Божена Гетьманчук

Таке моє життя

Моє  життя  —  одне  випробування.
Та  й  не    життя  воно,  а  виживання.
На  кожнім  кроці  біль,розчарування.
І  усміхайсь  тепер,крізь  всі  страждання!

Із  дня  на  день  все  новий  плід  печалі,
Бредеш  крізь  терна  ті  босоніж  далі.
Не  усвідомлюєш  ,яких    іще  ударів
тобі  завдасть  найбільший  із  кошмарів.

І  сон  —  моя  найбільша  насолода.
Там  все  стабільно,  сонячна  погода.
І  з  кожним  ранком    стає  безмежно  шкода,
що  то  лиш  сон,  а  тут  чека  негода.

Моє  життя  таке  собі  невдале,
І  як  назло  воно  стабільне,СТАЛЕ!
Страшне,сковзьке,брудне,недосконале.
Таке  моє  життя....
Не  муч  мене  ,печале.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2013

Лише тобі , коханий !

Я  хочу  бути    лиш  твоєю,  повноцінною,
раз  і  назавжди  стати  тією  незмінною.
Я  хочу  в  думках  твоїх  бути  нетлінною,
Залишитись  в  серці  довічно  та  бути  покірною.

І  ні  в  якому  разі  не  буду  тебе  тримати
ні  в  жорстких  рукавицях,  ні  під  прицілом  гармати.
Я  тобі  поклянуся,що  буду  всім  серцем  кохати,
Ти  зумій  тільки  ,милий,усе  як  належить  прийняти!

А  колись  буде  час,  коли  прийде  зміна  погоди,
Ти  будь  ласка  не  дай  мені  нахлебтатись  "свободи",
Ми  усе  подолаєм  разом,  хоч  які  перешкоди,
Бо  у  кожнім  життєвім  ессе    є  складні  епізоди.

Я  так  хочу  бути  твою  єдиною  вірною,
І  від  твого  кохання  робитися  трішечки  хмільною,
Я  хочу  в  думках  твоїх  бути  нетлінною,
Та  раз  і  назавжди  зостатись  тією  незмінною!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2013

В твоїх очах…

В  твоїх  очах  згубитися  не  страшно,
бо  твої  очі  то  і  є  мій  рай.
Без  тебе,знаєш,стає  справді  лячно,
тому  прошу  :  ніколи  не  лишай!

В  твоїх  очах  мій  всесвіт,безсумнівно,
То  є  мій  вогник,  дім  ,  і  мій  причал,
У  них  відбитки    слів,що  неодмінно
і  є  керунком  всіх  моїх  начал!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2013

Експромт

Хтось  закриється  в  темній  кімнаті.
Хтось  до  ранку  не  буде  спати.
Хтось  старатиметься  збрехати,
Хтось  комусь  буде  довіряти.
Хтось  придумає  нову  пісню,
Комусь  в  наповпі  буде  тісно.
Хтось  ховатиме  очі  в  небі,
Хтось  кохатиме,хоч  й  не  треба...
Хтось  налиє  води  у  ванну,
Хтось  віднесе  кохану  в  спальню,
Хтось  зачинить  пусту  вітальню,
Хтось  варитиме  кашу  манну.
Хтось  залишить  себе  для  тебе,
Хтось  нап'ється  бо  є  потреба.
Хтось  замкнеться  в  собі  і  звісно,
Не  залишиться  в  світі  місця...
Де  б  не  було  когось  чи  чогось.
Де  б  не  було  життя  якогось.
Де  б  зосталися  білі  плями,
Де  б  не  вирили  комусь  ями.
Де  б  не  було  лихої  долі,
Де  б  із  волі  ішли  в  неволю.
Де  б  ніколи  себе  не  картали,
через  те,що  не  тих  покохали!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2013

Лист думаючій та проникливій людині . . .

Що  для  тебе  важливо?  Здоров'я?  Дім  ?  Близькі  та  рідні?  Коханий?  Діти  ?  Гроші  ?  Слава?  Життя?
Ти  пам'ятаєш  ранки,  коли  прокидалася  (прокидався)  з  усмішкою  на  обличчі?  Ти  часто  посміхалася(посміхався)  за  своє  життя?
Ти  живеш  ?  
Подумай  .  .  .
Кожна  людина,  рано  чи  пізно,  лапала  себе  на  думці  :"  Я  живу  чи  існую  ?  "
А  як  воно  жити  ?  І  як  існувати  ?
Хто  може  пояснити  мені?  Ти  поясниш  ?    
Ми  —  пил.  Ми  розвіюємося  по  світі  з  різною  швидкістю  та  напрямками.  З  начебто  різними  мріями,  помислами,  бажаннями  .  .  
Брехня!
Ми  всі  або  хочемо  одного  й  того  ж  ,  або  ніхто  не  знаємо  чого  ми  хочемо.  Ми  для  чогось  прагнемо  багатства,  усі.  Немає  таких,  щоб  відмовилися  від  статків.  Усі  ми  хочемо  розуміння,  усі.  Немає  таких,  щоб  відмовилися  від  чиєїсь  підтримки.  
Усі  ми  хочемо  бути  щасливими,  коханими,успішними  .  Ми  хочемо  жити.  А  з  чого  почати?
Нам  пояснили,  що  таке  життя?  Що  воно  таке  і  з  чим  його    їдять?  Ти  знаєш?
І  я  не  знаю....  Ми  провели    чверть  життя  у  школах,  ще  кілька  літ  в  університетах,  а  нас  так  і  не  навчили  жити.  Нас  навчили  кувати,  шити,  прати  -  але  це  лише  для  того,  щоб  існувати,  іншими  словами  -  виживати.  
А  я  хочу  жити!
Мені  не  потрібні  мільйони  і  мільярди.  Я  хочу  одного  дня  зібратися  з  духом    і  сісти  на  поїзд,  подорожуючи  по  світі.  Я  хочу    взяти  когось  за  руку  і  відчути  тепло    з  самого  серця,  а  не  холод  погано  церкульованої  крові.  
Чого  хочеш  ти?  
Як  ти  уявляєш  своє  життя?  Життя  не  тут  ,  а  там  у  твоїх  думках,  "твоїх  світах".  
Ти  віриш  у  себе  ?    У  що  ж  ти  віриш  ?  
Ти  боїшся  чогось  ?  
Не  треба  нічого  боятися.  Ти  знаходишся  в  просторі  і  часі  ,  що  зветься  "твоїм  життям".  Уяви  ,  що  ти  сценарист  чи  художник.  напищи  свій  сценарій,  намалюй  свій  сюжет.  Лише  тобі  властиво  впливати  на  твоє  життя,  думки  ,  почуття  ...  
Подумай  лише  "я-  окремий  світ,  і  цілий  світ    -  це  я".
Відкрийся,  не  бійся.    НАвіть  якщо  тобі  за  50  чи  ще  немає  18-  ти.  Ти  вже  тут,  а  якщо  ти  тут  ти  вже  дієш.  Не  буває  запізно  і  не  може  бути  зарано.  Рамки  має  лише  матерія  (  фотографії,  вікна,  картини),    для  людини  немає  рамок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462578
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.11.2013

6. Ранок опісля ( чари розвіюються)

В  тому  таксі  я  відчула,  що  Юра  чужий.    Чому  ?  Не  знаю.  Дивилася  в  його  очі  і  бачила  лише  два  блискучі  кружечки,  що  нічим  для  мене  не  світили:  ні  теплом,  ні  любов'ю  і  навіть  не  зацікавленістю.  Лише  дивні  обійми,  такі    теплі  і  такі  чужі.  Руки  ,  що  здається  гріли  тіло,  та  не  душу.  .  .
"Не  моє  це,Господи",—  думала  я.  "Але  не  накручуй  себе  ,Божена.Хай  буде  так  як  має  бути".
Забуваючи,  що  все  моє  в  моїх  руках  я  подумала,  що  нехай  усе  піде  на  "самотьок".  Так  роблять  слабаки.Так,я  хотіла  собі  дозволити  бути  слабкою.Але  не  того  я  обрала  для  цієї  ніші.  Він  не  той,  з  котрим  можна  собі  дозволяти  бути  слабкою.  Він  просто  не  той...

Ми  приїхали  до  мене.  Я  була  рада  цьому  гостеві.  Я  пригостила  його  своєю  фірмовою  кавою  з  корицею.  Посиділи  ,похлебтали  теплого,  посмакували  солодощами.Приємно  було  його  годувати,  а  йому  сподобалося  (здається)  частувати  мене.  
Пішли  в  мою  кімнату,  вмостилися.  Про  щось  заговорилися.Здається  про  його  творчість  говорили...
ЗАйшов  у  ВК.
Я  просто  дивилася  на  нього.Мені  не  потрібна  була  його  увага,  не  потрібно  було  нічого.Я  просто  спостерігала  за  ним  як  кішка  за  своєю  здобиччю.  Дивне  порівняння,але  я  себе  відчула  хижачкою.  А  потім  мені  на  мить  здалося,що  це  божевілля.
Він  злапав  мій  погляд  на  собі.  Закрив  ноут.
Наближається...цілує.  
(Боже,  я  на  небі?  Поясни    мені  ,  чи  сміятися,  чи  плакати?  )
Де  починається  правда,  а  де  починається  брехня  не  знаю.  Границі  такі  гнучкі  чи  то  ламкі.  Хтось    постійно  має  бути    поруч,  але  не  "ти".
(Не  ти  ,Юра,  маєш  бути  зі  мною.)  Я  розуміла  це,  але    хотілося  відчувати,  що  я  та,  яка  потрібна  йому.  Він  неначе  неміг  наїстися  і  напитися  мною.
"Вимкни  свтло"-  раптом  він.
"Для  чого  ?"-  злякано  я.
—  Ти  боїшся  темряви?
—  Трішки...(  я  не  знаю  як  реагувати,  я  ж  то  знаю  для  чого  це  "вимкнення  світла")
—  Але  ж  я  з  тобою...
—  Ну  гаразд....
Вимкнула...а  з  вікна.(Господи  бачили  б  ви  тільки)  Як  з  вікна  красиво  сипалося  світло  того  місяця,  того,  що  о  повні.
Магія,це  магія.Але  хто  зачарував  нас  із  тобою,Юро  (подумала  я  просебе).
Його  цілунки  опускаються  все  нижче  й  нижче,  стає  все  тепліше,  стає  все  солодше  ,але...(ніііі,думаю  я,  не  так  все  має  бути).
—  Що  ти  робиш?  
—  А  що  я  роблю?
—  Ні  ну  що  ти  робиш?  Ти  думаєш  ,  що  зможеш  мене  зараз  тут  так  просто  трахнути?  (  зі  страхом  й  обуренням  запитую)
—  А  для  чого  тоді  я  тут?
—  Ха-ха-ха(  сміх,що  наче  розривав  усе  моє  єство  зсередини  ,  він  був  щирим  і  таким  відчайдушним,  таким  істеричним  наче  якась  патологія)
ТИ  подумав,що  я...  
Пхаха,  це  ж,  .  .  .Х_Х
—  Все  заспокойся,  я  зрозумів,  усе  нормально...(  обіймає,цілує  в  шию)
Давай  просто    полежимо  ...

Ні,  ми  так  і  не  змогли  просто  пролежати  більше  ніж  15  хвилин,  точніше  він  не  міг.  Він  просто  мусив  обійняти,  легко  зачепити  своїми  губами  мої  повіки,  щоки,  вуста,  руки.

Яка  дівчина  встоїть,    подумала  :"  А  що  я  втрачаю,  я  нікому  не  зраджуЮ,  я  нікому  не  роблю  боляче,  я  заслуговую    на  моменти,  котрі  варто  прожити  в  своє  задоволення".

Так.  Сталося  те,  що  мало  статися.  Стільки  задоволння  я  не  отримувала  мабуть  від  свого  колишнього  за  всі  рази  разом  взяті  (дивно,  що  навіть    під  час  цього  я  його  згадала,ха-ха-ха,  дожилася    ...)  
Вночі  ми  не  спали.Пролежали  дивлячись  один  на  одного.Наче  нерозумні  діти  ,  які  не  усвідомлюють,  що  це  з  ними  твориться.
Цей  юнак  ,  ладен  був  ноги  мені  цілувати  (  і  він  їх  справді  цілував).  Я  не  знала,що  так  буває.  Ми  чужі.  А  та  уся  ніжність  із  середини,  те  прагнення  любитися,  це  все  накопичувалося  у  ньому,  і  тепер  ,  це  все  було  подаровано  мені,  одній.  Нікому  іншому,  —  мені.

Ми  пролежали  до  ранку,  розмовляючи  про  життя  і  душевні  побажання    кожного  з  нас  ,але    наче  про  одну  душу,  одне  велике  спільне  бжання.  Ми  розуміли  один  одного.  А  можливо  це  я  розуміла,  а  він  просто  мовчки    вдивлявся  в  мене,  наче  хотів  пронизати  наскрізь  своїм  поглядом.  наче  шукав  щось  у  погляді,  у    посмішках,  у  закусаній  нижній  губі,  у  піднятих  (  в  подиві)  бровах.  Наче  я  була  світлом  в  кінці  тунелю,  на  яке  він  дивився  і  не  вірив!
Був  секс  і  під  ранок.  Пориву  зсередини  не  зменшилося  (  у  нього).Здавалося  цей  хлопець  -вампір...
—  Юра  пусти  мене  (хахах)
—  Не  пущу!  Куди  ?
—  (всміхаюся,цілую,  вислизаю  з  його  рук)

Я  встала  сонна  і  голодна,  пішла  на  кухню.  Розігріла  сніданок  (  пельмешки).  Він  їх  дуже  любить  (  як  виявилося  по  шаленому  крику  "О-о-о,  пєльмєєєнііі").Ха-ха-ах-ха.  
Нам  пощастило  побачити  як  сонце  встає  над  головою.  Сніданок  був  феєричним.
Я  вважала,що  він  піде,  поснідавши.  Але  ж  ні.  Він  вагався.  Наче  велася  боротьба  в  його  душі.  
А  як  було  ,  мені?  А  я  просто  зі  спокоєм  і  цікавістю,  читала  "цей  бій"  у  його  погляді  та  міміці.  У  його  ривких    жестах  рук,  у  його  шаленстві  і  спокої  водночас.
Ах-х-х.  Це  життя—  таке  шаленство  .  
—  Я  в  душ,  не  скучай.
—  Угумс.(Ці  оченята  так  дивлися  на  мене,  ніби  оченята  бездомного  цуцика,  такі  милі...немовби  просили  "  не  покидай  мене")
 Повертаюся.
Валяється.
Підходжу  нишком  (думала  може  задрімав),  а  тут  він  мене  валить  на  себе.

Хм...пишу  і  хочу  на  хвильку  повернутися  до  тих  пестощів.  Хочу  повернути  ту  мить,  за  яку  осуджуватимуть,  але  яка  мені  подарує  краплину  світла.  Нехай  це  було  "штучне  світло",  оманливе,  я  ходила  по  гранях,  але  ці  грані  мене  заколисували  у  солодкім  сплетінні  почуттів.

Ми  проспали  разом  увесь  ранок  до  обіду.  Просиналися  час  від  часу,  дивилися  мовчки  один  на  одного,  лише  інколи  прослизувало  з  його  уст    легеньке  "мурчання".
 —М-м-м-рр.(І  притулить,  і  притисне  до  себе,  і  поцілує,  і  за  душу  цапне.  .  .)
Ні,  я  не  закохалася.  Це  просто  було  те,  чого  я  прагнула  давно,  чого  мені  не  вистачало.

Будильник.
—  О-о-о..ні-і-і.  
—ЩО?
—  Я  маю  йти  на  пру,  на  4-ту  пару.
—  А  мож  не  підеш,Юр,  а?  Ти  й  так  не  був  на  захисті  курсача,хіба  є  щось  важливіше?
—  Ні,  я  мушу  йти.  Бо  я  в  того  викладача  ніколи  не  відроблю,  і  стипендії  позбудуся.
—  Ну  йди.
—  М-м-м  (як  це  кумедно  і  мило  водночас)  ходи  до  мене!

Хм...  Я  провела  його.  Пояснила  як  пройти  до  зупинки.  Запитала...
—  Тебе  провести?
—  Ні,  що  ти  будеш  йти      на  холодну  вулицю  ,  в  душі  нещодавно  була.
—  Ну  як  знаєш:)
—  Я  подзвоню!  
—Добре  ("  хоча  не  варто"  ,  подумала  собі,  й  так  забудеш)
З  посмішкою  провела  до  дверей.
Цілує,  наче  на  прощання.  (А  чому  наче?)
 То  був  поцілунок    прощання  й  дяки  водночас.
 Боже,  мені  соромно.  Колись  я  могла  за  таке  осудити,  а  тепер  і  сама  вляпалася  в  подібну  історію.

День  згасає  потроху.  Небо  тьмяніє.  Довкола  сіріє.
Дзвенить  телефон  (  я  в  надії  підриваюся,  можливо  Юра,  хоча  ні,зарано,якщо  б  це  був  він).
Ні  не  Юра,  це  Райка.
—Привіт,як  там?
—  Усе  супер!
—  Ви  переспали?
—  хах,  так!  Але  я  не  планувала,  все  само  собою.
—  Ого,  ти  молодець!  Правильно!
Дивна  вона.  А  в  принципі,вона  просто  віднеслася  з  розумінням.  Вона  ж  то  встигла  хлебнути  з  моїх  розповідей  гіркоти  "житія  моєго".

—  А  знаєш  у  мене  новина.
—  Вау!  Яка  (радісно  я)
—  А    у    нашої  Уляськи  цієї  ночі    тато  розбився  в  автокатастрофі..Насмерть!
(насмерть-насмерть-насмерть  .  ..)
—  От  тобі  маєш.  Чари  розвіялися...
Цей  день  -для  неї  стане  "вічним  святом".
Шкода  її.  Треба  їй  написати,  подзвонити.  Не  можна  саму    залишати.
—  Так,  ти  права.  А  ми  всі    в  універі  сиділи  разом  ривіли.

Хах.  Шикарна  підтримка.  Вони  сиділи  ривіли.  Це  не  правильно,на  мою  думку.  Треба  було  просто  за  руку  взяти,  шматок  тепла  їй  дати,  а  не  води  доливати..  Треба  було  поділити  своєї  сили,щоб  трималася,  але  ...вже.

Юра  не  телефонував.  Я    переймалася,  а  потім  подумала,  що  він  мені    насправді  не  потрібен.  І  воно    дійсно  так  є!
Я  зайшла  на  його  сторінку    у  ВК.  Полазила  по  друзях  у  пошуках  Деньчика  -  соліста  їх  групи.  Думала  може  хоч  десь  у  нього  є  репости  на  їхню  групу.
Але  (знову  це  "але")  я  натрапила  на  якусь  аву  там  де  Юра  в  обнімку  з  якоюсь  дівчиною.  (подумала  ,що  сестра.  Та  дивно,він  про  сестер  не  розповідав,а  лише  про  братів).  Елементарна  цікавість  мене  просто  примусила  глянути.  Заходжу.  А  у  неї  на  стіні    купа  його  фотографій(  ого  фанатка).
СП  -  зустрічається    з  Юрою  .  .  .
Ха-ха-а....
Ви  серйозно?
Це  вже  смішно!
Але  ж  можна  було  сказати  мені.  Якби  знала,  ніколи  б  не  дозволила...Хоча    я  навіть  не  памятаю  чи  питала.
Зайшла  на  її  аск.  Написала,що  "зрадили  тебе  дівчино".
Не  повірила.  Так  я    і  думала.  Я  теж  не  вірила....коли  мені  зраджували.
Як  багато  зрад  довкола  мене  оточує.  Наче    карма...

Ось    тобі  і  чари...  Магія  -  туман,  що  рано  чи  пізно  розвіюється.  Не  варто  з  нею  гратися.  

Я  вирішила:  зателефоную  йому.  Запитаю,  чому  ж  він  не  думає  головою,  для  чого  зраджує.  Мені  насправді  було  обідно  за  ту  дівчину  (Оксану)  ,  і  совісно  перед  нею,  бо  якби  знала,  чесне  слово,  якби  знала  то  ніколи  б!

Невірний  номер.Ха-ха-ха.  як  все  успішно  продумано.Знадчить  не  вперше(подумала  собі).  
Сонце  сідає,  більше  немає  куди  йти  як  до  тієї  кімнати...де  темна  ніч    малювала  знаки  "світло  вдома  не  виключай"  і  "хтось  піде  непомітно  так".
Кіно  та  й  годі.  Хотіла?  Маєш!
Правда  —  думки  матеарелізуются.  Але  ж  я  й  подумати  не  могла....Тепер  страшно  думати  хоч  щось.
 Я  вирішила  не  атакувати  більше  телефон.
Написала  :
Хахахах,  ловко  ти:)  На  два  фронти  !  Нє  ну  ти  то  похуїст,  це  я  вже  знаю.Але  бля,  зраджувати  дівчині,  це  якось  по  дибільному,по  блядськи,  не  по  мужски!  Бабнік:)  Ладно,  мене  ти  не  знаєш,  переді  мною  не  совісно.А  от  Оксані  як  ти  у  очі  дивитимешся?  Хоча  чого  це  я,  ти  ж  похуїст  хренов.  
18.11.13
Прочитано.  Не  відписано.  
Знала,  що  так  буде.
Вирішила.
 Напишу  про  це.
 Зроблю  певні  висновки.  І  житиму  своїм  життям.
А  що  ж  і  ще    залишається  .  .  .
Цигарка,кава  (як  "ванілька").  Впасти  б  десь  або  лягти.
 Губи    його  зовсім  й  не  хочу  чекати,  злість  заливає  думки,  насупила  брови-мости.
Усе.  Кіно  завершено
Титри...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462460
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.11.2013

5. Магічна ніч студента (продовження)

Еххх.  .  .  "Романтика",  —  подумала  я.  
Весь  день,  вечір,  ніч    були  повні  пригод,неочікуваності  ,  непередбачуваності  —  чарів.
Ми  вертаємося,  назустріч  біжить  Раїса.  
—  Куди  ви  смахалися?  Я  вже  подумала,що  ви  мене  залишили,але  потім  здогадалася  ,  що  ви    десь  тут.
—  Раїса,  ось  дивися,  біла  троянда.  Я  ж  хотіла  білої,  от  і  маю.
—  О-о,  молодець,купив  трояндочку  тобі.
Юра  сміється.  Не  встиг  він  роззявити  рота,щоб  заперечити  Раїсі,як  я  його  перебила.
—  Ні,  він  її  вкрав!
—  Як  вкрав?  (Раїса  недовіряючи  запитала  мене)
—  Ну  от  так  .(сміючись  відповідає  Юра).
—  Весело!

Ми  ще  довго  ділилися  враженнями  про  цю  крадіжку  по  дорозі  назад  ,цікавлячись  (  а  чи  усвідомила  продавщиця  ,  що  її  обікрали?)  і  
я  вже  хотіла    забрати  Раїску  ,  піти  своїм  ходом...Але.

Юра  обійняв  мене,  неначе  рідну,  наче  не  хотів  відпускати.  І  я  подумала  :
"  Мені  так  цього  бракує,  але  ...(ні  ніяких  "але"  !Скільки  можна!    Не  треба  думати  про  тих,хто  про  тебе  не  думає.  Насолоджуйся  тим  моментом,  що  зараз.  Живи  своїм  життям!  І  не  замислюйся  ні  над  чим!)"
 Раїса  спиталася  :  "Що  робитимемо  далі?  Ви  мене  почекаєте  бо  мої  знайомі  мене  чекають  там  на  сотці  ,  треба  дещо  забрати..."  
І  не  памятаю  ,  як  все  сталося  ,  та  я  немислимо  чи  мислимо  щось  відповіла.
Раїса  пішла  з  нами,  ми  не  знали  куди  ми  йдемо.  Ми  говорили.  Про  музику.  Про  поезію  (Раїса  була  б  не  Раїса,якби  не  похвалила  мене  і  моїх  віршів  перед  кимось,  вона  справді  захоплюється  моєю  творчістю,якщо  можна  це  так  назвати).  
Юра  студент,  вчиться  на  4-му  курсі  Нафти  й  газу  ,  факультет  нафтогазового  обладнання  .  
—  О,  та  ж  спеціальність  ,  що  і  в  мого  колишнього  -  подумала  вголос  я.
Ми  замовкли  на  трішки.
Раїса  запиталася,  що  він  слухає.  Юра  сказав  :"Ви  таке  не  слухаєте"  .
Ми  звичайно  наполягли  і  зрештою  вибили  інформацію  —  Юра  любить  хардкор.  Грає  в  рок-групі  на  гітарі.  Має  машину  "Пежо"  (  мені  стало  смішно,  згадуючи  анекдот  про  "пежо"  і  "рено"),  та  не  має  прав.

Виявляється,  тоді,коли  я  підбігла  до  Юри  зі  своїм  дивним  проханням  ,  він  говорив  із  солістом  групи  ,..  в  них  мала  бути  репетиція  десь  в  районі  вокзалу.  

—  О-о-о,  а  чому  ти  нас  на  репетицію  не  кличеш  ,  Юр?
—  Та  не  знаю,  соромлюся  мабуть  та    й  ви  таке  не  слухаєте.  
—Та  ми  рок  слухаємо,  ти  що,  думаєш  дівчата  не  слухають  таке  ?  (вступає  в  розмову  Раїса)
—  Рок  -  то  є  рок,  а  це  ХАРДКОР...
 Факт  того,  що  ніхто  не  пішов  на  цю  довбану  репетицію,  ні  я,  ні  Раїса,  ні  Юра.  Ми  пішли    всі  троє    в  парк  Шевченка  сіли  біля  озера,  а  довкола  озера  вогні..вогні...вогні.
Краса.  
Знайшли  лавочку.Сіли.  Юра  обійняв  мене,притулив  до  себе...  так  тепло  стало  :)  Хоч  на  дворі  мабуть  була  мінусова  температура.
Посиділи  ,послухали  музику,поговорили  ..
Раїса  пішла...
 А  ми  з  Юрою  все  сидііли-сидііли.  ЗМерзли  наче  цуцики,але  сиділи  обійнявшись.
Я  подумала  :"А  що  ,якщо  це  моя  доля.  А  раптом,  мої  молитви  почуті?"
І  я  починаю  триммтіти...Він  мене  обіймає  сильніше,  хукає  на  мої  руки  і...дивиться  мені  в  очі,  наче  хоче  там  щось  розгледіти.
Цілує...(давно  мене  ніхто  не  цілував)  .Це  були  ніжні  поцілунки,але  я  розуміла,що  це  "не  моє".
Я  невитримавши  холоду,запропонувала  піти  кудись.  Куди  -  небуть,  по  дорозі  вирішимо.
—  Ну  пішли  :)  (О  ця  усмішка,  вона  чарівна  ,  але  сам  хлопець  не  такий:  курящий,  п"ющий.  І  я  точно  знала,  що  він  не  розділятиме  моїх  вподобань.  Йому  не  подобаються  танці,  він  не  читає  віршів.  "Пофігіст"  -  так  він  себе  називає)
—  А  давай  побігли?  
—  Давай.
Це  було  радісно,тепло  і  трохи  незвично.  Це  було  все  настільки  по-кіношному,  що  аж  лякало  мене.  Але  відкидала  сумніви,  я  не  хотіла  нічого  псувати.
За  моєю  пропозицією  ми  пішли  в  "Тіп-топ"  ,  випили  чашку    гарячого  чаю  на  двох  (  десь  все-таки  Юра  нашкріб  грошей).
Говорили.

—  Вибачте,  ми  через  10  хвилин  зачиняємося  .-  перервала    наше  чаювання  темноволоса  дівчина,що  працювала  в  піцерії.

Ми  вийшли  на  вулицю.  І  я  не  вагаючись  запропонувала    поїхати  до  мене  на  таксі.  (Адже  Юра  жив  із  дивакуватою  власницею  ,яку  він  жартома  називав  "  мать  Тереза"  .  Вона  попереджала  його,  якщо  прийде  пізніше  12-ої  то  вона  не  впустить.  Не  знаю  чи  правду  він  мені  казав  чи  ні,  але  я  вірила.  Я  намагаюся  довіряти  людям)  .

Викликала  таксі.  Приїхали...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462215
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.11.2013

Я була наче матір'ю

Я  була  тобі  наче  матір'ю,  —
піклувалася,переживала.
І  пішов  ти  від    мене  не  з  втратою,
А  як  діти  ідуть  від  мами.

Я  була  тобі  наче  матір'ю.  .  .
голос  інколи  підіймала,
І  ти  став  для  мене  розплатою,
За  те  все  ,чим  тобі  не  вгоджала.

Я  була  тобі  наче  матір'ю,
а  хотіла    бути  кохана,
та  єдина,  та  бажана,
що  всю  душу  тобі  віддала.

Та  я  була  для  тебе  "матір'ю".
Що  ?  В  дитинстві  недоколисали?
Ти  ж  пішов  від  мене  не  з  втратою,
А  у  мене  життя  відняли.  .  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013

Не люблячи і люблячи

Вона  його  не  любила.
А  він  чистив  їй  мандаринки,
Обіймав,  цілував  ,  догоджав,
І  здував  із  неї  пилинки.
А  вона  його  не  любила.
Хоч  він  чмокав    її  у  лоба,
Співав  місцями  невміло,
Він  кохав,  і  це  бу́ла  хвороба.
Вона  просто  його  не  любила.
Цілувала,та  це  була  похіть.
Обіймала  і  говорила,  що
Він  боляче  їй  не  зробить.
Вона  й  справді  так  вважала,
Бо  її  він  кохав  й  вона  знала,
Що  усе  закоханий  зробить,
Чого  тільки  б  собі  не  бажала!
Але  раптом  чи  то  незабаром,
Вона  звикла  і  закохалась,
А  у  нього  пропав  інтерес,
Всередині  щось  поламалось.
І  пізніше  вона  догоджала,
Піклувалась  про  нього,  співала,
Цілувала  вже  рідні  їй  руки,
Ті  ,    які  вона  не  цінувала.
І  ридала  в  подушку  й  при  ньому,
Зрозуміти  життя  намагалась.
Лікувала  цілунками  втому,
Поруч    з  ним  вона  забувалась.
Але  все  це  було  даремно,
Вони  просто  місцями  мінялись.
То  вона  в  нього,  то  він  в  неї,
То  байдужі,  то  закохались  .  .  .
А  якось  він  прийде  до  неї
Вже  з  іншою,вже  з  новою,
А  вона  триматиме  серце,
Що  вистрибуватиме  на  волю.
І  відпустять  вони  один  одного,
І  залишаться  тільки  спогади.
Відкоркує  вина  холодного,
Потопаючи  не  в  її  погляді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013

4. Магічна ніч студента :)

В    той  вечір  я  була  абсолютно  розкованою.  Наче  під  чарами.  наче  усе  своє  єство  випустила  на  волю.  Я  хотіла  тієї  клятої  троянди  ."  Ну  що  ж  ,-подумала  я,-  матиму!"

Я  підбігла  по  першого  стрічного  хлопця...
—  Привіт,  тобі  не  шкода  для  мене  троянди?  

Це  був  якийсь  "смазливый"  хлопчик  з  гітаркою  в  чехлі,  ну  такий  собі  ,капець  нагадував  дівчину  .Ну  личко  справді  дівоче.  Я  себе  зловила  на  думці  ,  що  якщо  б  я  просто  пересіклася    з  цим  бідолагою  в  маршрутці  чи  ще  десь,  то  ніколи  б  не  звернула  на  нього  уваги.  Та  я  й  зараз  нічого  окрім  троянди  за  його  рахунок  нічого  не  хотіла  .  Я  не  думала  ні  про  що,  хахах,  мені  було  смішно,  весело,  цікаво  (лише  у  плані  реакції  на  мене)  і  більш  нічого.

—  Е-е-е...Привіт.  Та  ні  .  Не  шкода.
—Ха-ха-ха.  Прекрасно!  Вуууу-хув!
Я  хапаю  цього  бідолагу  за  руку  і  біжу.  Він  теж  біжить  (хм  ,навіть  не  супротивляється).Ну  що  ж,  я  зрозуміла,  що    я  отримую  задоволення  від  того  ,що  діється.  Ми  бігли  сміялися  неначе  обкурені  трави.  
А  я  бігла  і  у  вухах  звучала  якась  кіношна  музика.  Так  це  було  моє  кіно,  з  моєю  участю  і  моїм  сценарієм.  (До  пори  до  часу  то  був  справді  мій  сценарій,  але  .  .  .та  власне  читайте  далі)
Я  біжу  і  відчуваю,що  я  не  маю  сили,що  мені  важко.я  задихаюся.  і  тут  моя  рука  послаблюється,я  потроху  відпускаю  його  руку  і....раптом  відчуваю  як  його  рука    стискає  мою  і  то  так  міцно,  наче    ця  рука  ніколи  мене  не  випустить.

—  Скажи  ,  а  куди  ми  біжимо?
—  Як  це  (задишка  не  дає  сказати)..ти  ж  (знову)  казав  (.  .  .)  що  (дихаю)
тобі  не  шкода  (  .  .  .)  мені  троянди.
—  Ну  так  мені  не  шкода  (всміхається)  ,але  є  одне  "але"  ..
—  Що  ?!  (  з  обуренням  ,як  я  умію,  мабуть  і  міміка  була  яскраво  виражена)  Тобто?
—  Ну  -у...  я  без  грошей..
—Пофіг.Викручуйся  як  хочеш.  Ти  пообіцяв  (задишка)  от  і  виконуй!
Прибігли  до  тієї  тітоньки,  у  якої    я  брала  свою  багряну  (бідолашну)  троянду.  
Кажу  :"Ну  ось"  .Він  дивиться  на  мене.  Чарівна  усмішка  все  ж  таки  у  хлопчика  з  дівочою    зовнішністю.  
Всміхається  ,  дивиться,  спершу  розгублено  потім  єхидно.  То  на  мене  зиркне  то  на    відерко  з  квітами,    підходить  до  оберемка  троянд  виймає  одну  із  білих  (  в  голові  промайнула  думка  "  хм  ,  а  я  все  ж  хотіла  білої  от  вона  до  мене  й  прийшла").  Продавчиня  усміхається  так  до  нас,  і  тут  цей  хлопчина  (до  речі  його  Юра  звати)  хапає  мене  за  руку  і  тікаємо  ми  з  трояндою,  особисто  я  з  подивом  в  очах,  а  він  із  посмішкою  на    вустах...
Мені  було    соромно  і  страшно,  цікаво,що  ж  думає  та  жінка  ,  а  потім  якось  байдуже.  Я  подумала,що  ми  молоді,  і  робити  дурниці  поки  що  можна.Потрібно  насолоджуватися  життям  ,брати  від  нього  усе.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461912
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.11.2013

3. Магічний вечір студента (продовження)

Провели  Уляну.  Вертаємося  з  Раїсою.
—  Боженка,глянь  який  місяць  красивий  .
—  А,подумаєш,я  його  ще  вчора  бачила.
—  Ну  і  що?  Я  його  теж  вчора  бачила  .
—  Ха-ха-ха...Неначе  лампа  правда?  Так  класно  ,коли,  наприклад,  йдеш  по  якомусь  темному  переулку,як  от  ми  зараз,  а  тобі  світить  з  неба.
—  А-а-а,  кайф.
—  Ага.
Вмикаю  музику.  Даю    одного  наушника  Райці.  Йдемо  сміємося.  Радісні  такі.  Підтанцьовую.
—  Боже,Рая,  ми  ще  не  пяні,  а  я  вже  танцюю.
—  Ага,ще  не  пяні  ,а  нас  вже  рознесло.    Дааа,  Боженка,  ти  -  мій  "бог"  ,  а  я  твій"рай".  Ха-ха-ха.
—  Так-так.  ХМ  .  .  .

Сотка  (Стометрівка—так  називається  площа  в  центрі  міста).
Все  забито  студентами,  на  сцені  рубає  "реальна  репчина".  Двіж  кароче.  
Нам  з  Раїсою  таке  "музло"  не  подобається,  ми  любимо  рок.  
Пішли  за  пляшкою  білого  вина,  купили  "Труфеля"  .
—  Трюфі-шо?  -  Хахахах!
—  Г-г-г  :)  ТрюфЕля!  (згадали  відео  КВН  ,де  виступали  "Батяри"  )
Всілися  на  соточці  на  лавочці.  Розпили  вина,  заїли  цукерками  до  самої  тошноти!  Вирішили  піти  "паржать"  із  тих  "придурків"  ,  що  на  сцені  "йобкають".
Прийшли,  померзли,  вирішили  піти  за  пивом.А  то  нам  "відєтєлі  вєсєлья  мало".  
Йдемо  на  площу  Ринок.  Зайшли  в  "сільпо".  Рая  йди  купуй  пиво.  Тобі  є  двацатка  і  студентський,тобі  продадуть.
Ага  я  знаю.  
Ні  ну  все  було  б  зовсім  не  смішно  і  не  підозріло,як  би  нас  не  носило  по  магазину  як  по  "стране  чудес".  Ми  напевне  пів  години  провели  у  відділі  "алкогольних  напоїв"  метаючись  від  одного  до  другого.
ну  нарешті,  вирішили  купити  "шейк".  Залишаю  свій  "рай"  на  касі.Сама  йду  милуватися  годинниками.  Не  пройшло  й  пів  року,як  приходить  моє  чудо  з  надутими  губками,пяна  із  засмученими  очками.
—  Боженка,  ми  облажалися.
—  Що  ?  Не  продали?  Ха-ха-ха,  а  я  й  не  дивуюся.  Ти  -  лох:)
—  Да  я  знаю.  Просто  вона  ,  тота  *ука,  не  хотіла  по  студентському  приймати.
—  Ай,  та  ладно,забий!
—  Ходи.

Йдемо.  Вертаємося  на  соточку.  проходимо  повз    тітоньку  із  трояндами.  І  тут  я  зупиняюся.  Ага,ось  "я  купуватиму  собі  троянди!".
(Промигує  у  голові  власний  вірш).
—  Рая,  я  хочу  квіточку.
—  Ти  хочеш  квіточку?  Ну  то  купи.
—  Ага!  -  Дайте  мені  квіточку.
—  Вам  яку  ,білу  чи  червону?
—  Рая,яку  брати  білу  чи  червону?
—  Не  знаю,яку  хочеш,мені  яка  різниця.
—  Ну  тоді  певно  білу,або  нє.  Блін,Рая,  яку  брати?
—  Та  бери  червону,  вона  краще  підійде  до  твого  прикиду  .
Ну  звісно,  на  мені    чорне  пальто,  вишневі  штани  і  вишневий  шарф  .  .,мені  лише  бордової  квітки  до  прикиду  не  вистачає.

Взяла  квіточку,  йду  така  задоволена.  Сяю.  Всі  перехожі  теж  сяють,  дивлячись  на  те,  як  я  сяю:)
ЗАбігаємо  в  "Ларёк-марёк"  купуємо  пивка.  Йдемо  далі.
Приходимо  на  місце,  де  звучить  "музло"  .  Я  не  витримую  і  втикаю  наушники.  Стоїмо  п*ємо  .  Приходять  Раїсині  знайомі,вони  собі  там  "балтають"...  Потім  бац,  Раїса  пропала.  нема.  Все  стою  нервово  курю.  

Починається  дискотека  (  за  програмою  вона  мала  бути  після  концерту,  а  я  звісно  нічого  не  знала).  Приходить  чудо.  Хвала  небесам,вернулась  "блудная  дочь".  
Я  стою  з  квіточкою  в  одній  руці  з  пивом  в  іншій.  Підлітає  до  мене  незрозумілий  ,але  на  пику  знайомий    чувак,хапає  за  талію  і  з  уст  його  лунає  хрипле  з  перегаром  "Почухали!  ПАРАВОЗІК!  "
—О  йо-ма-йо,чувак  у  мене  руки  зайняті,  де  я  розу  діну?  (кричу)
—  Давай  сюда!  Хапай  ще  там  когось!
"Уплила"  роза.  Нема  моєї  коханої  квіточки.  Оглядаюся,а  за  мною  реально  безкінечний  паравоз.  Біжу.  Істеричний  сміх.  Все  ,входжу  в  кураж.  Віддаю  своє  пиво  ,якомусь  незнайомцю  ("Ощасливилю  людину  -    думаю,-пиво  на  халяву  не  щодня  дають").  
Бігаю-бігаю  по  тій  площі.  Потім  набридло  .  Неначе  отямилася  "де  моя  роза".Доганяю  того  хлопця,що  її  в  мене  забрав..
—  Віддай  мою  троянду,падло!
—  Добре-добре.обов'язково,якось  віддам.
—  Гееей,  та  я  ж  тебе  знаю.  Це  ти  той  мудак,що  до  моєї  одногрупниці  на  дискотеці  приставав.  От  мудак!  Віддавай  троянду  або  гони  бабки!  
—  Ой,  ти  знаєш,  а  у  мене  вже  грошей  немає.  Подзвониш  нагадаєш  мені  якось...я  віддам,чесно!
Але  я  зрозуміла,що  ніхто  мені  троянди  не  поверне...  І  я  вирішила  поступити  інакше!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461695
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.11.2013

Живи

Не  треба  сліз,  дурних  образ  та  звинувачень.
Ми  самостійно  обираєм  кольри.
МИ  ВСІ  творці  "свого",  у  нас  багато  бачень,
А  окрім  них,  у  нас  свої  світи́.

Всі  вечори  втікатимуть  у  ранок,
Всі  ранки  наздоженуть  вечори.
Живи!  Живи!  Вдихни  й  відчуй  світанок,
Відкрий  себе  і  Світ  в  собі  відкрий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461646
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2013

Компот

Он  спросил:  "Ты  веришь  в  меня?"
Я  ответила  :"Верю  в  Бога."
-Знаешь  в  многом  я  был  неправ,
-Знаю-знаю,  мне  ведомо  многое.
"Вот  скажи  ,ты  любил  меня?"
Он  молчал  ,  стоял  у  порога,
Все  понятно  было  и  без  слов,
Мне  понятно  было  многое.  .  .
И  спросила  тогда  я  себя:
"Может  ты  его  не  любила  ?"
Может    ты  была  не  права?
Слишком  вспыльчивой  временем  была.

Мысли  словно  водоворот,
Засосало  и  утопило  .
Что  ж  расхлебывай  свой  компот,
Как  бы  горько  тебе  не  было.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461407
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.11.2013

Беги

Беги  от  себя  ,беги,
Не  стой  у  текущей  реки.
Разорвав  пополам  береги,
В  ней  утонет  душа.Беги!
Беги  от  людей,беги.
Не  касайся  чужой  руки,
Не  бросайся  в  объятия  тех,
Кому  нужен  дешевый  утех.
Береги  сердца,береги!
И  от  фальши,  от  лжи  сбеги.
Что  б  обиды  в  душе  не  тая,
Убеги,где  другая  земля!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461396
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 19.11.2013

2 . Магічний вечір студента

(  .  .  .)  
—  Постарайся,вже.  Скучила  за  тобою  :)
—  І  я  :)
Закидаю  сумеґу,  виймаю  усі  її  нутрощі,  розкладаю  по  полицях  та  шухлядах,  нервую  .  .  .
Блін,  вже  пів  шоста,  одногрупниця  (Райка)  вже  тричі  дзвонила  
(  —  Ну  де  ж  ти  є,  Божена?  НУ  ти  вже  вийшла  хоч?
—  Зараз,виходжу.  Вже,Рая,  ну  я  ж  на  пижиках  доїжджаю...
—  А,  ну  та,  все  рівно  рухайся.
туу-туу-туу-ту  .  .  .)
Похапцем  виймаю  ж  шафи  ,  якогось  теплого  гольфа,  наводжу  макіяж  нашвидкуруч  і  вилітаю...
Ох,  нарешті,  я  вже  в  пижику.
Виходжу  ,  топаю,  музика  в  наушниках  підіймає  до  небес,настрій  зашкалює.  І  чого  я  така  довольна,бля.  Йдеш,  дьоргаєшся,танцюєш,либишся    неначе  мільйон  у  руках,  неначе  ти  обожнювана  всіма  кінозірка.  Йдеш  либишся,на  тебе  й  справді  всі  оглядаються,  а  тобі  й  байдуже.
Телефоную.Гудки.
—Рай,  я  біля  "Тіп-Топу".
—  Ого,  ти  вже,  там?  Добре.  А  ми  в  Цукерні.Йди  до  нас.  
—  М-м-м,РАїска,  я  дупля  не  ріжу  де  воно  є,  давай  ти  до  фонтану  підійдеш,оке?
—  Ага,я  ща.  .  .(  піб-піб-піб).
Лечу  до  того  фонтану,  дивлюся  там  сцена,  якась  музика  грає,  перебиває  мою  атмосферу  в  наушниках.  Підкручую  гучність  на  максимум.  Доходжу  до  думки,що  "воу-воу  полегше,  не  треба  так  летіти,  неначе  на  пожар"  .І  тут  моє  "турбо"  перемикається  на  плавну  ходу  в  розвалочку  (  від  бедра,  від  бедра  і  пішла)  .  Раптом  згадую,  що  я  знаю  ,де  та  клята  Цукерня.  Піду  назустріч,  не  хочу  на  вітрі  стояти.Треба  рухатися,  щоб  тепліше.  Тупцюю.
О  йде  моє  чудо,  хахах,  якої  радості.повні  штани.
—  А-а-а-а,  Боженка  (обнімашки).Ха-ха-ха,  ну  що    ходімо  кудись,  у  нашої  Уляни  ліміт  на  вечір  вичерпався,вона  о  шостій  додому.  
—  Пф-фф,  ну  то  давай  проведемо.Й  так  робити  нічого,  а  так  їй  хоч  веселіше  буде.  Рая,  що  ти  щось?
—  А  ну  давай!  Тоді  побігли  в  Цукеню,  бо  вона  вже  там  рахунок  брала,коли  я  по  тебе  йшла.Я  ж  то  з  нею  попрощалася  типу:)
 Прийшли,  посміялися,  поробили  фото,всього  лише  три  фото,але  спогадів  із  ними  буде  вдосталь.  .  .  
—  Ми  вирішили  тебе  провести,що  ж  ти  будеш  сама  топати?
Ти  куди,  в  яку  сторону?  
 —  Мені  на  Бандери,  попри  "Надію".
—  Ми  з  тобою.Ходімо...

Скільки  сміху,  гонів,приколів,спогадів,проколів,затупів.Усе  в  одну  сторону,  по  одній  дорозі,  поппід  руки  обох  дівчат.відвертих,щирих,справжніх!

—  Ха-ха,  Уляна  ти    нас  в  якийсь  темний  переулок  вирішила  завести.  У  тебе  певні  плани  на  нас?  (  Регіт,  усмішки,  сяючі  очі,  а  хіба  потрібно  більше?  Мені  вдосталь!  Моє  "лайф"  із  "бютіфол"  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461277
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.11.2013

1 . Магічний День студента

 (  Гудки  телефону  "туууууу-тууууууу-ту-тууууу...")  
—  Ало  ,Боженка,  ти  де?  Ми  тут  тебе  вже  дві  години  чекаємо,коли  ти  будеш?!"  
—  Раїска,  вибач,я  ж  казала,що  можу  конкретно  запізнитися.  Порахуй  час  ,який  йде  на  дорогу,  а  скільки  часу  йде  на  очікування  "приватників",а  ще  свою  сумеґу  закинути  додому,  ай,ну  ти  ж  знаєш.        Я  ще  в  пятницю  казала,що  у  мене  не  вийде  на  другу  годину...
—    Та  нічого-нічого,  я  тебе  ні  в  чому  не  звинувачую.Просто  ми  тут  з  Уляною  вже  півтора  години  в  піцерії  сидимо,ми  підемо  розвіємося,вже  задниця  болить    тут  сидіти.Коли  будеш  у  Франківську  подзвони  добре?  Я  тебе  люблю!
(  "  туууууууууу")
Була  десь  півп"ята    година,  я  стояла  з  татом  на  автобусній,  зустріла  однокласників  ,  перекинулася  кількома  слівцями.  Пообсуждали  з  татом  декого(ха-ха).  .  .
Щось  не  уявляла  я  собі  цього  Дня  студента.  Ніякий  настрій  -  ні  поганий,ні  хороший,  неначе  "в  предкушении"  чогось.  Відчувала,  що  щось  .  .  .
 —  О,  дивися,  Таня  йде.  А  ти  казала,що  вона  пізніше  виїжджає.
 —  Ну  тату,  ми  тут  вже  пів  години  торчимо.  
Ах  так,  я  відчувала  щось  ,  сама  не  знаю,  що  це  за  відчуття  було,  але  це  явно  було  щось  магічне.
—  Божена,  це  мабуть  машина  на  Франківськ,  біжи  запитай  і  сідай,  а  я  сумку  поставлю  в  багажник.
—  Добре,  тату.
Сіла,  навіть  не  попрощалася.  А  хоча,  ми  з  татом  такі  натури.  Колись  могли  не  вітатися,  а  не  попрощатися  вже  не  так  й  страшно.  Головне,  що  ми  розуміємо  один  одного.
МИ  з  Тетяною  всілися  в  машину,  вмикаю  свої  свіжозакинуті  пісні  на  телефоні.  Ділюся  кількома  змістовними  із  подругою,колишньою  однокласницею  і  на  даний  час  сусідкою  по  кімнаті  (Танею).  
—  Хороші.  А  хто  це  співає?
—  Сергей  Ба-бу-кин..а  ні  Сергей  БАБКИН!!!  (машина  трясе,тьмяне  світло,попробуй  прочитай  щось  в  таких  умовах)
—  Спокійна  така  пісня.
—  А  мені  слова  сподобалися  .  .  .
Швидко  ми  доїхали  до  ІФ.  П"ятнадцять  гривень  водію,  виходимо  (прохолода  на  дворі,явно  не  до  літа  йде  —  до  зими).
—  Ой  ,Тань,  почекай.Умене  така  сумка  важка,  я  ледве  телепаюся.
—  Там  маршрутка,бачиш?  Наш  52-гий.  Сідаємо?  
—  Ага,  давай  (  біжу,  ще  якийсь  недоумок  серед  дороги  став,  ні  проїхати,    ні  пройти.  Навіть  його  друг  йому  зауваження  зробив  :"  Чувак,  дай  дорогу  людям  ".  Засміялася  і  побігла  далі.  Залітаю  із  тією  сумеґою,задоволена,  змордована  .  Телефоную  .  .  .)
—  Ало,Раїс,  я  вже  у  Франіку.  Я  зараз  закидаю  сумку  і  валю  до  вас.
—  О,класно,  а  ми  в  цукерні  з  Уляською.  Ти  давай  бігом  усе,оке?
—  Постараюся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461252
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.11.2013

Більше не буде \ _\

 Ми  більше  не  перегукуємось,
 Мої  очі  у  твоїх  не  втонуть.
 Ми  більше  не  розхвилюємось,
 Коли  хтось  не  візьме  телефону.
 І  серця  наші  не  перестукуютьтся,
 Коли  хтось  з  нас  стоятиме  поруч.
 Я  вдруге  не  розчаруюся,
 Навіть.якщо  інша  з  тобою.
 Ми  більше      не  рознервуємо
 Один  одного.Не  буде  сварки.
 Вже  ніколи  не  засумуємо,
 І  від  слів  не  ставатиме  жарко.
 Тебе  не  картатиме  совість,
 Мене  не  болітиме  серце,
 Прочитана  наша  повість,
 \"нас\"  немає.Розбите  скельце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013

Радіти кожному ранку :)

Я  купуватиму  собі  троянди,
І  ставитиму  їх  у  банку,
Чому  в  банку?
Бо  немає  вази  :)
Вип"ю  теплого  філіжанку...
І  піду  чіпляти  герлянди,
Щоб  прокинутись  якось  зранку
під  святковий  зимовий  настрій,
Та  й  налити  собі  шоколаду
у  стареньку  свою  філіжанку,
розписати  акрилом  банку,
у  якій  красуються  квіти.
Я  хочу  кожному  ранку,
немов  подарунку  радіти  :)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460894
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.11.2013

Буде легше!

Піднімися  і  випрями  плечі,
Глянь  у  небо,воно  безмежне.
Вставай!  Розправ  свої  крила!
Усміхнися  —це  буде  доречно.
Викинь  всі  непотрібні  речі,
Щоб  серце  було  незалежне
Від  спогадів  ,що  ти  носила,
Буде  легше  —  це  безперечно!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460889
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.11.2013

Знов кімната пуста

Знов  холодна  й  пуста  кімната,
Мене  кличе  до  себе  спати.
Я  до  неї  немов  заклята,
Вона  завжди  буде  чекати.

Кожна  стіночка  —  списаний  лист.
Лиш  для  мене  помітним  чорнилом.
Все,що  ще  до  недавна  й  колись,
Стали  вічним  єдиним  цілим.

Вона  змусить  мене  блукати
У  химернім  незвичнім  стилі,
Кожну  загадку  розгадати.
Без  чудес,їй  вони  не  властиві.

А  розбитий  об  неї  час,
Розіллє  недопитого  яду.
Наче  день  непомітно  згас...
Якось  важко,мабуть,присяду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2013

Знов вчувається запах

Твій  запах  мене  очаровує,
Як  багато  приємних  спогадів.  .  .

З  ним  багато  приємних  спогадів,
Попри  весь  невимовний  біль.

Як  багато  було  хорошого,
Хоч  погода  бувала  негожою,
Я  потрохи    на  тебе  схожою,
Залишалась  на  протязі  злив.

ТИ  давно  мені  не  дзвонив.  .  .
І  не  треба,мабуть,тривожити,
Нові  рани  на  серце  наносити
Бо  старе  ще  не  зажило.

Нове  сонце  на  небо  зійшло,
"  скоро  холод  буде́  "  оголо́сили.
Я  не  хочу  прощатися  з  осінню.  .  .

Знов  вчувається  запах  його.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459982
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2013

Твой ход был безупречно предусмотрен !

 -  Ваш  ход  ,месье...
 -  [i]Пожалуй  конь.[/i]
 -  О  да!  (восклицание,  и  з  хохотом  лодони  потирая)
 -  Портье-е!  (завет)
 -  Неси  огонь!
 -  Может  вина?
 -  [i]Но  сер..[/i]
 -  Ах-ха..мой  ход?
 -  Вот  шах  и  мат!  (  с  радостью  и  смехом)
 -  [i]Который  раз![/i]
 -  [i]Да  вам  просто  везёт[/i]  !  (с  улыбкой)
 -  Ваш  ход  был  предусмотрен.(  из  гневом  на  лице)
 -  [i]Ну  что  ж  который  час?  [/i]
 -  [i]Пожалуй  мне  пора.  .  .[/i]
 -  Но  как?  Куда?
 -  Вот  ак,  не  отыгравшись?
 -  [i]Простите,без  гроша.[/i]
 -  Хм...(трет  бороду)  Довольно  интерестно.
 -  Портье  оставь  вино!  (с  прикриком  но  умесным)
 -  Вам  разви  не  извесно?
 -  [i]Что  именно?[/i]
 -  А  то...ведь  ето  дело  чести!
 -  [i]Ну  хорошо  ![/i]  (  усердно)
 -  На  что?
 -  [i]Желание  ?[/i]
 -  (  хитро  смеясь)  Прелестно!

 И  вот  утрачен  час,
 Камин  горит,
 Чье-то  лицо  в  анфас.
 Пустой  бокал  стоит.
 Не  отыгравщись  он
 пришол  к  себе  домой.
 Жена  не  спит...:
"  Пришел  уже  родной  ?  "
 А  он  сидит
 Безмолвен  и  глухой,
 Как  неродной,
 Будто  вовсе  чужой.
 Он  проиграл  её,
 Красавицу  свою,
 Любимую,прекрасную  жену.
 Но  как  он  мог  
 Решать  чужие  судьбы.
 Но  как  он  мог  
 Купится  на  обман.
 Какой  болван,
 Он  трус  и  безрассудный.
 Но  как  теперь  сказать
 И  стоит  ли...опять
 Сомненья  в  голову  и  трусость.
 Какая  искренняя  тупость!

 -  Твой  ход  был  безупречно  предусмотрен  !
 -  Она  моя!  (  улибаясь)
 -  [i]Бездушное  животное!  [/i](в  истерике  кричя  и  уходя).
 -  Портье,наш  гость  уходит!
 -  Моя  жена...
 -  Она  большого  стоит!  (перерывая  и  смеясь)

И  в  чем  мораль.Она  очень  проста.Помните  ,женщины,  мужчины  ни  гроша,  ни  вашего  мизинца  не  достойны.  Они  глупы,  изменчивы  и  попросту  не  благодарны.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459549
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 09.11.2013

Забути, творити і жити!

Хто  кохав,той  не  зможе  забути,того  меду  солодкого  смак.
Хто  страждав,той  не  зможе  зробити,комусь  боляче  ,адже  не  так?
Хто  поет,той  не  зможе  забути,отих  рим,що  у  ньому  жили.
Хто  людина,  той  зможе  збагнути  —  один  одного  варт  берегти!
Хто  розбитий  був  до  недавна  та  образами  ситий  сповна,
Розуміє  —  забути  так  важко  тих  людей  ,котрих  бачив  щодня.
Важко  жити  у  свті  неправди,  де  неправидних  тьменная  тьма.
І  творити,коли  кажуть  "марно"  та  плюють,а  це  твоя  душа...

От  ти  твориш,живеш  і  не  знаєш,що  забути.а  що  зберегти.
Коли  мислиш  і  мовчки  шукаєш  шлях  ,котрим  тобі  краще  іти.
І  введуть  тебе  знову  в  оману,  і  поведуть  невірним  шляхом,
Ти  поранишся,загоїш  рани,десь  поскиглиш    і  пройде  симптом.
Все  забути.тобі  хтось  порадить.а  ти  твориш  із  цих  почуттів.
мати  думку  свою  не  завадить,  та  тислухаєш,женеш  чортів.
І  забудеш  напевне  із  часом,  і  відпустиш  від  себе  хортів,
Кому  ти  дорога́,той  не  зрадить!  Хто  любив  ,той  утримать  зумів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013

86 маршрут

Твій  86-тий.
Пам"ятаю.  .  .
Вкотре  сідаю  і  проїжджаю.

Вкотре  хочеться  до  тебе  прийти.
Але  ти  вже  не  ти.  .  .
Вкотре  хочеться  обійняти,сказати:
 "Ти  мусиш  мене  кохати!"

Але  я  проїжджаю.  ..
Неначе  сон,
Надіюсь  побачити  світло  з  віќон.

Потім  я  повертаюсь
туди  де  живу,
Не  вмикаючаючи  світла,
Сідаю,  мовчу.

І  одразу  хапаю  чистий  листок
виводжу  по  пам'яті  перший  рядок  :

 "Я  не  почую  твій  голос.Нехай.
Просто  я  ще  існую,  запам"ятай".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2013

(Автобіографічне)

Хто  я?    Досвід?  
Чи  минувша  любов?
А  любов  минає?!

М́а́́буть  все  ж  таки  досвід,
Бо  гаряча  кров  .  .  .
аж  до  смерті  палає.

Для  чого  це?  Просто?
Чи  якийсь  певний  знак
мені  доля  кидає  ?

Тільки  зім"ята  постіль
нагадає  про  смак
отого  "не  буває".  .  .

Бо  не  може  так  бути,
щоб  закохані  люди,
як  ти    вчиняли!

Як  не  можна  збагнути,
як  твої  теплі  руки
не  мене  обіймали.

І  не  можна  заснути,
коли  думаєш  раптом
"  це  все  вбиває".

Тільки  зуби  стиснути.
Постаратись  забути.
Таке  ж  буває.


Маб́уть,  я  твій  досвід.
Хоч  у  мене  любов,
А  у  тебе  немає.

Я  закохана  досі,
і  розбитая  знов,
бо  любов  не  минає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458044
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.11.2013

НЕ ДИХАЮ ТОБОЮ.

Я  не  дихаю  більше  тобою,
Бездиханне  тіло  моє,
Бо  душа  захлиснувшись  журбою,
Все  шукає  "  чуже"-  "  нечуже".
Бо  душа  захопилася  грою,
І  шука  заржавілий  перон...
Я  не  дихаю  більше  тобою,
увійшовши  у  вічний  сон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457950
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.11.2013

Я — трагедія твоя . . .

Я  —  трагедія  твоя,
Ти  —  моя  драма,
Я  —  розколота  душа,
Ти  —  моя  рана.
Я  —  розсипана  роса,
ти  —  темна  хмара...
Я  -  посріблний  туман,
Ти  в  нім  -  примара.
Я  —  загублене  щеня,
А  ти  —  мій  голод,
Я  —  покинуте  дитя,
ти  —  сон  і  холод.
Я  —  розтоплена  зима,
і  ти  —  не  літо,
Я  —  обірвана  струна,
А  ти  —  трембіта.
Я  —  рожева  астільба́,
ти  —  моя  ваза.
Я  —  розпахнута  душа,
ти  —  гостра  фраза.
Я    —  останній  тихий  зойк,
ти  -  шум  і  гомін.
Я  —  тоненьке  стебельце,
ТИ  —  люта  повінь,
Я  заплутана  в  печаль,
вже  не  кохана,
Ти  —  той  омріяний  причал,
чи  то  омана.
Я    —  недолюблена  твоя,
недокохана.  .  .
Це  я  трегедія  твоя,
Ти  —  моя  драма!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457946
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.11.2013

Судьба золотой рыбки

 —  Пап,ты  мне  друг?
 —  Да  ,дочерь!
 —  Тогда  убей  меня,придави,придуши!!!!
 —  Солнышко,милая,я  люблю  тебя  очень...
         Что  случилось?  Ты  давай  поглубже  дыши...
 —  Пап,  ты  ведь  любишь?
 —  Да,верно,родная!
 —  Не  придашь?
 —  Ну  что  ты,никогда,уверяю!
—  Пап  ,а  меня  уж    давно  уверяли..
 —  А  потом  и  предали!  Ты  слышишь?  Предали!!!
 —  Солнце,кто?
 —  Папа!  Не  важно.ей  Богу.
         Ты  скажи,как  теперь  можно  верить  народу?
       
Да,  однажды  я  любила  и  меня  любили,
И  ласкали,мной  дышали,за  меня  убили  бы.
А  теперь,солью-ранами  меня  кормят,
Разрывают,убывают—  кости  мне  ломят  .
Обещали  ,что  всегда  будут  восхищаться,
Даже  жизнью  своею  мне  пытались  клясться  .
а  потом  будто  тучи  надо  мною  стали.Предали-предали..
Но  кто  сказал,что  жизнь  будет  справедлива,
Жизнь  —  игра,научись  же  играть  красиво.
Не  влюбляйся  в  глаза  иль  крутые  шузы,
Он  искал  не  тебя,  он  хотел  музы,
Да  черт  знает,что  он  там  хотел  то,
Приходил  ,кофе  пил  и  ходил  раздетым.
Приходил,ведь  любил,мило  улыбался,
А  потом  перепил,  с  кем-то    кувыркался,
И  опять  приходил...и  не  признавался...
И  опять  говорил,что  любовь  до  гроба,
Хоть  бы  врать  научились,  идиота  оба!
Но  он  не  пожалел  о  своей  ошибке,
НЕ  сказав  и  "прости",золотой  рыбке!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457593
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.10.2013

мечтаю об таком

А  я  мечтаю  об  таком,
что  б  не  хотел  другую,
и  что  б  не  мог  он  розлюбить
Меня  —  свою  родную,
Не  убегал  по  вечерам,
Дарил  цветок  при  встрече,..


И  что  б  не  разочаровал
в  прекрасный  день  иль  вечер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455953
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.10.2013

Страшні слова не ті, котрі мовчать . . .

Страшні  слова  не  ті,котрі  мовчать,
Й  не  ті,котрі,колись  були  чиїмись,
А  ті,  в  яких  брехня  таїлась,
Які  неначе  лезо  від  ножа.
 
Страшні  слова,коли  ними  вбивав,
Коли  у  їхнім  значенні  топились,
Або  ,коли  в  них  значення  нема,
І  ці  слова  мов  подих  розчинились!

Страшні  слова,що  линуть  з  уст  лихих,
Страшні  як  ті  ж  уста  і  очі  вбивці,
Страшні  слова  ,  коли  ними  кричиш
Від  ран  у  серці  ,  з  болем  наодинці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013

Vive valeque

"  Vive  valeque  "    скажу,  коханий,
   І  всміхнусь  тобі  востанній    раз,
"  Vive  valeque  ",  що  серце  ранять,
   І  слізьми  наповниться    душа.
 Vive  valeque,  
 Vive  valeque,
 Vive  valeque  —Прощавай!
 
I.  Мій  невтомний  день  згаса,
     На  очах  роса,
     Ти  не  мій,  
     то  ж  не  стій  —рушай...
     Прощава-ай!

   Все  підвладно  небесам,
   Я  —одна,  ти  —сам,
   То  ж  прости,за  гріхи,
   Хай  щастить!  

"  Vive  valeque  "    скажи,  коханий,
   І  всміхнись  мені  востанній    раз,
"  Vive  valeque  ",  що  серце  ранять,
   І  слізьми  наповниться    душа.
 Vive  valeque,  
 Vive  valeque,
 Vive  valeque  —Прощавай!


II.  Хай  я  без  надій  і  віри,
       знаю—  все  мине,
       а  в  твоїй  душі  ,  мій  милий,
       є  хоть  щось  живе.
       Якщо  сталось  так,що  зрадив,
       Бог  тебе  простить,
       Проболить,  прогорить  тьмяна  мить.

"  Vive  valeque  "    скажу,  коханий,
   І  всміхнусь  тобі  востанній    раз,
"  Vive  valeque  ",  що  серце  ранять,
   І  слізьми  наповниться    душа.
 Vive  valeque,  
 Vive  valeque,
 Vive  valeque  —Прощавай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2013

КОГДА Я ВИЖУ ВАС

Когда  я  вижу  ва-ас.  .  .
во  рту  слова  немеют,
и  кажется  ,что  все  вокруг
значенья  не  имеет,
Что  когда  взор  мой  ляг  на  вас,
моей  душе  отрада.
О  Господи,  как  вижу  вас,
я  так  безумно  рада!

Когда  вас  вижу  одного  
во  мне  огонь  пылает  ,
а  нежностью  любви  
всей  к  вам
как  будто  пеленает.
Но  когда  вижу  вас...
 с  другой!
То  гнев  меня  съедает.
И  я  не  знаю  что  со  мной,
но  это  так  цепляет.

Когда  вас  вижу  хмурым  днем,
Ваше  лицо  как  солнце,
что  освещает  все  вокруг,
и  я  горю    румянцем.

Когда  я  вижу  вас,
тогда  весь  мир  вдруг  исчезает,
А  я  как  лед,а  я  как  миг,
что  безудержно  тает...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454843
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.10.2013

Зі страхом жити

Такі  собі  особи  ,
в  котрих  свій  стиль  життя.
Напрочуд  зацікавило  ,
тому  напишу  я.
Оці  "напівособи",
що  от  напівживуть,
вони  напівкохають,
напів  їдять  і  п"ють.
І  що  ж  це  за  безглуздя?
Усе  напів  робить.
Можливо  напівдумать,
Чи  напівговорить?
Усе  під  старохом  жити
наповну.  Чи  не  так?
Бо  тільки  ти  віддашся,
то  можуть  все  забрать.
Всім  серцем  покохати-
це  заживо  згоряти.
Відчути  повне  щастя,
то  потім  стріти  горе  —
залити  свою  душу
одним  нестерпним  болем.
Коли  побачиш  сонце?
Розплющ  наповну  очі!
Хіба  тобі  не  страшно
у  твоїй  напівночі  ?
Хіба  тобі  не  хочеться
відчути  смак  життя?
Відкинь  же  усі  сумніви
пірни  без  ввороття!
Занурся  в  світ  прекрасного
посправжньому  свого́
Нехай  наповну  радісно
буде́  в  душі  того́,хто
з  острахом  й  рішучістю
все  ж  буде  так  робить,
не  пві-на-пів,а  повністю.
Життя-це  тільки  мить!

(одному  поету  присвячується)

15.10.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454822
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.10.2013

Сьогодні

На  сьогодні  вже  не  має  значення,
хто  з  тобою  і  з  ким  тепер  ти.
Бо  сьогодні  я  йду  на  побачення
зовсім  з  іншим,  а  ти  —  терпи...
А  сьогодні  міське  телебачення
прогнозує  плюс-мінус  три,
Одягайся  тепліш  і  ...  пробач  мене,
Я  давно  планувала  піти.
Одягайся  скоріш  і  тікай  кудись,
Не  потрібно  втрачати  глузд.
Ти  для  мене  не  маєш  значення,
Твій  "сьогоднішній"  день  минув.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2013

Я ВІРЮ ВАМ

Я  вірю  вам;  чи  треба  більше?
Чи  можу  я  вам  більше  дать?
Скажіть,що  вашу  душу  втішить?
Я  в  жертву  принесу  богам
свій  дух  і  прах,щоб  стати  тінню
над  вашим  смутком  у  думках...
Скажіть,що  вашу  душу  втішить?
Чи  переслідує  вас  страх?
Чи  може  словом,може  ділом
Я  вас  утомлюю  в  цей  час?
Ви  лиш  скажіть,я  дам  вам  більше,
В  очах  моїх  вогонь  не  згас!
Я  буду  днем  для  вас  і  ніччю,
Я    буду  молодим  вином,
Я  буду  дорогою  річчю,
що  тільки  ваша  "від"  і  "до"
Я  вірю  вам.  Чи  теба  більше!
О  киньте  вашу  благодать.
Скажіть,що  вашу  душу  втішить.
Я  дам  вам  все,  що  зможу  дать.

11.10.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2013

Скажите, что он меня любит!

Скажите,что  он  меня  любит!
Скажите,  что  я  ему  нужна!
Скажите,что  солнце  ещё  будет,
Мне  надоела  пронзительная  мгла.
Изменчивы  перипетии  судеб,
Как  будто  пропасть  на  моём  пути,
Мои  же  чувства,что  меня  же  губят.
О  Боже,  как  мне  это  обойти?
Причудливы  слова  и  их  значение,
Бросая  в  воздух,портя  кислород,
Обречена  на  вечные  мучения
моя  душа  и  весь  не  вечен  род.
Да  хоть  и  так.  К  черту  сожаления.
Мне  жить  не  страшно,  страшен  лишь  тот  факт,
что  он  меня  не  любит,  и  так  много
надо  терпеть  от  этих  всех  утрат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453653
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2013

По ту сторону

Я  по  ту  сторону,
лечу  вороном,
бездумно.
Втечу?

Окуталась  ,
холодно  ж  .
безпомічно,
проміжком,
живу  й  не  живу.

Без  тебе
і  з  подивом,
розміреним
подихом
повітря  п*ю.

Я  по  ту  сторону
без  твого  голосу,
комусь  мовчу..  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453531
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.10.2013

. . . ти , а не я.

Я  хотіла  усе  пробачити,
і  хотіла  поставити  хрест,
і  хотіла  тебе  побачити  .  .  .
потім  стерла  всі  есемес.
Потім  так  хотілось  заплакати,
знаєш,досі  болить  душа.
Ти  не  в  змозі  мені  зарадити,
Тільки,чия  у  цьому  вина?

Вже  набридло  себе  звинувачувати,
Я  не  питиму    з  горя  вина.
Я  не  хочу    тебе  більше  бачити!
НЕ  пиши!  НЕ  дзвони!  Я  САМА!
Я  сама  в  цьому  світі  прогнившому,
Таки  холодно,  скоро  зима...
Не  жалій,що  тобою  покинута
бо  таке  вже  твоє  життя!!!

Я  шукала  дороги  до  істини,
а  ти  все  ще  шукав  вороття.
Не  жалій  за  своїми  вчинками!
І  чини,  так  щоб  все  до  пуття.
Та  нехай!  
В  тебе  все    ще  налагодиться,
і  у  мене  ще  буде  життя,
лиш  не  треба  про  себе  нагадувати...
Кинув  ти,а  не  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453475
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.10.2013

* * *

В  обіймах  ясенів  й  тополь,
у  вишиванці  із  позичок,
біжить  стежина,а  струмок
підперезав  її  мов  стрічка.

Розносить  вітер  гул  дібров,
і  ледь-ледь  чути  передзвін
з  далеких  сіл  і  хуторів...
що  десь  поніс  на  перелоги.

Там  опочилая  земля,
покрита  зеленню  дурману.  .  .
і  так  хотілося  б  поглянуть,
про  що  замріялась  вона.

І  чи  то  осінь,чи  весна,
чи  холод  подихів  туману,
наніс  на  трави  сивину,
Красному  сонцю  на  поталу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452939
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2013

Special for people (наступне)

Сама.
Сама  по  дорозі  в  універ.Сама  по  дорозі  назад.
Сама  в  забитій  людьми  маршрутці...Яка  дилема!
Сама  навіть  у  соцмережах  і  сама  в  цілому  світі.
Сама  як  особистість,людина,донька,подруга,кохана.Сама  і  єдина  така  в  своєму  роді.Ми  всі  єдині  та  неповторні.І  всі  "фореве  елон".
Люди  -  це  самотні  душі,що  перетинаються.
Наші  друзі-не  наші  друзі,наші  батьки-  не  завжди  були  і  не  завжди  будуть,а  хто  і  зовсім  їх  не  знав.Сестри    й  брати-окремі  душі,окремі  життєві  дороги.Життя-наче  витинанка,чи  в’язанка.Щось  переплели,щось  вирізали,щось  відтяли  ,а  пізніше  прив’язали  наново.  
Може  виникнути  суперечка  на    цю  тему.  Якщо  дивитися    з  точки  зору  релігії,то  ми  не  можемо  бути  одні,як  би  цього  не  хотілося  бо  з  нами  Бог.
Але    якщо  ти  атеїст    не  віриш  в  Бога,то  що  ж  ти  думаєш?  
Що  людина  думає  ,коли  читає  подібні  тексти?  І  взагалі  чому  людина  читає?  І  чому  навпаки—пише?
Їй  бракує  спілкування  і  таким  чином  вона  вбиває  самотність?  Чи  спілкування  з  людьми  більше  не  приносить  їй  користі  й  задоволення,  і  вона  сама  обрала  для  себе  самотній  шлях?  
Сама.
Тому  що  так    захотіла,чи  тому  що  так  сталося.  А  можливо  просто  так  здалося  на  деяку  мить,або  пам’ять  стерла  випадкові  файли.
Сама  вирішую  свої  проблеми.  Сама  шукаю  відповіді  на  питання.  І  раптом  з  мільйонів  людей,хтось  один  чи  декілька  не  проходять  повз  просто  і  непомітно,а  чіпляють,затягують  вузол  і  переплітаються    з  моєю  стежиною.  Минає  деякий  період  часу  і  ці  вузли  обриваються,чи  то  ниточки  закінчуються,або  проходить  мимо  хтось  із  гострими    колючками  й  перечіпає  на  себе  все,що  не  лінь.
Сама...
Інколи  хочеться  побути  в  абсолютній  тиші  й  рівновазі.  Сам  із  собою  наодинці.  Сам  із  собою  все  владнати  та  порозумітися.  
Самотність-наче  вияв  індивідуальності.Як  часто  генії  та  великі  вчені  прирікали  себе  на  самотність.  Адже  когось  не  приймав  неосвічений  люд...а  деяких  чекала  смертна  кара  за  черезмірну  віру  в  те,що  ти  робиш  (їх  бач  не  влаштовує  "нове"  та  "своє").  
Сама.
Ти  сам.  Можеш  не  признавати  не  вірити,сперечатися.Я  вважаю,що  ми  самотні.а  ти  живи  по  своїх  індивідуальних  принципах!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450765
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.09.2013

Коли серденько не спить малюк.

Коли  ночі  твої  безсонні,
а  обіди  вже  без  обіду,
коли  рветься  маля-серденьо,
крізь  твою  грудную  клітку.
Коли  очі  налиті  смутком,
а  рум*янці  сяють    redом,
Коли  думка  твоя  заклопотана
лиш  одним  єдиним  портретом.
Ти  не  засмучуйся,не  лякайся,
не  розгублюйся  в  різних  питаннях...
Я  відкрию  тобі  секретик  -
це  до  тебе  прийшло  кохання  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2013

Пісня

Я  не  хочу  слышишь?  Я  не  могу  видеть,
как  ты  обнимаешь  её  и  дышишь  ею...
спасибо  апрелю  ...
И  падали  звёзды  с  дождём  еле  слышно
а  я  собирала  их  под  своей  крышей,
может  мне  это  поможет,
и  я  преуспею,забуду  все  то  ,что  меня  не  касается,
но  кто  же  играется,  
с  моими  чувствами,  глупыми  мыслями  и...
забывается,  на  дне  розбивается,  осколки    теряются  и,
нет  любви...

Кто  за  окном  стучится?
Дождь  это  или  птица?
А  может  это  розорвана  в  клочья  любовь,
и  вновь,
Я  так  хочу  забытся,  взлететь  в  небеса  и
розбится,  и  мне  всеравно,всеравно,всеравно,всеравно...

Мне  кажется  город  впустил  в  себя  холод
и  ждет  пока  высохнут  все  его  дороги  ,
утихнут  тривоги  ...
Веки  сомкнутся,и  жаль  не  вернутся  
тебе  не  понять,  что  ты  меня  теряешь,
уже  не  узнаешь  чем  же  я  дышу,    не  обнимешь...
Ну  как  же  опомнится  ,всё  ламается,разрывается...
рушится,  
не  позволяет  мне  дальше  идти...успокоится,сделать  выводы,
просто  жить  без  твоей  любви...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013

Про все і ні про що…

Перед  злетом  перевір  наявність  крил,
і  якщо  потрібно  перелічи  кожну  пір"їнку.
Хоч  я  з  тих  поетів  ,котрим  інколи  бракує  рим,
і  шкода,що  їх  не  купити  за  безцінь  на  ринку,
Можу  сказати,що  потрібно  пережити  безліч  падінь,
перш  ніж  переконаєшся,що  ці  крила  хоч  трохи  надійні.
Затамовуючи  подих,долати  кілометри  і  лінь,
Кусати  губи.І  байдуже,що  ці  зусилля  будуть  надмірні.
Надважливо—долоньки  в  кулак  і    терпіть,
Надважливо—вчепитись  зубами  в  надію,
Не  впускати  ніколи  свій  шанс  і  горіть,
Пламеніти  очами  і  подумки  пестити  мрію.
Не  шукати  чужих  ,віднайти  щось  знайоме  й  своє,
Не  ховати  у  собі  напівпошматовані  сили,
Не  жалітись  ніколи  на  те,що  невпинно  тече,
Наче  кров*ю  по  тілу.
 День  за  днем  безупинно  біжить
Я  забути  волію  кожнісіньку  пасмурну  мить,
Коли  сонце  не  гріло,в  очах  не  блищала  блакить,
А  пошарпаним  нервом  блукали  і  падали  рими,
Ти  забула  мене,зачарована  музо,втекла,
Тільки  вітром  лягла  на  мої  передпліччя  й  долоні,
Закуєш  і  бува,  не  даєш    забувати  про  втому,
Зітреш  з  пам"яті  міф,  що  колись  я  тобою  жила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430434
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.06.2013

…я уміла колись

А  колись  я  уміла  писати,
і  торкатись  чужої  душі,
я  уміла  комусь  розкриватись,
я  уміла  творити  віріші.\
Я  уміла  колись  дивувати,
чарувати  сплетінням  рим,
я  уміла  красу  дарувати,
та  тепер  від  вогню  лише  дим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2013

Вот живешь и ждёшь …

Вот  живешь  и  ждёшь  пока  вынесут
тебя  ногами  вперёд,
не  считая  минут,слёзы  высохнут,
и  розвалится  мраморный  гроб.
Вот  проходят  года  и  столетия,
столько  тел  под  ногами  лежит,
А  мы  ходим  по  них  без  забвения,
ани  совести,страха,обид.
Мы—прочитаны  строчки  столетия,
Мы—сиреневая  вода,
Мы  трава  ,тихий  шум.Мы—трагедия,
безупречная  роль  шута  .  .  .
Вот  живешь  и  ждешь  пока  кончится
твой  последний  минутный  вздох,
и  ничья  уже  жизнь  не  воротится,
понимаешь...и  в  горле  ком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425640
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 17.05.2013

Якщо містом вечірнім пройтися.

Я  без  поспіху  йду    по  вечірньому,
а  воно  собі  тихо  бурмоче.
Розглядаю  щось  в  небі  синьому,
ось    година  пройшла  неохоче.
Час  все  ходить  нудними  колами,
Зоряниста  пора  згасає,
Все  так  манить  своїми  просторами,
От  і  стежка  моя  звертає.
Йду  назустріч  світанкам  рожевим,
і  куди  ж  ти  тепер  тиха  ноче?
Ти  тікаєш  за  море  квітневе,
чи  за  серце  палке  парубоче?
Чи  босоніж  колючими  скелями  
Ти  протоптуєш  нові  дороги?
Чи  весняно-вогкими  алеями
розсипаєш  безсонно  тривоги?
Якщо  містом  вечірнім  пройтися,
можна  сотню  знайти  співрозмовників,
і  почути  тремтіння  листя
від  холодних  повітряних  дотиків.
Треба  з  містом  вечірнім  вітатися,
Чи  з  дощем  зазвичай  мовчазливим,
в  них  чимало  можна  дізнатися,
і  з  туманом  здружитись  сонливим.
В  мерехтінні  нічнім  приголомшливім,
Місто  дивне  й  напрочуд  красиве,
Та  не  знати,що  в  сні  його  шовковім...
Відчуваю,це  щось  особливе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415734
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.04.2013

Квітень, подаруй мені квіти!

Подаруй  мені  квіти!
Просто  так.
Без  усяких  причин.
Я  так  буду  радіти!
В  пелюсках
майже  літній  мотив.
Не  шкодуй  мені  квітів!
Квітень,що  це  ?
Довкола  сніги?
Отаких-от  холодних  візитів
я  не  хочу.
То  ж  краще  іди!
Подивись  догори,
хіба  сонце  тебе  не  лоскоче?
Посміхнись,зацвіти!
Я  так  квітів  весняних  хочу!
Знаєш  ,квітень,
як  в  домівках  сумують  діти,
і  пташки  замовкають
у  зовс́Iм  невесняні  дні!
Коли  йдеш  по  дорозі
і  мариш  вишневим  цвітом,
а  тебе  ображають  мокрий  сніг
і  холодні  вітри.
Дивний  квітень.
Ні  веселки,ні  теплих  привітів,
Ні  кульбаб  .  .  .
і  підсніжників  навіть  нема.
Ми  чекаєм  на  тебе,
"пунктуальний"  наш  місяць  квітень.
Оберемок  із  квітів  не  забуть
прихопити  для  нас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415405
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.04.2013

Моя розпатлана, небесним шлейфом вкритая…чому згасаєш ти. ?

Моя  розпатлана,скуйовджена,
розшарпана  фантазіє,
куди  ведеш  мене?
Куди  женешся  вже?
Ген  там  іздалеку  засніжена
закляклая  акація,
колись  весняная  ,
тепер  пригнічена.
Моя  незграбная,грайливая,
невитончена  граціє,
куди  ти  хилишся?
Із  ким  ти  бавишся?
Якимсь  шматком-небесним  холодом
повіяло,
і  понесло  ,
і  залишилося.
Моя  смарагдова,безпаросткова,
юная  поезіє,
Чому  згасаєш  ти
і  де  ховаєшся?
Наче  невиправдана,вбогая,
розмитая  ілюзія,
зі  мною  граєшся  
і  одурманюєш.
Моя  розпатлана,засніжена,
грайливая,
небесним  шлейфом  вкритая,
Не  ошукай  мене,
не  покидай  тепер.
Нехай  ти  птах,наче  душа,
як  муза  вільная,
крилатим  яструбом  вертай  до  скель  своїх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414787
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2013

намалюю твою любов

Милозвучне  сплетіння  звуків
в  твоїх  помислах  і  словах.
Ти  вже  хочеш  дітей  та  внуків,
а  мене  пробирає  страх.
Сочно-приторним  помарачем
намалюю  твою  любов.
Ранньоденновечірнім  бранцем
моє  серце  здалось  в  полон.
Знов  окутана  спозаранку
я  осіннім  набором  гамм,
Так,належу  тобі  до  останку!
Твої  очі  небесних  барв  .  .  .
Повні  марев  і  силуетів,
Я  дивитимусь  в  них  завжди,
Ти  не  зможеш  мене  втомити,
Я  люблю,  тож  і  ти  люби!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2013

все будет очень здорово!

Живи!  С  неуловимой  радостью,
Мечтай!  Если  тебе  так  хочется.
Борись  !  С  неуязвимой  гадостью.
И  знай,что  у  тебя  все  сложится.
Молись!  Проси  у  Бога  разума!
Прощай!  Своих  врагов  и  с    легкостью.
Смотри,уже  на  небе  радуга,
А  знадчит,  все  будет  очень  здорово!
Смеясь,иди-шагай  по  улицэ.
Стремись!Делись  своей  надеждою.

И  знай,что  у  тебя  все  сбудется.
И  знай,  все  будет  очень  здорово!

26.03.13    Присвячується  (моєму)Артемчику  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013

Я сьогодні напишу, що винна у всьому сама.

Тільки  я  можу  ревнувати  малознайомого  до  незнайомки,
Лише  мені  властиво  відчувати  цей  дивний  майже  біль.
Здається  в  моїх  очах  залишаються  таємні  осколки,
Від  зовсім  несолодкого  чогось,що  ледь-ледь  нагадує  хміль.
Мені  здавалося,що  сонце  набагато  спекотніше  зимою  ,ніж  влітку.
Мені  хотілося  нарозумитися,  сказати  собі:"Дівчино,  ти  не  така!
Хто  зможе  пізнати  тебе  аж  настільки  різноманітну?"
Сьогодні  я  холодна,  а  завтра  надмірно  палка...
Я  ревнувала  його,ще  зовсім    не  знаючи  ,хто  він.
І  хотілось  приваблювати  мало  не  увесь  світ,
відписати  на  "що  ти  робиш?"  байдужим  "nothing",
А  на  томість  я  перша  напишу  йому  "Привіт".
Я  неначе  у  пастці,  котру  я  сама  собі  виладнала,
Сама  собі  вигадала,і  зіпхала  усе  на  життя.
Що  мовляв  ,не  влаштовує,  собі  би  такого  не  вибрала,
А  сьогодні  напишу,що  винна  у  всьому  сама.  .  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013

Моє . . . щось

В  житті  все  надто  просто,тому  ми  створюємо  собі  проблеми.
Все  надто  по-різному  ,тому  філософія  завжди  актуальна.
Все  це  просто  життя,  і  тому  поетів  все  більшає,
більшає  творів  про  саме  життя.
Хочу  сказати,  що  я  ганяюся  за  римами,
Іноді  захекано,  і  в  відчаї  здаюсь.
А  тепер,..тепер  щось  сталося  і  я  хочу  бути  надто  відвертою,
По-справжньому  щирою,без  видуманих  слів.
Дивлюся  довкола,  і  не  розумію,чим  я  не  задоволена.
Мабуть  тим,що  все  ,що  довкола-це  моє  життя...
Я  знаю,що  в  інших  все  обов*язково  налагодиться  накраще,
А  в  своє  "налагодиться"  я  вірю  теж,але  вже  не  так.
Буває  ,  що  приходять  думки  і  я    заставляю  себе  висловлюватися
Або  у  віршах,  або  ...та  більше  ніяк.
Жену  негатив,але  він  повертається.
Ви  лише  не  подумайте,що  я  песиміст.
Здається,  я  надто  часто  вживаю  це  слово,
 здається,я  часто  про  щось  прошу.
Але  я  просто  пишу,  ну  а  вам  ,що  до  того?
Прочитали-забули..і  все,толку  нуль.
Ні  я  не  нарікаю,я  дивлюсь  реально
Поети  нещасні  по  природі  своїй,
але  із  цим  твердженням  я  також  вагаюсь,
Бо  краще  ПОЕТ,аніж  просто  "ніким".
Писати  -  талант!  Та  питаннячко  "  Як  ?  ".
Описати  природу  звичайнопрекрасно!  
Але  так  написати,щоб  стало  в  вустах  кожне  слова  із  вірша...
Це  не  просто,  хоч  і  це  "кому  як".
Хто  ж  не  мріяв  лишитися  вічним  в  книжках,в  своїх  збірках,  поезіях  ...
Усі  однозначно.
От  і  я  не  є  виняток,  проте  без  зусиль  ніхто  не  отримає  бажане  щастя.
Ну  і  в  чому  вся  суть...та  ні  в  чому  я  так,
мабуть,просто  хотілося  й  просто  писала,
от  таке  то,хотілось  звичайно,щоб  вірш,
але  муза,напевне  ,  моя  десь  заспала...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409045
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2013

Не жалкуй про свої літа . . .

Не  літай  надто  високо,  бо  ти  не  є  птах,
Не  будь  надто  приземлений  -  ти  не  комаха.
Не  жалкуй  про  свої  літа,бо  ти  ще  не  жив,
Не  картай  себе  за  невдачі,бо  ти  не  невдаха!
Не  бійся  любить  Україну  ,в  тебе  кров  козака!
Якщо  знаєш  ,що  вірний  Вітчизні,  то  будь  таким  зАвжди.
Не  цурайся  розбитої  мрії,  вона  ж  бо  твоя,
Не  картай  себе  змореним  поглядом,  тих  що  позаду.
Виростай  непокірним,  та  вірним  ,  живи  так,  щоб  ЖИВ  !
І  народ  твій  складе  ще  і  пісню  тобі,і  подяку.
Ти  не  смійся  над  злиднями  тих,  хто  десь  скривдив  чи  бив,
Бо  вони  також  люди,  і  їм  теж  дано  помилятись.
Маєш  думку  свою?  То  тримайся  її  зазвичай..  .
Та  не  будь  надто  впевнений  в  тім,що  вона  геніальна.
"Наче-геніїв"  повно,важче  бути  простим  у  словах,
А  ще  важче  собі  доказати,що    ти  тут  не  да́рма!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408808
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2013

Я сумую у тьмі білих стін?

Я  сумую  у  тьмі  білих  стін...
Щось  абсурдне,  нелогічне,змішане.
Тьма  -  це  темрява,чорний  туман,
Біле  ж  -  святість  ,  ніжність,вишуканість.
Наче  злочин  .  .  ."у  білому  тьма",
Це  ж  яким  треба  буть  песимістом,
Я    б  сказала,що  це  самота,
Але  ж  ні,  як  сердечний  приступ,
Приступили  оті  думки...
           .  .  .
Бачу  біле  навіть  у  тьмі,
інший  погляд,нова  історія,
Новий  шлях  і  нова  траєкторія,
Наче  інші  наземні  світи...  
Розкололась  об  мої  думки,
Вся  печаль  сумної  кімнати,  
Загартовані  мороком  сни,
Не  лякають  моєї  уяви.
         .  .  .
Я  сумую    у  тьмі  білих  стін..
так  сумую,бо  смута  ходить,
все  чаклує  над  "я"  і  над  "ти"
приговорює  :  "  Ми  "  не  хочеш  ?
Я  мовчу,ну  а  що  їй  сказать,
Вона  кусник  моєї  уяви,
Вона  наче  аборт  вірша,
Жив  в  мені  і  тут  "на  тобі"..
Я  позбавилась  залишку  рим,
Що  не  клеїлися  до  купи,
Я  ковтала  туман  як  дим,
З  смаком  жовчної  гидоотрути...
А  самотність  усе  була,
І  ходила  по  білих  стінах,
Я  була  ще  така  молода,
Коли  це  "дитя"  зачаїлось.  .  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2013

Шкода

І  ось  він  поруч,але  вкотре  мовчить..  .
Шкода.
Він  закутий  в  окови,обрамлений  льодом.
Лід-це  вода.
Він  напевне  й  не  думав,що  колись  призабуде.
Свої  слова.
Обіцяв  покохати,і  чекати.Чекати!
А  час  мина.
Сірі  сни,  сірі  будні  ще  від  місяця  грудня.
Моя  біда.
Він  змінив  мою  сутність,і  біду,й  простолюдність
В  ось  ці  слова.
Я  окутана  жахом,чи  то  маренням  страхів,
Життя-життя.  .  .
Не  лишай  погибати,перестань  вже  мовчати!
Де  почуття?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2013

До губ твоїх . . .

До  губ  твоїх  я  подумки  торкнусь
і  запалюсь.  .  .
Неспішно  по  їх  контурах  пройдусь
--  нап*юсь.  .  .
Стрибатиму  по  кінчиках  зіниць
--  впаду
І  в  глиб  твоїх  розжарених  очиць
--  пірну.
Холодні  пальці  впнуться  в  твоє  тіло
--  сміло,
Ковтаючи  любов  свою  невміло
--мліла.
Ховалась  в  недописаних  рядках
--хотілось.  .  .
Десь  там  неопис`анне  почуття
--  таїлось.
Несказане  щось  нишком  причаїлось
--  снилось,
Розсипані  думки  кудись  поділись
--грілись,
Два  різблені  серця  в  одне  скріппились
--злились,
Нестримні  почуття    в  них  зародились
--зжились.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403176
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.02.2013

В поезію потрібно закохатися

В  поезію  потрібно  закохатися,
Щоб  пряні  спогади  як  косу  розплести.
І  до  рядків  її  потрібно  доторкатися
душею  й  серцем  нетлінним  та  крихким.
Солодких  слів  потрібно  не  цуратися,
Щоб  не    згубити  гамму  почуттів,
Про  свою  музу  треба  піклуватися,
Щоб  в  час  незгод  її  вогонь  завжди  горів.
В  поезію  потрібно  закохатися,
Щоб  розродилася  душа  мільярдом  слів,
І  знаєте,нам  варто  посміхатися,
Щоб  світ  для  нас  взаємністю  горів.
В  поезію  все  ж  треба  закохатися,
Щоб  дати  змогу  римі  розцвісти,
І  досхочу  й  доп"яну  напиватися  
Її  нектаром,не  дати  їй  втекти.  .  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2013

Глухонемота

Рояль    и    я    :    две    тени    возле    сада,
 Ни    шорохов,ни    звуков,просто    мы.
 Сижу,гляжу,    наверное    так    надо,
 Летая    в    мире    глухонемоты.

 Сидим,глядим    -    две    вечные    печали,
 Он    -    не    звучит,и    я    молчу,
 Не    вдохновляемы    друг    другом,знали
 Знали    судьбу    свою.

 Он    инструмент,пленен    различьем    звуков,
 А    я    как    узник    перипетий    судьбы.
 Но    вот    слегка    приподнимаю    руку,
 Не    извлекая    нот    -    они    скупы.

 Мелодий    нет,немое    всё    в    округе,
 Будто    начертано    чернилом    на    листу.
 уже    привычно    и    не    впервой    подруге
 Искать    причины    для    безмолвия    во    рту.

 Немой  рояль,немая  я  и  звёзды,
 Немое    небо,а    с    небес    луна    молчит
 Но    знаю    --    иногда    приходят    грезы
 И    в    том    миру    глушы    и    немоты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401058
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.02.2013

Неправда, днів нема одноманітних!

Неправда,днів  нема  одноманітних!
 І  люди  різні,що  однакові-брехня!
 Поет  -не  вічний,бо  немає  вічних?
 Ми  тільки  вгадуємо,кажем  навмання.
 І  народили  нас  не  предки,а  нащадки.
 Всі  наші  прадіди  народжені  від  нас!
 Про  ненароджених  залишаться  загадки.
 Всьому  свій  час,  усьому  певний  час..
 Неправда,  днів  нема  одноманітних  !
 У  всьому  начебто  закована  межа,
 Голів  багато  є  ідеями  вагітних,
 Проте  із  сотень  виживає  лиш  одна.
 Всі  наші  помисли  зародженні  в  уяві
 Подібні  птицям,що  злітають  догори,
 Бувають  ще  й  безкрилі  чи  кульгаві,
 Та  всі  живуть  і  рвуться  до  мети.
 Неправда  ,днів  нема  одноманітних!  
 Одноманітна  може  бути  лиш  туга.
 Котра  тиняється  по  світі  безорбітно,
 Шукає  хаосу  у  душах  і  очах.  .  .
 Неправда,  днів  нема  одноманітних!
 І  люди  різні,що  однакові-брехня!
 Поет  -не  вічний,бо  немає  вічних?
 Поет  завжди  живий  в  своїх  віршах!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400724
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2013

В небо

Як    же    ж    не    любити    небеса?
 За    їх    красу,за    схід    і    захід    сонця,
 За    їх    величність    рівну    божествам,
 За    їх    безмежність,їхнє    безголосся...
 Як    можна    не    любити        їх    блакить,
 І    не    бажать    пірнути    з    головою...
 О    Боже,як    ця    синь    мене    манить,
 Дай    мені    крил    -    небес    сягнуть    рукою.
 Я    б    вічно    памятала    дану    мить.
 І    тайну    цю    нікому    б    не    відкрила,
 Бо    хто    ж    іще    полюбить    так    блакить?
 Бо    хто    ж    повірить,що    я    мала    крила?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397572
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.02.2013

У вогні

Горю.
Не  через  вир  емоцій.
Не  через  збіг  обставин.
Молю.
В  гріхах  згоряю  і  журбі.
У  вихорі  сумних  прогалин.
Кричу.
Не  через  злість  на  когось.
Не  чрез  життя  погане.
Дивлюсь.
У  бік    чужих  життів.
Назад  в  зажурі  оглядаюсь.
Пишу.
Слова  не  клеючи  докупи.
Не  хочу  й  не  стараюсь.
Димлю.
Несигаретним  димом
Слова  в  фользі  згоряють.
Дивлюсь.
Збоку  за  всім  спостерігаю.
Із  вихором  життєвим  граюсь.
В  вогні.
Згоряю  разом  із  усім.
За  що  безмежно  каюсь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396870
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 31.01.2013

Special for people

Їм  подобаєтться  проникати  крізь  призми    чужих  світів  і  мрій,  залишаючи  по  собі  слід.  Вони  вміють  розбивати  серця  і  повертатися  в  минуле  подумки,  залишаючи  осад  в  душах.  Їхня  суть  у  тому,  що  проткнуте  серце  словом  ,  ділом,  чи  поглядом  ,  при  їхній  присутності  виконує  роль  мозку:  памятає  своїх  кривдників.
Вони  просто  люди,  просто  живуть,  так  само  як  і  ми.  Тільки  вони  ,  стоячи  на  місці  з  гордо  піднятою  головою,  збивають  з  шляху    або  й  убивають  тих  ,  хто  оглядається  назад.  А  оглядаються  назад  тільки  боягузи.  Люди,  що  не  в  змозі  відпустити  минуле,  не  мають  майбутнього  :  і  тут  вони  праві.
Увесь    всесвіт  можна  поділити  на  лідерів    і  тих  хто  слідує  за  ними,  на  тих  ,  хто  ризикує,  і  на  тих,  хто  слідкує  ,стоячи  в  стороні,  на  тих  ,  хто  творить,  і  на  тих  ,  хто  користується  створеним.  
Є  сильні  і  слабкі,достойні    і  недостойні,  привабливі  і  гидкі  -  усі  зліплені  з  однієї  плоті,  але  одні  просто  заздрять  іншим,  а  інші  переконують,  що  не  гірші  .  .  .

От  так  і  вона  сиділа,подумки  робираючись  в  собі.  Вона  хотіла  з"ясувати,  до  якої  ж  частини  людей  належить  сама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386582
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.12.2012

В стилі Аполлінера (верлібр)

Нехай  звучить  хай  лине
Хай  дзвінко  гомонить
Най  б"ється  безупинно
Щоб  згасла  тьмяна  мить
Нехай  тремтить  всім  нервом
Най  сколихне  серця
Нехай  зустріне  світло  
Розколота  душа
Хай  синтез  повсякдення
Не  вплине  на  життя
Нехай  порветься  стрічка
Обману  на  очах
Най  день  за  днем  минає
Пронизують  думки
Нехай  вогонь  згасає
Під  впливами  дощів
Нехай  журба  і  втіха
Клубок  противоріч
Най  сльози  не  чіпають
Твоїх  глибоких  віч

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382497
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.12.2012

Ти все ж чужий

Ти  все  ж  чужий.  Ти  -  недосяжна  зірка.
У  тобі  все  прекрасне,сумніву  нема.
А  я  прокинусь,  знов,  сама  в  холоднім  ліжку.
Мене  покине  осінь  --  прийде  зима  .  .  .

Ти  все  ж  чужий,  але  життя  триває.
Нехай  укотре  розіб*є  на  друзки
Твоє  "  недолюбив".Най  снігом  замітає
Той  шмат  життя,  в  котрім  з*явився  ти.

Ти  все  ж  чужий.  Загляне  смуток  в  душу
або  ввірветься  мов  невблаганний  гість.
Та  розумію  я  ,  що  з  цим  змиритись  мушу.
Болючий  сміх,  істерика  і  злість.

Ти  все  ж  чужий!Як  страшно  це  звучить!
В  моєму  серці  дарма  зросла  надія.
Даремно  думаю  про  тебе  кожну  мить,
Ти  все  ж  чужий!  Ти  -  нездійсненна  мрія!

П.С.  за  натхнення  спасибі    Діду  Михаличу  "ти  не  моя?"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2012

Она игривая была…

Она  ранимая  была,  
И  мило-мило  улибалась.
Вот  человек  она  была,
Что  солнце  кажется  скрывалось!

Она  ранимая  была,
В  груди  сердечко  калатало,
Но  все  внутри  она  держала,
А  так,  игривая  была.

И  не  сопливая  была,
Хоть  иногда  слеза  ронялась,
Но  ети  чувства  и  усталось,
Ну  кто  б  не  смог  ее  понять?

Она  счасливая  была,
Не  для  себя,для  всех  старалась.
И  никогда  бы  не  сломалась,
Но  знадчит  такова  судьба.

Она  красивая  была,
Хоть  отражения  стеснялась,
хоть  всем  игриво  улыбалось,
Но  не  её    эта  игра.

Она  смышленая  была,
И  очень  в  многом  розбиралась,
Плесала,пела  и  смеялась,
Но  только  кем  она  была?

Она  в  сем  мире  розтворялась,
И  не  блестала  -  отрожалась
В  глазах,сердцах  и  облоках
Она  мгновением  была  .  .  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378203
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.11.2012

Пессимистическое

Зачем    я  живу?  
Зачем  измеряю  вселенную  глотками  воздуха?
Зачем  дышу?
Зачем  напрасно  порчу  весь  кислород?
Зачем  мне  это  тело?  
Ведь  оно  просто  ни  на  что  не  годится?
А  душа    уже  который  год  просит  вылезти  из  него!
Зачем  мне  душа?  Ведь  угараздило  же  запетнится!
Зачем  мне  мозги?  Хотя  что  я...их  в  принципе  нет.
Зачем  же  мне  все  это?
Мне  хорошее  только  снится.
А  в  жизни  все  простенько  :  серый,чёрный  и  белый  цвет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378169
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.11.2012

Думки в напівголос

Дрімота    і    втома    підкошують    ноги.    Хочеться    просто    впасти    і    пролежати    так        з    тиждень,    нічого    не    робити    .    .    .    Хочеться    випити    чашку        гарячого        шоколаду        --        і    в    сон.(    Уривок    з        особистого    щоденника)


 Сидиш    читаєш    поезії;    хтось    описує        біль    розбитих    серць    ,    хтось    бажання    пережити    хоча    б    якусь    інтригу    бо    все    надто    скучно,    а    комусь    хочеться    ідеального    кохання,    що    суперечить    реальним    поглядам    на    життя.    Хто    з    обуренням    описує    наше    державне    безглузде    становище,    хто    пише    просто    так,    бо    рими    просто    крутяться    в    голові.Хтось        закидує    репліки    філософії    чи        щось    подібне        на    неї,    а    комусь        хочеться        перевершити    самого    себе        і    в    кінцевому    результаті    нічого    не    написано.    Он    там    хтось    на    когось    малює    словесні    карекатури,    а    тут    хтось    вирішив    підбити    підсумки    своєї    творчості...і    загалом    зробити    висновки    .    
 Кожна    мить    неоціненна,    кому    як    не    поетові    це    знати    напевне.    Кому    як        не    творчій    особі    ходити    по    світі,    приреченим    шукати    у    всьому    мистецтво,    красу...Глянувши    на    якусь    химерну    тінь    ,    пробуджувати        безкінечну    вуаль    таких    же    химерних    фантазій    (    химерних    рядків).    Усі    поети,прозаїки    ,    драматурги    -    це            "фанатики    слова",    безумці    і    невичерпно-глибокі    люди!    Настільки    глибокі,що    іноді    занурюються    в    своє    єство    і    не    виходять    й    до    кінця    днів    своїх...
   Та    таких    дуже  мало,щоб    про    них    писати.    
 Сьогодні    більшість        надто    яскраві,    привабливі    і    разючо-сліпучі    ззовні    ,та    вкрай        прогнивші    зсередини.    Такі    не    здатні    творити    мистецтва,    але    ж    беруться.Куди    вам!    Хочеться    палити    таких    у    вогні    як    колись    спалювали    відьом        в    середньовіччя.    Як    можна    ламати    мову,    ламати    слово...    та    краще    піди    поламай    свої    ребра,    а    святим    не    плюйся!    
 Щоб    сягнути    дна    мистецької    душі,    потрібно    як    мінімум    дати    "клятву        Гіпократа"    ,    що    ніколи    не    нашкодиш    людям!    Інакше    це        невичерпне    джерело    може    перетворитися    в    болото.    Писати    може    кожен,    кому    дано    рученята,    але        створити    довкола    своєї    писанини    цілу    атмосферу    вдається    одиницям!    
   Але    за    іронією    долі,    чи    то    по    іронії    Булгакова,    кожному    на    шляху    має    стрітися    улеслива    Маргарита,    котра    обов*язково    назве    вас    Майстром!    І    навіть    не    дивно    ,    що    нікому        й    на    думку    не    прийде    сказати    їй    :    "    Ах..Не    надо    льстить!".Натомість    ми    покірно    дивитимемося    в    ЇЇ    зрадливі    очі    ,    жадібними    ковтками    поглинаючи    в    себе    пусту    надію...А    чи    пусту?        Тут    вже        й    не    відповіш    .    Адже    якщо    надіятися    для    одних    -    це    трястися    наче    в    лихорадці    над    кожною    своєю    вадою,а    для    інших    -    чекати    чудес    з    порожнечі,,    то    прийдеться    розглядати    безлічі    варіантів    ,    що    ,я    вважаю,    кожна    людина,    рано    чи    пізно    повинна    зробити    для    себе        самотужки.
 Діти    мистецтва    -    це    не    просто    люди.Вони    не    живуть    просто    так    на    землі,    хоча    ніхто    просто    так    не    появився    на    цей    світ.Але        митці    -    це    наче    створіння    не    зі    світу    цього.    Інколи        одне    їхнє    слово        заставляє    тисячі        мурашок    пробігтися    по    тілу.    Таким    людям    не    потрібно    роками    вивчати    ораторське    мистецтво,    адже    їхнє    мистецтво    набагато    вище    всього    земного    ,    і    набагато    глибше    всього    підземного.    
 Мені    ще    ніколи    не    щастило    зустріти    таких    особистостей    вживу,    а    можливо    й    щастило,    та    скоріш    за    все    я    сприймала    їх    за    божевільних    лише    через    свою    нерозсідливість    і    немудрість.
 На    жаль    багато    молодих    талантів    цькують    замолоду    і    лише    мінімальна    частка    виживає    в    повсякденному    мерзенному    житті.    Або        стрічаються    шарлатани,котрі    нічого    не    тямлять    навіть    у    власному    житті,    не    говорячи    про    життя    загалом.    Тому    пишу    я    все    це    для    того,    щоб    ми    уміли    розрізняти    де    істина    ,    а    де    фальш    і    не    велися    на    лестощі    Маргарити.    Потрібно    знати    ціну    і    собі    і    справедливо    оцінювати    інших,    а    зможемо    ми    оцінити    інших    лише    тоді,    коли        дамо    правильну    оцінку    власним        думкам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376252
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.11.2012

Дощ

На  горизонті  вже  давно  не  бачу  сонця,
Вже  третій  день  на  небі  хтось  веде  свій  бій,
І  ртутно-срібною  вологою  лилося
Щось  на  пожовкле  листя  та  на  одяг  мій.
Цим  повністю  залиті  тротуари,
Де  відблиски  вечірніх  ліхтарів,
Ще  шмат  від  неба  .  .  .  і  лине  звук  гітари
Десь  з  чужих  вікон  і  чужих  домів.
А  ще  можна  почути  саксофони,
Десь  скрипку,а  може  й  весь  концерт,
Змішалися  мелодії,рингтони,
І  шум  дощу  лишився  на  десерт.
В  обнімку  із  осіннім  свіжим  вітром,
У  ногу  під  мелодії  і  шум,
Сумуєш,що  пройшло  вже  тепле  літо,
Й  радієш  ,коли  бачиш  в  цім  красу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368265
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.10.2012

А ВИ ЗБАЙДУЖІЛІ

ВИ  ЛЮДИ  ?  Звичайно.Та  які?  Мовчите  ?  Ви  байдужі!
 Хоч  плоди  ще  й  не  спілі,    та  гіркі  ,не  смачні,не  пахучі.
 Захололи    ще  гірш  вже  й  так  зчерствілії  душі...    .
 Збайдужіли  УСІ  !  Але  може  ще  є  й  не  байдужі  ?
 Але  ні.  Якщо  й  є  то  хібащо  в  "Казках  Мельпомени".
 Бо  в  цім  світі  тільки  окремі  є  "леді"    і  "мени".
 Епізодів  немає  красивих,залишились  тільки  проблеми
 А  може  це  в  мене  проблеми?  В  вас  немає  такої  дилеми?
 Хай  зжимається  простір,  вибухає  у  космосі  зірка,
 За  столом  на  весіллі  кричатимуть  голосно  "гірко!",
 Але  байдуже  всім  ,  яка  у  Землі  траєкторія,
 Що  чекає  нас  далі,  кінець  світу  чи  інша  історія...
 А  ви  збайдужіли,  батьки  ваші  вже  посивіли,
 І  вам  в  голові  тільки  бізнес  й  куди  б    старих    діли.
 Бо  вони  все  ворчать,як  завжди  непутящих  повчають,
 Але  ж  лають?  Не  байдужі  до  вас  от  і  лають!
 Милий  Боже,  мені  лиш  шістнадцять    тих  років,
 Хтось  читає  і  думає,  напевне  на  ній  якісь  вроки.
 Та  мене  не  врекли  ,я  ніби  не  є  песимістка.
 Не  дурна  і  не  геній,десь  в  середньому  реалістка.
 Але  також  людина,  і  не  скажу  ,що  також  байдужа.
 Бо  не  байдуже  все  мені,  і  за  всіх  мені  боляче  дуже.
 Тільки  ,  що  можу  я?  Ще  без  досвіду  зовсім  дитина.
 Але  я  не  сліпа!  Не  німа!  Не  глуха!  Вередлива!
Але  попри  це  все  я  як  кожна  нормальна  дитина,
Достатньо  чутлива,вразлива  і  просто  безсила!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012

Я ТАКОЖ ЩАСТЯ ХОЧУ ….

Коханий  ніжний  погляд  ,  розхристана  сорочка,
 Його  вдих-видих  поряд  ,  і  у  руці  рука...
 Вже  сотий  спільний  спогад,що  з*єднює  міцніше,
 Нектару  цього  солод,  все  більше  п*єш  до  дна...
 Окрилені  думками,  про  спільний  крок  в  майбутнє,
 Оспівані  віками  ,здавалося  б  усе
 Навічно  поміж  вами,  горить  вогнем  могутнім,
 Життєпису  струмками  кудись  та  й  понесе.

 Он  хтось  за  кимось  плаче  ,  десь  сміх  шалений  ллється,
 Закинуті  світами  частинки  двох  сердець,
 Комусь  щастить  зустрітись,  а  хтось  десь  розминеться,
 Я  також  щастя  хочу  ,  блукаючого  десь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2012

Безодня

Безодня  океанів  манить.
Там  всі  німі,  словами  не  поранять.
Та  темінь  і  краса  приємно  вабить.
Віддала  би  життя  хоча  б  за  мить.
В  пилюці  і  в  грязюці  земні  справи.
Спекотне  сонце  спалить  усі  трави.
Шалений  ритм  життя  під  клекіт  ґави.
Я  хочу  волі  :  в  води  океанів.
Мені  би  простір  ,  глибочінь  і  жабри.
І  всі  скарби  мої,  не  треба  й  карти.
Одна  пливеш  повз  це  -  корали,перла  :  шати
О,  це  краса  ,  мені  б  її  пізнати.
Занурення  у  вир  безшумний  фарби.
Торкнутися    живопису  вживу.
Вдихнути  їх,наповнити  всі  жабри.
Залишитись  ,  пізнати  глибину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2012

Поезія позбавлена рими

Останнім  часом  так  багато  сповідей  ...  .
Цікаво,  це  мода  така,  чи  справді  очищення  душі  ?
Невже  прибавився    розум  за  останній  відлік  років  ?
Банальні  фрази  :  "я  розумію  ,  що  винна  сама.."
Шкода...Я  не  ціню  їх,
для  мене  це  просто  слова.
Господи,  я  інколи  ненавиджу  цих  злих  людей  
за  іхнє  неправильне  розуміння  істини,
Це  ніби  паводок  із  зайвих  ідей...
зайві  слова  як  по  тілу  розтини.
Оглянешся  довкола  .  .  .  усе  так  гомонить,,
І  стримуєш  емоції  щоб  не  зробити  лиха.
Здається  ,  що  усі  ті  люди  до  відчаю  дурні,
Приходиш.Дім.До  дзеркала...а  я  ж  не  краща!  __Тиша.

Ця  спека  ніби  зводить  з  розуму,
Шукаєш  тінь,  в  очах  вже  ніч...
Вздихаєш  важко  чи  то  душно  так,
чи  просто  сумно  на    душі.
Усе  змішалося  як  у  вихорі,
Шкодуєш...Потім  все  гаразд.
А  кожен  день  у  іншім  кольорі,
У  перемішку  сотні  фраз.
І  знову  все  вернеться  наново,
Як  пори  року  ,  новий  день,
Але  їх  суть  "отнюдь"  однакова,
І  знову  сповідь,  нова  жмень.
Я  знову  в  сон  бо  очі  втомлені,
Як  і  натомлена  душа,
Хтось  утікатиме  від  споминів,
А  комусь  скажуть  :  "Все  дарма"
І  чи  пораду  ту  послухають,
Чи  може  зроблять  на  свій  лад.
Людина  дивна  ,щоб  не  думала
Дивний  весь  світ,  він  дива  сад

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012

Я утікаю мов вода…мов час…

Я  утікаю  мов  вода  ...  мов  час,
І  не  дожЕне  світла  швидкоплинність,
Мені  ліхтар  укаже  вірний  шлях,
І  попри  тінь  не  вгасне  моя  пильність.

Я  утікаю  :  кличе  течія,
Захопить  погляд  свіжоспрагла  хвиля,
Торкнусь  її  рукою  навмання,
Це  буде  мого  серця  миготіння.

Я  утікаю  --  це  шалений  час,
По  моїх  віях  скаче  безупинність,
Дожену  мрію,схоплю  другий  шанс,
Втечу  із  нею  в  течію  "мінливість"!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2012

І все ж … це не простуда .

За  холодом    вітрів  --  холод  від  слів,
Безбарвний  морозець  без  почуттів.
Мов  голками  проколоті  серця,
Бездушність  б*є  "по  нирках"  без  кінця.
Сльозливість  і  сопливість  як  симптом,
В  очах  немає  відблиску  півтон,
І  ця  "хвороба"  розриває  груди...
Шкода  ,  що  це  любов  ,а  не  простуда.
Комусь  кричала,хоч  була  й  сама,
Розриви  зв*язок    --  голосу  нема,
Не  бачу  й  тіні  власної  персони,
Мені  набрид  цей    шум  і  домофони...
Коли  проходжу  поруч,оглядааюсь,
Мені,  ніби,  не  важко  :  я  справляюсь,
Між  тисячами  лиць  десь  ходиш  ти,
Ти  майже  ціль,шматочок  від  мети.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2012

Тот, кто судит -- нам не судья !

Мне  суждено  ,  в  отличии  от  других,
Всегда  остатся  с  неизменным  мнением,
Не  розтворится  в  воздухе  как  миг,
Приходя  к  выводу  с  неловкостью  й  сомненьем  .

Приятный  день  --  всегда  будет  недолгим,
Один  с  немногих,  лишь  капля  из  ручья,
Я  человек  ,что  нравится  не  многим,
Но  тот,кто  судит,  не  всегда  судья.

Кто  осуждает,сам  будет  осужденным,
Книга  Из  Книг  об  этом  говорит,
Она  дает  примеров  милионы,
И  пусть  вам  сказочник  напрасно  не  сулит.

Ведь  сказка  --  ложь,  все  ищет  оправданий,
А  оправдания  на  грех  найти  нельзя,
Вот  тот,  кто  судит  ,  не  будет  ровен  с  нами,
Судья  всегда  хитрей,  но    ниже  нас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344757
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2012

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ахх...помиліться,помиліться  ,  мої  очі  !!!
Не  оскверніться  своїм  поглядом  в  Той  бік,
Лише  моліться  Богу  :  Богові  моліться  !!!
Уста  натомлені  цілунками  сих  бід...
Ахх..помиліться  ,мої  очі,схаменіться,
Не  метушіться  у  шаленій  біготні,
Прошу  стоміться,вам  кажу  лишіться    ..!
Не  зазіхайте  на  цю  постать  --  він  ЧУЖИЙ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2012

Другий крок до щастя…

Часто  ми  замовчуємо  правду  через  те  ,що  розуміємо  одне  --  ця  правда  буде  неприємною  звісткою  для  когось.  Ми  по  собі  знаємо  ,що  ладні  вірити  будь-якій  неправді  заради  того,щоб  почути  бажане  і  наївно  жити  з  думкою  ,яка  втілює  надію.Звичайно  в  когось  це  перейшло  в  звичку  чи  спосіб  життя,  що  навіть  і  не  потребує  особливої  уваги  що  до  цього  "грішка".  Ми  можемо  з  легкістю  обманювати  когось  ,адже  оточуючі  не  знатимуть  наших  думок…але,  можливо,  десь  глибоко  в  душі  наша  совість  проснеться  і  нам  не  вдастся  ввести  в  оману  себе?….  Це  безглуздо,ми  такі  слабкі  ,що  навіть  собі  не  вміємо  признатися  у  своїй  нікчемності.,у  своїй  неправоті…і  безглуздості  нашої  думки  ..чи  неправильності  наших  кроків….ми  ніби  космос,  у  якому  є  два  пекучі  Сонця  ,але  немає  прохолодного  Місяця..Ми  ніби  планета  на  якій  є  рослинність  та  водойми,але  немає  життя….це  все  міраж…Ми  нове  покоління..ми  люди-міражі…нам  так  не  вистачає  сутності….наше  життя  перетворюється  на  просте  «існування»..ми  істоти  які  просто  існують…

 Але  ж  ми  такі  незвичайні  істоти…

 в  нас  повинен  бути  якийсь  шарм…
 якась  індивідуальність….
 а  довкола  нас  так  багато  блефу…і  грубо  кажучи  дешевизни……ви  всі  «дешевки»……це  так  пафосно  і  жорстко  звучить…але  ж  правдиво…  погляньте...  довкола,  хіба  ви  не  пам*ятаєте  як  смішно  вам  було  чути  від  малюка  його  дитячу  (простиму),але  брехню...звичайно  це  стосувалося  цукерок  чи  морозива,  косичок  Наталі  і  поведінки  в  садку,  але  це  все  та  ж  брехня...після  цього  складається  враження,  що  цей  "інстинкт"  обманювати  закладений  в  нашій  підсвідомості  ще  при  народженні...Але  вернімося  знову  ж  таки  назад  і  згадаймо  своє  дитинство:хіба  ніколи  не  виникало  бажання  вміти  читати  чужі  думки?  Цікаво  правда?  Чому  б  це  у  вас  виникало  таке  бажання,  але  здається  відповідь  очевидна,  нам  хотілося  знати  правду  ,  нам  хотілося  чути  істинну  думку  від  оточуючих,  а  не  утішливі  переконання,  але  звідкіля  нам  знати  ,  що  їхній  лепет  -брехня,  адже  ми  так  і  не  дійшли  до  мрії  читати  чужі  думки,а  все  дуже  просто,  ми  підозрюємо  інших  в  тому,  в  чому  знаємо  не  напевне  ,  а  на  всі  100%  ,  що  в  цьому  ж  можуть  підозрювати  нас,  при  чому  не  без  підставно.  Тобто  це  як  закономірність,  закон  ,  безкінечний  круговорот,а  точніше  ми  звикли  так  вважати.  Звичайно  ви  знаєте,  що  обманюють  всі  і  завжди,але  ж  ніхто  і  не  задумувався  який  це  вплив  на  ваше  життя  :  бізнес(махінації),кохання(зневіра),  сім*я  (коханки)  і  звичайно  

 ЩАСТЯ

 чому  ми  кажемо  ,  що  щастя  це  річ...ні  це  не  річ,гаразд  чому  ми  кажемо  ,  що  щастя  це  абстрактне  поняття,  ні  це  нетак,  чому  ми  кажемо  ,  що  щастя  і  жеппі  енди  лише  в  казках,  це  не  так(не  брешу).Згадаймо  знову  дитинство,казки,нам  батьки  в  старшому  віці  завжди  казали,  що  життя  далеко  не  казка  і  важко  вижити  в  світі,  але  ніколи  не  пояснювали  чому  вони  так  кажуть  і  при  яких  обставинах  вони  в  праві  відійняти  у  вас  мрію  про  "казку".Влни  ж  забули  якими  були,  що  теж  колись  вірили  в  казку  і  їхні  батьки  їм  казали  поживеш  і  побачиш  ,  що  ...а  далі  пішла  брехня,  яку  внушали  ,внушали,внушали,внушали,внушали...Перш  за  все  я  хочу  заперечити  той  факт  ,  що  правда  -  гірка,  вона  гірка  для  вже  заплямованої  душі,  коли  вже  хлебнув  сповна  цього  яду,  який  такий  безобідний  на  перший  погляд  ,  та  такий  руйнівний..  Подивіться  рідним  у  вічі…невже  вас  ніколи  не  не  підколювало  сумління,  що  ви  ставитесяя  до  них  не  так  як  мали  б  і  що  вам  заважає..Є  лише  один  вихід  :без  сорому  і  такого  переслідуваного  СТРАХУ  (….а  вас  він  переслідує…ви  тікаєте,  куди?….А  ви  тікаєте  в  глиб,  у  самі  хащі,  у  самісінькі  пазурі…)  сказати  все,що  насправді  набагато  важливіше  ніж  ви  могли  уявити.  Ви  варті  того  ,  щоб  бути  щасливими.Ми  повинні  розуміти,  що  ті  правила  по  яких  нас  виховували  давно  застаріли...і  сталінський  терор  не  зрівняється  з  теперішньою  новітньою  школою  виживання...ми  повинні  створювати  нові  умови...ми  можемо...тільки  варто  над  цим  замислитися  і  зрозуміти  що  тільки  разом  ми  чогось  доб*ємося....допомогти  комусь-це  те  ж  саме  що  допомогти  собі.....зламати  стереотипні  твердження-це  те  ж  саме  ,що  поглянути  на  світ  заново..на  світ,  який  нас  задовольнятиме....і  в  якому  житимуть  щасливі  люди  і  це  2-ий  крок  до  такого  бажаного  щастя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343586
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.06.2012

Я знаю перший крок до щастя….

У  кожно  з  нас  є  мрії....я  теж  маю  мрію  і  ти  маєш  мрію...кожен  бажає  бути  щасливим....кожен  хоче  розуміння  ...кожен  хоче  бути  коханим  ...і  я  теж  хочу...сьогодні  дуже  мало  щирості  ..відвертості  ...розуміння...але  ще  є...тільки  варто  помічати  не  те  ,що  блищить  а  те  ,що  варто  помічати...кожен  може  отримати  те  чого  прагне....я  теж...і  ти..і  всі!  Ми  йдемо  за  гордістю...пихою...ми  чекаємо  поваги  і  слави...ми  шукаємо  тепла  там  де  й  приблизно  цьоьго  не  може  бути....ми  буваємо  слабкими  до  нестерпності...ми  боїмося  цього  ,ми  шукаємо  слабкості  інших  і  виставляємо  їх  на  показ,  шоб  всі  забули  про  нашуслабкість....та  цим  ми  вбиваємо  в  собі  людяність..ми  провокуємо  інших  на  ненависть  до  нас..ми  можемо  багато...ми  можемо  все...правда  не  навчилися  користуватися  своїми  навиками,  а  чи  не  хотіли?  Ми  можемо  оприділитися  чого  саме  ми  хочемо  і  навіщо  це  нам  потрібно...Але  завжди  є  якийсь  мінус,Хтось  колись  сказав,  що  ідеалів  не  існує,  і  всі  дружно  погодилися  з  цією  думкою,  але  чому?  А  тому  що  так  набагато  легше,  звісно  легше  переконати  людину,що  чогось  не  існує,  аніж  пахати  і  боротися  за  істину  і  добиватися  протилежного"існуючого".  Ми  не  впевнені  чи  справді  наші  мрії  зроблять  нас  щасливішими  ,а  чи  правильно  ми  мрієм?  А  чи  ми  пам*ятаємо  які  прості  та  здійснимі  мрії  були  в  дитинстві....я  хочу  щоб  ви  зрозуміли  мене,  якщо  читаєте.....ми  повинні  помічати  один  одного..ми  повинні  навчитися  все  робити  заново...ми  повинні  залишатися  собою...ми  повинні  сприймати  інших  такими  якими  вони  є...Ламати  стареотипи  і  повірити  ,  що  ідеальне  життя  існує,лише  потрібно  знайти  це  в  собі...ми  будемо  щосливі  от  побачите...це  не  дріб*язковість...це  крок  вперед!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343568
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.06.2012

(тут загубились сліди літа)

Самотня,    із    замріяним    обличчям
 Ти    споглядаєш    на    морський    прилив,
 Лоскочачи    пелЮстками    обличчя,
 Вдихаєш    ромашковий    пил...
 Мов    сонячні    зайчата,твої    очі
 Тікають    поза    обрії    кудись,
 Ховаючись    від    вітру,що    шепоче
 Тебе    неначе    просить:"Посміхнись"
 Ще    чайки    десь    курликають    у    небі
 Під    згадками    блакитних    парусів,
 А    море    ще    хвилюючись    за    тебе,
 Пускає    свої    бризги    догори...
 І    ти    стоїш    закохана    у    небо,
 У    море,у    причал,пташиний    спів...
 А    мрії    ті        кружляють    десь    далеко,
 Де    манго    твій    улюблений    доспів,
 Де    золотом    вкраша    промінчик    сонця,
 Де    подих    рівномірний    і    легкий,
 І    дотик...
   просто    ніжний    дотик    ,
 вустами    до        заквітчаних    перил...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012

Під звуки скрипок

Крок  за  кроком  як  завжди    вперед,
А  скрипка  плаче-це  французький  менует,
Мрійливі  очі,  знов  заплакані  повіки,
Кажуть  ,час  найміцніші  в  світі  ліки.
Нема  бажання  згадувать  минуле,
Навіщо  ж  ворушити  те  ,  що  було,
Тому  що  все  те  було  й  не  вернеш,
Хоча  і  з  пам"яті  то  не  зітреш.
Жага  вкусити  чужого  життя...
Усе  це  марно  і  без  вороття,
Ми  думаєм,що  хтось  є  щасливішим,
Та  в  усіх  свОє  щастя,будь  мудрішим.
У  кожніжній  долі  є  свій  згірклий  плід,
У  всіх  людей  є  те  ,  що  топить  лід.
Ми  всі  повинні  бути  звуком  скрипки,
І  байдуже  ,  що  рвуться  струни-нитки,
Адже  існує  тон  мелодій  ,що  німі,
Та  ти  їх  чуєш  в  глибині  душі,
І  ця  мелодія  буде  повік  жива,
Живи  душею  як  жила  вона....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012

Трошки відвертості

В  обійми  ,  до  тіла  і  до  душі,  
Вдайся  до  тонкощів  і  шаленій,  
Губами  ,  руками  -  візьми  все  ,  що  є
Купися  на  дотик,  що  прагне  мене.
Ця  пристрасть  то  влада,  що  була  і  є,
Можливо  ,  що  час  не  відійме  своє.
Губися  мов  подих  і  погляд  віддай,
Впивайся  ,  кохайся  і  просто  ридай,
Примусь  мене  радо  віддатись  тобі,
Нага  і  жагуча,  візьми  все  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012

Я ХОЧУ БУТИ АНГЕЛОМ

Я  хочу  бути  ангелом,єдиним  вічним  ангелом,
З  відбитком  сонця,таєнством,відтінком  ніжним  --маревом,
Я  хочу  бути  ангелом,і  ввись  далЕко-дАлеко,
Тонкі  ніжніші  пахощі,від  прянощів  згубних,
Я  хочу  бути  ангелом,  твого  кохання  зернятком,
І  прорости  крізь  щирості  слів  теплих  і  простих.
Душа  так  прагне  святості,молитви  вкрита  шепотом,
Так  хочу  бути  янголом,цей  дар  буду  нести.

Я  хочу  бути  ангелом,віддатись  серцю  потайки,
Здобути  скарб  дитячості,  прощення  віднайти,
Я  хочу  бути  янголом,омити  плоть  від  грішності,
З  облегшенням  і  зціленням  ,сіяти  і  цвісти.
Я  хочу  бути  янголом,єдиним  вічним  янголом,
З  відбитком  сонця,таєнством  ,  з  безмежжям  доброти,
Я  хочу  бути  ангелом  ,сягти  до  істин  зоряних,
І  з  розмахом  душевних  крил  в  безкрайності  пливти.
Чи  зможу  бути  ангелом,  без  крил  злетіти  соколом,
Пірнути  в  глиб  реальності  і  чесність  зберегти...
Я  хочу  бути  янголом,нехай  це  буде  загадка,
Чи  ззовні  ,  чи  з  середини    ним  зможу  зодягтись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012

хочешь скажу для чего я живу ?

хочешь  скажу  для  чего  я  живу  ?
для  мерцания  звезд  прерывающих  тьму,
для  кота  в  сапогах,  и  для  сказок  других,
ради  нежных  обьятий  ветров  по  пути,
ради  поисков  веры,хоть  трудно  сказать,
почему  она  в  прошлом  решила  сбежать.

хочешь  скажу  для  чего  я  живу  
в  имя  мечты  ,  от  которой  горю
изнутри  ,прорываясь  вперед  вопреки?
Я  живу  ради  счастья  ,  что  ждет  впереди.
И  пусть  кто-то  скажет  ,что  все  это  ложь,
и  что  счастия  нет  на  которое  ждешь,
Но  я  буду  в  надежде,  сложа  руки,  ждать,
и  пусть  говорят,мне  на  них  наплевать.

хочешь  скажу  для  чего  я  живу  ?
иногда  я  теряюсь  с  вопросом  "  к  чему?"
к  чему  же  меня  моя  жизнь  приведет,
ведь  хожденье  без  цели  дурной  проворот.
я  живу  ради  должности  жизнь  подарить,
ради  должности  верной,любимою  быть,
только  странно  что  это  все  только  мечты,  
я  живу  ради  сказки  с  избыточной  мглы.

хочешь  скажу  почему  я  живу  ?
я  ищу  волшебную  в  небе  звезду,
которая  даст  мне  любовь  и  покой,
которая  мне  и  не  светит  порой,
хоть    вера  моя  и  надежда  ушла,
я  найду  их,  прощу,заживу  как  жила.
Просто  нужно  услышать  тот  зов  с  высоты,
который  тебя  заставляет  идти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2012

Cлишком много людей, с которыми не так как раньше

Слишком  много    унылой    илюзии,
Слишком  много  "  не  так  как  вчера",
Слишком  много  пронзающей  музыки,
Слишком  глупо  забыть  навсегда.

Слишком  больно  мы  врем  ради  истины,
Слишком  трудно  нам  будет  потом,
Это  слишком...но  вера  неистова
Нас  заставит  подумать  о  том.

В  каждом  шаге  нас  тени  преследуют,
С  каждым  шагом  нам  люди  смешны,
Хоть  вчера  еще  мило  беседуют,
Зато  завтра  навеки  враги.

Боль  в  предательствах,сорах,развратности,
Боли  много  -  но  суть  ведь  не  в  том,
Нет  таких,что  б  были  без  халатности,
Очень  мало  завидных  борцов.

Слишком  много  людей,  кто  вдруг  струсили,
Слишком  скучно  боротся  одной,
Слишком  много  печальной  дискуссии,
Боли  много  ,  но  мало  борцов  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335874
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.05.2012

Не чіпайте!

Не  чіпайте  мене  обездолену,
до  біса  втомлену,  смутком  здолану..
Не  пройдивсітка  я  ,щоб  скалічену
Мене  вкинули  в  яму  розлогую...

Терном  звитії  мої  доріженьки,
Об  котрі  поколола  я  ніженьки,
І  слізьми  умивалась  всі  ніченьки,
Не  чіпайте  мене  убогую...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012

РАЙ

Потоки  сліз  твоїх  -для  мене  рай,
   Лиш  не  тому  ,що  я  так  люлбю  твої  сльози
   Я  люблю  їх  причину,що  мов  сонячний  розмай
   Просто  лоскоче  твої  карі  очі

   Я  люблю  щастя,що  співа  в  твоїх  словах,
   Бо  рай  для  мене  тебе  бачити  щасливим
   І  миле  жебоніння  у  ставах
   Лише  доповнює  твої  слова  грайливі

   Мій  лебеде,давай  підемо  в  гай,
   Давай  зберемо  пролісків  корзину,
   Куди  ж  нас  приведе    звивистий  плай?
   І  чи  знайду  колись  таку  як  ти  людину?

   Несамовиті  вогники  твої,
   що  з  поглядом  впиваються  у  мене
   Це  справді  РАЙ  і  він  існує  на  зелмі,
   Та  лиш  тоді,  коли  ти  поруч  біля  мене
 
   Душа  моя  співа  мов  водограй,
   мій  пташе,  полетім  разом  зі  мною,
   Дайвай  ще  віднайдем  небесний  рай,
   бо  мій  земний,  коли  стою  з  тобою
   
   І  ми  крізь  призми  височин  та  хмар
   Прилетимо    до  сонця  золотого
   Та  у  полоні  сніжно-білих  чор
   ми  призабудемо  назад  дорогу

   І  це  є  РАЙ  ?  Це  твій  небесний  рай  ?
   Спитаєш  ти  із  докором  у  мене,
   Мені  більш  до  душі  земний  розмай,
   Де  явір,  річка  і  ти  побіля  мене

   Я  мов  прокинусь,довкола  оглянусь...
   і  зрозумію  :    РАЙ  мій  не  на  небі,
   а  тільки  там,  де  я  до  тебе  пригорнусь.
   Мені  для  РАЮ  більшого  й  не  треба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012

Зловіщий

У  тьмяній  кімнаті  свіча  догора,
Свіча  ,  що,  мов  подих  останній,  
Віддала  у  простір  старого  митця,
Що  провів  все  життя  в  покаянні.

Даремно  проведені  півсотні  літ
Здалися  такі  швидкоплинні,
І  подих  із  кашлем  ,ще  мучиться  дід
На  останній  життєвій  хвилині

Забутий  людьми,  
мов  закинутий  брід
Залишили  у  серці  уламки,
Догоріла  свіча  ,  захолонув  обід,
Що  зготовлений  був  ще  із  ранку.

Ніхто  не  зайде,  не  спитає  :  що  й  як,
 Бо  нікому  старого  не  треба,
І  покинув  цю  землю    старий  сивий  птах,
 І  йому  вже  нікого  не  треба

Зловіщий  той  день,    коли  люди  усі
Зрозуміють  ,  що  сором  їм  буде  ,
Згадати,  як    тіло  згнивало  в  росі,
І  сонце  йому  пекло  груди,
Непохований  дід,  неомитий  слізьми,
Не  залишить  рідного  дому,
Він,  як  птах,  що  курличе  над  розбитим  гніздом,  
Хазяйнувать  не  дозволить  чужому.

Холодний  обід,  що  лежав  на  столі  
 Не  скине  чужинець  зі  столу.
І  діти  малі  ,  що  живуть  в  тій  сім*ї,      
 Не  будуть  для  діда  утома.

Зловісний  той  дух  ,  що  спокІй  не  знайде,
І  зловісна  для  того  година,
Хто  смиренно  і  мирно  заживе  у  стінАх,
Де  ще  ходить  душа  неспокійна

Спам*ятайся,  людино!
 Предки    кров*ю  скиплять,  
Як  для  тебе  не  знАйдеться  кари.    
 За  твою  ту  недбалість  й  байдужість  в  очах            
До  людей,  що  свій  вік  догасали

Не  байдужий  до  тих  ,хто    потрібен  тобі,
І  байдужий  до  тих  ,хто  для  тебе
Не  вартує  уваги  й  поваги,  й  твої  
Не  розділить  всі  плани  й  потреби,

Де  ж  святая  любов,
 Де  проста  доброта,
Де  увага  до  всього  живого.
 Навіть  тварь  ,  що  блукає  по  чорних  лісах
За  свого  розІдре  будь-кого.

Чи  малий  ,чи  старий  ,чи  убогий,  чи  злий
Ти  судити  немаєш  нікого
І  подати  у  поміч  свою  руку    й  тепло
Ти  повинен    для  того,  хто  просить
Ти  повідав  учення  у  того  старця,
І  тобі  вчення  те  допоможе
І  натомість  приносиш  (нещасну)  пляшку  вина
Замість  доброго  слова  до  нього.  
                               
Ви  не  смійте  карати  будь-кого  в  житті
 Бо  удвічі  покарані  будуть
Ваші  діти  ,  онуки  та  інші  усі,
 Що  за  вас  покаяння  відбудуть

Він  зловіщий,  той  день,що  карає  людей
Та  людина  людину  підставить
На  злощадну    немовби  піратську  доску  
́́І  премудрі  обдурені  стануть.
Ах,  Зловіщий  не  скаже  ні  слова  тобі
І  з  докором  не  гляне  на  тебе
Він  лиш  зволить  з*явитись
тобі  того  дня  ,  що  судним  назветься  для  тебе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2012

Вісник смерті…

Буря  і  злива,
Це  їде  вісник  смерті,
Він  не  за  мною,
Та  трепетно  душі.
Його  сандалі  вже  такі  протерті,
Це  ті  ж  сандалі  ,  які  носять  палачі.
Не  спішачи,він  йде  зі  смолоскипом,
А  де  ж  коса?Що  прийнято  завжди,
Змальовувати  смерть  із  дивним  видом,
Де  гостра  зброя  у  руці  блищить.
Цей  вісник  не  страшний  за  своїм  видом,
У  нього  просто  досить  хмурий  лик.
Він  і  не  злий,хоча    за  його  слідом
Тхне  гниллю  і  разом  з  кров*ю  сходить  піт.
Холодний  погляд,
Що  у  вісника  як  зАвжди
Спокійний  і  байдужий  до  усіх,
Він  просто  той  ,  який  проводить  душі
улівий  чи  управий  бік,
Він  просто  той,  що  ходить  з  смолоскипом
І  завжди  освітИть  дорогу  вслід,
Але  ніколи  він  не  зійде  з  свого  шляху
Як  в  космосі  планети  їз  орбіт.
О  вісник  смерті,  стальна  й  одвічна  постать
Дай  мому  духу  хоч  крапельку  тепла,
Дай  іскорку  зі  свого  смолоскипу,
Не  вмерла  я,  і  досі  ще  жива.
Моя  душа  іще  не  захолола
І  путь  мій  не  з  тобою  утіні,
Віддай  мені  вогню  тепло  і  силу,
І  серцю  дай  частіше  в  груди  бить.
Я  не  загляну  у  твОї́́́́́́    смертні  очі
І  не  загублюсь  у  глибині  твоїй,
Це  просто  буря..злива...
Годі  !!!Не  приходи  до  мене  більше  в  сні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305848
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 11.01.2012

Мене для тебе не існує

Мене  для  тебе  не  існує
       І  лик  не  мій  ввісні  малює  
       твоя  уява,
       Не  мій  стан  
       Тебе  затьмарить  як  туман,
       І  зорі  неба  не  в  моїх  очах  вбачаєш  ти,
       І  не  мій  голос  тобі  вчувається  кожної  пори...

       "  Йди  до  неї  !  Йди  !!!  "
       Тривожне  серце  калатАє
       І  де  ж  мій  ум  -  його  немає
       Тебе  до  неї  посилає...

       Я    ж  ніж  сама  собі  встромляю,
       Сама  звела    -    сама  вмираю
       Невже  я  назавжди  втрачаю  
       Тебе  незримий  як  зі  снів...
       Тепер  "the  end  "  i  "selavi  "  ?

         Не  смію  думати  про  це,
         Моя  біда  ,  яке  лице
         Сьогодні  перед  вами  маю,
         Згадаю  й  заново  терзаю
         Ту  душу  ,серце  і  любов,
         Яка  ще  не  допила  кров
         Нещадна  ,  жадна  і  безглузда,
         Усе  дарама  на  серці  пусто,
         Рояться  все  нові  думки,
         Та  й  ті  колючі  мов  голки

         Мене  для  тебе  не  існує
         І  лик  не  мій  ввісні  малює
         твоя  уява,
         Не  мене
         Шукає  погляд  твій  усе...
         І  зорі  неба  не  в  моїх  очах  вбачаєш  ти
         "  Йди  до  неї  !  Йди  ..."

           specially  for  V.-d  V.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2012

Перемога !

Вірю..знайду  тебе    я  знаю,
як  віриш,  то  завжди  перемагаєш,,
Я  вірю  в  себе  -  цими  думками  душу  грію,
Надія  ,  Віра  і  Любов  завжди  разом  ,  ти  добре  знаєш..
   Хоч  небо  сіре  і  сонце  десь  далеко  ,воно  з  нами
бо  моє  "  сонце"-  це  світило  із  сердець,
Ми  учні    нашого  життя  ,  є  п*єдестали  ,  
можливо  ти  не  переможець,  та    ти  боєць.
   Хоч  ми  не  птиці...та  крила  маєм  за  плечами,
і  посмішка  це  символ  злету-  змаху  крил....
ми  не  одні  ,  які  багато  ,  що  втрачали,
бо  після  втрат  ти  завжди  віднайдеш  ще  сотню  сил...
   Без  сумніву  скажу  вогонь  у  грудях  завжди  зрив,
і  кожен  крок  -  це  як  душі  порив...
у  простодушності  немає  кольорів,
а  відчайдушні  -це  гамма  із  тонів..
   У  кожно  своя  мелодія  й  мета  ,
та  шлях  переплітається  не  раз  ,
з  чужими  болями  і  радостями  й  зараз
я    б  переплела  щастя  із  життям..
   Я  хочу  жити...і  бачити  все  наскрізь
запасти  в  душу  ,віддати  всім  належне
 розбити    в  друзки  зависть  ,  біль,  незгоди
 я  хочу  завжди  гарної  погоди...
я  хочу  жити  в  коханні  без  обмежень  
пронести  часточку  себе  крізь  кілька  сотень  літ....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300520
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.12.2011

…. усі думки вилиті у чотирьох рядках….

Я  --  каравела,  а  море  --  шлях  життя...
То  штиль..то  буря...то  хвилі  невпопад...
А  мій  маршрут  --  безодня  й  небеса,
Завжди  вперед  :  нема  путі  назад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011

……У чому сенс життя ?……… (суб*єктивна думка)

Наше  життя,  ті  великі  і  малі  міста  та  села  й  усю  планету  Земля  загалом,  можна  порівняти  із  великим  мурашником  чи  вуликом.Кожен  кудись  метушиться,  щось  робить,  біжить  в  запалі  енергії  або  ледве  шкандибає  в  безсиллі.  У  кожного  свої  клопоти  і  проблеми  ,  у  всіх  вони  різні....Це  все  клопотання    так  забило  наші  голови  ,  що    нам  навіть  не  вистачає    часу  задуматися  над  своїм  існуванням.  А  чи  правильно  ми  живемо?  Який  сенс  нашого  існування?
 Я  як  майбутня  студентка,  перш  за  все  ламаю  голову  над  тим,  що  я  хочу  робити  в  майбутньому.Адже  вибір  професії  -  це  дуже  важливий  крок,  і  я  просто  не  маю  права  схибити.  І  дійсно  ,  бо  професія  відіграє  дуже  важливу  роль  у  нашому  житті,  а  якщо  людина  займається  тим  ,  що  не  любить    то  її  життя  перетворюється  на  гільйотину.Я  вважаю  ,  що  сенс  нашого  життя  -  це  насамперед  знайти  своє  місце  у  світі.Ми  ж  не  просто  так  народилися,  Господь  дав  кожній  людині  якесь  призначення,  якусь  місію,  яку  кожен  із  нас  повинен  виконати.
     Думаю,  професія  є  частиною    тієї  місії.Наприклад  лікарем  не  кожен  може  стати.Лікар  повинен  бути  від  Бога,  щоб  дійсно  допомагати  людям  ,  а  не  калічити  їхні  життя.Також  вчитель  чи  священик  та  навіть  механік  -  не  менш  відповідальні  професії.
   У  нашому  житті  все  залежить  від  вибору,  байдуже    у  чому  він  полягає.  Бо  якщо  на  початку  дороги  зробити  хоча  б  найменшу  найбезобіднішу  помарочку,  то  потім  все  може  піти  на  перекір.
 Треба  уміти  жити  !  Для  цього    потрібно  вміти  слухати,  і  це  теж  є  сенсом  життя.Кожній  людині  необхідно  прислухатися  до  інших  людей,  зважати  на  їхні  принципи  і  думки  ,  але  при  цьому  не  втрачати  свої.Ми  повинні  поважати  один  одного,  любити  цей  світ,  любити  жити  ,  робити  добро  не  вимагаючи  нічого  взамін.
   Сенсом  життя  є  і  любов,  а  за  любов*ю  йде  щастя.Ось  заради  цього  варто  жити!  Бо  коли  наша  душа  позбавлена  любові  -  це  те  ж  саме  ,  що  людина  позбавлена  зору    .  слуху  .  нюху  .смаку  .дотику  .а  тобто  повноцінного  життя.
     Сенсом  життя  є.......життя.Тому  що,  усе  в  житті  людини    є  важливим.  Життя,  як  будівля,  що  має  свої  складові  :  фундамент,  каркас,  фасад  і  т.д.  ,  а  якщо  хоча  б  щось  забрати  -  все  розвалиться.
     Отже  сенс  життя  -  тема  вічна  і  нескінченна.  Це  та  тема  ,  яка  буде  тривожити  серця  ще  не  одне  покоління...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294036
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.11.2011

Про себе

Мій  холод  рук
і  слова  колючі.
Здалось,  навіки  відштовхнули  все  святе.
Сміливий  крок,
та  мрії  ще  дитячі.
Із  грандіозу  зробилось  все  просте.
                                                       Я  та,що    й  була,
                                                       Хоча  трохи  змінилась,
                                                       Час  не  повернеш  
                                                         на  жодну  світлу  мить.
                                                         Я  мов  сліпець...
                                                         що  має  карту  скарбів  світу,
                                                         Таким  безглуздим
                                                           здалось  життя  на  мить.
Я  -  чорна  кішка,
 Завжди  сама  по  собі.
Я  -  вітру  шум,
 З  всіма,але  ні  з  ким.
А  та  неприязнь,
 яку  шукала  в  собі.
Я  проміняла  на  сто  казкових  зим.
                                                         Я  -  зимня  пташка,
                                                         мій  погляд,  як  сніжинки,
                                                         склянисто-льодяний  і  мирний  він,
                                                         Від  мене  холод  віє...
                                                         Не  лякайтесь,
                                                         бо  це  відбитки  щастя
                                                                                   грають  в  нім

 В  моїй  душі  любові  досить  повно...
     коли  пройде  зима,  настане  жах.
Згоряю    заново  дотла  я  від  кохання
     і  до  зими  найбільші  почуття!
В  морозні  дні    не  погасає  вогник,
     не  тліє  він,  але  і  не  пихтить...
Зимою  так  спокійно...тихо    й  добре.,
     що  я  немовби  здійснюю  політ..
                                                         Я  -  є,  як  є,  мені  не  є  погано
                                                         Люблю  я  мріяти  і  жити  
                                                                                     в  світі  мрій..
                                                         Тому  зима  --  це  моя  сфера  часу,
                                                         це  казка  із  дитячих  світлих  літ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290390
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 02.11.2011

У стилі сучасності

Шумить  трава,  реве  далека  нива..
Вода  в  Дніпрі  немовбито  кипить.
Сьогоднішнє  життя  ,як  гільйотина,
І  недарма  серце  батьків  за  нас  болить.
Ми  чахнемо,  як  риби  в  ополонках,
Що  б*ються  тілом  об  холодний  лід,
І  душі  кожних  других  лиць,  немов  в  колодках,
Що  заржавілими,  лежать  немало  літ.
Коли    ж  ми  встанемо  з  колін  ,сестриці  й  браття?
Коли  звершиться  над  нескореними  суд?
Верховний    розпалив  ярма  багаття,
І  гине  в  цьому  український  люд...
Та  ні  ,верховний,ми  живучий  нарід,
Ми  не  щурі,що  дають  дьору    з  корабля,
Багатство    й  благо    живуть    в  твоїй  уяві..
Та    є  ще  ті,  які  збагнули  суть  життя!
Навчити  чи  провчити  ?Вибирай  же?
Здавайся  чи  дай  гідну  відсіч  враже.
Але  одного    ще  не  зумів  збагнуть  :
Не  знаєш  ти  народну  вдачу  й  лють.
Тікаєш?  ХА...тікай  !  Чорт  їз  тобою..
Ї  забери  всіх  покидьків  з  собою..
І  цю  дорогу  назавжди  забудь..
Ти  ж  знаєш  ,що  тебе  тут  вже  не  ждуть.
А  ми    цю  Україну  підіймемо..
І  на  своїм  шляху  ще  радощів  діждемо..
Піднімемось  з  багна!
Почнем  життя  сповна!
Бо  Україна  солов*їна-наша  Батьківщина

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290127
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2011

Молитва до мого єдиного , якого я не знаю…. . ще не зустріла…

Деколи  так  важливо  знайти  тебе..
Ти  в  моїй  душі  ,але  вживу........
Де  ти  ,я  тебе  ніяк  не  знайду  ?
Твоя    Vivo  Per  Lei  шукає  тебе...
Знайдися....прошу  ...

Любов-  тьмяна  і  безбарвна  тиняється  в  мені...
По  венах,  по  артеріях  і  не  знайде  шляху  до  серця..
Вона  обов"язково  навернеться  до  потрібного  шляху....
Для  цього  і  потрібен  ти!
Прийди!
Подай  же  свою  теплу  руку..і  подаруй  хвилинку  радості  душі...
Серце  плаче    день  за  днем...Ти..приснишся  уночі
Дарма?  Дарма  пишу?  Це  сенс  мого  життя...
Невже  дарма  живу...
Мені  так  нудно    холодно  без  тебе..
Мерзну  і  чекаю  ,  можливо  я  сама  прийду?  
сама  ж  візьму  за  руку  і  заплачу...
Від  щастя...бо  нарешті  я    побачу..
Тебе  ...зітканого  з  добра  й  нап"юсь  любові  наче  з  джерела.
Прийшла  зима....
А  ось  іще  одна..
І  рік  за  роком..а  тебе  нема..
Нема  ..не  було..І  не  буде?
Скажіть  мені  хоть  хтось..хто  знає..люди!
Брак  слів...розбита  як  кришталь
І  мою  душу  знов  охопить  жаль

І  що  ж  тепер,чи  вірити  у  долю?
Чи    ж  я  приречена  на  безкінечну  волю
на  шлях  де  я  залишуся  сама?
Мени  зима  ,пройди  моя  зима!

Я  вірю..долі.  Я  вірю    і  йому..
Він  знає,  що  чекаю  і  знайду..
Лиш  час...жорстоко  натягнув  струну  і  грає  на  моїх  слабеньких  нервах
Болить...та  я  переживу..
Мені    ж  ще  дочекатись  треба....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289672
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 30.10.2011

Небо не спит, и я спать не хочу…

Небо  не  спит,  и  я  спать  не  хочу,
Хотя  и  звезд  уже  не  долго  дожидаться,
Лишь  легкий  сумрак  что-то  шепчет..говорит
Мы    с  ним  должны  были  вдвоем  остаться.
Мы  без  любьви  и  без  печали  ждем  то  утро,-
Которое  нам  каждой  ночи  снилось.
Когда  я  перед  ним  явилась  в  том  сумраке  и  утонув,
А  он  вздохнув.....
И  к  небу  свои  руки  поднял.
Как  будто  кто-то  мою  душу  отнял..
Но  почему?  Незнаю  почему...
Разви  не  знал  ,что  я  любила  долго?
А  сердце,  ведь  оно  было  свободно,
Оно  не  знало  что  любовь  слепа.....
А  я  его  все  слушала...ждала..
Когда  же  оно  все-таки  утихнет?!
Вот  и  утихло  на  пару  сотен  лет.
так  не  услышало  что  ты  сказал  в  ответ,
Наверно....нет...наверно  это...нет...
А  если    б  тогда  остановилась..
А  если    б  я  тогда  и  не  влюбилась...
То  я    б  жила  !  Не  для  тебя  жила...
И  не  сказал  бы  ты  что  я  сошла  с  ума..
Но  была    б  жизнь  тогда  до  боли  скучновата..
Хха  !  Не  вилека  потеря.  Правда?!
Не  велика  утрата..и  нечего  здесь  больше  вспоминать!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289360
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.10.2011

………………Таємниця слів……………………………

У  відчинене  вікно  ввірвався  вітер,
Торкаючись  легенько  ніжних  вуст.
Втомившись,  він  упав  в  твої  повіки,
Наспівуючи  свою  пісню  в  слух.
Ви  вдвох  ідете  проводжати  сонце,
Що  червоніє  ,соромлячися  вас,
А  впале  листя  на  золотій  алеї,
Танцює  безупинно  тихий  вальс.
Настала  ніч  :  все  вкрилося  росою,
так,ніби  це  сльозинки  ясних  зір...
Довкола  тихо...та  прокинувсь  вітер,
Почавши  плести  таємницю  слів.
Ти  спиш,ніщо  вже  не  турбує,
Вві  сні  немає  зайвих  фраз  чи  слів,
Вони    є  недоречні  й  непотрібні,
Тому  що  ти  їх  сенс  не  зрозумів.
Невже  ти  не  відкрив  ту  таємницю,
Яку  вітрець  насвистував  щодня?
А  ти    її  беріг  на  тих  зіницях,
Де  вітер  так  любив  поспочивать.
Так  дивно..слово-таємниця,
Й  у  кожнім  мала  часточка  тебе,
Лиш  слово-і  ти    б  міг  полюбити,
А  може,  і  зненавидіти  все.
Можливо  ти  читаєш  цей  же  віршик,
Присвячений  тій  таємниці  слів,
А  може,  ти  підслухав  її  нишком
В  розбитих  вікнах  весняних  вітрів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011

Важливо знати!

Життя  -  не  гра  і  чомусь  не  казка,
Це  не  банальність  ,але  й  не  новина,
А  форма  захисту  у  нас  -  це  сіра  маска,
Яку  ніхто    із  нас  ніколи  не  зніма.
За  нею  не  побачиш  сліз  і  сміху,
За  нею  не  побачиш  і  душі,
А  те,  у  чому  ми  знаходим  втіху;
То  все  дурниці  -  такі  пусті  й  малі.
Була  любов  колись,яку  плекало  людство,
Та  ми  чомусь  її  не  вберегли,
Залишились,  на  жаль,  самі  уламки,
Та  й  ті  вже  продають  за  копійки.
Здається  ,ніби  все  втратило  цінність,
Хоча,  напевне,  так  воно  ї  є,
А  ми  немовби  втратили  ту  гідність,
Що  була  темою  і  сенсом  всіх  поем.
Усе  прекрасне  втратило  окрасу,
Усе  безцінне  отримало  ціну.
Але  людина  не  змінилась    з  того  часу,
Коли    ще  почала  свою  ходу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289193
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2011

…. думка фаталістки ( хаха ніколи не думала що я така) ☺

(Читайте  душу  мою  безсоромно  
 і  не  судіть    за  ці  мої  думки....
 я  просто  ділюся  із  вами  своїм  болем,
 що  просто  вирішила  викласти  сюди)
Навряд  чи  доля  буде  щиро  рада,  взнавши,  що  я  відхрестилася  і  наплювала  на  всі  наші  з  нею  домовленості,  визнавши  їх  нікчемною  театральною  похіттю,  маскарадним  костюмом,  порваним  в  ході  безумного  балу...І  ось  тепер  видаляю  її  телефон(а  також  паролі  і  явки)  так,  що  бажаєш  чи  не  бажаєш--а  робиш  це  з  якимсь  хистом  (ніби  експерементом)!--,повірте..  мені,  точно  дістанеться...  Та  і  взагалі,  яка  мені  різниця,  що  про  мене  зволить  подумати  її  королівське  нісенітне...Я  фаталіст  і  мені  відплатиться--якщо  не  те,  що  сьогодні  мріється  то  хоч  би  то  жалюгідне,  що  призначене...Веретено  не  зламається,  книга  долі  не  порветься,  і  не  згасне  сонце  укупі  зі  всім  космічним  мотлохом  на  зразок  зірок.  Боже,  якщо  тобі  хоч  трохи  ще  шкода  творіння  рук  своїх,  споруди  міст,  що  сполучає  нас  з  цією  навіженою  леді.Мені  набридло  до  сліз  шукати  її  знаки  .І  всі  ці  азбуки-веди...краще  пришли  розмовник,  я  стану  невгамовним  борцем  дешифровки  і  інших  шпигунських  ігор.  А  вони  говорять,  що  життя--це  мить.  А  я  чомусь  уперто  не  вірю.Та  що  там...Я  бачила  піднебесся--ось  заради  нього  варто  бути.І  проявляти  невгамовну  прудкість  в  питаннях  безсмертя  або  його  варіантів...Звучати    монументальністю...Та  хіба  мало  способів  викреслити  смерть  із  загальновідомого  лексикону...?  варто  тільки  захотіти  
...Красива  алегорія,  безглуздий  метод  убити  самоту,  наповнивши  себе  дорогим  алкоголем  і  дешевим  пророкуванням--уявляєте,два  в  одному.  Так  усе-таки.ахаха...так  безглуздо  говорити  про  вічне  і  одночас  невагому  річ  чи  абстрактність  .Байдуже    у  кожного  своє  уявлення  ...(далі  буде)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288899
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.10.2011

Женщина

Женщина  -  гордая....
 Женщина  -  сильная....
 Женщина  -  страстная,  нежная  ,милая.
 Она  не  прячется,  она  даже  преданна  ...
 Она  как  бабочка  среди  дня  весеннего...
 Она  и  тайная,  она  и  дивная  .
 Она  печальная,  она  счастливая...
 Как  солнца  луч  она  тебе  мерещится...
 Она  как  птица  ввысь  летит  по  поднебесью..
 Она  твой  свет  и  мрак,  она  той  жизни  плед,
 Который  нужен  вам  .  Вы  не  стоите  наших  бед

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288739
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.10.2011