Ярослав Петришин

Сторінки (1/92):  « 1»

ТЕФЛОН

Цей  світ  такий  логічний  і  простий  -  
здається,  з  іскор  виростають  зорі...
Але  свої  шляхи  і  блокпости
у  наднової  та  у  інфузорій...

Далекі  весни  чуються  тобі
в  пахучім  цвіті  рідної  черешні,
та  сіє  небо  зерна  голубі
і  обіцяє  квіти  нетутешні.

Недавнє  літо  ще  своїм  теплом
голубить  неньку  -  молоду  і  дужу,
а  вже  зима  -  байдужа,  мов  тефлон,
у  білий  саван  загортає  душу.

Уже  пройшли  небесні  сіячі,
озимину  засіявши  космічну...
І  та  росте,  з  крижинок  у  душі
складаючи  жорстоке  слово  "вічність"...  

2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2012


КОЛИВО

Я  вернуся  з  міжзоряних  воєн
без  чинів  і  нагрудних  оздоб
і,  вдихнувши  морозної  хвої,
почуватимусь  Раяном  Ноєм,
порятованим  в  Сьомий  потоп.

Я  побачу  тебе  на  обійсті  -
годуватимеш  просом  гусей  -
ти  можливо  й  чекатимеш  вісті,
та  навряд  чи  такої:  "  Не  бійся,-
пожартую,-  це  -  я,  Одісей".

Ти  не  зойкнеш  -  спокійно  в  гусятник
заженеш  голосну  череду́.
("Не  було  мене  літ  із  десяток,
от  нарешті  заскочив  на  свята...")
В  хату  двері  прочиниш.  Зайду.

Відсахнеться  вогонь  -  аж  іскрини
полетять  через  комин  до  зір.
Знову  мовчки  дістанеш  зі  скрині
вишиванку  і  оком  майстрині
обласкаєш  яскравий  узір.

Все  незмінне  -  парсуни  і  фотки,
і  святих  гачкуваті  носи.
Я  повішу  на  цвяшок  пілотку,
одягнусь  у  сорочку  -  коротку,
наче  зроду  її  не  носив.

Стіл  хутенько  застелиш  обрусом,
страв  дванадцять  наносиш  раз-два,
замість  дідуха  сіна  натрусиш,
ще  й  для  доброго  духа-інтруза,
що  заходить  у  ніч  до  Різдва,

ти  поставиш  тарілку  і  ложку,
з  ними  келих  для  знаних  потреб.  
Наготуєш  усього  потрошку  
в  коляду  хитруватому  Мошку
на  випа́док,  як  зайде  вертеп.

Перша  зірка  у  небі  засяє,
мов  сигнал  неземного  Арґо.
Я  промовлю  молитву  Джедая,
ти  помолишся:  Бог  ся    Раждає!,
потім  разом:  Славімо  його!

Ніч  покотиться  місячним  колом  -
я  зійду  з  осьової  путі.  
І  напевно  вже  більше  ніколи
не  скуштую  горіхових  колив
зі  смаком  різдвяно́ї  куті...

17.03.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012


ЛАДА

Коли  відлига  вимиває  кальцій
і  наступає  авітаміноз,
я  бачу  у  природі,  мов  у  кальці,
сліди  промоцій  і  сезонних  акцій
для  квітників,  акацій
і  мімоз.

Закони  ринку  -  в  космосі  і  в  зерні,        
чи  землю  задля  прикладу  візьміть:
вона  -  це  ті  ж  артілі  і  майстерні,
а  в  них  прибутки  -  хоч  які  мізерні,    
та  з  ними  в  парі  -  термін
і  ліміт.

Земля  -  у  курсі  промо  та  авізо,
а  що  її  покликання  -  родить,
як  тільки  снігова  перина  злізе,
б'є  насінині  в  рейку  із  заліза:
-  Бери  мене  у  лізинг
чи  кредит.

Під  чесне  слово  і  малий  відсоток
з  весною  підем  у  хмільні  танки,
прийму  у  лоно,  здобрене  азотом,
бо  час  не  жде,  бо  зацвіту  осотом,
а  з  нього  й  мед  у  сотах
не  такий...    

Вдовиний  бізнес...  Ледь  стачає  сили        
на  любих  діток,  і  не  хмурить  брів
за  те,  що  пустотливі  натворили
з  часів,  коли  Сварога  та  Ярила
самі  ж  і  утопили
у  Дніпрі.

Усе  для  них  -  розрада,  їжа,  хата,
віддасть  останнє,  хочеш  -  забирай!
Вони  ж  їй  у  подяку  -  "мирний"  атом.
Бо  -  нелюбима.  А  якщо  і  мати,
то  сурогатна.
Бо  -  не  рай!

12.03.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012


ВИНА

І  жаль  себе,  а  може  і  не  жаль  -
чи  винна  ти,  що  йти  до  тебе  мушу?  -
тим  більше,  що  отруйнішим  із  жал
ти  цілиш  у  свою  охриплу  душу.

І  врешті  не  витримує  струна,
і  груди  рве  в  польоті  із  нізвідки  -
та  чи  у  тому  є  чиясь  вина,
що  поряд  хтось  із  поясом  шахідки?

Чи  винен  хто,  що  в'януть  до  пори
твої  слова,  неначе  мерзлі  квіти?
Я  все  знесу  -  лише  не  говори,
що  це  мені  не  мало  би  боліти...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012


ІЛЮЗІОН

Цілу  ніч  -  "епізоди"  Лукаса,
целулоїд  кипить  у  колбі
од  вогню  кольорів  Делюксу
і  громів  цифрового  Долбі.

Ах,  яке  все  живе  і  свіже!,  
хоч  насправді  з  пап'є  і  вати  -
у  пропорціях  Панавіжн
світ  яскравіший  -  що  й  казати!

Я  прокинусь,  відчувши  напад,
на  зразок  амнезії  Борна,
я  усядуся  на  канапі                        
з  ілюзорним  відром  попкорну.
 
Розчахнувши  веранду  настіж,
утоплюсь  у  3-D  екрані  
і  в  екстазі  -  "Das  ist  fantastisch!"  -
упізнаю  світи  незнані.

Логотипом  у  небі  зрине
срібний  місяць  мого  дрімворксу,
світловивіска  магазинна
озаглавить  кіно  заморське.

Привітається  криком  півня
голос  диктора  із-за  кадру  -
так  пронизливо  і  надривно,
що  засвище  система  квадро!

По  дорозі  ітимуть  перші  
перехожі,  немов  субтитри.
Заклопотані  білетерші
закликатимуть  не  смітити.

А  коли  під  горою  поїзд
реп  утомлено  дочитає,
у  очей  моїх  полароїд                              
сонце  блисне  мечем  джедая.

26.02.12

26.02.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012


БЕЗГРОШІВ'Я

Гай-гай,  синочку,  все  не  просто  так,
все  має  свій  анфас  і  має  профіль.
Буває,  що  зачовганий  мідяк
у  снах  видіння  бачить  кольорові.

А  часом  розмальований  банкнот,
якщо  і  видить  сни,  то  чорно-білі  -
що  він  в  опалі,  що  уже  банкрот,
що  падає  на  аеромобілі.

А  хтось  не  спить  ночами  взагалі  -
псує  папір  і  мучиться  до  рана...
Та  всі  його  душевні  мозолі
і  шеляга  не  варті,  мій  коханий.

Тож  спи,  синочку,  і  не  забувай,
що  аверс  має  світ  і  має  реверс...

А  татко  ще  попише.  Бо,  гай-гай,
між  віталакт  і  -прост  -  лиш  vita_brevis.

3.02.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012


ЕНЗИМ

Якби  мені  ензиму,
що  не  боїться  стуж  -
я  б  тугу  цю  озиму
перемішав  чимдуж,

заправив  би  ферментом
і  дочекався  див,
щоб  сум  одномоментно
у  ром  перебродив.

У  чайнику  старому
закип'ятив  би  ель
уполовину  з  ромом
і  цвітом  конопель.

Тоді  б  напився  ґроґу
з  божественним  смаком,
щоби  забути  лоґін
у  себе_крапка_ком,

щоб  не  бубнив  у  скроні
обридлим  цвіркуном
свої  думки  скоромні
простуджений  ґеном,

не  скаржилося  -  глухо,
немов  старий  рояль,
в  моє  середнє  вухо
напівостигле  Я.

7.02.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012


АНТИ-МАТРИЦЯ

Пахло  глиною.  Зеленіло.  
Зріли  душі  в  бульйонах  ванн.  
В  гучномовці  -  захрипле:  "Neo!
Do  You  hear  me?  You're  the  One!"

Тужавіли  пучки  енергій,  
грілись  подихи,  проводи.  
І  хотілося  в  першу  чергу  
то  амброзії,  то  води.  

Далі  -  кадри.  Понурим  колом  -  
осінь,  літо,  весна,  зима.
І  здавалося  випадковим,  
що  у  колі  кінця  нема.

Та  коли  появився  вершник  
і  з  кишені  своїх  райтуз
вийняв  карту,  то  я  найперше  
здивувався  -  пікóвий  туз?!  

І  лише,  як  у  сні  провіснім
пролунало  уже  наге:  
-  Збій  системи  1-108,  -  
усвідомив  -  година  "Г"!  

План  "EMERGENCY",  час  -  хвилина,  
вознесіння  -  смертельний  трюк.  
Похмелюсь  -  гіркота  полинна  
заблокує  тремтіння  рук.  

Із  комп'ютера  витру  порно,  
в  умивальник  зіллю  чарас  
й  на  пакетику  від  попкорну
накарлюкаю  кілька  фраз.  

Хтось  на  мить  розладнає  хаос,  
розведе  у  боки  світи  
і  драбину  у  свій  пентхаус
мовчки  викине  з  висоти...  

Та  негадано  заголосить  
дивна  жінка  зі  світу  Ші*  
і  віддушину  у  волоссі  
привідчинить  моїй  душі.

І  грайливо  душа  поскаче,  
наче  мавпочка(,)  між  гілляк...
Тіло  скельцями  від  Версаче
маскуватиме  переляк...

*  Банші

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012


REHAB* (Tribute to Amy Jade Winehouse)

They  tried  to  make  me  go  to  rehab,  I  said:  "No,  no,  no"
                                                             Rehab,  "Back  to  Black"  

Тебе  силкуються  закрити,  
а  ти  -  їм:  "Ні,  ні,  ні".
Душа  у  кольорі  нефриту
лежить  на  мілині.

Твій  soul  міриться  до  джазу
крізь  ніч  і  R&B,
а  ти  своє  "не  маю  часу!"  -
усім  навперебій.

Твоя  душа  з  відтінком  яшми,
(точніше  -  жадеїт),
кричить:  "Невже  тобі  не  страшно?  -
Твоє  життя  збоїть!

Тобі  -  у  схиму  б,  до  святилищ,  
подалі  від  гріха  б!"  
А  ти  -  душі:  "Чого  ти  квилиш?
Пощо  мені  рехаб?  

Чого  гризеш?  Мари  якої?  -
(текіла,  джин,  гашиш!)  -
тебе  нічим  не  заспокоїш  -
ти  повсякчас  гірчиш!  

Хіба  до  сміху  Заратустрі  
на  перехресті  трас?  -
всі  демони  -  лише  назустріч  -  
(шираз,  шартрез,  чарас!)

Не  вгомонюся  я  у  лірі  -
(ти  знаєш,  я  -  no  good)".

...І,  раптом,  голод  чи  делірій  
тебе  загнав  у  кут!..

...Свої  шляхи  -  земні  і  вищі  -
у  "не  таких"  натур...  
А  зараз  -  до  вершин  нових  чи
назад  у  чорноту?

Чи  це  лише  від  папарацці,
підлесників,  нахаб  -  
вакації,  перерва  в  праці  
на  зоряний  рехаб?  

Шалом  тобі,  лозо,  соломко!  
Лети  в  останній  хадж!
Депресія.  Всесвітня  ломка.  
І  ґанджа**  має  ґандж.

2011

*рехаб  (сленґ)  -  реабілітація  

**ґанджа  -  сорт  індійських  конопель

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012


САСПЕНС

"Ведь  Бог  был  автор  этой  пьесы,  
А  Люцифер  был  режиссер..."
"Мне  кажется,  что  у  меня  осталось  очень  мало  времени."  

                                                   Анна  Яблонська  (20.07.81-24.01.11)


Ще  ціла  вічність  до  небесних  пенсій,  
але  допоки  носить  нас  земля,
мов  у  старому  доброму  саспенсі  
біжить  лічильник  вперто  до  нуля.

Ти  -  юний  цар,  з  тобою  охорона  -  
крилом  торкає  тіло  молоде,
та  при  ходьбі  хитається  корона  -
іще  до  лиха  з  голови  впаде!  

А  ти  біжиш  -  через  щаблі  і  ранги  -
ще  амулет  свій  згубиш  до  біди!,
і  ледь  встигає  за  тобою  ангел,
щоб  у  клепсидру  хлюпнути  води.

А  у  тобі  уже  потреба  лету,
та  по  дорозі  у  небесний  порт
ти  не  помітиш  тіні  амулета
і  мимоволі  вилаєшся  :"чорт!"

А  потім  -  стук,  і  ти  не  знаєш,  хто  там,
ти  ще  в  надії  -  ангел  на  посту!
М’яка  посадка!  Плескаєш  пілотам.
І  раптом  -  вибух  в  аеропорту.

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012


ДЕТАЛІ

По  лабіринту  йде  Тезей
до  злого  Мінотавра
і  каже:
-  Не  чіпай  людей,
бо  зіпсується  аура.

Собі  мугикає  під  ніс,
а  наче  б'є  у  ринду:
-  Мовчи,  допоки  не  розніс
тебе  по  лабіринту!

Байдýже,  бик  ти  чи  байстрюк  -
цього  не  скаже  й  Мінос  -
а  ти  не  роздувай  ніздрю,
бо  злість  -  не  плюс,  а  мінус.

Тобі  б  утіхи  від  родин,
кретине  з  виспи  Крета,
незайві  бета-каротин
і  яблучна  дієта.

Побільше  світла  і  тепла,
а  почуття  грядущі?  -
коли  єднаються  тіла  -
окрилюються  душі!

Мені  дала  в  поводирі
клубочок  Аріадна  -
чого  ховатися  в  норі,
хіба  отак  порядно?

Дедалі  більше  тираній
нуждається  в  Дедалі.
А  ти  мовчи,  не  сатаній!
Бо  це  лише  деталі...

28.12.2011

́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2011


A STUDY IN BLACK

Бейкер-стріт  загубила  сон
у  її  найпевнішім  місці  -
Ватсон,  Холмс  і  мадам  Гудзон  -
насторожі  четвертий  місяць.

Цілонічно  по  черзі  втрьох
у  дверне  заглядають  вічко,
а  уранці  на  дверях  -  ох!,
знов  танцюючі  чоловічки!

Їх  уперто  малює  хтось
пальцем,  вимащеним  у  ваксі  -
і  нервується  Шерлок  Холмс,
і  дивується  доктор  Ватсон!

Хоч  надія  зламати  шифр,
як  і  водиться,  швидко  вмерла,
та  здаватися  не  спішив
наполегливий  містер  Шерлок.

Набивав  у  чубук  гашиш
і  смалив  у  тиші́  цвинтарній,
щось  вигукував  часом,  лиш  
не  "Уотсон,  елементарно!"

Прапорцями  значи́в  міста,
поруч  дати  писав  на  карті
із  депеші  чи  із  листа
від  професора  Моріарті.

Ще  етюди  з  кількох  октав
грав  на  вицвілій  віоліні.

Ватсон  чемно  перегортав
ноти  пальцем  у  гуталіні.

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011


ЛОБОТОМІЯ

Уже  в  Різдвяному  турне
Дитятко  Боже  -
тож  ти  не  думай  про  сумне,
самотній  бомже!

Пусте,  що  тягнуться  літа,
неначе  лайкра  -
я  передав  твого  листа  
до  Миколайка!

Ба,  быльше    -  він  уже  прислав
тобі  посилку.
Ось  бачиш  напис  -  "Ярослав!
Для  тебе,  синку!"

Всього  тут!  Вистачить  на  двох  -
стрічок  і  вати...
А  ти  зайшов  би  на  Різдво
колядувати.

Ми  заспіваєм  у  канон
"Христос  Родився".
Я  пригощу  тебе  вином,
бо  так  годиться.

А  вже  як  дідух  у  куті
закряхче  сипло,
я  у  полумиски  куті
усім  насиплю.

Гарячим  чаєм  напою
і  не  посмію
заговорити  про  мою
лоботомію.

Лиш  мерзлі  пальці  помащу
борсучим  жиром,
щоб  ти,  нагрівшись  досхочу,
пішов  із  миром...

Перебирати  в  смітниках
опалу  хвою
і  тужно  думати  про  дах
над  головою  -

весь  у  снігу,  немов  альбом
у  обволюті.
І  як  нам  холодно  обом
у  зими  люті...

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2011


РІЗЕЦЬ

Не  дай  мені  зійти  на  манівці
з  хиткої  стежки  у  колючім  терні.
Стримлять  в  моїх  зап’ястях  олівці
і  крапле  кров  по  білому  папері.

Хай  не  відпустить  цей  блаженний  біль!  -
без  нього  не  пожну  дарунків  долі.
Усім,  що  є,  завдячую  тобі,  
і  щонайперше  -  цим  пекучим  болем.                              

Якби  не  ти,  я  не  пройшов  би  тут,  
об  холод  твій  не  заточив  би  стилос.
І  зрештою  –  це  ти  роздула  трут,                                  
хоч  і  не  тим,  чого  б  мені  хотілось...        

Не  дай  мені  зійти  на  манівці,
впокоїтись  теплом  осінніх  терцій.
Іще  різець  тримаю  у  руці
і  кров  моя  ще  струменить  од  серця...    

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2011


ГУСІНЬ

А  я  піду  і,  може,  навіть  завтра,
програвши  майже  виграні  бої  -
немов  луна  чи  призабута  мантра,
що  втратила  вібрації  свої.  

Цей  світ  -  чужий,  бо  не  на  мене  шитий,
таки  мій  вибір  був  не  до  пуття  -  
на  перехресті  "жити-жити-жити",
мабуть,  я  вибрав  не  своє  життя.

А,  може,  він  -  такий  тісний  і  грубий,
що  не  діждуся,  як  уже  мине  -
всього  лише  фаллопієві  труби
усе  ще  не  зачатого  мене?

Чи,  навпаки,  це  я  -  космічна  гусінь,
що  на  Землі  лишає  чорний  слід,  
і  це  життя  проплазувати  мусив,
щоб  заслужити  право  на  політ?..  

То  хто  я  -  фенікс,  що  згорить  у  жовтні,
щоб  навесні  воскреснути  в  плоді?
Чи  каменюка,  що  у  воду  бовтне  -
і  тільки  кола,  кола  по  воді?..

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011


ГОРОСКОП

Вдивляючись  у  зоряні  долоні,
звіздар  верховний  пише  гороскоп.  
А  під  крилом  небесних  хіротоній  -
Земля  на  нитці,  наче  гіроскоп  -  

описує  божественну  фіґуру,
хитається,  мов  маятник  Фуко,
а  в  межичассі  хитромудрий  ґуру
рихтує  долю  чорним  молотком.

І  хай  харизма  в  того  хіроманта  -  
не  допоможе  -  навіть  не  просім  -
наворожити  небо  в  діамантах,
а  землю  -  без  фуку-  і  хіросім.

Щоби  були  в  героях  геродоти,
але  -  не  герострат  і  героїн,  
щоби  рої  отруйної  бридоти  
не  гнали  нас  із  раю  до  руїн.

Бо  щось  таки  наплутали  планети
в  панічній  втечі  від  космічних  пил  -  
коли  поети  -  більше  ніж  поети,
а  люди  менші  за  небесний  пил.  

Та  що  мені  хореї  і  хорали,  
чи  в  бахромі  охровій  хорогви  -
не  хоронили  б  краще,  не  ховали
людей  у  протитанкові  рови!  

Ерстеди,  фаренґейти  і  рентґени
не  розривали  б  Землю  в  унісон,
а  хробаки  хвороботворних  ґенів
не  пожирали  б  тіло  хромосом!

От,  взяв  би  -  й  проторив  дорогу  долі  
від  наших  неспокушених  пра-пра
повз  пагорби  клонованої  Доллі  
із  Прометея  Нового  ребра,

повз  голокости  і  голодомори,
повз  саркофаги  і  саркоми  повз  -
хай  це  мара  -  за  Мармурове  море
заради  цього  я  б  на  пузі  повз!..


...А  він  в  полоні  планетарних  ліній,  
спіралей,  галактичних  перехресть
вирізьблює  на  Дановім  коліні,  
неначе  меч,  пересторожний  перст...

травень  2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2011


Ahasuerus

28  декабря  2010,  18:24
Госпожа  

це  ти,  Ярослав?


28  декабря  2010,  18:30
Ahasuerus

Чому  я  маю  бути  Ярославом?


29  декабря  2010,  08:09
Госпожа

вибач,  якщо  тебе  в  чомусь  образила.


30  декабря  2010,  19:19
Анкета  удалена  

завтра  новий  рік.  а  я  самотня.  не  тому,  що  ніхто  не  хоче  мене.  а  тому,  що  я  НЕ  ХОЧУ  НІКОГО.
 

Мені  поштар  давно  листів  не  носить.  
Згорів  поштамт?  Скінчилися  листи?  
У  них  так  є  -  пергаменту  не  досить,  
або  сургуч  забули  підвезти.  

То  мало  симпатичного  чорнила,
то  писарі  у  них  перевелись  -
я  потерпів  би,  лиш  би  пояснили,  
що  все  невдовзі  буде,  як  колись.  

У  крайнім  разі,  можна  під  копірку  -  
"листами  щастя"  не  один  живе  -
було  б,  якщо  не  з  медом,  то  й  не  гірко,
як  самота  ухопить  за  живе.  

Я  теж  писав  би  ті  листи  небесні  -  
недавно  з  "Книги  мертвих"  почерпнув,  
що  за  подібне  всяк  по  смерті  скресне  
(два  -  у  одному  за  смішну  ціну!)  

По  тому  вже  не  ждав  би  листоноші  -  
тоді  уже  ілюзій  не  було  б,  
що  навіть  чорт,  за  душу  чи  за  гроші,  
мене  згадає,  написати  щоб.

Мене  вже  не  було  би  у  реєстрі,
стежки  до  мене  встигли  б  зарости  -
чужі  брати,  чужі  самотні  сестри
займали  б  черги  по  свої  листи.

Я  скриньку  вже  не  відчиняв  би  майже,
лиш  деколи  -  по  пам'яті  старій.
І  як  у  сні  тривожнім  знову  скаже
знайомий  голос:  "Я  прийшла  -  відкрий"  -

вже  б  не  повірив,  долу  не  помчався  -  
я  був  би  інший  навіть  уві  сні...
І  тільки  знов  -  у  просторі  і  часі  
відкрив  би  скриньки  двері  бляшані...

-

Там  був  би  лист.  
Без  марки,  без  адреси,  
без  підпису  і,  навіть,  без  числа.
Пожовклий  весь.  "Тобі.  Від  поетеси,
котра  твоєю  Панною  була.  

Ти  -  знов  живий,  до  сну  читаєш  Тору
і  смерті  просиш,  наче  Вічний  Жид.
По  стінах  пишеш:  "НІЧ  ХИТАЄ  ШТОРУ",
як  сумнів  їсть,  чому  вона  дрижить.  

Я  теж  самотня,  вже  давно  не  Панна,
та  й  не  поетка  -  (знаєш  тільки  ти),
пішла  сама,  вернулася  незвана
і  у  дорогу  знову  маю  йти.

Прохаю,  виглянь  -  хóчу  попрощаться,  
я  пам'ятаю  -  ти  мене  любив.
Якби  листки  були  "листами  щастя"  -  
була  б  і  я  щасливою.  Якби...  "

...Звичайний  лист,  весь  у  прожúлках,  звісно,  
та  знаю  -  ще  не  вижив  із  ума  -
він  -  не  мені,  не  прочиню  завіски  -
там  -  тільки  ніч,  завія  і  зима...

січень  2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2011


ЗНАК

Геніальність  і  божевілля  
                               Ч.  Ломброзо

А  мить  гірка.  Не  дивно.  Бо  прощальна.  
Відчалюю,  хоч  наче  ще  й  не  час.
Ще  є  Почаїв.  Та  втекла  Почайна.
Яких  ще  ждати  знаків  чи  нещасть?  

Це  тільки  спроба?  Мабуть.  Чи  ж  остання?  -  
Коли  усюди  -  млака,  де  не  стань.  
І  звістка  ця  -  мені?  До  запитання?
А  до  якого?  Стільки  ж  запитань...  

Там  також  пастка?  Часу?  Парадигми?  
А  ця  надія,  що  уже  вмира  -  
мене  розрає?  Навпаки  -  подвигне?
Тоді  -  на  що?  Коли  довкіль  -  мара.  

І  що  залишу  -  віру  чи  омерту?  
Як  примирю  чесноти  і  гріхи?
І  воду  -  то  живу,  то  знову  мертву,  
що  із  руки  одної.  І  з  ріки.

Чи  оціню,  чи  викину  в  нікуди  -
та,  Боже  мій,  хоча  б  чи  відрізню
Юдифі  чин  од  поцілунку  Юди?  
І  вбивчу  правду  -  чи  святу  брехню?  

А  що,  як  все  це  гра?  І  в  тім,  що  пусто
під  золотим  наперстком,  є  резон?  
А  генію  -  за  гріх  який  -  безумство?  
(Це  вже  не  я  -  Чезаре  Ломброзó).

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2011


НОСТРАДАМУС

В  тривозі  чекаю  ранку,  хоч,  наче,  чого  боятися?  -
Хмельницька  сопе  за  стінкою,  де  ще  ота  Японія!
"Львів,  Фукусіма,  відстань"  -  набираю  на  Яндексі  -  
дев'ять  тисяч  кілометрів.  Дивно  -  не  заспокоює!

Начебто  шмат  дороги  -  це  не  сто  сорок  до  Києва  -
хмарі  летіти  й  летіти  -  спритні  цим  скористаються.
Ще,  може,  японці  придумають  якісь  електронні  віяла
й  направлять  її  до  полюса,  лише  б  зачекала  станція.

А  як  не  захоче  і  вибухне,  Росія  разом  з  Курилами
захопить  усю  Японію,  чи  що  там  од  неї  лишиться.
Світ  покиває  пальчиком  і  промовчить  примирливо  -
справа  тонка  -  ця  Азія,  тут  би  самому  вижити.

Спільнота  ж  і  так  -  у  клопотах,  налякана  недопалками  -
із  такими  сусідами  приходиться  бути  донором  -  
"Левова  частка  -  знаємо!  -  осідає  на  Банковій,
але  ж  і  до  Чорнобиля  докотиться  кілька  доларів!"

А  тут  ще  оця  імперія  -  боязко  задиратися  -
поверне  вона  до  Заходу  обличчя  двощоке  Януса,
а  газ,  як  на  сміх,  затримає  -  і  матиме  мабуть  рацію  -  
"Нині  -  епоха  Азії!"  -  читаємо  в  Нострадамуса.

Хтось  мене  переконує  -  у  сприйнятті  глобальному
може  усе  й  до  ліпшого  -  (що  значить,  геополітика!)  -
зараз  все  збалансовано,  зараз  -  із  ікебаною
і  Європа,  і  Азія,  кожну  -  своє  болітиме.

Це  й  для  природи  корисно,  з  точки  зору  генетики  -
("звичайно,  коли  дозовано",  "мутація  -  значить  розвиток").
Намагаюся  вірити,  та  неспокійно,  все-таки  -
як  би  мені  хотілося  ще  раз  прокинутись  вдосвіта!  -

хай  би  Європа  займалася  проблемами  евтаназії,
Азія  теж  (між  іншим)  -  своїми  східними  тантрами,
наші  й  сусідські  виродки  бавилися  б  спецназами  -
збрехав  би  лише  Нострадамус  про  світову  між  мутантами...

травень,  2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2011


ДВІЙНЯТКА

Урочистого  дня  відчиню  золоту  коробку,
розгортатиму  довго  строкаті  її  шалі,
і  в  останній  із  них  смс-ку  знайду  коротку:
"З  Днем  народження,  Ярку!  Удачі!  Я  йду  далі".

Ще  між  слів  прочитаю:  "Усе  це  -  безперспективне,
ці  хвороби,  ці  муки,  та  й  знаєш,  між  нами  -  прірва.
Це  ж  лише  оборудка  -  а  значить,  кого  пектиме,
як  котрась  зі  сторін  однобічно  її  розІрве?

У  стосунках  важливе  усе  -  почуття  і  гроші,
в  нас,  якщо  і  було  щось,  то  згодься  -  занадто  в  міру.
Ти  мене  зрозумієш,  я  знаю,  що  ти  хороший,
ти  знайдеш  собі  кращу,  хоч  я  в  це  й  не  дуже  вірю.

Може  станеш  поетом  -  тобі  б  тільки  чуть  завзяття,
видавав  би  вже  збірку,  блін,  в  тебе  ж  пристойні  вірші.
Ну  і  ще  поясню  -  ти  старався  мене  зв'язати,
а  для  мене,  обов'язок  -  що  може  бути  гірше?

Але  найголовніше  -  ніколи  іще  так  близько
не  підходила  я  до  ідеї  свойого  дому.
Медитація  -  це  своєрідна  її  колиска,
перевірено  на  іноземцю  -  тобі  відомо.

Він  красивий  і  статний,  і  -  віриш?  -  йому  -  пофіґ,
що  двійнятка  мої  ще  не  злазять  самі  з  печі,
а  в  коханні,  признаюся,  він  -  взагалі  профі,  
хоч  важливіше  перше,  а  це  -  тільки  так,  до  речі.

І  люблю  я  його,  як  нікого  в  житті  -  що  ти!,  
а  з  тобою  -  випадок,  ти  знаєш  -  окремо  взятий.
І,  між  іншим,  я  перелічила,  це  він  -  сотий,
ну,  а  ти,  відповідно  -  лише  дев'яносто  п'ятий."

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2011


ЖУРА

Терпи,  терпи  -  терпець  тебе  шліфує...  
                                                       В.  Стус

Терплю,  терплю...  А  перемеле  час
останній  пуд  терпцю  -  і  я  повстану.  
Хай  приміряє  зі  свого  плеча
мені  жура  смиренності  сутану  -

падіння  часто  має  ту  ж  ціну,  
що  й  вибух  парашута  за  плечима  -  
щоб  ухопити  нитку  рятівну,
потрібен  чин,  а  деколи  -  причина.

Пагінчик  виноградної  лози
живе  в  ковтку  солодкого  кагору,
та  тільки  із  солоної  сльози
розпочинає  свій  політ  угору.

Терпець  мене  шліфує,  мов  терпуг,
гризе  рубців  нашарування  хворе...

А  часом  сам,  немов  сторалий  плуг,  
для  зерен  безнадії  серце  оре...

квітень,  2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2011


РОБУСТА

Настане  новий  день  -  хтось  приготує  каву,
а  хтось  на  літній  час  забуде  перейти
і  стрімголов  пірне  в  притомність  нецікаву,
пригадуючи  сон,  що  бачив  перед  тим.

І  стріне  він  її  -  із  запахом  робусти,
із  пам'яттю  про  час  і  про  недавній  сон,
байдуже  -  обжене  чи  уперед  пропустить  -
щось  раптом  забринить  з  душею  в  унісон  -

він  якось  мимохіть  відчує  дивний  погляд,  
розгубленість  у  нім  -  незвичну,  неясну...
Ці  очі,  аромат...  Він  закрокує  поряд...
Та  вскочить  у  трамвай  -  і  не  згадає  сну..

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2011


ЛИСТИ

Вже  стільки  літ  являється  мені                                  
далекий  світ,  зруйнований  дощенту,                      
немов  трима  мене  у  напівсні  
гіркий  дурман  полинного  абсенту.

Немов  колись  із  себе  вийшов  я
і  розійшлись  ми,  наче  подорожні,    
і  у  глибінь  сьогоднішнього  дня
я  сам  собі  пишу  листи  порожні.                            

Що  так  і  так,  що  я  іще  живу,
лише  літа  якісь  незрозумілі  -
січуть  дощі  дводомну  кропиву,                
а  у  душі  –  сніги  і  заметілі.

Я  ті  сніги  за  вичахлу  снагу                    
чи  за  борги  незнані  відбираю  -            
не  проповзти  по  білому  снігу  
за  блокпости  віднайденого  раю.    

У  нім  шляхи  і  виходи  -  табу,
мов  хтось  лихий  кінці  обрізав  круто.
Довкіль  -  "якби",  "неначе"  і  "мабуть",                    
а  пригуби  -  нагадує  отруту.                            

Тут  все  –  чуже,  чи,  навпаки  –  своє,
бо  все  уже  без  догм  і  постулатів.  
Є  свій  пернач,  свій  гімн  і,  навіть,  є
свій  «Отче  наш»  і  "До  своїх  галатів"...

Та  пазли  ті  не  викладеш  улад,                          
хай  по  житті  ти  -  учень  Епікура,
не  розплести  фальшивого  вузла  -
усі  листи  позначені:  "Цензура".

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011


КОЛІЗЕЙ

В  імлі  шукаєм
своїх  перлин,  
а  нам,  лукаво  -
зорю-полин.

Із  колізею
будуєм  храм  -
в  юрбі  мойсеїв  
сміється  хам.

І  гинуть  перли
в  чужій  росі,
вібрують  нерви
од  голосінь.

Звичайно,  треба
нових  РембО,
а  нам  би  –  РЕмбо  -                    
дістали  бо!

2011́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011


ПАЛІМПСЕСТ

Сторінку  перегорну,  наче  ляду
у  ще  одну  тривогу  прочиню.
Вдивлятимуся  в  тишу  непроглядну,  
вслухатимуся  в  темінь  мовчазну.

Що  оживе  в  картині  невідомій  -
невже  та  сама  туга,  та  сама?      
Все  той  же  дощ,  за  винятком,  що  в  домі
уже  не  пізня  осінь,  а  зима?

Ну  де  ти  є,  ота  моя  годино,                                  
що  золотила  сни  вряди-годИ?
Мені  життя  дощами  не  вгодило,
хоч  ти  мені  снігами  догоди!

Широким  пензлем  білої  завії
переміни  усе  у  палімпсест  -                
нехай  його  по-новому  засіє
зерном  надії  ямб  чи  анапест.

На  берегах  пожовклої  сторінки,
напни  рядка  живого  тятиву.
Щоб  відштовхнувшись  полетіти  стрімко
з  чорновика  в  дорогу  чистову…    

2011
́́́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011


ОРІГАМІ

Я  -  в  епіцентрі  землетрусу.
Ще  -  ні  руїни,  ні  вогню,
та  вже  стихії  не  опруся,
уже  її  не  зупиню.

Вже  дозріває  під  ногами  
щось  у  шаленій  тиснявІ,
ще  мить  -  і,  наче  орігамі,
в  химеру  вирядиться  світ…                    

Земні  гріхи  -  земна  розплата…
Уже  готовий…    Але  ні  -
іще  твоє  легеньке  плаття
біліє  в  сірій  далині…      

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011


ВІДБИТОК

Убий  себе  в  мені  як  теза  -  антитезу,
і  на  моїм  чолі  губами  напиши:
"Ти  був  мені  чужий  -  я  лиш  ішла  по  лезу
одного  зі  свічад  розбитої  душі".

А  далі  вийди  в  ніч  -  вже  без  свого  відбитка  -
і  видихни  слова,  щоб  зашептати  страх  -
хай  буде  чутно  їх,  коли  не  стане  видко
уже  тебе  -  сліпу  в  небесних  дзеркалах.

А  там,  як  увійдеш  в  космічну  порожнечу,
то  відмоли  цей  гріх  неголосним  "прости..."  
і  Бог  тебе  простить,  і  я  не  заперечу  -
я  вбив  тебе  за  мить,  як  це  зробила  ти.

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2011


КЛЮЧІ

Летіло  літо  понад  явори
і  спересердя  брязкало  ключами,  
а  в  шумі  вітру  докори  звучали:
"Ну  ш-шчо  на  цей  раз?  Ш-шчо  я  натворив?"

А  потім  вітер  вже  свистів:  "Прос-сти!
Отак  без  с-слова  -  прос-сто  некрас-сиво!"  -
і  по  алеях  золотим  курсивом
писав  йому  розпачливі  листи.

В  них  визнавав  вину,  що  зазвичай
демонстрував  зухвалу  непостійність,  
та  у  далекім  літа  ґелґотінні
уже  виразно  чулося    "Прощай..."

І  вітер  мчав  за  літом  вдалечінь,
та  раптом  стих,  немов  не  було  втрати  -
збагнув  -  якби  не  думало  вертати,
навряд  чи  взяло  би  воно  ключі?

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011


НЕВИДИМКА

Усе  мине,  як  сон  мине.
Твій  погляд  в  натовпі  майне.                            
Та  не  розвіє  вже  тривог
твого  дзвінка  безсилий  бог.                              

У  смак  п’янкий  заморських  вин
не  перемінить  більше  він
хвилин  безцільного  струмка  -                        
нема  ні  бога,  ні  дзвінка.

І  сон  мине,  як  все  мине  -
і  не  згадаєш  ти  мене.                                                
А  тільки  сніг  -  один  на  двох.
Іще  один  колишній  бог…                                            

І  це  мине  -  вчорашній  сніг
впаде  дощем  до  наших  ніг.
І  невидимкою  в  дощі  -                                                      
сльоза,  мов  скалка  із  душі.

2010
́́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011


ГІПЕРБОРЕЙ

Я  умру  в  крещенские  морозы

                                   Н.  Рубцов


Лелітка  літа  проліта  -      
за  мить  сховається  за  обрій  -
і  на  порозі  день  недобрий,        
хоч  наче  й  осінь  золота.                                        

Іще  повітря  крижане
над  пелериною  Покрови,
а  вітер  квіти  паперові
уже  по  вулиці  жене.

І  мовби  ще  не  на  порі                                                          
тривожні  поминальні  дзвони,                                      
а  вже  не  менше  за  червоних
печальних  дат  в  календарі.
 
І  навіть  ця  -  з  глибин  віків
така  велична  і  врочиста  -
і  раптом  розтинає  Місто  
потоком  траурних  вінків.

…Хтозна,  чи  звідаю  колись                                                
таємну  правду  знаків  вищих?  -
та  поки  світ  мене  не  знищив  -
іще  найгірші  не  збулись.  

Нехай  простять  мене  літа
(надіюсь,  гробарі  пробачать
той  сніг  і  холод  той  собачий  –
усе  ж  -  не  вічна  мерзлота!)  –
                           
сльозою  визріє  зима                                                    
у  першу  ніч  по  Водохресті  -                                                      
наколядуюсь  я  нарешті                                    
і  розпрощаюсь  з  усіма,

неначе  дельф-гіперборей,                                
що  притомився  днем  святковим...                                

Здригнеться  місячна  підкова  
від  скрипу  зоряних  дверей...

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2011


КРИЛА

Летять  літа.  А  там  із  ними                
юначі  сни  понесло  ген.
Благословляю  зливи,  зими.
І  відчай  -  теж  благословен.                                  

Вже  обіцянка  не  підкупить.                                
Опрусь  обітниці  грошу.
Розбите  не  зберу  докупи,  
остигле  -  не  розворушу.

Благословлю  вогонь  каштана,  
клейноди  кинувши  в  костер.                                    
А  вітер  дмухнув  і  нежданно    
надії  крила  розпростер...

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2011


МОРФЕЙ

І  сон  жорстокий  о  меди
душі  моєї  не  загоїть,
не  відгородить  ніч  рукою
од  нерва  денної  ходи.  

Не  піднесе  до  спраглих  губ
скляницю  макового  соку  -
лиш  муку  чисту  і  високу
оберне  в  чорну  і  лиху.                                        

На  струхлявілому  човні
знов  пожене  на  давні  кручі                                
і  обіцянкою  заручить,                                      
та  не  віддасть  тебе  мені.                                            

Уже  укотре  на  ріки                                                      
в  Аїд  летючому  сувої,                                    
тебе  залишивши  живою,
я  розіб’юся  на  тріски…                                        

Твій  щирий  приятель  Морфей
своїми  крилами  на  скронях
тебе  усе  іще  хоронить                              
від  часу  аутодафе.  

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011


БУЗЬКО

Усе  частіше  осінь  золотиста                                  
мої  думки  жене  із  міста  пріч                                            
до  протиріч  туманного  дитинства  -                        
Ріки  й  Води  далеких  межиріч.                                  

А  у  Ріки  тієї  брід  глибокий
і  кола  -  вверх,  усупереч  воді,
в  ній  навіть  час  біжить  в  обидва  боки  -
туди  й  назад,  немов  на  dvd.

Знов,  як  колись,  в  її  завмерлім  лоні                
я  бачу  тінь  земної  кривини,                                                        
а  в  чорному  Малевича  проломі́́
незвіданого  погляд  крижаний.

І  хай  в  її  найближчої  родини
потуга  менша  з  давніх  поколінь  -                    
вже  навіть  до  самої  середи́ни                    
дійдеш  не  заволоживши  колін  -

та  все  ж  тече,  не  визнаючи  русел,
на  вивертах  руйнує  береги...
                           
А  біля  устя  жаб  рахує  бусел  -
то  на  обох,  то  часом  без  ноги.                

І  як  на  дні  душі  буває  грузько,
то  загірчить  замулений  полин  -
це  ж  мабуть  я  -  отой  самотній  бу́зько,
якому  вирій  крила  обпалив…

осінь  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011


АВАТАР

Не  питайте  про  мене  в  Бога  -
я  -  не  Байрон  і  не  Гомер!        
А  наука  -  тим  більше  вбога
на  знання  про  життя  химер.

Я  -  мандрІвець,  напівлегальний,
не  для  мене  стежки  святі  -
пробираюся  між  прогалин
у  законах  буття  світів.

Розглядаю  небесну  сутінь        
у  криниці  сліпу  трубу  -
я  усюди  давно  відсутній,
я  нікуди  ще  не  прибув.

Ані  тіні  земних  регалій,
як  зовуть  мене,  де  живу?      
Найреальніші  із  реалій  -
тільки  спалахи  дежа  ву.

Ніч  зашторить  
земні  простори  -
я  –  болід  
із  чужих  боліт.                                                  
Коридори  
лісів  Пандори  -    
там  мій  слід.
Він  болить.        
Я  -
в  політ.

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011


ТІНІ

І  ніч  минає  у  тривозі,                                                                        
вагітній  болем  і  плачем,
а  на  розгойданій  дорозі  -
назустріч  -  двоє  під  дощем.

Наперекір  вітрам  буремним  
ідемо  -  стрінутися  би!
Ступаєм  долі  навперейми?
Тікаєм  далі  від  судьби?

А  злива  тихшає  потрошки,
стікає  тінями  пітьма.                                                              
І  глупа  ніч  -  сліпа  ворожка  -                                                    
віщує  день.  Де  нас  нема.                                                        

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2011


СВІЧКА

На  небосхилі
багряну  ватру
нам  не  по  силі
порятувати.

Та  чи  квапливий
малюнок  ватри
хоча  б  краплини                                      
жалю  не  вартий?

Хай  вранці  з  неба
іще  в  білизні
зоря  вогнева
парчево  блисне.        
                         
По  небозводу
(в  польоті  суща)
майне  повз  воду,
болото,  сушу,

в  порозі  спальні
покине  варту                                                        
і  знов  розпалить    
полинну  ватру…                                      

Чи  сподіватись
на  ласки  вічні?  -
на  споді  ватри
зола  космічна.

В  костриську  тіла  -
земна  жарина  -
затріскотіла
і  зажурила,

вплелася  в  рими
сумних  елегій,
у  цей  незримий
вечірній  легіт...                                          

...Останній  промінь
віднесло  вітром  -
і  свічки  пломінь
хитає  світом…

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011


ЛОЛІТА

Усе  земне  завершується  сумом,  
усе  нестримно  поглинає  хлань.    
І  навіть  найбагатшим  товстосумам
не  оминути  цих  розчарувань.

Вже  не  чекаєш  од  поранків  дива,
вже  навіть  не  очікуєш  новин  -
сплітаються  мережива  життєві
з  пустих  обітниць  і  старих  провин.    

І  раптом  -  ти,  така  уся  на  виріст,
у  серці  -  біль,  усмішка  -  на  лиці.                      
Сум’яття  це  і  цю  дрібну  нещирість
прощаю  легко,  мов  своїй  дочці.

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2011


ВИШНІ

Завія  біла
за  мною  бігла,
залива  чвалом
за  мною  мчала.

Та  на  Купали
сніги  упали,
на  Водохресті
дощило  врешті.

Зоря  полинна
стежки  палила  -                                          
огненні  стріли
душі  не  стріли.

Лиш  терни  зрілі
мене  узріли,
лиш  вишні  стиглі
мене  настигли.

Речей  лавини
мене  ловили,                                                        
очей  тумани  
мене  тримали.                                                        

Жага  остигла  -
і  відпустила...
                                                       

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2011


ВАГАННЯ

Всім  противсіхам  привсячую  


Перед  полуднем  у  неділю
до  мене  заходив  Бог.
Ми  сиділи  із  Ним  удвох,
розмовляли  про  наболіле.

Смакували  солодку  диню,
попивали  смачний  "Дюшес".
Бог  кородився  на  гординю,
що  дісталася  вже  небес.  

Я  Йому  -  про  своє,  насущне,
про  погоду,  про  свій  город.
Той  хитав  головою  скрушно  
і  записував  у  блокнот.

Мова  йшла,  як  бува  на  кухні,
про  усе,  що  кого  болить.
Деміург  нарікав,  що  глухне,
що  не  чує  з  небес  молитв,

що  усе  поглинає  хаос,
хоч  і  він  –  не  найгірша  з  бід  -
«все,  до  чого  лише  торкаюсь,
перетворюється  у  лід».  

Далі,  очі  закривши,  схлипнув,
мов  шукав  співчуття  в  мені:  
«Окрім  всього,  мій  сину,  сліпну,
все  довкола  -  у  пелені...

До  найближчих  нема  довіри  –
(«все,  як  треба,  усе  окей!")  -
знаю  ж  Біблію  -  певно,  сіре,
як  не  чорне  життя  в  людей!

А  без  правильної  картини  -
незавидна  у  мене  роль.  
От  тому  і  зайшов,  мій  сину  -
вибірковий  такий  контроль.»

Бýла  прикра  і  ні  водночас
безпорадність  Його  оця  -  
бо  ж  не  всім  випадає  почесть
утішати  свого  Творця.  

Відповів  не  одразу  -  мислив,
довго  зважував  -  "так"  і  "ні"  -
на  душі  загірчило  кислим  -  
не  хотілось  горіть  в  огні.  

Та  прогнавши  найгірші  гадки,  
врешті  вичавив  із  грудей:
«Може,  десь...  А  у  нас  -  в  порядку...  
Україна  не  пропаде!  

То  ж  не  мучтеся,  буде  сумно,  
чи  настане  сутужний  час  -
на  горищі  у  мене  трумна  -
тільки  свисніть  -  і  я  у  Вас!..

Бог  подякував  і  подався
у  далекі  свої  світи…

Майже  восьма.  Я  ще  вагався  -  
йти  на  вибори  чи  не  йти…

лютий  2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2011


БЛИСКАВКА

Оживуть  у  моєму  серці
амфібрахій,  хорей  і  ямб  -
всі  мої  двадцять  тисяч  герців
завібрують  твоїм  ім’ям.

Сім  мільярдів  моїх  нейронів  
захвилюються  в  унісон,
стугонітиме  знов  у  скронях  -      
ну  невже  це  усе  не  сон?

Та  ударить  мене  нежданно
струмом  блискавка  в  сто  ампер  -                                      
знову  в  річку,  ту  саму  –  давню,
чи  ввійду  я  ще  раз  тепер?!    

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2011


КОСМОС

Я  залишаюся  в  зимі  -
як  жаль,  що  рік  не  високосний!  -
іще  б  у  дня  одного  космос
я  завтра  увірватись  міг!

А  так  -  занурюся  у  сон,                                                        
в  якому  марення  юрмились  -                        
ти  не  змінила  гнів  на  милість!,
то  й  у  весні  який  резон?

Я  віддаю  себе  зимі  -
на  все  лишилася  година,
уже  хвилюється  гардина                                    
далеким  гомоном  громів.

Та  вже  для  мене  у  блакить
весна  не  вирядить  світанок,
а,  значить,  серце  не  відтане
і  вже  мене  не  заболить.

Моя  заступниця  зима                                              
мене  в  свої  сховає  крипти
і  на  очах  моїх  відкритих
допише  наш  сумний  роман.

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011


ОМЕН

Сергію  Осоці    

У  кам’яному  пантеоні          
ломбардів,  храмів  і  сторіч                
ядучим  випаром  неону
несито  позіхає  ніч.    

Центурії  нічної  варти      
іще  тримають  у  вузді
гортанні  крики  біснуватих
напівпритомних  породіль.                        
                                                                                                           
Але  уже  у  передвісті
твого  тернового  вінка
Юпітер  дивиться  на  місто                            
кривавим  оком  різника.

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011


АОРТА

Ти  даленієш,  як  перо  стріли,  
коли  його  прощає  зором  лучник,
і  вже  не  озираючись  з  імли
за  видноколом  губишся  беззвучно.

І  як  стріла,  втрачаєш  через  мить
тепло  моїх  уже  зчужілих  пучок
і  вже  в  тобі  повік  не  защемить  
незрима  нитка  спогадів  пекучих.

Ти  відлітаєш  геть,  за  метром  метр
все  далі  наших  заповідних  врочищ
і  забуттям,  немов  обридлий  светр,
мене  ти  розпускаєш  і  торочиш.

Твої  у  петлях  корчаться  слова,  
роковані  облуді  на  поталу...

Вся  у  вузлах  аорти  тятива,  
а  ти  її  безжально  так  нап’яла...

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2011


КАЛЕЙДОСКОП

У  позачассі  -
так  зло  і  голо,
в  гіркім  причасті  -  
досмертний  голод.                                    

Душа  увіччю                                                    
із  кров’ю  приска.                                          
За  миттю  -  вічність,
між  ними  -  риска.

Початок  -  чорний,
кінець  -  зловісний.
Чекає  човник,
йде  перевізник.                                      

Спонука  болю                                              
чи  охорона  -
кружок  оболу
в  руці  Харона?

Подушне  мито  -                                          
дорожче  сотні.                                          
Невже  за  миттю                                                
все  та  ж  самотність?..                                

В  криницях  очних
німіє  подив,                  
вже  остаточно
гальмує  подих.                                                            

В  калейдоскопі
зворотніх  видив,                  
неначе  опій  -
останній  видих.

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2011


ДИВАК

Цей  вітер  в’юнкий,  мов  сп’янілий  весною  джиґун,
що  квіту  дівочого  вдосталь  ніяк  не  накосить.
Ніяк  не  втамує  свою  молодечу  жагу,                                                    
грайливо  дощинки  сплітаючи  хмарам  у  коси.                          

Півонії  губи  розтулить,  неначе  краде
вологий  цілунок,  який  і  вві  сні  не  насниться,
а  там  розпашілий  тремтінням  бузкових  грудей                      
без  сорому  вже  підбива  парасолькам  спідниці.                        

То  в  небо  шугає,  то  втомлено  падає  ниць,                                    
шикуючи  цвіт  у  хвости  весняної  комети.                                                
А  потім  протяжно  бурмоче  в  альтанках  дзвіниць,                    
неначе  молитви,  свої  еротичні  сонети.    

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2011


ЧУЖІ

Ми  вибираємо  часто  не  тих  -
через  закритість  реєстрів  небесних,  
чи  непошану  до  істин  простих  -
бо  ж  не  до  всіх  наближаються  весни!  

Ми  довіряємось  часом  чужим  -
з’явам  холодним  у  ангельськім  платті  -  
і  до  країв  їх  серцевих  крижин
душі  свої  роздираєм  на  клапті.

Ми  зустрічаємо  зрідка  своїх  -
деколи  сходяться  наші  стежини!,
але  хіба  помічаємо  їх  
у  безупиннім  бігу  за  чужими?..

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011


А РАПТОМ

Сніжинкою  впаду  тобі  на  вії
і  помовчу  з  тобою  у  журбі,          
а  як  мене  нежданно  обігрієш,    
то  я  сльозою  стану  по  собі.

Краплиною  дощу  впаду  на  губи,
цілунком  згладжу  посмішку  криву,
а  як  мене  випадком  ти  пригубиш  -
я  у  тобі  причастям  оживу.        

Туманом  я  усю  тебе  огорну,
закрию  від  мирської  суєти  -
а  раптом  ще  удасться  душу  чорну
від  праведної  кари  вберегти.

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011


СОЛОДКА ВАТА

У  високості  півостигла  ватра  
ще  лиже  цукор  жовтим  язиком  -
і  котиться  хмарин  солодка  вата  
полив’яним  небесним  шапликом.

І  мов  на  карамелі  запах  дивний,  
забувши  у  жаданні  геть  про  все,
надзвуковий  мисливець  реактивний  
осою  вверх  по  паличці  повзе...

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2011


СПОМИН

Розвіяв  би  печаль  оцю  гірку
з  гори  у  діл  води  стрімкої  луком,                  
але  боюсь  -  в  гірському  потічку                      
твоє  ім’я  знов  заіскриться  звуком.                                
                                                                                                                                   
Розбив  би  відчай  об  залізо  скель
клевцями  хвиль,  що  б’ють  у  ціль  невпинно  -
якби  знаття,  що  божество  морське                          
тебе  не  воскресить  із  шумовиння.                

Спалив  би  горе  в  дикому  вогні  
горнил  мартенів  і  горлянок  домен,                                      
коли  б  не  страх,  що  в  мертвому  мені                
він  спопелить  живий  про  тебе  спомин.

2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2011


Вінтаж

Розвіє  вітер  віхті  давніх  пряж  -                                          
часів  минулих  жалісні  підранки.
І  вже  не  легкість  на  душі  -  вантаж,                
сумний  вінтаж  старої  вишиванки...    

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2011


ВІК

На  мене  з  небес  спадає              
лапатий  космічний  пил
і  я  уже  не  встигаю
здувати  його  із  крил.

Сувоєм  липкої  глини                                
мене  він  обволіка  -
напевно  вже  не  полину                          
назустріч  нічним  зіркам.

Не  вирвуся  ген  за  хмари,
не  чиркну  о  небосхил  -                                
падає  шар  за  шаром
на  мене  космічний  пил.

А  ще  би  хоч  раз  -  над  полем,
з  розгону  -  у  сонця  жар!..

Ще  вийде  із  мене  Ґолем,
але  уже  не  Ікар...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2011


СУТІНКИ

Не  муч  себе!  Хай  буде  так,  як  є  -
уже  нічим  не  виправити  лиха.
Живи  за  двох,  нехай  життя  моє
тебе  від  зла  остерігає  стиха.

Не  клич  мене!  Я  залишився  там,
де  ніч  і  день  зійшлися  воєдино,
де  навіть  крик  прощального  листа
вже  не  розкаже  про  твою  провину.

Не  повертай  мене  із  темноти  -
нехай  вже  краще  буду  я  в  минулім.
...Бо  раптом  я  знайду  тебе,  а  ти
ще  не  відлила  срібляної  кулі...  

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2011


ПОЛІТ

І  як  уберегтися  від  облуди
її  красивих  і  холодних  фраз,
коли  так  щиро  мерехтіти  буде
у  діадемі  слів  фальшивий  страз.      

В  душі  уже  нема  живого  місця,
а  я  -  до  неї,  наче  -  на  меди.
Невже  ізнов,  мов  голий  серед  міста,
стояти  буду  посеред  біди?

На  що  надіюсь  і  чого  шукаю
в  її  світах,  закованих  у  лід?
Йду  над  проваллям  по  самому  краю                    
і  вже  передчуваю  свій  політ...      

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2011


КІНЬ

Укотре  проживаю  це  життя
і  кожен  раз  дивуюсь  як  уперше,
коли  до  мене,  мов  із  небуття,
приходить  кінь  і  копитами  креше.

Він  пнеться  на  диби,  він  так  ірже
і  так  натужно  дихає  в  обличчя,
немов  упізнає  мене  і  вже                  
з  останніх  сил  на  допомогу  кличе.    

А  я  стою  й  нічого  не  збагну,
даю  цукерку  -  він  її  не  бачить,                                                
лише  копитом  кулю  б"є  земну,
виною  та  в  його  біді  неначе.                    

І  щось  перевертається  в  мені  -
притулюю  до  себе  тіло  сильне
й  одразу  ж  розумію,  що  в  нас  спільне,
намацавши  обрубки  на  спині.

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011


ТЕРМІН

На  павутинці  бабиного  літа,
у  крапельці  холодного  дощу                                              
ще  мерехтить  слабкий  промінчик  світла  -  
а  значить,  ще  не  час  мого  плачу.

І  поки  у  очах  твоїх  бездонних
і  у  душі  твоєї  глибині
не  відпалахкотів  кленовий  вогник  -
ще  не  пора  печалитись  мені.

А  як  уже  закрутить  і  завіє,
огорне  світ  засніженим  плащем  -  
тоді  уже  прощай,  моя  надіє,
тоді  уже  ридай,  моя  душе...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2011


МЕТЕЛИКИ

В  передранішнім  холоді
відчуваю  на  дотик
понівечений  повіддю                                      
свій  дитячий  блокнотик.                    
Мов  у  тістечку  прустовім,
в  ньому  присмак  утрати  -
пахне  цвіллю  і  пусткою
прямокутник  кімнати.
Там  за  столиком  хлопчик
щось  своє  сокровенне
рівним  вписує  почерком
у  новенький  щоденник...

Ну  і  звідки  ці  повені                                  
в  світовім  бездощів'ї?  -
Стільки  часу  змарновано
в  летаргії  нищівній!..
Не  очікую  милості
від  Байдужої  Пані  -
ще  підшити  лишилося                                        
аркуш,  може,  останній.
Не  благаю  Всевишнього  -
знаю,  Він  не  осудить  -
лиш  од  себе  колишнього    
не  сховаюсь  нікуди...    
                           

Раптом,  наче  від  келиха,                                
захмелілих  поезій                                                  
заметались  метелики
ув  осінній  пожежі.
Вітер  віє
нестримний  -
щó  порятую
з  жару?  -
графік  свій  у
Майстрині
Палітурного
Жанру...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2011


МОРЕЛі

Так  рідко  завертаю  до  стежин,
котрі  міліють  в  пам’яті  потрохи.
Вони  струмлять  у  далеч  між  ожин
крізь  мокрі  трави  і  дитячі  (к)роки.                    

Їх  пил  гірчить  зачахлим  полином,
а  він  печалі  і  утрати  вісник  -
мій  слід  під  ним  -  застиглий  поліном
моїх  імен,  уже  тепер  недійсних...

А  зусібіч  -  
               пропелери  дерев,
що  шлють  у  ніч
               недремний  вітру  подув,
оскомина  морель
               і  акварель
моїх  облич,
               задивлених  у  Воду...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2011


ДИРИЖАБЛЬ

Як  зі́йдуть  зорі  на  небесний  стан,
дивлюся  в  небо  і  здається,  наче
летить  на  мене  зоряний  десант  
з  планети  Іно  мислячих  інакше.

А  через  хвилю  -  це  уже  ставок,
а  я  -  рибалка,  що  у  воду  зирка  -        
здригнеться  місяць,  ніби  поплавок,    
за  вудку  смикну  -  і  в  польоті  зірка.

А  потім  вже,  неначе  дирижабль,
пливу  тихенько  ген  під  небокраєм...
Іще  одна  упала...Та  з  бажань                                        
уже  ніщо  на  думку  не  спадає...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011


ГРОЗА

І  знову  дощ,  який  вже  день  підряд  -                            
таки  не  помилялися  прогнози!  -
та  ще  й  періщить,  наче  із  відра  -                
у  нас  так  є  -  як  не  дощі,  то  грози.

Іду  крізь  дощ,  немов  крізь  чорний  сон,
під  зонтиком  шукаючи  спасення,
мені  ж  назустріч  -  всі  без  парасоль
і  як  на  дурня,  дивляться  на  мене.                                  

І  раптом  -  сонце,  небо,  мов  сльоза  -
знов  набрехали  у  Гідрометцентрі!  -                    
лише  в  моїй  душі  реве  гроза
і  б"ють  громи,  неначе  дзвони  в  церкві.

А  десь  далеко  із  небес  тече,
там  по  калюжах  -  ти,  в  одній  суконці.
Твій  дощ  -  в  мені,  це  він  мене  пече,
в  тобі  ж  -  тепло,  на  жаль,  не  мого  сонця...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011


ЧОРНЕ ЯБЛУКО

Озивається  у  мені
чорним  яблуком  ніч  осіння,
ми  -  у  серці  її,  на  дні,                          
ми  з  тобою  -  її  насіння.

Нас  укрила  мільйоном  шуб
чорна  м’якоть  нічної  злуди  -
мовчки  злизуємо  із  губ
ми  її  шоколадний  пудинг.

Опівнічна  оця  хурма                                
достигає  в  гілках  ебену
і,  хтозна,  може  й  ніч  сама
одягла  опанчу  зелену.

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011


СИРЕНА

Хита-
ються  дощі,
мов  у  кіно,
а  я  лечу
між  ними
непромоклий  -
вита
в  моїй  душі
уже  давно
нечу-
вано-
ї  зливи
дивний
поклик.

Торка-
тися  б  тугих
її  дощин,
відчуть
би  на
руках
її  напругу!
Чому  ж
вона
без  будь-
яких
причин
чимдуж
втіка-
є,  ідучи  
по  кругу?

Я  бачу
вдалині
її  фронти,
її  окраєць
колеться
об  мене,
і  наче
в  бурштині,
у  зливі  ти
мені  
співаєш
голосом
сирени.

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2011


ВЧОРА

Дивуюся,  чому  буває  страшно
нам  заглядати  за  виднокругú  -
ми  живемо  у  майбутті  вчорашнім,
вертаючи  минулому  борги.

Стараємося  вилізти  з  безодні
буденних  справ,  та  й  почуттів,  мабуть  -
марнуємо  теперішнє  сьогодні
і  віримо  в  його  найвищу  суть.

Але  ніщо  не  вічне,  навіть  зорі:
за  ніччю  -  день,  за  осінню  -  зима...
Ми,  окрім  всього,  в  завтрашньому  вчора
і,  може,  нас  давно  уже  нема...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2011


ГЮРЗА

Властивість  є  в  стріли:  коли  летить,
то  перед  ціллю  завмира  в  повітрі.                                                                
Дає  останню  спробу  утекти                                
від  небезпеки,  що  таїть  у  вістрі?..

А,  може,  просто  випити  ковток  -
іще  один  -  терпкої  dolce  vita…
Чи  ж  кожному  обіцяний  місток                                                  
між  осінню  і  згарищами  літа?        

Моя  -  дзвенить  напругою  гюрзи,
що  за  секунду  допадеться  жертви  -
і  вже  немає  часу  на  "Спа-си..."  –        
одна  лиш  мить  
на  збори  
в  царство  
мерт...      

2009  (2011)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2011


ВІСБАДЕН

Так  буває,  не  спорю  я,
часом  діється  дивна,
не  звичайна  історія  -  
інша,  альтернативна.

В  ній  ми  стрілись  не  в  Києві,
а  на  березі  Рейну,
не  вгощались  «помиями»          
дорогого  ґлінтвейну.                          
 
Не  змерзали  від  холоду  -                  
умлівали  від  спеки  ми,
наші  юність  і  молодість
не  були  ще  далекими.

Не  була  ти  поеткою
і  не  мала  собачки  ти,
я  ходив  із  лорнеткою,
щоби  краще  все  бачити.

Регулярно  купалися  
у  термальних  джерелах  ми,
тут  з  тобою  сміялися  -
там  -  були  невеселими.

Та  що  тут,  у  Вісбадені,
що  на  київських  схилах,
я  згубив  тебе  знайдену  -
ти  мене    н  е      л  ю  б  и  л  а  !

А  по  тому  повторюю
без  жалю  і  без  осуду  -
НЕ  буває  в  історії
умовного  способу...

17.11.2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2011


ТРУНОК

Ну  признайся  -  не  маю  шансу?
Нащо  мучити,  сенс  який?
Навіть  виберешся  із  трансу  -                                    
не  простягнеш  мені  руки.

Краще  будеш  гола  та  боса,              
помиратимеш  од  цинги,
та  до  себе  ти  не  запросиш  -
щоб  -  ні  духу,  ані  ноги.

Краще  вип’єш  смертельний  трунок  -
лиш  би  я  з  тобою  не  пив.
А  залагоджу  твій  рахунок  -
ще  й  обізвеш  мене  скупим.

Звідки  в  тебе  така  нещирість,
звідки  в  то́бі  ця  каламуть?      
Відпусти  -  і  живи  у  мирі.
Дай  напитися  -  і  забудь!

́2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2011


ЦІКАВІСТЬ

І  як  урвати  цю  незриму  нить,                                
якою  вишиваєш  ти  на  п’яльцях?
Її  не  видно,  а  вона  щемить                                    
фантомним  болем  втраченого  пальця.

Її  кінець  у  глибині  мене  -
в  моїй  душі,  що  струменить  по  нитці.
Чи  це  всього  лиш  заблукалий  нерв,
що  втрапив  у  сильце  твоєї  глиці?

І,  може,  вже  й  улучив  би  момент
і  все  порвав  руки  знаменням  хресним.
Та  вже  цікаво  -  що  це  за  портрет?  
І  що  ховаєш  під  душі  наперстком?..

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2011


фото

Цей  тихий  жаль  іще  торкає  душу,
коли  зачую  твій  далекий  сміх,                    
і,  навіть,  в  горлі  відчуваю  сушу,
хоч  не  втікає  вже  вона  з-під  ніг.            

Пекучий  щем  далекої  події,
яскравий  спалах  давньої  пори  -
колишньої  надії  і  недії,
що  обнялися,  наче  дві  сестри.

Вже  тридцять  літ  -  не  мало  й  не  багато,
а  ти  у  квітах,  наче  у  весні...
Твій  щирий  сміх,  розпука  і  присвята:
"На  згадку  Віті."  Навіть  не  мені...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2011


РОДИЧ

Заскрипіла  стара  кватирка,
захололи  голівки  свіч  -
по  балконних  кривих  одвірках
каламуттю  стікає  ніч.

Розтікається  по  квартирі,
заповзає  в  кожну  діру  -
наче  хтось,  хто  спочив  у  мирі,
попереджує,  що  помру.

Може,  я  -  Архімедів  правнук,    
а  між  родичами  так  є  -            
він  готує  мені  пристанок,            
то  й  вимірює  мій  об’єм...  

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2011


КРУГ

Нема  кращого  за  тебе,
але  деколи  хочеться  чогось  гіршого…
                                 
                                                                   Панна


І  як  тебе  любитиму  тоді,
коли  нас  врешті  поєднає  доля?
Чи  буду  я,  неначе  у  суді  -

в  собі  -  вертіти  вспак  пекельні  кола
моїх  терзань  уже  колишніх  днів,
що  зараз  сущі,  і  котрі  спроквола

усе  живе  випалюють  в  мені?
Чи  я  забуду  розпач  від  утрати,
як  ти  мене  покинувши  на  дні,

так  просто  стала  іншого  шукати  -  
хай  гіршого,  щоб  тільки  не  мене.
Якби  комусь  було  потрібно  ката  -

йому  назвав  би  лиш  ім’я  одне...
І  що  тоді  залишиться  в  тобі?              
Невже  тебе  ця  чаша  обмине  -

ця  чорна  чаша  в  сяйві  голубім  
тонкого  шару  пам’яті  нової?
Та  чи  забудеш  ти,  що  там,  під  ним  -

зола  тобою  спаленої  Трої?..
І  що  за  страх  торкатиметься  нас,
коли  назовні  разом  із  золою

почнуть  спливати  давні  імена,
котрих  мене  ти  так  ретельно  вчила
колись  (тепер)  -  у  півпритомних  снах

звіряннями  обламуючи  крила
моїм  чуттям…  Що  я  всього  лиш  друг.  
А  друг  -  це  довіритель  і  могила...

І  думаю  -  чи  вистачить  потуг
сховатись  від  колишнього  сьогодні,
чи  встигнемо  на  час  замкнути  круг,

коли  минуле  верне  із  безодні?..

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2011


АТРАКЦІОН

Вертаюся  із  ярмарку,  мов  з  лісу  -
скрипить  душі  моєї  колісниця.
Вже,  може,  завтра  піднесе  завісу            
мого  життя  найбільша  таємниця.        

Життя  смішного  -  ні  олив,  ні  терну,        
не  вартого  ні  пекла,  ані  раю  -
куди  на  роздоріжжі  тім  заверну?
І  все  собі  частіше  уявляю,                                

як  полечу  я  чорною  трубою
останнього  з  моїх  атракціонів
і  стріне  Хтось  мене  із  бородою,
з  букетом  білих  лілій  чи  півоній.

І  ще  дванадцять  -  всі  знайомі  лиця,
аплодисменти,  музика  духовна...
І  скаже  Перший:  "Сину,  усміхнися,
тебе  знімала  камера  прихована..."

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2011


ХОЛОД

«Зі  всього,  що  вічне,  найкоротший  термін  в  кохання.»
                                     Януш  Вішьнєвскі  «Самотність  в  мережі»

Невже  забуду  той  холодний  день,  
коли  на  пошту  ніс  тобі  посилку,
самотність  у  мережі  двох  сердець
і  поміж  них  в  одному  пульсі  жилку,

відкритий  сміх  твій,  паузи  і  схлип,
і  гостре  "Фу!"  твоїй  смішній  собачці?..
Якби  не  холод,  ми  іще  були  б  -
такі  самотні,  і  такі  обачні...

Ми  вже  не  граєм  у  вчорашню  гру  -
згубилась  десь  твоя  дитяча  книжка,
відбилась  геть  од  рук  старенька  мишка
і  у  долівці  вигризла  діру...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011


ЧОРНА ДІРА

Вже  сил  немає  тамувати  біль  -
за  гріх  який  зустрів  тебе  бездушну?
Забитися  б  у  найтемнішу  мушлю
і  вже  не  озиратися  відтіль!

Наложнице  добродійки  Тюссо,
покрита  звідусіль  добірним  воском,
дозволь,  молю,  моїм  зболілим  мозком
зануритися  в  непробудний  сон!                                                    

...Надія  втечі  марна  і  пуста,
хоча  й  передостанньою  конає  -
мене  невідворотньо  поглинає
діри
душі
твоєї
чорнота...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011


ПЕРЕСТОРОГА

Ми  пишем  вірші,  
Часом  пропащі,
А  в  смерті  гірших
Нема,  ні  кращих.

Немов  не  дивно,
Все  -  випадково,
А  ти  -  єдина
В  записникові.

Зупинка  серця  -
Усі  під  Богом.      
А  раптом,  все  це  -
Пересторога?

Що  може,  завтра
Хтось  пІде  в  небо
Уже  сказати,  
Ким  був  для  ТЕБЕ...

Жаль,  кого  стріне
Смертельний  покруч,
Та  неспівмірно
Того,  хто  поруч...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2011


ІМ"Я

Легенько  візьму  за  рученьку  -
ефемерна  її  незайманість  -
сподобав  тебе  заручену
і  відкрився  в  усьому  заміжній.

Мовчання  долонь  освідченням
обізвалось  в  пожовклім  вереску  -
вінчалася  ти  із  відчаєм
чотирнадцять  самотніх  вереснів.

Учора  -  іще  заручники,
на  сьогодні  -  умовно  звільнені.
Цілую  невинні  рученьки  
і  дивуюсь  твоєму  імені...    

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2011


КНИЖКА

За  вікном  -  біло.
На  краю  ліжка  -
дзбан  твого  тіла.  
У  руках  -  книжка.

Вкриваю  плечі
пледом  долоні  -
схиляє  глечик
горло  червоне.

Гублю  відвагу,
у  вічі  -  нишком.  
Тамую  спрагу  -
падає  книжка...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285991
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.10.2011


ПІЖМУРКИ

"Бракує  нормальної  щирої
людини  на  відстані  руки"

                                             Панна


Як  часто  в  злі  хвилини,
чи  у  лихі  роки,
бракує  нам  людини
на  відстані  руки.

Витягуємо  руки,      
та  чуєм  пустоту
і  плачемо  від  муки
намарності  потуг.

Та  досить  тільки  спасти        
полуді  із  очей  -
а  між  руками  щастя
нас  подихом  пече...    

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011


КІНЬ

Укотре  проживаю  це  життя
і  кожен  раз  дивуюсь  як  уперше,
коли  до  мене,  мов  із  небуття,
приходить  кінь  і  копитами  креше.

Він  пнеться  на  диби,  він  так  ірже
і  так  натужно  дихає  в  обличчя,
немов  упізнає  мене  і  вже  
з  останніх  сил  на  допомогу  кличе.  

А  я  стою  й  нічого  не  збагну,
даю  цукерку  -  він  її  не  бачить,  
лише  копитом  кулю  б’є  земну  -
виною  та  в  біді  його  неначе.  

І  щось  перевертається  в  мені  -
притулюю  до  себе  тіло  сильне
й  одразу  ж  розумію,  що  в  нас  спільне,
намацавши  обрубки  на  спині.

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2011


ДУЕТ

Ona  jedna  tam  została,  
jaskółeczka  moja  mała.
                                                       «Hej,  sokoły»

Вона  красива,  наче  янголя,
а  що  розумна  -  рівної  немає.
Це  не  вона    до  мене  промовля  -
моє  прийдешнє  із-за  виднокраю.              

Лиш  уявіть  -  ій  жити  при  кінці
такого  загадкового  століття.
І  я,  присутній  в  цьому  пагінці,
теж  озовусь  в  його  розлогім  вітті.                              

Я  у  собі  її  вміщаю  всю  -
від  доторку  до  лагідного  "Татку..."
А  ще,  крім  всього,  невимовний  сум,                        
що  пізно  досягнув  такого  статку.                                                  
                           
Це  семиліття  в  мене  увійде
маґічним  тижнем  в  нотах  і  кольОрах.
І  я  -  найщасливіший  із  людей,
що  пережив  його  із  нею  поряд...

А  як  торкнуся  віковічних  плес,
то  ще  у  ній  залишиться  мій  голос...
-Наспівуй,  як  бувало,  "Hej,  sokoły!",                  
я  ж  підспіваю,  люба,  із  небес...  

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2011


ЗОНА

День  перелазить
паркан  горизонту,
неначе    в’язень  
втікає  із  зони.

В  колючих  дротах
багряниться  кров’ю
й  невідворотньо
вмирає  знову.

Хто  має  шанс  -
іще  не  родився.
На  вишці  -  час,
серійний  убивця.

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011


ФОТОГРАФ

Доокіл  перехрестя  -
пішоходи  і  мжичка.
А  назустріч  несеться
розцяцькована  бричка.

Б’ються  з  бруком  підкови  -
аж  відлунюють  зойки!
В  бричці  прогулянковій
їдуть  дві  парасольки.

Перша  -  аквамаринна,
друга  -  червоновзора,
мерехтять  у  вітринах,        
мов  огні  світлофора.

Розгубився  од  того      
люд  на  хвилечок  кілька…
А  дощисько-фотограф
ретушує  бруківку…

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011


МАНА

Знов  замело  невидимі  сліди
на  золотих  долонях  падолисту.
Одягнуті  у  траур  городи
віщують  зиму  -  тиху  і  врочисту.

З  соснових  свіч  ще  звично  точить  час
аморфної  смоли  сльозу-сновиду  -
минає  осінь  і  по  давніх  нас
екуменічну  править  панахиду...

Лукавить  серце,  вірячи  мані,
ошпарене  твоїм  холодним  "ні"...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2011


СИНУСОЇДИ

Ми  -  синусоїди  
у  протифазі!
Ось  тобі  доводи
в  просторі  й  часі.

В  тебе  -  сніданок,
в  мене  -  вечеря.
Перекидаємось
словом  у  дверях.

Ти  в  люті  пінишся,
а  я  сміюся  -
один  -  у  мінусі,  
інший  -  у  плюсі.

Попрошу  тиші,
а  ти  не  змінишся  -
у  плюсі  -  ти  вже,
вже  я  -  у  мінусі.

Все  заперечуєм  -
нині  і  прісно,
те  саме  речення  
чуємо  різно.                          

Збіглися  погляди
в  єдиній  фразі:
Ми  -  синусоїди  
у  протифазі!

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2011


ТАБУ

Мені  наснилось  -  я  тебе  забув
і  уві  сні  твої  побачив  сльози.
Але  в  найбільшім  із  моїх  табу
одразу  ж  гостро  запручався  розум.

Він  викинув  мене  зі  сновидінь,
як  викидає  праща  каменюку,  
і  я  лежав  в  непам’яті  на  дні,
тамуючи  в  душі  неясну  муку.

І  я  згадав  -  ми  зналися  колись,  
і  навіть,  я  любив  тебе,  здається.
В  руках  тримав,  та  випустив.  Не  злись  -
на  світі  ще  і  не  таке  стається.

Твоє  ім'я  лоскоче  мій  язик,
окрайчиком  його  зубів  торкаюсь...
Та  не  промовлю  -  до  чужого  звик.
Таки  забув.  Не  плач.  Я  винен.  Каюсь.



2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011


ІМЕНА

абсурдопереклад

Обіцяється  день  дощем,  
ти  сидиш  за  столом  сама.
У  душі  -  перестиглий  щем,  
навіть  болю  уже  нема.

Обіцялася  так  любов  -
не  дощем  -  штормовим  цунамі  ,
та  не  сталося  чуда,  бо  -
перебої  із  іменами.

Дав  би,  Боже,  який  прогноз,
хоч  найменшу  надію  на
те,  що  в́ізьмешся  усерйоз
за  бракуючі  імена!

А  з  небесного  приймача  -
ані  слова  -  і  мабуть  мудро  -
все  одно  нема  тлумача  
з  неіснуючої  на  сурдо...

Обіцяється  день  дощем.
ти  сидиш  за  столом  сама.
Пережити  б  цю  осінь  ще,
та  за  нею  -  зима,  зима...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011


ГОРБ

По  дорозі  іду  -  пришпиленій
гребінцем  електричних  стовпів  -
йду  до  тебе,  а  ти  -  у  Києві
на  одному  з  його  горбів.

Ще  не  знаю  -  спішу  за  милістю,
чи  віддати  забутий  борг  -
більше  думаю,  як  би  вилізти
на  отой  неприступний  горб.

Бо  у  Києві-граді  горбатому
вся  електрика  під  травником
і  дорога  весь  час  сповзатиме
піді  мною  старим  хідником.

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2011


INVERNO

Звідки  взялась  ця  мантра  дивна?
Нею  молюся  нічно  й  денно...
Хто  ти  -  жабка,  а  чи  царівна,
таємнича  моя  Inverno?  

Може  стріну  тебе  за  рогом,
може  в  хащі,  порослій  терном...
Хай  ти  послана  Злом,  хай  Богом  -    
все  одно  ти  моя,  Inverno...  

У  тумані  живу  неначе  я,
але  знаю  одне  напевно  -
ти  одвічно  мені  призначена,
загадкова  моя  Inverno...  

Де  не  була  б  ти  –  хоч  за  полюсом,    
я  до  тебе  колись  заверну
і  розвію  твій  холод  подихом,                
довгожданна  моя  Inverno...

2009

*INVERNO(італ.)  -  зима

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2011


КОДИ

Ірраціонально,  
як  у  театрі  абсурду  -
раціо  тихо  спало  
у  вчорашньому  сні  -
ефір  наповнили  жести  -  
інтерпретація  сурдо  
нам  іще  не  відомих  
сакраментальних  слів.

Цитувалися  зойки,  
рвалися  горизонти
і  вигинався  простір  
дугами  наших  спин,  
читали  абетку  Брайля  
пальців  космічні  зонди
і  світовий  годинник  
чекав  на  раптовий  спин.

Коли  пролунало  слово  -  
на  хінді  чи  на  санскриті  -
і  перестали  перли  
на  мушлях  очей  рости,
тисячолітні  коди  
явилися  нам  -  відкриті  -
і  стало  все  зрозумілим,  
видимим  і  простим.  

2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284605
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.10.2011


ОЧІ

Моїм  очам  наснилися  твої  -
астральні  блюдця  на  обрусі  неба,
розлили  тугу  доокола  себе
і  душу  затопили  по  краї.

Їх  день  жене,  та  вперто  кличе  ніч  -
питати  марно  -  чом,  навіщо,  доки?
О,  як  повільно  завмирають  кроки
давно  забутих  прощавань  і  стріч!..

Останню  чашу  виповнять  жалі  -
листа  в  минуле  закружляє  повінь...
Яким  лише,  скажи,  розвію  словом
космічну  втому  на  твоїм  чолі?..

1995

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2011


КУЛЯ

Перехрестя  є  у  доріг,
є  у  променів,  є  у  ліній.
Їх  немає  лише  у  рік  -
дві  зливаються  у  єдиній.

Ми  -  не  ріки,  тому  і  ти
не  вагаючись  перетнула.
Хоч  і  мимо  могла  пройти,
ти  -  крізь  серце,  неначе  куля.  

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2011


АЛЬБОМ

Розбив  би  день  на  квадрати
і  в  альбом  переніс  -
міг  би  переглядати
його  випадковий  зріз.

Мав  би  колись  таку  змогу  -
дивився  б  на  цей  газон,
на  розпростерту  дорогу,
що  вперлася  в  горизонт.

На  безволосі  дерева  -  
липу,  каштан,  горіх,
була  би  така  потреба  -
дивився  би  я  на  них.

На  небо  в  знайомій  сині,  
повітря,  неначе  скло.

І  тільки  твоєї  тіні  
уже  б  ніде  не  було...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2011


ПАННА

На  семилисті  каштана
і  на  тризубцях  клена
екстравагантна  панна
пише  свої  катрени.

Міняючи  стрій  і  настрій,
в  незадовіллі  змістом,
кармінний  її  фломастер
блукає  завмерлим  листом.

Вона  ще  шліфує  рими,
та  раптом  з  чуттям  естетки
жбурляє  в  іржаві  ринви
зболілі  свої  чернетки.

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2011


ПОЯС

Ти  поруч  спала.  Я  тебе  вкривав  
і  цілував  твої  холодні  плечі,
шепочучи  не  зовсім  вже  доречні  -
вчорашні,  але  теплі  ще  слова.

Ти  плакала,  а  я  тебе  втішав,
і  майже  вірив,  що  усе  минеться,
але  уже  не  гріла  біля  серця
твоя  навпіл  розділена  душа.

Ти  від’їжджала.  Я  тебе  прощав
і  підганяв  думками  пізній  поїзд...
А  ти  усе  трималася  за  пояс
мойого  старомодного  плаща...

2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284239
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.10.2011