| Сторінки (7/686): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Дим і вода , сльоза і сміх
Тіла і гріх – це не для всіх
Відвертості очі п’яні з горя
Душа посивіла й впала хвора
На гострі камені часу
Собою сховавши марну
Невинну і непотрібну совість
Що ми проміняли на гордість
Була то осінь , чекали горя
Воно не йшло
Була зима то , шукали болю
А не було
У весни пору чекали смерти
А в літа днини хотіли стерти
Все , що було
Та не судилося ні першого , ні другого
Лід і туман , тиша і крик
Розум і думки , я ж не звик
Бачити вільний шлях попереду
Без заборон і злого помислу
Так , щоб нікого не ранити
В ночі жахами не марити
Де ті краї і ті зілля-рятунки
Що воском випалять наші гаптунки
Де вони , де ?
Хто їх знайде ?
І чи прийде звідтіля
До звичного буття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012
Вона посміхалась мені
Її називають смерть
Вона не торкалась мене
А я її тільки на чверть
Ми пили із нею каву
Й лукаво дивились в вікно
А сонце спало ласкаво
І холодно не було
Їй гірко було від кави
А ще від того ,. що
Вона вносить в душі рани
Та очі її – вино
Напитись із них – моя радість
Я втішить її намагався
Вона моя таємна пристрасть
Я ж з нею в минулих життях ще побрався
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012
Відчайдушно й щиро , як релігійний фанатик
Пелюстками кінцівок битимусь об лід цього дня
Наполегливо й іронічно не впишу в трактати
Ні ваше й ні своє , й нічіє імя
Гнітить довколишня луска й дарує сивину
Не просто так й не задарма
А серце наче лезом ріже , щоби дістатись в глибину
Хто зна чи хтось , чи щось врятує … хто зна ?
Здавалося б особиста драма
У кожного власна гамма очей
В сузір’ї ночей теж
Безвихідна віха без меж
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
На радощах схлипне в очах сльоза
Росою гряне на тіло
Ночей мерехтлива тепла фата
Продовжує своє діло
Інкрустований неба схил зорями
Звуки тиші крихкі
Душі нотний стан спільний з горами
Незворушний у мирній вишині
Солодкі мовчання , спілкування думками
Замість жестів обійми палкі
І дні не змінились ґатунками
Мереживом щастя тривкі
Голки вічно зелених хвойних
Змарніють на знак пошани
Усіх забутих і самотніх
Краса надасть їм свої паркани
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
… папір , приймає усе , крім вогню та води . Він терпить слова і образи . Йому люди довіряють себе , довіряють йому свої думки й переживання . А особисто для мене – це друга душа , на якій теж живе частина мене . Він пізнав мене ліпше , ніж хтось інший . Він нічого не перечив і не казав , лише мовчки приймав те , що я намірився відкрити … .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323961
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.03.2012
… знаєш , боюсь сповідатись навіть тобі. Тобто не боюсь , а не хочу … . Брешу! Хочу , але боюсь і не знаю чи варта … . Чи доцільно словами намагатись описати та розповісти пульс думок та стурбованість душі .
… знаєш , хочеться , дуже хочеться , щоб по завершенні свого монологу нарешті відчув полегшення та спокій. Та все ж …
… відчуй усе без слів. Проскануй своїм серцем та поглядом те , що томиться в середині мене .
… очі мої не вміють брехати зовсім , ти знаєш це , як ніхто . Й цьому безмежно тішусь , бо то є шлях , не двері і не вікно й навіть не ворота , а просто шлях до усього , що мене їсть , росте в мені .
Чекаю твого дотику , шкреботу твоїх поглядів по моїх закутках душі та думок .
… врятуй мене . Зрозумій, відчуй й врятуй . Заздалегіть дякую тобі й намагаюсь у відповідь дарувати тобі себе лише такого , яким ти бажаєш … .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323959
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.03.2012
Як хочеться знати , що усе гаразд . … вірю , що воно так є , було і точно , беззаперечно буде … . Та все ж спокій десь далеко .
… з дня у день власнодумно вигинаю гілляччя простору , задля вселенського блага . … до біса всесвіт !!! Най цінніші для мене лише ви … . Кохана ти одна і ще не народженне дитя .
Не знаходжу собі місця … . Над міру багато думаю , про те та се … . Та тепер плоть думок стає дедалі густішою , вона вже стала камяною і крамсає серце , душу і розум . Нехай … .
… кожну мить будучи не поряд , немов придушую у собі механізми самознищення . Стежки відчаю та безсилля підкрадаються в притул . Стріляють .
… я ухиляюсь . Їх постріл здавалося б , що не минучий . Та все ж моє кохання міцніше , сильніше , чистіше і відвертіше будь чого … . Чуєте КОХАННЯ – ПАНАЦЕЯ . Кохання – це я . Це кожен , в кому воно є . У кожному , хто пізнав і зустрів його .
Серденько , кохана божеволію без тебе . Та знаю , що те , що зараз коїться зі мною , абсолютно ніщо порівняно з тим , що відчуваєш ти , моє Янголятко . … ти сильна , ти єдина , ти всесвіт … … … .
… все добре , усе гаразд , я знаю , я вірю так воно … , воно так … .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323449
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.03.2012
… дванадцята доба розлуки , відсутності тебе , твого тепла . Присутнє лишень жевріння спогадів про нього , про твоє тепло , і твоє кохання . Таке ж , як і моє кохання , невимовне кохання , яке є , було і буде , … лише тобі , лише для тебе … справжнє , щире і не згасиме … . Чекаю зустрічі з тобою , моє Янголятко . Ти мій всесвіт , моє все . Кохаю тебе .
К о х а ю … .
( час вичерпано , час 66-тої хвилини нового дня закінчився . настала , як це не банально , 67-хвилина … . )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323448
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.03.2012
… немає днів . Є лише різнотипні прояви проміжків часу : від … , до … , з … , без … , поруч … , на відстані … , вже … , потім … , ніколи … , колись . Вони одне ціле й водночас несумісні . Стремена спогадів , прагнень , мрій та почуттів придушують реальність прагнучи притупити тривогу . Але дарма … .
Спокій присутній і можливий лише за умови перебування в безпосередній близькості : відчуваючи подих , вслухаючись у серцебиття , споглядаючи і прагнучи спіймати кожен погляд … . Твій погляд ,серцебиття твоє і дитини ,що в твоєму лоні , ваш спільний подих … . Тільки так і не інакше , тільки так можливе пришестя спокою … .
… те блаженство , коли ти , кохана , поряд , коли ми втрьох . Ти , я , дитина … . Що миті усім своїм єством з вами , але зараз плоттю не поряд й від цього тужно . Та ця туга ніколи не зміцніє до потуги мого кохання .
Дихаю , не повітрям , а тобою . Живу тобою , для тебе , для вас . … а проміжки часу , вони ж як не як усі минучі . Та є й ті , яким дарована вічність . Ми вправі самі обирати , яким з них дарувати безкінечне життя у власних серцях , душах та свідомостях , тим самим плекаючи майбуття : світле , або темне , тепле , чи ж прохолодне , але своє … .
… обожнюю тебе серденько і усе , що пов’язане з тобою . Часом це обожнювання підперезане щирим коханням межує з солодким божевіллям . Бо ж по правді найщасливіші у всесвіті люди , це ті , що кохають і кохані , і звісно ж божевільні . Ті , яких ми звикли називати не зповна розуму , до найменших деталей окресливши власний варіант свого буття і реальності , не можуть не любити те , що створене ними ж і від того гармонія їх переслідує і є для них нормою . … кохання , тут - все . В усіх значеннях – все . Та дароване воно не кожному . В ньому ж суть , істина усього . … усе … … … .
Вдячний тобі серденько моє , за те , що ти є й за те , що дарувала мені кохання .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323327
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2012
… крізь безпросвітну темряву , що вперто виїдає очі і тим самим змушує свідомість та розум породжувати відверто не адекватні субстанції , що звикли всі називати мареннями чи чого краще жахами . Та це на перший , … ні , не погляд , не погляд , а дотик … . Саме так … . Темрява торкаючись вологи очних яблук і ковзаючи по незахищеній тканинами шкірі обличчя та рук , спочатку дарує невимовно теплий неосяжний спокій , але лише на мить , на якісь лічені секунди . … далі , просто спокій та вже не той , що був щойно . Це вже , так би мовити перехідна фаза , етап усвідомлення , якщо ж бути точнішим , намагання усвідомлення сутності усього й одразу . … потім німіє щось у середині , не серце , ні душа й навіть не якийсь з внутрішніх органів . Оте не зрозуміле ,, щось “ онімівши остаточно імпульсами тепер вже по усій плоті розповсюджує пасма холоду , на стільки міцного і самовпевненого , що рятунку , навіть надії на втечу просто немає . … тепер усе стає прозорим . Н і , я абсолютно нічого не плутаю , усе , темрява , уся темнота сталась прозорою . І саме здатність бачити і водночас , як ніколи правдиво відчувати довколишнє , розбурює пам'ять минулих та майбутніх життів . … усі гріхи минувшого майбутнього і прийдешнього минулого … . … так можете відправити мене в божевільню , бо це не осягнути , не осягнути не бачачи прозорості темряви … . … усі забуті , мілкі та гігантські нечестиві діяння відроджуються , постають перед тобою і поглядами без сутності , спочатку виїдають очі , потім вичавлюють спантеличене ледь встигаючи за над швидкісним биттям серце і … , й усе це в решті решт , мов продірявлене ранковим сонячним промінням полотнище фіранок , душа здригаючись наблизившись до бездиханного тіла сяде поруч . Догралися – мовить вона , не суворо і не жалібно . Темрява з своєю прозорістю і ніч , як їхня мати героїня не зважатиме на усе це ……………. .
… б р е х н я . Я Б Р Е Х Н Я !!! …
порожня , без стрижня . … але хочу жити . У кого є право спинити мої блукання ?!? А ?!? Ти , може ти ?!? Чи Ти !?! … замовкніть … , не бачите – тиша , темрява … . Тихо , мовчіть … . т с с … … … .
Дотик . Поворот голови . Погляд … . … тут , ти тут !!! Який же я радий !!! Дозволь дарувати тобі цілунок … . Ти Є … . О небо , всесвіт … ТИ Є … . Дякую . … с п а с и б і , що ти є і що даруєш тепло , тіло , тишу . С В І Т Л О … , те , яке загоює миттю рани порізаної душі . Тишу , що затьмарює крики самотніх
минулостей буднів . … тепло безсоння , що солодить розлуку і тіло . … твоїх мрій , твоїх сподівань , твоїх бажань , прагнень та фантазій … тіло . … доле , мила моя , намагатимусь не схибити , не поранити ні душі твоєї , а ні тіла , з кожним поглядом , цілунком , дотиком , думкою прагнучи осягнути тебе . … дякую . Спасибі , що ти є в моєму житті . … .
… шлях крізь темряву , яким готовий падати та підводитись пам’ятаючи кожну росинку , що окроплювала , не
заслуговуючу на це плоть – по ньому йтиму . Прозорість мороку , осягатиму аж до запаморочення та втрати свідомості , не даючи сновидінням жодного шансу на панування над розумом . Бо ж тільки серце і душа вирішують усе , усе що не
дано вирішувати тілу . Тіло не кохає ,
воно жадає і палає в пристрасті , що дня , що миті – завше . А душа і серце кохають . Тебе єдину кохають до безтями … . … ти є . … Ти є ! ТИ Є !!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323326
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2012
… до волі важко було уявити собі хаос у цьому місті , вельми важко , над міру важко . Та все ж , … хто б там що не
казав , але найблищі два – три дні , це буде головною темою , як мінімум , а для декого навіть сенсом життя . Чи доцільніше буде сказати сенсом проживання ? Врятувати себе самого найціннішого , найдорощого , найнеобхіднішого , найнезаміннішого від напасті , імені якої навіть ніхто толком не знає … .
… але у цьому місті завжди все не так , як скрізь , не так як звик собі це уявляти пересічний співмешканець нашої планети . Навіть цей необгрунтований хаос , навіть він , у просторі цього міста вельми виважений , витончений і навіть дещо арестократичний , до того ж приправлений зверху щедрою дозою , взявшоїся нізвідки незримої пафосності , яка все ж надає загальній композиції до волі не звичного солоду … .
… пришвидшена хода кожного пятого містожителя , очі , що приховують таємниці відомі лише їхньому власнику , здавалося б , що це звичний набір
характеристик притаманних пересічній персоні , жителя міста недомільйонника … . Та тоненька смужка непритаманного шарму , що так глибоко вїлася у
підсвідомість дає зроуміти , що все ж це , ні що інше , як прихований і водночас
розпіарений хаос , якого так давно не
вистачало цьому місту … . Не вистачало років так зо тридцять , з того часу , коли
нижчої за середньої важкості землетрус трішки позабавлявся , гойдаючи ексклюзивні лютри зроблені наче б то з гірського кришталю , шафи з явно не
червоного , швидше з звичайного погано полакованого дерева і ще , … і ще , тоді , той землетрус наважився завчасно струсити осіннє листя у доблесних кронах тутешніх парків , лісосмуг , алей та ледь відповідаючим цьому ганебно – неврівноваженому слову , скверикам … . … … … … … .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322896
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Розмова душевно хворого з своїм уявним
товаришем .
Я : - Звісно , ти завжди маєш бути правим і лише через це я не маю вірити у те , що бачив .
Йа : - Ти не так усе зрозумів . І насправді , у тебе ж немає жодних доказів її
існування . Її живої і справжньої .
Я : - Так , так , так . А потім ти кажеш , що я незповна розуму . Як книжка може бути живою ?
Йа : - Ти ж сам казав , що відчував її подих , як не дивно я теж його відчув . І покищо це єдиний факт на твою користь . Бо вкінці кінців , подих не може зявитися нізвідки …
Я : - Угу і зникнути в нікуди , як усе у цьому світі . Але ми стобою балакаєм про
різні речі . Ти переконуєш мене у звичності книжки , а я нарешті повідомляю , що на відміну від тебе я відчував не подих книги , а подих , погляди і навіть дотики її , я так розумію першої володарки тієї самої книги .
Йа : - Слухай , може вже досить розповідати мені нісенітниці . Я знаю , що у тебе хороша уява , але це вже друже занадто . Яка перша володарка ? Про що ти говориш ?
Я : - Гаразд … Але все ж , я її бачив розумієш . Бачив і все .
Йа : - Припустімо , що й так . Та нащо ти це мені розповідаєш і якщо вже пішло на те , то чого і навіщо вона тебе потішила
своєю присутністю ?
Я : - У тому то й вся суть , що я думав ти
допоможеш мені зустрітися з нею вдруге
. Адже ми навіть не говорили , просто
дивились одне на одного . Її погляд був одночасно прохолодний , але суть його
все ж була гаряча , він пронизував мене немов ренген . Я відчував усією плоттю , що ці проникущі погляди мали перейти у
не менш неймовірну розмову , але саме
тоді прийшов ти і застав лише її подих . Саме той подих , який тобі краще приймати у ролі відлуння книжки .
Йа : - Згідно твоєї балаканини , я всеодно правий . Тому що ж твоя уявна подруга причетна до книги , значеть словосполучення ,, подих книжки “
цілком вписується у загальну концепцію
нашої направду дивної розмови . Та все ж , може ти перестанеш вигадувати казнащо , бо все це може погано закінчитись .
Я : - Давай так , ти мені допомагаєш зустрітися з нею у друге і все , більше про неї я не мовлю ні слова .
Йа : - Ну і як ти собі це уявляєш ? Зустріч з духом персони , яка жила хто зна коли , тут я тобі наврядчи допоможу , навіть
враховуючи те , що я колись займався гіпнозом .
Я : - Я знав , що ти знов сприймеш усе на неправельний лад . По перше вона ще жива , вона володарка книжки , а подруге – покликав я тебе не через твої навички з гіпнозу …
Йа : - А через що ж ?
Я : - Через тебе вона зникла , розумієш і у будь якому випадку ти маєш бути причетний до її повернення .
Йа : - Тобі явно черепиця з даху зїхала .
Давай може я підусобі , а вона прийде …
Я : - Який же ти телепень ! Поки ти не приходив вона чомусь не приходила , логіки не бачиш ? Ти ж забрав у мене книжку ! Як вона могла прийти до мене
вдруге ?
Йа : - Тихо , спокійно . Сядь і втихомирся
. Я вже повернув тобі книжку …
Я : - Де вона ? Чому ти мені брешеш ? Ти її не повертав !
Йа : - Друже , тримай себе вруках . Я зайшов до тебе сьогодні зранку щоб повернути книжку , але щоб не будити
тебе поклав її у коробку з під мештів , яка
стояла у коридорі . Так що свої останні сьогоднішні сни ти переглядав будучи у одному приміщені з своєю книжкою .
Я : - Сиди на місьці і не ворушись , а я заберу книжку .
Йа : - Як скажеш …
Йа : - Ну де ти там пропав ?
Я : - Тихо , тихо … Відчини вікно і
пересядь за стіл вона зараз прийде
Йа : - Хлопче тобі справді треба лікуватися , поки не пізно …
Я : - Тс-сссс … Кажу тобі тихо . Роби , що я сказав .
Йа : - Ну добре , добре . Мені вже самому цікаво чим усе це завершиться .
Я : - Все більше не дам тобі ні одної книги . І пересядь на інший стілець , тут має сидіти володарка книги .
Йа : - Гаразд пересяду і книжок твоїх мені не треба .
Я : - Все , тихо . Ти можеш помовчати …
Я : - Відчуваєш , ти відчуваєш це крижане тепло . Зараз , ось ось і вона вже буде тут .
Йа : - Нічого я не відчуваю . У мене вже шоста точка таке враження , що до стільця приросла . Скільки тобі пояснювати , що та , як ти кажеш
володарка книжки , лише плід твоєї уяви і нічого більше ?
Я : - Сиди на місці , я маю покласти
книжку на підвіконник , щоб вона з нами заговорила .
Йа : - Роби що хочеш , але я чекаю не більше десяти хвилин . Потім просто іду
геть . Все час пішов …
Йа : - А от цілувати мене в тімя це вже …
Ви , ви хто ?
Йая : - Пробачте , я не хотіла вас
налякати . Просто там де я живу всі так
вітаються . Пробачте .
Йа : - Хто ти вбіса така і де ти взялась ? Все з мене досить , я лишаю вас на
одинці . У вас обидвох очі психопатів . Я
думаю ви знайдете спільну мову .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322895
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Евіл , він же чоловягана середнього віку в недорогому костюмі болотяного коляру , задумавшись про щось своє гуляє парком
. Зрозумівши , що окрімнього у парку нікого немає він думає та говорить у голос .
Евіл : - Хіба можливе існування думки , без усвідомлення самої … думки ?
Замислившись над власним питанням він
сідає на лавку , дістає блокнот та ручку ,
а потім щось записавши листає блокнот .
Евіл : - Це все якесь безглуздя . Хоча … , над цим варто замислитись …
Чоловяга у болотяному костюмі раптово підвівся з лавки , зкорчивши не
задоволене обличчя і не відомо для чого піднімає опавший жовтий листок . Раптом Евіл бачить , що до нього наближається дамочка приблизно його
віку у довгому темносиньому пальто з
газетою у руках , він у свою чергу хутко
всівся назад на лавку . Дамочка в пальто
впевнено прямуючи до нього , підійшовши майже у притул вимушено прокашлявшись розпочала розмову .
Анфестирія : - Доброго дня . Чи
дозволите ви мені порушити вашу гордовиту самотність своєю присутністю ?
Евіл : - Так , день звісно добрий , не зважаючи на те , що швидше за усе сьогодні буде гроза . А щодо порушення моєї наче б то самотності , то відмовляти вам у цьому бажанні я не буду .
Анфестирія посміхнулась і мовивши ,, дякую “ та всівшись на лавку поруч Евіла
заходилась читати газетні статті . Евіл спочатку теж не порушував тиші споглядаючи на лавку , яка стояла навпроти їхньої , прямісінько перед велечезним ставком та все ж заговорив до покищо мало відомої йому паняньки .
Евіл : - Чи можливе існування думки , без існування самої думки ?
Анфестирія : - Тобто … що ви маєте на увазі ?
Евіл : - Наприклад чи можливе існування думки без того , хто б нею володів та керував , або ж як щодо думки , яка не несе у собі нічого , а є лише оболонкою .
Як гадаєте , такі речі можливі ?
Анфестирія : - Цілком . – мовила панянка відкладаючи газету у бік .
Евіл : - Гаразд , тоді скажіть мені , як це може відбуватися …
Евіл знову дістає блокнот і ручку готуючись занотовувати усе , що почує .
Анфестирія : - Як на мене , то думки від
самого початку свого початку , є вільні і
нікому не підкореними . Вони немов
повітря – всюди сущі . Але є і відмінність
. Потік думок потрапляючи у свідомість розділяється на ті думки , які залишаються там , у свідомості і ті , що одразу повертаються назад , на волю . Та навіть перший тип думок , сидить у
нашій плоті не вічно . Розум сам вирішує , що з якою думкою робити і як їх використати чи втілити у життя .
Евіл дописавши уривки Анфестиріної теорії дістає з кішені піджака піднятий ним на передодні жовтий листок і показуючи його своїй піврозмовниці запитав .
Евіл : - А він думає , хоча би про щось ?
Він може переносити думки ?
Анфестирія : - Ні …
Евіл : ( здивовано ) – Чому ж це ні ? Щось я не розумію вашої точки зору , щодо усвідомлення думок , як таких .
Анфестирія : - Дозвольте продовжити .
Евіл : - Так , звісно . Вибачте , звісно продовжуйте .
Анфестирія : - Дякую . І так , листок будучи у вас в руках є частинкою , яка зараз впливає на вас і ваші думки . Він не може сам розвивати думок , але він , точніше завдяки йому ці думки вивільняються у простір .
Евіл : - Тоді , якщо я зараз віддам його вам , то цей листок знову буде чистим і нестиме вам лише зовсім інші думки ,
чим ніс мені ? Чи може все ж , вручивши його вам , частина моїх думок стане
вашою ?
Анфестирія : - … у кожному з нас є частина інших людей , але повністю
особистою справою є прийняття дарованого багажу , чи просто бездумно відкинути його навіть не намагаючись пізнати його сутність . У даному випадку
, мені б було дуже цікаво дізнатися , які ж
думки керують вашою свідомістю .
Евіл : - Гаразд , тоді прийміть у
подарунок цей пожовклий листочок і
спробуйте розповісти мені щось таке , що могло б мене здивувати …
Анфестирія бере листок , роздивившись
його і мовчки пересідає на ту лавку , що
перед самим озером .
Евіл : - Куди це ви ? Я вас чимось образив ?
Анфестирія : - Ні … Я … мені просто здається , що зараз буде гроза .
Евіл : - На жаль чи на щастя , цим фактом
вам не вдалось здивувати , адже це я
розповів вам про можливу негоду .
Анфестирія : - Так , я знаю … ( після цих
слів з чистого неба впали перші великі осіні краплі холодного дощу ) Ви були праві …
Евіл : - Дійсно …
Анфестирія перебігає до Евіла , який вже встиг сховатись під крону дерева .
Анфестирія : - Чесно кажучи , мені здається , що грози узагалі могло б не бути , як би ви мені про неї не натякнули і можливо навіть те , що я не на довго пересіла на іншу лавку теж є однією з причин цього краплепаду .
Евіл зняв з себе піджак і запропонував його Анфестирії , та погодилась .
Евіл : - Усе можливо … А давайте продовжимо нашу дискусію у кафетерії . Тут не подалік подають вишукану каву , з
смачнючими марципанами .
Анфестирія : - Ну що ж , я не проти . Ходімо .
Узявшись по під руки нові знайомі не
поспішаючи ішли парком у напрямку
кафе , продовжуючи поєднувати у своїх
розмовах буденні і високоматерільні да
вельми незбагненні матерії .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322592
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2012
… усе навколо було підпорядковане владі абсолютного спокою . Обличчя , що повільно розсікали простір осініх вулиць , будівлі , що згадували своє минуле , навіть небо кольору бірюзи з поодинокими вкрапленнями молочного відтінку – усе довкола мріяло про щось своє , особисте , потаємне та безмежно недоторкане . І лишень легенький вітерець лоскочучи прожилки осені даруючи не видиме відчуття тривоги … а ще , а ще дивно вигнута до землі сіра , немов волосся знаного мужа , могутня гілка кремезного ясена теж чомусь сумувала . Мабуть за минувшим літом , що вже розпрощалось з нею та обіцяло неодмінно повернутись наступного року , а може смуток приховував тугу за танцюючим у вирі осені листям , яке так лагідно плекали гіллячки давнього ясена даруючи йому лише відбірні соки з земних надр . … не знаю … . Можливо це і не має значення .
Відриваючи шматок за шматком клапті соковитого повітря , переповненого ароматами зівялої мяти , чебрецю , ромашки та конюшини , усе тіло наповнювала якась не видима , про те безмежно беззаперечно позитивна енергія , а у голові зявилась думка , а чом би мені теж не віддатися на милість стривоженого вітру і пуститись у журливо – прощальний танок , разом з жовтявими , багряними та багряно – жовтявими аркушами деревних дитинчат … . Все може б так і сталось , але відсутнє дещо , те що дало б волю душі та дозволило б їй злетіти що є сил до горизонту своїх мрій , все вище та вище … в людей немає крил , хоча … дехто все ж удостоївся і тримаючи цю таємницю щоденно , відкривається лише у цей , цей єдиний день . … тоді , коли небо покладає безліч надій на останній осіній місяць , день перед цим , обрані розправляють свої крила і якщо добре придивлятись у обриси кожного прохожого , цілком можливо , що тобі вдасться їх віднайти … . Та шансів досить мало … . Які шанси !?! Їх узагалі майже немає !!! … . О , сили небесні , ось він !!! Образ , що приховує таємницю , дівчина – янгол !!! … . Вона відчула на своїй лагідній білосніжній шкірі мій вїдливий погляд , підійшла , доторкнулась своїм вказівним пальцем руки до власних уст , показавши тим самим символ мовчання і посміхаючись пронизливо вдивляючись мені у очі … , зникла , так само , як зник спокій панувавший до цієї миті , небо затягнулося хмарами і на землю грянув відчайдушний дощ , переповнений обрисами смутку … .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322591
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2012
… очі дивної ні на що не схожої істоти , відверто випромінювали смуток , про те замість сліз , як це буває у людей , у цього екземпляра , жертви експерементів природи , виливались іскри . Ці маленькі зародки полумя котились по обличчю та чомусь не обпікали , суть у тому , що іскри були холодні , навіть крижані . Покидаючи площу лиця , вогняні тріски похапцем зкочувались по нижніх та верхніх кінцівках , оминаючи лише місця , де крізь сіро – зелену пародію шкіри пробивались абсолютно сиві волосинки . … минуло секунд з двадцять і засмучена постать повністю окуталась вогнем . Істоту це не лякало , навіть навпаки , піднявши голову до неба , постать впала на коліна і пальцями рук повільно робила дивні рухи , не наче лапаючи у повітрі африканських метеликів . Чому саме африканських ? Не знаю , просто вони більш габаритні за наших рідних ,,батерфлаїв”. … .
… вогонь був холодний і цей холод нещадно проникав у нутро істоти , роблячи вираз її обличчя ще більш не зрозумілим . Руки продовжували лапати невидимих крилоносців , а зигзагоподібні вени наливалися сумішю схожою на кров , тільки на багато густішою і насиченішою . Ще мить і кістки , хрящі та сухожилля теж почали невпинно проростати з шкіряного покрову , на лиці зявилася наче б то посмішка , але якась вимушена . Тіло підвелося з колін і почало всіляко вигинатися , тим самим даючи більше простору жевріючим іскоркам . Небо почало плакати … .
Поодинокі краплини небесної вологи ледь чутно падали на перші опавші листочки вікових дерев і своєю наявністю порушили тишу і всевладний спокій . Істота тепер продовжуючи палати і дозволяючи вивільнятись своїм внутрішнім складовим , вже не вигиналась і навіть не лапала метеликів , а лишень поглядом шукала ті самі поодинокі крапельки дощу . З кожним наступним кадром водяна гвардія все більше заповнювала обєми безмежного простору , надаючи солодкувато – приторну вологу . Ніщо не було зайвим : ні дощ , ні багряний місяць і навіть присутність невідомої істоти щедро огорнутої полумям . Постать в решті решть стала суцільним палаючим кістяком і раптово спалахнувши залишила лише кумедну хмаринку пару , яка своєю формою нагадувала напів розкриту мушлю з перлиною . … дощ , дощ посилював свою владу і доводив до суїцидального приступу і в результаті до абсолютного знищення відчайдушних покинутих на призволяще ще тьох чи чотирьох доньок зниклого вогню , іскорок . … повітря стало важким , важким від напруженої вологи , а небесне крапання втопило собою останню надію про осіннє тепло , прийнявши за жертву лише не відому істоту … , істоту , яка все ж має імя , всім знайоме та близьке – мрія . Так , лише мрія , може спалити себе за для порятунку чужих сліз , чужих сподівань , чужих душ . … адже ніщо не вічне , лише пам'ять , а особливо пам'ять про хороші вчинки … … … … … .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322302
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2012
... серед гілок дерев , які завчасно позбавились майже усього листя , почали зявлятися кубла яскравих кульок , які своєю природою нагадували сніжинки , вони були такі ж світлі , холодні та безмежно байдужі , хоча стверджувати про факт байдужості дарованих небом замерших сліз дощу ніхто не в силі , а точніше не має на це жодного права … . … а може це думки ? Не знаю … . Адже досить чисельна кількість думок , несе в собі світло , але істиною їхньою все ж залишається холод та байдужість … . Байдужість та холод , в певному розумінні це синоніми ( слова схожі за значенням , якщо хтось призабув ) , тим більше у відношенні до думок . Погодьтесь , адже кожен коли мріє та думає про щоб то не було , переважно в центрі цих роздумів і не здійснених благ ставить лише себе і дуже рідко , так само , як і явище сивого підлітка , допускає та розділяє це ще з кимось, а якщо і допускає , то лише у двох випадках , істоті , якій щиро довіряє і навіть ні на мить не може припустити , що вона може у ліпшому випадку знехтувати цим одкровенням , а в гіршому докласти усіх зусиль за для їхнього зруйнування та знищення ; у іншому ж випадку , ти довіряєшся ,, першій ліпшій “ людині , інколи навіть без жодної на те причини і без навіть піввідсоткової гарантії , що цій персоні потрібно це знати … . Та що ж подієш , така вона наша сутність , ні то людська , ні то звіряча , а подекуди й того гірше , просто безглузда тілесна оболонка щедро набита мясом та кістьми і навіть тінь чиєї б то не стало сутності їй не відома , не притаманна … .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322301
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2012
N 1
… сонце , … на небі білі хмарки , … усе прекрасно , … усі радіють . Здавалося ,
що так буде завжди . … звісно , якщо враховувати відносність , то беззаперечно
так буде завжди … .
Насправді це не так ..!!???
Світле сонце над головою віщує прихід ночі . Самотньої , солодкої ночі , яка знову обійме усіх не байдужих до себе крилами тиші . … хмаринки , білі та пухнасті на чисто блакитному небі , … на справді самотні , змучені душі на тлі цього примарного , паскудного життя … .
… постає питання , навіщо ж ми тоді народились і живем в цей час , в цій
проклятій дірі ? Можливо всьому цьому є логічне пояснення ?
Можливо це просто ще один експеремент долі ? … тобто . Наприклад , народилось таке собі створіння – людина . Певною мірою до початку свідомого життя це життя , хороше , хоча над словом хороше
тако ж варто було б задуматись , так само , як над словами кохання чи відчай … , але взагаліто зараз не про це … .
І так , з початком свідомого життя доля всіляко паскудить істоті , створінню або якщо хочете людині те саме життя і намагається чим по швидше довести цю істоту до самоліквідації … .
І чесно кажучи зважаючи на довколишній світ і те що можна побачити , хоча б щось з світогляду душі людей цей експеремент проходить вдало , ще від самого початку існування цього славнозвісного
експеременту . А ще якщо вірити глибоко
віруючим людям ми можем пізнати те , з чого почався цей експеремент . … і
створив він його по подобі своїй – з цих
слів логічний висновок , якщо доля робить життя людей паскудним , то лише через те , що в неї воно теж паскудне , навіть більш ніж внас , адже ми лише подоба , подоба того хто нас наче б то
створив … .
Круто , … принаймні щось ми знаємо напевне , є ще ті кому гірше за нас , і хай
ні кого не тривожить той факт , що ці
мега страждальники переважно вигадка . … нема чого себе жаліти !!! живеш паскудно !?? так і буде , якщо сам нічого не зміниш !!! І ні коли не надійся на
допомогу хто зна звідки !!! Ти – сонце , ти – галактика , ти – всесвіт , ти – головний … … … … … .
N 2
… сонце , … на небі білі хмарки , … усе
прекрасно , … усі щасливі . І я знаю , що так буде завжди … . Безперечно , це вже
точно , від сьогоднішнього дня усе буде добре .
Так , це те про що я мріяв !!!
Цей день відкрив мені всі барви життя . зараз мені здається , що ночі взагалі не існує , що є тільки день , щастя , радість та й все , це все , що можна бажати . Щоб
радість була безмірна для всіх … .
… цікаво , чому дехто цього всого не помічає ? Чому дехто ненаведить дощ , хоча він чудесний ? Можливо це питання
полягає в нас ?
Можливо це доля ? Якби доля мала плоть їй варто б було поклонятися . Адже за усе що прекрасне , за кожен день прожитий
тут , так саме тут у цей час , ми завдячуєм
їй … .
А коли людина з маленьої дитини виростає душою в свідому , вона ще
більше розуміє усе довколишнє , прагне
нести щастя всім , роздавати його і
множити щасливі моменти немов два на два … .
N 1
Та є люди , які вічно радіють життю й ще більший біль приходить від їхніх посмішок , чи від прогулянок щасливих закоханих до нестями пар … . Як би ж то вони знали справжнє життя … . Та куди
їм ? Вони знають !?! Щасливі пари ? Щей закохані , це вже навіть не смішно !!! Рано чи пізно наша справжня реальність поглине їх і тоді вони нарешті відчують
справжній смак життя … . А на справді він ріжучесолений , на стільки солений , що ще ніхто не скуштував його до кінця .
… і не скуштує !!! … всі помруть … .
N 2
… з кожним новим днем я все більше переконуюсь , що життя прекрасне і хай би що не казали , жити це круто . Нам є для чого жити !!! Для вітру , для неба ,
для усього живого … .
Я добре нарешті точно і беззаперечно
знати що життя не дарма дане саме нам ! Я щасливий !!! … .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322189
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Спочатку було небо , ... потім ... була тінь , а потім ... не знаю ... мабуть потім була тиша ... . Так , саме тиша , яка без слів може розповісти та описати усе : онімілі очі зірок , присмалені тихим вітром , солоний подих весняного бризу і навіть ... те , чого насправді не існує ... тобто тебе .
Дорозуму повільно , але все ж таки , приходила думка ... , навіть не думка , а усвідомлення . Усвідомлення того , що приблизно третина свідомості та мрій покинули моє грішне тіло ... . А єдине я знаю напевне , що це лише початок ... . Далі ... , а далі буде безмежний холодний біль , який проникатиме до самих кісток моєї хворої уяви ... .
... потім не залишиться нічого . ... . Лише пожовклий бамбуковий торшер , якийсь ... він мені не відомий і , мабуть , через це він плавиться в тумані хмарин та приєднується до химер , що танцюють довкола ... . А поруч мертва від смутку свічка , віск , від якої , зєднався з моїми руками , так , наче це все містичний сон і нічого більше ... та розплющивши очі , я знову почну відчувати небо , забувати спокій і вже ніколи , це точно , ніколи не відчую щастя ... та зараз це все мені не потрібне ... .
... . Допоки остання крапля воску не залишить свій криваво-багряний слід на моїй шкірі , усе буде добре ... принаймні мені так буде здаватися ... потім , в голові знов почнуть майоріти кадри з не відомих мені фільмів , ... фільмів життя інших людей ... .
... . Інших ... не таких , які оточують нас кожен день . Тих людей , які схожі на тебе ... тобто , люди-янголи , які закутують цей брутально-тьмяний світ у свої молочно-білі крила . І нехай хоч хтось скаже мені , що я не правий , що я не так мислю і ... , що я взагалі ... – божевільний ... .
Мені байдуже , ... .
Я знаю лише одне , ... допоки світло твоїх , напів живих , очей буде невпинно плавити мій лід ... я буду жити ... .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322187
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Так хочеться порвати простирадла
І викласти на них юні тіла
Намазати їх щедро шоколадом
А за вікном нехай гряде зима
Облити соком їх вишневим
І безпричинно запалити
Щоб поріднити їх із сивим небом
А крик життєвий не спинити
Турботи вічності зівянуть
Розтануть правдиві діла
І з постелі тіла востануть
Відродиться надій мрійна зола
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012
Мій нотний стан мінорний
Я згас клубнем самшиту
І тіла куш не в формі
Складав пам'ять розмиту
Опівночі й опівдні
Не чую ліку часу
І навіть стріли срібні
Вже не кличуть відразу
Холодна кров у венах
Я тут живу вже сім століть
Серед степів й лісів убраних
Мені судилося самому жить
Я не блідий , як кажуть у легендах
І світла сонця зовсім не боюсь
І в час теперішній навіть ходжу в кедах
Й буває для розваги лиш напюсь
Із дня у день у цій квартирі сам я
Що днини знов блукаю містом
І боляче стрічати знов світання
Нового дня , що знов ж таки без змісту
Я вязень власної захцянки
Хтось каже проклятий і кровопивця
Хотілося прожить усі світанки
Й солодкою була мені кровиця
Та ні , я не витчавлював із люду
Червону багряную кров
Але лиш серця морозив я без льоду
Зних забираючи любов
Я дарував страждання , бо і я страждав
Я плюндрував кохання , бо і я кохав
Я памятав всі погляди , усіх людей
І як багато хто шукав рятунку у ночей
Ой захопився я і більшого схотів
Бо прокляв небо , землю і все суще
Літати янголом я серед хмар хотів
Для цього вирвав свою душу
Як все набридло !!! Як набридло все !!!
Й не втішний героїн , чи алкоголі
І найпечальніше , що не убє мене
Ніщо , бо я в замкнутім колі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012
Оточили мене даймони трикляті
Свої кігті й ікла свої гострять
Але очі мої їх до щенту спалять
І до виродків їх кинуть , не до знаті
Оточили мене даймони й регочуть
Хочуть душу мою зжмакати і зїсти
Але їм не знані сокровенні змісти
В моїм серці правди янголи ніж точуть
Одним махом їхні зсічем пики-морди
Мої янголи безмежну силу мають
Вони нечестивих розіпнуть й крамсають
А ні крихти не буде від їх подоби
Оточили , ой трикляті , оточили
Важко дихати , бо є їхня присутність
Та моя подоба і вся моя сутність
Істиною в їх проникне жили
Янголи мої мене врятують
Їм безмежно вдячний я , безліку
Вони моя радість й моя втіха
Бо вони мене лиш розуміють й чують
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
У позі фіалки , на древніх каменях
Біля витоку трьох джерел
Плачачий Будда узрів
Радість на сонця променях
Щастя без смутку жил
І його сльозу вітер зігрів
Вітер Ярилом пригнаний
З степу словянського
В горах Тібету радів
Ріками свіжими спійманий
В променях сяйва ясного
Усміх світу плів
Будди сльози скресли
Птахи принесли листа
Підписаного Алахом
Й рукою Ісуса , того , що Христа
,, зустріч о пів на восьму
Будуть усі і кожен
На Антарктиди покосах
Мирно зустрітися зможем ”
Лада з Аїдом грають у шахи
Зевс і Крішна – у доміно
Венера прасує свої лахи
Дажбог дегустує вино
Джавана і Нірвана
Розгнівали Перуна
Афіна їх втихомирила
Закликавши Мухамеда
… і так , в інших днях по інакшому
Столітні секунди минають
Кожен з них на своєму шляху не рівному
Та всі ж вони миру бажають
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Заметіль , за вікном
В моєму серці знов
І де б не був
Вона наздожене
І засипле те
Що палає й зігріває
Смуток не зникає
А ще дужче крає
Заметіль , звідусіль
Промовляє тихо
Відганяє лихо
Образ твій
У душі моїй
Перелітними днями
І прозорими снами
Що миті з вами
Заметіль , ти не вір
Розмовам тиші
Всі її вірші
Не замінять твого серцебиття
Єдиного на все життя
І сліпне ніч одна
Спалили зорі ніч до тла
Чом зараз сам і ти сама
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
Думками , серцем і душею
Я завше поруч тебе
Ні сонця світло , ні неба синь
Не змінять цю мою потребу
Бо ти моє життя
Твоє кохання і любов
Без них ніяк , вони повітря
Зігріють серце моє знов
Душою , серцем і думками
З тобою поруч , поряд з вами
( не зігріє пламінь льоду
Й сльозам не пізнати воду )
Ти янгол , що рятує мене
Й дитя , що під твоїм серцем
Кохання во вік не мине
Сльоза з очей ваших хай не прольється
Серцем , думками й душою
Завше лише з тобою
Твоє кохання дарує тепло
Без тебе кохана , мене б не було
Думками , серцем і душою
Завше лиш з тобою
Кохаю тебе без меж
Лиш ти в моєму серці живеш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
Будьте радісні ! В радості сила ,
В білій радості – щастя перемоги !
Якщо темрява життя довкола придавила –
Знайте : світлішими будуть світанку пороги .
Будьте радісні у важкій печалі ,
Без бажань , турбот та причин !
Знайте : життя – це хвилі на морі ,
Зі спокоєм мудрості перлин .
Будьте радісні у грізній битві ,
Завжди нової шукайте перемоги ,
Не сумуйте з причини поразки ,
Не кляніть суворість бід і тривоги .
Будьте радісні в ваших помилках !
Їм прийде , їм настане кінець …
Світло і в печалі – не тільки в усмішках :
Так сплітається правди вінець .
Будьте радісні ! Радості пісня
Не затихне в спокійних серцях !
І все блище , сильніше і чарівніше
Її відблиски в наших очах .
Ви почуєте світло по переду .
Будьте радісні поруч із ним !
В радості білій нашої спільності зерна !
Переможе радість . А від темряви світу - залишиться дим !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Тяжкий хрест на мому серці
А ще тящий на душі
Я вмираю наче мрія
Наче крига на дощі
І рікою дивних дум
Я залишу тільки сум
Сум покинутого серця
Що ніколи не озветься
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Надаєш перевагу сну
Інші оду складають безсонню
Хтось над міру кохає весну
Інші ж чарливу зимню безодню
Ах , не статись мені чистим
Як маривні крижинні джерела
Цілющим і вбивчим – омела
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2012
І день цей спопеляю до крихти
І з вітром луска його й нутрощі геть
А в пекла задвірках свіча не схлипне
В вітальні ж буквар вивчає Смерть
П’є чай з зачерствілих черепів
І праведних й грішних , й наших
До болю знайомий набір слів
У розумі , наче в хащах
Станься знов водою
Й пензлюючи по всіх світах
Вийди із нас і обернися собою
Мов осад стане воском на устах
Німих , слова забувших
Не грітих травами гіркими
У власній совісті заблудших
Ми стали бліками крихкими
І ким би не були
З води ми й водою є
А Смерть по кімнатах лишає сліди
Шукаючи знову своє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2012
Плин часу викидаю в безодню
В повітрі ж над міру багато водню
Я дихать не хочу – боляче
І час зневажаю , байдуже
Жилястими венами кров моя
Несе не відомі суті
Не знає вона хто і нащо я
Отрута в суцільній отруті
І зайвий , і лишній , й непотріб
Так зараз я чуюсь , віриш
Нехай вже настане ,, потім ’’
І ти мене вкотре зцілиш
То крапля за краплею в душу
Гнітюча , гнійна іржа
В мені віднайшла свою сушу
Напевне , що не дарма
Їй тепло і холодно в серці
У будь яку погоди пору
І всі закапелки відверті
Завивані в тінь чорну
Ножами крамсали б краще
Чи кулями прямо в тімя
Той біль стає все ваще
І не знайти його ім’я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
На рік більше – на гріх менше
За день легше . за сон краще
Мина легко і без фальші
Мить за мить в мирнім марші
На вік тричі – на юність без ліку
Любові вірші – душі на втіху
Пера ламались , відповідно і долі
Ми сповідались в проклятім колі
Не надто світлі – не зовсім свіжі
Собі привітні , а комусь інші
Не нищі , не вищі . а так
Врятовані й пропащі про всяк
На гріх більше – менше на рік
Совість не збреше , сором не втік
На юність безліч – на вік одна
Вірних тіл-пліч й душа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
На повалених кронах дерев
Розцвітають усі слова
Поряд них спочива псевдо лев
Його очі гріє дарма
Стиглий сонця килим
Тепло й без того і добре
Щедро окутані ним
Ми забудем горе
Гори і пагорби часу
Спинились на водопій
Щоб попитати у вальсу
Правильний серця бій
Мовою тихої зими
Шепоче радісно світ
Бо в нас є він , а в нього ми
Вселенський простір без бід
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012
І це мине ? … напевне … .
Гнию з середини , ледь дихаю
В сукно буденності загорнене
Душа сліпа стає безликою
Мовчання гірше крику й болі
На шмаття серце розрива
І темрява єством вся з хворі
Безвихідь пропонує за дарма
Довільний простір . Роби , що бажаєш !
Та ж наче цілий тілом й розумом
Але для серця спокою шукаєм
І кожним подихом , і кожним поглядом
Осточортіло , бісове будення
Мінливість часу справді не зрадлива
Хоч часом теплі шпилі терня
Та де ж блукаєш радісна хвилина ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012
Моноколь й двохсотлітній ворон
Усе , що лишилось по тому
У них закарбований спокій
А очі приховують втому
Стиглі плоди на каміні
На камінні ж обгортки душ
І ні перші , ні другі не винні
Що вони цього світу куш
Прозвучить не забута мелодія
Поряд святості , в обіймах з гріхом
І початку-кінець – це пародія
Розсипається хворим хребтом
Залишиться двохсотлітній ворон
Він мовчить і моноколь теж
Зігріває незримий вогонь
Той що з щирого серця меж
Зігріває і промовляє
На камінні та на каміні
Те , що було і те , що немає
Усі вільні , невинні й винні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
А знаєш сину , пірнає хтось в темну глибину
Щоби узріть перлину
А знаєш сину , інші ж ведуть війну
Та беззупинну й безпричинну
А ще буває сину , брехні немає спину
І ріже душу знов вона невинну
Буває сину , дурман водою у судину
Веде до згину
А знаєш , що найважливіше сину
Рости , плекай з себе й в собі людину
І янгол-охоронець , той що ховається за спину
Як треба буде , то зранить свою останню пірїну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Сонце в вишині , ти у серці
Ці яскраві дні , дні відверті
Сліз немає , ні і не треба
Дякую тобі , моє небо
Чисте і без хмар , так як твоє
Ти мій долі дар і нас двоє
Місяць серед зір , в душі ти
І ночі ефір – не спинити
Не кіно , а правда , щирості час
Кожен день , до поки існує завтра , всі для нас
Кожна мить чарівна , поряд ти
Доля моя вірна , кроку не спини
Усе промайне , усе та не все
Кохання моє , є
Усе промайне , усе та не все
Кохання моє твоє
Твоє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
Холодне ложе , на якім вдвох
З тобою сповідались по совісті
А ночі спокуси щирий пролог
Сплітали в кохання повісті
… витримати паузу так важко
Поряд же ж просто немає душі
І не врятують прострочені маски
Чи криваві іржаві ножі
Твоєї присутності спраглий за край
Прологів тих щирих з кохання повісті
Та серце говорить : той погляд шукай
Щоб душі навзаєм відповісти
Змогли одна одній знову сказати
Як хороше , що ти в світі є
Й у темряви пору просто не спати
В унісон з тобою серденько моє
А ложе ще поки холодне , так
Чекає звичного тіл-душ тепла
Без тебе цей світ один хибний знак
О , швидше б ти доленько поряд була
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
Крізь ніч кричати й мовчати до ранку
Тремтячим тілом дивитись в небо
До поки згасну на холоднім ганку
В самотності чистій мабуть не даремно
Той холод й ті рани
І попіл зігріває душу
Слова не доречні і марні
Та їх я повітру не пущу
І тихо тече сльоза тілом
Не моїм і не моя
І знову картаюсь невпинно
Сам собі зовсім не я
Не холодно знаєш , а просто паскудно
Не винен ніхто мені в тому
Та бути людиною коли безлюдно
Плекаю зневіру свідомо
Кажуть , пробачити – це зрозуміти
Та як жити з тим , що пробачив ?
Забути , то значить щось в собі розбити
Хутчіш , я себе скоро страчу
… роса затремтить на тім , що до ранку лишиться від мене
Не знаю чи тішусь цьому залишанню
Я просто бажаю усвідомити тебе
Наврочивши прихід нового світання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
З пустої сльози
Так , як і з лози
Ні краплі солоду
А ні хмелю
Мене пропусти
У свої світи
І квітами спокою
Я їх встелю
Хто зна де й коли
Зустрілись вони
Під місяцем чи сонцем
Як знати ?
Серця жевріли
Душі палали
Незрівнянно з жодним танцем
Та доля посміла сказати
Не повертайся
Бо не відчиню
Своє серце тобі я
Не залишайся
Бо я розчиню
У тобі все своє життя
Просто тирса минулого
Злою іскрою втрапила в душу
Не захищені думки вабила
Їх я у собі придушу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
Ваш останній аргумент за
Він же мій останній проти
Це не просто банальна гра
А воістину правдивий спротив
Ваші правди в грошах і крові
А мої в мирі й коханні
В вас насправді більше воїв
Але ж душі ваші не справні
Ні , не буду казати , що праведні лиш в нашім колі
Бо ж гріха постаменту вклоняються навіть святі
Не суть тут у світлі й любові
Бо во вікі незгорені істини ці
Ваші кулі й ножі ранять тишу
Своїм бридотним черствим єством
Ми ж навпроти окропим гранітну
Скелю зневіри добра теплом
І не прагнем до раю від пекла тікаючи
Бо у кожному є те і те
За для інших себе не жалкуючи
Розбиваєм байдужжя пусте
Лиш спиніться на мить й пригадайте
Дні й хвилини щасливі для вас
Й своє зло лиш добром розятрайте
І крокуйте з нами в добрий час
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012
Ба вашко без тебе , ба тяшко
Ба сумно без тебе до скону
Моя ти лелійна пташко
Хутчіш повертайся до дому
Бракує тепла твого так
Ти в серці , але цього мало
Бо ба б’ється воно не в такт
Й розлука для нього є тромб
Спинилася кров , тіло змерзло
Душа розриває світи
Не наче все кане у бездну
Та знаю мене грієш ти
Кохання твоє пламеніє
Рятуєш мене щомиті
А смуток хай де інде віє
Бо ти є моя у цім світі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012
Пробира до кісток не холод
І у венах не кров тече
Гіркотою стався солод
А тінь сплюне через ліве плече
… може божевільний я
Може я не втішний
Відчайдушність дій моя
Скаже , що я грішний
Місяць молодий зійде
Бо його хтось кликав
Всесвіт , зрозумій мене
Я ж відверто дихав
Вістря в кожного своє
Й різна у всіх доля
Хтось , колись , когось знайде
Та не змінна воля
Як завжди думки витають в просторі
Непорочні , паскудні й святі
Коли цілісні , а коли порвані
Кожен з нас має щось на меті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
… за той спокій серця і душі – дякую тобі
За ті ночі й за ті дні – дякую тобі
За ті погляди й цілунки ті – дякую тобі
Радість ти моя у цім житті – дякую тобі
Скресли вже незгод гострі ножі – дякую тобі
Світло й тепло даруєш мені – дякую тобі
Даєш сил здолать капкани всі – дякую тобі
Наче квітка рання на весні – дякую тобі
Ти кохання моє так таки – дякую тобі
Я живу тобою усі дні – дякую тобі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
Нікудишній сон
Нікудишній тон
Шепоту вібрацій сердець людських
Зазирає день до наших вікон
Заговорять скоро в унісон
Душі наші , в нас таких
Відвертості сила
Фата її сива
По вінця відвагою попелу вкрита
Ненависті грива
Роз’ятрена нива
Росою радостей знов омита
Той сон нікудишній
Той тон не всевишній
Ганебний до скону віків
І воскові люди
Розтануть повсюди
На траурних колах вінків
Більше-менше одного
Менше-більше … і того
Шепіт вібрацій сердець людських в балансі
Не залишилось кого ?
Для появи нового
Сьогодення у вічності танці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012
Блаженну історію вигадаю
Між місяцем й сонцем – журба
Усе , що не було пригадую
Хоч спогадів й нема
Нема , бо не можливо пам’ятати
Те , чого вовік не було
Але ж собі самому так добре брехати
Шрами і рани ховаю під скло
… і кожен день тільки радість
І кожну мить щирий погляд
Ночі знов збережуть ніжність
Й ти завше поряд
Горе що таке не знати
І розі вчилися страждати
Будем на віки кохати
Я – ти
Дзеркало спіймає не усміх мій
Не твій плач й не твої сльози
Розділить нас без зусиль
Й хурделицю змінить на грози
За здалегіть невдоволені
Нового дня пером
Не спалені і не згорені
Десь за фіранками шиб та вікон-колон
Ловимо дотики хмар
Вогкі , соковиті , теплі
Синява їхня – дар
Мрії наші все ж вперті
Часом відверті над міру
Іноді вкрай потаємні
Та ми маємо в них віру
Отже вони не даремні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012
… втеча – не рятунок
А самообман
Божевілля й трунок …
Не загоять ран … .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
Колисала природа тишу
Одкровення на вітру нитках
Затихало і сну не знало
І на марне цих днів не стало
По дахах погляди не вміло
Розстеляли лілеїв пасок
І на диво було красиво
Та це диво не те , що в нас двох
Ще вологі пальці граба
Не відмились від дрімоти
Осторонь стоячи від хворосту
Близь воріт вогню навпроти
Розтопилося небо зоряне
Кецик місяця в кронах скрес
І проміння жару порване
Легко грянуло із небес
Обережно прочинять кватирку
Тисячі невідомих облич
І зуздрівши останню зірку
Нині вкотре повернуться в ніч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
А чи відьма ти , волосся ж твоє жар
Душа вільна й містична такої ще спробуй знайти
В тобі сила прокляття й рятунку садовий вар
Що лікує тіла й душі , ті що втрапили в бід сади
А чи відьма ти , погляд твій ренген
Знає майже усе і майже про всіх
І блукаєш по плесах туманів й озер
Чи темніша смоли ти , чи біліша ніж сніг
А чи відьма ти , байдуже мені
Бачу очі твої зелені і інеєм біла шкіра
Ти малюєш душу мою на стіні
І до іншого зовсім не маєм діла
Роздягають тебе тисячі очей
Ти ж вивчаєш люду простого думки
Найчистіше серце у багні ночей
Знайде відповідь і промовчить хто ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Бриз кавовий
Не раптовий перехожий
Той рум’яно-синюватий захід сонця
Ні на тебе , ні на мене
Він не схожий
Кави терпкість в нім і щирість серця
Бриз кавовий
Загадковий , безтурботний
Швидкоплинний наче птаха перелітна
Він то ранить
То зігріє – і спокій є
Його усмішка привітна й не привітна
Він на клавіші рояля тихо ляже
Легка піна спогадів на біле
Ну а гуща розпачу на чорне
І усе , що з гірким присмаком розкаже
Бриз кавовий
Не вечірній й не ранковий
Хоч світанки ним давно вже спраглі
Його запах і його смак
Чорний
Хоча білий він нутром своїм насправді
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Дихаю , як живу
Дихаю – тобою
Живу , як дихаю
Твоєю любовю
Кровю моєю сталася ти
Мрії твої – мої світи
Щирим коханням будем цвісти
Ти , я , я й ти
Ми позичим світлі барви у темних ночей
Пристрасть нам не дозволить зімкнути очей
А обійми й цілунки зігріють тіла
Я не хочу навіть думать , що було б , якби ти не була
Уся радість , щастя й світло цього світу в тобі
І безмежно тобі вдячний , що даруєш це мені
Кожну мить ти наповняєш змістом життя моє
Доленько моя кохана в світі ти одна є
І цілунки , і обійми у нас все навзаєм
Я не хочу навіть думать , що було б , якби не було так , як є
Усі почуття і мрії щирі все для тебе
І безмежно вдячний тобі сонце , що ти є
Розвіється хмар білий дим
І горе й розлука теж
У теплу і в пору зим
Ми разом звісно ж , авжеж
Тобою живу
Тобою живу
Тобою живу
Тебе кохаю
Тебе кохаю я
Доленько моя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012
Я ж так само , як і ти
На три четверті з води
Ми з тобою повні крові
Юні посланці любові
І повітря стигла мить
Наші будні солодить
Що до пори , до часу , а що назавжди
Тобі дароване життя , то ж обираєш ти
Зігнити , чи цвісти
Горіть , чи жевріти
Існувати , чи жити
Кохати , чи любити
Журитись , чи радіти
Ходити , чи взлетіти
Пригорнеться до ночі день , а місяць їхнє дитя
Шукаємо радість лишень , плекаючи власне життя
У радості й в горі
В неволі та волі
У взимку та влітку
Весни та осені миті
Розбиваючи клітку
Долі ликом зшиті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012
Восени засміється німий
Голос твій на моєму порозі
І сльозу кавою не запий
Чи поринем у звичну позу
Ринво подібну , мокру , гарячу й гнучку
Та усмішки наші вже не дитячі
Кожен вміло ховає печалі луску
І позбутись її ще важче ніж фальші
А ще ножі і виделки часу
Поволі жують нашу плоть-тараньку
Ми ж душу теж поглинаєм власну
Й нової шукаємо , що світанку
О , очі твої , як ніколи свіжі
Мені ж цілувати їх , чи пити з них зась
Мій ж погляд шпичастий , як голки ружі
До тебе лине в раз
Танцюй поруч мене , зі мною
Або відпочинь
І музику стишу собою
Й заварю свіжий полинь
Росою істеричних експресивних сварок
Нас пригорне пелина
Й ти раптом на благо відміниш ранок
Цілунком дасиш мому тілу з омели вина
Отруєний трунком спатиму
Ти ж гратимеш шахи на моїй спині
А я навіть не питатиму
Чи до смаку тобі іній
Ти змерзнеш-згориш від льоду-полумя
Мій стан ейфорії піде навтьоки
Тебе і мене не розвіє суцвіття променем
Зневіри і штроків спокій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Гордовиті небеса глянули б на стелі
Відчайдушних поглядів , порухів та дій
В прагненні угледіть миті лиш веселі
Із совістей власних зробили повій
Довго перед дзеркалом , все по алфавіту
Свої зморшки прядуть правнучки нещасть
Щоби знов сподобатись сему й тому світу
А щоби від вроди своєй їм часом не впасть
Краплі хмар трудоголічні до землі пластом
Ринуть прагнуть остудити мрії не погожі
Злижуть все своїм морозом , чи може теплом
Щоби знову опинитись на зацвівшім ложі
Круговерть творінь й вигадок завше поза днями
Мерехтить , а то бурлить бивнями до нас
Хтось уміло приховає і назве їх снами
Інші бачать їх що миті й знають , що то час
Чавить кисень струмінь легкий
Тягне з нього соки тіней
Погляд простору все ж вогкий
Гноєм й кровю зкропить іней
У в’язниці ті , що просять і благають неба
Бо ж самі собі зробили до віку ярмо
Сили неба ?!? Ні !!! Не треба …
Трезво мислимо і живемо
Осторонь , ну звісно легше
Та це існування
Погляд же живих не бреше
От і все питання
Затуляти свої очі , своїми ж руками
Заліпити свої вуха брехні лоскутами
Кляп запхати собі в писок і чогось чекати
А чи просто гідно жити й неба не благати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Добровільно розстріляний буду я
Без наркозу та усміх мій щирий
Не чинитиму оправдань , чи каяття
В своїх грішних діяннях щасливий
Хто ж з нас не був розіп’ятий на весні
В сему , чи в попередньому житті
Не задля слави , чи якогось там пришестя
А для краху горя і настання щастя
Скільки нас таких неправедних ?
Скільки нас таких заблуших ?
Мільярди фраз завчених
Та усі вони беззвучні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Вези мене , вези потяг надії
В ті дивні краї , де смуток з горя
Туди , де вітер щастя і радості віє
А горя і розлуки вовік нема
Вези мене , вези по колії долі
Погане все залишиться на пероні
І вкотре я зустріну очі знайомі
Й безпам’яті залишусь в їхнім полоні
Якби в злетіти в небо
Й не лишити слідів
Забути всі потреби
І заснути без снів
Тихенько прошепочеш
Що світанку нема
Бери все , що захочеш
Моє серце – тюрма
Мовчить стіна до мене
Й я до неї мовчу
Цілунки всі до тебе
Я свої оберну
І хай би усі терні
Серце зранили вщент
Відкупимось від черні
В найсвітліший момент
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Крихти ртуті жене венами
Мій роз’ятрений думками мозок
І несуть вони в сховки плавнями
Для самострати міцніє мотузок
Ті розпечені ртутні сніжинки
Палять кожну днину життя
Й застеляють собою стежини
Самоспаленням сталось буття
По вікнах гряне дощ пеленою
І хвилі неспокою
Забере в далечінь
Світанок вкотре знов з тобою
Сон твій оберігаю
Від дощів , що лише тінь
Шматки льоду в нерви наче ніж
Притупили би біль цей до крайнощі
І цей простір , і світ цей між нами , між
Хоч ми перші , але не останні
Вириваємо клапті почуттів
І не наче з лози плетемо оберіг
Щоб ніхто й ніколи не узрів
Як молочний шлях лишиться без доріг
Сувій гордості споконвік клеймом
Оминає усіх безтурботних дів
Їх спокійно проводимо поглядом
Не зронивши до них жодних , ані слів
Коли прийдуть знов вони ввечері
Щоб принести ніч мерехтливу
Зорі градами падуть із дощів
Й подарують щасливу хвилинку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2012
Я маю право на безліч дзвінків
І на одне вбивство що неділі
І вбивав би страшніше всіх катів
І дзвонив би потойбічній силі
Право маю на пусті кухні
І світанкові вітальні безлюдні
Страхом заляпані серця кахлі
Миттю розіб’ють душі кухлі
Добре ! Затихніть і мовчіть !
Я мовляю востаннє , як вперше
Лізьте в підвали і кричіть
Душі ж ви свої продали без решти
Я маю право на одну сповідь
І на безліч гріхів , щоднини
Користаю правом гріхів доволі
А от каяття не прилине
Право маю на людні спальні
І вечірні розхристані ванни
Відчайдуща кудись забрали
Ті , ким колись були ми з вами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2012
Янголе , на колінах стою
У снігах серед цвинтарю
Вдумливо , небес питаю
В чиїх снах еліксири болю
Янголе , на колінах стою
Пю з озер чужої крові
Мінливе , мов вітер по полю
Соки тих , що із джерела долі
Янголе , на колінах стою
Відображаюсь в гранітних плитах
Головне , що могилу свою
Не узрів у зневіри свитах
Янголе , забери снігами
Біль , і кров , і всілякі сни
Потопчись своїми ступнями
По склепах , де розляглися ми
Так буде тепліше тобі
А ми просто шлях свій згадаємо
І розмокнуть крила твої
Ми ж знов на коліна клякнемо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2012
Залишиться лихий час за рогом
Покірна раптом доля станеться
Каміння належавши дорогам
У порох втілиться і спалиться
І кволими ступнями прямо
Волочать душі нас німих
Усе , що марно не знайдемо
Шукаємо себе самих
Ковзає холод віконними шибами
Імена свої значення втратили
Здогади губляться , де ж се ми схибили
Й серце чиє не залатали
Смутки топляться сургучем
Отже вина – це ще не вина
І меча не несем за плечем
Бо не має воїв , але є війна
Статись може лукавство вірою
Звірі сховаються в нори хмарин
Ночі совість зроблять вільною
Розум напоїв свіжий полин
Повітря голосів повне
Та німе і пособі саме
Все не певне буде певне
Постріл громовиць збереже
Дрібниці буття
Це просто й не більш
Дрібниці життя
Затуплюють ніж гніву й образ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2012
Що ж спроможні ми насипати крихти
Янголам у простягнуті ложки
І дарма , що вони хочуть пити
І руками їдять душ сторожки
Ще спроможні налускати вдосталь
Днів-горіхів-гріхів з діянь-ліщини
Вище сказане – в спину постріл
Тим крилатим , що кров без судини
А на кронах павших розіп’яті
У долонях гроз вологи
Течуть сльози криваво-багряні
Не торкаючи ваші пороги
Не спроможні до самоспалення
І не схильні до самопізнання
Ми пилинки ножами ранені
А не мідяки полум’ям плавлені
Може хтось століттями памятать
Як все було коли ось тут , та й
Як буде усе не проказать
Писанину сердець пролистай
Ще не жевріє море відчаю
Але суша буденності спить
Я її не зроблю кулісою
А лиш вічністю , званою – мить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Вона була стурбована й холодна і гола
Та їй не хотілось , а ні спокою , ні тепла , й не кортіло покрити своє тіло-біле
Кричати крізь стіни
Ходити повз розум
І згубно латати норми моралі
Шкідливими звичками туманно рідними
Споріднена вона з неба жителями
Не літає і не свята , але вміла кохати й любити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Немає нікого
Кімнати
Вкриваються лінивою цвіллю
Зявляєшся мила тривого
Зламати
Не в силах тобі слів бадилля
Розмерзлись опудала
Соняхи
Їдючий неба колір
Ти сонцем свій всесвіт завудила
Натяком протяги
В зірницях твоїх звичний намір
Чуєш
Не закінчилась війна
Мій ворог власне віддзеркалення
Трощить
Задвірками громовиці стіна
Хиба й пиха неоправдана
Немає нічого
Кричати
Вже просто не в силі голос
І збіжжя часу трункого
Здіймати
Насмілиться вічності волос
Кімнати
Кати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012
… і торкається вітер тіла
… і довкола плоті порох
Іскра серця вогонь розпалила
Й притупила відвертий порух
Мій біль відчуй , принаймні спробуй
Торкнись його та не звикай
У моїх днях багато втоми
Та неминучий рай
Лугами й стежками
Серцем й усмішками
Я жив , живу
Садами й хмарами
Очами й мріями
Я був , буду
… і соромиться тінь одкровення
… і достатньо часу не є
Пробиваємося крізь терня
Не сполохавши горе своє
Мій біль відчуй , принаймні спробуй
Торкнись його та не звикай
У моїх днях багато втоми
Та неминучий рай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012
Шукаєте відради ?
Для чого ради ?
Стопа незліченої зради
Відкриє усі вади
Тіла над розумом не мали влади
Ковтали сни не наче бади
Тим часом розцвітали сади
Чом у блуканнях своїх не дійшли туди ?
Питаєте поради ?
Для чого ради ?
Думки повзуть не наче гади
Змістились нервів лади
Ніхто й ніде не хоче правди
Вона ж не впишеться в розклади
За крок до неї не впади
Іди туди , ходи сюди
Для чого ради … ?
… не варт питати
Для чого ради … ?
… пора вже б знати
Усі відповіді колись
Стрінуть свої запитання
То ж в питаннях не губись
Але й не соромся питання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012
Глибоко не вдихай
Моє нове життя
То воно наче рай
То наче каяття
Глибоко не вдихай
Мої всі нові дні
Лишень щомить шукай
Кохання на весні
Переплетені в роки , ті миті
Що вже з тіл і душ не будуть змиті
І обірвані кайдани втіхи
Вже ніколи не будуть
Лише тихе серце твоє скаже
Що вже темряви зовсім не баче
І кудись поділись сльози й бліки
Поряд ти і ось вся суть
Поневолені одне одним
Не розділені ніким й жодним
Такими ми є
Повсякчас й завжди
Розмовляєм дотиком й поглядом
Усе інше пропади пропадом
Поруч ти серденько моє
У майбуття мене веди
В передостанній день весни
Віщими не будуть сни
Їх не буде взагалі
Ця ніч належить тобі й мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012
Куди котиться світ цей ?
Я знаю … .
Не до пекла і не до раю
Куди котиться світ цей ?
Я бачу … .
Не на щастя і не на вдачу
А ці прокляті дні ?
А ці ночі прокляті ?
Може й так , може й ні
В цім самі винуваті
Сипле наче снігом серед літа
Своїм власним горем душа розбита
Крізь віки й століття – сон
Не підвищить голос і не змінить тон
Світ гойдається і тішиться
Хто з нас залишиться ?
Йому цікаво
Світ всміхається і бавиться
Хто з нас помиляється ?
Йому на марно
Бо ж години всі на вагах в ряд
То вперед , а то назад
Хто сказав , що неминуче
Все в минуле кане ?
Якщо дуже захотіти
То воно повстане
Світ біжить , а то крокує
То не чує нас , то чує
І скільки б не було бід
Їх на щастя змінить світ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012
Втома лізе нагайкою в душу
І вимучує тіло твоє
Спокій неспокою хоч не порушу
Та чує серце моє
Кожну судину , що сповідує біль
Ділимо рівно на двох
Розум не захистить віра з дір
Муки й буття діалог
Ліплені з глини , не згорені
Просто запечені в клярі подій
Снами і діями поневолені
Все ж не завершили бій
Отримай мариво блаженства
І наче трохи відпочинь
А я в одежі з терна
Розтоптані врятую суцвіття бажань
Позичу тугу й безсилий погляд
Ця мука стане моєю
Тобі потрібен янгольський догляд
І правда стане твоєю
Візьму усе , що тебе ранить
І просто помножу на два
І навіть , якщо це все мене спалить
То знаю , це не дарма
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012
Вишніли очі , черешніли обличчя
Чиєсь минуле в майбутнє кличе
Знайоме гілляччя пнулось до стріх
І три сотні років було утіх
Весь цей час солодкі румяном плоди
Смаку додавали до буднів води
Бо ж кольору крові і з глянцем воску
Солодші за медову ласку
І бачили війни і сварки ці древні коріння
Цілунки й обійми закоханих й їхні розставання
Всі ночі і усі світання
Дерева це перші люди , а не останні
Душа їхня , вона ж крона
Виношує в своїх лонах
Кисень для душ людей
В жилах стовбурів алей
Вишніли очі , коли ягоди всохлись
Обличчя червоніли , коли пав лист
Під подихом вітру гілляччя розпались
Упала мертво черешня обличчям в низ
Так жаль , а що ж подіяти
Нової годі шукати
Дерева , як люди спроможні падати
Але не в силах вставати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012
Часом дивлюсь на людські руки
А вже потім , крізь очі в душу
На руках ж видно тіні людські
А у душу лізти не мушу
Кожен хіпі в душі вбивця ?!?
Кожен вбивця в душі хіпі !?!
Ні , не стверджую цього зовсім
Так лиш кажуть світу миті
У гудзи павутин заплутані
Давно зрадили свою суть
Наче руки у долі обрубані
Наше скрізь лише хибна путь
Обступила зневіра і зрада
Вселенські святі речі
Й хоч самі ми собі влада
Та безладдя тисне на плечі
Як прозрієм ? За яких обставин ?
Ще ж бо як запаскудить душу ?
Кожен з нас виняток із правил
Кожен рятує свою грішну тушу
Сонця погляд пропалить миттю
Сіру плівку розлуки і марива
Подарує усміх обличчю
І правдивого світу жариво
Загойдає на гойдалках час
І по правді все зразу буде
Хибний світ омине всіх нас
Озерніться довкола люде
Подивіться на людські обличчя
Вони скажуть вам теж , що і очі
Ще не раз нас безодня покличе
Але ж світло є навіть у ночі
Бережіть його , грійте , плекайте
І сторицею все воздасться
Все ганебне і зле сховайте
Допустіть в своє серце щастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012
Ще не допито ранковий заборонений напій
І постіль мов хвилі водиці
У закутках стелі блукає сон твій
Й цілунки з смаком полуниці
Ще поки увінчані шторами вікна
Мовчать про тутешню погоду
Дрімоти мелодія не скресла й не зникла
Кохаю душі твоєй й тіла вроду – тебе
Ще поки нічник нам віщує
Слабким світлом невиправним
Все зло нещадно руйнує
Щоб і цей день був справним
І не правдиво буде сказано
Про тебе і пори року …
… холодною була ти
До останнього дня зими
Та розтанули сніги
У пору весни
А літом ти вабила
Своїм світом тішила
Що навіть дощі осені
Тобі не сумні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Первоцвітом розквітає
Кожен день й всі миті
Бо рідніше вас немає
Й сонце у зеніті
І не віднайти сердець
Що будуть тепліші
Бо над вами благ вінець
Вкотре сплівся в вірші
Втрапив я в чужі тенети
Не питайся в мене – де ти
Я тобі не відповім
Бо ще сам цього не знаю
Тінью в полум’ї згоряю
Швидше всіх й передовсім
Не питай мене про роки
Що спіткнулись в мої кроки
Бо я винен в цьому сам
І не стерти божевілля
З мого мертвого сумління
Бо воно віддалось снам
Мріям і безглуздим діям
Що в душі гострим камінням
Простір ріжуть на шмаття
І на жаль не осягнув ще
Де блука доля заклякша
У містах твого життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Ти могла б бути мені сестрою , а за певних обставин – донькою
Я би міг бути тобі сином , а без певних причин і братом
Але ми родились під пильним , люблячим поглядом Венери
Бо не маємо друзів , лишень знайомих і можливо ворогів
Міг би бути я твоїм сусідом у квартирі , що навпроти
І могла б ти жити на моїй історичній батьківщині
Але наш шлях обрали колись білі Венери ступні
Тому ми такі блаженні у власній не виправданій смуті
Мариво – я , коли ти – думка
Ти мов зоря , я – отрута
З благословення Венери
Янгола ти уособлення , безодні я тінь
Ще я ріка-болотяна , ти лиш очистиш мул-лінь
З благословення Венери
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012
Чом очі твої сумні
В ці ночі темні й пусті ?
Чом смуток не сходить з віч ?
Ще трохи й мине ця ніч
І сонце засяє у вишині
Й тобі подарує тепло
Весною наповнить твої дні
І смутку , як не було
Легко дихати серед цвіту дерев
Не завадило б трішки поцілунків
У цьому всесвіті стільки див
Зорі із них сплетуть подарунки
Собі і тобі на втіху
Кожну мить ми на двох
Маємо собі до віку
Щастя вічний пролог
Легко бігати серед свіжих трав
Росами вкритими , а не слізьми
Доки не стрілися , доти не знав
Що таке справжній зміст слова – ми
Тобі і собі на радість
Миті усі завжди
Зло вимінюю на свіжість
Тільки твоєї душі
Легко ніжність свитою вкриє
Почуття те , що по між нами
Слід минулого хмари розвіє
І їх заліпить снами
Вивільнить тільки чисте
Те неповторне одне , сповна
В тобі вбачаю всі змісти
Мого буття , бо ти є – єдина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012
Бачив гримерки і сцени усі
В них моя плоть пройшла по осі
Узрів обличчя , що плескали в такт
Та не достатньо цього і це факт
Стрічали куліси мій смуток і горе
Але наскрізь все ж не були прозорі
Душі споконвік не співали джаз
А як воно десь на театру задвірках
Скалічений думками , серце у дірках
Серед декорацій уже забутих
Поволі згасаєш у власних путах
Стрічали куліси мій сміх і радість
Але наскрізь обпікала заздрість
Ті думки , що вам належать
Свідомість актора затежать
Погасне світло софітів
Й не наче спиниться час
Гримерки і сцени всі бачив
Але ще не всіх бачив вас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
В мене є план , я складу до купи
Не звичний стан , все , що із отрути
Спалю це все і попіл розвію
Цей світ несе лиш добро , я вірю
Вітер здійме крихти зла й розлуки
І омине серця твого стуки
Він забере незгоди у пустелю
Долі килим усмішкою встелю
Горе омине нас
Бо настав щастя час
Горе і біда – геть
Ненависті й злу – смерть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Ніжносте грізних водоспадів
Та , що втілена у гладкості берегів
Знайду тебе близь усладів
Там , де свою долю зустрів
Свіжосте серпневих садів
Забула цвіт і плекаєш плоди
Вогонь теплом нас не зрадив
І приховав усі наші сліди
Щиросте нової днини
Раді тебе так стрічати
Вішаєш нам на спини
Крила , щоб могли літати
Саме так , а не інакше
І не гірше , і не краще
Ти й я – ми
І сльоза росою скресла
Теше щастя душі тесля
Що з днями ?
І не легші , і не важчі
Серце не стерпіло б фальші
Поцілунки і обійми
Зруйнували чужі зими
Дарували щастя смак
І кохання стиглий злак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2012
Очі стримують кров , гній , сльози
Звик бути актором відданим
Всіх проклять позбудусь невдовзі
Розумом власним коли буду розстріляним
Руки німіють у прагненні вбити
Хоч проповідує серце мир
Що не кажіть , та ми вправі судити
Кого беремо в мішень у свого гніву тир
Але хороше здолає погане
І з ним сходить в кіно
Й на серці раптом легко стане
Немов п’янить нас молоде вино
Довкола озернемось і гоже
Все просто дихає до ладу
Життя твоє на інші не схоже
Із присмаком шоколаду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2012
Гармонія душі
Буде пером у цім вірші
Бо так хороше у світі цім
Дарувати щирість усім
Притуляти до рідних тепло
Свого серця і свого тіла
Кожна крапля повітря – вино
І журба турбувать не посміла
Душі гармонія
Їй радий , аж до забуття
Бо так хороше в кожен день
Нести ноти втішних пісень
Що під серця і душі стуки
Спопеляють зло
І обійми рідних рук
Зцілять все , що так пекло
Гармонії нектару
Хай вистарчить усім
Щастя добро вподобало за пару
І збудувало мрії дім
Мереживом окутає тиша
Блаженство дитячого сну
Й серце матері заколише
У цю неповторну весну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012
Веселковими росами вкрита
Наша доленька зігріта сонцем
Світом дарована щастя свита
Звита твоїм і моїм серцем
Ми окутаєм нею простір
Щоби дні стали світлі й гожі
І три серця заб’ється поспіль
Їхні стуки на інші не схожі
Бо те перше серце – матері
Любляче і тепло даюче
І у будь яку розлогу заметіль
Воно завше дитині гаряче
Серце свіже – серце дитини
Щиро так світу цьому раде
Радісне і святе , що хвилини
Взаєм сердець батьківських знайде
Батька серце б’ється розважено
В собі вміло ховає тривогу
Воно теж любовю заряджене
І дитині , і матері на допомогу
… скільки митей і скільки часу
Не важливо , як все гаразд
А по іншому бути й не може
І для них , й для всіх , й для нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012
Розбудіть мене десь під ранок
Коли небо кригою вкрите
І згодуйте мрії на сніданок
Життя моє медом омите
Хто говорить , що все не гоже
Що погане усе й до біса
Той не знає , що допоможе
Нова сцена , піднялась куліса
Там лиш щастя і помисли чисті
І душа співає радісно
Найсокровенніші правди змісти
І коханню у серці тісно
Моя радосте , моя доле
Краще тебе не може бути
І ніщо вже у серці не коле
Ти рятуєш мене від отрути
Ти життя моє , моя радість
Я тобою живу , що день
Віддаю тобі життя на томість
Не бажаючи нічого , тобі лиш співаю пісень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Паламари діяннями прокляті
Згорять у хоругвах власноруч тканими
Не залишиться навіть в попелі
Їхніх помислів дарованих санами
Скільки душ погубили виродки ?
Наче правду і світло несучи
Та з появи мали зародки
Що до пекла ведуть неминуче
Як то можна дивитись у очі ?
Й чистим наче б то бути тілом
А самим гріхом вкрити ночі
До відрази паскудним ділом
Скільки вас на землі ? Безліч ?
Не на довго це , скоро час
У могили складе вас пліч-о-пліч
І не буде вже вас серед нас
Навіть блиском ваших діянь
Що наповнені грані болі
Не наповнять свіжість світань
Бо не стане негоди в долі
Куполи тріснуть і розвіється
Їхня мідь по усій землі
Все , що сказане , колись справдиться
Не сьогодні , так в завтрашнім дні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Присутність обставин – звичних
Не звично так присутня
В горбистих просторах й низинних
Зими прохолода відсутня
Обмежені не обмеженням – часом
Все ж долі і волі вдосталь
І наче заручені танцем
Щоденно вивчаємо простір
Охрипли митей голоси – шиплять
Добро збираючи по крихті
А світ давно стомився спать
Кортить йому насправді жити
Щоби гармати почуттів
Не стримано крамсали тишу
Але щоб не прогнали снів
Що в ніч безсонну в спадок вам залишу
Дебелі погляди хотіли всього
Дістануть лишень гною краплю
Бо ж не дано усім узріть того
Що потаємно й хтось лишив собі на згадку
Відсутність думок – брешу я
Не збутись їх до віку
Щоденно і з них плету я
Утіху й не зовсім втіхи
В шухлядах памяті – коли як
То морозно , а то спека
Видніється , як завжди правди шлях
Й не наче лелека летить з далека
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012
… ще не цураюсь слів
Ними вгамовую втому
Всесвіт правдиво узрів
Десь на порозі дому
… ще не цураюсь торкань
Ними тіло живиться
У полудні світань
Дотик цілунком зміниться
… і не цураюся почуттів
Світлих над міру та темних
Їх собі в душу вплів
Як споконвічні теми
… часу зовсім не цураюсь
Майбутнє , будення , минуле
Вдосталь його наковтаюсь
Хай гоже всім й вся буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012
Задні фасади – себто потилиці
Наче б то звичних людей
Скорчені морди , випуклі вилиці
Гній замість сліз , гнів в замін посміху . Очі ? Немає очей
Бо де ж се видано
Щоб лід розтанув у найміцніший мороз
Та серця проліски під корінь вирвано
Страхи ж бігають крос
Душі моєї нагий торс
Немов би вабить всіляку сволоту
І оминаючи правди пост
Мене спонукає до реву
До крику істеричного
Та сам собі я князь
В присутності божества німого
Надій і сподівань , і мрій розплутую вінець
Сортую трави й зілля
Що вже відбулось , а що ще ні
Оберігають моїх рідних правди гілля
Відганяючи постаті злі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2012
О , бачиш , як високо
Свідомість до неба дістала
І з кожним новим подихом
Обличчя маски зміняли
Сприймаючи простір
Наче б то вельми адекватно
Цей постріл скуйовджив постіль
Щоб згодом їй статись садом
Кубічні кілометри істот
Тварино й людино подібних
Але жебраків кілька сот
Їх будуть приймати , як рідних
Водитимуть садом постелі
Росу волі дарують свідомості
І маски прироші до серця похмурі
Усмішка зламає без злості
Ці гості , ні з неба , ні з пекла
Вони є і їх немає
О , бачиш , як яскраво скресла
Зоря , що вічно палає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2012
Індикатор свавілля
Показав наявність хаосу
Неба позу
Повторить бадилля
Проросте гнівом зневіра
Достига соковите зло
Світу тьмяне полотно
Знову манить не того звіра
Дайте ніж мені
Для оправдання тиші
Помовчіть , опівдні кличе
Крик в терні
У тих хащах колючих
Ноги в крові і серце
Наче з перцем
А вже там у снах дрімучих
До світанку нема мене
До сьогодні нікого не було
Сон під місяця й зірок дулом
В безкінечний раз промайне
Охопили !
Скували ! Де кисень !?!
Хай . Я ж співаю пісень
Хоча тіло й втрачає сили
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2012
Мадонна-Воля
Скільки радості в тобі і горя
Мадонна-Воля
Мати землі , води й небес
Мадонна-Воля
Така вже твоя доля
Оберігати нас
Від нечестивих плес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2012
Гостропері слова і думки ці
Не відображені на обличчі
Погляди пусті і ниці
Душі немов дзеркала на узбіччі
Відображення сутностей чужих
Притулялось до свідомості
Та так хочеться стежок нових
Хай навіть йти по них навпомацки
Заховалась власна сльоза
День для неї не минав й не настане
Скільки раз у проваллі шука
Те , що знане й водночас не знане
Проглядались крізь промені митей
Чиїсь усміхи й чиясь біль
Ті , що винирнули з цих сітей
Із собою програли бій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2012
Розіп’яті на нотнім стані – тіла
Повсякденні і не бажані – діла
Розчинились від сонця коминів – в дим
Замерзають свавілля кігті – арканом тугим
Розлоге русло джерела полум’яного
Свіжіло суцвіттям страху
Годуючи собою погляд раннього
Рятуючи всесвіт від краху
Розвіяні на вічнім вітрі – сни
Пов’язані обличчя стрілами – на полотні стіни
Короткий передзвін сердець – в ночі
Душі осколки оберне – в ножі
Ставши містом , чи радше мостом
Між здоровим і надто глуздом
Загойдались у відчаї
При світлі свіч розгубили в чаї
Те , що тут і не тут
І раптом
Той кайдан зникне і той джгут
А я хто ?!?!?
Найочікуваніше запитання
Роздоріжжя йому гріш
Напуває зірниця рання
Той огризок душі , що ніж
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2012
Скоро , скоро
На долонях будеш ти
Скоро , скоро
Ти пізнаєш всі світи
Твоє ім’я
Буде краще від усіх
І твого життя
Не торкнеться смутку сніг
А потім , аж до поки
Достовірно свідомі не стануть кроки
Веселковими хай будуть усі дні
Торкатимуть промені сонця та інших світил
Шукаючи долі , збираючи сил
Для роджених на весні
Спокійні сни чарівні
На втіху бажаній малечі
Кохання й любові цілунки ясні
Журба ж врятувалась у втечі
Ще стільки тобі не відомо
Свідоме життя – не свідомо
А потім мовлятимеш устами
Ще недолугі , але вже слова
Міцнішатемиш днями і ночами
І все буде цікаве , не дарма
Світ – краса і все в нім теж
Скоро , скоро – осягнеш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
Ми розчиняємось в воді
Ми в ній так само , як й вона в нас
Зараз я розповім тобі
Що таке справжній джаз
Коли вино й шоколад
Згуснуть до терпкості ночей
Все втілиться у звичний лад
І зрозуміла стане суть усіх речей
Ми поглинаємо думки
Ми в них так само , як й вони в нас
Бачиш нам майорять зірки
А отже саме час
Налити в келих своїх тіл
Лиш той нектар , що поза часом
Позбутися на мить всіх діл
Це все і зветься джазом
Ці дивні ноти й хриплий голос
Що упізнавані завжди
Дарують серцю й тілу тонус
Стирають грані й мости
Не варта дармувати миті
Бо світ цей створений для нас
І долі сутінки розмиті
Відродить справжній джаз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
Встромлю дріт смутку під шкіру
І з нього вузли сплету
Бо нехтую потребами тіла
Душа ж ще має мету
Той смутку дріт не ржавіє
Від крові стає він колючим
В душі ж папороть розцвітає
Отже зустріч неминуча
Ще трохи й серце прокинеться
Відчувши твою любов
Й на добре погане все зміниться
І в тіло повернеться кров
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012
Дуги думки дістались дому
Де духмяний деревій
Душі діло догледіти долю
Достовірно до древніх дій
Десь дрімота дітей діждала
Дарувала дарунки дня
Десь дерева давали дари
Докотилась доба до дна
Дивний дим доліта даремно
Діям демонів допоміг
Джерело , де дівиці древо
Долакав до днища доріг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012
Обережно , стіни кричать
Бо не в силах більше мовчать
Розпізнали наші думки
Намотавши на стеблі роки
Плачуть очі невинних птахів
На узбіччі розстріляних снів
У підніжжі тонкого скла
Відображення власного зла
Похоронні листівки пожовкли
Особистості тіл промокли
Від сліз і поту безвиході
Розчинившись в безликім вихорі
На мотивах чужої долі
Ми танцюєм душевно хворі
Зігниваючи плоттю вщент
Бовтаючись близь гніву тенет
Безтурботні і безликі
Даним світом морально вбиті
Що день немов на волосині
Ми всемогутні і безсилі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Неси мене вітре далеко
Гріхами важки я , то ж буде не легко
Неси мене вітре у ті простори
Де щастя лиш і немає горя
Неси мене вітре до єдиної
Любові моєї невпинної
Коханої долі моєї
Так хочу я буть біля неї
Торкатись її й цілувати
Тепло щирості дарувати
Й про все в світі забувати
І з нею свій рай сотворяти
Неси мене вітре крізь грози
Щоб швидше я був на порозі
В вечірню мить , чи в пору світання
Відбулось щоб наше стрічання
Неси мене вітре , хай буде розбите
У серці те , що не цвіте
Несе мене вітер , немає печалі
Несе мене вітер , по переду далі
Ще трохи до зустрічі серця із серцем
Душа одна іншій одразу озветься
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Долоні обпечені холодом
Женуть мерзлу кров до серця
Щоб душу зігріти спогадом
Яке лиш для того б’ється
Що знає ці дні минучі
Й розлука ця не до віку
Кохання стає все дужчим
І збився вже з пульсу ліку
Ковтаю морозний кисень
Щоб він розлетівсь по тілу
А думки нестримним списом
Плекають твій образ вміло
У будь яку пору днини
І року кожну пору
Кохаю тебе так щиро
Обожнюю твою вроду
Цілунки , обійми і сон твій
Так сумно без тебе тут
Твій погляд і усміх твій
Мене по життю ведуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2012
Злого терня прах
Ми втираєм в очі
Щоби потім , в снах
Не зустріти ночі
Здобутки вічності – немічні
Й крихкі мов графіт
Присівши під верби , по ближче до узбіч
Лиш тінь і пил окутають мов пліт
Крижана крихта совісті
Нестерпно свербить в середині
Погашена пам'ять у поташі
Колись реінкарнується в слині
В сльозах , у посмішках , чи криці
Довершено згноївши зло
Терпке й солодке – смак лакриці
А з неба хлинуло вино
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2012
Достовірно не відомо скільки поглядів потрібно
Щоби постать вкарбувати до віку
Достовірно не відомо скільки поцілунків ще би
Прийняли тіла на втіху
Володіє не свідомість
Діями й словами
Добре знана невідомість
Вкотре поміж нами
Достовірно не відомі душ понурих роси
Обпікають , чи можливо зцілюють
Достовірно не відомі серцю мертві крові дози
Що пожовклим листям жевріють
Волочились близь доріг
І глухих узбіч
Поруч невідомо-знаних стріх
Пеленавшись в ніч
Впали та вже не підвелись
Сили всі в болоті
Тільки спогади здіймались
В останнім польоті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012
Легко , тихо і боязко
Сомельє дегустують душі
Мхи цвітуть на зміну проліскам
Їх парфуми уже позабуті й десь заблудші
Дегустуючи душі юні
Цукрові і зовсім без солі
Мармеладу смак й сулугуні
Приховають судини болі
Але їм не сховати погляд
Мимовільний , чи не винний
Одкровення відвертий догляд
Потойбіччя сміх сокровенний
Душі знані вже дегустуючи
Ні , не ті , що трухою в старість
Але ті , що життя вже знаючі
Не кидають його на марність
Кожен маючи власну душу
Се б то янгола – охоронця
Що для нашої долі щастя лє
Має власного сомельє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012
… і плоть з штрих-кодом над бровою
… й пляшковий погляд з прозорістю скляною
Сюїти , імпрези , чи звичні посиденьки
Зіллються у комок варення
І в дим здійметься усміх терпкий
Бо ж автобани заростають терням
Заборонено торкатись неба руками
І очам плакать сльози солоні
Ще не бажаю сплітати дні з світами
Бо ж ховатись потім за чужі долоні
… і тіло окисле й поржавіле за молоду
… й кам’яний порух з важністю граніту
Саквояжі , сумки й вокзальні валізи
У усе це , цей світ не влізе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2012
Зникнуть сварки , наче марки
З давно надісланих листів
Звичні знаки – неба злаки
Не розповідають снів
Слів не варто промовляти
Очі й серце скажуть все
Підсвідомо винуваті
Вибачаю , вибачте
Неадекватності немає кратності у новім ракурсі
Зустріти б власну тінь
Примхливі постаті на цноти постелі
Будуть розстріляні близь стін
Дебелими думками обклавшись мов тілами
Не розпізнавши зради , кривди поради
Здавались істинними світлими
Й ставали вже собі самі огидними
Як чекали ці хвилини нас
Гілляччя променів тереблячи мов вервечку
А сонце-місяць пан , як й вчора зорі-зблідлі пас
Складавши потайки і долю , і не долю у наших буднів торбочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2012