| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Був осінній день, я вирішив піти на архітекторський ярмарок, подивитись на роботи українських митців, на творців чудових львівських будиночків. Прийшовши у палац мистецтв, де проходила виставка, я був розгублений і вражений, бо вся велич цього ремесла була прямо перед моїми очима. Я довго ходив, роздивляючись кожну деталь, і прийшов туди, де можна було спробувати зробити самому якусь фігурку. Черга була невелика,-нажаль небагато людей насмілюються відкрити у собі нові таланти. І ось-нарешті моя черга… Я сів у зручне крісло, взяв шматочки ще рідкого гіпсу і задумався. На якийсь момент задумався, бо не знав, що ж ліпити, але побачив тебе… ти стояла навпроти і перехопила мій погляд-тепер від нього не відірватись - ти, нічого не питаючи, підійшла та сіла навпроти і наші руки почали творити. Ми дивились один на одного, ми були як блукаючі у пустелі, що побачили воду, не могли відірватись, здається тільки ж це почалось, з наших спритних рук вже вигулькнула вона-скульптурка, яка буде символом нашого майбутнього, нашого спільного життя. Ті, хто стояли і спостерігали за нами, почали аплодувати, вони кричали «браво!», навіть не знаючи, що мені досі не відоме твоє ім’я, твої звички та що я навіть не здогадуюсь ким є твої батьки.
Потім ми стали та просто пішли, тепер нас довіку не роз’єднати, тепер ми довіку разом, моя Архітекторко:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388456
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Він, звичайний вчитель фізкультури, сидів у затишному кафе попиваючи темне пиво. І от рапом почув приємне вібрування телефону- незадумуючись зрозумів-це ВОНА-16-річна учениця його класу.
В смсці було написано "Приїдь до мене, терміново!". Арх, так було звати хлопця, не задумуючись сів у таксі і вирушив до будинку дівчинки-Сонячки, що знаходився на узбіччі міста.
Арху було важко шукати її будинок, бо на дворі була ніч, але зібравши всі зусилля все-таки знайшов. Хвилювання переповювало тіло зсередини, але хлопець подзвонив до Сонячки, вона вийша в піжамі на вулицю.
Коли дівчина підійшла дуже близько до вже майже тверезого вчителя-прошептіла "Арх, я в тебе закохалась". Тверезий після цих слів Арх на кілька секунд онімів, але сказав-пам'ятаєш, коли ми бачились перший раз, тоді, на уроці фізкультури, вже того дня ти мені сподобалась, з кожним днем я в тебе все сильніше закохувався, але був занадто сором'язливий, щоб сказати тобі про це. Пізніше ти перестала ходити на мої уроки, не відповідала на мої дзвінки і смс-мені було дуже важко, я почав агресивніше ставитись до людей, не міг заснути вночі, коли я йшов по вулиці і думав про тебе в мене текли сльози з очей. Спочатку в мене була думка, що ти померла, продовжував він, але пізніше я побачив тебе на одній із соціальних мереж і зрозумів-ти просто не хочеш мене бачити. Того вечора я довго слухав нашу пісню, але потім подзвонив до друзів і пішов з ними пити.
Ця нічка була траурна. На ній я намагався про тебе забути, викинути тебе з голови, але все було марно. Через кілька днів я пішов гуляти з іншою, але коли обнімав її та цілував думав лише про тебе. Дівчинка була закохана в мене і нічого в моїй поведінці дивного не побачила.
Коли я сів за комп-я побачив, шо ти мене видалила з друзів у соц. мережі-мені було дуже боляче розуміти, шо мої почуття не є взаємні. Після цього я зберіг твої повідомлення, а все решта тупо видалив... Повідомлення зберіг, бо знаю,що ними я можу зігрітися в будь-який момент, і вбити в собі ще одну частинку себе. Друзі мої переконували забити на тебе, але кожного разу, коли я чув ці слова в мені відбувалось шось невідоме...
Після цього Арх замовк і...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285321
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.10.2011
Повідомлення ти написала,
і всю душу в нього ти вклала...
а я прочитав,
і без свдомості я впав
тому, що давно такого не відчував...
Це почуття я в собі тримаю
Бо трохи я ся стидаю)))
І моменту підходячого я чекаю...
Момент прийде,
все вийде наззовні
і не завадять нам відмінності кровні.
Ми будем кохатись
пристрастно й палко
без всяких приколів, без всяких думок,
а потім кожен п'є кока-колу
ніби нічого і не було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2011
Темно. Ліс.Тебе обдуває легенький приємний теплий вітерець, а ти стоїш гола на березі річки, дивися вдалину на сіру постать старезного місяця і чекаєш... мене). Позаду ти відчуваєш ледь чутні звуки-це звірі вітають тебе в свому царстві. Ти милуєшся цією красою, але кожної хвилини думаєш тільки про мене... ти починаєш хвилюватися і твоє тіло ледь помітно дрожить. А я стою 10 метрів від тебе за деревом і спостерігаю цю всю красу. І ось я до тебе підкрадаюсь, і... від переляку ти кричиш на всю околицю-чути як втікають звірі, летять птахи і прокидаються жаби).
Ти повертаєшся до мене і твої перелякані очі помаленько стають впевненішими. Твоє збуджене тіло ледь торкається мого, і я відчуваю як по твоїй шиї пульсує кров, як ледь сіпається твоя права рука-таке враження, що ти зараз піднімеш її і вдариш мене в...найболючіше місце-в серце! Щоб цього не допустити я починаю цілувати тебе....повільно відчувається як ти заспокоюєшся...твоє тіло стає м'яким як іграшка, а твої груди навпаки стають більш пружніми і твердішими. Ти починаєш з мене стягувати одяг-спочатку здираєш сорочку, потім все інше....
Ми лягаємо на солодку травичку і...починаємо разом мовчки спостерігати за неземною красою, інколи злегка доторкаючись устами один до одного. Десь далеко чути гавкіт собак-ми на них не звертаємо уваги... мріємо...
От місяць затулила маленька хмарка... Але ти цього не побачила, бо в цей момент сиділа вже на мені і своїми ніжними руками масувала мені тіло... а мені мало сльози на очі не навернулись... адже ця маленька хмарка могла зіпсувати такий момент! Після твоїх лагідних рук мені захотілось м'ятної цукерки))) Але ти запропонувала шось краще-ми нарешті зайнялись тим, чого хотіли цілу ніч-це були незабутні відчуття, я цього ніколи не забуду! А потім настав ранок...
Можливо я більше тебе не побачу-тому скажу-прости, прощай любов моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285111
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 09.10.2011
Кінець травня. З тополь опадає пух-цей пух наче ніжний сніжок, лоскоче твоє лице, залітає під одяг, робить з тобою все, що хоче-тобі це подобається. Ми зустрілись у центрі міста, купили сочку в цей жаркий день і пішли у омріяний нами замок. Старовинна архітектура та темні просторі коридори захоплює своєю загадковістю! Було настільки цікаво, що ми не помітили як пройшов день. Сік був п'янким:) Нарешті ми на даху... Роками цей дах був перетворений на цвітучі сади рослинності. Ми лягли на траву і дуже довго просто дивились один одному у вічі. Час від часу погляди грайливо бігали, та коли вони перетинались-було видно нестримне полум'я.
БУМ, ми одночасно вскакуємо з місця і біжимо, просто біжимо до краю, а потім по хаотичній дистанції... Краєм ока разом помічаємо, що починає заходити сонце і сідаємо на краю цієї величної середньовічної споруди. Я тебе обнімаю і ми мовчки дивимось на захід велетенської розжареної монети за обрій. Час від часу злегка торкаємось вустами... В мене мурашки по тілу від цього, а ти навіть злегка тремтиш. Сонце зайшло, а далі я вже нічого не пам'ятаю...
Потім був ранок..:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285110
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2011