Аліна Олійник

Таке воно, життя…

Таке  воно  -  життя  без  коректури,
НачИсто  пише  оповідь  в  блокнот,
Вивчає  незнайомі  партитури,
Звучить  акордами  знайомих  нот.

Таке  воно  -  минуле  без  повтору,
Не  перепише  заново  свій  текст,
Приходить  в  згадці,  ніби  гість  знадвору,
Придумавши  причину  і  підтекст.

Така  вона  -  буденність  без  спокуси,
Таке  вразливе  серце  без  броні,
Такі  болючі  сумнівів  укуси,  
Десь  там  на  протилежній  стороні

Твоїх  зізнань.  Твоїх  незмінних  правил,
Твоїх  гріхів,  прощань  і    каяттів...
Колись  здавалось  -    визнання  і  слави
Достатньо,  маєш  все  чого  хотів.

Таке  воно  -  прозріння  без  тлумачень,
Раптовий  спалах  істин  та  ідей,
І  серед  сотень  тисяч  передбачень
Приймаєш  власну    долю,  мов  трофей.

Таке  воно  -  майбутнє  без  гарантій,
Ніхто  його  тобі  не  обіцяв,
Цінуєш  кожен  день  -  чого  він  вартий,
Бо  кожен  крок  -  все  ближче  до  кінця.

З  листа  читання  невідомих  партій  -
Таке  воно  -  становлення  митця.
І  кожну  мить    -  стоїш  немов  на  варті
Страхів  і  сумнівів  у  партії  гравця  .

Таке  воно  -  чекання,    може  знову
Прийде  момент,  можливість  або  шанс,
Любов  придумає  незнану  досі  мову
І    за  терпіння  виплатить  аванс.

Така  вона  -  ця  тиша  безсловесна
Чуттєва,  милозвучно  мовчазна,
Любов  душевна  і  любов  тілесна
Яка  вона?    Ніхто,  ніхто  не  зна...

Така  вона  -  ця  пам'ять  невмируща,
Така  вона  -  ця  віра  у  дива.
Надія  всеохопна,  всюдисуща,  
В  тобі  завжди,  допоки  ти  жива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Все буде добре!

Все  буде  добре,  просто  у  це  повір!
Все  буде  добре,  просто  як  мантру  завчи!
Сумнів  втече,  ніби  сполоханий  звір,
Смуток  мине,  просто  молись  і  мовчи.

Все  буде  добре,  прийде  в  серце  пора
Спокою,  тиші,  медитативних  мрій.  
Зрушить  з  місця  тривог  височенна  гора
Й  солона    сльоза  не  покотиться  більше  з  вій.

Все  буде  добре,  навіть  коли    в  війні
Попелом  серце  на  згарищі  доль  притрусить,
Все  буде  добре,  без  сумніву  -  так  чи  ні,  
Все  буде,  чуєш,  бо  добре  ще  бути    мусить!

Все  буде  добре,  просто  у  це  повір,
Все  буде  добре,    доля  буде  прихильною!
Вийди  босоніж    в  зоряну  ніч  надвір
І  закричи    -  я  зможу,  я  буду  сильною!

Все  буде  добре,  явиться  ще  любов,
Знайде  тебе  в  лабіринті  життєвім    щастя.  
Все  буде  добре  -  як  мантру  повторюй  знов,
Просто  прийми  безумовної  віри    причастя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024

Живи!

Живи  життя,  для  себе,  не  для  когось,
Живи  як  вмієш,  як  дозволить  Бог,
Живи  як  дозволяє  власна  совість,
Живи  як  можеш,  лиш  живи  не  в  борг.

Плануй  життя    доволі  обережно,  
Плануй  ліміт  розчарувань  й  тривог,  
Цінуй  життя  щоденно  і  безмежно,
Й  не  став  йому  завищених  вимог.

Люби  життя,  його  випробування,
Люби!    Його  не  можна  не  любить!
Люби  чергові  спроби  й  намагання,
Відчути  радість  й  щастя  хоч  на  мить.

І  ворогів  люби  як  люблять  друзів,  
Й  себе  люби,  бо  в  себе  ти  один!
Кого  не  любиш  -  значить    по  заслузі,
В  них  правди  й  честі  інший  кровоплин.

Твори  життя  -  цікаве  й  кольорове,
Твори  досягнень  профіль  і  анфас,
Твори  й  шукай  натхнення    додаткове,
Якому  створить  Бог  міцний  каркас.

Шануй  життя  -  години  і  хвилини,
Шануй  момент,  і    кожен  крок,  і  вдих,
Сміливо  підіймайся  на  вершини,
Лишивши  всіх  позаду  хто  не  встиг.

Живи  життя  для  себе,  не  для  інших,
Сама  в  собі  знаходь  опору  й  тил,
Здолавши  страх  і  відчай  перемігши,    
Навчись  злетіти  без  наявних  крил.

Навчися  вірності,  як  вміють  амадини,
Пробач  усім,  хто  чимось  завинив,
Й  не  забувай  -  призначення  Людини
Колись  сказати  -  я  не  марно  жив!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024

Я думала

Я  думала,  що  це  воно  -
Міцне,  настояне,  солодке
Кохання,  як  густе  вино,
Із  присмаком  терпкої  нотки.

Я  думала,  що  це  вонa  -
Любов  палаюча,  жагуча,
Сп'яніла  пристрасть  від  вина,
Яка  з  похмілля  серце  мучить.

Я  думала,  що  це  вони  -
Роки,  що  пам'ять  не  стирає!
В  обіймах  ранньої  весни
Живе  любов  і  не  вмирає!

Я  думала,  все  зберегти
Так  легко,  як  бажання  спільні.
Ідемо  далі  -  я  і  ти
Направді  відчайдушні,  вільні.

Я  думала...  Та  чи  могла
Щось  наперед  спророкувати?
Любов  нап'ється  з  джерела,
Й  зозуля  їй  почне  кувати.

Аби  лиш  далі,  многа  літ,
Аби  лише  кінець  не  скоро,
Вже  опадає  вишні  цвіт,
А  нам  лиш  трішечки  за  сорок.

Колись  я  думала  -  життя
Несе  лише  випробування,
А  виявилось,  почуття
Дають  наснагу  починанням.

Не  просто  все,  насправді  час
Не  квапиться  і  не  лікує.
Та  серце  мовчки  кожен  раз
Над  раціо  моїм  кепкує.

Я  думала,  не  буде  вже
Гойдань,  чекань,  безсонь  зненацька,
Та  знов  являється  любов
Така  беззахисно  юнацька.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2024

Дитино моя…

Дитино  моя,  ти  ще  досі  віриш  у  диво,
Ти  ще  досі  віриш  в  слова  солодкі,  але  порожні,
Віриш,  що  все  під  силу,    всі  біди    здолати    можливо,
Пережити  й  забути  миті  гнітючо    тривожні.

Дитино  моя,  ти  ще  досі  віриш  у  казку,
В  те,  що  опівночі  не  зникають  раптово  чари,
В  те,  що  люди  щоденно  не  одягають  маску,
Віриш,    що    любов  завжди  й  попри  все  тримається  пари.

Дитино  моя,  ти  ще  віриш  березневому  сонцю,
В  те,  що  без  весни  не  буває    ні  листя,  ні  цвіту,
Ти  завжди    віриш  всесильному    ангелу  охоронцю,
Віриш  в  справедливість  й  чесність    земного  незрадливого  світу.

Дитино  моя,  усе,  що  ти  бачиш  навколо  -
Створюєш  насправді  для  себе,  а  потім  -  для  інших.
Життя  -  це  пряма,  зигзаг,  або  замкнене  коло,
Та  яким  не  було  б  -  його  варто  любити    найбільше.

Дитино  моя  -  життя  широке,  мов  поле,  й  довге,  мов  пісня.
Співаючи,  далі  йди,  долаючи  перешкоди!
Життя  -  це  лише  короткий  відрізок    між  до  і  після,
Тому  живи  не  намарно  аж  до  кінця,  до  самої  коди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024

Besame mucho!

Besame!  Besame  mucho!
В  танці  осіннім  кружляє  сумний  листопад,
Але  на  серці  весняно  і  ніжно  квітучо,
Й  небо  бездонне    дарує  бажань  зорепад.

Хочем,    щоб    вічністю  стали  короткі    моменти,
Де  ми  кохані  й  щасливі    тільки  удвох!  
Besame!  Besame  lento!
Хай  нас  не  квапить  у  вічність  до  себе  наш    Бог.

Besame!  Besa  con  siempre!
Осінь  дарує  нам  вкотре  можливість  і    шанс.
Заплакане  небо  дощить  і  його  сентименти,
Встановлюють  віри,  надії  й  любові  баланс  .

Besame  constantamente!
Двері  у  серце  своє  я  тобі  відчиню.
Осінь  робитиме  нам  золоті  компліменти
й    кохання  проб'є  у  серці  мовчання  броню.

Besame  sinceramende!
В  танці  осіннім  знову    мене    закружляй!
Любов    перетне  країни  і  континенти
Й  на  світло  душі  прилетить,  немов  Батерфляй.

Besame!  Besa  caliente!
Пристрасть  гаряча  спалює  наші    серця.
Скоро  запалять  свічки  різдвяні  АдвЕнти,
І  рік,  коли  були  не  разом,  дійде  до  кінця.

Besame!  Besame  mucho!
Маестро,  нам  пристрасне  танго    ще  раз  зіграй!
Хай  серце  моє  більше  ніколи  не  мучить
Сумнів  у  тому,  чи    нам  по  дорозі    у  рай.

Besame!  Хочу  відчути
Присмак  медовий  солодкий  на  твоїх  губах!
Besame!  Щоб  не  забути,
Як  це  -  кохати  не  задля  коротких    розваг.

Besame!  Крикнуть  нам    -  "гірко"!
Ніжно  цілуй  і  до  себе    мене  пригортай!
Скоро  на  небі  різдвяна  засвітиться  зірка,
І  ти  їй  бажання  єдине  своє  загадай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023

Я мить розтягую у вічність…

Я  мить  розтягую  у  вічність,
Сповільнюю  життєвий  плин,
А  час  мина,  і  в  тім  трагічність,
Й  мені    гірчить,  немов  полин,
Буденних  справ  ніякий  присмак,
Життя  без  спецій  і  приправ,
За  обрієм  вже  долі  присмерк,
А  в  мене  ще  багато    справ  -  
Покерувати  в  бік  світанку,  
Почати  заново  з  весни...
Лиш  вітер  сколихне  фіранку
У  домі,  де    тривожні    сни.
Не  кваплю  день  у  надвечір'я,
Не  кваплю  осінь  до  зими,
І,  розглядаючи  сузір'я,
Шукаю  світ,  де  разом  ми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023

Будь!

Будь  горнятком  води  у  пустелі  слів  пересохлих,
З  джерела  крижаного  будь  для  мене  цілющим  ковтком,
Будь  плащем  захисним  від  буднів,  дощами  промоклих,
Будь  найміцнішої  нитки  терпіння    безкінечним  мотком.

Будь  світлом  надії    яскравим  високо  на  стелі,
Будь  сонцем  в  вікні,  свіжим  вітром  поміж  дерев-сподівань,
Горнятком  води  будь  серед  мовчання  пустелі,
Будь  маятником  в  серці,  невтомним  від  коливань.

Будь  піснею  долі,  звучанням  щасливим  в  мажорі,
Теплим  дощем,  що  змиває  відчай  і  страх,
Міцною  опорою  будь  мені  в    радості  й      в  горі,
Будь  поруч  зі  мною    завжди  -  наяву  і  у  снах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023

Солодке праліне

Солоних  спогадів  солодке  праліне,
Ніяк  той  присмак  в  серці  не  мине,
Не  випарується    із  пам'яті  ніяк  
Нездійснених  бажань  терпкий  коньяк.

Ось  доля  вишиває  муліне  
Все  що  булО  і  що  не  промине,
Узором  згадки,  кольором  надій  -  
дивись  і  згадуй,  згадуй  і  радій!

Бо  все  що  сталось  -  назавжди  твоє,
Твій  біль  в  перервах  курить  у  фойє,
На  стінах  зали  -  виставка  картин
Під  назвою  -  "життя  з  дрібних  з  частин",

Поєднаних  речами  і  людьми,
Промінням  сонця,  тінями  пітьми,
Ілюзіями,  вірою  в  дива,
Дивись  на  світ!  Він  твій,  поки  жива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023

Не панікуй!

Не  панікуй,  серце,  зажди!
Бо    знаєш,  так  не  буде  завжди,
Буде  по  іншому,  надійся  на  краще!
Зійде  сонце  на  ранок  натще,
І  буде  світанок,  як  мед  до  чаю,  
І  спокій  в  душі,  яку  причащаю,  
Любов'ю  тією,  котра  невмируща,
І  буде  сльоза,  мов  вода  цілюща.
І  буде  радість,  яка  триває,
І  буде  добро,  що  перемагає
Усе  зловіще,  усе  вороже,
Хай  станеться  так,  всечуючий  Боже!
Хай  буде  віри  безмежна  сила,
А  за  плечима  -  незламні  крила.
Не  панікуй,  не  страшно  літати,
До  мрії  насправді  рукою  подати,
В  дорозі  до  щастя  -  не  страшно  й  не  слизько,
І  все  недосяжне  насправді  близько.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023

Любов лікує

Знаєш,  складно  вірити  у  дива,
Вірити,  що  мовчання  не  безнадійне,
Бо  поки  любов  у  серцях    жива
Щастя  у  парі  завжди  подвійне.

Знаєш,  здається  легше    разом  удвох
Драпатись  на  круті  височенні  скелі,
Не  впасти  там,  де  на  камені  мокрий  мох,
Не  загубитись  в  безлюдній  пустелі.

Знаєш,  добре  де  нас  нема,
Легше,  де  ані  краплі  ілюзій,
Доля  дорогу  знайде  сама
Туди,  де  є  лік  від  давніх  протрузій.

Знаєш,  мабуть  уже  давно  пора
Позбутись  зневіри,  втоми  і  дистимії,
Істина,  бачиш,  як  світ  стара  -  
любов  найкраще  лікує  від  аритмії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023

Чого вартує світ

Чого  цей  світ  вартує  без  віри,
Де  душі  темні,  порожні  діри,
Де  світло  надії,  яке  не  ввмікнулось,
Де  все,  що  статись  могло  -  вже  відбулось...

Чого  цей  світ  вартує  без  світла,
Без  квітки,  котра  навесні  розквітла,
Без  вітру,  який  розганяє  хмари,
Без  долі,  що  щастя  знаходить  до  пари...

Чого  цей  світ  взагалі  вартує,
Якщо  в  ньому  віра  й  любов  не  рятує.
Якщо  в  серці  згасла  надії  ватра,
Чого  ця  покута  насправді  варта...

Чого  це  чекання  таке  болюче,
І  сонце  таке    надмірно    палюче,
І  небо  так  недосяжно  високо,  
Чого  в  цьому  світі  так  одиноко?

Бо  в  кожному  серці  надмір  зневіри,
Бо  в  кожному  домі  обмаль  довіри,
У  кожному  щасті  -  надлишок  болю,
І  кожен  надіється  тільки  на  долю.

І  страшно    сказати  правду  у  вічі,
І  страшно  вступити  у  річку  двічі,
І  важко  згадати,  і  просто  забути,
Цей  світ  справедливим  не  вміє  бути?

Чого  в  цьому  світі  усе  так  не  просто?  
Бо  важко  дається  до  цілі  поступ.  
Бо  часто  бракує  бодай  розуміння,
Що  цінність  найвища  -  смирення  й  терпіння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2023

Прийдешнє літо

От  і  прожито  вже  літа  прийдешнього  половину,  
А  воно  настало  таке,  ніби  відчуває  за  все  провину,
Ніби  намагається  спокоєм  всіх  обманути,
Але  насправді  реальність  така,  яку  не  можливо  забути.
Літо  таке,  що  довкола  обмеження,  перепони,
Хмари  пронизують  ворожі  ракети  і  дрони,
Літо  сповнене  ненависті,  злості,  люті,
Літа  вітрила  надією  миру  напнуті.
Літо  таке,  ніби  навмисне  вводить  в  оману,
Каже  -  бачиш,  все  як  раніше,  і    сонце  загоїть  рану,
Котра  не  від  кулі,  а  просто  від  браку  любові,
В  прихистку  літа  рахунки  для  всіх  подобові.
Літо  настало  таке,  як  ніколи  раніше,
Люди  живуть  у  рідному  місті  інші,
Інші  пісні  серед  гамірних  вулиць  й  на  площах,
Інші    молитви  в  соборах  на  прощах.
Стається  римованим  вІршем  сповідь  у  серці  ,
Літо  -  любов,  що  залишить  на  згадку  берці.
Далі  босоніж,  далі  до  Перемоги,
Квапиться  літо  зменшити  страх  тривоги.
І  усміхається  лагідно  літнє  безхмарне  небо,
Все  буде  добре,  якщо  не  зараз,  то  коли  нЕбудь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023

Люблю тебе!

Люблю  тебе!  Все  інше  -  незначуще!
Довкола  все  -  тривожна  суєта.
Життя  коротке,    літо  проминуще,
І  проминуща  серця  самота.

Люблю  тебе!  Любов  майструє  крила!
Вдвох  без  страху  здоланна  висота.
Паде  донизу  смутку  зайва  брила,
З  гори,  куди  несем  свого  хреста.  

Люблю  тебе!  Вуста  тамують  спрагу,
Мов  біля  чистого  гірського  джерела.
Любов  дарує  віру  і  наснагу,
Щоб  нас  до  раю  доля  привела.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2023

Збірка поезій "Мовчати і говорити"

Чуттєва  новинка  від  Аліни  Олійник  (Аліна  Олійник)  —  збірка  поезій  «Мовчати  і  говорити»  💫

Є  люди,  які  не  пишуть  про  війну,  про  мир,  про  боротьбу,  про  радість  перемоги,  про  Бога,  про  себе...  Вони  ні  про  що  не  пишуть,  навіть  пости  у  фейсбуці,  статті  журналістські,  романи  художні...  І  це  не  значить,  що  ці  люди  черстві,  бездушні,  егоїстичні,  не  мають  хисту,  таланту,  що  їм  не  болить,  що  в  них  нема  думок,  ідей,  просто  в  них  не  лишилося  слів,  лише  біль  у  серці...

Іноді  мовчати  важче,  ніж  говорити.  Мовчання  болить  від  неможливості  виштовхнути  із  себе  увесь  той  біль  і  розпач.  Іноді  воно  кровоточить,  медсестра  зупинить  кров,  так  і  не  допитавшись,  що  сталося.  Бо  мовчання  ніби  місцевий  наркоз,  коли  все  бачиш,  чуєш,  розумієш,  а  сказати  жодного  слова  не  можеш.

А  є  ті,  в  кого  забагато  слів  —  одні  виштовхують  свій  біль  з  душі  назовні  у  світ,  проговорюючи  його,  інші  пишуть  на  замовлення,  для  піару,  реклами,  заробітку...  У  кожного  своя  мета.  Кожен  має  право.  Але  ті,  хто  не  пише,  носять  у  собі  тягар  невимовного  болю,  який  зсередини  роз’їдає.  Бо  мовчати  важче,  ніж  говорити.

👉🏻  Ця  збірка  мовчки  чекала  свого  часу,  настоюючись,  як  добре  багаторічне  вино.  Ці  тексти  промовляли  вголос  у  моїй  душі  і  рвались  назовні,  до  людей.

Мовчати  і  говорити...  насправді  найлегше  з  Богом.  Про  все  і  ні  про  що.  Про  те,  що  важливе,  і  те,  що  не  має  значення.  Бо  він  все  чує  і  все  розуміє.  Є  глибокий  непізнаний  до  кінця  сенс  цих  розмов  і  мовчань,  питань  і  відповідей,  знаків,  натяків,  безкоштовних  дарунків  з  неба,  коштовних  знаків,  іспитів  долі...  Саме  про  них  ця  маленька  збірка.

Замовити  збірку  можна  на  нашому  сайті  за  посиланням:  https://discursus.com.ua/books/movchaty-i-hovoryty  

Переходь  і  отримуй  свій  примірник  😌

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023

Світло в вікні навпроти

Якщо  існує  щось  таке,  що  втратити  не  можливо,
Якщо  трапляється  щось,  що    в  серці  житиме  вічно  -  
Нехай  станеться  зараз  із  нами,    реально  й  наживо,
У  цьому  земному  світі,  у  цьому  гіркому  сторіччі.

Якщо  буває  щось  непідробне,  правдиве,
Якщо  пам'ять  здатна  берегти  найцінніше  -  
нехай  із  нами  станеться  справжнє  диво
І  нитка  долі  з'єднає  якомога  міцніше.

Якщо  у  річку  можна  вступити  двічі,
Якщо  до  неба  в  мріях  можна  злетіти  -  
Нехай  стане  відваги  дивитись  долі  у  вічі
І  вірити    у    справедливість  світу,  як  вірять  діти.

Якщо  погасне  у  серці  ліхтар  надії,  
Хай  сили  духу  стане  чинити  спротив!
І  в  мить  гіркоти,  песимізму  й  бездії,  
Нехай  не  згасне  світло  в  вікні  навпроти!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023

Хай не болить!

Хай    не  болить  ні    зрада,  ні  зневіра,
Нехай  не  терпнуть  від  мовчань  уста,
Хай  кожна  згадка  буде  мов  офіра,
У  непрочитаних  рядках  листа.

Хай  не  торкнеться  серця  відчай,  смута,
Нехай  мине,  лише  б  не  в  небуття!
Нам  пам'ять  вічна  стане  як  спокута,
Аж  до  наступного  життя.

Хай  не  болить,  не  кровоточить  рана,
Нехай  загоїться  від  ножової    шов.  
І  в  травні  знов  розквітне  цвіт  каштана,
Бо  час  відродження  надій  прийшов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023

Нитка надії

Не  виймається  серце  з  грудей,  
Не  розбирається  на  запчастини.  
У  цьому  світі,  де  безліч  людей,  
Для  щастя  достатньо  однієї  Людини.  

Ти  кажеш:  «Зізнаюсь,  в  мене  серце  чуже,  
Було  в  хірурга  складне  завдання».  
А  я  питаю  себе:  «Невже  
Може  у  нім  поселитись  кохання?»

Не  виймається  серце  з  грудей,
Не  розбирається  на  запчастини.
Важко  жити  серед  людей,
Де  у  кожного  -  маска  людини.

Не  виймається  ніж  із  спини,
Докупи  не  склеюється  розбите  щастя.
Боже,  сумнів  в  думках  зупини,  
І  надію,  мов  нитку  зав'яжи  на  зап'ястя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023

Лови мене!

Лови  мене,  мій  світе,  моя  доле,
Хоч  спробуй  тінь  швидку  мою  впіймати!
Біжу  через  життя  як  через  поле,
й  не  оглядаюся,  чи  зможеш  наздогнати.

Стерня  до  болю  босі  ноги  коле,
Та  підганяє  грім,  ймовірна  злива.
Лови  мене,  мій  світе,  моя  доле,
Лови,  поки  закохано  щаслива!

Лови  мене,  мій  вітре,  без  вагання,
Неси  мене  до  обрію  нового!
Я  з  долею  не  побоюсь  змагання,
І  душу  не    віддам  тобі,  тривого!

Лови  мене,  мій  пташе,  мов  зернину,
Що  впала  в  поле  й  прорости  не  вспіла,
Лови,  моя  відваго  кожну  днину,
Поки  можливість  змін  не  переспіла!

Лови  мене,  мій  сумніве  хвилинний,
У  час  перепочинку  на  порозі,
Страх  змін  у  тім  зовсім  не  винний,
Що    нам  із  ним  ніяк  не  по  дорозі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023

Пісок життя

Я  мов  пісок  в    годиннику  життя,
Я  ніби  птаха  у  безкрайнім  полі,
Я  -    течія  в  стрімкій  ріці  буття,
Я  ніби    глек  з    цілющим  трунком    долі.
Ти  наче  снів  таємних  лабіринт,
Ти  наче  шлях  душі  до  водопою,
Ти  мов  на  рану  необхідний  бинт,
Ти  післясмак  цілющого  напою.
Ми  ті,  що  помилялись  без  образ,
Ми  -  миті,  що  безслідно  промайнули.
Ми  пробачали  один  одному  не  раз
Ті  мрії  втомлені,  які  колись  заснули.
Любов  -    рентген,  пронизує  тіла,
Сканує  душі,  кров  переливає,
Цей  вічний  поклик  і  жага  тепла,
Мов  човен,  що  у  гавань  запливає.
Ми  тіні  світла,  ми  -  ковток  води
Від  спраги  сонця  у    обіймах  літа.  
Бери  мене  за  руку  і  веди
Туди,  де  радість  вірою  зігріта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023

Пам'ятай!

Вже  не  горю,  а  лиш  поволі  тлію,
Погас  у  серці  пристрасті  вогонь,
Лише  надію  крихітну  лелію
Поки  зима  ще  не  торкнулась  скронь.

Вже  не  цілунком,  тільки  серцем  грію
Терпкі  уста  поміж  гірких  прощань.
Вже  не  чекаю,  тільки  мовчки  мрію
Про  ще  ймовірну  вервичку  стрічань.

Вже    марні  сподівання  не    плекаю,  
Що  з'явиться  минуле  в  мережі.
Я  серце,  ніби  гаджет,  вимикаю
Й  підзаряджаю    вірою  в    душі.

Вже  не  біжу  зустрітись  на  пероні,
Не  заглядаю  в  вікна  поїздів,
Лише  як  завжди    мерзну  у  долоні,  
А  змерзлий  спогад    вдалеч  відгудів.

Вже  якось  тут  сама  перезимую,
Здолаю  якось    відстані  розлук...
До  слова  слово  знову  заримую
Й,  мов  птаху,  відпущу  листа    із  рук.

Вже  птаха  мій  полине  мовчки  в  небо,
Увись  сягне  літак  за  небокрай.
Для  щастя,  знаєш,  зовсім  мало  треба  -
Лиш  пам'ятай  про  мене,  пам'ятай...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023

Байдуже

І  бАйдуже  уже,  що  скажуть  люди,
І  байдуже,  що  без  кінця  і  краю,
Я  відсилаю  знов  листи  в  нікуди,
І  як  колись  чогось  й  когось  чекаю...
І  байдуже,  що  думає  поштарка,
Мабуть,  листи  тепер  зовсім  не  в  моді,
А  я,  немов  закохана  школярка,
Біжу  з  листом  по  дощовій  погоді.
І  байдуже,  що  час  мина  невпинно,
Що  сивина  поволі  проглядає,
А  серце  далі  битися  повинно,
Поки  іще  так  пристрасно  кохає.
Поки  іще  годинник  не  спинився
На  вежі  долі,  на  межі  спокути,
Поки  цей  сон  щасливий  не  скінчився,
Поки  ніщо  не  хочеться  забути.
І  байдуже,  що  нам  не  молодіти,
І  байдуже,  що  нам  уже  не  двадцять,
Бо  головне  -  навчитися    радіти,
А  це  також  важка  щоденна  праця.
Навчитися  пробачити  образи,
Навчитись  зайвих  сліз  не  проливати,
Тоді  насправді  легко  бути  разом,
І  байдуже,  що  будуть  пліткувати.
І  байдуже!  Бо  світ  крихкий,  мов  ваза,
Що  будь  якої  миті  може  впасти.
Пишу  листа.  Моя  остання  фраза  -
Не  дай  коханню  свому  занепасти!
І  байдуже,  зима,  весна  чи  осінь,
Чи  літо  -  ще  попереду  надія!
Бо  я    іще    кохаю  досі,
Й  сльозу  солону  зупиняє  вія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

Всі сні…

І  ніби  забуваю,  але  ні...
Мов  хвилі,  спогади    накочують  вві  сні,
І  змушуть  по  новій  все  згадати  -  
Всі  знакові  моменти,  світлі  дати...
Відбиток  лампи  світиться  в  вікні,
Ікона  мироточить  на  стіні
І  ніби  відчуваю,  але  ні...
Не  зародився  новий  світ  в  мені,
І  не  пробився  паросток  надії,
На  те,  що  промине  печаль  зими,
На  те,  що  знов  зустрінемося  ми,
Й  впаде  важка  сльоза  додолу  з  вії.
І  ніби  подих  щастя,  але  ні...
Співа  душа  мелодії  сумні,
І  не  позбутися  примарності  ілюзій.
І  ніби  друзі  поруч,  але  ні...
Примерзлий  цвіт  любові  навесні,
І  вкрила  паморозь  усі  бутони-мрії,
Бажання  -  ніби  ріки  крижані,
Час  як  вода  -  спливає  в  тишині,
І  сонце  в  березні  нікого  ще  не  гріє.
І  ніби    є  надія,  але  ні...
Десь  там  на  недосяжній    глибині,
Мала    іскриночка    кохання  тліє.
І  ти  мовчиш,  не  кажеш  звичне  -  ні!
І  падають  між  нас    дощі  рясні,
І  відстані  стають  такі  примарні,
Картину  щастя  віддамо  рамарні,
В  обрамленні  не  буде  жодних  "ні!"
У  світі,  що  реальний  не  вві  сні,
І  всі  старання  стануться  не  марні,
Бо  світло  серця  світить  мов  маяк,
І  заблукати  в  нім  тепер  ніяк
Не  вдасться  -  бо  дороги  наші    парні
Зійдуться  знову  як  колись  -    в  одну,
Вдихнем  на  повні  груди  цю  весну,
Що  принесе  нарешті  дні  безхмарні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023

Наступна можливість

Все  мов  ніч,  що  ніяк  не  мине.
Все  мов  сон,  що  ніяк  не  насниться...
Все  мов    небо  -  безкрайнє,  сумне,
Все  мов  дощ,  що  ніяк  не  скінчиться...
Все  -  ніщо,  що  отримало  сенс,
Все  -  як  безмір,  свобода  для  звіра,
Все    -    як  танець  у  ритмі    поп  денс,
Все  -  майстерність  Творця  -  ювеліра.
Все  мов  ватри  високий  вогонь,
Все  мов  попіл,  що  вітер  розвіє,
Все  в  перетинах  ліній  долонь,
Все  в  зіницях,  де  відблиск  надії.
Все  на  серці  -  і  радість  й  печаль,
Все  на  карті  ймовірності  долі,
Все  життя  -  тимчасова    вуаль,
Будні  з  присмаком  цукру  і  солі.
Все  -  ілюзій  солодка  мара,
Все  -  терпка  і  солона  зневіра.
Все  -  вагання  -  пора/не  пора,
Все  -  молитва  і  щира  офіра.
Все  -  гонитва  за  чимось  таким
Невловимим  але  надважливим..
Все  у  світі    здається  крихким,
Коли  хочеш  побути  щасливим.
Все  -    реальне,  можливе,  живе,
Все  -  по  колу  стається  циклічно.
Все  торкає    лиш  тих  за  живе,
В  кого  серце  пульсує  ритмічно,
В  кого  сльози  торкаються  вій,
Каяттям  в  кого  гояться  рани,
І  емоцій  стрімкий  буревій
Розриває    кайдани  омани.
Все  -    пустеля  чи  пустка  для  мрій,
Що  шукають  собі  водопою,
Все  -    думок  надокучливий  рій,
Все  мов  правда,  що  стала  сліпою.
Все  спонтанне  -    німе,  осяйне,
Ніби  світло  в  тунелі  прозріння.
Лиш  на  мить  страх  у  нім  промайне,
Бо  природньо  боятись  старіння.
Все  -  відвага,  супротив  і  міць,
Боротьба,  відчайдушна  і  вперта.
Зло  долає  завжди  силоміць  
Сила  духу  -  натхненно  відверта.
Все  по  плану,  по  списку,  по  днях...
Таємничо  ймовірна  звабливість.
Місто  спить  у  вечірніх  вогнях,
Бог  планує  наступну  можливість...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023

Усе - любов!

Усе  мов  сон,  отой  що  не  минає.
Усе  мов  фільм,  отой  що  без  кінця.
Пливе  життя,  мов  корабель  Дунаєм,
Пливуть  роки  -  дарунки  від  Творця.

Усе  -    вогонь,  отой  що  спопеляє,
Усе  -  вода,  яка  слізьми  тече,
А  час  як  дим,    що  колами  кружляє,
А  світ  як  грань,  що  тліє  і  пече.

Усе  мов  попіл,  що  розвіє  вітер,
Усе  -    пісок  в  годиннику  чекань,
Усе    мов  код,  з  таємних    чисел  й  літер,
Усе  набір  несправджених  бажань.

Усе  забіг  до  фінішу  зі  старту,
Усе  закон  обов'язків  і  прав,
Усе  сукупність    фарту  і  азарту
Усе  театр,  де  сам  себе  зіграв.

Усе    кордон,  межа,  що  відділяє,
На  до  і  потім,  що  було  і  є.
Усе  любов,  що  в  серці  промовляє
Лікує,  живить  й  не  перестає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023

Прийми як є!

Прийми  як  є    -  відважний  виклик  долі    
Іти  вперед  крізь  сумніви  і  втрати.
Хоч  в  каші  буднів  забагато  солі,
Солодкість  мрій  нічим  не  зіпсувати.

Прийми  як  є  -  незмінний  вирок  неба,  
Що  буде  так  як  вирішить  Всевишній.
Та  попри  все  лишається  потреба
Вертатись  в  рідний  сад,  де  спіють  вишні.

Прийми  як  є  -    майбутнього  причастя
Із  присмаком  терпкого  сьогодення,
І  знай    -  всі  зміни  Бог  дає  на  щастя,
Даруючи  стремління  і  натхнення.  

Прийми  як  є  -  спонтанність  випадкову,
І  швидкість  змін,  і  проминання  часу...
На  щастя  місяць  вивісить  підкову,
Немов  би  ночі    золоту  прикрасу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023

У храмі серця

Найменші  радощі  -  вони  такі  дрібні,
Та  часто  саме  їх    не  вистачає.
Натомість  обирати    -  "так"  чи    "ні"
Життя    невпинно  кожного  навчає.

Найменші  тонкощі  -  вони  такі  крихкі,  
Немов  коштовні  дорогі  фужери.
Шляхи  життя  тернисті,    не  легкі.
Вони  -  твого  терпіння  тренажери.

Найменші  сумніви  -  вони  такі  хиткі,
Та  час  усіх  примусить  обирати  -  
Поглянь  -    долоні  лінії  чіткі
Й  сценарій  долі  не  переписати.

Найменші  втрати  -  гострі  як  ножі,
їх  точить  біль,    не  здатність  все    забути...
У  храмі  серця  -  світлі  вітражі.
В  нім  хочеться  з  молитвою  побути.

Найбільші    спроби    -    мужність  зберегти
І  далі  йти    крізь  відчай  і  зневіру!
Довкола  ворогів    перемогти,
Віддавши  кожну  втрату  як  офіру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023

Прийди!

Прийди,  немов  з  минулого  життя,
Мій  спокоє,  мій  гарт,    моя  відваго!
Аби  не  довелось  блукати  навмання
Й  шукати  ціль,  що  втілиться  у  благо.
Прийди  спокусо  прагнень  новизни,
Котра  до  пошуку    стремління  спонукає!
Прийди  натхнення  теплої  весни,
Яке    за  душу  трепетно  торкає!
Прийди  тепер,  немов  би  перший  раз  -  
Така  крихка  і  пристрасна  любове!
Я  роздивлюся  в  профіль  і  анфас
Твоє  лице  уже  не  випадкове.    ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023

Ти кажеш…

Ти  кажеш  «так»,  так  ніби  тане  сніг,
Там,  де  на  серці  вічні  заметілі.
Ти  кажеш  «ні»,  ніколи  б  я  не  зміг
Назад  роки  вернути  збанкрутілі  .

Ти  кажеш  «так»,  так  наче  до  снаги,
все  знову  від    початку  повторити.
Ти  кажеш  «ні»  -  німе  чуття  жаги  
Про  щось  змовчати  чи    поговорити...

Ти  кажеш  так,  така  була    зима,
Що  замела  всі  відстані  й  кордони.
Я    кажу  «ні»,    нізащо  знов    сама...
Удвох  долати  легше  перепони.  

Ти  кажеш  «ні»,  нікого  навкруги,
Лише    надія      десь  за  небокраєм...
Ти  кажеш  «так»,    так    важко  догори
Іти  й  сягнути    висоти,  що  зветься  раєм.

Ти  кажеш  –  вір,  вітрила  мрій  напни,
І  станеться  реальним  все  уявне!
Було  найважче  дочекать    весни
коли  усе  таке  квітуче  й    різнобарвне.

Ти  кажеш  -  знай,  знайдеться    сила  й  міць,
Котра  поборе    все  чуже,  вороже!
Весна  здолає  холод  силоміць
Й  зійде  до  нас  з  небес  проміння  Боже.    ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023

Зефірне небо

***
Небо  тут  ніби  рожевий  зефір,  
Та  все  одно  не  таке  красиве  як  вдома.
Дивлюсь  реалій  прямий  ефір  
Й  від  того  на  серці    суцільна  втома....

Гори  тут  ніби  пазлів  шаблон,
Та  все  одно    не  такі  безпечні  як  вдома.
Хоч  тут  не  літає  ворожий  дрон
Й  від  страху  ракет  не  ловить  судома...

Вода    тут  немов  чарівнИй  еліксир,
Та  все  одно  смакує  не  так  як  вдома.
Терпке  сьогодення,    ніби    імбир,
Гірчить  і  від  того    зводить  оскома...

Повітря  тут  чисте  й  прозоре,  мов  скло,
Та  все  одно  не  таке  свіже  як  вдома.
Дихати  далі,  як  би  там  не  було,
Щоб  колись  повернутись  -  причина  вагома.

Час  тут    -  дуже  дивний  орієнтир,  
Ніхто  ж  бо  не  квапиться  кудись  як  вдома.
Обирає  маршрут  мов,    пасажир,  
Обачно,  виважено,  свідомо....

Життя  тут  ніби  мілка  ріка,
Та  дно  ріки  не  знайоме    як  вдома.
Лише  та  сама  тут  Божа  рука.
За  течією  веде    підсвідомо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023

Обіцяю

Обіцяю  собі  себе  берегти
Й  попри  все  таку  як  я  є  любити,
Обіцяю,    чого  не  могла  -    змогти,
Чи  принаймі  далі  спроби  робити.

Обіцяю  йому  його  берегти  -
Свому  серцю,  котре  попри  все  не  спинилось,  
Ангел  буде  згори  його  стерегти,
Щоб  від  стресів  й  негод  не  втомилось.  

Обіцяю  їй  її  берегти  -
Цій  душі,  що  така  до  болю  ранима.
Постараюсь  сама  мети  досягти,  
Що  була  чітка  але  не  вловима.

Обіцяю  їм  їх  берегти,  
цим  рукам,  що  багато  старались  створити.
Обіцяю  себе  перемогти
Попри  все,  обіцяю  не  марно  жити.

І  тим  мріям,  які  далекі  й  близькі  -  
Обіцяю  їм  про  них  не  забути,
Обіцяю  минати  дороги  слизькі,
Й  не  боятись  собою  справжньою  бути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023

Не бійтеся любити!

Не  бійтеся  любити  Україну,  
Не  бійтесь  розворушити  серця!
Перетворити  душу  бійтесь  на  руїну,
Не  вистояти  духом  бійтесь  до  кінця!
Не  бійтесь  правди,  істини,  єднання,  
Не  бійтеся  повстати  проти  зла,
Бо  головне    тепер  у  всіх  бажання  -  
Щоб  Україна  мирна  розцвіла.
Не  бійтесь  заперечити  глухому,  
"какая  разница"  надалі  не  пройде,
Бо  після  пережитого    Содому
Байдужості  не  потерпИть  ніхто  ніде.
Не  бійтесь  боронити  нашу  волю,  
І  мову,  як  національний  код!
Ми  спільно    творимо  сьогодні  нашу  долю,
Бо  той,  якого  правди  сила  ми  народ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022

Намрію собі висот…

Намрію  собі  висот  досяжних,
І  навіть  найвищих  з  можливих  вершин,
Бо  щастя  приходить  лише  до  відважних,
Котрі  не  бояться  життєвих  лавин.
Намрію  цікавих  ймовірних  шансів,
Сміливості  не  оминути  трамплін,
Акордів  майбутнього  без  дисонансів,
Й  успішних  крутих  кардинальних  змін.
Намрію  свободи  пересування,  
Свободи  вибору,  свободи  дій,
Намрію  рейсів  без  скасування
В  країну  щастя  й  здійсненних  мрій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022

Таємна любов

Ця  таємна  любов  –  межа,
За  якою  життя  нове,
І  квиток  у  Париж  Бове
Але  спробуй  лише  наважитись!
Ця  красива  жінка  –  чужа,
Десь  із  кимсь  дотепер  живе,
З  ним  буденно  так  час  пливе,
І  немає  кому    поскаржитись.
Каже  розум    -  її  не  чекай,
Бо  чеканя    –  немов  отрута.
Є  для  серця  така  покута  -
Забувати...,  а  ти  шукай
Чим  скоріше    оте  знання,  
Як  вчинити  так  ,  щоб  на  краще,  
Що    від  болю  прийняти    натще,
Аби    жити  не  навмання,
Де  набрати  собі  терпіння,
І  відваги,  наснаги,  і    міці,
Віднайти  її  десь  у  Ніці,
Сподіваючись  на  везіння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022

Зрадники літа

Ніщо  вже  не  буде  надалі  таким  як  раніше,
Зносилося  спогадів  наших  осіннє  пальто…
У  шафі  спокус  не  залишилось  вільної  ніші.
І  ми  один  одному  –  зрадники  літа  чи  хто?

А  може  ми  просто  міцна  витривала  опора
Для  неба,  що  впасти  на  землю  від  втоми  могло?
Надія  в  повітрі  така  невагомо    прозора,
усе  ще  жива,  ще  жива,  як  би  там  не  було…

Забудь  мене,  просиш,  як  осінь  про  літо  забуде,
Не  буде  уже    таким  як  раніше  ніщо.
Хай  кожного  з  нас  доля  знайде  скрізь  і  усюди
лишивши    в  повітрі  умовні  якби  і  якщо…    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021

Пиши!

Пиши  вірші  так,  ніби  серце  не  кровоточить,  
Ніби  зовсім  не  сковує  тіло  страх,
Пиши  в  уяві,  закриваючи  очі,
Ти  ж  бо  вмієш  –  підтверджують  лінії  на  руках.
Пиши,  коли  душу  огорне  мовчання,
Коли  висохне  думка,  скошена  як  трава,
Пиши,  коли  не  гоїться  рана  кохання,
Коли  байдужістю  вдарять  чужі  слова.
Пиши,  коли  губиш,  мов  голку,  риму,
Коли  не  знаходиш  її    в  словниках,
Пиши,  коли  осінь  повертає  на  зиму,
Пиши  правдиво  в  своїх    думках.
Пиши  для  себе,  пиши  для  інших,  
у  стіл,  в  шухляду,  лише  пиши!
Нехай  збуваються,  як  мрії,  вірші,
В  своєму  серці  їх  колиши.  
Пиши,  коли  потребуєш  молитви,  
Чекаєш  прощення  чи  прозрінь.
і  серед  щоденної  тої    гонитви                  
натхнення  справжнє  своє  зустрінь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

Все зміниться…

Все  зміниться,  не  буде  як  раніше!
Не  буде  більше  надміру  нудьги,
У  жовтні  відчувається  гостріше
Потреба  сили,  міці  і  снаги.
Все  зміниться,  все  зрушиться  з  застою!
Мов  камінь  з  серця,  той  тягар  впаде.
ОгОрне  осінь  душу  теплотою
І  смуток  часу  в  небуття  піде.
Все  зміниться,  прикмети  й  амулети,
уже  ніщо  не  буде  як  колись...
Розвіє  вітер  спогадів  буклети,
в  яких  –  бажання  літа,  що  збулись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

Що із нею не так?

Малою  вона  часто  думала,  що  ж  із  нею  не  так…
довгі  коси,  карі  очі  не  втішали  її  ніяк,
всі  довкола  здавалися  їй  красивіші,
очі  інших  наче    сяяли  яскравіше.
Вона  постійно  шукала  у  сОбі  вади,
і  у  дзеркала    регулярно  питала  поради.
Може  підстригтися,  змінити  колір  волосся?
Бубоніло  в  її  голові  багатоголосся…
Вигрібала  усе  взуття  із  комори,  
бо  для  щастя  мабуть  потрібні    найвищі  підбори!
Дорослою  далі  шукала  –  де  ж  воно  щастя,  
чемно  ходила  до  сповіді  і  до  причастя,
не  полишала  ніколи  віру  в  краще,
пила  як  радили  воду  з  лимоном  натще,
прагнула  завжди  в  собі  хоч  щось  змінити,
А  коли  все  набридло    –  почала  для  себе  жити.  
Коли  не  для  інших,    не  заради  чужих    оцінок,
життя  набуває  стійкий  особистий  відтінок.
І  все  виглядає  по  справжньому  досконало
коли  всього  у  собі    достатньо,  а  не  замало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021

Оказія

Знаєш,  трапилась  дивна  оказія
Ненавмисне  про  все  забути.
Тимчасова  амнестична  афазія,
Яку  треба,  як  кару  відбути.
Дав  цей  світ  мені  трохи  спОкою,
Насолоду  німим  мовчанням.  
Була  доля  надто  жорстокою,  
Випробовувала  повчанням.
Натякни  хоч  бодай  яке  воно  -  
Це  минуле,  що  в  вічність  кануло…
«  Я  кохаю!»  -  зізнайся  впевнено,
Щоб  мовчання,  мов    сніг,  розтануло.
Кажуть  –  це  системне  порушення,
Збій  вербального  спілкування.
Лікарі  прогнозують  зрушення,
Ну  а  поки  -    лише  листування.
Я  колись  заговорю  римами,
прокричу  відчайдушно  віршами.
Почуття  ці  були  незримими,
та  від  того  зовсім  не  найгіршими.
І  поволі  відновиться  мовлення,
Та  про  що  вже  тоді  говорити?
Я  вірші  не  пишу  на  замовлення,
аби  душу  чиюсь  підкорити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021

Львівський дощ

А  львівський  дощ  був  завжди  песимістом,
В  заторах  спогадів  нагадував  про  вічне…
А    пам'ятаєш  як  блукали  містом
Й  здавалось  в  нім  усе  таке  правічне?
А  пам'ятаєш,  смак  гіркої  кави
У  підземельних  пошуках  копальні?
Наш  час  разом    -  немов  антракт  вистави,
Дощів  осінніх  висновки  печальні….
Ілюзії  наповнилися  змістом,
Мов    сліпить  фарами  мені  авто  зустрічне
Пора  ставати  знову  реалістом  -  
Кохання  в  Львові,  як  і  дощ,  не  вічне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021

Сповідь зебри

Хмари  над  нами  наче  з  свинцю  а  не  з  вати,
Я  скоро  майже  забуду  як  тебе  звати.
Я  майже  забуду  без  тебе  ким  я  не  є,
Згадаю  натомість,  що  зайве  і    вже  не  моє.

Змирюся  із  тим,  ким  вже  ніколи  не  стану…
Буду  тією,  яку  не  введеш  у  оману.
Більше  твоєю  смугастою  лялькою  вуду
Чуєш,  не  буду,  ніколи  більше  не  буду!

Сонце  над  нами  високо,  як  лампа  на  стелі.
Серце  втомилось  від  спраги  в  твоїй  пустелі.
Спогади  замкнені  в  серці  немов  в  звіринці.
Блукаю    в  вольєрі  по  колу  собі  наодинці.

Таке  ж  бо  банальне  життя  -  біле  і  чорне,
Ціную  те,  що  в  мені  –  красиве  і    неповторне,
І  поки  клітка  обмежень  не  надто  тисне,
Мрію  про  щось    хороше  і  щось    корисне.

Мрію  про  море,  хоча  не  вмію  пірнати.
Намагаюсь  серед  чужих  -  своїх  розпізнати.
В  звіринці  життя  ми  діти,  а  потім  дорослі,
Впізнай  серед  інших  мене  просто  наосліп.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021

Бог завжди поруч

Бог  завжди  поруч.  Я  це  точно  знаю.
Коли  підходиш  до  самого  краю,
Схиляєшся  над  прірвою  униз  -  
Впіймає  Бог  і  виведе  із  криз,
Немов  спонтанно  станеться  сюрприз,
Якого  вже,  здавалось,  не  чекаю.

Бог  завжди  в  серці.  Я  його  приймаю.
Тоді  коли  заледве  виживаю,  
Й  тоді  коли  шукаю    ціль  і  сенс.
Мій  Бог  -    єдиний  справжній  екстрасенс,  
В  якого  я  поради  запитаю.

Бог  завжди  чує.  І  покаже  знак.
Так  вийде    сонце  -    переконливий  маяк,  
і  променів  невидимі  канати
У  вірі  з  Богом    зможуть  поєднати
Коли  самій  не  встояти  ніяк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020

Доля

Чи  доля  у  наших  руках  чи  долі  немає?
Що  насправді  нас  вірного  курсу  тримає?
Хто  обирає  нам  напрям  і  правильний  шлях?
Ми    самі  -  капітани  на  власних  стремлінь  кораблях?
Де  той  яскравий  маяк,  щоб  не  збитися  з  курсу?
Де  віднайти  копальню  снаги  і  ресурсу?
Як  не  зійти  з  дистанції  на  пів  дорозі?
Сила  -  у  слабкості?  Слабкість  -  у  марній    тривозі!
Радість  натхнення  –  мов    музика  радіостанцій,
Щастя    -    оплата  згідно  небесних  квитанцій,
Шанс  –  це  можливість  підставити  вчасно  долоні,
Час  –  пасажир,  що  терпляче  стоїть  на  пероні…
Мабуть  втомився,  чекає  свій  потяг    в  надії
Встигнути  вчасно  дістатись  далекої  мрії,
Бісер  миттєвостей  вправно  нанизує  вітер,
Доля    -  це  вибір    потрібних  чисел  і  літер.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020

Коло життя

А  бува  здається,  що  життя  –  як  коло,
А  навколо  сітка,  замкнений  манеж.
І  по  колу  ходиш  втомлено  і  кволо,
Тягнучи  на  нитці  досвіду  кортеж.
А  життя  поволі  йтиме  по  спіралі,
Зникне  поступово  снів  кальянний  дим…
В  цій  життєвій  прозі  не  шукай  моралі,
Маска  сьогодення  –  тимчасовий  грим.
Бо  найлегше  вміння  –  бути  не  собою,
А  найважче  вміння  –  пізнавати  сенс
слів,  котрі  гостріші  за  холодну  зброю,
вІдають  майбутнє,  наче  екстрасенс.
Не  шукай  даремно,  істини  немає,
світ  не  довговічний,  наче  дермантин,
але  щось  незриме  нас  разом  тримає
й  кожному  малює  долі  серпантин.
Тут,  здавалось,  фініш?  Бачиш  -  так  буває,
дощ  перевіряє  міцність  павутин,
на  канві  надії  промінь  вишиває
цю  спіраль  життєву  з  круглих  намистин.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020

Рояль

Давно  я  не  сідала  за  рояль
Й  не  чула  ніжних  звуків  ця  кімната.
І  ось  звучить  улюблена  соната,
В  якій  моя  тривога  і    печаль.

Холодні  пальці  згадують  мотив,
Аплікатуру  музики  зізнання,  
о  скільки  літ  мінорного  мовчання
не  забувався    мрій  речитатив.

Усе  здається  дивним    напівсном,
Ці  ноти,  що  по  пам'яті  зіграла,
І  цей  рояль,  котрий  ще  не  продала,
І  разом    з  ним  -  старенький  метроном.

Бо  що  мені  з  отриманих  банкнот?
Не  проміняю  музику  на  тишу,
Час  -  антиквар,  і  я  собі  залишу
Рояль  і  метроном  і  збірник  нот...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020

Важливо вірити в головне!

Хай  це  буде  просто  найгірший  сон,
у  якому  продають  нам  в  кредит    озон,
хай  це  буде  з  усіх  найбільша  біда  –  
з  реальності  випасти,  ніби  з  гнізда.
Хай  це  буде  найхолодніша  ніч,
коли  ти  з  самотністю  віч-на  віч,
коли  налякає  безлюдність  німа,
коли  зовсім  нікого  поруч  нема.
Хай  це  буде  найгірше  з  усіх  проклять,
коли  від  мовчання  вуста  болять,
коли  німіють    від  страху  слова,
хай  дихають  груди  поки  жива
Твоя  віра  як  птаха,  котра  щомить  
вірить  в  те,  що  в  небо  знову  злетить.
Хай  вітром  неправди  розвіється  дим,
хай  шанс  буде  вмерти  іще  молодим.
Хай  буде  надія,  що  прийде  літня    пора
збирати  в  долоні  врожай  добра.
Хай  буде  цей  час  для  вірних  думок
як  істинно  правильний  вибрати    крок.
Куди  і  з  ким  варто  поруч  іти,
де  той  правильний  шлях  до  твоєї  мети.
Віриш,  все  стане  на  свої  місця,
і  щезне  розпач  з  блідого  лиця.
Хай  лиш  думка  істину  осягне,
бо  важливо  вірити  в  головне!
Насправді  так  всесвіт  формує    баланс,
застиглість  моменту  –  надії  аванс,
а  далі  –  можливостей  асортимент
триває  життєвий  експеримент.  ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020

Я сяду на порозі…

Я  сяду  на  порозі  твого  серця,
бо  двері  замкнено  й    нікого  тут  нема,
твоя  самотність  боязка,  німа…
вона  тепер  нікому  не  озветься.

Я  тут  побуду,  ти  лише  не  сердься,
що  принеслА  в  долонях  рештку  сонця,
хай    буде  завжди  вірним  охоронцем
для  зраненого  самотою  серця.

Я  сяду  на  порозі  й  наодинці
читатиму  сама  свої  вірші
і  може  десь  у  закутку  душі
відчуєш,  ми  насправді  не  чужинці.

А  потім  я  можливо  задрімаю
над  ранок  буде  тим  солодший  сон
і  серця  ритм  зіллється  в  унісон
тоді  твою  усмішку  упіймаю.
Я  тут,    тебе  коханням  обіймаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020

Час як дим

А  час  зникає  в  просторі  як  дим…
Він  розчиняється  в  надії  і  чеканні,
можливо  ці  квітневі  дні  останні,
коли  лишався  справді  молодим

цей  світ,  в  якому  цінна  кожна  мить,
цей  подих  щастя    у  розквітлім  лузі.
Життя  трива  в  тривозі  і    напрузі,
тому  і  серце    щемко  так  болить,

розгледівши  у  присмерку  доби
можливості    -  не  відкладай  на  завтра!  
«Я  зможу»  –  мабуть  найцінніша  мантра    -  
знайти  з  небес    призначені  скарби.

На  дні  ріки  заховано  печаль,
та  все  мине  у  шумовинні  часу,
сльозИ  минулого  розіб’ється  кришталь
і  зійде  сонце  на  бажань    терасу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2020

Квітневе сонце

Так  відважно  заглядає  у  твої  вікна  сонце,
береже  від  смутку,  ще  боязко  дарує  тепло…
«Знаєш,  я  хочу  бути  твоїм  охоронцем»,  -
думає,  мовчки  нагріваючи  потрійне  скло.
«Чуєш,  а  впусти  но  мене  до  оселі,
я  побуду  недовго,  лишень  обійму  за  плече».
В  ці    часи  розпачливі  і  не  веселі
промінь  радості  лагідно  гріє,  але  не  пече.
Просто  квітень  іще  не  набрався  відваги,
але  в  тім,  що  так  зимно  у  серці,  не  винен  ніхто,
всьому  знайдуться  виправдання  і    переваги,
доля  пішки  дійде,  бо  зламалось  прогнозів  авто.    
І  тому  не  журися,  що  інший  хтось  має  стоянку,
і  не  квапся  у  літо,  ще  розквітне  у  травні  бузок,
дні  минатимуть,  просто  купи  валер'янку,
час  -  всього  лиш  годинник,  що  сипле  поволі  пісок.  ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020

Карантин

Карантин.  Всі  мовчать  без  скарг  чи  петицій,
кожен  на  дивані  займається  відстоюванням  позицій,
хтось  бренькає,  підбираючи  соло  власного  «я»  під  гітару,
хтось  блог  веде  як  завжди  для  самореклами  й  піару…
Не  легко  в  період  масових  страхів,  істерії,
продовжити  грати  мелодію  власної  мрії,
бо  звуки  акордів  нагострені  наче  ножі,
а  ноти  позичені,  ноти  насправді  чужі.
Час  тихо,  повільно  минає  без  офлайн  репетицій,
поламано  плани,  скасовано  вірність  традицій,
життя  обпікає  як  спирт,  але  Бог-антисепт
для  кожного  має  власний  дієвий  рецепт
і  власну  розраду,  перелік  своїх  мотивацій,
надія  -  це  голос  найкращих  його  медитацій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020

Прекрасний час…

Прекрасний  час  мовчання,  німоти
і  розуміння  хто  насправді  ти
і  хто  ці  тіні,  ці  створіння  Божі,
на  кого  більше  або  менше  схожі
ці  силуети,  маски  навкруги
котрі  з  них  -  рідні  або  вороги…
Безцінний  час,  застиглий  непорушно,
життя  минає  тихо,  відчайдушно,
минають  люди,  кому  не  пора,
це  фатум  і  його  печальна  гра.
Час  істини,  яка  прийшла  згори
подякуй  їй  і  в  пригорщі  збери
випробування  –  це  завжди  прозріння
ще  час  настане  для  бажань  цвітіння
і  ще  настане  прийняття  і  спокій
лише  довірся  долі  кароокій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020

Як?

Як  лікувати  увесь  цей  треш
коли  смуток  –  колодязь,  що  наче  без  дна?
Якщо  у  нього  сам  не  впадеш
не  страшною  буде  та  глибина.
Як  лікувати  увесь  цей  жах,
якими  травами  чи  молитвАми?
Мовчки  ікони  у  вітражах,
Зцілюють  віруючих  дивами.
Якщо  надію  в  собі  збережеш  -
потепліє,  у  серце  прийде  весна,
в  майбутнє  собі  шлях  прокладеш
туди  де  радість  гучна,  голосна.
Якщо  віднайдеш  опори  стебло,
відкотиш  подалі  камінь  зневіри  -
усе,  чого  раніш  не  було
закриє  прогалини,  ями  і  діри.
Спитаєш  як  забути  увесь  цей  біль?
Попроси  у  неба  знак  чи  підказку.
Доля  змішала  цукор  і  сіль,
життя  перемогу  і  смерті  поразку.
Як  не  померти  таким  молодим?  -
сенси  шукай  і  нові  стремління,
бо  час  промине  і  розвіється  дим,
а  поки  –  збирай  про  запас  терпіння.
Прийнявши  фатуму  імператив,
змирися,  що  ми  -  лише  Божі  створіння,
яким  подаровано  ряд  перспектив
й  любові  небесної  тепле  проміння.  ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020

Ніщо вже не буде таким як раніше…

Ніщо  вже  не  буде  таким  як  раніше…
ні  ранок  ні  вечір  ні  видих  ні  вдих
залишиться    мрія    твоя  найніжніша    
й  бажання  лишитися    поміж  живих.
Нехай…  та  за  межами  дивного  світу,
де  всюди  загрози,  страхи,  переляк,
весна  не  одразу  почнеться  із  цвіту,
бо  в  серці  мороз  не  відступить  ніяк.
Навчишся    чекати,  я  знаю    -  це  вміння
найважче,  одначе  потрібне,  нехай
воно  принесе  необхідне  прозріння,
лиш  вір,  лиш  надійся,  лиш  просто  кохай.
Все  буде,  хоч  вже    не  таким  як  раніше…
ця  терпкість  надії  торкнутись  долонь,
цей  вітер,  що  дме  якомога  сильніше
аби  не  погаснув  холодний  вогонь.  
Усіх  наших  прагнень  доволі,  без  міри
цей  розпач  тамує  лише  кетанов,
торкатись  душею  молитви  і  віри,
рятуючи  світло  в  собі  як  любов.
Можливо  десь  є  правильніші  поради,  
чи    варто  цей  всесвіт  сприймати    всерйоз,
надія  несе  в  собі  краплю    розради
і  хочеться  вірити  в  щастя  прогноз.    ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2020

Просто очень хочется…

Просто  очень  хочется  по  любви...
А  в    реальности  все  -    прагматизм  и  расчет,  
Но  однажды    ты  окажешься  на  мели
И    начнется  новой  жизни  отсчёт.  

Потом  окажется  -  тревожишься  не  о  том,
Что  главнее,  и  где  он  -  правильный  путь.
Одиночество    -  это  когда  уютно  с  котом,  
в  тишине,  у  которой    непонятная    суть.

Просто  очень  не  хочется  по  принуждению.  
Когда  сама  себе  говоришь  -  потерпи,  так  надо!
Собираешь  мысли  умных  и  впечатления,
слушаешь  свою  внутреннюю    Хакамаду.

Просто  очень  хочется  начать  все  заново.
Надо  только  войти  в  нулевую  точку
И  осмелиться  сделать    рестарт  вне  планово,
даже  если  придется  карабкаться  в  одиночку  .

Просто  очень  хочется  конструктива,
Смысла  конкретного,  четких  его    инструкций,  
Главное  -    просчитать,  где  скрывается  перспектива
Методом  сравнений,  анализа  и    дедукций.

Просто  непрерывно    хочется  нежности,  ласки,
Прекосновений  чувственными    сердцами,
Взрослым  также  хочется  верить  в  сказки,
Даже  не  будучи    мамами  и  отцами.

Просто  хочется  обойтись    без  лишних  илюзий,
Пожелать  удачи  всему  уходящему,  
Приготовить  с  желаний  вкуснейший  смузи
И  поверить  в  счастье  по  настоящему.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866518
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.02.2020

Наприкінці…

Бачиш  лінії  на  руці?  
Найважливіше  буде  наприкінці,
Доля  намалювала  кожному  оберіг,
переплітаючи  безліч  важких  доріг.
Бачиш  лінію,  що  ніби  не  має  кінця?
це  найсильніша  любов    -  до  Бога  творця.
Так  глибоко  в  долоні    вкорінена  суть  -  
всі  лише  власний  хрест    донесуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2019

Ця жінка

Пізня  осінь,  якою  б  вона  не  була,
провокує  смуток    нової  епохи,
а  ця  жінка  просто  хоче  тепла,
і  надії,  і  променів  сонця  хоч  трохи.
А  в  цієї  жінки  серце  –  кришталь,  
що    у  будь-яку  мить    розіб’ється,
вона  носить  в  ньому  безмірну  печаль,
і  це    море  бездонним  здається.
А  ця  жінка  насправді  кличе  весну,
березневе  своє  сподівання,
щоб    раптово  прокинувшись    з  напівсну
знов  розквітло  в  серці  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2019

Плани

Питаєш  про  планів  моїх  візерунки?
Планую  змінити  застарілі  керунки,
Застарих  цілей    примарний  набуток,  
Тимчасових  друзів,  тимчасовий  смуток,  
Так  само  як  тимчасові  пломби,
Заглянути  глибше  в  душі  катакомби,
Щось  віднайти  в  собі,  щось  зайве    згубити,
Питаєш  про  плани?  -  просто  жити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019

Осіння любов

Ці  сни  як  марення,  а  може,  як  прозріння...
Що  з  нами  робить  ця  любов  осіння?
Ці  скло  й  бетон  у  лофтовому  стилі,
Ці  теплі  рими  і  музичні  хвилі,
Повітря  це  -  прозоро-розділове...
Не  розчиняйся  в  нім,  моя  любове!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018

Живи…

***

Живи  в  цій  країні,  ковтаючи  фізіотенс,

Якщо  серце  стискатиметься  і  тиск  від  стресів  підскочить  вгору,

Шукай  в  існуванні  свій  особистий  сенс,

Читаючи  мовчки  Біблію,  Коран  або  Тору.

Ламай  ці  кордони,  за  ними  існує  світ!

Дихати  спробуй  вільно    -  без  назоспрею,

Любов,  як  кава,  в  спеку  варто  додати  лід,

А  можна  ще  й  з  бейлізом  полікувати  трахею.

Насправді  все,  що  навколо,  -    фешенебельний  рай,

Навіть  якщо  він  здається  комусь  надто  печальним,

Просто  в  кишені  завжди  корвалмент  тримай,

Бо  світ  -  він  крихкий  і  не  антивандальний.

А  коли  в  житті  завирує  стихійний  шторм

Так  ніби  ось  він  -  раптовий  кінець  усього,

Знайдеш  у  шафці  текілу  і  ритмонорм

І  почнеш  говорити    нарешті  відверто    з  Богом.

Він  завжди    чує,  він  завжди  для  всіх  онлайн,

І  навіть  якщо  в  цьому  світі  здається  все  біло-  чорно,

Доля  сама  підкаже  тобі  дедлайн

Й  потрібні  цитати  Ніцше,  Камю,    Адорно…

Питаєш  чому  не  лікує    рани  війни  бетадин

І  скільки  потрібно  ковтнути  лідокаїну

Аби  не  відчути  розпачу  й  знати,  що  -  ти  не  один,

Переживаєш  серцем  за  цю  країну?!

Важко  заспокоїтися  без  валідолу  і    сигарет

Коли  майже  всі  на  межі  нервового  зриву

Вибори,  ціни,  тарифи,  реформи,  бюджет,    

Знову  готують  сюрприз  і    нову    перспективу.

Вересень  ,  нежить,  дощ,  назонекс,  синупрет,

Нові  субсидії,    ціни,  реформи  й    тарифи…

Мілт,  біоптрон,  небулайзер,  липовий  мед

Мрії  про  моря  красиві    коралові  рифи…        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2018

В Парижі або в Будапешті…

А  скільки  надії    у  слові  «якби…»
А  скільки    чекання    у  слові  «нарешті!»
Якби  ми  в  Парижі  або    в  Будапешті
нарешті  розвіяли  рештки  журби…
Гуляли  б  щасливі  посеред  юрби,    
забувши  про  час  і  умовності  долі,
та  вже  залишається  менше  доби
цього  відчуття  безкінечної  волі.
Якби  знов  побачити  Сену  й    Монмартр
й  весну  з  ароматом  парфумів  відчути...  
колись  тут  гуляли  Камю  й  навіть  Сартр,
для  нас  залишивши  таємні  маршрути.    ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018

Навчитись…

***
Навчитись  розумітись  на  простих  речах
не  просто  -    як  і  нести  хрест  на  плечах,
зупинитись,  віддихатись  й    далі  піти,
навіть  коли  крізь  туман  не  видно  шляху  до  мети,
навчитись  читати  неправду  в  очах,
переборювати  в  собі  дитячий  страх,
не  боятися  падати  з  висоти,
не  доводити  дурневі  правоти  -  
ніби  просто  здається    все  у  житті,
але  страшно  опинятись  на  самоті,
серед  окопів,  глибоких  ровів
в  оточенні  почорнілих  січневих  снігів,
не  пам’ятаючи  жодних    імен  і  дат,
не  виписуючи  у  зошит  чужих  цитат,
не  розшифровучи  мову  трави,  
вчусь  накладати  на  серце  шви,
наламавши  собі  непотрібних  дров,
милосердно  позичивши  комусь  кров,
все  обійдеться  мабуть    без  жертв  і  втрат,
з  вірою  в  правильний  результат,
а  далі  ще  буде  багато  див,
навіть  якщо  Бога  ніхто  не  просив,
навіть  коли  поступово  кожен  із  нас
зможе  забути  про  нездоланні  відстань  і  час,
що  наче  окремі  два  береги,
які  об’єднати  не  до  снаги…
Навчитись  збирати  спогадів  камінці,
чекати  що  буде  наприкінці
коли  завершиться  цей  марафон,
мовчатиме  боязко  телефон,
замерзне  крига  десь  на  Дніпрі,
мовчатиме  той  що  над  всіма  вгорі,
але  присутність  його  прозора,  ясна,
і  скоро,  вже  скоро  знову  весна.
І  буде  багато  причин    змогти
вкотре  себе  перемогти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018

Все означає досить

Все  означає  досить
хтось  ні  про  що  не  просить
хтось  ні    про  що  не  каже
ніч  комусь  очі  зав’яже
ранками  світло  знову
світить  дорогу  нову
чистий  шлях  -  на  папері
кожному  –  власні  двері  
тіло    рветься    назовні
мрії  в  душі  безмовні
віриш  так  конче  треба
комусь  безмежність  неба
комусь  інших  галактик
всесвіту  куций  клаптик  
просто  прозорість  вітру
барв  на  життя  палітру.  ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2016

***

А  ты  хоть  чуть-чуть  разбираешься  в  чувствах?
Какие  на  рынке  эмоций  цены?
Товар  распродан  и  стало  пусто,
остались  только  иллюзий  стены…
А  ты  хоть  чуть-чуть  понимаешь  в  красках,
в  которых  мир  ощущает  лето?
Потеют  лица  в  картонных  масках
ведь  главное  спрятаться  в  чем-то  где-то  …
А  ты  хоть  чуть-чуть  сострадаешь    боли,
с  которой  лед  на  душе  не  тает?
Уже  давно  забыты  пароли,
их  время  само  регулярно  меняет.
Скажи,  ты  хоть  видишь    сквозь  тучи    гнева
как  все  исчезает  в  огне  пристрастья,
я  сяду  справа,  ты  сядеш  слева  
ждать  на  скамье  ожиданий  счастья.      ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706962
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.12.2016

Море

Море  було  надто  тепле  і  надто  зелене,
Я  стоячи  читала  рибам  вірші  напам'ять,
Про  це  сонце  пекуче  і  життя  шалене,
Так  ніби  вони  у  тому  щось  тямлять.
Читала  так  голосно,  ніби  вони  почують,  
Як  з  невичерпністю  моря  їм  пощастило,
про  кораблі,  що,  мов  надії,  мовчки  дрейфують,
І  засинають  поволі,  бо  задощило...
І  слухають  втомлені  чайки  і  небо  прозоре  ті  рими,
І  слухає  всесвіт  сумний  безмежжя  незнану  мову,  
Щось  є  в  цім  пейзажі  тепле  й  незриме,  
Як  море,  що  хвилі  до  ніг  накочує  знову.  
І  так  необачно,  але  в  щедрім  мовчанні,  
Воно  залишає  про  себе  мушлю  мені  на  згадку.  
Риби  кажуть,  що  не  втомились
І  я  читаю  їм  вірші  спочатку...  ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695481
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.10.2016

Чоловіку, якого я знаю зовсім трохи…

Чоловік  у  чорній  як  смола  сорочці,
Якого  я  знаю  зовсім  трохи,
Живе  у  своїй  географічній  точці,
Ставши  героєм  своєї  епохи.
Він  знайомий  з  усіма  живими  поетами,
Пише  їм  або  про  них  свої  спостереження,
Він  мовчки  пишається  своїми  браслетами,
Говорить  правду  сміливо  і  без  обмеження.
Він  ходить  мабуть  на  стадіони  і  в  сауни
І  не  п’є  дешево-зайвого  алкоголю,
Цікавиться  проблемами  флори  і  фауни
І  причинами  людського  душевного    болю.
Час  на  його  руці  не  фіксується,
Бо  є  речі,  якими  не  варто  перейматися.
Його  життя  саморегламентується,
Є  свобода  і  нема  потреби  сховатися.
Чоловік  у  куртці,  чорній  як  нафта,
Живе  собі  і  не  підозрює  досі,
Що  я  люблю  ходити  пішки  без  'авта,
коли  до  ніг  жовтим  листям  падає  осінь.
Дихання  буде  сповільнюватися,  потім    прискорюватися,
Я  позабуваю  важливі  слова  і  просто  занімію,
Літературне  читання  буде  повторюватися,
Впливаючи  свідомо  на  мою  аритмію.
Будемо  поезію  і  прозу  читати,
Навіть  якщо  вона  вийде  з  моди,  -
А  потому  залишаться    гарні  цитати,
Влучно  підібрані  до  якоїсь      нагоди.
Вичищаючи  в  комп’ютері  усе  лишнє,
Він  буде  видаляти  чиїсь  листи  і  файли
Залишаючи  на  згадку  колишнє,
Залишаючи  мої  недатовані  майли.
І  можливо  світи  наші  –  дві  протилежності,
Це  як  місяць  і  сонце  –  така  конструкція,
І  у    цій  великій  безкінечній  безмежності
Не  усе  є  (на  щастя)    китайська  продукція.
Море  життя  стане  холодне  й  зелене,
Залиє  водою  спогадів  вертикалі…
Він  буде  сідати  в  потяг  без  мене
І  від’їжджати  за  горизонт  якнайдалі.
І  коли  в  серце  розлука  пропхає  спиці,
Самотність  торкнеться  лезом  до    шиї,
Організую  міжнародний  страйк  залізниці
Від  Вітцендорфу  аж  до  Коломиї.
Потяг  часу  намагаючись  зупинити,
Буду  виривати  заржавілі  стоп  крани
І  світ  назустріч  йому  відчинити,
Проектуючи  долю  на  небесні  екрани.
Знаєш,    фішка  не  в  тому,  що  є    небезпека,
Сніги  стремління,    вагань  погрози…
Чекання  влітку  спалює  спека,
А  взимку  болить,  коли  вдарять  морози.    ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606238
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.09.2015

Чоловіку у чорній як смола сорочці…

Чоловік  у  чорній  як  смола  сорочці,
той,  що  носить  стильну  і  модну  стрижку,
щоразу  в  іншій  географічній  точці
читає  власну  щойно  видану  книжку.
Говорить  переконливо,  відверто,  щиро,
піднімає  важливі  наболілі  теми,
про  війну,  що  колись  закінчиться  миром,
вміло  будує  власні  римовані  схеми.
Наголошує  на  важливості  порозуміння,
на  потрібності  віри,  уваги  й  любові,
каже,  що  розмовляти  і  слухати  –  необхідне  вміння
у  Донецьку,  Луганську,    в  Франківську,  у  Львові...
Чоловік  у  сорочці  чорній  як    морок
озвучує  спільні  найактуальніші  мрії    
тих  кому  двадцять    і  тих  кому  вже  за  сорок,
він  їм  вголос  читає  «Життя  Марії».
Та  багато  чого  він  в  собі  переховує,
серед  вітру  ранкового  й    туману  нічного.
як  війна  болить,  як  досвід  виховує,
як  надія  відновлюється  майже  з  нічого.
Кожен  уважно  слухає,  в  душі    переймається,
відчувши  як  від  віршів  німіє  і  терпне  шкіра.
він  каже  –  минеться  страх  і    життя  владнається,
а  тих  хто  жити  боїться  –  лікуватиме  віра.
Його  книга  робить  і    мене  спокійною,  
поступово  відновлює  в  мені    рівновагу,
наче  притча,  вчить  людину  бути  покірною,
розставляти  акценти  і  звертати  увагу
на  відстані,  ті  що  ще  мають  значення,
на  сумніви  власні,  на  бажання  вперті,
на  усе,  що  важливе  і  варте  тлумачення
в  теперішній    замкнутій  круговерті.
Гортаючи  книгу,    думаю  над  цитатами,  
як  наприклад  «кому  є  діло  до  твоєї  роботи?»
хто  насправді  перейматиметься  відчаєм  й  втратами?  -
хіба  лише  істинні    громадяни  і  патріоти.
Він  каже    -  хай  у  них  не  розм’якнуть  нерви,
хай  долають  вони  свої  бар'єри  і  перепони…
Грішні  хай  згадають  Марію,    підуть  до  церкви,
і  побачать,  як  мироточать  ікони.
Хай  виженуть  з  серця  свого  диявола,
хай  виймуть  з-під  шкіри  застигле  олово…
і  хай  для  себе  візьмуть  за  правило
носити  з  собою  серце  і  голову.
Він  пише  про  те,  про  що  говорили  пророки,
про  біль,  про  мужність,  про  неминучість  спокути,
що  вгорі    над  нами  вирують  підсвідомі    потоки
того,  що  варто  згадати  і  неможливо  забути.
Він  каже  –  з  чого  все  це  починалося?
З  потреби  говорити  про  мужність  і  зброю.
та  в  якісь  моменти  мені  здавалося
що  він  розмовляє  про  це  зі  мною.
Що  є  майбутнє?  –  питає,  -    земля,  міста    і  метеорити?
Що  є  любов?  -  дихальні  вправи,  пообідня  спрага  ?
Ті,  хто  разом,  мусять  вчитися  говорити,
в  тому  й  буде  їхня    сила  і  перевага.
Він  каже  -      всьому  свій  час,  своя  міра,
хоча  погляди  мають  також  розбіжність,
птахів  мабуть  тримає  у  небі  віра,
людей  тримає  разом    очевидно  ніжність.    ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606222
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.09.2015

Мир у її очах

Мир  у  її  очах
спокій  в  її  волоссі,  
вдумливість  в    її  погляді,
врівноважує  світ,
гамірний  та  квапливий,
складений  з  речей,  валіз  і  фото,
над  котрими  дрімає  янгол
з  фарфору  та  дроту,
зі  світла  і  радості,
він  стає  мені  поміччю,
розрадою,  оберегом  
огортаючи  тишу  вірою,  
тою,  що  дана  Богом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602352
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015

Кажуть

Кажуть,  кожен  день  варто  проживати  інакше,  з  новою  ціллю,
запасатись    крупою  віри,  надії    цукром,  терпіння    сіллю,
кажуть,  треба  збирати  зерна  любові,  саджати  правди  насіння,
але  хто  ж  прочитає  авторський  курс  як  розвивати  ці  вміння.
Кажуть  нІкому  лектором  стати,  можем  просити  лиш  Бога,
Кажуть  покладатись  на  нього,  коли  прийде  страх  і  знемога,
Бог  єдиний  не  кине    грішному    в    спину  каміння,
бо  судився    для  кожного  власний  досвід  прозріння.
Кажуть  слухати  і  рахувати,  як  кують  в  верховіттях  зозулі,
кажуть  молитись,  тоді  не  зачеплять    ворога  кулі,
Кажуть  треба  захищати  серця  від  вогню  і    пожежі,
боронити  міста,  блокпости,  кордони  і  межі.
Кажуть,  щоб  відчути  свободу,  треба  частіше  літати,
говорити  зі  світом,  безстрашно  долаючи  мовні  грати,
треба  впевнено  йти  і  свідомо  ставати  до  бою
знати,  що  ангел  твій  завжди  поруч  з  тобою.
Кажуть  треба  шукати  шляхи  до  примирення  й  порозуміння,
кажуть  легше  тому,  хто  має  сталеве  терпіння,
Кажуть  іноді  варто  мовчати  й  чекати  благої  вісті,
миру  в  кожному  домі,  спокою    в  кожному  місті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015

Не напишеш…

Не  напишеш,  не  спитаєш  як  справи,  скажеш  –  нема  інтернету,
не  засвітишся  в  скайпі  мені  ні  жовтим  ані  зеленим,
я  не  розкажу  тобі  новину,  що  у  мене  ремонт  кабінету,
що  життя  моє    здається  таким  нестримно  шаленим.
Ось  купила  шпаклівку,  штори,  розетки,  нові  карнизи,
але  ще  так  багато  всього  придбати  мушу,  
мої  будні  повертають  вкотре  назад  до  репризи
і  витрушують  щоразу  назовні  душу.
Мені  кажуть  дякувати  за  те,  що  маю  в  період  важкої  кризи,
це  так-зване  покращення  спонтанне,  раптове,  але  приємне,
Знаєш  –  доля    має  свої  забаганки  й  капризи,
як  і  твоє  тривале  мовчання  зимове  таємне.
Так  і  час  мій  минає    у  дрібних  і  глобальних  змінах,
і  ніщо  не  зупинить  його  нестримно  шаленого    лету,
скоро  висохне  фарба  жовтава  на  моїх  тимчасових  стінах,  
але  я  не  розкажу  про  це,  бо  у  тебе  нема  інтернету…
Десь  там  в  просторі  мабуть  так  комфортно  і  зручно,
серед  цілей,  потреб,  орієнтирів,  що  тобою  означені,
проживати  свій  час  егоїстично  беззвучно
хоча  години  вай  фай  безлімітно  оплачені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015

***

Кожен  досвід  складається  з  того,  що  вмієш  і  знаєш.
Кожне  знання    -  з  істин,  які  напам’ять  вивчаєш,
кожна  пам’ять  –  зі  спогадів,  які  бережеш,  
Кожна  свобода  з  конкретно  окреслених    меж.
Кожне  слово  складається  з  певних    літер,
Кожен  день  –  це  сонце,  небо  і  вітер,
кожен  дім  –  просто  вчасно  звите  гніздо,
Кожен  шлях  –  це  довга  дорого  до…
Щастя  –  це  те  про  що  мрієш  і  те,  що    маєш,  
Сумнів  -    те,  з  чим  борешся  і  щодня  долаєш,
Віра  –  це  те,  що  у  собі  завжди  носиш,
Радість  –  те,  що  дає  Бог,  коли  Його  щиро  просиш…      ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014

Намріяний світ

Намрію  собі  трохи  світу  казкового,
складу  бажання  правильно  граматично,  
так  хочеться  чогось  надвипадкового,
щоб  час  не  втікав  так  банально  і  звично,
щоб  сонце  не  висіло  так    недосяжно,
щоб  небо  не  падало  в  холодні  долоні,
щоб  реальність  не  скиглила    так  протяжно
про  те,  як  важко  в  її  полоні.
Про  те,  що  совість  її  незряча
лікується  довго,  як  вогнепальні  рани,
надвипадково    осінь  така  гаряча
скидає  жовте  листя  омани.
Я  намрію  світу  собі  не  фатального,
перейти  б  нам  лише  крізь  біди  пунктиром,
дочекатися  б  світла  світу  глобального,
щоб  це  світло    у  ньому  пролилось  миром.
Щось  таємне  є  мабуть  в  мовчанні  простору,
щось  незвідане  криється  в  змінах  русел,
я  намрію  щастя,  що  не  буде  осторонь
від  реального  світлого  Божого  умислу.
А  Бог  намріє    банально  усе  спростити,
захистити    кожного  з  мрійників  і  відчайдух.
Хто  хоче  –  може  з  ним  поговорити
про  мету  виховну  потрясінь  і  розрух.
Цікавість  людська  здаватиметься  невгамовною
Про    валюту,  ціни,  коливання  курсу,
лише  мрія  залишиться  безкоштовною,
лише  в  неба  залишиться  безліміт  ресурсу.
Лише  в  правди  не  буде  війни  із  совістю,
сила  духу  переможе  слабкість  без  зброї,  
а  життя  буде  довгою  мирною  повістю,
про  яку  намріють  її  герої.      ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014

Світанок

Такий  колючий  біль
При  гострих  слів  ковтанні,
Цей    сніг    -  як  біла  сіль
В  холодному  мовчанні,
Палаючі  авто,
Стовпи  їдкого  диму…
Ніч  вип’є  два  по  сто
За  істину  незриму.
Надій  та  мрій  антракт
Скасовано  майданно,
Світанок  мов  затакт
Дає  Господь  старанно.
І  шле  свій  заповіт  -
Людино,  слухай  серце,  
Бо  весь    незримий  світ
Як  істини  люстерце!        ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014

Тембр эпохи

Свой  тембр  и  регистр  у  каждой  эпохи,  
свои  герои,  свои  «титушки»,
кто  на  чику  –  ищет  подвохи,
те,  кто  в  игре  –  просто  игрушки.
Кто  отошел  –  смотрит  предвзято,
Те,  кто  взлетел  –  ищет  кормушку,
Небо  над  нами  –  чисто  и  свято,
Солнце  над  нами  греет  макушку.
Но  многим  дороже  –  тень  абажура,
Свет  неона  и  галогена,
Смотри  как  меняется  кожи  текстура
От  хвори,  названье  которой  –  измена.  ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465380
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.12.2013

Вечер, майдан, снег, фонари…

Вечер,  майдан,  снег,  фонари,
Ищем  причины,  они  как  порча,
Ведь  если  пусто  в  человеке  внутри
Выгодно  не  замечать,  а  сидеть  молча.  
Сильные  духом  твердо  стоят
В  четких  рамках  земного  закона
Совесть  берется  не  на  прокат
Правда  зависит  не  от  сезона.  
Дальше,  что  дальше  -  тьма  или  свет?
На  троне  главном  занято  место.
Видели  нынче  этот  квартет  ?  –  
Месился  словарный  комок  как  тесто.
Завтра  будет  много  других
Вновь  обьяснять  глухому  -  
Польза  для  нас  в  намереньях  благих
Не  потакать  плохому…    ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465379
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.12.2013

Мудра жінка

"Мудра  жінка  не  губить  голову,  серце,  ключі,  документи,
не  втрачає  нічого  й  нікого,  тому  що  не  сподівається…"
                                                                                                                                             С.  Поваляєва

Мудра  жінка  не  губить  голову,  ключі,  помаду  та  документи,
Мудра  жінка  живе  як  актриса,  якій  щодня  дарують  аплодисменти,
Мудра  жінка  не  хвилюється,  не  страждає,  не  ведеться  на  сентименти,
Мудра  жінка  правильно  розставляє  пастки,  пріоритети,  акценти.
Мудра  жінка  не  втрачає  гордість,  віру,  сталеве  терпіння,
Мудра  жінка  сподівається  на  себе,  на  успіх,  на  різке  потепління,
Мудра  жінка  користається  нагодою,  погодою,  вдалим  моментом,
Мудра  жінка  називає  життя  спробою,  можливістю,  експериментом.
Мудра  жінка  повітря,  парфуми,  надію  глибоко  вдихає,
Мудра  жінка  знає,  як,  кого,  чому  і  за  що  кохає.  ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013

Стих о себе

Я  напишу  банальный  стих,
Об    истинных  чертах  своих,
О  том,  что  свойственно  натуре
Быть  не  похожей  на  других.
Я  принимаю  все  всерьез
Пожар  любви  и  ливни  слез,
Но  если  сердце  уж  остыло  -  
Не  допущу  напрасных  грез.
Души  изнанку  теребя,
Я  не  люблю  любить  себя,
Но    не  твержу  одно  и  то  же,
Что  жить  сумею    не  любя.
Пускай  в  душе  минорный  лад.
Не  покупаю  шоколад.
Не  пью  одна  дешевой  водки,
Чтоб  жизнь  казалась  –  мармелад.
Я  не  люблю,  когда  дожди,
Когда  твердят  мне  –  подожди
А  я  спешу  увидеть  солнце  
Восход  надежды  впереди!
Я  не  люблю  когда  мороз.
Я  не  люблю  букетов  роз.
Пусть  будет  праздник  без    шумихи  -
Моих  побед  апофеоз.  
Я  не  оправдываю  месть,
Не  радует  чужая  лесть,
Но  если  так  судьбе  угодно
Пусть  все  останется  как  есть.
Я  не  люблю  когда  отстой,
 когда  мой  дом  совсем  пустой,
но  если  так  уже  случилось  -
поможет  травяной  настой.
Я  успокоюсь,  и  пускай
Остынет  в  чашке  мятный  чай
И  ночью  мне  во  сне  глубоком
Приснится  счастье  невзначай.
Тот  сон  исчезнет  поутру,
Но  с  сердца  след  я  не  сотру,
И  чтобы  счастьем  поделиться
Его  развею    на  ветру.      ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452503
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.10.2013

Страшний сон (з циклу іронічної поезії)

Наснилось  мені  якось  у  страшному  сні,
Що  я  позабувала  усі  приголосні  і  голосні,
Що  я  втратила  мову  –  найбільший  свій  скарб,
Що  не  бачу  довкола  ілюзій  рожевих  фарб.
Що  моя  правда  стала  зовсім  сліпа  і  німа,
Що  думок  в  моїй  голові  більше  жодних  нема.
Потім  снилося,  наче  з  мережі  пропав  фейсбук,
Наче  у  скрипки  не  видобувається  жоден  звук,
Ніби  заблокувався  МТС,  Київстар  і  Лайф,
Я  не  говорю  ні  з  ким  ні  про  що  і  ловлю  від  того  кайф.
Снились  мені  чужі  вікна  без  фіранок  і  штор,
Ніби  зі  злості  хтось  кинув  з  вікна  монітор.
Потім  снився  страшний  вищий  господарський  суд,
Снилось,  відповідач  так  страшенно  раптово  схуд,
Снилось  на  шкірі  його  численні  темні  тату,
Снилось  що  він  продавав  якусь  наркоту,
Снилось,  що  назву  свою  ВПП«Тіповіт»
За  рішенням  суду  змінив  на  «Типограф-Дурисвіт»,
Снилися  вибори,  снився  безсмертний  кощій,  
снилось,  що  мушу  звідси  втікати  мерщій,
снились  по  черзі  дешеві  фаст-фуди  й  бістро,
снився  голодний  і  злий  Табачник  Дмитро,
ніби  то  ціни  ростуть  щохвилини  в  «Сільпо»,
всі  ходять  пішки,  бо  зникли  трамвайні  депо,
колії  щезли,  а  також  опори  й  стовпи,
і  голос  з  неба  нам  каже  –  народе,  терпи!
Рідні  Карпати,  річки,  степи  і  поля  –  
Роздерибанилась  бізнесом  наша  рідна  земля.
Мені  це  наснилось  –  наче  було  саме  так,
Правда  ніби  дійсно  буває  гіркою  на  смак,
Снилось,  бухають  усі,  або  женуть  самогон,
А  трохи  крутіші  до  бренді  ріжуть  лимон.
Снилось,  що  в  міністерських  головах  з”явився  спам,
і  не  допоможе  тут  аміналон  чи  феназепам.
Снилось  мені,  як  повільно  повзе  слимак,
Снився  сучасний  демографічний  бардак,
Снилося,  ніби  священник  у  храмі  –  гей,
Снилось  що  кожен  другий  на  світі  –  єврей,
Снилось,  збанкрутувала  компанія  «Едельвейс»,
Снився  ботокс,  припухлий  червоний  фейс,
Снилось,  осінь  міняє  свій  дощовий  інтерфейс,
Снився  мій  персональний  приватизований  space,  
Снилось  -  настрою  ноту  не  «ля»  а  «лю…»,
Все  це  тому,  що  я  довго  і  міцно  сплю.  ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013

Остаточне

***
                                                                                                                                                                                   В.І.
Коли  Господь  вкотре  складе  розклад  небесних  слухань  –
буде  чергова  нагода  розповісти  про  забутий  гріх  
згадати  в  каятті  увесь  блудливий  шлях  
минулого,  що  повернулося  
в  іншому  вияві,  в  реальності  яка  здається  маревом
перед  тим,  як  настане  день
найближчий  до  останньої  ночі
темні  штори  заслонять  небесне  дзеркало
грім  проголосить  незмінний  вирок  Вищого  суду
небо  не  прийме  жодної  апеляційної  скарги
жоден  ангел  не  стане  адвокатом
жодна  вервиця  не  захистить
жодна  пам’ять  не  буде  вічна
ніхто  не  оскаржуватиме  ухвалу  Всевишнього
ніхто  не  посміє  заперечити  Його  волі
свічка  обпече  і  згасне
бо  рішення  Бога  –  остаточне    ©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447357
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 05.09.2013

Изнанка жизни

Сижу  и  читаю  чужые  стихи
И  думаю,    к  чему  же  эта  жизни  изнанка?
Честность  –  это  очень  дорогие  духи
Они  л́ечат  лучше,    чем  дешевая  валерьянка.
К  чему  эти  строки,  правды  длинней,
Истины  жестче  и  крика  громче?
Иду    напрямик  с  верой  своей
Через  судьбы́  троеточие…  
молча

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408459
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.03.2013

Кажется

Это  лишь  кажется  –  легко  быть  проще,
Улыбаться  чаще  и    плакать  реже,
Средь  тысяч  волков  в  человеческой  роще
Так  больно  когда  по  живому  режут.
Другие  скажут  –  тебе  все  кажется,
Быть  проще  –  значит  слышать  наполовину,
Даже  если  правда  ложью  окажется
Время  затопчет  все  в  желтую  глину.    

                                                                 ©  Алина  Олийнык

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408318
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.03.2013

Ми обидвоє завинили в Бога

Ми  обидвоє  завинили  в  Бога,

І  кожного  з  нас  власна  кара  жде,  
Вже  не  одна  веде  у  світ  дорога,

А  серце  все  питає  -  де  ти,  де?

Моя  молитва  хай  летить  до  неба,  
Щоб  з  безлічі  неправедних  доріг  
Ми  обирали  завжди  ту,  що  треба,

І  не  ступали  там,  де  буде  гріх.

Я  заберу  собі  твій  гріх  і  муку,

Твій  біль  з  душі  я  вичерпну  до  дна.  
Любов  міцніша  навіть  за  розлуку,  
Якщо  на  двох  вона  одна.

Минає  час,  летить,  немов  в  безодню,  
А  серце  вірить  тільки  у  святе,

А  серце  вірить  у  любов  Господню,  
Яка  до  нас  з  небес  колись  зійде.

І  прийде  знову  радість  до  порога,  
За  сльози  вже  заплачено  пеню.  
Покутою  була  печаль  й  тривога  -
Тепер  я  двері  щастю  відчиню.

Його  поставлю  перед  образами  
І  поклянусь  навіки  зберегти.

Як  небо  усміхається  над  нами,  
Тоді  життя  -  як  поле  перейти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013

Свобода

«…Я  -  щаслива    людина.  Так  думають  оточуючі,  так  думаю  і  я,  бо  маю  друзів.  Більшість  з  них  мені  страшенно  заздрять.  І  не  лише    тому,  що  «маю  «красу,  розум,  достаток,  успіх,  везіння,    щастя…»,  а  тому,  що  маю  «свободу».    Я  справді  багато  подорожую.  Це  одне  з  моїх  найбільших  захоплень  –  дивитись  довкола,    долати  відстані,  перетинати  лінію  горизонту,  розуміти  ,  що  світ  там  не  закінчується  і  бачити  який  цей  світ  є  насправді  –  тісний  і  широкий  водночас,  розуміти,  що  насправді  все  не  так  як  вчать  на  уроках  географії  а  значно  цікавіше.  І  тоді,  коли  долаєш  кордони,  переступаєш  межі,  перетинаєш  ріки  і  океани  -  бачиш  світ  таким,  яким  він  є  насправді  і  за  сотні  тисяч  кілометрів  пересвідчуєшся  у  істинності  тих  чи  інших  уявних  явищ,  речей,  подій…    Але  в  кожного  власні  потреби,  зацікавлення,  власні  рамки  врешті.  Знаю  багатьох  людей,  які  прожили  замкнуто  у  своєму  вузькому  колі,  не  виходячи  з  нього  і  не  цікавлячись  –  що  там,  за  межею  одноманітного  передбачуваного  буття.  Їм  не  потрібні  страхи,  розчарування,  туга,  почуття  самотності  і  відірваності  від  власного  помешкання  чи  навпаки  надмірна  емоційна  ейфорія  і  радість  досягнення  недосяжних  світів  –  чужих,  далеких,  оманливих  і  спокусливих.            Так  чи  інакше  відстань  навчає  цінувати  усе,  що  залишилось  далеко  позаду  і  спонукає  пам'ятати  і  повертатись,  щоразу  дякуючи  рідній  людині,  рідній    країні,  точці  відліку,  де  все  починалося  і  все  колись  матиме  кінець.  Цікаві  подорожі,  незабутні  враження  спонукають  долати  нові  траєкторії,  далекі  відстані,  не  знані  шляхи,  не  пройдені  стежки,  не  розгадані  лабіринти  долі.    Щоразу  змінюється  калейдоскоп  пейзажів,  репліки  випадкових  співрозмовників,  застереження  невипадкових  попутників.    Щоразу  вирушаючи  в  чергову  подорож,  знаю,  що  неодмінно  повернуся  назад,  не  всупереч  зло  втішанням  тих,    хто  насправді  щохвилини  мріє  залишити  свою  рідну  землю,  а  тому,  що  це  мій  шлях  –  йти  і  повертатись  до  своєї  країни,  до  свого  міста,  зрештою  до  себе.  Бо  тут  –  центр  мого  власного  світу,  точка  мого  відліку,  яку  друзі  називають  «свобода».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403715
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 24.02.2013

Ожини

Зима.  Ще  довго  не  збиратиму  ожини…
Щорічні  залишки  життя  й  чужих  боргів,
Латає  сумнів    шкіру  ворогів,
Надія  шиє  нові  одежини,
Терпінням  втримує    неспокою    пружини
Свобода,  що  не  має  ланцюгів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2013

Вкорочений день

Коли  впаде  холодний  сніг  на  гарячі  вії,
А  зима  влаштує  неспокою  заметіль,
Подорожчають  літні  спогади,  ніби  повії,
Мов  глінтвейн  нагріватиметься    відчаю  біль.
Хтось  малими  ковтками  буде  пити  отруту
цих  занадто    обпечених  серпнем  надій  ,
відбуватиме  знову    щорічну    покуту,
зупинивши  на  кризі  швидкість  подій.
А  тоді  розламається  лід,  наче  совість,
Запізніло  сп’янілих  чужих  одкровень,
Тішить  те,  що  навколо  усе    -  тимчасовість,
Ця  холодна  зима,  цей  вкорочений  день.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013

Кінець світу

А  знаєш  який  він  буде,  кінець  світу?  Це  буде  твій  персональний  кінець.    Кінець  тебе.  В  кінці  всього  ти  опинишся  під  землею,  добитий  турнікетом  метро.  Я  завжди  знала,  це  буде  саме  так,  колись  ці  залізні  лещата  затиснуть  тіло  і  назовні  зможе  вирватись  тільки  душа,  вона  ще  довго  буде  їздити  між  кінцевими  станціями  безкоштовно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386260
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.12.2012

Ванільний цукор

Стильні  черевики,  потерті  джинси,  оригінальні  браслети.  Речі,  що  стануть  символами    не  матеріального,  того  ,  що  не  можна  викинути  у  смітник,  бо  пам’ять  не  викидають.    Колись  вона  буде  безцінною,    проста  ін’єкція  від  втрати  відчуття,  що  саме  колись  тут  були  наші  сліди.    
Після  довготривалих  зим  серце  почне  виходити  з  коми,  битися  рівніше,  без  аритмії.  ЇЇ  виліковуватимуть  видихи  нових  віршів.  Чергова  кардіограма  засвідчить  –  життя  триватиме    далі  з  пролапсом  надії  на  те,  що  одного  разу  з’  являться  крила.  Замість  піску  в  годинник  долі  Бог  всипле  вологий  ванільний  цукор.    І  час  не  минатиме  без  Його  згоди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383595
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.12.2012

Незалежне тестування

Бог  навмисне  вигадав  незалежне  тестування  -  
Цей  надприродній  відбір,
Бо  рай  не  зможе  вмістити  всіх  охочих.
Треба    вивчати  на  землі  науку  Божу!
Вступна  кампанія  триває…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372688
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 22.10.2012

Могла би бути словом…

Могла  би  бути  словом
До  якого  не  знайдеш  синонімів
Не  підбереш  рим
Не  створиш    епітетів
Не  перекладеш  санскритом
Не  проковтнеш  мовчанням
Не  вишепчеш  на  воду
Не  викинеш  із  минулорічною    ґазетою
Не  витатуюєш    на  серці
Не  випалиш  цигаркою
Не  вмістиш    у  кросворд
не  втопиш  у  озері  забуття
не  зітреш  амнезією  перфекту
Могла  би  бути  словом…  
Якби  ти  подарував  мені  кілька  літер
зі  свого    імені

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372684
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 22.10.2012

Портрет

И  ничего  вокруг  уже  не  надо  -  
ненужных  слов  и  ложной  суеты,
ведь  так  легко  сказать  все  только  взглядом
и  навсегда  запомнятся  черты.
Ложатся  тихо  волосы  на  плечи,
лишь  легкий  ветер  их  целует  вновь,
ты  смотришь  вдаль  и  веришь  -  время  лечит
отчаянье,  тоску,  но  не  любовь...
Оно  так  тихо,  молча  ускользает,
и  быстро  сохнет  на  губах  акрил,
она  себя  сомненьями  терзает,
что  он  уже  другую  покорил.
Художник  прав  ,  он  не  сгущает  краски,
года  пройдут,  останется  портрет,
ее  лицо  красивое  без  маски,
а  кто  она  -  останется  секрет  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359676
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 25.08.2012

Буденні ранки

З  чого  починаються  сонні  буденні  ранки?
З  світла  пролитого  крізь  прозорі  фіранки?
З  кави  пролитої  на  нову  скатертину?
Чи  просто  зі  слів  "Знаєш,  я  хочу  дитину"  ?
Ти  скажеш:  "тепер  це  зовсім  не  доречно,
знай,  тлумачити  сни  бува  небезпечно,
над  ранок  розвіється  він  як  примара,
у  небі  далекому  з'явиться  темна  хмара
і  випаде  дощ  на  висохлі  протиріччя..."
То  чи  варто  триматись  тепер  твого  передпліччя?
Якщо  почуття  -  це  всього  лише  гострі  уламки
Душі,  що  втиснулася  у  не  стандартні  рамки?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012

Маршрути

Кров  напам'ять  знає  свої  маршрути,
Тече  безупинно  венами  і  капілярами…
Правда  вирівнює    зір  лінзами  і    окулярами,  
Зневіра    отруює  сильним  транквілізатором,
Час  тимчасово  працює    хірургом-аматором
Зізнання    робить  ін’єкцію  протиотрути,
Лікар    порадить    просто  про  все  забути.
Надія  на  краще  світитиме  жовтими  фарами,
Любов  завжди  радить    триматися    парами.
Віра    знаходить  собі  нові  атрибути  .
Кров  перелита  шукає  свої  маршрути…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012

Все починається з любові…

Все  починається  з  любові  -
І  колискова  немовляти,
Батьківська  радість  в  першім  слові,
Яке  навчили  вимовляти,
І  самостійні  перші  кроки,
І  щира  усмішка  дитини...
В  ній  буде  істина  допоки  -
Все  починається  з  людини!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012

Акварелі весни

Акварелі  розмиє  вода,
Тане  сніг  і  весна  молода.
Серце  хоче  співати,  радіти,
Душу  спогадом  зможе  зігріти,
Засвітитися  сонячним  світлом
В  сторінках  перегорнутих  вітром,
Доторкнутись  до  серця  струною,
Народитися  варто    весною.
В  сонця  усмішки  теплім  полоні
Чисті  мрії  збирати  в  долоні
Наче  квіти  барвисті  у  полі,
Наче  ноти  у  пригорщах    долі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2012

Лід давно замерзлої води

Подзвони  з  далекої  дороги
Де  сягає  зона  покриття,
Подзвони  і  не  кажи  нічого  -
Зашвидке  у  нас  серцебиття.

Ріки  слів  замерзли  на  морозі,
Тільки  подих    снігу  -    круговерть.
Рими  зайві  у  життєвій  прозі,
Покотились  вірші  шкереберть.

В  заметілях  розгубились  фрази,
Скажу  тільки  слово  –  приїзди,
Мабуть  легше  розтопити  разом
Лід  давно  замерзлої  води.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012

Час вдягне перуку…

Час  вдягне  перуку,
Замаскує  жаль,
Втримає  за  руку
Зимну,  мов  кришталь,
Відстань  розірветься,
Трісне,  наче  шкло...
В  серці  розіб  ється
Сенсорне  табло.
Відстані  між  нами
З́єднує  фейсбук,
Відкриває  брами
На  межі  розлук.
Наше  небо  просить
Плату  за  озон.
Час  триває  й  досі
Дивлячись  свій  сон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012

Моїм ім'ям…

"Моє  ім'я  з  шести  великих  літер
                               До  губ  твоїх  прикотить  пізній  вітер
                               І  припечатає,а  може,припече..."                                                                                                    
                                                                                                                     Марія  Матіос

Моїм  ім'ям  з  п’яти    знайомих  літер  
До  губ  торкнеться  тихо  пізній  вітер
І  лютий  холод    більш  не  обпече!
Коли  ж    почуєш  в  самоті  чи  в  тузі,
Як  безпардонно  вписуюся  в  друзі,
Як  не  відважно  в  венах    кров  тече,  
Знай  -  спогади  лягають  на  плече.
Весна  заграє  березневий  джаз
Й  поміж  звичайних  нот  й  банальних  фраз
Бажань  ріка  знов  прозою  тектиме,
Навчи  мене  як  вибирати  рими
І  як  спиняти  невблаганний  час,
Що  протікає  байдуже  повз  нас,
Плануючи  майбутні  теплі  зими…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012

Весняні мрії

Свідомість  втратила  зима
 І  спогади,  як  білі  плями.
 Вона  поквапиться  сама
 у  березні  прийти  до  тями.

 Мов  нашатир,  розталий  сніг,
 Лікує  світ  від  амнезії
 У  перших  пролісках  до  ніг
 Встеляючи  весняні  мрії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012

Моє життя

Моє  життя  –  як  вічності  фрагмент,
Накресли  в  нім  щасливих  днів  ескізи.
Пакуй  бажань    і  сподівань  валізи
Моя  любов  –  великий  континент,
Країна  мрій,  куди  не  треба  візи!

Моя  душа  –  безмежний  океан,
Пірнай  в  глибини  серця  без  вагання.
Перетинаючи  розлук  меридіан,
Розвіємо    самотності    туман
Й  зустрінемось  на  березі        кохання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011

Я

...
Я
Я  хочу
Я  хочу  бути
Я  хочу  бути  з  тобою
Я  хочу  бути  з  тобою  завжди
Я  хочу  бути  з  тобою
Я  хочу  бути
Я  хочу
Я
...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300460
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 17.12.2011

Як пишуться вірші

Просто  деколи  пишуться  вірші
Не  для  когось  ,  не  на  заказ.
Ті,  що  довші  –  напевне  гірші,
Бо  розмиті  сутністю  фраз.

Просто  деколи  вирветься  слово
Та  не  вголос,    лише  в  уяві,
Рима  точиться  поступово
Болем  ,    наче  рани  криваві.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011