| Сторінки (1/69): | « | 1 | » |
Завжди посміхайся,
Натхнення черпай,
В достатку купайся,
Взаємно кохай!
Будь мила, красива,
Така, як завжди,
І просто щаслива
До мрії іди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786131
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 05.04.2018
Він учився весь свій вік –
З року в рік, з року в рік:
Осінь, зиму і весну,
Без наїдку і без сну!
Він трудився, як умів:
Олівець в руках димів!
Вечорами не гуляв –
Книги мудрії гортав.
Множення таблицю вивчив
І англійський алфавіт,
Курс історії закінчив –
Знав усе про всенький світ!
Після школи в славне місто,
У столицю завітав.
Психологію всю чисто –
Й Канта, й Фрейда прочитав!
Після вузу, зрозуміло,
Прагнув взятися за діло –
Продуктивно працювати –
Жити і не бідувати.
Написав він резюме,
І доладне,і яскраве,
Та й послав його саме,
Щоби взятися за справу.
Що ж йому відповіли?
І не знатно, й не багато:
«Треба досвід немалий,
Щоб у нас тут працювати!»
Другий раз пішов питать –
Повернувся з результатом:
Усьому того навчать,
Хто заплатить їм багато.
Після цього він іде
У солідну установу,
Де з міністрами веде
Про вакансію розмову.
«Бачимо, що хлопець знатний,
Працівник нівроку…
Постажуйтеся безплатно
Ви у нас півроку.
Чи візьмемо після цього –
То важко сказати…
Може, знов підете з Богом
Роботу шукати.»
Він побачив, що тут знову
Нічого не вдасться.
Й пішов в іншу установу
Пошукати щастя…
Там сказали, хай зуміє
Довідки узяти,
Що здоровий, не хворіє,
І що нежонатий,
Мрій злочинних не плете,
В’язниці не знає…
І ще довідку про те,
Що довідку має!
Марно хлопець наш старався –
Так ніде й не влаштувався:
Перспективні, вмілі, здібні
Для держави не потрібні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785163
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2018
У київській квартирі
Під номером сто сім
Жив хлопчик Святославчик,
Єдиний в мами син.
І був у нього котик:
Хвіст білий, чорний чубчик.
Усі його любили,
Тому назвали Любчик.
Він був такий активний,
Рухливий і веселий,
Тому стрибав, крутився,
Гасав по всій оселі!
Його не раз просили:
"Спинився! Боже збав,
Колись наробив лиха!"
Та котик не зважав.
Одного разу Святик,
Його матуся й тато
Вдягнулися гарненько
І в парк пішли гуляти.
А Любчику то тільки
Того було і треба!
Від щастя кіт замуркав
І підстрибнув до неба.
Один лишився вдома!
Що краще може буть?
Роби собі, що хочеш,
Про все і всіх забудь!
Котяра першим ділом
Бігом на стіл поліз.
Ковбаска там лежала,
То він її погриз.
Тоді стрибнув на штору,
Та тільки розірвав:
Мабуть, після обіду
Важким занадто став.
Легенько потягнувся
До мухи на стіні;
Лиш до шпалер торкнувся -
Подерлися вони!
А потім зачепився
Він кігтем за диван,
Повитягавши нитки,
Завдав дивану ран.
Тоді стрибнув на шафу
І вазу зачепив,
Хотів понюхать квіти,
Але усе розбив!
Вода на стіл линулась,
А з нього - на паркет!..
Злякався кіт, сховався,
Забув про етикет.
Через годину-другу
Вернулась сім'я.
Зайшла і остовпіла:
Ой матінко моя!
Чи тут було торнадо?
Чи буря пронеслась?
А може, лютий вітер
Влетів в вікно до нас?!
Взялися прибирати:
Наш тато скло зібрав,
Зашила штори мати,
Все витер Святослав.
А кіт сидить в куточку,
І соромно йому.
А хто із вас пояснить,
Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2018
У київській квартирі
Під номером сто сім
Жив хлопчик Святославчик,
Єдиний в мами син.
І був у нього котик:
Хвіст білий, чорний чубчик.
Усі його любили,
Тому назвали Любчик.
Він був такий активний,
Рухливий і веселий,
Тому стрибав, крутився,
Гасав по всій оселі!
Його не раз просили:
"Спинився! Боже збав,
Колись наробив лиха!"
Та котик не зважав.
Одного разу Святик,
Його матуся й тато
Вдягнулися гарненько
І в парк пішли гуляти.
А Любчику то тільки
Того було і треба!
Від щастя кіт замуркав
І підстрибнув до неба.
Один лишився вдома!
Що краще може буть?
Роби собі, що хочеш,
Про все і всіх забудь!
Котяра першим ділом
Бігом на стіл поліз.
Ковбаска там лежала,
То він її погриз.
Тоді стрибнув на штору,
Та тільки розірвав:
Мабуть, після обіду
Важким занадто став.
Легенько потягнувся
До мухи на стіні;
Лиш до шпалер торкнувся -
Подерлися вони!
А потім зачепився
Він кігтем за диван,
Повитягавши нитки,
Завдав дивану ран.
Тоді стрибнув на шафу
І вазу зачепив,
Хотів понюхать квіти,
Але усе розбив!
Вода на стіл линулась,
А з нього - на паркет!..
Злякався кіт, сховався,
Забув про етикет.
Через годину-другу
Вернулась сім'я.
Зайшла і остовпіла:
Ой матінко моя!
Чи тут було торнадо?
Чи буря пронеслась?
А може, лютий вітер
Влетів в вікно до нас?!
Взялися прибирати:
Наш тато скло зібрав,
Зашила штори мати,
Все витер Святослав.
А кіт сидить в куточку,
І соромно йому.
А хто із вас пояснить,
Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778464
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.02.2018
У київській квартирі
Під номером сто сім
Жив хлопчик Святославчик,
Єдиний в мами син.
І був у нього котик:
Хвіст білий, чорний чубчик.
Усі його любили,
Тому назвали Любчик.
Він був такий активний,
Рухливий і веселий,
Тому стрибав, крутився,
Гасав по всій оселі!
Його не раз просили:
"Спинився! Боже збав,
Колись наробив лиха!"
Та котик не зважав.
Одного разу Святик,
Його матуся й тато
Вдягнулися гарненько
І в парк пішли гуляти.
А Любчику то тільки
Того було і треба!
Від щастя кіт замуркав
І підстрибнув до неба.
Один лишився вдома!
Що краще може буть?
Роби собі, що хочеш,
Про все і всіх забудь!
Котяра першим ділом
Бігом на стіл поліз.
Ковбаска там лежала,
То він її погриз.
Тоді стрибнув на штору,
Та тільки розірвав:
Мабуть, після обіду
Важким занадто став.
Легенько потягнувся
До мухи на стіні;
Лиш до шпалер торкнувся -
Подерлися вони!
А потім зачепився
Він кігтем за диван,
Повитягавши нитки,
Завдав дивану ран.
Тоді стрибнув на шафу
І вазу зачепив,
Хотів понюхать квіти,
Але усе розбив!
Вода на стіл линулась,
А з нього - на паркет!..
Злякався кіт, сховався,
Забув про етикет.
Через годину-другу
Вернулась сім'я.
Зайшла і остовпіла:
Ой матінко моя!
Чи тут було торнадо?
Чи буря пронеслась?
А може, лютий вітер
Влетів в вікно до нас?!
Взялися прибирати:
Наш тато скло зібрав,
Зашила штори мати,
Все витер Святослав.
А кіт сидить в куточку,
І соромно йому.
А хто із вас пояснить,
Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778461
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.02.2018
У київській квартирі
Під номером сто сім
Жив хлопчик Святославчик,
Єдиний в мами син.
І був у нього котик:
Хвіст білий, чорний чубчик.
Усі його любили,
Тому назвали Любчик.
Він був такий активний,
Рухливий і веселий,
Тому стрибав, крутився,
Гасав по всій оселі!
Його не раз просили:
"Спинився! Боже збав,
Колись наробив лиха!"
Та котик не зважав.
Одного разу Святик,
Його матуся й тато
Вдягнулися гарненько
І в парк пішли гуляти.
А Любчику то тільки
Того було і треба!
Від щастя кіт замуркав
І підстрибнув до неба.
Один лишився вдома!
Що краще може буть?
Роби собі, що хочеш,
Про все і всіх забудь!
Котяра першим ділом
Бігом на стіл поліз.
Ковбаска там лежала,
То він її погриз.
Тоді стрибнув на штору,
Та тільки розірвав:
Мабуть, після обіду
Важким занадто став.
Легенько потягнувся
До мухи на стіні;
Лиш до шпалер торкнувся -
Подерлися вони!
А потім зачепився
Він кігтем за диван,
Повитягавши нитки,
Завдав дивану ран.
Тоді стрибнув на шафу
І вазу зачепив,
Хотів понюхать квіти,
Але усе розбив!
Вода на стіл линулась,
А з нього - на паркет!..
Злякався кіт, сховався,
Забув про етикет.
Через годину-другу
Вернулась сім'я.
Зайшла і остовпіла:
Ой матінко моя!
Чи тут було торнадо?
Чи буря пронеслась?
А може, лютий вітер
Влетів в вікно до нас?!
Взялися прибирати:
Наш тато скло зібрав,
Зашила штори мати,
Все витер Святослав.
А кіт сидить в куточку,
І соромно йому.
А хто із вас пояснить,
Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778460
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.02.2018
У київській квартирі
Під номером сто сім
Жив хлопчик Святославчик,
Єдиний в мами син.
І був у нього котик:
Хвіст білий, чорний чубчик.
Усі його любили,
Тому назвали Любчик.
Він був такий активний,
Рухливий і веселий,
Тому стрибав, крутився,
Гасав по всій оселі!
Його не раз просили:
"Спинився! Боже збав,
Колись наробив лиха!"
Та котик не зважав.
Одного разу Святик,
Його матуся й тато
Вдягнулися гарненько
І в парк пішли гуляти.
А Любчику то тільки
Того було і треба!
Від щастя кіт замуркав
І підстрибнув до неба.
Один лишився вдома!
Що краще може буть?
Роби собі, що хочеш,
Про все і всіх забудь!
Котяра першим ділом
Бігом на стіл поліз.
Ковбаска там лежала,
То він її погриз.
Тоді стрибнув на штору,
Та тільки розірвав:
Мабуть, після обіду
Важким занадто став.
Легенько потягнувся
До мухи на стіні;
Лиш до шпалер торкнувся -
Подерлися вони!
А потім зачепився
Він кігтем за диван,
Повитягавши нитки,
Завдав дивану ран.
Тоді стрибнув на шафу
І вазу зачепив,
Хотів понюхать квіти,
Але усе розбив!
Вода на стіл линулась,
А з нього - на паркет!..
Злякався кіт, сховався,
Забув про етикет.
Через годину-другу
Вернулась сім'я.
Зайшла і остовпіла:
Ой матінко моя!
Чи тут було торнадо?
Чи буря пронеслась?
А може, лютий вітер
Влетів в вікно до нас?!
Взялися прибирати:
Наш тато скло зібрав,
Зашила штори мати,
Все витер Святослав.
А кіт сидить в куточку,
І соромно йому.
А хто із вас пояснить,
Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777970
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.02.2018
У київській квартирі
Під номером сто сім
Жив хлопчик Святославчик,
Єдиний в мами син.
І був у нього котик:
Хвіст білий, чорний чубчик.
Усі його любили,
Тому назвали Любчик.
Він був такий активний,
Рухливий і веселий,
Тому стрибав, крутився,
Гасав по всій оселі!
Його не раз просили:
"Спинився! Боже збав,
Колись наробив лиха!"
Та котик не зважав.
Одного разу Святик,
Його матуся й тато
Вдягнулися гарненько
І в парк пішли гуляти.
А Любчику то тільки
Того було і треба!
Від щастя кіт замуркав
І підстрибнув до неба.
Один лишився вдома!
Що краще може буть?
Роби собі, що хочеш,
Про все і всіх забудь!
Котяра першим ділом
Бігом на стіл поліз.
Ковбаска там лежала,
То він її погриз.
Тоді стрибнув на штору,
Та тільки розірвав:
Мабуть, після обіду
Важким занадто став.
Легенько потягнувся
До мухи на стіні;
Лиш до шпалер торкнувся -
Подерлися вони!
А потім зачепився
Він кігтем за диван,
Повитягавши нитки,
Завдав дивану ран.
Тоді стрибнув на шафу
І вазу зачепив,
Хотів понюхать квіти,
Але усе розбив!
Вода на стіл линулась,
А з нього - на паркет!..
Злякався кіт, сховався,
Забув про етикет.
Через годину-другу
Вернулась сім'я.
Зайшла і остовпіла:
Ой матінко моя!
Чи тут було торнадо?
Чи буря пронеслась?
А може, лютий вітер
Влетів в вікно до нас?!
Взялися прибирати:
Наш тато скло зібрав,
Зашила штори мати,
Все витер Святослав.
А кіт сидить в куточку,
І соромно йому.
А хто із вас пояснить,
Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777968
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.02.2018
У ніч із 4 на 5 липня я вирішила не спати. „Чому?” - , запитаєте ви. Не знаю. Може, це заміфологізоване 7 липня, давнє народне свято Івана Купала, дало про себе знати, може, ностальгія за чудесно проведеним минулорічним випускним неждано прокинулася, а може, просто захотіла відпочити не так, як завжди, внести хоч якесь різноманіття у сіре буденне життя.
Отож, я не сплю, але тільки неспанням різноманіття не внесеш. Не можна цілу ніч сидіти у хаті, дивитися в стелю і радіти, що ця ніч пройде не так, як минула, позаминула, поза позаминула і сотні-сотні подібних ночей. Хоча б для того, щоб не заснути, варто зайнятися якимось ділом. Таке діло знайшлося дуже швидко. Це був усіма улюблений „ ящик для дурнів ”, тобто телевізор. Спочатку я переглянула розрекламовану детективну комедію під назвою „ Аналізуй це ”, яка мені не дуже сподобалася, далі – частину стрічки „ Шоу гелз”, що припала мені до душі більше, адже в неї були введені елементи досить цікавих, вміло поставлених танцювальних номерів. Після неї, переключаючи канали, я потрапила на концертну програму „ Єдності дай, Боже, нам всім”, де виконувалися українські народні та авторські пісні про козаків та їхнього гетьмана Богдана Хмельницького, Павла Полуботка, Степана Бандеру і, звичайно, про кохання та любов до батьків. Самі твори, а ще й їх вправне виконання настільки захоплювало, що не можливо було всидіти на місці, а з моєю любов’ю до танцю – й поготів, так що моїм тілом, яке всеціло злилося з музикою, запанував рух. Я танцювала, не думаючи про складні піруети, епальмани, пліє, тарсьйони та інші хореографічні па, а думала про своє життя... Далі я переглянула російський фільм „ Судова колонка ”, одну з головних ролей в якому грав мій улюблений актор Данило Страхов ( власне через нього я не переключилася на інший канал).
Ось так, біля телевізора, майже непомітно для мене минула четверта година. Дивитися більше не було чого, та й уже, правду кажучи, набридло. „ А піду-но я надвір, - мелькнуло у моїй голові, - уже світає...”
А на вулиці було казково! Мене відразу захопила у свої обійми приємна ранкова прохолода, а слух прикував мелодійний спів пташок. Я дихала на повні груди, відчуваючи себе вільною і незалежною! Здавалося, що і ця прохолода, і ці птахи, і це безкрайнє небо, і ця вкрита оксамитовою росою трава, і навіть це сонце, що скоро зійде – усе для мене, лише для мене! Ноги самі понесли мене вперед, до дороги. Схопивши кілька стиглих соковитих ягідок під черешнею, я побігла далі. Вибігши за ворота, я стала, як вкопана, і дивилася навкруги. Як же гарно у нашому селі! Переді мною розкинулось засаджене картоплею поле, далі – зелений луг, мовби навпіл перерізаний річкою, а ще далі – маленькі, ніби іграшкові хатинки на фоні всеобіймаючого голубого неба... Ніде ні душі: усі ще сплять... А луг так і манить, так і манить до себе. „ Піду-но я на вигін, погуляю там, уночі ж бо гуляла там не раз, а от вранці ще не доводилося”, подумала я і відразу ж привела своє бажання у реальність. Ішла по холодній росі, намочила ноги, але була щасливою! Відійшовши трохи далі, оглянулася на село, на свою вулицю. Усі хатки, щедро закутані в зелень, немов би спали... Але раптом мою увагу привернув чоловік, який швидко йшов вулицею і весь час озирався. Він був одягнутий у коричневу куртку та голубу сорочку, що визирала з-під куртки на його великому, округлому, як у вагітної жінки, животі. „ А що буде, коли він побачить мене? У таку пору ще ніхто не виходить на луг, навіть корів ще не виганяють на пашу, - помислила я і почала танцювати, - може, подумає, що я – русалка. Ото злякається!” Танцювала ніжно і плавно, а разом з тим легко і зухвало, ну точно вжилася в образ. Той чоловік і справді мене помітив, мабуть, дуже здивувався, бо зупинився між кущами і з хвилину непорушно стояв, дивлячись на мене. „ Ну що, побачив русалку?,” – продовжуючи танцювати сказала подумки я, але раптом побачила, що він такими ж швидкими кроками, якими йшов по дорозі, повернувши назад, рушив до мене. „ Видно, не із лякливих , але русалок сам чорт боїться”, - подумала я і, не припиняючи танцю, почала відходити вглиб лугу, а потім вбік і далі, далі в жита й пшениці. Коли моїх ніг не могло бути видно з дороги, я, зібравши всі свої сили, як то бувало на змаганнях з легкої атлетики, рвонула вперед з такою швидкістю, що, якби під ногами була не трава, то за мною здійнялася б хмара пилу! Такими темпами я за кілька секунд пробігла чотири поля і, повернувши праворуч по межі, вскочила у чийсь сад, миттю підібрала собі зручне місце між кущами смородини, у якому мене не було б видно, але я могла б добре бачити ту сторону лугу, з якої міг з’явитися той невідомий чоловік, і присіла там. Тепер у голові думки не промелькували, а роїлися, вирували, кипіли: „ Може, це знову якийсь маніяк, а мені зустрічався уже один такий, бо куди б це нормальному чоловікові так швидко йти, раз по раз озираючись, о четвертій годині ранку? А в мене з собою навіть газового балончика немає! Та що там „ з собою ” – взагалі немає! Оце уже кілька років прошу маму купити його мені, а вона не хоче, грошей жаліє, і це після двох нападів! (Правду кажучи, я інколи її не розумію) Який тут балончик, навіть мобільного телефону немає! Ось будинок моєї однокласниці, Юлі, тож, якщо що, то побіжу до неї. Думаю, вона мене пустить...”
Мені чомусь весь час здавалося, що він біжить за мною, наздоганяє мене. От-от на луговій стежці покажеться його силует. Але пройшла хвилина, дві, але він не з’являвся. Моє серце все ще шалено калатало, та я уже почала помалу заспокоюватися. Повернувши голову трохи вбік, я побачила, що сиджу біля великого куща порічок, які дуже люблю. Отож, не довго думаючи, я почала снідати. Посмакувавши і точно впевнившись у тому, що незнайомця немає, я вилізла зі своєї засідки і все ще обережно, не поспішаючи, попрямувала до свого дому. „ А може, він десь, як і я , причаївся і чекає. Надіюся, що полювати на русалок він не наважиться, але, тим не менше, краще бути готовою до всього і піти іншою стежкою, прислухаючись навіть до незначних шумів. Якщо він десь і буде, то обов’язково чимось себе викаже,” - розмірковувала я, пробираючись через кущі. Після них пішли буряки, потім картопля, а далі вже геть погано – ячмінь і пшениця. Будяки дерли мені ноги, берізка, що пообплутувала колоски, не давала пройти, а липучка чіплялася за тіло і одяг, але я не зупинялася. В якусь хвилину мені здалося, що я не сама. „ А що, якщо русалки й справді існують? Може, котрась із них тут, біля мене, і зараз мене залоскоче!”, - злякано запитав голос всередині мене. „Та я й сама кого завгодно залоскочу!” – впевнено відповів йому інший, - та й бачиш, яка я гарна, як і ці польові царівни. Вони мене приймуть за свою!” Чомусь, не знаю чому, але мені згадалася Ніна Дмитрівна Осьмак - наша викладачка з фольклору - , яка розповідала, що в давнину люди вірили в те, що коли дівчина зустрічає русалку, то та її запитує: „ Полин чи петрушка?” Якщо дівчина відповідала: „ Полин”, то русалка казала: „ Сама згинь” і зникала, а коли відповідала: „ Петрушка ”, то говорила: „ Моя душка ” і забирала до себе. „ Значить, треба казати слово „ полин ”, - подумала і посміхнулася, - їх же немає, а так хочеться вірити, що вони існують... О, волошки! Зараз нарву квітів (онде й маки цвітуть, і ромашки, і зозулині черевички), й тоді вже точно буду як русалка.. А квіти мені ще знадобляться: вплету їх у вінок, якого пускатиму на воду на свято Івана Купала.”
Нарешті я з чудовим букетом польових квітів вибралася з колючої пшениці на м’яку траву. Роззулася. Йду босоніж. Яке блаженство! Як мало іноді треба людині для щастя!.. Я знову відчула свободу, вдихнула повітря на повні груди і з веселою посмішкою зустріла схід сонця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775291
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2018
Перші пологи
Понеділок. П'ята п'ятнадцять. Прокинулася. По—моєму, почалося... Перші пeрeйми.
Поболить, пройдe, поболить, пройдe. Поки помірно, протe починаю побоюватися... Помасажувала пузіко, попeрeк — притихло. Потім посилилося. Пробудила подружнього партнeра: "Пташко, прокидайся. Пeрeйми почалися!" Потрібно піднятися, пeрeодягнутися, причесатися, підфарбуватися. Припіднялася, подивилася погоду — прохолодно. Потрібно пошукати пуховик. Пройшлася по паркету, пeрeодягнулася, причесалася, підфарбувалася. Пригадала про пeрeлік потрібних прeдмeтів: по—пeршe, паспорт, по—другe, пeлюшки, підгузники, по—третє, постіль. Прихватила пакет, поскладала. Пeрeйми почали посилюватися — потрібно посидіти. Присіла — пройшло. Прямуватимемо по професійну поміч.
Пeрeд поїздкою пeрeглянули послуги пологових, палати, прейскуранти. Підійшов п'ятий! П'ятий пологовий просто прекрасний, п'ятизірковий: привітний персонал, професійні педіатри, повсюди прибрано, повимивано, провітрено, поруч площа, прегарний парк... Подружній партнер приготував потрібне: прогрів, помив, почистив. Посідали перед поїздкою. Поїхали!
Повернувши праворуч, проїхали по Повітрофлотському проспекту, прослуховуючи пісні Потапа, проминули посольство, поліцію, парк. Приїхали.
Пройшла по приймальні. Персонал, привітно посміхаючись, прийняв, послухав, поміряв пульс, провів, поселив. Приємно...
Потуги посилилися, почастішали. Почалися пeрeйми. Покрутилася по постелі, походила по палаті, повторно помасажувала попeрeк. Потім покликала персонал:"Підійдіть! По—моєму, почалося!"
Постогнюючи, покрикуючи, проказуючи пeрші пригадані поeтичні псалми, породила пeрвістка. Притомилася... Пeрeрізали пуповину, пeрвісток плакав. Поклали поруч. Погодувала — пeрeстав. Помолилася. Полeгшало.
Проминули перші пологи. Породілля... Приємні, прекрасні почуття просто пeрeповнюють!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775288
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2018
Я старий і мудрий кіт,
Що прожив багато літ.
Всякого чував, одначe
Отакого щe нe бачив!
В нашій хаті пан з'явився,
Нeщодавно посeлився.
Сам такий малий, нeгожий,
А його цілує кожeн.
Ліжeчко взяли для нього,
Новий килим на підлогу,
І коляску, і штанці,
Й кольорові олівці!
Та йому нe догодили,
Він волає що є сили —
Всім накази роздає.
Відпочити нe дає.
Заставляє знов хазяйку
Заспівати колисанку,
А хазяїну сказав,
Щоб його на руки взяв.
І бабусі, й дідусі —
Тут зібралися усі;
Біля нього тихо ходять
І йому в усьому годять!
Мабуть, пан отой великий
Князь який або владика,
Його слухаються всюди...
Тож дружити з ним я буду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770140
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.01.2018
Прeгарна новина
Зeмлю облeтіла,
Що Діва Прeчиста
Синочка родила.
Біля нeї Йосип
Стоїть так близeнько
Хустину підносить,
Вкриває гарнeнько.
– Моя ти дружино,
Прeкрасна Маріє,
Про сина такого
Кожeн батько мріє.
– Господь Його батько,
Нeбeсний Владика.
В дитини цієї
Є сила вeлика.
Коли я родила,
В вікно подивилась:
Там зірка на нeбі
Ясна засвітилась.
То є знак від Бога,
Він людям віщує,
Що цe нeмовля від
Гріхів їх врятує
…………….Анастасія Лінчук….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2018
Ми всe життя мандруємо по світу,
Блукаємо по сeлах і містах,
Алe завжди шукаємо привіту
В батьківських стінах, білeних кутках.
Ідуть роки, і змінюється мода,
Добро усe щe борeться зі злом,
Та є для нас нeзмінна нагорода—
У рідній хаті сісти за столом.
Біжить стeжина прямо до порогу,
По ній бабуся з мамою ідуть...
За рідну хату дякую я Богу —
Затишнe місцe, дe щодeнно ждуть.
Моя ти хато, батьківськая хато!
На тeбe із надією дивлюсь;
Будинків буду мати щe багато,
Алe завжди до тeбe повeрнусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2017
До нас у школу Осінь завітала,
Учителів зі святом привітала
І цілий кошик фруктів залишила,
Та знову у дорогу поспішила.
Бо в Осені, всі знають, справ багато:
Потрібно вчасно урожай зібрати;
Та все вона лишила на хвилину,
Щоб гімназійну привітать родину!
Бо гарного уже такого свята
Ні літо, ні весна не будуть мати...
Тож Вам, колеги, любі Вчителі,
Низький уклін до самої землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2017
Одного дня зустріла я іі—
Прeкрасну дівчину з обличчям ангeла.
І наяву було, нeмов у сні.
Ураз змаліло всe, до чого прагнула.
Вона всміхнулася— і світ зрадів,
Затанцювало сонeчко на сході;
Найлeгший, найніжніший із вітрів
Заграв найкращу зі своіх мeлодій.
Зітхнула осінь, чарівна, п'янка,
Для літа щe дала попанувати,
Струсила пил із жовтого листка
І одягнула найгарніші шати!
А дівчина ступила крок чи два...
В очах вогонь, а на вустах цілунок...
Зім'ялася під ніжками трава,
Роси пeрлини кинувши в дарунок.
Дивилась я, нe зводячи очeй,
На ту красуню, ніжну і тeндітну,
Чарівну казку вeсняних ночeй,
Юнацьку мрію, щиру, заповітну.
Скажи, ти ангeл, Божий посланeць,
Який із раю прилeтів до мeнe?
О ні! Ідeш із милим під вінeць,
Ти нарeчeна, диво—нарeчeна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
Гуляє вересневий вітер,
Крилом торкаючись води,
Зів’ялий день сльозину витер,
У плащ закутавши сади.
Всміхнулось сонце на прощання,
Свій промінь кинувши здаля.
Мов колискову, щебетання
Пташине слухає земля.
Десь там сліди лишила нічка,
Десь тут війнуло холодком...
В’юнка, вузенька річки стрічка
Легеньким вкрилася димком.
А з нього, ніби із туману,
Зовсім іще не золота,
Не жовта навіть, не багряна,
Виходить Осінь молода!
Вона в руці несе палітру.
Які там фарби – не збагну.
Можливо, дівчина ця літо
Нам намалює чи весну...
Але вона творити буде,
Як ніч розправить два крила,
Узавтра лиш побачать люди,
Якою фарба та була...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709203
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.12.2016
Спокійний сад сумує срібнолисто,
Світанок сну співає сeрeнади,
Сміється сонцe, сяючи сріблисто,
Сховався смуток сeрeд снігопаду.
Самотній стовбур скрипнути спішиться.
Струсивши світло, станули стовпи.
Смола соснова смужками сочиться.
Співає сойка — соловeйку, спи.
Сміються смачно сливи соковиті,
Сяйливі спeктри схоплюють собі.
Схилились соняхи, сінцeм сповиті,
Спочити сeрeд сірої смути.
Скінчився сeрпeнь, стeрши сни святкові,
Солодкий сум, скрадаючись, сичить.
Сипнуло сонцe смуги світанкові—
Сю силу світ силкується схопить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2016
- Я буду у сім'і головувать!—
сказав мій син, якому майжe п'ять,—
Всім буду управляти, кeрувать,
Щоб впопeрeк ніхто нe міг сказать!
Мeнe злякала ця відвeртість слів.
Дe він цe взяв? Ну хто його навчив?
Сім'я нe армія, хлопчино мій,
І командири нe потрібні їй.
- Родинна філософія проста:
В сім'ї панує мир і доброта.
Живe там щирість, гніздиться любов,
Натхнeння залітає знов і знов.
Нічого мій синок нe відповів,
Алe усe, надіюсь, зрозумів.
Бо так малeнькі ручeньки підняв
І маму міцно—міцно обійняв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2016
Ти прийшов до мене в гості
І приніс в долонях просто
Ясне сонце променисте,
Паленіючо-барвисте.
Я до нього посміхнулась,
Обережно доторкнулась...
А воно таке гаряче,
Як любов твоя, юначе!
Бережи його від хмари,
Сіродимної примари,
Непрозорого туману,
Лихослів'я і обману!
Бо воно, святе і Боже,
Лиш до того часу гоже,
Доки плям на нім немає
І воно яскраво сяє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
У вікна вечір заглядає,
Село дрімає вдалині,
Неквапом мысяць посилає
Промінчик лагідний мені.
Із неба зіронька скотилась,
Ні в кого згоди не пита;
А я на тебе задивилась,
Моя дитино золота.
Ти спиш, гойдається колиска,
Легенько вгору підліта...
Ще так далеко й вже так близько
Твоєї юності літа.
Туди у мріях відлітаю,
В майбутнє зводячи мости,
Той день весняний уявляю,
Який назвеш найкращим ти.
Моя малесенька принцеса
Уже доросла, чарівна...
Автомобіль спинив колеса -
Із нього глянула вона.
Щасливі очі, довгі вії -
Ти наречена, ти свята!
Здійснились заповітні мрії:
І біле плаття, і фата,
І кришталеві черевички...
Усюди квіти чи фатин,
Подружка запалила свічки...
А поруч із тобою він...
Це так зворушує... Сльозину
Я на щоці своїй ловлю...
Рости, кохай, моя дитино!
А я вже вас благословлю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
Кому потрібна ця війна?
Кому приносить радість, втіху?!
Лише розорює вона
І сіє негаразди, лихо…
Ще мало горя на землі?
Хвороб ще мало і насилля,
Що старці немічні в селі
Подачки просять від безсилля?
А хлопці дужі, молоді,
Яким кохати, працювати,
Назустріч йдуть новій біді,
Щоб Україну захищати!
І буде біль, і буде жаль,
І будуть сльози та прокльони…
Святую мамину печаль
Колись покажуть нам ікони…
Кому потрібна ця війна?!
Якщо нікому,
Нехай завершиться вона!
Вернуть додому
Усі сини, усі брати
І наречені.
О мій спокою, ти також
Верни до мене!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683426
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2016
На захід десь від Києва, на північ десь від Рівного
Розкинулося немале село
З найменуванням Здовбиця. Чому його так названо,
Мені завжди загадкою було.
Звучить ця назва радісно, так величаво, впевнено,
А разом з тим так лагідно і ніжно водночас,
Бо вже давно засноване і на віку побачило,
Пережило і злий воно, й веселий, добрий час.
Козацькі шаблі точені тут схрещувались з лютістю,
За волю безневинна кров лилась...
Були й гуляння з танцями, і вечорниці довгії,
В коханні пара не одна клялась.
А старожили сказують, що тут, де зараз Здовбиця,
Колись велике озеро було
І по воді добратися на той бік без ушкодження,
На жаль, людей не так уже багато і могло.
Майстри робили довбанки – такі човни із дерева,
Щоб легко було ними управлять,
Поселення, що виникло, всі і назвали Довбиця,
А згодом стали Здовбицею звать.
Не знаю я, чи правда це, чи лиш прості перекази,
Але я можу точно вам сказать:
У Здовбиці завжди жили умільці з патріотами
Й цієї слави в неї не віднять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683421
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2016
Куди летять лелеки?
Де проляга їх путь?
В які краї далекі
Свій спів вони несуть?
Туди, за океани,
Де сонце сипле жар,
Метелики багряні
Живильний п’ють нектар.
Та з ними я не прагну,
Хоч гарна там земля.
Мене немов щось тягне
На батьківські поля,
До біленької хати,
Калини під вікном,
Трав з ароматом м’яти,
Засіків із зерном...
Повітря мого краю
Прозоре, аж тремтить.
Спрагло його вдихаю...
Це є блаженства мить!
О, рідна Україно,
Ти – матінка моя!
До тебе безупинно
Всім серцем лину я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
Як плине в небі вранішня зоря,
Так наречена йде до вівтаря.
Ступає тихо, плаття шелестить,
Наповнюється щастям кожна мить.
Ті кроки непомітні та малі,
Немов вона не йде вже по землі:
Розправила фату, як білі крила,
І птахою до милого злетіла.
Навколо неї квіти запашні,
Стрічки веселі, вогники ясні,
Фатин прозорий, бантик на краю...
Вона ще тут, чи, може, у раю?!.
Та ні, ще тут. Подруженьки стоять,
У них рум'янці на щоках горять.
Вона всміхнулась лагідно до них...
А Мендельсона марш поволі стих.
Її рука уже в його руці,
Солодкий поцілунок на щоці...
Він не відпустить вже її руки:
Вони навіки разом, на віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
Черкну об пачку сірничка –
Вогонь покаже язичка,
Лизне папір, той загориться
І враз сліпуче заіскриться,
Заграє сонцем, забринить...
Його вже буде не спинить,
Бо полум’я, яке палає,
Кордонів, перешкод не знає.
Воно підступне і швидке,
Гаряче, хитре і вертке,
Що на шляху десь навернеться,
Відразу в попіл обернеться!
Вогонь поїсть усе, що зможе
Й ніхто тоді не допоможе...
І трапиться біда така
Через одного сірничка!
Так, він малесенький, тендітний,
Тонкий і з виду непримітний,
Його зламать під силу нині
Навіть найменшенькій дитині.
Усім сірник тепло дарує,
Як за вікном метіль вирує;
Як вовк голодний завиває…
Він страви нам розігріває.
Але коли не як належно
Повестись з ним, необережно,
Він вмить яскраво спалахне
Й у всі щілини зазирне!
Червоний півень не дрімає,
Бо сили він багато має!
З вогнем ніхто хай не жартує,
Бо він страшний, коли лютує!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678530
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.07.2016
Розкричалась Галка-птиця:
"Нам літати не годиться!
Говорив учора Рак:
"Треба задки йти, ось так!"
Інші птахи дивувались,
З Галки весело сміялись:
"Де ж це бачено таке,
Щоб Сорока, скре-ке-ке,
Дятел, Дрозд і навіть Грак
Повзав задки, наче Рак!"
Галка з гілочки злетіла,
Птахів слухать не схотіла!
"Ви всі, сестроньки, ледащо!
Ракова наука краща,
Бо ж літати - це дурниця:
Так уміє кожна птиця!
Ви ж бо спробуйте, як Рак:
Задки, задки, якось так!"
Доки Галка всіх учила,
Недалеко Киця сіла.
Споглядала витребеньки.
"Ну і, - думає, - дурненька:
Ходить задки ще й кричить...
Мабуть, це є мій обід..."
Киця ближче примостилась -
Всі Сороки розлетілись,
Галка ж по землі ходила -
В гострі кігтики вгодила!
Так і у людей буває:
Той, хто рідне занехає,
Хто не хоче знати свого,
Прагне усього чужого,
То недовге щастя в того!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676029
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 04.07.2016
Проходять тижні і біжать роки,
Та залишається в нас на столі
Книга, яку читають залюбки
Діди премудрі й діти говіркі.
Це є „Кобзар”, в якому думка лине
Про степ широкий, трави і ліси,
Про нашу рідну неньку Україну,
Ріку Дніпро чудесної краси.
Тарас Шевченко словом воював,
Бо Батьківщину серцем всім любив;
Про волю, правду у віршах писав,
У Бога щиро за народ молив!..
У кожнім вірші чути щось величне,
Що підняло весь наш народ зі сну,
Бо його слово, неповторне, вічне,
Змогло нащадкам дарувать весну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016
[color="#ff0000"]Н[/color]айкращий, дорогий мій чоловік!
[color="#ff0000"]А[/color] ще завжди турботливий коханий!
[color="#ff0000"]Ш[/color]укала я Тебе увесь свій вік,
[color="#ff0000"]А[/color] Ти прийшов і став такий жаданий!
[color="#ff0000"]Щ[/color]едроти Бог багаті сотворив,
[color="#ff0000"]А[/color] янголи Тобі подарували...
[color="#ff0000"]С[/color]віти ж для мене сонцем серед злив,
[color="#ff0000"]Л[/color]ихих годин не знаючи й печалі.
[color="#ff0000"]И[/color]ріє день незнаним майбуттям,
[color="#ff0000"]В[/color] його таємності втоплю тривоги,
[color="#ff0000"]А[/color]дже мені Ти втоптуєш дороги...
[color="#ff0000"]С[/color]міливо у новий дивлюся день,
[color="#ff0000"]І[/color]скриться ранок, сповнений надії...
[color="#ff0000"]М'[/color]яких таких співаєш Ти пісень,
[color="#ff0000"]Я[/color]кі окрилюють мої маленькі мрії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2015
Ходить дівчинка Оленка
Сумною по хаті –
Завтра в мами буде свято…
Що їй дарувати?!
В тата в гаманці є гроші –
Пурпурові рожі
Він для неньки подарує,
І духмяні, й гожі.
Брат уміє майструвати.
Своїми руками
Зробить скриньку він гарненьку
З підписом «Для мами».
«Дуже хочу, щоб зраділа
І всміхнулась ненька…
Що мені подарувати?
Я ж іще маленька…»
Раптом, рипнувши дверима,
Хтось вступив у хату.
«Бабцю, бабонько Галино!
Хочу в Вас питати:
Ви уже живете довго,
Знаєте багато…
Що я можу рідній нені
Та й подарувати?!»
Посміхнулася бабуся,
Сіла на перину,
А онучку посадила
Собі на коліно.
«Слухай, сонечко, я знаю
Диво-таємницю,
І вона якраз для тебе
Зараз знадобиться.
Та велика таємниця
В калиновій мові!
Щастя й втіхи так багато
Криється у слові!»
«Це цікаво… Але ж тільки
Яке слово взяти?
Я читала вже абетку –
Там їх так багато!»
«Пам’ятаєш, - бабця каже, -
Я «Кобзар» читала, -
Мама слухала, всміхалась,
Глибоко зітхала…»
Узяла ото Оленка
Й написала вірші.
Не такі, як у Шевченка,
Може, трохи гірші.
Але мама, як читала,
Сльози не здержала –
Ніжно донечку обняла
І поцілувала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2015
Краще не геройське, та життя прожити,
Ніж героєм вмерти, свій віддавши дух!
Бо свобода, радість, правда на ЦІМ світі!
Озирнись - навколо безупинний рух.
Молодії роки - це скарби безцінні,
Бо у них кохання квіткою цвіте!
Для смертей годяться хмурі дні осінні,
А весна людині дана не на те!
Скільки мрій-хмаринок і надій крилатих
Народились в юній сонячній душі...
Треба їх здійснити, а не поховати,
Тож зрікатись тіла свого не спіши!
Це життя, звичайно, не таке медове -
Знаєм смак неправди і розчарувань...
Та воно ЄДИНЕ і тому чудове!
Є хвилини щастя, ніжних сподівань.
А помреш, то, може,раз тебе згадають,
Пам'ятник поставлять, квіти принесуть...
А тоді ЗАБУДУТЬ!.. Всіх так забувають!
І уже НІКОЛИ більше не прийдуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015
Це все так страшно, але ми
Вже якось звикли до війни!
Страшенні вибухи гармат
Уже так сильно не гнітять...
Життя чи смерть - усе одно...
Та це ж насправді - не в кіно!
Бо ж не марудний серіал
Знов обговорює загал!
Хтось народився, хтось помер,
Хтось позавчора, хтось тепер...
Життя іде. Найменшу мить
У ньому нам не зупинить.
Не повернуть повік назад
Ті дні, що серденько гнітять.
Та й діти наші... Винні в тім,
Щоб радості не дати їм?!
Звичайно ж ні! Тому зберись!
З поганим настроєм борись!
Війна - це на шляху обрив -
Дивись, щоб сам себе не вбив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2015
Хати ще сплять, закриті штори,
Дрімає небо і земля,
В журливій втомі осокори
Своє розкинули гілля,
Розтрушені у небі зорі
Пітьму розсіюють нічну,
Туман простори неозорі
Преображає у ману.
І вже не дуб ото на розі,
А сивий велетень чи маг,
А біля нього на дорозі
Хатинка йде на двох ногах,
На невеличкому горбочку
Русалки водять хоровод,
А недалеко на пеньочку
Вмостився Ох-білобород...
Замріяний і сумовитий
В долині спочиває став,
І сонях, зрілістю налитий,
Іще голівки не підняв.
Вдихають квіти прохолоду,
Та розпускатись не спішать,
Бо тільки сонцю свою вроду
Вони бажають показать.
Біля криниці верби стрілись...
Приніс їм вітер новину:
Такі вже сни йому наснились,
Що я й сказати не збагну!
Навколо лагідність і тиша...
Думки сплітаються в вірші...
Живи!І вір у щось найвище -
Таке приємне для душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2015
Маленька квартира
В великому домі...
З сусідами ми
Ще зовсім не знайомі...
Про те, що ми тут,
Один Бог тільки знає -
Ніхто не знайде нас,
Нехай не шукає!
Дві свічі несмілі
Тремтять окрай столу,
А віск, наче сльози,
Стікає додолу...
Малиновий чай
Зігріває ланіти,
Пробуджує згадки
Про радісне літо.
А там, за вікном,
Відцвітають жоржини;
До листя торкається
Пензлик осінній...
Пітьма вечорова
Вуаллю вкриває
Планету - від ока
Людського ховає.
Самотній ліхтар
Мляво грає вогнями,
Немовби про щось
Розмовля зі свічками.
Вони мерехтять.
Кошенятко маленьке
Із тінями грається,
Мурка тихенько...
Так затишно вдома!
Так добре з тобою!
Ми в пору осінню
Зігрілись любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2015
Подаруй мені на вечір
Посмішку свою,
Ніжно обійми за плечі
І скажи: "Люблю"...
Подаруй мені, юначе,
Поцілунку мить;
І відчуєш, як гаряче
Серце затремтить...
Бо йому не треба злота,
Перлів осяйних;
Те усе - лише дрібнота
Поруч уст твоїх,
Те усе - так неважливо:
Є - немає знов...
Тільки ніжністю можливо
Викохать любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Коли я тебе цілую,
Кожну хвилечку ціную,
Бо у час цей ми з тобою
На усьому світі двоє.
Як торкаюся губами,
Никне все, що є між нами,
Адже солод у коханні
Розкривається в єднанні.
Ближче, ближче... Обнялися.
Дві душі в одно злилися.
Де цілунки творять мову,
Там немає місця слову!
Тільки лагідність і ніжність
Диво створюють, чарівність -
Виростають білі крила...
Посміхнулись... Полетіли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
[color="#ff0000"]Я[/color]сний день у нас, чудовий.
[color="#ff0000"]Т[/color]и стоїш такий красивий:
[color="#ff0000"]Е[/color]нергійний, чорнобровий,
[color="#ff0000"]Б[/color]езтурботний і щасливий!
[color="#ff0000"]Е[/color]дельвейсові подібна
[color="#ff0000"]К[/color]ожна посмішка іскриста,
[color="#ff0000"]О[/color]криляють, надихають
[color="#ff0000"]Х[/color]вилі голосу барвисті...
[color="#ff0000"]А[/color]х! Нехай життя прекрасне
[color="#ff0000"]Ю[/color]ність нам дарує красно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519496
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 25.08.2014
Ще серпень не прощався з нами,
Ще вересень не прилітав,
А вже дівчатка з хлопчаками
Не йдуть купатися на став!
Дерева паркові ліниво
Скидають листя золоте,
А сонце дуже бережливо
Проміння з ясності плете.
Трава змарніла, похилилась,
Поникло зело на полях,
Верба самотня зажурилась,
І потемнів широкий шлях.
А небо все частіше плаче,
Втираючись хустками хмар,
І все сумує так неначе,
Що відлітає літа чар...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518550
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.08.2014
Вечоріє... На покоси
Золотисті впали роси.
Багряниться листя клена...
Це вже осінь...
День побачив Ніч-владарку,
Що прогулюється в парку,
І полинув ген за море
Аж до ранку...
Йшли із поля босі ноги,
Зупинились край дороги:
Час для збору урожаю -
Це тривоги...
Айстри у саду схилились,
Теж неначе зажурились.
Сонця промені прощальні
Розлетілись...
Діти вмощуються спати,
Їм казки читає мати.
Лине пісня солов'їна
Біля хати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2014
Чуттєва й ніжна, немов свята,
У білій сукні... Це наречена!
Спадає ніжно із пліч фата,
На грудях брошка озолочена...
Здійнявся вітер - і враз притих:
Не має права війнуть на неї -
Вона сьогодні - одна із тих,
Що Богу з Раю несуть лілеї.
Злегка всміхнулась, і сонце їй
Сипнуло жмуток ясний проміння,
Бо неповторна в красі своїй,
А у коханні своїм - єдина!
Навколо неї завмерло все!
Схилили квіти голівки ясні,
Бо біля теї, що над усе,
Вони сьогодні вже не прекрасні.
Лиш тільки ангел на руку сів,
Крилом водицю черпнув свячену
Й на шлюб щасливий благословив
Чарівну лагідну наречену...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Медовий день, медова ніч -
І ти вже не дівчина...
Легка накидка спала з пліч...
Ти плачеш? В чім причина?
Можливо, біль відчула десь,
Новий, ще не відомий?
Чи зірка, впавши із небес,
тебе зове додому?
Чи, може, мамина печаль
І подружок зітхання
Зродили у серденьку жаль
За часом дівування,
Коли співалися пісні
Дзвінкими голосами,
А на побачення нічні
Ішла потай від мами?
Та ні! Зовсім не в тому річ!
Ти радість відчуваєш,
Бо вперше з милим віч на віч
Світанок зустрічаєш!
Сипнуло сонце лиш для вас
Проміння в білопілля...
Таке буває тільки раз -
У день після весілля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Зовіте мене намистиною літа,
Бо морем натхненна я, сонцем зігріта,
Напоєна щастя солодким дурманом,
Огорнута ніжних фіалок туманом.
Босоніж по травах ступаю шовкових...
Від пахощів квітів захоплює подих...
Так ніжуся в п'янкості кожної миті,
Немов кошеня на постільній блакиті.
Солодкість у погляді, милість у русі...
З подружкою-Радістю в танці зіллюся.
Як хміль вечоровий, як зірка світання,
Сміюся, бо в серці панує кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014
Зелені вії оболоні,
Чарівні вигини ріки...
Верба схилилася в поклоні,
Шепоче кущик осоки...
Латаття попід берегами,
Немов персидські килими -
З яскраво-жовтими квітками,
Що так виблискують самі.
А хвилі чисті, аж прозорі,
До моря плескіт свій несуть...
Милуються ночами зорі
На неземну свою красу,
А вдень гарячі жмутки сонця
Пірнають в осяйну блакить...
Поглянеш на пучок колосся -
І хочеться на світі жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014
Соняшник у Сонце закохався -
У найбільше світиво Землі,
І йому в коханні зізнавався,
Тягнучи всі соки із ріллі,
Повертав за ним завжди по колу
Величаву голову свою,
А коли спускалась ніч у поле,
Виглядав ранковую зорю.
Вверх тягнувся з усієї сили,
Дорости до Сонечка волів...
Хоч його спинитися просили,
Він нікого слухать не хотів!
Став тонким, високим і вразливим.
Так від вітру гнувся повсякчас,
Що не зміг противитися зливам
І навпіл переламався враз!
Прошептав востаннє: "Це з любові...
Я вмираю, а вона жива!.."
Та веселки смуги кольорові
Не почули ті його слова...
А проміння тепле далі грає,
Соняха ж немає на ріллі...
Він не знав, що Сонечко кохає
кожен-кожен Соняшник Землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014
Найкращим учителям
гімназії №48 м.Києва присвячую
Моя учителько, наставнице єдина!
До Вас я знову, мов на сповідь йду,
Поріг переступаю, як дитина,
Що провинилась на свою біду.
А Ви, як завжди, радісні і милі,
Біля дверей стрічаючи мене,
Всміхнулись… Наче сонце запалили
У нашій школі, тепле, осяйне!
Моя учителько! В очах у Ваших бачу
Безмежну мудрість, а іще – любов…
Не знаю, чим я Вам за це віддячу,
Скажу «ЛЮБЛЮ» - Ви посміхнетесь знов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
Діти виростають
І від вчителів
В вирій відлітають,
Наче журавлі.
Завтра посумують,
Післязавтра – ні,
Щастям бо вирують
Молодечі дні.
Їм промовить школа:
«Друзі! В добру путь!
Вас мені ніколи
В світі не забуть…»
Діти не повірять,
Бо без каяття
Звикли вони мірять
Роками життя.
А учитель рідний
Пам’ятає все!
Кожен день погідний
В серденьку несе!..
Згадки стрепенуться,
Радісні й сумні:
Журавлі вернуться,
А от учні – ні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014
Літній ранок… Вже світає.
Тихо, ясно навкруги...
Сон, скрадаючись, лишає
Дня нового береги.
Золотоголосі птахи
Із роси водицю п'ють,
Чи то Моцарта, чи Баха
Срібнострунно виграють.
Всяке зело оживає,
Нашорошує листки,
Кожна квітка розкриває
Ніжно-тонкі пелюстки.
Сонце встало, личко вмило
І сипнуло промінці!
Жайвори їх підхопили
Й понесли в усі кінці!
І до поля, і до річки
Зайчик сонячний літав,
А тоді стрибнув на щічку
І мене поцілував!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474892
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.01.2014
Огортає плавно вечір
Все навколо сріблом тиші;
Втома падає на плечі,
Тіні злякані колише.
Поринає світ спроквола
У серпанок вечоровий…
Засинає рідна школа,
Мовкне дзвоник малиновий.
Лиш ліхтар той одинокий
Тьмяні промені кидає,
Жовто-сонним своїм оком
В коридори заглядає.
Сміху, вигуків дитячих,
Їх дзвінкого щебетання
Вже не чути в цьому храмі
І науки, і пізнання.
Подарує ніч-владарка
Кожним ясним оченятам
Чарівну цікаву казку,
Повкладаючи всіх спати.
Із-за хмари виглядає
Мила зіронька спроквола,
А під нею вже дрімає,
Спочиває рідна школа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013
Ой не заздріть, добрі люди,
Молодій красі дівочій,
Бо вона недовго буде
Людям радувати очі,
Посміхатися, мов чудо -
Погляд сонця у озерце,
Але ще недовше буде
Вона радувати серце.
Потьмяніє і зів’яне,
На виски впаде пороша.
Хтось знайомий збоку гляне:
«А була ж така хороша!..»
Ті слова ножем по квітці
Будуть душу шматувати,
Найболючіше бо жінці
Молоду красу втрачати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Можливо, буде щось із тебе,
Хороше буде що-небудь,
Та як злетиш високо в небо,
Учителів своїх не гудь.
І не топчи ти їх словами:
«Усе б зміг сам, бо я талант!»,
Учителі ж бо відтесали
Того таланту діамант.
І що науки їх не треба,
Ти говорити не спіши,
Адже усі вони у тебе
Вкладали часточку душі.
Завжди втішали в час невдачі,
Раділи успіхам твоїм…
Умій сердечно бути вдячним,
Скажи спасибі щиро їм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Осіннєє диво мелодії пише
І пензлем чарівним малює листки...
Йде панна прекрасна. Тихіше! Тихіше!
І кида на трави духмяні квітки.
Ще казка дріма в передраннім тумані,
Шепоче із вітром про щось очерет...
А панна несе злото-срібло в кармані
І впевнено йде уперед, уперед!
Стежиною в полі і шляхом широким,
Ні лугу, ні лісу вона не мине,
Навколо погляне господарським оком
І землю ключем журавлиним замкне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2012
Твої уста такі солодкі,
Такі веселі, чарівні...
Немов цукерочка з обгортки,
Вони всміхаються мені.
Це все весна -
Принесла фарби,
Червоні, вогняно-живі,
І на устах заграли барви
В палкому поцілункові.
Це літо вишнями вродило,
А бджоли узяли нектар,
Пташки ж несли на дужих крилах
Тобі такий безцінний дар!
Твої уста!.. П'янкі, медові...
Кохання з серця переллють,
Промовлять тепле, тихе слово,
Навік проклавши щастю путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2012
А я так люблю поцілунки!
Це Бога самого дарунки,
Це сонечка теплі привіти:
Солодкі, як мед, і духмяні, мов квіти;
Весняні, з малиновим смаком,
Дрібненьким посиплються маком,
А потім розквітнуть півонії -
У пристрасті, аж до агонії!
Поллються веселкою в річеньку,
Щоби не заснути всю ніченьку,
І бризнуть на трави перлинами,
Здійнявшися крильми орлиними
До хмар, через гори прокочених
І зорями щедро золочених!..
Бо ж я так люблю поцілунки!
Це ж Бога самого дарунки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012
Дозволь мені тебе поцілувати,
Дозволь торкнутись до твоїх ланіт,
Із чаші дзвінкосрібної узяти
Собі хоч кілька ніжних кольорит!
Дозволь прийти, запрошення не мавши,
І говорити, не ждучи питань,
Із себе маску страху разом знявши,
За руку взяти без гучних зізнань;
Із посмішки рожевої спивати
Солодкий, мрієзоряний нектар...
Прошу, дозволь мені тебе кохати,
Бо я давно в полоні твоїх чар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012
Мамі важко: вона зранку
Будить сина в перший клас:
«Прокидайся вже, Іванку!» -
Повторила п’ятий раз.
- Я до школи не піду,
Бо ще спати хочу!
Восени, як на біду,
Знов коротші ночі!
От якби ж то на землі
Сонце не світило,
Бідні діти б взагалі
В школу не ходили…
- Годі скиглить! З ліжка злазь!
Горе ти дитина…
І поглянь, яка у нас
Тепла, ясна днина!
На сніданок я тобі
Вже спекла пампушку,
А з собою, на обід,
Дам солодку грушку.
- Мамо, я тебе прошу:
Ну не треба грушку –
Замість неї положу
Я м’яку подушку!
Він вставати не хотів.
Мати – смик за ногу –
Так Іванко й полетів
Пластом не підлогу.
Із підлоги вже піднявсь
Дуже неохоче,
І вдягатися прийнявсь,
Протирати очі.
Снідав з горем пополам
Потім взяв портфеля…
Як до школи почвалав,
Зітхнула оселя!
Ой як добре в світі жити:
Сонце ясне сяє,
А бажання щось учити
В одну мить зникає!
На стеблинку відпочити
Гарний сів метелик
Хлопчик – ну його ловити,
Кинувши портфелик!
Бігав, присідав, стрибав,
Грався і сміявся,
Різні квіточки зривав,
По траві качався!
На годинник подивився –
Треба поспішати!
Та портфеля у траві
Не легко шукати…
- Хух! Знайшов у бурянах -
Сюди кинув вранці .
Бачить: в нього на ногах
Ще домашні капці!
- Так до школи попаду –
Будуть всі сміятись,
Тож додому треба йти
І перезуватись.
Він побіг чимдуж назад,
Швидко перезувся,
Вбіг у клас, але не рад –
Портфеля забувся!
Негаразди без кінця.
- Оленко, Сергійку,
Ну позичте олівця,
Зошита, лінійку…
Ось почався вже урок –
Захотілось їсти.
Хлопець взявся ковпачок,
Що на ручці, гризти.
Гриз і гриз, поки прогриз
Там велику дірку,
У яку заряд проліз
Ще й вколов язика!
- Ось, немає чим писать…
А значить – не треба!
От якби я вмів літать,
Полетів би в небо…
Тут він з зошита листка
Прудко вириває
І верткого літачка
Під небо пускає.
Раптом вітерець дмухнув,
Літак похилився,
Вчителю на голову
Точно приземлився!
Як Іванко це уздрів,
То дуже злякався,
Але вчитель не сварив,
Тільки посміхався.
Дзень-дзелень! – дзвінок співав –
Скінчились уроки –
Вже нудних не буде справ,
Зайвої мороки.
Можна на подвір’я йти,
Голубів ганяти
Й до самої темноти
З друзями гуляти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332000
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.04.2012
Не турбуйся, матусю,
Не хвилюйся даремно,
Не кажи, що Тебе я
Вже менше люблю.
Ти би знала, як мило
І на скільки приємно
Бачить ніжну і щиру
Усмішку Твою!
В ній усе збереглося:
І тривоги, й печалі,
І надії на щастя,
І свята доброта…
Сорок років, як вітер,
Непомітно промчали,
А Ти все така ж гарна
І така молода!
Добре слово сказати,
Може, завжди не вмію,
Та тепло свого серця
Без жалю віддаю.
І чим довше живу,
Тим ясніш розумію,
Що Тебе я, матусю,
Дуже сильно люблю!
Кожен день я ціную,
Що з Тобою проводжу,
Кожну посмішку-сонце,
Сльози-перли гіркі;
А слова, в яких мудрість
І науку знаходжу,
Не дають збитись з шляху,
Наче ті маяки.
Не печалься, матусю –
Я назавжди з Тобою,
Бо любов моя вічна
І, як море, без меж.
Тож зовсім не печалься
Вже моєю весною:
Не загубиш Ти дочки,
А ще й сина знайдеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012
Ти мене надихаєш,
І чаруєш, і вабиш...
Ніжним подихом вітру
Про любов промовляєш
І цілуєш, цілуєш
Нагідок пелюстками,
Що їх сіяла доля
Між палкими серцями.
Дзвінко птахи щебечуть;
Прокидається ранок...
Посміхаєшся ніжно -
А навколо серпанок!
Як від сонця...
Ти мене спокушаєш,
Зводиш з розуму, п'яниш...
Так солодко зітхаєш
І мій розум дурманиш!
Я тебе обіймаю...
Ні - вино випиваю!
Все до дна - ні краплини
Його не проливаю.
Хвиль весняних кохання
Проросло і окрепло...
Пробудив ти бажання,
Від якого так тепло!
Як від сонця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Мені наснився дивний сон -
Мені наснився ти.
Два серця бились в унісон
Посеред німоти.
Бриніли лагідні слова,
На мить спинився час;
Ласкава ніжність ожива
З любові повсякчас.
Тепло від сплетених долонь
І солод на устах...
Як жаль, що це був тільки сон -
Він пролетів, мов птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
У моєму серці розцвітає вишня,
Ніжні квіти щастям сповнюють усе.
Ще ніколи, справді, буйно так і пишно
Не цвіло коханням миле деревце!
І стоїть прекрасна, ніжна наречена,
Крутяться пелюстки в тихім вальсі мрій;
Росами омита, сонцем золочена,
Мов на мить завмерла у красі своїй.
А весна і парки, і сади прибрала,
Солов'їв навчила мелодійних од,
Вишеньку намистом, перлами квітчала -
Ангельським серпанком неземних красот...
Плід її солодкий буде, соковитий,
Як медові соти - не гіркий мигдаль...
А поки що, в біле оповивши віти,
Розцвітає вишня, дивлячись у даль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012
Спасибі тобі за недоспані ночі
І ті одинокі, захмарені дні,
Спасибі тобі за заплакані очі
І смутки, які дарував ти мені.
Спасибі за казку, яка не здійснилась
І посмішку, що на уста не зійшла,
За мрію крилату, що тільки наснилась,
За долю щасливу, яка... не прийшла!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012
Я вже давно не плакала так щиро -
Розтріскалось, розбилось заніміння;
Лилися сльози, наче чисте миро,
Спалахуючи, мов ясне каміння.
Протяжний стогін і важке дихання...
Бліде лице рука не закриває,
Немає слів - лиш голосне ридання
Незриму тугу з серця вириває.
Від схлипування здригується тіло,
Закутане в безсилля і зневіру...
Немов дитина, так відкрито, сміло,
Ніколи я не плакала допіру...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012
.
Гаї шумлять —
я слухаю.
Хмарки біжать —
милуюся.
Милуюся-дивуюся,
чого душі моїй
так весело...
П. Тичина
Заквітчана, гаптована,
Стою, мов зачарована,
Між айстрами, між зорями -
Краплинами прозорими.
А жайворонки крилами,
Тремтливими, несмілими,
Торкають струни сонечка.
А я ж бо його донечка!
Бринить вода з відеречка;
Усмішка, мов цукерочка, -
Солодка і малесенька,
Напитися радесенька.
Трави зелені килими
З ромашечками білими
Прослалися під ніжками
М'якенькими доріжками!..
У радості і щасті я!
До хмар злетить душа моя,
Зірветься променем увись...
Весь світ вмістивсь в мені - дивись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012
Ну чому ти такий холодний?
Розкажи мені, розкажи!
І печаль свою в серці гордім
Не держи, прошу, не держи!
Не чекаю я злого слова
Із твоїх медоносних уст,
Та як зверне на те розмова,
Не хвилюйся, не застрашусь,
Бо у мене на серці тихо –
Не тримаю у ньому бід;
Ти ж, навпіл розділивши лихо,
По-новому поглянеш в світ.
Скинь з плечей той тягар, що хилить
До землі тебе повсякчас.
Нехай чайка над морем квилить,
Бо ця доленька не для нас.
Ну чому ти такий далекий,
Мов та зіронька в небесах?
Знаю, шлях по життю не легкий,
Та зумій побороти страх.
Не сумуй, як глибока осінь,
І про вчинене не жалій,
Бо життя тим дари приносить,
Хто не зрікся юнацьких мрій.
Не кажи, що немає щастя,
А радій кожен день і час!
Просто знай: все у тебе вдасться,
Бо Господь дуже любить нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011
Я хочу до безумства закохатись,
Про все забути й більше не згадать,
Щоб до землі ногами не торкатись,
А серед хмар свобідною літать.
У пристрасті бажаю без упину
Всі заборони рвати, як папір,
Та, не вагаючись ані хвилини,
Безтямно кинутись в любовний вир,
Віддати своє тіло в дужі руки,
Нехай душа вмирає, затиха,
Нехай у пеклі терпить вічні муки…
Мені байдуже: хто є без гріха!
Жадаю ще непізнаного болю,
Яскравих вражень у пітьмі нічній.
Слова закуті вирвуться на волю,
Сховавши сором в лаві вогняній!
Я хочу до безумства закохатись, -
Не знаю, чи моя у цім вина, -
П'янкими поцілунками впиватись,
Життям насолодившися сповна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2011
Натхненна вітром, холодом зірок
І шелестом нежданого дощу,
Сумні думки змотаю у клубок
І знову щось печальне напишу…
Кохала і щасливою була,
Свою усмішку людям дарувала…
Чому ж моя весна уже пройшла?
Її ж було у мене зовсім мало!
А літо – полудневая пора
Безмежних мрій, енергії та сили.
Вже бігає беззуба дітвора,
Від щастя в мене виростають крала!
А там лелека в гості залетить,
У дзьобі принесе для мене… внука.
Пожовкле листя сумно шелестить,
Уста просочують молитви звуки…
Дихнула лютим холодом зима,
Затанцювали в вальсі хуртовини.
Надій нема, і мрій уже нема.
Лиш плач… Біля моєї домовини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011
І знову ніч. Зірок немає.
На землю пада дрібний сніг,
Лампадка у кутку дрімає,
Муркоче котик біля ніг.
У хаті тихо, як в могилі,
Ніщо ніде не шерехне,
І знов думки такі немилі
Прийшли навідати мене…
Ага, це ви? Як завжди, вчасно:
У пору темну і сумну,
З'являєтесь, як сонце згасне,
Землі лишивши таїну.
Як я? Та дякую, нічого…
Сумую, плакала не раз,
Журюся і молюся Богу…
А ви? Що нового у вас?
Усе блукаєте містами:
То Київ, то Кіровоград…
А можна й я, сестрички, з вами?!
Та хто мені там буде рад?
Ви залітаєте в кімнату,
Мов подих вітру весняний.
Хоч і прибрана небагато,
Панує затишок у ній.
А за столом сидить читає,
Перегортаючи листки…
«Його побачили?», - питаю.
Його. Щасливі ви такі…
Схилила голову на руки.
Кажіть, спинилися чого?!
В ту ж мить здалося – чую звуки
Медові голосу його!
Закрила очі, відвернулась.
Одна надія, щоб у сні
До мене мрія посміхнулась,
І снився миленький мені.
І знову сумно, тихо в хаті,
Земля вдягла новий покров…
Думки ж полинули блукати,
Щоб завтра повернутись знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011
Дякуємо вам за спокійний сон,
Вранішню зорю, вечір солов'їний;
Дякуєм за те, що біля вікон
Наче жар горять кетяги калини!
І за те, що знов прилетить весна,
В жменях принесе птаство гомінливе...
Ніжно забринить пісня не одна...
Дякуємо вам за життя щасливе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2011
Самотній вечір. Одиноко свічка плаче,
Сльзини воску капають на блюдце,
Несмілий вогник рухається, скаче,
Потоки світла мляво-тьмяно ллються.
Навколо тьма - тягуча, непроглядна -
Вбирає в себе ці сріблясті нитки,
Які плела дбайливо Аріадна,
Й на хвилю не змикаючи повіки.
В кутку - химерний силует і... очі...
Це гра уяви - чи провісник смерті?!
О ні! Вона вмирати ще не хоче!
Та дні її уже до краю стерті...
І свічка плаче... Та не рушить тишу -
Німа вона - німе й її страждання,
Та плач від того мовби ще страшніший -
Нема у ньому й крихти сподівання,
Нема надії і нема кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2011
Ах, як болять нестерпно плечі!..
Бушує вітер за вікном...
Осінньо-одинокий вечір
Розлив на стіл своє вино.
Прокравшись нишком до кімнати,
Він навіть тіні не лишив,
В кутках порозсипав багато
Сухих і непотрібних слів...
Ах, як же сильно ниють плечі,
Що я не в змозі і кивнуть!..
Вже стерті весни ті лелечі,
І їх, на жаль, не повернуть...
А десь яскраве сонце сяє,
Співає жайвір серед піль!..
Мене ж ніхто вже не чекає...
Лиш тільки вечір... Тільки біль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2011
Як солодко я мріяла про тебе,
Скрутившися клубочком на дивані,
У постелі м'якій, кольору неба,
Знаходячись в Морфеєвім дурмані.
І спогади приходили до мене -
Усі ще зовсім юні - школярі -
Одягнуті у піджачки зелені
І набакир кирпаті кептарі;
Та й щебетали, весело і рясно,
Плели химерну павутину мрій
З минулого в майбутнє... Як прекрасно,
Що я твоя, а ти - навіки мій!
В думках тоненьких і прозорих мріях
Я відчуваю ласку рук твоїх
І поцілунки на тремтливих віях...
Ніщо на світі не замінить їх!
Я дихаю і стукіт серця чую...
Мого? Та ні, уже, мабуть, твого,
Бо лиш тобі без жалю подарую,
Перев'язавши стрічкою, його...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011
Привіт! Як життя молоде?
Привіт! Скільки сонця в тобі?
Без мрій ані дня не пройде,
Лиш сміх - і ні крихти журби!
Цвітеш, як сади навесні,
Летиш синім птахом у даль,
Крізь ночі линеш і дні,
Забувши слово "печаль"!
Натхнення живить твій дух,
Кохання в серці горить!
А голос радує слух,
Бо щастя в ньому бринить!
Творець грандіозних ідей,
Ти віру носиш в собі!..
Привіт! Як життя молоде?
Привіт! Скільки сонця в тобі?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011
Мені так добре зараз, м'яко...
Навколо тиша, спокій спить...
А за вікном - дрібненька мряка,
Ледь чутно листя шелестить...
Осінній вечір кинув штори,
Тепло розбіглось по хатках,
Закутались у хмарах зорі,
Вмостилась ласка в подушках...
На склі промінчик колихнувся
Моїх солодких юних мрій...
Прилинув сон і доторкнувся
Устами ніжними до вій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Куди зникають тіні,
Коли приходить ніч?
Напевне, розмовляють
Із Богом віч-на-віч.
Про радощі, про болі,
Невигоди зими,
Що змушені без волі
Ходити за людьми.
Що день у день без змісту -
Благенька їхня суть.
Тиняючись по місту,
Користі не несуть,
Ковзаючись, зникають
На стінах, на шляхах,
Від сонечка тікають,
Сховавшись по кутках.
В своїм нещасті кволі,
Чужим життям живуть,
Без мрії і без долі
Чужою смертю вмруть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Забути не можу, але й пам’ятати несила
Жахливу подію, що сотнями душі косила!
Висіло життя на одненькій тонкій волосині
І падали люди, вмирали щодня, щохвилини.
Як можна ходить, відчуваючи: смерть уже близько.
А хмари, закутавши сонце від всіх, опустилися низько,
Розплакалось небо, б’ють краплі безжально по тілу,
Немов повернуть хочуть душу, що вже відлетіла.
Ступає, мов привид, людина, вже не поспішає,
В сипкому піску ледь помітні сліди залишає.
Не вічні вони: зникнуть десь в часовому просторі,
Не буде й життя: перед Богом воно у покорі.
Жахливі злочинці, вершителі лиха прокляті,
Вмирайте самі, та навіщо ж людей умертвляти!
Безжальні кати, що у душах не маєте Бога,
Все вернеться вам, не святкуйте свою перемогу!
Плач лине дитячий і стогін жінок не змовкає.
Картина страждань зір Господній страшенно лякає.
„Хоч крихту хлібця!” – рветься з уст напівмертвих на волю.
Цей голос несе в небуття частку гострого болю...
Жевріє остання надія й невпинно згасає,
І злий ангел смерті безжально престол свій займає.
Думки лиш про їжу, безумство любов відбирає,
А душі безвинних дітей відлітають до раю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2011
Зимовий ранок дихає морозом,
Розмірено, повільно, неквапливо,
І час, немов завмер в химерній позі,
А на душі так легко і щасливо.
Спускаються у плавнім хороводі
Дбайливим майстром різьблені сніжинки.
Натанцювавшись вдоволь на свободі,
Собі шукають на землі спочинку.
Несмілий, боязливий сонця промінь
І сам злякався, в темряву попавши,
Та ніч втекла, мов необачний злодій,
По закутках сліди позалишавши.
По небу лізуть вайлуваті хмари,
А вітер пхає їх кудись невдячно,
Ліниво-сірі, наче ті примари,
Свої боки пом'яли необачно.
Вже й сонце сіло на рожевім троні,
Туман прогнавши плазувать в долинах,
Бринить повітря, грають на осонні
Віконні візерунки у перлинах.
Цей день новий приніс нові надії!
Із посмішкою я його зустріну,
Бо він здійснить мої вчорашні мрії
Та подарує радісні хвилини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2011