підіймав так високо,
Жив, як хотів, і як усі ждав хепі-енда.
Він вірив в те, що правильним вважав,
Боровся проти всих і разом з усіма,
Незламністю й активністю вражав,
Хотів донести істину, відстоював права.
Тож автора "Мойсея" та "Каменярів"
Та багатьох відомих інших творів,
Потрібно визнати за найсильнішого з представників
Письменництва в післяшевченківському морі.
Він, як каменяр,заклав основи,
І, як Мойсей, нам указав дорогу
Тої моралі,що у світі новім
Ще й досі потребує допомоги.
Він був звичайною людиною та все ж
Мав живе серце і чисте сумління.
І Франковим рокам не буде меж
Допоки житимуть на його творах покоління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576874
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 24.04.2015
Обезвоживание души страшит...
Хрипотой одиночество дышит...
Счастье в мгновении спешит,
Мотылек за окном шуршит,
Листвы эхо становится тише...
Одиночесва величие отважно,
Приглашений не ждет дважды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576870
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.04.2015
Ты стоишь крепка, непобедима.
Буря обрывала твои косы,
Ветром вытирала твои слезы,
Непреклонна ты стоишь, едина.
Ты смотрела в будущее браво,
Взором строгим и незамутненным.
Ты скрывала свою скорбь и стоны,
Свою душу никому не открывала.
Ты - хранитель веры, и с любовью
Ты взростила каждую травинку,
Протоптала новую тропинку,
Омывая землю своей кровью.
Солнца восходящего лучами
Ты сердца согрела и раскрыла.
Вот в чем есть и будет твоя сила!
Ты страна, что спрятана в молчанье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576440
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.04.2015
О подоконник бъется мелкий дождь,
Историю свою мне повествуя,
И оживляя тишину ночную,
Он отбивает ритмы вальса вточь.
Ведь, этот дождь, он повидал немало
И не в одни глаза он заглянул,
Он силу жизни в каждого вдохнул,
А нам лишь крылья встрепенуть осталось!
После зимы, тоску прогнать бы прочь!
И воздуха бы свежего вдохнуть!
Только вперед для нас очищен путь.
Вот он какой - родной, весенний дождь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570393
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2015
Я не хочу писать о войне!
Мне противны уже эти вздохи и ахи!
Я не верю, что ВСЯ
Украина в Огне,
И что всех до костей
пробирают сомненья и страхи!
Мы разучились писать?
Вдохновлять?
Приносить в души веру?
Проще с поверхности тему снимать,
И по волнам поэзии гнать
Только пенную пену.
Столько картин и сюжетов -
Еще не воспето.
Столько шагов еще надо
нам сделать вперед!
И не надо стонать
Что к нам не вернется лето,
Что мороз и зима
Угробят страну и народ!
А нам бы погромче тираду:
А дайте нам волю!
А дайте нам правду!
Я наверно кого-то расстрою:
Но ничем не помочь,
Крича пьяными : «Слава героям!»
Вы же, вижу, не прочь.
(Я же уши закрою!)
А в стихах констатация фактов
Тоже не стоит свеч.
Вы сочиняли, старались
Такую прекрасную речь
О конфликтах, терактах.
Что же в народе осталось?
Ла-ла-ла-ла и …уйло?
Вот оно! Наше клеймо!
Давайте в угаре споем
На могилах погибших!
И не кажется это вам лишним?
Это - Абсурд, как по мне.
Вот в такой мы живем стране!
04.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548796
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 04.01.2015
Присвячується дитячому письменннику Всеволоду Нестайку
27.02.2009
Сонячний зайчик до ліжка підкрався,
Весело мружився та посміхався,
Теплими лапками гладив по щічках –
Доброго дня! До побачення нічка!
Так кожен ранок ми зустрічаєм
З сонячним зайчиком, що поспішає
В душу промінець світла занести,
І пробудити в ній сонячну весну.
Зі сходом сонця засліплює очі,
Освітлює путь до пізньої ночі.
Працює не задарма – за усмішки.
Ти посміхнись – і зігрієшся трішки.
Постійно знаходимось під пильним оком
Добрим, привітним і ледь косооким.
Як тільки сонце за обрій заходить,
Зайчик нічний на роботу виходить.
Місячний зайчик, як сутеніє,
Прискочить і мрії солодкі навіє.
Місячним сяйвом покладе спати,
Окутає сном, як почнеш позіхати.
Без вихідних працюють зайчата,
Так і нема ж їм куди поспішати.
Мені і тобі несуть тепло й спокій,
Аби жоден із нас не був одиноким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Ну вот, живешь среди людей, а всеравно один.
Никто не спросит жив ли ты или уже остыл?
Бывало руку протянешь тому, кто был в беде,
И думаешь, что должен он теперь навек тебе.
А человек так жил - и дальше идет беду искать.
Запутывать свои дороги спешит. Уж не догнать!
Ты для него лишь краткий миг, спасательная ветвь,
Помог с трясины вывалиться и больше тебя нет!
Хотя ты есть, и был, и будешь! Да только нет друзей.
Есть те, кому ты вновь поможешь в рутине серых дней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540338
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.11.2014
Я вже не знаю що робити:
Чи може на усе забити?
І далі йти, тягти кросівки
І розминати так кінцівки?
Що планувати? Що чекати?
А може все ж попланувати?
О, як же боляче згадати,
Що з цього все і почалося,
Від цього сивіє волосся.
Мені піти все ж довелося,
А може мене біс попутав,
Банданою очі закутав,
Моєму янголу дав взятку,
Щоб я пішла і без оглядки
Відрізала своє минуле
І тільки з часом осягнула,
Що не все робиться на краще.
Не повернути вже нізащо
Ту мить, таку тепер сумнівну
І в ній зіграти роль пасивну,
І подивитись, що було б?
Чи й потім всі зіграють в гроб?
О як же сумніви прокляті,
Наче слова любові зм’яті,
Щодень все більше ранять душу,
Терзають, ніби м’ясник тушу.
Я так хотіла все забути,
Щоб із полегкістю зітхнути,
І вже нічого не відчути,
Побачивши твій силует.
І уявивши цей момент,
Не мати докорів сумління,
Що якби не моє вміння
Усе як завжди зіпсувати,
Мені б не довелось страждати,
То винуватити тебе,
То знов і знов з’їжджать на себе.
Як епілог сказати треба:
Не поспішай ніколи іти,
Зірвавшись, раз і назавжди.
Подумай і запам’ятай:
Все залишать не поспішай.
08.04.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014
Листя жовкне й опадає,
І нам з тобою нагадає,
Що не усе буває вічно,
Хоча в це вірити незвично.
Спочатку воно золотаве,
Або багряне і яскраве.
З ним вітер бавиться, ласкає,
Та все ж потроху обриває.
Така й на нас чекала доля,
Обтріпала листя кволе.
Зима прийшла і мимоволі
Роз’єднала наші долі.
Але весна мене з тобою
Взяла, зігріла теплотою.
І нагадала, що в житті
Бувають теплі й хмурі дні.
Й опавши, листя не вмирає,
Воно лиш осені чекає.
Всьому у світі є свій час
Й наша пора прийде знову до нас.
07.10.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014
Все бігає, шукає кусок хліба,
З надією до людей в очі заглядає?
Коли він їв – хоча б для виду –
Ніхто його, скитальця, не питає.
Хто зпересердя копняка піддасть,
Хто невблаганно покриває матом.
І тільки бабця булочку віддасть,
Яку вже їй так дорого купляти.
Йому так жадібно пити з калюжі,
І спати на асфальті де прийдеться.
А нашим homosapiens-ам дужим,
Ніяк з прогресами не йметься.
Природу знівечили так безбожно,
Останніх її видів не цінують.
Дивлюся в очі пса – стає тривожно,
За що з блохастого кепкують?
За те, що переїхала машина?
За те, що на смітник хазяїн кинув?
Опам’ятайся, адже ти - Людина!
Чому ти повертаєшся в тварину?
Ці очі не благають і не просять,
Вони назовні душу вивертають.
І статусу «Людини» не підносять,
Тому їх так старанно обминають!
19.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014
И упадет последний желтый лист,
Озябшими руками не согреешь,
Но если ты во что-то сильно веришь,
Не улетит последний желтый лист.
Накроет день туманом и печалью,
Но для рывка еще ведь силы есть.
Но стоит ли нам ждать благую весть,
Если накроет день туманом и печалью?
Ты нарисуй с круговорота дней
Фантазию на витраже оконном.
Тогда в усталом взгляде томном,
Отобразится мир в круговороте дней.
Не ожидай, когда зачахнет ветка,
Храни мгновение, увиденное втайне,
Завянут листья – ты же обещай мне –
Не будешь ждать, когда зачахнет ветка.
18.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526600
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.09.2014
І.
Твоя хвороба не діагноз,
Її назва – моє ім’я.
І ліків не знайти від неї,
А милувать не вмію я.
І як небезпечні змії,
Труїти буду поступово,
Не думай, що я помилково
Щораз кажу жалюче слово.
Тебе мучити буду вічно:
І в цьому світі і в раю,
Адже таке, як ти, створіння
Я все ж з собою заберу.
Тебе, як янгол-охоронець
Від страждань убережу.
Усі будуть тебе любити,
І лише я не матиму жалю.
П.
Швидка медична допомога тобі не допоможе,
Я не апокаліпсис, але дуже схожа.
В тебе вже від мене авітаміноз,
Але маю я для тебе невтішний прогноз.
ІІ.
Так, не ідеальний ти,
Та зізнатись мушу,
Що, як муха в павутину,
Попав мені в душу,
Я зв’язок цей не порушу,
Тому що не всесильна,
В цьому світі моя роль,
Як у всіх пасивна.
Я – маріонетка
В мІцних руках долі,
Не зрівняти їх і твої.
Такі звичайні, кволі.
Та люблю, як ти руками
Граєш, а не фатум.
І за те, що я люблю,
Ти й будеш страждати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526281
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.09.2014
Ох ця барвиста осінь! Вже ж як моя бабуся -
Так гонить наполегливо зібрати урожай.
А я ж прошу ще трішки, ну не поспішай!
Я ще навіть на літо не встигла оглянутись!
Ще потримай у небі блакить осінню чисту,
Ще наостанок воду в річці скаламуть,
Хай з шовку павутини самі себе несуть,
Й дерева ще стоять в багряному намисті.
Хай ще коти мурчать і гріються на сонці,
І горобці в достатку грайливо цвірінчать.
На легкокрилім вітрі спробуй ще промчать
Дитячий сміх гучний. І постій в сторонці!
Ти так про усе дбаєш! Усе ти помічаєш!
Птахів ти вже провЕла, жнива вже відбула,
Грибів-буркотунів до лісу принесла.
Моя ж ти бабця-осінь, коли відпочиваєш?
Присядь на сухі трави, закутайсь в листопаді,
Зернята вже у горщику, в візку городИна,
Вже й дощик накрапає - то не твоя вина!
З турботою твоєю ми стріти зиму раді!
26.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526107
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2014
Щоб виростити дерево, то є великий клопіт.
Спочатку підбираємо ми саджанці надійні:
Обдивимось кору, гілля, заглянемо в коріння,
І жоден із моментів не залишим на потім.
Ми підберемо грунт, місцину затишнішу,
Бо деревце ще кволе, негоди не стрічало,
Багато вже вітрів гілля юне зламало,
Тож наше потребує тепла, добра і тиші.
І ми несемо добрива, і бур’яни вберемо,
І поливати паросток наш будемо щодня.
Від нього проженемо крикливе вороння,
Для втеплення коріння - сіна оберемок.
Це – наше деревце, і в ньому всі надії:
І на плоди надіємось, і тінь у спеку ждем.
Ми щогодини в серці любов свою несем.
Воно ж квітує цвітом, і в зелені радіє.
Зростити не так просто нове життя з нічого,
Господарю – рослини, то як дітей малих.
І привід є обдумати важливість дій отих,
Поперш, як забажати "саджанця малого".
25.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525914
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2014
Кто ты был?! Ты ветра свист
В мгновенье оборвавший лист?..
Ты миг волненья иль безумия,
Как жгуче-огненная фурия...
Ты просто мое замешательство,
Я не хочу! Нет! Не предательство.
Ты призрак или мне так кажется?
Я все же не могу отважиться
Дать факты неопровержимые,
Мысли тобою одержимые...
Судьбы подарок или наказание,
Какое у тебя призвание?
Я думать не хотела. Чувствовать!
И все, что я могла сломать,
Искоренить с души своей,
Я стерла с помощью твоей.
Ты судьбоносный знак
Или пустое, просто так?
Модных тенденций дуновение,
Сиюминутное, горячее влечение...
Ты интуиции затмение...
За что мне уготована тобою месть?
Сомненья в неопределенности...
Ты духом призрачным влюбленности
Мелькнул и скрылся...Кто ты есть?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512971
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2014
Написано в формі речитативу.
І.
Здавалося б ніщо не віщувало біди,
І кращої пари не можливо знайти,
Лише місяць тому познайомились вони,
Та на все життя один одного знайшли.
Це було кохання з погляду першого,
Не можливо описати почуття більшого,
За божу любов до ближнього гіршого,
Та не менш вічного.
Це була магічна невідома сила,
Вона все змінила.
Вона їх з’єднала. До того
Жили вони один без одного, й не знали
Крім рідних ближчого нікого.
Та вічний випадок завжди щось міняє,
Когось єднає, а когось розлучає,
І це одне за одним чередує,
Чорне і біле постійно чергує,
Всі карти тасує, потім розкриває,
На міцність кохання перевіряє,
Прикрий випадок любить махлювати,
Не тільки розлучати, а і життя ламати.
І випадає такий виграш у житті не всім,
Та обминути злої долі не вдалося їм.
П.
Несправедливість царствує в житті,
Це відомо не одній мені.
Тримайсь до останнього,
Кінець вже близько,
Та не схиляй голову низько
Від пізнього часу до раннього.
Доля щось готує для кожного з нас,
Ми маріонетки у її руках.
Не гостри проти неї ножі,
Нехай як не буде пусто в душі.
ІІ.
Зірки світились, це був вечір ще один із тих,
Який несе у душі спокій юних і старих.
І все було б так мирно, спокійно і тихо,
Якби не одна зміна, що віщувала лихо.
Усім кривавий місяць у вікна заглядав,
Одних манив до себе, а інших він лякав,
І тих, кому не спиться,
І вдома не сидиться, він застерігав.
Подивіться вгору,
І швидше йдіть додому із знадвору.
Та нажаль закохані не вміють відчувати
Жахливу небезпеку. Їм на те начхати.
Для них це був ще один вечір,
Ще одна зустріч миттєва,
І до речі,
Кожен раз така жадана і суттєва.
Коли вони йдуть поруч пліч-о-пліч,
Крім них нікого не існує, тільки вічна ніч.
Вони шли і не спішили, і не помічали,
Один на одного дивились, і просто мовчали,
І нізвідки не чекали прикрого випадку.
Коли на них на швидкості їхала дев’ятка.
Та в момент останній вона притормозила,
Хлопця зачепила вона лише боком,
Різко зупинилась і хвилястим кроком
Підійшов воділа
З пасажирами-биками, які ще сиділи,
З нетерпінням все чекали влучної хвилини.
ІІІ.
Ці відморожені дебіли дівчину очима їли,
Вони після вдалої п’янки,
Ждали продовження гулянки.
Адже лиш недавно вийшли із в’язниці,
І бачили лише у снах плаття і спідниці.
Так, кохання – сила, та не порятує,
Коли хлопця тримають, а дівчину ґвалтують
У нього на очах…
Він не терпів цей жах,
Намагався вирватись, тоді його побили,
Таких непокірних урки не любили,
Тікаючи на машині, вони його збили.
Вона не мала сил гукнуть на допомогу,
Лише спостерігати лише мала змогу.
І бачила – коханого жорстоко переїхали,
А потім для вірності ще разок проїхали
По живому тілу…
Дівчина зомліла.
Вночі не видно крові, але коли світає,
Очам страшну картину день новий відкриває.
Місцевість опечатали, адже знайшли два трупи,
Але так сказати буде дуже грубо.
Коли швидка їх забирала,
Вони були, як два мерця.
І медсестра-сука нікому не сказала,
Що у них ще слабо, але билися серця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512781
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.07.2014
Спасибо тебе за то, что ты рядом,
Меня охраняешь и ночью и днем.
И ты ведь не просишь за это награду,
Баюкая нежно меня перед сном.
Спасибо тебе, попутчик мой верный,
За предреченный правильный путь,
За то, что прощаешь ошибки, измены,
И всегда помогаешь силы вернуть.
Благодарна тебе, я за веру в тебя,
Что глаза мне открыл и дал мудрость поверить.
Мой Ангел-Хранитель, мне никогда
Не удасться твою справедливость измерить.
05.10.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512012
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.07.2014
Закурив сигарету, посмотрю, как уходишь...
Посмотрю, как уходит смысл жизни моей,
Как бледнеет закат и мостами разводит
Нас по двум берегам чередой серых дней.
Я еще постою. Подожду хоть минуту,
Перед тем, как нырну в запыхавшийся мир.
Ты был светом зари, а теперь не на шутку
Я боюсь не найти новый ориентир.
Мне завяли цветы и асфальт запылился,
Потемнело в глазах, онемела душа.
Меня в спину погнать ветер засуетился,
Донося лишь обрывки: "...люблю...", "...навсегда...".
Меня спрячут в себе сумеречные тени,
Приютят, разотрут воды слез по щеке.
Засветился фонарь, соловьи уж отпели,
И видны купола наших грез вдалеке.
Я любила смотреть в твоих глаз небосводы.
А теперь? Что любить? Больше так не смогу!
Я от этой нежданной, унылой свободы
Свое сердце в куски разобью на бегу!
Лишь воздушные замки останутся наши
Где-то в мире фантазий, на карте судьбы,
Мы были друг другу гр́у́бы и бесстрашны,
Мы были... Гл́упы были... и юн́ы...
02.07.2014 00:00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509958
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2014
И смена имени уж не вернет назад,
И не начать всё с чистого листа.
Остался всё такой же глупый взгляд,
И изменить уж ничего нельзя.
Ты изменения можешь начать с себя.
Ты тонны пыли на себе встряхни!
Взгляни! - Вот так проходит жизнь твоя:
В серости будней утопают дни.
Ты, если хочешь, можешь так проплыть
До бледной старости и в череде декад.
А если нет, так просто оглянись.
Подумай - и иди вперёд, а не назад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494936
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.04.2014
Уся земля пронизана шляхами,
Які то сходяться, то розбігаються в нікуди.
Наші життя спрямовані вітрами,
Такими ж незалежними, як люди.
І кожному свою погоду і умови
Призначено з народження пронести.
Пересікаються, як промені, дороги,
У невідомість кожна з них може завести.
Весь світ, наче мереживом, пройнятий,
Немов радіохвилями, життями.
Буває важко новий шлях обрати,
Коли вже чаша з повними краями.
Сплітаються, розходяться, по паралелі
Прямують долі, певний курс тримають.
Та розвиток майбутнього моделі,
Навіть самі боги не знають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474797
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2014
Когда-то вместе мы учились,
Когда-то вместе мы смеялись.
Мы в будущее торопились,
Друг с другом быстро распрощались.
Куранты пробили,
Но стрелка пошла дальше.
Куда же отбыли
Задор и радость ваши?
И новых впечатлений череда
Воспоминанья реже навевает.
Вы стары, но и тут беда:
Кто жив, тот ничего не забывает!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474792
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2014
Ни любви, ни тоски, ни жалости,
Вокруг лишь фальшь и чувство жадности,
Полно напыщенности й важности,
Всем не хватает только одной малости:
Души и сердца.
Туда закрыта дверца.
Такими будут и будущие поколения,
Будут сдавать друг друга без капли сожаления,
И ни малейшего сомнения,
Что они не по-людски живут.
Чего хотят? Куда они идут?
Они ведь врут, смотря в глаза друг другу.
И за услугу делают услугу.
Как же им жить без друга?
Не пойму.
Ведь сложно на земле жить одному.
Печаль и радость, и тоску
Делить не видят с кем и не хотят,
Не важно ты им друг или ты брат.
Они идут по трупам, не смотря назад,
Они живут в аду и попадают в ад.
Другие же, что остаются в этом мире,
Не хотят так жить и тянуть гири,
Не хотят гнить изнутри морально,
Начинают понимать буквально,
Что умереть можно быстрее и реально,
При том не видя этой серости земной, банальной.
И тот, кто нам родной,
В мечтах летает вдалеке от нас,
Прячет руки в точках с наших глаз.
И это не маразм – это реальность,
Этот мир убил в нем индивидуальность.
И остаётся лишь на веки память и молчание,
Он не дождался своего признания…
И за ним нету, не было, не будет,
И не поймет никто, а лишь осудят,
Направо и налево давая замечания,
И ни радости, ни боли, ни отчаянья…
02 – 03.11.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474473
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 23.01.2014
Минувший день змінює інший
Нічим не кращий і не гірший,
Нудний так само і не вічний
Та різнобічний, як життя.
У кожного своя картина,
Адже кожна із нас людина
По-своєму особлива,
Й по-своєму одинока
...життєвий шлях такий широкий
і водночас однобокий,
для кожного з нас неповторний...
Та забуваються усі,
Що напрямком йдуть у житті
Єдиним:
Від народження й до гробу.
Але кожній другій людині,
Що виділяється з народу,
Доводиться все життя битись,
Не здатен її дух скоритись
Під такі незмінні рамки...
А тим, хто звечора до ранку
Вперто чекають з неба манку,
Буття суворим не здається,
І поки у них серце б’ється,
Вони сидітимуть в чеканні,
Що їх примхи і бажання
Виконає хтось за них.
І надій пустих плеканні
Становить суть їх існування.
Та знов я повернусь до тих,
Хто не може примиритись,
І повинен увесь час ломитись
Під тяжким ходом життя.
А в чому саме його суть?
Одних без опору хвилі несуть,
Інші проти течії пливуть.
Та перед Богом рівні всі.
Тож змагання нащо ці,
За під сонцем місце краще?
Не можуть люди допустить нізащо,
Щоб комусь було тепліше.
Та доля для найбільш жадніших
Робить їх життя ще злішим,
Даючи жадане місце.
Й вони зуби зжавши міцно
Врешті-решт таки згорають,
І лише ті з них виживають,
Хто, зрозумівши примхи долі,
Уміють відійти поволі
Від першості у цьому світі
І передать науку дітям,
Щоб помилок не повторяли
І лиш кусок торта той брали,
Який будуть у змозі з’їсти.
Та все ж у чому світ цей містить
Свою необоротну суть?
Доволі тяжко це збагнуть,
Не кожен здатен осягнуть
Її різноманітність
Й водночас однорідність.
Для всіх і кожного вона –
Це сплетення добра і зла...
Але уся наша земля
Уже давно повністю сіра
І вже настільки обідніла,
Що люди ходять і не бачать,
Як поруч них іде хтось плаче,
А хтось регоче.
Ми усі разом і водночас,
Прокинувшись посеред ночі,
Утупимо у стелю очі,
І розуміємо лиш те,
Що зовсім-зовсім одинокі.
Кожному стало святе
Сховати в панцир свою душу.
Я і не хочу, але мушу.
У нашому жорстокім світі
Потрапиш в павутині сіті,
Буденній сірості відкрившись.
Так кожен, хоч раз помилившись,
Удар стерпівши чи зломившись,
Долі урок запам’ятає.
Й тепер дітей своїх навчає:
Не виставлять думки свої
На зовні, а тримати у собі.
Земля все крутиться й не знає,
Що на ній уже давно
Нема відвертих почуттів,
Зникло добро, є тільки зло.
Й лише яскраві фарби снів
Прикрашують цю нескінченність.
Та їх не всім бачить дано.
Людей настільки вже поглинула буденність.
Що кожен один одного минає,
Не зупиняється і не помічає.
І не намагається впізнати
В комусь сестру по духу або брата.
Всі обирають йти собі й мовчати.
Коли ж хто-небудь з людства здогадається,
Що за пустими ідеалами ганяється,
І що дарма ховається
За сірими дверима свого світу,
Не відчуваючи свободи вітру,
В залежність від обставин потрапляючи,
Сяк-так долю свою міняючи,
Не знаючи, що це ніколи не зробити.
Нікому не вдалось долю змінити
І більше, ніж відміряне, прожити.
Життя початок є однаковим для всіх,
Таке ж саме завершення чекає їх.
І не змінити кругообіг цей,
Сховавши душі за опорою сірих дверей.
02 – 03. 11.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474472
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
Кохання – неповторне почуття,
Але лише тоді,коли взаємне.
Нової істини вам не відкрию я.
Та саме тим воно величне і таємне,
Що змушує літати в небесах,
Коли є той,з ким можна розділити
Жарини ті, що пломеніють у серцях.
В самотності ймовірно обгоріти.
І вже любов не схожа з божим даром,
А насолоди сік – з нектаром.
Подібний він скоріш на кислоту
Чи на отруту, що повільно діє,
Встановлюючи на шляху мету,
Труїти до останньої надії.
Яким би суперечливим то не було -
Кохання! Ми все одно звеличуєм його.
Ми знаємо, що все буває у житті,
І колись першому захочеться піти тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2014
Знали б ви як гарно нікого не кохати,
Дарма не страждати, нікого не чекати.
Я тебе не кохаю, ти не любиш мене,
І здається, що так було завжди і є.
Ти не снишся мені і не снився ніколи.
Як же так сталось, і сплелись наші долі?
Я вернути тебе і те пекло не хочу,
Але часто не сплю і верчусь до півночі.
І в ту мить сумніваюсь: Може я ще кохаю?
І в наївні надії щораз поринаю,
А на ранок встаю: сонце світить в вікно,
Ти був чи тебе не було – все одно!
Знову вдень я проходжу звичний маршрут,
І так весело знати: ти – там, а я – тут.
Біль з кожним днем від розлуки стихає,
Життя нові сили для злету вдихає,
Без жалю щоб піднятись, вільно знову літати...
Знали б ви, як гарно нікого не кохати!
16.01.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2014
Не люблю камнем по стеклу,
Не люблю ногтем по доске,
Шорох картона не люблю,
Скорлупу семечек везде,
В карманах фантики, билеты,
Раздавленные в хлам конфеты,
Поломанные сигареты
И пустой спичек коробок.
Не люблю слякоть, грязь и лужи,
Когда и летом ты простужен,
Когда помял то, что утюжил,
Когда запутался клубок,
И если дым в глаза заходит,
В желудке что-то колобродит,
Жужжание с себя выводит,
Копеек пять не достает,
Не нахожу то, что мне надо,
Когда не держится помада,
Не приживается рассада,
Кто-то не правильно поет,
Когда на шуточки разводят,
И не сказав, молча уходят,
Все одеваются по "моде",
И чавкая, кто-то жует.
Когда в очередях стою…
О!.. Вы устали? Вы спешите?
Еще есть то, что я люблю.
Куда же вы?.. Не уходите…
[27/07/2009]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473960
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 21.01.2014
Я відчуваю запах крові,
І по сліду іду неквапливо,
Усі барви денні кольорові
Інстинктивні ховають мотиви.
Я зливаюсь із кольором ночі,
І я жертву знайду, не вагайтесь.
Кінські сили у мене хороші,
По надійніше в нори ховайтесь.
Я ввіп’юся кликами у тіло,
Об кістки затешу свої зуби.
Виживати примушена вміло,
Завдавати смертельної муки.
На акації мирно зітхаю,
Закотилось розпечене сонце,
М’яко лапами переступаю,
Годі мислити…Все! Почалося.
18.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014
А у душі ідуть дощі,
І небо в темно-сірих хмарах.
Скоріш минув би день і прийшла ніч,
І я сховалась у її мрійливих чарах.
І мріяла би я про нескінченні ночі,
Про літній зорепад і про ласкаві очі,
Про ніжні руки і п́алкі поцілунки...
Нажаль, не знаю я ось цих дарунків.
Я тільки мрію й думаю про тебе,
І кожну ніч „з тобою” засинаю.
Повір, не можу жити я без тебе,
І у коханні я згораю.
Сьогодні на душі вирує ураган,
І серце хоче утекти на волю.
Залишив ти мене й не знав,
Що кохаю я тебе до болю.
2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Здравствуйте! И вы в эфире!
Много лайков вы собрали?
Вы об этом лишь мечтали?
Невысок полёт я вижу…
***
В однокомнатной квартире
Закрывайся. Помечтаем.
Это будет нашим раем.
Мы друг другу станем ближе.
Давай будем мыслить шире!
Не с кого нам брать примеры,
Себе надо хранить веру,
Максимум из жизни выжать!
Пусть не стать тебе кумиром,
Все равно цени таланты,
Те, что получил на старте,
И не будь малоподвижен.
Закрывайся в своем мире!
Не впускай, кого попало.
«Настоящих» будет мало.
Только так ты сможешь выжить!
20.01.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473745
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.01.2014
Я - не я, і доля - не моя.
Відчуваю дискомфорт від ліхтаря,
Темрява заполонила душу,
І не маю сил кордони рушить.
Я давно з дистанції зійшла,
Та не діє трансфер на життя,
Все у пам’яті запорошилось пилом,
Сірістю себе занапастила.
Щоб змінити, де узяти подих?
Щоб зіграти, хто напише ноти?
Як сомнамбула ходжу на краю леза,
Витікає, як вода, безмежжя.
Серце втиснуте у атомічний світ,
Всесвіт в ньому не лишає слід.
Диво нас лякає за межею,
Та ніхто не знає що ж за нею!
16.12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Скажи, ну что мне делать, где кричать,
Чтобы судьбу по-новому переписать?!
Знаю, мы где-то к переходу на пути,
Но страшно опоздать, иль не найти.
Перешагнуть бы с одного мира в другой,
И пусть любовь сведет нас или боль!
Ведь жить по параллелям – иллюзорно,
И вот мы вновь рождаемся повторно!
Когда-то был царем, а я была царицей,
Ты волком по лесу бежал, а я – волчицей!
Ты сумасшедший был поэт, а я – перо,
Как половинки две, мы вместе, как одно.
Не знаю где ты, но считая в небе звезды, –
Нам в сторону одну смотреть так просто!
Законы глупости и правила вселенной,
Лишь души мучают любовью безответной.
Любила ты. И я любил. Но на прощание,
Зачем не дали мы друг другу обещание?!
И будто вечность я живу тобою, как в бреду!
Но если будешь верить ты, так я тебя найду!
28.12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428503
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.05.2013
И в ежедневной суете,
Не вспоминая друг о друге,
Мы проживаем свои годы,
Мы в думах лишь наедине.
Всё по накатанным шаблонам:
Работа - дом, семья - карьера;
Друзья приходят и уходят
По новым модным эталонам.
Идя по улице невзрачной,
Волна эмоций вдруг нахлынет:
"А мы ведь здесь уже ходили!
А ночь была тогда поярче!"
Не знаю будет ли когда-то:
Совместным фото, чашка чая.
Как часто, дежавю встречая,
Мы убегаем безвозвратно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428065
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.05.2013
Коли летить у небі нитка павутиння
І в вишині курличуть журавлі,
Тихенько в полі плачуть квіти.
Назустріч, одинокі, йдуть зимі.
Коли не вистачає літнього проміння,
І тепле сонечко за горизонт ховається,
Схилившись до землі, дрімають квіти,
Пустеля льодяна в вісні їм уявляється.
Коли вкриває землю біла скатертина
Й мерехкотить у небі завіса снігова,
У галереї зимній лиш на одній картині
Змальована природа осінньо-квіткова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
Присяду на берег ріки
Під тінню густою верби,
Вдихну свіжий запах трави,
Загляну у скельця води,
Долонею плесо торкнусь –
Розійдуться рівні круги.
Я сяду і не ворухнусь.
Злякати русалку боюсь.
На дні ріки в спеку денну,
Вплітає лозу у косу,
Співає пісні про весну,
Під музику трав і верби,
Що віти на вітрі гойдає,
Спускає гілки до води,
Під тяжкістю років дрімає.
Нашіптує звуки мелодій
Заспаних літом рапсодій.
Не чутно розспівок птахів,
Лиш тихе гудіння джмелів,
Що квіти від сонячних снів,
Зворушують льотом своїм.
То вітру нема, то крадеться,
Ніяк потім не схаменеться.
Скошлатить траву молоду,
Із річки нагонить росу,
Грайливо розкидає хвилі…
І знову замре все у штилі.
Десь мирно куняла зозуля.
Проснулась від вітру…рахую:
Ку-ку… і під музику цю
На березі річки сиджу.
12.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012
Ну что, старичок, может, мы еще спляшем?
Тряхнем сединою и водки закажем?
Тебя обседают мигрени и кашель,
Но мыслишь и в старости ты, как и раньше.
Твоя седина уж светлее белила,
На каждом миллиметре рожи – морщина.
Помятость лица и потухшие очи,
А что рассказать своим внукам захочешь?
Как жил ты скажи? Во что верил душою?
Согрел ли кого-нибудь ты добротою?
Помог ли ты в деле, если просили?
И много ль людей, что тебя не забыли?
Неужто расскажешь о том, как скандалил,
Все матом ложил и просто буянил,
Жене изменял, не краснея, ты лгал,
Как напивался, по трупам шагал?
Ты не думал тогда, а теперь ты молчишь,
Но без капли стыда и волнения спишь.
Скудна жизнь твоя, но на смерти визит
До сих пор ворота и вход в них закрыт.
Но зачем, для кого душу ты бережешь?
И теперь сам себе с откровенностью лжешь.
Смерти нечего взять, ты давно все продал.
Души нет у тебя, ты ее потерял…
[14.07.2009]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365911
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.09.2012
Все завмирає, тільки серце
Ще б’ється в грудях, б’ється, б’ється…
З кінцевим місяцем осіннім
Замруть у тиші всі печалі.
І подих вітру непомітно
Останній лист зірве без жалю.
Завуальовано працює
Зима в осінніх обладунках.
Помітним холодом рубцює
Усіх, хто не знайшов притулку.
А спогади іпохондрично
Морозить і складає в короб.
Їй почуття скрадати звично,
Хай буде тиша й вічний холод.
Маленьку скалку вгонить в душу –
Дзеркал розбитих вже не скласти.
Тебе шукатимуть байдужі
Букет аби до ніг покласти.
Зима заспить усе яскраве,
Окута в іній попельнастий.
Лише під снігом лист зів’ялий
Порозуміє межі щастя.
Об шибку вітер розбиває
Свою печаль, в запалі рветься.
Все завмирає… тільки серце
Ще б’ється в грудях, б’ється, б’ється.
27.10.2010 12:00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012
Какая есть, другою я не стану!
Люби меня иль молча уходи!
Я с гордостью ношу на сердце раны.
Но не спеши тревожить, погоди!
В каждом из нас хранятся недостатки.
Поройся в человеке. Все найдешь!
Кому то мы любимы, кому гадки,
Но мне всего лишь ненавистна ложь.
Не потому, что ложью не страдаю,
Ведь ситуация как раз наоборот.
В душе я, что захочешь, оправдаю -
Тогда солгать себе позволит рот.
И жизнь моя не выдумка, а сказка,
И все прекрасно, только одно но…
Не попадись моей души раскраска
Кому-нибудь…
Не берегу её ни для кого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317983
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.02.2012
Цей оливковий день вселяє у серце надію,
На те, що у світі збережена ще рівновага.
У душі – я цвіту, а на зовнішній вигляд – старію,
Мої думи маренго – єдина цікава розвага.
24.10.2009
Ця маслинова ніч не віддасть мені таємницю,
Різнобокі світи знов і знов утопатимуть в тінях.
Всі бажання закриються в снах у примарну в'язницю,
Лише місячне сяйво віді́ б`ється світлом на віях...
29.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317645
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.02.2012
Я на лице твоем читаю смерть.
И в полуобмороке я еще трясусь.
Твою энергию всосала круговерть,
Смотреть в глаза стеклянные боюсь.
От холода меня сильно знобит,
Тебя не вижу – радуюсь в душе.
А голос внутренний в ушах звенит:
«Гляди, на ней венец небытия уже!»
Не быть оракулом! Я не стремлюсь,
Загнать тебя в печальный узкий гроб.
Свечу зажгу и тихо в церкви помолюсь,
Быть может, обойдет неумолимый рок!
Себе не верю! А молитвы не спасут.
Есть точек выхода неизменимый путь.
И вся светясь, шагаешь ты на Суд,
Я знаю, встретимся мы Там когда-нибудь.
19.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317520
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.02.2012
Ты – солнце! И ты это знаешь.
Ты – вечная муза моя!
Ты призрачным эхом витаешь,
Ты там, где пишу стихи я.
Летаешь ты гордою птицей,
И воля твоя в облаках.
Не станешь ручною синицей…
Ты в сердце, и небе, и снах.
С тобой не могу попрощаться.
И слабость хранится в тебе.
Мне стоило раз попытаться –
И мир, словно ад, на земле.
Ты светишь, но только не греешь,
Привыкшая я к холодам.
Но если в меня ты поверишь,
Полсердца тебе я отдам.
Ты – солнце! Тебя не боюсь я.
Сгореть за победу в пути,
В борьбе с безответной и грустью
Горят мне вдали маяки.
Ты гордая вольная птица,
Но я не готовлю силки.
Чему уготовлено сбыться,
Тому светит солнце вночи!
12.04.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317516
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.02.2012
Поеми - ідеальній любові -
Ці соплі, розмазані по стіні.
Сигарета в руці тліє знову,
А від пива ростуть "мозолі".
Не було в нас раніше сексу,
А тепер і кохання нема.
І сердечну погоду Цельсій
Всю прирівнює до нуля.
На солодкі й пістні серіали
Повелись, і відкривши роти:
Чіпси колою запивали,
І бурчали в такт животи.
Перед телеком всі моралісти.
А вийшов із дому - харкнув.
Чи цікаво їм - хто був Лістьєв?
Що таке, хто такий - Байконур?
Віртуального щастя епоха
Програмує нові мости.
Ми повинні прагнути Бога,
А не вірити у казки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317286
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2012
Ви не стільки з’їли б – скільки так лякали:
«Мабуть слона з’їв би!» - ви мені казали.
Я ж схавав у погріб - і козу, й корову.
Вас чекав у гості до себе додому.
А стару кобилу я продав сусіду,
Щоб ви залишились точно без обіду.
Жінку я відправив в скорості до тещі.
Понакладав їжі навіть в її речі.
Нащо так лякали? Ваш город не гірший.
А я третій день вже сиджу не ївши.
18.09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317165
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.02.2012
Я дивлюся в твої очі та відгуків не знаходжу,
Порожнеча й пихатість відстань тримають сліпу,
Заглядаю в обличчя весь час, коли мимо проходжу,
Констатуючи факт, розглядаючи правду гірку.
Чим цікавишся ти і чи маєш ти пріоритети?
Оперета, театри, балет – це не модно, авжеж.
Де поділися правила честі, амбітні корнети?
Нині норми моралі в свавіллі і дії без меж.
В голослівності прагнеш сягнути індивідуальність,
Приховати себе за характер, зв’язки або статус.
Та твоя показуха для мене безмірна фатальність.
Я не бачу, коли не увімкнений гіпоталамус.
Я не горда примхлива заучка і не список правил.
Лиш тому й заглядаю у очі. Людину зустріти
Серце прагне, щоб жити змістовно і весело стало,
Але ж ти всім єством намагаєшся мене убити.
Так огидно і страшно іти й зустрічати відлюдьків,
Хочу крикнути – шумно, сказати – немає для кого.
Всі у гомоні тонуть, для мене ж відведено шлюпку,
І несе течія… а я плачу, одна, бо у шлюпці – нікого!
29.10.2009́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Меня клинит. Уходи!
Уходи с моего сердца,
Не тревожь моей души,
Для надежды закрой дверцу.
Как устала я мечтать,
Мечты давно души не греют.
Мне сложно изменений ждать,
Вера пеплом в сердце тлеет.
Останься! Нет, лучше уйди!
И гордость мне связала руки.
С ума будет легче сойти,
Чем вытерпеть горечь разлуки.
Но это было так давно,
Чувства увяли, все забылось.
Другого шанса не дано.
И нужно ли? Остановилось…
Остановилось время для меня,
Замкнулся круг. Хочу его сломать.
Но не бывает дыма без огня,
И в будущем так страшно потерять.
Опять!
По этому я в прошлое стремлюсь,
Оставить разум мой тебя прошу.
Сама себе открыть правду боюсь
И постоянно себя в жертву приношу.
А я не жертва, ты – не идеал.
Неужто бес водит за нос?
Ведь ошибиться – это не провал,
И как устала я от пустых грёз.
Ты надоел мне. Не могу
Любить тебя. Ты вымысел, мираж.
Я правду слышать не хочу – Ты лгун! –
И создавать из ничего кураж.
Оставь меня! Хочу побыть одна!
И голову мне больше не морочь.
Мне нравиться на сердце пустота.
Воспоминания и ты – идите прочь!
29.03.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316802
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.02.2012
Сьогодні мені яблуня казала
Про те, як їй не хочеться зими.
Ще листя начебто не поскидала,
Та погубила вже свої плоди.
По жилах ще життя її несеться
І віти прохолода обвіває.
А серця і нема, а воно б’ється,
І вперто зупинятись не бажає.
І навіть вітер втішити старався,
І павутину срібну обривав.
Осіннім сонцем гріти намагався,
Над яблунею хмари розганяв.
І чим могла, зі мною говорила.
Здіймала руки в небо, як гілки.
Від розпачу душа моя щеміла –
Та зупинити час не в праві ми!
17.09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316758
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.02.2012
Вітер закручує попіл…
Попіл колись був тобою.
Ти живеш дні одинокі,
Мертвою чи вже живою?
Вітер ганяє хмари…
В них очі твої вбачаю.
Погляд навіює чари
В сторону пекла чи раю?
Вітер роздмухує дим,
Схожий на душу твою.
До радості чи біди
Спогади я ловлю?
Вітер вдихаю і я…
В серці вогонь горить.
Як і твоє життя,
Так і моє спопелить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316749
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2012
Іде дощ…
І примушує плакати осінь,
І здіймає бульки на калюжах.
І паплюжить
Все те, що таємне
Усе те, що розхитує нерви,
Чисту руну в «тепер» приносить.
Іде дощ…
Розкладає думки на полиці,
І затримує паузу в небі.
Недаремні
Шумлять старання,
І не чути пустого зітхання.
Почуття не складають в таблиці.
Іде дощ…
І висмоктує біль пустотою,
Розмиває дороги в майбутнє.
І відсутні
Мости, що згоріли.
Тільки спогади уціліли,
Які дощ заглушає собою.
06.09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316542
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.02.2012
Своє життя усе протанцювала!
Уже в бальзаківському віці та замало
Мені років, щоб втілитись у роль.
Прошу на біс зіграти сі-бемоль.
І молодість – в одному фуете,
А зрілості діагональ пройшла же-те,
Уже мій не вражає гран батман,
Я за кулісами скажу – оревуар!
Зі смертю затанцюю ніжний вальс,
Повіривши в її відвертий фарс.
Аби ще раз – і згодна я на все –
Упевнено здійснити па-де-де.
Злетівши гордо під фінальний марш,
Я видихну життя останній раз!
19.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315976
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.02.2012
все в очікуванні дощу - тиша.
в замиранні сердець - життя.
а перо, в написа́нні ві́рша,
так боїться примар забуття.
все в очікуванні дощу - вітер.
в поєднанні долонь - любов.
коли буря зриває квіти,
то в судинах холоне кров.
все в очікуванні дощу - і я.
і в примарних мелодіях - рими.
горизонт накриває зоря.
чути дощ. а ти спи щасливим.
24.05.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315975
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.02.2012
Любов - вогонь, на серці - біль,
По жилам полум'я тече.
Стріла летить мені вдогін,
На вістрі пристрасті несе.
Не упаду, не підкошусь,
Відкрию душу - хай ятрить
Ті рани, що уже ношу.
Їх не залічить нова мить.
На хворе серце жду любов,
Нехай застогне, як колись.
На піці незначних розмов -
Дві чужини в одно зрослись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2012
Куда-то торопливо так бегут машины,
И за окном грохочут поезда.
А в августовском небе падает звезда.
Там «на верху», наверно, так решили.
Причудами наполнился бокал,
И чувства вперемешку, словно в винегрете.
Вы смотрите на небо, как и я? Ответьте.
Или ваш дух уснул, за день устал?
Открыты окна, легкая прохлада,
Стучанье стрелки от часов, по-кругу бег…
А мне вчера вночи приснился снег –
Это тоскливее, чем плитка шоколада.
Рассвет кричит кукареку, и ветер
Доносит эхом звук, а облака
Покрылись рябью розовою свысока,
А тело залило уставшим светом.
Проснулся на посту первый трамвай,
И жаворонки тоже, но мы совы.
Прощаюсь с вами я до ночи новой,
Смыкай уж веки, Друг мой, не зевай!
18.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315630
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 20.02.2012
С тобой я научилась ждать
И ненавидеть всех вокруг.
Ты мне уже не друг,
Но и не враг. А может враг?
Не хочу так!
Ведь это всё пустяк,
Но так болит и ноет моё … ухо.
Ухо, а не сердце почему?
Да потому!
Ведь скучно там ему – на голове!
Я иногда скучаю по тебе…
Ой! Опечатка. По еде.
Особенно к концу всех пар.
В моей душе прошел пожар,
Я не хочу всё возвращать назад.
А может быть… опять в тот ад?!
Вот если б ты… О нет! Не смей!
Из-за тебя в лесу ведь кто-то
Тогда подохнет от чего-то.
На все забей!
Ведь на меня давно уже забил.
Ты всё забыл?
Я жду ответ… или обед.
Я застрелюсь, скрутивши пальцы в пистолет!
Хотя…подумав несколько минут,
Ты сейчас там, а я ведь тут.
А все мы где? В дерьме!
Похуже не скажу я слов -
Меня там уже нет...
Этот текст всего лишь гон,
А ты сегодня крепко спи.
Баю-бай! Ведь ты не он,
Любви несгаснувшей фреон,
Не идеал моей любви!
Спросишь, что я пишу за бред?
А что можно подумать, глядя тебе вслед?!
05.05.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315287
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2012
Щоденник – це я, лист – це ти.
Я здатна багато нового знайти
В тобі,
Прочитавши листа,
Який ти недбало напишеш мені.
Ти такий різний та правда одна:
Я знову захочу щоденник відкрити,
В ньому зазначити, що не змінити
Тебе,
Але і надалі надію тримати,
Що зможу колись у листі прочитати,
Як ти все ж кохаєш мене...
27.10.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2012
Она похожа на меня.
Ты видишь?
Она такая же, как я.
Открой глаза.
На пути ангела встречая,
Его сменить никем нельзя.
Когда-то я была твоя.
Ты слышишь?
Я тебя за руку вела.
Не забывай.
И сон твой, нежно охраняя,
Я создала окошко в рай.
И то, что я тебя сломала,
Помнишь!
Но счастья крепко пожелала.
Ты поверь.
Надежду в сердце сохраняя,
Я тебе в мир открыла дверь!
[27/07/2009]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314323
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2012
Я так люблю сніг,
Що пада до ніг,
Й так ніжно до щік доторкається...
Кохання нема,
В душі теж зима,
Лиш вітер морозний всміхається.
Колись літо буяло
І серце гадало,
Що погода ця буде одвічно.
Та ти квіти стоптав
І весну сплюндрував,
Й тепер скрізь по осінньому звично...
Я про те не жалкую,
Що зараз сумую
За хаосом літнім бурхливим.
Хто ж раніше міг знати
І мені це сказати,
Що ти будеш чужим і зрадливим?
Тихо вітер шумить,
Хоче розвеселить,
Та у цьому не має потреби!..
Ти любити не зміг,
І тепер навіть сніг
Мені стежку завіяв до тебе.
26.01.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2012
Я вже не знаю що робити:
Чи може на усе забити?
І далі йти, тягти кросівки
І розминати так кінцівки?
Що планувати? Що чекати?
А може все ж попланувати*?
О, як же боляче згадати,
Що з цього все і почалося,
Від цього сивіє волосся.
Мені піти все ж довелося,
А може мене біс попутав,
Банданою очі закутав,
Моєму янголу дав взятку,
Щоб я пішла і без оглядки
Відрізала своє минуле
І тільки з часом осягнула,
Що не все робиться на краще.
Не повернути вже нізащо
Ту мить, таку тепер сумнівну
І в ній зіграти роль пасивну,
І подивитись, що було б?
Чи й потім всі зіграють в гроб?
О як же сумніви прокляті,
Наче слова любові зм’яті,
Щодень все більше ранять душу,
Терзають, ніби м’ясник тушу.
Я так хотіла все забути,
Щоб із полегкістю зітхнути,
І вже нічого не відчути,
Побачивши твій силует.
І уявивши цей момент,
Не мати докорів сумління,
Що якби не моє вміння
Усе як завжди зіпсувати,
Мені б не довелось страждати,
То винуватити тебе,
То знов і знов з’їжджать на себе.
Як епілог сказати треба:
Не поспішай ніколи йти,
Зірвавшись, раз і назавжди.
Подумай і запам’ятай:
Все залишать не поспішай.
08.04.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2012
Заплачь мне, скрипка!
Натяни струну души моей.
Пускай улыбка
Не затронет грусти апогей.
Вспомни былое,
И памятные дали станут в ряд.
Всё – основное,
Но не вернуть мелодии назад.
Давай слезою
Мы смоем час не прощеных обид.
И сединою
Нас бремя обязательств одарит.
Сыграй, с душою!
И может сердце перестанет ныть.
Прячусь порою
От того, что уж не может быть!
12.09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313622
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2012
(Хочу уточнить, что "Я" используется от имени образа)
Руки трясутся – хочется выпить,
Ноги трясутся – хочется секса.
Я к новой жизни еще не привыкла,
Нервно глотаю крепкий эспрессо.
Ты подцепил меня, словно чахотку,
И обогрел, как замерзлую птицу.
Я свою блядскую, в смысле, походку
Не отпущу, как журавль синицу.
Нам бы расстаться, да ты не поверишь,
Что моя дурость неисправима.
Время пройдет, и рукою отмеришь,
Ты по натуре сильно ранимый.
Я же по жизни – сплошь неудача!
Не говори, что я просто слепая.
В мире жестоком, мире разврата,
Я очерствела, в правду играя.
Я развернусь, убегу по-английски,
Ты благородный, я – дура тупая!
Мне интереснее жить без прописки,
Знаю, помашешь рукою, прощая…
16.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313618
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 13.02.2012
Моей любимой бабушке...
Одна огромная слеза
Перечеркнет все то, что в жизни было.
И по ветру, так неспеша,
Оледенит мечту и веру, сорвет крыла.
Я без руки, как без ноги,
И под откос ушли года. И где здесь смысл?
Открыты за душу твою торги,
А я без воздуха, как без тебя… Вернись!
20.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313615
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2012
Все о том же пишу: о любви, о мечте,
О страданиях, боли, тебе, о себе.
О следах на снегу и следах на душе,
Все куда-то бегу, надоело уже…
Надоело уже все о том же писать,
О былом и о том, чего не догнать.
О стенах четырех и кругах на воде,
О несчастной любви и везучей судьбе.
И в рулетку играть, и крутить колесо,
Толи видеть, не видеть, и сон, и не сон.
Надоело уже: о росе на лугах,
О потопах, цунами, разбитых сердцах.
Силы нет сосчитать у души этажи,
Даю ручку тебе – все о том же…
13.04.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313076
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2012
Ты посиди со мной и выпей чая.
Давай с тобою просто помолчим.
Смотри на небо! Утки улетают.
Несутся вдаль тоскливые ключи.
Сегодня небосвод их не балует -
Тучи опять несут в себе дожди.
И капельки окно моё целуют,
А мы с тобою просто так молчим.
Закутайся, мой друг, теплее в плед:
Повеяло бодрящею прохладой.
Ты выпей чаю, душу обогрей,
А я схожу за плиткой шоколада.
Люблю дождливую осеннюю тоску,
Когда я с другом, сидя на балконе,
Молчу, вдыхаю свежесть и смотрю,
Как отразился мир на небосклоне.
15.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313075
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 11.02.2012
Хочу льва или снежного барса! Вот хочу! И мне сказок не надо!
Что они вымирающий вид, что их мало осталось в природе!
Надоели пустые тапиры, их волнует лишь брюхо в итоге,
Показные, для вида, олени, для которых их сила – в их стаде!
Грызуны и еноты, макаки – вы такие смешные, взаправду!
А павлины – горды и красивы, но не видят за перьями небо.
Бегемоты, слоны, носороги – только силу используют слепо.
Выбор есть, если скука нагрянет, наиграюсь я вами, и ладно!
А так хочется страсти, рычанья, и погони за солнцем без меры,
То валятся на камне горячем, то метать во все стороны брызги.
А дневную сиесту смешать из безмолвием и ночным риском.
Хочу льва или снежного барса! Только их подают для пантеры!
29.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313073
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2012
Я хотіла
Бути музою для тебе.
Я хотіла…
Не зуміла…
Став для мене ти
Натхненням
Недосяжним,
Нерозважним.
Не можу знайти,
Ті слова, щоб передати,
Що в моїй душі:
Все сплелося,
І зрослося,
І не розірву!
А я мушу,
Щоб порушить
Цей замкнутий круг.
Бути музою бажала
Та не стала –
Зупинився рух.
Поруч була,
Не відчула,
Ти став одинак.
І відтоді я – ніхто,
Звуть мене – ніяк!..
І забути не дано
Без великих мук,
Як бажала
Я зостатись
У серці твоїм.
У твоїм однім…
Щоб не розлучатись.
Я хотіла,
Так хотіла
Бути там. А жаль!
Не зуміла,
Залишила
Твій сердечний край.
Але спогадом здіймусь,
І повернусь…
Місце залишай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2012
Моє рідне, єдине село!
Скільки часу вже пройшло?
Та хвиля змін тебе не зачепила.
Й нехай куди я не піду,
Ріднішого за тебе не знайду,
Адже мати тут мене хрестила.
Як я люблю вранці прокидатись
І довго-довго милуватись
Краєвидами мого села.
Мені нічого більше і не треба:
Лиш недосяжна блакить неба
І верби шурхіт, що вже відцвіла.
Люблю іти вздовж берегів Супою,
Цією тихою й спокійною рікою,
Що несе води прямо до Дніпра.
Люблю як квітнуть абрикоси і каштани,
На клумбах - пломеніючі тюльпани,
Й пишається собою центр села.
О моя школо, рідна і єдина,
Скільки поколінь ти вже навчила,
Як жити у жорстокім світі цім.
Піщано, живи вічно й процвітай,
Красою й величчю своєю надихай
На сотні тисяч ось таких віршів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312907
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.02.2012
Сегодня мне не хочется домой.
Хоть ты убей! Идти желанья нет!
Тот взгляд, что согревал зимой,
Тускнеет с каждым днем сильней.
Всё пожирает быт - я так скажу. -
Найти хочу виновника проблем.
И оправданий у судьбы спрошу:
Бракованный амуру дали лук?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312837
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2012
В поисках новых впечатлений
Проходит жизнь.
Даровано нам чувство обновлений –
Вот и держи!
Не нужно слез, гримас и показухи
Не от души.
Тебе даны глаза, и ноги, руки…
Просто дыши.
Изменчивости миражей обманных
Не внемли ты.
Зачем обогревать неблагодарных
От их зимы?
Зачем разменивать себя на повороты
И виражи?
Везде для нас находятся заботы…
А ты – спешишь…
15.09.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312591
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.02.2012
Как-то сегодня грязно на полу,
Как на душе нагромоздилась куча хлама.
Еле ворочаясь, лежу, на потолок гляжу.
Я не пьяна... я просто... Я устала.
Собака лижет руку и скулит,
Наверное ей скучно и даже противно,
Но лишь она так искренне по мне скорбит.
Только в минуты эти мне бывает стыдно.
Докуривая пачку сигарет,
И думая о том, что было и кого не стало,
Проходят дни, а времени как-будто нет.
Я не пьяна... я просто... Я устала!
07/09/11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312589
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.02.2012
(Від Його імені)
Не кажи кохаю, без кохання,
Не кажи, – Прийди. – якщо не ждеш.
Шлю до тебе всі свої вітання
Звідти, де мене ти не знайдеш.
Ти в мені неправду лиш шукаєш,
Ти малюєш те, чого нема.
На все, як є, дивитись не бажаєш,
Ти мене не ціниш, а дарма.
Зміг би я дістати зірку з неба,
Зміг би тисячі шляхів пройти,
Зміг би я, але тобі не треба.
Інші вподобання маєш ти.
Знаючи усі мої бажання,
Ігноруєш, мимо ти ідеш.
Не кажи кохаю, без кохання,
Так його ти не наздоженеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012