| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Приречені, щоб завжди бути разом,
Жорсткий, покручений низенький абрикос
У білому духмяному цвітінні,
Стара сосна, що зустрічає весну
Незримим струменем пульсуючої сили.
І довгий пагін молодого клена
В яскравій зелені надзьоблених листків.
Внизу блищить струмок на перекатах.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013
Щось не склалося з Мойрами й датами.
Чи це бог Геліос за телят:
Запавучені чорними гратами
Міражі міріадів Плеяд.
Із ікони — любов з поволокою
Для царівен і просто для жаб-с.
Зник десь там колією глибокою
Тряс-потрясний не мій диліжанс.
Бачу тільки карниз позолочений
Для підвіски у вигляді ню.
Я ж-бо й сам в цьому світі позичений:
Парафраз, пара фраз, парвеню.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
Захід.
Зникає Сонце. Вже не видно круга,
Лиш сяйво біле з жовтими крилами.
Між ним і лісом – хмари темна смуга
За мить вогненними береться кольорами.
Вершечки сосон різьбляться на небі
І ледь хитаються – єдиний рух навколо.
І птах великий по своїй потребі
Летить кудись, крильми махає кволо.
* * *
Схід.
Пташки, що бачать сонце з верховіть,
Ще на землі невидиме нікому,
Щебечуть радо.
Сосна, одна із тих, що на узліссі,
Промінню підставляє голий стовбур.
Жовтогаряче засвітилась
Кора дерев, а між гілок ще тіні.
Із лісових глибин
За ніч настояна на хвої й чебреці
Пливе із хащі на узлісся
Прохолода.
* * *
Хмара.
Високе небо, вічне і мінливе.
Над горизонтом – хмар хвиляста грива.
За ними інша хмара височіє,
Її вершина, наче сніг, біліє.
Над усіма здіймається та хмара,
Немов гора, немов Кіліманджаро.
Проходить мить – і не лишилось сліду
Від цього неземного краєвиду.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011
Антарктиду знають всі,
Там живуть пінгвіни.
Аня шкірками із них
Прикрашає стіни.
Біг баранчик біля тину,
Зупинивсь почухать спину.
На тину сидів Івась,
Батогом по спині – хлясь!
Вова песика побив.
Хто осудить Вову?
Песик вчити не хотів
Українську мову.
Гомілку собі перебила
Гніда сивочола кобила.
Гаврило погнав на бар’єр –
Болить в неї ніжка тепер.
Ґава, злодійка швидка,
Вкрала ґудзик в Пилипка.
І відтоді у руці
Носить Пилипок штанці.
Дві миші, голодні і люті,
Прогризли дірки в парашуті.
Даремно десантник Денис
Сьогодні стрибатиме вниз.
Екзотичний страус ему
Ущипнув за тім’я Емму.
Емма страусу за це
Вщент розгепала яйце.
Є! – Єгор усім гука.
Він спіймав таки шпака.
В школі чучел цілий ряд –
Буде новий експонат.
Жерла гусінь деревце,
Наче ненажера.
Та голівку їй за це
Відкрутив Валера.
За порубані ялинки,
За понищені ліси,
В Новорічну ніч, дитинко,
Дід-Мороза укуси!
Ич! – сказав сичисі сич, –
Я не мєсний, я москвич,
Я вже крячу, не сичу,
Хочеш і тебе навчу.
Ікла дикого кабанчика
Покалічили Іванчика.
І лежить Іван на ліжечку,
Сльози капають у діжечку.
Їжачок не винуватий,
Жора сам подався з хати
В кайфі після косячка –
Голий сів на їжачка.
Йосип йоршиком об’ївся.
Йосип в школу запізнився,
Бо, скажу вам по секрету,
Не добіг до туалету.
Корівка крута і рогата
Штрикнула за клунею тата,
Бо тато всю випив наливку
Й поліз цілувати корівку.
Лисичка курочку спіймала.
Лисичка м’ясом ласувала.
А десь за лісом, за горою
Курча ставало сиротою.
Милосердний Мирослав
Мишку випустив у став,
Щоб сусідський кіт вусатий
Мишку ту не міг спіймати.
Натураліст, піднявши клямку,
Сказав: "Тікай-но, тигре, в ліс".
А тигр тепер сидить і плямка –
Не встиг втекти натураліст.
Ой, метелику-комашко,
Не зітхай в руці так тяжко,
Роздушити тебе треба,
Щоб не вийшла гусінь з тебе.
Поросятко підростало.
Та якби воно те знало,
Що росте комусь на сало,
Підростати б перестало.
Равлик Раулю
Вчора дав дулю.
Равлику трішки
Рауль зрізав ріжки.
Сові-хижаку від юнната Сергія
Сховатись на дереві марна надія.
Зосталась від хижого птаха лиш згадка,
Бо є у Сергія велика рогатка.
Тарганець-смільчак заліз
На Тарасиковий ніс,
Та й сховався. Думав нірка –
То ж була у носі дірка.
Удав поліз на унітаз,
Схотів культурним буть хоч раз,
Схотів цивілізації –
Тепер в каналізації.
Файна у юннатки Каті
Із панцера чашка.
Поруч бігає по хаті
Гола черепашка.
Хрущик лізе через гай.
Ай!
Наступив малий Петрусь –
Хрусь!
Цап зустрів царя звірів.
Цап від страху одурів:
Вимазав до талії
Лева у фекалії.
Через поле з краю в край
Ходить хлопчик Помагай.
На картоплі душить радо
Він жуків із Колорадо.
Шушлик штрах любив шолодке,
Шушлик штрах чукерки їв.
Шастя те було коротке –
Шалишившя беш жубів.
Щире мав карась нутро,
Вірив в казку і в добро…
Щука з’їла карася –
От і казочка уся.
Юхим і Юра в ліс зібрались
Шукати папороті цвіт.
Туди ж і упирі злітались
Щоб не проґавити обід.
Яків ящірок хапав
І за пазуху ховав,
А тепер ці любі друзі
В нього бігають по пузі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283740
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.10.2011