| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Каким бы ты не был плохим, неизменным остаётся тот факт, что когда ты был со мной/возле меня я чуствувала себя неизмерно счастливой... твои изьяны были родными мне, я любила их вместе с тобой...
Ты прекрасен в своей несовершенности.
Никто и никогда не полюбит тебя всего, как зделала это я. И в этом есть своя прелесть, я неповторима в своём извращенстве любить то, что меня порой раздражает. Ты неповторим в том, что среди всего безразличия, оставил место для меня.
Ты любим... любим мной... и в этом твоя сила. Пока я душой с тобой, тебе ничего не грозит, ибо я готова стать вопреки сил природы, лишь бы быть за тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
Так солодко, так палко й до нестями,
Сховалася б в обійми ніжні та п'янкі...
Вдихала б запах повен тої драми,
І слухала б зітхання ті хрипкі.
Так голосно, так голосно...мовчати...
Готова я хоч цілий вік...
Тільки з обіймів ви мене не забирайте,
Я так тонутиму без років лік.
Так тепло, так добре... як вдома,
Щаслива й нещасна водночас...
Зламала мене жахливая втома,
Виною реалії без лишніх прикрас.
Так сумно, так сумно усе розуміти,
Обійми ті рідні, але не мої...
Якби просто розтанути могла б я зуміти,
Лиш серце залишити...навічно в тобі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2013
Порожній день повільно перейшов в порожню ніч...
В порожній голові з"являються слова,
Знову з своїми думками лишаюсь віч-на-віч,
Попереду сторінка давно вже не нова.
Жаль, щось змінити я тепер не в силі,
Тихим ехом в голові звучить одне "верни минуле"
А я сиджу ось, та чекаю тої хвилі,
Коли й ти почуєш голос той "верни минуле".
Щасливі руки лірики не пишуть,
Щасливе серце вночі спокійно спить...
А ми тихенько терпим тії муки,
А нам лише увісні дозволено любить.
Йдемо вперто ми наперекір бажанням,
Чого доб"ємось - тай й самі не знаєм...
Ми проживаєм дні за днями копіюванням,
Чи варті ці страждання того навіть не питаєм.
Пора вже встати і йти далі,
Назустріч йшли - не вийшло як хотілось...
Тікали порізно - спроби всі невдалі...
Ідемо поруч? все буде добре, мені так снилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013
Я так скучила за тобою... я так хочу тебе обійняти, просто заритись тобі носом до шиї, тихо-тихо і глибоко вдихати твій запах, твій рідний такий для мене запах... щоб він розтікався теплом по моєму тілу, щоб зігрівав мені душу і зупинив для мене час, щоб поміг забутись, просто відніс мене в той світ, в ту мить, де ми разом... в ті солодкі часи коли ми насолоджувались один одним лежачи цілими днями в ліжку, абсолютно не піклуючись за те, що всі вже давним-давно повставали... чудові часи, часи коли ми були щасливі... коли я плакала від щастя... а зараз? Що я маю зараз...?
Так важко засинати без тебе... прокидатись в новий день... і знов без тебе... так важко розуміти, що життя перетворилось в просто існування... виявляється, за один день можна втратити сенс абсолютно в усьому... ніколи б не подумала, що я колись втрачу бажання прокидатись... без тебе дні абсолютно пусті, вони позбавлені будь-яких фарб... і це так дивно відчувати себе ніби овоч. Таке відчуття, ніби тебе не добили, і ти ходиш напівмертвим, справжнє зомбі... і ця апатія до всього їсть зсередини, абсолютно не залишаючи сил на боротьбу.
Я ніколи не забуду ті емоції, ті почуття що ти мені давав... і ми такі дурні, такі вперті... як же ми псуємо все своєю гордістю, принципами! Адже так мало зусиль нам потрібно прикласти для щастя. Дійсно мало, і ми могли б це зробити… але знову ж, ми, як завжди, все ускладнюємо... Коли чогось хочеш, ти цього добиваєшся...так чому не можна бути просто щасливими? Чому не можна піти проти всіх принципів і довести самим собі, що господарі в цьому житті ми і тільки нам вирішувати що буде далі!?
Ми з самого початку обрали неправильну тактику. Потрібно бути одним цілим, а не тягнути кожен в свій бік. Ми занадто багато брали на себе, старались довести один одному незрозуміло що, показати які ми незалежні... і що ми маємо зараз? Пустоту всередині, сірі дні і самотні ночі... знаєш, я багато чого зрозуміла... потрібно радіти тому що маєш, насолоджуватися моментом... адже колись цього може не стати...
Нам потрібно просто відкинути своє "я" і голосно сказати "МИ". Як же ми не можемо зрозуміти, нам добре коли ми разом, і окремо ми пропадаємо, місця не знаходимо собі. А все чого? Бо ми два барани на кладці, такі ж вперті і стараємось показати свою перевагу. Ми не розуміємо, ми одне ціле, навіть не половинки, а ціле, коли ми разом, МИ довершені. Невже нам так важко було бути щирими? Ми ж обоє знаємо як любим, а так боїмось це показати, думаючи, що цим проявляємо слабість... ні, так ми проявляємо тупість... дійсно... ну хіба не краще робити те,що зробить тебе щасливішим? Хіба той спір,та сварка варта тієї відстані яка формується між нами?
Як багато було зроблено лишнього... як багато зроблено помилок... їх могло б і не бути... якби, знову ж, ніхто з нас не старався довести іншому свою перевагу та незалежність. Час не повернути, їх не виправити, але той досвід залишиться назавжди... потрібно припинити звинувачувати один одного...
Може, колись, ми знов все повернемо, може, колись, ми зможемо почати все спочатку. Так, саме з початку, не нестимемо той багаж образ, помилок... можливо, колись, ти повіриш мені, можливо, колись, ти повіриш в НАС...
Я так багато всього переосмислила, я так багато передумала... та сама я безсила... без тебе ніяк, без тебе нічого не вийде... тільки разом. Не "я", не ″ти″, а "МИ"... не старатись ставити один одного на коліна, а йти поряд, рука об руку.
Ми зможемо зробити все, варто тільки перестати боятись і повірити в новий початок абсолютно іншого, кращого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462686
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.11.2013
десь вночі...таке буває..
десь на душі...щось напливає...
щось дивне бореться в тобі,
то посмішка, то сльози на щоці.
дивно так, не зрозуміло...
і те, просте, так наболіло...
сьогодні - смуток, завтра - радість,
а під вечір - дивна слабість.
так щось душить зсередини,
ніби плач маленької дитини,
ніби серце зжато в кліщі,
та ти не плач - ти лиш кричи...
з криком згине та печаль,
відпусти її в далеку даль...
таке буває, і воно пройде...
як листя в осінь опаде.
забудь, і просто спи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2012
безсоннії ночі,
злипаються очі...
мрії, старання...
марні сподівання.
так хочу до рання
твого палкого кохання.
а з рання до ночі...
розмов очі в очі...
такого звичайного щастя,
візьми за зап"ястя...
і відведи десь далеко,
де буде так легко...
заварю тобі чаю,
любиш мене, знаю...
сяду поряд тихенько...
дивитимусь в очі рідненькі.
ті карії очі кохані,
звели колись до нестями...
і зводять надалі,
що ж ти робиш, кохання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2012
Ти робиш з себе бізнес-мачо.
Англійський смак, французький стиль.
але ж мудак, а корчиш принца
хоть роль коня більш до лиця...
а хулі я? я не поет...
моїх рядків ти не читав.
лишаїв, вошів твій букет
як добре що мене ще не чіпав!
о!той англійський смак та шарм,
і волосини на вітру.
ти пурхуєш і крИчиш "я не дам",
а нахуй нужен ти кому?
колись прийде моя пора,
і може вибрию тобі той весь лишай,
а зараз за вікном зоря...
і йду напевно спати я...
і пишу я для лесі це!
бо люблю дусю ту дурну!
а хулі я? я не поет,
то леся все,то леся все.
(кавер на "Душевний посил" Олесі Глібки.)
П.С. люблю її творчість і її) але не люблю її музу)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339431
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 23.05.2012
коли я навчалась ще в першому класі, нам сказали один такий добре знайомий всім вислів: "на помилках вчаться". ну звичайно, заперечувати його ніхто не збирається... але чи всі його правильно розуміють... вже тоді я зрозуміла, що ні. і чим далі тим більше я в цьому переконуюсь... але ж як така мала шмакадявка могла вже тоді це зрозуміти? ні, особливим розумом і кмітливістю я не відрізнялась ніколи... і були серед моїх однокласників такі, які напевне вперше почули цю фразу... і відповідно наш дитячий розум не міг передбачити те, що не варто так буквально його розуміти... так ось, вони почали спеціально робити помилки в словах, прикладах...перекреслювати, мазюкати... адже на помилках же вчаться...і яке було їх здивування коли замість того щоб чогось навчитись їх оцінки чим раз нижче...там де могло б стояти "сонечко" стала "хмарка... бідні діти...вони ж так хочуть навчитись! і спеціально для цього пишуть неправильно, знаючи вірний варіант... до сих пір пам"ятаю ті батьківські збори де замість того щоб їх похвалити, класний керівник просто висварилась. але ту злість замінив шок після фрази дівчинки Т. "ви ж казали що на помилках вчаться"...
ми виросли...а в житті і надалі зусрічаються такі мої "однокласники"... тільки ось різниця в тому що ми не маленькі... і помилки в нас тепер не на папері,який завжди можна викинути чи розпалити ним піч... тай той слід від помилок може бути набагато глибшим ніж сама помилка. ми повинні тверезо розуміти "де пальчик пік, то кака то не мона"... життя не вічне і не варто його витрачати на "я знаю, що це буде моєю помилкою, але я нічо не можу зробити"... все можна.. нема не можу, є не хочу...
і якщо колись нам покаранням була "хмарка" в щоденнику, то тепер так легко це не обійдеться....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303046
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.12.2011
окей, значить з зовнішністю ми розібрались... а як що до характеру? ось тут то у всіх одразу на думці: "добрий, ніжний, ласкавий, щоб на руках носив"... бла-бла-бла... і тому подібне... це, звичайно, все добре... але мужик завжди повинен бути мужиком! ми ж не вибираємо собі тряпку для підлоги...
ну, ні, не подумайте що це означає що він повинен ходити по хаті в подертих трусах, дирявій майці з плямою з-під кетчупа, з бутилкою пива в одній руці і наколотим на вилку огірком в другій і при цьому ще чухати дупу і відригувати так, щоб ваш улюблений сервіз в серванті дзвенів... ні... він повинен бути головою сім*ї, а не царем дивану...
ось люблю я левів, ото мужчини...жаль, що я не з породи котячих..
та є і унікуми... знаєм одного (по гороскопу лев, зустрічався з подругою), як він любив себе... ех, якщо лев, то це не означає що ти "гордий птіц" і срати хотів на всіх з високої гори... ні, леви не такі... він зі своїми левицями гармонія...як не згодні один з одним компроміс знайдуть, а може хто-зна, раптом вони розклад складають хто, коли і кому поступається...) а той ні, включив "лєв нікогда..." і далі повний список і все в стилі "Я никогда не делаю то, что от меня ожидают..." і "я такий модний а всі ніщо"... ТО ХІБА ЛЕВ??? то гівно, яке корчить з себе варення... (тим більше якщо глянути на нього) більше того... заявляє наш С.А. (так назвемо його) "я такий - шаг в ліво/право - розстрєл на місці.але сам я мінятися не буду..."... і в цей час... "не ходи в як металюга...", "Факт того что тебе нравиться общаться с интересными людьми - не нравиться не только мне.", "ты еще слегка ветренна...", "Ты активная и общительная...хотя даже иногда думаю слишком." АЛЬО, чувак! а не зажирно? та який це лев? не нравиться - флаг в руки, барабан на плечі, три пера в задніцу і паравоз назустріч!
якщо ти хочеш іншу - шукай іншу...
лев, це не згусток гордості і заборон, не кулак по столу і "я так сказав"...це мужній, мудрий здобувач в сім*ї... який і поличку приб*є, і пакети допоможе понести, і заричить по справі, і ніжно на ніч приголубить... він такий, за якого хочеться триматись... і як би банально не звучало: за ним як за кам*яною стіною... саме так...
а ми, жінки, повинні розуміти: коло лева повинна бути левиця а не пластилін...́́
P.S. Окреме спасибі моїй Лесці за детальний список заборон, і за її колишнього С.А.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293677
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.11.2011
Ідеальний чоловік... міф... чи реальність? та ні, не буває ідеалів... а як попадеться те, НАШЕ... всеодно знайдемо до чого придертись... то нам так і те нам не так... так навіщо створювати собі ідеал, якщо потім будеш йому мозок виносити? не логічно... а по-пилити свого мужчинку ми ж зобовязані... ну а як без того? він ж друзями пішов на пиво...айайайай. а та блондинка йому посміхнулась! аааа!!! точно сплять!!!! ахах) всі ми такі) як то кажуть ті що стоячи пісяють: "ЖІНОЧА ЛОГІКА", йопт...
і як же ж нашій славнозвісній логіці вивести одне, конкретне визначення ідеалу чоловіка? ооо... то промова довга) адже всім хочеться такого щоб УХ! щоб аж АХ! і так ММММ... і що воно таке в житті? а хто його знає...
ось в мене подруги, які так і тануть від власних уявлень про ідеал... мовляв, "жили на руках", "італієць"... і всяке таке... хах) так, образ мачо не одне жіноче серце підкорив, сотні сердець погубив... а так хочеться щоб твоє серденько берегли, щоб кожна твоя сльоза була пролита тільки від щастя. кохання хочеться...взаємного...
зовнішність це, звичайно, добре (як то кажуть щоб не стидно і в люди вийти), але ж якщо ти шукаєш супутника на все життя, хіба мила мордочка тебе врятує, якщо він повний мудак... тай, знаєте, треба і себе реально оцінювати... вот ідеш ти таке розтрьопане, в кедах/кросівках, жуєш черговий хот-дог, думаєш, що варто було б сісти на дієту, дістати грошей на посиденьки з подругами... таке собі просте дівча з маленькими сіськами, наївними очима і лишнім сальцем на животі)) а на зустріч тобі той мачо омріяний... хм, не думаю що він моментально падає тобі в коліна, закидує компліментами і просить заміж вийти... та коло нього такі "бабочки" в`ються, що дивно буде якщо він взагалі тебе побачить... і варто тільки уявити що він з тими "бабочками" виробляє... ні. особисто мені такого не треба... краще шукатиму собі рівного, або трохи красивішого за мавпу)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293456
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.11.2011