| Сторінки (3/229): | « | 1 2 3 | » |
Печерний я, ще бачу місяць,
Зірки. Комети ще летять…
- А-у! Сто-личники?!. - хто «місять»
Пустопорожній «баляндрас»…
Апокаліпсису не буде! –
Якщо й з печери зиркну в світ:
Пороками страждають люди
З прадавніх пір до «кращих» літ.
Не з Києва в «Дніпро» дивлюся:
Яйце повчає півня дням…
Печерний… Богу ще молюся…
І шану віддаю словам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Шукати щастя йти у світ,
Лишень хто вийде за поріг:
«Де вас нема, там повно щастя!» –
Гукає доля від воріт.
«Там, за горою, ще гора,
Там, за долиною, долина» -
Іти підбурює пора,
Куди ще й погляд не долинув –
За горизонт…
За горизонт
Веде незвідана стежина.
Зі щастям знатися свій вік
До мандрів вдасться чоловік:
«Піду туди, де повно щастя!» –
Піде шукати в білий світ.
Стоптав немало підошов,
Доріг неміряне пройшов,
І вітер віявся в обличчя,
І що шукав, те все знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2012
Кобилі зав’язав хвоста вузлом,
На возі на побачення помчав.
Примчав. Твій пес на мене нагарчав.
То ж я й стібнув його раз батогом.
Лупатий місяць в небі обімлів.
Пес підібгав хвоста, у будку вліз.
Не вийшла ти… Діждатись моїх сліз!
Хотіла? Взнаєш, як то я повівсь.
На ланцюгу так не реве бугай.
Я намір мав піти з тобою в хлів.
Так сталося, як склалося. Нехай!
Пес нагарчав… І я перехотів.
Кобилі розв’язав в хвості вузла.
Додому! Гайда! Вйо! На воза – скік!
Не лихував і не таїв я зла…
Спокійний в тебе був би чоловік!
А ти була б у мене вереда!
У забаганках я б не відмовляв!
Неділя, понеділок… середа… -
Вузлом хвоста кобилі б зав’язав…
В четвер хвоста кобилі я в’язав,
Вівторок, п’ятниця, субота – мчав! –
Твій пес стрічав!.. Не злучимося ввік…
Спокійний в тебе був би чоловік…
Якби ж то пес твій з будки не гарчав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012
Меня вели. Я шёл за миражом.
Я верил в рай вралям златопогонным.
Не отличал я правды ото лжи.
На плечи мне давили мегатонны.
Я был, как все, - не сведущ и не злой,
Не отличался от наивного мальчишки:
Читал под ряд, читал в запой
Не нужные, не умные пустышки.
Варшавский…я- …здесь НАТО… -пона мать!
Сдыхал капитализм в последней фазе.
Что в КаВээСе* мог я прочитать?
«Добьем! Додолбим!..» - пенились в экстазе.
Я – за периметром. Тусовка – для других.
Со всех сторон литавры и фанфары…
- Про партию не пишешь? Не дури!
Давай «гражданку»! Это – кочегарим!
А на душе – чем кошки не скреблись?
В башку чужое лезло проституткой…
Мы покоряли глубину и высь –
Мы первые! – как оказалось, уткой.
Прощупали – не диссидент ли я:
«Раз пишет – мыслит, хоть немного!
Есть что-то от хулиганья! –
Отстали. – Пусть!..» - и, слава богу.
Меня вели. Я шёл за миражом.
Нас тысячи, мильёны тщилось цугом…
Не выбрались и шлёпаем во лжи,
И аплодируем, мол, новый барин – другом.
Как долго шёл! Дополз…Пора сдыхать…
Хоть спаивали водкой на этапах,
Не научился «честно» в очи лгать,
И откусили…от корыта…плакать.
Пора молчать. Не то, чтоб постарел.
Туманит мозг с экранов чушь от чуши…
Прозрел, пусть поздно, всё ж – прозрел!
Чем я от вас, с экранов, лучше?
Меня вели. Я шёл за миражом…
Ведут и вас, опитых куражом!
*КВС – журнал «Коммунист Вооруженных Сил»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012
До скону кличе істина дороги:
На заході бере початок схід;
Переступив поріг – ступаєш по порогах! –
На схилі літ оцінюєш похід.
«Кохав – страждав, земним впивався щастям –
Душі нікому звіт твій не пройме…» –
Підвести підсумок омріяний ще вдасться…
Іди на… захід! Схід – не промине!..
У мандрах в світ від рідного порогу
Заплічний скарб виношує дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012
***
Явище відьми.
Шедевр приворожує.
Нісенітниці.
***
Початок, кінець…
Не звертають уваги.
Глиняний ідол.
***
Підсвідомий нуль.
Раціональне зерно…
За горизонтом.
***
День пророкувань.
Приходили віщі сни.
Ідіть на… захід!
***
Горіховий дощ.
Виверт філософії.
Манна небесна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012
***
Серпень-вересень –
Перехід літа в осінь.
Врожайний смуток…
***
Вибір за нею …
Відчуває самиця:
Суперник кращий…
***
Щось шукаємо –
Зневажаємо мотлох.
Цінність відносна.
***
Несподіванка:
Обнімки майбутнього.
Початок – жданий.
***
Зріла ідея.
В ній місця мені нема.
І де я тепер?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012
Забуте шляхетне слово,
Забуте по-пролетарські.
Сільсько-міська полова –
Мова сьогодні «царська».
Пуп’янок ніс задирав:
Зневажник знеславивсь;
Сьогоднішній – в завтра врубавсь –
Святе плюндрував, плюгавий.
Обставин, причин, сторін – сто.
Могильщик, леліяний «любом»,
Примат і матюк, – «рідство»
Своє демонструє з «Клубом…»
Латиною нік – Nichto…
Niemand – німецьким – gefährlich…
Змивай, о, Вселенський потоп!.. –
Бридко – читати «перли».
Під ніком – війна в душі,
Рубаються хамство і совість,
Віршник себе трощить –
Кортить опонента крові.
Дитя! Нерозумне дитя!
І жертва метаморфози…
Ніки над ніками теж хихотять:
- Rakom? Ra.com? – це як?
Червоний, як рак? Чи – в позі?
Ім*я ховаєш, бо знаєш себе:
… котом, і під нік, як під лаву.
В народі не марно розумне живе
Про Саву і Савину славу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012
***
Пальцем на нього вказують –
Вказують недолугі.
Недолугих висміює –
Висміює сміх їх роблений;
Роблений поет не пальцем.
Кохає найкращу дівчину –
Дівчину – «з шиплячої літери»,
Літери у ганебнім слові,
Слові, яке не ганьбить.
Не ганьбить: він – кохає!
Він закохався в Шалуху.
Шалуха – мамина доня.
Доня людини,
Людини смертної;
Смертно він закохався!
***
Немило – без неї.
Без неї – немило.
Хвороба – кохання…
Кохання – хвороба.
***
Шалуха , як шлюха кохана, кОхана!
Що є, те є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2012
В машине, именуемой - держава,
Ты что-то перепутал, винтик ржавый.
Ты думал – громыхаешь в «коммунизм»?..
Мозги сверлил зомбированным «…изм» -
Хотелось и чего-нибудь такого.
А реки крови? Миллионы жизней?
«Издержки! Жизнь бывает лишней!»
Кто ты? Ты, обронивший эту фразу?
Да мало удушить тебя!.. Чтоб сразу…
Не хочется чего-нибудь такого…
Он наверху! Обут, одетый, сытый.
Ах, да! Он – шкворень, он – элита!
Надёжно кресло, защищён законом:
Судьёй и прокурором, и ОМОНом…
Вам хочется чего-нибудь такого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363330
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.09.2012
(Синонімічне)
На виднокрузі туча хмар –
Пливуть з-за горизонту.
Китайки збувся виднокрай,
Хоч зверху - палить сонце.
За обрій мчать мої думки,
Ховаються за овид.
Я б сам сховався залюбки
За видноколом…Томний
Стою під сонцем. Виднокіл
У тучі хмар, глузує:
"Бриль із соломи, проміж діл,
Від сонця порятує!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2012
Памяти брата Николая.
Я афинянок, парижанок,
Красавиц римских не знавал.
Бердичев! Ах! Там в ресторанах -
"Хава нагила" танцевал.
Афины? Рим? Париж?.. Бердичев!
В трех городах я не бывал,
По ним душа в тоске не хнычет.
Бердичев!.. Как он принимал!
Гнилопять тихо катит волны…
Коза и гуси во дворе…
Ицхака бен Меира помнишь,
Бердичев!.. Помнишь Оноре?
Афины? Рим? Париж?.. Бердичев!
Кто здесь не сшил себе пиджак?
Кто цадика Меира выше?
Писал кто ль лучше, чем Бальзак?
О, нет! Не сон приснился вещий.
Скрижаль историю хранит:
Бердичев – ГОРОД ВЕЧНОЙ ТЁЩИ! –
Врубилась в память, как в гранит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362837
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.09.2012
/Із циклу «Адаптація»/
Вчора дядькові виповнилося очікуваних шістдесят років і дядько опинився на пенсії. Вихід відмітив у забігайлівці. Проснувся удосвіта у міліцейському відділенні: кишені – вивернуті, ребрам – боляче. Щоб відпустили додому – заплати! А чим?
- Дзвони тітці! – черговий не жартував. – Послуга за телефон – за окрему плату: на пляшку! Ми міняємось! До зміни – вспієш?
Прибігла тітка: - Батюшки! Якого лиха накоїв? – вереснула.
Прибігла тітка без грошей.
Побігла тітка за грішми.
Принесла тітка гроші. Червоних папірців з Леніним принесла. За послуги, які можна зам’яти по таксі, виявилось:
- Принесла ти, тітко, грошей мало!
Побігла ще раз. Принесла ще – купонами.
- А за телефонний дзвінок? Бо від тих грошей мені з помічником не холодно і не жарко! – уперся черговий.
Благала тітка, на коліна ставала, сикнулася руку поцілувати.
- І тебе зачинимо! За ґвалт у відділенні! А час спливає! – черговий був невблаганним.
Доперла тітка, як вийти із скрути, побігла.
Завернула тітка у двір до сусіда, постукала у шибку:
- Веди, Мартине, своїх Мар’яну з Зюзькою злучати до мого козлика Шльондрика , та хутчіш, бо мені з чоловіком треба відлучатися! – схитрувала. – Сотенного за дві кози Шльондрику вистачить!
Повернула тітка дядьків борг черговому. Дядька випустили.
Ранок. Людей на вулиці не видно. Тітка дядька з пересердя по шиї – хряп, хряп!
- Хоч по щияці надаю!
- Нехай хоч тобі полегшає! – дядько на тітку не сердився. – Набігалась! – жалів тітку.
Черговий міліціонер, який щойно вийшов услід за щасливою парою цигарку випалити, погрозив з порогу тітці пальцем:
- Зачиню за хуліганство!
Тітка зиркнула на всі боки: - Нікого?! – повернулася до міліціонера спиною, задерла спідницю, нагнулася, вигукнула: - Ось! Ось ти мене закриєш! Здирник! – випросталась і швиденько потягнула дядька за собою якнайдалі від відділення.
Вчасно. Черговий на порозі аж запінився. На поріг вибіг помічник чергового: - Шо? Шо таке?
- … м’яке! – буркнув черговий – Треба було відразу бігти! Чухало!
- А чо відразу чухало?
- Іди! – черговий вштовхнув помічника в двері відділення і зачинив їх за собою.
- Бачили? – невідомо навіщо спитав дядько у тітки.
- Та показувала ж! – невідомо навіщо відповіла тітка дядькові і взяла його під руку. – По печінці не били? А по нирках? А по сідницях?
- Не пам’ятаю!
- То дай я ще і по шияці надаю! – ніяк не вгамовується тітка.
Дядько нагнув голову:
- Дурна! Люди ж засміють! Ні світ , ні зоря – як бовдура лупиш!
- А ти шо, хотів, шоб я і тобі показала?.. Так хоч, для душі, по шияці надаю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362696
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.09.2012
Світлій пам'яті брата Миколи
1.МІСТО, В ЯКОМУ БРАТ ЖИВ
Говори яворів і думки тополь співзвучні надіям вітровіїв.
В басі часу місто стрічає транспарантом "Ласкаво просимо" над в’їздною дорогою, і густіє спинами могил по обидві її сторони. Хрести дерев'яні, залізні, кам'яні заполонили полинні долини. Жалі землі у жнива журби тут змішуються з снами небес. Хребтом добра служать солоні дзвони сліз і ніжне мовчання вуст зацілованої німоти в запашну тишину.
І в осінній тіні, і в посіченому січні глум думок завжди шукає молоко правди: нехай доля і захолола в мурах зажури – ця сестра добра має квітчасте щастя: її обминає пітьма огуди.
Гніт ночі розпочнеться з втечі вечора орлом імли. І тоді пісні пісні заполонять столику столицю іржавої держави…
2.ЧИ БРАТ ХВОРІВ, ЧИ НАЦІЯ ХВОРІЄ?
Це аж ніяк не видумана історія.
Брат Микола народився у195… році, вмер у 200… році…
Останнє місце його постійного проживання і поховання – селище міського типу, районний центр на Поліссі.
Місце смерті – м. Київ. Умер бідолашний брат Микола після третього крововиливу у мозок, який супроводжувався ще й пневмонією, в реанімаційній палаті Інституту нейрохірургії. Лікарі цього лікарняного закладу були безсилі, щоб вони могли чимось допомогти братові Миколі.
Але…
Брат Микола був працьовитою людиною, мав веселу вдачу, був дотепним жартівником, і при всіх вадах у здоров'ї – тромбофлебітах, високому кров'яному тискові, аритмії серця і багато ще чого іншого, - любив, як справжній чоловік, і жінок пестити (вмер при третій дружині!), і від чарчини не відмовлявся; грішив, як грішать усі смертні.
Працював би Микола фармацевтом, якби…
І звідки вони беруться, оті людці?
Людці – це нелюди, це ті, які здобули владу над людьми, які ніби "прагнуть покращати людям життя", і які роблять це не по-людськи.
Хіба нелюди можуть щось зробити по-людськи для людей?
І хто нелюдів уповноважив виконувати місію покращання життя людям?
О, люди! Люди! Ви самі!
Один із вас – Микола, брат. Він був – виборцем!
Чергова хвиля новообраних "революціонерів" втішалася черговою перебудовою - бідовою перебудовою. Стараннями добро бажаючих обранців, якщо дивитися у корінь, брат Микола збувся робочого місця, закрутився у вирі перебудов, і, зрештою, втратив сім'ю. У шаленому вирі перебудов, вірніше, у вандальському руйнуванні вщент економіки і сільського господарства всієї країни, до речі, - міцних, які дістались новоявленим "господарям" у спадок, борсався, пручався, чіплявся за береги і зумів вижити – створив нову сім'ю, працевлаштувався, хоч і не за дипломом. Як міг, підтримував матеріально дочку і сина від першого шлюбу, зростив і вивчив, вивів у люди пасинка, як виявилось пізніше – собі на біду. Людська мораль за роки перебудов упала. Став для пасинка брат Микола у домі другої, цивільної дружини зайвою людиною. У цивільному шлюбі дружина стала на бік сина. І не хотіла, але…
А тут іще сталося нещастя з сином від першого шлюбу – пропав хлопчина безвісти…І подався брат Микола з невезучого міста, де мав нещастя одружуватись двічі, у рідне селище, у спорожнілий батьківський дім, де і створив третю сім'ю, офіційно.
Таку б йому дружину мати в перше його одруження!
Красуня і бджілка! Зажили обоє щасливо. І жили б щасливо довго, як би не навали людців, отих бажаючих покращувати добробут простим людям.
Як би там не було, не зламався брат Микола, за що дякувати його дружині.
Робота у брата Миколи була надто важкою. Працював він, - з дипломом фармацевта, - кочегаром у котельній деревообробного заводу. Попри всього, удвох з дружиною зуміли обновити захирілий батьківський дім. Завидки брали земляків – усе у брата Миколи з дружиною було до пуття, навіть старання людців не зашкодили.
Все, та не все було до пуття: підводило обох здоров'я.
Тим часом у країні перебудова набігала за перебудовою.
Людці, які іменували себе батьками нації, руйнували не побудоване попередниками і робили вигляд, ніби щось нове будують, і знову, так і не побудоване, руйнували. На те вони і людці…Краще б ці новоявлені господарі частіше заглядались на себе у політичне дзеркало - і не шукали винуватців, і не займались окозамилюванням – не тягнули б до судів причетних до подій 20-х, 30-х, 40-х років ХХ століття. Судити – мертвих! Це все, на що вони здатні, бо бояться тримати відповідь за скоєне ними у 90-х ХХ і 10-х роках ХХІ століття. Відволікти, відстрочити…
Але прийдеться і їм відповідати: живим питати з живих, і живим – живим відповідати. Так справедливіше.
Вітчизняну медицину знищили саме новоявлені. Самі ж бо лікуються, здебільшого, по заграницях.
Трапився у брата Миколи крововилив у мозок. Чотири кілометри трясли його до лікарні. Хай навіть так. Вилежав він тиждень, - йому б іще лежати у тій лікарні, вже ж пішов на поправку, так ні – трясуть його фахівці від медицини за сто кілометрів до обласної лікарні. Для чого?
За другим обширним крововиливом у мозок. Звідти швиденько сучасні післяперебудівні дипломовані фахівці спроваджують "живого небіжчика" до Києва.
Для чого?
За третім крововиливом…
Брата Миколи не вернути.
Так наслідовано. Але…
Я знову й знову повертаюсь до "але", і все - через людців.
Я не бажаю їм лежати і вмирати там, в Інституті нейрохірургії., принаймні, у палатах, де вмирав брат Микола…
Вже скільки років людці ведуть війну між собою.
Подивіться, людці, на себе збоку - це ганебний, навіть не собачий, бо собаки все таки слугують людям, а вовчий, ганебний вовчий цирк.
Чи то може це така, зібрана Всевишнім, колекція "павуків у банці"?
Чим займаються політики і пишаються чим? Вони – товчуть воду у ступі! Вони створюють коаліцію заради коаліції!
!гри невиліковних хворих…
Брата Миколу привезли в інститут у стані "ніякий", або – "колоди з очима", які нічого вже не виражали. По іншому і бути не могло. Мозок відмовив перцювати безповоротно. Діяв на рівнях: дихання, кровообіг, виділення; енергетичне постачання відбувалось через крапельницю…
Була колись радянська безплатна медицина!
Була!
Медичне обслуговування і тепер по Конституції безплатне.
Кому?
Людцям!
А для людей?
!...
Де санітари?..
І звідки сили бралися у цієї маленької жіночки? Ця жіночка, дружина брата Миколи, стала біля нього санітаркою.
"А ви найміть санітарів!" – бюджетом радили людці дружині брата.
І плакала бідна жіночка, лляла сльози, які означають тільки одне: " А ви, людці, дали мені вашим бюджетом заробітку, щоб я могла заплатити вашим санітарам?"
Так, саме так, людці! Вашим ! Вашими стараннями породженим "санітарам". Випестувані вашою політикою, впровадженням якої ви так пишаєтесь, "санітари" тільки і заглядають у кишені – займаються "санацією" у всіх установах, без винятку; людське горе їх більше не турбує.
Які батьки, такі і діти.
Одна однісінька зі своїм горем дружина вправлялася з безпомічним тілом чоловіка. Та хіба ще добрі люди, такі ж самі стражденні родичі хворих, - з усієї України – допомагали їй; люди ще допомагають одне одному, бо всі опинилися в однаковому становищі по волі людців.
Я приїхав до брата Миколи як тільки зміг.
В палаті повна антисанітарія. Старі, немічні, вбиті горем і вибиті із сил люди звелися біля ліжок своїх стражденних близьких. Білкою цілу добу з палати у палату, від хворого до хворого носиться медична сестра – одна на два поверхи! – ставить крапельниці, роздає пігулки.
Господи! Дай їй здоров'я! Дай їй людського щастя!
Ліки для крапельниць коштують надто дорого. У вихідні і святкові дні в аптеці ціни зростають. Купляти наперед? Чи знадобляться? Це ринкові відносини.
Дружина брата у боргах. Я привіз останні свої збереження. Тільки б вишкрябався брат Микола!
Брата Миколу, вагою більше ста кілограмів, треба повернути, прибрати з-під нього. У палаті пахне не фіалками.
" На сусідньому ліжку можна буде передрімати до ранку. Звільнилось…"
"Хто на ньому лежав?"
"Йому більш ліжко не знадобиться".
"Прости, Господи!"
Поруч на ліжку хворий дід випорожнюється під себе. Його бабуся, яка порається біля нього, бідкається:
"І при Петлюрі такого не було! Були ж якісь санітари!.. Хіба ж я здужаю.."
Бабусі допомагає дружина брата Миколи.
"Так, так. Їм радянське все – …но!" – співчуває бабусі така сама немічна сусідка; вона добре пам’ятає кращі часи. Її чоловік не кращий від діда. Хіба що кращий від брата Миколи – ворушить руками, та ще трохи говорить – вередує.
Після вихідних днів в палаті з'являється справжнісінька санітарка. У бабці в руках швабра. Коли б не швабра, бабця не могла б ходити. Бабця миє підлогу. Миє? Їй так здається, що вона миє. Вона дуже старається. І це їй так здається. Вона – совкової масті, релікт.
"Буде обхід!"
В атмосфері напруженість. Міняють постіль. Як грім з ясного неба:
"Цей хворий лежить не у своїй палаті!" – йде мова про брата Миколу. - "До обходу перекладіть у свою палату!" – наказують мені і дружині брата Миколи якісь безликі істоти у білому:
"Чому він тут опинився?"
І я дивуюся:
"Людина - як поліно?"
Удвох з дружиною брата "перекладаємо". Спочатку на каталку зразка чи не хрущовських часів. Веземо до вказаної палати, до вказаного ліжка – перевантажуємо з каталки в ліжко; каталка не для одного брата Миколи.
Господи! Що ми робимо?
Болить щось братові Миколі чи не болить?
Він цього не каже, і не скаже, хоч ще живий. Він навіть не стогне.
А ще через хвилину, я ще не встиг вивезти каталку у коридор, як уже гримнув новий грім:
"Цього хворого потрібно перевезти з другого поверху на перший!" – це знову мова безликих істот у білому про брата Миколу.
Господи! Навіщо ми його вивантажували?
Удвох вантажимо брата Миколу, тягаємо на каталці - по коридорах, у ліфті - на протягах. Загортаємо, бідолашного, як тільки можемо у ковдру, ніби це врятує його від невідворотного.
Нарешті перший поверх. У палаті звільнилось ліжко. Поміняли постіль. На цьому ліжку – хворих потік. Потік у одному напрямку… Господи! Вибиту шибку затуляємо ковдрою.
Перевантажуємо брата Миколу на ліжко.
"Сьогодні ніяких інших процедур, крім крапельниці."
Дружина брата біжить у сусідній корпус в аптеку "віднести" багато більше п’ятисот гривень! – денну норму за ліки. Заботливі ви наші - це більше місячного заробітку дружини брата, і більше половини мого місячного заробітку; навіть на три дні лікування наших місячних заробітків укупі не вистачає.
О, людці! Яким майданами ви ще людей "майданете"?
"Рідним покинути палату!" – почався обхід. До десятка людей у білих халатах проходять у колоні по одному майже мовчки біля ліжок хворих. Про що і з ким їм розмовляти?
"Хворий! Сьогодні четвер. Як називається завтрашній день?"
Хворий задумується і дає відповідь: "Мою дружину звати Марія!"
"От і добре. " – по обличчю лікаря ковзнула тінь задоволення. – "Не безнадійний! Підніметься!"
Цей хворий розмовляє, хоч і верзе абищо, але він ворушить руками і ногами, він володіє своїм тілом. Він ремствує, він уже не хоче справляти нужду на судок. Біля нього ввихається його дружина. Його привезли з Поділля, і, слава богу, не вмирати.
Дружина біля брата Миколи здуріла. Вона виношує надію…
Я наздогнав, спинив у коридорі лікаря, спитав, який є шанс.
Лікар відвів очі, перепитав мене:
"Навіщо ви його привезли?" - і пожалів мене: "Даремно витрачаєте гроші!"
"Я не привозив! Привезли ес-ку-ла-пи!" – хотілося мені закричати в лице безневинного лікаря. Стримуюсь.
Я, як і лікар, проти евтаназії:
"Надіймося!" – я ковтаю сльози і повертаюся в палату.
"Хворого, якого щойно розмістили, везіть на томограф! Будемо готовити до операції!"
Господи!
Вантажимо удвох брата Миколу на каталку, дістаємося по коридорах з протягами до вказаного кабінету, чекаємо у коридорі на протягах: двері відчиняються раз за разом.
Нарешті наша черга. Перевантажуємо брата Миколу на лежак, завантажуємо у камеру томографа. І знову процедура перевантаження на каталку, знову коридори, протяги - веземо у комп’ютерну.
В комп’ютерній перевантажувати хворого не має потреби. До комп’ютера підключають брата Миколу з каталки.
Господи! Чому у цьому Інституті всі ліжка не каталки?..
Ось вони на екрані: квадратні сантиметри гематом, пошкоджені судини мозку.
"Зшкрябувати з мозку? Без трепанації черепа? І що після операції?"
"Хоч з трепанацією, хоч без - дерево!"
"Господи! Хай так! Господи!" – радіє дружина. Вертаємо брата Миколу в палату.
"Коли буде операція?" – крім чергової сестри, спитати ні у кого. - "Сьогодні не буде! У книзі немає запису!" Перевантажуємо брата Миколу на ліжко.
Чи вже у мене не галюцинації? "Хворого - в операційну!" - це мені і дружині дають команду вантажити брата Миколу. Вантажимо.
Господи!
Каталка з братом Миколою вже у коридорі, на протягах. Нас біля ліфта наздоганяє сестра: "Везіть хворого назад! Операція сьогодні відміняється. Немає анестезіолога!"
Я розумію: у анестезіолога є сім'я, і її потрібно годувати; він на заробітках десь у іншому місці. Людині треба вижити.
"А ви впевнені, що операцію йому, взагалі, коли-небудь робитимуть?" – це питання не до медичної сестри. Це питання у повітря. Це питання до людців, які зробили таким безплатним медичне обслуговування громадян: лікування хворих – справа кишень хворих!
Звідки мені було знати, що до хворого у палату мав прийти анестезіолог, і дати дозвіл на транспортування хворого в операційну. Кажуть люди, так було при поганій радянській медицині, коли ще медициною завідували люди, а не людці. Принаймні, так ще деінде спостерігається у відділових лікарнях.
Перевантажуємо брата Миколу в ліжко.
Вранці спорожніло, не осиротіло – спорожніло, не надовго, ліжко сусіда. Сусід майже всю ніч говорив. Затих перед ранком . Назавжди.
Вранці я відвантажив брата Миколу з пневмонією у реанімаційну. В останнє. Що там робили з братом Миколою, мені достеменно не відомо. Мабуть, лікували…Навіщо?
Щоб через дві доби небіжчиком відвезти у труні на малу батьківщину для поховання.
Вмерти, як вмерти. А ще в землю вперти…
І там підстерегли людці, хоч і за рангом менші.
Людці від людців: які батьки, такі і діти. Від химер родяться потвори.
Господи! Верни людцям розум!
Що там про платню за труну говорити. Светра, в який мали одягнути небіжчика брата Миколу, вкрали у морзі! Я розумію ту людину, яка вкрала. Розуміти мене вчив Генеральний секретар колись владної партії: "Крадуть! Людям треба якось вижити!" Але ж ви, людці, засудили ту партію! Зробили краще??? О! Лицеміри! Хіба що – тільки для себе. Та ви ж не кращі за тих, з "червоних катівень". Хіба це не знущання з народу, пани-екскурсанти –"без мандата їхати у відрядження на неділю на периферію на прожитковий мінімум" - влаштовувати Вселенські хіхоньки. На вкрадені ж у народу їздите!
Господи! Верни людцям розум! Зроби їх людьми!
3.ВЕРТЕП
Із Великого тлумачного словника сучасної української мови: ВТФ "Перун", 2007, с.122:
В е р т е п, - а, ч., 1. заст.. Печера. 2. тільки одн. Старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п’єси. 3. Сховище або місце гульбища злочинців, розпусників і т.ін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362619
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.09.2012
«Цвіте» країна пивопінна,
Сліпа в досягненнях висот:
Не взнати в біглих перемінах;
Синок зростає – ідіот!
Обкурений, зажлуктить пива:
- Non problem? – і проблему втне.
Донька-розпусниця – щаслива!
На піфу – воля!.. І дурне
Дитя народить – недоноска,
І здасть його в дитячий дім.
І виживе, майбутня «соска»…
Рятуй життя, презерватив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2012
Скрип старого дерева
Дорожче промов
Найвпливовішого політика.
До небес квасолі плетиво
Дорожче «дэлов»
Найвпливовішого політика.
Хто кого спихнув, поборов –
Байдуже!
Усіх – віником!
З двору – геть!
Друже!
Нечистоплотних – віником! –
З двору – геть!
No pasaran! –
Не проходять!.. І не пройдуть!
Мітлою дрань
Старанно,
Мітлою страмною
З двору метуть…
No pasaran! –
Не проходять!.. І не пройдуть!..
Плакуча фантазія –
Люстрації, чи евтаназія?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2012
Зорі падучі в серпні…
В серпні,
Як і належить,
Дзвін з церкви бовкнув:
«Яблучний Спас!»
Зорі падучі в серпні
Вперто
Кажуть:
«Живи на повну!
Не проживеш в запас!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012
***
Парусом грає,
Як по нотах виводить
Вітер-моревич…
***
Сонячний вітер
Тому, що в парус дує,
Напевно, батько.
***
Вітер в голові…
Владарює вертихвіст –
Добра не чекай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012
Не з Оріону, з Веги, не з сузір’я Риби,
Хай там рідня у пращурах велась…
Люби життя, людей люби – не схибиш:
Вона, колиска Всесвіту, - Земля!
Дороги сходяться… Розходяться дороги…
Синців набий, щоб розумом дійти:
На цій Землі ходитимеш під Богом,
Поки ввійдеш в « Великі земляки».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2012
Чоловік мій любий, Грицьо,
Обіцяв: «Куплю спідницю!»
У новісінькій спідниці
Я б форсила в молодицях.
«До роботи, Грицю. Грицю!..» –
Рвані чоботи у Гриця.
Не купив спідниці Грицьо.
Мені стидно в молодицях.
П’є горілку муж мій, Грицьо –
Не кортить й до молодиці.
«Я поїду за границю!
За границю!..» – б’юся з Грицем.
Я ж бо – славна молодиця –
Молодиця! – не для Гриця!
Заробити б на спідницю
Я й чкурнула за границю.
П’є горілку далі Грицьо –
Без штанів… Надів спідницю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012
До мене ти прийшла із снів.
Я у полоні.
Твої долоні кажуть більше слів –
Твої долоні…
Ти – не примара,
Ти – моя любов.
Любов моя – моя любов.
Моя любов,
Ти – не примара.
Коханням спалахнув вогонь
Твоїх долонь.
Твої долоні кажуть більше слів –
Твої долоні…
До мене ти прийшла із снів.
Твої долоні кажуть більше слів…
Я у полоні твоїх долонь.
Твоїх долонь я у полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012
Горел насквозь ночь свет в окне.
Не спали двое через стенку:
«Вдруг рядом оказаться… при луне!.. –
Кипели мысли в тишине. –
Уж двадцать лет, как пили кофе с пенкой
Вдвоём с одной –
Из чашки роковой…» –
Ей не спалось. Ему…. И в жалость
Ночь обреталась:
- О! Как коварна красота!
- Как молодость подвержена ошибкам!
- Начнём всё с чистого листа?
- Нет! – разум верный довод выткал. –
Приятно вспомнить.… Но, зачем?
Не заполнялись двадцать лет ничем.
И общим друг, к несчастью, оказался…
- Нас снова сводит рок!..
- Подносит рок урок!
- Рок никогда не ошибался!..
- Нет! Нет! Ещё раз – нет!.. –
Ночь прочь ушла…. Пришёл рассвет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2012
Шесть миллионов крыс сбежало с корабля.
Корабль ещё плывёт, но, как не странно,
От ватерлинии все меньше до ноля:
Просадка «Украины» до … «Юкрейн» … «Украйна».
- Остались крысы на борту?!
Эй, капитаны! Судно ваше тонет!..
- Кто ты, что побиваешься и стонешь?
Не ной, а сексом занимайся поутру!
- Ну, вы, ватще!.. Ну, вы, канешно, бля!.. –
И снова цифра крыс сбегает с корабля.
- Эй, крысы! Да окрысьтесь!.. – им толкуют.
- Спасителя – зад не кусают!.. В срам – целуют!..
С крысиной логикою спорить бесполезно:
На берегу крыс ждёт не рай: спасение – железно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012
В миру гарантів не було –
Були правителі негожі:
Один на одного похожі –
Під себе! – правили веслом.
І Україна в далечінь…
Пливе... Човни діряві.
І рветься, рветься волосінь
З гачком з наживкою – «держава».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012
/Хокку/
Дитяча звичка:
Несмілий – підглядає.
Бог з ним, читає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2012
Він не тупий.
То діалектика відстала.
Йому хотілось хліба з салом.
Його загнали у колгосп.
Там голова, та ще завгосп,
Та комірник – не бідували;
Вони неміряне жували
Хліб з салом.
Він не тупий.
То діалектика відстала.
Він хліб мав, і до хліба з салом…
Замріявсь… тринькали колгосп:
Крав голова, та ще завгосп
З комірником шматки держави.
Вони не мріяли – хапали,
Не спали.
Він не тупий.
То діалектика відстала.
Він хоче хліба!.. Хліба з салом…
Його силком… – прощай, колгосп!
А голова, та ще завгосп
З комірником – зажирували;
Майно колгоспне розікрали…
Їм – мало!
Він не тупий.
То діалектика відстала.
Він, наймит, хоче хліба з салом,
Ридає – згадує колгосп…
Не голова, і не завгосп,
Не комірник – понасідали
На шиї, ноги позвисали…
Шакали!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
ЗАСУХА
Дощить десь з добу.
Дякують верби зливам.
Повніє ставок.
РОЗПАЙОВАНА ЗЕМЛЯ
Скрізь – «Калитчина…»
Дохазяйнувалися.
Лан: кукіль, дуля…
ПРИЧИННА
«Татко твій – жереб!.. –
Ким, сину мій, виростеш?» –
Плаче причинна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
Коли ти була ще в колисці,
Так свідчить сама давнина,
Древлянок* у спів голосистий
Лунали перлинні слова.
Ти йшла на козацьких шаблюках
На турка вертати ясир*.
Ти лиха дала закаблукам –
Тобою гопак прояснив.
Коли потухали Стожари,
Будила ти гамором день:
Скрипіли із Криму мажари
Під співи чумацьких пісень.
Млини українські мололи
Бравурні шляхетські цвеньки*.
Литвин і татарин холонув,
Як чувся їм спів твій дзвінкий.
На призьбі до пізньої ночі
Шевченко наслухавсь хлоп’ям
Про долю нелегку дівочу –
З Катрусею жарт москаля.
Співанок Руданського парость
Буяла над бідним двором:
І з скіпкою чорною зналась,
І з гусячим білим пером.
Взяла від братителів* частку,
Не їм прославлятись одним,
І милість у слові, і ласку,
Щоб корінь слов’янський ріднив.
Нашкрябана цвяхом на тиньку*,
Крізь табори смерті пройшла,
Ти – вища ціни і розцінки –
І в пеклі лишилась жива.
Володарі в безвість зникали,
Никло холопське їх військо…
Ти – вічна! Тебе не здолати,
Мово жива українська!
*Древляни – стародавнє східнослов’янське плем’я, яке жило у прип’ятському Поліссі.
* Ясир – бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на слов’янські землі.
* Цвеньки – похідне від – цвенькати – розмовляти чужою мовою.
*Братителі – діал., двоюрідні брати й сестри.
*Тиньк – вапняна штукатурка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Дорожньо-транспортна пригода:
Зіткнулись «Джип» і «Шевроле»
Так, як з підводою підвода –
Легенько буцнулись… Але –
Почубитись ! – яка нагода!..
Зібралось сотні дві народу,
Прибічників сторін; б’ють морди:
За «Джипа», і за «Шевроле»,
І просто так; на бійки – мода.
І в масть – погода і природа.
Зівак вже тисяча в підходах…
Товчуться, чубляться – свобода!
Не ДТП, а нагорода…
Втік «Джип» і драпнув «Шевроле»…
Кіно і німці!..
Цирк!..
Регота! –
Дорожньо-транспортна пригода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Ти пішла, а я пив ще чай:
Чай гарячим був довго-довго…
Не сказала мені «Прощай!»,
Не сказав і я «Іди з богом!».
Двері скрипнули. Пішла в світ.
Там твоя пролягла дорога.
Кортіло моїй душі – «Привіт!» -
Твій палкий почути з порогу:
«Хочу чаю з долонь твоїх!» -
Із уст зрониш слова медові, -
«Хочу…
Хочу…
І гріх не гріх…
Хочу чаю із рук твоїх!..»
Я звернувся до Бога.
«Отче! Чи я согрішив?
Її душа чиста-чиста…».
Чув я відповідь: «Розсмішив!
Я зліпив вас з одного тіста…».
Не читав я твоїх думок,
Хотів, щоби так читались.
Я пив чай. Вивсь парок.
Мої думки не вгавали…
Чай гарячим був довго-довго –
Чай з долонь твоїх.
Чай з долонь твоїх –
Строго на строго – чай від бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2012
Написало дівча вірша
Про конвалії, про фіалки.
Злісне каркало вороння
І крутили шиями галки.
А дівча не квітки, а
збирало рими.
У серпні конвалій катма,
І з фіалками – намудрило.
Хай тих квітів давно нема –
Написало дівча вірша
Про конвалії, про фіалки.
Так співала її душа –
Римувались ворони й галки –
Кращий вірш не писало дівча!
Не один ще в житті напише…
Не шельмуйте талан з плеча,
Молодому рости й рости ще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2012
ЛЮДИ И РЫБЫ
Нет от людей спасенья рыбам…
И исключения бывают:
В развёрстых рыбьих пастях тают
Прощанья с белым светом всхлипом.
И волк морской в конце скитаний,
Иль по другой какой причине,
Спешит покоиться в пучине –
Навечно слиться с океаном.
В пучинах – люди, люди, люди…
На суше – рыбы, рыбы, рыбы…
Не заразились рыбы блудом,
Как люди жаждою наживы.
На суше – люди, люди, люди…
В пучинах – рыбы, рыбы, рыбы…
В пучинах – люди, люди, люди…
На суше – рыбы, рыбы, рыбы…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
Повніють місяць і яблука –
Відлік вагітності.
Ми не віримо в чиновні підлості
І віримо звабникам
В нісенітниці,
Думаємо: ми – розумні!
Найрозумніші!
Азбука:
Погані вчили,
Погано вчились –
Стали поганими…
Кого ми ганимо?
Вранці вмились.
Чи встали ми розумнішими?
Можливо, чистішими.
І плішимо
Бажане, як цвяха,
По самісіньку шляпку:
«Дай, Боже!» і «Бляха!» –
В остатку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Інколи
Чекав, чекаю
І дочекаюсь…
І дочекався:
Наїдуть, наїжджають, наїхали…
Ніколи та й ніколи
Не оглядався:
Це не те,
Це не так
І не тим
Викручують мозок римами:
Стають любимими
Або не любимими;
Не байдужому – байдуже!
Бо я – людина!
Я не проходжу мимо
Безликої горопахи:
Подаю копієчку,
Не жалію ніскілечки,
З порожньої кишені в жменю
Істоти радіючої:
«Нанипала на сухарика!..»
Азбука для крутіїв і ницих,
Або для людей без совісти –
«Бери від життя своє!
Протягуй руку,
Хватай, що в руку впаде!»
Наїжджайте!
Картайте!
Знайте –
Я знаю:
Ганебна позиція –
Уживатися з ницістю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Навкруг гармидер, гроші, секс…
Самець приборкує самицю.
І, може, так: самця самиця
З’їдає, як делікатес.
О, вищий світ! Який ти ниций!
Де честь? Де совість?.. Мертві – сплять!..
Богинь немає!.. Там самиці,
Де в чергу «козлики» стоять.
Розквітли воля і розпуста.
Якого ждати ще кінця?
Зріднились тиснява і пустош
В душі природного вінця.
Він більш надії не леліє,
Не покладається – «Бог дасть!..»
Майбутнє світле не зоріє –
Одна приреченість у масть.
Finite la… Homo… «Titanic…»
Навкруг гармидер, гроші, секс…
Finite la… - «по шарабану!..»
На «via Delarosa» Хрест?
Навкруг гармидер, гроші, секс…
Самець приборкує самицю.
Нехай і так: самця самиця
З’їдає, як делікатес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Дівча кохане, схаменися.
Дівча кохане, усміхнися…
Лягаю спати, а думки,
Як невсипущі діти…
Чом наодинці маю скніти?
З тобою спав би… Залюбки…
А ти… над римами страждаєш
(Не пальцем в носі колупаєш);
Нашкрябаєш на вранішній привіт –
Роздзвониш вранці на весь світ,
Як ми удвох страждали;
Вже хоч би поруч –
Нарізно не спали…
А голову, хоч в обруч…
І чом тобі не спиться, кицю?..
І я замарив…про дівицю…
«Забрався вітер під спідницю…»
Киш! Киш! –
Намарилась дурниця.
Де ти?.. Де – ти, де – я!?.
Між нами ніч нерозуміння.
Ти завжди – вічно! – не моя.
Вмовляв, молив…
Амінь!..
Я…
…не закінчив!.. –
«На Паску
Вийшов з «моцаком».
Я був бійцем:
Одним яйцем
Пів копи крашанок
Згамселив…
Я був веселим…
З одним яйцем…
Я був бійцем….
«На Паску
Вийшов з «моцаком».
… Дівча кохане, схаменися,
Не шли привітів у віршах.
Я відпишусь тобі у жах…
На жах мій… усміхнися.
Дівча кохане, вгомонися!..
Ти будиш звіра у мені.
«Вже звір борсається в матні…»
Давно б з тобою поріднився!..
«Найкраще – борщ!
На Паску в дощ…
Сміх сміхом…сміх…» – не поперхнися:
Я рими всі пережую,
Нашкрябані на вранішній привіт…
Під дудочку танцюєш – під чию? –
Коли видзвонюєш – «Кохаю!» –
на весь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Вітер гримне бочкою,
Недозрілим яблуком закислИть.
Не хвались сорочкою,
Як душа болить.
Півень кукурікає,
Пес гарчить і гавкає.
Не наївсь копійкою,
Хто рябчиком чавкає.
«Полюс не на полюсі!»
Як могло так статися?
Нема правди в голосі,
З ким хотів брататися.
Бій під чужим прапором!
За кого рубаються?
«Скучив лан за трактором…»
………………………………..
Маймо…
Мають…
Маються!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Середина літа. Йдуть жнива. Жнива…
В середині літа вишня соковита,
Вишня соковита в середині літа.
З середини літа загубив я спокій:
Чарівну співачку я зустрів в житах.
Середина літа. Йдуть жнива. Жнива…
В середині літа вишня соковита,
Вишня соковита в середині літа.
В середині літа та співачка мила
На стежині в житі вишнею вгостила.
Середина літа. Йдуть жнива. Жнива…
В середині літа вишня соковита,
Вишня соковита в середині літа.
Жито дожинають, вишня переспіла.
Та співачка в житі більше не зустрілась.
Середина літа. Йдуть жнива. Жнива…
В середині літа вишня соковита,
Вишня соковита в середині літа.
Вишня, вишня, вишня! Що ти наробила?
Без співачки в житі світ мені не милий.
Пісня, пісня, пісня! Що ти наробила?
Без співачки в житі світ мені не милий.
Середина літа. Йдуть жнива. Жнива…
В середині літа вишня соковита,
Вишня соковита в середині літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
Україна, дарована доля, –
Край дитинства і перша любов.
Розквітають літа, пломеніють –
Ми у тебе закохані в кров…
Лебедій же травицею пам'ять
В Україну закоханим в кров.
Козацький дух і воля нездоланна,
І животворна кров твоя свята
Заповіли і сни твої, і рани:
Життя – одне. І в ньому ти – одна.
Україна, дарована доля,
Ми молились за тебе в сльозах.
Україна, - у кожному серці, -
Розквітати тобі у віках…
Відшумують роки у безсмертя,
Розквітай, Україна, в віках.
Козацький дух і воля нездоланна,
І животворна кров твоя свята
Заповіли і сни твої, і рани:
Життя – одне. І в ньому ти – одна.
Україна, дарована доля,
Ми у тебе закохані в кров…
Україна у кожному серці,
Край дитинства і перша любов…
Україна у кожному серці,
Край дитинства і перша любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2012
Я зустрівся з нею в барі.
Запросила на стриптиз.
Сперечалися гітари,
Як нічний і денний бриз.
Моя дівчина – стеблинка,
Ніжки в неї від ушей.
Моя дівчина – блондинка,
І відрада для очей.
Опа! Опа! Опа! Опа!
Опа – дівчина з Європи.
Гарна дівка… Опа! Опа!
І на Опі все – з Європи –
Вище й нижче від плечей:
І все вище, все - з Європи,
І все нижче, все - з Європи…
Опа – дівчина з Європи.
Опа! Опа! Опа! Опа!
Я зустрівся з нею в барі.
Запросила на стриптиз.
Сперечалися гітари,
Як нічний і денний бриз.
Моя дівчина – стеблинка,
Моя дівчина – блондинка.
Без ума Європа: - Опа! –
Від блондинки femi: - Опа!
Опа! Опа! Опа! Опа!
Опа – дівчина з Європи.
Гарна дівка… Опа! Опа!
І на Опі все – з Європи –
Вище й нижче від плечей:
І все вище, все - з Європи,
І все нижче, все - з Європи…
Опа – дівчина з Європи.
Опа! Опа! Опа! Опа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2012
Всі гості їм кричали: «Гірко!» -
Юнак з дівочих уст пив мед.
Їм довгих літ бажали свідки.
Солодким пився гіркий мед.
Цілунок весільний зберігає фото.
Молодий цілує губи молодій.
Цілунок весільний…
На старому фото
Татко і матуся дуже молоді.
Солодкий гіркий мед цілющий
Син із дівочих випив уст.
Цноти обпився - запоруки:
Дружину взяв з хороших рук.
Цілунок весільний зберігає фото.
Молодий цілує губи молодій.
Цілунок весільний…
На старому фото
Татко і матуся дуже молоді.
Кричать й сьогодні: «Гірко! Гірко!..» -
Це внук з дівочих уст п’є мед.
Їм довгих літ бажають свідки.
Солодким п’ється гіркий мед.
Цілунок весільний збереже їм фото.
Молодий цілує губи молодій.
Цілунок весільний…
Гірко! Гірко! Гірко! –
В парі і навіки будьте молоді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2012
Стежка додому в спориш обростає.
Виросли діти, поїхали в світ.
Плаче – з порогу дітей виглядає
Матуся з очима повними сліз.
Чаєнята, дітки-чаєнята,
Як вам, мої дітки, в далеках?
Сину, не приїхав ти у свято.
Приїжджав, бувало, попервах.
І уже забула, моя доню,
Коли в хаті чула я твій сміх.
Іншим діти часто, часто дзвонять,
А мені хіба у Новий рік.
Стежка додому в спориш обростає.
Виросли діти, поїхали в світ.
Забули, напевно, татусь їх чекає:
Всі очі прогледів старий від воріт.
Чаєнята, дітки-чаєнята,
Як вам, мої дітки, в далеках?
Сину, не приїхав ти у свято.
Приїжджав, бувало, попервах.
Як тобі живеться, доню? Доню,
За столом давно не чув твій сміх.
Іншим діти часто, часто дзвонять,
А мені хіба у Новий рік.
Стежка додому в спориш обростає.
Виросли діти, поїхали в світ.
Діти домівку чомусь забувають…
Стежка додому дітей пам’ятає…
Стежка додому вас, дітки, чекає:
Спориш пригорнеться до стомлених ніг.
Чаєнята, дітки-чаєнята,
Зачекалась стежка в споришах…
Сину! Доню! Приїжджайте в свято!
Приїжджайте, дітки, просто так!
Сину! Доню! Приїжджайте в свято!
І везіть онуків - просто так!..
Сину! Доню! Приїжджайте часто
І везіть онуків - просто так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
В житі стежка в’ється,
А край стежки - маки.
На вузенькій стежці
Двом не розійтись
У зеленім житі –
Хіба що обнятись.
У зеленім житі
Маки розрослись.
Червоніють маки.
Половіє жито.
Половіє жито.
Неба синь яснить.
Як їм удається? -
Хочу знати, знати…
Хочу знати, знати -
Чом червоні маки
В’януть, в’януть, в’януть?
Чом мені серденько
Маками болить?
В житі стежка в’ється,
А край стежки - маки.
На вузенькій стежці
Двоє розійшлись…
У зеленім житі
Маки розцвітали –
У зеленім житі
Двоє обнялись.
Червоніють маки.
Половіє жито.
Половіє жито.
Неба синь яснить.
Як їм удається? -
Хочу знати, знати…
Хочу знати, знати -
Чом червоні маки
В’януть, в’януть, в’януть?
Чом червоним маком
Серденько болить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2012
Ми були б родина: я б - тобі дружина…
Спробуй зрозуміти, як гірчить весна.
Дві голубки білі в снах фату весільну
В літом дні налиті в зорепад несли.
Дві голубки білі ту фату весільну
В щастям дні сповиті в снах не донесли.
А скрипка з неба
Струною рветься
І мла досвітня
Нас в осінь кличе
Зиму стрічати на самоті.
Дороги наші - дороги різні.
Слова кохання – слова прості.
Ми були б родина: ти б – мені дружина…
Щастя мало б бути довгим, як життя.
Стрілись інші очі. Їх полон невільний,
Поглядом сповитий, думав - обійду!
Інші очі стрілись. Ті чарівні очі
В щастям дні сповиті стрілись на біду.
А скрипка з неба
Струною ллється
І мла досвітня
Нас в осінь кличе
Зиму стрічати на самоті.
Дороги наші - дороги різні.
Слова кохання – слова прості.
Ми були б родина: я б - тобі дружина.
Щастя мало б бути довгим, як життя.
Ми були б родина: ти б – мені дружина.
Спробуй зрозуміти, як гірчить весна.
І…
Скрипки з неба струною ллються
Слова кохання – слова прості.
І…
Скрипки з неба обом здаються
Слова кохання – слова святі…
Слова кохання – слова святі…
Слова кохання – слова святі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2012
Ти обіцяв у дім сватів,
Як тільки стихне завірюха.
Якби ти знав! Якби ти знав! Яка наруга
Чекати і не знати снів!
А вже минуло стільки днів,
Коханий мій, коханий мій, моя ти мука!
Сад забілів, сад забілів,
Кружляє знову завірюха.
Ти все не йдеш, ти все не йдеш. У двір постукайсь!
Останній цвіт на землю ліг,
На землю ліг останній сніг,
Коханий мій, коханий мій, моя ти мука!
То білий цвіт, то білий сніг –
Стомилась я у завірюхах.
Ти все не йдеш, ти все не йдеш – звела розлука.
Мені не милий білий світ,
Коли не чую я твій сміх,
Коханий мій, коханий мій, моя ти мука!
Останній цвіт, останній сніг,
Та не остання завірюха.
Сміявся ти, сміявся ти – мене не слухав.
Останній сніг на землю ліг,
На землю ліг останній цвіт,
Коханий мій, коханий мій, моя ти мука!
Ти обіцяв у дім сватів,
Як тільки стихне завірюха.
Якби ти знав! Якби ти знав! Яка наруга
Чекати і не знати снів!
А вже минуло стільки днів,
Коханий мій, коханий мій, моя ти мука!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2012
Життя в тумані,
І нас пресують
«Своєкармани».
Пресують щиро.
Нас напихають
Битком в вагони.
Питають люди:
«Що ці приблуди,
Що ці ган дони
Із нами роблять?»
Пусті вагони
Туди ганяють.
Пусті вагони
Сюди ганяють.
Вагони гроблять
«Своєкармани».
Людей не жалко,
Ялинки-палки!
Життя в тумані.
Пусті вагони...
Кругом кордони…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2012
Казкова ніч. Яким він буде,
Прийдешній день у небуття?
Собі суддя? Осудять люди?
Не вберегтись від майбуття.
Казкова ніч. Тріумф єднання
І в унісон биття сердець.
Всі нанівець звелись вагання,
І домаганням здавсь терпець.
Казкова ніч. У повний місяць
Духмяним сіном стелить стіг.
В обіймах, звабленій політтям, -
Невинний і солодкий гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012
Туди – ні-ні! – де «добре!» вам.
Мені тут добре. Залишаюсь.
Не пожалкую, не покаюсь.
Хай вам ще краще буде там.
Тут все моє: і тінь моя,
І слід мій руки залишають.
Я тут за себе сам рішаю.
Не хочу снів в чужих краях.
Коли востаннє сало там
Під хруст смачної цибулини
З окрайцем чорної хлібини
Ви їли? Згадуєте – в храм!
Я – кожний день!.. І снять мені
На цій землі мої онуки:
Смішні мої їм будуть муки,
Як ваше “gut!” на чужині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2012
Вчорашні
Завтра стануть «сьогоднішні».
Сьогоднішні
Завтра стануть «вчорашні».
Не існує
Ні завтра, ні завтрашніх.
Не існує
Ні вчора, ні вчорашніх.
Існують
Сьогодні сьогоднішні.
Тут і зараз,
Зараз і тут
Співай соло у хорі.
У хорі соло співай
Зараз і тут,
Тут і зараз.
Твоя пісня – моя пісня.
Моя пісня – твоя пісня.
Твоя пісня – чужа пісня.
Чужа пісня – твоя пісня.
Моя пісня – чужа пісня.
Чужа пісня – моя пісня.
Пісня –
Це глина безкінечності.
Цеглина безкінечності – пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2012
Копали криницю,
Викопали – колодязь.
Мріяли про майбутнє,
Сьогодні – гудили.
Копали колодязь,
Викопали криницю.
Спішили в майбутнє,
Прийшли в нікуди.
Не соромно безсоромному – дихаєш і мовчиш.
Вихованого не перевиховаєш,
Навченого не перевчиш.
Не соромно безсоромному – дихаєш і мовчиш.
Копали колодязь,
Викопали криницю.
Копали криницю,
Викопали – колодязь.
Мріяли про майбутнє,
Сьогодні – гудили.
Спішили в майбутнє,
Прийшли в нікуди.
Не соромно безсоромному – дихаєш і мовчиш.
Вихованого не перевиховаєш,
Навченого не перевчиш.
Не соромно безсоромному – дихаєш і мовчиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2012
Муки одні від дум про тебе.
Про тебе, чарівниця панно,
Панно кохана. Під дощами –
Дощами засвідчи кохання,
Кохання, в яке б я повірив.
Повірив – скінчилися б муки.
Я страждаю: твій крок – ганебний.
Ганебний вчинок: ти – зрадила.
Зрадила нашим світлим мріям,
Мріям, в які ми так вірили.
Вірили разом… Я – страждаю.
У мозку прокинулась ревність.
Ревність в жилах тече й оживає.
Оживає осою і жалить,
Жалить, ніби сонце у мозку.
Міцно спиш, і я тобі не снюсь.
Не снюсь - не палко ти кохала.
Кохала іншого. Чи міцно?..
Без тебе світ мені не милий,
Не милий світ мені без тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2012
Ти до моїх благань була байдужа.
Наполягла: «Як липа зацвіте…
Мій хлопчику, ти другом тільки будеш,
Поки кохання справжнє не прийде».
Липа, липа цвіте.
Хвилюється серце, серце моє.
Липовий мед – губи твої.
Липа, липа цвіте.
Липою пахне волосся твоє.
Про тебе одну думки всі мої.
Липа, липа цвіте.
Хвилюється серце, серце моє.
«Приходь під липу ввечері, мій друже» –
Сказала й засоромилася слів.
Не зміг я залишитися байдужим.
Побачення! – спішив, не йшов – летів!
Липа, липа цвіте.
Хвилюється серце, серце моє.
Липовий мед – губи твої.
Липа, липа цвіте.
Липою пахне волосся твоє.
Про тебе одну думки всі мої.
Липа, липа цвіте.
Хвилюється серце, серце моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2012
Вдвох ходили по суниці.
Раптом хмарка, раптом дощ.
Крають небо блискавиці,
Грім гуркоче.
Дощ, дощ, дощ.
Не збираються суниці.
Вдвох сховалися в копиці.
У обох серця – тьох-тьох!
Штани мокрі і спідниця.
Бог пробачить.
Ох-ох-ох…
Не збираються суниці.
І навіщо нам суниці?
У обох серця – тьох-тьох!
Хай там грім, хай блискавиці –
Бог пробачить.
Ох-ох-ох…
Сіно ж, сіно у копиці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012
Хилиться верба
Віттям до води.
Не було б журби:
Ти один, лиш ти
До мого серденька
Стежку натоптав.
Хилиться верба
Віттям до води.
Стежка до ставка,
Стежка до верби
Рястом зелененьким
Густо поросла.
З берега ставка
Хилиться верба
Віттям до води.
І навіщо ти
До мого серденька
Стежку натоптав.
З берега ставка
Хилиться верба
Віттям до води.
Не було б журби,
Якби до верби
Стежка не вела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012
Сповідь вислухай дивацьку:
Втратив сон, і втратив спокій.
І навіщо поступався
Твоїм чарам, волоока?
Не коханець і незнаний,
Та закоханий, як голуб.
Одинак!.. Твій погляд ранить,
Раз за разом в серце коле.
Лихо робиш ти зі мною.
Ангелом тобі слугую;
Незрівнянною, святою -
Аспидом! - талан катуєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012
Очима й розумом чужим
Навколий світ дзеркалить.
Німую – я не з ним.
Загруз у ньому злим:
Не визнаю підвалин
Очима й розумом чужим.
Я третім оком бачу світ –
Який же я відсталий?
Пектись, за чий живіт?
Кепкує «Заповіт»:
«Повстали й поховали»?..
Я третім оком бачу світ.
Як мохом, в брехні обросли:
Все чорне світить білим.
Мов разом не зросли
Від першої весни…
І як би не хотіли,
Як мохом, в брехні обросли.
Очима й розумом чужим
Навколий світ дзеркалить.
Як мохом в брехні обросли:
Все чорне світить білим.
Я третім оком бачу світ –
Який же я відсталий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2012
Хто йшов за покликом душі,
А хто за брязкотом копійки.
Ступали разом рушії
І слугували для злодійки:
Нікчемна доля верх взяла
А воля, як ослу морквина, –
У кольорах усіх цвіла.
(І помаранчева була!)
Кому ти вірила, дитина?
Ти знов, ошукана, стоїш.
Не гидко прапор в руки брати?
Чи ти думки в мозках троїш,
Щоб не ошуканим волати?
«Геть! Геть! Ганьба! Ганьба! Геть! Геть!» –
Ревуть майдани винокурні –
За товстопузів йдуть на бій.
Це у крові: пошитись в дурні.
Де рівність? Де братерство? Де?
В усі часи «жупани» зверху.
Багатий бідного веде,
Як не у партію, то в церкву.
А звідти… Звідти – на майдан.
Там воля: там рубайся, бийся…
Хто над панами стане пан,
Добра від того не надійся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2012
Я, Україно тобою просякнутий…
Знаєш ганебних керманичів ти.
Мали б давно же прозріти й розкаятись
Доньки, сини твої… Палять мости.
Знала б ти: в тебе і в бога зневірились…
Сором! Своїх відмовлятись пісень!
Захід зі Сходом… Щоб важністю мірятись!?
Розбрат і сльози, і сутінний день.
Мали б Карпати з степами ріднитися…
Заповідь предків? Святині твої?..
Відсторонилися, в світ розлетілися –
Поталанить кому на чужині?
З-за океанів: з Канади, з Австралії
Денно і нічно прикуті лицем…
Човпемося люто і … вакханалії:
Сповзаємо в прірву. В прірву – тихцем.
Жовто-блакить не рятує: як марево –
Нічно і денно над тілом твоїм.
Мріялось в старості неба безхмарного.
Неба безхмарного не заповім…
Я, Україно, тобою просякнутий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
Всезламний гнів,
Незламна стіна…
В палацах іде війна –
Лжевійна лжебогів.
Ми ніби зерно…
Зерно…
Нас меле жорно –
Жорно
Лжевійни лжебогів.
Чом саме нас?
Нас…
Нас меле жорно –
Жорно
Лжевійни лжебогів?
В палацах іде війна –
Лжевійна лжебогів…
Лжебогам лжевійни
Всенародний гнів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Я українець, чорнявий, чубатий,
Під сонцем родивсь і в трудах засмаглів,
Вишневий садок насадив коло хати
Весною чекати прильоту птахів.
Я українець чубатий, чорнявий
Від скрипу возами чумацьких шляхів,
В боях не цурався козацької слави,
Піснями пшениці врожай золотив.
Чубатий, чорнявий… Я – українець:
Розум і мудрість від предка зорить.
Мене не здолати – хай знає чужинець:
Із написом ВОЛЯ мій стяг майорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2012
Чернобыльцам всех поколений
посвящается.
Быль обернулась болью.
Эхо той были – боль!
Атом мирным был – обескровил
город Чернобыль…
В голь
Атом вогнал людей тысячи,
Тысячи из насиженных мест согнал.
Людей, населявших Припять,
На тридцать вёрст обворовал.
Ограбил детство и старость,
Юность и зрелость украл.
Атом, казалось, мирный – разбойным стал.
Быль обернулась болью.
Эхо той были – боль!
Боли чужой не бывает. Больно!.. Больно!.. Болит!
Болит – помним! Помним – болит!
Кощунственно пусть – справедливо
сегодня звучит:
Спасибо тебе, усопший!.. Спасибо тебе, инвалид!.. –
Ты, сражавшийся с атомом,
Нас прости! Прости нас!..
Прости нас, уродец,
Родившийся и предстоящий!
Прости нас, вчерашних!..
Прости нас… Прости нас,
Вчера и сегодня скорбящих!..
Боли чужой не бывает. Больно!.. Больно!.. Болит!
Болит – помним! Помним – болит!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333272
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2012
Покійник у домі… Гримлять пересуди,
Як ніби то небо стікає сльотою…
В одній – аж дві жінки умилось сльозою:
Кривляться губи, здригаються груди,
Затьмарені очі, поникнуті плечі…
Не марно цей вік називається «вечір».
В одній – молодиця ридає: «Вдовиця!»
І пасербка плаче – ніхто для вдовиці, –
Покійному – пасербка, – сталось – дружина;
Зумів молоду обкрутити, вражина.
Вона не ридає, а виє: «Такої
Потрійної долі зазнала лихої!..»
Здавалось, покійний з труни посміхався:
«Нічого не знаю, знайдеш чим платити!»
Здавалось, покійний боргами пишався:
«Лишив тобі скарбу…чверть боргу закрити!..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2012
Дощ накрапав.
Вагітніли калюжі.
Ти геть пішла,
А дощ іти остався –
Щоб я засумував.
Дощ плів такі дурниці –
Мов ніби ти кохала.
І бульбашки пливли.
І я вдивлявся в слід
У …
Геть!..
Ти в сон ввійшла,
Як у йордань
Нехрещена заходить.
Подумалось чомусь:
"Змінила, як гадюка, шкіру!
Куди твоя поділась цнота?"
Дощ накрапав.
Вагітніли калюжі.
І ти кохалася
У мареннях зі мною…
І не завадив дощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2012
Ти більше у снах не приходиш до мене.
Чи я завинив? Може, ти завинила?
Вже скільки разів цвіт зів’яв цикламена!
А ти все не йдеш. І забути не сила.
Гірлянди зірок спалахнули, згоріли.
Не жевріє в серці надія («діждуся!»).
Нема в катавасії цій потерпілих:
І я вже дідусь, ти, давно вже, бабуся.
А спогад – ні-ні, та й спливає, як місяць.
Уже ж заглядає в світлиці крізь шибки:
Онуки на правнуків глину там місять,
В стараннях коханим нашіптують : «Рибко…».
Ти більше у снах не приходиш до мене.
Гірлянди зірок спалахнули, згоріли.
А спогад – ні-ні, та й спливає, як місяць.
Вже скільки разів цвіт зів’яв цикламена!
Нема в катавасії цій потерпілих:
Онуки на правнуків глину, знай, місять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012
Татусь ходив до мами в гості.
Мене на світі не було.
Та ні ж, бо був. Був у капусті –
Батьки пололи за селом.
Було це так, як зараз бачу:
Мене хотілось їм знайти,
Почути, як то я заплачу,
Коли покличуть з поля йти.
Взялись за руки, обнялися,
Сміються, вірять що знайдуть.
Татусь добряче розходився –
Цілує маму там і тут.
Це і роман, це і абетка:
Цілунок довжиться палкий…
Розкішна стелиться серветка,
Солоні пахнуть огірки.
І ось вже я в веселій хаті.
Татусь матусю обнімав:
- Знайшли в капусті! Не в лататті! –
Казав про мене жартома.
Вони знайшли мене в капусті?!
Це я знайшов хороших їх!
Татусь ходив до мами в гості
Знайти б мене…
Я допоміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
Пісня жабенятки
Ти - ква! Я - ква! Він - ква! Ми - ква!
Я - ква! Він - ква! Ми - ква! Ти - ква!
Він - ква! Ми - ква! Ти - ква! Я - ква!
Ми - ква! Ти - ква! Я - ква! Він - ква!..
Ква-ква-ква!.. - на озерцятах
линуть співи жабеняток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012
КОЗАЦЬКИЙ СОН
1. У РАЮ
Вусатому козаченьку
Гарний сон приснився:
Пішов правду в світ шукати –
В раю опинився.
Там пророки засідають,
Ті, що вболівали,
За Вкраїну рідну неньку
Життя віддавали.
Там і Довбуш , і Петлюра,
Бандера, Грушевський,
І Франко, і Українка,
Там і Котляревський.
Там Хмельницький з Мазепою,
Кармелюк - сірома.
У розшитих сорочках
І в раю, як дома.
У раю знайшлося місце
Усім небайдужим…
Бідолах – не перечислиш! –
Їх багато дуже.
Сидять усі там, сердеги,
Думають, міркують.
Там у них Тарас Шевченко,
В раю, головує.
Вони в раю в сім’ї вільній
Всі товаришують:
Україну звеличити –
Гуртом їх турбує.
Козаченько поклонився
Й пожалівся гірко:
- Безталанна Україна!
Терпіти їй скільки? –
До Шевченка, як до бога,
Звернувсь козаченько.
Небораці за Вкраїну
Зболілось серденько.
Тарас грізно подивився –
Мов ревнув ревучий:
- А ви клятих запроданців
Та й скинули б з кручі!
Тих, що здерлися у владу,
Що верзуть аби що,
Незароблених гарбають
Десятками тисяч!
На портрет, як на ікону,
На мій поглядають,
А самі, як пси погані,
Брешуть й не вгавають!
Обирають, розоряють,
Мріють панувати,
У кайдани бідолашних
Прагнуть закувати.
Проженіть їх з України,
В кого кров ворожа!
Свята справа! В святій справі
Бог вам допоможе!
Ви тому і безталанні,
І розуму збуті
За гріхи, що множите,
А мали б спокути.
Людей добрих не цурайтесь.
Мови поважайте,
Та про рідну свою мову
Ввік не забувайте.
Огляніться ж кругом, люди!
Своє все забуте.
В чуже все навколо,
В чуже все закуте!
Чужий одяг, чуже їдло,
Чужа мова, звички.
Вже й води, мабуть, забули
Який смак з кринички!..
Тарасові козаченько
Вклонився у пояс…
…І до чесної громади
Звернувся у голос:
- Разом треба поставати!
Кайдани порвати!
Оті самі, що поганці
Скували для брата!
2.У ПЕКЛІ
Вусатому козаченьку
Доля усміхалась.
Не кожному у сні навіть
У раю літалось.
Чи то ґедзі налетіли,
Чи шелеснув вітер –
Козак мало не проснувся:
І потилицю почухав,
І піт з лоба витер.
Та не пора. На бік другий
Тільки повернувся –
І враз в пеклі опинився,
А як, і незчувся.
Не таке воно, те пекло,
Як його малюють.
Козак добре приглядався:
Хай люди почують.
Казанів нема з смолою,
І не смердить сірка.
Нема й чортів з кочергами,
Порожнеча одна кругом,
Як то кажуть – дірка!
Прислухався козаченько –
Ніби стогнуть люди.
І не десь, зовсім близенько.
Стогнуть звідусюди.
Пропасниця! Гірко плачуть,
Скаржаться на долю.
Та людей козак не бачить –
Одні тіні кволі.
Дививсь, дививсь козаченко,
Аж очі зболіли.
І не зчувся, як остався
Сам уже безтілим.
Одна душа стоїть гола,
Ніякого виду.
Хоч би що-небудь лишилось,
Як кажуть, для стиду.
Нема. Світить душа гола,
Як правда буває:
Куди її не ховаєш,
Вона виглядає.
- Краще вістря шила коле
Правда панам в очі!
- Цур! Кому?
- Хто здерся вгору,
Хто правити хоче!
- Хай їм коле!
- Хай болить їм!
- Щоб й вони стогнали!
- Щоб поганці оті ситі
Покою не мали!
Ось таке душа козацька
Стоїть в пеклі й слуха –
(Українська! Рідна мова!) –
На обидва вуха.
Про державність України,
Яка відбулася,
Безтілесний один чеше,
І не забоявся.
Та хіба чортів боятись,
Коли ти вже в пеклі?
А той правду-неньку чеше
І слова не збреше:
- Це вам брешуть!
Обіцяють комори пшениці,
А самі хліби державні –
Під свої сідниці!
Запихають! Не нажерлись!
Не напхали в пельки!
«Голопузів прогодують
Якось ті Омельки!» -
Насміхаються над вами.
Розводять руками:
«Ми не вміємо так жити
З нашими пузами!
Ми збудуємо майбутнє!» -
Терпіти вмовляють.
Все сьогоднішнє під себе
Горнуть! Все гарбають!
«Ви – колись!? – ще заживете,
Як ми вам збудуєм!
Ще держава молода в нас!
Ми ще покеруєм!»
Добре знають лицеміри -
(За себе ж печуться!)
Сотні літ, як українці
У злиднях товчуться.
Вже років й років державі
Слід би розквітати!
Це б правителів брехливих
Вкраїні не знати!..»
Таку слухав козаченько
У пеклі промову.
І незчувся неборака
Як втілився знову.
І прокинувсь… Чий був голос?
І такий пророчий!
Це Кобзар наш – сам Шевченко! –
Різав правду в очі.
1996-1997рр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
Р1. САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ.
/Акро/
Село в сорочечці вишневій
Аж ген. І де-де голим зблисне.
Далеке – близьке, близьке – дивне:
Он та хатина? В ній – хто виріс?
Куди і де запропастився?..
Вростає в землю хата Христі.
И.
Шалений вік – хода шалена;
Нікого більше не впізнати.
Еге ж, він чий, отой цибатий?
Він – ні, не каже: «Дядьку, здрастє!»
И.
Йму…його…ймовірно… йолоп! –
Коли домігся запропасти?!.
Он біля хати?.. Марусина?! –
Лиця нема, одна скорбота.
- Охрім? .. - Подався на роботу!
Хто б знав, аж ген, аж за границю.
- А що, затісна Україна?
- Там!.. – сльози. – Тут…щоб на дурницю!...
И.
Р2. ХРУЩІ НАД ВИШНЯМИ ГУДУТЬ.
/Акро/
- Хоробрий твій Охрім, одначе!
(Раби, вони…вони тікають!)
Уже ж там Рай підстерігає?
Щипай сідницю, Марусино!
І ти – Охріма відпустила?
- Наплачусь!.. Ой, як там загине!..
Аж там… І знову дім без мужа.
Допіру був!.. Не дім – фортеця!
Відбудував!.. І зліг. Здається,
И
Шукати дідька вже прийдеться.
- На який ляд той дім? – сльозує. –
Якиме?!. Як не піднімешся?!
Маленькі ж дітки, ще маленькі!
И.
Гармидер в хаті і обійсті.
Учора старшого – до війська!..
Де вже біда, там біди ждуть:
У той Ірак би… Знову бийся!..
Темніє. Ніч. Хрущі гудуть.
Ь.
Р3. ПЛУГАТАРІ З ПЛУГАМИ ЙДУТЬ.
/Акро/
Первісний світе, смійся долі!
Лиха година – колотнеча.
У Раді б’ються: воля волі!..
Ганьба і сором за ті речі.
Аякже, б’ються, і не кволі.
Ті – за! Ці – за!.. За Україну –
А за яку, самі не знають.
«Руйнуй фундаменти до згину!»
І «Проти! Проти!» – всі волають;
Зів’ється стяг – і знову скинуть.
Поля, між тим, не бур’янами –
(Леміш чикрижить їх!) – чарують.
У полі ще козак з піснями
Ганьби не має – знай, працює
Аж до упаду, до нестями.
Молись на нього, Україно!
И.
Йому до пояса вклоняйся.
Дав Бог тобі такого сина! –
Умре, упреться – не подасться.
Ти будеш вільна і єдина!
Ь.
Р4. СПІВАЮТЬ ІДУЧИ ДІВЧАТА
/Акро/
Спішить сховатися соромний –
Проміж левад зигзагував.
Іще й на чверть ріжок неповний
В хмаринку місяць не втикав,
А він в левадах, невгамовний,
Югою вкрився. І запав.
То ж він сьогодні буде слухать!
Ь.
Іще й розгледів би, та тьма
Дарує з радістю і смуток
Укритим хлопцям жартома –
Чудний несмілому прибуток
И
Дає володарка сповна…
І чом виспівують ті кралі?
Вже як бентежить хлопця спів!
Чи довго критися надалі?
А це й пройшли, лякать не смів…
Три спроби мав, всі три – невдалі.
А місяць, глядячи, заскнів.
Р5. А МАТЕРІ ВЕЧЕРЯТЬ ЖДУТЬ
/Акро/
А вже потому біля греблі,
Між сонних верб, біля ставка
Агукнув сич. Чи не до смерті
Тремтить полохана мишва –
Еге ж, дівчата ляком терті –
Регочуть. Дзуськи драпака!
І вже спинились: бачать хлопців,
Вже, як русалки, гомонять.
Еге ж, раюють на колоді.
Чи парубки колись ті сплять?
Еге ж! На плузі, на боронці –
Розправлять вуса і «хроплять».
Як і дівки на сапах – днями
Торують соняхів рядки.
Ь.
Жаліють бідних діток мами:
«Давно б вже спали залюбки!
Уярмляться – ячать ночами!..»
…Такі й самі колись були.
Ь.
Р6. СІМ’Я ВЕЧЕРЯ КОЛО ХАТИ
/Акро/
Сховалось сонце стомлене за гаєм.
Імла та сутінки левади огортають.
Мигають зорі. Більше їх і більше –
Яскрять німі сильніше і сильніше.
Владарювати ніч ходу розпочинає:
«Е, ні, не супереч, приборкаю розмаєм!» –
Чаклунка ніч чарівну тре підкову.
Ефір заводить пісню колискову.
Родина вся зібралась коло дому.
Яєчня вже шкварчить, жене оскому.
Коло найменшого, а той, ой, вереда! –
Обидві жінки – мати і стара –
Люляють: «Гулі-гулі-гулі!» –
Обкладу заськають узваром на цибулі:
«Хай обмине хлоп’ятко та біда!» –
Аж дід не стерпів: «Їстоньки пора!» –
Та й осінив хрестом, що Бог їм посилає.
И.
Р7. ВЕЧІРНЯ ЗІРОНЬКА ВСТАЄ
/Акро/
Всевишній, о, вічний, величний!
Едем ти створив на землі.
Чим ми провинились? Чим грішні?
І чом нам блукати в імлі?
Роздроблені, чом такі різні
На ріднім слов’янському тлі?
Які ми? Себе не збагнемо –
За морем шукаємо рай.
І долю навіщо клянемо –
Розрай, а ще й розуму дай,
О, вічний величний Всевишній!
Невже цей куточок землі
Ь
Колись не проснеться безгрішним,
А ще й не втопатиме в млі?
Всевишній, рятуй Україну!
(Садок цей вишневий спаси!) –
Таку, що навіки любима.
А ще й закарбуй на віки:
Єдина, і вільна, і сильна!
Р8. ДОЧКА ВЕЧЕРЯТЬ ПОДАЄ
/Акро/
Дивись, дивуйся – донечки дорослі.
Одна в одну красуні! Ще й які!
Чолом ясні, стрункі і рослі.
Коса до пояса. Заждалися сватів.
А вже найменша – лялечка із крему.
Вже і вона… Чкурнула за границю!
Еге ж – вона прикраса для гарему,
Частує шейха, корчить робітницю.
Еге ж, сама чкурнула на зарібки.
Роксана-роска, Роксолана!
Які іще потрібні свідки?
Тікають. Добровільно. У полон до хана!
Ь.
Пани убогі! Сором! Сором! Сором!
Одначе: «Гей!» – це ж гейкає козацтво.
Дунайське? Чорноморське? Запорізьке?..
А тут з дочкою, краю мій, дивацтво…
Єдиний Боже, милуй українку!
Р9. А МАТИ ХОЧЕ НАУЧАТИ…
/Акро/
А ми вже не такі, як надцять років тому.
Ми вільні і єдині. Тільки – в чому?
А ми шукаєм винних за тридцяті,
Такі вже праведні, такі вже ми завзяті.
И.
Хто винен? – Ми! Бо дикуваті!
Охрім чого подався за границю?
Чому Роксана втіяла дурницю?
Еге ж! Ми мовчимо. У рот води набрали.
Нема для них на Україні сала!
А ти все гоноришся, чванишся, гордуєш.
Уже чиїм ти хлібом нас годуєш?
Чиїми «хендами» нам плечі покриваєш?
Ах, матінко моя, не знаєш, ти не знаєш!
Ти йдеш - куди? – й уваги не звертаєш.
И.
Р10. ТАК СОЛОВЕЙКО НЕ ДАЄ
/Акро/
Туман, імла окутала дороги.
Але ще чути, як скриплять вози,
Косу мантачить як косар убогий,
Сусід як промовляє до кози:
«Одна ти в мене радість зосталася,
Ланів аж ген нарізали мені.
Оджив я вік – нащо вони здалися?
Вже босим не пройдуся по стерні.
Електрика яка в ціні важезна!
Йой-йой! Вже нічим більше,не сплачу.
Коли то я в’язався перевеслом?
О, Боже! Не тобі палю свічу.
Не ніч – імла, імла така взялася,
Еге ж, такої чорт навів!..
Допіру українець не здавався…»
Аж соловей почав лихий заспів:
«Єдина ти у мене зосталася…»
Р11. ПОКЛАЛА МАТИ КОЛО ХАТИ
/Акро/
«Паненятка мої дрібні,
Очки трете, бідні. Рідні!
Киш! Гай, спати! Гай, маленькі!
Лестить очки сон миленький.
А це хто так позіхає,
Люлі-люлечки бажає?
Аж найменшенький, мій любий,
Мій коханий, мій голубий,
Аж моє то пташенятко!
Тихо, тихо! Спати, спати!» -
И.
Колискову заспівала:
«Ось вас ніченька й здолала».
Ледве-ледве спати вклала,
Очманіла – зась спочину:
Хліб печи, латай штанину,
А ще й мужа вколисати
Треба хвильку якусь мати.
И.
Р12. …МАЛЕНЬКИХ ДІТОЧОК СВОЇХ
/Акро/
Малі біди ці й нікчемні.
Аж малі, хоч і яремні.
Лиха доля не спіткала б,
Екзекутором не стала б:
Навинулась на Якима –
Ь
Крекче. Встать йому не сила.
И
Хрест святий, нема зарібку!
Діткам помочі б крихітку
І Якимові – а звідки?
То вже сміх гучить держави,
Обіцяє - «Будем!» - жвава.
Чешуть-брешуть демократи.
«Ой, спиніться вже брехати.
Коли буду – буду знати.
Слід забути оте «БУДЕМ»,
Вже пора творити любе… -
Одинцем метикувала, -
Їй же богу!» - й задрімала.
Хто її вночі почує?
Р13. САМА ЗАСНУЛА КОЛО ЇХ
/Акро/
Сичасті б’ються депутати.
А вже ж – зуміли їх обрати.
Ми мудрих маєм? Мали мати!
А нас нема? – теж наша справа,
Залізною була б держава,
А їй – залізного гаранта!
«Соціалістів» зліва, справа
Навали йдуть – на банду банда –
Урвати шмат ще Батьківщини.
Лиха пора – з руїн в руїни –
Аж десь їм благо України…
Коли купляли «курку Буша»?
Охрім, Яким, Роксана…душить! –
Лиха пора! – таке предрання.
Ось-ось і сонце буде сходить.
Їжакуватий сон проходить.
Хлань послабляє домагання.
Р14. ЗАТИХЛО ВСЕ, ТІЛЬКО ДІВЧАТА…
/Акро/
Злякалась, сіпнулась, проснулась.
Аж піт холодний вкрив чоло –
«Триклятий сон був!» - відмахнулась:
И.
«Хвалити Бога!» - відлягло.
Лобасті дітки сплять тихенько.
Очам не віриться – ростуть!
Вродилися в Якима – неня.
Сердегам сняться сни, мабуть,
Еге ж, не ті, що сняться неньці,
Талановитій безталанній.
І стало радісно на серці:
Лицарюватимуть в коханні.
Ь.
Колись і їх призвуть до війська.
Он старший – умиротворяє,
Дитина ще, а досвід має…
Ірак!.. Хай вже б була невістка!
Все б поміч в домі та була…
Чигає ніч. Дівчат звела,
Аж ген, де спів – за край села.
Такі вже кралі невсипущі!..
А сон долає : дужчий, дужчий…
Р15. ТА СОЛОВЕЙКО НЕ ЗАТИХ
/Акро/
Талановита безталанна!..
А соловей все тьох-тьох-тьох! –
Свої рулади бездоганні
Одній співає між гілок,
Либонь кохатися вмовляє:
«Одна ти в мене! – присягає, –
Вишневий сад для нас обох…»
«Еге ж, і дім нам, і обійстя,
Його нам раєм стелить Бог…» –
Клонила голову. Не спиться.
Он вже й Яким!.. На ноги встав?!
Нівроку! Матінко! Не спиться!
Еге ж! Чекан у руки взяв!..
Зійшла! Зійшла твоя зірниця!..
Аж ген і сонце вже встає…
Танцюй, красуне білолиця!..
И.
Хай щастя Бог тобі дає,
МОЯ ВИШНЕВА УКРАЇНА!
2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
- Великий Кіка, спиш?
- Сплю:
Сон сниться – сплю –
Сон сниться – сплю –
У сні сон сниться – сплю –
У сні сон сниться – сплю –
Сон сниться – сплю –
Сон сниться – сплю –
Сплю!..
У серці сплячому беззвучне уві сні
Перехідне життя надії не втрачає:
Гучатимуть гучні у снах пісень пісні –
Ті ж шкряби ложечки у склянці з чаєм.
Куди поділись рими?
Куди поділись рими?..
Сплю, вірний, поруч сплячої…
Пробачить!
Під ватерпас –
Коханню й снам – урочий час!
«День Валентина – забобон!..»
Не довго дивний довживсь сон
У довгий день обіймів:
Не сплю, коханій вірний.
Спав:
Сон снився – спав,
Як сплять удвох…
І снилось, друже,
Знаєш,
Ох…
- Великий Кіка, спиш?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
- Мене миліша вабить, інша.
Я б й не хотів, щоб снилась ти.
Про тебе навіть думка грішна,
Вхопили би тебе чорти!
І не надійся! Й не обожнюй!..
Хоч й шкода кидати тебе, -
Навіщо ти мені порожня?
Ось кину. Хтось та й підбере.
Мені повненька до вподоби -
повненька більше до смаку!
А спорожніє, що поробиш,
Знайду ще! Й не одну таку!..
Знайшов іще. І ти – безлика!
І чом я кинув першу ту?
Вертатись треба. Таке лихо! -
Носив би вже її в мішку.
Агов?.. - вернувсь! - Пробач, порожня!..
Здам у "Склотару" нашвидку…
Не мільйонер же я безбожний!.. –
Люблю горілку, як халву.
31 січня - день народження горілки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2012
Горобці горобцям – горобці.
Ні братів, ні друзів, ні ворогів.
Горобцям людина – ворог.
Людина людині – брат,
Людина людині – друг,
Людина людині – ворог…
Брат – друг,
Брат – ворог,
Друг – ворог…
Ворог ворога – брат,
Ворог ворога – друг,
Ворог ворога – ворог…
Брат – друг,
Брат – ворог,
Друг – ворог…
Горобцям людина – ворог.
Ні братів, ні друзів, ні ворогів:
Горобці горобцям – горобці.
Ще вміли б горобці складати сагу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012
Мудрій шукав підкову щастя
І не знайшов її - на щастя!
Дійшло до розуму – дурний! –
Підкований – це ж знавсь з нещастям!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012
Шаленіють вітанням трибуни,
Дочекався команд стадіон.
Пророкують болільників сурми
Фіналіста в званні – чемпіон!
І буде в боротьбі
Девіз футбольний наш:
Вперед, атака, пас…
Один – за всіх, і всі – за вас!
Вболівальник у захват стрічає –
Переремогу усі б здобули!
Будьте певні – ніхто не програє,
Коли, навіть, й пропустить голи.
Буде другим і хтось буде третім…
Гра яскрава у кожний двобій.
Тріумфальних бажаємо злетів
Мастакам на голи в боротьбі.
Всім удачі бажаємо щиро.
В поєдинку пропущений гол
Виступатиме вісником миру,
І в змаганні прославить футбол.
І буде в боротьбі
Девіз футбольний наш:
Вперед, атака, пас…
Гол!..
Один – за всіх, і всі – за вас! –
Го-о-ол!
***
(Авторський переклад)
От приветствий шалеют трибуны,
Стадион рад, рад встрече команд.
Выдувают болельщики в трубы
Чемпионский финальный парад.
И будет пусть в борьбе
Девиз футбольный наш:
Вперёд, атака, пас;
Один – за всех, и все – за вас!
Восторгаясь, болельщик встречает,
Всем желает добра и любви.
Сердцем верит, что все побеждают,
Пропуская на матче голы.
И пусть будут вторые и третьи…
Ярких встреч нам подарит футбол.
Триумфальных желаем успехов
Мастерам от сражений за гол.
От души всем желаем удачи –
Всем командам в сраженье. И гол
Прославлять будет – как же иначе? –
Всеми нами любимый футбол.
И будет пусть в борьбе
Девиз футбольный наш:
Вперёд, атака, пас…
Гол!
Один – за всех, и все – за вас! –
Го-о-ол!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
(Перекладено на українську з В. Висоцького)
І чому все не так? Ніби – все як завжди:
Небо фарбою ллє голубою,
І той ліс, і повітря, ті ж ріки води…
Тільки він не вернувся із бою.
Як узнати мені, хто правий був із нас
В наших спорах без сну і покою?
Не хватає його в кожну мить кожний час,
Коли він не вернувся із бою.
Він мовчав невпопад і не в такт він співав,
Говорив він про інше з запоєм,
Мені спати мішав, він зі сходом вставав,
Вчора він не вернувся із бою.
Опустіле тепер – у розмовах, як сон,
Я побачив у мить – нас було двоє…
Ніби вітром для мене задуло вогонь,
Коли він не вернувся із бою.
Нині вирвалась ніби з полону весна.
Помилився, покликав його я:
«Друг, лиши закурити!» - мовчить – тишина…
Вчора він не вернувся із бою.
Наші мертві і нас не залишать в біді,
Наші мертві стоять вартовими…
Небо в лісі зобразилось, як у воді, -
І дерева стоять голубими.
Нам і місця в землянці хватало в біді,
І наш час ми ділили на двоє…
Все одному тепер. І здається мені,
Що це я не вернувся із бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Якщо не ти, то інший – хто?
І він, як ти, в глуху твердиню б’ється.
Немарний труд добром ще одізветься:
Б’ємо, лупаємо – нас два, чотири, сто…
Стіна стоїть, та тріщини біжать.
Там, за стіною «дике поле» - воля!
- Лупайте! Бийте! – тисячі вже молять,
Мільйони вже пробитися спішать.
І як би не казились крикуни –
Під жовто-голубим, вже не червоним,
Під стягом волі нас уже мільйони
На «дикім полі»…
Ми – не дикуни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
Горішнього снігу діждешся –
Іди на покуту в покров.
Як людям на очі поткнешся?
Бунтарська ж текла в тобі кров,
Коли від столиці до Лева
Стояли в ланцюг земляки,
Полуда проклятим «чи треба?»
Ліпилась більмом на зіньки.
Спізнілим не буде прозріння.
Іди на покуту в покров.
Вкраїнське прощає коріння
Вкраїнську обмануту кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
СОНЕТ
Мене не устрашає дотик криці
І леза гострота і холодня.
Життєві кільця дуже тупо стисли,
Сповільнені, і душать як змія.
Нехай розвіються мої печалі,
Їм не відкрию більше серце я…
Вони далекими віднині стали,
Як ти, любов, в непотребі, моя!
Життя, души – мені не душно.
Досягнутий останній вже щабель.
І навіть смерть за ним прийде послушна,
В не тужну тінь її ввійти - за честь: -
У осінь так байдуже світлом тухне,
На небі блідному вмирає день.
Перекладено з З.Гіппіус.
З.Гиппиус
СОНЕТ
Не страшно мне прикосновенье стали
И острота и холод лезвия.
Но слишком тупо кольца жизни сжали
И, медленные, душат как змея.
Но пусть развеются мои печали,
Им не открою больше сердца я...
Они далекими отныне стали,
Как ты, любовь ненужная моя!
Пусть душит жизнь, но мне не душно.
Достигнута последняя ступень.
И, если смерть придет, за ней послушно
Пойду в ее безгорестную тень:-
Так осенью, светло и равнодушно,
На бледном небе умирает день.
1894
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012
Згасає сонце в безхмар в мертвій висоті –
Крилами від утоми замовкає птаха…
На крилах складених несе біду бідаха –
Пригляне смерть й за пташеням у самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012
Заглядайся хоч скільки завгодно –
Зірка ніколи ближче не стане:
Дражнитиме з неба холодна,
Не гоєнні нитимуть рани.
Цілунок п’янив вечоровий?
Цілунок хмелив світанковий?
Було: очі подобались, брови…
Не було у цілунках любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2012
Нічка входить у дім тишком.
Засинай, дитинко, швидко.
Чом іще ти, моє золотко не спиш?
Засинай – тобі присниться
Благодійниця жар-птиця –
Уві сні в чарівну казку полетиш.
Засинай, засинай. Оченятка закривай,
На жар-птиці в світ казковий завітай.
Спочивати час усім малесеньким поспів –
Зачекались диво-сни на малюків.
З неба щирі світять зорі.
У казковому просторі
Відкриваються небачені світи.
Сплять давно вже всі малятка –
І дівчатка, і хлоп’ятка.
Спочивай, моя дитинко, з ними й ти.
Засинай, дитинко, швидко.
Нічка, знай, шепоче свідком:
«Вітерець уклався спати на спориш…»
Сплять давно вже всі малятка –
І дівчатка, і хлоп’ятка.
Вже і ти, моя дитинко, міцно спиш.
2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2012
Біля хати ходить Настя.
Їй поштарка каже: «Здрасьтє!»
І поштарці каже Настя
Аж два рази: «Здрасьтє! Здрасьтє!».
Це ж надію має Настя –
Не забудуть Настю власті.
Не забули власті Настю:
На листівці – от так страсті! –
Подає поштарка Насті –
Шлють старій велике «здрасьтє».
« А нехай візьме їх трясця!» -
Аж сльозу зронила Настя, -
«Треба ж мати таке щастя!
При такій великій ласці
Заживу тепер, як в казці!»
Попід хати ходить Настя…
На плече вдягла торбину
Й колядує на хлібину.
2003р.
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2012
ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ
Нехай вам буде так, як є:
Хай не болить душа за все.
Як гримне грім, розумний дядько
Хай перехреститься разок.
І дощ, і сонце, для порядку,
Прокинуть райдуги місток.
Нехай вам буде – не насниться
І в небі журавель, і у руці синиця.
Нехай вам буде так, як є:
Хтось над кросвордом час марнує,
А хтось теляточко пасе,
Копає хтось, і хтось кує.
Нехай вам буде так, як є:
Гірких сльозин ніхто не ллє.
Чекає хтось великих змін,
А хтось ті зміни підпирає:
Хтось прагне руйнування стін,
А хтось і храми воздвигає.
Нехай вам буде так, як є:
Земним – земне!
В прихід весни зима скінчиться,
Вслід літу осінь просурмить…
На стіл смачненькі паляниці…
І знов…зима, сніжок скрипить. ..
PS
Кохання – до нестями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2011
Автобус…спинився…
Сніданок…границя…
Обсмоктує курячі крильця сусідка:
- Домашня! – на груди їй скапує сало.
Вродлива сусідка "соромиться" свідка,
І витерти б сало, з рейтузів дістала
Папір туалетний - прямує ж в Європу!
Утерлися губи. Забула про груди.
На ноги звелася. Статури – нівроку!
А груди! І кожна, не менше, пів пуда;
В народі – «дійниці!»
Як сріблом медалей,
Груди сусідки вилискують…салом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2011
"Хоч в Опанаса хата є,
І в Опанаса є дружина,
Є теща, є автомашина,
Є дача, є мала дитина,
Кума хороша є – Горпина,
У капшуку без ліку гривня,
"Коханка" є – ротвейлер Джина,
Є сад – в нім груші і малина,
Комп’ютер в Опанаса є,
Ну, все є: Опанас – вражина!
Ну, геть не наша він людина!
Ну, хай би гнув, і без спочину,
І вдень, і в ніч, як хоче, спину.
Та в Опанаса ж вада є –
Горілки, бачте, він не п’є!" –
Міркує так собі сусід.
Сусід у Опанаса є.
Сусід потроху, бачте, п’є.
Сусіда того звуть Омельком.
І в нього є гектар земельки.
І має сучку колі* - Фільку.
Й дружину одягнув в "недільку".
І це не гріх.
Все, як у всіх.
І Опанаса, і Омелька
Ріднить одне – МЕН-ТА-ЛІ-ТЕТ:
- Мо–є-є! – він гне обом хребет.
Живуть сусіди – конкурують,
Непобудоване будують,
Як кажуть, дивляться в майбутнє.
- Мо-є-є! – душі обох присутнє.
Повільно в рівчачку тече
Струмок води. Тече й тече.
І в Опанаса, і в Омелька
Тече – підтоплює земельку.
Обом. Не десь там далеченько,
А на межі між двох садиб,
Де править бал "Якби-коли б-
Та хай би він!" – МЕН-ТА-ЛІ-ТЕТ!
Через рівчак той тет-а-тет
Іще ні разу по-сусідськи
Пани не спілкувались близько:
Не їли сир укупі з миски,
Іще не пив ні разу квас
Удвох з Омельком Опанас,
Не пив ще Опанас з Омельком
Горілки чарочку повненьку.
І не розводив теревеньки:
- Тьху-тьху, тьху-тьху! – через плече…
Розтанув сніг, вода тече,
Тече, підтоплює земельку
І в Опанаса, і в Омелька.
І потихеньку, потихеньку
В городах плавають жаби.
- Та хай би він!..
Коли б!..
Якби!..
Чого це я один? Удвох!.. –
Вода наллялася у льох
І в Опанаса і в Омелька.
Була! Була колись земелька! –
Тепер б'є хвилею ставок,
Де у сусідів був садок.
Стоять сусіди у знемозі, -
Вода в хатах вже на підлозі, -
Стоять і колупають в носі,
Руками вперлися в боки.
- Оце податися б куди? –
В біді виношують думки.
Удвох біжать швиденько в раду –
Сільська нехай їм дасть пораду.
Аж там – такі самі дядьки! -
І їх втопили рівчаки.
І їх втопив – МЕН-ТА-ЛІ-ТЕТ!
Та зберегти б авторитет:
- Стихія! Не даємо ради! –
У Київ б'ють чолом до влади. –
Рятуйте! Тонемо в водиці!
В хатах сягає до сідниці!
Коли б!..
Якби!..
Та хай би він!..
Ну хоч би вдарив хто у дзвін! –
Омелько каже: - Я б прибіг!
І Опанас: - Я б допоміг!
І голова сільської ради:
- Хіба б звертався я до вади
Оце в столиці? Та ніколи
Собі такого б не дозволив!..
Дуріє чаєчка, кигиче,
До рівчачка сусідів кличе
За чуб смикнути бадилину –
Страшної повені причину.
Сусід сусіда не гукає:
МЕН-ТА-ЛІ-ТЕТ не дозволяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2011
Буль-буль! – наливаються винця,
Наповнили склянки по вінця,
Течуть ручаєм через край...
Начхати на гірку вже долю:
Душа шаленіє від волі,
Летить, навіжена, у Рай.
Це видиться в думах сліпому –
Все в дзеркалі визнав кривому.
Що роблять ці бісові стекла?
Буль-буль! – і уже – через край!..
Душі так хотілося в Рай!
Насправді – прямує до пекла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
Утрьох на березі Дністра -
Ще раки літо літували -
Зварили юшки піввідра,
Дістали яйця, бринзу, сало.
Дістали шинку, ковбасу,
Дістали смажену індичку.
Не кажуть, що скрутні часи –
До всього треба мати звичку.
Дістали брагу, самогон, вина –
Чи "Лідії", чи "Фраги", -
Коржа, буханець, коровай,
Води аж повних три баклаги.
Ще малосольні огірки,
Свіженькі спілі помідори,
Петрушку, кріп, кіндзу;
Всього потроху – цілі гори!
Цибулю перець і часник –
Поклали все на скатертину.
Серветку хто, а хто рушник
Дістали кожний із торбини.
Чарчину, келих і стакан,
Ножі, і ложки, і виделки.
Дістали блюдця й тарілки.
Знайшлись у кожного й цукерки.
Вже годі. Виклали сповна –
На кілька вистачить весіль.
Взялись за голову: - Дурна! –
(Всі втрьох!) – бо всі забули сіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011
У "Лото-забава " Хівря виграла комп’ютера.
Збігся миттю на подвір’я люд до Хіврі з хутора.
Кого заздрість привела, хтось біг на розвідини.
А хтось прагнув до стола – рвався пообідати.
Могорич світив усім. Хівря розщедрилася:
Огірки, цибуля, хрін в салати кришилися.
Поросятко забив кум, обсмалив за хатою.
Над подвір’ям нісся шум, ніби Хіврю сватають.
- Покажи, ой, покажи, Хівре, будь у милості,
Що комп’ютер любий може в хутірській місцевості?
Хівря тицьнула: - Читай! – кумові інструкцію.
– Інтелект свій запрягай - видавай продукцію!
Пальцем мишці натискай - справа, - як під вушками, -
Зліва - двічі ударяй – клацай! З місця зрушимо!
В Інтернет зайдемо. Там! Там таке побачимо!
Хутірські! Скажу я вам, від сміху заплачете!
Кум по писках гладить лиш – пальчиком торкається.
Мовить Хіврі: - Тиркотиш! Мишка ж не кусається!
По англійські хутірські ні бум-бум ніскілечки.
Щоб хоч трішки бум-бум-бум, випили горілочки.
По складах читав їм кум: "Файл…" - мужчини скочили;
В підсвідомість вдарив струм –на "фюрері" збочили.
- Та не "хайль!", а "хвайл". Тупі! – кум махнув правицею.
- Хальт! Замовкніть і сопіть! – наказав зіницями.
- Відчиняти буду сайт!
- Ломом чи кувалдою? –
Зацікавлених азарт смоктав під лопаткою.
Відчинився сайт. А це ж - екран фейсом міниться:
На заставці, як живе, тіло соромітниці.
Тіло те без голови – режисерська знахідка.
"Тулуб! " - кумцьо кайф вловив – окультуривсь Заходом.
Хіба сором має грань? Груди ж так приваблюють!
- Не дивись на сиксо, Вань! – кума мужу вказує.
- В неї ж – тьху! Мої ось – глянь! Заскучали в ліфчику!..
Пофліртуй зі мною, Вань, в лопухах за хлівчиком!
Силікону захотів? Не бажаю й ворогу!
Ваню! Ти б ще й не чманів?! Пригорнись до "вороків!"
- А щоб довго ти жила! – кум зло наїжачився. -
Темна, бабо хутірська, тільки й знаєш – плачешся!
Буряків сполола лан…. За рекордом гналася!..
Глянь, який у сикса стан?! Шейпінгом займалося.
А у тебе? До землі животяра звісився.
Чом я в ЗАГСі не зімлів, чи до – не повісився?
Ще й як жінку завела мова від комп’ютера!
Ледь не третя світова почалась на хуторі.
Сапа – зброя хутірських, ноу-хау – в випадку.
А комп’ютер, він же – псих – демонструє витримку.
Бо бікіні вже зняла на екрані звабниця.
В сором сапою кума тицьнула тій грації.
Впав комп’ютер зі стола. Не заморська кралечка,
На екрані – хутірська витворяє панночка -
Об’явилась голова. Хутірські всі ойкнули:
- Та це ж наша! Ой, діла! Це ж студентка Зойчина!
Під столом…десь на столі пройнялась Європою.
На теренах…і на тлі… Тьмарить розум кроками.
Зойко! Зойко! Бач, твоя! – реготали: - Навчена!..
В неї ж циці! – "смачний жах!" - більші, аніж мамчині!..
Кумцьо інший сайт знайшов – донька там сусідчина
Світить пупом, як жива, і така ж освічена.
- Доньки ваші вчаться там! Ви науці свідками!
Хутірські!.. - світивсь екран, і пишався дітками.
Крячив ворон, пролітав над подвір'ям Хівриним.
А комп'ютер "файлував" – знущався над рідними:
Із Європи Інтернет слав на хутір вісточки:
- Було вчити – поперек клали діток в ліжечках!..
- Не моя! – кричить кума, - Донечко!.. Ти – суччина!
Я вже хай така дурна! Ти ж в Європах учена!..
Крячив ворон. Нервував люд біля комп'ютера.
Вже ніхто не реготав - плач злетів над хутором…
- Хай комп’ютер твій згорить, Хівре, "лото-збоченко!" -
Хутірських вердикт гучав водностай зголошений.
Січень 2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2011
Немічна, випали зуби,
Років сувій на рогах.
Бив її вигонний грубий
На перегінних полях.
В серці неприязнь до шуму,
Миші тривожать куток.
Не забувається в думах
Їй білоногий бичок.
Викрали в матері сина,
Радість ту першу… Хай грець!
І на кілок під осику,
Шкурою б грав вітерець.
Їй, на гречаному звії,
З долею сина, старій,
Зв’яжуть петельку на шиї,
І поведуть на забій.
Жалісно, сумно і вбого
В землю рогами з біди…
Сниться їй біла діброва
І трав’янисті луги.
Перекладено з С. Єсеніна
С. Есенин
КОРОВА
Дряхлая, выпали зубы,
Свиток годов на рогах.
Бил ее выгонщик грубый
На перегонных полях.
Сердце неласково к шуму,
Мыши скребут в уголке.
Думает грустную луму
О белоногом телке.
Не дали матери сына,
Первая радость не прок.
И на колу под осиной
Шкуру трепал ветерок.
Скоро на гречневом свее,
С той же сыновней судьбой,
Свяжут ей петлю на шее
И поведут на убой.
Жалобно, грустно и тоще
В землю вопьются рога...
Снится ей белая роща
И травяные луга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2011
Теплому вітру і ясному літньому сонцю
Руки свої і лице, сміючись, підставляю.
Спечному полудню навстріч відкрив я віконця
І з насолодою запахи літа вдихаю.
Радий життю, я ловлю всі промінчики світла,
Струменів ніжних повітря торкаюсь омани.
Теплом насолоди вдосталь надійно зігрітий,
Від смакування земного життя просто тану.
Можливо, і справді на небі більше спокуси?
Стверджує хтось, що воно так і є, із сумлінням.
Та не вини мене, Боже, в гріхах неминучих,
І пробачай: я земним упиваюсь тяжінням.
Перекладено з Вал. Присяжної.
Вал. Присяжная
***
Тёплому ветру и яркому летнему солнцу
Руки свои и лицо я, смеясь, подставляю.
Знойному полдню навстречу раскрыла оконца
И с наслаждением запахи лета вдыхаю.
Радуясь жизни, ловлю я все лучики света,
С нежными струями воздуха соприкасаюсь.
Так наслаждением этим надежно согрета,
Что от вкушения жизни земной просто таю…
Может, и вправду на небе побольше соблазнов?
Кто-то твердит, что оно так и есть, без сомненья.
Но не вини меня, Боже, в грехах самых разных:
Просто земное сильнее влечет притяженье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2011
Мов дзвін із минулого, спалах і грім –
Стокротки розквітли під тином.
Розкраялась ніч жданим дзвоном навпіл:
В роки розтягнулись хвилини.
Над хмаркою зірка у безвідь пливла.
Думки шаленіли, кружляли.
В глибини душі поринали слова
Й птахами нічними ширяли.
Минуле дзвонило… Навалі чуття
Надія мостила дорогу.
Сльозою спізніле текло каяття…
Щезали зневіра й тривога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Коли я був грайливим немовлям,
Мене матуся вчила розмовляти.
На рідній мові, разом з молоком,
Думки свої зуміла передати.
Матусю, рідна, я тебе почув.
І в світ пішов між інші люди.
Вчення твого я, мамо, не забув.
Воно зі мною скрізь і всюди.
Я пам’ятаю, де б не жив:
Я – українець! Це моє коріння!
І буде вічно мова ця звучати
В славних поколіннях.
Тарас – Кобзар - на мові цій
Творив і мріяв про майбутнє,
Про велич мови марив він,
І вірив у її могутність.
Ніхто на батьківській землі
Мене примусити не в силах
Забути мову, на якій
Матуся з татком говорили.
У гостя мова не моя:
Хай розмовляє – зрозумію.
Вона – велична, як моя.
Мою ганьбити він не сміє!
Коли я був грайливим немовлям,
Мене матуся вчила розмовляти.
На рідній мові, задля майбуття,
І інші мови вчила шанувати.
Нам жити, люди, на одній Землі.
Ми – всі – брати! Нам нічого ділити.
На мовах розмовляйте на своїх…
На українській гідно розумітись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2011
Одної матері мужі!
Як є, одного всі коріння!
Яке ви сієте насіння?
Гострити – на братів! – ножі?
Ви, осоружні, балачки
Вести вдяглися в спіднички!
Ви в божий день сліпі, як сови!
То й що, що в брата інша мова?
Язик зміїний треба мати,
Щоб так отрутою плескати:
«Моя – велична! Іншій – зась!
Моїй – хвала! А іншу – в грязь!»
Химера це! Із глини ноги!
Не буде прощі вам від Бога!
Величні мови – до одної!
Всі – від народної любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2011
Я з нею розмовлятиму як з другом –
Знічев’я, у докір, назве холодним.
Я гратиму коханцем благородним –
З нахабою зрівняє недолугим.
Любов, як птах, летить до виднокругу
Й зникає там, мов й не було ніколи,
А дружба довго човгає, хоч й кволо –
Обох звела нудьга й безмірна туга.
Між двох вогнів, як в снах, мечусь постійно:
Я – друг!.. Як заманеться благовірній –
Я залицяльник запальний, гарячий…
Та не бентежить більш розчарування.
Я знаю: я – на всьому світі! – кращий!..
Жура, йди геть! Впиватимусь коханням!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2011
Моє розхвилювалось серце знову.
Мав щастя в юності його так хвилювати…
Втекла – під лісові сховалась шати.
Казкова! –
Я не зміг тебе догнати.
Спливли літа у безвість, відзоріли…
І рясту свіжість й ніжність не вернути.
У мареві років я б мав тебе забути.
Зустрілись –
Втрапив у любовні пута.
Чому нас не звела раніше доля,
Коли кипіла кров у дужих жилах?
Ти не мене, ти іншого любила!
З горя…
Удвох летіли на підтятих крилах.
Для мене знову сходиш сонцем червонястим.
Іще промінчику всміхнуся…кволо:
Твій лицар – твій король – сьогодні…голий!
Нещасний…
Насолоджуватись болем?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2011
Ти – красуня! Він, вродливий,
Долі очі опускає…
Квітка! Сором забуваєш…
Він – нестримано щасливий!
Ти свою цнотливість хтиво
Нетерпінням спопеляєш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2011
За пагорбом ще пагорб… Рій думок.
Хмарина, ще одна хмарина
У даль пливе – вже й оком не докину…
У пам’яті: гора, долина, на горі димок…
Нікого. Лиш вуркоче голуб…
Від дуба тінь – дубова тінь!
Ховає не від сонця – від чужого ока
Мене і ще когось під боком,
Що шепче: «Лінь… То твоя лінь…».
Не сплю, закрию очі… Болем
Вразливе сниться: «Бачити б ще голу…» -
До подруги вуркоче голуб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2011
Це:
Кохання – як путо…
Це:
За руки – удвох? Дивно!
Як свої? Як чужі? Нічиї!
Мала б бути – царівна! –
Спротив ворогом став течії.
Це:
Не готові кохати велись.
Душі обговтав смуток?
Не журилася? І не журивсь?..
І кохання – як путо.
Це:
Не їм усміхнулась доля.
Доля підло їх розлучила.
Розлучила на ланку літ.
Літ, в яких, ой, повезло не їм!
Це:
Чужий украв їх кохання.
Їх кохання украв чужий!..
Це:
Кохання – як путо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2011
Мела метелиця метеликами в лузі.
На сполох дзвоники дзвонили під косою.
І падали ромашки і жовтець: всі – друзі.
Заплакати наразі нікому сльозою.
Оранжевого сонця шпички невидимі
Впиналися – зелену випускали кров.
Цвірчав цвіркун – обов’язки сповняв родинні.
Оплакував? Ні-ні! Співав. Все – про любов.
Вітрець, і той чимдуж смоктав останні сили:
Спішив розвіяти, рознести у світи.
Одні гуртом комахи в кольорах юрмились –
Невдахи в горі мали щастя розцвісти.
Еге ж – це косарі всі пречудово знають:
Траву на сіно косять – квітів не минають
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289257
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.10.2011
Вже сивина на скронях, наче сніг.
Роки, роки хвилинами спливають,
По звивах переплутаних доріг
У маревах прожитого щезають.
Цвіли в саду стокротки, як зірки,
На килимі трави мерехкотіли.
Не вернуться, не вернуться роки,
Не вернуться – у серці заболіло.
Вже сивина на скронях, наче сніг.
У споминах у юність повертаюсь.
Цвітуть в саду стокротки, як зірки,
На килимі зеленому згоряють.
О, де ти, босоноге те дівча?
В саду цвітуть, цвітуть в саду стокротки.
Всміхнись мені, схилися до плеча.
Вуста до вуст – цілунок твій солодкий.
Вже сивина на скронях, наче сніг.
Роки. Роки хвилинами спливають.
Стокроток цвіт у пам`яті зберіг:
Цвітуть дрібні і душу зігрівають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Ліжко у спальні двоспальне.
Придумали ж люди - «дво-»!
Хто він? І де він, опальний?
Осиротіло гніздо.
В кріслі під пледом дружина –
В коліна втикається ніс –
Схлипує гірко: « Вражина!
І ковдру до мами відніс!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2011