| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
Та я не віддам тобі своє серце
І не пущу тебе в свою душу.
Я не віддам, бо воно розірветься,
І не пущу, хоч здається, що мушу.
Ти викрадач мого спокою нині,
Ти писанкар мого світу сьогодні,
Ти розібрав би мене на частини,
Та клявся у щирості напередодні.
Ламати, міняти, робити шаблоном,
Мої почуття прагнеш ти мимоволі,
Та серце моє - наче море бездонне
Штормів і вітрів, що гуляють як в полі.
І я не віддам тобі своє серце,
Та, може, впущу тебе в свою душу.
Хоча...Ну й нехай. Хай воно розірветься,
Хоч тільки на мить і здалося, що мушу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2012
Не пущу! Не пущу! Більш ніколи, нізащо
в мій світ.
Я не вірю тобі і бурхливому морю овацій.
Ти всміхнешся мені і довірливо скажеш
"Привіт!" -
І мені знову тоскно від власних щодених нотацій,
бо повірила знову, що більше
не зрадять мене.
Ви погралися трішки, а потім я знов непотрібна..
Знову відчай не раз ще зненацька
охопить-мине.
Дежавю. Вже десь чула.
Десь бачила вже щось подібне.
Не пущу... Хто спитає? Узяв і прийшов.
От і все.
Оселився в моєму
безглуздому й теплому світі.
Побажала б: нехай тебе снігом
отам занесе,
та не знаю, як буду без болю я дихати й жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
Ця земля пам'ятає зотлілий і трепетний день,
Як уперше ступили на неї три браття з сестрою.
Ця земля зберегла і відгомін людських одкровень,
І собори, церкви, що вражають своєю красою.
І шумлять безперервно тут води старого Дніпра,
"Із варягів у греки" прямуючи знову і знову.
Вже й Русі, і козацтва давно відгриміла пора,
Що сучасності довго міцну закладала основу.
Тут каштани цвітуть, липа пахне, неначе дурман,
Зачаровує місто й п'янким ароматом бузковим.
Моє місто - це магія, мабуть. Чи просто обман
Й переплетення вулиць оце лиш здається зразковим?
Ще чужа та земля, де нога не ступала твоя,
Але тут все здається вже рідним, знайомим і вічним,
Хоч і рідко почуєш у місті ти трель солов'я.
Що ж, не знаю, як стать до природи тут ближчим.
Я люблю своє місто у сяйві нічних ліхтарів,
Хоч буває мій Київ захмареним, сірим, буденним.
Я люблю своє місто в зимовім потопі снігів,
Що під куполом хмар вітром віє про щось сокровенне.
Я люблю своє місто, яким би воно не було.
Люди, втома, блукання одними і тими ж шляхами...
І воно між собою, неначе між іншим, сплело
Небайдужих і тусклих із різними зовсім серцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012
Всі двері - навстіж.
Заходь, хто хоче.
Бери, що хочеш.
Мені не шкода.
Візьми крихітку любові - вона подвоїться.
А я відчую себе потрібною.
Візьми крихітку болю. Розділи його зі мною.
Бо він буває таким нестерпним.
Візьми крихітку щастя. Поки я спроможна ним ділитися.
Поки воно не зникло, як сон.
Іноді я чомусь буваю така нещасна.
Але хай мій світ навіть всередині буде веселковим.
Добре?
І хай це буде наша таємниця.
Твоя і моя.
Моя і цілого світу.
Всі двері - навстіж.
Холодно?
Ні.
Чекаю на когось...
На кого? Ніхто не прийде зараз.
Тільки завтра.
Але завтра...
Всі двері - навстіж?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362203
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.09.2012
Ось наївність свята - мій протектор.
Пазлів знову складаю уламки.
Я сьогодні талант-архітектор,
Мій шедевр - то повітряні замки.
Із надуманою безтурботністю
Позмагавшись з людською природою,
Я тепер заквітчалась самотністю
І її називаю свободою.
Від людей заховалась за стінами,
Спопеляю безжально мости.
Дні і роки пливуть за хвилинами -
А мене зрозумів тільки ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2012
Агов, хтось чує? Напишіть мені листа.
Будь ласка, напишіть, не зволікайте!
Погану звичку тільки неспроста
Писати у минулому лишайте!
Не sms, e-mail - бо це фальшивка,
А я прошу зігріть мої долоні
І щоб конвертів списаних підшивка
Лежала на моєму підвіконні.
І хочу почерк, хай кривий і нерозбірливий,
І чай, розлитий адресантом на папір,
А ще закреслень, виправлень довірливих,
Рядків відвертих, слів: "Прошу, повір!"
Такі листи не модні вже, бо нині
Непросто бути справжньою людині.
Щоб сірість інтернетну подолати,
Прошу вас від руки листи писати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2012
Є люди сильні, і серця їх непорушні,
Їх важко вразити чи довести до сліз.
Вони сміливі, і очима незворушно
Жаліють тих, хто опускає очі вниз.
Вони жорсткі, вимогливі, терплячі,
Готові вислухать, підставити плече,
І нам здається часто, в них неначе
Ніколи біль у серці не пече...
Вони вночі ридають - і ніхто не чує
І душать сльози в серці день у день.
Їм сили й мужності ніколи не бракує ,
Та в душу змучену заглянь лишень!
Не залишайте сильних із собою на дуелі!
Не слухайте відмов, а лиш допоможіть,
Бо сильним, гордим "неприступним скелям",
Можливо, більше за усіх болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Ти дивак, але ніяк не романтик.
Листопадові дощі – а ти розфарбовуєш паперове листя яскравими кольорами і приклеюєш на скло якраз навпроти безлистої гілки.
Ударить мороз – а ти тримаєш руками без рукавиць довжелезну бурульку, уявляєш, що це чарівна паличка, і з жалем спостерігаєш, як вона тане в твоїх руках. А потім не знаєш, як зігріти аж червоні від морозу долоні.
Ідеш по траві – уважно дивишся під ноги, щоб ненароком не наступити на прекрасну квітку, а якщо не помітив вчасно, то краще сам упадеш, спіткнувшись, зате квітка – жива!
Літній світанок – прокидаєшся з півнями, щоб пробігтися по росі й зустріти сонце, а потім увесь день не знаєш, де б так прихилити голову, щоб задрімати.
Дивак ти… Та тобі, мабуть, постійно говорять, що як мала дитина поводишся, не відповідаєш за свої безглузді вчинки, віддаляєшся від реальності.
Ти чудний, ти дивак з диваків. Ти хто завгодно, але не романтик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316571
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.02.2012
Буває, хтось(чи просять, чи не просять)
Говорить: осінь ця безрадісна і сіра.
Однак я в це ніколи не повірю,
Бо знаю, що любити можна осінь.
Таки в пори цієї дещо справжнє є:
Це й під ногами листя кольорове,
І щирість, що закралася у мову,
І ніжне серце любляче твоє.
Під ковдрою від холоду сховавшись,
Милуюся багряним листопадом
І, снігу першого нарешті дочекавшись,
Сніжинки називаю зорепадом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012
Я в тебе так красиво закохалась:
Так ніжно, так несміло, так чарівно -
І серце з спокоєм навіки попрощалось,
Замріявшись про істинно нетлінне.
Тобі б тепло подарувала серця,
Та страшно так любов пустити в душу,
Бо й вітражі - насправді просто скельця,
Якщо шедевр, торкаючись, порушу.
І про несказане, тим паче - несказанне
Чомусь боюсь з тобою говорити.
Зітхає тяжко доля безталанна:
В твій океан очей боюсь дивитись.
А ти й не знаєш про мою любов:
Я миті слушної сказати дочекалась
І почуттів своїх злякалась знов -
І знов тобі ні в чому не зізналась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012
"Ми всі актори, а життя - театр" -
Ні в кого навіть сумнівів немає,
Ніхто цих велич слів не подолає
В подій шаленому калейдоскопі ватр.
Брехун ти, чи святий, або бунтар -
Ти той, ким зважуєшся нині бути.
Як зможеш зрозуміти і почути,
Життя тобі запалить свій ліхтар.
Актор не хоче - мусить завше грати,
Людина ж долю вибрала сама -
Будує стіни(справді ж їх нема):
В житті що й як робити, що казати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012
Знову чую: йде мова про крила,
Бо без них, кажуть, Всесвіт - тюрма.
Без попутного вітру в вітрилах
Хтось у розпачі крикне щосили,
Ненароком що крила зламав.
Подивись на крилатих уважно,
Коли хочеш весь світ облетіть, -
Чи вершини вони недосяжні
І степи, до крайнеба протяжні,
Підкорити бажають щомить?
Для крилатих всі шляхи відкриті.
Сміливіше! Обирай дорогу
В небеса, що хмарами повиті.
Через хвилі вітру і блакиті
Здобувай над світом перемогу!
Далина, глибина, вишина
Птицю, як і людину, лякають.
І буденність щораз поглина,
Перед очі стає пелена -
І бажання літать завмирає.
Запалавши хотінням літати,
В сподіванні п'янкому тремтиш,
І крильми ти готовий махати.
Та... як зробишся врешті крилатим,
Чи вже знаєш, куди полетиш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Завтра - перший день твого нового життя. Що заважає тобі почати все з чистого аркуша? Несказані другу вчора теплі слова, недочитана книжка, звечора залишений непомитий посуд, гостра образа на когось, неможливість забути чиїсь слова чи вчинки, які доводили тебе до відчаю, біль утрати дорогої людини? Вчорашній день стискає волю лещатами невиконаного і несказаного. Кожний може, зранку прокинувшись, сказати: "Все, пора починати життя з чистого аркуша" - але чи кожний зробить?..
А ти можеш? Твоя совість змучена сказаними зозла словами, вони болючими уламками впинаються в свідомість, не дають дихати. Навіть якщо тебе пробачать, від докорів сумління нікуди не дінешся. Ти пам'ятаєш, здається, кожну свою помилку, ти засліплений страхом, що твоє оточення не забуло жодного твого нерівного кроку, ти жахаєшся від думки, що ніколи не забудеш про дурниці, які зробив зопалу, не подумавши...Звичайно, забудеш, але все одно ще довго якісь несуттєві деталі викликатимуть бурю неконтрольованих емоцій. Ти - людина. Ти можеш прощати і забувати, так само можуть прощати і забувати твої помилки, але ти цього не усвідомлюєш.
Життя - з чистого аркуша? Як часто обіцяєш собі, що воно от-от почнеться? Чому ж опускаєш руки, відкладаєш його початок і знову вириваєш аркуш, хоча на ньому стоїть лише крапка на початку абзацу? Навіщо марнуєш сьогодні, навіщо дарма обіцяєш, що зможеш усе змінити завтра, у понеділок чи на початку місяця? Тягар же вчорашньої невиконаної обіцянки лежить на твоїх плечах непідйомним вантажем, з кожним днем усе важчим... Бо просто не можеш виконати навіть того, що самому собі обіцяєш. Бо страшно щось змінювати, правда? Дуже.
Але, може, ти ще зможеш виправити ситуацію, почати нарешті з самого початку? Може, перший день твого нового життя - не завтра, через тиждень чи наступного року, а вже почався?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306932
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.01.2012
Дихай! Дихай ароматом конвалій і запахом ранкового туману, дихай чужим щастям і чужим відчаєм, дихай сторінками улюблених книжок і поглядом коханої людини, дихай зеленим чаєм і скошеною травою, дихай улюбленою музикою і власними ідеями, дихай далекими мріями і любов'ю до ближнього, дихай почуттями, емоціями. Дихай...А іноді - задихайся! Задихайся, коли зрадив найкращий друг, задихайся, коли прощаєшся з тими, кого любиш, назавжди. Задихайся і коли здійснилося найзаповітніше бажання. Задихайся... Але хапай повітря на повні груди, коли усвідомлюєш, що не витримуєш його відсутності.
Слухай... Слухай шелест дерев і солов'їний спів, слухай і зозулю, от тільки років не рахуй! Слухай мовчання людини, яка розгубила слова, уночі слухай приглушені ридання сильної людини на сусідньому балконі, слухай тишу, яка відлунює мільйонами звуків, слухай стукіт дощу в шибку, слухай рев вітру і незриме шелестіння в траві. Слухай... Вір кожному звуку, кожному шелесту, але не вір людським словам. Не вір лестощам, не вір тому, що люди кажуть зозла один про одного, не вір жорстоким словам людини, яку душать біль і несправедливість .
Помічай! Помічай квітку, яку ти мало не затоптав, помічай згаслі погляди і сяючі очі в натовпі, помічай красу в природі і в людині, нехай навіть ніхто її більше не помічає. Помічай почуття на обличчях і опале листя під ногами, помічай колір неба при сході та заході сонця, помічай нещасних бездомних собак, що просять шматок хліба і крихітку ласки, помічай жести людей, які нещиро посміхаються. Помічай! Не гаси в собі вогник людяності й доброти!
Торкайся... Торкайся обережно до гілки жасмину і до вологої від роси трави, торкайся до пшеничних колосків, торкайся до руки того, кого любиш, відчуваючи удар електричного струму, торкайся до шовку і до щоки матусі, торкайся до плеча друга, який потребує підтримки, торкайся до сторінок старого щоденника і до давно забутих стін рідного дому, торкайся до фотографій тих, кого немає більше в цьому світі...
Лови! Лови хвилинки несподіваного щастя і вогники в очах інших, лови у хмарах образи земних речей і відображення своєї посмішки у річці, безрезультатно лови зеленого коника в зеленій траві, лови вітер долонями і слова, якими він до тебе промовляє, лови вогники багаття, розкладеного пізно увечері посеред лісу, лови блиск сніжинок на сонці, лови кольори веселки і останній промінець сонця цього дня... Лови! Але не саджай у клітку...
Відчувай...Відчувай сонячні промені на своїй щоці і бурю емоцій при згадці про щось сокровенне, відчувай пелюстки тюльпанів на своїх долонях, відчувай знову те ж, що й колись, чуючи до болю знайому музику, відчувай парфуми, що стали улюбленими, бо нагадують дорогу тобі людину, відчувай травинку в своєму волоссі і зиму, коли хтось із домашніх забажав мандаринів, відчувай себе найнещаснішим у світі, коли з'являється щонайменша проблемка, відчувай себе щасливим, коли розумієш, що це було наймізернішою дрібничкою в житті, відчувай співчуття до людини, яку спіткало нещастя, відчувай і ненависть до когось або чогось, але, прошу, не роби людям боляче! Відчувай любов, самотність, щастя, смуток... Відчувай хоч щось, хоч якось, не будь байдужим! Бо поки ти щось відчуваєш, ти живеш!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306920
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.01.2012
Не той патріот, хто з трибуни
Красиво говорить намарно,
Раптовий віщуючи "розквіт
Вкраїни - держави з держав".
Не той, хто, словник зазубривши,
Усіх виправляє повчально,
Не той, хто - із пафосу маска -
Про патріотизм щось казав.
Не той патріот, в кого колір
Улюблений - жовто-блакитний,
Не той, хто з рукою на серці
Волає "на публіку" гімн.
Не той, в кого віра в народ свій
У волі часи непохитна,
Не той, хто вдяга вишиванку -
Любові лиш щирої дзвін.
А той, хто, почувши "Вкраїна",
Розправить утомлені плечі:
Вклонитися завше готовий
З народження рідній землі.
Це той, хто про рідну країну
Надвечір співає малечі,
Це той, хто із серцем гарячим
За волю народу поліг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2012
Чекаємо втомлено снігу, несірості,
Та він загуляв десь - нема і нема!
І я припускаю, набравшись сміливості:
Здається, наш грудень забув - він зима!
І, замість снігу, знов періщить злива,
Що горда в над лапатим перемозі,
Ох, осінь, осінь, що ж ти наробила?
Зима ж десь заблукала по дорозі...
Немає блиску, що торік сліпив нам очі,
А тільки мертвих трав безрадісна тюрма.
Я перед сном дивуюся щоночі,
Що холод є, а снігу ще нема.
Немає почуття чекання свята
І ковдрою ще не вкривалася земля.
Це так печально, що й не описати,
І на автопілоті все кружля.
З нас кожен німо загадав бажання,
На біле диво сподіваючись дарма.
Закономірне постає питання:
Куди поділась цьогоріч зима?
P.S. А потім зима таки настала - справжня, холодна і білосніжна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
Нестримно заразилась донкіхотством
І з вітряками вже вступать готова в бій,
Хоч певна: справдиться твоє пророцтво:
Мій згасне вогник нездійсненних мрій.
У боротьбі згубилась і спочила.
Ілюзії зламати спробу робиш ти.
Так дивно це: чомусь я вірю щиро,
Що хоч комусь змогла допомогти.
Спасибі, рідний Санчо, вірний друже,
Що заволав:"То не гіганти - вітряки!"
Хоч не йняла цьому я віри дуже,
Та кораблю моєму ти вказав на маяки.
Я неприємно вражена геройством,
Яке супроти волі виставляла напоказ,
А потім називала неподобством,
Шкодуючи і каючись щораз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
Одного разу в двері мого Всесвіту
Постукаєш – скажу тобі: заходь!
Словами-мріями я спробую окреслити
Мій світ небесно-веселкових парасоль.
Ходім туди, куди летять мої листи
(хоч на конверті не вказала адресата):
На крилах лиш зі мною полети –
Те покажу тобі, що не у змозі розказати.
Там дощ, там дощ у небі, що із хмар
Казкові візерунки витинає,
Там зігріває серця справжній жар,
Ніхто в німому розпачі самотній не блукає.
Там правда й щирість, а не лиш слова на вітер,
І терпкий шум в розбурханому місті,
Там діти – діти, та й дорослі – діти,
Думки озвучені й водночас особисті.
Там справжній ти, яким і хочеш бути,
Та можеш це здійснити лиш у сні,
Там чуєш правду, а не те, що хочеш чути,
Піднесення відчувши навесні.
Це світ, в якому граєшся словами,
Втопивши в них вогонь своїх тривог.
Тут можеш ти зібратися з думками
І дописать життя свого пролог.
Це світ, в якому тихо хтось щоночі
Закоханим запалює зірки,
Тут, в розпачі пішовши світ за очі,
Обов’язково переможеш вітряки.
Це світ, в якому мрії знов збудились,
Коли надвечір зашумів прибій,
І кожне серденько в неспокої забилось
Курантами стривожених надій.
Там пам’ять спогадів твоїх колишніх –
Це вітер, що шепоче сотні слів…
Почувши це, всміхнешся, як мільйони інших, -
Я ж буду знать, що ти мене не зрозумів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011
Знов по світу гуляє вітер
І розносить новину -
Вісточку прислало літо:
"Не прощаюсь, повернусь!"
Стукає у шибку вітер
У вечірній тихий час.
Спати полягали діти
І останній вогник згас.
Горобина ніч настала:
Холод, темінь навкруги.
Тепла ковдра рятувала,
І було не до нудьги.
Чути дощ, що йде невпинно, -
Чорне небо вдалині.
Звісно, здасться неодмінно,
Що гроза співа пісні.
Це пісні, що кличуть літо,
Небо, світло у вікні.
Хоче сонця вітер, квітів, -
І тому співа в ці дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
Здавалося, пора забути віру в чудо.
Невміло приглушу ридання голосні.
Ніколи "повернись!" тобі кричать не буду -
Я лиш прошепочу це слово в напівсні.
Я марю знов життєвими етюдами
І дзеркалом очей моїх в твоїх очах;
Словами, що в душі лишились скутими,
І щастям, що буває лиш в казках.
Ти пам'ятаєш той осінній перший дощ
І синє небо так неприязно холодне?
Ми вдвох без парасолі, ну і що ж?!
Цей дощ - опале листя жовте і червоне.
...Та об реальність всі ілюзії розбились,
І я із терну й болю одягла вінець,
Хоч вірю: буде все ж кінець щасливий,
А нещасливий - то ще не кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2011
Твоє життя... На жаль, це тільки "недо-"
Це - віриш? - недоробки нескінченні:
Несформульоване життєве кредо,
Питання неозвучені проблемні,
Забуті невідправлені листи
І сон, який не доля додивитись, -
Це все, що відкладав на завтра ти,
Щоб від проблем нарешті всіх звільнитись.
Загублені обірвані рядки,
Слова, що вимовить було несила,
Зарослі, втрачені давно стежки
І зламані - коли? не знаю - крила.
Це книжка, недочитана учора,
І недофантазована картина...
Це все забуте буде зовсім скоро
І в морок небуття навік полине.
Чи пам'ятаєш, обіцяв собі ти
Перемогти себе; здолавши слабкість
Усе це закінчити, доробити,
Нарешті побороти волі м'якість?..
Не хочу я самообману меду -
Вже й білий світ здається, що глевкий:
Не можу побороть хронічне "недо-"
Уламками нескорених рядків..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Хмелій не алкоголем, а тюльпанами,
І дихай небом, а не сигаретним димом,
І вір в любов, щасливим будь з коханими,
Щиріше посміхайся з часу плином.
Лиш думай - головою, серцем - відчувай,
Мрій стати космонавтом, а не бізнесменом,
Дорогу пам’ятай в чудовий край,
Що вчить, як не зробитися сталевим.
Хай радість принесе тобі життя.
Не щось земне - проста маленька втіха
Дарує-створює щасливе майбуття
Безжальним неприємностям на лихо.
Хай світ не чорно-білий, не рожевий,
А серця щем без запаху ванілі,
Хай в колір справжній, а не в фальш дешевий
Майстерно зафарбується дозвілля.
Навіки в серці не закопуй почуття
І не втрачай того, що є безцінним.
Лови щоранку промінець життя,
Бо сльози і ненависть - все це тлінне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Думки заплутуються, заплітаються
У візерунки неповторних снів
І почуття навіки розлітаються
Уламками чудових вітражів.
Закрались тихо спогади непрохані,
Що їх щоразу відправляла в ніч.
Тікали в темінь, мов пташки сполохані, -
Тепер сміливо вийшли знов навстріч.
Щось трапилось зі мною, і розбився
Мій ефемерний кольоровий світ.
Я мрію, щоб крізь хмари знов пробився
З несправжньої країни промінець-привіт.
Цей промінець - надія нездоланна,
Що серце зачаровує моє.
Кричу їй: "Повернися, довгождана!" -
Але вона не чує вже мене.
Та близько порятунок: он світанок,
І сонце заглядає у вікно.
Життя продовжує чудний свій танок,
І світлом денним ділиться воно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Ти хочеш на весь світ кричати?
Шепчи тихше.
Нове у собі відкривати?
Пиши вірші.
Ти хочеш навчитись прощати?
Сідай ближче.
На успіх щораз сподіватись?
Забудь гірше.
Ти хочеш нове щось пізнати?
Злети вище.
І щось незбагненне сказати?
Мовчи більше!
Ти хочеш з безодні спливати?
Повір в ліпше.
До себе когось прив'язати?
Пусти швидше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Вже згасли ліхтарі твого кохання,
Хоч те фальшивкою і не здавалось.
Залюблених очей ця зустріч вже остання -
І тільки пустка у душі зосталась.
Любов'ю серце дихало колись
І до небес злітало, мов на крилах.
Тепер мені говорять: не журись!
Чому ж тебе так сильно полюбила?
Не можна змусити кохати проти волі.
Ти не зі мною: в цьому винна я сама.
Тепер тиняюся по світу, як без долі:
Від вірних відвернулася, сумна.
Коли вже зникне ця меланхолія?
У крайнощі кидаюся щомить.
То стан афекту, то непевна ейфорія,
То серце сміхом душить, то болить.
Любов моя - полин, але вже стала рідна,
Вона й, як мед, життя солодкий смак.
Моя любов нікому не потрібна,
Та відректись мені від неї як?
Я задихаюсь болем, тихим відчаєм,
Який безсилі руки опускає.
На жаль, не почуваюся сильнішою
Від трепету незгаслого кохання..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Ще не вмерла і слава, і воля?!
Тільки де ж вона, лишенько, де?
"Без верби і калини – недоля!"-
Нам про це цілий вулик гуде.
Я спросоння скажу звичне "да", а не "так" -
Воно в мову закралось, як злодій.
А коли скажеш "так", ти вже, певно, дивак,
Бо без суржика жити не в моді.
..І розумні слова часто творять дива:
"Це наш менталітет: ми продажні"
Значить, риси у нас - кожен очі хова -
Є «ментальні», але вже не справжні.
Предки наші колись ще творили дива,
А історія - гарний художник.
Боротьба за свободу і просто слова -
Ці поняття вже стали тотожні.
І навіщо ярлик на вкраїнський народ
Враз повісив незнаний сміливець,
А тоді ще й кричить всім, що він патріот,
Безпардонно забувши про щирість?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Ці хмари хтось напризволяще полишив:
Нестерпно важкістю наповнилось повітря.
Немає сил від дефіциту світла,
Яке раніш горнулось до душі.
Нікому не потрібним серця світлом
Так хочу щедро іноді ділитись …
Та, мабуть, буду змушена змиритись
З теплом у серці, що із сонцем зникло.
І сонця світло, і душі солодкий день
Небесній сірості неважко вкрасти.
Я задихаюсь дефіцитом щастя
І звуком недоспіваних пісень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011