| Сторінки (1/41): | « | 1 | » |
Бывает так, что поезд ушёл,
И больше ничто не цепляет.
Бывает так, что много врагов,
Но ты об этом не знаешь.
Я двигаюсь в такт с прошедшим днём
Так много роняла надежды.
Я страшно боюсь мышей, пауков,
Но больше всего безмятежных.
Людей, конечно же. Просто людей,
Бесчувственных и безпристрасных.
А также злых и коварных воров,
Красивых снаружи, но всё же ужасных….
Ты думаешь счастьем сердце полно.
Но всё же там много боли.
Не делай другим ничего на зло,
И так в жизни много соли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839004
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.06.2019
Коли біль переповнює тебе зсередини,
Ти хочеш просто кричати.
Коли рідні тебе не підтримують,
Стараєшся не заридати.
Бо кому яке діло до того,
Що твоя душа вже як сито.
Дірява, прозора, надірвана...
По горло відходами сита.
Всі рвуть по трохи на шмаття,
Та ти до цього вже звикла.
Шарпайте, плюйте, ріжте...
Вона і для цього відкрита.
Інколи хочеш ти світла,
Усмішок щирих, підтримки.
Та тебе лише всі дорікають.
Погана, що б не робила.
Ти знову повіриш у докори.
Ти знову просієш все ситом.
Уже краї переповнені.
З відходів добра не зліпити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810710
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2018
Недорима. Не дописала. Не довідчула
те, що палало.
Те, що горіло, що накипіло
просто забула. Не досказала.
Недовірші. Недоспані ночі.
Ручка вже зовсім писати не хоче.
Не долетіло, просто згоріло
те, що палало, те що кипіло.
Не зрозуміли, не допочули, те, що несла я,
про що кричу я.
Не допросила, не домолила,
голову низько для Бога схилила.
Хай він побачить, що не доробила,
хай він почує, про що я просила.
Щоб була рима, щоб дописала
щоб довідчула, щоб досказала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2013
Чи варте кохання тих мук пережитих,
тих вічних, нестерпних, журливих?
Чи варте кохання нещастя і суму?
Чи варте хоч їх половини?
Не можна сказати ось так, і одразу,
бо всяке ще може в нас бути.
І будуть образи, і миті розради,
і щастя, і горе, і смуток.
Та справжнє кохання здійме до небес
і дух підійме вище неба.
А розчарування дух скине з гори,
та, падати нижче вже треба -
під землю провалишся з горем своїм...
А потім злетиш знов до неба.
Від щастя світитися буде весь світ -
кохання сильніше від тебе.
Чи варте кохання? Я думаю так:
Якщо пережите падіння,
то знову твій дух десь злетить в небеса.
Ти лиш наберися терпіння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2013
Спустошена до краю, як пустеля,
зневірена до краю, до кінця.
То де ж те світло у кінці тунелю?
Іду вперед, назад нема вже вороття.
Ступаю неквапливо і поволі,
немов незряча, йду по темноті.
Шукаю свій ясний надії промінь.
Химерними вдаються кроки ті.
Удари серця наче молотка...
Його стиснули в грудях, тож на волю
воно все рветься, б'ється, поспіша...
Але все марно. Лиш пульсують скроні.
Немає ні початку, ні кінця
тій темноті, що шлях мені закрила.
Не знаю вже, чи справжнє це життя,
бо зовсім не такого я хотіла.
Нехай просвітлення очистить мою душу
і віра серце хай моє сповнИть,
щоб знала я - воно не прото б'ється,
а щоби світлом темний світ цей пробудить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435353
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2013
Я прокинулась серед ночі,
одягнулась пішла гуляти.
Як не дивно, недалеко від дому
починав збиратися натовп.
Всі стояли звернувши свій погляд
до зірок темного неба.
Що вони там бачити хочуть?
І собі поглянути треба.
Щось зелене світилось над нами,
не сказала б що дуже яскраво,
і умить промайнула думка -
треба швидше звідси тікати.
Але тут потягнувся промінь
і потяг мене просто вгору.
Невже заберуть усіх?
Ні, лиш мене і мою подругу.
Кімната вся біла всередині
і дуже в ній світло й просторо.
А я не знаю де дітися
і страх підступає під горло.
Той хлопець в білому одязі
має звичайний вигляд,
та що мене в ньому бентежить?
Його нерухоме обличчя.
Така ж асистентка у нього -
молода приваблива жінка,
вона дивиться впевнено й холодно,
вона не моргне і не кліпне.
Я дивлюся стоїть моя подруга,
стоїть немов зазомбована,
а вони досліджують голову,
мов сканують, що в ній приховано.
Ось до мене черга підходить,
і зі страхом прошу без упину -
не чіпайте мене, я ж вагітна,
не чіпайте моєї дитини!
Та обличчя їх нерухомі,
вони мають якесь завдання,
коперсаються в жіночому лоні,
завдаючи нестерпні страждання.
За хвилину уже все закінчили,
мою подругу вже відпустили.
Я хотіла вернутися також,
та, на жаль, уже двері закрили.
Та із розпачем я розумію,
що ніколи уже не побачу
я трави, сонця, дерева, озера,
не побачу коханого-милого.
Я прошу - відпустіть, я ж не зможу
без нього, я не зможу без рідного дому!
Я так хочу радіти, сміятися, плакати,
хочу вірити, хочу кохати.
Вони взяли тоді мою руку,
провели повз прозорої рамки,
і рука моя стала обпечена,
я від болю нестерпного плакала.
Тоді рамкою провели ще раз
і страшний опік враз щезнув.
І відкрились важкі металеві,
до тунелю відкрили шлях двері.
Той тунель пролягав до кімнати,
де лягала я ввечері спати.
Я дивлюся, там спить мій коханий.
Я лягаю. Вже досить гуляти....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Він поглянув на мене - той погляд не зник,
той погляд, що вже кілька років
я ховала у серці своєму. І він
знов дивився в мої сині очі.
Він поглянув на мене - і час ще не сплив...
І я глянула у його очі.
Очі сумно дивилися знову в мої
надзвичайно стривожені очі,
а вуста все мовчали... мовчали німі
і не знали, чого вони хочуть.
Сумний погляд його змінивя теплом,
неприхованим щастям світився.
Як же добре колись удвох нам було...
Але ж... годі! Цей час вже скінчився.
І не хочу я більше думать про те,
і не хочу вже жити минулим.
Розвернуся, піду і забуду про все...
Ми обоє навіки забудем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013
Я люблю этот мир, я люблю эту жизнь,
я люблю всё вокруг, ну и что же?
Мир бежит по делам, ему не до меня,
ему время и деньги дороже.
Деньги движут прогресс, время кажется есть,
я совсем ведь ещё молодая.
Но не знаю совсем где мой путь, где мой дом,
всё как будто туман исчезает.
Как найти мне себя в этом мире большом?
И куда мне бежать в этой гонке?
Может я постою, и вокруг посмотрю?
просто так, наблюдая в сторонке...
Жизнь проносится в миг, поколенья идут,
все идут по той же дороге.
Ищут славы, любви, денег, власти, утех,
и хотят, чтобы кланялись в ноги.
Ну а я не хочу встать на эту тропу,
я хочу лишь покоя и мира.
Я хочу чтобы жили все люди в любви,
без надменных и гордых кумиров.
Помоги же, мой друг, разобраться во всём,
ведь никто больше мне не поможет.
Мир бежит по делам, ему не до меня,
ему время и деньги дороже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396173
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2013
Хаос. Суцільна темрява.
Уривки. Діафільм.
Калейдоскоп із клаптиків
фантазій і надій.
Дзеркальне відображення.
В сльозах поміж калюж.
Скляна гора. Із льоду брухт.
Це наслідки причин.
З вікна не віє холодом.
Лиш сирість. І в душі.
Так моторошно й жалісно.
І жихають грачі.
Сховатися. Навколішки.
Поміж вогнів хрести.
Примарні звуки радості.
Все в хаосі. І йти.
Навпомацки. До виходу.
Навшпиньках з темноти.
Не бачити, що коїться.
Шукати і знайти.
Дощ виринає спогади.
І топить сірий день.
Відновлення ілюзіїї
могутності людей.
Надія на примирення.
Війна. Знову війна...
Калейдоскоп розсипаний.
Фантазія дотла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388043
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2012
В тандемі світла й тіні грають лиця
принадних напоказ кривляк-гримас,
а поміж тим, таємні кровопивці
висмоктують нещадно соки з нас.
Настійливо глузують над "простими",
і наче диковинно душать сміх.
Але вже скоро стануть на коліна,
змиваючи сльозами й болем гріх.
Бо лише Бог нас може розсудити,
і той хто думає, що все із рук зійде,
побачить те, що правди ніде діти.
Хто сіє горе - щастя не збере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380037
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2012
Друг... Ты друг мой или враг?
А может быть, и просто так, никто?
Враг... Если ты враг, тогда ты не предашь.
А может быть, достанешь белый флаг?
Никто... Никто не знает, что ты мне дорог так.
А может знаешь ты?
Шаг... Я делаю навстречу шаг.
А может быть не устоишь?
Друг... Ты друг мой или враг?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343072
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.06.2012
Если ты меня любишь, не делай мне больно,
я не вынесу этих страданий.
Если ты меня любишь, вытирай мои слёзы
после наших с тобой расставаний.
Если ты меня любишь, прижми крепко-крепко,
обнимай и целуй очень страстно.
Если ты меня любишь, скажи мне об этом,
я хочу знать, что всё не напрасно.
Если ты меня любишь, подари мне улыбку
ярче солнца и звёзд вместе взятых.
Если ты меня любишь, возьми мою руку,
не жалей для меня слов приятных.
Если ты меня любишь, не ревнуй без причины,
не толкай к другому в обьятья.
Если ты меня любишь, будь лучшим мужчиной,
о котором могу лишь мечтать я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330918
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.04.2012
Я кохаю тебе,
я не можу без тебе...
І згорає у смертнім вогні
моя грішна душа,
вона хоче у небо
у пориві палких почуттів.
Хочу стримать її,
а душа все летить
безоглядно, невпинно,
і я...
я її не спиню
ні на день, ні на мить -
вона стала сама не своя.
"Я кохаю тебе" -
найпростіші слова...
Але ні, вони дуже складні.
Знаєш ти, неспроста я тобі їх кажу,
я тобі їх кажу, ти - мені.
Моїм радості й щастю не має межі,
коли ти біля мене,
душа
повертається в тіло,
і добре там їй,
бо вона стає ближче до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2012
Моя нічна мара, мій відголосок снів,
ген вітер зашумів про спомин лихоліття.
Ні, я уже не та... Навіщо прилетів?
В моїх пророчих снах не вистачає місця для старого сміття.
Ти линеш крізь вікно, готуєшся повстати,
прирівнюючи совість до розпусти.
І мерехтливий образ твій, що заважає спати,
породжує до болю широкосердну пустку.
Іде нова пора, весняно-гомінка,
і ранок щедрий блискає очима.
Моя нічна мара, мій ворог та мій гість,
твій спадок, як плювок, лишився за плечима.
Поглянь. вже близько день, осяяний добром,
у мене знову виростають крила.
Ти чуєш? Вітер стих. І сонце піднялось.
Безмаривна пора... Нарешті я щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Талан - це доля.
А талант - приреченість на шлях.
Якщо не підеш цим шляхом -
нестерпні почуття
рватимуть серце на шматки,
спокОю не дадуть,
у хаосі будуть думки,
загубиться їх суть.
Якщо талановитий ти,
то не зрікайся того,
шляхом талановитим йди,
забудь свої тривоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
Я не вірю у те, що бачу.
Я не бачу того, в що вірю.
Не сміюся я вже й не плачу,
забуваю свої надії.
І не радість уже, й не смуток,
тільки спокій і ясна дума.
Це не втрата і не здобуток,
не недолік і не заслуга.
Я пробачила і прощенна,
ще не радість, та вже не туга.
Моя втрата - це мій здобуток,
мій недолік - моя заслуга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012
Жив був дурний Ґалá. Пішов до дівки, щоб що дала. Дівка його й питає:
- Чого прийшов дурний Ґалá?
- Прийшов до тебе, щоб що дала.
- А що ж я тобі дам? Хіба, може, кусок сала?
Приніс він те сало, поклав на призьбі і зайшов до хати. Мати його питає:
- Куди ходив дурний Ґалá?
- Ходив до дівки, щоб що дала.
- І що ж вона тобі дала?
- Та кусок сала.
- А де ж ти його подів?
- Та на призьбі поклав.
- А нащо ж ти так зробив? Досі його собаки з’їли.
Виходить мати надвір, дивиться – нема вже сала. Та й стала казати синові:
- То ж як тобі дали кусок сала, то треба було його на куски порізати, посолити, у боденьку поскладати – мали б собі що їсти.
На другий день знов пішов дурний Ґалá до дівки. Дівка його й питає:
- Чого прийшов дурний Ґалá?
- Прийшов до тебе, щоб що дала.
- І що ж я тобі дам? Хіба, може, собаку?
Взяв він ту собаку, привів додому, на куски порізав, посолив, у боденьку поскладав. Зайшов до хати, а мати його й питає:
- Куди ходив дурний Ґалá?
- Ходив до дівки, щоб що дала.
- І що ж вона тобі дала?
- Та собаку.
- І де ж ти її подів?
- Як ти й казала: на куски порізав, посолив, у боденьку поскладав – матимемо що їсти.
- Та що ж ти наробив?! Треба було собаку за шию коло дому прив’язати. Вона б брехала і злодіїв в хату не пускала.
Пішов знов до дівки дурний Ґалá.Дівка його й питає:
- Чого прийшов дурний Ґалá?
- Прийшов до тебе, щоб що дала.
- І що ж я тобі дам? Хіба, може, курку?
Приніс він ту курку, зав’язав шнурка на шиї, вчепив біля дому та пішов до хати.
Мати його питає:
- Ґалá І де ж ти її подів?
- Як ти й казала: за шию коло дому прив’язав, щоб брехала і злодіїв в хату не пускала.
- Та що ж ти наробив?! Треба ж було у хліві на вишках сіна намостити, по драбині на вишка її всадити, вона б яйця несла – мали б ми що їсти.
Наступного дня дурний Ґалá знов пішов до дівки. Дівка його й питає:
- Чого прийшов дурний Ґалá?
- Прийшов до тебе, щоб що дала.
- І що ж я тобі дам? Хіба, може, корову?
Привів корову дурний Ґалá. Сіна на вишка у хліві сіна намостив та став по драбині корову на вишка пхати. На пару щаблів корова вилізла, далі з драбини впала, ноги й хребта переламала й здохла.
Зайшов дурний Ґалá додому, сів на лавці, а мати його й питає:
- Куди ходив дурний Ґалá?
- Ходив до дівки, щоб що дала.
- І що ж вона тобі дала?
- Та корову.
- І де ж ти її подів?
- Як ти й казала: на вишка у хліві сіна намостив та по драбині її пхав, щоб вона яйця несла та мали ми що їсти. Але вона впала та здохла.
- Та що ж ти наробив?! Треба було її у хлів завести, у ясла сіна покласти. Вона б наїлася, тоді взяти відро та видоїти, то мали б ми і молоко, і масло, й сир.
Знов пішов дурний Ґалá до дівки. Приходить, а вона й питає:
- Чого прийшов дурний Ґалá?
- Прийшов до тебе, щоб що дала.
- І що ж я тобі дам? Хіба, може, сама піду.
Взяв дурний Ґалá дівку, привів до свого хліва, поклав у ясла сіна, та пішов до хати відро брати. А мати його й питає:
- Куди ходив дурний Ґалá?
- Ходив до дівки, щоб що дала.
- І що ж вона тобі дала?
- Та сама прийшла.
- І де ж ти її подів?
- Як ти й казала: завів до хліва, сіна в ясла поклав, візьму відро та піду доїти. Будемо мати молоко, масло, сир – буде що їсти.
- Та що ж ти таке дурне робиш?! Веди но ти її до хати та будемо весілля грати.
Привів дурний Ґалá дівку до хати і стали думати, як весілля справити. Мати каже до сина:
- Я буду хліб та пироги пекти, а ти іди до магазину за горілкою, - і дала йому гроші.
Пішов дурний Ґалá до магазину. Надворі зима, мороз, холодно. А тут бачить біля хати господарі свиню смалять. Дурний Ґалá підійшов ближче, зняв штани та наставив до вогню дупу, щоб зігрітися.
Господарі як таке побачили, відлупцювали його добре та й відпустили. Повернувся додому дурний Ґалá без горілки, побитий, заплаканий. Мати його й питає, що ж сталось. Він і розповів. Мати тоді каже:
- То ж як ще побачиш, що люди свиню смалять, то кажи: “Доброго дня, люди добрі! Дай Боже вам носити – не переносити!”
- Добре, - сказав дурний Ґалá і знов пішов до магазину.
Коли бачить, йде похоронна церемонія, та й несуть небіжчика на кладовище. Він і каже:
- Доброго дня, люди добрі! Дай Боже вам носити – не переносити!
Як люди таке почули, як збили його, що й місця живого не було на ньому. Повернувся дурний Ґалá додому побитий, заплаканий, без горілки. Мати його й питає, що ж знову сталося. Він їй і розповів.
Мати тоді й каже:
- То ж як ще побачиш, що люди йдуть і небіжчика несуть ховати, то ти стань, зніми шапку, перехрестись, схили голову, та скажи: “Не дай Боже кому таке горе мати!”
- Добре,- сказав дурний Ґалá, умився, переодягнувся в чистий одяг, та й знову до магазину пішов.
Коли бачить, назустріч йому - весільна церемонія. Попереду молодий з молодою йдуть, музики грають, жінки співають. А дурний Ґалá став, як мати вчила, зняв шапку, перехрестився, схилив голову та й каже:
- Не дай Боже кому таке горе мати!
Як почули таку мову люди, побили дурного Ґалý. Ледь прийшов додому дурний Ґалá – побитий і без горілки. Мати питає, що ж на цей раз сталося. Він їй і розказав.
Мати каже:
- Нащо ж ти таке казав? То ж як зустрів весілля, треба було усміхнутись і гукнути: “Грай, музико, грай! Жару піддавай!”
- Добре,- сказав дурний Ґалá, і як оговтався вже від побоїв, зібрався й знов пішов до магазину.
Коли це по дорозі бачить – хата горить, люди з відрами бігають, воду ллють. А дурний Ґалá став, як мати вчила, усміхнувся і гукає:
- Грай, музико, грай! Жару піддавай!
Як почули таке люди, то й водою його облили і палицями побили. Повернувся дурний Ґалá додому знову без нічого, і знов побитим і заплаканим.
Розпиталася мати, що сталося, та й бачить, що нічому його не навчить. Сама тим часом уже й хліба, і пирогів напекла, й всього що мала на столи наготувала. Пішла сама в магазин, горілки принесла і людей покликала.
Так весілля і відгуляли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318402
рубрика: Проза, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.03.2012
Покину все. Піду на край землі,
де сходиться земля із небесами...
Залишу цей нікчемний ниций світ...
І заросте колись мій шлях хрестами.
Тут не знайшла притулку і підтримки...
Тут вічний морок, сповнений турбот.
Я так хотіла, щоб мене любив ти...
Мабуть дарма... Тепер на ешафот.
І хто згадає, що жила, кохала,
що вірною дружиною була?
Хто зрозуміє, що душа страждала
без ніжності, любові і тепла?
Покину все. Піду на край землі,
де сходиться земля із небесами...
Залишу цей нікчемний ниций світ...
І заросте колись мій шлях хрестами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2012
Скажи, тобі не жаль мене?
Як хочеться ридати...
Як боляче у грудях б'є...
Не в силах так страждати.
Кохання шепче все - пробач,
пробач йому провину...
Образа жаром все пече
і мучить без упину.
Як пересилити образу
глибоку й непоступну?
Як витіснити геть й одразу,
забути біль і смуток?
Повір, нелегко це зробити,
та я тобі прощаю.
Ти ж все одно не зрозумів
від чого я страждаю...
І не питай мене чому,
цього не поясню,
щоб не образити тебе,
бо я тебе люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2012
Благодарю судьбу за встречу,
и пусть нам вместе и не быть,
но мне приятнее и легче
с тобою в сердце моем жить.
Ты не оставишь в сердце шрамов,
ведь раны там не заживут.
Не знаю, поздно или рано
ворвался ты в мою судьбу...
Но может быть настанет время,
когда два разные пути
сойдутся на одной дороге,
и будем вместе я и ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304740
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2012
Твоя любов мене рятує
від холоду, від болю,
від злих думок, від сумнівів -
мої думки з тобою.
Боюся лише втратити,
і втратити навіки...
Без тебе я уже не я -
безлика тінь, і тільки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2011
Коляд-коляд-колядника
зустрічайте в коляду,
я іду до Вас на свято -
благу звістку Вам несу.
Що зійшла яскрава зірка,
у різдвяний пізній час
народився наш Спаситель,
щоб порадувати нас.
Колядую Вам на свято,
колядую на добро,
щоб жилося всім багато,
щоб було всього-всього!
Колядую в Вашім домі,
щоб були усі здорові,
щоб Ви Бога прославляли,
співом серце звеселяли.
Хай Вам щастя усміхнеться,
і сьогодні, й повсякчас
віра хай живе у серці,
що її дарує Спас.
Коляд-коляд-колядника
зустрічайте в коляду,
я приніс Вам гарну звістку
і з гостинцями піду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2011
Я не хочу жити так, як всі,
хочу жити в злагоді й любові.
Я не хочу думати як всі -
хочу виразити істину у слові.
Я не хочу бігти за людьми,
розганяючи єдиний щільний натовп,
краще буду поповзком повзти -
самостійно істину шукати.
Лідери ведуть юрби людей,
погляди у лідерів всіх різні,
впевнено вони йдуть до мети,
а насправді - топчуться на місці.
Я не хочу йти за жодним з них,
віру їх не буду переймати,
я не хочу стати одним з них -
гріх не хочу я на душу брати.
Я не хочу бути лиш рабом
чужих поглядів, ідей, здобутків -
я не хочу щоб мені робили
непотрібні зовсім подарунки.
Я не хочу, щоб життя одне,
що далось нелегкою ціною,
змарнувалося на щось лихе.
Хочу бути лиш сама собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301637
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2011
Хочу с тобой хоть на мгновенье
забыться в сладостной любви,
и чувствовать прикосновенья,
и слушать шепот губ твоих.
Хочу сгорать с тобой от страсти,
тобой одним дышать и жить,
хочу порхать, летать от счастья
в объятьях ласковых твоих.
Хочу тебя я безмятежно
прижать к себе и отпустить,
чтоб ты желал меня как прежде,
чтоб не подумал разлюбить,
чтоб эта сказка не кончалась,
чтоб сладко было нам двоим,
чтоб жизнь прошла, а ты остался
столь обожаем и любим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301632
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 22.12.2011
Аркуш паперу і ручку візьмеш,
а може просто мобільний,
напишеш ти вірш або пісні куплет,
і виллєш у ньому весь біль свій.
Хтось поцінує, комусь не до смаку
твої творчі здобутки,
може ти й зовсім не вмієш писати,
може поетом тобі і не бути.
Чи навіть захочеш художником стати,
візьмеш кисті і фарби,
будеш натхненно думки малювати,
зібравши в гармонію барви.
І схочеш втекти від реальності ти
в намальований клаптик паперу,
пірнувши думками у інші світи,
поглянувши на просту сферу.
Ти створиш картину просту й зрозумілу,
чи може абстрактну, незвичну.
Хтось скаже тобі - малювати не вмієш,
та може лиш ти розумієш,
що це не малюнок і не куплет -
усе, що мистецтвом зоветься,
це крики розмиті солоним дощем
від стертих стежок твого серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2011
В мене все є. Та ні, чогось немає...
Чого ж немає? Як це зрозуміти?
Чого душі моїй не вистачає
у цю тривожну неспокійну мить?
Розбити б камінь, що притис у грудях
тремтяче серце, сповнене думок,
відчути вічний ізотропний простір,
а потім втиснути його в один рядок.
Моя обмеженість мене в собі вбиває,
я прагну більшого. Та як його здобути?
Не можу зовсім осягнути вічного,
не можу істину просту збагнути.
Я не покинула старе заради нового,
хоча у цьому полягає шлях
до розуміння чогось несформованого,
чого немає, поки що, в наш час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2011
Бежала собака бездомная.
Смотрела в глаза мне.
Голодная (видимо).
Глупая!
У меня нет еды.
Уходи!
Нет... бежит всё равно
и смотрит всё так же.
Ну вот, магазин впереди.
Ладно. куплю тебе что нибудь,
жди!
Здравствуйте, дайте кусочек колбаски, недорогой.
Сколько? Пять гривен? Возьмите пожалуйста.
Где же собачка?
Куда ты ушла?!
Глупая всё-таки... не поняла.
Ладно, домой надо ехать, ведь холодно.
Снегом всё замело. Пальцы немеют.
Пойду к остановке.
Где ж та собака?
Да нету её.
Жалко. Будет голодная...
А вот и другая бежит!
Иди ко мне! Иди милая...
Не бойся, я не обижу.
Боится, не смотрит.
На, возьми, сьешь.
Понюхала и отошла.
Что такое?
Может колбаска плохая?
Нет, верно боится меня.
Конечно боится,
он у неё только половина хвоста.
Видно не видела в жизни добра...
Я отойду, а ты кушай!
Куда ты?
Взяла в зубы и понесла.
Оглянулась, не буду ругать ли.
Я улыбнулась.
Оглянулась опять.
Судя по виду у неё есть щенки.
Пошла их кормить.
Ну что же, беги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297232
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.12.2011
Кому тепер скажу слова кохання?
Із ким тепер я розділю свій жаль?
Хто подарує радість сподівання?
З ким засміюсь, з ким розділю печаль?
Я хочу пережити все з тобою!
З тобою хочу ринути зі скал в безодню...
в безодню дивовижних почуттів,
прекрасних неймовірних відчуттів;
і кожен вечір милуватися величною красою
серпанку неба, витканого з хмар;
і погляду напитись твого хочу,
щоб пригасить душі моєї жар.
І з трепетом наляканої птиці
щоразу моє серце завмира,
коли дивлюсь в твої палкі зіниці,
коли мелодією ллєш свої слова.
Та ось тепер тебе немає знову,
життя стає безбарвним і нудним.
Кому тепер скажу слова кохання?
Нема кому... Немає з ким...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2011
Бажання відчути насолоду перемагає усі інші відчуття...
Лишається лише одне - летіти назустріч нестримним бажанням, відчути легкість, позбутися думок як засобу благорозумності і ловити кожну мить щастя усім своїм єством так, щоб хотілося жити вічність;
а життя полягатиме лише у цій миті, у цьому прекрасному клубку бажань, що виник так бездумно у хаосі почуттів, розгорівся з невеликої іскорки і перетворився на палке захоплення, що не згасає доти, доки не виникне нове захоплення, ще нестримніше і прекрасніше у своїй шаленості, яке надасть життю нового значення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296972
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 30.11.2011
Не в силах змінити нічого,
так завжди до мене було,
не можу змінити я русло,
яке вже віками текло.
Забула давно про образи,
і висохли сльози мої,
невдячні знецінені фрази
здалися в запеклім бої.
А розум ще хоче боротись
і галас стоїть в голові,
що рано мені ще здаватись,
ой рано здаватись мені.
І наче в агонії мозок
останні сили черпа -
я сильна, я буду боротись,
не здамся, іду до кінця!
Я сильна ?..
Та сили все ж мало.
І галас по трохи вщуха.
То що? Може все таки здатись?
У відповідь - тиша лиха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296965
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2011
Милый малыш, почему ты не спишь?
Ведь сегодня приснюсь тебе я...
Ты посмотришь в глаза и с душевной тоской
осознаешь, что я не твоя.
Но во сне всё не так - я приду и скажу
о несчастной своей любви,
как любила тебя, и как буду любить,
и о том, что у нас впереди.
Ты ответь, сладкий мой, что ты будешь со мной,
что не бросишь меня никогда.
И мы будем вдвоём, пусть лишь только во сне,
но такая ведь наша судьба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293647
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2011
Приємні сюрпризи подвійної суті -
щаслива поява нового життя.
Розбиті надії і хвора уява
не здатні вказати на правильний шлях.
Примхливі затії без жодної думки
про вічність, про сутність земного буття.
І в силу події від горя і муки
тікає свідомість і віра твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2011
Крива стіна... вікно... і двері......
о ні, де двері? їх нема....
Та ж є вікно!!!
Вікно?... навіщо???
За ним давно лише пітьма...
Кімната... в ній нема людей..
Де люди? їх чому нема?
Давно вже звірі!!! Звірі всюди...
І знову я... і знов сама...
Думки! Думок вже повні груди!!!..
Та раптом - їх також нема...
Так стало порожньо усюди...
Суцільний вакуум...
сама.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011
А може завтра буду знов
стояти під отим вікном,
ховати свій холодний сміх
подалі від очей чужих...
Чи огорне пекучий жаль, чи ностальгія
чи печаль,
а я тривка неначе сталь,
тверда як мармур і кришталь.
Стояти буду не стомлюся,
у очі сонцю подивлюся,
вдихну розпечений асфальт,
сховаю сміх...
І ніжний альт
почую за плечем.
І спека...
І десь крадеться небезпека...
І голос тут, вже недалеко.
І де узявся тут лелека? Це ж символ злагоди й добра!
Темно стає...
Мені пора...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011
Ти думаєш, я настраждалась?
Що буду нещаслива?
Що будучи поруч з тобою я щастя загубила?
Це все не так! Твоя любов
дала мені надію,
той промінь сонця крізь туман,
який затьмарив мрію.
І ця надія променить
мою життєву стежку,
туман росою став умить,
роса лоскоче ніжки...
І сонце радістю сповняє!
Роса - то мої сльози.
А сонце - ти, моя любов,
хоча бувають й грози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011
Ми повертаємось до того, із чого починали -
тікали від самотності, вона ж нас наздогнала.
Це вже фінал? Кінець? Чи лиш новий початок?
А хай же йому зась, такого щастя мати!
І знов буде робота над вадами, помилками,
а потім ті ж турботи, що заважали жити нам.
І ти ще не байдужий, але вже на межі.
Можливо занедужав? Напевно захворів...
А я шукаю виправдань, тікаю від розмови,
для того, щоб уникнути образливого слова.
Ховаючись в собі, немов в твердій шкаралупі
ми думаєм про те, як щастя повернути.
Неспокій поїдає нас, хоч хочем ми одного.
Заручники обставин. Гравці кіна німого.
Отож мені доводиться робити перший крок
до нового примирення наших вагань, думок.
Кінець нашій самотності, надовго, а чи ні?
Турботи ті ж лишаються... Терпіння вже на дні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011
Кличе сон мене у прекрасний політ,
зазирає у стомлені очі.
І чарує, і манить в казковий світ,
і фарбує мріями ночі.
Опиратись йому, мабуть, змісту нема,
полечу я за ним, як на крилах.
Дотягнусь до зорі і знайду край землі,
зроблю те, чого ще не робила.
Сон огорне мене теплим спогадом днів
найщасливіших і неповторних.
І я зможу ще раз закохатись вві сні,
знов повірити в щось надприродне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
О если бы ты знал, как мне необходим.
Тогда меня ты никогда бы не обидел.
Ты скажешь мне - любовь слепа.
Но ты один... один меня ты покорил. Но не увидел,
что боль моя растет от расставаний,
что между нами километры расстояний
и что мне нужно слышать голос твой...
А я буду дышать и жить тобой.
Скажешь любовь не знает страха.
Но даже на обрыве, на пределе краха
помни о том, что ты есть Человек;
Пусть будет путь светлее и вовек
никто не упрекнет, не оскорбит.
Ты скажешь - чувств нельзя убить.
Но ты не будешь плакать и скорбить,
когда меня забудешь.
Этот стих
пусть будет для тебя напоминаньем
о светлых чувствах, о людских страданьях...
Ведь боль моя растет от расставаний,
ведь между нами километры расстояний,
ведь словно пропасть стала между нами
и эту пропасть делаем мы сами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290261
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 02.11.2011
Стрепенеться душа
і полетить...
Далеко - у зоряне небо.
Відчує полегкість. Зрадіє.
В цю мить
їй більше нічого не треба.
В прекрасному танці кружляє душа,
в небесному танці свободи,
і хоче завжди жити вільно вона,
шукати цікаві пригоди.
Ніхто не посадить у клітку її,
не буде в неволі тримати.
Ніхто не піймає у сіті її,
не змусить від болю страждати.
Тому стрепенеться щаслива душа
й здійметься до самого неба...
Забуде земне - його більше нема...
Земного їй більше не треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Пітьма...
Розлука. Вічність. Горе.
Печаль. Думки.
Світанок...
Бажання. Людяність. Добро.
Життя. Чекання.
Ранок...
Кохання. Щастя. Люди. Рух.
Свобода. Привітання.
Обід...
Продовження. Тепло.
Старання. Запитання.
Вечеря...
Дім. Сім'я. Нудьга.
Страждання. Ностальгія.
Зневіра. Замкнутість. Хаос.
Напруженість.
Подія...
Оновлення. Краса. Політ.
Фантазія. Надія.
Віддалення...
Журливість. Гніт.
Невиправданість. Мрія.
Пітьма...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
Каждый день, каждый час, каждый призрачный вздох
улетает от нас... и ни ангел, ни Бог,
ни Святой дух земли не дадут опустить
своих праведных рук;
нам нельзя отступить!
По бескрайним просторам, по небесным краям,
по заоблачным горам, там где реки, моря,
где давно не бывало человека следа,
где все кажется ближе чем было всегда
пролетит вдруг мечта и подарит нам миг -
час бесгрешной любви, день любви на двоих.
И еще один вздох, и еще один час, и еще один день -
нет дороги назад...
Лишь парим в вышине и не видим мы дна,
две счастливых души и четыре крыла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288791
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.10.2011